Інтегральна модель дискурсу у міжкультурній комунікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

Інтегральна модель дискурсу у міжкультурній комунікації

Солодка А.К.

Анотація

міжкультурний комунікація дискурс мовний

Стаття присвячена дослідженню інтегральної моделі дискурсу у міжкультурній комунікації. Ядром моделі є комунікативна подія як одиниця дискурсу міжкультурної комунікації - вербально опосередкованої діяльності людини на перетині культур. Дискурс розглядається як об'єкт інтегральної природи і адекватний об'єкт для представлення сутності міжкультурної комунікації. Визначено співвіднесеність дискурсу та розвитку мовної особистості. У статті представлено інтегральну модель, що побудована на основі діяльнісного характеру дискурсу суб'єктів у спеціальній сфері міжкультурної взаємодії.

Ключові слова: міжкультурна комунікація, дискурс, мовна особистість, діяльність, комунікативна подія.

Постановка проблеми. У сучасному глобалі- зованому світі виникають докорінні зміни у всіх областях соціально-культурної взаємодії: поширюються кордони культурного середовища, підвищується академічна мобільність, створюються умови розвитку конкурентноздатної і соціально успішної особистості (мультикультурної и полі- лінгвальної). Основною науковою проблемою сучасних наукових досліджень стає нове теоретичне осмислення феномена міжкультурної комунікації, розробка и оптимізація методології досліджень.

Міжкультурна взаємодія трактується як діяльність і являє собою динамічну систему взаємодії суб'єкта зі світом, єдність внутрішнього (концептуалізація і категоризація) і зовнішнього (предметність спеціальної сфери) середовищ, зумовлює розвиток особистості як суб'єкта діяльності, несе перетворювальний характер (А. Залевська, І. Зимня) [4; 5], супроводжується розвитком духовної та матеріальної культури. У процесі діяльності виникає велика кількість культурних кодів, одним з яких є мова. Структура діяльності обумовлює наявність інтеграційного об'єкта, в якості якого виступає дискурс. Під дискурсом ми розуміємо вербально опосередковану професійну діяльність. У дискурсі формується професійна мовна особистість (ПМО), відбувається взаємодія різних видів знання і формується концепт як сукупність всіх типів спеціального знання. Оскільки знання спеціальної сфери носить кумулятивний характер, можна говорити про стратифікацію концепту і про засвоєння різних фрагментів знання в різних типах дискурсу.

Виходячи з цього, міжкультурну комунікацію (МК) можна розглядати як вербально опосередковану діяльність, що передбачає взаємодію комунікантів, які належать до різних культур. МК постає як дискурс -- вербально опосередкована діяльність на «перетинанні дискурсивних кордонів» (И. Беоііоп, Б. Беоііоп), де мова розглядається у взаємозв'язку з мисленням, пізнанням та діяльністю [14].

Одиницею дискурсу МК є комунікативна подія -- сукупність мовних дій, спрямованих них на досягнення комунікативних цілей, у результаті яких породжується текст про міжкультурну комунікативну подію. Комунікативній дії властиві всі властивості дискурсу. І дискурс в цілому, і комунікативна подія характеризуються такими параметрами, як Суб'єкт, Місце і Час.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У даному дослідженні ми спирались на теоретичні та методологічні положення сучасних напрямів лінгвістики і МК: когнітивної лінгвістики (В. Дем'янков, Ф. Бацевич, В. Карасик, В. Красних, О. Кубрякова, І. Стернін, О. Селіванова, Ю. Степанов, В. Чернявська, R. Langacker; M. Turner, G. Fauconnier), теорії мовної діяльності (Л. Вигот- ський, А. Леонт'ев, Ж. Піаже), психолінгвістики та етнопсихолінгвістики (Н. Гальскова, І. Зимня, Ю. Караулов, Н. Лебедєва, І. Халєєва, D. Mackie, D. Hamilton), лінгвокультурології (А. Вежбиць- ка; Є. Верещагін, В. Костомаров, В. Воробьйов,

В.Маслова, С. Тер-Мінасова), міжкультурної комунікації (М. Бергельсон, Т. Грушевицька, В. Попков, А. Садохін, Д. Гудков, П. Донець, І. Клюка- нов, О. Леонтович, M. Bennett, E. Hall, G. Hofstede, R. Lewis, L. Samovar, R. Porter; S. Ting-Toomey); дискурсивного аналізу (В. Карасик, Л. Філіпс, М. Йоргенсен, N. Fairclough), системного підходу (Дж. О'Коннор), методології корпусного аналізу (А. Кібрік, Т. Givon; W. Mann, S. Thompson).

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Не зважаючи на те, що МК давно викликає зацікавленість дослідників різних напрямів, не існує єдиної думки з питання про об'єкт МК, способи аналізу та її специфіки. Це є показником високої актуальності комплексних досліджень МК, інтегративного опису комунікативної події як одиниці дискурсу МК, розробки основ його аналізу.

Метою статті є дослідження інтегральної моделі дискурсу у міжкультурній комунікації, ядром якої є комунікативна подія як одиниця дискурсу міжкультурної комунікації -- вербально опосередкованої діяльності людини на перетині культур.

Виклад основного матеріалу. Розуміння дискурсу, відоме завдяки роботам Т. ван Дейка. Дискурс, як суттєва складова соціокультурної взаємодії [2, с. 53], включає параметри взаємодії «мовця-слухача», природно-ситуативний характер мовлення/тексту, залежність тексту/мови від соціального контексту (в широкому сенсі), порядок організації виразів, значень і дій (стратегії), основна одиниця -- соціальний акт [3, с. 121].

Поняття соціального акта важливе на рівні тексту, оскільки може розглядатися як головна текстова властивість, а саме -- як цілісність тексту. Соціальний акт зумовлює цілісність текстів, що породжуються в дискурсі, зв'язність яких є найбільш поширеним об'єктом дослідження дискурсу.

В цьому сенсі «сплав» когнітивної лінгвістики і дискурсивного аналізу є вирішальним: прагматична настанова дискурсу на вивчення мовної ситуації є зверненням до ментальних процесів учасників комунікації, детермінованим соціо- культурними правилами і стратегіями породження і розуміння мови у соціокультурних умовах.

Серед фреймів дискурсу (лінгвістичний текст, фрейм учасника, контекст та зміст) [1; 9] особливо значущими є:

а)розуміння текстової взаємодії як взаємодії ключових концептів за певними аналітичними схемами [12; 13];

б)ідея П. Сгалла про дискурс як про «перероблену» природну мову [15];

в)тенденція до конвергенції підходів [11].

На думку Ю. Степанова «дискурс описується як будь-яка мова (а не просто текст), що має свої тексти. Дискурс -- це спочатку особливе використання мови для вираження особливої ментальності; особливе використання <...>, що в кінцевому рахунку створює особливий ментальний світ» [8, с. 35-73].

На нашу думку, цей постулат є цінним по відношенню до МК, оскільки діалектична парадигма МК раніше постулювалася тільки як комунікативний процес, позбавлений власної специфіки (або дана специфіка мала лише декларативний характер навіть в екстралінгвістичному плані). Іншими словами, розгляд МК як спеціальної діяльності (на різних етапах спеціальної діяльності) дозволяє нам вивчити глибше природу МК як соціокультурної взаємодії і пояснити її процеси. Таким чином, тільки одне припущення про спе- ціалізованість МК дає необмежені можливості моделювання об'єкта, типології, достатній евристичний потенціал, не властивий попереднім етапам розвитку МК у методологічному відношенні.

Таким чином, звернення до інтегральної моделі дискурсу дозволяє виділити в його структурі компоненти вербальної і ментальної репрезентації. Існує безліч варіантів моделей подання когні- тивних структур дискурсу, в яких визначається його багаторівневість, динамізм, вербально-опо- середкований характер, що обумовлює наявність лінгвістичних (семантичних, мовних) і енциклопедичних (концептуальних) знань.

Саме тому численні звернення дослідників до дискурсу пов'язані з пошуком такого об'єкта, який дозволив би відображати «єдність» різних аспектів мови.

Згідно з трактуванням цієї проблеми сучасними лінгвістами, дискурс -- це «складна комунікативна подія, що включає, крім тексту, ще й екстралінгвістичні фактори (знання про світ, думки, настанови, цілі адресата)» [6, с. 8]. Таким чином, дискурс являє собою соціальну взаємодію, тоді як текст репрезентує лише його частину [10]. Дослідження дискурсу в такому широкому розумінні потребує вивчення аспектів соціальної ситуації, важливих для її продукування та відтворення, тобто дискурс, перш за все, необхідно досліджувати як соціальну мову.

Діяльність у широкому сенсі -- це динамічна система взаємодій суб'єкта зі світом [7, с. 101]. Основу теорії діяльності становить принцип єдності мислення і діяльності, принцип розвитку та історизму, принцип єдності зовнішньої і внутрішньої діяльності. Її основними характеристиками є предметність (соціальна обумовленість діяльності людини) і суб'єктність (активність суб'єкта і її особистісний сенс).

Отже, розуміючи діяльність як взаємодію суб'єкта зі світом, дискурс постає як вербально опосередкована діяльність. Він виступає знаковою діяльністю, де в якості знака виступає світ.

Знакова діяльність особистості умовно може бути представлена як послідовність наступних стадій: 1) мотиваційно-спонукаюча (етапи апперцепції та інтеріоризації); 2) орієнтовно-дослідницька (внутрішнє програмування і селекція),

1) процесуальна (текстотворення), 4) контролююча (закріплення корисного результату-досвіду). Вони включають зовнішні (ментальні процеси та продуктивні процеси) і внутрішні (концептуалі- зація і категоризація), рецептивні і продуктивні види діяльності [5].

Умовна послідовність фаз діяльності обумовлює особливості трактування мовної інформації дослідниками. Закономірно, що в лінгвістиці найбільш докладно вивченим етапом є етап реалізації (або продуктивний етап) та вивчення ментальних процесів (внутрішнього етапу), що, відповідно, веде до двоякого розуміння таких категорій, як взаємодія (інтеракція) і комунікація.

Іншими словами, реалізація особистості в дискурсі веде до визначення діяльності як взаємодії людини зі світом: «Виникнення особистості як системної якості обумовлено тим, що індивід у спільній діяльності з іншими індивідами змінює світ і за допомогою цієї зміни перетворює себе» [7, с. 193]. Таким чином, можна визначити, що фази розвитку особистості корелюють з фазами діяльності. Потрібно враховувати внутрішню діяльність особистості з етапами концептуалізації, перебудови внутрішньої категоріальної системи, інтеграції нових конструктів в її систему.

Згідно з положенням про концепт як одиницю і результат внутрішньої діяльності особистості, відзначимо, що різним рівням концепту відповідають різні види дискурсу. Найбільш адекватним визначенням концепту є його визначення як сукупності всіх видів знання. Таким чином, якщо дискурс -- це вербально опосередкована діяльність в спеціальній сфері, то концепт -- зна- ково-опосередкована, культурно опосередкована сукупність всіх видів спеціального знання.

Важливо те, що міжкультурна компетентність (МКК) -- здатність особистості до діалогової взаємодії на перетині культурних кордонів. Це готовність до зміни діяльності з урахуванням її характеристики як зміни спеціальних ролей, зміни локусів дискурсу МК [7, с. 367]. Отже, розвиток МК слід визначити як придбання (іншої/нової) спеціальної (професійної) компетенції як набуття певного рівня спеціальної (професійної) компетенції.

Таким чином, можна узагальнити, що у дискурсі як у вербально опосередкованій діяльності в спеціальній сфері представлені діяльності: зовнішня (мовна) і внутрішня (концептуальна інтеграція, розвиток особистості). Оскільки в дискурсі відбувається розвиток особистості, розвиток знаків, а сам дискурс є знаковою діяльністю, то дискурс МК постає як континуум знаків, що послідовно переходять у коди, тексти, де мовний код виступає одним з безлічі критеріїв розмежування. Потенційно дискурси міжкультурної комунікації нескінченні.

Висновки і пропозиції

У галузі МК пріоритетними є дослідження з великим евристичним потенціалом відносно складних інтегрованих об'єктів. Будучи інтегральною наукою у своєму міждисциплінарному статусі, предметом МК виступає дискурс як інтегруючий об'єкт. Інтегра- тівність МК полягає у внутріпарадигмальній і міжпарадигмальній інтеграції.

Численні дослідження феномену МК групуються в двох напрямках -- західному та вітчизняному. В роботах західної школи розроблено інструментарій дослідження МК. Розробка методології МК втілилась у визначенні динамічного характеру адаптації особистості до іншокуль- турного середовища в процесі взаємодії з Іншим, описі етапів/фаз розвитку особистості у процесі міжкультурної взаємодії. Звернення дослідників до динамічних і особистісних аспектів МК створює передумови для можливого розгляду МК в теорії діяльнісного підходу, який відкриває великі перспективи у розвитку науки.

Згідно з результатами проведеного аналізу, найбільш близьким варіантом до теорії діяльності є теорія дискурсу, в якій дискурс розуміється як знакова діяльність. Дискурсивна теорія важлива для даного дослідження, тому що являє собою спробу проаналізувати МК з позицій теорії діяльності. Правомірність такого підходу дає змогу представити МК у світлі теорії діяльності, що дає поштовх до пошуку шляхів інтеграції емпі- ричних/інструментальних напрацювань західної школи з теоретичними можливостями вітчизняної школи дослідження міжкультурної взаємодії.

Дискурс як об'єкт інтегральної природи і адекватний об'єкт для представлення сутності МК має власний механізм розвитку, яким і є механізм розвитку мовної особистості. Оскільки дискурс розуміється як діяльність особистості у спеціальній сфері, то лінгвокультурна особистість щодо МК в дискурсивному світлі виявляється між- та мультимовною, і мультикультурною, або інтерлінгвокультуральною. Дискурс, будучи вербально опосередкованою діяльністю в спеціальній сфері, інтегрує сукупність знання, що описується як концепт. Міжкультурна компетентність особистості розуміється як динамічна зміна ролей особистості згідно цілепокладанню і включає весь спектр компетенцій (мовну, лінгвокраїнознавчу, комунікативну, прагматичну тощо).

Таким чином, базовими категоріями теорії МК є: дискурс як вербально опосередкована діяльність мовної особистості у спеціальній сфері; концепт як сукупність накопиченого знання про об'єкт; міжкультурна компетенція особистості, яка розвивається в дискурсі як діяльності. Базові динамічні категорії МК дозволяють проводити кореляції: в міру ускладнення діяльності особистості, яка постійно розвивається за рахунок до- давання/розширення/приросту концептів у концептуальній системі. Все це дозволяє визначити подані категорії в теорію концептуальної інтеграції. Правомірність такого висновку підтверджується дефініційним аналізом парадигм розвитку МК, значенням концептуальної інтеграції підходів різних дослідників (як вітчизняних, так і зарубіжних) у зв'язку з похідністю/вторинністю ключових концептів, мовної особистості, умова- ми/нормами адаптації особистості, культурним знаком/артефактом.

Досліджуючи існуючі моделі міжкультурної комунікації, найбільш релевантною представляється модель інтегруючого виду, що побудована на основі діяльнісного характеру дискурсу суб'єктів у спеціальній сфері МК.

Список літератури

1. Большой энциклопедический словарь. Языкознание. - М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. - 685 с.

2. Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация / Т.А. ванн Дейк. - М.: Прогресс, 1989. - 228 с.

3. Дейк Т.А. ван. Вопросы прагматики текста / Т.А. ванн Дейк // Новое в зарубежной лингвистике. - Вып. 8. - М.: Прогресс, 1978. - С. 34-48.

4. Залевская А.А. Национально-культурная специфика картины мира и различные подходы к ее исследованию / А.А. Залевская // Языковое сознание и образ мира: Сб. ст. - М.: ИЯ РАН, 2009. - С. 39-54.

5. Зимняя И.А. Педагогическая психология / И.А. Зимняя. - М.: Логос, 1999. - 187 с.

6. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность / Ю.Н. Караулов. - М.: Наука, 1987. - 196 с.

7. Психология. Словарь. - М., 1990. - 161 с.

8. Степанов Ю.С. Альтернативный мир, дискурс, факт и принцип причинности / Ю.С. Степанов // Язык и наука 20 века. - М.: Институт Языкознания РАН, 2005. - 420 с.

9. Deixis and Information Packaging in Russian Discourse // Pragmatics & Beyond New Series. - 1998. - № 50.

10. Fairclough N. Register, power and socio-semantic change // D. Birch. Functions of style. - Oxford, 1988.

11. From Sentence Processing to Discourse Interpretation: Crossing the Borders // Workshop announcement. - Utrecht, 2001.

12. Hoey M. Textual Interaction: An Introduction to Written Discourse Analysis. - Liverpool, 2010.

13. Linguistic Choice Across Genres: Variations in Spoken and Written English. Eds. Macarro A.S., Carter R. - Amsterdam, 2012.

14. Scollon R., Scollon S.W. Intercultural communication: A discourse approach, 2nd ed. / R.Scollon, S.W. Scollon. - Blackwell Publishers, 2001.

15. Text and Discourse. Discourse and Meaning. Eds. Partee B. and Sgall P., 2008.

Размещено на Allbest.ru