Синкретичні складнопідрядні речення з модифікованим семантичним значенням семи "Причина-умова"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Визначальною рисою сучасної англійської мови щодо синтаксичного складу складнопідрядного речення (далі - СПР) є орієнтація на аналіз утворюваних взаємовідношень та синкретичних зв'язків між компонентами цієї складної структурної одиниці. Характерною ознакою є те, що вчені-лінгвісти намагаються не тільки дослідити семантико-синтаксичну систему предикативних одиниць за умови розмежування ядра та синкретичної периферії, але розкрити їх роль в здійсненні зв'язку між типовими та перехідними синтаксичними одиницями з урахуванням великої кількості синкретичних семантичних модифікацій єднальних елементів. Асиметричність взаємовідношень, що виникає між елементами структурної організації СПР та семантичним навантаженням цих одиниць свідчить про невизначеність позицій щодо значеннєвої площини мовних структур синкретичної природи.

Незважаючи на велику кількість наукових праць, в яких вчені (Б. П. Бокова [2],

І.В. Висоцька [4], Т. Ф. Гаврилова [5], Т. М. Грибонос [6], Є. В. Гулига [7], О. П. Зеленська [10]) здійснили спробу різноаспектно вивчити синкретичний характер СПР та розглянути їх структурно-семантичні види, питання про дослідження смислового наповнення СПР з модифікованим значенням залишається досі проблемним у загальній лінгвістиці. Аналіз зазначеної літератури з окресленої проблеми дає підстави вважати, що при вивченні складної структури СПР не звертається достатньої уваги на абстрагований характер змістового наповнення підрядної частини з набутими додатковими значеннями інших польових периферійних структур. Саме факт функціонування в мові таких непростих взаємовідношень в підрядній частині СПР, та синкретичний характер структурних компонентів і зумовлює актуальність наукового пошуку.

Так, нечітке визначення комплексу диференційних ознак польової структури аналізованої складної одиниці стає причиною розмаїття значень та функцій взаємодіючих синкретичних периферій у рамках різноманітних видових опозицій. Яскравим прикладом такої комбінаційної інтенсифікації семантичного навантаження та його змісту є приклади складних конструкцій з функціонально-семантичним полем опозиційної природи "причина - умова".

Метою статті є вивчення та аналіз структурно-семантичної природи СПР з підрядною частиною, що знаходиться в опозиції "причина - умова", виявлення та дослідження польових одиниць синкретичної природи.

Досягнення поставленої мети можливо здійснити шляхом вирішення наступних завдань:

- розглянути структурно особливості ядерних, периферійних та перехідних моделей СПР за допомогою шкали перехідності;

- охарактеризувати семантичні модифікації перехідних та периферійних зон СПР;

- розкрити суть взаємовпливу перехідних моделей підрядної частини СПР з причинними та умовними відношеннями;

- дослідити функціональні особливості універсальних синтезованих СПР синкретичного характеру.

На думку І. С. Дружиніної, синкретичні складнопідрядні конструкції характеризуються синтезом декількох граматичних значень внаслідок виникнення додаткового значення в поверхневій структурі та послаблення основного значення, причиною чого служить нашарування інших диференціальних ознак СПР різноманітних структурно-семантичних видів у площині інших полів [10, с. 29]. Отже, при заміні одного значення підрядного речення іншим значення головного не змінюється, але зникають певні стосунки між його компонентами. Це призводить до набуття додаткового значення в поверхневій структурі СПР, при цьому елемент глибинної структури починає характеризуватися нестійким характером, що і призводить до синкретичності форм. При цьому неважко помітити, що синкретизм є містким засобом передачі значень синтаксичних функцій, які виражають багатоаспектний процес відкритий для реалізації в конкретній ситуації. Таке відображення ознаки відкриває великі можливості для поєднання елементів.

За нашими спостереженнями, виникнення синкретичних СПР можна пояснити завдяки потенційно-вільній природі структурно-семантичної організації підрядної частини. При цьому неважко помітити, що незавершена предикативна лінія головного речення опиняється в перехідних зонах, створюючи додаткову комунікативну інформацію за рахунок синкретичності значень з'єднувальних елементів [1, с. 139-142].

Треба зазначити, що моделювання тільки за допомогою сполучників не дозволяє виявити усіх функціональних особливостей СПР. У основній своїй масі лексично насичені сполучники висловлюють різні багаті відтінки семантико- синтаксичних стосунків між головними та підрядними реченнями.

Універсальний характер СПР в ядерних, периферійних та перехідних зонах можна детально дослідити, використовуючи шкалу перехідності В. В. Бабайцевої, яка не тільки розкриває семантичні модифікації функціонально-семантичних полів "причина - умова", але й виявляє характер взаємодії зв'язуючих елементів (сполучника або сполучуваного слова) за умов урахування синкретичного характеру периферійних зон [2, с. 32-34].

Функціонально-семантичні поля з властивими їм ядрами та периферією перетинають одне інше, внаслідок чого виникають комбінаторні варіанти синкретичних конструкцій з додатковими характеристиками інших структурно-семантичних типів, де функціональні та смислові межі розширені за рахунок нестійкого характеру підрядної частини.

Ми вважаємо, що основна причина появи перехідних одиниць синкретичного характеру в опозиції викликана подвійним характером синтаксичних функцій (наявністю вторинності значення). СПР з декількома семами функціонально-семантичних полів розглядаються нами як багатозначні форми, що здатні реалізовувати одночасно декілька значень в зоні периферії, яка сполучає в собі ядра двох відмінних однієї від одної семантичних систем.

Серед різноманітних прикладів складнопідрядних конструкцій синкретичного, перехідного характеру ярко виокремлюються одиниці з синтезованим значенням семи "причина - умова".

Завдяки поліфункціональному характеру сполучних елементів із стосунками причини та умови, а також специфічній природі співвідношення компонентів в СПР, виникає вільне вживання синкретичних форм, що свідчить про зближення полярних значень та виникнення перехідних структур з двома семантичними ядрами. Домінуюче значення причини або умови припиняє залишатися однорідним і набуває ефект багатозначності, синкретичності. Цікавий той факт, що в аналізованих структурах спостерігається своєрідна нейтралізація синтаксичних функцій, при цьому співвідношення сполучників стає фактично однаковим. Синтезування причинних і умовних стосунків визначається цілим рядом специфічних рис. Розгляд й дослідження СПР функціонально-семантичного поля "причина - умова" цікавий з тієї точки зору, що структурно-семантичний тип цієї складнопідрядної конструкції свідчить про вільне варіювання смислових форм та про необмежені можливості мови. Периферія та опозиція СПР з причинно-умовними відношеннями може бути представлена наступним чином:

А. ... he didn't want to join them as he was feeling the heat [15, c. 335].

It was only because she wanted her young lordship's party to go off smoothly ... [15, c. 25].

Аб. So it might be a good thing if there was a war [15, c. 322].

Milly began to worry that the Salvatore Army had forgotten they had to collect the children [15, c. 191].

АБ. She would give this to Milly so she wouldn't be short [15, c. 151].

She wanted to help Joseph if he needed tools ... [15, c. 217].

аБ. She was really enjoying her work even if it was hard on her feet all day [15, c. 84].

Me Friday man wouldn't like it if he thought I talked to you [15, c. 223].

Б. And if you go down there you could finish up with the pox [15, c. 110].

But I could have got him to see sense in case Ted had been really fond of her [15, c. 195].

Реченнями центру А є ядерні структури, що включають одну основну смислову лінію значення причини. Складнопідрядні конструкції в зоні Б мають окреме значення - значення умови. Суть умовних речень полягає в тому, що семантика дії створюється незалежно від фактів, які існують насправді або усього лише передбачаються. При цьому єдиний семантичний план висловлювання зберігається. Слід зазначити, що в конструюванні СПР з підрядним умови релевантну роль у визначенні семантики грають видо-часові форми дієслів, а також форми їх способу в обох компонентах. Так, в ядерних структурах з власне-умовними стосунками спостерігається функціонування конструкцій з гіпотетично-реальним характером, дія яких може бути розцінена як реальна завдяки об'єктивній семантиці [14].

У структурах СПР з нереальною модальністю, які носять дифузний характер та є відкритими структурами, в головній частині простежується вживання слів should / would або словоформ could might з модальним значенням, в залежному компоненті відмічається вживання дієслів-присудків у формі минулого часу (Past Simple, Past Perfect). Наприклад,

If you did marry Uncle Gerald we could stay at the house [15, c. 51].

And if there had been a child I would never have told you [15, c. 170].

За нашими спостереженнями, в СПР зони Б каузальна ситуація також може бути виражена за допомогою сполучника when, але якщо в структурі речення представлені слова, які мають умовний характер. Наприклад,

Dolly would always let me scrape the bowl in the case when she made cakes [15, c. 162].

Власне-умовні стосунки простежуються в СПР, структура яких формується за допомогою словоформ I'd like або I'd rather (головна частина). Наприклад,

I'd like to come with you if you don't mind [15,c. 201].

I'd rather sleep on the floor if you don't mind [15, c. 54].

Конструкції зони Аб здатні переводити один смисловий план на інший. Так, речення представленого типу є узагальненою формою значень опозиції "причина- умова", центр яких більшою мірою тяжіє до причинних стосунків. Значення умови не зникає повністю, але частково редукується. Рідкісне поєднання причинного і умовного маркерів в структурі одного й того ж речення (So it might be a good thing if there was a war) вказує на переважання значення причини, оскільки причинна семантика активізована тут за допомогою вживання сполучника so саме в головній частині. З іншого боку, домінування причинної семантики пояснюється фактом додаткового роз'яснення висловлювання в реальній дійсності. Спостережуваний легкий відтінок умовного характеру частково присутній в головному реченні, але повністю розкривати себе може лише в підрядному. Структурною ознакою наданого типу синкретичних конструкцій із превалюванням причинної семантики виявляється природа взаємин між компонентами СПР зони Аб. Це, в свою чергу, пояснюється особливістю стосунків, що акцентуються в причинному значенні, предикативна лінія яких тісним чином переплітається із предикативною лінією головної частини, його модальністю.

Ланка АБ включає структурні одиниці, які в рівній мірі поєднують в собі значення причини й умови та є своєрідною формулою схрещування двох смислових векторів. Вони легко трансформуються з причинних в умовні та навпаки. Порівняйте,

She would give this to Milly so she wouldn't be short She would give this to Milly if she wouldn't be short.

Сполучники умовної ситуації тут служать не лише для реалізації обставин здійснення дії, але для вказівки причин її здійснення.

В СПР ланки аБ, центр яких тяжіє до конструкцій каузальної ситуації, спостерігається уподібнення смислового плану причини смисловому плану умови, лише на перший погляд. При цьому створюється своєрідна двопланова ситуація в слідстві того, що лінійна передача інформації змінює одноплановий вектор свого значення. Так, двоплановий характер периферії аБ синкретичних предикативних частин зумовлює наявність взаємодії смислових компонентів й виникнення маргінальних висловлювань, утворення домінуючого непрямого навантаження стосунків умови.

Цікавий і той факт, що зростаюче вживання умовного сполучника if у функції причини, призводить до того, що різке протиставлення СПР з семою "причина" та СПР з семою "умова" нейтралізується.

Таким чином, багатозначна природа сполучників, гіпотетичність або реальність обговорюваних ситуацій, здатність складнопідрядних конструкцій синкретичної природи ФСП "причини-умови" висловлювати індивідуальні значення призводить до того, що причинні й умовні стосунки починають сприйматися у ряді випадків як одне ціле.

Тобто, створюється свого роду концентрація форм при економії мовних засобів, що призводить, у свою чергу, до розширення класифікаційних меж за допомогою виділення проміжних підрядних типів. Умови існування взаємозамінних засобів підпорядкування сприяють появі синкретичності форм, що призводить до зміни загального сенсу цілісного висловлювання. Це, очевидно, можна пояснити надмірністю смислової структури та її універсальним змістом, що виявляється певною мірою в перехідних зонах.

Отже, ми прийшли до висновку, що СПР перехідного характеру утворюють опозиції, де представлені приклади перетину синтаксичних площин різноманітної семантики. Аналіз конструкцій з різними функціонально-семантичними полями і дослідження типології опозиційних пар синкретичної природи допоміг виявити основні факти, що призводять до ускладнення цієї структури.

Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у детальному дослідженню та аналізі структурно-семантичної природи СПР синкретичного характеру з додатковим, інваріантним значення підрядних частин.

Література

1. Бабайцева В.В. Зона синкретизма в системе частей речи современного русского языка / В. В. Бабайцева // Филологические науки. - 1983. - № 5. - С. 35-42.

2. Бокова П. М. Структурний та функціонально-семантичний аспекти складнопідрядних речень з підрядними часу: автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.05 "Романські мови" / П. М. Бокова. - Київ, 2001. - 21 с.

3. Высоцкая И. В. Синкретизм в системе частей речи : дисс. ... д. филол. наук : 10.02.01 "Русский яык" / Ирина Викторовна Высоцкая. - М, 2006. - 448 с.

4. Гаврилова Г. Ф. Переходные конструкции в синтаксисе сложного предложения и их системные отношения: учебное пособие по курсу / Г. Ф. Гаврилова. - Ростов н/Д : РГПИИ, 1985. - С. 33

5. Грибонос Т. М. Семантичні особливості складнопідрядних речень часової семантики / Т. М. Грибонос // Вісник Житомирського державного університету. - 2011. - Випуск 54 (Філологічні науки). - С. 186-190.

6. Гулыга Е. В. Теория сложноподчиненного предложения в современном немецком предложении / Е. В. Гулыга. - М. : Высшая школа, 1971. - 208 с.

7. Дружинина С. И. Синкретизм в составе сложноподчиненных предложений современного русского языка : диссд. филол. наук : 10.02.01 "Русский язык" / С. И. Дружинина. - Орел, 2009. - 470 с.

8. Зарицька В. Г. Синкретичні типии підрядності в системі складного речення :автореф. дис канд. філол. наук : 10.02.01 "Українська мова" / В. Г. Зарицька. -Дніпропетровськ, 2005. - 23 с.

9. Зеленська О. П. Складнопідрядні речення з підрядними причини в англійській і українській мовах / О. П. Зеленська. - Іноземна філологія. - 1981. - № 62. - С. 20-28.

10. Павлюковец М. А. Синкретизм на морфологическом и синтаксическом уровнях английского языка как проявление языковой экономии: функциональный аспект : дис канд. филол. наук. автореф. дис. ... канд. филол. наук : 10.02.04 "Германские языки" / М. А. Павлюковец. - Ростов-на-Дону, 2009. - 194 с.

Размещено на Allbest.ru