Динаміка художнього перекладу в контексті "гіпотези новотлумачення"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Динаміка художнього перекладу в контексті «гіпотези новотлумачення»

Стаття є спробою перевірити валідність «ретрансляційної гіпотези», запропонованої А. Берманом (1990), на основі паралельного англо-українського корпусу художньої прози. Згідно з гіпотезою, кожен наступний, тобто пізніший текст перекладу має тенденцію більшого наближення до культури оригіналу, ніж перші переклади. Тенденція кваліфікується автором як претендент на перекладацьку універсалію. Головними джерелами аналізу були твори “The Fellowship of the Ring” і “The Hobbit, or, There and Back Again” Дж. Р. Р. Толкіна і їхні перекладні версії у виконанні A. Немірової, А. Веселовського, О. Мокровольського, О.О'Лір. Головними маркерами аналізу на синтаксичному рівні були негативні конструкції, каузальні дискурсивні маркери. Лексичні маркери представлено топонімами й антропонімами, більшою чи меншою мірою «одомашнені» до цільової культури. Одержані попередні результати дослідження загалом доводять валідність гіпотези для проаналізованого англо-українського корпусу художньої прози.

Ключові слова: «гіпотеза новотлумачення», перекладацька універсалія, художній переклад, паралельний корпус.

Статья является попыткой проверить валидность «ретрансляционной гипотезы», предложенной А. Берманом (1990), на основе параллельного англо-украинского корпуса художественной прозы. Согласно гипотезы, каждый последующий, т. е. более поздний текст перевода имеет тенденцию приближения к культуре оригинала, нежели первые переводы. Тенденция рассматривается в качестве претендента на переводческую универсалию. Основными источниками анализа были “The Fellowship of the Ring” и “The Hobbit, or, There and Back Again” Дж. Р. Р. Толкина и их переводные версии в исполнении A. Немировой, А. Веселовского, О. Мокровольского, Е. О'Лир. Главными маркерами анализа на синтаксическом уровне были негативные конструкции, каузальные дискурсивные маркеры. Лексические маркеры представлены топонимами и антропонимами, в большей или меньшей степени «одомашненные» к целевой культуре. Полученные предварительные результаты исследования в целом доказывают валидность гипотезы для проанализированного англо-украинского корпуса художественной прозы.

Ключевые слова: «гипотеза новотолкования», переводческая универсалия, художественный перевод, параллельный корпус.

The present paper outlines an attempt to verify the validity of the “Retranslation Hypothesis” suggested by A. Berman (1990) using parallel English-Ukrainian corpus of translated fiction. According to the hypothesis, each subsequent, i.e. more recent (re)translations tend to be more source culture oriented than first translations. This tendency is viewed as a possible translation universal. The principal sources were “The Fellowship of the Ring” and “The Hobbit, or, There and Back Again” by J. R. R. Tolkien as the source texts, and their Ukrainian target versions produced by A. Nemirova, A. Veselovskyi, O. Mokrovolskyi, O. O'Lear. Among the main markers of the analysis were the number of negative constructions, causal discourse markers on the syntactic level. The use of these discourse markers by the translator revealed a phenomenon known as `explicitation'. The lexical markers were represented by toponyms and anthroponyms being more or less “domesticated” to the target cultural background. The obtained results of the study show the hypothesis clearly has a general value for the selected English-Ukrainian parallel corpus of fiction.

Key words: “Retranslation Hypothesis”, translation universal, translation of fiction, parallel corpus.

Постановка наукової проблеми та її значення. Останнім часом перекладознавці дедалі частіше акцентують увагу на характеристиках текстів перекладу, їх спадкоємності поза особистісними характеристиками перекладача та залежно від них. У першу чергу йдеться про гіпотезу новотлумачення - «ретрансляційну гіпотезу» (Retranslation Hypothesis), запропоновану А. Берманом [5]. Автор обґрунтовує ідею про те, що кожний наступний переклад одного і того ж твору виявляє тенденцію до якісного зрушення в бік культури оригіналу. Так, наприклад, «прем'єрна» іншомовна версія оригінального художнього твору позначена як найбільш «одомашнена» версія, або, в термінах П. Ньюмарка, комунікативний переклад [10]. Причин такої універсальної тенденції може бути декілька. По-перше, зміна ідеологій. Особливо яскраво це виявляється в перекладах класичної (не тільки і стільки художньої) літератури, коли твір змінює «нахил» залежно від політичної ситуації в країні мови-рецептора.

З особливою силою тенденція виявляється в ЗМІ. Прикладом зворотного вищезазначеному явища в перекладі може вважатися спосіб відтворення в період розквіту Радянського Союзу британської організації з прав політв'язнів “Amnesty International”. У тогочасних друкованих виданнях країни вона фігурувала як транслітерована (безперекладна) форма. Згодом, ближче до часу розпаду імперії вона вже мала повноцінну форму з експліцитацією: правозахисна організація «Міжнародна амністія».

Ще однією причиною потреби в нових перекладах є той факт, що переклад ніколи не може вважатися «закінченим актом» [5, 3], оскільки продовження комунікації між перекладачем і текстом оригіналу щоразу розкриває в ньому щось нове, знайомить з чимось незвіданим у чужій культурі. А перший переклад претендує на вкорінення на ґрунті цільової культури, відповідно висунуті до нього вимоги з боку цільової аудиторії істотно нижчі [8, 669]. Цю ідею підтримують також перекладознавці О. Паполоскі, К. Коскінен, які вважають першу версію спробою надати доступну для розуміння версію, а кожен новий переклад дає можливість глибше пізнати чужу культуру [9]. Пильніша увага до деталей оригіналу диктується також дедалі вищими темпами інформаційного обміну, коли навіть «дещиця» змісту має свою вагу в лінгвосеміотичному просторі планети.

Говорячи про переклад художнього твору, гіпотеза новотлумачення, вочевидь, вимагає емпіричної перевірки своєї валідності. Відзначимо, що не всі лінгвісти-перекладознавці беззастережно її підтримують. В. Д. Радчук, приміром, упродовж аналізу динаміки перекладу на матеріалі кількох десятків версій перекладу поетичних творів дійшов висновку щодо безпідставності цієї гіпотези [3]. Менш категорична бельгійська дослідниця І. Десмідт, яка, приймаючи гіпотезу загалом (у результаті проведеного аналізу), констатує її слабкий прояв на матеріалі перекладів дитячих казок і деяких класичних творів [8]. У той же час інші перекладознавці на чолі з А. Берманом, навпаки, висловлюються на користь гіпотези, наводячи багато даних, що свідчать про навність цієї закономірності в кожному наступному перекладі [5; 7].

Очевидно, проблема не окреслена кордонами лінгвістики, виходить за її межі й заслуговує уваги і розгляду, зокрема, з боку психолінгвістики. У цьому зв'язку корпус старих і нових перекладів розглядається нами як динамічна сутність, яка потрапляє до розряду виділених нами в попередніх працях психолінгвістичних емпіричних універсалій художнього перекладу [1; 18].

Об'єкт цього емпіричного дослідження - паралельний англо-український корпус художньої прози загальним обсягом понад 278 тис. слововживань. Український підкорпус містить 173 тис. 200 слововживань. Сюди увійшли два переклади глави «Старий ліс» із книги Дж. Р. Р. Толкіна «Володар перснів: Братство персня», а також два переклади роману того ж автора «Гобіт, або Туди і звідти».

Корпусний підхід, що є вельми акутальним нині в перекладознавчих студіях [4], забезпечив емпіричну базу для нашого психолінгвістичного аналізу прояву динаміки перекладу щодо «ретрансляційної гіпотези». Усі українські переклади є частиною електронного проіндексованого Українського перекладного корпусу (УПК) художньої прози обсягом 6 млн 30 тис. слововживань. Корпус створено нами раніше для вирішення завдань нашої ширшої теми дослідження універсалій у перекладах художньої прози з англійської мови на українську.

Мета дослідження - обґрунтувати або спростувати «гіпотезу новотлумачення» на матеріалі досліджуваного корпусу. Головне завдання полягає у визначенні способу виконання тексту перекладу - «семантичного» або «комунікативного» [10]. Перший спосіб полягає в максимально точному відтворенні стилю автора вихідного тексту, іноді на шкоду сприйняттю цільового читача. Другий, навпаки, припускає по можливості більш зрозумілу, доступну і «прозоро» викладену для читача перекладу версію. Серед комп'ютерних програм використано програми статистичної обробки лінгвальних даних Textanz 2.3, а також програму індексування корпусів DtSearch.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження.

Головними одиницями нашого психолінгвістичного аналізу слугують лексичні та синтаксичні маркери, що сигналізують про обрану перекладачем стратегію.

Тому лексичний блок психолінгвістичного аналізу включає такі маркери:

- ступінь відповідності семантики одиниці цільового тексту вихідної;

- відносна частотність уживання лексичної одиниці носіями мови-рецептора;

- особливості передачі власних назв.

Індикаторами синтаксичного рівня постали такі:

- питома вага негативних конструкцій у тексті оригіналу і текстах перекладу;

- каузальні дискурсивні маркери (конектори).

Зазначені маркери відповідають головному критерію лінгвістичного визначення перекладацької універсалії: мимовільний, неконтрольований свідомістю перекладача характер їх вибору [11] і «процедурність» їхньої семантики [1]. Серед дискурсивних маркерів- експлікаторів каузальних відносин між реченнями в тексті виокремлюємо because, as, for, since, яким відповідають одиниці бо, позаяк, адже, оскільки, через те. Підставою для вибору саме цієї категорії одиниць-носіїв процедурного значення стало спостереження про більш частотне, порівняно з першоджерелом, маркування перекладачами каузальних відношень у цільових версіях. Ідеться про згадувану лінгвістами експліцітацію як типову перекладацьку універсалію [6; 11].

Типовим прикладом використання заперечної конструкції в мові-рецепторі замість ужитої стверджувальної в тексті оригіналу може слугувати такий:

[1] So silent was it that the fall of their ponies ' hoofs, rustling on dead leaves and occasionally stumbling on hidden roots, seemed to thud in their ears (Tolkien, 1954).

[1а] Не чутно було нічого, крім шурхоту опалого листя та стукоту, коли поні перечіплялися копитами за коріння, що ховалося під листям, але у мертвій тиші і цей звук лунав у вухах, неначе грім (Толкін, 2003).

[1б] Панувала така тиша, що копита коників, які тупали по опалім листі чи зрідка зачіпали коріння, аж відлунювали у вухах (Толкін, 2006).

Табл. 1 узагальнює дані щодо синтаксичних маркерів динаміки перекладу:

Таблиця 1 Синтаксичні характеристики текстів паралельного англо-українського корпусу художньої прози