Лінгвістичне новаторство поезії Емілі Дікінсон та Уолта Вітмена

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Лінгвістичне новаторство поезії Е.Дікінсона та У. Вітмена"



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження поетики Е.Дікінсон та У. Вітмена

1.1 Новаторство поезії У. Вітмена

1.2 Образи природи в поезії Е. Дікінсон. Аспект перекладу

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Лінгвостилістичний аспект поетики Е.Дікінсон та У. Вітмена

2.1 Закономірності організації текстів на основі аналізу їх фонетико-графічного, лексичного і синтаксичного рівнів

2.2 Лінгвостилістичний аналіз творів. Семантико-когнітивний аспект поетики Е.Дікінсон та У.Вітмена

Висновки до другого розділу

Загальні висновки

Список використаної літератури та джерел



Вступ

Актуальність теми дослідження: полягає у тому, що вона виконується в межах сучасної лінгвокогнітивної парадигми, зокрема на основі методів та методик лінгвостилістики, когнітивної лінгвістики і когнітивної поетики, і визначається інтеграцією усталених і новітніх методик аналізу поетики Е.Дікінсон У. Вітмена . Дослідження у когнітивному ключі дозволяє виявити складники поетики та залучити аналіз позамовного контексту до вивчення текстів. Актуальним є і поєднання результатів розвідки вербального і концептуального аспектів віршованих текстів, що дає змогу встановити основні ознаки складників поетики авторки.

Вірші Вітмена напрочуд сповідальні, відверті, поет ніби прагне подолати відстань між реальністю і її відображенням у поезії. Усе, що спостерігає поет, має право бути Поезією

Однією з найяскравіших сторінок в історії світової жіночої літератури, що заслуговують пильної уваги дослідників, є доля і творчість американської поетеси Емілі Дікінсон. Її творчість, поряд з творчістю Уїтмена, визначає основний внесок американської поезії в світову поезію другої половини XIX століття.

Таким чином, вибір теми курсової роботи і її актуальність обумовлені проблемою лінгвістичного новаторства Емілі Дікінсон та У. Вітмена, як єдиного листа, яке необхідно розшифрувати, створення єдиного психологічного портрета поезії на основі їх поетичної творчості.

Основною метою роботи стало дослідження лінгвістичного новаторства поезії Є. Дікінсона та У.Вітмена, художнього різноманітності їх творчості з допомогою аналізу описання природи в їх віршах, а також способів перекладу описів природи. У зв'язку з поставленою метою в роботі вирішуються такі основні завдання:

1. показати новаторство поезії У. Вітмена;

2. дати загальний аналіз образів природи в поезії Е. Дікінсон. Аспект перекладу;

3. показати місце закономірності організації текстів на основі аналізу їх лінгвістичного, лексичного і синтаксичного рівнів;

4. розглянути семантико-когнітивний аспект поетики Е.Дікінсон та У.Вітмен;

5. розглянути варіанти перекладу описів природи в поезії Е. Дікінсон та У.Вітмен;

6. зробити відповідні висновки.

Об'єктом дослідження є поетична творчість Е. Дікінсон та У.Вітмен.

Предметом дослідження є лінгвістичне новаторство поезії Є.Дікінсона та У. Вітмена. природа переклад лексичний синтаксичний

Матеріалом для дослідження стали поетичні твори Є.Дікінсона та У. Вітмена. , що зачіпають тему природи і пов'язаних з нею явищ в оригіналі і перекладах російських поетів-перекладачів (М. Зенкевич, В. Маркова, А. Гаврилов, И.Кашкин, А. Гришин, А. Кудрявицкий ) де показано лінгвістичне новаторство їх поезії.

Методи дослідження. у роботі використовуються кілька методів дослідження:

1) метод історико-філологічного аналізу, що дозволяє розглядати особливості лінгвістичного новаторства поетичної мови Э.Дикинсон та У. Вітмена в історичному контексті стану мови і культури в американській художньої літератури XIX століття;

2) метод лінгвостилістичного опису (характеристика лінгвістичних і стилістичних особливостей поетичного твору);

3) метод лінгвістичного аналізу оригіналу та перекладів;

Наукова новизна курсової роботи полягає в тому, що в ній вперше представлені результати дослідження лінгвістичних особливостей поетичної мови Емілі Дікінсон та У. Вітмена при описі природи.

Теоретична значимість курсової роботи полягає в тому, що вона робить певний внесок у більш докладне вивчення творчості Е. Дікінсон та У. Вітмена, а саме лінгвістичне новаторство їх поезії, природи як невід'ємної частини життя і творчості.

Практична значимість дослідження визначається можливістю використання його результатів при подальших дослідженнях поетичної творчості Е. Дікінсон та У. Вітмена.

Структура курсової роботи: дана курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та джерел.



Розділ 1. Теоретичні засади дослідження поетики Е.Дікінсон та У. Вітмена

1.1 Новаторство поезії У. Вітмена

У 1855 році 36-річний Волт Вітмен у бруклінській друкарні сам набрав і сам надрукував невелику книжку у дев'яносто п'ять сторінок. Мала вона назву "Листя трави" і містила 12 поем і віршів. Ні сам автор, ні читачі, ні критики не знали, що судилося цій збірці закласти підвалини нової американської поезії, що витримає вона випробування роками, що і в ХХ столітті вона матиме значний вплив на творчість багатьох поетів у різних країнах. А тоді, у 1855 році, збірка не мала широкого розголосу, не зрозуміли її ні знавці мистецтва, ні читачі. Вірші Вітмена здивували й збентежили, бо дуже не були схожі на традиційні, класичні.

Навіть одного погляду на сторінку було достатньо, щоб помітити новітність їхньої форми: нічого схожого на звичну будову з чотирьох або восьми рядків, бо інколи ці рядки такі довгі, що автор змушений переносити їх. Якщо, зацікавившись зовнішньою формою, починаєш читати вірші, то дивуєшся ще більше: автор зовсім не дотримувався традиційного віршування. Слова у вірш ніби лягають вільно і невимушено, а ритм створюється не одним рядком, а накреслюється поступово від рядка до рядка, іноді змінюючись, перериваючись. Такий розкутий, вільний вірш був народжений новим змістом, таким самим вільним і розкутим. Поезія Вітмена змінювала існуюче на той час уявлення про "поетичне" "непоетичне". Своє поетичне гасло поет висловив так: "Все приймаю, нікого не кидаю, нікому не дам переваги" [11, с. 125].

Вірші Вітмена напрочуд сповідальні, відверті, поет ніби прагне подолати відстань між реальністю і її відображенням у поезії. Усе, що спостерігає поет, має право бути Поезією, бо все це прояви Життя.

Вірші Вітмена звернені до кожного, поет відчуває себе часткою людської спільноти, її самобутнім голосом:

The first, who meet on my way,

If you passed by me,

you want to talk to me,

why don't you speak to me?

Why didn't I start a conversation with you?

Перший, хто зустрінеться на моєму шляху,

Якщо ти, проходячи повз мене,

захочеш заговорити до мене,

то чого б тобі не заговорити до мене?

Чому б і мені не розпочати розмову з тобою? [9,с. 113]

Минуло чимало років, перш ніж "Листя трави" знайшло своїх шанувальників, перш ніж новаторські пошуки Волта Вітмена зрозуміли читачі. Визнання прийшло до поета не відразу тому, що його погляди на мистецтво поезії значно відрізнялись від поглядів його сучасників.

Найбільш повно ці риси вимальовуються у поемі "Пісня про себе". Найменше ця поема схожа на автобіографію, оскільки "я" Вітмена розростається до розмірів усього людства і всесвіту. Недаремно цей твір називають найдемократичнішою поемою у світовій літературі.

I glorify myself, and sing myself,

And that I accept, and you shall receive,

Because every atom, which belongs to me,

belongs to you -

Я славлю себе і оспівую себе,

І що я приймаю, приймете й ви,

Бо кожен атом, який належить мені,

належить і вам, --[9,с. 115]

так починається поема, в якій поет ставить вічні питання про людину, її сутність, надії і прагнення, про радість буття і свободу духу. Ці питання завжди хвилюють людство. Талант Вітмена полягає і в тому, що він знаходить яскраву форму вислову цих питань, зрозумілу кожному, і в тому, що знаходить свої Вітменівські відповіді на них . [11, с. 127].

Волт Вітмен називав своїм учителем філософа і поета, безумовного лідера трансценденталістів Ралфа Емерсона, який виголосив найважливіші для розуміння творчості Вітмена тези: "Природа -- це символ духу", "Творення краси є мистецтво".

Волт Вітмен творить свій поетичний всесвіт, в якому перемагає гармонія. Його поетичні образи прості, як сама природа, і разом із тим багатовимірні і таємничі, як прояви духу. Саме такі образи переважають у "Поемі про себе". У простих і звичних речах Вітмен побачив прояви вічного і прекрасного, всесвітнього і дуже особистого. Поет ніби закликає подивитися на світ новими очима, очима дитини, безпосередньої і чистої. Згадаймо, дитина принесла повні пригорщі трави й запитала: "Що таке трава?" Що може відповісти поет? Це прапор моїх почуттів, кольору надії. Це хусточка, яку подарував людині на згадку Бог. А можливо, трава сама є дитина, немовля землі. Можливо, це таємний знак єдності усіх людей, бо трава росте скрізь, всіх приймає однаково, бідних і багатих, білих і темношкірих людей, робітника і політика. А можливо, вона прекрасне волосся могил і росте з грудей померлих, нагадуючи про смерть і безсмертя, і кожен її пагін свідчить про те, що смерті насправді немає.

Новаторство Вітмена полягає в тому, що він створює низку конкретних, яскравих образів, які поступово розкривають сутність життя. Ці особливості вітменівської поезії потребували від читача розмірковувати, співчувати, розуміти поета. Це залучення читача до творчої співпраці -- ще одна з новаторських ідей поезії Вітмена . [6, с. 87].

Таким чином, новаторські пошуки Волта Вітмена відкрили нові можливості поезії. Його вільний вірш, верлібр, дав поштовх для розвитку нових прийомів віршування. Новітність його тематики змінила уявлення про сутність поезії, про "поетичне" і "непоетичне". Емоційна, духовна наснага його образів дала читачеві можливість творчої співпраці з поетом.

1.2 Образи природи в поезії Е. Дікінсон. Аспект перекладу

Що стосується перекладу опису природи, то тут перекладачеві необхідно бути гранично уважним, щоб передати слова автора таким чином, щоб читачеві стала зрозумілою основна ідея вірші. Адже Емілі Дікінсон особливо добре ставилася до опису природи, яка в її віршах виступає не тільки як опису пейзажів і природних явищ, але й допомагає передати образи, почуття і емоції, що виникають в уяві поетеси. Так як природа є для Дікінсон живим організмом, то у віршах поетеси зустрічається велика кількість уособлень ( the Grass so little has to do - як мало в трави турбот (А. Гаврилов), The Leaves unhooked themselves from Trees - листя обірвалася з гілок (А. Гаврилов), the Leaves conferred - шепочуться листи (А. Гаврилов)), метафор (greedy wave - жадібна хвиля, meadows wide і т.д.). Найбільш точний переклад опису природи є найбільш важливим для розуміння образів поезії Е. Дікінсон. Так як дані опису особливо насичені різними стилістично-виразними засобами, то адекватність та еквівалентність їх перекладу є найбільш важким завданням для перекладача. Багатство, подароване поетесі природою, вона повертала світу з прибутком, вважаючи себе довіреною особою природи, посередником між нею і людьми, тому часто в її віршах ставлення Е. Дікінсон до світу і що відбуваються в ньому події описано з допомогою її ставлення до природи . [10, с. 141].

Варто відзначити, що переклад описів природи з-за великої кількості уособлень і метафор, використовуваних поетесою у віршах, процес трудомісткий. Природно, що кожен перекладач інтерпретує інтернаціоналізовані вірші по-своєму, і використовує різні способи перекладу [9,с. 117].

Також варто відзначити, що особлива труднощі при перекладі віршів загалом аспекті полягає в необхідності пошуку рими мовою переводить мови.

Розглянемо кілька прикладів перекладу віршів про природу Е. Дікінсон. Наприклад, вірш.

Talk not to me of Summer Trees

The foliage of the mind

A Tabernacle is for Birds

Of no corporeal kind

And winds do go that way at noon

To their Ethereal Homes…

Ты мне о лесе не толкуй -

В листве моей души

Находят птицы свой приют

Не хуже, чем в глуши,

И ветры поспешают там

В свои дома… [9,с. 118]

(пер. А. Гаврилова)

Тут чітко простежується розуміння перекладачем основної думки автора і бажання передати цю думку при перекладі найбільш точно, зберігши при цьому авторський стиль. Словосполучення The Summer Trees передано одним словом "ліс", вираз Talk not to me перекладач бачить як просторічна вираз "би не тлумачити", що створює у читача відчуття простоти мови автора оригіналу. А Далі. Гаврилов використовує метафоричність перекладу: The foliage of the mind - "у листі моєї душі", і також, як поетеса, використовує прийом уособлення: "поспішають вітри" [2, с. 117].

Розглянемо переклад іншого вірші.

The Daisy follows soft the Sun -

And when his golden walk is done -

Sits shyly at his feet -

He - waking - finds the flower there -

Wherefore - Marauder - art thou here?

Because, Sir, love is sweet!

Цветок следит за солнцем взглядом,

И к вечеру, заметив рядом

С собой глаза цветка,

Оно ворчит, склонившись низко:

Зачем ко мне садишься близко?

Затем, что жизнь сладка! [9,с. 119]

(пер. И. Кашкин)

У даному перекладі подібні вирази вірші переведені не так образно, як вони звучать в оригіналі, а саме метафору And when his golden walk is done І. Кашкин переводить просто як "до вечора". Даний вибір способу перекладу, ми вважаємо, не випадковий, оскільки перекладачеві необхідно знайти риму на переводящем мовою, а зниження образності використовуваної лексики на переводящем мовою виправдано тим, що, в цілому, вірш за стилем не є піднесеним, вона описує прості явища, тому головне при перекладі тут передати події, про які розповідає поетеса, а через них основну ідею вірші [11, с. 125].

У наступному вірш перекладач робить практично дослівний переклад.

As if some little Arctic flower

Upon the polar hem -

Went wandering down the Latitudes

Until it puzzled came

To continents of summer -

To firmaments of sun -

To strange, bright crowds of flowers -

And birds, of foreign tongue…

Представь, что маленький цветок

Из северных широт

Спустился вниз вдоль долготы

И вот, открывши рот,

Глядит на летний континент,

На солнце без границ,

На пеструю толпу цветов,

На иностранцев-птиц [9,с. 121]

(пер. В.Марковой)

Отже, подібний спосіб перекладу цілком доречний, так як перекладач зумів підібрати найбільш наближені до оригіналу слова, гармонійно і точно передавальні основну ідею вірші без використання способу функціональної заміни у перекладі: Upon the polar hem - "з північних широт", continents of summer - "літній континент", crowds of flowers - "натовп кольорів".



Висновки до першого розділу

Таким чином, віршовані тексти Є.Дікінсона та У. Вітмена давно привертають увагу дослідників, які прагнуть пояснити їх образну самобутність, аналізуючи як мовленнєві одиниці текстів, так і фактори життя та творчості.

Через поки ще недостатню кількість власне лінгвістичних досліджень поезії Е.Дікінсон та У. Вітмена особливе місце займають літературознавчі розвідки творчості авторів (І.О.Кашкін, R.Hagenbьchle, Р.Pettingell, M.Shackford). Загалом такі роботи стосуються аналізу композиційної структури віршів (G.Monteiro, D.Rutledge, M.Shaw), ключової тематики текстів (J.Dean) та основних засобів і прийомів досягнення образності авторського стилю (Д.Д.Інцкірвелі, С.Д.Павличко). Значна частина розвідок виконана у руслі лінгвостилістики (A.Caz?, J.Deppman, C.Hallen, J.Shakespear, С.Hogue). Перші дослідження творчості авторів часто були фрагментарними у зв'язку з недоступністю повного зібрання текстів та неточним відтворенням рукописів у розрізнених на той час публікаціях.

Інтерес науковців до вивчення творчості Е.Дікінсон та У. Вітмена пожвавлюється у ХХ столітті.

У вітчизняній літературознавчій школі вивчення поезії Е.Дікінсон та У. Вітмена починається з появою дисертаційних досліджень С.Д.Павличко, яка аналізує творчість Е.Дікінсон , Р.Емерсона й У.Уїтмена,що досліджують творчість У. Вітмена та Г.В.Чеснокової, де порівнюються творчість Е.Дікінсон та Л.Українки.

На початку ХХІ століття найбільш плідні результати наукових досліджень стають можливими завдяки поєднанню досягнень і методик різних наук. Залучення здобутків когнітивної науки та психології до лінгвістичних вчень сприяло глибшому розумінню взаємозв'язку процесів мислення та вербалізації думок. Для дослідження віршованих текстів перспективною вбачається інтеграція напрацювань таких філологічних дисциплін, як лінгвостилістика (О.М.Мороховський, О.П.Воробйова, І.В.Арнольд, І.Р.Гальперін, К.А.Долінін), когнітивна лінгвістика (Дж.Лакофф, М.Тернер, Ж.Фоконьє, С.А.Жаботинська), когнітивна поетика (Р.Цур, П.Стоквелл, М.Фрімен, О.П.Воробйова, Л.І.Бєлєхова) та літературознавство (М.М.Бахтін). Такий міждисциплінарний підхід до вивчення специфіки поетичних текстів і поетики Е.Дікінсон та У. Вітмена.



Розділ 2. Лінгвостилістичний аспект поетики Е.Дікінсон та У. Вітмена

2.1 Закономірності організації текстів на основі аналізу їх фонетико-графічного, лексичного і синтаксичного рівнів

У курсовій роботі досліджуються лінгвістичне новаторство поетики Е.Дікінсон та У. Вітмена. Сьогодні поняття "поетика" має різні трактування та сферу застосування. Сучасні дослідження текстів уможливлюють комплексність висновків завдяки аналізу тексту як цілісного утворення. У роботі термін "поетика автора" трактується як система мовно-мовленнєвих і концептуальних авторських преференцій, системність яких виявляється через аналіз лінгвостилістичного оформлення віршованого мовлення й когнітивних та семантичних способів вираження змісту тексту.

Складниками поняття "поетика" є ідіостиль, ідіолект та когнітивний стиль автора. Ці складники розглядаються комплексно, оскільки їх взаємодія є визначальною для формування специфіки поетики окремого автора, бо, згідно з принципами когнітивних вчень, необхідною є інтеграція різних методів та підходів до вивчення мовлення [4, с. 95].

У лінгвістичній теорії ідіолект (або індивідуальний говір, індивідуальна мова) трактується як сукупність індивідуальних (професійних, соціальних, територіальних, психофізичних та ін.) особливостей, які характеризують мовлення певного індивіда, тобто індивідуальний різновид мовлення (О.С.Ахманова), тоді як у лінгвопоетиці ідіолект тлумачиться як внутрішньо системна індивідуально-авторська мова (О.І.Северська, С.Ю.Преображенський). На основі таких підходів у роботі ідіолект розглядається як особливості індивідуально-авторського мовлення, а саме, преференції автора у відборі та застосуванні певних лексичних і граматичних одиниць, що детермінується його мовною компетенцією, поетичною майстерністю, досвідом комунікації та специфікою когнітивних операцій, пов'язаних із процесами сприйняття світу і його відображення за допомогою мовних засобів.

Поняття "індивідуальний стиль" також зазнає різних тлумачень у процесі свого становлення. За В.В.Виноградовим, "індивідуальний стиль" розглядається як "структурно єдина і внутрішньо пов'язана система засобів і форм словесного вираження". З іншої точки зору, "ідіостиль усвідомлюється як спосіб описання альтернативного поетичного світу, який включається у культурно-поетичну парадигму, і, відповідно, характеризується вже як допустима версія, що визначає істинність поетичного висловлювання" (О.І.Северська, С.Ю.Преображенський) [11, с. 125].

З урахуванням попередніх трактувань поняття у контексті роботи ідіостиль автора розглядається як спосіб відображення зовнішнього та внутрішнього світу митця у мовленні за допомогою індивідуальної системи виразових засобів та стилістичних прийомів, що забезпечують специфічну образність його поетичного тексту.

Ідіолект та ідіостиль досліджуються в межах лінгвостилістичного аспекту розвідки шляхом аналізу вербальних одиниць поетичних текстів Е.Дікінсон та У. Вітмена. Діапазон лінгвостилістичного дослідження виразових засобів і стилістичних прийомів розширюється додатковим введенням елементів паралельного розгляду словесно-поетичних образів і позамовного контексту [13,с. 146].

Хоча на початку розвитку когнітивної парадигми термін "когнітивний стиль" в основному стосувався категорій мислення та поведінки індивіда, він набув ужитку і в лінгвістичній теорії (В.З.Дем'янков). Ураховуючи загальне визначення поняття, яке в когнітивній психології трактується як "підхід до розв'язання проблем, якому віддається перевага та який характеризує поведінку індивіда стосовно цілого ряду ситуацій і змістовних сфер, але не залежить від інтелектуального рівня індивіда, його "компетенції", такий підхід можна застосувати і до поетичної майстерності автора. У контексті роботі когнітивний стиль розглядається як характерні риси концептуалізації світу певним автором, що виявляється повторюваним ужитком ключових словесно-поетичних образів і метафоричних концептів та їх певною комбінаторикою у його текстах[4, с. 146].

Дослідження поетики Е.Дікінсон та У.Вітмена є комплексним і включає такі етапи:

1) виявлення позамовних контекстуальних факторів, які слугують фоновими знаннями, оскільки вони детермінують формування світогляду авторів, зумовленого їх стилем життя. Це здійснюється шляхом аналізу біографічних фактів життя поетів, особливостей культурних, релігійних, соціальних та історичних реалій її епохи;

2) дослідження мовних та мовленнєвих одиниць поетичних текстів Е.Дікінсон та У. Вітмена, зокрема виразових засобів та стилістичних прийомів і специфіки їх поєднання з урахуванням позамовного контексту, що дозволяє виявити визначальні ознаки ідіолекту та ідіостилю авторів;

3) розгляд концептуального аспекту текстів за допомогою концептуального аналізу з метою вивчення особливостей когнітивного стилю авторів, куди входять метафорика віршів Е.Дікінсон та У. Вітмена, що дає змогу розкрити притаманний поетам спосіб відтворення дійсності;

4) вивчення образного світу поетів через залучення аналізу ключових метафоричних концептів та наскрізних словесних образів текстів із виокремленням концептуальних домінант, мега- метафор та словесних образів, що дозволяє дослідити концептуальний аспект поетики авторів;

5) інтеграція висновків, отриманих на попередніх етапах дослідження поетики Е.Дікінсон та У. Вітмена . [2, с. 122].

Отже, у курсовій роботі висвітлюється основні теоретичні положення, на яких базується концептуальний апарат дослідження, розглядаємо та систематизуємо існуючі підходи до вивчення поетичних текстів Е.Дікінсон та У. Вітмена, формулюємо визначення терміну "поетика" у ракурсі когнітивної лінгвістики й когнітивної поетики. У цьому підрозділі розроблено комплексну методику аналізу поетики авторів на основі інтегрованого розгляду вербального й концептуального аспектів віршованих текстів і вияву специфіки взаємозв'язку форми та змісту творів.

Дослідження основних закономірності організації поетичних текстів авторів на основі аналізу їх фонетико-графічного, лексичного і синтаксичного рівнів, виявлено системність взаємодії лексичних, семантичних та синтаксичних засобів, характерних для ідіостилю й ідіолекту Е.Дікінсон та У.Вітмена, визначено способи їх поєднання у тканині тексту та встановлено наявність збігу виразових засобів і стилістичних прийомів у поетичних текстах авторів.

2.2 Лінгвостилістичний аналіз творів. Семантико-когнітивний аспект поетики Е.Дікінсон та У.Вітмена

Лінгвостилістичний аналіз мовленнєвих одиниць тексту є необхідним етапом комплексного дослідження поетики автора, Е.Дікінсон та У.Вітмена у тому числі, оскільки саме текст є тією площиною, де виявляються характерні ознаки ідіолекту та ідіостилю поета. Він фіксує унікальність світосприймання автора і відповідні способи концептуалізації дійсності у вигляді мовленнєвих виразів. Вербальна складова творів Е.Дікінсон та У. Вітмена досліджується на графічному, морфологічному, лексичному та синтаксичному рівнях текстів [9, с. 126].

1 Графічний рівень. Вважається, що мовні стратегії містять додаткові значення і разом з цим є інноваційними (Ch.Miller). Для авторського стилю поетів характерні відсутність заголовків віршів, написання загальних іменників і особових займенників з великої літери, фрагментарність речень та використання тире замість традиційних для віршотвору таких пунктуаційних знаків, як крапка та кома. Фрагментарні речення часто ускладнюють розуміння віршів авторки. Наприклад, у "What Door - what Hour - Run / - run - My Soul!" (Dickinson, 1492) тире вставлене майже після кожного слова, але така структура дає можливості для необмеженості асоціацій, що виникають в уяві читача [4,с. 142].

Домінування тире як основного пунктуаційного знака характерне для ідіолекту Е.Дікінсон та У. Вітмена на графічному рівні. Вважається, що за допомогою тире авторів підсилює можливості дискурсу, і це приводить до збільшення важливості ролі читача у процесі реконструювання мовних значень (P.Crumbley), вживання тире поетесою розглядається як поворотний момент, "шарнір" для руху значень у вірші у різних напрямках, немов двері, що відкриваються в обидві сторони (R.Weisbuch). Аналіз віршів поетів дозволяє дійти висновку, що через значну кількість тире та фрагментарність речень деякі вірші авторки нагадують мовлення, швидше внутрішнє, яке містить ключові фрази та елементи мовчання: "I have no Life but this - / To lead it here - / Nor any Death - but lest / Dispelled from there" (Dickinson, 1398). Згідно з теорією втіленого розуміння, графічним оформленням віршів поетеса намагається підкреслити значимість певних словесно-поетичних образів та їх ієрархію в тексті [4, с. 143].

Автори порушують граматичні правила використання особових займенників, вживаючи займенники "He" та "She", які, до того ж, написані з великої літери, для позначення природи, що виявляється у персоніфікації. У вірші "The reticent volcano keeps / His never slumbering plan" (Dickinson, 1748) вулкан персоніфікується не лише на семантичному рівні, а й на граматичному за допомогою присвійного займенника чоловічого роду "his".

2 Морфологічний рівень. Е.Дікінсон та У. Вітмена експериментує з утворенням нових форм слів, які також сприяють унікальності ідіолекту авторки. Приклади свідчать про маніпулювання граматичними правилами, коли дієслово вживається у якості іменника: "I need no further Argue -" (Dickinson, 432); чи до дієслова додається закінчення "-less", яке зазвичай характерне для прикметників: "reduceless" (Dickinson, 855).

3 Лексичний рівень. Своєрідним є лексичне наповнення поетичних текстів Е.Дікінсона та У. Вітмена. Внутрішній світ поетів надзвичайно багатий завдяки його формуванню під впливом природи, чиї численні об'єкти фігурують у віршах авторки. Наприклад, вулкан: "A still - Volcano - Life -" (Dickinson, 601); місяць та море: "The Moon is distant from the Sea -" (Dickinson, 429); бджоли: "Like Trains of Cars on Tracks of Plush / I hear the level Bee -" (Dickinson, 1224). Це також метелики: "The Butterfly's Numidian Gown" (Dickinson, 1387); птахи: "The most triumphant Bird I ever knew or met" (Dickinson, 1265) та багато інших істот і об'єктів. Такі образи навколишнього світу є домінантними у творах поетеси та створюють її "мовно-образну картину світу" (О.Я.Івасюк) [9, с. 131].

4 Синтаксичний рівень. У плані синтаксису показовим є вживання інверсій. У віршах Е.Дікінсона та У. Вітмена є велика кількість прикладів, де інверсія сприяє додатковому семантичному навантаженню лексичних елементів: "Of bumble-bees and other nations / The grass is full" (Dickinson, 1746), "High from the earth I heard a bird" (Dickinson, 1723). Це також "Conscious am I in my Chamber, / Of a shapeless friend -" (Dickinson, 679), "Though can'st not boast, like Jesus, drunken without companion / Was the strong cup of anguish brewed for the Nazarene" (Dickinson, 1736) тощо. У текстах авторів спостерігається новаторський підхід до інверсій, які будуються за принципом розташування елементів синтагми з найбільшим смисловим навантаженням у початковій позиції в реченні, завдяки якому одночасно досягаються ефекти новизни та очуднення: "One Sister have I in our house" (Dickinson, 14), "Of nearness to her sundered Things / The Soul has special times -" (Dickinson, 607), "Warm in her Hand these accents lie" (Dickinson, 1313), "I Years had been from Home" (Dickinson, 609) та велика кількість інших прикладів. Такий прийом створює додатковий ефект їх важливості для розуміння метафор завдяки іконічності (Ch.Pierce, M.Nдnny, O.Fischer, M.Hiraga), одним із принципів втілення якої є локалізація більш пріоритетних елементів на початку речень.

Певні вірші Е.Дікінсона та У.Вітмена характеризуються чіткою синтаксичною побудовою за допомогою паралельних конструкцій, що розглядається як "домінуючий принцип паралелізму" (М.Freeman): "Where I have lost, I softer tread - / [...] / Whom I have lost, I pious guard / [...] / When I have lost, you'll know by this - / [...] / Why, I have lost, the people know" (Dickinson, 104), "On such a night, or such a night, / Would anybody care / [...] / On such a dawn, or such a dawn - / Would anybody sigh" (Dickinson, 146). Окрім утворення допоміжного ефекту ритмічності, цей прийом може слугувати ключем до розуміння "неграматичних" речень Е.Дікінсон, оскільки спрямовує читача на знаходження спільних асоціацій між такими фрагментами і взаємозв'язку наявних у них концептів . [2, с. 122].

Антитеза є одним із стилістичних прийомів, визначальних для ідіостилю Е.Дікінсона та У. Вітмена. Для авторів характерним є словник заперечення та відмови, так само, як і словник різко виражених антитез (H.Ickstadt). Її тексти вражають специфічною перспективою оповіді, де події або ніколи не відбувалися, як у прикладах "By those who ne'er succeed" (Dickinson, 67), "Who never lost, are unprepared" (Dickinson, 73), "I never hear the word 'escape'" (Dickinson, 77), або неможливо чи немає бажання / можливості виконати дію: "I could not have told it" (Dickinson, 85), "I shall not fear mistake -" (Dickinson, 156). Ці та інші численні вияви заперечень та негативних конструкцій є ще однією ознакою поетики Е.Дікінсон.

5 Образність. Дослідження характерних рис ідіостилю як складової її поетики включає аналіз тропіки текстів авторів. У творах наявні різноманітні стилістичні засоби та прийоми, що є типовими для всіх митців слова, тоді як їх комбінаторика в тексті значною мірою зумовлена особливостями концептуальної картини світу авторів [9,с. 113].

Визначальним для ідіостилю Е.Дікінсон та У. Вітмена є вживання персоніфікацій. У віршах авторів характерним є уособлення неживих предметів і явищ, спектр яких надзвичайно широкий. Наприклад, вулкан виступає страховиськом чи твариною: "Taking Villages for breakfast, / And appalling Men -" (Dickinson, 175), "When Etna basks and purrs" (Dickinson, 1146); смерть - жива особа: "Said Death to Passion" (Dickinson, 1033), "'Twill be because Death's finger / Claps my murmuring lip!" (Dickinson, 56). У трактуванні авторки об'єкти природи носять одяг, як у прикладі "Frequently the hills undress" (Dickinson, 6), та смертні, немов людські істоти: "When Roses cease to bloom, Sir, / And violets are done - / When Bumblebees in solemn flight / Have passed beyond the Sun -" (Dickinson, 32). Окрім цього, Е.Дікінсон, змальовуючи природу, застосовує лексичні одиниці, які традиційно вживаються для опису суспільного життя: "The most important population / [...] / Of bumble-bees and other nations" (Dickinson, 1746). Об'єктам природи, наприклад, райдузі, бджолам, метеликам, лісові, пагорбові тощо, притаманні суспільні відносини - вони ходять на ярмарок, мають певний соціальний статус: "Some Rainbow - coming from the Fair! / [...] / The dreamy Butterflies bestir! / [...] / Baronial Bees - march - one by one -" (Dickinson, 64); служать у війську: "The Regiments of Wood and Hill / In bright detachment stand!" (Dickinson, 64). Роль метафоризації об'єктів природи є двоякою - вона не лише сприяє розкриттю специфіки суспільного буття, а й привертає увагу людей до значимості природи в їхньому житті.

Важливим аспектом, що знаходить свій вияв у поетиці авторів, є комбінаторика метонімій та метафор. Наприклад, Е. Діксон вживає "The feet of people" ("ноги людей"), маючи на увазі не лише цю частину тіла індивіда: "The feet of people walking home / With gayer sandals go -" (Dickinson, 7), а прагнучи привернути увагу до образу "сандалів", яким атипово приписується метафорична характеристика настрою. В дійсності сандалі не можуть бути веселими, але в баченні поетеси специфічні ознаки настрою людини екстраполюються на "рух" взуття під час ходіння людини . [7, с. 121].

Та найчастіше Е.Дікінсон керується метонімічними елементами, застосовуючи по відношенню до комплексних об'єктів лише їх частину чи одиничного представника. Наприклад, вона згадує лише одну бджолу, метелика та бриз, маючи на увазі макрокосм природи: "Nobody knows this little Rose - / [...] / Only a Bee will miss it - / Only a Butterfly, / [...] / Only a Bird will wonder - / Only a Breeze will sigh - / Ah Little Rose - how easy / For such as thee to die!" (Dickinson, 35). Цим авторка підкріплює значимість кожного елемента в цілому монолітному концепті, не глобалізуючи його водночас, де зміст міг би втратитися, якби був застосований конвенційний ужиток множини. Такі випадки присутні у цілій низці її текстів: "Many a Bulb will rise -" (Dickinson, 66), "A sepal, petal, and a thorn / Upon a common summer's morn - / A flask of Dew - A Bee or two - / A Breeze - a caper in the trees - / And I'm a Rose!" (Dickinson, 19), "And carried it to God - / There - sandals for the Barefoot -" (Dickinson, 78) тощо. Відповідно, можна виявити два типи метонімій, характерних для ідіостилю Е.Дікінсон: "частина-ціле" та "однина-множина".

Найбільша насиченість змісту словесно-поетичними образами досягається через поєднання паралельних конструкцій з іншими виразовими засобами та стилістичними прийомами у межах одного вірша: "Like her the Saints retire, / [...] / Like her the Evenings steal / Purple and Cochineal / After the Day!" (Dickinson, 60), де бачимо порівняння у поєднанні з паралелізмом конструкцій; "So spicy her Carnations nod - / So drunken, reel her Bees - / So silver steal a hundred flutes / From out a hundred trees -" (Dickinson, 81) - комбінуються паралелізм із інверсією. Комбінаторика словесно-поетичних образів і вербальних засобів визначає ідіостиль Е.Дікінсон та впливає на особливості поетики авторів [7,с. 122]

Когнітивний стиль Е.Дікінсон та У. Вітмена розглядається у руслі когнітивної лінгвістики та когнітивної поетики. Особливості концептуальної структури поетичних текстів авторки вивчаються за допомогою концептуального аналізу з метою виявлення концептуальних метафор (G.Lakoff, M.Johnson). Важливу роль відіграє контекстуальний аспект дослідження, де визначальними є індивідуальна мовна картина поетеси та картина світу американської нації, представником якої вона є.

Через усамітнення Е.Дікінсон та У.Вітмен їх світогляд формується під впливом рідного оточення (Sh.Alfrey, М.Zapedowska), зокрема батьківського дому, який вона називає своєю фортецею (M.Bingham), та містечка Амхерст, де поетеса проводить усе своє життя. Ізольований спосіб життя авторки виявляється у формуванні нею ідіосинкратичних способів концептуалізації світу, де контейнер, часто закритий, є одним із домінуючих концептуальних образів, знаходячи застосування щодо різних понять: "The vastest earthly Day / Is shrunken small" (Dickinson, 1328), "Glass was the Street - in tinsel Peril / Tree and Traveller stood - / Filled with the Air with merry venture" (Dickinson, 1498). Таке бачення бере початок від ізольованого життя поетеси, яка спостерігає за світом із вікна свого "дому-контейнера".[7, с. 121].

Метафора контейнер фігурує у значній кількості віршів Е.Дікінсон: "Experiment to me / Is every one I meet / If it contain a Kernel?" (Dickinson, 1073), "Pain - extends the Time -" (Dickinson, 967), "The Outer - from the Inner" (Dickinson, 451), що пов'язано з біографічними фактами та відповідним індивідуальним світоглядом поетеси. контейнер у цих текстах є заповненим ("Kernel", "Inner"), що доводить більшу зацікавленість авторки у його змісті, а не формі.

Концептуальні метафори в поетичних текстах авторів різноманітні, а їх найбільша оригінальність досягається тоді, коли вони накладаються одна на одну або взаємопов'язані в межах одного вірша. У цьому разі спостерігається конвергенція словесно-поетичних образів, як у "My Heart upon a little Plate / Her Palate to delight / A Berry or a Bun, would be, / Might it an Apricot!" (Dickinson, 1027), де серце (духовність) асоціюється з буденним задоволенням від вживання їжі. Накладання метафор сприяє експресивності віршованих текстів, оскільки виникає можливість проведення несподіваних паралелей між об'єктами духовної та матеріальної сфери.

Серед домінантних метафор поезій авторів є концептуальна метафора море - це повітря (М.Freeman). Сприйняття концепту повітря як простору буття людини через море експліцитно з'являється у семи віршах Е.Дікінсон та присутнє імпліцитно ще у ряді віршів поетеси, що дозволяє розглядати його у якості домінанти. Ми вважаємо за доцільне розширити бачення цього концепту, оскільки море осмислюється не лише як повітря, а й як завершення життєвої "подорожі" людини в морській неосяжності, що спостерігаємо у вірші "My River runs to thee - / Blue Sea! Wilt welcome me? / My River waits reply - Oh Sea - look graciously - / I'll fetch thee Brooks / From spotted nooks - / Say - Sea - Take Me!" (Dickinson, 162), де річка тече у напрямку до моря, сподіваючись на його гостинність, що дозволяє нам виявити метафору життя - це плин річки до моря, яка перегукується з українським виразом "плин життя" і російським "течение жизни". Фраза "My River runs to thee" є метонімією, де поняття "річка" позначає життя людини, тоді як море символізує смерть, місце закінчення життя, причому смерть сприймається як бажаний "пункт призначення" людини.

Характерним для когнітивного стилю Е.Дікінсон та У. Вітменає концепт смерть. Сцени смерті в творах авторки надзвичайно натуралістичні (наприклад, прах людей, дзижчання мухи, яке людина чує після своєї смерті,), попри те, що існують інші, більш соціально прийнятні слова, синонімічні поняттям "смерть", "помирати": "I heard a Fly buzz - when I died -" (Dickinson, 465), "This quiet Dust was Gentlemen and Ladies / And Lads and Girls -" (Dickinson, 813). Серед концептуальних метафор, які стосуються смерті, є смерть - це ніч: "The Night's tremendous Morrow" (Dickinson, 1533); смерть - це втрата кохання: "Dying! To be afraid of thee / [...] / The leaving Love behind" (Dickinson, 831); смерть - це дрібничка: "They may take the trifle / Termed mortality!" (Dickinson, 57); смерть - це криза: "'Twas Crisis - All the length had passed -" (Dickinson, 948) тощо. Всі ці концептуальні метафори передають авторське бачення смерті [8, с. 154].

Отже, у цьому підрозділі виявлено особливості когнітивного стилю авторів, що є концептуальною складовою їх поетики, через аналіз ключових авторських концептів і розгляд наскрізних словесно-поетичних образів їх віршів та описано центральні образи віршованих текстів Е.Дікінсон та У.Вітмена.

У роботі показано, що характерною для корпусу поезій Е.Дікінсон та У. Вітмена є наявність багатьох текстів, які через іконічність, зокрема застосування паралельних конструкцій, асиндетонів, ритмічного та фонетичного оформлення, дозволяють "побачити" абстрактні поняття у вигляді картинки. Це особливо стосується образів природи, де автори не пропускають нагоди створити такий опис, який вражає влучністю характеристик і правдивістю зображення завдяки деталізації та персоніфікації. Реалістичність дійсності, відтвореної у текстах Е.Дікінсон та У. Вітмена, є характерною для їх когнітивного стилю.



Висновки до другого розділу

Таким чином, індивідуально-авторська граматика Е.Дікінсон та У. Вітмена значною мірою зумовлена особливостями картини світу поетів, що формується під впливом її гіперболізованої уваги до природи через обмеження соціального досвіду спілкування. Поети балансують між дотриманням норм граматики англійської мови та використанням вільного порядку слів у реченні, де смисл є пріоритетним на противагу необхідності дотримання правильної синтаксичної форми. Поетика Е.Дікінсон та У. Вітмена набуває характерних рис не закріпачення концептуального простору, а експресії образів, розташованих у вигляді "концептуальної павутини", де вільний перехід між її пов'язаними складниками-концептами сприяє розумінню як конкретного вірша, так і ряду текстів завдяки їх системності.



Загальні висновки

Поетика Е.Дікінсон та У. Вітмена визначає їх творчий здобуток як такий, якому притаманні певні концептуальні риси залежно від основних характеристик їх ідіостилю, ідіолекту та когнітивного стилю, де позамовний контекст слугує призмою, через котру переломлюється концептуальна специфіка вираження образів у віршах на шляху до відтворення читачем.

У результаті дослідження поетики Е.Дікінсон та У. Вітмена у когнітивному ключі ми дійшли висновку про її унікальність, оскільки особливості ідіолекту, ідіостилю та когнітивного стилю поетеси свідчать про те, що авторка не є заангажованою традиційним суспільним баченням канонів життя, а завдяки самоізоляції пропонує неканонічний погляд на духовні цінності, що знаходить вияв у концептуальному наповненні текстів із превалюванням емотивності та точності зображення ключових образів шляхом фокусування уваги на їх характерних ознаках.

У авторській граматичній системі поетеси, де часте порушення загальноприйнятих норм англійської мови через присутність інверсій та еліпсисів компенсується частотністю їх вживання. Паралельні конструкції, включаючи анафору та епіфору, антитезу, порівняння та градацію, слугують ключовими стилістичними прийомами, що визначають ідіостиль Е.Дікінсон, і таким чином є формуючими елементами її поетики. Вживання заперечної частки "не" характерне для поетичних текстів У. Вітмена через часте зображення подій, які ніколи не відбувались, не відбудуться чи не можуть відбутися з причини обмеженого життєвого досвіду автора.

"Фрагментарність" мовлення та перенасичення віршів тире сприяють глибині смислового наповнення, стимулюючи читача експериментувати з баченням словесно-поетичних образів завдяки реконструкції пропущених елементів речень залежно від особливостей світогляду читача. Інший аспект смислової концентрації текстів Е.Дікінсон та У. Вітмена полягає у їх високій образності, що нагадує емоційний розряд, завдяки ефекту очуднення, який виникає в результаті неконвенційності форми речень та вживання пунктуаційних знаків.

Е.Дікінсон та У. Вітмена системно використовує інверсії, повтори, паралельні конструкції, тропи, синестезію та словесно-поетичні образи. Відповідно, індивідуально-авторська граматика Е.Дікінсон та У. Вітмена базується на конвергенції стилістичних засобів і прийомів та концептуальних складових образів.

Для поетики Е.Дікінсон ту У. Вітмена характерною є конвергенція мовленнєвих засобів та концептуальних образів. Це пояснюється тим, що їх творчий підхід до поезії і поетична майстерність не дозволяють їй замислюватися про необхідність вживання слів, потрібних лише для дотримання рими та утворення правильних синтаксичних структур речень. Інакше це призвело б до втрати повноти змісту, котрий авторка прагне донести.

Виявлення основних складників поетики авторів та розробка методики її дослідження у лінгвістичному новаторстві поезії є перспективними у плані подальших розвідок поетики авторів не лише поетичних, а й прозових текстів. Важливими можуть бути знахідки зіставного підходу до вивчення поезій та листів Е.Дікінсон та У. Вітмена, для якої не існує чіткої стильової межі між віршами і листами.

Отже, всі завдання курсової роботи виконані.



Список використаної літератури та джерел

1. Cody, John. After Great Pain: The Inner Life of Emily Dickinson. - Cambridge, MA: Harvard University Press, 1971 ,с. 17-18

2. Dickinson E. Poems. - NY: Bookworld, 1999, стор. 115-130

3. Farr, Judith. The Passion of Emily Dickinson. - Cambridge: Harvard UP, 1992, с. 29-30

4. Garbowski, M. M. The House Without a Door: A Study of Emily Dickinson and the Illness of Agoraphobia. - Rutherford, NJ: Fairleigh Dickinson UP, 1989, стор. 90-100, 140-150

5. Knapp, Bettina L. Emily Dickinson. - NY: Continuum, 1989,с. 151

6. Lease, Benjamin. Emily Dickinson's Readings of Men and Books: Sacred Soundings. - NY: St. Martin's P, 1990, стор. 80-90

7. McNeil, Helen. Emily Dickinson. NY: Pantheon Books, 1986, с. 120-130

8. The complete poems of Emily Dickinson / Ed. by Th.H.Johnson. - London: Faber and Faber, 1875 , стор. 150-160

9. Американская литература XIX в. - М.: Высшая школа, 1964, с. 100-110, 120-130

10. Апенко Е.М. История зарубежной литературы 19 века. - М.: Наука, 2001, с. 130-150

11. Белинский В.Г. Литература Запада. - М.: Издательство Академии наук СССР, 1956,с. 120-140

12. Бенедиктова Т. Д Поезия У. Уитмена.--М., 1982, с. 140-152

13. Боброва М.Н. Романтизм в американской литературе XIX в. - М: Высшая школа, 1972,с. 48-59

14. Взаємозв'язок іконічності та метафорики в поетичному здобутку Емілі Дікінсон // Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний стиль (Філологія, педагогіка, психологія): Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО. - Вип. 10. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2005. - С. 168-173.

15. Дикинсон Э. Стихотворения: Сборник/Составл. М. Гавриловой. - М.: ОАО Издательство "Радуга", 2001, с. 81-82

16. Засоби виразності в поезії Емілі Дікінсон як конституенти образу автора // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. - Вип. 13. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2005. - С. 43-47

17. Засурский Я.Н. Романтические традиции американской литературы XIX в.-М.: Наука, 1982,с. 74-76

18. Зверев А. М. Романтические тенденции американской литературы XIX века и современность. - М.: Наука, 1982,с. 54-59

19. Ковалев Ю.В. Молодая Америка. - Л.: Радуга, 1971,с. 47-49

20. Комплексний підхід до аналізу особливостей поетики Е.Дікінсон: теоретична значущість та перспективи дослідження // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. - Вип. 18. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2007. - С. 3-6

21. Контекстуальний аспект розвідки образу автора в поезії Емілі Дікінсон // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: Зб. наук. пр. -Вип. 11. - К.: Київськ. нац. авіац. ун-т, 2005. - С. 127-136.

22. Концептуальні метафори авторського стилю Емілі Дікінсон: лінгвокогнітивний аспект // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2004. - Т. 46. - С. 168-176.

23. Ладыгин М.Б., Луков В.А. Романтизм в зарубежной литературе. - М.: Наука, 1986.,с. 24-27

24. Литературная история США, т.1 - М.: Прогресс, 1977,с. 98-99

25. Николюкин А.Н. Американский романтизм и современность. - М.: Наука, 1968, с. 58-96

26. Николюкин А.Н. Литературные связи Росси и США. - М.: Наука, 1981,с287.

27. Образи природи в поезії Емілі Дікінсон: семантико-когнітивний аспект // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: Зб. наук. пр. -Вип. 10. - К.: Київськ. нац. авіац. ун-т, 2005. - С. 111-119.

28. Основные произведения иностранной художественной литературы. - М.: Просвещение, 1983, с. 78-81

29. Особливості авторського стилю Емілі Дікінсон: лінгвокогнітивний аспект // Матеріали ІІ Міжвузівської конференції молодих учених "Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур". - Донецьк: ДонНУ, 2004. - С. 30-32.

30. Паррингтон В.Л. Основные течения американской мысли, 2 т. - М: Просвещение, 1962,с. 78-85

31. Писатели США о литературе. - М.: Прогресс, 1982 ,с. 45-47

32. Романтические традиции в американской литературе XIX века и современность. (Сб. под ред. Я.Н. Засурского). - М.: просвещение, 1982,с. 58-61

33. Стилістичні прийоми в авторському стилі Емілі Дікінсон як провідний аспект образу автора // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. - Вип. 7. - К.: Київськ. нац. ун-т ім. Т.Г.Шевченка, 2005. - С. 5-10.

34. Эмили Дикинсон. Лирика. - М.: ЭКСМО-Пресс, 2001.,С. 78-79

Размещено на Allbest.ru