Групи світових мов

До неї належать арабська, давньоєврейська (іврит), арамейська, фінікійська, тигринья, тигре, амхарська, хара-рі, мехрі, джіббалі та мальтійська. Мовами цієї групи користуються 193 млн. мовців.

Арабська мова налічує 174 млн. 950 тис. носіїв і є однією з шести робочих мов ООН. Поширена в Іраці, Сирії, Лівані, Ізраїлі, Йорданії, Кувейті, Саудівській Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратах, Єменській Арабській Республіці, Єгипті, Судані, Лівії, Тунісі, Алжирі, Мальті, Марокко, Мавританії, Західній Сахарі, Сомалі, Джибуті та Республіці Чад. Пам'ятки з V ст. до н.е. Літературна мова сформувалася в V-VI ст. Арабською мовою написано Коран - головну священну книгу мусульман, у якій зібрані проповіді, обрядові та юридичні настанови, молитви, повчальні оповідання й притчі, виголошені Мухаммедом у Мецці та Медині (VII- VIII ст.). Писемність - на основі арабського алфавіту.

Давньоєврейська мова (іврит) збереглася в Біблії, а саме в Старому заповіті, який складений в XII-III ст. до н.е.). Функціонувала як жива мова до перших століть нашої ери, а далі, аж до нашого часу, як культова мова. Давньоєврейською мовою створена багата релігійна, філософська, наукова й художня література. З виникненням держави

Ізраїль (1948 р.) іврит став офіційною мовою. Це унікальний факт відродження мертвої протягом двох тисячоліть мови. Сучасний іврит, яким спілкуються понад 3,5 млн. осіб, є значно зміненою давньоєврейською мовою, що дає право вважати його осібною мовою. Писемність давньоєврейська.

Арамейська мова представлена написами з Дамаска, Хами, Арпада, Ассирії (IX-VIII ст. до н.е.) та пізнішими писемними пам'ятками (уривки Старого заповіту, літургійні тексти тощо). Нащадком арамейської мови є ассирійська мова. Деякі вчені вважають, що існувало декілька арамейських мов.

Фінікійська мова - мертва мова, яка функціонувала з IV тисячоліття до н.е. у Фінікії (сучасний Ліван), на острові Кіпр, у Північній Африці, на півдні Іспанії, на Сицилії та Сардинії. Писемні пам'ятки - з середини II тисячоліття до н.е. написані фінікійським алфавітом, із якого сформувалися нові види буквеного письма.

Живі мови тигринья, тигре, амхарська, харарі, мехрі, джіббалі поширені переважно в Ефіопії, а мальтійська мова - на Мальті.

Вона об'єднує чотири підгрупи: єгипетську, берберську, кушитську і чадську.

Єгипетська підгрупа. До неї належать давньоєгипетська й коптська мови.

Давньоєгипетська мова використовувалася в давньому Єгипті. Відома за ієрогліфічними пам'ятками з IV тисячоліття до н.е. - V ст. н.е.

Коптська мова є потомком давньоєгипетської мови. Функціонувала з III до XVH ст. н.е. Збереглася як культова мова в єгиптян, які сповідують християнство. Писемність коптська, в основу якої покладено грецький алфавіт.

Берберська підгрупа: туарезька, кабільська, зенага, ташельхіт та інші мови.

Кушитська підгрупа: мови сомалі, сідамо, афар, аромо, беджа та ін.

Чадська підгрупа: мови xayca, гвандара, болева, карекаре, сура, тера, маргі, мандара, котоко, мубі, сокоро та ін.

Кавказька сім'я налічує майже 40 мов, якими розмовляють 7 млн. 455 тис. осіб. Поширена на Північному Кавказі, в Закавказзі та Туреччині. Поділяється на три групи: картвельську, абхазько-адигейську і нахсько-дагестанську.

Картавельська (Південнокавказька. Іберійська) група

До неї належать грузинська, мегрельська, чанська і сванська мови.

Грузинська мова поширена в Грузії, частково в Азербайджані, на Північному Кавказі, в Ірані та Туреччині. Є державною мовою Грузії. Розмовляють нею майже 4 млн. осіб. Найдавніші писемні пам'ятки відносять до V ст. Грузини мають оригінальну писемність.

Мегрельською (занською) мовою спілкуються майже 400 тис. осіб у Західній Грузії. Писемності не має. Мегрели користуються грузинською літературною мовою.

Чанська (лазька) мова поширена в Туреччині і частково в Грузії. Користуються нею до 50 тис. осіб. Писемності не має.

Сванська мова функціонує в Местійському й Лентехському районах Грузії. Кількість її носіїв не перевищує 35 тис. Писемності не має.

Абхазько-адигейська (західнокавказька) група

До неї належать абхазька, абазинська, адигейська, кабардинська та убихська мови.

Абхазька мова функціонує в Абхазії - автономній республіці в складі Грузії. Має до 90 тис. носіїв. Літературна мова сформувалася в другій половині XIX ст. Писемність - на основі кирилиці (з 1938 р. до 1954 р. - на основі грузинської графіки).

Абазинська мова поширена в Карачаєво-Черкеській автономній області Росії. Кількість її носіїв досягає 30 тис. Писемність створена на основі латинської графіки, а в 1938 р. переведена на кириличну основу.

Адигейська мова локалізована в Адигейській автономній області Краснодарського краю (Росія). Кількість мовців перевищує 104 тис. Писемність - на основі кирилиці.

Кабардинська (кабардино-черкеська) мова поширена в Кабардино-Балкарії, Карачаєво-Черкеській автономній області та Адигейській автономній області (Ставропольський і Краснодарський краї Росії). Спілкуються нею майже 370 тис. осіб. Писемність - на основі кирилиці (з 1923 р. до 1936 р. - на основі латиниці).

Убихською мовою розмовляють декілька десятків осіб у Туреччині. Писемності не має.

Нахсько-Данестанська (Східнокавказька) група

До неї належать чеченська, інгуська, аварська, лезгинська, табасаранська, даргинська, лакська та багато безписемних, здебільшого одноаульних, мов: андійська, каратинська, тиндинська, чамалинська, багвалинська, гунзибська, гінухська, цахурська, агульська, хіналузька та інші.

До цієї групи належать угорська, мансійська і хантийська мови.

Мови цієї групи поділяють на три підгрупи: прибалтійську, пермську і волзьку.

Прибалтійська підгрупа. До неї належать фінська, естонська, карельська, лівська, іжорська, вепська і водська мови.

Фінська (суомі) мова - одна з двох (поряд із шведською) офіційних мов Фінляндської Республіки. Поширена також у Росії, Швеції, Норвегії, США, Канаді, Австралії та інших країнах. Загальна кількість мовців становить понад 5,3 млн. осіб. Писемність - на основі латинської графіки.

Естонська мова - державна мова Естонії. Поширена також у Росії, Швеції, США та Канаді. Користуються нею 1,1 млн. мовців. Перші писемні пам'ятки сягають XIII ст. Єдина літературна мова сформувалася в другій половині XIX ст. Писемність - на основі латинського алфавіту.

Карельська мова поширена в Карельській Автономній Республіці, Калінінградській, Ленінградській і Новгородській областях (Росія). Розмовляють нею 77 тис. осіб. Найдавніша писемна пам'ятка належить до ХШ ст. Писемності зараз не має (перестала вживатися з 40-х років). Карельська мова використовується переважно як розмовно-побутова.

Лівська, іжорська, вепська та водська мови є побутовими. Нині вони перебувають на стадії вимирання: у 1979 р, лівською мовою користувалося 100 осіб у Латвії, іжорською - 244 в Ленінградській області, вепською - 3 тис. осіб у Карелії, Ленінградській і Вологодській областях, водською - кілька десятків осіб у Ленінградській області.

Пермська підгрупа.

До неї належать комі-перм'яцька, ко-мі-зирянська та удмуртська мови.

Комі-перм'яцька мова поширена в Комі-Перм'яцькому автономному окрузі Росії, а також на північному сході Кіровської та Пермської областей. Загальна кількість мовців становить 151 тис. Писемність - на основі кирилиці.

Комі-зирянська мова використовується в Автономній Республіці Комі, а також на Кольському півострові, в Ямало-Ненецькому і Ханти-Мансійському автономних округах Росії. Розмовляють нею 327 тис. осіб. Літературна мова сформувалася в XX ст. Мала оригінальну писемність із XIV ст., яка в XVII ст. була витіснена кирилицею.

Удмуртська (вотяцька) мова поширена в Удмуртській, а також у Башкирській, Татарській і Марійській автономних республіках Росії. Користуються нею 550 тис. осіб. Писемність створена в XVIII ст. на основі кирилиці.

Волзька підгрупа.

До неї належать марійська та мордовська мови.

Марійська (марі, черемиська) мова поширена в Марійській, Татарській, Удмуртській, Башкирській автономних республіках і суміжних областях у Росії. Кількість мовців становить приблизно 540 тис. Складається з двох діалектів, які покладено в основу двох літературних мов, тому існує думка, що є дві марійські мови - гірська марійська (на правому березі Волги) і лугово-східна марійська (на лівому березі Волги). Писемність - на основі кирилиці. Перша граматика марійської мови з'явилася в 1775 р.

Мордовська мова функціонує в Мордовській, Башкирській, Татарській. Чуваській автономних республіках Росії та суміжних областях. Спілкуються нею до 1 млн. осіб. Останнім часом учені вважають, що є дві окремі мордовські мови - ерзянська і мокшанська. Перші пам'ятки письма відносять до XVII ст. В основі писемності - кирилична графіка.