Техніка читання на уроках іноземної мови у початковій школі: проблеми та шляхи їх подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з англійської мови та методики викладання

на тему: Техніка читання на уроках іноземної мови у початковій школі: проблеми та шляхи їх подолання

Студентки 4 курсу 413-ш групи

Шишканової В.М.

Керівник:

доцент кафедри іноземної філології

О. А. Міщенко



Вступ

Актуальність теми, що висвітлюється у курсовій роботі, полягає в тому, що з розширенням міжнародних зв'язків і виходом України на міжнародний ринок володіння однією або декількома іноземними мовами стає нагальною потребою особистості. Саме цим пояснюється пріоритетність навчання іноземним мовам з раннього віку. Оскільки у процесі навчання учні більшу частину інформації отримують через друкований текст, недостатня увага до проблем навчання читання іноземною мовою може призвести до того, що в них складеться викривлена уява про англійську мову як навчальний предмет і втратиться інтерес до читання.

Відповідно до Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти та Концепції навчання іноземних мов у середній загальноосвітній школі, основною метою навчання іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетенції, що означає оволодіння мовою як засобом міжкультурного спілкування, розвиток умінь використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізації сучасного світу. Основою комунікативної компетенції є комунікативні вміння, сформовані на основі мовленнєвих знань і навичок, а також соціокультурні та соціолінгвістичні знання, вміння. Читання - це один із чотирьох видів мовленнєвої діяльності.

Дослідники висвітлюють різні аспекти: психологічні особливості читання (Зимня І. О. та ін.); пошук різних шляхів, форм та методів навчання (Богуславська Б. А. та ін.); можливість та необхідність навчання читання молодших школярів (Гальскова Н. Д., Леонтьєв О. О., Рогова Г. В., Тен Е. Г. та ін.); взаємовплив читання та інших видів мовленнєвої діяльності (Бухбіндер В. А. та ін.); зв'язок між навичками та вміннями читати рідною та іноземною мовами (Боховкіна В. В, Усов І. І. та ін.). Найбільш фундаментальні наукові дослідження представлено З.І. Кличниковою, О.Д. Кузьменко,

С.К. Фоломкіною. Сучасне розуміння читання запропоновано в працях та дослідженнях О. М. Щукіна, Т. Г. Єгорова, Н. І. Жинкіна, І. О. Зимньої, О. О. Леонтьєва, Д. Б. Ельконіна. Формування навичок ТЧ аналізували З. М. Цвєткова, В. М. Плахотник, М. Н. Кравченко, З. Н. Микитенко, О. Й. Негнивицька, І. М. Верещагіна, Т. А. Притикіна та ін. Навчання ТЧ учнів початкової школи досліджувала М. В. Денисенко.

Мета дослідження: виділити особливості навчання читання учнів молодшої школи.

Об'єктом дослідження даної роботи є особливості навчання техніки читання на середньому рівні навчання.

Завдання:

- виділити основні проблеми навчання читання на початковому рівні навчання;

- визначити шляхи подолання проблеми навчання читання;

- розробити фрагменти уроків з навчання читання на початковому рівні навчання;

Об'єктом дослідження курсової роботи є процес навчання англійської мови у початковій школі

Предмет дослідження: техніка читання у процесі навчання англійської мови.

При виконанні дослідження курсової роботи використано наступні методи: спостережень; статистичної обробки фінансової інформації; порівняльного фінансово-економічного аналізу; кореляційного аналізу; системного аналізу.

Характеристика курсової роботи.

Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку літератури (12 джерел). Загальний обсяг роботи складає 30 сторінок, із них основного тексту 26 сторінок.



1. Формування техніки читання іноземною мовою учнів початкової школи

1.1 Загальна характеристика методів, прийомів та засобів формування техніки читання іноземною мовою учнів початкової школи

Чотирирічна початкова освіта розглядається як перший ступінь 11-річної школи, перед якою ставляться завдання, що відповідають світовим тенденціям розвитку освіти. На початковому ступені освіти відбувається становлення особи молодшого школяра, виявлення і розвиток його здібностей, формування уміння і бажання вчитися, оволодіння елементами культури мовлення і поведінки.

Той факт, що в сучасній школі іноземну мову пропонується вивчати з II класу є визнанням об'єктивно існуючого соціального інтересу до вивчення іноземних мов і підтвердженням важливості цього предмета для реалізації перспективних завдань розвитку особистості таких, наприклад, як зростання середнього рівня вченості, підвищення вимог до загальної культури, формування готовності до міжнаціональної і міжкультурної співпраці. Враховуючи результати більш ніж сорокарічних досліджень в області раннього навчання, які проводилися в нашій країні паралельно з широким досвідченим навчанням, можна стверджувати, що його користь багаторазово доведена. Підсумовуючи переваги систематичного навчання дітей іноземній мові в молодшому шкільному віці, можна відмітити, що вивчення іноземної мови в цьому віці корисне усім дітям, незалежно від їх стартових здібностей, оскільки воно робить:

- безперечний позитивний вплив на розвиток психічних функцій дитини: його пам'яті, уваги, мислення, сприйняття, уяви та ін;

- стимулюючий вплив на загальні мовні здібності дитини;

- раннє навчання іноземній мові дає великий практичний ефект в плані підвищення якості володіння першою іноземною мовою, створює базу для продовження його вивчення в основній школі, а також відкриває можливості для навчання другому(третьому) іноземним мовам, необхідність володіння якими стає усе більш очевидним;

- незаперечна виховна і інформативна цінність раннього навчання іноземній мові, яка проявляється у більш ранньому входженні дитини в загальнолюдську культуру через спілкування на новій для нього мові. При цьому постійне звернення до досвіду дитини, облік його менталітету, сприйняття їм дійсності дозволяє дітям краще усвідомити явища власної культури у порівнянні з культурою країн, мова яких вивчається. Оновлення змісту навчання іноземним мовам проявляється в тому, що відбір тематики і проблематики іншомовного спілкування орієнтований на реальні інтереси і потреби сучасних школярів з урахуванням різних вікових груп, на посилення діяльного характеру навчання в цілому. [1]

Слід зазначити, що читання - це один із видів мовленнєвої діяльності, що має велике пізнавальне значення і фактично реалізує всі три основні цілі навчання - практичну, виховну і загальноосвітню. Воно застосовується у всіх класах, але домінуючим видом мовленнєвої діяльності є на старшому етапі навчання.

Читання звичайно виступає не лише як мета, а як засіб навчання самого читання (навчальне читання), а й також інших видів мовленнєвої діяльності (усного мовлення та письма).

У курсі навчання іноземної мови з читанням іноді пов'язують три різні види робіт, а саме:

1) читання уголос з метою засвоєння техніки читання;

2) виконання низки вправ різного призначення з опорою на друкований текст;

3) читання з метою здобуття інформації - зріле або комунікативне читання (переважно про себе, мовчки).

Мета навчання читання, яка полягає у тому, щоб навчити учнів читати про себе і розуміти вперше запропоновані тексти, реалізується за допомогою третього виду роботи. Щодо двох інших видів, то вони мають лише допоміжне значення.

Навчання читання є складним і тривалим процесом, у якому розрізняють основні дві стадії: підготовчу та стадію зрілого читання.

Підготовча стадія характерна для початкового і середнього етапів навчання і передбачає формування техніки та елементарних умінь читання. Таким чином найпершим завданням при навчанні читання - це навчити сприймати графічні образи слів і повзувати їх із відповідними звуковими образами. Варто наголосити, що навчання техніки читання пов'язане не лише із відтворенням іноземних букв, їх сполучень і слів, а й з формуванням здатності учня виокремлювати з тексту наголошені слова, сполучення слів, синтагми, і, спираючись на це, забезпечувати необхідне інтонаційне оформлення речень.

Виокремлюють стадію зрілого читання. Його мета - навчити учнів здобувати інформацію з нового тексту. Зріле читання ґрунтується на раніше сформованих навичках та елементарних уміннях. Звичайно це самостійне читання про себе.

В практиці навчання іноземних умов у школі розрізняють такі види зрілого читання:

1) читання з метою здобуття повної інформації з тексту, тобто ґрунтовне, вивчаюче;

2) читання з охопленням основного змісту тексту, тобто ознайомлюючи;

3) читання з метою пошуку необхідної інформації або вибіркове, переглядове.

Головною методичною вимогою до зрілого, або осмисленого читання є організація учнів на розуміння того, що вони читають, власне, на здобуття інформації з тексту. "Дуже важливо, - підкреслює психолог С.К.Фоломкіна, - із самого початку навчання створити в учнів правильне ставлення до читання як виду мовленнєвої діяльності, що має своє специфічне комунікативне завдання, як до способу отримання інформації (а не до вправи з озвучування мовного матеріалу, у його запам'ятовуванні, вимові, перекладі тощо)".

Реалізація цієї мети стане можливою, якщо:

1) учень оволодів технікою читання та елементарними уміннями здобувати інформацію з текстів, побудованих на відомому матеріалі;

2) тексти, що їх пропонують для читання, інформативні та цікаві для учнів;

3) завдання для контролю розуміння прочитаного продумані й цікаві.

Навчання осмисленому читанню розширює також можливості виховного впливу на учнів, адже інформаційні тексти суспільно-політичного, наукового та художнього характеру сприяють формуванню позитивних якостей особистості учня - в моральному, загальноосвітньому та інших планах. [2]

Тексти для читання іноземною мовою виконують ряд функцій, що сприяють успішному оволодінню мовою. Загалом у методиці виділяють кілька головних функцій іншомовного тексту:

1. Функція збагачення і розширення знань учнів, в основному лексичних. У процесі читання учні отримують завдання знайти певні слова чи словосполучення та знайти їх значення; знайти, виписати слова чи словосполучення за якоюсь ознакою.

2. Функція тренування, мета якої полягає у засвоєнні лексико-граматичного матеріалу учнями, забезпеченні вправляння в читанні, використанні певного мовного матеріалу у відповідях на запитання вчителя, під час вільного переказу змісту чи в переказі, близькому до тексту.

3. Функція розвитку усного мовлення учнів на основі прочитаного тексту: переказ, продовження кінцівки або придумування іншого початку, бесіда за окремими проблемами, які розглядаються в тексті.

4. Функція розвитку смислового сприйняття тексту, - а саме його розуміння. Завдання такого характеру спрямовані на перевірку розуміння окремих епізодів чи всього тексту, виконання вправ, які допомагають переборювати труднощі, що виникають на шляху розуміння тексту.

Зріле, або осмислене читання завжди має бути мотивованим, тобто мати певне цільове спрямування. Мета читання формулюється у вигляді передтекстового комунікативного завдання. Водночас комунікативне завдання полягає в досягненні розуміння матеріалу, який читається, тобто розуміння зв'язків і відношень між об'єктами та явищами, викладеними у змісті тексту.

Формування навичок і умінь в читанні є однією з найважливіших складових процесу навчання іноземної мови на всіх його етапах. Читання відноситься до рецептивного виду мовленнєвої діяльності, входить у сферу комунікативно-суспільної діяльності людей і забезпечує в ній письмову форму спілкування. Початковий етап навчання читанню має своєю метою формування в учнів техніки читання іноземною мовою і, зокрема, таких здібностей як:

- швидке встановлення звуко-буквених відповідностей;

- правильне озвучування графічного образу слова і співвіднесення його зі значенням, тобто. розуміння/осмислення читання;

- читання за синтагмами, поєднуючи слова в певні смислові групи;

- читання в природному темпі текстів, побудованих на знайомому мовному матеріалі;

- виразне читання текстів в слух, з правильним наголосом і інтонацією

- швидке встановлення звуко-буквених відповідностей;

- правильне озвучування графічного образу слова і співвіднесення його зі значенням, тобто розуміння/осмислення читання. [3]

Ефективно вирішити поставлені завдання, можна використовуючи сучасні освітні технології, які враховують потреби молодших школярів, їхніх психологічні вікові можливості при організації процесу навчання.

Під час формування навичок читання важливо пам'ятати деякі особливості фізіології та психічні особливості учнів початкової школи. Молодший шкільний вік охоплює період з 6 до 10 років. У психологічних дослідженнях Леонтьєва О.М., Ельконіна Д.Б., Виготського К.С. наголошується, що в цей час кардинально змінюється протікання психічних процесів учнів. Відбувається зміна ведучого виду діяльності: на зміну ігровий приходить навчальна, хоча ігрова діяльність ще продовжує відігравати важливу роль. Формується позитивне ставлення до навчання, зміцнюються пізнавальні мотиви навчання.Розвиваються пізнавальні процеси. Сприйняття набуває керований характер, стає більш точним, розчленованим, навмисним, чітко розподіляються відносини між аналізом і синтезом. Збільшується частка довільної уваги, воно стає більш стійким.чні особливості молодших школярів. Йде розвиток інтелектуальних операцій: порівняння, узагальнення орієнтування, класифікації, кодування, перехід від наочно-образного до словесного, критичного мислення. Збільшується частка продуктивних дій мислення. Формується логічна пам'ять, продуктивні способи запам'ятовування. [4]

З урахуванням психічних процесів учнів молодшого шкільного віку, можна сформулювати педагогічні вимоги до організації процесу навчання читанню іноземною мовою в початковій школі.

1. Практична спрямованість процесу навчання: формулювання конкретних комунікативно-мотивованих завдань і питань, спрямованих на вирішення практичних завдань і проблем, що дозволяють не тільки освоїти нові знання і навички, але і зрозуміти зміст і сенс читання;

2. Диференційований підхід у навчанні: облік вікових психологічних особливостей учнів, індивідуальних стилів їх пізнавальної діяльності при повідомленні нових знань і формування навичок і умінь; використання аналітичних і синтетичних вправ, завдань диференційованих за ступеня складності, в залежності від індивідуальних здібностей учнів; вибір адекватних прийомів роботи з навчання.

3. Інтегрований і функціональний підхід в навчанні: побудова навчання читанню на основі усної випередження, тобто діти, читають тексти, які містять мовний матеріал, який вже засвоєний ними в усного мовлення; на алфавітному етапі оволодіння новими літерами, літеросполуками, правилами читання здійснюється згідно з послідовністю введення нових лексичних одиниць та мовних зразків в усному мовленні.

4. Облік особливостей рідної мови: використання позитивного переносу навичок читання, вже сформованих рідною мовою учнів; максимальне зниження впливу навичок читання рідної мови, пов'язаного з особливостями української мови, шляхом пояснення, зіставлення, демонстрації способів дії і щедрим тренуванням в читанні.

5. Доступність, посильність і свідомість навчання.

6. Комплексний підхід до формування мотивації: приділення на уроці великої уваги виконання ігрових завдань, дії в проблемних ситуаціях комунікативного характеру.

Використання різних видів наочності, стимулюючих осмислення нового матеріалу, створення асоціативних зв'язків, опор, що сприяють кращому засвоєнню правил читання, графічних образів слів інтонаційних моделей читання вголос і про себе. Крім дотримання перерахованих педагогічних вимог, успіх організації навчання залежить також і від рівня професійної грамотності вчителі, ступеня його методичної компетенції, здатності використовувати на уроці ефективні прийоми і форми роботи, адекватні поставленої мети навчання. [5]

Для методично грамотної організації процесу навчання читання в масовій школі абсолютно необхідна воля, тобто свідоме і дійсне прагнення упорядкувати цей процес на рівні досягнень досконалої сучасної науки про формування читача. З урахуванням взаємного навчання всіх видах іншомовної мовленнєвої діяльності у початковій і основній школі навчання читання іноземною мовою необхідно розглядати в контексті залучення дітей до сучасної читацької культури. Читаюча людина відрізняється від не читаючої інтелектуальним розвитком. За останні десятиліття були проведені дослідження в ряді країн, які показали, що читачі на відміну від не читачів здатні мислити проблемно, більш адекватно оцінювати ситуацію і швидше знаходити нові правильні рішення. Читання формує якості найбільш розвиненого і соціально цінну людину. Вдалою педагогічної інтерпретацією про залученні дітей до сучасної читацької культури є теорія формування читацької самостійності М.М. Світловської, згідно з якою навчання представляє собою "читання - спілкування співрозмовником - книгою, свідомо обраному дитиною читачем для себе з кола інших можливих співрозмовників - книг".

При навчанні читання вголос можна виділити три етапи:

1. Дотекстовий етап. Мета дотекстового етапу полягає в наступному:

а. Співвіднесення графічного або зорового образу мовної одиниці, з її слухо - мовленнєвим чином.

б. Співвіднесення слухомовлення образу мовних одиниць з їх значенням.

Графеми вводяться з перших уроків. Освоюють правила читання букв та буквосполучень, засвоюють найпростішу символіку (вертикальні рисочки для позначення пауз, двокрапка для позначення подовженого звуку.

Виділяють кілька правил безпеки в спілкуванні дорослих з літерами, які вперше показують дитині:

Ведучи дитячим пальчиком по контуру букви, треба виробляти її не "офіційну" алфавітну назву, а той звук, який ця буква означає.

Коли почати показувати букви і в якій послідовності їх вводити? У цей же період коли ви вчите дитину виділяти звуки в словах починайте показувати йому букви. Почніть з приголосних, які дитина вимовляє легко. Першими треба вводити літери найбільш часто зустрічаються, найпростіші по зображенню і різко відрізняються графічно R, N, M. Не слід поспіль вводити В і P; їх легко сплутати. Діти повинні засвоїти такі заборонені правила:

Не робити пауз між артиклями і наступним словом.

Не ставити наголоси на службові слова: артиклі, прийменники, дієслово зв'язку.

2. Текстовий етап. Мета текстового етапу полягає в тому, щоб привести учнів до одночасного сприйняття і розуміння тексту. Для цього важливо продовжувати роботу над наступними компонентами змісту навчання читання вголос паралельно зі стимулюванням і контролем розуміння графемно - фонемним асоціаціями; словесним і фразовою наголосом, мелодикою, побіжністю читання. Для оволодіння цими компонентами читання вголос слід користуватися єдиним видом читання - рівномірно уважним читанням, у якому сприйняття і розуміння здійснюється синхронно на всьому протязі невеликого за обсягом тексту або його фрагмента. При його здійсненні використовується наступні режими:

1. Читання вголос на основі еталона;

2. Читання вголос без еталона, але з підготовкою в часі;

3. Читання без еталонів, і попередньої підготовки;

Виділяють кілька під етапів:

Діти самостійно читають текст про себе з установкою перевірити свої пропозиції, які були зроблені до початку тексту.

Читання вголос за пропозиціями або невеликими абзацами з коментарями. По ходу читання вчитель задає уточнюючі питання на розуміння, регулярно повертає дітей до їхніх пропозицій.

Словникова робота також ведеться по ходу читання. Коментарі вчителя повинні бути короткими, але ємними, не відвернутими далеко від читаного. Таким чином, діти бачать суть процесу "вчитування" в текст і самі беруть участь в ньому, йдуть по тексту слідом за автором, попутно думають над сенсом слів, спостерігають, як розгортаються перед ними характери героїв, які працюють над мовою, представляють картини, які намалював автор.

Задають уточнюючі питання на розуміння змісту абзаців у тексті.

Така ж робота проводиться з наступним закінченим фрагментом тексту, і так до тих пір, поки текст не буде прочитаний до кінця.

Беседа за змістом тексту в цілому, вибіркове читання.

3. Післятекстовий етап. Мета після текстового етапу полягає у досягненні розуміння на рівні сенсу (розуміння основної думки підтексту - "читання між рядків").

Учитель ставить проблемне питання до тексту в цілому. Далі слідують відповіді на це питання і бесіда. Її результатом має стати розуміння авторського "задуму", захованого між рядків.

Розповідь вчителя про письменника. Розмова з дітьми про його особистості після читання твору, а не до, оскільки саме після читання ця інформація ляже на підготовлений грунт: дитина зможе співвіднести її з тим уявленням про особистість автора, яке у нього склалося в процесі читання. Крім того, грамотно побудована розповідь про письменника поглибить розуміння прочитаного твору.

3Повторне звернення до назви твору та ілюстрації. Бесіда про сенс назви про його зв'язок з темою, думкою автора. Питання з ілюстрації. Який саме фрагмент тексту проілюстрував художник.

Виконання творчих завдань. Для методично грамотного навчання дітей читання обов'язково потрібен учитель, навчений читання - спілкуванню, знає технологію навчально-виховної роботи на уроках читання, бо ефективно навчати того, що не вмієш робити сам, не можна. У читає можуть бути різні цільові установки. [6]

1.2 Проблеми, що виникають під час навчання читанню та шляхи їх подалання

Однією з основних проблем навчання є проблема відбору текстів і чітка організація роботи з ними. Адже досить часто учні працюють з текстами, які їх не цікавлять. Це призводить не лише до зниження мотивації навчання, а й до втрати змісту самого читання як виду мовної діяльності. Читаючи, учень проводить дії з текстом, які направлені на рішення комунікативних задач, на реалізацію основних функцій спілкування: пізнавальну, регулятивну, ціннісно-орієнтаційну. Читання починає існувати як самостійний вид діяльності, де особливе місце займає читання про себе (мовчки), з метою одержання основної інформації з текстів. Підбираючи тексти слід враховувати як вікові особливості, інтерес і потреби учнів, так і їх зміст, новину і практичність інформації.

В наш час ця проблема успішно вирішується на основі аутентичних текстів лінгвокраїзнозначного змісту. Такі тексти сприймаються учнями з підвищеною зацікавленістю і ентузіазмом. Вони засновані на принципі доступності, системності і логіки викладу, повторюваності і зв'язку з вивченим лексичним і граматичним метеріалом.

Процес навчання читання іноземною мовою ускладнюється цілим рядом об'єктивних та суб'єктивних факторів. Насамперед, учитель повинен враховувати об'єктивні труднощі орфографічної системи виучуваної мови, які склалися історично. Найбільш характерними з них є такі:

-- кількісна неадекватність між буквами та звуками у слові, тобто між графічним та звуковим образом слова,

-- наявність діакритичних знаків,

-- передача одного і того ж звука різними буквами та буквосполученнями.

Цей перелік технічних труднощів читання далеко не повний, його можна продовжити.

Крім суто технічних/графічних труднощів читання, які учні мають подолати на початковому ступені навчання, доцільно назвати і деякі мовні труднощі текстів, котрі, у свою чергу, можуть спричиняти перешкоди для правильного розуміння змісту.

Згідно з виділеними етапами формування навичок і вмінь читання до системи вправ для навчання читання включаються три групи вправ:

І група -- вправи для формування навичок техніки читання;

II група -- вправи для формування мовленнєвих навичок читання;

III група -- вправи для розвитку вмінь читання.

Проблема виправлення помилок читання є досить складною. Методично істотним є те, що помилка народжується із взаємодії декількох факторів:

а) матеріалу

б) способу його подачі

в) установки, наявної в учня

Правильно регулюючи взаємодію цих факторів, можна попередити помилки читання. Очевидно, на кожному етапі навчання кожен з цих моментів виступає в різній системі та якості й має бути предметом особливої ??турботи вчителя.

Так, на етапі оволодіння мовнозвуковою символікою рекомендується здійснювати звуковий аналіз і синтез на цілком доступному учням матеріалі. Також рекомендується проводити аналіз і синтез не тільки шляхом чисто слухового сприйняття, але і за допомогою вказівки на ті мовнодійові процеси, якими досягається проголошення звуків.

На другому етапі помилки пов'язані з невідпрацьованістю процесу сприйняття. Тому необхідно весь час створювати і підтримувати установку на його точність, відповідно підбираючи і матеріал для читання. Найбільш простими для сприйняття на цьому етапі є короткі слова, значення яких добре відомо дітям. Важливо стежити за тим, щоб діти не поспішали вимовляти слова, поки не сприймуть точно їх оптичний образ. Прагнути до швидкості читання на цьому етапі не слід, так як швидкість заважає точності. Багато помилок читання, з якими доводиться зустрічатися на третьому і четвертому році навчання, пов'язані з тим, що учні не привчені уважно ставитися до оптичного образу слова. [7]

З психологічної точки зору дуже істотною є думка про необхідність градуювати матеріал по труднощам, поступово збільшуючи число важких для читання слів, так як початкова і кінцева фази сенсорно-аналітичного етапу характеризуються якісно різним сприйняттям.

Дуже корисним прийомом на цьому етапі можна вважати уроки "безпомилкового читання". Спеціально подана учням установка на "безпомилкове читання", безсумнівно, сприяє активізації уваги. Виключне значення має на початковому етапі легкість для читання тексту. Шрифт на цьому етапі повинен бути досить великим, ясним, строчки короткими.

На етапі вгадуванного читання дуже важливо розвивати точність здогадки. Проста поправка помилки по ходу читання не дає належного ефекту в подоланні цього типу помилок. Необхідно виявляти спільно з учнями причину помилки, тим самим у них буде створюватися установка на ретельну перевірку, виникатимуть припущення шляхом звернення до матеріалу, що сприймається за допомогою зору, тобто буде створюватися установка на читання. Дуже важливо також привчати учнів до більш глибокого і широкого охоплення змісту прочитаного. Дуже важливим моментом є самовиправлення помилок. Самовиправлення відрізняється від виправлення помилки слідом за вчителем тим, що воно викликає спрямованість уваги на природу помилки, знімає механічну, неосмислену досить глибоко дію.

На наступному етапі - етапі синтетичного читання - боротьба з помилками буде йти по лінії глибини проникнення в зміст прочитаного. Зазначені типи помилок і заходи щодо їх усунення повинні враховуватися не тільки при навчанні читання вголос, а й під час навчання читання про себе. Причому, якщо при читанні вголос помилки як би лежать на поверхні і тому підконтрольні вчителю, то при читанні про себе вони часто залишаються нез'ясованими, тягнуть за собою неправильності розуміння. Наявність великої кількості невиправлених і в ряді випадків не усвідомлених учнями помилок заважає прогресу техніки читання. Ось чому важливо виробляти в учнів вміння самому помітити й виправити помилку.

Для того щоб цей механізм самовиправлення працював, необхідно обов'язково на всіх етапах навчання проводити уроки гучного читання. Вони можуть служити для вчителів показником того, наскільки просунуті його учні в читанні, чи можуть вони самі помітити і виправити свої помилки. Для учнів такі уроки також вкрай потрібні, тому що на них відпрацьовуються механізми читання і створюються потрібні установки уваги. Чим меншу кількість помилок буде допускати учень, тим продуктивніше буде його читання.



2. Практична перевірка та коррекція навичок читання англійською мовою учнів початкової школи

2.1 Особливості формування техніки читання техніки читання іноземної мови учнів початкової школи

Головна мета навчання читання англійською мовою - розвиток інтелектуальних і творчих здібностей учнів, з тим щоб випускник школи був здатний до самореалізації самостійного мислення.Технологія навчання читання відповідає на питання як вчити: за допомогою яких методичних прийомів розвивати в учнів читання, які засоби навчання можна використовувати і, нарешті, якою повинна бути організація навчання, тобто які організаційні форми роботи доцільні.

Оволодіння читанням на англійській мові завжди представляє великі труднощі для учнів, що викликаються графічними та орфографічними особливостями данної мови. При навчанні читання учнями повинні бути засвоєні основні правила читання, до яких слід віднести: читання голосних під наголосом у закритому відкритому складах; читання поєднань голосних ei, ie, ae, згодних ck, ch, sh, і таких сполучень як tion. Для початківців характерно "послівно" читання, то з перших кроків необхідно навчати читання за синтагма, об'єднуючи слова в певні смислові групи. Відомо, що послівно читання не може забезпечити розуміння. Виходячи з особливостей читання англійською мовою, представницька усна відпрацювання навчального матеріалу допомагає знімати частину труднощів; перешкоджають розумінню змісту. Усне випередження більшою мірою допомагає в змістовному плані, тобто учні повинні розуміти те, що вони читають, але практично не допомагає в процесуальному плані. Подібне явище і для оволодіння читанням на рідній мові; дитина, добре володіє усним мовленням, зустрічається з великими труднощами процесуального плану. Навчання читання може йти різними шляхами. Але більш використовувані два: шляхом читання цілих слів і читання цілих пропозицій. Для початкового етапу навчання читання англійською мовою використовується перший шлях. Учні вчать читати спочатку окремі слова, організовані за правилом читання, представленому виділеної буквою, звуком і ключовим словом. Ключове слово містить графічний образ слова і картинку. Учні, дивлячись на картинку, пригадують назву предмета і потім "накладають" звуковий образ на графічний і таким чином прочитують це слово кожен про себе, а потім вголос. Одні методисти вважають, що ключове слово в перший раз повинен "озвучити" вчитель. Інші категорично заперечують проти цього і ставлять учнів в проблемну ситуацію - здійснити зазначене дію самостійно, і тим самим забезпечують їм свідомість в в опануванні графемно - фонемним відповідниками в мові, що вивчається.

На початку роботи над читанням це вимагає великого часу і великих зусиль з боку дітей, чум просте повторення за вчителем. Але воно виробляє в учнів свідомі прийоми роботи з читання, як у класі, так і вдома. У підтвердження сказаного наведемо приклад: Учень, якому будинку нема кому допомогти, пропустив заняття в школі, коли йшла робота над новою порцією матеріалу для читання, подолав цю трудність самостійно і радісно повідомив вчителю, як він прочитав всі слова на основі ключового Uu [u] - малюнок парксольки- слова umbrella і всі інші слова вправ, пов'язаних з читанням букви "u" в даному складі. На цьому учні дружно прореагували зауваженням про те, що всі так роблять вдома. Зрозуміло, якщо їх цьому навчають у класі. Якщо учень сам свідомо прочитав ключове слово, він може прочитати і інші окремі слова, за аналогією, за даним правилом.

Після ключового слова, яке, як ми уявляємо собі, повинен прочитати сам учень, даються слова та їх грамзапис, що покликане забезпечити прослуховування зразкового читання слів і читання за диктором. Читання за диктором, про що повинен вчитель привчити дітей, сприятиме закріпленню в пам'яті графічних образів слів завдяки активній спільній роботі слухового, зорового, речедвигательного аналізаторів. При роботі над читанням окремих слів, що забезпечують учням встановлення графемно - фонемним відповідників на основі принципу свідомості, необхідно розвивати і швидкість реакції на графічний образ слова, тобто звертати увагу на темп прочитання слів. З метою розвитку швидкості читання, швидкості реакції учнів на друковане слово варто користуватися картками з написаними на них словами.

У цьому випадку можливе поступове скорочення часу на експозицію картки. Учні можна також запропонувати змагання на швидкість і правильність прочитання слів із представленого в підручнику вправи. Велику допомогу в навчанні читання слів може надати розрізна абетка. Вона дозволяє застосовувати різноманітні прийоми, що сприяють оволодінню графемно - фонемним відповідниками в німецькій мові. Ось один з них: вчитель сам швидко складає з букв слово і просить кого - небудь з учнів прочитати його, потім міняє букви в складі і учні читають ці нові слова, наприклад: lessen - losen, Lowe - Loffel. Контроль читання слів здійснюється вголос, індивідуально і в швидкому темпі. При цьому сформованість навички з опорою на правило встановлюється на читанні незнайомих учням слів. Саме з цією метою невелику кількість незнайомих слів включено у вправи підручників. Тому дивним видається "допомогу" вчителя під час читання цих слів.

Навчання читання слів, що не піддаються правилами, може здійснюватися:

- На основі слів з аналогічним звуком, що читаються за правилами;

- З використанням часткової транскрипції з виділенням відповідних букв;

- З використанням повної транскрипції;

- На основі читання за вчителем або диктором слів.

У цьому випадку оволодіння читанням таких слів відбувається на основі інтонації. Далі учні приступають до читання словосполучень і пропозицій і, отже, до правильного їх оформлення. Читання пропозицій різного типу: стверджувальних, негативних, питальних, наказових дає можливість, як формувати техніку читання процесуальний план читання, так і "пропускати" через зоровий канал учнів друковане слово - все те, що засвоювалося усно. При навчанні читання пропозицій важлива послідовність дій учнів: спочатку учень повинен уважно вдивитися в пропозиції, як би прочитати його про себе і намагатися зрозуміти, про що воно, і тим самим підготуватися до відтворення освітнього читання диктора чи вчителя. Потім він слухає, як потрібно правильно прочитати, тобто слід за зразковим читанням, розуміє його і повторює за диктором при хоровому читанні. Контроль читання пропозицій здійснюється вголос і індивідуально. Учитель приступає до навчання учнів читання тексту на початковому етапі навчального читання різної протяжності від 3 - 4 пропозицій до кількох абзаців.

2.2 Розробка групи вправ для одальшого використання на уроках англійської мови

Під час переддипломної практики, яку проходила у Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. №167, я провела експеримент. На початку експерименту перевірила швидкість читання дітей з англійської мови. Результат виявився приблизно однаковий: 200-230 знаків за хвилину.

Під час проведення уроків я використовувала такі вправи.

Група вправ на впізнавання графем і слів

Приклад 1

Мета - вдосконалення навичок ідентифікації графем англійської мови. Тип - рецептивна, усна.

Форма виконання - індивідуальна.

Інструкція: Знайди праворуч таку ж саму літеру, що і ліворуч, та обведи її.

Наочність - картки із завданнями для читання.

Приклад 2

Мета - формувати навички впізнавання графем англійської мови.

Тип - рецептивна, усна, з ігровим елементом.

Форма виконання - індивідуальна.

Інструкція: Знайди літеру "с" на малюнку. Зафарбуй її.

Наочність - картки із завданнями для читання.

Приклад 3

Мета - формувати навички впізнавання графічної форми слів.

Тип - рецептивна, усна.

Форма виконання - індивідуальна.

Інструкція: Знайди праворуч таке саме слово, що й ліворуч, та обведи його.

Наочність - картки із завданнями для читання.

Група вправ на диференціацію графем і слів

Приклад 4

Мета - формувати навички диференціації графем англійської мови.

Тип - рецептивна, усна, з ігровим елементом.

Форма виконання - індивідуальна.

Інструкція: Розклади яблука з великими та маленькими літерами у відповідні кошики.

Наочність - картки із завданнями для читання.

Приклад 5

Мета - формувати навички диференціації графічних образів слів.

Тип - рецептивна, усна.

Форма виконання - індивідуальна.

Інструкція: Знайди ліворуч слово, що відповідає малюнку, та обведи його.

Наочність - картки із завданнями для читання. [8]

Група вправ на ідентифікацію графем та слів

Приклад 6

Мета - формувати навички ідентифікації літер.

Тип - рецептивна, усна.

Форма виконання - індивідуальна.

Інструкція: Знайди літеру "a" та зафарбуй її червоним кольором, а літеру "o" - синім.

Наочність - картки із завданнями для читання.

Приклад 7

Мета - формувати навички ідентифікації графічних образів слів.

Тип - рецептивна, усна.

Форма виконання - індивідуальна.

Інструкція: Знайди слова cat, rat, hat, bat та обведи їх.

Наочність - картки із завданнями для читання

Група вправ на встановлення та реалізацію фонемно-графемних відповідностей

Приклад 8

Мета - формувати навички встановлення фонемно-графемних відповідностей.

Тип - рецептивно-репродуктивна, усна.

Форма виконання - фронтальна, у групах.

Інструкція: Назви звук, якій цей звук відповідає.

Наочність - картки із літерами.

Отже, створена підсистема вправ для навчання техніки читання англійською мовою за передбачає розробку нових видів вправ на: звуковий аналіз, встановлення та реалізацію фонемнографемних і графемно-фонемних відповідностей. Перспективними напрямками є дослідження питань, що пов'язані з перевіркою ефективності розробленої підсистеми вправ для навчання техніки читання учнів початкової школи. [10]

З урахуванням психічних процесів учнів молодшого шкільного віку, можна сформулювати педагогічні вимоги до організації процесу навчання читанню іноземною мовою в початковій школі: практична спрямованість процесу навчання, диференційований підхід у навчанні, інтегрований і функціональний підхід в навчанні, облік особливостей рідної мови, доступність, посильність і свідомість навчання,комплексний підхід до формування мотивації.

Для формування адекватних умінь читання велике значення має характер текстів: їх зміст, інформативність, цікава фабула і т. і. Від якості текстового матеріалу залежить мотивація читацької діяльності учнів.

Формування умінь читання забезпечується у процесі багаторазового виконання учнями завдань одного і того ж типу. Завдання при цьому варіюються мовний матеріал вправ змінюється, комбінується по-іншому, ускладнюється ізольовані слова - словосполучення - речення - абзаци - тексти; збільшується швидкість виконання вправ і т. і.

Навчання читання іноземною мовою має виконувати виховні, освітні, розвиваючі та практичні завдання. Без оволодіння цим видом мовленнєвої діяльності, які закінчують школу не може розраховувати, за винятком у рідкісних випадках, на подальше широке використання іноземних мов. У методиці та практиці навчання іноземної мови все більше приділяється уваги читання, як виду мовленнєвої діяльності, який визначає досконале володіння мовою. [11]

навчання читання іноземний шкільний



Висновки

Читання як вид мовленнєвої діяльності є однією з головних практичних цілей навчання іноземної мови в початковій школі. Проте не меншу роль відіграє читання у навчальному процесі як засіб навчання. Воно допомагає в оволодінні мовним матеріалом, в його закріпленні та нагромадженні. Так, мнемічна діяльність, яка супроводжує процес читання, забезпечує запам'ятовування лексичних одиниць, зв'язків між ними, а також граматичних явищ, наповнення граматичних структур, порядку слів у структурах та ін.

Читання допомагає удосконалювати вміння усного мовлення: під час читання як уголос, так і про себе функціонують провідні мовні аналізатори - слухові та мовленнєво-рухові, характерні для говоріння. Уміння читати дає можливість у разі потреби підібрати необхідні друковані матеріали та препарувати їх з метою підготовки усного повідомлення.

Про складність організації навчання свідчить різноманітність методичних підходів до розвязання цього завдання. Так, учителям добре відомі розроблені англійськими фахівцями методи цілих слів, цілих речень і тексту. В сучасній практиці навчання читання англійською мовою використовується фонетичний (звуковий) аналітико-синтетичний метод, а також методи навчання за ключовими словами і правилами читання.

Вивчення іноземної мови впочаткових класах корисне усім дітям, незалежно від їх стартових здібностей, оскільки воно робить безперечний позитивний вплив на розвиток пам'яті, уваги, мислення, сприйняття, уяви та ін.; здійснює стимулюючий вплив на загальні мовні здібності дитини; раннє навчання іноземній мові дає великий практичний ефект в плані підвищення якості володіння першою іноземною мовою, створює базу для продовження його вивчення в основній школі, а також відкриває можливості для навчання другому(третьому) іноземним мовам, необхідність володіння якими стає усе більш очевидній;незаперечна виховна і інформативна цінність раннього навчання іноземній мові, яка проявляється у більше ранньому входженні дитини в загальнолюдську культуру через спілкування на новій для нього мові. Найбільший обсяг роботи з формування навичок техніки читання виконується протягом першого року навчання: учні запамятовують конфігурацію літер, вчаться розпізнавати їх , озвучувати , писати, користуючись картками розрізної азбуки , алфавітом в малюнках, тощо. На самому початку учням достатньо знати лише звукове значення літери. Процес навчання за коштами читання не закінчувався навчанням тексту, а тривав прийняттям з боку читає якогось рішення, що веде до змагання його особистості. [12] Читання служить поштовхом до формування думок людини, почуттів і рис характеру. Для вчителя важливо навчити учнів активно, творчо освоювати ту інформацію, яка закладена в тексті.

Навчання читання іноземною мовою має виконувати виховні, освітні, розвиваючі та практичні завдання. Без оволодіння цим видом мовленнєвої діяльності, які закінчують школу не може розраховувати, за винятком у рідкісних випадках, на подальше широке використання іноземних мов. У методиці та практиці навчання іноземної мови все більше приділяється уваги читання, як виду мовленнєвої діяльності, який визначає досконале володіння мовою.

Для того, щоб засвоїти технологію навчання читанню англійською мовою, необхідно теоретичний матеріал закріпити на практиці, для закріплення пропонуються декілька розробок уроків, які були апробовані на переддипломної практиці. Читання текстів є важливим засобом, що сприяє формуванню умінню в говорінні монологічних і діалогічних формах.



Список використаної літератури

1. Буренко В. Особливості навчання англійської мови учнів 1 класу. "Іноземні мови в сучасній школі", № 2, 2012.

2. Водоп'янова В. Молодший школярик: навчаймо бережно. "Іноземні мови в сучасній школі", № 2, 2012.

3. Волкова І.В. Репродуктивне здоров'я сучасних учнів. Практика і теорія навчання / І.В.Волкова, О.В.Колісник, І.Г.Сіваченко. - Х., 2011.

4. Гусєва В.О. Проблеми наступності й безперервності освіти в початковій та середній школі: нотатки з досвіду. "Іноземні мови в сучасній школі", № 1, 2012.

5. Жебровський Б. Глибинні реформи в освіті: час прискорюватись. "Іноземні мови в сучасній школі", № 1, 2012.

6. Коваленко О. Світові тенденції навчання іноземних мов у початковій школі та їх реалізація в Україні. "Іноземні мови в сучасній школі", № 1, 2012.

7. Карп'юк О. Європейське мовне портфоліо на етапі початкової школи. "Іноземні мови в сучасній школі", № 1, 2012.

8. Про використання навчальної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах. Наказ МОНмолодьспорту України від 02.08.2012 № 882.

9. Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 року № 462.

10. Про типові навчальні плани початкової школи. Наказ МОНмолодьспорту України від 10.06.2011 № 572.

11. Стратегія реформування освіти в Україні: рекомендації з освітньої політики. - К.: "К.І.С.", 2003.

12. Щодо інструктивно-методичних рекомендацій із базових дисциплін. Іноземні мови. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 01.06.2012 № 1/9-426.

Размещено на Allbest.ru