Символи у фразеологічних системах української та російської мов: лінгвокультурологічний аспект

Размещено на http://allbest.ru

1

Размещено на http://allbest.ru

Об'єктом дослідження є фразеологічні одиниці української та російської мов на тлі інших слов'янських (білоруської, болгарської, польської). Предмет дослідження - символи в механізмах фразеотворення, зокрема інтерлінгвальне та специфічне у фразеологічній символіці української та російської мов. Для створення фактографічної бази даних використано фразеологічні тлумачні одномовні словники, фразеологічні перекладні двомовні словники, тлумачні словники української та російської мов, дані білоруських, болгарських, польських фразеографічних джерел, художніх, публіцистичних текстів, застосовано інформацію словників асоціативних норм та частотних словників, “Національного корпусу російської мови” (далі - НКРЯ), а також інші електронні ресурси (картотека налічує близько 8 тис. фразеологічних одиниць).

Новизна цієї праці полягає в тому, що: 1) системно досліджено фразеологічні символи в українській та російській мовах із лінгвокультурологічного погляду; уперше в межах концептуального аналізу опрацьована проблема стала предметом спеціального дослідження на широкому мовному фоні; 2) поглиблено уявлення про механізми творення фразеологічних одиниць, які містять символи; 3) розроблено методику реконструювання концептів; 4) удосконалено метамову опису концептів; 5) застосовано два напрямки дослідження: від знаків вербального рівня (символу, фразеологізму) до концепту та від концепту до вербальних знаків; 6) під час аналізу зіставлено не лише явища вербального рівня, а виявлено концептосфери, залучені до фразеотворення; 7) складено перелік метафор, за допомогою яких вербалізуються досліджені концептосфери.

Теоретичне значення праці. У дисертаційному дослідженні подано теоретичне обґрунтування механізмів фразеотворення, заснованих на метафорі та метонімії, визначено роль символу у творенні фразеологічної одиниці, виявлено закономірності побудови фразеологічних картин світу, з'ясовано кореляції між концептами та символами, поглиблено уявлення сучасної лінгвокультурології про культурно зумовлене в мові і власне мовне в культурі, опрацьовано принципи лінгвокультурологічного аналізу. Практична цінність отриманих результатів полягає в тому, що їх можна застосувати для розв'язання багатьох проблем перекладу, лексикографії не лише в межах української та російської мов. Запропонований метод лінгвокультурологічного аналізу можна використати в подальших фразеологічних дослідженнях. Одержані результати можуть бути корисними у вирішенні певного кола завдань лінгвокультурології, зокрема під час укладання лінгвокультурологічного словника української мови та багатомовного словника атрибутних порівнянь. Матеріал та висновки дисертаційного дослідження можна застосувати в теоретичних курсах та спецкурсах із лінгвокультурології, перекладознавчих дисциплін, лексикографії, у практиці викладання української та російської мов. Особистий внесок здобувача полягає в дослідженні фразеологічних символів української та російської мов, створенні фактографічної бази для укладання лінгвокультурологічного словника української мови та багатомовного словника атрибутних порівнянь, в опрацюванні методики лінгвокультурологічного аналізу фразеологічного матеріалу. Усі теоретичні й практичні результати дослідження одержані самостійно. Публікації з теми дисертації підготовлено й надруковано без співавторства. Дисертаційне дослідження ґрунтується на таких вихідних положеннях: в основі символу міститься прототипна інформація, тобто те, що є елементом концептуальної картини світу; символ виникає в результаті метафоризації чи метонімізації; в основі символу перебуває декілька ознак, що випливає з особливостей, зокрема, метафори; поняття метафори й символу не тотожні, не перетинаються, не доповнюють один одного, вони співвідносяться як причина і наслідок. Звідси випливає, що і метафорам, і символам властива конвенційність. Отже, символ - це вербальний предметний знак, утворений унаслідок операцій метонімії чи метафори, який у певному лінгвокультурному просторі перебуває у стійкому зв'язку з абстрактним позначуваним. Специфіка фразеологічного символу полягає в його багатозначності, спричиненої тим, що він сформований на основі різноджерельних уявлень. Експлікація прототипних атрибутів дає змогу зрозуміти основи символотворення та, своєю чергою, фразеотворення.

Слово, якому властива символічна функція, зокрема й у фразеології, може входити до фразеологізмів, де не виконуватиме роль символу. Важливо розрізняти, яка саме концептуальна інформація активізується під час фразеотворення. Символи, пов'язані з якоюсь концептосферою, можна розподілити принаймні на дві групи: (1) символи власне цієї концептосфери; (2) символи, залучені до вербалізації цієї концептосфери. Напр., символ око залучено до вербалізації концептосфери Гнів, однак це не символ гніву: укр. кресати/кресонути очима - рос. сверкать/сверкнуть глазами на кого - біл. палаць вачыма (-амі).

За традиційним поглядом на творення ФО, цей процес ґрунтується на прототипній ситуації, яка відповідає “буквальному” значенню фразеологізму. Такий спосіб фразеотворення наявний лише в разі, коли вербалізація відбувається в термінах концептосфери-джерела. Дослідження термінів, у яких вербалізуються концепти, дозволило дійти висновку про те, що творення ФО на основі прототипної ситуації, що відповідає “буквальному” значенню фразеологізму, - це лише частковий випадок вербалізації в термінах концептосфери-джерела. Якщо у фразеологізмі наявні терміни двох концептів, які взаємодіють під час вербалізації, то у світі реального відсутня прототипна ситуація.

У праці розрізнено поняття метафоричний/метонімічний принцип (як узагальнена ідея - когнітивний рівень) та мотиваційна (інваріант для певної концептосфери - когнітивний рівень) і структурна (вербальний рівень) моделі. Метафоричному/метонімічному принципові й мотиваційній моделі на вербальному рівні можуть відповідати декілька структурних моделей. Так, існує метафоричний принцип: Спілкуватися - це давати (і брати), який працює під час вербалізації низки концептосфер. Зокрема, у процесі вербалізації концептосфери Покарання активізуються мотиваційні моделі (метафори) Карати - це давати щось та відповідно структурні моделі дати + символ або отримати + символ. Вербалізація певної концептосфери може відбуватися за різними метафоричними принципами (навіть у межах одної лінгвокультури), як-от: СТРАХ - це ВОГОНЬ, ЦЕ ХОЛОД, ЦЕ ТРЕМТІННЯ тощо, Душа - це Вмістище чи Душа - це птах. Тому до метафоротворення залучено низку фреймів концептів Вмістище, Птах.

У другому розділі дисертації “Фразеологічна символіка як система” досліджено природу та специфіку системи фразеологічних символів. Символіку розглянуто як ієрархічну систему, про що свідчить явище підпорядкування суперконцептові, а також - здатність символів вступати в опозиції. Оскільки фразеологічна символіка поповнюється одиницями з різних джерел, ці символи можуть бути багатозначними і, зокрема, амбівалентними. Натомість асистемність вбачаємо в асиметрії символічних підсистем та, з іншого погляду, в амбівалентності символів у межах певної мовної картини світу. Символи консолідуються в системи, що виявляється в різний спосіб: 1) структурна ознака - бінарні (і не лише) протиставлення (з низкою інваріантів, від найабстрактнішого - верх - низ до конкретних інваріантів - небо - земля, голова - ноги); 2) тематична ознака - консолідація символів у групи на основі тематичного параметру чоловічий - жіночий, свій - чужий тощо; 3) аксіологічна ознака - оцінність символів опосередковано відображає культурні, зокрема й архаїчні, уявлення про світобудову та світовий порядок. Символи, базовані на архетипних опозиціях, становлять найархаїчніший прошарок символіки - архетипи. Оцінність архетипів відтворюють підпорядковані їм знаки фразеологічної системи.

Незначну за обсягом групу складають парні символи (для них не характерні відношення протиставлення). Напр., хліб і вода є символами голоду (жоден з них самостійно не має такого значення - *посадити на хліб): укр. садити (садовити)/посадити на хліб та (і) [на] воду кого - рос. сажать на хлеб и (на) воду - біл. садзіцца на хлеб і ваду - пол. byж, siedzieж, їyж o chlebie i wodzie. Водночас хліб символізує в парі з компонентами вода/квас бідність: укр. перебиватися з хліба (з юшки) на воду (на квас) - рос. перебиваться с хлеба на квас.

Досліджено асиметрію символіки в межах лінгвокультури в різних її підсистемах та міжмовну асиметрію. Асиметрію різних символічних підсистем певного лінгвокультурного простору простежено на прикладі символіки природних об'єктів, явищ та рослинної символіки. Асиметрія підсистем має декілька виявів - формальний, тобто незбіг переліку символів, що функціонують у ній; концептуально-прототипний, тобто незбіг символічного значення.

У розділі розглянуто загальні принципи вербалізації фразеологізмів і роль символів у цьому процесі й визначено метафори, за якими вербалізовано відповідні концептосфери, та символи, залучені до вербалізацій. Аналіз здійснено від концепту до мовного знака та від мовного знака до концепту, що дає змогу з'ясувати особливості фразеологічної символіки. Найважливіший етап реконструювання концепту - визначення метафоричних принципів, за якими вербалізовано концепт, для подальшого укладання типології метафоричних принципів. Також досліджено концепти, залучені до метафоризації, що дало змогу з'ясувати типові стратегії взаємодії концептів, визначити роль компонентів, їх символічну функцію. Приділено увагу етимології імені концепту (а в окремих випадках етимології компонентів фразеологізму), що сприяє з'ясуванню, за яким метафоричним принципом вербалізовано той чи інший концепт.

Досліджено, що процесуальні абстрактні поняття вербалізуються загалом через типові для багатьох мов метафори. У термінах переміщення суб'єкта у просторі чи в термінах метафори шляху-подорожі (Джерело/Пункт відправлення - Стежка - Ціль/Пункт прибуття), вербалізовано значну кількість концептів (Життя, Смерть, Любов, Кар'єра, Мислення та багато ін.). Психічні стани категоризовано як речі (емоції/афекти/почуття - це об'єкти (речі)). Високу фразеотворчу активність демонструють метафори переміщення стану як речі та Психічний стан - це вмістище/місце. Ці дві метафори об'єднує “процесуальна” метафора переміщення. Спостерігається декілька виявів метафори Шляху як переміщення особи-пацієнса по вертикалі: (1) верх-низ (небо-земля); (2) земля>вмістище у землі (рух відбувається вниз, оскільки до вербалізації залучено терміни впасти/впадати, поринати, занурюватися. За метафорою (2) вербалізовано виразно негативні стани або нетривалі позитивні, що перевищують “усталену міру”. Зазначена метафора залучає уявлення про почуття-вмістища, які можна зіставити з природними водними об'єктами. Активною є метафора шляху як переміщення по горизонталі, ґрунтована на уявленнях про почуття як локуси чи місця, вмістища на поверхні - “приміщення”. Емоційні стани вербалізовано як сутності, що мають межі. Компоненти довести/доводити, дійти/доходити входять до ФО, які переважно вербалізують негативні емоції. Винятково важливе значення має тілесний досвід у метафорах переміщення органів у межах тіла (напр., концептуалізація Страху). Так вербалізовано й позитивні емоції, і негативні, однак переважно дуже сильні. У цьому разі може бути використана як назва емоції, так і її символічне позначення. Розглянуто символіку жестів, яка знайшла відображення у фразеології.

У цьому розділі також досліджено фразеологізми, що вербалізують інтелектуальну концептосферу: 1) одиниці, до яких входять слова, що прямо називають той чи інший інтелектуальний процес або стан; 2) одиниці, до яких входять символічні позначення цих процесів і станів; 3) жестові фразеологізми. Причому вербалізація інтелектуальних процесів відбувається за типовими метафоричними та метонімічними принципами (3) чи їх поєднанням (1, 2).

Вирізнено роль факультативних знаків, що спричиняють значеннєву синонімію, транслюючи ідею своєї групи (належність до якої може не відповідати наявній у мові категоризації, суперечити їй), та компонентів -символів, що творять відмінні значення, актуалізуючи відповідні прототипні уявлення (хоча можлива й синонімія символів). Напр., компонент вовк виступає факультативним знаком у структурній моделі <розуміється> + як + символ + на чомусь (варіант: дивиться + як + символ + куди): укр. як вовк у зорях розбиратися, розуміти, кумекати; розуміється як ведмідь на зорях - рос. разбирается, как свинья в апельсинах - бол. разбира като (колкото) свиня от кладенчова вода; знае (ли) свиня що е диня - пол. znaж siк tyle na czymњ, co kura na pieprzu тощо. Традиційно в межах досліджуваних лінгвокультур атрибут дурний не приписують вовкові, однак належність до тварин спричиняє використання компонента в цій моделі. Загалом модель може заповнюватися багатьма зоокомпонентами. У цьому разі варіантні компоненти перебувають у межах категорії тварина. Яскравий приклад порушення категорійних меж - це приписування атрибута дурний об'єктам, що входять до різних категорій (тварини, дерев'яні предмети і т. ін.). Натомість модель дивитися + як + символ, заповнюють символи звір та вовк, які активізують синонімічні атрибути, тому що Вовк є субконцептом суперконцепту Звір: укр. як вовк (вовком, як звір, звіром) дивитися, подивитися - рос. смотреть, глядеть как волк на кого-л. - біл. глядзець ваўком (воўкам); пазіраць з-пад лоба як воўк - пол. patrzeж, popatrzeж, spogl№daж wilkiem, jak wilk; рос. смотреть, глядеть как зверь на кого-л. - бол. гледам като звяр. Заповнення згаданої моделі компонентом орел створює одиницю, яка належить іншій концептосфері: рос. глядеть, смотреть как орёл - біл. арлом глядзець (зырнуць).

Концептосфері Інтелект властивий такий репертуар метафор: знати/ розуміти - це бачити; розуміти - це брати (Хапати); інтуїтивно знати/розуміти - це відчувати (нутром, серцем), це відчувати нюхом; голова - це вмістище; розум - це локус, вмістище; думка - це річ, це істота. Основний метонімічний символ цієї концептосфери - голова. Для вербалізацій концептосфери Психічні стани характерний значно більший репертуар метафор завдяки різноманітності самих станів: стан - це сила (вогонь, холод (моро3), вітер, плинна субстанція (вода), істота (звір, супротивник), локус, вмістище; НОРМАЛЬНИЙ стан - це рівновага, а також Тіло - це вмістище станів.

Концепт Глупота вербалізується на основі метафор: дурна голова - це голова тварини (або інша частина тіла), це голова з невластивого матеріалу, це пошкоджена голова, це порожнє вмістище; у дурній голові міститься щось невластиве; <у дурній голові> чогось (когось) бракує або щось не функціонує (голова - це механізм/пристрій/бочка, у якому щось зіпсувалося/не вистачає певної деталі); Глупота - це відсутність розуму, це перебування на іншому розумі, Це мозок не на місці, удар по голові спричиняє втрату розумових здібностей (матеріал подано у додатку Ж). Частотними також є випадки приписування атрибутів байдужий, впертий, глухий, дурний тим самим об'єктам (додаток Ж). У межах концептосфери Інтелект спостерігаємо значні кількісні і якісні відмінності у фразеологізованості концептів Розум та Глупота, останній вербалізовано значно докладніше.

Особливістю концепту Досвід є вербалізація не лише ознаки досвідчений, але й назв людини, яка має досвід. Фразеологія ніби компенсує відсутність відповідних лексичних номінацій. Найчастіше як атрибути використовуються старий, стріляний, битий та тертий тощо, три останні підпорядковано метафорі досвідчений - це той, хто був об'єктом дій. У концепті Хитрість продуктивною є метафора хитрувати - це крутитися, вертітися (крутитися + як +хто + де). Цей концепт вербалізовано низкою лексичних номінацій `хитра людина', ймовірно, саме тому фразеологічні - не численні.

Концепт Упертість метафорично вербалізується через процесуальні фрейми, належні концептосферам Тварина (здебільшого свійська) та комаха, а також - через прототипні уявлення про міфічних істот (чорт, диявол, біс тощо), які містять атрибут упертий. Символізують упертість та неслухняність роги. Частотними є зоопорівняння зі значенням `упертий'. У фразеологічних системах детально вербалізовано фрейм [поводитися вперто] (відбувається інтеграція концепту Поведінка з концептом, належним іншій концептосфері). Продуктивною є й речоморфна вербалізація (зазначений атрибут приписано дерев'яним предметам з огляду на їх нерухомість/негнучкість/нечутливість, наявна метафора Впертий - це нерухомий/негнучкий/НЕЧУтЛИвиЙ). Концепт Упертість вербалізується на основі процесуального фрейму [такий, якого не здолаєш жодними діями]. Цей концепт належить до детально “опрацьованих” концептосфер у багатьох фразеологічних системах. Упертість часто пояснюється глупотою, тому залучені прототипні уявлення здебільшого одночасно містять атрибути дурний і впертий.

В основі вербалізації концепту Пиха лежить уявлення про збільшення розміру, тобто метафора пихатий - це надутий, яку втілено термінами зоонімів та назв продуктів. Цей концепт вербалізовано й через зооморфні процесуальні фрейми. Символізує пиху індик, який надувається. Пиха пов'язується з певною поставою людини. Отже, виокремлюється декілька стратегій у вербалізації концептосфери Пиха - антропоморфна, зооморфна, речоморфна.

Концепт Обман логічно пов'язаний з інтелектуальною концептосферою, у якій важливою, якщо не центральною, є метафора Знати - це Бачити (залучені метонімічні символи очі, мозок/голова). Окрім того, наявні численні вербалізації на основі метафори Обертання (крутиться голова ® втрачається здатність мислити). Поширеною є метафора Обманювати - це виконувати певні дії (Крутити, лити, Плести (також і Говорити дурниці - плести), свистіти, кривити, гатити, гнати тощо) (додаток З). У межах концепту Обман роль оцінного орієнтиру виконує опозиція прямий - кривий. Спостерігається динаміка символіки цього концепту. До вербалізації концепту Обман в українській, як і в російській, фразеологічній системі залучено соматизми очі, голова, мозок, зуби, ніс, губа, палець, душа, однак вони не мають символічного значення обману, яким натомість наділений дієслівний компонент, тобто йдеться про символічну дію, що сягає ритуальної, магічної, напр.: укр. замовляти зуби - рос. заговаривать зубы.

Суперконцепт Становище складається із субконцептів (Скрутне (Безвихідне), Небезпечне, Невизначене (непевне), Смішне). Так, концепт Скрутне (Безвихідне) становище вербалізовано одиницями, які містять компоненти, об'єднані суперконцептом пастка (безвихідь - це пастка), а також безвихідь - це вогонь, знерухомлення, смерть, відчай. Вербалізація цього концепту відбувається за двома стратегіями: з позиції учасника або спостерігача. Концепт Безвихідь вербалізовано не як опис власне становища, а метонімічно, у термінах “можливих” дій у цьому становищі. У вербалізаціях концепту Небезпечне становище використовуються терміни небезпечних ситуацій, які можуть спричинити загибель людини (компоненти таких ФО - це назви знарядь убивства). Працюють також метафори перебувати у небезпечному становищі - це мати ненадійну опору (яка характерна й для вербалізації концепту Невизначене (непевне) становище); небезпечне становище - це небезпечне вмістище. Описують цей концепт зооморфні сценарні порівняння. Концепт Незручне становище вербалізовано через фрейми, пов'язані з уявленнями про обмеження руху (метафора Потрапити в незручне становище - це сісти (вскочити) кудись). Під час вербалізації концепту Смішне становище важливу роль відіграє позиція й оцінка спостерігача. Активними є метафори смішне становище - це смішне вмістище; потрапити у смішне становище - це виконувати низько оцінювану роль.

Фразеологічна картина світу загалом антропо- (маскуліно-, *феміно-) та етноцентрична. Вона сформована не лише під впливом міфологічних уявлень, зокрема, про зооморфність богів, але й християнської моделі світу, яка є богоцентрична. Наявні певні стратегії взаємодії концептів - антропо-, зоо-, флоро-, речо-, стихієморфізм. Метричні стратегії переважно базуються на використанні термінів антропо-, зоо-, речоконцептів. Результати дослідження базових концептів підтверджують той факт, що використання тих чи інших метафоричних принципів випливає з категоризації концепту.

Дослідження фразеологізацій базовано на тому, що символ - вербальний предметний знак, утворений внаслідок операцій метонімії чи метафори, та зв'язок якого з абстрактним позначуваним є стійким у певному лінгвокультурному просторі. Символи виникають на основі прототипної інформації, низки взаємопов'язаних атрибутів чи фреймів, але в жодному разі не на основі однієї ознаки, оскільки концепт-джерело має містити й інші атрибути, які підтримують основний. Символ, наявний у складі фразеологізму, модифікує його значення. Під час метафоризації відбуваються не паралельні, а послідовні процеси: об'єкт дістає символічне позначення на основі метафори чи метонімії, а потім цей символ залучається до процесу фразеологізації, який теж може відбуватися як метафоризація. Метонімізми-символи є первинними. Їх залучено до фразеологічної метафори як готові компоненти. У процесі фразеотворення відбувається повне або часткове перенесення термінів із концепту-джерела. Символічну асиметрію мовних картин світу здебільшого можна пояснити незбігом прототипних уявлень, які розвинулися під впливом різних культурних чинників.

У результаті аналізу символів, залучених до фразеологізації базових концептів, установлено, що одним із важливих чинників використання в культурному коді імені об'єкта є його локалізація у просторі, що й визначає символічний потенціал об'єкта. На формування зооморфних символів вплинули міфічні уявлення, певним чином модифіковані під дією інших культурних чинників. Оцінність атрибутів, приписаних тваринам, значною мірою визначає належність тварин до диких чи домашніх. Іменам суперконцептів (Звір, Птах, Гад, Риба) у межах досліджуваних мовних картин світу властивий різний фразеотворчий потенціал. Натомість в артефактній символіці смислотворчим складником є уявлення про функційність речі, залученість до сценаріїв, використовуваність у тій чи іншій культурі. Усе це зумовлює специфіку прототипних уявлень про артефакт. Результати реконструювання прототипних атрибутів компонентів-артефактів свідчать про асиметрію прототипних уявлень, про специфіку символіки цієї тематичної групи. У термінах артефактів відбувається вербалізація концептів абстрактних понять, що й надає специфіки мовній картині світу, власне, уречевлює її, матеріалізує. Специфіку рослинної символіки зумовлено належністю рослини до певних міфологічно значущих елементів простору, а також її використанням під час ритуальних дій. Особливо важливу роль у міфологічній моделі простору виконує центральне дерево світу (й антисвіту), що, певна річ, вплинуло на фольклорну рослинну символіку, лише рудименти якої залишилися у фразеології. Загалом відмітна риса фразеологічних символів - це підпорядкування символіки концепту суперконцептові. Значну роль у формуванні символіки відіграє й мовна категоризація об'єкта та нагромаджений лінгвоспільнотою досвід.

Кореляції між концептами та символами залежать передусім від того, за якими метафоричними принципами відбувається вербалізація. У залученні того чи іншого символу до вербалізації важливу роль відіграє позитивна чи негативна оцінність вербалізованого концепту. Для метафоричного (і як результату - символічного) асоціювання абстрактної сутності та конкретного об'єкта важливим є збіг їхніх топологій. Наочний приклад зіставності топологій - це використання для вербалізацій концептів, пов'язаних з людиною, термінів концептосфери Тварина (Міфічна істота).

У фразеологічному матеріалі натрапляємо на низку концептів, у термінах яких вербалізовано той чи інший концепт (чи навіть концептосферу), саме тому на вербальному рівні маємо низку символів, що позначають цей концепт.

Особливо наочно існування різних способів вербалізації демонструють порівняльні стратегії, які виявляють концепти, що типово, регулярно взаємодіють у певній мовній картині світу. Результати аналізу порівняльних стратегій засвідчують динаміку прототипних уявлень. Екзотичні прототипи можуть переходити до розряду звичних для лінгвоспільноти, збільшуючи при цьому кількість типово виокремлюваних атрибутів. Порівняльні стратегії, які в кінцевому підсумку створюють підґрунтя для метафори, є зіставними на категорійному рівні, однак специфіку створює асиметрія прототипів. Як свідчить досліджений матеріал, для ознаки існує низка прототипних референтів, що зумовлено певними причинами. По-перше, полісемією, по-друге, розмитістю, абстрактністю самої категорії ознаки, властивістю бути слотом, релевантним для багатьох інших предметних й абстрактних категорій. Символіка та оцінність ознаки випливають із символіки та оцінності референта. Важливо також брати до уваги зміну оцінності залежно від означуваної категорії. Членам опозиційних пар у межах певних концептів властива зміна оцінності. Суттєвою є також відсутність оцінності ознаки в її “прямому”, несимволічному значенні. Так, відсутність будь-якої оцінності спостерігаємо у разі, коли йдеться про реальний колір, смак, розмір тощо в абстрактному вимірі.

Симболарій певної культури - це складно побудована ієрархічна система з підсистемами, яким притаманна певна автономність, що не заперечує взаємопроникнення елементів у синхронії. Розвиток символічних підсистем (міфології, жанрів усної народної творчості, літератури) “супроводжувався” формуванням фразеологічної символіки на основі уявлень, які постачалися з них. Фразеологічні одиниці та символи-компоненти фразеологізмів, як відомо, позначають найрелевантніші для певної лінгвоспільноти концептосфери, опосередковано вказують на значущі концепти, однак переважно негативного регістру, у чому, власне, полягає фрагментарність чи вибірковість фразеології. Фразеологічній символіці властива специфічна категоризація - метафорично-символічна: однакову функцію виконують імена, які належать до різних категорій.

Дослідження фразеологічних символів різних мов дає змогу з'ясувати специфіку мовних картин світу, що набуває особливої ваги під час укладання лінгвокультурологічних словників. З одного боку, лінгвокультурологічний аналіз створює широкі перспективи щодо дослідження різноманітних мовних явищ, як-от: фразеологізмів, символів, метафори, метонімії, полісемії, синонімії, антонімії, сполучуваності мовних одиниць тощо, а з другого - теоретичне і фактологічне підґрунтя як для укладання словників різних типів, так і викладання мов в іноземній аудиторії.

концепт фразеологічний мовний

Размещено на Allbest.ru

2Размещено на Allbest.ru