Семантико-синтаксична структура речень з двовалентними дієслівними предикатами

1. Subj - Vf Praed - Obj

Дієслівний предикат, виражений формою особового дієслова, програмує позиції суб'єкта та об'єкта: Я все ж тебе люблю … Ти з мене глузувала… (М.Рильський);

2. Subj - Vf Praed - Adv

Дієслівний предикат, виражений формою особового дієслова, програмує позиції суб'єкта та обставини: На тлі блакитного неба чітко й ясно викреслювалася голова Вер (В. Домонтович);

3. Subj - Vf imp Praed - Adv

Дієслівний предикат, виражений безособовим дієсловом, програмує позиції суб'єкта та обставини: Спочатку навіть в жижках йому терпло … (О. Гончар);

4. Subj - Vf imp Praed - Obj

Дієслівний предикат, виражений безособовим дієсловом, програмує позиції суб'єкта та об'єкта: Мені таланило на молодих колег, з якими довелося пліч-о-пліч працювати у редакціях газет “Срібна Земля” та “Срібна Земля-Фест” (В.Ільницький).

Правобічні компоненти при двовалентних дієслівних предикатах конкретної фізичної дії, спрямованої на об'єкт, представлені словоформами у непрямих відмінках: об'єкт дії оформлений основним морфологічним варіантом об'єктної синтаксеми - знахідним відмінком, та орудним відмінком. Напр.: А Галя трусить килими та рядна (Л. Костенко); Фабіян і гадки не мав, що одноосібно правитиме Вавілоном (В. Земляк).

Об'єктна позиція при двовалентних дієслівних предикатах активної діяльності агенса, спрямованої на об'єкт, може бути експлікованою формою знахідного або орудного чи давального відмінків. Напр.: …Незабаром мене демобілізували (Р. Іваничук); І сотні нас з чужинцем побратались, Втекли від нас в ворожий стан (О. Олесь); А взагалі я не хочу їм перешкоджати (Ю.Яновський).

Об'єкт дії при двовалентних дієслівних предикатах мовленнєвої діяльності представлений формою знахідного, орудного та родового відмінків. Напр.: Я покликав тебе. Я назвав твої символи давні й недавні (В. Герасим'юк); Слово за слово вони [циганки] розговорилися з господаркою, “щиро” поспівчували їй (З газ.); Та з'явилася ти і до когось гукала … (А. Охрімович).

У правобічній позиції при двовалентних дієслівних предикатах мисленнєвої діяльності перебувають переважно прийменникові словоформи в непрямих відмінках: знахідному, орудному, родовому та місцевому. Напр.: Я вірю в риму, У силу слова незбориму, В талан-натхнення, В Божий дар (І. Світличний); Я оперував останніми даними закордонного хімічного ринку… (В. Домонтович); Він [Микола] не міг абстрагуватися од кари за минуле (Ю. Мушкетик); Одразу скажемо: хлопець розбирається у стилістиці ринку (О. Чорногуз).

Об'єктна синтаксема при двовалентних дієслівних предикатах ставлення суб'єкта до об'єкта та при предикатах емоційно-психічного стану експліковані формою знахідного, родового, давального, орудного та місцевого відмінків. Напр.: Та я на тебе лиш молився, Тебе одну боготворив (Д. Луценко). Грицько дражнив Наталку, Наталка глузувала з Грицька (І. Багряний); Ви лестите йому [Комасі] (В. Домонтович); Старий грізно хмуриться і теж любується сином (О.Довженко); Дай Боже, щоб колись цей старший Валерик покаявся у цьому вчинку і став людиною (В. Погрібний).

У правобічній позиції при двовалентних предикатах емоційно-психічного стану перебувають переважно словоформи у непрямих відмінках: знахідному, родовому, давальному, орудному та місцевому. Напр.: Анюта хвилювалася не за себе, а за дітей (В. Павловська); …Справжній педагог завжди боїться своїх перших уроків, а вже на всі інші йде з трепетом … (М. Стельмах); …Немовля омивається купеллю і радіє лагідності й спорідненості літепла, налитого в ночви… (П. Мовчан); Гнат лежить, сумує за ріллею, за Марією (У. Самчук); Я скучив по тобі … (М. Вінграновський).

Обставинний детермінант при двовалентних дієслівних предикатах фізіологічного стану виражений формою родового та місцевого відмінків. Напр.: Оратори втомились від кричань (В. Симоненко); І в огні тім щасливо я млію … (В. Сосюра).

У правобічній позиції при двовалентних дієслівних предикатах сприймання та фізіологічної дії перебувають переважно прийменникові словоформи у знахідному, родовому та орудному відмінках. Напр.: Вслухаюсь, вдивляюсь у синь-голубінь (М. Луків); … Ми набачились різних племен і держав (Б. Олійник); Вер сперлася на долоні і стежила за пальцями Серафікуса (В. Домонтович).

Адвербіальний компонент при двовалентних дієслівних предикатах локативного стану виражений формою місцевого, орудного та родового відмінків. Напр.: На хуторі господарив сам [Мартин Заруба], у селі стара мати Домаха заправляла (У. Самчук); Під бджолиним і хмариним плином Причаївся півень навісний (М. Вінграновський); Коло стовпа сиділа третя [дівчина]: коліна були врівні з головою …(Ю. Яновський).

ВИСНОВКИ

На підставі проведеного дослідження зроблено такі основні висновки:

Визначальною величиною для предиката є валентність, оскільки вона спрямована на відображення всіх компонентів пропозиції, які можуть бути реалізованими або не реалізованими. Валентність дієслова та його семантика перебувають у тісному взаємозв'язку. Від семантики дієслова залежить його валентність, а через валентність конкретизується семантика дієслова.

Поділ дієслів на ЛСГ базується на встановленні архісеми, яка їх об'єднує і визначає необхідність (чи можливість) конкретного компонента-об'єкта, контрагента, адресата, інструмента, локатива, причини тощо.

На основі здійсненого семантичного аналізу двовалентні дієслівні предикати поділено на дев'ять лексико-семантичних груп: 1) конкретної фізичної дії, спрямованої на об'єкт; 2) активної діяльності агенса, спрямованої на об'єкт; 3)мовленнєвої діяльності; 4) мисленнєвої діяльності; 5) ставлення суб'єкта до об'єкта; 6) емоційно-психічного та фізіологічного стану; 7) сприймання та фізіологічної дії; 8) локативного стану; 9) із загальним значенням надання руху або певної форми об'єктові.

Аналіз інтенційних характеристик і особливостей морфологічного вираження двовалентних дієслівних предикатів дозволяє констатувати, що двовалентні дієслівні предикати переважно виявляють зв'язок із суб'єктним актантом та об'єктним, хоча об'єкт може бути представлений у структурі речення і у функції адресата, знаряддя, засобу чи інструмента.

Двовалентні предикати можуть набувати статусу одновалентних, якщо акцентовано увагу на самій дії або стані, або тривалентних, якщо вербалізовано необов'язковий компонент, що займає периферійну позицію. Деякі двовалентні дієслова завдяки переносному вживанню можуть переходити з однієї лексико-семантичної групи до іншої, змінювати свою сполучуваність. Неоднакова валентність дієслів однієї групи зумовлена відмінностями семантичної структури лексем, статусом синтагматичних сем і їх перетином з парадигматичними іменниковими семами, кількістю лексико-семантичних варіантів дієслова.

З урахуванням валентно-інтенційних характеристик двовалентних дієслів виділено такі валентні структури: Subj - Vf Praed - Obj; Subj - Vf Praed - Adv; Subj - Vf imp Praed- Adv; Subj - Vf imp Praed - Obj. До внутрішньої організації мінімальних реченнєвих структур та оформлення їхніх компонентів має безпосередній стосунок категорія відмінка іменників. Відмінкові та прийменниково-відмінкові форми є основним засобом реалізації й диференціації мінімальних реченнєвих структур і їхніх модифікацій. У семантичному плані відмінки реалізують семантико-синтаксичну валентність дієслова-предиката.

Для дієслівних предикатів конкретної фізичної дії, характерною є функція спрямованості дії агенса на об'єкт у повному чи частковому обсязі: з метою створення або відтворення чого-небудь, зміни зовнішнього вигляду чого-небудь або часткового чи повного знищення чогось. Сема об'єктності при цьому залишається загальною умовою семантики дії і пов'язана зі значенням зусилля волі, залученням енергії з боку суб'єкта.

За семантикою дієслівні предикати активної діяльності агенса, спрямованої на об'єкт, прогнозують позицію суб'єкта, який здійснює дію, та позицію об'єкта, що зазнає активного впливу дії. Суб'єктна синтаксема при дієсловах цього типу позначає того, хто виконує активну дію на користь або на шкоду об'єкта, і виражена іменниками на позначення осіб. Об'єктна синтаксема позначає істоту або предмет, на який поширена або орієнтована дія, чи предмет, із яким пов'язані процес чи стан.

Дієслова-предикати мовленнєвої діяльності належать до класу синсемантичних лексем, які містять у своєму значенні денотативну об'єктну валентну сему. При предикатах мовленнєвої діяльності один із залежних іменників означає виконавця дії, а інший - об'єкт, на який спрямована дія, або адресата дії. У значенні об'єкта при двовалентних дієслівних предикатах виступають іменники (займенники) різної семантики (назви осіб, назви неістот чи абстрактні поняття).

Дієслівні предикати мисленнєвої діяльності утворюють семантико-синтаксичну групу за денотативною ознакою “здійснювати мисленнєвий процес”. Правобічну валентну позицію об'єкта мисленнєвої діяльності заповнюють здебільшого іменники-назви неістот, що позначають конкретні предмети, явища, абстрактні поняття, рідше - назви істот. Об'єктний компонент виражає об'єкт роздумів або думок.

Предикати ставлення виражають різні види психічного, морально-етичного та іншого ставлення з позитивною або негативною семантикою, спрямування чи втрату інтересу до об'єкта з припиненням контакту, вихваляння, нахваляння з певної причини, прославлення об'єкта. Предикати ставлення суб'єкта до об'єкта керують переважно іменниками - назвами істот.

Специфіку дієслів-предикатів емоційно-психічного стану становить їхня сполучуваність із суб'єктною синтаксемою як компонентом, що виражає значення неактивності, пасивного носія стану. Позицію суб'єкта займають назви осіб; позицію предиката Ї дієслова, що позначають внутрішній стан суб'єкта як результат зовнішнього впливу. Правобічну, як і лівобічну валентність цих дієслів реалізують субстанціальні синтаксеми, експліковані назвами істот, меншою мірою - абстрактними назвами та назвами конкретних предметів.

При дієсловах із семантикою фізіологічного стану позицію суб'єкта можуть займати іменники на позначення атмосферних явищ, різних предметів тощо. При цьому суб'єкт - особа, на яку спрямована дія певного явища або предмета і під впливом якої виникає той чи інший фізіологічний стан, займає позицію об'єкта-додатка. Об'єкт фізіологічного стану позначають семи `предмет', `абстрактне поняття', `явище навколишнього середовища' тощо. Аналізовані дієслівні предикати здатні виражати каузацію стану. Спонукальна причина може бути зовнішньою і внутрішньою. У сформованих цими предикатами реченнях поширювачі дієслів, породжені їхніми сполучувальними можливостями, є необов'язковими членами.

При дієслівних предикатах сприймання та фізіологічної дії носій характерний семою `особа' (як ціле) і `особа' (як частина тіла). Роль залежних від предиката компонентів виконують іменники різних семантичних розрядів.

Своєрідність предикатів локативного стану полягає у тому, що їхні денотати не представлені як такі, що створюються чи виникають у часі. Вони вказують лише на зв'язок суб'єкта з тим чи іншим простором, тобто на його місцеперебування протягом певного часу. Прийменниково-відмінкові форми просторового статичного значення, вживаючись при дієслівному присудку, реалізують семантичні відтінки локативності. Дієслівні предикати на позначення власне-локативного стану відкривають позицію суб'єкта (носія цього стану) та локатива, представленого іменником з прийменником, що вказує на місце вияву стану. Предикати локативного стану здатні поєднуватися з найрізноманітнішою іменниковою лексикою в локативній позиції.

Дієслівні предикати із загальним значенням надання руху або певної форми об'єктові допускають альтернативне керування. Форма орудного відмінка виражає відношення неспрямованої дії суб'єкта з певною настановою у використанні об'єкта, а форма знахідного - відношення активної дії суб'єкта, спрямованої на об'єкт. Агенс може бути представлений назвою особи, істоти, предмета, природної сили чи абстрактним поняттям. Другим партиципантом може бути назва частини тіла або предмета.

Проведений аналіз моделей речень, сформованих двовалентними предикатами підтвердив ефективність застосування методики валентнісного аналізу у зв'язку із визначенням первинних і вторинних функцій класів ознакових слів та відмінкових форм іменників. Актуальною є проблема узагальнення конкретних спостережень над окремими семантичними моделями речень, сформованих дієслівними предикатами іншої валентності.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Гмиря Л. В. Семантична інтенція і синтаксична сполучуваність двовалентних дієслів психічного ставлення особи до іншої особи та об'єкта / Л. В. Гмиря // Система і структура східнослов'янських мов. К., 2005. С. 19--26.

2. Гмиря Л. В. Синтаксична сполучуваність двовалентних дієслів активної дії агенса, спрямованої на об'єкт / Л. В. Гмиря // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 10. К., 2006. Випуск 2. С. 79--85.

3. Гмиря Л. В. Інтенційно-валентні властивості двовалентних дієслів емоційного стану / Л. В. Гмиря // Записки з українського мовознавства. Вип. 16. Одеса, 2006. С. 182--192.

4. Гмиря Л. В. Двовалентні дієслівні предикати в ієрархічній структурі семантико-синтаксичної валентності / Л. В. Гмиря // Система і структура східнослов'янських мов. К., 2006. С. 5--12.

5. Гмиря Л. В. Валентна рамка двовалентних дієслівних предикатів мовлення / Л.В. Гмиря // Мова і культура. К., 2007. Вип. 9. Т. VI (94). С. 161--168.

6. Гмиря Л. В. Альтернативне керування двовалентних дієслівних предикатів із загальним значенням надання руху або певної форми об'єктові / Л. В. Гмиря // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 10. К., 2007. Випуск 3. С. 92--97.

7. Гмиря Л. В. Семантична структура двовалентних дієслівних предикатів мисленнєвої діяльності / Л. В. Гмиря // Актуальні проблеми слов'янської філології. Ніжин., 2008. Вип. XVII. С. 115--122.

АНОТАЦІЯ

Гмиря Л.В. Семантико-синтаксична структура речень з двовалентними дієслівними предикатами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. - Київ, 2008.

У дисертації уточнено поняття валентності семантичного предиката та її двовалентної реалізації у семантико-синтаксичній структурі речення; виділено й охарактеризовано лексико-семантичні групи двовалентних дієслівних предикатів у сучасній українській літературній мові; описано семантику двовалентних дієслівних предикатів за їх внутрішньою інтенцією; з'ясовано засоби вираження іменних компонентів (об'єкта, адресата, інструмента, локатива); визначено зумовленість переходу двовалентних дієслів до групи одно- або тривалентних дієслів; описано основні типи мінімальних реченнєвих структур із двовалентними дієслівними предикатами.

Ключові слова: валентність, семантико-синтаксична структура речення, формально-граматична структура речення, дієслівний предикат, суб'єкт, об'єкт, інтенція, лексико-семантична група, структурно-семантичні типи речень.

АННОТАЦИЯ

Гмыря Л.В. Семантико-синтаксическая структура предложений с двухвалентными глагольными предикатами. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова. - Киев, 2008.

В диссертации рассмотрено понятие валентности предиката в плане её реализации в семантико-синтаксической структуре предложения; выделена и охарактеризирована семантика лексико-семантических групп двухвалентных глагольных предикатов в современном украинском литературном языке в связи с их синтаксической сочетаемостью; установлены средства выражения именных компонентов (объекта, адресата, инструмента, локатива); определена обусловленность перехода двухвалентных глаголов в группу одно- или трёхвалентных глаголов; описаны основные типы минимальных предложных структур с двухвалентными глагольными предикатами.

В первом разделе диссертации рассмотрено понятие пропозиционного предиката и валентности как языковой категории, определена роль глагольного предиката как центрального компонента семантико-синтаксической структуры простого предложения, в частности, двухвалентных глагольных предикатов, выделены лексико-семантические группы двухвалентных глаголов.

Предложение - многоуровневая структура, в которой предикат, как центральный компонент его структуры, своей семантикой выражает характер пропозиции и прогнозирует количество и качество непредикатных компонентов.

Постоянной величиной для предиката является валентность, поскольку она направлена на отображение всех компонентов пропозиции.

Двухвалентные глагольные предикаты представлены девятью лексико-семантическими группами: 1) конкретного физического действия, направленного на объект; 2) активного действия агенса, направленного на объект; 3) речевой деятельности; 4) мыслительной деятельности; 5) отношения субъекта к объекту; 6)эмоционально-психического и физиологического состояния; 7) восприятия и физиологического действия; 8) локативного состояния; 9) с общим значением придания объекту движения или определённой формы.

Во втором разделе проанализированы лексико-семантические группы двухвалентных глаголов современного украинского языка, охарактеризована семантика двухвалентных предикатов в аспекте выявления внутренней интенции.

Двухвалентные глаголы разных лексико-семантических групп могут иметь валентностные варианты в структуре предложения и реализоваться как одновалентные, если внимание сосредоточено на самом действии или состоянии, или как трёхвалентные, если вербализован необязательный компонент, занимающий периферийную позицию.

В третьем разделе описаны основные типы минимальных предложных структур с двухвалентными глагольными предикатами, установлены средства выражения аргументов (объекта, адресата, инструмента, локатива).

Выделены такие валентные структуры: Subj - Vf Praed - Obj;

Subj - Vf Praed - Adv; Subj - Vf imp Praed - Adv; Subj - Vf imp Praed - Obj.

Семантико-синтаксическая валентность предиката определяет количество субстанциальных синтаксем, указывает на их семантические функции, отношения между ними и к определённому классу предикатов.

Основным средством выражения объектного безпредложного (предложно-падежного) является винительный падеж. Объектная синтаксема при двухвалентных глагольных предикатах может быть вербализована также и формой родительного падежа. Основным средством выраження адресатной синтаксемы служит дательный падеж. Формами выражения инструментальной синтаксемы являются творительный падеж и ряд предложно-падежных именных форм. Локативная синтаксема при двухвалентных глагольных предикатах вербализована в форме родительного, творительного и предложного падежей с предлогами.

Комплексный анализ моделей предложений, сформированных двухвалентными глагольными предикатами, доказал эффективность использования теории валентности в связи с определением основных и второстепенных функций глагольных лексико-семантических групп и падежных форм имён существительных.

Ключевые слова: валентность, семантико-синтаксическая структура предложения, формально-грамматическая структура предложения, глагольный предикат, субъект, объект, интенция, лексико-семантическая группа, структурно-семантические типы предложений.

SUMMARY

Gmyrya L.V. Semantic-syntactic structure of sentences with bivalent verb predicates. - Manuscript.

Dissertation for a Candidate's Degree in Philological Science. Speciality 10.02.01- The Ukrainian Language - M.P. Dragomanov National Pedagogical University. - Kyiv, 2008.

In dissertation is specified the concept of predicate valency in an aspect of its bivalent realization in semantic-syntactic structure of the sentence; is distinguished and defined lexico-semantic groups of bivalent verb predicates in modern literary Ukrainian language; is described semantics of bivalent verb predicates relative to their interior intention; is setting cases of noun components (object, аddressee, іnstrument, locative); is defined possibilities of changing bivalent verbs into absolutively or trivalent verbs; is described the main types of minimum sentence structures with bivalent verb predicates.

Key words: valency, semantic-syntactic structure of the sentence, formal-syntactic structure of the sentence, predicate, subject, object, intention, lexico-semantic group, structure-semantic types of sentences.

Размещено на Allbest.ru