У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження, окреслено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, зазначено методи дослідження та джерела фактичного матеріалу, подано відомості про апробацію положень дисертації.

У першому розділі "Загальні тенденції формування і функціонування терміносистеми журналістики" уточнено особливості терміна як спеціальної номінативної одиниці, подано тлумачення понять "термін журналістики" та "терміносистема журналістики". Досліджено історію становлення УТЖ, визначено основні чинники та тенденції її формування, запропоновано періодизацію розвитку цієї терміносистеми, з'ясовано походження УТЖ, шляхи входження до неї лексем іншомовного походження та особливості їхньої адаптації в українській мові.

Термін як одиниця мови призначений для позначення понять науки, техніки та інших спеціальних галузей. Основною його особливістю вважаємо чітке співвіднесення зі спеціалізованими поняттями конкретної галузі.

Термінами журналістики називаємо слова чи словосполучення, що позначають поняття журналістики як галузі масово-інформаційної діяльності та вживаються в науково-теоретичній, науково-популярній фаховій, методичній та навчальній літературі, у фаховій мові журналістів. Журналістські поняття становлять складну розгалужену систему як невід'ємний складник терміносистеми галузі. Терміносистема журналістики - упорядкована сукупність термінів на позначення понять журналістики, які перебувають у різноманітних зв'язках і відношеннях.

Формування УТЖ зумовлене зародженням і розвитком галузі, загальним поступом науки й культури, появою різних технічних винаходів, насамперед, винайденням друкарського верстата, згодом - радіо, телебачення, мережі Інтернету (науково-технологічний чинник). Так само важливий вплив на досліджувану термінологію мали історичні та суспільно-політичні умови життя українців (історико-політичний чинник), які стимулювали або гальмували її розвиток.

Зважаючи на особливості розвитку української термінології загалом та на розвиток журналістики як галузі інформаційної діяльності, пов'язаної з суспільно-політичним життям українців, виокремлюємо кілька періодів формування УТЖ:

1. ІХ ст. - кінець ХVIII ст. - нагромаджувальний період.

2. Кінець ХVIII ст. - кінець 80-их рр. ХХ ст. - період формування терміносистеми.

3. 90-і рр. ХХ ст. - початок ХХІ ст. - період інтенсивного розвитку терміносистеми.

Перший період формування УТЖ (ІХ ст. - кінець ХVIII ст.) - вважаємо нагромаджувальним. Він охоплює час від появи писемності в Київській Русі до виходу в світ перших періодичних видань в Україні. Хоч журналістики як виду інформаційної діяльності ще не було, але закладалося підґрунтя майбутніх журналістських жанрів, складалися національні традиції збирання, оброблення та поширення інформації (І.Л. Михайлин, Н.В. Орлова). Відбувалося формування понять, які згодом увійшли до поняттєвого апарату журналістики. На їх позначення використовували питомі лексеми та запозичували іншомовну лексику. Такі лексичні одиниці зафіксовані в різних тогочасних джерелах: у писемних пам'ятках, словниках: "Лексис." Лаврентія Зизанія (1596), "Лексиконъ." Памва Беринди (1627), "Синоніма славеноросская" (середина XVII ст.), їх також знаходимо у новітніх словниках, укладених на матеріалі писемних пам'яток: "Словник староукраїнської мови ХІV - ХV ст." (1977-1978), "Історичний словник українського язика" (1930-1932), "Матеріали до словника писемної та книжної мови XV - XVIII ст." Є. Тимченка (2002). Номінації цього періоду здебільшого пов'язані з поняттями повідомлення, розголошення, передавання й отримання нового знання: в?стни (к), пов?дбчъ; в?домость, в?сть, новина, авизія, ав?за.

Другий період розвитку УТЖ (кінець ХVIII ст. - 80-і рр. ХХ ст.) характеризується формуванням та розвитком термінології у зв'язку із зародженням журналістики на території України, зокрема з виходом перших друкованих періодичних видань. У зв'язку з відомими історичними чинниками (роз'єднання українських земель - східна частина України входила до складу Російської імперії, західна - до Речі Посполитої, а згодом до Австро-Угорської імперії, численні заборони українського друкованого слова) перші періодичні видання виходили мовами держав, до складу яких належали частини України (польською, німецькою, румунською, угорською, російською, а також міжнародною на той час - французькою). Це відбилося на формуванні УТЖ, яка поповнювалася іншомовними лексемами: журналістика, журнал, газета, альманах, кореспондент, преса (окремі лексеми були в українській мові й раніше, проте специфічного журналістського значення набули у зазначений період).

Унаслідок революційних подій у Європі в середині XIX ст. на території України, яка входила до Австро-Угорщини, склалися відносно сприятливі умови для розвитку науки й культури українською мовою.1848 року побачив світ перший українськомовний часопис "Зоря Галицька", незабаром з'явилося ще кілька видань: "Дневник Рускій", "Галичо-Рускій В?стник", "Новини", "Пчела" та ін. У Російській імперії виходить журнал "Основа" (1861-1862). У Львові було засноване Наукове товариство ім. Т. Шевченка (1892) та започатковано видання "Записок НТШ", "Збірників" секцій. Ці події посприяли подальшому розвитку УТЖ.

У ХІХ ст. журналістика формувалася як галузь інформаційної діяльності. Її термінологічний апарат ставав розгалуженішим, виокремлювалися основні тематичні групи термінів (назви осіб, пов'язані з журналістською діяльністю: газетник, газетяр, коректор, редактор, сотрудник журналу, обозріватель журналістики; назви жанрів преси чи видів твору: обозріння, допис, кореспонденція, стаття політична, стаття передова, замітка, лист, хроніка; назви видів періодичних видань за тематикою і періодичністю: журнал місячний, орган печати, газета опозиційна, тижневик, місячник, річник). Терміни журналістики знаходимо у загальномовних словниках кінця ХІХ - початку ХХ ст. (у "Словарі російсько-українському" М. Уманця й А. Спілки, "Словарі української мови" за ред. Б.Д. Грінченка та ін.), передмовах до різних видань, у працях з історії літератури чи присвячених літературній критиці (журналістику розглядали як невід'ємну частину літературного процесу), та працях суспільно-політичного характеру (наприклад, працях М.П. Драгоманова, І.Я. Франка, М.С. Грушевського), у публікаціях тогочасної преси.

Наприкінці XIX - на початку XX століття з'явилися перші поодинокі дослідження із журналістикознавства О.С. Маковея, І.Я. Франка, С.О. Єфремова та ін. Зародження журналістикознавства в Україні як самостійної наукової галузі знань припадає на 20-ті рр. ХХ ст., що пов'язано з виходом у світ історико-журналістських праць В.А. Ігнатієнка та І.І. Кревецького. Їхні праці сприяли виробленню та усталенню термінології журналістики. Важливе значення для розвитку журналістської термінології мала також поява журналістської освіти в Україні у 20-х рр. ХХ ст. (факультет журналістики Комуністичного університету імені Артема у Харкові у 1926 р. було перетворено на окремий навчальний заклад - Український комуністичний інститут журналістики).

Розвиток УТЖ відбувався на тлі важливих історичних подій кінця ХІХ - початку ХХ ст., особливо періоду 1917-1920 рр. (після проголошення Української Народної Республіки 1917 p.). У цей час спостерігається розширення сфери функціонування української мови: вона стає мовою уряду, армії, суспільних відносин, значно зросла кількість українських періодичних видань, розширилася диференціація преси за тематикою та цільовою аудиторією. 1921 року почав діяти Інститут Української Наукової Мови Академії наук, завданням якого було внормування української наукової та технічної термінології, створення термінологічних словників. У 20-х - на початку 30-х рр. вийшли словники: І. Шелудько, Т. Садовський "Словник технiчної термiнологiї (загальний). (Проєкт)" (1928), І. Шелудько "Словник технiчної термiнологiї. Електротехнiка. (Проєкт)" (1928), "Практичний словник виробничої термінології" (1931), "Радіословник (українсько-російський)" (1932), які зафіксували низку термінів радіожурналістики, що з'явилася на початку ХХ ст. Провідною тенденцією творення термінів журналістики та інших терміносистем перших десятиліть ХХ ст. було орієнтування на творення термінів на національній основі (далекоприймач (укр.) - телеприемник (рос.), застувач (укр.) - экран (рос.), пересилання (укр.) - передача (рос.), апаратура відтворювальна (укр.) - аппаратура воспроизводящая (рос.), апаратня (укр.) - аппаратная (комната) (рос.), світлина (укр.) - фотография (рос.)); проте відчутною була й тенденція до залучення інтернаціональної лексики та використання міжнародних терміноелементів для творення нових спеціалізованих одиниць (пор. радіо - у термінах: радіоавдиторія, радіомережа, радіослухач, радіостудія).

Незважаючи на гостру боротьбу влади проти націоналізму в термінології, від початку 30-х до кінця 80_х рр. ХХ ст. триває розвиток УТЖ. У 50-і рр. з'явилася телевізійна журналістика та її терміносистема, в 60-80-і рр. виходять українськомовні праці теоретичного характеру Ю.А. Лазебника, В.Й. Здоровеги, Д.М. Прилюка, опубліковано словник журналістських термінів Д.С. Григораша "Журналістика у термінах і виразах" (1974). У термінотворенні була виразною тенденція орієнтування на російськомовні одиниці (позивні, передача, відзив) та творення термінів за російськими словотворчими моделями: терміни зі значенням опредметненої дії з суфіксом - к-: зйомка, читка, звірка, переверстка, активні дієприкметники із суфіксом - уч-/-/j/уч-: ведучий, записуючий, випускаючий.

З 90-х рр. ХХ ст. УТЖ стрімко розвивається, що пов'язано з суспільно-політичними змінами в Україні (проголошення державної незалежності, надання українській мові статусу державної, розширення її функцій), відбулася зміна моделі журналістики, з'явилася мережева журналістика (журналістика, яка використовує мережу Інтернету як канал поширення інформації), активно розвивається журналістикознавство. Ці чинники зумовили зміну лексичного складу досліджуваної термінології: з'являється величезна кількість нових понять і термінів на їх позначення.

Для сучасного розвитку УТЖ характерні кілька різновекторних тенденцій:

1) інтернаціоналізація термінології (за рахунок англомовних термінів та використання греко-латинських терміноелементів): інтерв'ю, брифінг, сайт, фільм, масмедіа, телерадіоефір, відеоінформація;

2) дотримання принципу реальної мови (мови, яка склалася внаслідок російської асиміляторської політики): біжучий рядок, виступаючий, відтворюючий пристрій, стираюча головка;

3) творення термінів із використанням власних словотворчих моделей (намагання зберегти національний характер термінології): знімання, рухомий рядок, випусковий, проїзд, сьогочасність, ЗМІ.

За походженням у складі терміносистеми журналістики виокремлюємо питомі терміни та терміни іншомовного походження. До питомих назв сучасної термінології журналістики належать терміни бесіда, лист, вісник, відомості, видання, запис та ін., що походять від праслов'янських коренів. Частина іншомовних термінів має латинське (екземпляр, аудиторія, диктор, експозиція) та грецьке (періодика, ефір, програма, хроніка) походження. Велика кількість термінів журналістики запозичена із сучасних слов'янських та романо-германських мов: польської (аркуш, газетяр, часопис), російської (полоса, крупний план), французької (анкета, анонс, комюніке, сюжет, репліка, монтаж), німецької (абзац, аншлаг, шпальта, плакат, бленда), італійської (газета, студія), проте найбільше термінів англійського походження: репортер, копітейстер, мікшер, шоумен, тревелінг. Починаючи з кінця 80-х рр. ХХ ст., англійська мова стала практично єдиним джерелом запозичень для української фахової мови журналістів. Серед лексики іншомовного походження окремо виділяємо міжнародні слова (слова, що збігаються за значенням та подібні за формою в кількох мовах). Це терміни з греко-латинськими коренями, які функціонують у романо-германських та слов'янських мовах: автор, ілюстрація, інформація, коментар, коректура, коректор, кореспондент, рубрика, текст, формат, мікрофон, хронометраж тощо. Міжнародними стали також деякі терміни, запозичені з англійської мови: інтерв'ю, брифінг, інфотейнмент, копірайт, масмедіа, медіа.

Потрапляючи в українську мову, запозичені терміни стають частиною її термінології, пристосовуються до неї, набувають українських фонетичних і граматичних рис, відмінюються як питомі слова, утворюють похідні терміни й словосполучення з іншими запозиченими та питомими словами.

У другому розділі "Системна організація сучасної термінології журналістики" досліджено польову структуру термінології, виокремлено тематичні групи журналістських термінів, проаналізовано парадигматичні відношення між фаховими термінами.

Для аналізу системної організації УТЖ використано теорію поля. Термінологічне поле - це предметно-поняттєвий простір, галузь уживання терміна. Термінологічним полем журналістських термінів слугує журналістика як галузь масово-інформаційної та соціально-публіцистичної діяльності. Термінополе журналістики - неоднорідне, у його складі виділяємо мікрополя, що співвіднесені з окремими видами журналістики. Їхнє виокремлення відбувається на підставі того, який засіб масової інформації є каналом її поширення - преса, радіо, телебачення, мережа Інтернету: мікрополе пресової журналістики (газета, ілюстрація), мікрополе радіожурналістики (диктор, формат радіостанції), мікрополе тележурналістики (телесуфлер, телепередача), мікрополе мережевої журналістики (контент, портал, сайт, мережеве видання, гіперпосилання, блог). Межі між мікрополями розмиті: частина термінів одного мікрополя функціонує в ще одному чи кількох мікрополях.

Термінологічне поле журналістики має специфічну структуру: ядро та периферію. До ядра термінополя належать терміни, які позначають основні поняття журналістики: комунікація, інформація, масова інформація, аудиторія, кореспондент, репортер, репортаж, журналіст, журналістика, джерело інформації. Вони є обов'язковими, найбільш спеціалізованими компонентами досліджуваного термінополя, стосуються всіх видів журналістики, тобто є загальножурналістськими. До периферії термінополя відносимо терміни суміжних із журналістикою галузей: редакційно-видавничої справи (верстка, редагування), літературознавства й мовознавства (нарис, ампліфікація), соціології (анкетування, опитування), реклами та зв'язків із громадськістю (прес-реліз, прихована реклама), економіки й права (авторський договір, авторське право, авторська винагорода), технічних наук (диктофон, мікрофон, мікшер) тощо. На крайній периферії поля перебувають загальнонаукові терміни теорія, форма, функція, засіб, структура тощо, які функціонують як компоненти термінологічного поля журналістики лише в термінах-словосполученнях: теорія "глобального села", форма телепередачі, функції журналістики, засоби масової комунікації, аудіовізуальні засоби, структура видання. Вони спеціалізують своє значення та можуть змінювати місце всередині поля: переміщуватися з однієї зони периферії до іншої чи потрапляти до ядра. Складна структура термінополя відбиває зв'язки понять із іншими поняттями термінополя журналістики чи термінополів споріднених або віддалених галузей знання, що дає змогу чіткіше окреслити межі та склад терміносистеми журналістики як мовного вираження системи понять галузі.

Терміни досліджуваної терміносистеми відбивають різні поняття журналістики й об'єднуються в тематичні групи за логіко-поняттєвими ознаками:

1) назви осіб (автори журналістського твору; групи осіб, яким адресовані журналістські твори): ведучий, кореспондент, модератор, оператор, аудиторія, читачі, слухачі, глядачі;

2) назви журналістських жанрів, їхніх груп та підвидів: аналітичні жанри, інформаційні жанри, сатиричні жанри, кореспонденція, стаття, замітка, звіт, інтерв'ю, репортаж, міжнародний огляд;

3) назви журналістських творів, матеріалів: аудіовізуальний твір, білборд, фонограма; їхніх структурних елементів: абзац, заголовок; видів видань: газета, журнал; передач та їхніх видів: випуск новин, радіожурнал; видів зображень: ілюстрація; документації: редакційний кодекс, паспорт передачі;

4) назви властивостей журналістики: ефективність журналістики, дієвість журналістики, дієвість масмедіа;

5) назви журналістських дисциплін, типів і видів журналістики: журналістикознавство, тележурналістика, військова журналістика; назви наук, їхніх розділів, суміжних із журналістикою: теорія масової комунікації, іміджелогія;

6) назви процесів, операцій журналістської діяльності: знімання, коректура, редагування, ретрансляція;

7) назви методів, прийомів, ефектів, способів збирання, опрацювання, передавання різних видів інформації: голос за кадром, затемнення, журналістське розслідування, інтерв'ювання, контент-аналіз, правило равлика;

8) назви величин: обсяг видання, рейтинг, тираж, хронометраж;

9) назви організацій та їхніх частин, приміщень: інформаційне агентство, ефірна студія, прес-центр, редакція, телекомплекс;

10) назви предметів, технічних засобів, пристроїв, за допомогою яких відбувається технічне забезпечення журналістської діяльності: камера, мікрофон, мікшер, монітор, телесуфлер, технічні засоби мовлення. Значне тематичне розгалуження терміносистеми журналістики вказує на те, що вона здатна всебічно забезпечувати потреби фахового спілкування, адже журналістські поняття різних категорій так чи інакше адекватно відбиті в термінології галузі.

Терміни журналістики перебувають у парадигматичних відношеннях.

Родо-видові та партитивні відношення відбивають ієрархію понять журналістики та представляють її термінологію як цілісну ієрархічну структуру. Родо-видові відношення передбачають наявність родового поняття (гіпероніма) та видового (гіпоніма), що має нижчий рівень узагальнення порівняно з родовим. Значення гіпероніма та гіпоніма розрізняють за кількістю семантичних компонентів: гіпоніми містять семантичні компоненти гіпероніма та окремі додаткові компоненти значення. Термін-гіперонім репетиція - "попередня творча підготовка передачі" у термінології тележурналістики має низку гіпонімів, кожен з яких, окрім компонентів значення гіпероніма, має додаткові видові ознаки - "місце репетиції" та "використання чи невикористання технічних засобів", які конкретизують значення термінів-гіпонімів: безтрактова р. - без використання технічних засобів; застільна р. - з творчою групою й виконавцями поза межами телестудії; генеральна р. - остання перед трактовою репетицією - у студії; трактова р. - з використанням технічних засобів знімання й трактового телеканалу.

Гіпоніми можуть також стати гіперонімами, створивши гіперо-гіпонімічні групи на нижчому ступені узагальнення: гіперонім жанри журналістики має гіпоніми інформаційні жанри, аналітичні жанри, художньо-публіцистичні жанри. Кожен із названих гіпонімів є гіперонімом щодо понять нижчого рівня абстракції, наприклад: інформаційні жанри - замітка, репортаж, інтерв'ю, звіт, кореспонденція.

Партитивні відношення вказують на зв'язки між термінами як ціле-частина і пов'язують назву певного об'єкта з назвами його складників: знімальна група - редактор, режисер, оператор, освітлювач, адміністратор. Водночас терміни з відношеннями ціле-частина, номінуючи частини цілого, корелюють як родові терміни з низкою видових.

українська терміносистема журналістика мова

Синонімія. Явище синонімії спостерігаємо в усіх тематичних групах термінів. Синонімічні терміни характеризуємо і групуємо за різними ознаками:

1. За наявністю/відсутністю семантичних відмінностей: а) абсолютні (у термінів немає семантичних відмінностей): тираж - наклад, примірник - екземпляр, б) відносні (значення термінів мають відмінні семи): терміни брифінг - прес-конференція мають спільне значення - "зустріч офіційних осіб з представниками ЗМІ для висвітлення певного питання", розрізняються додатковим компонентом значення: у брифінгу - "без питань журналістів", у прес-конференції - "з питаннями журналістів".

2. За обсягом спільної семантики: а) повні (терміни синонімічні в усіх значеннях, є здебільшого моносемічними): проїзд - тревелінг, б) неповні (терміни синонімічні в одному з кількох значень): термін радіо різними своїми значеннями синонімічний до термінів 1) радіопередача;

2) радіоприймач;

3) радіоцентр зі значенням "центр, звідки ведуться радіопересилання";

4) радіомовлення зі значеннями "галузь науки, техніки і культури, пов'язана з передаванням на відстань інформації за допомогою радіохвиль" та "спосіб передавання різноманітних звукових програм, необмежений розмірами аудиторії через ефір чи проводами".

3. За походженням: а) запозичений - питомий термін: екземпляр - примірник, акустичний ефект - звуковий ефект, надзаголовок - рубрика, дублювати - переозвучувати; б) питомий - калька з російської: рухомий рядок - біжучий рядок, мережа мовлення - сітка мовлення; в) запозичений - запозичений: ательє - студія, монтаж - едитинг.

Синонімічними можуть бути одиниці одного або різних мовних рівнів. У синонімічних відношеннях перебувають терміни-словосполучення або терміни-композити та їхні короткі форми (короткою формою терміна є термін, який містить терміноелементи, що входять до складу іншого терміна, але в меншій кількості або у скороченому вигляді): телевізійний текст - телетекст, періодичне видання - видання, засоби масової комунікації - ЗМК, стінна газета - стіннівка, телесюжет - сюжет.

Синонімія термінів - неоднозначне явище. З одного боку, вона є виявом загальномовної системності, свідчить про постійний розвиток номінативних засобів на позначення журналістських понять, іноді є засобом економії мовних зусиль, з іншого боку, - порушує вимогу однозначної відповідності знака поняттю та ускладнює взаєморозуміння між фахівцями. Безперечно, значна кількість журналістських термінів-синонімів потребує унормування: насамперед потрібно позбавлятися термінів, утворених з порушенням мовних норм.

Полісемія та омонімія. Полісемічні відношення у системі УТЖ встановлюються між загальновживаним словом та терміном (зовнішньосистемна полісемія) та між значеннями журналістського терміна (внутрішньосистемна полісемія). Виділяємо два типи внутрішньосистемної полісемії: а) внутрішню (терміни мають різні значення всередині того самого виду журналістики або багатозначним є загальножурналістський термін): телестудія, рецензія; б) міжвидову (різні значення того самого терміна журналістики реалізуються в різних підсистемах журналістики): абонент, заставка. Чимало полісемантичних термінів, з одного боку, свідчить про постійний розвиток поняттєвого апарату журналістики та є виявом тенденції економії мовних зусиль, з іншого, - часто ускладнює фахову комунікацію. Передусім потрібно уникати внутрішньосистемної полісемії.

В УТЖ представлені омонімічні терміни. За сферами функціонування виокремлюємо такі групи термінів-омонімів:

1) міжсистемні (функціонують у різних терміносистемах): аншлаг (журналістика і мистецтво), бампер (тележурналістика й автомобілебудування);

2) міжфункціонально-стильові (використовують у термінології журналістики й у загальновживаній мові): лід, наклад;

3) комбіновані (термін функціонує в терміносистемі журналістики, в інших галузевих терміносистемах, у загальновживаній мові): шум (радіо - і тележурналістика, медицина, лінгвістика, загальновживана мова);

4) внутрішньосистемні (омонімічні всередині терміносистеми). В УТЖ не виявлено таких омонімів. Омонімія не заважає взаєморозумінню між фахівцями.

Антоніми як мовне вираження протилежності понять є важливою категорією системної організації термінології, хоч і представлені обмеженими прикладами.

За семантичними особливостями терміни-антоніми поділяємо на:

1) градуальні (відбивають різний ступінь певної ознаки, передбачають наявність проміжного члена): довгофокусний об'єктив - нормальний об'єктив - короткофокусний об'єктив;

2) комплементарні (позначають два взаємодоповнювальні видові поняття, які разом становлять певне родове поняття без наявності проміжних ланок): подійний репортаж - неподійний репортаж;

3) векторні (означають протилежно спрямовані дії): наїзд - від'їзд.4) антоніми-конверсиви (вказують на участь у дії двох сторін, кожна з яких виконує протилежну функцію): передавач - приймач, комунікат - комунікант. За структурою виділяємо антоніми: а) різнокореневі (лексичні): чорно-біле телебачення - кольорове телебачення, природне освітлення - штучне освітлення; б) спільнокореневі (словотвірні) (ґрунтуються на антонімії морфем): студійний запис - позастудійний запис, мікроплан - макроплан.

У третьому розділі "Структурно-граматичні особливості термінології журналістики" проаналізовано способи творення журналістських термінів, з'ясовано функціонально-семантичне навантаження та продуктивність словотворчих формантів, визначено основні синтаксичні моделі термінів-словосполучень.

На кожному етапі розвитку мови вагоме місце належить словотворенню, яке відіграє важливу роль у класифікаційно-пізнавальній діяльності людини. Термінологічне словотворення загалом близьке до загальномовного, проте має свої особливості, що виявляються у максимальній спеціалізації словотворчих морфем.

Особливості творення термінів з'ясовуємо з огляду на структурний тип терміна (термін-слово чи термін-словосполучення) та належність його до певної частини мови.

Основну і найбільшу групу термінів журналістики становлять іменники, утворені такими різновидами морфологічного способу, як афіксальний, нульова суфіксація, осново - й словоскладання, абревіація, а також семантичним та морфолого-синтаксичним способами.

Морфологічний спосіб творення - один з найпродуктивніших способів творення українських термінів журналістики. Високою продуктивністю відзначається суфіксація. У групі номінацій осіб використані питомі суфікси: - ач, - ец', - ник/-льник (дописувач, нарисовець, макетник, монтувальник); запозичені - іст/-ист, - ер, - атор (памфлетист, фейлетоніст, інтерв'юер, коментатор). Зафіксовано відіменникові утворення із суфіксом - ств-, що надає похідним значення абстрактної дії (авторство, спічрайтерство). Додаванням суфікса - ач до дієслівної основи утворено назви приладів (приймач, передавач). Номінації з предметним значенням постали від дієслівних основ за допомогою суфіксів - к - (агітка, відбивка, добірка, заставка, перебивка), - ен/j/ - (оголошення, введення). Терміни зі значенням опредметненої дії утворено додаванням суфікса - н/j/ - до основ дієслів іншомовного походження з суфіксом - ува - (кадрування, мікшування, панорамування, програмування). За допомогою суфіксів - н/j/-, - ен/j/ - утворені терміни на позначення телевізійних прийомів (витіснення, віддалення, змазування, накладання, наростання, суміщення). Окремі процеси називають термінами із суфіксом - к - (вичитка, звірка, переробка, підчитка, правка), хоч сьогодні для уникнення збігу назви процесу та його наслідку вживають терміни із суфіксом - н/j/-: паралельно із терміном зйомка починає вживатися термін знімання, пор.: розкадровка - розкадрування, верстка - верстання. Значна кількість термінів журналістики містить суфікс - аці/j/-, пор.: терміни на позначення процесу (адаптація), абстрактної дії (агітація, аргументація), конкретної дії (рубрикація, трансляція, ретрансляція), терміни з предметним значенням (акредитація, ілюстрація). Вживаються й відприкметникові утворення із суфіксом - ик, зокрема назви видань за періодичністю виходу (місячник, тижневик, річник, щотижневик, щоквартальник, щомісячник, щорічник). Від основ прикметників утворені похідні із суфіксом - іст', що передають значення властивості, якості чогось (інформаційність, масовість, оперативність, читабельність). За допомогою нульової суфіксації постали терміни зі значенням опредметненої дії (від'їзд, наплив, наїзд, проїзд) та з предметним значенням (вріз, запис, спад, супровід).

Префіксальний спосіб творення у досліджуваній термінології - малопродуктивний. Зафіксовано терміни з питомими префіксами: над - (надзаголовок), під - (підзаголовок, підпередовиця), спів - (співавтор, співредактор); з іншомовними префіксами зі значенням протилежності: дез - (дезінтермедіація), де - (деідеологізація), анти - (антиреклама, антикритика), контр - (контрагітація, контрпрограмування, контрреклама).

Продуктивним способом творення в УТЖ є основоскладання. На відміну від загальновживаних слів, у яких використовують здебільшого сполучні голосні, журналістські терміни-композити є переважно наслідком приєднання міжнародних терміноелементів радіо-, теле-, фото-, відео-, аудіо-, кіно-, мікро-, макро-, - фон-, - тека, веб - до запозичених та питомих основ. Такі терміноелементи виступають класифікаторами понять (наприклад, аудіо - вказує на зв'язок із поняттям звуку: аудіоджерела, аудіомікшер, аудіотракт). Окремі з них маркують певне термінологічне поле. Наприклад, терміни із теле - належать до термінополя тележурналістики: теленовини, телеогляд, радіо - до радіожурналістики: радіопрограма, радіохроніка.

Частина термінів журналістики утворена основоскладанням із супровідною суфіксацією: рекламодавець, пресознавство, журналістико-знавство, видошукач, звукознімач.

Словоскладання. Значно менше термінів-юкстапозитів. Серед них назви осіб (автор-ведучий, художник-верстальник, журналіст-коментатор, шеф-редактор, шеф-освітлювач), назви різновидів жанрів чи матеріалів (інтерв'ю-дискусія, репортаж-трансляція, сюжет-розслідування), типів видань (газета-папка, сторінка-плакат). Терміни-юкстапозити активно функціонують у фаховій літературі, проте зовсім небагато із них фіксують термінологічні словники. В останнє десятиріччя терміносистема журналістики поповнилася новотворами з компонентами інтернет: інтернет-видання, інтернет-часопис, інтернет-трансляція і медіа: медіа-критика, медіа-прогноз, медіа-студії.

Абревіація. Порівняно невелика кількість журналістських термінів утворена способом абревіації. Абревіатури - похідні від словосполучення, композита або від словосполучення, компонентом якого є композитне слово. Виділяємо такі види абревіатур:

1) ініціальні, зокрема літерні (АБВ < апаратна блоку відеозапису, ТРК - телерадіокомпанія, АВЗ < апаратна відеозапису) та звукові (ЗМІ < засоби масової інформації);

2) складові: власкор < власний кореспондент, спецкор < спеціальний кореспондент;

3) мішані: корпункт < кореспондентський пункт, спецвипуск < спеціальний випуск. Абревіатури є зручним способом передавання інформації у стислій формі, який дає змогу не обтяжувати текст розлогими термінами та є виявом тенденції до мовної економії.

Морфолого-синтаксичним способом утворено поодинокі терміни журналістики: випусковий, апаратна, дикторська.

Суть семантичного способу творення полягає в термінологізації загальновживаних слів внаслідок метафоричного та метонімічного перенесень, спеціалізації значень загальновживаних слів та транстермінологізації термінів інших галузей.