Особливості вивчення української мови на факультеті іноземної філології

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ НА ФАКУЛЬТЕТІ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ

Точиліна Валентина Сергіївна

студентка 376 групи

факультету іноземної філології

МНУ ім. В.О. Сухомлинського

У статті ґрунтовно охарактеризовано особливості вивчення української мови на факультеті іноземної філології, визначено методи та прийоми вивчення української мови.

Ключові слова: мова, методи та прийоми навчання, методи спонукання до творчого пошуку, технологія формування творчої особистості, технологія навчання як дослідження.

The article is devoted to peculiarities of studying Ukrainian language at the foreign languages department. Methods and ways of studying Ukrainian language are analyzed. They give opportunity to use modern forms and methods of teaching and learning the language.

Key words: language, methods of studying, methods of stimulating for creative work, the technology of forming a creative person, the technology of studying as research.

Актуальність проблеми викладання української мови у вищих закладах освіти зростає у зв'язку з підготовкою молоді до зміцнення Української держави. Сформована на основі українознавства національна свідомість, інші національні цінності українського народу, їх гуманістичні компоненти забезпечать збагачення молоді, зокрема студентів ВНЗ ґрунтовними знаннями, поглядами, переконаннями, яке конче необхідні для розвитку культури, освіти, економіки та інших сфер громадського державного життя незалежної України. український мова філологія вивчення

В умовах функціонування української мови як державної гостро постає проблема забезпечення належного рівня культури мовлення її носіїв, і передусім студентської молоді, яка з часом посяде місце національної еліти, буде залучена до процесу формування мовних стандартів.

Питаннями культури української мови переймалися свого часу Михайло Старицький, Іван Франко, Леся Українка, Іван Нечуй-Левицький. Згадаємо слова видатного українського письменника Панаса Мирного: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування» [3; 1].

Як стверджує Іван Огієнко, «коли ж наша мова має свою довгу історію, коли про цю історію можна викладати цілий курс університетський, то значить це єсть справжня мова, а коли єсть мова, то єсть і окремий народ» [4; 3].

Нині проблеми культури української мови перебувають в епіцентрі наукового осмислення Олександра Пономаріва, Святослава Караванського, Тетяни Кузнецової, Олександри Сербенської, Марії Волощак.

Так, Світлана Єрмоленко наголошує, «глобалізаційні процеси, що охопили світ, не можуть зупинити прагнення націй зберегти свою окремішність, самосвідомість, свою мовну, культурну, історично-природну самобутність» [3; 5].

На думку наших сучасників, культура мови - це свідоме й цілеспрямоване використання мовних засобів, дотримання норм усної і письмової форм літературної мови у різних сферах суспільної комунікації відповідно до мети й змісту висловлювання, а мовне чуття - це мовний смак, що забезпечує ефективну комунікативну діяльність мовця, знання ним норм сучасної літературної мови.

Методи навчання - взаємопов'язана діяльність викладача і студентів, спрямована на засвоєння системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання і загальний розвиток. [1; 275].

Мета статті полягає у тому, щоб охарактеризувати методи навчання як один із найважливіших компонентів навчального процесу у вивченні української мови.

Завдання вивчення української мови у вищому навчальному закладі - подати основні відомості про фонетичну систему, лексичний склад і граматичну будову сучасної української літературної мови, опанувати її літературні норми.

Проблему форм і методів навчання у вищих навчальних закладах досліджували А.М. Алексюк, О.М. Біляєв, А.І. Кузьмінський, Н.Є. Мойсеюк, В.Л. Омельяненко, В.О. Онищук, М.І. Пентилюк, М.М. Фіцула. Анатолій Кузьмінський зазначає, «педагогам треба добре знати теоретичні засади розмаїття методів навчання, володіти майстерністю, щоб творчо втілювати надбання педагогічної теорії і практики у практичну діяльність» [4;67].

Ефективну комунікативну діяльність мовця забезпечує система комунікативних якостей мовлення, до яких відносять доречність, доступність, стислість, змістовність, емоційність, точність, чистоту, образність, виразність, багатство, естетичність, дієвість, ясність.

Методика формування мовленнєвої компетенції особистості виробила ряд шляхів, які забезпечують збагачення і очищення мовлення. Це і систематична словникова робота, яка сприяє поповненню активного словника новими виражальними засобами; укладання рядів синонімів із з'ясуванням особливостей сполучуваності кожного із них; аналіз паронімів, міжмовних омонімів, уведення їх у словосполучення, речення, текст; стилістичне редагування висловлювань.

Треба привернути увагу до дидактичного потенціалу процесу навчання літературного перекладу як засобу формування мовного чуття, очищення та забезпечення мовлення студентів. Викладачам гуманітарного циклу в ВНЗ необхідно добирати такий дидактичний матеріал, який містив би зв'язні тексти різних стилів (художнього, наукового, офіційно-ділового), що мали б не тільки навчальну, а й виховну цінність і, крім того, відповідали б нормам сучасного українського літературного мовлення. Зокрема, слід використовувати художньо-історичні джерела, що стосуються народознавства, вкрай потрібні для формування національної свідомості студентів як громадян України.

На практичних заняттях доцільно використовувати такі завдання:

- фонетично-стилістичні - аналіз фонетичного оформлення текстів різних стилів; редагування речень;

- лексично-стилістичні - дослідження стилістичного забарвлення мовних одиниць - знаходження відтінків у значенні багатозначних слів, синонімів, антонімів, омонімів; заміна однієї синонімічної одиниці іншою; конструювання текстів наукового та офіційно-ділового стилів; редагування текстів;

- граматично-стилістичні - дослідження особливостей уживання окремих форм займенників; конструювання речень і текстів з різними формами дієслів; аналіз текстів наукового та розмовного стилів із звертаннями; конструювання та переказування текстів певного стилю; трансформування текстів наукового стилю в художній і навпаки; редагування текстів; опрацювання різноманітних словників [7;25].

Основними видами завдань на практичних заняттях мають бути творчі роботи, що сприятимуть виробленню в студентів практичних умінь, потрібних для продукування зв'язних висловлювань професійної тематики [7;25]. А саме: опрацювання основної та додаткової лінгвістичної літератури з вивченої теми; підготовка усних і письмових відповідей на запитання, що стосуються теоретичного фахового матеріалу; вправи аналітичного й конструктивного характеру з використанням різних типів словників; складання основних видів ділових паперів; дослідження функціонування тексту (художнього, наукового, публіцистичного, офіційно-ділового); побудова монологів, діалогів; написання анотацій на основі опрацьованої літератури; виступи з повідомленнями; обговорення та коментарі до виступів тощо.

Сучасні реалії інформатизованого суспільства, прагнення до євроінтеграції зумовили пошук нових концептуальних підходів до розвитку освіти, науки, культури. Кредитно-модульна система навчання передбачає оптимізацію освітнього процесу, посилення уваги до самостійної роботи студентів, їх самовизначення. Ця система дозволяє індивідуалізувати та диференціювати процес здобуття знань, забезпечити якість підготовки філологів відповідно до міжнародних стандартів.

Самостійна робота - вміння підготуватися до певного виду занять, брати участь у них, працювати з літературними джерелами, планувати час, дотримуватися норм гігієни розумової праці. Завдяки самостійній роботі у студентів вироблятимуться навички науково-дослідної роботи, необхідні сучасному педагогу [2;63].

Отже, методи навчання є одним із найважливіших компонентів навчального процесу. Без відповідних методів діяльності неможливо реалізувати цілі та завдання навчання, досягнути відповідних результатів. Навчання прогресує настільки, наскільки дозволяють йому рухатися вперед застосовані методи. Ми вважаємо найбільш ефективним застосування таких методів: методи одностороннього подання матеріалу, методи ознайомлення з досвідом роботи інших суб'єктів, методи проблемного навчання, методи спонукання до творчого пошуку, методи активізації слухачів, методи надання додаткової інформації, методи самостійної роботи та методи виховного спрямування. Ці методи мають на меті одержання наукових даних про закономірності навчання української мови, ефективність навчальних матеріалів, що використовуються, способів і форм навчально-виховного процесу.

Список використаних джерел

1. Волкова Н.П. Педагогіка : Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К. : Видавничий центр «Академія», 2003. - 576 с.

2. Дороз В.Ф. Методика викладання української мови у вищій школі : Навч. пос. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 176 с.

3. Єрмоленко С.Я. Мова і українознавчий світогляд : Монографія. - К. : НДІУ, 2007. - 444 с.

4. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи : Навч. пос. - К. : Знання, 2005. - 486 с.

5. Огієнко І.І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. - К. : Абрис, 1991. - С. 3-4.

6. Рускуліс Л.В., Зайцева Т.А. Українська мова (за професійним спрямуванням) / Лілія Рускуліс, Тетяна Зайцева. - Миколаїв : МНУ, 2011. - 235 с.

7. Тоцька Н.І. Ділове українське мовлення : методичний аспект // Дивослово. - 2006. - № 3. - С. 25-27.

8. Шляхова В.В. Удосконалення мовленнєвої компетенції студентів засобами російсько-українського перекладу // Українська мова і література в школі. - 2006. - № 5. - С. 55-58.

Размещено на Allbest.ru