Проблема субстратів української на інших слов'янських мов

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема субстратів української на інших слов'янських мов

субстратний лексичний український фонема

Ось декілька визначень терміну «субстрат» у мовознавстві.

Субстрат - це залишкові сліди мови місцевого населення у мові прийшлого населення, яка витіснила мову-попередницю.

Субстрат - це мова, яка існувала на визначеній території, а після свого зникнення не вплинула на мову прийшлого населення Субстрат - це мова, яка зникнувши, мала значний вплив на мову -попередницю.

Слова субстратного походження є в багатьох мовах і, відповідно, вони були внесені в етимологічі таблиці, які використовувалися при побудові схем родинних відносин. При цьому вони можуть не відповідати фонетичним закономірностям розглянутих споріднених мов, але, тим не менш, можуть відповідати закону зворотної пропорційної залежності між числом загальних слів в споріднених мовах і відстанню між ареалами їх формування. Це пояснюється тим, що субстратні слова могли бути сприйняті зі споріднених мов попереднього населення зовсім іншої фонології, тому рефлексація субстратних слів у мовах прийшлого населення могла й не відповідати сформованим в них закономірностям. Однак, оскільки конфігурація ареалів залишається тою самою, то сприйнятий субстрат вписується в той же закон зворотної пропорційності. Як ось наприклад слов'янські мови - різний балтійський субстрат зумовив їх формування, можливо, в різний час, але за тією самою моделлю.

Одною з головних фонетичних ознак півдня Східної Європи треба визнати споконвічне існування на цих теренах фрикативного h. Ця фонема є присутньою в германських, тюркських і іранських мовах. Заміна проривного g у фрикативні г і h систематично проявилася також в українській, чеській, словацькій, верхньолужицькій, білоруській мовах, в південному діалекті російської мови, у західних діалектах словенської і частково в чаківському діалекті сербськохорватської. Вперше серйозно питання про причини і час цих змін поставив російський вчений Н. Трубецкой в своїй праці “Zur Entwicklung der Gutturale in den slawischen Sprachen” (Sofija, 1933). Він висловився за праслов'янські корені першої фази переходу g в г і причину його бачив у фонологічній системі праслов'янської мови. Однак є досить переконливі докази того, що в чеській і словацькій мовах проривне g зберігалося чи не до XII ст. (Komбrek Miroslav, 1983, 37-47). Основними аргументами на підтвердження цієї думки є той факт, що тільки у XII ст. на місці g починає з'являтися h у чеських літописах, а запозичення топонімічних назв із словацької в угорську часом мають в собі фонему g. Тим не менше, В.І.Абаєв знаходив можливим пояснювати перехід g в г (h), котрий є також характерним для вірменської та фрігійської, впливом іранських мов (Абаев В.И., 1965, 44-51). Можливо в чеській і словацькій мовах тенденція до зазначеного переходу мала латентний характер або літописці надто пунктуально слідкували за слов'янським правописом, а словацька топоніміка сама була раніше запозичена з германської або кельтської і в перші часи зберігала первісне g. Ми можемо робити такі припущення, бо якщо поглянемо на повне коло тих мов (а серед них чеська і словацька), для котрих цей перехід є характерним, то можемо зауважити, що прабатьківщини носіїв цих мов концентруються неподалік басейну правих приток Прип'яті. Це наштовхує на думку, що потужне джерело цього фонологічного явища було саме тут. Можна припускати, що це був вплив скіфської (протобулгарської) мови на мови сусідніх етносів, адже в чуваській мові і досі не існує проривного g, на місці якого в давніх тюркських словах систематично виступає фрикативний х.

Субстратним впливом може бути також пояснений феномен виникнення праслов'янських редукованих звуків ъ і ь, котрим є відповідність в чуваській - редуковані г і e.

Іншим фонетичним субстратом може бути гіпотетичний звук rz. Явище ротацизму, тобто заміна фонеми z (s) фонемою r, відоме в латинській мові з IV ст. до н.е., мало воно місце і в деяких західногерманських мовах (В.Г.Егоров, 1971, 25). Очевидно в цих мовах, як і в тюркських, також існував звук rz, який пізніше перейшов у звичайне r. В чеській мові він зберігся і до теперішнього часу. Деякі фонетичні факти української мови також можуть свідчити на користь існування звуку rz: укр. жерсть - рос. жесть. Це слово запозичене з тюркських мов, в яких воно має значення “мідь, латунь” і має форми jes, zes, zis і т. д. Неясним є укр. р, котре нібито виникло під впливом слова шерсть, що не є переконливим (Фасмер М., 1964; Мельничук О.С.,1982). Факт запозичення українського слова з однієї з тюркських мов може дати пояснення наявності в ньому цього звуку, якщо запозичення сталося в часи, коли в якійсь з тюркських мов звук rz ще існував. Тобто, тюркську праформу можна виводити як *zerz. Тоді, при існуванні паралелі *zelz, стає можливим пояснити досі незрозумілу етимологію праслов'янського *zelzo “залізо”. Українське слово фонетично стоїть найближче до пратюрк. *zelz, але неясно, саме з якої тюркської мови сталося запозичення. В чуваській мові нічого, крім змрм “кільце” (з *zerze) не знайдено, але це слово семантично досить віддалене. Є ще одна дуже цікава відповідність, яка підтверджує існування фонеми rz. Латинському cursarius, з котрого виводиться поширене в багатьох мовах слово корсар, можна привести такі паралелі: чув. xarsгr “сміkивий”, карач., балк. рursuz “злий”, тур. hэrsэz “злодій” та інші тюркські слова. З тюркських запозичене укр. харциз, харцизяка, але є ще польське harcerz «скаут», яке зберегло до наших днів написання, що відбиває існування тої фонеми, про яку йду мова. Звичайно етимологія латинського першоджерела пояснюється з лат. curare “бігти», але, безперечно, тюркські слова семантично стоять набагато ближче. Латинське, польське і українські слова були в різний час запозичені у тюрків, а пізніше латинське слово потрапило в багато європейських мов.

До цих же слів слід віднести слово гусар, яке походить від угор. huszбr «гусар». Фасмер бачив в основі угорського слова числівник hъsz «двадцять», що абсолютно неможливо з двох причин. По-перше, в угорській мові взагалі немає власного словотворчого суфікса -ar. Якби «гусар» означало спочатку «двадцятий», як вважав Фасмер, то тоді б це слово мало форму hъszas, а зовсім не huszбr. По-друге, у слові hъsz голосний довгий, а в слові huszбr - короткий, що теж важливо. Угорське слово співзвучне етноніму хазар, на що вже зверталася увага (Кестлер Артур, 2006, 21). Артур Кестлер вважає, що, крім слова гусар, сюди ж слід віднести слово козак (Там же). У албанській мові є слово kusar «злодій», яке підтверджує всі зроблені припущення. Виходячи з усього цього, первинною формою тюркського слова, яке дало початок усім вище згаданим, було *рurzurz. У албанському слові обидва первинних звуки rz перейшли в одному випадку в s, а другому - в r, тобто шиплячий вібрант міг навіть в одній мові мати різні трансформації, в залежності від зручності вимови. Беручи все це до уваги, можна інакше подивитися на найменування хозарів харарами Левом Дияконом (Диакон Лев, 1988). Вчені вважають це простою опискою, але насправді така рефлексація якраз і викликана праформою harzarz. Непослідовність переходу початкового rz, очевидно, пов'язана з тим, «що тюркські мов часто уникали двох послідовних r» (Ердаль Марсель, 2005, 129). Рона-Таш вважає, що зазначена у джерелах тюркська форма назви хозар (qazar), «сходить до титулу 'qasar', який походить від імені 'кесар', як і титули 'кайзер' і 'цар'» (Андраш Рона-Таш, 2005, 113). Швидше навпаки, латинський антропонім Caesar походить від тюркського слова.

Той факт, що важливіші фонетичні ознаки двох гілок праслов'янства не мають чіткої границі теж може свідчити про їх глибокий субстратний характер. Консервативні фонетичні явища тісно прив'язуються до певних територій, але в силу свого надзвичайно довгого існування мають розмиті границі. З огляду на це згаданий вище перехід gv, kv > cv, zv може мати ті самі корені як і поділ “кентум”- “сатем”, первісно обумовлений впливами фінських мов. Як вже зазначалося, вивченням впливу фінського субстрату на слов'янські мови здавна займалися різні вчені (Серебренников Б.А., 1962, Veenker W., 1967, Kiparski V., 1969, Birnbaum Henrik, 1990, Аникин А.Е., 1990 та ін.) Сліди його можна виявити в багатьох мовах, але особливий вплив він зробив на південний діалект російської мови при розселенні його носіїв до берегів Волги.. Саме цим впливом вчені пояснюють акання, цокання та деякі граматичні явища (Бирнбаум Х., 1990, 8).

Багато лексичних збігів у мовах різних мовних груп, котрі були виявлені в процесі проведених досліджень, також можуть бути пояснені субстратними впливами. Розглянемо найбільш переконливі з них відповідно до етноформуючих ареалів, на котрих спочатку проживали первісні індоєвропейські племена, за ними - германські і іранські, потім - балтські, і останніми - слов'янські. Балтські племена на цих ареалах були асимільовані слов'янами, тому ми не маємо уяви про їх мову, але частину субстратної лексики вони передали слов'янам, котрі на них нашарувались.

В ареалі між Нижньою Березиною, Дніпром, Нижньою Прип'яттю і Случчю (лп Прип'яті) почала формуватися грецька мова, далі тут формувалася північногерманська, і нарешті - первинний діалект української. Однак після українців тут поселилися білоруси, тому субстратні слова грецького походження зустрічаються і в білоруській мові. Давнім субстратним словом цього ареалу є, безперечно *krene “криниця, джерело”, хоча більшість спеціалістів заперечують зв'язок укр. криниця та блр. крыніца з гр. ксзнз “т.с.” Однак Г. Фриск грецьке слово ставить у зв'язок з д. ісл. hrшnn, поодиноке серед германських мов. Очевидно північні германці перейняли це слово у решток прагрецького населення цього ареалу, а від них воно потрапило до предків українців, котрі додали до слова слов'янський корінь - иця, а вже від українців слово у формі криниця потрапило до білорусів, росіян і поляків. Так само субстратним запозиченням є укр. ковбик, коблик “пічкур” (Gobio gobio), блр. ковбель “т.с.”. Російська форма колбь є запозиченою, бо українське і білоруське слова стоять ближче до праформи гр. кщвйпу “пічкур”. Спочатку грецьке субстратне слово потрапило в мову північних германців (пор. ісл. kobbi “молодий тюлень”, шв. kobbe “тюлень”), а пізніше в мову слов'ян, котрі заселили цей ареал. Лаучуте вважала можливим запозиченням блр. келб і рос. колбь з балтійських мов (літ. kilbas "пічкур"), але українське слово і білоруську форму ковбель не приводить (А. Лаучуте Ю.А., 1982, 143). Судячи з фонології, саме литовське слово є запозиченим. Від грецького влеммб “погляд, очі” походять ісл. blim-skakka “косити оком” (ісл. skakka “кривина”) та укр. блимати. Вже згадувалася присутність у багатьох слов'янських мовах специфічного слова для позначення присадибної ділянки землі з сінокосом, городом та садом (рус., укр., болг., левада, блр, лявада, пол. lewada та ін.) Всі ці слова вважаються запозиченими з сгр. лйвбдйпн "луг, зрошувана рівнина". Не виключено, що в українській мові левада є грецьким субстратом і з української воно було запозичене в російську, білоруську і польську, а в південнослов'янські мови потрапило з середньогрецької. В своєму словнику М. Фасмер наводить укр. “скопердин” і “шкопирта” як назви гри, в якій кидають палицю так, щоб вона по черзі вдарялася об землю обома кінцями. Фасмер висловлює сумнів, що ці слова походять від гр. укбресдб “гра юнаків під час діонісій”, бо в новогрецькій воно відсутнє. Однак це слово потрапило в українську мову саме з давньогрецької через північногерманську, в якій воно, безперечно, існувало, бо ї досі є ісл. skopra “штовхати, кидати, покотити” та ісл. skoppara-kringla “дзига” (ісл. kringla “коло”). Субстратним словом може бути також укр. глипати. Еквівалент йому є в північногерманських мовах: дат. glippe “кліпати, дивитися”, шв. glippa. Є подібне слово і в середньо- і новогрецькій: глерщ ”дивлюся”, але в давньогрецькій воно не зафіксоване.

Грецьким субстратом може бути корінь українського керувати, відповідники якому є в інших близьких слов'янських мовах. Вважається, що українське слово запозичене з польської, де kierawaж ніби походить від нім. kehren "повертати" неясного походження (А. Мельничук О.С., 1985, Kluge Friedrich, 1989). Однак є грецьке кхспу "влада, право", яке за сенсом пасує ліпше і могло стати субстратним для української, а пізніше запозиченим в інші мови.

“При зіставленні хронологічних ліній «давньогрецька мова - сучасність» і «українська мова - давньогрецька» в одних хронологічних рамках, вражаючою виявляється подібність у семантиці, структурі, функціях, творенні, організації антропонімічної системи української і давньогрецької мов, що дозволяє припускати наявність цих спільностей у праслов'янській і єдність їх джерел” (Горпинич В.О., 2006, 36-44).

Загалом на цю тему можна прочитати іще дуже багато цікавих наукових праць, адже питання мовних субстратів цікавить мовознавців. А наведена вище інформація це лише невеличка частинка від інформації на цю тему. Вплив мов одна на одну величезний, але ми, звикнувши, до власної мови навіть не помічаємо того впливу що було здійснено іншими мовами та культурами. Я не сумніваюся що питання субстратів завжди цікавитиме мовознавців, адже мови впливають одна на одну як і раніше.

Размещено на Allbest.ru