Засоби забезпечення статусу престижності української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації

Луцький педагогічний коледж

Реферат

Засоби забезпечення статусу престижності української мови

Студентки ??? курсу

Спеціальності «Початкове навчання»

Групи 32-шк

Луцьк 2012

Вступ

Українська мова Ї національне надбання українського суспільства, вона повинна охоронятися та підтримуватися державою. Мовна політика як одна із складових частин державної має бути спрямована на забезпечення оптимального функціонування української мови в усіх сферах життя українського суспільства, їх подальшого розвитку та взаємодії. Українська мова, виконуючи інтеграційну функцію, є важливим чинником зміцнення державності, забезпечення культурного та економічного розвитку нашої країни.

Тарас Шевченко був переконаний, що поки жива мова в устах народу, доти живий і народ, що нема насильства більш нестерпного, як те, яке прагне відняти народу спадщину, створену численними поколіннями його предків. Ці Кобзареві думки перегукуються з роздумами визначного педагога К.Ушинського:

"Відберіть у народу все Ї і він усе може повернути; але відберіть мову Ї і він ніколи вже більш не створить її; вимерла мова в устах народу Ї вимер і народ. Та якщо людська душа здригається перед убивством однієї недовговічної людини, то що ж повинна почувати вона, зазіхаючи на життя багатовікової особистості народу?".

Нашому поколінню випало складне, але почесне завдання Ї відродження української мови, держави, нації. І виконати його Ї наш громадянський обов'язок.

Громадяни нашої держави, як і всякої іншої, мають мовні обов'язки, що полягають у захисті та збереженні рідної мови. Захист рідної мови Ї найприродніший і найпростіший, найлегший і найнеобхідніший спосіб національного відродження і самоутвердження. Володіння рідною мовою Ї не заслуга, а обов'язок справжніх патріотів.

Маємо ряд історичних фактів, що свідчать про престижність української мови.

У великому Литовському князівстві вона була державною мовою; як актова мова використовувалася в Молдавському князівстві; бахчисарайські хани листувалися нею з турецькими султанами. Українську мову вивчають у багатьох університетах світу, а з розвитком і утвердженням незалежності України зростає міжнародний авторитет української мови як державної. Кожний з нас повинен дбати про престиж рідної мови Ї її авторитет у міжнаціональному та міжнародному спілкуванні.

1. Сучасний стан української мови в Україні

мова спілкування престижність

Українська мова одна з прадавніх слов'янських мов і є рідною для десятків мільйонів людей. Кожний народ Ї творець своєї рідної мови. Для українців рідна мова Ї мова нашої нації, мова предків, яка зв'язує нас між собою і з попередніми поколіннями, їхнім духовним надбанням. Рівень розвитку рідної мови є джерелом духовного розвитку народу. Тому знати, берегти і примножувати рідну мову Ї це обов'язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не може розраховувати на гідне місце у суцвітті народів.

Занепад рідної мови є наслідком духовного зубожіння народу. Звичайно, такий великий народ як українці не може допустити цього, якщо вважає себе цивілізованою нацією. Ставлення до рідної мови є свідченням національної свідомості і рівня культури народу, його цивілізованості. Одним з головних завдань кожного розвинутого суспільства, показником його самосвідомості і визначником розвитку культури є, поряд з турботою про збереження природних багатств і примноження цінностей духовної культури, постійна турбота про екологію мовного середовища.

Мова є засобом пізнання світу. Пізнаючи мову, ми пізнаємо світ, навколишнє середовище, але в межах свого народу, його свідомості, психіки тощо. Українська мова дає нам можливість пізнати світ очима українця, українського народу. Мова формує наш розум і духовність. Український фольклор, театр, пісня, втілені у словесній формі, розкривають перед людиною світ краси. У живому мовленні кожна мова виконує, в основному, функцію спілкування, у художньому творі вона служить засобом образного відтворення дійсності.

Закон “Про мови” 1989 року, який проголосив українську мову державною, та Конституція України 1996 року, що юридично закріпила цей статус, поширили коло тих, хто користується українською мовою. Ідеться про державних діячів, спеціалістів різних сфер і галузей. Проте часто виникає невідповідність між високим професійним рівнем і низьким рівнем культури мовлення. Виходячи з історичних і мовно-культурних особливостей формування етнічного складу населення України, де кількісну перевагу, крім Криму, мають українці, роль державної (офіційної) мови цілком закономірно виконує українська мова, що закріплено Конституцією. Закон про мови в Україні, визнаючи державний статус української мови, відзначає, що у місцях компактного проживання громадян інших національностей для офіційного спілкування на даній території можуть використовуватися їхні мови. Цим положенням гарантуються мовні права всіх інших національностей України. У такому розумінні за цими мовами можна закріпити статус офіційної Ї на відміну від загальнодержавної.

Маємо ряд історичних фактів, що свідчать про престижність української мови. У великому Литовському князівстві вона була державною мовою; як актовамова використовувалася в Молдавському князівстві; бахчисарайські хани листувалися нею з турецькими султанами. Українську мову вивчають у багатьох університетах світу, а з розвитком і утвердженням незалежності України зростає міжнародний авторитет української мови як державної.

Престиж мови залежить не від неї самої, а від її носіїв. На жаль, не всі українці усвідомлюють це. Тому українська мова в нашій державі стане престижною тоді, коли ми не будемо її соромитися, коли оволодіємо усім багатством її, навчимося гарно, виразно, правильно говорити по-українськи і будемо пишатися, що ми, українці, маємо таку чудову мову.

Погано, коли загострюється мовна проблема. Але ситуація стає небезпечною, коли мовну проблему поширюють за її межі. Про небезпеку для української мови треба говорити в повний голос поки не пізно. Громадяни кожної держави мають мовні обов'язки, що полягають у захисті та збереженні рідної мови. Захист рідної мови Ї найприродніший і найпростіший, найлегший і найнеобхідніший спосіб національного відродження і самоутвердження. Володіння рідною мовою Ї не заслуга, а обов'язок справжніх патріотів.

Є два способи забезпечити статус престижностi для своєї мови. Перший Ї через всебiчний розвиток суспiльства на шляху прогресу. Другий Ї шляхом утиску iнших мов полiтичними, вiйськовими, економiчними засобами. Наприклад, у франкiстськiй Іспанiї були офiцiйно забороненi всi мови, крiм кастiльської (iспанської). Зрозумiло, що другий шлях може привести тiльки до тимчасового успiху.

Знання рідної (державної) мови не обмежує можливості вивчати інші мови Ї споріднені і не споріднені. В Україні двомовність Ї природне явище. Але володіння двома мовами вимагає правильного користування ними. На жаль, наші “білінгви” часто говорять змішаною мовою. Тому серед мовних обов'язків наших громадян слід виділити ще один Ї дотримуватись культури українського мовлення. Належний рівень мовної культури є свідченням розвинутого інтелекту людини, її вихованості. Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує толерантне спілкування людей, облагороджує їхні стосунки, сприяє підвищенню загальної культури як окремої людини, так і суспільства в цілому. Тому кожний з нас повинен дбати про свою мовну культуру і вимагати цього від інших.

Українська мова Ї національне надбання українського суспільства, вона повинна охоронятися та підтримуватися державою. Мовна політика як одна ізскладових частин державної має бути спрямована на забезпечення оптимального функціонування української мови в усіх сферах життя українського суспільства, їх подальшого розвитку та взаємодії. Українська мова,виконуючи інтеграційну функцію, є важливим чинником зміцнення державності, забезпечення культурного та економічного розвитку нашої країни.

Про повільне, але неухильне зростання престижу української мови у наші дні свідчить кількість кафедр та центрів українознавства, які з'являються в багатьох країнах світу. Цей процес набиратиме сил із утвердженням міжнародного авторитету української національної держави, розвитком економіки, науки, культури українського народу.

2. Стан сучасної соціальної престижності української мови

Соціальна лінгвістика керує поняттями «мовна ситуація», «суспільний статус мови»,» функціонування (функції) української мови», «соціальні діалекти», «вибір мови спілкування» та ін. Поступово наукова дисципліна формує термінологічний апарат, у якому терміни не обтяжені емоційно-експресивною конотацією. Однак у терміні «соціальна престижність мови» наявний аксіологічний, оцінний компонент, оскільки сама семантика слова престижність містить лексему "оцінка". Зауважимо, що про соціальну престижність щодо української мови як мови до недавнього часу недержавної нації, мабуть, говорити маємо з певними застереженнями.

Для об'єктивної оцінки соціальної престижності української мови, треба було б відповісти на питання: які соціальні групи, прошарки послуговуються українською мовою, яке ставлення до мови, проголошеної державною, в загальноосвітній, вищій, спеціальній професійній школі, в середовищі державних службовців, причому на найвищих посадових щаблях, яке ставлення до мови у Збройних силах тощо.

Можемо констатувати, що на сьогодні поняття соціально престижна мова і державна мова не можна однозначно вважати тотожними.

Соціальний престиж мови вимірюється:

1) мірою використання мови на найвищих щаблях державної влади, оперування україномовними комунікатами в різних сферах виробничого, суспільного життя;

2) ставленням до мови як засобу досягнення службової кар'єри;

3) задоволенням найрізноманітніших культурно-освітніх потреб громадян;

4) місцем мови в інформаційному просторі (радіо, телебачення, книговидання);

Два перших параметри вважаємо основними для визначення престижності мови, оскільки наступні детермінуються мовною практикою державних службовців і співвідношенням службової кар'єри та мови.

Для визначення соціальної престижності слугує і такий параметр, як створення знакових текстів цією мовою, а також наукове опрацювання мови, виявлення її характеристичних ознак у зіставленні із сусідніми мовами.

Соціальний престиж мови вимірюється статусом літературної (або стандартної) мови серед різновидів етнічної (національної) мови. Культивування літературної мови в усіх народів пов'язане з консолідацією політичної нації, в якої сформовані потреби використовувати літературну мову в усіх сферах суспільного життя, потреби користуватися мовно-естетичними знаками національної культури незалежно від ситуації спілкування.

Українська літературна мова від часу свого формування найтісніше пов'язана з діалектними різновидами мови. У різні періоди історії української літературної мови по-різному складалися її відносини з діалектами, койне, просторіччям, жаргонами з іншими мовами. Лише як публіцистичні, часто кон'юнктурні твердження треба сприймати висловлювання, що української літературної мови не існує, що вона розчиняється у варіантах літературної мови (галицькому, буковинському, наддніпрянському). Такі ж заяви стосуються й української наукової термінології.

Сьогодні маємо визнати, що літературна мова, культивована освітою, комунікативною практикою освічених людей у ХХ ст., входить у нові сфери сучасної комунікації. Це мова дипломатії, міждержавних зв'язків, розширення словника економічної, фінансової, банківської, юридичної діяльності.

Державний статус мови, передусім, вплинув на розширення й активізацію термінотворчих процесів. Питання літературної норми набувають нових акцентів. У зв'язку з динамікою літературних норм, варто наголосити на концептуальних ознаках літературної мови, серед яких дослідники виокремлюють такі, як:

міра просторової консолідованості літературної мови;

- вік літературної мови й міра традиційності сучасної літературної мови;

- вплив інших мов у процесі контактування з ними;

- міра поширення за межами свого етносу;

- комунікативний ранг мови, тобто які функції виконує мова, її офіційний статус (цей параметр називають "вітальністю" мови, тобто її життєвістю, точніше, життєздатністю);

- міра лібералізму в національно-мовних питаннях.

Перші два параметри виявляють власне просторову і часову глибину літературних норм. Чи залежить просторова і часова глибина літературних норм від суб'єктивного людського фактора. Від мовної свідомості людей?

Соціальний престиж мови формується в межах просторових і часових норм. Чи може вважатися соціально престижною літературна мова, якщо діалектна база (основа), на якій вона сформувалася, має глибокі діалектні відмінності?

Соціально престижна мова Ї мова, якою пишуть і навчають. Пишуть важливі державні документи (закони), провадять судові справи, інформують суспільство про найважливіші події у державі, світі.

Пошуки глибини діалектних відмінностей у будь-якій етнічній мові деякі дослідники пов'язують з її давністю: що більше діалектів вичленовується у мові, тим вона нібито давніша. Можна провести паралель з археологічними культурами: археологи засвідчують існування окремої культури, якщо виявляють на цьому терені існування субкультур.

Як далеко відходить українська літературна мова від своєї діалектної основи? Як далеко відходить одна етнічна мова від іншої?

У сучасному мовознавстві не існує приладів і методів, якими можна було б виміряти дистанцію, відстань між мовами. Звертають увагу на звуковий образ мови, на словник, але врешті послуговуються інтуїтивними оцінками носіїв мови, які не можуть бути релевантними для оцінки віддаленості мов між собою.

Далекість літературної мови від діалектів. Відомий у славістиці приклад із різними німецькими діалектами, відмінності між якими більші, суттєвіші, ніж відмінності між окремими слов'янськими мовами. Перевіркою близькості мов чи літературної мови і діалектів може бути тільки спостереження, чи розуміють співрозмовники один одного, чи немає труднощів у комунікації носіїв двох різних ідіом, якщо кожен розмовляє своєю мовою.

Проблема соціальної престижності літературної мови безпосередньо торкається теоретичного і практичного питання розмовної мови як нижнього функціонально-стильового регістру в межах нормованої мови. Цю розмовну мову в її просторовому вимірі нерідко оцінюють як суржикову, хоч варто застерегти щодо не завжди коректного використання цього терміна.

Скільки місцевих українських мов в Україні? Крім визнаних і науково описаних діалектів, можна говорити про існування розмовної літературної мови з характерними територіальними відмінностями. Носії цих розмовно-територіальних чи народнорозмовних відмін розуміють один одного і водночас визнають існування літературного стандарту, що склався у мовному просторі України як результат нормативів освіти. Сьогодні спостерігаємо підкреслену увагу до субстандартів Ї не лише до діалектних джерел літературної мови, а й до просторіччя, жаргонів. Негативно оцінюючи літературні мовні норми, автори дискусій не хочуть помічати, що послуговуються цими нормами як звичними і зручними засобами порозуміння.

Соціально престижною формою національної мови і надалі залишається літературна мова з її усталеними динамічними нормами, просторова і часова глибина яких сприймається по-різному, залежно від рівня освіти мовців. Про феномен соціальної престижності мови можна добути відомості із проведеного анкетування. Зокрема, такий зв'язок констатуємо в анкеті для батьків, де сформульовано питання про потребу вивчення української мови для майбутньої службової кар'єри дитини. В анкеті маємо інші питання і відповіді: щоб дитина була освіченою, культурною людиною Ї на це позитивно відгукнулися 56 відсотків респондентів. Тобто потребу вивчення української мови батьки пов'язують із освітою і культурою. І хоч освіта, культура, на жаль, не належать до пріоритетних сфер у нашій сучасній державі, проте в цінностях батьків їхній пріоритет незаперечний. І в цьому можна вбачати запоруку майбутнього зростання соціального престижу української мови як ознаки освіченої, культурної людини.

На другому місці, із значним відривом (утричі менше), реагування на стимул Ї щоб відчувала себе українцем Ї 19 відсотків. Майже такий самий відсоток (17) займає позиція Ї маю власний погляд. І тільки вісім відсотків проектують потребу вивчення української мови на перспективу зростання кар'єри.

Хоч зауважимо: в українській державі знання української мови має бути необхідним елементом кар'єри. Однак, опитування не виявило явної зацікавленості цією темою, тобто в масовій свідомості цей аспект соціальної престижності мови не актуалізований.

Про соціальну престижність мови свідчить оцінка впливу ЗМІ на формування українських пріоритетів у сучасного глядача (слухача). Цей вплив уважають вагомим 41 відсоток опитаних і вирішальним 29 відсотків, разом Ї 70 відсотків опитаних.

В анкетах для студентів було запропоновано таке питання (пункт 4): Чи потребує, на вашу думку, українська мова підтримки на державному рівні у закладах освіти? 74 відсотки студентів м.Суми і 82 відсотки студентів м. Хмельницького відповіли, що українська мова вимагає державницького підходу, який спостерігається в європейських країнах, тобто поліпшення мовно-національного виховання, формування мовної обізнаності та стійкості.

Для студентів було ще запропоновано питання: як змінилася ваша мовна поведінка за час навчання у вищому навчальному закладі? Принципово послуговуються українською як у навчанні, так і в побутовому спілкуванні 17 (Суми) і 59 (Хмельницький) відсотків студентів, а серед категорії студентів Ї взагалі 32 відсотки. Відсоток сумських студентів, які частіше послуговуються українською у навчанні, ніж в інформаційній комунікації, природно вдвічі більший: в сумах 42 відсотки і 20 відсотків у Хмельницьких студентів, загалом серед студентства 29 відсотків. Принципово всюди послуговуються українською мовою відповідно: 17 - 59 - 32. Тобто мовна стійкість Хмельницьких студентів більша, ніж утричі, порівняно із сумськими студентами. Загалом це можна пояснити мовною ситуацією в регіонах.

Що стосується вищих навчальних закладів і наскрізної мовної освіти варто висловити таке застереження: чи не чекає на нас конфлікт? Адже у загальноосвітній школі навчання українською, а у вищій школі Ї ситуація не визначена, бо закону не дотримуються. Можна прогнозувати натиск дітей і батьків на ситуацію у вузах.

Про потребу глибшого українознавчого спрямування у сфері масової культури висловився 91 відсоток працівників культури та ЗМІ. Це чи не найбільший відсоток з усіх запропонованих питань.

Непокоїть той факт, що за останні роки рівень володіння українською мовою працівниками сфери культури не змінився. У цьому переконані 47 відсотків опитаних працівників культури і ЗМІ.

Тільки 15 відсотків опитаних студентів з усіх областей України вважають, що протягом останніх 3 - 5 років ставлення до української мови докорінно поліпшилось, тоді як 63 відсотки студентства вважають, що поліпшення ситуації у цій сфері незначне, а 14 відсотків узагалі не бачать ніяких змін.

Отже, зафіксовані в анкетах оцінки мовної ситуації і ставлення до української мови підтверджують потребу реалізації програм, розрахованих на піднесення соціального престижу української мови.

Висновок

Отже, українська мова Ї національне надбання українського суспільства, вона повинна охоронятися та підтримуватися державою. Дбати про престиж мови свого народу Ї святий обов'язок кожного з нас, щоб поет не мав пiдстави писати:

Де наша мова? В домовинi

Об вiко б'ється! Вiдчини!

Але замiшанi на глинi,

Вiд рабства й самогонки синi,

Мовчать її глухi сини.

(Д. Павличко).

Оцінки мовної ситуації і ставлення до української мови підтверджують потребу реалізації програм, розрахованих на піднесення соціального престижу української мови.

Престиж мови залежить не від неї самої, а від її носіїв. На жаль, не всі українці усвідомлюють це. Тому українська мова в нашій державі стане престижною тоді, коли ми не будемо її соромитися, коли оволодіємо усім багатством її, навчимося гарно, виразно, правильно говорити по-українськи і будемо пишатися, що ми, українці, маємо таку чудову мову. А неукраїнці будуть відчувати задоволення від того, що володіють цією мовою, будуть шанувати її і тих, хто її створив. Але насправді бажане ще досить далеко від реального...

Список використаних джерел

1. Зарицка І.М, Чикаліна І.О. Українське ділове мовлення. - Донецьк, 1997.

2. Пентилюк М. Наш скарб - рідна мова. /Матеріали сайту "Сторінки лінгвіста", 2001.

3. Оржехівський В. Міжетнічні взаємини // Права Людини. - Харків, 2001.

4. Л.Г. Морозова. Українська мова 7 клас, “Ранок”, Харків, 2000.

5. Л. Струганець. Культура мовлення, - Тернопіль: Мандрівець, 2002.

6. Л. В. Скуратівський та ін. Українська мова: Збірник текстів для переказів/. - Київ: Форум, 2001.

Размещено на Allbest.ru