Значення прийменника і основні типи смислів прийменникових словосполучень (на матеріалі англійських прийменників at, by, with)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра англійської філології

УДК 811.111:81'367.633

Автореферат

на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ЗНАЧЕННЯ ПРИЙМЕННИКА І ОСНОВНІ ТИПИ СМИСЛІВ ПРИЙМЕННИКОВИХ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ (на матеріалі англійських прийменників at, by, with)

ГУЛКЕВИЧ СТАНІСЛАВА ПЕТРІВНА

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

ЛЬВІВ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології

Львівського національного університету імені Івана Франка

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент

С.О. Гурський

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор

Полюжин Михайло Михайлович,

Ужгородський національний університет,

завідувач кафедри англійської філології

кандидат філологічних наук, доцент

Семко Надія Михайлівна,

Львівський інститут менеджменту,

завідувач кафедри ділових іноземних мов

Повідна установа - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, кафедра германського, загального та порівняльного мовознавства

Захист відбудеться 12 травня 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради K35.051.15 при Львівському національному університеті імені Івана Франка (73000, м. Львів, вул. Університетська, 1).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці при Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79001, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано 12 квітня 2005 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук,

доцент Шпак О.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасна лінгвістика ставить перед дослідниками низку завдань, вирішення яких має суттєве значення як для теорії, так і для викладання іноземних мов. Розвиток лінгвістичних досліджень у наш час передбачає поєднання проблем прототипної семантики та епідигматики, оскільки зацікавлення складними взаємовідношеннями між семантикою, структурою та функціонуванням мовних одиниць зростає.

Володіння англійською мовою передбачає глибокі знання не лише семантики повнозначних слів, а й таких службових слів, як прийменники, сполучники та ін. Дослідження значення слова та значення прийменника зокрема передбачає з'ясування низки проблемних питань, які привертають увагу різних лінгвістичних шкіл [Б.М. Аксьоненко, М.І. Балла, В.В. Виноградов, С.О. Гурський, Б.О. Ільїш, О.М. Мухін О.І. Смирницький, М.І. Стеблін-Каменський, Г.П. Ятель, D.C. Bennet, B.K. Bergen, S. Brorstцm, C. Chang Nancy, D. Cruse, W. Foley, Ch. Fries, P. Gamallo, R Jackendorff, O. Jespersen, А. Klйgr, W. Labov, R. Langacker, S. Lindner, K.-G. Lindquist, Ch. Meyer, R. Pence та ін.]

У спеціальній літературі відносно глибоко висвітлюється семантика прийменника. Однак дослідники, з'ясовуючи змістовий аспект прийменника як одиниці, що реалізує себе на різних рівнях мови, не окреслюють повністю його семантичної структури та ступеня залежності від контексту [Е.П. Васильєва, І.Я. Борковська, Н.І. Варламова, Е.І. Вольфсон, Л.А. Глазачева, Е.М. Гордон, В.Н. Жигадло, А.А. Закарян, Є.Н.Зверєва, А.П. Левицька, В.В. Кабакчи, С.Е. Мамонова, Б.П. Нарумов, А.В. Преображенський, В.Л. П'ятигорська, К.А. Рейман, Л.В. Татарська, Н.В. Успенська, N. Fries, R. Quirk, J.S. Robertson, E. Sekaninova, S. Shaumyan, R. Trask, A. Wierzbicka та ін.]

Питанням функціональних особливостей прийменників присвячено немало наукових досліджень: від з'ясування насамперед валентних функцій до досліджень їхнього семантичного простору. Проте суто одноплановий, синтагматичний підхід до сутності й функціонування прийменників без аналізу їхнього парадигматичного статусу не дає можливості виявити всі закономірності їхнього функціонування, оскільки, по-перше, опис семантики прийменників на синтагматичному рівні ставить їх у повну залежність від семантики суміжних слів, що означає позбавлення кожного з прийменників власного значення; по-друге, виокремлені різні значення прийменника описуються, зазвичай, в готовому уже вигляді, без з'ясування мовно-мовленнєвих чинників, що важливо для подолання суперечностей. У лінгвістичній літературі та лексикографічних джерелах [Т.Н. Андреєва, Х.Р.М. Гонсалес, О.Л. Гречаний, Л.А. Золікова G.N. Garmonsway, U. Hahn, A.S. Hornby, D. Litt, K. Markert, M. Romacker, J. Robertson, J. Rijkhoff, J. Simpson, W. Skeat R. Walter та ін.], не з'ясовано, яким чином прийменник з властивим йому лише одним значенням може набувати різних контекстуальних значеннєвостей.

Одноплановий синтагматичний підхід до семантики прийменника дає можливість пояснити лише його вживання в контексті, але не іманентну семантичну ознаку прийменника як елемента лексико-семантичної системи, тим більше у такий спосіб важко передбачати наступний крок його вживання в тексті. Реалізація смислів прийменника в тексті передбачає певний узагальнений тип відношень (для прикладу - at, by, with). Отже, крім самого значення прийменника як певного типу відношень, важливо знати, які саме об'єкти-поняття можуть перебувати в цих відношеннях. Тому концепція інваріантного значення слова (іменника, дієслова, прикметника) у запропонованому дослідженні прийменника є дотична концепції триалізму [О.Д. Огуй], згідно з якою єдиний інваріант поєднує конкретні різноспрямовані варіанти (мова й мовлення; синхронія й діахронія; парадигматика і синтагматика).

Саме велике коло дослідницьких аспектів цього питання зумовило актуальність обраної нами теми, яка доповнює теорію дослідження значення слова та прийменника зокрема.

Зв'язок роботи з тематикою наукових досліджень кафедри. Дисертація виконана в межах науково-дослідницької роботи кафедри англійської філології Львівського державного університету імені Івана Франка “Дослідження структурно-семантичних особливостей та тенденцій розвитку германських, романських та класичних мов” (протокол № 5 від 23.02.1989 р.; номер держреєстрації: 01031U 0011928).

Мета дослідження. Головна мета дослідження - висвітлити трактування значення прийменника в сучасній англістиці, описати один з раціональних шляхів визначення інваріантного значення прийменника.

Для досягнення мети потрібно було вирішити такі завдання:

простежити еволюцію розуміння значення прийменника та підходів до визначення семантичної сутності прийменників як категорії слів;

проаналізувати лексикографічні джерела і встановити критерії, які покладено в основу опису усіх значень одного і того ж прийменника, виявити спільний семантичний елемент різних описів значень прийменника у словниках;

виявити семантичну сутність кожного з обраних прийменників і виявити основні закономірності їхнього функціонування в мові та мовленні для вираження відповідних відношень між фізичними об'єктами у просторі та абстрактними поняттями у часі;

виділити й описати узагальнені типи співвідносних об'єктів, які впливають на визначення смислу всього трикомпонентного прийменникового сполучення;

визначити частку кожного типу смислів прийменникового словосполучення (далі ПСС) у межах суцільної вибірки тексту.

Об'єкт дисертаційного дослідження - прийменники at, by, with, об'єднані відношеннями невизначеної близькості між двома об'єктами в просторі та явищами в часі, й основні типи смислів ПСС у сучасній англійській мові.

Предмет дослідження - ПСС з прийменниками at, by, with, парадигматичні лексико-семантичні та функціональні зв'язки прийменників at, by, with з двосторонніми компонентами ПСС та взаємозалежність цих компонентів.

У дисертації використані такі методи дослідження: метод семантичних опозицій - для виділення інваріантного значення слова як інтралінгвального семантичного диференціала, що є основою семантичної опозиції; метод виокремлення і трансформації синтаксичного ядра речення - для виокремлення конструктивно важливих компонентів ПСС (Г.Г.Почепцов), метод трансформацій - для визначення і розмежування кількості і якості різних типів смислів ПСС з at, by, with.

Матеріалом для дослідження слугували художні твори англійських та американських письменників ХХ ст. і лексикографічні джерела. Усього обстежено понад 15000 ПСС, які виокремлено методом суцільної вибірки, з них з at становлять 44%, з by - 18%, з with - 38% загальної кількості усіх досліджених ПСС.

Наукова новизна одержаних результатів:

1. Проведено комплексне вивчення прийменників англійської мови at, by, with, об'єднаних спільною ознакою невизначеної близькості, на лексико-семантичному та синтаксичному рівнях, а також у трьох площинах: лексикографічній, когнітивній та функціональній, за методиками, розробленими B.C. Ільїшем, Г.П. Ятелем, Г.Г. Почепцовим (старшим) і C.O. Гурським.

2. Виокремлено низку відношень, у які вступає прийменник, і виявлено його узагальнений інваріантний тип відношень.

3. Доведено, що інваріантне значення прийменника є реальним явищем, зафіксованим у вживанні прийменників at, by, with, об'єднаних ознакою невизначеної близькості.

4. Здійснено аналіз семантики прийменника за допомогою об'єктивних експериментальних методик: “значення-смисл” і методики трансформацій.

5. Запропоновано у науковий обіг нові терміни, які відтворюють інваріантне значення англійських прийменників at, by, with, а саме: at - узагальнений тип відношень статичної точковості; by - узагальнений тип відношень динамічної точковості та with - узагальнений тип відношень сумісної точковості.

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що результати дослідження є внеском у теорію проблеми значення прийменника, його функціонування та прагматико-когнітивного трактування. Запропоновані структурно-семантичні моделі свідчать про віртуальність актуалізації нових диференційних сем, тобто слугують підставою для передбачення виникнення нових смислів ПСС.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використовувати матеріали і результати дослідження у теоретичних курсах з історії мови, теорії та практики перекладу, для підготовки спецкурсу та навчальних посібників з питань прагматико-функціональних особливостей прийменників, укладання словникових статей про прийменники, а також застосування комп'ютерних технологій у вивченні та обробці лінгвістичних даних. Комплексний підхід, використаний у дослідженні, може слугувати моделлю для дослідження ПСС з іншими прийменниками в англійській чи інших споріднених мовах.

Особистий внесок здобувача. Всі результати дослідження одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені у доповідях та повідомленнях на міжнародній науково-методичній конференції викладачів іноземних мов вищих навчальних закладів “Проблеми лінгвістики тексту та лінгвометодики” (Львів, 1992), на міжвузівській науково-методичній конференції “Інноваційні методи викладання іноземних мов” (Львів, 1999), на науково-методичній конференції “Актуальні проблеми філології і методики викладання іноземних мов” (Львів, 2000), на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і аспірантів Львівської комерційної академії (Львів, 1991-2004).

Публікації. Положення і висновки дисертації знайшли відображення в 11 статтях автора.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури, джерел фактичного матеріалу (12), списку лексикографічних джерел (18) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 209 сторінок, з них 170 сторінок основного тексту дослідження, 39 сторінок списку використаної літератури (436 позицій). У праці подано 11 таблиць і 2 рисунки.

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначені мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, наведені відомості про методи дослідження, наукову новизну, практичне і теоретичне значення праці, апробацію результатів дослідження, кількість публікацій і структуру дисертації.

Перший розділ “Еволюція поглядів на прийменник” подає короткий огляд спеціальних досліджень та окремих зауважень авторів про прийменники, їх роль у синтаксичній структурі речення та їхню семантичну сутність.

Погляди лінгвістів на семантику прийменника докорінно змінювалися з часом. Спочатку вони заперечували наявність конкретного індивідуального значення у кожного прийменника, а згодом визнали його. Перші дослідники дотримувалися характерної для класичних мов давньої концепції: прийменники - це показники лише граматичного зв'язку між словами на синтагматичному рівні. Інший, пізніший, погляд ґрунтується на тому, що прийменники також виконують номінативну функцію, бо позначають екстралінгвальні обєкти - відношення між предметами, і тому, кожен має своє індивідуальне значення. Поділяючи цей погляд, ми дотримуємося думки, що прийменники складають лексико-граматичний клас слів, які позначають відповідні відношення між обєктами в реальній дійсності, й тому є такими ж повнозначними словами, як і іменники, що називають співвідносні об'єкти. Позначаючи відношення між об'єктами, вираженими іменниками, вони тим самим виконують важливу синтаксичну функцію зв'язку між цими словами у словосполученні і реченні. Сучасні дослідники, науково обґрунтовуючи значення прийменника, визнають загальне граматичне та індивідуальне лексичне значення прийменників, висловлюють думки про повнозначність прийменника як частини мови, про відносну інваріантність і незалежність значення прийменника у різних ПСС. Серед праць вітчизняних та зарубіжних мовознавців Б.М. Аксьоненко, М.І. Балла, В.В. Виноградов, С.О. Гурський, Б.О. Ільїш, О.І. Смирницький, О.М. Мухін, Г.П. Ятель, D. Kies, W. Kintsch А. Klйgr, B. Korfmann та ін., в яких висвітлюються різні аспекти значення прийменників у плані мови і смислів ПСС в мовленні, є й такі, що ґрунтуються саме на цьому підході і відповідних методиках.

Прийменники сучасної англійської мови є лексико-граматичним класом слів, кожне з яких має спільне категоріальне (граматичне) і індивідуальне лексичне значення. В основі власного значення прийменника лежить певний узагальнений тип відношень, що об'єктивно існує між предметами, явищами реальної дійсності. Це значення не змінюється в кожному випадку вживання того самого прийменника і не може бути “послабленим”, тому що “послаблених” типів відношень не існує. Інваріантне значення прийменника - це абстракція, воно розпізнається у зіставленні зі значеннями інших прийменників як певний окремий тип відношень у парадигматичному плані, а конкретизується внаслідок актуалізації у синтагматичному плані - позначенні цього типу відношень між окремими об'єктами.

У другому розділі “Інваріантне значення прийменника і основні типи смислів прийменникового словосполучення” проаналізовано пояснення різних значень кожного з досліджуваних прийменників в англійських тлумачних словниках, з'ясовано основні причини відмінностей описаних значень. Мабуть, для зручності користування словником ці значення описуються як “позначення місця”, “позначення часу”, “позначення стану”, “позначення напрямку” тощо (EUD, at). Прийменник, звичайно, не позначає ні місця, ні часу, ні стану, але спричиняє смисл ПСС з відповідними словами. Це дало підставу для висновку про неможливість залежності значення прийменника від суміжних слів, які визначають певний семантичний зміст усього ПСС, а не самого прийменника. Значення залишається інваріантним - expressing position or location (OSD, at 1) - з екстраполяцією відношень у просторі на відношення в часі: used with something seen as a point in space (LDE, at 1); used with a point in time (ib., 2). Тип відношень at залишається інваріантним, його різні значення - локальні, темпоральні, каузативні тощо, властиві й іншому прийменникові by, зумовлюються контекстом, а в парадигматичному плані протиставляються іншим типам відношень (пор. at і by 10 o'clock). Традиційне нерозмежування двох різнопланових компонентів змісту слова - стабільного інтралінгвального інваріантного значення і змінного екстралінгвального маркованого поняття призводить до помилкового єднання їх в одне монолітне ціле - однопланове “значення”, яке змінюється з кожним іншим маркованим поняттям.

Інваріантне значення прийменника виділяється за допомогою методики “значення-смисл”, яка передбачає наявність узагальненого абстрагованого інваріантного значення слова як комунікативно релевантних семантичних диференційних ознак (далі - СДО) - елемента системи мови - і його актуалізацію в синтагматичному плані як певного однозначного смислу, спричиненого зміною основи семантичної опозиції за незмінного значення. Відношення одного і того самого слова до кількох різних об'єктів і навпаки пояснюється тим, що слово не позначає один певний об'єкт, а лише диференціює його від іншого елемента тієї ж самої системи своїм інваріантним значенням - комунікативно релевантними СДО. Ця методика ґрунтується на основних положеннях теорії фонологічної опозиції (М.С.Трубецькой), яка висуває категоричні вимоги протиставлення лише тотожних об'єктів за їх диференційними ознаками. Крім того, вона опирається на положення “системи і структури”, які зводяться до того, що тотожні ознаки структурної організації елементів однієї системи легко розпізнаються в іншій, узагальнюються, абстрагуються від цієї системи елементів і становлять інваріантне значення слова як СДО для диференціації понять змінної основи семантичної опозиції.

У разі заміни елементів системи (тотожних понять як основи семантичної опозиції) суттєві комунікативні релевантні СДО структурної організації елементів попередньої системи залишаються незмінними, тим самим забезпечуючи розуміння вживання слова у новому значенні завдяки наданню новому елементу іншої системи уже відомих ознак структури.

Отже, називання нового об'єкта (елемента іншої системи) відбувається за ознаками, властивими його структурі, - завдяки співвідношенню з іншими елементами тієї самої системи, а тлумачення смислу вживання того ж слова - за ознаками сутності самого об'єкта: різні за суттю об'єкти - різні значення слова. Тобто абсолютно різні об'єкти, названі одним і тим самим словом, які самі по собі не мають нічого спільного (крім структури), звичайно є його “різними значеннями”. Напр., train - “потяг” і train of thoughts - “хід думок”. Тут train - потяг, хід думок, шлейф (плаття) тощо - це різні смисли вживання одного слова (train) з його інваріантним значенням СДО, актуалізованих у різних кількісній і якісній комбінаціях та в різні одиниці часу і простору. У словниках подається перелік лише різних традиційних смислів, а не значень.

Поширюючи загальні положення інваріантного значення слова на прийменник, слід зауважити, що в основі його значення лежить абстракція, на відміну від іменника (стіл), прикметника (новий, довгий) тощо. Але, як слушно зауважує О.І. Смирницький, у процесі мовлення висловлюються думки не лише про окремі предмети, явища та якості, але й про відношення, у яких виявляються відповідні предмети і явища. Отже, об'єктивні відношення між предметами реальної/психічної дійсності, розпізнані, узагальнені мисленням і закріплені у свідомості людей за допомогою слів, лежать в основі об'єктивних значень цих слів - категорії прийменників, таких же об'єктивних, як і предмети: стіл, вікно і т.п. з тією, однак, різницею, що відношення не існують без співвідносних об'єктів (лише у словниках ці відношення позначено відповідними словами).

Численні відношення між об'єктами узагальнюються нами до окремих типів, і кожен з них позначається окремим словом: at, by, with, for etc. Отже, кожен прийменник уже позначає свого роду інваріант - тип відношень між об'єктами у системі мови. Тип відношень між об'єктами визначається основним кардинальним об'єктом, який задається у мовленні, і відносним об'єктом, який уточнює тип, наприклад, перед кардинальним, під ним, над ним, за ним.

В основі значень прийменників лежать відношення між об'єктами, які зводяться до окремих точок. Так, відношення at узагальнюються до статичної точковості: The car was at the house, (фактичні точкові відношення); Не threw the ball at her (результативні точкові відношення). Відношення by узагальнюються до динамічної точковості (послідовності точок): Не came by the night train; She ran by the river. Відношення сумісності є нейтральні щодо статики чи динаміки: Не stood with his friend; He came with his friend.

Визнaчаючи влaсне знaчення прийменникa, доцільно врaховувaти таке: по-перше, вiдношення, познaченi певним прийменником, не визнaчaються лише однією пaрою спiввiдносних конкретних об'єктiв у просторi, тaких, наприклад, як людинa i кaмiн (He was sitting by the fire), якi чiтко окреслюють змiст вiдношень - близькiсть у просторi; по-друге, iсторичний розвиток знaчення прийменникa: прийменник with початково познaчaв вiдношення спротиву (i ще познaчaє в окремих випaдкaх), a зaрaз - вiдношення сумiсностi; по-третє, первинне вiдношення невизнaченої близькостi у просторi узaгaльнюється, aбстрaгуючись вiд конкретних фiзичних об'єктiв у просторi i екстрaполюючись нa тотожнi вiдношення мiж aбстрaктними поняттями в чaсi. Цей процес вiдбувaється, звичaйно, одночaсно з узaгaльненням спiввiдносних об'єктiв, причому у кожного прийменникa по-своєму, що i визнaчило функцiонaльний нaпрям вживaння кожного прийменникa. Тaк, якщо у вихiдних ПСС типу He sat by the fire i He sat at the fire зaгaльний змiст був приблизно однаковим - “невизнaченої близькостi”, то прийменники можнa взaємозaмiняти без iстотної змiни змiсту ПСС. Але з чaсом процеси узaгaльнення змiсту спiввiдносних понять диференцiювaлися, що унеможливило взaємозaмiну прийменникiв без змiни aбо спотворення змiсту ПСС: I was surprised by his behaviour his behaviour surprised me; They finished the drink at a sitting (ib.,14:2) (during one, in the course of one); to swallow at one gulp = with a single act of swallowing (ib.) They finished the drink by a sitting (by a gulp); Cf. She earns her living by selling insurance (by means of) (ib.).

Вважаємо, що пояснення влaсного знaчення певного прийменникa зводиться, тaким чином, до опису не сaмої сутi вiдношень, якa узaгaльнюється до певного типу, a скоріше до опису узагальнених (a не поодиноких) понять, якi перебувaють (i можуть перебувaти) у вiдношеннях тaкого типу, до опису сaмого процесу узaгaльнення вiдповiдних спiввiдносних понять. При цьому узaгaльнений тип вiдношень розпiзнaється не мiж рiзними об'єктaми, такими, як: standing by the window; to leave by the first train out; to run by the tree (LDE, 1, 2, 3), - a лише мiж тотожними: The book is on the table, in the table, under the table, etc.

Прийменники at, by, with об'єднуються спiльною ознaкою вiдношень невизнaченої близькостi (на відміну від iнших прийменників з визнaченими типaми вiдношень, тaких, як in - “всерединi”, out - “нaзовнi”, over - “по той бiк”, як по горизонтaлi, тaк i по вертикaлi, тобто “нaд, поверх”). Перші (at, by, with) спрaвдi познaчaють вiдношення невизнaченої близькостi, aле вiдстaнь у просторi (близькiсть/вiддaленiсть) у вiдношеннях є, фaктично, нерелевaнтною, вонa нейтрaлiзується у подaльшому процесi узaгaльнення спiввiдносних понять, зокремa під час екстрaполяцiї вiдношень у просторi нa вiдношення в чaсi, пор.: at my house = a point in space; at ten o'clock = an exact point in time (ib.).

Отже, власне інваріантне значення прийменника визначається єдиним узагальненим типом відношень, який вирізняється на фоні інших прийменників у парадигматичному плані лексико-семантичної системи у зіставленні і протиставленні з іншими прийменниками або в протиставленні з тими самими, а не різними співвідносними об'єктами в синтагматичному плані, а саме: інваріантне значення прийменника at - це диференційна ознака узагальненого типу відношень статичної точковості; інваріантне значення прийменника by - це диференційна ознака узагальненого типу відношень динамічної точковості; інваріантне значення прийменника with - це диференційна ознака узагальненого типу відношень сумісної точковості.

Третій розділ “Функціонування прийменників” містить аналізу функціонування прийменників у синтагматичному плані мовлення на матеріалі понад 15000 ПСС, що були вилучені методом суцільної вибірки з художніх творів англійських та американських авторів. Встановлено, що численні різноманітні співвідносні поняття зазнають узагальнення і зводяться до обмеженої кількості узагальнених типів таких понять: фізичні об'єкти у просторі, події в часі, різні стани суб'єкта / об'єкта і тощо. Класифікація понять за узагальненими типами здійснюється за допомогою методики трансформації семантичних ядер ПСС у відповідні структурно-семантичні моделі - узагальнені типи (І play, stay with my friend (UED, with, 2, 3). I play with my friend - My friend plays with me (=сумісність і одночасність дії обох суб'єктів) І stay with my friend --/> My friend stays with me (= об'єкт дії, лише сумісність, але не одночасність дії).

У такий спосіб визначаються найважливіші узагальнені типи співвідносних понять, які лежать в основі відповідних типів смислів кожного ПСС, визначається частка кожного типу у вибірці, а також відношень у просторі та часі в межах цього ж типу відношень у вибірці і залежність типу відношень, а також розподілу основних типів смислів від специфіки вибірки та функціонального стилю мови.

У розділі детально розглядається функціонування прийменників at, by, with. Для зручності сприйняття перелік основних типів смислів ПСС з прийменниками at, by, with подаємо у формі таблиць та коротких висновків до них (табл. 1, 2, 3).

Таблиця 1. Вживання прийменника at в основних типах смислів, %

Отже, дистрибуція прийменника at у вибірці значно переважає у відношеннях між поняттями у часі (62%) порівняно з відношеннями між об'єктами у просторі (38%). Пояснюється це частішою потребую позначення відношень між точками діяльності (існування) суб'єкта і позначеною точкою на осі часу. У художній літературі, де життя і діяльність людини як суб'єкта дії перебувають у центрі уваги твору, цілком природною є потреба позначення часу його діяльності (35%) і причини його стану (15%).

Завдяки тим же причинам, тобто співвідношенню даних відношень між поняттями у часі і відношень між об'єктами у просторі, дистрибуція цього прийменника у решті типів співвідносних об'єктів відповідно зменшилася: між суб'єктом у певній якості і комплементом його якості (5%) та одиницями міри його діяльності/вартості (4%), між суб'єктом і його станом (3%). Звичайно, такі співвідносні типи об'єктів значно поступаються всім іншим попереднім.

Компоненти ПСС, хоч і обов'язкові для конструктивного завершення ПСС, не є рівнозначними у формуванні смислу ПСС, серед них обов'язково виявляється головний, смисловизначальний компонент, а якраз, у фактичних відношеннях між об'єктами у просторі (з огляду на статичний характер дієслівних компонентів) головний іменний компонент N1 є одночасно і вирішальним, смисловизначальним. У потенційних результативних відношеннях смислотвірним є дієслівний компонент, оскільки саме він своєю динамічністю визначає кінцеву результативну співвідносну точку в просторі. У ПСС з відношеннями між станами у часі вирішальним компонентом є N2, бо він позначає точку або тривалість часу дії суб'єкта за всіх інших можливих тотожних компонентів.

Визначення провідного смислотвірного компонента в ПСС з відношенням між суб'єктом у певному стані і поняттям як причиною його стану ускладнюється відсутністю щільного однозначного зв'язку між каузативним компонентом N2 і певним станом суб'єкта: поняття answer, memory, thought можуть викликати як радісний, так і сумний стан чи настрій людини залежно від обставин. Все ж вирішальним у таких випадках є каузативний компонент, бо саме він визначає факт появи певного стану як предикативної ознаки на відміну від статичної наявності такої ознаки.

У решті узагальнених типів співвідносних об'єктів смислотвірні компоненти визначаються легко і однозначно як досить зрозумілі.

Таблиця 2. Вживання прийменника by в основних типах смислів, %

У дистрибуції прийменника by спостерігається різка диспропорція у відношеннях між об'єктами у просторі (12%) і явищами у часі (88%) порівняно з прийменником at (38 та 62% відповідно). Відносна диспропорція пояснюється динамічною суттю відношень by порівняно зі статичною суттю відношень at: при тому самому типі співвідносних об'єктів - точкою існування/діяльності суб'єкта на осі часу і позначеною точкою часу відношення by становлять 8%, а відношення at - 35%. У цьому виявляється точність, статичність часу (Train arrives at two twenty six) і становлення часу/динамічність: by then, by the spring of 1910. Крім того, переважна більшість (62%) дистрибуції припадає на динамічність/процесність відношень між об'єктом дії і її діючим суб'єктом; у випадку стану суб'єкта трансформація структури на активізацію, як правило, не спостерігається.

Різниця між типами відношень at і by за рівності дистрибуцій в обох (4%) i рівності типів співвідносних об'єктів - суб'єкта дії і одиницями міри його дії - виявляється в тому, що відношення by позначаються розташуванням абсолютних одиниць виміру одна біля (by) одної, тобто повторенням step by step, page by page, а відношення at - відносними одиницями: всієї відстані до одиниць виміру відстані, як-от: She approached (in a car) at a walking pace; She might draw caricatures at six pence.

Одиниці міри діяльності суб'єкта, зокрема, і особливо одиниці міри часу мають тенденцію переосмислюватися в позначення способу дії, наприклад, у таких виразах: little by little, step by step, by and by - допускають подвійну інтерпретацію, що видно з прикладу Stер by step Commander W. had checked out the story.

Таблиця 3. Вживання прийменника with в основних типах смислів, %

Специфіка відношень сумісності (with) виявляється в тому, що співвідносні об'єкти сприймаються сумісно і одночасно; цим пояснюється той факт, що сумісність об'єктів у просторі становить 56%, сумісність явищ у часі 44%, а сумісність стану суб'єкта і причини його стану у часі - всього 3,5%. Порушення принципу обов'язковості сумісності й одночасності дій суб'єктів призводить до спотворення смислу ПСС, зокрема, несуміснісності дій у часі ( I stay with my friend --/ My friend stays with me) і несуміснісності дій у просторі (I rise with the lark --/ The lark rises with me).

Сумісне виконання тієї ж самої дії (play cricket) або аналогічної (walk, run) двома суб'єктами поширюється на виконання різних дій, причому одна з них є основною, інша - супутньою з різними логічними зв'язками з нею, без порушення принципу одночасності і сумісності.

прийменник семантичний словосполучення

ВИСНОВКИ

Парадигматичне значення прийменника передбачає і визначає структурну завершеність і смислову однозначність кожного синтаксичного ПСС, що включає іменні компоненти (N1 і N2), які позначають співвідносні об'єкти: прийменник, що позначає певний тип відношень (R), і дієслівний компонент (V) зі значенням фактичного існування або потенційної реалізації позначених відношень (N1 V R N2). Структурна незавершеність (NVR, VR, NR) (опис смислів ПСС за одним з компонентів) зрештою не може бути однозначною. Однозначний смисл структурно завершеного ПСС уможливлює відсутність імпліцитного іменного компонента (He walked by without noticing me), при цьому прийменник (Relative) не втрачає і не змінює свого категоріального значення відношень, незалежно від наявності/відсутності чи місця “свого” іменника.

У лексоцентричному підході до значення лексеми кожен прийменник (як елемент лексико-семантичної системи) має одне і тільки одне інваріантне значення - певний узагальнений тип відношень. Прийменник не може позначати два чи більше узагальнених типи відношень і тому не може бути багатозначним. Ілюзорність полісемії прийменника, породжена в синтагматичному плані, зникає в парадигматичному, в якому він сам зіставляється з іншими прийменниками і протиставляється прийменникам, які позначають відповідні узагальнені типи відношень. Абстрактна суть відношень певного типу розпізнається в синтагматичному плані з тими самими, а не різними співвідносними об'єктами (He is at the car, in the car, with the car, behind the car etc).

За незмінності інваріантного значення прийменника однозначний смисл структурно завершеного синтаксичного ПСС визначається атрибутивними і предикативними властивостями співвідносних об'єктів: He ran at her; He was surprised at her words; He stood by her - “near”; He went by (her) - “past”; He ran by the river - “along”; He walked with her - she walked with him.

Узагальнений тип відношень - інваріантне значення прийменника не може однозначно розкритися в окремих його довільних типових актуалізаціях (He is good at games; He is at work), воно узагальнюється і вживається з найрізноманітнішими співвідносними об'єктами, узагальнення яких зводиться до обмеженої кількості типів. Самі ці типи об'єктів і визначають відповідні основні типи різних смислів всього ПСС, а не різні значення самого прийменника.

Структурно значущі іменні компоненти ПСС не є рівнозначними у формуванні однозначного смислу ПСС. Серед них завжди є головний, смисловизначальний компонент. У кожному з досліджених типів відношень він вирізняється специфічними властивостями лексичних одиниць ПСС. Тi ж смислотвірні фактори діють i в межах одного типу відношень. Інваріантне значення прийменників at by, with - узагальнені типи відношень статичної точковості динамічної точковості, сумісної точковості.

Прийменник at позначає статичні відношення між об'єктами. При цьому статичні відношення визначаються як фактично існуючі, так i результативні, які виникають внаслідок вчинення відповідної дії, спрямованої на реалізацію співвідношень невизначеної близькості співвідносних об'єктів у пpocтopi. Статичність співвідносних понять виявляється і в часі між точками існування суб'єкта і його дією, а також між певним станом суб'єкта і причиною його стану (50 із 62% відношень у часі).

Динамічність прийменника by виявляється у тому, що він вживається у 88% відношень між динамічними процесами в часі проти 12 статичних відношень у просторі. Динамічність відношень у часі з'ясовується у становленні, підході до певної точки часу (by then, not later then), а не самої точки, як у випадку з at для позначення абсолютної точності (at 10.00). Динамічна суть спостерігається також у відношеннях між суб'єктом i одиницями міри його дії. Мipa дії у by позначається динамічним, тобто послідовним розташуванням абсолютних одиниць міри (inch by inch, step by step). Прийменник at позначає статичні відношення всього обсягу до одиниці міри/вартості. Динамічність виявляється також у відношеннях між суб'єктом дії i динамічним процесом дії (62 iз 88%). Статичний стан позначається відношенням at (I was surprised by his words/at his words).

Важливою особливістю прийменника with є переважання його дистрибуції з об'єктами у просторових відношеннях над поняттями у часі (56 проти 44%), що пояснюється специфікою типу відношень. Сумісність об'єктів сприймається здебільшого візуально i “одномісно”; через порушення принципу нероздільності місця i часу спотворюється смисл ПСС, що не припустимо.

Сумісні виконання тієї ж самої дії або аналогічної двома суб'єктами поширюється на виконання різних дій, при чому одна з них є основною, інша - супутньою з різними логічними зв'язками з нею без порушення принципу одночасності і сумісності.

Для об'єктивного розмежування і виокремлення узагальнених типів співвідносних понять виявилася корисною методика трансформації смислових ядер ПСС, яка дає можливість ідентифікувати узагальнений тип компонента ПСС і його смислотвірну значущість. Узагальнення співвідносних об'єктів дало можливість об'єктивно звести до мінімуму основні типи смислів (6-7) кожного з досліджуваних прийменників. Довільний вибір неузагальнених об'єктів у певних відношеннях спричинює розходження у кількості і якості “різних значень” прийменників, у порядку подання їхніх тлумачень у словниках і поясненні їхнього змісту. Один типовий смисл нерідко ділиться на кілька, а різні - об'єднуються в один, часто з невідповідним трактуванням змісту та ілюстративними прикладами.

Досліджувані прийменники виокремлюються своєю часткою у вибірці (at - 44% , with - 38% , by - 18% ), з одного боку, і розподілом позначення відношень між об'єктами у просторі та явищами в часі (at - 38 - 62%, by - 12 - 88% ,with - 56 - 44%) - з іншого. Перевага відношень with у просторі пояснюється специфікою цих відношень, а саме - візуальною сумісністю співвідносних конкретних об'єктів. Приблизно однакова кількість основних типів смислів прийменників відрізняється своєю якістю, а також часткою (смисл “обставини дії” у by - 2%, у with - 21,5%, що пояснюється суттю типу відношень і специфікою вибірки) відношення by між суб'єктом і об'єктом дії у нашій вибірці - 62%, в науково-технічній літературі - до 92%.

За допомогою семантико-синтаксичного аналізу виокремлено низку диференційних сем прийменників at, by, with, об'єднаних ознакою відношень невизначеної близькості, та іменників і віддієслівних іменників, що позначають суб'єкт/об'єкт, тобто їхній узагальнений тип - структурно-семантичні моделі. З'ясувалось, що для прийменників at, by, with характерні 24 структурно-семантичні моделі, які є наслідком синтаксичного варіювання інваріантної структури N1RN2 - ПCC з прийменниками at, by, with.

Дослідженням підтверджено: а/ положення про важливі властивості слова як головної одиниці мови, його внутрішню цілісність і відокремленість від суміжних висловів мовлення та їх органічне поєднання на прикладі прийменників at, by, with; б/ висновок про те, що атрибутивна синтагматика є двох типів - синтаксична (співположення слів) і лексична (значуще поєднання елементів), вона систематично і регулярно здійснюється на двох логічно різних основах; в/ інваріантність структурно-семантичних моделей (на прикладах з прийменниками at, by, with) - ПСС як основи вивчення інваріантного значення будь-якого прийменника; г/ спільні та змінні смисли узагальненого типу об'єктів, характерних для різних відношень, виражених прийменниками at, by, with.

Результати дослідження засвідчують, що вирізнені змінні смисли ПСС доповнюють загальні положення теорії інваріантності значення слова та прийменника зокрема (на прикладі прийменників at, by, with) й за цією методикою можна було б досліджувати інші прийменники англійської мови.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Гулкевич С.П. Объяснение разных смыслов предложного словосочетания // Материалы Всесоюзной межвузовской научно-практической конференции “Лингвометодические аспекты преподавания иностранных языков в вузе”. - Петрозаводск, 1990. - С. 29-31.

Гулкевич С.П. Построение предложного словосочетания с заданным смыслом // Вопросы структуры, тенденций развития и методики преподавания иностранных языков // Материалы научно-методической конференции “Проблемы интенсификации обучения иностранным языкам в вузе” / Новосибирский электротехнический институт. - Новосибирск, 1991. - С. 56-58.

Гулкевич С.П. Інваріантне значення прийменника by і типові смисли прийменникових словосполучень // Проблеми лінгвістики тексту та лінгвометодики: Тези доповідей міжнародної науково-методичної конференції викладачів іноземних мов вузів (11-12 червня 1992) / Львівський державний університет ім.І.Франка. - Львів, 1992. - С. 12-14.

Гурський С.О., Гупало С.М., Гулкевич С.П. К вопросу об изучении предлогов // Филологические науки й методика их преподавания. - Житомир, 1992. - Вып. 6. - С.142-145.

Гулкевич С.П. Основні типи смислів словосполучень з прийменником “with” // Іноземна філологія. - 1993. - Вип. 6. - С. 19-24.

Гулкевич С.П. Значення та вживання прийменників в сучасній англійській мові // Збірник матеріалів, присвячених 100-річчю Міжнародного кооперативного альянсу, 75-річчю Укоопспілки, 160-річчю академії / Львівська комерційна академія. - Львів, 1995. - С. 238-239.

Гулкевич С.П. Семантичне моделювання прийменникових словосполучень // Матеріали конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Академії / Львівська комерційна академія. - Львів, 1997. - С.287-288.

Гулкевич С.П. Семантико-функціональні особливості прийменника at у сучасній англійській мові // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. - 2001. - Вип. 9. - С. 44-49.

Гулкевич С.П. Значення наукових лінгвістичних досліджень у викладанні іноземних мов // Вісник Львівської комерційної академії. Серія гуманітарні науки. - 2002. - Вип. 4. - С.270-275.

Гулкевич С.П. Інваріантне значення прийменника by і змінні смисли прийменникових словосполучень // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. - 2002. - Вип. 10. - С.78-84.

Гулкевич С.П. Особливості функціонування прийменникових словосполучень у наукових юридичних текстах (на прикладі прийменників at, by, with) // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. - 2003. - Вип. 11. - С.67-75.

АНОТАЦІЇ

Дослідження дисертації висвітлює значення та функціонування прийменника на прикладах прийменників at, by, with, об'єднаних спільною ознакою невизначеної близькості між двома об'єктами. На відміну від традиційних описів значення прийменника лише в синтагматичному плані, де їхні значення визначаються семантичними особливостями суміжних слів і, таким чином, фактично позбавлені власної семантики, у праці застосовується методика “значення-смисл”, яка передбачає певний тип відношень - інваріантне значення слова - в парадигматичній лексичній системі мови і його змінні смисли в синтагматичному плані мовлення. Відповідно у парадигматичному плані прийменник має інваріантне значення як певний узагальнений тип відношень між об'єктами, на відміну від інших типів відношень, позначених іншими прийменниками. Співвідносні об'єкти визначають однозначний смисл всього прийменникового словосполучення (а не значення самого прийменника). Узагальнені типи об'єктів визначають узагальнений тип смислів прийменникового словосполучення. Виділено два основні типи смислів всіх прийменників: 1) відношення між об'єктами у просторі і 2) відношення між послідовними станами суб'єкта в часі. У такий спосіб визначено кількість та якість основних типів смислів з прийменниками: at у просторі - 2 (38 %), у часі; - 5 (62 %); by у просторі - 4 (12 %), у часі - 5 (88%); with у просторі - 3 (56%), у часі - 3 (44 %). Розгляд основних типів прийменникового словосполучення дав можливість виокремити інваріантне значення прийменників at, by, with. Інваріантне значення прийменника at - це узагальнений тип відношень статичної точковості, by - узагальнений тип відношень динамічної точковості, with - узагальнений тип відношень сумісної точковості.

Ключові слова: інваріантне значення, прийменник, невизначена близькість, об'єкт, смисл, парадигматичний/синтагматичний план, відношення, статична/динамічна/сумісна точковість.

В диссертации исследованы значение и функционирование предлога на примерах предлогов at, by, with, объединенных общим признаком неопределенной близости двух объектов.

В отличие от традиционных описаний значений предлогов только в синтагматическом плане, где они определяются семантическими особенностями смежных слов и таким образом фактически лишают предлог его собственного значения, в работе применяется методика “значение-смысл”, предусматривающая инвариантное значение слова в плане парадигматической лексико-семанческой системы языка и переменный его смысл в синтагматическом плане. Соответственно в парадигматическом плане языка предлог имеет одно инвариантное значение - определенный обобщенный тип отношений в отличие от других типов отношений, обозначенных другими предлогами. Соотносимые объекты определяют однозначный смысл всего предложного словосочетания (но не значение самого предлога). Обобщенные типы соотносимых объектов определяют обобщенные типы смыслов предложных словосочетаний. Выделено два основных типа смыслов всех предлогов: 1) отношения между объектами в пространстве и 2) отношения последовательных состояний субъекта во времени. Таким образом объективно установлено количество и качество основных типов смыслов с предлогами: at в пространстве - 2 (38 %), во времени - 5 (62 %); by в пространстве - 4 (12 %) , во времени - 5 (88%); with в пространстве - 3 (56%), во времени - 3 (44 %). Последовательное рассмотрение основных типов смыслов ПСС дало возможность определить инвариантное значение предлогов at, by, with. Инвариантное значение предлога at - обобщенный тип отношений статической точечности, by - обобщенный тип отношений динамической точечности, with - обобщенный тип отношений совместной точечности.

Ключевые слова: инвариантное значение, предлог, неопределённая близость, объект, смысл, парадигматический/синтагматический план, отношения, статическая/динамическая/совместная точечность.

A thesis for the Scholarly Degree of Candidate of Philology in speciality 10.02.04. - Germanic Languages. Ivan Franko National University in Lviv, 2005.

The thesis presents a study of the invariant meaning and linear functioning of the prepositions at, by, with. They are united by the common feature of indefinite proximity between two objects.

The traditional approach to the meaning of a preposition along purely syntagmatic lines has resulted in unmotivated differences as regards the number and meaningful semantic essence of constructs. The latter have usually been deduced from the semantic features of the objects thus correlated. This practice deprived the preposition of its own semantic value. In this thesis the “meaning-sense” method is applied enabling one to ascribe to a word as an element of the language semantic system the invariant meaning that produces variable senses in speech.

Accordingly, each preposition has one and only one meaning on the paradigmatic plane, i.e. a certain generalized type of relationships (e.g., at), as opposed to other types of relationships denoted by the remaining prepositions (e.g., by, with, etc.).