Аналіз кольоропозначальної лексики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Функція кольору у художній творчості

1.1 Семантична характеристика колірної лексики

1.2 Розвиток та збагачення системи кольоропозначень при перекладі з англійської мови на українську

1.3 Особливості перекладу лексем кольоропозначень з англійської на українську мову

2. Особливості перекладу кольоропозначень на матеріалі художніх творів

2.1 Відтворення семантики кольоропозначень у тексті оригіналу та їхній переклад українською мовою

2.2 Відтворення кольорової гами та її функцій у тексті роману «Портрет Доріана Грея»

Висновки

Список використаних джерел

Додаток А

Додаток Б



Вступ

кольоропозначення мова семантика текст

Дослідження присвячене аналізу семантики кольоропозначень на матеріалі перекладу художньої літератури.

Колористика є частиною мовної картини світу, що і є поясненням відсутності чіткої ідентичності кольорових позначень у різних народів. Семантика кольорів у різних культурних спільнотах часто не співпадає, що призводить до можливих комунікативних конфліктів. Це особливо слід ураховувати при перекладі кольоропозначень, оскільки його адекватність значною мірою залежить від ступеня дослідженості семантичної складової концепту «колір» в мові оригіналу та мові перекладу.

Розуміння значення кольору і уміння встановити його культурні і емоційні конотації мають величезне значення для системного семантичного аналізу художнього тексту, оскільки колір і колірні поєднання допомагають сприйняти тональність повідомлення, його суть, а також викликати потрібну реакцію читача. Цим керуються автори при створенні свого художнього світу. Так, наприклад, Оскар Уайльд - «справжній художник» поетичного слова, уміло використовуючи кольоропозначення для створення образів своїх героїв, дуже часто включає переносні значення кольору і у психологічний портрет персонажів.

Складаючи неповторну авторську індивідуальність, кольоропозначальна лексика є одним із виразних засобів утворення художньої образності роману, будь то психологічний портрет чи опис зовнішності героїв, або яскравий костюмований світ, у якому ці герої перебувають.

Актуальність дослідження полягає у тому, що використання кольору і кольоропозначання відіграє велику роль у художній літературі. Проблемі кольоропозначання у творчості окремих поетів і прозаїків також присвячено низку робіт. Аналіз колірної лексики, широко поданої у романі «Портрет Доріана Грея», допоможе виявити не лише функціонально-стилістичне призначення даної категорії слів, але і зрозуміти задум автора.

Метою роботи є аналіз кольоропозначальної лексики, представленої в романі Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея», та особливостей її перекладу визначення її місця в художній системі твору та її ролі у відображенні світовідчуття в художній літературі.

Для досягання поставлених цілей необхідно вирішити наступні завдання:

- простежити, якими засобами створюється наочність у прозі;

- визначити частотність використання кольоропозначальної лексики у художній літературі;

- розкрити символіку кольору у творчості О. Уайльда;

- дослідити особливості перекладу кольоропозначень на українську мову.

Об'єктом дослідження є, власне, кольоропозначальна лексика, використана Оскаром Уайльдом у романі «Портрет Доріана Грея».

Предметом дослідження є особливості стратегій перекладачів у перекладі кольоропозначень з англійської мови на українську.

Фактичний матеріал дослідження - це 115 зразків речень, які містять кольоропозначення. Матеріалом дослідження став роман О. Уайльда «Портрет Доріана Грея».

Актуальність дослідження обумовлена активним використанням цієї лексики в англійській мові, яка висвітлюється в наукових працях лінгвістів, літературознавців та психологів.

Для розв'язання поставлених завдань у роботі застосовано комплексну методику дослідження. При написанні даної роботи було використано наступні методи дослідження: аналіз та синтез, метод критичного аналізу наукової літератури, метод контекстуального аналізу.

Теоретична цінність дослідження полягає в визначенні засобів перекладу кольоропозначень та в визначенні їхніх функцій при перекладі художньої літератури, які можуть використовуватися при дослідженн дисципліни «Практика перекладу галузевої літератури».

Практична цінність роботи визначається тим, що її результати можуть бути використані під час вивчення навчальної дисципліни «Практика перекладу англійської мови».

Робота складається зі вступу, теоретичного та практичного розділів, висновків, списку використаної літератури.



1. Функція кольору у художній творчості

1.1 Семантична характеристика колірної лексики

Природа наділила людей унікальною здатністю бачити навколишній світло у яскравих фарбах. Людське око може розрізняти до декількох тисяч кольорів і відтінків. У стародавності цей подарунок люди сприймали як диво, створене всевишніми божествами. Північні народи з захопленням спостерігали за перебігами полярного сяйва, а тих, що жили південніше, милувалися после дощу семибарвною веселкою.

Але в невіданні люди жили недовго. У 1676 році відомий вчений Ісаак Ньютон пропустив через тригранну призму звичайне сонячне світло. Виявилося, що в гаданій безбарвності цього світла міститься вся суміш фарб від червоної до фіолетової. Виходить, що «колір є світло, у тому чи іншому відношенні обмежене пітьмою» [4, с. 31].

Світло можна визначити різними поняттями. Але, в першу чергу, це фізичне явище, «промениста енергія, що робить навколишнє світло видимим» [5, с. 32]. Світло можуть випромінювати як природні, так і штучні джерела.

Колір визначається як «один із видів барвистого райдужного світіння» [13, с. 320]. Усі кольори можна поділити на ахроматичні і хроматичні. Ахроматичні (чи безбарвні) - це білий, чорний й сірий кольори. Вони відрізняються один від одного лише по світлості. Хроматичні кольори - кольори сонячного спектра і усі їхні відтінки.

«Відчуття кольору не що інше, як суто психологічне явище. Колір не існує, є лише світлові хвилі різної довжини, а колір - усього лише результат діяльності ока і мозку» [13, с. 321].

Протягом усього розвитку людства кожна епоха характеризувалася своєю символічною картиною світу, а кольоропозначення набуло особливої символіки. Наприклад, у жителів Азії кольори вказували на сторони світу, у Греції фарби позначали темпераменти: червоний - сангвінік, жовтий - холерик, білий - флегматик, чорний - меланхолік. У різних релігійних течіях символіка також була неоднакова: у християнстві білий колір - символ чистоти і непорочності, а у буддистів він вважається жалобним.

Мовні засоби, що позначають колір, доступні не лише розуму, але і почуттю. Вони мають дуже багато зображальних можливостей. «Кольори діють на душевний стан, можуть збуджувати думи, котрі нас заспокоюють чи хвилюють, засмучують чи радують» [8, с. 33]. Саме завдяки цим властивостям багато поетів і письменників зверталися у своїй творчости до кольору.

Так, Л.А. Качаєва пише: «Зображення кольору в літературі - не самоціль, й усі найтонші колірні відтінки існують не самі по собі, не поза художнього цілого, а служать втіленню творчих задумів художнього слова. І тут, у використанні кольору, лежить, без сумніву, одна із найбільш індивідуальних рис авторського бачення світу і втілення його в художній практиці» [19, с. 18].

Дослідженнями проблеми кольоропозначання в літературі стали займатися на початку XX ст. Дійсно, різноманіття компонентів колірної лексики викликане наявністю в мові прямих, переносних і символічних значень, котрі використовуються в різних видах і жанрах художньої словесної творчости.

У науковій літературі ця проблема розглядається із різних аспектів. У роботі «Оранжево-червоний чи червоно-помаранчевий?» Г.І. Герасимов піднімає проблему розрізнення проміжних чи перехідних кольорів у спектрі [12, с. 33].

Вивченню окремих кольорів присвячений і ряд інших робіт. Так, Н.П. Голубєва у роботі «Якого кольору блакитна квітка» розглядає лексичне значення слова «блакитна», виявляє його специфіку при вживанні в різних жанрах художньої словесної творчості [14, с. 21].

Н.Б. Бахилна в роботі «Румянець» [4, с. 5] розглядає історію виникнення «рум'янцю» у значенні кольору, особливості слова із погляду використання.

Багато дослідників підходять до проблеми колірної лексики із погляду їхньої структури [8, с. 13]. В.І.Орлова і Т.Н.Семенова в роботі «Червоний, як кров» порівнюють предмети за колірною ознакою, аналізують засоби вираження цих предметів [22, с. 12].

Досліджуючи розвиток позначення червоного і синього кольорів, Л.М. Грановська виявляє співвідношення мови і дійсності [15, с. 28]. Б. М. Беляєв розглядає колірну лексику із погляду частотності вживання її в поезії і прозі. Для прози характерними виявилися такі кольори, як коричневий, рудий, бежевий, жовтогарячий, бурий. Це говорить про те, що семантичне поле кольору по-різному будується в поезії і прозі. Відмінності проявляються не лише в семантиці, але й і у функціонуванні слів цого поля в різних стилях [6, с. 45].

Як відзначає Н.І. Платонов: «Колір у літературі, на відміну від кольору в живописі, - функція неусвідомлена, інтуїтивна» [23, с. 372]. Не випадково І.В. Гете писавши, що «малюнок дає форму істотам, колір ж дає їм життя» [13, с. 350].

У образотворчому мистецтві у великих колористів минулого колір був могутнім знаряддям стилю. Мистецтво Тиціана, Рубенса характерне саме статком кольору.

Подібних колористів багато і у літературі: Г.Р. Державін, Н.В. Гоголь, Ф.І. Тютчев повинні бути названі в першу чергу, хоча і Л.М. Толстой, І.С. Тургенєв, Ф.М. Достоєвський також широко використовували колір. До представників англомовної літератури можна віднести О. Уайльда, Е. По, М. Спарка та ін.

Безсумнівно, використовуючи колірну лексику у своїх творах, поети і письменники, насамперед, звертають увагу на її символічне значення і лише потім створюють свої, індивідуальні кольоропозначення.

Звертання до проблеми історії використання і символіки кольорового спектру дуже цікаве. Так, дослідниками відзначається, що червоний колір і білий залишалися одними з чільних у спектрі всіх українських і англійських письменників і поетів. Те ж було із рожевим і блакитним. Червоний, золотий, срібний, блакитний кольори належать до слів фольклорного стилістичного забарвлення зі стійкою традицією вживання в літературі XVIII - XX ст.

Цікаво відзначити, що символіка багатьох кольорів пов'язана з традиціями народів різних країн. Наприклад, іспанці пов'язують ревнощі з блакитним кольором, Отелло гине, змучений зеленооким чудовиськом ревнощів. Британці вважають, що блакитний колір є кольором часу. Прадавні майї вважали блакитний символом свіжості та цнотливості. У Єгипті і в Індії блакитний - колір богів. У Хандеї цей колір пов'язувався зі смертю і використовувався при похороні, у християн - це колір таємниці. А жовтий колір, який у іспанців позначає розлуку, у християн - це колір тепла і любові [1, с. 132].

Кожний автор по-своєму підходить до вибору колірної гами: усі слова у його творі мають своє певне місце і зміст. Часто письменники і поети використовують у творчості кольоропозначення для зображення пейзажних замальовок, портретів героїв. Але нерідко колір набуває символічного значення. Одним із яскравих прикладів цого є відомий роман Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея».

Фахівці з кольорознавства відзначають, що чисті кольори переважають над змішаними. Колір більш-менш видозмінюється залежно від природи тіла, але, крім того, ми бачимо, як його різноманітно визначає і міняє посилене і ослаблене висвітлення, тіні, відстані, різні види обману зору. Усе це разом І.В. Гете називає «правдою кольору», котра теж відкривається оку художника. [13, с. 36].

Але така «правда» рідко зустрічається у природі гармонічно [13, с. 361]. У мистецтві та науці багато художників, письменників, учених прагнуть звільнити колір від свого носія, додати йому абсолютизований характер, незалежний від об'єкта, часу, середовища, епохи. Так мислив Гете, коли у розділі «Почуттєво-моральна дія кольору»відзначав, що синій колір викликає відчуття холоду і спокою, червоний - збуджує [13, с. 352].

«Наука показала, що абсолютних факторів об'єктивної, незмінної значущості кольору або немає зовсім, або вона виражена лише слабкою мірою» [17, с. 27]. Але, у той же час, ми можемо наділяти окремі кольори певними значеннями, виходячи з етнічних, епохальних, національних і інших стійких асоціацій, що зміцнилися у результаті наділення кольору особливим характером.

Ці асоціації у певних життєвих обставинах закріплюються у свідомості людини, тому може створюватися враження про закріплення авторської експресії за деякими прикметниками зі значенням кольору.

Колір, який використовують письменники і поети, у ряді випадків явно набуває асоціативного плану: будучи неекспресивним на рівні мови, він стає одиночним у художній мові письменника, тому що пов'язаний із пробудженням у автора позитивних або негативних ілюзій, які передаються і читачеві. Але наші органи зору досить відрізняються і розходяться у сприйнятті кольору, і це найбільше стосується читача ( що дивиться, слухає) і того, хто написав твір. Письменник малює нам таку модель дійсності, яка, з одного боку, відповідає реальності, а з іншого - є відбиттям авторського світогляду і світовідчуття. Це створює подвійність художнього тексту: до світу реального і досвіту особистого, що, безсумнівно, відбивається у кольорі [6, с. 218].

Так, різнобарвність, яскравість викликає у читача почуття радості, святковості. Зовсім по-іншому впливає на читача однобарвність, вона викликає у читача відчуття монотонності. Наприклад, у розповіді Е. Хемінгуея «Кішка під дощем» колір названо тричі. І кожного разу один і той самий колір - зелений. Крім того, у оповіданні пригадується сад, пальми, море, що також є непрямою вказівкою на зелений чи зеленкуватий колір.

У складних, побудованих на підтексті творах Хемінгуея, все забарвлено психологічним станом героїв. Це психологічне забарвлення втілюється, зокрема, і в однотонності кольорових епітетів, то тьмяно-чорних, то незатишно-білих, то сумно-зелених. Вони допомогають письменнику декількома словами показати внутрішний світ своїх героїв.

Виражаючи свій задум мовними засобами, письменник прагне використовувати такі мовні структури, які найбільшою мірою відповідали б його задуму.

Лексико-семантичне наповнення тексту також перебуває у подвійному співвідношенні: зі світом реальним (зі значеннями) і зі світом тексту (зі світом символів). Але, як відзначалося вище, не всякий читач сприймає текст адекватно сприйняттю авторському, тому що ступінь впливу художнього твору на читача залежить від індивідуального сприйняття - співтворчості читача, і передбачити її можна тільки з певною часткою імовірності.

Так, підходячи до мови із психологічних позицій, Л.С. Виготський пише: «Скрізь - у фонетиці, у морфології, у лексиці і у семантиці, навіть у ритміці, метриці і музиці - за граматичними або формальними категоріями, ховаються психологічні». Розглядаючи різні функціональні прояви мови і мовлення, він відзначає, що «мова виявляється не єдиною формою мовної діяльності, а сукупністю різноманітних мовних функцій» [11, с. 130].

Таким чином, колірна лексика, використана письменниками і поетами, неоднорідна за своїм змістом, тобто за тією емоційною, художньою функцією, яку вона виконує, за тією роллю, яку відіграє у створенні того або іншого образу.

Існує небагато таких класифікаці, і першу з них висунув І.В. Гете. Він обґрунтував трактування символіки кольору, у якій виділив дві групи колірних визначень: активну і пасивну. Активну групу становлять жовтий, жовтогарячий, червоний кольори; пасивну - синій, ліловий, фіолетовий. Потім ці дві групи І.В. Гете ділить на дві категорії: хроматичні позначення - гарячий спектр (червоний, рожевий, жовтий, золотавий) і холодний (зелений, ліловий, синій, блакитний), ахроматичні позначення (білий, чорний, срібний) [13, с. 349].

О.Н. Каменкова, досліджуючи колірну гаму в романі Ф.М. Достоєвського «Злочин і покарання», виділяє три групи слів. У першу групу слів входять власне колірні визначення, традиційні і використані за необхідності (наприклад: чорний, білий, червоний). У другу групу входять визначення, семантичне забарвлення яких не обмежується лише колірним, а має більш широкий зміст (наприклад: рудий капелюх, чорні сухарі). Третю групу становлять колірні визначення, епітети, метафори, які несуть емоційно образне навантаження, передають напруженість конфлікту, драматизм подій, що катастрофічно розвиваються [18, с. 6].

Н.Д. Бєляєва розглядає тільки імена прикметників і дає таку класифікацію:

1) прикметник у його прямому, номінативному значенні, який позначає колірну ознаку предмета;

2) прикметник у переносному, метафоричному і символічному значеннях;

3) прикметник у розширеному значенні, ускладненому індивідуально авторським тлумаченням [5, с. 26].

Але серед прикметників зі значенням кольору звертають на себе увагу слова, які передають різні відтінки кольору, -- це емоційно підсилювальні позначення, які супроводжуються колірною деталізацією. Усі ці слова створюють дивно гармонічну і у той же час поліфонічну картину, цілком підлеглу емоційному ладу і ідейній спрямованості літературного твору.

Беляєва писала: «Слововживання письменника обумовле не його вмінням знайти необхідний і характерний для відповідного художнього задуму спосіб образного узагальнення предмета, явища, дії» [6, с. 103].



1.2 Розвиток та збагачення системи кольоропозначень при перекладі з англійської мови на українську

Розглядаючи тих чи інші аспекти феномену кольору, фахівці частенько ігнорують глибинний, історичний й культурний досвід самої людини, якій властиве постійне прагнення називати предмети й явища, котрі його оточують. Не дивлячись на очевидні зв'язки із людською нейрофізіологією, значеннями назв кольору (як й значення позначень емоцій) є артефакти культури. Колірна картина світу, будучи значимим компонентом мовної картини світу, не є виключенням. Тому у лінгвістів кольоронайменування є однією із найпопулярніших лексичних груп.

З проблемою вивчення кольоропозначень у лінгвістиці тісно зв'язана гіпотеза Сепіра-Уорфа, чи гіпотеза лінгвістичної відносності, яка виникла у лінгвістиці в США під впливом праць Є. Сепіра й Б. Уорфа.

На його думку, мова і образ мислення народу взаємозв'язані. Опановувавши мову, його носій засвоює певне ставлення до світу, відбите у структурах рідної мови. Оскільки мови по-різному класифікують навколишню дійсність, то і їхні носії розрізняються за способом ставлення до неї [4, с. 32].

Наслідком визнання гіпотези лінгвістичної відносності є визнання того, що мова зберігає в собі певну систему цінностей, а виражені у ній значення складаються у колективну філософію, властиву усім носіям даної мови. Іншими словами, у свідомості мовця існує ряд базових референтів, котрі він використовує при назві того чи іншого кольору. Можливо, дане твердження вірне, але і для пізніших кольоропозначень, як (коричневий - колір кориці; англ. navy - кольор одягу флоту і так далі). Проте можна передбачити, що для архаїчного мислення було б характерне особливе синкретичне усвідомлення [6, с. 20].

Англійські учені Б. Берлін й П. Кей здійснили низку досліджень і прийшли до висновку, що процес виникнення і розвитку кольоронайменувань у різних мовах є, свого роду, мовною універсалією. Б. Берлін і П. Кей вивчали етимологію кольору і описали свої дослідження у книзі «Основні колірні терміни». Вони прийшли до висновку, що 95% кольорів походять від назв предметів і лише 5% слів не мають чіткої етимології [8, с. 320]. У ході дослідження ученими також були відкриті універсальні прототипи для визначення одинадцяти основних кольоропозначень, а також універсальної послідовності виникнення колірних категорій у мовах світу. Їх дослідження починається із двох процедур вживання правила обмеження даних.

Звичайно, значення номінацій кольору активно обговорювалося філософами, тому лінгвісти і психологи можуть із великою користю для себе звернутися до робіт таких мислителів, як Д. Локк і Р. Вітгенштейн. На думку Р. Алімпієва такі кольори, як укр. блакитний = blue чи нім. blau = blue, чи синій = blue, безумовно, неадекватні, оскільки сфера застосування кожного слова своя у кожній із мов, і вона не може бути точно встановлена на підставі подібних процедур міжмовного зіставлення [10, с. 79].

Традиція використання слів, що позначають колір як важливий експресивний засіб також відходить у минуле. У прадавніх текстах кольоропозначення виконували функцію символічну. Колір, через свою природну значущість для людини, не сприймався естетично, а слова, що його називають, не використовувалися для описання світу. У давньому тексті недоречними були індивідуалізований портрет і живописний пейзаж - звідси і слабка насиченість текстів кольоропозначеннями.

Колірна палітра розглядається як один зі смислових параметрів, що має змістовне значення для організації пошуку значимих (вербальних і невербальних) компонентів у змістовно інтеграційних художніх текстах. Розуміння значення кольору і уміння встановити його культурні і емоційні коннотації мають величезне значення для системного семантичного аналізу художнього тексту, оскільки колір і колірні поєднання допомагають сприйняти тональність повідомлення, його суть, а також викликати потрібну реакцію читача. Цим керуються автори при створенні свого художнього світу. Так, наприклад, Оскар Уайльд - «справжній художник» поетичного слова, уміло використовуючи кольоропозначення для створення образів своїх героїв, дуже часто включає переносні значення кольору і у психологічний портрет персонажів [7, с. 43].

Звернемося до назви його роману «Портрет Доріана Грея». Пряме значення прикметника grey (сірий) - офіціоз, консерватизм, витонченість, проте, проаналізувавши характер головного героя, а також події, пов'язані з ним, читач розуміє, що ім'я героя символічне: воно несе в собі негативну конотацію. Сірий колір - символ воскресіння із мертвих, колір жалоби.

Перед нами не що інше, як «живий труп», зовні розфарбований в привабливі фарби: gold hair (золоте волосся: золотий зі значенням розкоші, надмірності, яскравості, традицій); made of ivory and rose leaves (створений з слонової кістки й пелюсток троянд: значення рожевого кольору - солодкість, задоволення, грайливість, романтика, витонченість, колір слонової кістки - безтурботність, задоволення); scarlet lips (яскраво-червоні губи - життя, зваба); frank blue eyes (ясні блакитні очі - символ заспокоєння, інтелекту, невинності) [33, с. 124].

«До основних психосемантичних характеристик кольоророзлічення відносять тон, світлість (яскравість) і насиченість, запозичені із фізики. Головний компонент - тон (основний колір), залежні компоненти - насиченість, яскравість» [23, с. 235].

Будь-яка назва кольору містить вказівку на колір у власному сенсі, але і немає таких назв кольору, котрі б містили інформацію про яскравість чи насиченість без вказівки відносно тону (основного кольору). Отже, найпривабливішими кольорами із позитивним значенням вважають кольори середньої яскравості і насиченості, а перевага їхнього вибору безпосередньо залежить від того, світлий колір чи темний. Очевидним є те, що колір - це не лише світло, якого має вистачати, це ще і думка. Кольоронайменування має специфічний вимір у мові, релевантний в аспекті комунікативної значущості.

Сукупність всіх мовних одиниць, котрі передають колірну семантику у творах письменників, складає семантичне поле «колір», яке репрезентує індивідуально-авторські колірні концепти і їхню організацію. Дослідження проблематики кольоронайменувань у сучасній лінгвістиці ведеться уже давно (наприклад, у відомих роботах І.М. Кобозевої, Є.В. Рахиліної, Р.М. Фрумкиної, що мають психолінгвістичний характер). Сьогодні ця проблема постає і перед творцями інтегрованих пошукових систем, орієнтованих на проведення пошуку, заснованого не лише на традиційних лінгвістичних механізмах. В таких системах робляться спроби здійснити пошук невербальних знаків (зображень) за їхніми смисловими атрибутами [14, с. 52].

Труднощі, що виникають при семантичному і, відповідно, когнітивно-прагматичному дослідженні кольоропозначень у лінгвістиці, і проблема зіставлення вербальних і невербальних знаків, пов'язаних параметром «колірної палітри», обгрунтовані тим, що кольоропозначення є, за термінологією Пірса, «образні іконічні знаки», що характеризуються «фактичною подібністю означуваного і того, що означає» [12, с. 34].

Лексеми типу «червоний», «жовтий» і так далі відносяться до базових категорій людського мислення і «містять таку кількість інформації про об'єкт чи явище, якої виявляється досить для більшості ситуацій, у яких людина з ними зустрічається». Як писала Р.М. Фрумкіна, «цікаво описувати ті лексичні групи, котрі представлені як системи. При досить суворому підході впритул до поняття «системно організована множина об'єктів» по-справжньому структурованою виявляється лише незначна частина лексики - як правило, безліч слів й словосполук, виділених за «семантичним» принципом, точніше, у тій частині дійсності, яку вони покликані описувати» [26, с. 294].

З розвитком і збагаченням людського досвіду відбувався розвиток і збагачення системи кольоропозначень. Можна назвати різні джерела його поповнення. У історії світової культури можна виділити декілька періодів, коли накопичення кольоронайменувань у європейських мовах відбувалося найактивніше. Особливе місце займає при цьому період научно-технічної революції і подальшого розвитку промисловості, зокрема, ткацької і фарбувальної, коли створювалися безліч нових відтінків кольору невідомих і неможливих до того моменту, що, як результат, спричинило збагачення колірної термінології. Починаючи з шістнадцятого століття, активним джерелом розвитку кольоропозначень стала література, особливо поезія, де створення різних поетичних образів вимагало все нових і нових найменувань, у тому числі і колірних. Н.Б. Бахиліна справедливо відзначає, що «розширення словника кольоронайменувань було викликане також естетичними потребами літератури, що розвивалася, у першу чергу у поезії, створювалися поетичні синоніми загальновживаних колірних термінів.» [3, с. 245].

В ході подальшого розвитку художньої мови поступово збільшилося багатство колірних виразів, що позначають різні нюанси одного і того ж кольору. «Якщо представити сам розвиток колоризму в літературі у вигляді графіка, то крива виявляється хвилеподібною, з великими падіннями і підйомами, та все ж неухильно прямуючою вгору; причому вищими точками підйому цієї кривої є епоха романтизмуі особливо кінець XIX століття і початок XX століть» [3, с. 174]. Таким чином, досягнення в різних областях діяльності людини у відмічений період відбилися у кількісному і якісному складі лексики європейських мов.

Ще одним джерелом збагачення лексики кольоропозначень є літературні запозичення з деяких мов. Відомо, що французька мова XVII століття «забезпечила» багато європейських мов словами культурного шару, що включають і терміни кольору [16, с. 53]. Інша хвиля запозичень відбулася у кінці XIX століття у зв'язку з впливом французької моди на Європу; зробила вплив на цей процес і торгівля зі Сходом, у результаті якої були запозичені назви кольорів, утворені від назв масті коней. Так, наприклад, з тюркської мови до української прийшли такі кольоропозначення, як чалий, чагравий, буланий, гнідий з підпалинами, з іранського -- бурий, з монгольського -- халтарий, халюний, халваний.

Колір має величезне значення у житті сучасної людини. Дуже часто від нього залежить зміна настрою, емоцій і навіть фізичного самопочуття людей, що пояснює популярність кольоропозначень як предмету психологічних досліджень [14, с. 51].

Особливістю даної тематичної групи слів визнається те, що, на відміну від інших об'єднань слів, де незрідка навіть сама тематична класифікація представляє безперечну тяжкість, вони мають безпосереднє співвідношення з екстралінгвістичною реальністю - колірним спектром. Термін «колір» можна розглядати з двох точок зору: 1) сукупність всіх видимих відтінків і 2) конкретний відтінок. Якщо поєднати терміни «психологія», «семантика» і «колір», то вийде наука, що вивчає «духовне значення» окремих відтінків кольору і кольору як цілого. Основна проблема психосемантики кольору розпадається на два тісно пов'язаних теоретичних аспекта: 1) питання про роль сприйняття кольору для людини (онтологія і прагматика) і 2) дослідження структури конкретних колірних значень (семантика і семіотика кольору) [27, с. 83].

У психології найчастіше розглядається символічна природа кольору, як це представлено при феноменологічному підході. Як говорила Фрумкіна, «колір спонукає нас філософствувати» [26, с. 211]. У всі часи вчені намагалися розгадати проблему кольору. Останні наукові дослідження у цій області показали, що за колір відповідає у людини 10 пігментних генів, які складають певний набір - у кожного свій, саме тому дві людини можуть дивитися на один і той же предмет, а сприймати його абсолютно по-різному. Це пояснює, чому існують відмінності у реакціях на колір у різних культурах: наприклад, green (зелений) в США асоціюється з поняттям безпеки, а у Франції - злочину. Отже, колірна мова ментальна за своєю природою: за певним кольором люди бачать певні смисли. Відправною у психосемантиці кольору є теза про існування у кольорів природних (натуральних) значень, природа яких представляється багато у чому загадковою, а джерела знаходяться зовні культурно-історичного поля. Думка про існування особливих значень кольорів не належить психологам. У тій або іншій формі ця думка зустрічається в староіндійських, алхімічних, містичних, релігійних текстах; вона втілена у ритуальній практиці всіх релігій і, пов'язаному з нею, прикладному мистецтві (ікони, орнамент, символічний лист); виявилася у багаточисельних схемах колірного символізму, у практиці традиційної східної медицини, магії, астрології і тому подібне.

«Головна методологічна передумова психосемантичного підходу полягає у тому, що наявність і специфіка колірної семантики відображає буття людини у світі, контакт суб'єкта зі світом, забезпечуючи адекватне віддзеркалення об'єктивної реальності на різних рівнях репрезентації суб'єкта образу цієї реальності» [26, с. 206]. Але в даний час колір прийнято розглядати не як властивість речей, а як суб'єктивне відчуття. Це виділяє друге онтологічне припущення - про існування кольору не лише у формі суб'єктивних відчуттів і образів, але і як об'єктивного аспекту реальності, наочної властивості об'єктів. У психосемантиці кольору даний феномен послідовно розглядається як один з атрибутів об'єктивної дійсності, що не зводиться до характеристик суб'єктивного відчуття. У той же час колір розглядається не в аспекті закономірностей кольоророзлічення, як це прийнято в психофізіології або колориметрії, а в аспекті доступності його інтерпретації, у його співвіднесені із неперцептивними категоріями, такими як фізіологічні реакції, емоції, відчуття, ідеї, установки, морально-етичні категорії, тобто так, як він сторіччями розглядався художниками.



1.3 Особливості перекладу лексем кольоропозначень з англійської на українську мову

Питання співвідношення мови і культури є складним і багатоаспектним. Мова є дзеркалом культури, у ній відбивається не тільки реальний світ, що оточує людину, не тільки реальні умови його життя, але і суспільна самосвідомість народу, його менталітет, національний характер, спосіб життя, традиції, звичаї, світовідчування, бачення світу, частиною якого, як одна з найбільш стародавніх лексичних систем, є і кольоропозначення.

Кажучи про взаємодію і взаємовідношення мови і культури не можна не сказати про таке поняття, як «картина світу». Кожна мова по-своєму членує світ, тобто кожна мова має особливу картину світу. «Мова є найважливіший спосіб формування і існування знань людини про світ. Відображаючи в процесі діяльності o6'єктивний світ, людина фіксує у слові результати пізнання. Сукупність цих знань, відображених у мовній формі, є те, що називається «мовною» або «наївною картиною світу» [15, с. 395].

Мовна картина світу не стоїть у ряду із спеціальними картинами світу (хімічною, фізичною та ін.), вона їх передує і формує, тому що людина здатна розуміти світ і самого себе завдяки мові, у якій закріплюється суспільно-історичний досвід, -- як загальнолюдський, так і національний. Останній і визначає специфічні особливості мови на усіх його рівнях. Через специфіку мови у свідомості його носіїв виникає певна мовна картина світу, крізь призму якої людина бачить світ [16, с. 35].

Як уже вказувалося вище, частиною мовної картини світу є і кольоропозначення. Відомий лінгвіст Р.М. Фрумкіна стверджує, що в «психіці рядового носія мови існує наївна картина світу кольору, яка фіксується за допомогою мови, хоча ні процес фіксації, ні зв'язки, що виникають при цьому, і відносини самим мовцем не усвідомлюються. Але не усвідомлюються вони мовцем саме тому, що вони уже закріплені у мові, носієм якої він є» [27, с. 59]. В українській мові картина світу кольору включає «сім барв веселки», а також рожевий, коричневий, чорний, білий і сірий. Ці кольори носії української мови вважають «основними». Але «барв веселки» в українській мові виявляється сім, а в англійській - шість (українським словам блакитний і синій в англійській відповідає одне слово blue). Складно виділяти лише сім основних кольорів, адже спектр безперервний: один колір плавно переходить в інший і неможливо обкреслити чітку межу між ними. Ще один цікавий факт: можна скласти пари: червоний - рожевий, синій - блакитний, але немає другого члена пари зеленого [18, с. 95].

«При перекладі встановлюються мовні відповідності між початковою мовою і мовою перекладу, зіставляються не тільки мовні форми, але також мовне бачення світу і ситуації спілкування разом з широким колом позамовних чинників, які визначаються загальним поняттям культури». При перекладі має місце не тільки контакт двох мов, але і зіткнення двох культур. Те, що є очевидним для носія однієї мови, може бути незрозумілим для носія іншої мови [10, с. 121].

Прикладом може служити переклад назви «Білосніжка». Для деяких народів, що живуть у тропіках і не мають в своїй мові поняття «сніг», цю назву довелося передати описово як «дівчина біла, як оперення білої чаплі» [11, с. 11].

«Істотні особливості мови і культури розкриваються при зіставленні, при порівняльному вивченні мов і культур. Проте на рівні мовної картини світу цих відмінностей не видно, і слова різних мов виглядають не досить еквівалентними, що викликає певні труднощі при перекладі» [9, с. 114]. Переклад художнього тексту залежить від багатьох чинників: своєрідності сприйняття оригіналу перекладачем, різносистемності мов, відмінностей соціокультурного середовища та ін. «Художній переклад породжується оригіналом, залежить від нього, але у той же час володіє відносною самостійністю, оскільки стає фактом мови, яка перекладається. Тому освоєння одного і того ж твору у різних культурах має свою специфіку, свої відмінності, свою історію» [9, с. 251].

Важливе значення при перекладі має фонова інформація --соціокультурні відомості характерні лише для певної нації або національності, освоєні масою їх представників і відображені у мові даної національної спільності. «Зміст фонової інформації охоплює все те, що іменують реаліями. Окрім звичайних, фонову інформацію містять в собі і асоціативні реалії. Ці реалії пов'язані з самими різними національними історико-культурними явищами і не знайшли свого віддзеркалення у спеціальних словах, а «закріпилися» в звичайних словах». Таким чином, виявляється, що слова місяць, червоний і т.п. супроводять у художніх текстах тієї або іншої мови країнознавчі фонові знання. Наприклад, назва роману панамського письменника Х. Беленьо «Luna verde» перекладена українською мовою дослівно «Зелений місяць». В українського читача такий образ викликає лише подив та неправдиві асоціації. Для мешканців Панами або Чілі - це символ надії, добра ознака, бо для них зелений колір втілює все молоде та прекрасне, символізує радість буття, а значення місяца асоціюється з духовним станом людини, з його настроєм, його долею. Відмінність лексики різних мов у області прикметників кольору очевидна. У мові навахо не розрізняються синій і зелений, зате існує два слова, відповідних чорному. У латині не розрізняються коричневий і сірий. Зустрічаються мови, у яких взагалі існують тільки два або три «основних» кольоропозначення [9, с. 39].

Таким чином, можна відмітити, що колірна картина світу далеко не так проста, як може здатися на перший погляд, її інтерпретація залежить від багатьох чинників, що, поза сумнівом, викликає певні складнощі при перекладі і пошуку еквівалентів кольоропозначень у англійській і українській мовах.



2. Особливості перекладу кольоропозначень на матеріалі художніх творів

2.1 Відтворення семантики кольоропозначень у тексті оригіналу та їхній переклад українською мовою

Оскар Уальд майстерно створює колірний словесний образ за допомогою характерних деталей, пластично, зі знанням контрастів і світлотіней, колірної перспективи.

Як основні кольори у тексті оригіналу розглядаються прикметники white,black, red, green, yellow, blue, brown, purple, pink, violet, grey, gold,lilac, jade.

Що стосується відтінків, то вони передаються наступними способами: зверненням до однослівних синонімів або елементів відповідної лексико-семантичної групи або за допомогою використання словотворчих способів словосполучення. Набагато частіше використовується словосполучення, яке дозволяє формувати вказівки на відтінки одного кольору, а також на змішані кольори і відтінки. Серед таких способів, які утворюють кольоропозначення, що мають при собі конкретизуючі прикметники, можна виділити наступні підгрупи:

а) кольоропозначення з конкретизуючими прикметниками, вказуючими на інтенсивність кольору: deep green, rich purple, delicate red,dark brown, dark red, light-blue, pale blue.

richer rose. [29, с. 212] - .насиченішим рожевим.[30, с. 202]

.of dark brown hair [29, с. 193] - .темнокаштанового волосся [30, с. 198]

б) прикметники, які уточнюють відтінок, і при цьому вони самі є кольорами: golden brown, grey-green, blue-green, fawny yellow, rose - red, green -- and - white, scarlet gold, rose - white, purple - and - gold.

smitten into scarlet gold [29, с. 69] - .що, влучила в червонясте золото[30, с. 71]

your rose red youth [29, с. 47] - . Твоя рожево-червона юність[30, с. 51]

two green-and-white butterflies. [29, с. 108] - .два зелено-блакитних метелика[30, с. 110]

purple-and-gold texture [29, с. 93] - . фіолетово-золотава текстура[30, с. 100]

І, нарешті, сама численна підгрупа:

в) прикметники, які включають найменування предметів навколишнього світу: a buttercup-yellow landscape, corn-red hair, acopper-green sky, the great crocus-coloured robe, olive-stained oak, brightemerald-green, the snowy table-cloth, flesh-coloured stockings, honey-colouredblossoms, apricot-coloured light, moss-coloured jacket, wine-yellow stone,amber-coloured silk, jade-green, pearl-coloured, flame-red, cinnamon.

.jerkin with cinnamon sleeves. [29, с. 71] - жакет з рукавами кольору кориці[30, с. 78]

. Jade-green piles of vegetables [29, с. 149] - нефитово-зелені купи овочів[30, с. 151]

a copper green sky [29, с. 221] - мідне зелене небо[30, с. 222]

Незважаючи на те, що письменник використав основні кольори, він створив живий, контрастний і природний зоровий образ за допомогою характерних і достатніх деталей.

Отже, зорова картина повноцінно відтворена, автор застосував з цією метою підсилення кольорів відтінками, rose red youth, scarlet gold і т.д. та використав асоціативне зорове світобачення за рахунок кольорів вина, снігу, фруктів, а саме: wine-yellow stone, apricot-coloured light, apricot-coloured light і т.п.

Тепер звернемося до аналізу особливостей перекладу прикметників кольоропозначень з англійської на українську мову. Кольоропозначення можуть мати різні варіанти перекладу, так колір white залежно від контексту і сполучуваності має наступні відповідності у перекладі на українську мову: білий, білосніжний, блідий,сивий, пепельно-блідий.

white daisies. [29, с. 39] білі маргаритки [30, с. 38]

knitting his bushy white eyebrows[29, с. 142] насупивши сиві косматі брови [30, с. 148]

the white purity of boyhood[29, с. 61] білосніжна чистота юності[30, с. 74]

those white silent people[29, с. 249] ці безмовні, бліді люди [30, с. 280]

Одначе в інших випадках словесні образи з колірним компонентом зазнають у перекладі деяких змін у структурі та лексемному складі, покликаних адекватніше передати їхній денотативний смисл і емоційно-експресивний заряд. Щоб зберегти експресивність, перекладач іноді використовує лексему з іншим семним конкретизатором кольору.

В окремих випадках, крім використання додаткових слів для розкриття значення і афіксації, даний прикметник може перекладатися іншою частиною мови: блідість, білизна, бліднучи.

blue - голубий, синій, лазуровий, голубуватий, синюватий, синява:

a blue thread [29, с. 58] голубою ниткою [30, с. 63]

buzzed round the blue - bowl [29, с. 14] кружляла над стоявшою перед Доріаном синьою вазой [30, с. 20]

The sodden eyes had kept something of the loveliness of their blue 29, с. 73] осоловівші очі зберегли свою чудову синяву [30, с. 74]

red - червоний, рудий, побагрівший, багряний, румяний, вогняний, червонуватий;

in red foam [29, с. 31] червоною піною [30, с. 29]

the red petals [29, с. 47] червоних пелюсток [30, с. 50]

red whiskered [29, с. 199] з рудими бакенбардами [30, с. 201]

growing rather red [29, с. 52] побагровівши [30, ст. 58]

green - зелений, зеленуватий, позеленівший;

in the green lacquer leaves of the ivy [29, с. 201] в блискучому зеленому листі плюща [30, с. 203]

I am no more to you than a green bronze figure [29, с. 12] Я вам не дорощий від якої-небудь позеленівшої бронзової статуетки [30, с. 16]

grey - сірий, сивий, сивина;

I felt that this grey, monstrous London of ours [29, с. 78] Я відчував, що в нашому сірому величезному місті [30, с. 76]

yellow - жовтий, жовтенький, пожовк, золотому, вогняний, світловолосий;

The laburnum will be as yellow next June [29, с. 36] Наступним літом вербняк в червні буде так само сяяти золотом [30, с. 38]

petals of yellow fire [29, с. 40] з вогняними пелюстками [30, с. 47]

yellow and red roses [29, с. 52] жовтих і червоних троянд [30, с. 50]

I am wrinkled, and worn, and yellow [29, с. 106] Я зносився, зморщився, пожовк [30, с. 108]

brown - коричневий, засмаглий, каштановий, червонувато-коричневий, золотавий:

a brown beard [29, с. 136] каштанову борідку [30, с. 137]

worked by brown girls [29, с. 136] зіткане засмаглими дівами [30, с. 138]

Іноді ж в українському перекладі прикметник кольору повністю відсутній або навпаки з'являється в українській версії при тому, що в англійському варіанті він відсутній:

lifted his golden head from the pillow and with pallid faced [29, с. 195] піднявши голову з подушки і, збліднувши [30, с. 198]

her white feet [29, с. 24] її оголені ноги [30, с. 26]

to this [29, с. 51] до прекрасної дівчини [30, с. 59]

a black wind [29, с. 160] злий вітер [30, с. 163]

opening his blue eyes in wonder [29, с. 257] здивовано заперечив Доріан [30, с. 259] white girl

hollow cheeked [29, с. 36] щоки ваші пожовкнуть і повпадають [30, с. 38]

Колірні відповідники не завжди мають еквівалентні конотації, тому часто автор використовує епітети, що підсилюють зорове сприйняття твору читачем, а також вносить корективи до передачі кольоропозначень за рахунок використання ряду трансформацій. Наприклад: вилучення проілюстроване у словосполученні golden head як голову, з метою уникнення вже відомої читачем інформації та зниження експресивного ефекту твору, словосполучення white feet як оголені ноги, чи white girl як прекрасна дівчина демонструють застосування модуляції з використанням контекстуальної синонімії з метою досягнення експресивності та застосування актуальних сем.

2.2. Відтворення кольорової гами та її функцій у тексті роману «Портрет Доріана Грея»

Роман «Портрет Доріана Грея» -- незрівнянне мистецтво великого англійського письменника Оскара Уайльда. Автор майстерно використовує можливості кольору як символу для розкриття душевного стану героїв, для кращого емоційного сприйняття роману у цілому. Аналізуючи текст, можна сказати, що твір створений, здебільшого, на червоному кольорі. Він зустрічається в тексті більш 27 разів.

Проаналізований мовний матеріал дозволив зробити наступну класифікацію колірної лексики:

1. Слова у їхньому прямому значенні.

2. Слова у переносному, метафоричному і символічному значенні.

3. Слова у значенні, ускладненому індивідуально-авторським тлумаченням.

Червона гама

Червоний спочатку означав «світлий, яскравий, блискучий, вогняний. Прикметник цей знаходиться у спорідненні зі словами «кресс» -- вогонь, «кресини» -- час літнього повороту сонця, «кресник» -- липень, місяць, коли цей поворот відбувається» [2, с. 159].

Червоний колір -- це колір крові, вогню, зорі, іноді сонця. Тому і у символічних значеннях на його частку випадає найекспресивніша гама.Так, у романі гаму червоного кольору становлять наступні найменування: рожевий (rose, scarlet), червоний (red).

За словниковою дефініцією - red - having any numerous brightor strong colours reminiscent of the colour of blood or cherries or tomatoes; characterized by violence or bloodshed. [23, с. 1076]

Л.В. Зубова виділяє такий синтагматичний ряд із загальним значенням червоного кольору [17, с. 83]

1. Колір одягу, матерії, предметів.

2. Колір, пов'язаний з горінням.

3. Колір крові, поверхні, пофарбованою кров'ю.

4. Колір обличчя, губ, щік, що супроводжують здоров'я, зрілість.

5. Колір світанку і поверхні, освітленої сонцем під час заходу і сходу.

6. Як геральдичний знак царської влади.

7. Колір, що символізує бунт, революцію.

У тексті виявлено три значення з ряду, запропонованого Л.В. Зубовою:

1. Червоний колір як колір одягу, матерії, предметів.

Червоний колір - колір крові і вогню; до емблематиці служить символом почуттів (у тому числі любові), війни, жертви, сили, страждання, мужності, могутності, справедливості. Червоний колір повсюдно використовується як попередження про небезпеку і в якості сигналу «Стоп». Емблеми червоного хреста і червоного півмісяця - загальновизнані символи допомоги жертвам збройних конфліктів і стихійних лих. Червоний колір виступає також символом сорому і безчестя. Самец е намагається передати автор, використовуючи переважаючу контрастну гаму колірних відтінків червного, аби описати атмосферу, настрої головного героя та всього, що його оточувало.