Методика подолання лексичної інтерференції в польському мовленні студентів філологічних факультетів вищих закладів освіти України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педагогіки АПН України

УДК 808.4 (072.8)

13.00.02 - теорія і методика навчання польської мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Методика подолання лексичної інтерференції

в польському мовленні студентів філологічних

факультетів вищих закладів освіти України

Козаченко Олексій Миколайович

Київ-2000

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Запорізькому державному університеті.

Науковий керівник: - Пахомова Тетяна Олександрівна, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри методики викладання філологічних дисциплін Запорізького державного університету.

Офіційні опоненти:

Ткаченко Орест Борисович, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, Інститут мовознавства НАН України, завідувач відділу загального мовознавства;

Хорошковська Ольга Назарівна, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник лабораторії початкової освіти, Інститут педагогіки АПН України.

Провідна установа: - Ніжинський державний педагогічний університет ім. Миколи Гоголя, кафедра методики викладання мов і літератур, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться "19" квітня 2000 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої Вченої Ради К.26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (за адресою: 04053, вул. Артема 52Д)

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України.

Автореферат розіслано "18" березня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В. Бондаренко

Анотації

Козаченко О.М. Методика подолання лексичної інтерференції в польському мовленні студентів філологічних факультетів вищих закладів освіти України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання польської мови. - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2000.

У дисертації подано теоретично обґрунтовану та експериментальну перевірену методику формування знань, умінь і навичок польського мовлення у студентів-філологів в умовах дії інтерференції з боку української мови. Її суть полягає у проведенні семантизації інтерферентних слів. Пропонована методика сприяє зниженню рівня інтерференції, що підвищує ефективність оволодіння українськомовними студентами-філологами польським мовленням.

Ключові слова: навчання польської мови, лексична інтерференція, порівняльний аналіз, семантизація, прийоми семантизації.

Козаченко А.М. Методика преодоления лексической интерференции в польской речи студентов филологических факультетов высших учебных заведений Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения польскому языку. - Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2000.

В диссертации представлена теоретически обоснованная и экспериментально проверенная методика формирования знаний, умений и навыков польской речи у студентов-филологов в условиях действия интерференции со стороны украинского языка. Ее суть состоит в проведении семантизации интерферентных слов. Предлагаемая методика способствует снижению уровня интерференции, что повышает эффективность овладения студентами-филологами польской речью.

Формирование необходимого уровня знаний, умений и навыков польской речи, свободной от интерференции, обеспечивается путем использования переводных и непереводных приемов семантизации, механизм реализации которых поставлен в зависимость от уровня интерферентной опасности "негативного" лексического материала.

В работе представлена логическая характеристика интерференции как явления обусловленного ситуацией двуязычия, охарактеризованы психологические механизмы интерференции в процессе изучения родственных языков. Проведено исследование методических путей ее преодоления в речи.

Особенности предлагаемой методики преодоления интерференции определяются психофизиологическими механизмами порождения речи. Поскольку интерферентные зоны заложены в сфере устойчивых ассоциаций области долговременной памяти, они с трудом поддаются разрушению. Этим и объясняется целесообразность методики, направленной на многократность повторов. В основе преодоления интерферентных ошибок лежит последовательное сопоставление речевых операций на разных уровнях порождения и понимания речи. Проведение на этой основе многократного ассоциирования иноязычных слов повышает эффективность данного процесса. Отсюда вытекает положение о необходимости комбинаторности и вариативности в использовании приемов семантизации, что позволяет учитывать и корректировать устойчивые интерферентные связи между украинскими лексемами и их польскими формально-семантическими коррелятами.

С учетом существующих теорий порождения речи процесс обучения студентов делится автором на три этапа: этап введения, частичной семантизации и первичного воспроизведения нового слова; этап тренировки, полной семантизации и обеспечения устойчивых лексических речевых связей; этап ситуативной речи, коррективной семантизации и создания динамических лексических связей.

На первом этапе устанавливается значение слов, которые характеризуются значительным интерферентным потенциалом. Объектом частичной семантизации является главное значение слов. На втором этапе устанавливается дополнительное значение. В качестве лексем-объектов полной семантизации используются лексические единицы, которые уже прошли предыдущий этап установления значения. На третьем этапе проводится коррекция лексических знаний, умений и навыков. Такой коррекцией охватываются интерферентные слова, которые уже прошли частичную и полную семантизацию.

Выбранные автором методы эмпирических исследований, среди которых преобладают разные виды экспериментов и срезов, обеспечивают высокий уровень достоверности результатов и позволяют заключить, что предлагаемая методика способствует повышению эффективности овладения студентами-филологами польской речью.

Ключевые слова: обучение польскому языку, лексическая интерференция, сравнительный анализ, семантизация, приемы семантизации.

Kozachenko O.M. "Method of lexical interference in Polish speech by students of philological faculties in the Ukrainian higher educational institutions ". Manuscript.

Thesis for the degree of candidate of pedagogical sciences. Specialty 13.00.02 -theory and Methods of teaching Polish language. Institute of Pedagogic of the Academy of Pedagogical sciences of Ukraine. Kyiv. 2000.

The thesis presents the theoretically based and experimentally tested method of knowledge, habits and skills forming, in Polish speech by students of philological faculties under condition Ukrainian interference. Its essence is in semantisation of dangerous creating interference.

This method makes for interference level lowering that in its turn increases the efficiency of students mastering in Polish speech .

Key words: Polish language instruction, lexical interference, comparative analysis, semantisation, principals of semantisation.Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Сучасний етап історичного розвитку України характеризується істотними змінами в житті її народу, оновленням усіх сфер діяльності її громадян, зокрема реформуванням системи освіти. В умовах відродження суверенної держави дедалі актуальнішою стає потреба реалізації концепції національної системи освіти і виховання, важливою складовою якої є мовна освіта.

У Державній національній програмі "Освіта (Україна ХХІ століття)" наголошується, що "головна увага має бути зосереджена на підготовці нового покоління педагогічних працівників, підвищення загальної культури, професійної кваліфікації та соціального статусу педагога до рівня, що відповідає його ролі в суспільстві. Таке якісне зростання рівня розвитку професійних та інтелектуальних здібностей освітянина в умовах поліетнічної держави може бути забезпечене за умови його відповідної мовної освіти.

"Вивчення мов національних меншин, - як зазначається у "Державних стандартах мовної освіти (мови національних меншин)"-, сприяє формуванню і розвитку національної самосвідомості…, вихованню патріотизму, усвідомлюванню причетності до українського народу, поваги до державної мови та до інших мов, формуванню навичок спілкування з носіями інших мовних культур - передусім з тими, що поширені в Україні". Важливим у цьому зв'язку є звернення до вивчення мов, генетично споріднених з українською, зокрема польської.

Історична взаємодія, паралельний розвиток, постійний взаємний обмін у різних сферах життя української та польської націй позитивно вплинули, зокрема, на процес формування та еволюції обох національних мов. Підтримування завдяки вивченню польської мови безперервного зв'язку зі спорідненим мовним середовищем сприяє водночас збагаченню духовної і мовної культури українського народу.

Успішність процесу збагачення мовної культури істотно залежить від урахування окремих мовних і мовленнєвих явищ, які можуть відчутно впливати на її рівень. Особливе місце серед них займає явище лексичної інтерференції. Дослідження проблеми лексичної інтерференції на матеріалі української та польської мов, виявлення шляхів її подолання у польському мовленні студентів філологічних факультетів вищих закладів освіти України є важливим для здійснення розвитку загальної мовної культури майбутніх освітян. польський мовлення український філолог

У підручниках та методичних посібниках з польської мови О.А. Зарви, І.І. Ключковської, Д.В. Луцик, О.Г. Лєніка, С.Й. Левінської, О.А. Могили та ін. зазначено наявність впливу українського мовлення на польське у процесі її вивчення українцями, однак вони не визначають методичних шляхів подолання мовної інтерференції.

У дослідженнях І.К. Білодіда, У. Вайнрайха, Е.М. Верещагіна, Ю.О. Жлуктенка подано ґрунтовий аналіз явища мовної інтерференції взагалі, виявлено причини її появи та особливості розвитку. Принциповою є відстоювана в них точка зору щодо важливості проведення діагностування відхилень у системних параметрах двох контактуючих мов.

Аксіоматичним є положення про те, що оволодіння мовою залежить від попереднього лінгвістичного досвіду індивіда (Л.В. Щерба). Ефективність вивчення іншої мови об'єктивно залежить від рівня загального лінгвістичного досвіду особистості, накопичених нею знань, умінь і навичок у галузі дво- чи багатомовної освіти.

У вітчизняній методиці, яка досліджує проблеми організації навчання мов як генетично віддалених, так і споріднених з українською, особливу увагу приділено вивченню явищ інтерференції, зокрема проблемі подолання інтерферуючого впливу рідної мови у процесі навчання іноземної. Про це свідчать дослідження О.М. Біляєва, І.П. Гудзик, Г.П. Коваль, Н.А. Пашковської, В.М. Плахотника, О.Н. Хорошковської та ін. Останнім часом активізуються дослідження літературних процесів, культурних традицій польської нації у взаємозв'язках з українською (Ю.В. Булаховська, Т.О. Пахомова, Т.В. Равчина та ін.)

Проблеми інтерференції торкаються польські методисти, досліджуючи ситуацію вивчення польської мови "поляками зі Сходу" (M. Gуrecki,I. Mazur,R. Pкtkowa, G. Przychodzka, M. Stawska, D. Weseіowska). У їхніх роботах констатується наявність та подається характеристика інтерферентних явищ на різних мовних рівнях, підкреслюється необхідність організації її подолання, зокрема вказується на важливість проведення адекватної семантизації кожної лексичної одиниці.

Зроблений висновок про недостатнє вивчення у методичній літературі проблеми подолання лексичної інтерференції в польському мовленні студентів філологічних факультетів обумовив вибір теми нашого дослідження: "Методика подолання лексичної інтерференції в польському мовленні студентів філологічних факультетів вищих закладів освіти України".

Об'єкт дослідження - навчання польського мовлення студентів філологічних факультетів вищих закладів освіти України з урахуванням інтерферентного впливу української мови.

Предмет дослідження - процес формування знань про інтерферентно небезпечну польську лексику, умінь і навичок використання її у мовленні, у відповідних значеннях.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні і розробці методики подолання лексичної інтерференції в польському мовленні студентів філологічних факультетів вищих закладів освіти України.

Дослідження ґрунтувалося на припущенні про те, що ефективність навчання польського мовлення студентів-філологів вищих закладів освіти України залежить від таких умов:

організації роботи, спрямованої на подолання лексичної інтерференції між польською і українською мовами;

використання системи прийомів семантизації лексики, з метою поетапного формування знань, умінь і мовленнєвих навичок, позбавлених інтерферентних помилок.

Завдання дослідження:

Здійснити порівняльну характеристику лексичних систем української і польської мов під кутом зору можливих явищ інтерференції (на матеріалі тематичних лексичних груп, значущих для початкового етапу опанування польської мови).

Виявити особливості прояву лінгвістичної ситуації двомовності і контактно обумовленого явища інтерференції у процесі вивчення польської мови студентами філологічних факультетів вищих закладів освіти України.

Виявити основні психологічні механізми появи явищ інтерференції у процесі вивчення споріднених мов.

Дібрати прийоми семантизації лексики як одного із засобів запобігання та подолання інтерференції.

Встановити наявність фактичної інтерференції та виявити її якісні ознаки на лексичному рівні у мовленні студентів на початковому етапі опанування польської мови.

Подати характеристику лінгвістичних ознак лексичної інтерференції та сформувати типи інтерферентних помилок у польському мовленні студентів.

Охарактеризувати рівні прояву лексичної інтерференції в польському мовленні студентів філологічних факультетів та визначити основні принципи, етапи та умови її подолання і запобігання.

Створити та впровадити у практику викладання польської мови студентам філологічних факультетів вищих закладів освіти України систему роботи з подолання лексичної інтерференції в мовленні і здійснити експериментально-дослідну перевірку ефективності розробленої методичної системи.

Методологічними засадами дослідження є положення про діалектичний взаємозв'язок і взаємозумовленість явищ та необхідність їх використання в конкретних історичних умовах, про взаємозв'язок мови і мовлення, мовлення і мислення; ідеї гуманізації і демократизації навчання і виховання; сучасні уявлення про використання національного спадку в процесі реформування та відродження освіти, входження української національної системи освіти у європейський і світовій освітній простір.

Методи дослідження:

Теоретичні: спостереження за навчальним процесом з польської мови, аналіз та узагальнення досвіду роботи, вивчення і теоретичний аналіз праць з порівняльної лінгвістики, психології, психолінгвістики та методики навчання слов'янських мов.

Емпіричні: лінгвометодичне зіставлення з метою виявлення потенційних лексичних зон інтерференції, констатуючий зріз та експериментальне навчання, кількісний і якісний аналіз результатів зрізових робіт та експериментального навчання.

Дисертаційне дослідження проводилось поетапно.

НА першому етапі (1996-1997 рр.) вивчалась література з теми дослідження, розроблялись методичні рекомендації щодо організації подолання лексичної інтерференції в польському мовленні студентів філологічних факультетів вищих закладів освіти України, проводились анкетування, зрізи та аналіз їх результатів, здійснено паспортизацію і укладання картотеки лексичних інтерферентних помилок.

На другому етапі (1997-1998рр.) проводився зріз, здійснено аналіз його результатів. Необхідні заміри проведено з участю студентів Запорізького державного університету, Дніпропетровського державного університету, Нікопольського інституту Запорізького державного університету в кількості 417 осіб.

На третьому етапі (1998-1999 рр.) проведено експериментально-дослідне навчання у цих самих закладах освіти та перевірено ефективність пропонованої методичної системи.

Наукова новизна дослідження: запропоновано науково обґрунтовану систему навчання, розроблену на основі поєднання науково-теоретичних положень методики викладання рідної та інших слов'янських споріднених мов; уперше розпочато вирішення проблеми подолання лексичної інтерференції в польському мовленні українськомовних студентів філологічних факультетів.

Теоретична значущість дослідження полягає в тому, що його результати конкретизують і доповнюють теоретичні положення нової концепції підготовки філолога-викладача в умовах вищих закладів освіти України, а саме:

визначено теоретичні передумови навчання лексики польської мови з урахуванням впливу інтерференції української мови;

методично обґрунтовано необхідність проведення цілеспрямованої роботи з організації подолання лексичної інтерференції;

запропоновано конкретну методику подолання лексичної інтерференції, яка полягає у використанні системи прийомів семантизації, вправ відповідних типів, спрямованих на поетапне формування знань, умінь і навичок мовлення, вільного від проявів інтерференції.

Практичну значущість дослідження становить розробка методичних рекомендацій щодо подолання лексичної інтерференції в польському мовленні студентів філологічних факультетів вищих закладів освіти України. Результати дослідження можуть бути застосовані в практиці викладання польської мови. Його матеріали можуть використовуватись у створенні навчальних посібників, укладанні словників-мінімумів, у безпосередньому навчальному процесі.

Особистий внесок автора: встановлено теоретичні передумови запобігання лексичній інтерференції в процесі навчання польської мови студентів філологічних факультетів вищих закладів освіти України; подано характеристику якісних ознак лексичної інтерференції та опрацьовано типологію інтерферентних помилок у польському мовленні українськомовних студентів; розроблено модель практичної реалізації методики подолання лексичної інтерференції.

Достовірність результатів дослідження забезпечується опорою на провідні положення лінгвістичної, психологічної та методичної науки, застосуванням методів дослідження, адекватних завданням кожного етапу експериментально-дослідного навчання, якісним і кількісним аналізом значного за обсягом фактичного матеріалу, а також здобутими результатами, які підтверджують ефективність розробленої методики.

Апробація основних положень і висновків дослідження. Результати дослідження доповідались і обговорювались на засіданнях кафедри методики викладання філологічних дисциплін Запорізького державного університету впродовж 1996-1999 років, на звітних науково-практичних конференціях Запорізького державного університету (1996, 1997, 1998, 1999 рр.), науково-методичних семінарах Інституту полоністики Вроцлавського університету (1995,1996). Основні положення дисертації викладалися автором на міжнародних науково-практичних конференціях "Освіта й виховання в Польщі й Україні (ХІХ-ХХ ст.)" (Ніжин,1998), "Сучасні технології навчання" (Рівне,1998), у дванадцяти публікаціях.

Структура та основний зміст дисертації

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації - 205 сторінок, з них основного тексту 177 сторінок.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет мету, завдання, сформульовано концепцію дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, подано відомості про апробацію основних положень і результатів дослідження.

У першому розділі - "Теоретичні передумови запобігання лексичній інтерференції в процесі навчання польської мови студентів філологічних факультетів вищих закладів освіти України" - визначено основні теоретичні передумови (лінгвістичні, психологічні та методичні) організації запобігання лексичній інтерференції в процесі навчання польської мови.

Лінгвістичною основою вивчення явища інтерференції у дослідженні визначено теорію мовних контактів. Мовні контакти постійно розширюються, наслідком чого є розповсюдження двомовності. У мовознавстві відомі різні прояви білінгвізму - рецептивний, ранній, субординативний, координативний тощо. У нашому дослідженні, з огляду на його предмет і об'єкт, ми розглядаємо випадки так званого раннього та субординативного білінгвізму, які мають місце на початковому етапі опанування українськомовними студентами філологічних факультетів польської мови. Ситуація двомовності супроводжується контактно обумовленим явищем інтерференції, яка проявляється на мовленнєвому та мовному рівнях в умовах природної та штучної двомовності, найбільш сприятливої для прояву згаданого явища.

У мовленні інтерференція проявляється у висловлюваннях і є результатом взаємодії рідної та іноземної мов. У мові ми зустрічаємось із випадками інтерференції, яка внаслідок багаторазового повторення стала нормою і закріпилась у вживанні. Важливим для подолання інтерференції в мовленні є її дослідження в умовах продуктивного білінгвізму (координативний та субординативний його різновиди). Інтерференція по-різному проявляється в умовах рецепції і репродукції.

Серед широкого та вузького розуміння явища інтерференції, представлених у лінгвістиці, перевагу надано другому (Є.М. Ахунзянов, Л.О. Лазаренко, Л.І. Прокопова, В.Ю. Розенцвейг, С.В. Семчинський, Н.І. Тоцька, Л.Ф. Ципцюра). У роботі інтерференцію визначено як порушення норм іноземної мови під впливом рідної, що є негативним за суттю.

Психологічний аспект дослідження інтерференції пов'язаний із вивченням процесу взаємодії навичок. З метою прогнозування результатів такої взаємодії психологи звертаються до характеристики явища переносу. У психології діяльності поряд із явищем переносу (позитивний вплив одних навичок на інші) у процесі формування навичок прийнято виділяти інтерференцію (негативний вплив однієї навички на формуванні іншої, за якого набута навичка заважає формуванню нової). Інтерференція виникає за умови, якщо дія, що провадиться на підставі однієї навички, має спільні риси із дією на підставі іншої навички. В основі подолання інтерференції лежить усвідомлюваність домінантної навички.

Психологія мовленнєвої діяльності визначає інтерференцію як відхилення від норми, що спостерігаються у мовленні і виникають внаслідок помилкового ототожнення за законами міжмовної ідентифікації елементів іноземної мови з елементами рідної (Т.Г. Бичкова, Б.Ф. Воронін, А.Є. Карлінський. Т.В. Коршун та ін.). Згідно з дослідженнями психології мовленнєвої діяльності процес формування висловлювання складається з трьох етапів: спонукального, формувального (змістоутворювальна, формувальна фази), реалізації (І.О. Зимня). Проявляючись на всіх зазначених ланках породження висловлювання, найбільш відчутним цей вплив інтерференції є на формувальній фазі формувального рівня та етапі реалізації.

Найбільша кількість інтерферентних порушень виникає на формувальному етапі (формувальна фаза) та на етапі реалізації висловлювання.. Подолання таких помилок пов'язане з послідовним зіставленням мовленнєвих операцій на різних рівнях породження та усвідомлення мовлення. Проведення на такій основі багаторазового асоціювання іншомовних слів підвищує ефективність цього процесу.

Поряд із явищем переносу (позитивний вплив одних навичок на інші) прийнято виділяти інтерференцію. Вона визначається психологами як негативний вплив однієї навички на формування іншої, за якого набута навичка заважає формуванню нової. Встановлено, що процес формування навички складається з трьох етапів: засвоєння та закріплення системи дій, які є компонентами певної діяльності; здійснення переносу дій у нові умови; автоматизація. Інтерференція проявляється на всіх зазначених етапах (С.Л. Рубінштейн, Е.М. Кабанова-Меллер, О.М. Леонтьєв). Вона виникає у процесі взаємодії двох навичок, якщо дія, що виникає на підставі однієї навички, має спільні риси із дією, що провадиться на підставі іншої навички. Основною причиною появи інтерференції є помилкове встановлення схожості та розбіжності у виконанні дій у двох завданнях та усвідомлення умов їх використання.

У сучасній методичній науці існують два напрями у визначенні інтерференції. Вони розрізняються оціночною характеристикою сутності самого явища. Представники першого напряму визначають інтерференцію як будь-який перенос - позитивний чи негативний (В. Андонова, Р. Йиндржих та ін.). Представники другого - як виключно негативний перенос (Л.А. Войцещук, Т.А. Дикун, Л.Г. Кашкуревич та ін.). Нами встановлено, що специфіка методичного визначення інтерференції полягає в уточненні та розвитку положень відповідних лінгвістичних та психологічних теорій, у яких досліджується згадане явище.

Сучасна методика пропонує різні варіанти визначень інтерференції. Найбільш розповсюдженим з них є те, у якому інтерференція визначається як негативний результат переносу мовних ознак рідної мови на мовлення іноземною. Умовою для цього є встановлення помилкових тотожностей на формальному (графічному, фонетичному) та семантичному рівнях. Лексична інтерференція визначається як негативний перенос з рідної мови на мовлення іноземною мовою формально - корелятивних слів з неповним семантичним збігом та формально - корелятивних слів з повним семантичним незбігом.

Типи інтерференції, що виділяються сучасною методикою, класифікуються з використанням критеріїв: джерела інтерференції (міжмовна, внутрішньомовна, змішана); галузі дії інтерференції (фонетична, лексична, граматична); ступеня врахування мовцем диференційних ознак нерідної мови (наддиференцація, недодиференціація, реінтерпретація розбіжностей); форми прояву інтерференції (явна, прихована). Встановлено, що міжмовна інтерференція, увага на якій зосереджена у нашому дослідженні, є результатом переносу всієї програми мовленнєвої поведінки з рідної мови до іноземної у результаті допущеної помилки, що виникає на підставі спільних властивостей та ознак контактних мов. Лексична інтерференція виникає внаслідок проведення семантичного ототожнення плану змісту рідної мови з іноземною, у відповідності з чим вона розглядається як наслідок недостатньої корекції плану змісту і, як наслідок цього плану вираження рідної мови у процесі вивчення іноземної.

Використання або ігнорування диференційних ознак рідної та іноземної мов, а також проведення заміни однієї диференційної ознаки іншою є причиною виникнення таких типів інтерференції, як наддифиренціація (внесення до іноземної мови непритаманної для неї диференційної ознаки рідної мови), недодиференціація (до іноземної мови не вноситься притаманна їй диференційна ознака, оскільки вона відсутня у рідній мові), реінтерпретація розбіжностей (тлумачення диференційної ознаки іноземної мови у відповідності із закономірностями рідної). Залежно від форми прояву міжмовну лексичну інтерференцію прийнято ділити на явну (яка проявляється у грубому порушенні норми іноземної мови) та приховану (у невикористанні лексичних одиниць, окремих їх значень, специфічних лише для іноземної мови).

Основним способом подолання лексичної інтерференції у сучасній методиці визнано семантизацію (Б. Анципарович, Я. Бартошевська, І. Сераковська, І.П. Слєсарьова та ін.). Для встановлення значення слів використовуються неперекладні (демонстрація предметів, жестів, дій, картин, малюнків, діапозитивів; визначення слова на підставі концептуальної здогадки; встановлення значення слова на підставі його морфемної будови) та перекладні (переклад відповідним еквівалентом рідної мови; переклад-тлумачення) прийоми семантизації.

Питанню вирішення проблеми подолання інтерферуючого впливу приділено значну увагу у вітчизняній методиці (О.І. Вишневецький, Т.В. Коршун, І.О. Луценко, Г.Ю. Мальковський, Б.М. Маруневич, М.І. Пентилюк та ін.). Визначаючи наявність недооцінювання інтерферуючого впливу навичок рідної мови на нестійкі навички іноземної, у якості причини появи типових помилок більшість методистів схиляється до проведення мовного компаративного аналізу з метою встановлення потенційно нестабільних (інтерферентно небезпечних) зон. Результати проведеного порівняння виконують функцію підґрунтя для реалізації систем цілеспрямованого подолання інтерференції. Такі системи побудовано з урахуванням необхідності формування знань про ступінь розбіжності двох мов, добудови структури мислення, а також багаторазового повторення мовних актів - сприймання і відтворення.

Розуміння інтерференції у методиці польської мови (M. Gуrecki, I. Mazur, R. Pкtkowa, G. Przychodzka, M. Stawska, D. Weseіowska, та ін.) в цілому відповідає її визначенням у загальній методиці викладання іноземних мов. Щодо визначення типів інтерференції польські методисти дотримуються загальноприйнятих підходів (критеріїв, класифікацій).

У другому розділі - "Стан проблеми лексичної інтерференції у практиці навчання польського мовлення" - описано організацію, процес, результати експериментальної перевірки рівнів прояву інтерференції в польському мовленні студентів-філологів. Визначено критерії, у відповідності з якими методом зрізів встановлюється потенційна і фактична інтерференція. Обґрунтовано доцільність використання методичних прийомів семантизації, спрямованих на організацію подолання інтерференції, подано типологію інтерферентних помилок.

Основними критеріями виділення лексичної інтерференції є:

проведення підміни лексем подібними за звучанням словами рідної мови (odebranie - obieranie, wygodne - wygadliwe);

відмова від використання інтерферентно небезпечних польських лексем, які значно відрізняються від їх українських відповідників, що супроводжується використанням описових зворотів (A czym jestem z zawodu? - A czym pan siк interesuje?);

розширення або звужування змістової характеристики, використання у невідповідному значенні польських лексем з урахуванням семантики українських слів (podobno, sztuka, wczeњnie);

проведення калькування словосполучень української мови та помилкове встановлення відповідностей між властивостями сполучуваності співвідносних за значенням лексем (suknia dobrze leџy - suknia іadnie siedzi);

помилковий відбір слів із лексико-семантичних груп, зміщення диференційних ознак окремих лексем, яке призводить до їх деформації (gotowaж, przygotowywaж, gotowany - przygotowywane mleko).

Типологію інтерферентних помилок розроблено на підставі класифікації типів формально-семантичних корелятів, запропонованої Л.Г. Кашкуревичем. У відповідності з цією класифікацією інтерференція може виникати у:

словах, що характеризуються подібністю лексем та семем (kowdra - ковдра);

словах, які мають деякі фонетичні розбіжності та повністю збігаються у семантичному відношенні (bуl - біль);

словах, які незначно відрізняються фонетично, але не повністю збігаються за семантичною структурою (czuж - чути);

словах, подібних за формою, але які повністю відрізняються за семантикою (міжмовні омоніми) (dywan - диван);

словах, що відрізняються як за формою, так і семантично (decydowaж - вирішувати).

З метою встановлення потенційної інтерференції за допомогою виділених критеріїв та типології інтерферентних помилок проведено зіставлення лексики української та польської мов. Вибірку необхідних для здійснення зіставлення польських слів проведено з використанням частотного, тематичного та семантичного принципів. Зіставленням охоплено 1500 польських лексичних одиниць і таку саму кількість їх українських відповідників. Така кількість (1500 слів) відповідає встановленим вимогам до обсягів навчального словника-мінімуму. З урахуванням результатів проведеного зіставлення здійснено паспортизацію та укладання картотеки помилок, виправлення яких здійснюватиметься під час навчання.

Встановлено рівні прояву лексичної інтерференції та подано їх характеристику. Методом зрізу виявлено фактичні помилки. Описано результати замірів. Виявлено тенденції у практиці викладання польської мови щодо вирішення проблеми подолання лексичної інтерференції під час формування знань, умінь і навичок у галузі мовлення. Визначено пріоритети у побудові власної методичної системи.

У відповідності з визначеними під час аналізу лексичної інтерференції основними її критеріями, нами встановлено високий, середній і низький рівні прояву зазначеного явища у мовленні.

Високий рівень характеризується тим, що на ньому проводиться заміна польських лексем українськими відповідниками, які фонетично значно від них відрізняються, особливу увагу приділено використанню польської огласовки. Відмова від використання інтерферентно небезпечних лексем не супроводжується їх заміною іншими словами або описовими зворотами. Проводиться використання польських слів у невідповідному значенні (міжмовні омоніми). Здійснюється калькування українських словосполучень, під час якого допускається інтерферентна помилка. При доборі слів із лексико-семантичних груп відбувається зміщення диференційних ознак окремих з них, що призводить до деформації формальної структури.

Середній рівень характерний тим, що на ньому проводиться заміна польських лексем фонетично відносно близькими українськими відповідниками, польська огласовка переважно не використовується. Відмова від використання інтерферентно небезпечних слів супроводжується їх заміною іншими словами або описовими зворотами, при цьому особлива увага приділяється значенню лексичних одиниць контекстуального оточення. Проводиться розширення (звужування) змістової характеристики польських лексем з урахуванням семантики їх українських сполучень, при перекладі яких помилки не допускаються. При доборі слів із лексико-семантичних груп здійснюється недостатнє диференціювання семантичних ознак окремих з них, що призводить до інтерференції.

На низькому рівні підміна польських слів українськими відповідниками не проводиться. Не встановлено випадків відмови від використання інтерферентно небезпечних слів, а невідповідність між значенням окремої лексеми та цілого речення або звужування змістової характеристики, використання у невідповідному значенні польських лексем завжди встановлювались; робились спроби виправити допущені інтерферентні помилки. Неправильний для певного контексту добір польського слова супроводжувався іноді помилковим встановленням відповідностей між властивостями сполучуваності співвідносних за значенням лексем; калькування українських словосполучень не проводилось. Добір слів із лексико-семантичних груп здійснювався переважно правильно.

Фактичні помилки у мовленні студентів виявлено у результаті здійснення замірів за участю студентів Запорізького державного університету, Дніпропетровського державного університету, Нікопольського інституту Запорізького державного університету в кількості 417 осіб у 1996/97 навчальному році.

На основі проведеного аналізу типових помилок у мовленні студентів було встановлено, що найбільш суттєві якісні порушення проявлялися на високому, кількісні - на середньому рівнях. Найбільш суттєвою та поширеною серед показників високого рівня інтерферентною помилкою була нечітка диференціація (недодиференціація) семантичних ознак польських лексичних одиниць або повна відсутність такої диференціації. На середньому рівні такою помилкою визначено викривлення норм польської мови у галузі лексичної сполучуваності, що проявляється в калькуванні українських словосполучень та встановленні відповідностей між особливостями сполучуваності співвідносних за значенням лексем.

Встановлено, що проблема формування знань, умінь і навичок у галузі польського мовлення, як правило, не передбачає методичну організацію подолання лексичної інтерференції. Якщо в методиці викладання польської мови методична організація роботи з подолання інтерференції і проводиться, то вона орієнтована переважно на високий рівень. До того ж, така методика у більшості випадків характеризується обмеженістю використання окремих ефективних засобів подолання інтерференції. Наприклад, прийоми семантизації застосовуються у методиці викладання польської мови, однак, в якості засобів подолання лексичної інтерференції, вони, як правило, не розглядаються.

У третьому розділі - "Методична система запобігання лексичній інтерференції" - подається загальна характеристика запропонованої моделі навчання, визначаються принципи, встановлюються етапи подолання інтерференції. Визначається ефективність запропонованої системи навчання.

Враховуючи наявний досвід (Л.В. Щерба, К.О. Ганшина, І.О. Грузинська, І.В.Р ахманов, С.Й. Левінська, Т.В. Старак, H. Zgуіkowa та ін.), відбір інтерферентно небезпечних лексичних одиниць для навчання проведено з використанням принципів: частотності (сумарна кількість появи тієї чи іншої лексичної інтерферентної помилки в одному джерелі, або сукупності джерел); тематичного (полягає у виділенні інтерферентно небезпечних слів, що об'єднуються однією тематичною групою, або часто використовуються для реалізації висловлювань у межах однієї теми); семантичного (означає необхідність добору інтерферентно небезпечних слів, які не лише відповідають певній тематиці, а й відображають найбільш важливі її поняття).

Особливості пропонованої методики визначаються психофізіологічними механізмами формування висловлювання. Оскільки інтерферентно небезпечні зони закладено у сфері стійких асоціацій у довготривалій пам'яті, вони важко піддаються руйнуванню. Цим і пояснюється доцільність методики, спрямованої на багаторазовість повторень. В основі подолання інтерферентних помилок, на думку дослідників психології мовленнєвої діяльності, лежить послідовне зіставлення мовленнєвих операцій на різних рівнях породження та усвідомлення мовлення. Проведення на такій основі багаторазового асоціювання іншомовних слів підвищує ефективність цього процесу. Звідси випливає положення про необхідність комбінаторності і варіативності при використанні прийомів семантизації, що дозволяє зруйнувати стійкі інтерферентні зв'язки, утворені між українськими лексемами та їх польськими формально-семантичними корелятами.

Робота над лексичним матеріалом у ході формуючого експерименту здійснювалась у три етапи:

етап введення, часткової семантизації та первинного відтворення нового слова;

етап тренування, повної семантизації та створення стійких лексичних мовленнєвих зв'язків;

етап ситуативного мовлення, корективної семантизації та забезпечення динамічних лексичних зв'язків.

Особливістю етапу введення, часткової семантизації та первинного відтворення нового слова є встановлення значення лексем, які відзначаються значним потенціалом інтерферентної небезпечності. У частковій семантизації встановлюється лише головне значення слова.

На етапі тренування, повної семантизації та створення стійких лексичних мовленнєвих зв'язків проводиться визначення додаткових значень слів. У якості лексем-об'єктів повної семантизації використовуються лексичні одиниці, з якими вже пройдено попередній етап тлумачення їх значення.

На етапі ситуативного мовлення, корективної семантизації та забезпечення динамічних лексичних зв'язків проводиться корекція лексичних знань, умінь і навичок. Особливість такої корекції полягає в охопленні нею інтерферентно небезпечних слів, з якими вже здійснено часткову та повну семантизацію.

На першому етапі експериментального навчання встановлення значення слів-об'єктів семантизації проводиться з використанням одного з неперекладних прийомів. Якщо значення лексеми встановлене правильно (адекватна реакція), то подальша семантизація не проводиться. В іншому випадку (неадекватна реакція) для здійснення семантизації використовується переклад.

Для закріплення встановленого значення передбачено використання комбінацій неперекладних прийомів. Переклад застосовувався для виправлення інтерферентних помилок, які допускалися під час тренувальних вправ (закріплення).

Перевірка встановленого значення здійснювалася з використанням усіх неперекладних прийомів, за допомогою яких виявлялися випадки помилкового вживання студентами інтерферентних лексем. До перекладу вдавалися у випадках, якщо допущені студентами помилки залишалися не виправленими.

На другому етапі експериментального навчання для встановлення додаткового значення лексем спочатку використовувався прийом тлумачення слова на основі контекстуальної здогадки. Якщо студенти під час здійснення семантизації допускали помилки, то для її корекції передбачалося застосування таких прийомів: демонстрації предметів, жестів, дій, картин, малюнків, діапозитивів; визначення (дефініції) польською мовою; тлумачення слова на основі встановлення співвідношень між родовою назвою і видовими та навпаки; семантизації за допомогою синонімів і антонімів; перекладу.

При закріпленні значень кожного слова використовувались одразу всі неперекладні прийоми, крім прийому демонстрації. Виправлення допущених інтерферентних помилок здійснювалося з опорою на контекстуальну здогадку та переклад.

Перевірка передбачала включення інтерферентно небезпечних слів до спеціально ускладнених речень, текстів, що забезпечувало обов'язкове використання цих лексем студентами. Кожну перевірну вправу побудовано з урахуванням особливостей застосування неперекладних прийомів.

На третьому етапі експериментального навчання проведено корекцію, особливість якої полягала в охопленні нею інтерферентно небезпечних лексем, з якими вже проведено часткову семантизацію. Неправильність або неточність засвоєння їх значень призводило до виникнення інтерферентних помилок. Виявлення таких помилок та їх активне виправлення проводилась у процесі роботи над підготовленими і непідготовленими висловлюваннями.

Перевірка ефективності розробленої методичної системи показала, що студенти експериментальної групи переважно правильно здійснювали тлумачення значення інтерферентних слів, використовуючи найчастіше переклад українською мовою, визначення-дефініції, синонімічні (антонімічні) відповідники. Покращення рівня знань про значення інтерферентних слів у студентів, які під час навчання виконували експериментальні вправи, вплинуло і на якість мовлення, яке стало більш правильним. Проведення семантизації під час створення висловлювань стимулювало механізми актуалізації лексичного матеріалу із подібним (різним) значенням, що надавало мовленню ознак варіативності. Натомість знання студентів контрольної групи про значення інтерферентних слів, а, відповідно, і їхнє мовлення містили рід недоліків: невміння вирізнити з-поміж інших слів інтерферентні, що призводило до неправильного їх використання у мовленні; відмова від демонстрації власних знань про значення згаданих слів, а, відповідно, використання таких лексичних одиниць у мовленні; здійснення заміни кожної лексеми, у правильності встановленого значення якої виникали сумніви, що робило висловлювання примітивними та надавало їх будові хаотичності тощо.

Результативність пропонованої методики навчання ілюструє порівняльна таблиця, складена на основі аналізу робіт студентів експериментальної та контрольної груп.

Рівні прояву інтерференції	Вихідні дані	Підсумкові дані
	Експериментальна група	Контрольна група	Експериментальна група	Контрольна група
Високий	25 %	23 %	8 %	19 %
Середній	65 %	66 %	72 %	66 %
Низький	10 %	11 %	20 %	15 %

У процесі експериментальної перевірки розробленої системи навчання підтвердилося істинність вихідної гіпотези: проведення цілеспрямованої роботи з подолання лексичної інтерференції за допомогою системи прийомів семантизації сприяє формуванню знань, умінь і навичок, позбавлених ознак наявності інтерферентних помилок. Позитивні результати навчання за допомогою експериментальної системи вправ свідчать про ефективність пропонованої методики та необхідність упровадження основних її положень у практику навчання.

У висновках викладено результати дослідження, основні з них такі:

Ситуація двомовності супроводжується контактно обумовленим явищем інтерференції. Методично доцільним є таке розуміння інтерференції, що розглядає її як випадки порушення норм іноземного мовлення під впливом рідного.

Інтерференція виникає за умови, якщо дія, що здійснюється на основі однієї навички, має спільні риси з дією, яка реалізується на основі іншої навички. Причиною виникнення інтерференції у процесі формування висловлювання є помилкове ототожнення поточної ситуації з подібною у попередньому досвіді. В основі подолання інтерференції лежить усвідомленість домінантної навички, а також послідовне зіставлення мовленнєвих операцій на різних рівнях породження та усвідомлення змісту висловлювання.

Основним способом подолання інтерференції сучасна методика вважає семантизацію, а саме використання її неперекладних та перекладних прийомів.

Однією з виявлених причин ускладнення процесу формування мовленнєвих знань, умінь і навичок мовлення є наявність значної кількості помилок, пов'язаних з дією інтерференції на лексичному рівні. Для вирішення проблеми розвитку польського мовлення українськомовних студентів-філологів необхідною є цілеспрямована робота з подолання лексичної інтерференції.

Роботу над лексичним матеріалом, відібраним для експериментально-дослідного навчання, необхідно здійснювати поетапно. Проведена на кожному з виділених етапів семантизація виучуваних лексем характеризується певними особливостями, які пов'язані із системним застосуванням відповідних прийомів.

Вивчення науково-теоретичних основ проблеми формування умінь і навичок польського мовлення в умовах дії лексичної інтерференції дає змогу визначити напрями подальших досліджень. Основні з них пов'язані з вивченням інтерференції на фонетичному, граматичному та інших структурних рівнях в умовах вивчення слов'янських мов.

Основні результати проведеного дослідження відображено в таких публікаціях

Козаченко О.М. Лінгво-методичні аспекти сучасних проблем інтерференції та транспозиції // Придніпровський науковий вісник.- 1998.- № 61 (128) .- С.22-28.

Козаченко О.М. Шляхи подолання інтерференції в польському мовленні студентів-філологів// Придніпровський науковий вісник. - 1998.- № 88 (155).- С. 43-48.

Козаченко О.М. Результати дослідження інтерференції в процесі вивчення польської мови як іноземної //Наука і освіта.- 1998.- № 4-5.- С. 111-114.

Козаченко О.М. Проблема відбору та розподілення лексичного матеріалу для вивчення української мови як іноземної //Методика викладання філологічних дисциплін / Збірник науково-методичних статей.- Запоріжжя: Запорізький державний університет, 1996.- Вип.1.- С. 60-70.

Козаченко О.М. Деякі питання викладання польської мови в українській аудиторії на початковому етапі (до постановки проблеми) // Методика викладання філологічних дисциплін / Збірник науково-методичних статей. - Запоріжжя: Запорізький державний університет, 1997.- Вип.2.- С. 57-62.

Козаченко О.М. Польська мова у системі підготовки філологів-бакалаврів // Методика викладання філологічних дисциплін / Збірник науково-методичних статей.- Запоріжжя: Запорізький державний університет, 1998.- Вип. 3.- С. 79-85.

Козаченко О.М. Проблеми лексичної інтерференції та транспозиції при укладанні польсько-українського словника-мінімуму (для вивчення польської мови як іноземної) // Вісник Запорізького державного університету. - 1998.- № 1.- С. 71-73.

Козаченко О.М. Методи навчання польської мови у недільних школах України (із досвіду організації недільних польських шкіл у Запоріжжі) // Освіта й виховання в Польші й Україні (Х 1Х-ХХ ст.) / Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 20-22 травня 1998 року.- Ніжин: Ніжинський державний педагогічний університет ім. М.В. Гоголя, 1998.- С.40-43.

Козаченко О.М. Вивчення польської мови студентами-філологами як методична проблема // Освіта й виховання в Польші й Україні (Х 1Х- ХХ ст.) / Матеріали міднародної науково-практичної конференції 20-22 травня 1998 року.- Ніжин: Ніжинський державний педагогічний університет ім. М.В. Гоголя, 1998.- С. 37-40. (У співавторстві з Пахомовою Т.О.).

Козаченко О.М. Методичні проблеми організації початкового навчання польської мови студентів-філологів // Ономастика і апелятиви /Збірник наукових праць. За ред. В.О. Горпинича, Д.Х. Баранника, М.П. Коломойця та ін. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет, 1999.- Вип.8.- С. 128-135.

Козаченко О.М. Методичні технології організації взаємодії української та польської мов у процесі їх паралельного викладання // Сучасні технології навчання у навчальному процесі вищих освітніх закладів / Матеріали міжнародної науково-методичної конференції 10-12 листопада 1999 р.- Рівне: Рівненський державний технічний університет, 1999.- С.162-166.

Козаченко О.М. Взаємозв'язок української та польської мов у процесі їх вивчення // Вісник Дніпропетровського університету.- 1999.-Вип.4.-С.71-75.

Размещено на Allbest.ru