Структурно-семантична характеристика агентивів-композитів у польській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні

10.02.03 - слов'янські мови

УДК 808.4 - 54

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Структурно-семантична характеристика агентивів-композитів у польській мові

Ніколаєнко Лариса Іванівна

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у відділі західно- і південнослов'янських мов Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України

Науковий керівник - доктор філологічних наук, академік НАН України Русанівський Віталій Макарович, Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, завідувач відділу західно- і південнослов'янських мов

Офіційні опоненти:

- доктор філологічних наук, професор Багмут Алла Йосипівна, Інститут української мови НАН України, головний науковий співробітник;

- кандидат філологічних наук, доцент кафедри слов'янської філології Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка Черниш Тетяна Олександрівна.

Провідна установа - кафедра загального та слов'янського мовознавства Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова, Міністерство освіти України, м. Одеса.

Захист відбудеться "19" травня 1999 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Інституті мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (252001, Київ-1, вул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні та Інституту української мови НАН України (252001, Київ-1, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано "15" квітня 1999 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради доктор філологічних наук, професор Н.Г.Озерова.

номінативний іменниковий композит словотвірний

1. Загальна характеристика роботи

У сучасному мовознавстві все частіше виявляються тенденції вивчення словотвору з позицій ономасіології. Згідно з теорією номінації, нова назва виникає як результат формальної та семантичної компресії базової синтаксичної конструкції. Особливо чітко цей процес простежується на прикладі складних словотвірних одиниць, оскільки у їх структурі представлено більше компонентів мотивуючої бази зі збереженням семантичних відношень між ними.

Незважаючи на те, що в останні десятиліття дослідженням словотвірної семантики композитів займалося багато вчених, зокрема такі, як Н.Л. Акуленко, М. Бліхарський, Р. Гжегорчикова, Н.Ф. Клименко, О.С. Кубрякова, З. Кужова, О.І. Макухіна, О.Д. Мєшков, О.І. Моісеєв, Я. Самбор, О.О. Селіванова, Т.В. Сорвілова, К. Хандке та інші, це питання і надалі залишається відкритим і дискусійним.

Дисертація присвячена проблемам структурно-семантичного аналізу складних агентивних назв польської мови.

Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена відсутністю спеціальних комплексних обстежень агентивів-композитів польської мови. Актуальним є також уточнення статусу складних номінативних одиниць, що мають загальне словотвірне значення агентивності, а також дослідження семантико-словотвірних особливостей цих одиниць на синтаксичній основі.

Тема дисертації відповідає профілю загальної наукової теми відділу західно- і південнослов'янських мов Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.

Основною метою роботи є аналіз складних агентивів польської мови, що передбачає реконструкцію процесів їх творення як дериваційно-номінативних актів, визначення особливостей цих процесів.

Відповідно до цієї мети визначено завдання дослідження:

згрупувати складні одиниці аналізованих словотвірних категорій за особливостями формальної будови;

відтворити словотвірні акти номінативних одиниць за допомогою добору відповідних перифраз;

об'єднати композити у деривативні класи на підставі спільних семантико-словотвірних відношень між компонентами, а також між словотвірною основою і формантом, враховуючи при цьому граматичний характер основ складних одиниць;

виділити у межах кожного деривативного класу словотвірні моделі за спільними формальними показниками композиції;

дослідити ступінь відтворення значення мотивуючої бази у семантиці екзоцентричних та ендоцентричних утворень;

проаналізувати співвіднесеність формальної та семантичної похідності композитів;

виявити додаткові семантичні компоненти у структурі композитів, визначити їх роль у формуванні загальної семантики складних одиниць.

Завдання, поставлені в дисертації, передбачають використання таких методів дослідження:

описовий метод, що дозволяє проводити обстеження агентивних назв у синхронному аспекті;

трансформаційний метод, за допомогою якого здійснюється добір формальних корелятів та визначаються семантико-синтаксичні відношення між їх компонентами;

метод перифразування застосовується для встановлення словотвірної структури композитів, для визначення семантико-словотвірних відношень між словотвірною основою та формантом, а також, між мотивуючою базою та композитом;

дистрибутивний метод, який сприяє уточненню класифікації складних агентивів;

зіставний метод, який евентуально використовується у роботі при зіставленні польських та українських композитів.

Об'єктом дослідження є близько 700 агентивів-композитів польської мови, які було зібрано з таких джерел: Sіownik jкzyka polskiego /Red. W.Doroszewski. - Warszawa, 1958-1969. - T.1-11; Sіownik jкzyka polskiego /Red. naukowy M.Szymczak. - Warszawa, 1978-1981. T.1-3; Sіownik ortograficzny jкzyka polskiego/Red. naukowy M.Szymczak. - Warszawa, 1975; Wielki sіownik polsko-rosyjski/ Uіoїyli D.Hessen, R.Stypuіa - Warszawa, 1967. Додатково для виявлення неологізмів було залучено праці: Chruњciсska K. Nowe wyrazy zіoїone w jкzyku polskiej prasy// Poradnik jкzykowy. - 1976. - N10; Nowe sіownictwo polskie. Materiaіy z prasy lat 1972--1981/Red. D.Tekiel. - Wrocіaw etc., 1988 -1989. - Cz.1-2; Smуіkowa T. Nowe sіownictwo polskie. - Wrocіaw etc., 1976; Zagrodnikowa A. Nowe wyrazy i wyraїenie w prasie. - Krakуw, 1982.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше здійснено спробу комплексного дослідження складних агентивних назв польської мови. Новим підходом у вивченні агентивів-композитів є визначення їх умотивованості та розчленованості, обстеження складних одиниць з позицій інтеграції в них лексичної та синтаксичної семантики. Реконструкція дериваційно-номінативних процесів за допомогою методу перифразування дозволяє розглядати створення нового найменування як результат формальної та семантичної компресії базової синтаксичної конструкції у ціліснооформлену одиницю.

Теоретичне значення праці. Проведений аналіз сприятиме подальшому поглибленому вивченню складних номінативних одиниць у плані їх словотвірної семантики. Запропонований принцип структурно-семантичної характеристики агентивних назв може бути використаний для обстеження композитів інших словотвірних категорій. Спостереження та висновки, отримані в результаті проведеного аналізу, мають важливе значення для дослідження словотвірної системи польської мови, для типологічного вивчення словотвору слов'янських мов.

Практичне значення дисертаційної роботи. Результати дослідження можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з польської мови, у читанні вузівських курсів та спецкурсів, у проведенні практичних занять з питань польського та слов'янського словотвору. Фактичний матеріал дисертації може придатися у практичній лексикографічній роботі при укладанні нових тлумачних та двомовних словників.

Особистий внесок здобувача полягає, передусім, у тому, що було зібрано та проаналізовано агентиви-композити з усіх доступних, у тому числі й найновіших, лексикографічних описів сучасної польської літературної мови. За допомогою перекладних та тлумачних словників дібрано їх українські відповідники.

Апробація результатів дисертації. Окремі фраґменти дисертаційного дослідження знайшли своє відбиття у доповіді на науковій конференції "Актуальні питання слов'янської філології", присвяченій пам'яті О.О. Потебні та Л.А. Булаховського (Київ, 1998), на засіданні кафедри слов'янської філології Київського інституту "Слов'янський університет". Повністю дисертація обговорювалася на засіданні відділу західно- і південнослов'янських мов Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.

Основні положення дисертації висвітлено у п'яти публікаціях, у тому числі у чотирьох статтях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, двох додатків.

Повний обсяг дисертації - 207 сторінок. У списку використаної літератури налічується 155 джерел.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, визначаються мета, завдання та методи дослідження, розкривається наукова новизна дисертації, аргументується теоретична і практична цінність роботи, подаються основні джерела фактичного матеріалу.

У першому розділі "Складні агентивні назви як об'єкт дослідження" висвітлюються теоретичні проблеми творення складних номінативних одиниць, визначається категоріальний статус складних агентивних назв, подаються основні принципи аналізу іменникових композитів.

У польському мовознавстві складні іменники традиційно прийнято поділяти на зрощення (wniebowziкcie, Wielkanoc), складання (powieњciopisarz, ciњnieniomierz) і сполучення (woda sodowa, Stalowa Wola). Об'єкт нашого дисертаційного дослідження становлять складання або композити. Для позначення способів творення таких одиниць у роботі вживаються терміни основоскладання (drogowskaz, literaturoznawca) та осново-словоскладання (gazogenerator, pіugobrona). Предметом обстеження є лише такі одиниці, які формально походять від двох і більше слів і семантично співвідносяться із синтаксичними конструкціями.

При визначенні словотворчого афікса враховується той факт, що афікс може належати не всьому утворенню, а лише фінальному компоненту, але водночас підтримується позиція польської дослідниці З.Кужової про те, що критерій існування другого суфігованого члена як самостійного слова є недостатнім при визначенні формальної структури композитів. У багатьох випадках допускається множинна мотивація: bajkopisarz - pisaж bajki + arz i pisarz bajek.

Агентивними визнаються такі найменування, у семантичній структурі яких міститься вказівка на функцію, виконувану особою чи предметом. Вони поділяються на дві словотвірні категорії - nomina agentis sensu stricto та nomina instrumenti. До іменників nomina agentis, слідом за Р.Гжегорчиковою, ми зараховуємо назви осіб, що характеризуються вмінням, схильністю або активним виконанням певної дії. На підставі двох, не пов'язаних між собою рис - професійна/ непрофесійна ознака, емоційна/ неемоційна забарвленість, виділяються такі тематичні групи назв виконавців дії: назви осіб за професійною діяльністю (listonosz, koncertmistrz), назви осіб за іншим родом діяльності (licencjobiorca, samouk), емоційно забарвлені назви діяча (krwiopijca, skrobigarnek).

До словотвірної категорії nomina instrumenti входять назви всіх предметів (у широкому розумінні), які служать для виконання певної дії. Хоча у лінгвістичній літературі більше утвердився український термін знаряддя дії, є підстави вважати, що назва засоби дії є прийнятнішою, оскільки поняттєво вона є ширшою у відношенні до терміна знаряддя дії. Для дослідження словотвірної семантики складні іменники nomina instrumenti у роботі розподіляються нами (до певної міри умовно) за такими тематичними групами: назви приладів (kroplomierz, szybkoњciomierz), назви машин та механізмів (њniegoіadowacz, turbopompa), назви транспортних засобів та засобів пересування (cementobarka, spalinowуz), назви споруд та устаткування (gazoci№g, wodoci№g), назви дрібних предметів та пристроїв (muchoіapka, szczotkomiotіa), назви зброї (minomiot, samopaі), назви субстанцій (grzybobуjka, autokosmetyk).

У першому розділі також аналізуються деякі схеми класифікації іменникових композитів, які застосовуються у польському, українському та російському мовознавстві, і робиться висновок про те, що всі вони ґрунтуються на трьох основних принципах: формальному, словотвірному та семантичному. Повний і всебічний аналіз складних слів можливий лише при поєднанні всіх цих аспектів дослідження.

Основним прийомом вивчення складних словотвірних одиниць на сучасному етапі є синтаксичний підхід у дослідженні їх дериваційно-номінативних процесів. Синхронічне дослідження складних словотвірних одиниць передбачає не тільки відшукання синтаксичних корелятів, що визначають формальну похідність композитів. Воно також спрямоване на з'ясування семантичної похідності, на встановлення відношень як між твірним та похідним, так і між формантом та словотвірною основою. З цією метою у мовознавстві широко застосовується метод перифраз, запроваджений польським лінгвістом В. Дорошевським. В останні десятиліття створено чимало методик зіставлення похідного слова із синтаксичними конструкціями. Використовуються перифрази, різні за глибиною змісту, за наближенням до формальної структури чи до словникових дефініцій. Але в будь-якому разі перифраза дає чітке уявлення про сам процес номінації, актуалізує додаткові семантичні компоненти, що імпліцитно закладені у структурі слова.

Прийнятий у роботі аналітичний опис складних агентивних назв носить структурно-семантичний характер. На першому етапі визначається формальна похідність композитів шляхом трансформації їх у синтаксичні словосполучення, компоненти яких співвідносні з основами композита. Наступним етапом дослідження є семантико-словотвірна класифікація складних агентивів, в основу якої покладено метод перифразування. Згідно з ученням Я. Розвадовського про двочленність словотвірної будови будь-яких дериватів, словотвірна перифраза також будується із двох частин - означуваної та означальної. В означуваній частині перифрази виступає узагальнююче слово - вказівний займенник той або те, а в означальній - підрядне речення, яке включає формальний корелят, а при потребі - додаткові компоненти.

У композитах, утворених способом основоскладання, у ролі означуваного члена виступає словотворчий афікс. Слова такого типу мають подвійне членування, оскільки в їхній словотвірній основі в свою чергу виділяються головний та залежний члени (jкzyk-o-znaw-c-a, grom-o-chron-ш). У складних іменниках, утворених способом осново-словоскладання, означуваним членом виступає фінальний компонент, який є самостійним іменником (turb-o-generator).

Слід зауважити, що словотвірна перифраза не завжди повністю відтворює реальне значення денотата або й узагалі його не відтворює. Це трапляється, відповідно, при лексикалізації чи фразеологізації семантики композитів.

Для проведення семантико-словотвірної класифікації складні іменники nomina agentis та nomina instrumenti групуються нами, передусім, за типом граматичного зв'язку між компонентами (сурядним чи підрядним). Композити з підрядним зв'язком у свою чергу поділяються на підгрупи за характером семантичних відношень між складниками: об'єктними, інструментальними, обставинними, атрибутивними та атрибутивно-кількісними. У межах кожної підгрупи на підставі спільних формальних структур словотвірних перифраз формуються деривативні класи іменників, за З.М. Волоцькою, - сукупності похідних, що характеризуються однаковими семантичними співвідношеннями з твірними.

Усі компоненти формальної структури перифрази умовно позначаються літерами: S - іменниковий компонент, A - прикметниковий компонент, P - займенниковий компонент, Adv - прислівниковий компонент, V - дієслівний компонент, Prp - прийменник, d - деривативний морф, формант. Графічні символи, що відповідають додатковим семантичним компонентам, беруться в дужки. Формальна структура перифрази складається з лівої частини - складових компонентів композита, і правої - результату перифразування, що являє собою підрядне речення до узагальнюючого слова, вираженого вказівним займенником той або те (pracodawca: S + V + d - той, хто VS).

Словотвірна структура композитів у межах кожного деривативного класу представлена словотвірними моделями, які включають відсилкову та формуючу частини. Відсилкова частина складних слів, на відміну від простих дериватів, складається з двох (або більше) словотвірних основ, а формуюча включає словотворчий афікс, інтерфікс, а в окремих випадках також систему закінчень (samopodawacz: P + o + V + acz).

Подальше обстеження складних агентивів передбачає зіставлення семантики мотивуючої бази та суми значень компонентів композитів і на цій підставі визначення ендоцентричних та екзоцентричних утворень, виділення невиражених та прирощених значень у структурі композитів.

Завершальним етапом аналітичного опису складних агентивів є співвіднесення їх формальної та семантичної похідності.

У другому розділі "Структурно-семантична характеристика складних іменників nomina agentis" визначається формальна похідність складних назв виконавців дії та здійснюється їх семантико-словотвірна класифікація. Найбільша кількість іменників цієї словотвірної категорії мотивується іменниково-дієслівними словосполученнями з об'єктними відношеннями між компонентами. При цьому об'єкт у корелятивних словосполученнях може бути як прямим, так і непрямим (mitotwуrca - tworzyж mity "творити міфи"; herbopis - pisaж o herbach "писати про герби"). Кореляція з таким типом синтаксичних конструкцій властива також для агентивів-композитів з оберненим, тобто дієслівно-іменниковим порядком компонентів (golibroda - goliж brodк "голити бороду", skrobipiуrek - skrobaж piуrem "дряпати пером").

Типи відношень між іменниковим та дієслівним компонентами можуть мати також обставинний характер (gуroіaz - іaziж po gуrach "лазити по горах", sіuїbobiorca - braж na sіuїbк "брати на службу"). Крім цього, дієслівна основа може поєднуватися також із займенниковою (samochwaі - chwaliж samego (siebie) "хвалити самого (себе)" або chwaliж (siebie) samоdzielnie "хвалити (себе) самостійно"). Компонент sam- вказує на рефлексивний характер виконання дії. Чіткіше відношення способу виконання дії розкриваються у перифразі: той, хто сам (себе) хвалить. Обставинний характер відношень властивий також для прислівниково-дієслівних утворень (jawnogrzesznik - jawnie grzeszyж "відкрито грішити").

Фінальні іменникові компоненти у формальних структурах композитів nomina agentis сполучаються, крім дієслівних, також із іменниковими, прикметниковими та числівниковими основами. Для синтаксичних корелятів таких лексем сурядний зв'язок є мало характерним (chіoporobotnik - chіop i robotnik "селянин і робітник"). Іменниково-іменникові та прикметниково-іменникові утворення корелюють з атрибутивними синтагмами (gazopajкczarz - pajкczarz gazu "незаконний користувач газом", biaіoskуrnik - biaіa skуra "біла шкіра"), а числівниково-іменникові мотивуються словосполученнями з атрибутивно-кількісними відношеннями (dwustumetrowiec - dwieњcie metrуw "двісті метрів", pierwszoligowiec - pierwsza liga "перша ліга").

Для подальшої семантико-словотвірної характеристики назв виконавців дії здійснюється їх перифразування, яке уможливлює об'єднання композитів у деривативні класи. Групування у деривативні класи відбувається в залежності від частиномовної співвіднесеності складників композитів, від типу семантичних відношень між компонентами та від співвіднесення значення мотивуючої бази зі значенням похідної одиниці. Складні назви виконавців дії у польській мові можна об'єднати в одинадцять деривативних класів (ДК). Перші три класи описуються перифразами з об'єктними відношеннями:

S + V + d - той, хто VS (cukrowar - ten, kto warzy cukier "той, хто варить цукор");

S + V + d - той, хто V (Prp) S (gromowіadca - ten, kto wіada (nad) gromami "той, хто володіє грозою");

V + S + d - той, хто VS (woziwoda - ten, kto wozi wodк "той, хто возить воду").

Наступні три деривативні класи характеризуються перифразами з обставинними відношеннями між компонентами:

S + V + d - той, хто V (Prp) S (domokr№їca - ten, kto kr№їy (po) domach "той, хто блукає (по) будинках");

P + V + d - той, хто Р(Ро) V (samobуjca - ten, kto sam (siebie) zabija "той, хто сам (себе) вбиває");

Adv + V + d - той, хто Adv V (wielоjad - ten, kto wiele je "той, хто багато їсть").

Атрибутивний характер відношень між складниками перифраз також властивий для трьох ДК:

S1 + S2 + d - S2S1 (chуrmistrz - mistrz choru "керівник хору");

А + S + d - той, хто (Vo) (Prp) AS (czarnogieіdziarz - ten, kto (pracuje) (na) czarnej gieіdzie "той, хто (працює) (на) чорній біржі");

А + S + d - той, хто (Vo) AS (czarnoksiкїnik - ten, kto (zna) "czarne" ksiкgi "той, хто (знає) "чорні" книги").

Іменники з атрибутивно-кількісними та з сурядними відношеннями між компонентами перифраз творять по одному ДК:

N + S + d - той, хто (V0) (Prp) NS (drugoligowiec - ten, kto (wystкpuje) (w) drugiej lidze "той, хто (виступає) (в) другій лізі");

S1 + S2 + d - той, хто є S1 i S2 (widzosіuchacz - ten, kto jest widzem i sіuchaczem "той, хто є глядачем і слухачем").

Для кожного деривативного класу властиві свої словотвірні моделі, які характеризуються певними типами формантів. Найпродуктивнішим словотворчим афіксом для складних назв виконавців дії є -с-а (149 іменників), менш продуктивними є: -ш (69 іменників), -arz (19 іменників), -ec (16 іменників), -nik (7 іменників). З огляду на велику валентність суфіксів у структурі композитів nomina agentis, серед останніх фіксується велика кількість словотвірних моделей (26).

У залежності від способу відтворення семантики мотивуючої бази у семантиці композита складні іменники діляться на ендо- та екзоцентричні. Екзоцентричними є утворення, агентивне значення яких не пов'язується безпосередньо зі значенням жодного з компонентів мотивуючої бази. Агентивна ознака таких одиниць належить словотворчому афіксу. Це означає, що всі композити, утворені способом основоскладання (з матеріально вираженою чи нульовою суфіксацією), належать до екзоцентричних. Такими є всі іменники з фінальним дієслівним компонентом.

Агентивність ендоцентричних одиниць виражається не відсутнім у них словотворчим афіксом, а семантикою головного члена - самостійного іменника (або обох членів - у разі сурядних відношень).

Таким чином, nomina agentis з фінальним іменниковим компонентом за семантикою можуть бути двох типів: ендоцентричними, якщо фінальний іменниковий компонент визначає агентивність ціліснооформленої одиниці (organomistrz, chіopourzкdnik), та екзоцентричними, якщо іменниковий компонент виступає у вторинній функції, називаючи лише певну характеристику діяча, а виразником агентивності є словотворчий афікс (krуtkofalowiec, wielkopiecownik).

У роботі приймається положення Н.Ф.Клименко про необхідність співвіднесення формальної та семантичної похідності композитів. Аналіз фактичного матеріалу показав, що серед назв виконавців дії формальна та семантична похідність повністю збігаються лише в ендоцентричних утвореннях з двома іменниковими компонентами, між якими наявний як підрядний, так і сурядний зв'язок. Формальна структура S1 + S2 + d може мати два типи перифрастичних інтерпретацій: S1 S2 (baletmistrz - mistrz baletu) та той, хто є S1 i S2 (chіoporobotnik - ten, kto jest chіopem і robotnikiem). В екзоцентричних композитах з опорним іменниковим членом формальна похідність лише частково відтворює семантику нового найменування, вказуючи або на об'єкт дії: A + S + d - той, хто (V0) AS (biaіoskуrnik - ten, kto (wyprawia) biaі№ skуrк "той, хто (виробляє) білу шкіру"), або на місце дії: A + S + d - той, хто (V0) (Prp) AS (wielkopiecownik - ten, kto (pracuje) (przy) wielkim piecu "той, хто (працює) (біля) доменної печі"), або на вид діяльності: A + S + d - той, хто (V0) (Prp ) AS; N + S + d - той, хто (V0) (Prp) NS (dіugodystansowiec - ten, kto (biega) (na) dіugie dystansy "той, хто (бігає) (на) довгі дистанції", czterystumetrowiec - ten, kto (biega) (na) czterysta metrуw "той, хто (бігає) (на) чотириста метрів"), або на міру професійної зайнятості: N + S + d - той, хто (V0) (Prp) NS (pуіetatowiec - ten, kto (pracuje) (na) pуі etatu "той, хто (працює) (на) половину ставки").

Таким чином, усі екзоцентричні утворення, які не включають у свою формальну структуру дієслівний конституент, є до певної міри лексикалізованими, оскільки мають латентну предикацію. У перифразах, що мають семантико-словотвірний характер, актуалізується латентний предикат, а також визначаються відношення між предикатом та членами формального корелята.

Співвіднесення формальної та семантичної похідності композитів з опорним дієслівним компонентом показує, що відношення між членами формальних корелятів відповідають відношенням між компонентами семантико-словотвірних перифраз, оскільки головний (дієслівний) член завжди співвідноситься з предикатом у структурі перифрази, а залежний - з об'єктом дії або її обставиною. При цьому однакова формальна структура може бути реалізована у кількох перифразах і, навпаки, одна перифраза може бути спільною для різних формальних структур. Для такого типу композитів також властива лексикалізація семантики. Це, зокрема, стосується назв професійних виконавців дії, в яких значення професіоналізму не виражається прямо, а лише домислюється.

Перифрази, що застосовуються при аналізі іменників nomina agentis, в основному, мають семантико-словотвірний характер, оскільки вони відображають як процес творення нової назви, так і творення його семантики. Лише до іменників з метафоризованою внутрішньою формою неможливо застосовувати таку інтерпретацію. Це, переважно, стилістично марковані іменники з першою дієслівною основою, які створені з певною гумористичною метою. Метафоризація мала місце ще у процесі словотворення, тому семантична інтерпретація таких утворень відрізняється від словотвірних перифраз (словотвірна перифраза лексеми pasibrzuch - ten, kto pasie brzuch "той, хто пасе черево", а семантична інтерпретація -- "той, хто думає лише про те, щоб наїстися -- дармоїд, нероба".

Третій розділ "Структурно-семантична характеристика складних іменників nomina instrumenti" містить аналітичний опис складних назв засобів дії. Цей опис здійснюється за такою ж схемою, що й аналіз назв виконавців дії. Спочатку визначається формальна похідність іменників шляхом трансформації їх у корелятивні словосполучення. Більшість одиниць цієї словотвірної категорії, так само, як і попередньої, мотивована іменниково-дієслівними словосполученнями з об'єктними відношеннями ( з прямим та непрямим об'єктом) (ciњnieniomierz - mierzyж ciњnienie "міряти тиск", deszczochron - chroniж przed deszczem "захищати від дощу").

Для іменниково-дієслівних синтаксичних корелятів властиві також інструментальні та обставинні відношення (parowуz - woziж przy pomocy pary "возити за допомогою пари", wodolot - lataж po wodzie "літати по воді").

Обставинний характер відношень наявний також у займенниково-дієслівних та прислівниково-дієслівних конструкціях (samoіadowacz - sam іaduje "сам вантажить", szybkowуz - szybko wozi "швидко возить").

В утвореннях з двох іменникових компонентів, на відміну від композитів nomina agentis, переважає сурядний зв'язок між складниками. Це, в основному, нові назви машин та механізмів (koparkospycharka - koparka i spycharka "екскаватор і бульдозер"). У твірних синтагмах із підрядним зв'язком наявні атрибутивні відношення, які виражаються за допомогою додаткових компонентів (cementobarka - barka (do przewozu) cementu "баржа (для перевезення) цементу"). Атрибутивні відношення також характерні для прикметниково-іменникових структур (turbogenerator - generator turbinowy "турбінний генератор").

Після визначення формальної похідності складних назв засобів дії проводиться їх семантико-словотвірна класифікація. За спільними загальними перифразами такі іменники об'єднуються у 10 деривативних класів.

У перші три ДК входять nomina instrumenti з об'єктними відношеннями між компонентами перифраз:

S + V + d - те, що VS або те, за допомогою чого можна VS (sianozgrabiarka - to, co zgrabia siano "те, що згрібає сіно" або "те, за допомогою чого можна згрібати сіно");

S + V + d - те, що V(S0) S (benzynomierz - to, co mierzy (iloњж) benzyny "те, що міряє (кількість) бензину");

S + V + d - те, що V (Prp) S (wiatrochron - to, co chroni (przed) wiatrem "те, що захищає (від) вітру").

В окремий деривативний клас виділяються іменники з інструментальними відношеннями між компонентами, властивими лише для назв засобів дії: S + V + d - те, що V (за допомогою) S (њwiatіopis - to, co pisze (przy pomocy) њwiatіa "те, що пише за допомогою світла").

Композити з обставинними відношеннями об'єднуються за трьома ДК і описуються такими перифразами:

S + V + d - те, за допомогою чого можна V (Prp) S (ruroci№g - to, przy pomocy czego moїna ci№gn№ж (po) rurach "те, за допомогою чого можна проводити (по) трубах");

P + V + d - те, що PV (samograj - to, co samo graje "те, що само грає");

Adv + V + d - те, що Adv V (dіugopis - to, co dіugo pisze "те, що довго пише").

Два деривативні класи визначаються атрибутивними відношеннями між складниками:

A + S + d - SA (parostatek - statek parowy "парове судно");

S1 + S2 + d - S2, яке (V0) S1 або S2 (Prp) (S0) S1 (wкglozbіornikowiec - zbіornikowiec, ktуry (przewozi) wкgiel "танкер, який (перевозить) вугілля" або zbiornikowiec (do) (przewozu) wкgla "танкер (для) (перевезення) вугілля").

Нарешті останній ДК має перифразу, яка репрезентує сурядний зв'язок між компонентами:

S1 + S2 + d - те, що є S1 і S2 (kosiarkoіadowacz - to, co jest kosiark№ i іadowaczem "те, що є косаркою і навантажувачем").

Іменники nomina instrumenti всіх деривативних класів утворюються за тринадцятьма словотвірними моделями. Найпродуктивнішим словотворчим афіксом у цій категорії виступає нульовий суфікс (175 іменників).

До ендоцентричних складних назв засобів дії так само, як і назв виконавців дії, належать композити, утворені способом осново-словоскладання з опорним іменниковим компонентом, значення якого визначає агентивність всієї ціліснооформленої одиниці, або з двома незалежними компонентами (gazogenerator, cementonaczepa, mіynkomikser). Усі композити з головним дієслівним компонентом належать до екзоцентричних, носієм агентивності яких виступає словотворчий афікс (sianozgrabiarka, samopodawacz, szybkowуz).

Повна взаємовідповідність формальної та семантичної похідності наявна в усіх ендоцентричних композитах, тобто в утвореннях з прикметниково-іменниковими компонентами та з двома іменниковими складниками. Такі номінативні одиниці вмотивовані за назвою засобу дії та за його ознакою чи призначенням (motorower - rower motorowy "велосипед з мотором", cementosamochуd - samochуd (do) (przewozu) cementu "автомобіль (для) (перевезення) цементу") або за двома назвами засобів дії (pіugobrona - to, co jest pіugiem i bron№ "те, що є плугом і бороною"). У назвах із двома іменниковими частинами з підрядним зв'язком наявна лексикалізація семантики, оскільки у перифразі таких утворень відбувається актуалізація предиката, латентного у формальній структурі ціліснооформленої одиниці.

При співвіднесенні формальної та семантичної похідності іменників nomina instrumenti з опорним дієслівним компонентом так само, як і в попередній словотвірній категорії, проявляється відповідність відношень між членами формальних корелятів та між компонентами семантико-словотвірних перифраз. Але перифрази, крім формальних корелятів, включають також відповідники словотворчих афіксів, що виконують роль суб'єкта, позначуваного у перифразі займенником те, а при необхідності також додаткові семантичні компоненти. Так, зокрема, деякі назви приладів є частково лексикалізованими, оскільки вказівка на об'єкт дії у перифразі виражається словосполученням, тоді як у формальній структурі композитів представлений лише один член такого словосполучення (chloromierz - to, co mierzy (zawartoњж) chloru "те, що вимірює (вміст) хлору").

Слід зазначити також, що для іменниково-дієслівних утворень категорії nomina instrumenti, як і категорії nomina agentis, характерною є варіантність моделей семантичної вмотивованості. Так, іменники nomina instrumenti зі структурою S + V + d мотивуються за дією та об'єктом дії (прямим і непрямим), за дією та джерелом дії, за дією та обставинною характеристикою дії.

У висновках підсумовуються результати дослідження. Визнається доцільність застосування методу перифразування при поглибленому аналізі агентивів-композитів.

Реконструкція словотвірного процесу як акту номінації дозволяє розкрити семантичну та формальну компресію базової синтаксичної конструкції у ціліснооформленій одиниці, виявити прирощені семантичні компоненти у структурі композитів. Використання перифраз для обстеження композитів дозволяє показати подвійне членувння їх семантико-словотвірної структури.

Аналіз семантики та способів творення складних іменників обох словотвірних категорій доводить, що агентивна ознака в екзоцентричних утвореннях належить словотворчому афіксу, тоді як агентивність ендоцентричних одиниць визначається семантикою опорного компонента - самостійного іменника (або ж обох компонентів - у разі сурядних відношень між ними).

Співвіднесення формальної та семантичної похідності складних агентивних назв дає підстави стверджувати, що повна їх відповідність наявна лише в ендоцентричних утвореннях, а формальні кореляти екзоцентричних іменників лише частково відображають їх семантику.

Однаковий формальний склад композитів може репрезентувати різні семантичні моделі не тільки на міжкатегоріальному рівні, але й у межах однієї словотвірної категорії.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях

Складні іменники nomina instrumenti у польській та українській мовах // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. - К., 1997. - Вип. 29. - С. 12-14.

Семантична вмотивованість складних іменників у польській мові // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. - К., 1998. - Вип. 38. - С.3-7.

Структурно-семантичні особливості складних агентивних назв у польській мові // Мовознавство. - 1998. - №6. - С. 52-54.

Складні назви виконавців дії з першим дієслівним компонентом у польській мові // Вісник Київського інституту "Слов'янський університет". - Київ, 1999. - Вип. 3. - С.

Конфронтативне дослідження творення іменних композитів у польській та українській мовах //Лінгвістичні студії і проблеми національної освіти: Збірник тез. Частина ІІ. - Бердянськ, 1993. - С. 11.

Анотація

Ніколаєнко Л.І. Структурно-семантична характеристика агентивів-композитів у польській мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.03 - слов'янські мови. - Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Київ, 1999.

Дисертацію присвячено питанням семантико-словотвірного аналізу складних агентивних назв польської мови. У роботі використано метод перифразування для реконструкції процесів творення складних іменників nomina agentis sensu stricto i nomina instrumenti. Визначено їх словотвірну структуру та семантичну вмотивованість. Проаналізовано ступінь відтворення значення мотивуючої бази в ендо- та екзоцентричних утвореннях. На основі співвіднесення формальної та семантичної похідності доведено, що однакова формальна структура композитів може бути маніфестована різними семантичними моделями не тільки на міжкатегоріальному рівні, але й у межах однієї словотвірної категорії.

Ключові слова: словотвірна перифраза, словотвірна модель, семантична вмотивованість, формальний корелят, деривативний клас, формант, словотвірна категорія, агентиви-композити, словотвірна семантика.

Аннотация

Николаенко Л.И. Структурно-семантическая характеристика агентивов-композитов в польском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.03 - славянские языки. - Институт языковедения им. А.А. Потебни НАН Украины, Киев, 1999.

Диссертация посвящена вопросам семантико-словообразовательного анализа сложных агентивных существительных польского языка. Агентивными признаются такие наименования, в семантической структуре которых заключается указание на функцию, выполняемую лицом или предметом. Они распределяются по двум словообразовательным категориям - nomina agentis sensu stricto и nomina instrumenti. Принятое в работе аналитическое описание агентивов-композитов направлено на установление их формальной и семантической производности, определение словообразовательных моделей, а также на исследование степени воспроизведения значения мотивирующей базы в семантике эндо- и экзоцентрических образований, выявление дополнительных семантических компонентов в структуре сложных единиц. Формальная производность существительных устанавливается путем трансформации их в синтаксические корреляты, что даёт возможность определить частеречную принадлежность компонентов сложного слова, а также типы отношений между ними. В основу дальнейшей семантико-словообразовательной классификации положен метод перифразирования. Перифразы, используемые в работе, воспроизводят формальную и семантическую компрессию базовой синтаксической конструкции в цельнооформленной единице, раскрывают приращенные семантические компоненты, имплицитные в структуре композитов. Перифразирование сложных существительных дает возможность объединить их в деривационные классы - совокупности производных, характеризующихся одинаковым семантическим соотношением с производящими. Словообразовательная структура композитов в каждом деривационном классе представлена словообразовательными моделями, включающими отсылочную и формирующую части. Отсылочная часть сложных слов состоит из двух (и более) производящих основ, а формирующая включает словообразовательный аффикс, интерфикс, а в отдельных случаях также систему окончаний.

Сложные имена деятеля в польском языке можно объединить в одиннадцать деривационных классов. Словообразовательная структура этих названий представлена двадцатью шестью словообразовательными моделями. Наиболее продуктивными являются модели, включающие материально выраженный аффикс -с-а и нулевой аффикс. Композитные субстантивы nomina instrumenti объединяются в десять деривационных классов. Структура сложных названий средств труда выражена в тринадцати словообразовательных моделях. Большинство существительных этой категории образованы при помощи нулевого суффикса.

Анализ семантики и способов образования сложных единиц обеих словообразовательных категорий показывает, что признак агентивности в экзоцентрических образованиях принадлежит словообразовательному аффиксу, тогда как агентивность эндоцентрических композитов определяется семантикой опорного компонента - самостоятельного существительного (или обоих компонентов - в случае сочинительной связи между ними). На основе соотношения формальной и семантической производности доказано, что полное их соответствие наблюдается только в эндоцентрических образованиях, а формальные корреляты экзоцентрических субстантивов лишь частично отражают их семантику. Одинаковая формальная структура композитов может быть манифестирована разными семантическими моделями не только на междукатегориальном уровне, но и внутри одной словообразовательной категории.

Ключевые слова: словообразовательная перифраза, словообразовательная модель, семантическая мотивированность, формальный коррелят, деривационный класс, формант, словообразовательная категория, агентивы-композиты, словообразовательная семантика.

Summary

Nikolayenko L.I. Structural-semantic characteristics of agentive composites in the Polish language. - Manuscript.

A philology Candidate thesis (specialty10.02.03 - Slavonic languages). - O.O. Potebnya Institute of Linguistics of National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 1999.

The thesis is dedicated to problems of semantic-derivational analysis of Polish compound agentive nouns. The method of paraphrasing is used in the work to reconstruct the processes of formation of composite of the nomina agentis sensu stricto and nomina instrumenti type. Their derivational structure and semantic motivation are established. The degree of reproduction of underlying components' meaning of endo- and exocentric compounds is analyzed. Proceeding from correlation between semantic and formal structures can represent different semantic models not only on the intercategorial level but also within the same word-forming category.

Key words word-forming periphrasis, derivational pattern, semantic motivation, formal correlative, derivational class, formative, word-forming category, agentive compositum, derivational meaning.

Размещено на Allbest.ru