Ареалогія будівельної лексики східнополіського діалекту

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ДОРОШЕНКО Любов Іванівна

УДК 808. 3-7

АРЕАЛОГІЯ БУДІВЕЛЬНОЇ ЛЕКСИКИ СХІДНОПОЛІСЬКОГО ДІАЛЕКТУ

10. 02. 01 - українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Відділі діалектології Інституту української мови НАН України

Захист відбудеться 9 березня 1999 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої ради Д. 26. 173. 01 при Інституті української мови НАН України (252001, Київ-1, вул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту української мови НАН України (252001, Київ-1, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано “2” лютого 1999 р.

Загальна характеристика роботи

будівельна лексика східнополіський діалект

Серед першочергових завдань українського мовознавства сьогодні залишається докладне вивчення складу, семантичної структури та географії лексики територіальних діалектів. При цьому особливого значення набуває ареалогія - напрям діалектології, у межах якого досліджують характер, лінгвістичну сутність одиниць діалектного членування, просторову поведінку елементів діалектної мови, зумовленість просторових характеристик мовних явищ їх історією, зв'язками з традиційною культурою носіїв діалектів. Актуальним і евристично цінним є представлення географії не розрізнених явищ, а пов'язаних між собою певними відношеннями одиниць у цілісних сегментах мовної системи; для лексичного рівня діалектної мови такими сегментами є передусім тематичні групи лексики (ТГЛ).

Однією з таких ТГЛ є лексика сільського будівництва, здебільшого дуже давня, формована упродовж століть група слів, яка відбиває тривалу еволюцію житла від примітивного до раціонального та найкраще естетично оформленого. Охоплення дослідженням усієї сукупності назв, належних до цієї ТГЛ, передбачає визначення їх семантичної структури та географії.

Різні групи лексики, повязаної з сільським будівництвом, в українському мовознавстві досліджені неоднаково; окремі назви відбиті у лексикографічних працях (зокрема, у «Словарі української мови» за ред. Б. Грінченка, 1907-1909 рр., в атласі Ю. Тарнацького, 1939 р.), спеціальних дослідженнях В.І. Білецького, К.Д. Глуховцевої, А.С. Зеленька, О.М. Євтушка, М.В. та О.М. Никончуків; у східнополіському ареалі цей шар лексики ще не був предметом спеціального описового чи ареалогічного вивчення.

У білоруській мові будівельну лексику вивчали І.І. Лучиць-Федорець, Н.Г. Горбачик, П.В. Стецько, М.Д. Корень і М.С. Шушкевич та ін. ; у російській - В.Є. Гольдін, В.Я. Дерягін, О.М. Мораховська, В.Г. Рудельов.

Обєктом дисертаційного дослідження обрано будівельну лексику саме українського східнополіського говору, оскільки актуальним залишається лінгвістичне вивчення усіх діалектних зон Полісся, що передбачає систематизацію й класифікацію сучасних діалектних фактів, їх синхронно-типологічне представлення та історичну інтерпретацію. Активізація дослідження Полісся викликана тенденцією нівеляції діалектних та етнокультурних особливостей цього регіону Славії внаслідок соціальних та культурно-економічних змін у житті поліщуків, необхідністю зберегти для науки архаїчні лінгвістичні та етнографічні свідчення, важливі для розв'язання проблем українського і слов'янського глото- та етногенезу.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю докладної фіксації та ареалогічної інтерпретації будівельної лексики східнополіського діалекту, уточнення внутрішньосхіднополіського діалектного членування, встановлення відношень українського східнополіського діалекту до інших східнослов'янських діалектів, розширення картографічної бази української лінгвістичної географії та діалектної лексикології й лексикографії.

Метою дисертації є: 1) виявити склад і семантику будівельної лексики східнополіського діалекту; 2) окреслити географію кожної зафіксованої лексеми; 3) встановити тенденції ареального розмежування будівельної лексики у східнополіському діалекті; 4) окреслити відношення досліджуваного ареалу до інших українських, ширше - східнослов'янських діалектних зон.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- за спеціально розробленим питальником (659 питань) здійснити польове обстеження східнополіського говору;

- зафіксувати будівельну лексику в східнополіському діалекті за обраною мережею з урахуванням традиційної культури діалектоносіїв;

- встановити семантичну та формальну варіативність будівельної лексики у досліджуваному континуумі;

- за матеріалами будівельної лексики зясувати членування східнополіського діалекту;

- зясувати відношення східнополіського діалекту до інших зон української

діалектної мови та російських і білоруських діалектів.

Джерелами дослідження послужили власні польові записи, здійснені в 115 н. п. Східного Полісся упродовж 1990-1995 рр. ; залучено також матеріали опублікованих і рукописних атласів і словників, свідчення “Атласу української мови”, “Загальнословянського лінгвістичного атласу”, Картотеки Словника українських народних говорів, праць з етнографії, спеціальної літератури з будівництва.

У роботі використано описовий та лінгвогеографічний методи. Опис ареалогії? рунтується на укладеному нами «Атласі будівельної лексики східнополіського діалекту» (АЛСБ).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в дисертації вперше представлено репертуар будівельної лексики східнополіського говору, подано ареальну характеристику цієї лексики, зясовано внутрішньосхіднополіську диференціацію та звязки з лексикою інших діалектних зон української та суміжних російської й білоруської мов.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що в ній запропонована нова версія ареального членування східнополіського діалекту на підставі картографічного представлення будівельної лексики, з'ясовано типи ареальної поведінки архаїчної й нової лексики, встановлено інтра- та інтердіалектні явища у межах досліджуваної ТГЛ.

Практичне значення дисертації полягає в розширенні емпіричної бази української діалектної лінгвогеографії, лексикології та лексикографії; в тому, що її результати можуть бути використані при укладанні діалектних словників, Лексичного атласу української мови, Поліського етнолінгвістичного атласу. Положення роботи можуть бути застосовані у студіях з української та східнослов'янської ареалогії, історичної лексикології, у порівняльно-історичних, семасіологічних, етимологічних і типологічних дослідженнях словянської лексики, в лінгводидактиці вищої школи (в курсах діалектології, сучасної української літературної мови, спецкурсах та спецсемінарах з проблем лексикології).

Апробація роботи. Окремі розділи й дисертацію в цілому обговорено на засіданні відділу діалектології Інституту української мови НАН України; результати дослідження було представлено у доповідях на трьох міжнародних конференціях (Київ, 1995, 1996, 1997 рр.), на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Сумського педагогічного інституту в 1996-1998 рр. Положення дисертації відбито у чотирьох публікаціях.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 233 найменування, додатків (“Атлас будівельної лексики східнополіського говору”, що охоплює 208 атомарних карт, 26 синтетичних карт, 9 семантичних карт та коментарі до карт; некартографовані матеріали). Повний обсяг дисертаційного дослідження - 728 с.

Зміст роботи

У “Вступі” визначено об'єкт дослідження, обґрунтовано актуальність і новизну теми, сформульовано мету і завдання роботи, теоретичне і практичне значення, окреслено методи дослідження, охарактеризовано джерельну базу дисертації.

У першому розділі «Ареалогія східнополіського діалекту» досліджено внутрішньосхіднополіське діалектне членування за свідченнями будівельної лексики на тлі відомих дотепер діалектних класифікацій.

У першому підрозділі «Історіографія діалектного членування східнополіського говору» розглянуто класифікації українських діалектів, у яких подано оцінку і східнополіського діалекту; це праці А. Шафонського «Топографічний опис Чернігівського намісництва», О. Потебні «О звуковых особенностях русских наречий», «Заметки о малорусском наречии», К. Михальчука «Наречия, поднаречия и говоры Южной России в связи с наречиями Галичины», В. Ганцова «Діалектологічна класифікація українських говорів», «Діялектичні межі на Чернігівщині», І. Зілинського «Проба упорядкування українських говорів» та «Карта українських говорів», класифікації діалектів Ф.Т. Жилка, С.П. Бевзенка, а також класифікація, що подана в “Атласі української мови”.

Відсутність широкої достовірної інформації про локалізацію багатьох діалектних явищ залишає нез'ясованими багато питань діалектного членування. Проте поєднання дотеперішніх досліджень із свідченнями сучасної діалектології та лінгвогеографії дозволяє наблизитися до розвязання питання діалектного членування східнополіського діалекту як самодостатнього континууму та з'ясувати діалектні особливості східнополіського говору української мови на тлі інших східнословянських діалектів.

Спроби докладного розгляду членування східнополіського діалектного континууму в українській діалектології відомі упродовж тривалого часу дослідження цього регіону (праці Н.П. Дейниченко, В.М. Куриленка, Є.О. Черепанової, О.Л. Бабичевої). Отже, питання діалектного членування східнополіського говору було й залишається в центрі уваги вчених, які досліджували цей ареал. Аналіз спроб діалектного членування східнополіського діалекту продемонстрував недостатність емпіричної картографічної бази для? рунтовних висновків; дотеперішні спроби окреслити одиниці територіального членування Східного Полісся? рунтувалися здебільшого на обмеженому фактичному матеріалі, тому не мали необхідної повноти. Проте системний підхід до вивчення діалектів, урахування свідчень усіх мовних рівнів та співвіднесення їх з результатами досліджень інших суміжних наук сприяють глибшому усвідомленню особливостей просторового розміщення діалектних явищ, точнішому визначенню меж діалектних груп.

У підрозділах «Загальна ареалогічна характеристика матеріалу», «Типи діалектного членування східнополіського говору», «Діалектні зони східнополіського говору» здійснено поетапний аналіз скартографованого в АЛСБ матеріалу.

Характеризуючи сучасний стан будівельної лексики східнополіського діалекту, можна спостерегти стійкість у часі (resp. : просторі) одних явищ і поступове згасання інших, а також появу інновацій. Лінгвокартографування дає змогу спостерігати складні процеси взаємодії мовних течій, поєднання старих і нових явищ, витіснення з ужитку давніших форм, накладання на діалектну єдність нових рис.

Досліджуваний східнополіський діалект є маргінальним по відношенню до основного українськомовного масиву. Він охоплює всю північну частину Лівобережної України, межуючи на півночі та сході з діалектами близькоспоріднених мов, що значною мірою визначило ряд його діалектних особливостей.

У діалектному відношенні східнополіський говір має свою внутрішню диференціацію. Ця ареальна диференціація проступає на матеріалі однієї тематичної групи лексики сільського будівництва, що дозволяє уточнити дотеперішні уявлення про діалектне членування досліджуваної території.

Карти демонструють, що у межах східнополіського говору діалектні явища протиставляють такі діалектні зони: а) північ: південь, б) захід: схід, в) північний захід: південний схід. Ізолекси однакової конфігурації чітко протиставляють південну зону північній (к. 194) ; це ізолекси вишки // чердак горище в хліві' к. 108, гумно // клун'а клуня - будівля для зберігання збіжжя, а також для молотьби, віяння' к. 118, плот, плет'ін' // л'іса паркан - огорожа з горизонтальним плетінням лози на забитих у землю кілках' к. 142а та ін., які утворюють густе пасмо, розташоване горизонтально в басейнах Десни та Сейму. Зазначимо, що окремі ізолінії дещо відрізняються своєю конфігурацією, піднімаючись на північ чи опускаючись підковоподібно на південь. Така динаміка хвилеподібних та підковоподібних ізоглос свідчить про взаємодію північних і південних рис, показує особливості проникнення сильніших форм у зону поширення слабших, відображаючи напрями основних мовних потоків та результати їх зіткнень.

Конфігурації ізолекс повторюють конфігурації ізофон, які, утворюючи пасмо, мають значно менше відхилень у розташуванні, а тому роблять протиставлення північних і південних зон ще чіткішим. На південь від цього пасма розміщується ареал окання: ворота великі вхідні двері у клуні' к. 120, молоток молоток' НМ: 362, молот великий важкий молоток' к. 161, а на півночі спостерігається акання, хоча й менш послідовне: варота, малаток, молат. Ізоглоса ствердіння ц в кінці слова сирец' необпалена цегла' НМ: 321 своєю конфігурацією не відрізняється від розглянутих вище ізофон акання.

Пасмо ізоглос, що розмежовує діалектні явища по вертикалі, відділяючи західну зону від східної, значно рідше к. 198. Чітке протиставлення західних рис східним демонструє ізолінія лексем лежак // лежен' лежак - горизонтальна частина димоходу, що лежить на горищі' к. 94. Ізоглоса, що розділяє територію наявності, з одного боку, та відсутності, з другого боку, лексем обшиват' (схід) // палубит' (захід) прибивати дошки до кроков перед спорудженням покрівлі' к. 33, значно відхиляється на схід у північній частині говору і по вертикалі утворює підковоподібне входження в західну зону. Для назви верхнього бруска рами дверей у західній зоні поширена лексема гловен', главен' к. 72. Ізолінія цієї назви в русі з півночі на південь робить глибокий вигин у східну зону і хвилеподібно спускається донизу. У східній частині спостерігається незначне острівне поширення цієї назви. Можливо, в минулому зона функціонування вказаних словоформ мала компактніший характер.

Карти дозволили виділити ще й ізоглоси такого типу, коли мовний континуум ділиться на дві великі зони з північного сходу на південний захід. Ізоглоси, що представлені на синтетичних картах 200 та 201, на лексичному та фонетичному рівнях членують східнополіський говір на північно-західний та південно-східний ареали. Ізолінії лексем шлак // жужелиц'а частково згорілий залишок від спалювання вугілля у вигляді затверділих шматків' к. 98 та кровел'шчик // укривал'шчик покрівельник -робітник, який займається укриванням дахів' к. 157 утворюють чіткішу межу, а ізоглоса опозитів трам // сволок сволок - поздовжня міцна балка, яка підтримує стелю в хаті' к. 69 має деякі відхилення в конфігурації й більше наближається до ізофон поширення голосних о на місці е у слові стел'а стеля в хаті' к. 68 та е на місці у слові п'ісок пісок' к. 150; ці ізоглоси повертаються на захід на південному заході. Можливо, що зони такого типу доцільно вважати не за окремі діалектні підгрупи, а за території, на яких наявні результати взаємодії західної і східної зон східнополіського говору; це своєрідний мішаний мікроареал.

У межах виділених на підставі лексичного та фонетичного матеріалу зон можна відзначити існування підзон, наявність і мовне наповнення яких необхідно враховувати при з'ясуванні складних відносин між окремими ареалами. Ізоглоси окремих явищ проходять в різних напрямках по східнополіській мовній території, протиставляючи різні ареали.

На підставі аналізу 208 лексичних, 9 семантичних, 15 ізоглосних карт та матеріалів 10 карт різних рівнів, укладених за “Атласом української мови” (АУМ) у східнополіському говорі виділяється шість діалектних зон. Ці зони окреслені північно-східною групою ізоглос к. 203, північною к. 205, 206, північно-західною к. 208, 209, 210, центральною к. 213, південно-східною к. 215, південною к. 217 (див. карту “Зони східнополіського діалекту”).

Ізоглосам північно-східної групи притаманне значне варіювання; вони часто значно віддаляються одна від другої, утворюючи широке пасмо. Розташування зони 1 накладається на адміністративно-територіальний поділ: це територія північних районів Сумщини. Деякі ізоглоси цієї групи значно відхиляються на захід: п'ідлокотник підвіконня - нижня частина віконної рами' к. 76, бичок лежак - горизонтальна частина димоходу, що лежить на горищі' к. 94 та ін.

У той же час ізоглоси лексем п'ечка кухонна піч' к. 89 та угол (угал, вугал) куток у хаті, в якому стоять рогачі' к. 86 проходять вертикально через центр цієї зони, розділяючи її на західну і східну частини. Підковоподібне відхилення в конфігурації має й південна межа цієї зони.

Однією з особливостей групи ізоглос, які окреслюють зону 2, є те, що вони не творять щільного пасма, а перетинаються, розходяться, вклинюються у сусідні зони. Ця зона розташована в деснянсько-сновському басейні і окреслена ізоглосами лексем п'ішч, п'ішчик, пишчик, п'іс'ец коротка деревина, яка кладеться в простінках між вікнами' к. 55, балка бантина - поперечна балка між кроквами' к. 65, деривати з коренем в'ітр- зі значенням широка дошка, прибита до кінців лат двосхилого даху з фронтонами, щоб вітер не зривав боків покрівлі' к. 66, ганок ґанок - прибудова з площадкою і східцями для входу в будинок' к. 81, димник отвір для диму в покрівлі старої хати, коли комин не виведено над дахом' к. 93б, дитинец', д'атинец', д'ат'ін'ец настил із дощок на дні колодязя, що запобігає замулюванню джерела, служить для зручності під час чищення' к. 131, ворйе огорожа з горизонтально закріплених жердин' к. 141, боров, боровик лежак - горизонтальна частина димоходу, що лежить на горищі' к. 94.

Ряд ізоглос виділяє північно-західну зону у межиріччі Дніпра, Десни та Снову: гумнишче, гумн'ішче місце, де стояла клуня' к. 4, хата? закидку, хата? зак'ідку дерев'яна хата, при зведенні якої застосовувалася стовпова техніка зведення стін: проміжки між стовпами закладали плахами' к. 18, класт'і мох, класти муих, укладат' мохом затикати щілини між поперечними брусами стіни' к. 27.

З ізолексами північно-західного пасма синтопічні і деякі ізофони, що окреслюють поширення дифтонгів уо, іе на місці наголошених о та е в закритих складах к. 209, 210; зауважимо, що зона поширення дифтонга іе значно ширша, ніж дифтонга уо. Межі поширення слів з дифтонгом іе мають ступінчасте розташування у напрямку з південного сходу на північний захід, що може свідчити про поступове просування з півдня на північ форм, які відтискають на окраїну це фонетичне явище.

Центральна зона 4 к. 213 представлена ізолексами греб'ін' верх - місце, де сходяться схили солом'яної покрівлі' к. 62а, будка склепіння печі - внутрішнє опукле верхнє покриття над черінню' к. 91, труба цементоване кільце в зрубі колодязя' к. 132, присоха один із стовпів, на якому тримається огорожа' к. 143. Ізолінії, що окреслюють цей ареал, мають замкнутий характер і різну конфігурацію (знаходиться в басейні Десни та Остра). Проте ізолекси греб'ін', присоха, будка дещо зміщуються, видовжуються в західному чи східному напрямках, виходячи за природні межі визначеної зони.

Схожу еліпсоподібну, іноді дещо видозмінену конфігурацію мають ізоглоси південно-східної групи, що окреслюють зону 5 к. 215; це ізолекси: прикладка, пр'ікладн'і з'єднані у горішній частині під кутом два дрючки, якими укріплюють, притискають верх солом'яної покрівлі' к. 63, л'ада, л'ад'а, л'ад' невеликий отвір у стелі, призначений для лазіння на горище' к. 70, куча хлів, куди відсаджують свиней для відгодівлі' к. 112б, чоп, чип, ч'іп, чопок дерев'яний цвях, який забивають у прокручені отвори брусів' к. 154. Ця зона знаходиться на півдні Чернігівщини, нижче річки Остер, до кордону на півдні з Київщиною.

Ряд ізолекс творить пасмо, що виділяє південну частину східнополіського говору на лівобережній Київщині к. 217. Важливо, що ізоглоси лексем дворишче хата з городом' к. 1в, л'іпка, л'епка житло, стіни якого будували, накладаючи в опалубок очерет, солому, заливаючи розчином глини та трамбуючи' к. 17, круг цементоване кільце у зрубі колодязя' к. 132 вклинюються в суміжну зону і не утворюють чіткої межі на півночі ареалу.

Визначені зони східнополіського говору характеризуються різними розмірами, неоднаковою конфігурацією та кількістю ізоглос, що їх окреслюють. Розташування ізоглос різних протиставних діалектних явищ відбиває діалектне членування східнополіської території, сприяючи з'ясуванню основних шляхів розвитку східнополіських будівельних термінів. Загальна схема розташування східнополіських ізоглос має складну структуру. Наявність на картах різних типів ізоглос (вертикальних, горизонтальних, діагональних, еліпсоподібних, хвилеподібних, підковоподібних) говорить про складну діалектну взаємодію ареалів у межах досліджуваного континууму. Зауважимо, що саме матеріал однієї тематичної групи як певної цілості дає можливість докладніше з'ясувати членування східнополіського говору та шляхи формування діалектних протиставлень.

Карти АУМ підтверджують виділені в східнополіському говорі на підставі будівельної лексики макро- та мікроареали; ареали скартографованих в АУМ явищ корелюють з ареалами будівельної лексики. Комплекс лексичних та фонетичних явищ виділяє північну та південну зони к. 197, вертикальні ізоглоси АУМ протиставляють західну зону східній к. 199, на лексичному, фонетичному та акцентуаційному рівнях вичленовуються північно-західна та південно-східна зони к. 202. Чітке підтвердження в АУМ на лексичному, фонетичному та морфологічному рівнях знаходять і виділені нами шість мікрозон.

Аналіз будівельної лексики східнополіського діалекту переконує в тому, що лексика цієї ТГЛ утворює складну структуру; переважна більшість її елементів належить до активно вживаного шару, зафіксована в усіх чи більшості картографованих говірок (хата, дом, хлі?, стіна, вікно, двері, піч тощо), а частина належить до периферії системи (турок, гран, ? ара, боро?).

Однією з характерних діалектних особливостей говору є наявність у складі аналізованої ТГЛ обстежених говірок архаїзмів, що демонструють наслідки давніших етапів розвитку цих діалектних систем, та інновацій, пізніших нашарувань. При зясуванні кількісного та якісного співвідношення між цими групами слів враховано характер стійкості назв у мовленні різних поколінь, що не в останню чергу зумовлено стабільністю чи нестабільністю самих реалій. Картографування дозволило виявити різні наслідки змін мовної структури говору: від паралельного вживання старих і нових назв до повного забуття лексем разом із виходом реалій з активного ужитку чи якихось їх якісних змін. До архаїзмів належать назви житлових і господарських приміщень та їх частин: топтанка, топчанка, ліпка, лепка житло, стіни якого будували, накладаючи в опалубок очерет, солому і заливаючи глиною та трамбуючи'; клуна, гумно, пелода, пуна будівля для зберігання, молотьби та віяння збіжжя'; овін, осет приміщення для просушування снопів'; назви знарядь праці: гребінка, трепачка інструмент для підрівнювання (розчісування) соломи на даху'; віхот, клоч: а віхоть для глини, яким змазують долівку' тощо.

Часто в одній говірці функціонують дублети хлі? //сараі господарське приміщення', стела//потолок стеля в хаті', мостина, масніца// дошка, доска одна з дощок підлоги', столніца, сталіна// дошка, доска одна з дощок дощаної стелі'. Зрідка паралельні назви зазнають семантичної диференціації, що зумовлено функціональними змінами реалій, а також використанням різних будівельних матеріалів, часом забудови (напр. : лексема хлі? частіше вживається на позначення тільки старих господарських будівель, а сарай - для позначення приміщень нового типу).

Картографування будівельної лексики показало, що інновації не відіграють суттєвої ролі у формуванні ареальних протиставлень, а відтак не можуть бути визначальними у розвязанні питання діалектного членування східнополіського говору; разом з тим нові лексеми демонструють значну фонетичну та морфемну варіантність, напр. : клеіт, клейат обклеювати стіни будівлі шпалерою', шифер, шіфер, шіфер покрівельний матеріал у вигляді плит із сланцю', черепица, черепіца, чарапіца, черепіца черепиця', плануват, плануват, планіроват, планіруват готувати земляну ділянку для спорудження будівлі'.

Інновації активно функціонують як у центральних, так і в маргінальних зонах східнополіського говору. Зіставлення ареалів архаїчної та інноваційної лексики засвідчує поступове звуження зон поширення архаїзмів, заступлення архаїзмів інноваційними лексемами: (мост / пол підлога з дощок у хаті' к. 56 та підлога з дощок у господарському приміщенні' к. 56а) ; зрідка карти демонструють розширення номінативного поля старої назви (шула виріб у вигляді великого бруска з вапнякової речовини, що використовується у будівництві' НМ: 346).

Окремі архаїзми не утворюють ареалів, а є вузькими локалізмами: начін: а набір інструментів' НМ: 360, куна, куница навісна петля для воріт' НМ: 281, закутат ставити загороду навколо двору' к. 41; клет окрема будівля для зберігання зерна' та ін.

Важливим аспектом лінгвістичної географії є визначення звязку між формою ареалу та його змістом, характером картографованих явищ; при цьому важливими є внутрішня структура ареалу, особливості його лінгвального наповнення, місцерозташування у структурі діалекту як цілості. Протиставлення центральний ареал: маргінальний дозволило виділити у східнополіському говорі: а) латеральні, бокові зони (гран вузький прохід між двома сусідніми будинками' к. 8, ліпка, лепка житло, стіни якого зліплені з вальків - сирих шматків глини, змішаних з соломою' к. 16, осет приміщення для просушування снопів' к. 123, під, под черінь - варильне дно печі' к. 92, кіш спеціальна посудина для зберігання зерна' к. 122) ; б) кругову зону (топор сокира - знаряддя для первинної обробки дерева' к. 58).

За ступенем мовного наповнення континууму вирізняються суцільні, розірвані, розмиті та мереживні ареали.

Суцільні ареали поширення утворює значна кількість будівельних назв: хата деревяний житловий будинок' к. 14, стріха, стреха стріха - нижній край соломяної покрівлі, яка звисає над стіною' к. 60. Прикладами компактних зон із незначною диференціацією, де на тлі майже суцільного недиференційованого ареалу інші опозити становлять лише вкраплення, є карти 43 мазат (спускат, віхтуват) змащувати долівку глиняним розчином', 110 - конушна (стайна, ста? на, хлі?) приміщення для коней', 158а - топоришче (держак, сакеришче) держак сокири'.

Прикладами різних етапів руйнування колись єдиного суцільного ареалу є поширені на території східнополіського говору: а) розірвані ареали (обніжок межа між двома сусідніми садибами, городами' к. 9, заступ лопата - знаряддя для копання землі з держаком і широким відточеним кінцем' к. 170, чулан комора - приміщення в хаті для зберігання продуктів харчування тощо' к. 85) ; б) розмиті ареали (лутки віконна рама - коробка, чотирикутне деревяне кріплення для вікна' к. 75, кочережник коцюбилно - держак коцюби' к. 106) ; в) мереживні ареали (ступенки / східці східці - горизонтальні виступи, перекладини, на які ступають, піднімаючись або спускаючись' к. 82, комин / карниз карниз печі' к. №90).

Окремо виділяються еліпсоподібні замкнуті ареали (лексеми будка склепіння печі - внутрішнє опукле верхнє покриття над черінню' к. 91, брачка рогач - пристосування з двома металевими заокругленими ріжками на довгому держаку' к. 103 та ін.

Хвилеподібне відтиснення діалектних форм на окраїни, звуження ареалу поширення дифтонгів уо, іе у північно-західній частині східнополіського говору демонструють карти 1, 1б, 1в - двуор, 56а - муост, НМ: 222 - туок, 89 - піеч, 221 - хліе? та ін.

Таким чином, аналіз особливостей ареалів показує безперервний процес розвитку діалектних явищ у мовному просторі. Розміщення ізоглос різних протиставних діалектних явищ не тільки відбиває членування східнополіського континууму, але й сприяє зясуванню характеру внутрішньої диференціації діалектної мови, окресленню основних шляхів розвитку східнополіських будівельних назв.

У другому розділі “Ареалогія східнополіського діалекту в загальноукраїнській та східнослов'янській перспективах” описано звязки східнополіського діалекту з іншими українськими та російськими й білоруськими говорами. При дослідженні взято до уваги свідчення не тільки контактних із східнополіським говором зон генетично близьких мов, але й територіально віддалених діалектів російської та білоруської мов. Як показують матеріали, дистантні континууми, демонструючи спільність лексичного репертуару, свідчать або про паралельний, незалежний однаковий розвиток явища у віддалених зонах, або про давні контакти діалектоносіїв цих віддалених ареалів. За своєю природою діалектні явища суміжних та дистантних зон можуть бути різними, проте такі матеріали допомагають зясувати характер міжзональних звязків, прочитати особливості мовних процесів та їх наслідків в одному ареалі через призму іншого ареалу, реконструювати межі поширення лексем у минулому.

На підставі опрацювання лексики східнополіського діалекту у широкому східнословянському контексті вдалося окреслити такі типи ареальних зв'язків одиниць цієї тематичної групи: 1) східнополіські лексеми, для яких за сучасними джерелами не відзначено відповідників в інших східнословянських діалектних зонах; 2) лексеми, спільні для східнополіського говору та інших українських діалектних зон; 3) лексеми, спільні для східнополіського говору та російських діалектів; 4) лексеми, спільні для східнополіського говору та білоруських діалектів; 5) лексеми, спільні для східнополіського, інших українських та російських говорів; 6) лексеми, спільні для східнополіського діалекту, інших українських та білоруських говорів; 7) лексеми, спільні для східнополіського та російських і білоруських говорів; 8) лексеми, спільні для всього східнословянського континууму.

За складом лексики східнослов'янські діалекти дуже близькі між собою, хоча кожен з них має свої специфічні елементи, які виявляються, зокрема, у наявності локально обмежених лексем. Розв'язати питання постання цих локальних діалектних явищ як елементів системи, а не як ізольованих одиниць, можна лише завдяки використанню лінгвокартографування. Ендемізми будь-якого говору мають велике значення і для вияву закономірностей складних процесів міжмовних контактів.

До лексем, що відомі тільки східнополіському говору і не зафіксовані в інших діалектних джерелах, належать: боговиі угол куток у хаті, де висять образи і стоїть стіл, за який садять шанованих гостей', галд'іна простір між поперечними балками, на яких тримається стеля', главен' коротка деревина, яка кладеться в простінках між вікнами', гружоват', грузит' обмазувати стіни будівель глиною з домішками соломи', дитинец', д'ат'ін'ец, утинец, хрест, шат'ор настил із дощок на дні колодязя, що запобігає замулюванню джерела, служить для зручності під час чищення колодязя', клубок верхня частина віконної рами', лошатник неглибока ніша між стіною і піччю', масн'іца одна з дощок дощаної стелі' та ін.

Таким чином, східнополіські говірки, маючи ряд ознак, якими вони протиставлені іншим українським діалектам, одночасно мають у своєму складі багато лексем аналізованої тематичної групи, які семантично й формально спільні з лексикою інших діалектів. Зокрема, ряд лексем цієї тематичної групи об'єднує східнополіський говір з іншими українськими діалектами: барабан склепіння печі - внутрішнє верхнє покриття над черінню', колона, кулина стовп у стіні будівлі', лутка, п'ідлутник підвіконня', тр'ам, трам одна з балок, на які кладуть і прибивають дошки підлоги'; путо, путина бантина - поперечна балка між кроквами'; з російськими: обв'азка; основа підвалина, товста балка, що служить основою дерев'яної стіни', паталоч'іна одна з дощок дощаної стелі', затворка віконниці - зовнішній дерев'яний або металевий щит з однієї або двох стулок для закривання вікон іззовні'; з білоруськими: броўка і п'аколок карниз печі', звено простір між поперечними балками, на яких тримається стеля', кл'емара короткі дошки з прорізами на кінцях, які закладаються поперек стіни у двох місцях зрубу і служать для скріплювання, вирівнювання брусів', лоз'анка житло з плетених з лози стін, обмазаних глиною'; з російськими та білоруськими: хижка комора', вирубка заглиблення вздовж стовпа стіни, в яку закладають кінці поперечних брусів' та напівкругла виїмка на кінці бруса, в який заганяється кінець іншого бруса при зв'язуванні їх у вінець', завал'іна, загвал'іна призьба - невисокий земляний насип, обшитий дошками, який споруджують вздовж стін хати', матиц'а, мат'іца сволок - поздовжня міцна балка, яка підтримує стелю в хаті'; з іншими українськими та білоруськими: спина, сп'іна, строп, струп місце, де сходяться схили солом'яної покрівлі', тр'ам, трем, тр'ама сволок - поздовжня міцна балка, яка підтримує стелю в хаті' і одна з поперечних балок стелі'; з іншими українськими та російськими: рундук ґанок - прибудова з площадкою і східцями біля входу в будинок', саж спеціальне приміщення, куди відсаджують свиней для відгодівлі', гладит' штукатурити стіни, стелю', бороў, баравок лежак - горизонтальна частина димоходу, що лежить на горищі', голоўка димар над дахом хати', зв'ід внутрішнє опукле верхнє покриття над черінню'; з діалектам усіх східнослов'янських діалектних мов: латит' прибивати дошки до кроков перед спорудженням покрівлі', мостит' настилати підлогу дошками', мш'іт', мошит' затикати щілини між поперечними брусами дерев'яної стіни мохом тощо'.

Відзначимо, що при виявленні належності тієї чи іншої назви до певного типу паралелей виникали труднощі, оскільки на підставі наявних лексикографічних джерел не завжди вдалося беззастережно окреслити ареали функціонування лексем. І все ж ми свідомі того, що необхідно використовувати й не завжди повні матеріали, бо зіставлення навіть таких свідчень дає можливість спостерегти зміну чи стійкість структури слова, модифікацію або стабільність семантики на досліджуваній території та в інших східнослов'янських зонах.

Таким чином, аналіз будівельної лексики східнополіського говору на тлі відповідної тематичної групи лексики інших східнословянських діалектних зон свідчить, що значна частина східнополіських назв не замикається в досліджуваному ареалі, а має надійні відповідники - семантичні, формальні - в інших українських та суміжних і віддалених білоруських і російських діалектних зонах. Останнє є свідченням генетичних та ареалогічних зв'язків трьох східнослов'янських діалектних мов.

У “Висновках” узагальнено результати проведеного дослідження східнополіського діалекту української мови. Відзначено, що лексика традиційного сільського будівництва утворює складну структуру, об'єднуючи активно вживані елементи та одиниці пасивного фонду. З'ясовано, що лексика в структурі говору зазнає постійних змін, демонструючи фонетичну, морфемну та семантичну варіативність у різних говірках.

Інтерпретація східнополіського діалектного матеріалу в контексті трьох східнословянських мов показала, що для багатьох понять, повязаних з будівництвом, у східнословянських говорах побутує велика кількість спільних назв, які у різних діалектах мають фонетичні, морфемні відмінності, проте демонструють незаперечний генетичний та ареальний - контактний чи дистантний - звязок. Зіставний аналіз свідчень східнословянських діалектів уможливлює моделювання етапів і напрямів розвитку значень аналізованих лексем.

Крім спільних з іншими говорами лексем у складі будівельної лексики східнополіського діалекту відзначено чимало специфічних назв, які не зафіксовані в описах, словниках та атласах з інших територій. Проте більшість лексем є інтегральними у загальноукраїнському та східнословянському континуумах.

Основні положення дисертації відображено в публікаціях:

1. Номінація традиційних сільських будівель у східнополіському діалекті // Полісся: мова, культура, історія. - Київ, 1996. - С. 118-126.

2. Східнополіське традиційне будівництво у світлі номінації й народних вірувань // Український діалектологічний збірник. Книга 3. Пам'яті Тетяни Назарової. - Київ, 1997. - С. 325-334.

3. До питання визначення типів ареалів східнополіського діалекту (за матеріалами будівельної лексики) // Філологічні науки. Збірник наукових праць. Вип. 1. - Суми, 1998. - С. 18-25.

4. Методичні вказівки і матеріали для збирання будівельної лексики та обрядів, звичаїв, повір'їв, пов'язаних з сільським будівництвом. - Суми, 1995. -56 с.

Дорошенко Л.І. Ареалогія будівельної лексики східнополіського діалекту.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук із спеціальності 10. 02. 01 - українська мова, Інститут української мови НАН України, Київ, 1999.

У роботі досліджена ареалогія лексики українського східнополіського діалекту, яка відтворює ідеографічну сферу “традиційне сільське будівництво”; запропоновано нову класифікацію досліджуваного ареалу на підставі вперше створеного регіонального лексичного атласу окремої тематичної групи лексики. З'ясовано відношення внутрішньосхіднополіської діалектної диференціації за даними будівельної лексики до діалектного членування цього ареалу, здійсненого на підставі фонетичних та морфологічних рис. Докладно розглянуто зв'язки (контактні й дистантні) східнополіського діалекту з іншими говорами східнослов'янського континууму в межах лексики, що відбиває традиційне сільське будівництво.

Дисертацією є рукопис.

Ключові слова: ареал, ареалогія, говір, діалект, ізоглоса, ізофона, лексична система, східнополіський діалект.

Дорошенко Л.И. Ареалогия строительной лексики восточнополесского диалекта.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 02. 01 - украинский язык, Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 1999.

В работе исследуется ареалогия строительной лексики восточнополесского говора украинского языка. Актуальность исследования обусловлена необходимостью фиксации и ареалогической интерпретации лексики восточнополесского диалекта, уточнения внутренневосточнополесской диалектной дифференциации, расширения картографической базы украинской лингвистической географии, эмпирической базы украинской диалектной лексикологии и лексикографии.

Рассмотрены прежние классификации украинского диалектного языка, в которых определен статус и восточнополесского диалекта. В работе представлена современная классификация исследуемого континуума; при этом во внимание принимаются как лингвистические, так и этнографические свидетельства. В результате картографирования выделены микро- и макроареалы. На основании анализа 208 лексических, 9 семантических, 15 изоглоссных карт, а также материалов “Атласа украинского языка”, в восточнополесском говоре выделены 6 зон, которые очерчены изоглосами северо-восточного, северного, северо-западного, центрального, юго-восточного и южного направлений. Выделенные зоны восточнополесского говора на лексическом уровне коррелируют с аналогичными единицами диалектного членения, определенными по материалам АУЯ на фонетическом и морфологическом уровнях.

Лингвокартографирование дает возможность наблюдать сложные процессы взаимодействия различных языковых потоков, в частности, с юга на север, с запада на восток, с северо-запада на юго-восток.

Важным аспектом лингвистической географии является определение связи между формой, конфигурацией ареала и его лингвистическим содержанием; при этом существенен характер “наполнения” ареала (плотность, последовательность реализации явления в частных диалектных системах и др.).

Анализ особенностей ареала демонстрирует постоянство динамики диалектных явлений в языковом пространстве.

Характеристика современного состояния строительной лексики восточнополесского диалекта демонстрирует устойчивость во времени и пространстве одних явлений и постепенное угасание других, а также появление в языковом континууме инноваций.

В работе определены отношения исследуемого диалекта к другим украинским, русским и белорусским говорам. Исследование показало, что существует ряд типов отношений восточнополесского ареала к иным восточнославянским диалектным зонам; установлено, что существует: 1) восточнополесская лексика, для которой современными источниками не зафиксированы параллели в иных восточнославянских диалектных зонах; 2) восточнополесская лексика, общая для исследуемой и других украинских диалектных зон; 3) лексика, общая для восточнополесского говора и русских диалектов; 4) лексика, общая для восточнополесского говора и белорусских диалектов; 5) лексика, общая для восточнополесского, других украинских и русских говоров; 6) лексика, общая для восточнополесского диалекта, других украинских и белорусских говоров; 7) лексика, общая для восточнополесского, русского и белорусского говоров; 8) лексика, общая для диалектов всех восточнославянских диалектных языков.

Установлено, что современное состояние восточнополесского диалекта украинского языка характеризуется наличием архаизмов и инноваций. В исследовании уделяется внимание также внешним, формальным показателям ареалов; рассматривается проблема связей изучаемого ареала с другими говорами всего восточнославянского языкового континуума.

Анализ строительной лексики восточнополесского говора на фоне иных восточнославянских диалектных зон свидетельствует о том, что значительная часть анализируемых наименований восточнополесского диалекта не замыкается в этом ареале, а имеет надежные соответствия в других украинских, белорусских и русских диалектных зонах, причем зачастую не только в контактных, но и в дистантных диалектных системах.

Диссертацией является рукопись.

Ключевые слова: ареал, ареалогия, частная диалектная система, диалект, изоглосса, изофона, лексическая система, восточнополесский диалект.

Doroshenko L.I. Area of Building Vocabulary of East Polyssya Dialect.

The dissertation for the Candidate Degree in Philology, Speciality 10. 02. 01 - the Ukrainian language, Ukrainian Language Institute of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 1999.

The defended manuscript investigates the building vocabulary of East Polyssya dialect of Ukrainian in the aspect of its area. The classification of the dialect under investigation is given, besides the ethnographic material is partially taken into consideration. As a result of the classification both macro- and microareas are singled out. The defined zones of East Polyssya dialect on the lexical, phonetic and morphological material of the building vocabulary agree with the data of the Atlas of the Ukrainian Language.

It is proved that the modern state of East Polyssya dialect of Ukrainian is characterized by the presence of innovations and archaisms. In the investigation some attention is paid to the exterior, formal aspects of areas; the problem of connections of the investigated area with other dialects of the whole East Slavonic language continuum is revealed.

Key words: area, arealogy, dialect, isoglossis, isophone, lexycal system, dialect of Eastern Polissja.

Размещено на Allbest.ru