Функціонально-семантичне поле здрібнілості в слов’янських та германських мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ ЗДРІБНІЛОСТІ В СЛОВ'ЯНСЬКИХ ТА ГЕРМАНСЬКИХ МОВАХ

Спеціальність: Загальне мовознавство

Ситенко Ольга Олександрівна

Донецьк, 2008 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У сучасній теорії та методології мовознавства функціональний підхід до дослідження мовних фактів набуває особливої актуальності у зв'язку зі зверненням лінгвістики до вивчення мови в її реальному функціонуванні, що зумовлює комплексний підхід до аналізу мовних явищ, коли кожна окрема одиниця мови, постаючи складником цілісної системи, досліджується з погляду виконуваних нею функцій. З іменами Ш. Баллі, О.В. Бондарка, І.Р. Вихованця, О. Єсперсена, І.О. Бодуена де Куртене, О.М. Пєшковського, О.О. Потебні та ін. пов'язують функціональний підхід до вивчення мови як складної системи, утворюваної ієрархічними мовними рівнями. На сучасному етапі активно розробляється один із напрямів функціональної граматики, який базується на понятті поля, зокрема, функціонально-семантичного поля (О.В. Бондарко, І.Р. Вихованець, А.П. Загнітко, О.О. Тараненко тощо). Цей аспект функціональної граматики спрямований на дескрипцію функцій тих чи інших компонентів мови (граматичних форм, синтаксичних конструкцій, лексики) в їхній взаємодії з відповідним середовищем, парадигматичним або мовленнєвим.

Незважаючи на значну кількість праць, присвячених дослідженню мовних явищ на основі польового принципу (В.Г. Адмоні, О.І. Бєляєва, О.В. Бондарко, І. Вахек, В.Г. Гак, О.В. Гулига, М.М. Гухман, Л. Деже, Н.О. Слюсарева, О.І. Шендельс та ін.), проблема демінутивності (в дисертаційній роботі використовується термін демінутивність як синонімічний за значенням до лексеми здрібнілість, однак який є значно ширшим за своїм значеннєвим діапазоном, а відтак постає універсальним термінологічним засобом для номінування досліджуваного мовного аспекту) як одного з мовних явищ, що репрезентує своєрідний семантичний синтез та інтегрує одночасно значення розмірної ознаки об'єктивно існуючих предметів та емоційно-оцінного відношення до них з боку мовця, з використанням терміна функціонально-семантичне поле (далі ФСП) не мала ґрунтовного студіювання в загальнотипологічному та контрастивному аналізі одно- та різноструктурних мов. Саме тому в сучасних умовах постає необхідність визначення регулярності або нерегулярності певних засобів реалізації семантики демінутивної ознаки та встановлення специфіки градуювання такої семантики, простеження спеціалізованих експлікативних засобів вираження функціонально-семантичного поля демінутивності в слов'янських та германських мовах, залишається нерозкритим питання виділення ядерних або приядерних або периферійних структур цього ФСП у споріднених та неспоріднених мовах. Все це актуалізує проблему загальнотеоретичного аналізу категорійної семантики демінутивності в слов'янських та германських мовах, визначення площин спільного та різного в функціонально-семантичному польовому вимірі і простеження категорії демінутивності як мовної універсалії.

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена декількома чинниками, передусім, дискусійністю щодо статусу демінутивних одиниць, відсутністю праць, присвячених комплексному загальнотеоретичному аналізу ФСП демінутивності в аспекті частиномовної конкретизації проблеми на матеріалі іменникових, прикметникових, займенникових, числівникових, дієслівних, прислівникових та вигукових форм, а також на інших мовних рівнях у слов'янських та германських мовах, невизначеністю термінологічного апарату досліджуваної проблеми.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складником наукової роботи кафедри мовознавства та російської мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов і розкриває один з аспектів проблеми „Композити російської мови в ономасіологічному аспекті” (номер реєстрації 250709F21520).

Її проблематика погоджена з Науковою координаційною радою „Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (протокол №3 від 20.06.02 р.).

Мета дисертації полягає у комплексному аналізі демінутивних одиниць у функціонально-семантичному польовому вимірі на матеріалі слов'янських та германських мов (української, російської, англійської та німецької), визначенні їхніх семантичних, структурних, типологічних характеристик та встановленні загальнотеоретичних показників цих форм.

Для реалізації цієї мети поставлено такі завдання:

1) проаналізувати, систематизувати термінологічний апарат загальнотеоретичного розгляду ФСП демінутивності та з'ясувати статус категорії демінутивності в системі граматичних категорій;

2) визначити критерії виділення ядерних або неядерних площин ФСП демінутивності в слов'янських та германських мовах;

3) виявити ієрархію форм демінутивної ознаки в українській, російській, англійській та німецькій мовах;

4) проаналізувати особливості парадигматичної структури ФСП демінутивності в аналізованих мовах;

5) описати синтетичні й аналітичні засоби вираження ФСП демінутивності різними частинами мови на матеріалі досліджуваних мов;

6) простежити продуктивність словотвірних засобів утворення демінутивних форм;

7) виявити функціонально-стилістичні особливості форм демінутивності в межах ФСП у слов'янських та германських мовах.

Об'єктом дослідження постає ФСП демінутивності в слов'янських та германських мовах.

Предметом безпосереднього аналізу є іменникові, прикметникові, займенникові, числівникові, дієслівні, прислівникові та вигукові утворення, що підлягають демінутивному ступенюванню в його синтетичній та аналітичній формах в українській, російській, англійській та німецькій мовах.

Методологія роботи ґрунтується на дослідженні характеру взаємодії, взаємозв'язку плану змісту і плану вираження в мові та мовленні, що пов'язано з однією із фундаментальних проблем лінгвістичної теорії - функціонування мовних одиниць у тексті та мовленні, а також на принципі цілісного комплексного підходу до мовленнєвих явищ і закономірностей їхнього функціонування в художньому контексті, що передбачає багаторівневий аналіз тексту. Мова при цьому розглядається не як формальна система, абстрагована від умов її використання, а як засіб комунікативної взаємодії, що здійснюється в соціальному та психологічному контекстах. Особлива увага надається положенням семіотики про знак і його структуру, про змістове і контекстуально зумовлене семантичне варіювання форм. Однією з ключових засад роботи постає думка про те, що мовний знак, як і мова загалом, являють собою погляд на світ, певний спосіб його розуміння.

Методика дослідження має комплексний характер, який полягає у використанні різних методів і прийомів, що зумовлено метою та конкретними завданнями і дає можливість розглянути досліджувану категорію з погляду семантики, словотвірної будови, особливостей функціонування в тексті. Аналіз ФСП демінутивності проведено із застосуванням методів: описового (на синхронному зрізі), дедуктивного, зіставного, компонентного, що є важливими для сучасних лінгвістичних теорій. Під час дослідження застосовано прийом кількісних підрахунків у площині статистичного опрацювання матеріалу.

Матеріалом для дисертаційного дослідження стали демінутивні іменникові, прикметникові, займенникові, числівникові, дієслівні, прислівникові та вигукові утворення, виявлені в тлумачних словниках української, російської, англійської та німецької мов, а також ці похідні, наявні у творах українських, російських, англійських, американських та німецьких письменників і науково-популярних текстах ХІХ, ХХ та ХХІ століть (загальна картотека складає 7000 одиниць).

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що уперше в мовознавстві запропоновано загальнотеоретичний, функціонально-контрастивний аналіз ФСП демінутивності в українській, російській, англійській та німецькій мовах; простежено спектри вияву семантики категорії демінутивності в різних мовах; розроблено концепцію концентрично-кільцевої організації ФСП демінутивності; з'ясовано особливості семантики та структури ФСП демінутивності в слов'янських та германських мовах, виявлено продуктивність творення форм демінутивності у досліджуваних мовах.

Теоретичне значення роботи визначуване тим, що вона становить комплексний аналіз ФСП демінутивності в одно- та різноструктурних мовах, у ній простежено закономірності основних або неосновних засобів вираження семантики демінутивної ознаки, вперше встановлено в контрастивному вимірі регулярність або нерегулярність демінутивного ступенювання у польовому вимірі та визначено специфіку співвідносності або неспіввідносності основних або неосновних засобів творення форм демінутивного ступенювання та виявлено ядерні або приядерні або периферійні категорійні форми демінутивної ознаки в межах ФСП у аналізованих мовах.

Концептуальна основа дисертації, яка усталює погляд на демінутивність як універсальну категорію, що підлягає польовому студіюванню в мовах спільних або різних структур, та результати проведеного дослідження можуть бути використаними в подальших теоретичних її опрацюваннях.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що матеріали роботи можуть бути використані для подальшого загальнотеоретичного, контрастивного вивчення семантики, словотвору, типології категорій одно- та різноструктурних мов, при написанні порівняльної граматики слов'янських та германських мов, укладанні словників, при читанні загальнотеоретичних та практичних курсів із сучасних слов'янських і германських мов, опрацюванні нових спецкурсів та семінарів. Ці положення знайдуть застосування при написанні курсових, дипломних та магістерських робіт, у перекладацькій діяльності.

Особистий внесок здобувача полягає в опрацюванні власного підходу до процедури зіставлення демінутивних форм в українській, російській, англійській та німецькій мовах, обґрунтуванні концепції концентрично-кільцевої організації ФСП демінутивності, в отриманні всіх практичних даних, на яких базується дослідження, у здійсненні статистичної обробки й інтерпретації отриманих показників. Усі результати дослідження отримані автором одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Основні здобутки дослідження були викладені на звітних конференціях професорсько-викладацького складу Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (2005-2008 рр.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми типології граматичних одиниць” (м. Рівне, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Східнослов'янська філологія: від Нестора до сьогодення” (м. Горлівка, 2006 р.), ХІІ Міжнародній науковій конференції з актуальних проблем семантичних досліджень „Текст та його одиниці в аспекті різних лінгвістичних парадигм” (м. Харків, 2007 р.). Вся дисертація загалом та окремі її розділи обговорювалися на кафедрі філології іноземних мов, кафедрі мовознавства та російської мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.

Публікації. Проблематику та основні положення дисертації викладено у восьми одноосібних статтях, що опубліковані у фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Структура дисертаційного дослідження визначена його метою і завданнями, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, списку джерел фактичного матеріалу й додатків. Загальний обсяг роботи - 199 сторінок, основний текст - 174 сторінки.

2. СТРУКТУРА ТА ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У ВСТУПІ з'ясовано стан вивчення мовних явищ у функціональному аспекті в сучасному мовознавстві, обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету і завдання, об'єкт та предмет роботи, з'ясовано методи, наукову новизну, теоретичне значення і практичну цінність одержаних результатів, особистий внесок здобувача.

ПЕРШИЙ РОЗДІЛ дисертаційного дослідження „Теоретичні та методологічні засади аналізу функціонально-семантичного поля демінутивності” складається з чотирьох підрозділів: „Загальна характеристика функціонального напряму у граматиці”, „Загальнотеоретичне тлумачення концепту „поле”. Функціонально-семантичне поле як спосіб дескрипції мови”, „Статус та диференційні ознаки демінутивних утворень: універсальність та квалітативність”, „Системно-структурний опис категорії демінутивності як функціонально-семантичного поля. Архітектоніка функціонально-семантичного поля демінутивності”. Він присвячений характеристиці функціонального напряму в граматиці, з'ясуванню принципів, об'єктів та завдань, що складають основу цього напряму, розгляду системно-структурного аспекту функціонально-семантичного поля як одного з напрямів функціональної граматики, визначенню статусу, кваліфікативних і диференційних ознак ФСП демінутивності та структурно-семантичних особливостей демінутивних утворень.

Функціональний підхід у мові ґрунтується на понятті мовної системи „як інструмента думки та комунікації, як системи засобів, яка служить будь-якій певній меті” (І. Вахек). Функціоналізм - форма пояснення, проміжна між формулюванням законів і раціональним культурологічним поясненням та трактується як „сукупність шкіл і напрямів, що постали як одне з відгалужень структурної лінгвістики і яким притаманна увага до функціонування мови як засобу спілкування” (Т.В. Булигіна). Функціональна граматика позиціонується як така, що:

а) описує семантичні категорії, які ґрунтуються на різних засобах граматичного вираження у певній мові в їхній взаємодії з лексичними і контекстуальними засобами;

б) встановлює закономірності та правила функціонування граматичних форм і конструкцій, що взаємодіють з одиницями різних рівнів мовної системи при передачі змісту висловлення. Основу функціональної граматики складає принцип єдності системно-структурного та функціонального аспектів граматики;

в) специфіка цього аспекту полягає в тому, що дослідження визначається не за окремими рівнями або аспектами граматичної системи, а з опертям на функціонально-семантичні єдності певної мови, що поєднують елементи різних рівнів, які в свою чергу взаємодіють на семантичній основі.

Об'єктом вивчення функціональної граматики постають комплекси різнорівневих мовних засобів, що взаємодіють у реалізації певних семантичних функцій. Ці комплекси називаються дослідниками по-різному: граматико-лексичними полями (О.В. Гулига, О.І. Шендельс та ін.), функціональними підсистемами (А.М. Мухін, О.М. Ремчукова, Н.О. Слюсарева та ін.), функціонально-семантичними полями (О.І. Бєляєва, О.В. Бондарко, З.Д. Попова та ін.).

Поле - це сукупність мовних (в основному лексичних) одиниць, що об'єднані спільністю змісту (іноді також спільністю формальних показників) та відображають поняттєву предметну та функціональну подібність позначуваних явищ. На підставі трактувань загальних принципів поля його основні характеристики можна звести до таких:

1) поле презентує інвентар елементів, пов'язаних між собою структурними відношеннями;

2) елементи, що формують поле, мають семантичну спільність та виконують у мові спільну функцію;

3) поле може поєднувати однорядні та різнорядні елементи;

4) у структурі поля диференціюються мікрополя;

5) у складі поля розмежовуються ядерні та периферійні конституенти; ядро консолідується навкруги компонента-домінанти, периферія має зонну організацію;

6) ядерні компоненти найбільш спеціалізовані на виконанні функцій поля, систематично використовуються, виконують функцію поля найбільш одноманітно. Вони найбільш фриквентативні та облігаторні порівняно з іншими конституентами поля;

7) між ядром та периферією існує перерозподіл функцій, які виконує поле, частина функцій припадає на ядро, частина - на периферію;

8) межа між ядром та периферією, а також окремими зонами периферії не є чіткою;

9) компоненти поля можуть належати ядру одного поля та периферії іншого поля і навпаки;

10) різні поля певною мірою можуть нашаровуватись одне на одне, формуючи кореспондувально зону поступових переходів;

11) типологія полів дуже різноманітна, а їхні квантитативно-квалітативні показники надзвичайно різняться.

На подібних засадах, але водночас із суттєво відмінними принципами, формується функціонально-семантичне поле. ФСП притаманні специфічні риси, на які в різний час вказували О.І. Бєляєва, О.В. Бондарко, З.Д. Попова, Н.О. Слюсарева, А.А. Хадєєва-Бикова та інші.

Функціонально-семантичне поле, за В.М. Ярцевою, трактується як система різноярусних засобів певної мови (морфологічних, синтаксичних, словотвірних, лексичних, комбінованих), що взаємодіють на основі спільності їхніх функцій, які базуються на якійсь певній семантичній категорії.

Основу кожного ФСП складає певна семантична категорія, яка являє собою семантичний інваріант або стрижень, що інтегрує навколо себе різнорідні мовні засоби та зумовлює їхню взаємодію. Мовним угрупованням, що конституюють ФСП, притаманні відповідні риси:

1) наявність у мовних засобів, що входять до певного угруповання, спільних інваріантних семантичних функцій;

2) взаємодія не тільки однорядних, а й різнорядних елементів (фонетичних, граматичних, лексичних, синтаксичних);

3) структура, у якій визначальну функцію відіграють:

а) членування „центр або ядро - периферія”;

б) поступові переходи між компонентами відповідної групи та іншими угрупованнями;

в) частковий перетин та „спільні сегменти”.

Демінутивність може бути покваліфікована як системно-мовне явище, оскільки на окремих мовних ярусах (синтаксичному, лексичному, словотвірному) уже закріпилися певні засоби для регулярної її реалізації. Демінутивність належить до універсально-типологічних явищ, оскільки в самій людській природі закладена потреба диференціювати ставлення до певної особи, предмета чи явища і висловлювати певним чином власну емоційно-експресивну оцінку до учасника або неучасника комунікативно-мовленнєвого акту. Демінутивні утворення були предметом досліджень багатьох мовознавців, зокрема К.С. Аксакова, Л.А. Булаховського, В.В. Виноградова, І.Р. Вихованця, О.Х. Востокова, К.М. Галкіної-Федорук, К.Г. Городенської, М.А. Жовтобрюха, О. Єсперсена, М.В. Кравченко, М.В. Ломоносова, Г. Марчанда, В.П. Олексенка, С.С. Плямоватої, О.О. Потебні, Г. Суїта, О.О. Шахматова, Л.В. Щерби та ін.

Демінутивність - це лінгвістична категорія об'єктно-розумового та кваліфікативно-оцінного характеру, що вказує на зменшеність предмета, істоти чи явища, яка має емоційно-експресивне забарвлення або супроводжується суб'єктивною оцінкою: позитивною, рідше негативною.

Знакова репрезентація категорії демінутивності є вельми різноманітною й охоплює кілька рівнів мови: фонетичний, словотвірний, лексичний, лексико-синтаксичний та синтаксичний рівні. Для слов'янських мов характерні демінутиви, утворені синтетично, шляхом приєднання зменшено-експресивного суфікса до твірної основи слова, причому приєднуватися можуть симультанно декілька суфіксів, що суттєво увиразнює відтінок демінутивного значення:

- укр. ямка, горішок, хутірець, хустинка, аніскілечки, анітрішечки, гиденький, далеченький, куценько тощо;

- рос. моторчик, зеркальце, гвоздик, пятнышко, ручеек, бульварчик, бодренький, плохенько та ін. (значення об'єктивної зменшеності);

- укр. матуся, бідонька, масельце, п'яничка, брехунець, поетик, світлесенький, зграбненько, їстоньки, спаточки, обойко і под.;

- рос. тетушка, ноченька, щец, зятек, новенький, кучерявенький, спатки тощо (оцінне значення);

- укр. голубочок, тиночок, камінчик, бджілочка, невістонька, слабенький, обоєчко і т. ін.;

- рос. окошечко, сиротиночка, ошибочка, парнишечка, крышечка, остренький, тоненький, немножечко і под. (значення зменшеності-експресивності).

Англійські та німецькі демінутиви мають аналітичний характер: демінутивне значення передається переважно словосполученнями типу Пр + І (прикметник + іменник), де відтінок зменшеності-експресивності реалізується в більшості випадків першим компонентом словосполучення:

- англ. little kitchen, tiny table, low curtain, small boy, short notes тощо;

- нім. kleiner Junge, kurzes Kleid, schmaler Fuвweg і под. (значення зменшеності або зменшеності-емоційності);

- англ. sweet voice, poor man, little manikin і т. ін.;

- нім. schmackhafte Marmelade, schцnes Mдdchen та ін. (значення оцінності).

Досить поширеним постає опрощення або дедемінутивація демінутивних одиниць. Це спричинено історичними змінами в лексичному складі мови, які виявляються у зникненні слів із непохідною основою:

- укр. ранок, кінець, вінець тощо;

- рос. варежка, ветка, платок, миска і под.;

- англ. hamlet, cordling та ін.

В розходженні значень генетично споріднених слів: такі слова, спеціалізуючись у термінологічному значенні, перетворилися в окремі лексеми:

- укр. ніжка стола, ручка двірна, кришталик в оці тощо;

- рос. вилка столовая, лопатка анатом., стрелка часовая і под.;

- англ. nozzle, spinnerette, locket та ін.

У ДРУГОМУ РОЗДІЛІ „Функціонально-семантичне поле демінутивності в слов'янських мовах”, що охоплює три підрозділи: „Семантика ядерного компонента ФСП демінутивності та особливості її вияву”, „Вторинна семантика демінутивних одиниць та особливості її вияву”, „Функціонально-семантична характерологія зменшено-оцінних одиниць ФСП демінутивності в слов'янських мовах”, та ТРЕТЬОМУ РОЗДІЛІ „Функціонально-семантичне поле демінутивності в германських мовах”, що складається з трьох підрозділів: „Семантика ядерного компонента ФСП демінутивності та особливості її вияву”, „Вторинна семантика демінутивних одиниць та особливості її вияву”, „Функціонально-семантична характерологія зменшено-оцінних одиниць ФСП демінутивності в германських мовах”, вперше постає запропонована концепція концентрично-кільцевої організації ФСП демінутивності в українській, російській, англійській та німецькій мовах.

ФСП демінутивності слов'янських та германських мов має концентрично-кільцеву організацію, що встановлено на підставі польової організації та є моноцентричним, що свідчить про чітко окреслений центр та периферію. У ядрі ФСП демінутивності зосереджено максимальну концентрацію ознак демінутивного ступенювання, які репрезентовані максимальним функціональним навантаженням, найбільшою спеціалізованістю засобів реалізації семантичної функції ФСП демінутивності, регулярністю функціонування.

ФСП демінутивності складається з ядра, де реалізується первинна семантика категорії демінутивності, приядерного та периферійного кіл з реалізацією вторинної категорійної семантики. Кола за структурно-семантичним та статистичним принципами поділяються на відповідні зони. В українській мові ядро складає 10,2%, в російській - 9,3% загальної кількості досліджуваних одиниць і виступає найменшим у порівнянні з германськими мовами, де ядро є найбільшим - 74,55% (англ. мова), що пов'язано з більшим навантаженням ядерної площини в германських мовах (див. далі табл.).

Ядро наповнено формами - виразниками первинної семантики ФСП демінутивності (сема об'єктивної зменшеності), в слов'янських мовах ядро репрезентовано похідними іменниковими, прикметниковими, займенниковими та прислівниковими афіксальними формами із семою зменшеної ознаки (укр. ранка, невеличкий, анічогісінький, вузенько тощо; рос. лесок, коротенький, реденько і под.), що мотивується флективністю слов'янських мов; в англійській та німецькій мовах - зменшеними аналітичними утвореннями, репрезентованими ад'єктивно-субстантивними словосполученнями:

- англ. small book, little cloud та ін.;

- нім. kleiner Junge, kurzer Bach тощо.

Що мотивується аналітизмом германських мов. Ядро досліджуваних мов характеризується наявністю форм з „граничними афіксами” (українська, російська мови), однобічним вираженням демінутивного значення ад'єктивним конституентом (германські мови).

Приядерні та периферійні кола концентрично-кільцевої організації ФСП демінутивності вміщують форми, через які реалізується вторинна семантика ФСП демінутивності. У слов'янських мовах приядерне коло поділяється на 8 зон: афіксальні іменникові, прикметникові, числівникові, дієслівні, прислівникові та вигукові форми на позначення зменшеності-пестливості та пестливості:

- укр. доярочка, худенький, далеченько, питоньки, першенький, ойойоєчки та ін.;

- рос. подарочек, кисленький, давненько, спатки, агусечки і под.

Суфіксальні або несуфіксальні прикметники зі зменшеною або зменшено-пестливою семантикою у поєднанні із суфіксальними іменниками на позначення зменшеності або зменшеності-пестливості:

- укр. невеличкий сніжок, крихітна кімнатка тощо;

- рос. узенькая стежечка, мелкая лужица та ін.

Прикметникові та прислівникові утворення зі значенням неповноти вияву ознаки:

- укр. блідуватий, важкувато і под.;

- рос. тонковатый, грубовато тощо.

Суплетивні іменникові форми на позначення істот молодого віку:

- укр. щеня, порося і под.;

- рос. цыпленок, жеребенок і т. ін.

Суфіксальні іменникові, прикметникові, прислівникові редуплікати на позначення зменшеності та зменшеності-пестливості:

- укр. котик-коток, став-ставок, біленький-біленький, гарненький-прегарненький, поганесенький-препоганесенький, один-однісінький, швиденько-швиденько, далеченько-предалеченько тощо;

- рос. ротик-роток, мягенький-мягенький, тяжеленький-претяжеленький, один-одинешенек, слабенько-преслабенько і под.

В англійській мові приядерне коло охоплює 11 зон, які репрезентовані прикметниками із семою зменшеності або зменшеності-пестливості з:

- приад'єктивним поширювачем (very few things, rather small man та ін.);

- ад'єктивно-субстантивними словосполученнями на позначення зменшеності або зменшеності-пестливості (small willow trees, tiny little thing тощо);

- кореневими словами на позначення зменшеності, зменшеності-пестливості (child, calf, little, low, least і т. ін.);

- субстантивними словосполученнями на позначення зменшеності, зменшеності-пестливості (lamb hog, pupil age і под.);

- афіксальними іменниковими, прикметниковими та прислівниковими утвореннями на позначення зменшеності, зменшеності-пестливості (oakling, riveret, booklet, lassie тощо);

- складними іменниковими, прикметниковими та прислівниковими формами із семою зменшеності, зменшеності-пестливості (herd-boy, kiddy-car, maiden-child, pocket-sized та ін.);

- редуплікованими іменниковими формами із семою зменшеності, зменшеності-пестливості (piggy-wiggy, humpty-dumpty, beddie-weddie і под.);

- складними прикметниками, прислівниками на позначення ступеня вияву ознаки кольорових відтінків (reddish-brown, greenish-grey тощо);

- суфіксальним прикметниковим дериватом на позначення зменшеності, зменшеності-пестливості з приад'єктивним поширювачем (little greenish, very weeny та ін.);

- прикметником, прислівником на позначення зменшеної, зменшено-пестливої ознаки з двома поширювачами (almost entirely new, a little bit high і под.);

- словосполученнями на позначення зменшеного, послабленого або неповного ступеня вияву ознаки (slice of bread, drops of wine і т. ін.).

Приядерні кола ФСП демінутивності слов'янських та германських мов конституюються як синтетичними, так і аналітичними формами, що відсуває їх за межі ядер, але не вводить у рамки периферійних кіл.

Периферійні кола в українській, російській та англійській мовах репрезентовані майже універсальними зонами, що виражені редуплікованими формами на позначення суб'єктивної оцінки:

- укр. війна-війнонька, миленький-миленький, хоробренький-прехоробренький, смачненько-смачненько, пильнесенько-препильнесенько, люлі-люлечки тощо;

- рос. вечер-вечерок, добренький-добренький, хорошенький-прехорошенький, легонько-прелегонько, баюшки-баю і под.;

- англ. lovey-dovey, kicky-wicky, killer-driller та ін.

Іменними субстантивними словосполученнями, ускладненими або неускладненими поширювачами, на позначення суб'єктивної оцінки:

- укр. милесенький братик, зовсім сліпеньке кошеня тощо;

- рос. старенький дедушка, очень миленький вечерок і под.;

- англ. poor man, some little cheerer-upper та ін.

Синтетичними іменниковими утвореннями з негативною суб'єктивною оцінкою:

- укр. князьок, ідейка, студентик;

- рос. аристократишко, проектец, историйка тощо;

- англ. kingling, princelet, lordling і т. ін.

Семантика і структура периферійних кіл у досліджуваних мовах характеризуються тотожністю, окрім зон, що репрезентують семантику ФСП демінутивності в слов'янських мовах - зона іменникових сполучень прикладкового типу:

- укр. дівчинка-кралечка тощо;

- рос. лисичка-сестричка та ін.

Та зон кореневих слів і складних утворень, що вживаються переважно для характеристики дорослих осіб в англійській мові. Одиниці периферійних кіл не позбавлені зовнішніх синтетичних маркерів для слов'янських мов та аналітичних форм - для германських.

У рамках концентрично-кільцевої організації ФСП демінутивності в англійській мові найбільш квантитативно наповненим є ядро, в українській та російській - приядерні кола, що свідчить про поступове домінування аналітичних форм над синтетичними у слов'янських мовах (див. табл. 1).

Таблиця 1. - Зіставний аналіз кількісної характеристики кіл ФСП демінутивності в українській, російській та англійській мовах:

Мова та типи кіл у ФСП демінутивності	Українська мова (одиниці / відсотки)	Російська мова (одиниці / відсотки)	Англійська мова (одиниці / відсотки)
Ядерне коло	204 / 10,2%	186 / 9,3%	1491 / 74,55%
Приядерне коло	1280 / 64%	1282 / 64,1%	408 / 20,4%
Периферійне коло	516 / 25,8%	532 / 26,6%	101 / 5,05%
Всього	2000 / 100%	2000 / 100%	2000 / 100%

Отже, семантика і структура приядерних та периферійних кіл у досліджуваних мовах майже збігається, що дає змогу констатувати тотожність на структурно-семантичному рівні концентрично-кільцевої організації ФСП демінутивності в різноструктурних мовах.

ФСП демінутивності є міжрозрядним. Для денотації демінутивної ознаки як у слов'янських, так і в германських мовах застосовуються різні лексико-граматичні розряди слів, статистична фриквентація яких може не збігатися. Так, із загальної кількості досліджених одиниць англійської мови 74,65% складають іменники, в українській мові відсоток іменників становить - 47,5%, в російській - 48,25%.

Крім того, досить велику групу складають прикметникові утворення в усіх аналізованих мовах та прислівникові - в слов'янських мовах. Усі інші лексико-граматичні розряди слів формують досить нечисленні групи демінутивів (див. табл. 2).

Таблиця 2. - Зіставний аналіз кількісної характеристики лексико-граматичних розрядів слів на позначення демінутивності в слов'янських та германських мовах:

Лексико-граматичні розряди слів	Українська мова (одиниці / відсотки)	Російська мова (одиниці / відсотки)	Англійська мова (одиниці / відсотки)
Іменник	950 / 47,5%	965 / 48,25%	1493 / 74,65%
Прикметник	636 / 31,8%	652 / 32,6%	429 / 21,45%
Прислівник	370 / 18,5%	365 / 18,25%	98 / 4,9%
Вигук	19 / 0,95%	12 / 0,6%	-
Займенник	14 / 0,7%	2 / 0,1%	-
Числівник	7 / 0,35%	1 / 0,05%	1
Дієслово	4 / 0,2%	3 / 0,15%	-
Всього	2000 / 100%	2000 / 100%	2000 / 100%

Усі досліджувані лексико-граматичні групи слів позиціонуються як між'ярусні синоніми демінутивної ознаки всередині кожної мови і як міжмовні кореспонденти в межах порівнюваних мов. Цінність та своєрідність зменшено-емоційних утворень полягає в тому, що вони несуть у собі, крім основної (предметно-логічної), ще й додаткову експресивно-оцінну інформацію:

- позначають реалії з погляду їхнього розміру крізь призму сприйняття мовця;

- така оцінка може бути як позитивною, так і негативною.

Значення зменшеності в чистому вигляді без будь-якої емоційності виражають лексеми на позначення реалій, що диференціюються за розміром, об'ємом, вагою, кольором тощо, виявляють більшою чи меншою мірою свої якості чи ознаки:

- укр. Школа з своїм маленьким садком та подвір'ям, що була така сонна та смутна влітку, знов прокинулася, одмолоділа (С. Васильченко);

- рос. Поднимаясь по узкой тропинке к Елисаветинскому источнику, я обогнал толпу мужчин, штатских и военных, которые, как я узнал после, составляют особенный класс людей между чающими движения воды (М. Лермонтов);

- англ. “No”, the young doctor shook his head (L. Caroll).

Виконуючи подвійну функцію у мові, демінутиви, крім значення зменшеності, виражають суб'єктивне ставлення до реалій.

Сема позитивної емоційної оцінки не пов'язана з поняттям зменшеності, а відображає тільки позитивне суб'єктивне ставлення мовця до предметів, істот чи явищ:

- укр. Внизу чорними буквами було написано: Хочеш, брате, тютюнцю? Дай, брате, хлібця (М. Чабанівський);

- рос. Кроме полезного, Софрон заботился еще о приятном: все канавы обсадил ракитником, между скирдами на гумне дорожки провел и песочком посыпал… (И. Тургенев);

- англ. John: - You may count on me, dovie (E. Segal).

Залежно від семантики твірних основ до пейоративів належать такі, що денотують людей чи явища за певними негативними ознаками, пор.:

- укр. Суддя: - Ти хіба знаєш її? Грицько: - Ще б не знав! У мене в сусідах жила. І чоловіка її знаю... Так, ледачий... п'янчужка був (Панас Мирний);

- рос. Говорят, его кто-то недавно побил, но он в долгу не остался: в одной темной статейке, тиснутой в одном темном журналі, он намекнул, что побивший его трус (И. Тургенев);

- англ. - You stinking puppy! he exclaimed. - You miserable little whelp (U. Sinclair).

Найчисельнішу семантичну групу складають лексеми зі зменшено-експресивним забарвленням, що поєднують у собі значення зменшеності та позитивної суб'єктивної оцінки. Такі утворення позначають об'єктивну зменшеність реалій, що сприймаються мовцем позитивно:

- укр. Івашко нахмурив брівки, ще й ручечкою собі свариться (С. Васильченко);

- рос. Фенечка надела на Митю красную рубашечку с галстуком на вороте, причесала волосики и утерла лицо: он дышал тяжело, порывался всем телом и подергивал ручонками, как это делают все здоровые дети (И. Тургенев);

- англ. „Poor little rich girl”, I said savagely (A. Christie).

Винятково важлива роль у дефінуванні змістових відтінків демінутивних утворень належить контексту. Контекстуальна ситуація створює сприятливі умови для реалізації та конкретизації полісемантичних потенцій аналізованих лексем.

Дослідження функціональних особливостей зменшено-експресивних одиниць показало, що ці утворення неоднаково функціонують у стилістичних різновидах сучасних слов'янських та германських мов. Узагальненою ознакою оцінних лексем є їхнє широке використання в усно-розмовному мовленні; у писемному мовленні емоційність як вияв експресивного постає опосередковано усно-розмовною стихією, поза веденням якої у писемну форму неможлива потужна експресія. Лексеми із семою зменшеності найчастіше використовуються в науковому, технічному та офіційному стилях. Утворення з позитивним емоційним забарвленням широко функціонують в усно-народній поетичній творчості. Лексика з негативним відтінком частіше уживана у публіцистичному стилі, у творах художньої літератури сатиричного спрямування. Зменшено-експресивні демінутиви з усією гамою відтінків у смисловій структурі здебільшого репрезентовані в художньо-белетристичному мовленні.

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовано результати проведеного наукового дослідження:

1. Категорія демінутивності є семантико-словотвірною категорією з модифікаційним значенням дефектності та ексесивності ознаки. Постаючи міжмовною категорією, демінутивність характерна для систем слов'янських та германських мов. Категорійні форми демінутивності складають ядро ФСП демінутивності. Незважаючи на субстанційно-етичні розбіжності між досліджуваними мовами, ФСП демінутивності притаманні певні ізоморфно-структурні засоби. У ФСП демінутивності виокремлюються відповідні інваріантні семантичні ознаки, типові для систем порівнюваних мов;

2. ФСП демінутивності як одна з величин функціональної граматики спрямована на дескрипцію функцій будови мови (граматичних форм, лексем, синтаксичних конструкцій) у їхній взаємодії з відповідним середовищем, парадигматичним або мовленнєвим. ФСП демінутивності в слов'янських мовах конституюють різнорівневі та різноструктурні елементи майже усіх лексико-граматичних розрядів слів, однак лише іменникові та прикметникові утворення повніше та репрезентативніше, порівняно з усіма іншими розрядами слів, відображають явище демінутивації шляхом семантичного ступенювання ознаки. В англійській та німецькій мовах наявні лише іменникові, прикметникові та прислівникові демінутивні одиниці, що виражаються переважно аналітичними формами в силу аналітичного ладу германських мов. Досліджувані мови характеризуються відповідностями на рівні лексичної семантики: на шкалі інтенсивності ознаки виявлено міру ознаки в динаміці її градації та визначено верхню і нижню її межу;

3. ФСП демінутивності як об'єкт та одиниця парадигматичної системи в українській, російській, англійській та німецькій мовах має кільцево-концентричну організацію з ядром, приядерним, периферійним колами, що поділяються на відповідні зони за структурно-семантичними ознаками. Ядро наповнено формами - виразниками первинної семантики категорії демінутивності. В слов'янських мовах ядро репрезентовано похідними іменниковими, прикметниковими, займенниковими, прислівниковими афіксальними формами із семою зменшеної ознаки. В англійській мові - зменшеними аналітичними утвореннями (ад'єктивно-субстантивними словосполученнями). Ядро досліджуваних мов характеризується наявністю форм з „граничними афіксами” (українська, російська мови), однобічним вираженням демінутивного значення ад'єктивним конституентом (англійська, німецька мови);

4. У рамках концентрично-кільцевої організації ФСП демінутивності в англійській та німецькій мовах найбільш квантитативно наповненим є ядро, в українській та російській - приядерні кола, що мотивується більшим навантаженням ядерної площини в германських мовах та свідчить про поступове домінування аналітичних форм над синтетичними у слов'янських;

5. Приядерні та периферійні кола концентрично-кільцевої організації ФСП демінутивності вміщують форми, через які реалізується вторинна семантика категорії демінутивності. У слов'янських мовах приядерне коло поділяється на 8 зон: афіксальні іменникові, прикметникові, числівникові, дієслівні, прислівникові та вигукові форми на позначення зменшеності-пестливості та пестливості, суфіксальні або несуфіксальні прикметники зі зменшеною або зменшено-пестливою семантикою у поєднанні з суфіксальними іменниками на позначення зменшеності або зменшеності-пестливості. Прикметникові та прислівникові утворення зі значенням неповноти вияву ознаки, суплетивні іменникові форми на позначення істот молодого віку. Суфіксальні іменникові, прикметникові, прислівникові редуплікати на позначення зменшеності та зменшеності-пестливості. В англійській мові приядерне коло охоплює 11 зон, які репрезентовані прикметниками із семою зменшеності або зменшеності-пестливості з приад'єктивним поширювачем, субстантивними словосполученнями на позначення зменшеності або зменшеності-пестливості. Кореневими словами на позначення зменшеності, зменшеності-пестливості. Субстантивними словосполученнями на позначення зменшеності, зменшеності-пестливості. афіксальними іменниковими, прикметниковими та прислівниковими утвореннями на позначення зменшеності, зменшеності-пестливості, складними іменниковими, прикметниковими та прислівниковими формами із семою зменшеності, зменшеності-пестливості. Редуплікованими іменниковими формами із семою зменшеності, зменшеності-пестливості, складними прикметниками, прислівниками на позначення ступеня вияву ознаки кольорових відтінків. Суфіксальним прикметниковим дериватом на позначення зменшеності, зменшеності-пестливості з приад'єктивним поширювачем. Прикметником, прислівником на позначення зменшеної, зменшено-пестливої ознаки з двома поширювачами; словосполученнями на позначення послабленого або неповного ступеня вияву ознаки. Приядерні кола ФСП демінутивності слов'янських та германських мов конституюються як синтетичними, так і аналітичними формами;

6. Периферійні кола в українській, російській та англійській мовах представлені майже універсальними зонами, що репрезентовані редуплікованими формами на позначення суб'єктивної оцінки, іменними субстантивними словосполученнями, ускладненими або неускладненими поширювачами, на позначення суб'єктивної оцінки, синтетичними іменниковими утвореннями з негативною суб'єктивною оцінкою. Семантика і структура периферійних кіл у досліджуваних мовах характеризуються тотожністю, окрім зон, що репрезентують семантику ФСП демінутивності в слов'янських мовах - зона іменникових сполучень прикладкового типу та зон кореневих слів й складних утворень в англійській мові. Одиниці периферійних кіл не позбавлені зовнішніх синтетичних маркерів для слов'янських мов та аналітичних форм - для германських;

7. Синтетичні засоби словотвору (суфіксація, префіксація) використовуються в утворенні демінутивних форм ліво- та правобічного компонентів парадигми ФСП демінутивності, при цьому префіксація не є продуктивним типом утворення похідних демінутивів. Категорійним словотвірним системам слов'янських і германських мов властива група кореляційних афіксів, за якими співвідносяться аналізовані мови. За кількістю елементів у структурі аналітичних демінутивних форм у досліджуваних мовах розмежовують дво- та трикомпонентні (з градуальним та конкретизувальним елементами) типи. Трикомпонентні форми з конкретизувальним допоміжним елементом більш характерні для англійської мови;

8. Демінутивні утворення становлять досить багатий та своєрідний шар лексики, що посідає визначальне місце в лексичній системі сучасних слов'янських та германських мов. Демінутиви характеризуються як слова, що виражають значення зменшення та переважно мають відтінки позитивної оцінки, пестливості (рідше - негативної оцінки й зневажливості), уживаються здебільшого в розмовному мовленні. Будучи широко репрезентованими майже в усіх лексико-граматичних класах слів та на усіх рівнях мови, вони формують градаційні лексичні та словотвірні синонімічні ряди. За своєю семною структурою, як зменшувальні слова, вони протиставляються аугментативам, збільшувальним словам. Демінутивам властивий процес дедемінутивації, що характеризується появою недемінутивних значень у демінутивах;

9. Значення зменшеності в чистому вигляді без будь-якої емоційності виражають лексеми на позначення реалій, що диференційовані за розміром, об'ємом, вагою, кольором тощо, виявляють більшою чи меншою мірою свої якості чи ознаки. Виконуючи подвійну функцію у мові, демінутиви, крім значення зменшеності, виражають суб'єктивне ставлення до реалій. Сема позитивної емоційної оцінки не пов'язана з поняттям зменшеності, а відображає тільки позитивне суб'єктивне ставлення мовця до предметів, істот чи явищ. Залежно від семантики твірних основ до пейоративів належать такі, що денотують людей чи явища за певними негативними ознаками. Найчисельнішу семантичну групу складають лексеми зі зменшено-емоційним забарвленням, що поєднують у собі значення зменшеності та позитивної суб'єктивної оцінки. Такі утворення позначають об'єктивну зменшеність реалій, що сприймаються мовцем позитивно;

10. Важлива роль у визначенні змістових відтінків демінутивних утворень належить словесному оточенню та детермінується безпосередньою ситуацією мовленнєвого спілкування. Контекст створює сприятливі умови для реалізації та конкретизації полісемантичних потенцій аналізованих лексем; мовознавчий іменниковий дієслівний

11. ФСП демінутивності взаємодіє з іншими мовними полями та частково перетинається з ними, зокрема можна констатувати тісний взаємозв'язок з такими ФСП, як ФСП суб'єктивної модальності, ФСП безвідносної міри ознаки, ФСП квантитативності, ФСП квалітативності, ФСП компаративності та ін. Причиною такої ситуації служить спільність семантики - узагальненого категорійного значення, частково це може бути омонімічний збіг чи розвиток вторинних функцій. Встановлення таких зв'язків, розв'язання причин взаємодії мовних полів може бути предметом подальшого наукового дослідження.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Сальникова О.О. Функціонально-семантичне поле здрібнілості в українській мові // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. - Донецьк: ДонНУ, 2003. - Вип. 11. - Ч.2. - С. 429-434.

2. Сальникова О.О. Категорійна семантика демінутивності // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. - Донецьк: ДонНУ, 2004. - Вип. 12. - С. 223-226.

3. Сальникова О.О. Лінгвістична природа демінутивних суфіксів // Актуальні проблеми сучасної філології: Мовознавчі студії: Зб. наук. праць. - Рівне: РДГУ, 2005. - Вип. 13. - С. 85-89.

4. Сальникова О.О. Функціональна семантика демінутивних одиниць слов'янської мови у польовому вимірі та особливості її вияву // Науковий вісник: Лінгвістика: Зб. наук. праць. - Херсон: ХДУ, 2006. - Вип. 4. - С. 54-60.

5. Сальникова О.О. Міжрівнева інвентаризація системи засобів вираження категорії демінутивності в англійській мові // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. - Донецьк: ДонНУ, 2005. - Вип. 13. - С. 296-299.

6. Сальникова О.О. Функціонально-семантичне поле як спосіб дескрипції мови // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. - Донецьк: ДонНУ, 2006. - Вип. 14. - С. 49-53.

7. Сальникова О.О. Структурно-семантичні особливості категорії демінутивності в одно- та різноструктурних мовах // Східнослов'янська філологія: Зб. наук. праць. - Горлівка: ГДПІІМ, 2006. - Вип. 11. - Ч.2. - С. 186-197.

8. Сальникова О.О. Засоби вираження зменшеності / оцінності / експресивності // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. - Харків: ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, 2007. - Вип. 22. - С. 44-49.

Размещено на Allbest.ru