Вербалізація чуттєвих інтенцій у російському діалогічному мовленні (на матеріалі комунікативної ситуації "освідчення в коханні")
Модель мовленнєвої поведінки певного соціуму, за допомогою якої мовець намагається реалізувати свою комунікативну інтенцію в конкретній ситуації спілкування. Лексико-синтаксичні компоненти мовленнєвих актів і невербальні засоби спілкування комунікантів.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.09.2013 |
| Размер файла | 39,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут філології
КУШНІР НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 811.161.1:159.942
ВЕРБАЛІЗАЦІЯ ЧУТТЄВИХ ІНТЕНЦІЙ У РОСІЙСЬКОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ МОВЛЕННІ (НА МАТЕРІАЛІ КОМУНІКАТИВНОЇ СИТУАЦІЇ “ОСВІДЧЕННЯ В КОХАННІ”)
Спеціальність 10.02.02 - російська мова
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
КИЇВ - 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі російської мови
Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор
Снитко Олена Степанівна,
Інститут філології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка,
заступник директора,
кафедра російської мови, завідувач кафедри.
Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор
Озерова Ніна Григорівна,
Інститут мовознавства імені О.О. Потебні,
завідувач відділу російської мови;
кандидат філологічних наук, доцент
Кендюшенко Алла Георгіївна,
Київський національний лінгвістичний університет,
декан факультету слов'янських мов.
Провідна установа - Національний педагогічний університет
імені М.П. Драгоманова,
кафедра російської мови.
Захист відбудеться “24” червня 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14, к. 63).
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці ім. М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12).
Автореферат розіслано “24” травня 2005 року.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.П. Гнатюк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ
Формування нової лінгвістичної парадигми у другій половині ХХ ст. спричинило появу ряду дисциплін, у центрі уваги яких _ дослідженння мовної діяльністі. Серед цих дисциплін можна виділити і прагмалінгвістику, що вивчає мову як “знаряддя соціальної дії і взаємодії” (за визначенням І.П. Сусова) у конкретних ситуаціях спілкування. Такий підхід дозволяє глибоко розкрити особливості вербальної комунікації з урахуванням різних чинників процесу спілкування.
Сучасне мовознавство поєднує в собі різноманітні підходи і напрями, зокрема: теорію мовленнєвих актів (Дж. Остін, Дж. Р. Серль, Р. Столнейкер, П. Грайс), власне прагмалінгвістику (Н.Д. Арутюнова, О.В. Падучева, Л.Є. Найдич, І.П. Сусов, Г.Г. Почепцов, Ф.С. Бацевич), лінгвокраїнознавство (Є.М. Верещагін, В.Т. Костомаров), психологію мови (Л.С. Виготський, О.О. Леонтьєв), теорію етикету (Н.І. Формановська), вивчення особливостей розмовного мовлення та художнього діалогу (О.А. Земська, О.Б. Сиротініна), дослідження невербальних засобів комунікації (А.О. Акішина, С.А. Григор'єва, І.Н. Горєлов, В.О. Лабунська, Г.Є. Крейдлін). Дані суміжних із лінгвістикою наук допомогають осягнути коло проблем, пов'язаних із використанням мови в найрізноманітніших ситуаціях людського спілкування з урахуванням усіх його складових - від глибинно-психологічних до контекстних і ситуативних, у яких це спілкування відбувається. Основну увагу в реферованому дисертаційному дослідженні приділено вивченню феномена мовленнєвих тактик (МТ) у комунікативній ситуації (КС) “освідчення в коханні” в російському діалогічному мовленні.
Актуальність обраної теми зумовлена орієнтацією сучасної лінгвістики на аналіз загальних законів і специфіки перебігу процесу комунікації залежно від різних умов спілкування, структури мовних кодів, взаємодії вербальних і невербальних засобів передачі інформації, що дозволяє дослідити функціонування мови на тлі діючих у мовленнєвому спілкуванні соціальних, етнічних і психологічних факторів.
Метою дослідження є комплексний опис прагмалінгвістичних особливостей КС “освідчення в коханні” в російському діалогічному мовленні на основі дослідження типології мовленнєвих тактик учасників спілкування з урахуванням різних факторів процесу комунікації - соціальних ролей комунікантів, лексико-синтаксичних засобів і невербальних компонентів комунікації. Мета дослідження визначила необхідність розв'язання таких завдань:
_ на основі прагмалінгвістичного опису мовної діяльності визначити диференціальні ознаки комунікативної ситуації “освідчення в коханні”;
_ охарактеризувати базові поняття “комунікативна ситуація”, “мовленнєва тактика”, “соціальна роль мовця”;
_ дати типологічну характеристику відповідних мовленнєвих тактик, що використовуються в комунікативній ситуації “освідчення в коханні”;
_ розглянути лексичні і синтаксичні особливості основних мовленнєвих тактик у досліджуваній комунікативній ситуації;
_ на основі аналізу специфіки невербальних засобів комунікації в російському мовленнєвому спілкуванні описати репертуар основних несловесних засобів, що використовуються мовцями в комунікативній ситуації “освідчення в коханні”.
Джерелом дослідження слугували тексти оповідань і повістей сучасних російських письменників В. Токарєвої, М. Веллєра, Д. Граніна, В. Тендрякова. Текстовий масив матеріалу складає більше трьох тисяч сторінок, із яких було обрано і проаналізовано 285 вербальних контекстів. У творчості В. Токарєвої, М. Веллєра, В. Тендрякова тема кохання і любовних переживань займає одне з чільних місць. Художнім творам цих авторів притаманні гостра конфліктність, драматизм життєвих ситуацій і справжній психологізм в описі подій і характерів.
Об'єктом дослідження обрано феномен мовленнєвих тактик у комунікативній ситуації “освідчення в коханні”.
Предметом аналізу виступають прагмалінгвістичні особливості комунікативної ситуації “освідчення в коханні” (типологія мовленнєвих тактик, релевантність соціальної ролі мовця при їх виборі, репертуар і взаємодія вербальних і невербальних засобів комунікації).
Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань був використаний описовий метод у його дедуктивній та індуктивній спрямованості. Залучались дослідницькі прийоми лінгвістичного спостереження, класифікації і систематизації. За допомогою методики контекстного аналізу виконувались конкретні завдання дисертаційного дослідження: складався список мовленнєвих тактик, визначалися соціальні ролі комунікантів, класифікувалися вербальні і невербальні засоби спілкування.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше на основі найважливіших категорій і понять прагмалінгвістики зроблено комплексний опис комунікативної ситуації “освідчення в коханні”, що включає в себе аналіз репертуару основних мовленнєвих тактик і особливостей вербальних і невербальних засобів, які використовуються у даній ситуації спілкування в російському діалогічному мовленні. Також розроблено алгоритм прагмалінгвістичного дослідження комунікативних ситуацій.
Теоретичне значення дослідження полягає у використанні його результатів у загальній теорії комунікації, в межах наукових досліджень із міжмовної прагматики, у наукових дослідженнях вербальної і невербальної поведінки російської мовної особистості, при вивченні проблем психології спілкування.
Практичне значення визначається можливістю використання результатів дослідження в описі правил і принципів мовної комунікації, у теорії російської мовної особистості, їх використанням у нормативних і спеціальних лінгвістичних курсах із питань прагмалінгвістики, застосуванням результатів дослідження в укладанні лінгвокраїнознавчих довідників; отримані результати мають також практичне значення для ряду суміжних з лінгвістикою дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи були представлені на науково-практичній конференції викладацького складу Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2003 р.), на Міжнародній конференції “Проблеми розвитку філології в Україні в контексті світової культури” (Київ, 2003 р.), на Міжнародній науковій конференції за участю молодих учених “Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження” (Київ, 2003 р.), на Міжнародній науковій конференції “Семіотика культури тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004 р.).
Публікації. Основний зміст роботи відображено у п'яти статтях, опублікованих у спеціальних виданнях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури (210 позицій). Загальний обсяг дослідження становить 234 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, визначається об'єкт і предмет дослідження, наукова новизна і теоретико-практичне значення, встановлюються актуальність, мета і завдання дисертації, наводяться відомості про апробацію результатів дослідження.
У першому розділі “Комунікативна ситуація “освідчення в коханні” як динамічна система взаємодіючих факторів спілкування” у контексті загальних завдань прагмалінгвістики розглядаються такі ключові поняття, як “комунікативна ситуація”, “мовленнєва тактика”, “соціальна роль комуніканта”, дається типологічна характеристика мовленнєвих тактик, що використовуються мовцями.
На початковому етапі прагмалінгвістичного розгляду комунікативної ситуації було з'ясовано, що комунікативно-прагматичною настановою проаналізованого типу КС є бажання освідчитися в коханні. З метою аналізу ілокутивного рівня висловлювань проведено розмежування статусів ініціатора й об'єкта освідчення в коханні серед учасників діалогу. Основну увагу приділено мовленнєвим актам ініціатора освідчення в коханні як таким, що експлікують ілокуцію.
Обрана для аналізу КС “освідчення в коханні” відноситься до мовленнєвих ситуацій, що регулюють міжособистісні відносини. Міжособистісне спілкування виступає необхідною умовою буття людей, без якої неможливе повноцінне формування особистості. Цей вид спілкування припускає таку взаємодію людей, за якої вони пізнають один одного, вступають у ті чи інші взаємини, розкриваючи один перед одним свої емоційні світи, виявляючи істотні особистісні характеристики. Таке саморозкриття і проникнення у внутрішній світ партнера по комунікації можливе тільки у площині інтимно-особистісного спілкування, до якого відноситься і комунікація людей, які відчувають почуття любові. Любов до іншої людини виступає як “найперша найгостріша потреба людини” (С.Л. Рубінштейн) і є тим дзеркалом, у якому проявляється справжня сутність людини.
Процес комунікації між закоханими в досліджуваній КС припускає щире, довірче спілкування, яке детерміновано не тільки ззовні (метою, умовами, ситуацією, стереотипами), але й ізсередини (індивідуальністю, настроєм, відношенням до партнера). Перцептивна сторона такого типу міжособистісного спілкування передбачає свої механізми сприйняття, розуміння іншого, а також сприйняття і представлення себе. Соціальне сприйняття в цьому виді спілкування реалізується за рахунок таких механізмів, як емпатія, ідентифікація. Емпатія означає ототожнення особистості однієї людини з особистістю іншої, проникнення в ЇЇ почуття. Емпатія, ідентифікація - найбільш точний “спосіб” сприйняття іншої особи, тому що на неї мало впливають стереотипні уявлення. У спілкуванні двох закоханих партнер (в ідеалі) сприймається цільно, цілісно, без поділу на потрібні і непотрібні функції, на важливі і неважливі в даний момент якості, не стереотипно.
КС “освідчення в коханні” припускає вираження найбільш таємних і глибинних почуттів людини й унаслідок цього є ситуацією сильної емоційної напруги. Досягнення поставленої мети в даному випадку пов'язане з подоланням внутрішніх перешкод (почуття страху, непевності в собі чи відповідних почуттях співрозмовника), що вимагає від ініціатора освідчення в коханні вольового зусилля - психічної напруги, яка мобілізує усі внутрішні сили людини.
Основним механізмом впливу на комуніканта у КС “освідчення в коханні” є навіювання (сугестія) - найефективніший із усіх можливих механізмів. Вплив на партнера по комунікації на рівні вербального коду спілкування здійснюється за рахунок використання в мові так званих мовленнєвих тактик (у термінології Є.М. Верещагіна) - визначених стереотипів (моделей) мовленнєвої поведінки, вироблених суспільством і національною культурою. У конкретному акті спілкування вони реалізуються на рівні висловлювань. Комунікативна ситуація може здійснюватися однією або кількома мовленнєвими тактиками (МТ), при цьому кожна МТ співвідноситься з одним певним комунікативним наміром.
У результаті дослідження був установлений загальний список мовленнєвих тактик, що обслуговують КС “освідчення в коханні”. Їхня класифікація проводилася за допомогою методу “штучної бирки” (наприклад, “твої особисті якості високі”) чи з використанням стереотипної для даної тактики формули-висловлення (наприклад, “Ти для мене єдина (_ий)!”). Шляхом аналізу мовної об'єктивації КС “освідчення в коханні” було виділено основні мовленнєві тактики, за допомогою яких сучасні носії російської мови реалізують свій намір освідчитись у коханні іншій людині: “Я тебе кохаю!”, “Я не можу без тебе”, “Ми повинні бути разом!”, “Твої особисті якості високі”, “Ти для мене все!”, “Я піклуюся (буду піклуватися) про тебе”, “Ми єдине ціле”, “Між нами відбувається щось незвичайне!”, “Ми близькі люди”, “Я зроблю тебе щасливою (-вим)!”, “Ти - найважливіше в моєму житті”, “Усе, що було до тебе - не кохання”, “Не бійся піддатися своєму почуттю!”, “Твоє бажання для мене закон”, “Ти робиш мене щасливим (-ою)”, “Будь моєю дружиною (моїм чоловіком)!”, “Твоя відмова зробить мене нещасливим (-ою)”, “Ти мені потрібний (потрібна)!”, “Ти кращий (-а) за всіх!”, “Ти для мене єдина (-ий)!”, “Наша зустріч - це доля”, “Я дам тобі все!”, “Я твоя (твій) назавжди!”, “Ти прекрасна (прекрасний)!”, “Я не можу свідомо керувати своїм почуттям”, “Тебе ніхто не буде кохати так, як я”.
Як показує матеріал, комуніканти будують акт спілкування на основі мовленнєвих тактик, які за місцем у дискурсі поділяються на ініціальні, медіальні і фінальні. У силу того, що КС “освідчення в коханні” виходить за рамки повсякденного нейтрального спілкування, більшість вищезазначених МТ за місцем розташування у дискурсі можуть бути й ініціальними, і медіальними, і фінальними.
Стратегія і тактика мовленнєвого спілкування комунікантів, які освідчуються в коханні, спрямована на вираження почуттів і таємних бажань мовця. Обрані комунікантами МТ являють собою м'який і тонкий механізм мовленнєвого впливу. У мовленнєвих тактиках, що обираються комунікантами для освідчення в коханні, підкреслюється безумовна і незаперечна цінність існування коханого, робиться акцент на індивідуальності іншої особистості, а в ній - на найбільш позитивних рисах: “Ти для мене все!”, “Ти для мене єдина (-ий)!”, “Ти мені потрібний (потрібна)!”, “Ти кращий (-а) за всіх!”, “Я не можу без тебе” та ін. Мовець щораз демонструє співрозмовнику зосередженість усіх своїх інтересів на благополуччі об'єкта кохання: “Ми єдине ціле”, “Ми близькі люди”, “Тебе ніхто не буде так кохати, як я” тощо.
Як було встановлено, імпліцитність комунікативного наміру служить критерієм для розмежування прямих і непрямих мовленнєвих тактик. Перші характеризуються безпосередньою вербалізацією комунікативного наміру (“Я тебе кохаю!”), непрямі МТ зв'язані з відсутністю безпосереднього словесного вираження почуття любові (“Я не можу без тебе”, “Ти для мене все!”).
У результаті проведеного аналізу була встановлена залежність вибору мовленнєвої тактики від соціальної ролі комуніканта. Дослідження показало релевантність для даної КС розподілу мовленнєвої поведінки комунікантів із урахуванням трьох соціальних ролей _ Батька, Дорослого і Дитини. Кожній соціальній ролі відповідає визначений тип мовленнєвої поведінки, свій набір мовленнєвих засобів. Домінанта того чи іншого стану Я в структурі особистості комуніканта визначає особливості вербальної і невербальної поведінки співрозмовників.
Комуніканти, які грають роль Дорослого чи Батька, у цілому краще справляються із ситуацією сильної емоційної напруги, що виявляється у відкритій демонстрації свого комунікативного наміру й у використанні переважно прямих мовних тактик: “Я тебе кохаю!”, “Ми повинні бути разом!”, “Наша зустріч - це доля” та ін. Для соціальної ролі Дитини часто характерне вживання непрямих тактик: “Між нами відбувається щось незвичайне!”, “Твоє бажання для мене закон!”, “Ти кращий (-а) за всіх!” тощо. У цілому в мовних тактиках, що обираються комунікантами для освідчення в коханні, підкреслюється безумовна цінність існування коханої людини, робиться акцент на індивідуальності і неповторності іншої особистості, на духовній спільності між співрозмовниками, на силі і глибині відчутих почуттів.
В іншому розділі - “Синтаксичні і лексичні маркери емоційної напруженості спілкування в комунікативній ситуації “освідчення в коханні”” _ проаналізовані особливості вибору мовленнєвих засобів реалізації комунікативно-прагматичної установки в рамках названих МТ. Своєрідність розглянутих мовленнєвих актів полягає в тому, що вони являють собою не реальні освідчення в коханні, а виступають як моделі реальних діалогів, у яких письменники відбили найбільш характерні особливості вербальної і невербальної діяльності комунікантів на сучасному етапі існування мови. У КС “освідчення в коханні” ці особливості пов'язані передусім з емоційною напруженістю спілкування.
Емоційна напруженість впливає на мовленнєву діяльність комунікантів, викликаючи формально-структурні порушення насамперед на синтаксичному рівні: перервана мова, велика кількість пауз нерішучості і незавершених речень, семантично нерелевантні повтори, “аграматичне” синтаксування тощо. Ці особливості синтаксичної організації текстів найбільш характерні для мови комунікантів, що виступають у ролі Дитини, оскільки спонтанність і непередбачуваність психіко-поведінкових реакцій Дитини роблять її найбільш підданою стану невпевненості й емоційної напруженості:
Я теперь ничего не могу без вас…Куда идти, что делать? Я никогда не знал, что это такое… Я способен сейчас…(Гранін, с. 362).
Як показує аналіз матеріалу, особлива роль в організації дискурсу досліджуваної КС належить мовним одиницям різних рівнів, які формують суб'єктивну модальність висловлення (лексичні одиниці, модальні частки, вставні слова і конструкції, вигуки, спеціальні інтонаційні засоби, порядок слів, різного роду повторні номінації тощо). У КС “освідчення в коханні” більшість синтаксичних конструкцій є емоційно забарвленими, що пояснюється кореляцією між планом змісту і планом вираження експресивного контексту. Високий ступінь емоційних переживань мовця формує яскравий емоційний тон висловлення із залученням найрізноманітніших виразовних засобів:
Я люблю тебя, Славка, - шепчет она мне в ухо и голову мою прижимает к своей груди.
Боже мой, - выдыхаю я, - я сейчас сойду с ума… (Веллєр, с. 255).
Особливу роль у смисловій структурі речення в КС “освідчення в коханні” грає такий ускладнювач висловлення, як звертання, особливість функціонування якого полягає в тому, що в даній ситуації він насамперед указує не на обопільне, а на однобічне відношення мовця до адресата. У цьому випадку переважають номінації емоційного й оціночного ряду - дорогий, любий, рідна та ін.
Звертання у формі імені власного на тлі соматичного контакту часто крім апелятивної функції є засобом вираження почуттів комуніканта, тобто виконують функцію освідчення в коханні, замінюють собою МТ “Я тебе кохаю” і “Ти для мене все”:
Нина… - Он чувствовал на лице ее взгляд. Руки ее дрогнули, он понял, что она по-своему понимает его волнение… (Гранін, с. 219).
Особливості вибору мовних засобів на лексичному рівні для реалізації комунікативно-прагматичної установки “освідчитися в коханні” містять у собі дві тенденції. З одного боку, це висока стереотипність мови комунікантів, з іншого боку - яскрава експресивність і образність. Таким чином, своєрідність мовної комунікації в КС “освідчення в коханні” полягає в тому, що трафаретність і шаблонізація поєднуються в ній із чітко вираженою установкою на творчість і нестандартність. Бажання переконати співрозмовника в істинності своїх почуттів, прагнення виразити переповнюючі душу емоції і тим самим викликати відповідне почуття у співрозмовника змушують комунікантів, що освідчуються в коханні, обирати в мовленні шлях інтенсифікації ознаки, наповняючи свої фрази яскравою образністю й експресивністю. Ці особливості вербального коду спілкування проявляються у використанні комунікантами таких прийомів: 1) слів зі значенням граничної узагальненості (ничего, навсегда, где угодно тощо); 2) емоційно-оціночної лексики (святая, родная, лучший, единственный тощо); 3) семантичних і контекстуальних синонімів (мое солнышко - моя радость - мой дождичек та ін.); 4) прийомів метафоричного переносу слів і мовної гри, що тяжіють до перебільшень і яскравих контрастів (“Я - твоя собака. Я буду идти за твоим сапогом до тех пор, пока ты захочешь”).
Увесь спектр виражальних мовних засобів, що використовують комуніканти в КС “освідчення в коханні” (емоційно-оціночна лексика, слова зі значенням граничної узагальненості, контекстуальні і лексичні синоніми, порівняльні звороти, вигуки, частки, вставні і модальні слова та висловлювання), формує так званий експресивний контекст _ особливу комунікативну одиницю, призначення якої полягає в передачі емоційної оцінки, суб'єктивної думки мовця про факт, що повідомляється. Для експресивного контексту актуалізації любовних почуттів часто характерно “нагнітання” засобів експресивності, що є не індивідуальною пристрастю мовців до зовнішньої помітності й яскравості, а виступає прямим наслідком, відображенням тієї виняткової важливості, яку відіграє в житті людини КС “освідчення в коханні”.
Важливим компонентом успішного мовленнєвого спілкування в КС “освідчення в коханні” є знання мовцем норм етикетного спілкування, зокрема, особливості вживання ти-/ Ви-номінації в сучасному мовленнєвому спілкуванні. Своєрідність мовленнєвої поведінки співрозмовників відбиває ті відносини, що виникли між мовцями в рамках соціальної взаємодії. У КС “освідчення в коханні” особливості використання ти-/ Ви-номінації є визначеним індикатором характеру взаємин, що складаються між співрозмовниками. Звертання на ти виступає показником близьких, довірчих відносин між закоханими й є кращою формою в досліджуваній мовленнєвій ситуації для російської мовної культури.
У третьому розділі - “Роль невербальних компонентів спілкування в комунікативній ситуації “освідчення в коханні”” _ основна увага приділена вивченню системи невербальних засобів комунікації.
Структура розглянутих комунікативних актів являє собою результат взаємодії вербальних і невербальних засобів комунікації, причому паралінгвістичні засоби часто несуть набагато більше навантаження в передачі психологічного змісту спілкування. Обличчя людини, її жести, міміка, загальний стиль експресивної поведінки, хода, звичні пози, просторова орієнтація стосовно партнерів, а також поєднання цих факторів - усе це має певний соціально-перцептивний зміст і несе інформацію про її внутрішні стани і характеристики.
Невербальні засоби комунікації, використовувані мовцями в КС “освідчення в коханні”, виконують дві основні функції: 1) експлікують почуття кохання комунікантів; 2) виражають емоції і переживання, що супроводжують мовленнєві акти освідчення в коханні.
Відносно мови невербальний код спілкування виконує також функції уточнення, зміни, підсилює емоційну насиченість сказаного, створює образ партнера по спілкуванню, нейтралізує стан сильного душевного хвилювання.
Аналіз матеріалу показує, що найбільшу семіотичну значущість для розглянутого типу дискурсу мають такесичні жести (обійняти співрозмовника, поцілувати, пригорнути до себе співрозмовника тощо), які виконують функцію показника статусно-рольових відносин, сигналізують про ступінь близькості людей, що спілкуються, а іноді виконують функцію заміщення вербально організованого освідчення в коханні. Жести-дотики не тільки дозволяють передати інформацію про сильні почуття одного співрозмовника до іншого, але і знімають душевну напругу, що супроводжує КС “освідчення в коханні”.
Особлива роль серед елементів невербальної поведінки приділяється міміці, яка передає внутрішній стан комунікантів. Вираз очей, мімічні маски часто відображують соціальну роль співрозмовника. Міміка Дитини демонструє її підлеглий і невпевнений стан у мовленнєвому акті (розпачливе обличчя, несміливий, благаючий погляд, сльози на очах тощо), у той час, як мімічні маски Батька і Дорослого демонструють лідируючу й упевнену позицію комунікантів (відкритий погляд, замислене обличчя, усмішка та ін.).
Проведений аналіз текстів дозволяє говорити, що у КС “освідчення в коханні” голосове й інтонаційне оформлення повідомлення є досить сильним інструментом впливу на комуніканта. За допомогою різних голосових відтінків мовець виражає найрізноманітніші почуття і ставлення - ніжність і ласку, жаль і покірність, захват чи розпач. Для досліджуваної мовленнєвої ситуації характерна різка зміна тембру - перехід від нормального звучання голосу до шепоту чи крику, підвищення/зниження основного тону, зниження гучності. Тихий, боязкий, збентежений голос говорить про несміливість і нерішучість комуніканта і належить соціальній ролі Дитини. Навпроти, твердий, упевнений і спокійний голос є ознакою ролі Дорослого і Батька.
У цілому в системі невербальної поведінки комунікантів в аналізованій мовленнєвій ситуації експресивно-невербальний репертуар Дитини виявляється ширшим, ніж у Дорослого і Батька, які намагаються контролювати свої почуття і вербалізувати їх. Дитина через боязкість, зніяковілість і невпевненість у собі підсвідомо шукає імпліцитні способи вираження пристрасті, крайньої емоційної напруги, особливі способи захисту в моменти найвищих душевних переживань.
У Висновках формулюються основні резльтати дослідження:
Обрана для аналізу комунікативна ситуація “освідчення в коханні” належить до мовленнєвих ситуацій, що регулюють міжособистісні відносини. Почуття любові - це ледве не єдине на даному етапі розвитку соціуму (крім материнських і дитячих почуттів) родове почуття людини. Інші почуття - повага, ненависть, приязнь, презирство _ більше залежать від “видових” (національних, соціальних, класових) позицій людей, вони менше, ніж кохання, настроєні за “родовими” камертонами. Найважливіша властивість у досліджуваному почутті - це двоцентричність кохання, рівновага своїх і чужих інтересів, відношення до коханої людини як до самого себе.
Процес комунікації між закоханими в досліджуваній комунікативній ситуації припускає щире, довірче спілкування, детерміновані ззовні (метою, умовами, ситуацією, стереотипами) і зсередини (індивідуальністю, настроєм, відношенням до партнера). Перцептивна сторона такого типу міжособистісного спілкування передбачає свої механізми сприйняття, розуміння іншого, а також сприйняття і представлення себе. Соціальне сприйняття в цьому виді спілкування реалізується за рахунок такого механізму, як емпатія, що означає ототожнення особистості однієї людини з особистістю іншої і проникнення в її почуття.
Вплив на партнера по комунікації на рівні вербального коду спілкування здійснюється за рахунок використання так званих мовленнєвих тактик - певних стереотипів (моделей) мовленнєвої поведінки, вироблених суспільством і національною культурою. У результаті дослідження був установлений загальний список із 26 мовленнєвих тактик, що обслуговують досліджувану комунікативну ситуацію: “Я тебе кохаю!”, “Я не можу без тебе”, “Ми повинні бути разом!”, “Твої особисті якості високі”, “Ти для мене все!”, “Я піклуюся про тебе” / “Я буду піклуватися про тебе”, “Ми єдине ціле”, “Між нами відбувається щось незвичайне!”, “Ми близькі люди”, “Я зроблю тебе щасливої (-вим)!”, “Ти - найважливіше в моєму житті”, “Усе, що було до тебе - не кохання”, “Не бійся піддатися своєму почуттю!”, “Твоє бажання для мене закон”, “Ти робиш мене щасливим (-ою)”, “Будь моєю дружиною (моїм чоловіком)!”, “Твоя відмова зробить мене нещасливим (-ою)”, “Ти мені потрібний (потрібна)!”, “Ти кращий (-а) за всіх!”, “Ти для мене єдина (-ий)!”, “Наша зустріч - це доля”, “Я дам тобі все!”, “Я твоя (твій) назавжди!”,“Ти прекрасна (прекрасний)!”, “Я не можу свідомо керувати своїм почуттям”, “Тебе ніхто не буде кохати так, як я”.
У результаті проведеного аналізу була встановлена залежність вибору мовної тактики від соціальної ролі комуніканта. Дослідження показало релевантність для даної комунікативної ситуації розподілу мовленнєвої поведінки комунікантів з урахуванням трьох соціальних ролей _ Батька, Дорослого і Дитини. Кожній соціальній ролі відповідає певний тип мовленнєвої поведінки, свій набір мовних засобів. Домінанта того чи іншого стану Я в структурі особистості комуніканта визначає особливості вербальної і невербальної поведінки співрозмовників.
Як було встановлено, імпліцитність комунікативного наміру служить критерієм для розмежування прямих і непрямих мовленнєвих тактик. Перші характеризуються безпосередньою вербалізацією комунікативного наміру (“Я тебе кохаю”), непрямі МТ пов'язані з відсутністю безпосереднього словесного вираження почуття любові (“Я не можу без тебе”, “Ти для мене все!”).
На вербальному рівні спілкування особливості вибору мовних засобів для реалізації комунікативно-прагматичної установки в рамках зазначених мовленнєвих тактик містять у собі дві тенденції. З одного боку, це висока стереотипність мови комунікантів, з іншого,- яскрава експресивність і образність. Увесь спектр виразних мовних засобів, якими користуються комуніканти (емоційно-оціночна лексика, контекстуальні і лексичні синоніми, порівняльні звороти, метафори тощо), формує експресивний контекст, за допомогою якого здійснюється передача емоційної оцінки і суб'єктивної думки мовця.
Своєрідність процесу комунікації на синтаксичному рівні в досліджуваних мовленнєвих актах визначається високим ступенем емоційних переживань учасників комунікації. Емоційна напруженість впливає на мовленнєву діяльність комунікантів, викликаючи формально-структурні порушення на синтаксичному рівні: перервана мова, велика кількість пауз нерішучості і незавершених речень, семантично нерелевантні повтори, “аграматичне” синтаксування тощо.
Структура розглянутих комунікативних актів являє собою результат взаємодії вербальних і невербальних засобів комунікації. Серед невербальних компонентів комунікації найбільшу семіотичну значущість для розглянутого типу дискурсу мають такесичні жести (обійняти співрозмовника, поцілувати, пригорнути до себе співрозмовника та ін.), що виконують функцію показника статусно-рольових відносин, сигналізують про ступінь близькості співрозмовників, виконують функцію заміщення вербально організованого освідчення в коханні, а також знімають душевну напругу, що супроводжує комунікативну ситуацію “освідчення в коханні”.
Особлива роль серед елементів невербальної поведінки приділяється міміці, яка передає внутрішній стан комунікантів. Вираз очей, мімічні маски часто відбивають соціальну роль мовця. За допомогою ж різних голосових і інтонаційних відтінків комуніканти виражають найрізноманітніші почуття і відношення - ніжність і ласку, жаль і покірність, захват чи розпач. Для досліджуваної мовленнєвої ситуації характерна різка зміна тембру - перехід від нормального звучання голосу до шепоту чи крику, підвищення/зниження основного тону, зниження гучності.
Для успішного міжособистісного спілкування в досліджуваній ситуації вибір комунікантом найбільше психологічно доцільної форми вираження свого почуття повинен ґрунтуватися на експлікації емпатії, двоцентричного характеру любовних почуттів, здатності до ідентифікації і децентрації. Умовою успішного спілкування комунікантів і передумовою духовного зближення співрозмовників є наявність рівноправних відносин партнерів по спілкуванню, що ґрунтуються на апріорному, безумовному прийнятті одним одного як цінностей самих по собі і припускають орієнтацію на індивідуальну неповторність кожного із суб'єктів.
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях
1. “Из пламя и света рожденное слово” (Коммуникативная ситуация “объяснение в любви” и ее языковое оформление) // Русский язык и литература в учебных заведениях. - К.: Этносфера, 1997. - № 2-3 (5). - С. 13_16.
2. Невербальные компоненты коммуникации и их роль в речевых актах (коммуникативная ситуация “объяснение в любви”) // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. - Сер. “Літературознавство, мовознавство, фольклористика”. - Вип. 14. - К., 2003. - С. 54-56.
3. Особливості вживання непрямих мовних актів у комунікативній ситуації “освідчення в коханн” (на матеріалі сучасної російської прози) // Мовні і концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2003. - Вип. 9. - С. 151-154.
4. Социальные роли коммуникантов и специфика их вербализации в коммуникативной ситуации “объяснение в любви” // Мовні і концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. - Вип. 11. Книга 1. - С. 251-254.
5. Лексические маркеры коммуникативной ситуации “объяснение любви” (на материале современной русской прозы) // Мовні і концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. - Вип. 12. Книга 1. - С. 286-289.
спілкування комунікант лексичний мовленнєвий
Анотація
Кушнір Н.О. Вербалізація чуттєвих інтенцій у російському діалогічному мовленні (на матеріалі комунікативної ситуації “освідчення в коханні”). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 - російська мова. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.
Дисертацію присвячено дослідженню мовленнєвих тактик (МТ) у комуніктивній ситуації (КС) “освідчення в коханні” з урахуванням різноманітних факторів мовленнєвого спілкування - соціальних ролей комунікантів, лексико-синтаксичних засобів, невербальних компонентів комунікації.
МТ визначено як стереотипну модель мовленнєвої поведінки певного соціуму, за допомогою якої мовець намагається реалізувати свою комунікативну інтенцію в конкретній ситуації спілкування. В процесі аналізу фактичного матеріалу було виділено репертуар МТ, яким користується ініціатор мовленнєвих актів у КС “освідчення коханні”.
Розглянуто лексико-синтаксичні компоненти мовленнєвих актів і невербальні засоби спілкування комунікантів, які освідчуються в коханні. У ході аналізу, проведеного в дисертаційній роботі, була встановлена залежність вибору МТ і невербальних засобів комунікації від соціальної ролі комуніканта.
У процесі дослідження фактичного матеріалу було встановлено, що для успішного міжособистісного спілкування в КС “освідчення в коханні” вибір комунікантом найбільше психологічно доцільної форми вираження свого почуття повинний ґрунтуватися на експлікації емпатії, двоцентричного характеру любовних почуттів, здатності до ідентифікації і децентрації, що означає апріорне, безумовне прийняття іншої особистості, орієнтацію на її природну індивідуальну неповторність.
Ключові слова: прагмалінгвістика, комунікативна ситуація, мовленнєва тактика, соціальна роль, емпатія, сугестія, невербльні компоненти комунікації.
Аннотация
Кушнир Н.А. Вербализация чувственных интенций в русской диалогической речи (на материале коммуникативной ситуации “объяснение в любви”). - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2005.
Диссертация посвящена исследованию прагмалингвистических особенностей коммуникативной ситуации (КС) “объяснение в любви” (типологии речевых тактик, релевантности социальной роли говорящего при их выборе, взаимодействию вербальных и невербальных средств общения).
Социальная значимость КС “объяснение в любви” состоит в объективации внутренних, глубинных процессов психики человека, испытывающего чувство любви. Экспликация чувственных интенций осуществляется за счет использования в речи речевых тактик (РТ) - определенных стереотипных моделей речевого поведения, выработанных обществом и национальной культурой. Стратегия и тактика речевого поведения коммуниканта направлена на выражение его чувств и сокровенных желаний.
В результате исследования фактического материала был установлен репертуар речевых тактик, обслуживающих КС “объяснение любви”. Типология тактик проводилась с учетом их места в структуре диалога (были выделены инициальные, медиальные и финишные РТ), а также с учетом выражения основной интенции: различаются прямые (с непосредственно вербализованным коммуникативным намерением) и косвенные РТ (с отсутствием непосредственного словесного выражения чувства любви).
В ходе анализа установлена зависимость выбора РТ от социальной роли коммуниканта. Каждой социальной роли (Родитель, Взрослый, Ребенок) соответствует определенный тип речевого поведения, свой набор вербальных и невербальных средств коммуникации.
Рассмотрен лексико-синтаксический срез речевых актов КС “объяснение в любви”. В результате выявлена зависимость протекания процесса коммуникации от степени эмоциональной напряженности собеседников, оказывающей дезорганизующее воздействие на речевую деятельность коммуникантов (прерванная речь, большое количество пауз нерешительности и незавершенных предложений, семантически нерелевантные повторы, “аграмматическое” синтаксирование и т.д.). Весь спектр выразительных языковых средств, используемых коммуникантами (эмоционально-оценочная лексика, контекстуальные и лексические синонимы, сравнительные обороты, метафоры и т.д.), формирует экспрессивный контекст, с помощью которого осуществляется передача эмоциональной оценки и субъективного мнения говорящего.
Исследован спектр невербальных компонентов коммуникации, характерных для КС “объяснение в любви” (жесты, мимика, интонационно-мелодический рисунок высказывания). Установлена релевантность социальной роли коммуниканта при выборе тех или иных невербальных средств общения. Невербальные компоненты коммуникации, используемые общающимися в КС “объяснение в любви”, выполняют функцию экспликации любовного чувства коммуникантов, выражения эмоций и переживаний, которые сопровождают речевые акты, а также функцию замещения вербально организованного объяснения в любви. Невербальный код общения усиливает эмоциональную насыщенность сказанного, создает образ партнера по общению, нейтрализует состояние сильного душевного волнения.
Исследование особенностей вербального и невербального поведения носителей языка в КС “объяснение в любви” показало, что для успешного протекания коммуникативного акта в данной ситуации предполагается использование таких форм выражения чувства, которые основываются на экспликации эмпатии, двуцентричного характера любовных чувств, способности к идентификации и децентрации.
Ключевые слова: прагмалингвистика, коммуникативная ситуация, речевая тактика, социальная роль, эмпатия, суггестия, невербальные компоненты коммуникации.
Summary
Kushnir N.O. Verbalization of Feeling Intentions in Russian Dialogical Speech (based on “Love Declaration” Communicative Situation). - Manuscript.
Thesis for the candidate degree in Philology, specialty 10.02.02 - Russian Language. - Taras Shevchenko Kiev National University, Kyiv, 2005.
Thesis is focused on speech tactics (ST) in “love declaration” communicative situation (CS) with consideration of various factors of discourse - communicators' social roles, lexical and syntactic means, non-verbal elements of communication.
Speech tactics is specified as a stereotypic model of a certain socium's linguistic behavior through which a speaker tries to materialize his/her communicative intention in a particular situation of intercourse. In procedure analysis of the factual material, one has identified the repertory of ST used by an initiator of speech acts in “love declaration” CS.
There have been analyzed the lexical and syntactical elements of speech acts as well as non-verbal means of communicators who “declare love”. In the course of the given study, one has found the dependence of ST option and non-verbal elements of communication on a communicator's social role.
Examining the factual material, it has been determined that for the successful interpersonal communication in “love declaration” CS, the communicator's option of psychologically most reasonable form of expression of his/her feelings should be based on the empathy explication, two-centric nature of amorous feelings, ability for identification and decentralization that means aprioristic and unconditional acceptance of other personality, orientation at her/his natural individuality.
Key words: pragmalinguistics, communicative situation, speech tactics, social role, empathy, suggestion, non-verbal elements of communication.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Вимоги, що сприяють покращенню продуктивності спілкування з аудиторією. Закономірності мови: логічний наголос, логічна пауза, мовний такт, інтонаційно-мелодійний малюнок знаків пунктуації. Акустичні компоненти інтонації. Невербальні засоби спілкування.
презентация [723,4 K], добавлен 21.03.2015Теоретичні засади лінгвістичного дослідження вербальних засобів представлення концептів. Вербальний символ та його функціонування. Аналіз статей про образ України в англомовній пресі. Невербальні компоненти спілкування. Засоби вербалізації образу.
курсовая работа [68,1 K], добавлен 13.09.2015Категорія перехідності - неперехідності в англійській мові. Синтаксичні, лексико-семантичні і семантіко-синтаксичні характеристики дієслів. Типи перехідних дієслів: підклас "give", "eat", "drink", "shrug", їх використання в конкретній мовній ситуації.
курсовая работа [59,5 K], добавлен 14.11.2010Поняття, класифікація та види процесу спілкування. Основні правила ведення мовлення для різних видів мовленнєвої діяльності та правила для слухача. Взаємозв’язок етикету і мовлення. Поняття культури поведінки, культури спілкування і мовленнєвого етикету.
реферат [20,4 K], добавлен 16.08.2010Гендерні особливості комунікативної взаємодії та її стратегії. Гендерний аспект вживання мовленнєвих актів і засобів їх модифікації. Лексико-стилістичний аспект відображення гендерної вербальної поведінки чоловіків і жінок у сучасній англійській драмі.
курсовая работа [43,0 K], добавлен 18.10.2011Культура усного ділового спілкування. Вимоги до усного ділового спілкування та його особливості. Усне професійне та ділове спілкування як складова частина ділового спілкування. Види усного професійного мовлення. Основні етапи підготовки публічної промови.
курсовая работа [45,9 K], добавлен 27.05.2015Етикетне спілкування - складова лінгвокраїнознавчої комунікації. Принцип організації етикетного спілкування лінгвокультурної комунікації. Мовні кліше - репрезентати ситуаційного етикету. Етикетні моделі знайомства, привітання, прощання, вибачення, подяки.
курсовая работа [96,0 K], добавлен 01.02.2014Специфіка ділового спілкування. Стильові, лексичні та граматичні аспекти дискурсу - комунікативної події, що обумовлюється взаємозв'язком між мовцем та слухачем. Зв'язок дискурс-аналіза з текстолінгвістикою, психолінгвістикою, філософією, стилістикою.
реферат [42,6 K], добавлен 30.11.2015Найважливіші принципи міжособистісного спілкування: кооперації та ввічливості. Структурні компоненти бібліографії (статті). Зміст термінів: догма, структура, менеджер, капітал, контракт, підприємство, інвестиція. Науковий апарат дипломної роботи.
контрольная работа [33,1 K], добавлен 04.01.2014Базові категорії комунікативної лінгвістики: мовленнєвий жанр та акт. Перлокутивний ефект як вплив на адресата. Дискурс спілкування дітей та батьків. Утішання як жанр спілкування лікаря та пацієнта. Головні моделі "мовленнєвого жанру" за Т.В. Шмельовою.
курсовая работа [45,0 K], добавлен 04.12.2014
