Національна ідентичність в Україні в умовах глобалізаційних викликів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

Кафедра українознавства

РЕФЕРАТ

з дисципліни: «Українська мова за професійним спрямуванням»

на тему:

Національна ідентичність в Україні в умовах глобалізаційних викликів

Виконала: студентка групи 1-11-1

Вусик Оксана Сергіївна

Перевірила: викладач

Алексеєнко Наталія Михайлівна

Кременчук 2012

ЗМІСТ

• Вступ
• Поняття національної ідентичності та глобалізаційних процесів
• Визначення актуальності та напрямків проблеми
• Висновки та пропозиції щодо вирішення поставленої проблеми


Поняття національної ідентичності та глобалізаційних процесів

Перш ніж розглянути проблему національної ідентичності, маємо визначитися щодо основних понять: нація, ідентичність та глобалізація.

Однозначного визначення нації не існує. Це поняття чітко не окреслене, але найчастіше під ним розуміють об'єднання людей, що мають спільну культуру, мову, переконання, територію проживання. Ернест Гелнер у своїй праці «Нації та націоналізм» зазначає, що двоє людей утворюють націю лише тоді, коли вони визнають (або ідентифікують) одне одного, як таких, що належать до однієї нації. [1] Таким чином, поняття нації та національної ідентичності переплітаються ще на рівні визначення.

Що ж стосується глобалізації, то це поняття висвітлюється як процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції (об'єднання) та уніфікації (приведення до єдиної форми). Як не дивно, на перший погляд цілком позитивне явище у нас викликає досить різні асоціації. Глобалізаційні процеси мають свій вияв у різних сферах життя. Ми будемо робити акцент на культурологічному та частково політичному аспектах, оскільки саме вони найбільше стосуються проблем національної самосвідомості та ідентифікації.

У першому випадку явище «всепланетного об'єднання» виявилось досить корисним для країн, що розвиваються, відкривши для них інформаційний простір у значно більшому масштабі, ніж 10-20 років тому.[2] Цей вплив значною мірою стосується і України. Конкретними прикладами є створення єдиного освітнього простору в Європі, відомого як Болонський процес.[3] Тенденція до комп'ютеризації освіти та використання світової мережі Internet також є виявом процесу глобалізації. Так званий «експорт демократії» та впровадження універсальних західноєвропейських цінностей не менше позначається на розвитку сучасного українського суспільства.[4] Тим не менш, окрім названих переваг глобалізаційних процесів, є і суперечливі моменти, що викликають не лише дискусії, а й соціокультурні проблеми.

Визначення актуальності та напрямків проблеми

Останні десятиріччя в суспільних колах ведуться дискусії з приводу проблеми національної ідентичності. Тим не менш однаково виникає питання: а чи існує взагалі проблема? Наукові праці, періодичні видання, виступи культурних та політичних діячів на телебаченні свідчать про те, що це питання досить хвилююче і, як то кажуть, «не буває диму без вогню».

Отже, які саме глобалізаційні виклики існують у наш час та який вплив вони здійснюють на українську самосвідомість?

По-перше, це культурні впливи. Навіювання «чужорідних» музики, кіно, мистецтва, їх поширення серед молодого покоління спостерігається уже не перше десятиліття та є немалою загрозою для розвитку національної культури.

Ми переходимо до так званих «універсальних форм існування». Це стосується і нашого зовнішнього вигляду, адже усі ми звикли до європейсько-американського стилю і не одягаємо вишиванки щодня. Це стосується наших квартир і будинків, які уже давно перетворилися із суто українських осель на стандартизовані помешкання з євроремонтом. Це стосується наших смаків і уподобань. Шляхи духовного збагачення чи то розширилися, чи то водночас звузилися до використання Інтернет-мережі, у якій найчастіше ми обираємо зовсім не українські, а «світові» матеріали. І все це начебто непогано, оскільки ми не живемо ізольованим українським плем'ям, а все ж таки маємо певні зв'язки і з іншими державами, із цілим світом. Проте надто часто захоплюємося безмежжям і відсутністю кордонів, що й наштовхує на думку про небезпечність такого стану для нашої народної самосвідомості.

По-друге, це мова. І справа навіть не в росіянізмах, а в «інтернаціональному суржику». Зі становленням англійської мови як засобу міжнародного спілкування, все частіше спостерігаємо витіснення іншомовними словами українських відовідників. Звичайно, в інформаційному суспільстві, на звання якого ми зараз претендуємо, щорічно з'являється достатньо термінів, які перекладати різними мовами не те, що складно, а мабуть, і недоречно. Проте частка слів-«іноземців», які мають переклад, також достатньо велика. Окрім того, не можна не звернути увагу на молодіжний сленг, в якому спостерігається тенденція до «українізації» іншомовних слів або ж зворотнього процесу. Знати іноземну мову - це, безумовно, добре, адже дозволяє подолати мовний бар'єр при налагодження міжнародних стосунків. Та чи варто зловживати своїм знанням, знаходячись серед «собі подібних», людей твоєї ж національності? У цьому також полягає проблема національної ідентичності.

По-третє, це політична ситуація. Вже котре десятиріччя Україна прагне до міжнародної інтеграції. Україна прагне. Сказано в однині, проте насправді ми множина, не те, що не об'єднана, а аж занадто розрізнена, щоб зватися суспільством. Політичний, соціальний, і навіть географічний поділ з кожним роком все більше і більше віддаляють нас від плідного співробітництва з дружніми європейськими націями.

Отже, ситуація така - кожний індивід прагне задовольнити свої потреби, самореалізуватися, при цьому вибирає власні шляхи досягнення цілей. Про приналежність до певного суспільства, а тим більше нації, мова, звичайно, йде, але якось надто повільно. Але якщо кожна людина усвідомить себе громадянином держави, частиною нації і діятиме в рамках моральних та правових норм цієї нації, досягти успіху буде значно легше. А коли кожен член суспільства досягне успіху, то й усе суспільство вийде на якісно новий щабель розвитку. Інакше виходу немає, оскільки людина без нації суперечить визнаним нормам. [1]

глобалізація мова національний ідентичність

Висновки та пропозиції щодо вирішення поставленого питання

Важливість та гострота питання національної ідентичності привертає до себе увагу вже не перше десятиріччя. І виявляється це не лише у багатомовних дискусіях чи теледебатах, а й на рівні державному. 9 грудня 2009 року відбулися парламентські слухання з питання «Національна ідентичність в Україні в умовах глобалізаційних викликів: проблеми та шлях збереження». Народні депутати, зокрема М. Жулинський, зауважили, що «ми ще не витворили з «величезної етнічної маси українського народу» українську націю зі своєю системою цінностей і пріоритетів, з власною мовою, міфологією, свідомістю і символізмом». [5] У ході обговорення були визначенні наступні кроки подолання духовно-національної кризи:

1. Творення єдиного культурного простору.

2. Структурне реформування сфери культури.

3. Збереження активного функціонування української мови.

Оскільки поняття національної самосвідомості закладається в дитячому, а остаточно формується в юнацькому віці, важливими моментами є також «виховання в молодого покоління почуття патріотизму, зростання особистості на засадах духовності, моральності, створення умов для її інтелектуального, культурного розвитку та реалізації наукового і творчого потенціалу молодих громадян». [5] Отже, значна частка зусиль має бути спрямована на освітню систему: школи, вищі навчальні заклади - і місія провідників-просвітителей лягає на плечі педагогів та громадських діячів, що співпрацюють з молоддю.

Сьогодні проводиться значна суспільно-громадська робота, спрямована на підняття авторитету української мови. Підтримуються молоді українські письменники, які пишуть на актуальні теми, перекладаються фільми, програми телебачення на державних каналах. Яскравим прикладом роботи над розвитком національної самосвідомості є щорічний конкурс «Євробачення», на якому представник кожної нації має можливість познайомити всіх з особливостями саме своєї культури. Та сама Болонська система направлена не просто на стандартизацію освіти, а на зміцнення національних особливостей навчання та виховання, але у загальносвітових рамках.

Отже, до покращення культурно-політичної ситуації докладається багато зусиль уже сьогодні, тим не менш маємо пам'ятати і про великий національний потенціал та ще більші перспективи для його розвитку задля зміцнення наших позицій як самодостатньої держави та водночас частинки планети Земля.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Гелнер Е. Нації та націоналізм / Національна ідентичність: Хрестоматія / Т. Воропай (упоряд.). -- Харків: Крок, 2002. -- 316 с.

2. Стигліц Дж.Ю. Глобалізація.Тривожні тенденції. - М.,2003.

3. Штатська Т.В. Глобалізація освіти // Успіхи сучасного природознавства. - 2009. - №11 - С.65.

4. Андреєв А.А. Педагогіка вищої школи. Новий курс - М.: Московський міжнародний інститут економетрики, інформатики, фінансів і права, 2002. - 264 з іл.

5. Про парламентські слухання з питання: "Національна ідентичність в Україні в умовах глобалізаційних викликів: проблеми та шляхи збереження" 9 грудня 2009 року//Урядовий портал

Размещено на Allbest.ru