Латинська мова в системі сучасної гімназійної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛАТИНСЬКА МОВА В СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ ГІМНАЗІЙНОЇ ОСВІТИ

У 90-ті роки в Україні спостерігаємо появу шкіл нового типу. Для розвитку здібностей і талантів дітей створюються гімназії, ліцеї, колегіуми, які стають осередками кращих культурних традицій, передають естафету знань, культури і самовдосконалення від покоління до покоління. Саме гімназії покликані відродити і примножити інтелектуальний потенціал України, дати можливість учням здобути знання понад обов'язковий загальноосвітній рівень, покращити результативність освіти, розвивати особистість учня. Вагомим кроком на шляху створення навчальних закладів нового типу стало впровадження курсу «Латинська мова» в гімназійних класах гуманітарного профілю, адже в усьому світі гімназійна освіта завжди починалася зі знайомства з класичними мовами, в першу чергу, латиною, яка допомагає учням при вивченні спеціальних курсів, розвиває логічне мислення, збагачує культуру мовлення, формує ерудицію, прилучає до духовних цінностей цивілізації.

З огляду на це курс латинської мови в системі гімназійних дисциплін повинен мати не тільки освітнє, а й загальнокультурне спрямування.

Метою нашої розвідки є визначення основних аспектів у вивченні латинської мови в гімназії, що дозволяє сформувати якісно нові здібності учнів, які в майбутньому зможуть забезпечити високу ефективність професійної і суспільної діяльності.

Теоретичною базою нашого дослідження служать здебільшого роботи відомих філологів-класиків Я.М. Боровського [1], Н.М. Кацман [2] та ін.

За довгу історію свого побутування латинська мова зазнавала і возвеличення, і забуття. Латинська мова не тільки була офіційною мовою багатьох держав, мовою дипломатичного спілкування, а й займала почесне місце в науковій та освітній сферах.

Численні наукові трактати з філософії, юриспруденції, природничих наук, медицини, теології написані латиною. Шанували мову давніх римлян і в Україні. Вперше латинізми з'являються в українській мові ще в Х-ХІ ст. Однак основна маса латинських слів була засвоєна в ХVI-XVII ст. В історії України це був період енергійного культурно- просвітницького руху, розквіту науки та літератури. Українські книжники розуміли міжнародне значення латинської мови в Західній Європі, її престижність; цією мовою українські студенти здобували освіту в західноєвропейських університетах, засвоюючи досягнення європейської культури. Латинська мова посідала перше місце і в навчальній програмі Києво-Могилянського колегіуму. В Україні ставлення до латини на різних етапах її використання було неоднаковим: спершу - ворожим, згодом - прихильним. У першій половині ХVI ст. латинська мова була мовою канцелярій Галицько-Волинської держави. На Холмщині, Підляшші, Поліссі в зазначений період користувалися не тільки «руською» мовою, а й латинською. Після прийняття Люблінської унії (1596) латинську мову було запроваджено в діловодство тих волинських канцелярій, де до того часу використовували лише українську мову. У той же час актовою стала латинська мова і на Поділлі. Отож, як бачимо, знання латинської мови в тих суспільно-політичних умовах було життєвою необхідністю, вимогою часу.

Історичні умови склалися так, що латина втратила свою комунікативність. Сьогодні латинською мовою майже не розмовляють. Розмаїття сучасних мов може наштовхнути на думку: навіщо вивчати мову, яка перестала бути засобом активного спілкування майже дві тисячі років тому і вважається сьогодні «мертвою мовою»? Так, латинська мова втратила сьогодні комунікативну функцію, але не втратила свого освітньо-історичного значення, ставши сполучною ланкою між античністю і сучасністю. Латинська мова, якою de facto сьогодні в світі вже ніхто не розмовляє, здобула привілеї серед інших мов.

В Україні програма шкіл нового типу, які отримують назви «ліцей», «гімназія», здебільшого не включає обов'язкового за визначенням набору класичних дисциплін (латинська, давньогрецька мови, історія античності, мистецтва, релігії, античної культури, літератури). Проте латинську мову варто зробити обов'язковим загальноосвітнім предметом, який сприятиме не тільки розширенню знань учнів у галузі лінгвістики та уявлень про взаємозв'язок латинської та сучасних слов'янських, романських і германських мов, а й ознайомленню з історичною, культурною і літературною спадщиною античності. Крім того, вивчення латинської мови збагатить лексичний запас учнів, розширить їх кругозір, підвищить ефективність опанування сучасних мов. Кафедрою класичної філології Львівського національного університету імені Івана Франка укладена програма з латинської мови для учнів гімназій. Курс передбачає вивчення нормативної граматики, читання адаптованих та оригінальних латиномовних текстів, вивчення латинських крилатих виразів. Значна увага повинна приділятися зіставленням латинської, української та іноземних мов, а також вивченню латинських терміноелементів у сучасних мовах. Це, на нашу думку, сприятиме збагаченню мовлення учнів, підвищуватиме їх грамотність.

З досвіду роботи вважаємо доцільним впровадження курсу «Латинська мова» в 8-9-их класах. Саме в такому віці спостерігаємо краще запам'ятовування теоретичного матеріалу, лексики, латинських крилатих виразів. Вивчення латинської мови в цей період відзначається великим інтересом та активністю з боку учнів, що, на нашу думку, обумовлено віковими і психологічними особливостями дітей.

Постає питання, чому саме зараз виникає потреба в загальному ознайомленні з латинською мовою, на чому потрібно акцентувати увагу школярів при вивченні латинської мови?

Курс нормативної граматики латинської мови створює підґрунтя для ознайомлення учнів з кращими зразками поезії і прози давніх римлян (Горацій, Вергілій, Цезар, Цицерон), а також їх перекладами українською мовою. Крім того, латину з давніх-давен називали гімнастикою розуму. Засвоєння граматичних форм і категорій, вправи на переклад розвивають розумові здібності учнів, дозволяють їм усвідомлено вивчати сучасні іноземні мови. При цьому варто проводити паралель між відмінниковими системами іменника або латинськими зворотами Acusativus cum infinitivо, Ablativus absolutus з аналогічними в сучасних європейських мовах, згадати, що Consecutio temporum (узгодження часів) у німецькій мові використовується при позначенні попередньої дії. При вживанні кон'юнктива (у непрямій мові) одночасність передається через Prasens або Prateritum, передування - через Perfekt або Plusquamperfekt незалежно від часу головного речення. Таких прикладів на різних рівнях порівняння мов можемо наводити безліч.

У процесі викладання латинської мови слід також акцентувати увагу на первісному значенні лексичних одиниць, оскільки саме це дає ключ до розуміння семантичної структури слова в латинській мові та можливість простежити її розвиток у нових мовах. З огляду на це відбір лексики має здійснюватись, на думку Н.Л. Кацман, з урахуванням її потенційних можливостей та частоти вживання; наявності паралелей у сучасних мовах та відповідно до поставленої навчальної мети. Знання латинської лексики має важливе значення для вивчення всіх індоєвропейських мов, дає ключ для розуміння і кращого запам'ятовування запозичень у сучасних мовах й у науковій термінології [2, с. 42-53].

Нарешті слід підкреслити роль латинської фразеології в збагаченні виразових засобів нових європейських мов. У міжнародному багатомовному фразеологічному фонді чи не найпочесніше місце належить латинській фразеології. Це, безумовно, пояснюється великим значенням латинської мови і латиномовної літератури в історії європейської культури. Тому в процесі вивчення латинської мови слід активніше використовувати її багатий фразеологічний матеріал, який поглиблює і пожвавлює курс стародавньої мови, допомагає краще зрозуміти специфіку античної соціально-економічної формації, її політичного устрою, ідеології, культури, моралі. Слід також підкреслити, що використання в навчальному процесі латинських прислів'їв, сентенцій, афоризмів, літературних цитат має і велике виховне значення, адже багато афоризмів не тільки відбивають світогляд античного суспільства, а й можуть бути корисними для ідейно-політичного й етичного виховання учнів. Крім того, вивчення лаконічних і влучних латинських висловів, більшість з яких містить у собі літературні і міфологічні образи, відіграє важливу роль у художньо-естетичному вихованні школярів, прищеплює їй навички мовної культури, навчає чітко, яскраво й дохідливо висловлювати свої думки, що є необхідним у майбутньому для формування кваліфікованого та ерудованого фахівця. латинський мова учень гімназія

Без знайомства з латинською мовою, культурою античного світу неможливо зрозуміти не лише історію світової культури, а й численні запозичені в греків і римлян образи, сюжети, які постійно зустрічаються в художній і філософській літературі, в живописі та скульптурі. Антична міфологія, література, філософія є тим вічним джерелом, з якого людство черпає ідеї, теми і натхнення в часи, коли виникає необхідність у переосмисленні засад буття, в аналізі шляхів розвитку світової культури. У зв'язку з цим, як слушно зазначають викладачі класичних мов, при викладанні латинської мови слід враховувати гносеологічний, культурологічний і соціокультурний аспекти [4, с. 83].

Важливу роль у будь-якій галузі знань відіграє наукова термінологія, оскільки відображає певні поняття в системі найменувань, які застосовуються в конкретній науці. Латинська мова, як і давньогрецька, є своєрідним будівельним матеріалом, основним джерелом розвитку й поповнення термінологічних систем різних галузей знань. Нові наукові відкриття отримують назви з невичерпного джерела міжнародної грецько-латинської скарбниці терміноелементів. У зв'язку з цим значну увагу на заняттях слід приділяти вивченню лексики, що сприятиме кращому осмисленню і розумінню лексичного складу рідної мови, підвищенню рівня культури мовлення учнів. Скажімо, окремим школярам можуть бути невідомими слова віадук, тривіальний, верифікація, абсорбент, екслібрис, інтеграція, плюралізм, маргінальний тощо. Пошук слів латинського походження в українській мові та розуміння їх значення викликає зацікавлення учнів, допомагає осмислено сприймати лексику рідної мови. Особливо велике її значення для природничих наук, багатогранність яких породжує велику кількість термінів і вимагає орфографічної грамотності. У цьому аспекті в основне завдання курсу латинської мови органічно вписується термінологічна підготовка учнів не лише в межах розуміння термінів, а й уміння грамотно користуватися ними в майбутній практичній і науковій діяльності. Це зумовлюється тим, що термін посідає особливе місце на всіх етапах освіти, оскільки виступає і як інструмент пізнання, і як словесний знак, який закріплює результат цього пізнання. У зв'язку з цим термінологічна спрямованість курсу латинської мови повинна зумовлювати відбір матеріалу і збільшення обсягу термінологічної інформації. Знання, набуті учнями в процесі вивчення курсу латинської мови, слугуватимуть підвалинами для подальшого вивчення термінів фахових дисциплін, оскільки греко-латинські запозичення становлять більше половини слів науково-технічної літератури, а в біології, медицині, юриспруденції ця цифра, як свідчать статистичні дані, сягає більше ніж 90 відсотків усіх лексико-термінологічних одиниць.

Якщо ми уважно подивимося, сліди культури давніх римлян зустрічаються на кожному кроці в повсякденному житті, але оскільки для багатьох це залишається таємницею, то виникають помилки, нерозуміння, комічні ситуації. Сьогодні латинські слова, міфологічні імена вживаються в назвах фірм, товарів. Часто - недоречно і неграмотно. Якщо не звертати уваги на користь, яку несе знання латинської мови для науки і духовного розвитку, важливим залишається використання латини в повсякденному житті. Часто викликають нерозуміння латинські абревіатури P.S., NB!, A.D., c.a., l.c., etc., які є загальноприйнятими і зрозумілими в цілому світі.

Таким чином, освіта ХХІ століття немислима без основ розгалуженої й постійно створюваної термінології. Знання латинської мови й античної культури, на нашу думку, підвищить коефіцієнт інтелекту та знань учнів. Адже відомо, що таблиця латинських скорочень хімічних елементів для окремих учнів так і залишається загадкою, так само як і численні біологічні, хімічні, фізичні, астрономічні, геологічні, музичні терміни. Школярі вивчають теореми Фалеса, Піфагора, закони Архімеда, не знаючи, що ці постаті прославилися не тільки в галузі кутів та геометричних фігур. І саме зараз з'явилася нагода виправити це становище. Сподіваємось, що впровадження латиської мови в шкільну практику дасть позитивні результати, оскільки латина є містком між минулим і сучасним, добрим підґрунтям для прогресивних змін у духовній царині освіти [4, с. 81].

Отже, латинська мова належить до тих дисциплін, які не лише розвивають комунікативну діяльність учнів, а й ознайомлюють їх зі світовою культурою та її історією. Курс латинської мови в гімназії виходить за межі лінгвістики і стає інструментом пізнання світової культури, допомагає оволодіти філологічною культурою, орієнтуватися учням у світі духовних цінностей, сприяє опануванню сучасними іноземними мовами, глибшому розумінню рідної мови. У зв'язку з цим доречно навести вислів видатного римського письменника і оратора Цицерона: «Non tam praeclarum est scire Latine, quam turpe est nescire.

- Не настільки похвально знати латину, наскільки ганебно - її не знати».

ЛІТЕРАТУРА

1. Боровский Я.М. Латинский язык как международный язык науки (к истории вопроса) /

2. Я.М. Боровский // Проблемы международного вспомагательного языка. - М., 1991. - С. 70-76. школа, 1979. - 142 с.

3. Корж Н.Г. Із скарбниці античної мудрості / Н.Г.Корж, Ф.Й. Луцька. - К.: Вища школа, 1988. - 320с.

4. Пилипів О. Культорологічний аспект викладання латинської мови в системі університетської освіти / O. Пилипів, Л. Мисловська // Вища освіта України. - 2003. - № 4. - С. 80-84.

Размещено на Allbest.ru