Українська мова як генетичний код нації

«Українська мова деградувала, але зараз вона знову виходить у світ дякуючи різним акціям та патріотичній молоді. Я завжди спілкувалась українською і змінюю мову тільки якщо людина мене не розуміє. Для країни дуже важливої є мова, адже якщо немає мови -немає держави. Тому я звичайно проти того, щоб російська мова була другою державною. І фігня те, що російська багатша за українську,просто люди погано знають українську.» Наталка,19 років

«Я общаюсь на русском языке, либо суржике, либо Албанском, да и вообще,уже врядли,что то поможет изменить.Никакие акции, так что русский станет втором государственным!!!» Игорь,17 лет

«Русский язык, как и украинский эта харашо! Но я общаюсь на русском потому, что у меня все друзья говорят на этом языке. Но всё равно я иногда ощаюсь на украинском, и это у меня получается плохо! Мне очень нравится наш язык, и я хотел бы свободно им розговаривать!!» Коля, 15 лет

Плекання культури мовлення - обов'язок кожного. Для багатьох категорій мовців воно входить у професійні обов'язки. Це освітяни, працівники культури, державного апарату, засобів масової інформації, духовенство. Особлива відповідальність - на працівниках радіо і телебачення, мовлення яких часто не відповідає стандартам українськоі мови, зокрема - нормам орфоепії. Вимагати від цих людей високої культури мовлення - право громадськості і обов'язок «Просвіти». Шляхи підвищення особистої культури мовлення - різноманітні. Для початку слід:

- виробити стійкі навички мовленнєвого самоконтролю і самоаналізу,

- не говорити квапливо - без пауз, «ковтаючи» слова,

- частіше «заглядати у словник» (М. Рильський), правопис, посібники зі стилістики тощо,

- вивчати мовлення майстрів слова,

- читати вголос (особливо прозові тексти), із дотриманням усіх аспектів нормативності,

- заучувати напам'ять художні твори, причому не тільки віршовані,

- оволодівати жанрами, видами писемного мовлення, зокрема ділового мовлення,

- привчити себе до систематичного запису власних думок та спостережень, щоденникових записів, сімейної хроніки тощо,

- виробити звичку читання з «олівцем у руках» - жоден цікавий і вартісний вираз не повинен бути втрачений для вас. Шляхів до мовної досконалості безліч. Але всі вони починаються з любові до рідної мови, з бажання майстерно володіти нею, з відчуття власної відповідальності за рідну мову.

Висновок

Для мене ця тема не просто цікава. Розкриваючи її, я хотіла дізнатись більше про історію нашої мови, русифікацію, лінгвоцид мови. Хотіла донести до своїх однолітків, що розмовляти українською не погано, і тебе не будуть вважати “селюком”. Спілкуючись українською, ти підтримуєш статус держави, ти зберігаєш культуру своєї країни, ти не даєш загинути своєму народові! Чому зараз більшість спілкується російською? Чому намагаються російську зробити другою державною мовою, ніби люди не розуміють, що друга державна мова знищить український народ як націю, знищить нашу державу і культуру. Чому не думаємо про предків, які так довго та болісно відвойовували нашу мову, культуру, землі? Все заради майбутнього. А ми так просто, як ніби нічого такого не було: «зачем нам тот украинский язык»! У наш час рейтинг української мови підвищується завдячуючи різним акціям, організаціям, завдяки патріотичній молоді (що зараз також стає модно) [Додаток Д].

Чому кажуть, що російською мовою можна краще висловити свою думку, якщо це зовсім не так. Досліджуючи питання, заявлене в темі моєї роботи , я дізналась не тільки факти з лінгвоциду української мови, а й те, що зараз робить молодь, для того, щоб Україна знов стала повноцінною державою.

До праці на ниві рідної мови приступили сотні тисяч людей, згуртованих ідеєю національного відродження. Свідома боротьба, цілеспрямована праця потребують знань, які були б надійним фундаментом для цієї діяльності і живили віру в її доцільність.

Сказано ж бо: «Пізнайте істину - і вона порятує вас».

Черговий раз, після незліченних жертв і втрат, піднімається з колін народ Русі-України. Фізично почетвертований, на третину яничаризований, наполовину манкуртизований, поголовно зневажений - він здіймається на повен зріст, щоб «у народів вольнім колі» знову оголосити на весь світ: «Ще не вмерла Україна!»

«Ще не вмерла і не вмре!»

Бо живе наша мова. Отже, живий наш дух, жива наша пісня, наша історія, наша єдність.

Живе наша мова - і з нами наші князі і гетьмани, наші письменники і вчені, наші державники і збройні оборонці.

Живе наша мова - і з нами 15-мільйонна діаспора.

Живе наша мова - і наш голос звучить у вселенському хорі народів.

Бо наша мова - це наша релігія, наша держава, наша минувшина, наша надія, наше майбутнє.

Бо наша мова - це ми, українці, - добрий, чесний, працьовитий народ, що тисячоліттями живе на берегах Дніпра і Дністра, там, де була колиска індоєвропейських народів, де сформувався тип білої людини.

Бо наша мова - це наша пісня, а народ, котрий має таку пісню, не здатний чинити неспровоковане зло іншим народам.

Отож, не лише клянімося в любові до рідної мови, не лише плачмо над її долею, а працюймо для неї, вивчаймо, заглиблюймось у її походження й історію, поширюймо, пропагуймо її.

Пізнання мови - це пізнання народу, його єства, його душі, його витоків та історичних шляхів- усього того, чим народ цікавий для інших народів. Адже народи, як і окремі люди, виявляють інтерес і повагу лише до того, хто являє собою особистість- своєрідну й неповторну. Годі розраховувати на пошану інших тому, хто не має поваги сам до себе. А хіба втрата рідної мови, зневага до неї не є виявом утрати своєї гідності?

Список використаних джерел

1. Бандура О.З. «Історія української мови» // Дивослово№1. - 1997р.-С.10-13.

2. Блажевич Ю. «Просвітницький Рух на Поділлі в 1917 - 1919 рр. // Проблеми духовного і національного відродження на Поділлі : Матеріали всеукраїнської науково - краєзнавчої конференції». - Хмельницький. - К., 1995р.-С. 8-9.

3. Бурячок А.А. «Насправді було так…Мовна ситуація в Київській Русі» // Україна.-1994 р. 13 жовтня.

4. Гнатюк В. - «Дім став народним» / Ровесник.- 1992.-17 жовтня. - С.4

5. Івашин В.Радевич - Виницький Я. «Мова і нація».-Дрогобич. Видавнича фірма «Відродження», 1994 р.-С.218.

6. Ковба Ж.М. «Просвіта» - світло, знання, добро і воля українського народу» - Дрогобич. Видавнича фірма «Відродження», 1993 р.-С.128.

7. Крищук Б. «Невмируще джерело українства» / Хмельницький: редакційно - видавничий відділ Хмельницького гуманітарно - педагогічного університету, 2005 р.-С.120.

8. Лизанчук В. - «Завжди памятай: Ти - українець», 2-ге доповнення. - Львів. Видавнича фірма «Мальва», 2001 р.-С.680.

9. «Не будь байдужим» // Урок української №5(99), №7-8(101-102), 2007.-С.4-7.

10. Радевич-Виницький Ярослав «Україна від мови до нації» - Дрогобич. Видавнича фірма «Відродження», 1997 р.-С.360.

11. Ференц В. «Правове знищення української мови» // Слово просвіти №1(430), 2008 р.-C.5.

Размещено на Allbest.ru