Омонімія у власних назвах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

У сучасній лінгвістиці спостерігається значний інтерес до явища омонімії, особливо в ономастичному просторі: тобто у вивченні власних назв, зокрема антропонімів, топонімів, хрононімів, зоонімів, фітонімів, ідеонімів, хрематонімів, які займають особливе місце в українській, англійській та взагалі у будь-якій мові світу. Повноцінне спілкування, тобто правильне сприйняття, оцінювання та інтерпретація інформації, є неможливим без знання певного набору власних імен та їх функцій у мові та тексті.

Власні назви належать до мовних універсалій ? вони існують в усіх мовах світу. Але в кожній мові власні назви мають свої специфічні ознаки. Специфіку англійських власних назв становить їх набір і відсутність пестливих іменних форм(на відміну від української).

Метою даної роботи є висвітлення поняття омонімії на прикладі власних назв. Розглянути класифікацію та особливості функціонування англійських омонімів.

Об'єктом дослідження обрано групи власних назв англійської мови.

Предмет дослідження ? явище омонімії у вищезазначених групах власних назв.

Значення дослідження ? вивчення явища омонімії, як в англійській мові так і загалом є актуальним питанням сучасної лінгвістики. Дана робота покликана розмежувати значення однієї словоформи, яке аналізується, на прикладі власних нас у сучасній англійській мові.

Ономастика

У лексиці кожної мови власні назви утворюють особливий розряд, який протиставляється загальним назвам і володіє своїми специфічними ознаками.

Суттю власної назви є внутрішня єдність загальних, одиничних і специфічних ознак. Ці ознаки виявляються, з одного боку, при конфронтації особистих імен з апелятивами, а з іншої ? в онімічному контексті при сполучуваності в системі власної назви з іншими власними назвами. Таким чином обґрунтовується лінгвістичний і ономастичний статус власної назви. Своєрідність ономастичних потреб полягає в тому, що за допомогою мовних засобів здійснюється розрізнення індивідуумів в таких класах предметів і явищ, які представляються важливими в житті суспільства. Оскільки власні назви, є лінгвістичним фактом і об'єктом для лінгвістичного аналізу, необхідно встановити межі ономастики в лексичній системі. Складність і спірність цієї проблеми доводиться самою історією вивчення власних назв як у вітчизняній, так і в зарубіжній лінгвістиці.

Д.І. Єрмолович зазначив, що власні назви ? жорстокі десигнатори об'єктів, такі, що реалізовують свій відклик через прямий зв'язок з предметом за допомогою каузального ланцюга [3,с.12]. Власні назви мови підкоряються наскільки це можливо, закономірностям, що існують в ній для загальних назв. Але, оскільки джерело власних назв будь-якої мови набагато ширше за коло джерел його загальних назв, коло мовних явищ, представлених в них, є більш широким. Отже, власні назви входять в лексичну систему будь-якої мови як особливий клас слів, що володіє специфічними ознаками. Будучи мовним фактом, власні назви підкоряються в цілому внутрішнім законам конкретної мови. Разом з тим, на всіх рівнях мовного аналізу потрібно враховувати своєрідність цих слів як за змістом, так і за класом. Перш за все вони служать засобом номінації індивідуального предмету.

Власна назва не пов'язана безпосередньо з поняттям. У неї немає загального значення, так само як у загальних назв відсутнє індивідуально. Це представляється найбільш істотним у визначенні специфіки власних назв: «без денотата не має назви».

Особливий статус власних назв в мові, інтерес, який вони викликають у вчених, призвів до формування ономастики, що склалася до теперішнього часу в самостійну лінгвістичну дисципліну з чітко окресленими довкола проблемами і методами досліджень.

Ономастика(від гр.onomastikds - «той, що стосується імені», onomastike «мистецтво давати імена» ) ? наука про власні назви.

Власні назви, на відміну від загальних служать для виділення названого ними об'єкта з низки подібних, для його індивідуалізації та ідентифікації. До них належать антропоніми(імена людей), топоніми(географічні назви), теоніми(назви божеств), зооніми(клички тварин), фітоніми(назви рослин), хрононіми(назви відрізків часу, пов'язані з історичними подіями), ідеоніми(назви об'єктів духовної культури), хрематоніми(назви об'єктів матеріальної культури).

Значення слова не існує саме по собі, а в певному співвідношенні зі значеннями інших слів. Близькі й протилежні за значенням слова уточнюють семантику слова, визначають для нього певні семантичні межі. Значення слів ,таким чином, є системно зумовленими. У цьому легко переконатися, коли порівняти слова різних мов, які позначають одні й ті ж явища. Такі слова часто виявляються нетотожними за своїм концептуальним значенням. Пор.: укр. дерево ? англ. tree i wood, укр. рука ? англ. hand i arm, укр. палець ? англ. finger i toe, англ. to wash ? укр. мити і прати, укр. високий ? англ. tall i high.

Омонім та його види

Омоніми(гр. homos ? «однаковий» і onyma ? «ім'я») ? слова, які звучать однаково, але мають різні значення.

Омоніми потрібно відрізняти від багатозначних слів. У випадку багатозначності одне слово має декілька пов'язаних між собою значень, у випадку омонімії маємо декілька різних слів, значення яких між собою не пов'язані: вони не мають спільних елементів смислу (сем) і асоціативних зв'язків. Порівняємо багатозначне слово print ( 1.відбиток, слід; 2. шрифт, друк; 3.гравюра, естамп ) і слово primer ( 1.буквар, початковий підручник.) та (2. капсуль, запал). Між значеннями слова print є щось спільне, тоді як між значеннями слова primer спільних семантичних рис немає.

Розрізняють повні й неповні омоніми.

Повні омоніми мають абсолютний збіг форм при їх змінюванні( print - prints ).

Неповні омоніми збігаються не в усіх формах: can - модальне дієслово та can - консервувати ,бляшанка , бідон. Як модальне дієслово can не змінюється в Present Simple Tense в 3 ос. однини: He can earn money here. Інше значення слова can - консервувати в Present Simple Tense в 3 ос. однини має іншу форму:She cans apples for winter.

За походженням омоніми поділяють на гомогенні та гетерогенні.

Гомогенні омоніми (від гр.homogenes - однорідний) ? омоніми, які виникли внаслідок розпаду одного слова на два. Такий розпад зумовлений втратою (розірванням) зв'язків між окремими значеннями колись багатозначного слова. Гомогенними омонімами є nail ? ніготь і nail ? цвях, air ? повітря і air ? зовнішній вигляд. Гомогенні омоніми називають ще етимологічними.

Гетерогенні омоніми(гр. heterogenes ? неоднорідний) ? омоніми, які виникли внаслідок збігу етимологічно різних слів [2, c.178]. До гетерогенних належать ear ? вухо і ear ? колос[25, с.172 ].

Крім власне омонімів існують суміжні з омонімією явища, до яких відносять омоформи, омофони й омографи.

Омоформи (від гр. homos ? однаковий і лат. forma ? форма) ? слова, в яких збігаються тільки окремі форми. Так, наприклад, англ. saw ? пила і saw форма дієслова to see ? бачити.

Омофони(гр. homos ? однаковий, phone ? звук) ? слова, які вимовляються однаково, але різняться написанням. В англійській мові дуже багато омофонів, оскільки вимова слів з часом змінюється але на письмі не відображається, бо тут панує традиційний принцип орфографії: to sew [sou] шити i to sow [sou] сіяти, dear [di] дорогий i deer [di] олень, night [nait] ніч i knight [nait] лицар, sea [si:]море i see [si:] бачити[4, c.32] та багато інших.

Омографи (від гр. homos ? однаковий і grapho- пишу ) - слова, які пишуться пишуться однаково, а вимовляються по-різному. Наприклад: row [rou] ряд та row [rau] галас; wind [wind]- вітер та wind [waind]-виток ,поворот.

Крім внутрішньомовної, існує міжмовна омонімія.

Міжмовні омоніми - слова двох мов,які мають однакову чи майже однакову форму , але різняться за значенням. Наприклад: укр. магазин - англ.magazine (журнал); укр. комплекція - будова тіла ,статура - англ. complexion - колір обличчя; укр. геніальний - винятково розумний - англ.genial - добрий, веселий, сердечний ; укр. артист - актор - англ. artist - художник.

Відповідно до належності кожного з омонімів до якої-небудь частини мови розрізняють омоніми лексичні, граматичні і лексико-граматичні. Лексичні омоніми однакові з граматичної точки зору, але різні за змістом. Так, омоніми match-contest i match-person належать до однієї й тієї ж частини мови, але не зводяться до загального значення. Однакова звукографічна форма і граматичні ознаки дозволяють вважати їх омонімами, але значеннєва різниця відносить ці омоніми до розряду лексичних. У граматичних омонімах можна знайти значеннєву спільність, але належать вони до різних частин мови, що зокрема , відрізняє їх від багатозначного слова. Так омоніми match-contest (noun) i match- put smth in competition (verb) не тільки однакові з погляду вимови і написання, але й об*єднані загальним змістом compete; однак їхнє категоріальне розходження робить ці слова граматичними омонімами. Що стосується лексико-граматичних омонімів, то їхній збіг обмежується формальною стороною, а розходження мають вплив як на граматичну, так і на лексичну характеристики. Приклади такої омонімії ? пари match ? possible husband/ match ? put something in competition і безліч інших. Оскільки утворені конверсією одиниці без сумніву є самостійними словами, що володіють спільністю форми, логічна відносити їх до омонімів.

Омонімія в англійській мові може стосуватися не тільки слів і словоформ, але й інших одиниць мови, наприклад морфем (-s: 3^rd person Sg, Present Indefinitive form of a verb/ Pl of a noun/ Possessive marker; -er: Noun suffix/ Comparison form of Adjective suffix).

У основу кожної з наведених вище класифікацій покладена якась одна ознака. Існують, крім того, типології омонімів, побудовані на двох і більше параметрах (наприклад, класифікація, запропонована І.В. Арнольд [3;4;]), що свідчить про багато вимірність явища омонімії. Зазвичай обмежуються виділенням найочевидніших типів омонімів, особливо звертаючи увагу на те, що в плані вираження основною ознакою омонімії є тотожність форми (звукової чи графічної), а в плані змісту - розходження значень (лексичних і граматичних).

Закономірним явищем вважається поява омонімів у результаті фонетичних і/чи семантичних змін, на думку Л. В. Малаховського та Н. В. Черемісіна [22, с. 6]. Відомо, що семантичні зміни в мові ще численніші та різноманітніші, ніж фонетичні.

Звичайно, зміни в значенні слів визначаються не однією, а безліччю різних причин - як мовного, так і позамовного характеру.

Омоніми в мові можуть з'являтися не тільки в результаті втрати зв'язку між первинним значенням багатозначного слова (stock - part of a gun; a share; lіne of ancestry; etc.), але й у результаті словотворчих процесів, наприклад прийому конверсії; джерелом омонімів може бути також результат звукового збігу різних слів у процесі фонологічних змін у діахронічному плані (knіght < knіht; nіght < nіht). Ще одне джерело омонімів в англійській мові - етимологічні дублети, тобто слова, неодноразово запозичені в англійську з інших мов. Наприклад, латинське слово basіs стало джерелом англійського base у значенні lowest part of anything, а запозичене вдруге через італійську мову воно дало омонім зі значенням deep soundіng (voice).

У підсумку слід зазначити, що поява омонімів у мові стає закономірною завдяки неминучості мовних змін, з одного боку, і випадковому характеру багатьох їхніх результатів з іншого. Незважаючи на тотожний план вираження, омоніми можуть бути необхідними для спілкування. Запозичене слово, що виявилося омонімічним стосовно якогось споконвічного слова або іншого запозиченого слова (у більш ранній період чи з іншої мови) стає "рівно-звучним" словом-омонімом не випадково: як правило, запозичення набувають форм тієї мови, котра запозичує, а значить - підкоряється його фонетичним законам. Асиміляція наближує форми запозиченого та споконвічного слів.

Розповсюдженою є думка про те, що синонімія і полісемія - закономірні явища в мовах, і функціонування мови як засобу спілкування і пізнання неможливе без цих явищ. Що ж до омонімії, то, цей аспект асиметрії мовного знака навпаки вважається мовною аномалією, перешкодою комунікації. Часто реципієнт опиняється у складному становищі: котре із декількох різних значень, що виражаються певною мовною формою, варто вибрати для правильного розуміння повідомлення. Омонімія вносить труднощі і в процес засвоєння іноземної мови, коли учень зіштовхується з тим, що одна й та ж мовна форма може мати зовсім різні значення. Адже у своїй рідній мові він, зазвичай, не звертає уваги на цей факт. Аналіз таких форм істотно ускладнює сприйняття іншомовного тексту. При цьому нас буде цікавити кількість зібраних омонімів, їхній тип і базовий словник.

Омонімію не можна розглядати як "дефект" чи "хворобу" мови, (у деяких працях таке уявлення побутувало). На думку Л. В. Малаховського, явище омонімії - це одна із фундаментальних властивостей мови, "яка має сприйматися у всіх теоретичних концепціях мовознавства, а також під час вирішення різноманітних прикладних задач" [22, с. 8]. Однак, незважаючи на визнання омонімії фундаментальною властивістю мови, оцінки вчених так і лишилися неоднозначними.

Різноманіття думок представлено у працях з проблем омонімії в індоєвропейських мовах. Здебільшого лінгвісти оцінюють явище омонімії як позитивне, таке, що сприяє компактності мови, дозволяє заощаджувати одиниці плану вираження. Це можна пояснити тим, що кількість омонімів в аналізованих ними мовах порівняно невелика. Оскільки ступінь омонімічної насиченості словникового складу в різних мовах різниться, то і рівень перешкод, створюваний омонімією, також різний.

Безумовно, омонімія сприяє економічності плану вираження, компактності мови, але навряд чи можна погодитися з оцінкою даного явища як позитивного, адже омонімія може викликати ускладнення в процесі комунікації.

Хоча, явище омонімії має і свої переваги. Це стає очевидним, якщо розглянути два моменти: по-перше, омонімія може "зніматися" конcитуацією (омоніми завжди виводять нас у нову ситуацію як елемент мовної картини світу). З іншого боку, саме ця спрямованість омонімів до різних мовних "світів" визначає можливості і своєрідність їхнього стилістичного використання. Адже нерідко в художній літературі омонімічні слова і полісеми - це спосіб створення каламбурів. Так, ілюстрацією каламбурного застосування омонімів been і bean може бути такий діалог:

- "Waiter!"

- "Yes, sir."

- "What's this?"

- "It's bean soup, sir."

- "Never mind what it has been. I want to know what it is now.

Навіть визнаючи той факт, що омоніми у деяких випадках можуть перешкодити процесу комунікації, приходимо до висновку, що їх виникнення у мовах є одним із проявів їхньої комунікативної необхідності, пов'язаної з принципом економії звукових оболонок. Іспанський лексикограф E. Косеріу писав про те, що "поєднання різних значень в одному мовному відрізку є неминучим наслідком диспропорції, що існує між числом знаків мови і величезною кількістю понять, що шукають вираження в мові.

Омонімія у власних назвах. Антропоніми

Проблема значення власних імен і їх зв'язок з носіями виникла у вчених із давніх часів. Вивченням проблем антропонімів займається галузь ономастики антропоніміка. Серед великого різноманіття проблем антропоніміки однією з найбільш складних виявилася проблема визначення поняття антропоніма. На даний момент єдиної точки зору стосовно цього питання немає, що свідчить про складність та суперечливість поняття антропоніма.

Серед різних думок можна виділити три головних напрямки. Деякі лінгвісти (О. Функе, Ж. Вандріес, Е. Брендаль, Ю.С. Маслов, Н.Д. Артюнова) вважають, що на відміну від загальних імен, здатних не лише називати предмет, а й мати денотативне значення, власні імена виконують лише функцію репрезентації, оскільки є вторинними по відношенню до загальних імен. Інша група вчених вважає, що власні імена мають лексичне значення, і навіть є більш змістовними, ніж загальні імена (А. Нурен, О. Єсперсен). Треті розглядають значення власні імена і з позицій мови, і з позицій мовлення.

В англійській мові існують такі види антропонімів:

1. Особові імена: John, Peter.

2. Патроніми (імена по батькові). В англійській мові традицію використання патронімів втрачено, з ХVII століття патроніми стали частиною особового імені.

3. Прізвища: Brown, Gregor.

4. Родові імена (вважаються більш важливими, ніж прізища, коли жінка виходить заміж, то вона змінює своє прізвище, а родове ім'я залишається незмінним.): Mc, O'.

5. Прізвиська, псевдоніми, імена тварин: Fiery Face (Джеймс ІІ, мав родиму пляму на пів обличчя), Redhead - людина з рудим волоссям.

6. Криптоніми (приховувані імена), антропоніми літературних творів, героїв фольклору, міфів: Titania, Nemesis.

7. Етноніми (назви націй, народів, народностей): Englishman, Londoner.

8. Техноніми (статусні імена): Ms, Mrs, Mr [10].

Також антропоніми бувають індивідуальні і групові. Індивідуальні антропоніми виділяють об'єкт з класу подібних (особистість з колективу), а групові даються колективам, групам, етносам тощо, які наділені тими чи іншими ознаками.

Слід додати, що проблемним питанням в англійській антропоніміці є визначення прізвиська. Як пише В.В Робустова: «Дане поняття в англійській мові має два означувальних слова - nickname і sobriquet. Прізвисько слід відрізняти від псевдоніму. Псевдонім - це вигадане ім'я, джерелом виникнення якого є сам автор, а прізвисько виникає спонтанно, на базі якої-небудь риси, дії, обставини тощо»[6:122].

Незважаючи на те, що антропоніми позначають назви людей, ми маємо справу з різними категоріями імен, що пояснюється історією культури, особливостями психології людей, традиціями тощо. За Т.С. Олійник [5:8]

Позамовний зміст слова, який відображає національну культуру, називають культурним компонентом значення слова. А власні імена характеризуються певною мірою культурним компонентом значення, тому що вони відображають особливості культури, історичного розвитку, традицій народу-носія мови, а також несуть додаткову інформацію через асоціації.

1. Алюзивність антропонімів пов'язана з тим, що ім'я ототожнюється з особливостями його носія або з певною ситуацією. Загадка алюзивного антропоніма в тексті викликає цілий ланцюг асоціацій, основною відправною точкою Історичні: Rockefeller (Рокфеллер) «багатство».

2. Літературні:

a) Англійської літератури: Lancelot - 1. Ланселот (один з лицарів легендарного короля Артура); 2. уособлення краси і мужності;

b) Американської літератури: Simon Legree - 1. Сімон Легрі - торговець «живим товаром» (персонаж повісті Гарріез Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома»(1852), який відрізняється особливою жорстокістю в поводженні з неграми); 2. жорстока, безпощадна людина;

c) Біблійні: Dorcas - 1. бібл. Доркас - ім'я жінки-християнки в «Новому Завіті», яка шила одяг і роздавала його бідним; 2. благодійниця;

Міфічні: Deadalus яких є початковий (буквальний) образ, відомий читачеві з певного літературного джерела. Ось чому для адекватного сприйняття інформації необхідно перш за все встановити таке джерело. За Т.С. Олійник за джерелом походження алюзивні антропоніми поділяються на:

d) - 1. гр. міф. Дедал, батько Ікара - скульптор і будівничий, який спорудив лабіринт критському цареві Міносу; 2. скульптор, творець [5:10].

Хрононіми

Хрононіми ? особливий розряд власних імен, кожне з яких називає події історії та явища культурного життя, побуту народу, співвіднесення з певним відрізком часу, який(завдяки цим подіям) став важливим моментом в історичному та культурному розвитку народу, людства в цілому [15, с.13]. Таким чином, денотат хрононіма ? час реальних історичних і культурних подій, або час соціальний, ? характеризується: а) Чіткими хронологічними межами; б) історичним і соціокультурним значенням для народу чи всього людства. Відповідність найменування факту історії, культурні події, що дала початок оніму може бути прямою(історичні хрононіми: Anglo-Saxon invasion) і опосередкованою(соціокультурні хрононіми: Spring? Bank, Holiday), має точний часовий вираз(Independence Day) і може бути в хронологічному плані, розмитим(Mother's Day). Соціокультурні хрононіми поділяються на такі, що співвідносяться з постійною датою(St. Patrick's Day) і рухливі, зрушення яких визначається церковним календарем (Ash Wednesday).

Хроніми існують як реалізована можливість відбити в слові найзначніші факти Істрії та культури народу. Хрононіми також тісно пов'язані з циклічністю, повторюваністю процесів і привнесенням у них історико-культурної новизни. Хрононіми можуть називати унікальні історичні події, рухливі релігійні свята, а також дні, що відзначаються кілька разів на рік.

У структурі ономастичного простору хрононімія, очевидно, посідає проміжне місце між його центром і апелятивною лексикою. Порівняно з іншими класами імен (наприклад антропонімами, топонімами), денотат хрононімів, а тому і найменування хрононімами об'єктів, відрізняються більшою стійкістю. Хрононіми служать для ідентифікації відрізків часу, співвіднесеними з подіями, важливими як в історичному, так і в соціокультурному плані. Ця обставина визначила більш виразних, ніж в інших власних імен, зв'язок із екстралінгвальними явищами.

Хрононіми є відбиттям «мовної картини світу», вони пов'язують мовні явища з історією народу й умовами його життя. Основно функція хрононімів полягає в закріпленні у формі сло або словосполученні інформації про історико-культурне багатство народу, усього людства. Можна говорити про особливу роль хрононімії у відображенні історії культури як окремого народу, так і всієї цивілізації (Camp-David).Повне розкодування інформації про важливу в історико-культурному плані подію, факт, зафіксовані в хрононімі, можливе лише за допомогою «фонових» знань носія культури народу, мові якого належить хрононім(Bloody Assizes, Plantagenet Spring.

В основі класифікації хрононімів лежить принцип співвіднесення їх з тим, що вони позначають. Класифікація за співвіднесеністю з референтом передбачає поділ цих пропріативів на хроніми, що умовно називають точку часу (постійні ? St. Valentine's Day; рухливі ? Mid-Lent Sunday, Ash Wednesday), і хрононіми що називають відрізок часу (Civil War) [2, c.148].

За особливостями того, що позначається, можуть бути виділені хрононіми з одиничним та збірним референтами. Розподіл хрононімів на одиничні та збірні передбачає розмежування їхнього референта (денотата) за принципом:цілісне - збірне. Виділення моно- та поліреферентних хрононімів пов'язане з розмежуванням їхнього денотата за принципом: одиничне- множинне.

Відповідно до особливостей позначення номінованого об'єкта розрізняються хрононіми розгорнуті та згорнуті .За обсягом денотата (його часової довжини - у напрямку зменшення) розрізняються мегахрононіми (Tudor's Time) та макрохрононіми (Black Death) , а також мікрохрононіми (Pancake Tuesday).

Класифікація хрононімів за співвіднесеністю з референтом доповнена класифікаціями за їх складом і ступенем утворення. Класифікація за складом передбачає розмежування хрононімів залежно від основ, що входять до їхнього складу: виділення простих хрононімів ,що мають у своєму складі одну основу (Easter), а також складених, або комплексних, хрононімів, що мають у своєму складі не менше двох слів (Thanksgiving) [2, c.149].

Хрематоніми

З урахуванням останніх тенденцій розвитку ономастики, а саме з позицій когнітивної ономастики, яка вивчає функціонування онімів у сакраментальному лексиконі носіїв мови, можемо розподілити всі хрематоніми за ступенем організації їх в ментальному лексиконі окремого індивіда на три сфери, або скрипти, як було вперше запропоновано І.Ю. Карпенко:

1). узуальні(історичні або реальні),які дійсно існували або існують, ті що оточують нас. Їх можна побачити в музеях, на експозиціях, та в приватних колекціях (Coronation Chair);

2). віртуальні(вигадані), які створенні фантазією людини. Їхні приклади можна знайти в творах жанру фентезі, в кінофільмах та комп'ютерних іграх(The Philosophers Stone);

3) сакральні (напівреальні, напіввигадані) , хрематоніми останнього типу відносяться до священного, релігійного або того, що сприймається як святе. Адже за визначенням С.М. Арутюнової «сакральне (від лат.присвячене богам, священе, заборонене, прокляте)? святе, священне, важлива світоглядна категорія, яка виокремлює галузі буття та стану існуючого, які сприймаються свідомістю як принципово відмінні від повсякденної реальності та виключно цінні».

Сакральні приклади можна знайти в міфах , легендах та переказах ( Holy Grail).

Отже, спираючись на розподіл хрематонімів на вищезазначені сфери або скрипти, пропонуємо наступну класифікацію, в якій були б наведені приклади з урахуванням функціонування хрематонімів за ступенем їх реальності в свідомості людини.

Першою вагомою працею, де було подано чітке визначення терміну хрематонім, стала робота російського ономатолога О. В. Су перської « Загальна теорія власної назви» . На думку дослідниці, хрематоніми ? власні назви окремих неживих предметів (зброї, посуду, коштовностей, музичних інструментів) [ 9, c.190]. Н. В. Подольська дає наступне визначення: « хрематонім ? власна назва унікального предмета матеріальної культури, виробленого чи здобутого руками людини» [7, c. 147].

Згідно з класифікацією онімного простору української мови, запропонованої М. М. Торчинським, хрематоніми ? власні назви унікальних предметів матеріальної культури, зроблені руками людини або знайдені природно ? утворюють чотири розряди [10, c.193]. До них входять наступні: ювеліроніми ? власні назви дорогоцінного каміння (The Heart of the Ocean), колекціоніми ? власні назви зібрань за окремими методами (марка Z Grill), емблеоніми ? власні назви предметів, що мають рельєфне покриття або якусь певну символічність зображення ( герб США The Great Seal of the USA) та унікум оніми ? власні назви унікальних та неповторних предметів ( стіл The Round Table).

Детальніше розглянемо одну із груп останнього розряду ? армоніми ? власні назви унікальних видів зброї .

У ході вивчення онімного простору англійської мови було виявлено достатню кількість одиниць зброї, які мають власні назви. З урахуванням основних принципів термінотворення, можна виділити шість підгруп армонімів:

1). Стигмоніми ( від лат.stigma-поріз) ? назви видів холодної зброї, що ріже: ніж, клинок , стилет тощо. Наприклад: два клинки? the Sparkling and the Icy Death.

2). Пунктоніми ( від лат.puncta ? штрикати, колоти ) ? назви видів холодної зброї, що коле: багнет, шпага, лук, спис та ін. Одним із них є Spear of Destiny ? піка, яку римський воїн Лонгін устромив у підребер'я розіп'ятому Ісусу Христу.

3). Гладіусоніми (від лат.gladius ? меч) ? назви видів холодної зброї, що рубають: меч, шабля, сокира. The Thames Sword або the Thames Scamasax. Цей меч увійшов до історії Англії завдяки своїй старовинності. Він був знайдений на дні річки Темзи у 1857 р.. Науковці вважають, що він був виготовлений в епоху раннього Середньовіччя ? приблизно в 718 ? 765 р.р. Унікальним його робить те, що на цьому мечі є написи зі стародавнього рунічного алфавіту. Зараз він знаходиться у Британському музеї і є предметом гордості всієї англійської нації.

4). Фламмоніми (від лат. flamma ? вогонь ) ? назви видів вогнепальні зброї: пістолет, кулемет, гармата, рушниця тощо. The Tzar Cannon ? середньовічна артилерійська зброя, один із пам'ятників російської артилерії та ливарного мистецтва. Цар - гармата була відлита з бронзи у 1856 році російським майстром Андрієм Чолоховим на Гарматному дворі за часів правління царя Федора Івановича.

5). Протектіоніми (від лат. рrotection ? захист) ? назви захисних або оборонних видів зброї: шолом, збруя чи обладунок, щит. The Wigar ? назва меча короля Артура, XII ст., яку вжито у вірші « Брут»? одному з перших англійських творів про короля Артура та лицарів Круглого Столу.

6). Екзекуціоніми (від лат.executto ? кара)? назви знарядь катувань: тортури, шибениці та ешафоти, які є своєрідними знаряддями для вбивства. The Tyburn tree ( the Tripple tree)? шибениця на Таймерні.

Топоніми

Топоніміка - розділ ономастики, що вивчає походження, значення та функціонування топонімів (власні назви будь-якого географічного об'єкта ? Thames river, London city, Ben Nevis mount та інші ).

Топоніми мають велике пізнавальне значення. Географічні назви на карті України з'явилися не водночас, їх поява і розвиток тісно пов'язані із загальною історією народу, його культурою, релігією, рівнем суспільних відносин. Потреба в географічних назвах спочатку, очевидно, як своєрідних первинних орієнтирах виникла досить давно і губиться в нетрях історії. Проте топоніми ніколи не були раз і назавжди даними, застиглими номінативними знаками географічних об'єктів. Зміни історичних умов, війни, великі переселення племен і народі обов'язково позначаються на топонімії. Забуваються ізникають старі назви, деякі з них частково або й повністю перекриваються новими топонімами відповідно до потреб етнічної спільності. Міграційні рухи сприяють перенесенню топонімів на нові ареали, формуванню географічних назв відповідно до характерних особливостей географічного середовища.

Топоніми як важлива частина загальної мовної системи етносу не існують ізольовано, вони зазнають семантичних зрушень основ, постійно відбуваються номінативні зміни об'єктів, відчутними є міжмовні та міждіалектні впливи. Тому топонімію слід розглядати не як монолітне нерухоме ціле, а не багатошарове, хронологічно різне утворення, що дає уявлення про умови, давні народи взагалі й розкриває умови формування укр. нації зокрема. Процес найменування географічних об'єктів зумовлюється не тільки соціально-політичними факторами, а й естетичними, меморіальними мотивами, неабияке значення належить тут моді, має місце й випадковість.

Специфіка топонімів полягає в тому, що вони несуть інформацію значно ширшу за лінгвістичну, дозволяють заповнювати прогалини в етногенетичних дослідженнях.

Топоніми - окрема категорія власних назв, що має особливі властивості.

Оскільки всякий топонім є слово, на нього, не дивлячись на його семантичну відокремленість, як і на інші лексичні одиниці, розповсюджується так названий «принцип асиметричності лінгвістичного знаку»: одне і те значення (в даному випадку - топонімічний об'єкт) може співвідноситися з декількома що позначають (топоніми і їх еквіваленти), і навпаки, один і той же топонім може позначати небагато різних понять.

Наприклад, американське місто Чикаго співвідноситься не тільки з найменуванням Chicago, але і з колоквіалізмом Chi, і з топонімічним перифразом the Windy City. З іншого боку, топонім Oxford може означати не тільки місто у верхів'ях Темзи, але і розташований там університет (e.g. to live in Oxford - to study at Oxford), а також чисельність мешканців, команду університету і т.п.

Структурна класифікація топонімів, запропонована А. Смітом, одним з видатних дослідників з топонімії Англії, автором багатотомного дослідження по топонімії Йоркшира і словника «Елементи англійських топонімів», припускає виділення трьох основних класів:

1) прості назви, що складаються з одного слова, такі як Dale, Lea, Sale, Bedevyn, Rise;

2) складні назви, побудовані за двоелементною моделлю, де останній елемент, що повторюється, за своїм походженню відноситься до стародавніх кельтських або німецьких мов, а описовий елемент представлений власним ім'ям, або іншим топонімом (Acton, Winterton і т. п.);

3) складні назви, утворені за допомогою афіксації. А. Сміт визначає додавання лімітуючого визначення, вираженого власним ім'ям або географічним терміном (Thornton Watlass, Burton on the Hill і т.)

Як видно, класифікація А. Сміта базується значною мірою на даних морфологічного й етимологічного аналізу досліджуваних топонімів.

Свою класифікацію англійських географічних назв Е. Еквал, відомий шведський лінгвіст, висловлює в передмові до «Словника англійських географічних назв» [26, №1]. Автор виходить з наступного принципу поділу:

- назви, що утворилися від назв тварин, рослин, дерев;

— назви, пов'язані з топографією місцевості, з полюванням на тварин.

Один з найбільш ранніх варіантів топонімічної класифікації був запропонований Г.Л. Менкеном [19, №1].

Менкен вважає, що всі географічні назви можна поділити на вісім класів:

Клас 1 включає назви, за своїм походженням пов'язані з власними назвами: Washington, Lafayette. До цього ж класу належать і різні складні назви, комбінації власної назви з географічним терміном або топонімічним суфіксом: Pittsburg, Knoxville, Bailey's Switch, Hager-stown, Fort Riley.

Клас 2 об'єднує назви - перенесення з інших держав і районів країни: New Albany, New York, New Windsor, Yorktown і т. д., інакше кажучи, топоніми, утворені від інших, раніше вже існуючих топонімів, шляхом додавання визначень типу new (новий), west (західний), north (північний) і т. д., а також різних географічних термінів або суфіксів. До цього класу, на думку Менкена, належать і прямі перенесення назв з інших держав і штатів: Baltimore (назва льодовика на Алясці), Princeton (назва піку в штаті Колорадо), численні назви такі як Rome, Alexandria, Troy, Sparta, Bremen, Hamburg, Warsaw, Stockholm і т.

Клас З охоплює всі індіанські назви, що зустрічаються на території США.

Клас 4 групує назви іспанського, французького, голландського, німецького і скандинавського походження, тобто всі неанглійські назви, окрім індіанських.

Клас 5 охоплює назви, джерелом створення яких послужили біблійні образи і поняття: Conception, Beulah, Canaan, Jordan, Sharon, Adam, Eve, Aaron, Job, Sodom і ін.

Клас 6 включає описові назви: Bald Knob, Sandy Hook, Bull Run, French Lick, Eagle Pass.

Клас 7 включає назви, що відображають багатий тваринний і рослинний світ країни, її мінеральні багатства: Buffalo, Alligator, Rat Lake, Crawfish, Oil Ciby, Bromide, Goldfield, Coal Run, Cement.

І, нарешті, в класі 8 Менкен об'єднав різноманітні химерні, екзотичні назви наприклад: Poor - and - Needy (бідний та нужденний), Bachelors' Retreat (притулок холостяків), Horsethief Trail (слід конокрада) Total Wreck (повний крах), Gizzard (глотка), Bubble (мильний пузир) Booze (випивка), Rough - and - ready (зроблений на швидку руку), Hunkindora (першокласний, світовий), Razzle Dazzle (.шумиха, суєта).

Видається цікавою класифікація географічних назв, висунута Д.Р. Стюартом [32, №2], в основу якої покладений аналіз самого механізму утворення топоніма. Виникнення топоніма автор пов'язує з різними психологічними процесами, які лежать в основі утворення тієї або іншої назви.

Стюарт відзначає, що найбільш цінну інформацію може дати дослідження механізму відбору лексичних засобів для утворення назв. Відповідно з цим Стюарт виділяє дев'ять класів географічних назв.

1. Описові назви, в основі яких лежить «постійна або така, що змінюється характеристика якостей визначуваного об'єкту»: Long Island (Лонг Айленд), Crescent Lake, Granite Mountain, Roaring Run, Echo Rock, Stinking Spring, Bayport. Сюди відносяться і локативні назви (compass-point names): North River, South Island тощо.

2. Присвійні назви. Під цим загальним заголовком автор виділяє три підгрупи:

а) назви, до складу яких входять власні назви: Culpi's Hill, Smith River;

б) назви, до складу яких входять етнічні власні назви: Mohawk River, Chinese Camp, American Fork;

в) так звані міфологічні назви, пов'язані з предметами релігійного культу індіан. Як приклад автор наводить в географічних назвах індіан племені Сіу елемент wacan - «дух, примара».

3. Назви, дані за якою-небудь подією (incident names): Hat Creek, Murder Creek, Earthquake Creek. Сюди ж Стюарт відносить більшість назв, пов'язаних з назвами тварин (Wolf Creek, Antelope Creek), і назви, генетично пов'язані з календарними святами (calendar names): Independence Rock, Point Conception.

4. Назви, що охоплюють назви-перенесення: Cambridge, Athens, Corinth, Hector, Ulysses, Hesperia, Apollo, San Francisco, San Diego, San Miguel і т. п.; і назви-присвячення, надані на честь видатних діячів.

5. Евфемістичні назви (euphemistic names), які давалися об'єктам (в основному, знов закладеним населеним пунктам) сподіваючись на те, що вони допоможуть створити містам краще майбутнє. Так, назва Athens (Афіни) часто використовувалася в американській топонімії як символ культури і освіти. З цієї ж причини тільки що створеному містечку давалася назва Wheatland («пшенична земля, простори пшениці»), хоча навколо нього ще лежала незорана прерія.

6. Штучно створені назви (manufactured names): Say-brook з імен Say і Brook; Alicel з Alice L.

7. Назви, в основі яких лежить одна початкова назва, перенесена згодом на ряд довколишніх об'єктів. Так, від White Mountain утворилась назви White Lake, White River, Whiteville.

8. Назви, утворені в результаті помилкової етимологізації: Cayo Hueso Key West, Chemir Couvert - Smackover.

9. До останнього класу відносяться назви, що виникли випадково в результаті різного роду друкарських помилок і помилок при переписуванні, які надалі закріплювалися: Tolo (штат Орегон) з Yolo; Darrington (штат Вашингтон) з Barrington, Plaski (штат Техас) з Pulaski.

Зооніми

В системі будь-якої мови назви тварин утворюють особливе семантичне поле ? зооніми. Зооніми можуть функціонувати в якості самостійних лексичних одиниць, а також можуть бути складовою різних фразеологічних зрощень, ідіом, прислів'їв та приказок, байок, де вони функціонують в якості метафор: can the leopard change his spots?; to rain cats and dogs.

Зооморфізми можуть зустрічатися як у вигляді окремих лексем ? bear, bool, tiger, bird, так і в якості компонентів зоофразеологічних одиниць: as blind as a bat, like a bear with a sore head, play cat and mouse, white elephant, a big frog in a little pond. Зооніми в синхронному розрізі поділяються на мотивовані і не мотивовані назви. Мотивація потребує наявності двох елементів: мотивуючого і мотивованого. Наприклад, англійська назва «кіт» для позначення тварини чоловічого роду передається додаванням до слова cat імені тварини, наприклад: Tom-cat, Mikky-cat. До не мотивованої лексики відносяться прості непохідні назви, які втратили ознаку номінації і на даний момент не мають асоціативних зв'язків з поняттями інших сфер, наприклад: cow ? корова, deer ?олень, dog ? собака, duck ? качка, goose ? гуска.

Найчастіше зооніми зустрічаються в художньо-літературних творах: казки, мультфільми, байки, художні фільми.

В 2005 році вийшов мультиплікаційний фільм під назвою «Madagascar». В цьому фільмі розповідається про тварин, які весь час потрапляють на різні, невідомі їм території. А головне що в цьому творі використано багато слів-зоонімів, наприклад: Martin-zebra, Alex-lion, Gloria-hippopotamus, Melman-giraffe, Kovalski-penguin, Boris-lemur, Mort-monkey та інші.

англійський омонім топонім

Використана література

1. Верещагин E.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. - 2-е изд., перерераб. и доп. - М.: Русский язык, 1976. - 338 с.

2. Гальперин И.Р. Информативность единиц языка. - М.: Наука, 1994. - 284 с.

3. Ермолович Д.И. Имена собственные на стыке языков и культур. - М.: Валент, 2001. - 200 с.

4. Леонович С.С. Топонимы США: Учеб. пособие. - М.: Высшая школа, 2004. - 470 с.

5. Литвин И.П. О традиции в географических названиях. - М.: Наука, 1989. 212 с.

Минаева Л.В. Слово в письменной и устной речи. - М.: Изд-во МГУ, 1982. - 102 с.

6.Баранцев К.Т. Англійські прислів'я і приказки. - Київ: Радянська школа, 1973 - 173с.

7.Бурвикова И.Д., Костомаров В.Г. Воспроизводимые сочетания слов как лингвокогнитивная и терминологическая проблема //Филологические науки. М.: 2006. - №2. - С.45-53.

8. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Голов. ред. В.Т.Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2005. - 1728 с.

9. Великий українсько-англійський словник. - К.: «Чумацький шлях», 2005. - 640 с.

10. Гринбаум С., Уиткат Дж. Словарь трудностей английского языка. - М.: Русский язык, 1990. - 786 с.

11. Гуменюк І.І. До проблеми перекладу фразеологізмів (на матеріалі фразеологічних одиниць для позначення кольорів у англійській та українській мовах) Матеріали Четвертої Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні проблеми перекладознавства та методики навчання перекладу». - Харків, 2007. - С. 38-40.

12. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія (на матеріалі перекладів творів української літератури англійською мовою). - Львів: Вид. при Львів.ун-ті, 1983. - 153 с.

Размещено на Allbest.ru