Синтаксичні функції вигуків як специфічних мовленнєвих явищ тісно пов'язані з їх природою. Основними граматичними ознаками даного класу слів є синтаксична незалежність і формальна незв'язаність.

Вигуки, на відміну від інших частин мови, не здатні граматично пов`язуватись з іншими членами речення. Вони можуть бути еквівалентом речення, виступати самостійно, але не окремим членом речення. Проте вигуки можуть переходити в повнозначні частини мови, набуваючи лексичного значення та номінативної функції, і граматичного, утворюючи граматичні форми і вступаючи в зв`язок з іншими членами речення. Здатність окремих вигуків переходити в різні частини мови призводить до необхідності відмежування даних слів від власне вигуків, які служать для вираження лише емоцій людини. Тобто, зазнаючи синтаксичної асиміляції, вигуки можуть лише опосередковано виконувати функцію будь-якого члена речення [17:245].

Мова художньої літератури лише відображає і використовує як зображальні засоби все розмаїття розмовного синтаксису. Мовленнєвий акт і його природне звукове вираження тісно пов'язані з особою мовця. І тут проявляється не лише логіко-пізнавальна сутність мовця (інтелект), а і його моральний та психічний стан (емоції, почуття, волевиявлення) та невербальна знаковість (соціальний контекст, умови, ситуація, місцезнаходження, рухи і порухи, погляд, жест, міміка).

Вигуки досить часто супроводжують якесь речення або фразу (питальну, окличну), можуть виступати засобом їх підсилювання, а також у ролі незалежного речення чи його частини.

Можливі також випадки, коли вигук синтаксично пов'язаний не з цілим реченням, а лише з його частиною.

Як правило, вигуки синтаксично не пов'язані з іншими членами речень будь-якого типу. Вони можуть вживатися на початку, в кінці або в середині речення, що залежить від семантичної наповненості цих вигуків та від конструкції самих речень, до яких вони відносяться.

Як зауважує Н. Раєвська, у реченні вигуки можуть займати будь-яку позицію, проте більшість із них вживається у препозиції [31:123].

Отже як особливий розряд слів, вигук - на відміну від інших частин мови - характеризується відсутністю спеціальних граматичних показників.

2. Прагматичний аспект у дослідженні вигуків

Поняття прагматики включає в себе всі питання, пов'язані з різним ступенем розуміння учасниками комунікативного процесу тих чи інших мовних одиниць і конструкцій, а також із різним їх трактуванням в залежності від мовного та екстралінгвістичного досвіду людей, які беруть участь в комунікації [2:107].

2.1 Класифікація вигуків за значенням

Н. Іртен'єва та О. Барсова на основі прагматичного значення виділяють наступні види вигуків [29:176].

Вигуки з конвенційно-обумовленим прагматичним значенням, до яких належать мовні формули, значення яких є зрозумілим і без контексту, поєднують загальномовне й прагматичне значення: ahoy!, bravo!, blymy! Вони, як правило, вживаються в умовах неофіційного спілкування або ж у професійних жаргонах, в яких виконують наказову функцію. Серед них виділяються вигуки-директиви й вигуки-експресиви.

Вигуки-директиви вживаються в директивних мовленнєвих актах - актах спонукання, в яких мовець висловлює свою волю, спрямовану на виконання певної дії. Враховуючи сферу вживання, виділяються групи одиниць за колом діяльності, за об'єктом діяльності, за суб'єктом діяльності. Вони функціонують як:

1) військові накази й команди (shoulder arms); 2) морські команди (all hands on deck);

3) спортивні команди (ready, steady, go);

4) команди й розпорядження, що використовуються в деяких професійних жаргонах і під час спільної трудової діяльності:

а) у кіно й на радіо (action);

б) у цирку (allez);

в) під час спільної праці, піднятті вантажів тощо (heave ho);

г) під час спільного співу, танців тощо (all together now).

Зазначені вигуки об'єднуються в одну групу, оскільки їхньою іллокутивною силою є лаконічне вираження рішучої волі мовця, який не припускає заперечення, і має, як правило, вищий соціальноий статус.

Другу групу становлять вигуки з іллокутивною силою спонукання до дії, які об'єднуються спільною іллокутивною метою - спонукання слухача виконати волю мовця. Вони характерні для неофіційних ситуацій спілкування комунікантів симетричного й асиметричного соціального статусу і поділяються на спонукання до:

1) дії (come on);

2) швидшого виконання розпочатої дії, швидшого її завершення (shake a leg); 3) дії, які вживаються у звертаннях до дітей (hush-a-bye-bye).

Відмінність цих двох груп вигуків полягає в ступені категоричності висловлення, ситуації спілкування комунікантів. Всі вигуки цих груп належать до наказових, імперативних мовленнєвих актів [29:176].

До вигуків-директивів належать і одиниці з іллокутивною силою спонукання до припинення дії. Вони поділяються на підгрупи вигуків зі значенням:

1) вимоги мовця залишити його у спокої (Bertie, lay off, lay off! For pity's sake, lay off);

2) припинення вчинення дії (basta);

3) прохання не поспішати (Hold it! They're still in the hall, we might be able to hear something);

4) припинення розмови на певну тему, вимоги замовкнути (Ssshh! There's someone moving inside. You'll have to go). Іллокутивною силою наступної групи директивних вигуків є попередження, застереження. (One! Two! Look out!). Більша частина одиниць цих груп стилістично маркована.

Іллокутивною метою наступної групи є вираження жалю, співчуття, чуйного ставлення до чужого горя, страждання, спроба своїм співчутливим ставленням заспокоїти, полегшити його, вселити адресатові бадьорість, упевненість (Now come…you must not feel sorry for yourself).

Окремими мовленнєвими актами є вигуки, які містять згоду на щось. До їхнього числа належать:

1) стверджувальна відповідь, позитивна реакція на певну ситуацію, дозвіл (May I borrow your paper? - By all means);

2) вираження взаємної домовленості, згоди (I'll handle it. - Okay);

3) вираження однаковості думки, одностайності (You do not usually take this class? - Quite correct).

Вигуки з іллокутивною силою заперечення, незгоди поділяються на дві підгрупи:

1. Вигуки, що виражають заперечну відповідь на прохання, пропозицію, ввічливу й емфатичну відмову, заборону (Will you lend me Ј5? - Nothing doing).

2. Вигуки, що виражають незгоду, розбіжність, несходження думки мовця з думкою співрозмовника (What kind of someone else? - Some kind of fink. - Rubbish).

В англійській мові іллокутивна сила директивних мовленнєвих актів нерідко інтенсифікується вигуком або вигуком у поєднанні з іншими засобами інтенсифікації:

Oh, my dear Lord, do wait a minute!

Важливу роль у мовленні виконують вигуки-експресиви, що є складовою частиною експресивних мовленнєвих актів, які, виражаючи емоційний стан, включають формули соціального етикету. Мовленнєвий етикет диктує норми мовленнєвої поведінки.

Серед формул мовленнєвого етикету виділяються:

1. Вигуки-привітання [greetings], які вживаються як самостійно, так і як засіб організації мовленнєвого спілкування. Вжите самостійно привітання виконує функцію простого акту ввічливості: good afternoon/day/evening/morning; hello, hi, how do you do та інші.

Вигуки-привітання об'єднуються спільним прагматичним значенням, утворюючи прагмасемантичні ряди, під якими розуміються ряди вигуків, що перебувають між собою у відношеннях семантичної тотожності, але розрізняються сферами й умовами вживання в мові: Good afternoon! (formal style ) - Hello! (neutral) - Hi! (informal style).

2. Вигуки-привертання уваги [attention attractants]: hey, hi there, attention, I say, listen та інші. Вони використовуються для встановлення й відновлення мовленнєвого контакту як із знайомими, так і з незнайомими, для підтримання контакту або стимулювання уваги.

3. Вигуки-заповнювачі пауз [pause fillers]: m…er…, you know та інші. Вживаючи їх, мовець виграє час, обмірковуючи зміст висловлення і одночасно даючи змогу співрозмовникові зрозуміти, що висловлення ще не завершене.

4. Вигуки-прощання [farewells]. Серед них виділяються вигуки, які безпосередньо вживаються під час прощання: bye, і вигуки, які є одночасно і привітаннями, і прощаннями hello, hi.

Як прощання використовують вигуки-побажання добра, вдачі: all the best, bon voyage; вигуки-попередження, що містять прохання бути уважним, обережним: take care; вигуки-вказівки на наступну зустріч: till tomorrow/the next time та інші. Об'єднуються вони спільною іллокутивною силою прощання і вживаються з метою припинити мовленнєву взаємодію.

5. Вигуки-вибачення [apologies]: I'm sorry, pardon me, excuse me; до них належать: вигуки, в яких міститься визнання своєї провини: my fault; вигуки-прохання не ображатися: no hard feelings; вигуки, в яких міститься обіцянка не повторювати своїх слів, дій: I won't do/say it again.

6. Вигуки-подяка [gratitudes]. Вони є невід'ємною частиною мовленнєвого етикету: thank you/thanks, ta, you shouldn't have тощо. Дотримання максимуму скромності є основним принципом ввічливості, що й визначає семантичний зміст пропозиції мовленнєвого акту-відповіді на подяку: it's no trouble, it's nothing, that's OK, no problem тощо.

7.Окремою групою є висловлення з іллокутивною силою привітання [congratulations]. До них належать не тільки привітання, але й такі ритуалізовані жанри, як тости, подяки, співчуття, запрошення тощо: Merry Christmas, Happy birthday (to you), welcome тощо.

Благопобажання виконують різні функції в мовленнєвому спілкуванні:

а) завершення мовленнєвої взаємодії разом з прощанням або замість нього: all the best;

б) побажання добра, успіху під час привітання з святами чи якимись подіями в житті, або успіху в розпочатій справі; побажання смачного тощо: bless you.

Вигуки-тости близькі за своєю іллокутивною силою до благопобажань. За семантичним змістом вони поділяються на підгрупи зі значенням: 1) побажання добра, здоров'я, успіху присутнім: cheers, our health, your health тощо;

2) симпатії, добрих почуттів до присутніх: good luck тощо;

3) побажання успіху відсутнім: absent friends;

4) спогадів про минуле: to the good past;

5) пропозиції випити до дна: bottoms up;

6) пропозиції підняти останній тост: one for the road.

Вигуки англійської мови з контекстуально-обумовленим прагматичним значенням є адресантно-орієнтованими, їхнє значення завжди залежить від конкретного контексту чи конкретної ситуації їх вживання. Певну роль у цьому процесі відіграють паралінгвістичні засоби. Прикладом є вигук oh, один з найпоширеніших в сучасній англійській мові, у якого виділено 48 значень. Всі вони є логічним розширенням його основного, загального значення - вираження різних почуттів, емоцій, яке й є для всіх об'єднувальним [14:43-48].

Вигуки з контекстуально-обумовленим значенням, виражаючи майже увесь спектр людських емоцій, поділяються на дві великі групи: вигуки, що виражають позитивні емоції і вигуки, що виражають негативні емоції.

1.Вигуки, що виражають позитивні емоції, включають широке коло приємних почуттів й переживань:

1) радості, захоплення: My! Don't they look nice!;

2) піднесення, натхнення: … he rubs hands gleefully: “Hooray!”;

3)збудження, радісного хвилювання: Wow! Of course that would be marvelous!; 4) симпатії: That heathery, salty, fresh smell. Oh - lovely, lovely;

5) полегшення: Whew! That alters the case a bit;

6) задоволення Oh, very well, very well.

2. Вигуки, що виражають негативні емоції й переживання. Їхня іллокутивна сила змінюється від бентеження, нервозності до огиди, відчаю. Серед них виділяються такі, що передають:

1) жаль, хвилювання, неспокій, каяття, розчарування: …sighs: “Well, we were civilized and happy once.”;

2) неприємні почуття, відчуття: Phew! I say, this is awful, hell!;

3) збентеження, нервозність: … nervously: “Ah! Yes, I know…”;

4) неспокій, хвилювання, знервованість: Hell! What a policy?;

5) розчарування: My God! I've been screaming with boredom at you for months and months;

6) зневажання, презирство: By Jove! That fellow smells a rat!;

7) огиду: Ugh! I'd just as soon marry a - a ferret; 8) фізичний і душевний біль, страждання: Oh, Jesus, it hurts! і Oh, you were so bad to me;

9) обурення: Ha! I'm not a tame cat;

10) прикрість, гнів: ...disgust: “By Jar! Drunk again!”;

11) злорадість, безжалісність: ...with devilry: “Ah-h-h! You've done your hair up...;

11) відчай: Oh dear! Oh dear! Nothing ever happens to me that happens to other people.

Крім цих двох груп, серед вигуків з контекстуально-обумовленим значенням виділяються:

1.Вигуки, що виражають різні психічні стани, приємні чи неприємні для людини:

1) здивування: Dear me, you are smart;

2) несподіваність, сюрприз, раптовість як приємні, так і неприємні: Here's a whacking letter from the family solicitor. “Great Heavens! Seventy! Two hundred!” і “Their father's dead - heart failure.” - “I say!”;

3) схвильованість: Ah, if sleep was to you a presage of horror!;

4) нетерпіння: Well, you'll have to call at his office. - Oh, dear! Where is his office?;

5) сумнів: Poor Katherina! Pretending you don't care about anything now but the music. Нumph!;

6) переляк, страх: Great heavens, man, you don't mean to say you sent her for a throat operation!;

7) втому: Oh, but I am sleepy!;

8) безпорадність: Oh, dear, dear, you do look a sight, Dad. I don't know who looks the worst, you or this room;

9) невіру: Any Jiggings can see that she's a bit gone on our friend - (freezingly) Indeed!; 10) спогади про вже прожите: Ah, that reminds me… 2. Вигуки, які виражають прохання, з модифікацією іллокутивної сили від вираження простого бажання до наполегливого прохання і прагнення запобігти проханню: Ah! I wish you would fall in love; ...rather embarrassed and touched: “No, please, please! До них належать і вигуки з іллокутивною силою: 3. Запрошення, виклику: Come, now; isn't there anything you feel you'd like to say. 4. Іронії: They think that now, sir, no more trouble from them. - Indeed і сарказму: Free England! Ha!

5.Сміху: That's the best - ha ha ha.

6. Глузування: He turns again, angrily mocking at her: “Ha! ha! ha! What are you laughing at?

7. Зверхності: На. Here's a league o'youth.

8. Докору: Come on, you can do better than that!

9. Побоювання: Eh? Eh? What's that?

10. Справдження передчуття: “Aha!” said Uncle Vernon in a triumphant whisper.

11. Застереження: Hullo! You mustn't neglect this, you know.

12. Погрози: “Then there is something between you and this fellow?” (dangerously, but without moving) “I beg your pardon!”

13. Протесту: Oh! But - I beg pardons - there's some mistake - I -

14. Прокляття: Oh, hell! Why are we fighting again?

15. Лайки: Perhaps you can tell me what the deuce I've come for?

Вигукам властиві прагматичні відношення, характерні й для інших повнозначних слів. Вони можуть утворювати прагмасемантичні ряди, а також антонімічні пари. Для них особливо характерна внутрішньослівна антонімія, тобто енантіосемія. Проте на відміну від загальномовної енантіосемії в прагматиці, крім контексту, велику роль відіграють інтонація, жест, які разом з контекстом визначають прагматичне значення вигуків.

На думку Е. Мороховської, однією з важливих особливостей вигуків англійської мови є їхня здатність до прагматичного варіювання, що пов'язане з потенційною й синхронною прагматичною багатозначністю вигуків. Прагматичне варіювання відбувається в результаті прагматичного транспонування вигуків, тобто пов'язане з реалізацією функції, що є для них первинною. Прагматичне варіювання в основному властиве вигукам з конвенційно-обумовленим значенням, оскільки вони, як правило, є однозначними мовними одиницями. Але за певних ситуацій в контексті вони можуть прагматично варіювати, не змінюючи свого первісного значення, а лише варіюючи його залежно від середовища спілкування, емоційного забарвлення [20:221].

На думку Г. Кларка прагматичне варіювання вигуків пов'язане в деяких випадках з їх позиційним варіюванням. Так, вигуки now, now then передують, як правило, висловленням, що виражають питання, пропозицію, прохання, а після зухвалого висловлення думки чи наміру стоять у постпозиції [27:328] .

Вигукам властивий і іллокутивний синкретизм, тобто здатність виражати одночасно кілька прагматичних значень. Це явище нерідко спостерігається при транспонуванні іллокутивної сили одиниць мовленєвого етикету однієї групи в іншу: Excuse me. What time will you be checking out today? Так, за допомогою вигуку excuse me мовець, з одного боку, привертає увагу адресата, а з другого, просить пробачення за те, що забирає увагу й час. Таким чином, за прагматичного синкретизму відбувається поєднання первісного прагматичного значення з вторинним.

2.2 Комунікативний аспект у дослідженні вигуків

Мовленнєва комунікація являє собою двоплановий процес: комунікативний і метакомунікативний. У метакомунікативному аспекті процес мовленнєвої комунікації, як відомо, дістає трифазний розвиток: встановлення мовленнєвого контакту, його підтримання й розмикання. Мовною складовою значної частини метакомунікативних сигналів є вигуки, які, набуваючи власної іллокутивної сили, можуть бути використані у різних фазах мовленнєвого спілкування. Початок дискурсу визначає тематичну, інтенціональну спрямованість, задає межі його можливої інтерпретації і визначає тональність, вводить у певний можливий світ, пов'язані з ним культурні смисли, знання, вірування, загальний пресупозиційний фонд.

У початковій фазі мовленнєвої взаємодії використовуються спеціалізовані вигуки-привітання (hello, welcome), вигуки-атрактанти уваги (attention, hey), метамовленнєві вибачення (excuse me); вигукові речення - етикетні питання про здоров'я, стан справ тощо (how are you?, what gives?).

Наступною, центральною фазою спілкування є підтримання мовленнєвої взаємодії, протягом якої комуніканти, реалізуючи стратегії й тактики спілкування, використовують метакомунікативні сигнали, щоб забезпечити прийом повідомлення і підтримати увагу співрозмовника; стимулювати процес комунікації як з боку мовця, так і слухача; встановити зміну черговості ролей мовця й слухача; продемонструвати, що слухач готовий чи бажає сприймати інформацію; проконтролювати розуміння повідомлення. Вони поділяються на:

1) сигнали з боку мовця

2) сигнали з боку слухача.

Серед них чимало одиниць, мовною складовою яких є вигуки (Well, you see.. you shouldn't have told her that you wanted to meet me halfway through your date), що використовуються в основному в початковій позиції апелятивних вигуків/вигукових висловлень, які вживаються в основному в кінці висловлення (Important stories he thinks the public needs to know, eh?). За допомогою їх мовець підтримує і контролює необхідний рівень уваги слухача або слухачів [14:43-48].

Мовленнєвою складовою передзавершуючих мовленнєвих актів можуть бути вигуки, якими:

1) підкреслюють завершеність теми розмови, досягнення згоди, домовленості (all done, all right, okay);

2) вказують на необхідність попрощатися (I must be off);

3) вибачаються за заподіяну чи заподіювану турботу (I beg your pardon);

4) висловлюють вдячність за “послуги” (прийом, зустріч тощо), а також за увагу адресата (thank you);

5) вказують на можливість нової зустрічі (see you);

6) бажають добра, успіху та інше (all the best) [4:49-51].

Отже вигукам властиві прагматичні відношення, характерні й для інших повнозначних слів. Вони можуть утворювати прагмасемантичні ряди, а також антонімічні пари. Для них особливо характерна внутрішньослівна антонімія.

3. Особливості перекладу найпоширеніших українських вигуків англійською мовою

Професор Л.Бархударов визначає переклад як “процес заміни мовленнєвого твору (тексту ) на одній мові мовленнєвим твором (текстом) на іншій мові при збереженні незмінного плану змісту“ . Це означає, що при перекладі відбувається заміна одиниць мови, але зберігаються незмінним план змісту, тобто передана текстом інформація [2:11].

На думку А. Федорова, завдання перекладача полягає у тому, щоб зрозуміти і зберегти у тексті перекладу комунікативну установку автора, а це можливо лише за умови співвідношення значення тексту чи висловлювання з мовленнєвою ситуацією. Ця ідея передбачає функціональну еквівалентність тексту перекладу до тексту оригіналу, що визначається не на основі формальної відповідності текстів, а на основі реакції іншомовного адресата [22:180] . Тобто, в тексті перекладу реакція адресата має так само відповідати комунікативній установці відправника, як і в тексті оригіналу.

При перекладі вигуки завжди викликали особливі труднощі. У працях вітчизняних і зарубіжних учених вигуки розглядаються як незмінні слова, позбавлені інтелектуального змісту, тобто лексичного й граматичного значень. У зв'язку з цим виникають питання про те, чи кваліфікувати вигук як мовний знак [19:65].

В. Крупнов зазначив, що як творчий процес професійний переклад - це така мовна діяльність, в якій немає місця шаблону [18:5]. Це твердження є особливо актуальним для перекладу вигуків, які, як правило, не мають постійних еквівалентів в мові перекладу. Але при цьому важливо вказати на псевдо (фальшиву) і безеківалентність, тобто вдавану відсутність еквівалентів в мові перекладу.

Наприклад:

Його батькові, на жаль, не легше. - His father, alas, is no better. -

Ах! Як ви мене перелякали. - Оh! How you frightened me.

Ну! Що ви про це думаєте? - Well! What do you think of it?

Звуконаслідувальні слова, які виконують функції вигуків і які умовно відтворюють звучання, супроводжуючи дії та фізіологічні акти людини, якщо вони є вираженням відчуттів та почуттів, мають еквіваленти в англійській та українській мовах, наприклад: "Ха-ха-ха!" - Ha! ha! ha!.

Деякі вигуки, маючи вузьке значення й завжди виражаючи одні й ті ж почуття або волевиявлення, можуть асоціюватися з відповідними поняттями. Наприклад, вигук "фу" пов'язаний із поняттям огидності, вигук "hush" - "тсс" - з поняттям тиші. Інші вигуки, маючи більш загальне, широке значення, не викликають асоціацій із поняттями. Важко було б сказати, з якими поняттями пов'язані вигуки укр."ах", "ох", "ай" - англ."ah!", "oh!", "eh"!, оскільки їх значення визначається контекстом. Головну роль при перекладі відіграють контекст і орієнтація перекладача.

Українські вигуки передаються англійською мовою:

а) приблизними англійськими відповідниками-вигуками;

б) англійськими еквівалентами.

Перша група вигуків вказує на певну відмінність сприйняття народами однакових явищ.

Друга група вигуків - це свідоцтво часткової спільності концептосфер англійського та українського етносів [13:65].

С. Ковганюк пропонує наступну класифікацію вигуків:

Вигукові сполучення і вигуки, що мають предикативну структуру з експресивним переосмисленим значенням компонентів, які постійно або варіантно-постійно залежні, мають наступні еквіваленти в українській мові, наприклад:

«Посадка закінчена» - all aboard!;

«Молодець!» - atta boy! ;

«Їй-богу!» - by George (Gad, Gar, Gosh,; ginger, gravy, jingo, nails, wound!);

«До діла!» - call the question!;

«Хай йому біс!» - dod burn (dern, drat, gast, rot!);

«Домовилися, по руках!» - done with you!,

«Не будь дурний!» - don't be a goose!;

«Хай вас це не турбує» - don't loose your sleep over it!;

«Оце так!» - do tell!;

«Геть! » - down with!;

«Мовчати!» - dry up!;

«Припинити гребти, суши весла!» - easy all!;

easy does it! «тихіше їдеш -- далі будеш» -;

«Цур я!» - fain І!;

Тихіше, легше!» - fair and softly!;

Цур пополам!» - fair do's!;

«Як вам не соромно!» - fie for shame!;

«Розказуй!» - fire away;

«Хай йому чорт!» - God damn!;

«Забирайся геть»! - go to blazes (Bath, hell, thunder, pot, the deuce, Halifax, Putney і т. п.)»;

«Вірно!» - hear! hear!;

«Не може бути!» - heart alive!;

«Хай живе» - up with!;

«Тікаймо! » - beat it!;

«Кидай якір, стій!» - cast anchor!;

«Тримай!, одержуй!, маєш!» бути покараним () - catch it hot!;

«Грабують!» - hold up !тощо.

Аналіз репрезентації одного і того ж поняття в різних мовах дозволяє виявити національну специфіку мовних систем. Це дає новіможливості для подальшої розробки нашої теми.

Висновки

Тема дослідження: «Особливості перекладу найпоширеніших українських вигуків англійською мовою».

В ході дослідження була досягнута його мета: були розглянуті комунікативно-прагматичні особливості вигуків сучасної англійської та української мов, а також був проведений аналіз особливостей перекладу найпоширеніших українських вигуків англійською мовою.

Отже в ході дослідження ми дійшли наступних висновків.

Вигук - це мовний знак, незмінне за формою слово, ізольоване в реченні знаками пунктуації, яке самостійно утворює цілу фразу, не поєднуючись з іншими реченнями (фразами); позбавлений номінативної функції (у деяких випадках - і понятійного змісту); наділений загальнозрозумілим значенням (це контекст на письмі й інтонація в усному мовленні); служить для вираження волевиявлень та живої емоційної реакції на поведінку співрозмовника або навколишню дійсність; його динамізм і експресивність виявляються в діалектичній єдності почуттєвого та інтелектуального; як особливий розряд слів, вигук - на відміну від інших частин мови - характеризується відсутністю спеціальних граматичних показників.

Вигуки англійської мови є особливим розрядом мовленнєвих знаків. Вони становлять мовну універсалію, оскільки є граматичною категорією, властивою більшості мов світу. Вигуки безпосередньо пов'язані з прагматичною інформацією, тобто комунікативність у них висувається на перший план, тому що семантика більшості вигуків виявляється в процесі комунікації.

Вигукові словосполучення і речення характеризуються семантичною неподільністю, становлять цілісну одиницю, незважаючи на складений характер і навіть роздільнооформленість. Всі вони можуть бути самостійними висловленнями, що й об'єднує їх з вигуками.

Вигуки функціонують а) у контексті експресивних мовленнєвих актів, до яких належать акти привітання й прощання, вдячності, вибачення й відповіді на них, благопобажання, тости; б) у контексті директивних мовленнєвих актів, у яких міститься вимога тиші, підкорення, вислови, що побутують у професійних жаргонах, і одиниці, що використовуються для впливу на дітей та тварин. Первісні прагматичні значення цих висловлень зумовлюють прагматичні значення вигуків.

Як істотний компонент мовленнєвого спілкування вигуки використовуються для вираження суб'єктивно-модальних значень, різних емоційних реакцій, акцентування, посилення чи інтенсивності. Вони зрозумілі кожному членові мовного колективу й належать до метакомунікативних засобів мови.

Вигуки належать до діалогічного мовлення, вживаються, як правило, в умовах неофіційного спілкування. Їх вибір адресантом залежить від ситуативності, емоційності мовлення, теми, інтелектуального рівня співрозмовників.

Вигуки, виходячи із загальномовних значень і значень, які реалізуються тільки в контексті, поділяються на вигуки з конвенційно-обумовленим і контекстуально-обумовленим прагматичними значеннями.

Вигуки з конвенційно-обумовленим прагматичними значеннями мають загальномовні значення. Вони притаманні вигукам, семантичні функції яких спеціалізовані, тобто однозначні. Вони об'єднуються спільним прагматичним значенням, утворюють прагмасемантичні ряди, тобто ряди вигуків, що перебувають між собою у відносинах семантичної тотожності, але відрізняються сферами й умовами вживання.

Summary

The investigation deals with peculiarities of translation of the most widely used Ukrainian interjections into the English language.

During the investigation we used the elements of quantitative calculation analysis as well as the methods of component, contextual, transformational, and linguistic analysis. In the course of investigation we classified interjections according to grammatical and lexical approaches.

Finally, we came to the following conclusions.

Interjections have been generally defined as a peculiar word class, peripheral to language and similar to nonlinguistic items such as gestures and vocal paralinguistic device. In addition to the theoretical and descriptive challenges that interjections imply, they can be associated with important problems for translation, since many languages share identical or similar forms or word-formation processes, but the conditions of use of the interjections are not the same.

Translating interjections is not a matter of word translation. It implies translating discourse meanings which are language-specific and culturally bound. The translator must interpret its semantic and pragmatic meaning and its context of use, and then look for a form (interjection or not) which can convey that meaning and produce an identical or similar effect on the audience of the dubbed version.

So Ukrainian interjections can be translated into the English language in two main ways:

1) by choosing the English approximate equivalent (is more widely-used);

2) by choosing the English full equivalent.

Список використаної літератури

1. Арнольд И. В. Лексикология современного английского языка. - М.: Высшая школа, 1959 - 296 с..

2. Бархударов Л.С. Язык и перевод. - М., 1975- 239 с..

3. Блох М. Я. Теоретическая грамматика английского языка. - М.: Высш. школа, 1983. - 383 с.

4. Використання вигуків в організаціїї мовленнєвої діяльності//Іноземні мови. - 1997. - №2. - С.49-51.

5. Влахов С. И., Флорин С. П. Непереводимое в переводе. - М.: Международные отнашения, 1980. - 342 с.

6.Воронцова Г. Н. Очерки по грамматике английского языка. М., 1960. - 398с.

7. Гинзбург Р. З., Хидекель С. С., Князева Г. Ю. Лексикология английского языка: Учебник - М.: Высш. школа, 1979 - 269 с..

8. Иванова И. П., Бурлакова В. В., Почепцов Г. Г. Теоретическая грамматика современного английского языка. - М.: Высшая школа, 1981. - 285 с.

9. Ильиш Б. А. Строй современного английского языка. - Л.: Просвещение, 1971. - 364 с.

10. Иофик Л. Л. и др. Хрестоматия по теоретической грамматике английского языка. - Л.: Просвещение, 1981. - 223 с.

11. Качалова К. Н., Израилевич Е. Е., Практическая граматика английского язика.,8-е узд., переработанное и дополненное К. Н. Качаловой. - М.: Внешторгиздат, 1957. - 720 с.

12. Ковалик І. І., Cамійленко С. П. Загальне мовознавство. - Київ: Вища школа, 1985. - 214 с.

13. Ковганюк С. Практика перекладу. К.: Дніпро, 1968. - 273 с.

14.Комунікативноорганізуюча роль вигуків англійської мови//Мова у соціальному і культурному контексті: Зб. наук. праць. - К.: Логос, 1997. - С. 43-48.

15. Кочерган М. П. Загальне мовознавство. - Київ: Академія, 1999. - 287 с.

16. Кошевая И. Г. Теоретическая грамматика английского языка. - М.: Просвещение, 1982. - 336 с.

17. Кошевая И. Г. Грамматический строй современного английского языка. - М.: Просвещение, 1967. - 284 с.

18. Крупнов В. Н. В творческой лаборатории переводчика. Очерки по профессиональному переводу. - М.: Международные отнашения, 1976.

- 191 с.

19. Львовская З. Д. Теоретические проблемы перевода. - М.: Высшая школа, 1985. - 232 с.

20. Мороховская Э. Я. Основы теоретической грамматики английского языка. - К: Вища школа, 1984. - 287 с.

21. Раєвська Н. М. Лексикологія англійської мови. - Київ: Вища школа, 1979. - 300 с.

22. Фёдоров А. В. Основы общей теории перевода. М.: Высшая школа, 1983. - 304 с.

23. Хидекель С. С., Гинзбург Р. З., Князева Г. Ю., Санкина А. А. Английская лексикология в выдержках и извлечениях. - Л.: Просвещение, 1969. - 237 с.

24. Швейцер А. Д. Литературный английский язык в США и Англии. - М.: Наука, 1971. - 200 с.

25. Швейцер А. Д. Теория перевода: статус, проблемы, аспекты. - М.: Наука, 1988. - 215 с.

26. Arnold I. V. The English word. - M.: Higher school publishing house, 1973.

- 304 р.

27. Clark H. H. Using language. - Cambridge: Cambridge University Press, 1996. - 471 р.

28. Ganshina M. A., Vasilevskaya N. M. English Grammar. - M., 1964. - 434 р.

29. Irtenyeva N. F., Barsova O. M. Theoretical English Grammar. - M., 1969. - 160 р.

30. Khaimovich B. S., Rogovskaya B. I. A Course in English Grammar.- M., 1967. - 297 р.

31. Rayevska N. Modern English Grammar. K, 1967. - 194 p.

Лексикографічні джерела

32. Англо-український словник /Укладачі: Н.М. Биховець, І.І. Борисеко. За редакцією Ю.О. Жлуктенка. - К.: Феміна, 1995. - 696 с.

33. Новий англо-український словник /Укладачі: В.Ф. Малишев, О.Ю. Петраковський. За редакцією - Х.: Світогляд, К.: Таст-М, 2004. - 768 с.

34. Ахманова О. С. Словарь справочник лингвистических терминов. Изд. 2-е, стереотип. - М.: Сов. энциклопедия, 1973. -543 с.

35.Longman Dictionary of Сontemporary English. - Barcelona: Longman dictionaries, 1995. - 1951 с.

Размещено на Allbest.ru