Агентивно-професійні назви осіб жіночої статі в лексикографічному описі та узусі

Формування реєстру наступних видань відбувається на основі реєстру попереднього видання. Вважається, що «завдання лексикографів у цьому випадку зводяться: а) до відображення об'єктивних змін у словниковому складі, які сталися за час між цими виданнями; б) до вирівнювання реєстру в прийнятих для даного видання параметрах; в) до усунення суб'єктивних рішень у фіксації словникового складу попереднього видання» [79,30].

Ми опрацювали кілька серій змінених і доповнених перевидань різних словників. Це передусім усі п'ять видань «Русско-французского словаря» Л.В. Щерби (1936-1969), шість видань «Русско-английского словаря» О.С. Ахманової (1948-1991), дев'ять видань «Словаря русского языка» С.І. Ожегова (1949-1991) та інші. Оскільки динаміка лексикографічного засвідчення НЖ стосується всіх проявів лексикографічної роботи, то для уникнення повторів у цьому питанні приклади з вищезгаданих та ін. словників наводяться у відповідних пунктах, напр. динаміка стилістичного маркування НЖ розглядається у пункті, присвяченому стилістичній характеристиці НЖ у словниках і под.

Серед чинників, які впливають на включення до реєстру та на характер лексикографічної інтерпретації НЖ, важливу роль відіграє гендерний чинник. У широкому розумінні гендерний чинник можна визначити у такий спосіб - це вплив гендеру як певного набору соціокультурних інтерпретацій статей на якісь процеси, явища тощо. При такому трактуванні гендерний чинник включає в себе як дію гендерних стереотипів, так і діяльність, спрямовану на їх подолання.

Стосовно лексикографічної практики загалом (а не тільки лексикографування НЖ) гендерний чинник також має двоїстий характер. По-перше, відображення існуючих у суспільстві гендерних стереотипів, що простежується у традиційній лексикографії. Так, непослідовності у лексикографуванні НЖ можуть вважатися, серед іншого, наслідком підпорядкованого становища жінки в суспільстві, її відносної вторинності, через що на подання назв жінок не звертається належна увага. По-друге, цілеспрямована елімінація гендерних стереотипів та гендерно збалансований підхід, як це відбувається у феміністичній та гендерно орієнтованій лексикографії. Коли запроваджуються вказівки щодо несексистського слововживання (див., напр., [205; 219]); видаються словники, в яких лексеми трактуються з урахуванням гендерного чинника (див., напр., огляд у [16]). Ми зосередимося переважно на першому аспекті - відображенні гендерних стереотипів у лексикографії і їх вплив на лексикографування НЖ.

Гендерний чинник впливає на всі складові лексикографічної роботи і проявляється, по-перше, у факті включення до реєстру та, по-друге, у лексикографічному опрацюванні лексичних одиниць. Останнє включає передусім такі лексикографічні параметри: а) спосіб включення до реєстру; б) тлумачення; в) екземпліфікація; г) стилістична характеристика. Оскільки гендерний чинник, так само як і лексикографічна динаміка, стосується чи не всіх проявів лексикографічної роботи, то характерні приклади цих явищ розглядатимуться у п. 2.2.

Одними з найважливіших функцій практичної лексикографії є опис і внормування мови, причому обидві вони забезпечуються тлумачними та ін. словниками різних типів [30, 258]. Якщо для перших словників в історії лексикографії певної мови поєднання функцій опису і нормалізації мови було природним, то на сучасному етапі, зважаючи на динаміку мовних процесів, саме реалізація цих відмінних за суттю функцій в одному словнику і спричиняє багато проблем. При цьому треба враховувати, що саме словники є однією зі складових формування узусу. Нормотворча роль словників стає особливо важливою і дієвою на переломних етапах розвитку певної мови, що можна спостерегти на прикладі сучасних правописних проблем української мови, див., напр., [122; 150] та проблем культури мови див., напр., [45; 133].

У теорії лексикографії проблема нормативного словника ще не може вважатися остаточно розв'язаною, незважаючи на тривалість її обговорення, започаткування якого у вітчизняному мовознавстві можна пов'язати з відомою роботою Л.В. Щерби «Опыт общей теории лексикографии» [199]. О.М. Бабкін, аналізуючи цю проблему, зазначав: «Позбавленим змісту слід визнати і поняття нормативного словника. Цікаво відзначити, що майже кожен вживає його, вкладаючи в цей термін якийсь свій зміст» [10, 281]. Ф.П. Сорокалєтов до основних питань теорії лексикографії, які потребують поглибленої розробки, відносить «нормативність у тлумачному словнику і ширше - відображення норми та узусу в словнику, співвідношення понять літературної мови і словника» [165, 31]. Однією з центральних проблем будь-якої національної лексикографії називає нормативність Л.П. Ступін [171, 3].

Якщо розуміти узуальність словника як відображення в ньому реального мовного вжитку, а нормативність як приписи того, як певне слово має писатися, вимовлятися і з яким значенням вживатися тощо, то можна сказати, що характер реалізації узуальності і нормативності великою мірою залежить від типу словника. Окремі різновиди словників залежно від своєї специфіки послідовно фіксують узус. Це, зокрема, частотні, словники територіальних та соціальних діалектів, словники мови окремих письменників та ін. Виразний нормативний характер мають ортологічні словники, як-от словники-довідники з культури мови, словники труднощів, сполучуваності слів та ін. [32]. Проте найпоширеніші загальномовні словники (тлумачні, орфографічні, орфоепічні та ін.) поєднують у собі узуальність і нормативність. Вважається, що в одномовних тлумачних словниках нормативна функція «втілюється у відборі вокабул і значень, а також за допомогою прикладів і стилістичних позначок» [33, 462]. Але ж те саме можна сказати і про втілення узуальності. На нашу думку, проблема полягає в тому, що окремі лексикографічні параметри і репрезентують узус, і стають водночас інструментом нормативності. До таких «узуально-нормативних» параметрів ми відносимо параметри дефініції, стилістичний, частотний, ареальний та ін. Напр., позначки рідк. (реалізовує частотний параметр), розм. (стилістичний), заст. (історичний), показуючи узуальну (інша річ наскільки об'єктивно) частоту, сферу вживання тощо, накладають на марковані ними слова обмеження на використання у літературному мовленні.

Підсумовуючи, можна сказати, що самй намагання поєднати в одному словнику функції опису і внормування мови (у спосіб, як це відбувається у сучасній лексикографічній практиці) призводить до того, що повною мірою не реалізовується жодна з них. Природно, що в мовознавчій літературі [157] нині обговорюються проекти словника нового типу, де б чітко і послідовно реалізовувалися принципи нормативності. Сбме під кутом зору узуальності-нормативності доцільно розглядати більшість проблем, пов'язаних із лексикографічним засвідченням НЖ.

З погляду реалізації принципів узуальності / нормативності становить інтерес простежити, як у словниках проявляється досить поширене в узусі явище маскулінізації.

Явище маскулінізації відображається передусім у дефініціях та в ілюстративному матеріалі, що зустрічається у словниках різних типів, де наявне тлумачення (як основний чи супутній параметр) або використовується екземпліфікація, зокрема в навчальних, тлумачних, перекладних та ін. словниках.

Розглянемо приклади. Так, у передмові до «Учебного словаря русского языка» зазначено: «У статтях, де реєстровими словами є іменники ч.р., які можуть використовуватися для називання осіб жіночої статі (врач, директор, водитель) перед тлумаченням подається спеціальне пояснення, напр. Инженер о лицах муж. и жен. пола. … У словнику позначаються іменники ч. р., які у формі однини (напр. студент) називають особу ч. статі, а у формі множини (студенти) можуть називати 1) осіб ч. статі; 2) двоє осіб, з яких одна - чоловічої, а інша - жіночої статі; 3) кілька осіб, з яких одні (або хоча б одна) - чоловічої, а інші (або хоча б одна) жіночої статі. У таких іменників при вихідній формі множини ставиться зірочка, напр. турист…, туристы» [282, 10]. Цю спробу наблизити словник до узусу можна тільки вітати, проте реалізовується вона, на жаль, непослідовно. Так, примітка «о лицах муж. и жен. пола» застосовується до назв корреспондент, продавец, руководитель і не наведена чомусь біля назв журналист, писатель.

Подібні до згаданих вище уточнення трапляються у перекладній лексикографії, коли у мовах правої і лівої частини словника є відмінності у функціонуванні відповідних НЖ. Наприклад: товарищ «1. товариш; (о женщине - обычно) товаришка, - щ. Иванова (в обращении) товаришко Іванова» [РУС, т. 3, 455]; товарищ «1. товариш; (о женщине - еще) товаришка» [307] (інші приклади див. у п. 2.2.9). Звертає на себе увагу відмінність в уточненнях (еще і обычно), що свідчить про різне трактування укладачами функціонування НЖ товаришка в українській мові. У багатомовному словнику [311] обрали інший шлях - біля слова товарищ наведено позначки ч. і ж. Взагалі, російське слово товарищ прикметне тим, що вплинуло на поширення маскулінізації в російській мові. Й.П. Мучник, наводячи один із найраніших зафіксованих ним фактів формального узгодження НЧ із дієсловом минулого часу у формі ж. р. товарищ имела (1917 р.), припустив, що «саме це слово, яке стало після революції одним із найпоширеніших елементів російської лексики, позбавлене жіночої словотвірної паралелі, відіграло, ймовірно, значну роль у розвитку нових форм вираження роду. Це один із дуже рідкісних випадків, коли окрема лексична одиниця відіграє важливу роль у розвитку істотного явища граматичної будови мови» [117, 224]. Можна сказати, що слово товарищ стало не просто одним із найпоширеніших елементів російської лексики, а й обов'язковим атрибутом радянської дійсності. Так, серед назв осіб, уміщених у «Частотном словаре русcкого языка» [359], слово товарищ із частотою 1162 поступається тільки слову человек (1677) і далеко випереджає інші назви осіб. Зазначимо, що до НЧ товарищ словники (за СССРЛ) фіксують корелятивну НЖ товарка, яка, проте, нині має виразне стилістичне забарвлення і семантика якої обмежена тільки одним із значень корелятивної НЧ. Так, в ОЖ ця НЖ подається у кінці статті НЧ товарищ з позначкою устар. і стосується тільки його першого значення «человек, близкий кому-н. по общности взглядов, деятельности, условий жизни и т.п.» [ОЖ-1964, 787].

В ілюстративному матеріалі маскулінізація проявляється у поєднанні реєстрової НЧ зі словами на позначення особи жіночої статі, це може бути ім'я, прізвище, займенник, родова форма дієслова тощо. Напр., до НЧ обліковець, що тлумачиться як «особа, яка веде облік чого-небудь», наведено дві ілюстрації, з яких одна стосується жінки (Обліковець Марія Щербань зосереджено пересувала пошерхлими пальцями чорні кружальця на рахівниці.), а з другої - не зрозуміло, про особу якої статі йдеться (Вслід за мною йшла [Векла] до мірниці, разом з обліковцем перевіряла удій) [СУМ, V, 526].

Інший приклад маскулінізації - ілюстрація до НЖ іноземка [СУМ, IV, 32]: «Громадяни СРСР можуть одружуватися як один з одним, так і з іноземцями та іноземками» (виділення наше - Я.П.). Як бачимо, слово громадяни вживається в узагальненому значенні і стосується осіб обох статей, у той час як паралельно використовуються родові кореляти НЧ іноземцями та НЖ іноземками, що призводить до викривлення змісту, адже існує загальновживана НЖ громадянка, з іншого боку, можна було б обмежитися тільки НЧ іноземцями. Використання НЧ митець у порівнянні ілюструє така цитата: «Лукія нарвала квітів і сплела вінок. Вона, як митець, добирала фарби: дзвоники лілові, медок та кульбабки жовті, конюшина червона» [СУМ, IV, 720], де ця НЧ стосується жінки.

Оскільки в аналізованих лексикографічних працях принципи узуальності / нормативності не дотримуються, то і процеси маскулінізації відповідно відображаються непослідовно. Звідси випливає, що прояви маскулінізації у лексикографії можна розглядати як стихійну реакцію на узус, де це явище набуло значного поширення.

2.2 Характеристика засвідчення назв жінок у лексикографічних працях

Проблема формування реєстру була і залишається однією з основних і найскладніших проблем у теоретичній і практичній лексикографії [126] (див. також [14]). Окремими її аспектами є фіксація неологізмів і фіксація існуючих (тривалий час) у мові назв. Можна виокремити кілька основних чинників, які впливають на включення до словників НЖ-неологізмів.

По-перше, об'єктивний чинник затримки включення новацій до реєстру: «Лексикографічна фіксація мовних нововведень, зазвичай не встигає за розвитком мови в цілому, що з філософської точки зору об'єктивно і логічно» [47, 91]. На ретроспективність кодифікації у сформованій літературній мові вказує Н.Б. Мечковська [108, 143]. Саме зважаючи на стрімке поповнення мови неологізмами, Л.С. Паламарчук вважав, що «подати більш-менш вичерпно лексичний інвентар мови навіть у великому словнику практично неможливо» [126, 167]. Проте сучасний рівень розвитку інформаційних технологій дозволяє сподіватися, що ця затримка може бути зведена до мінімуму.

По-друге, суб'єктивний чинник несприйняття неологізмів взагалі та новотворів НЖ зокрема. Включення неологізмів-НЖ до реєстру словників стримується традицією, консерватизмом, особистими вподобаннями словникарів: «Суб'єктивний фактор (ставлення спеціалістів мови і більшості носіїв російської мови до новотворів з цим значенням) часто давався взнаки на «лексикографічній» долі дериватів зі значенням жіночості, продуктивності їх утворення в різні періоди розвитку мови» [65, 143]. Таке явище можна розглядати в загальному контексті несприйняття новацій, і стосується воно не тільки лексикографування НЖ: «У процесі лексикографічної роботи завжди відчутне тяжіння традиції, і залишити поза реєстром словника лексичну одиницю, яка втратила свою актуальність у мові, але засвідчена в попередніх лексикографічних працях, іноді важче, ніж зафіксувати нове слово чи нове значення відомого слова» [25, 196].

У цьому контексті варто відзначити, що суперечність між системою мови та узусом яскраво проявляється в словотворі - незвичність нового слова викликає спротив мовців. Як зазначає Н.Б. Мечковська: «Потрібне (тобто виникле, коли стала потрібною стійка назва для якогось «шматочка» дійсності, який не мав до цього часу однослівного найменування), цілком законне з погляду словотвору (тобто утворене за продуктивними словотворчими моделями), оказіональне або потенційне слово тим не менше порушує узус - тільки тому, що його не було до цього часу» [109, 352].

Серед чинників, які впливають на включення до словників наявних у мові НЖ, можна виділити такі.

По-перше, тип словника. З типом словника пов'язаний вибір його джерельної бази (принцип формування картотеки), що, в свою чергу, зумовлюється (особливо для загальномовних словників) розумінням укладачами словника принципу узуальності / нормативності в лексикографії.

По-друге, обсяг словника. Обсяг словника є однією з класифікаційних ознак у лексикографії. За обсягом словники поділяються на короткі (до 30000 реєстрових одиниць), середні (70000) і повні [176, 564]. Відповідно до обсягу словника можуть накладатися обмеження на включення до реєстру тих чи інших груп лексичних одиниць. Стосовно НЖ найчастіше це обмеження за частотою, вплив якої зростає зі зменшенням обсягу словника, обмеження на включення стилістично забарвленої лексики, обмеження на включення похідних слів, до яких належить більшість НЖ, та ін. Обсяг словника, проте, не має вирішального значення для включення НЖ до реєстру. Це підтверджує порівняння співвідносних за типом і обсягом словників. Напр., у перекладних словниках [287; 295], співвідносних за обсягом, НЖ за національно-територіальною приналежністю не подаються, а до словника [291] їх включено. Більше того, в удвічі більшому за обсягом словнику [330], виданому того самого року і тим самим видавництвом, що й останній, НЖ за національно-територіально приналежністю не представлені, крім полька. Слід зазначити, що у всіх чотирьох згаданих словниках назви чоловіків за національно-територіальною приналежністю представлено. Така відмінність у подачі НЖ за національно-територіальною приналежністю не може бути пояснена ні відмінностями у принципах формування реєстрів (див. передмови до цих словників), ні неіснуванням відповідних НЖ в одній із мов.

Таким чином, відсутність кореляції між обсягом словника і включенням до його реєстру НЖ свідчить, що обсяг словника хоча і є важливим чинником при формуванні реєстру, проте його не можна назвати вирішальним для включення НЖ до словників.

По-третє, дотримання принципів системності при включенні певних лексико-семантичних груп. У цьому зв'язку проблему непослідовності включення назв осіб жіночої статі до реєстру словників слід розглядати також у контексті непослідовності залучення до реєстру словників назв осіб загалом. Напр., у «Російсько-українському словнику» [307] є філософ, філолог, історик, проте немає біолог. Так само не простежується критерій засвідчення і відповідників ж. р. до назв ч. р., вміщених у цьому словнику, напр. є доярка, кравчиха/ кравчиня, підприємниця, поетеса, проте немає агрономка, аптекарка, кондукторка, директорка / директриса. Подібно в словнику [290], де подано, напр., поряд з НЧ корелятивні НЖ абітурієнтка, авторка, асистентка, викладачка, наладчиця і не подано абонентка, адміністраторка, адресатка, дослідниця, які фіксуються, зокрема, в ОРФ. У перекладному словнику наукової термінології [315] непослідовно подано відповідники ж. р. до лексем, які позначають осіб за релігійними переконаннями: атеїст - атеїстка, але тільки політеїст; буддист - буддистка, баптист - баптистка, але тільки адвентист, єговіст. Це стосується й інших груп назв, напр. антропософ - антропософка, теософ - теософка, але тільки філософ. У цьому випадку назви відрізняються стилістичною характеристикою - перші дві мають позначку реліг., а філософ - наук.

У рецензії на «Французько-український словник» Ш.Г. Кренцель звертає увагу на «деякі недогляди», що стосуються включення НЖ до правої частини цього перекладного словника: «так до фр. conduct //eur, - rice de tracteur дано відповідник тракторист і пропущено трактористка; до conduct // eur, - rice de moissonneuse - batleuse (de combine) дано комбайнер і пропущено комбайнерка; при фр. eventй, є позначка m (masculin - ч. рід), але пропущена f (feminin - ж. рід), а український відповідник подано у формах ч. і ж. р.: вітрогон, - ка» [91, 72]. Втім такі «недогляди» трапляються в різних словниках. У той час, як пропускаються переважно НЖ, особливо помітними стають випадки пропуску НЧ. Так, у РА-1975 є істеричка, нема відповідника істерик, але тільки ревматик. Пор.: істерик, істеричка [354, 292]; истерик, истеричка [ОЖ-1964, 251]; істерик, істеричка в ОРФ.

За свідченням В.П. Ковальова назви жителів за місцем їх проживання включаються до розглянутих ним словників непослідовно [85]. На такому тлі ще більше виявляється непослідовність включення НЖ цього розряду до реєстру. Напр., як зазначає А.Т. Аксьонов, НЖ за національністю непослідовно включаються до словників панджабі [7, 306]. У російській мові однією з причин подібних непослідовностей, зокрема стосовно етнонімів-НЖ, може бути і те, що «словотворчий процес раніше зовсім не враховував можливість формування дериватів ж. р.» [80, 156]. Проте слід зауважити, що навіть з усіма зазначеними непослідовностями подання лексико-семантичного розряду НЖ за національно-територіальною приналежністю виглядає набагато послідовнішим, ніж інші розряди НЖ, особливо агентивно-професійних.

По-четверте, суб'єктивний чинник у включенні НЖ до реєстру. До виділення цього чинника спонукало проведене нами зіставлення п'яти виправлених і доповнених видань російсько-французького словника (РФ-1936 - РФ-1969), проведене шляхом суцільної вибірки назв осіб на літеру «а» (див. табл. 2.1, де знак «-» означає кількість вилучених порівняно з попереднім виданням назв; знак «+» означає кількість назв, доданих порівняно з попереднім виданням), що є прикладом дослідження лексикографічної динаміки.

Таблиця 2.1. Кількість НЖ на літеру «А» у «Російсько-французькому словнику» за роками видання

жінка лексикографічний професійний назва

Як видно з табл. 2.1, найбільше НЖ було вилучено у РФ-1950 та 1955. І саме починаючи з РФ-1950 відбулося зменшення обсягу реєстру до 50000 слів з 75000 у РФ-1936 і 1939. Але приклади з інших частин словника свідчать, що вилучення НЖ не можна прямо пов'язувати зі зменшенням обсягу реєстру: назви турист, - ка; всадник, - ница; избиратель, - ница; туземец - туземка та ін. є у РФ-1936, 1939 і 1950 і не наведені у 1955, 1969. Зазначені назви ж. р. були вилучені не у РФ-1950, коли відбулося зменшення реєстру, а тільки в наступному. Ці приклади, а також хитання у засвідченні НЖ, напр. назви активистка, аристократка, аспірантка та інші наявні в реєстрі РФ-1936, 1939, 1969 і не включені до 1950, 1955; НЖ антифашистка включена тільки до РФ-1950, є яскравим виявом суб'єктивізму лексикографів стосовно включення НЖ до реєстру словників.

Проведене зіставлення усіх перевидань РФ-1936 - РФ-1969 показує, що вилучення назв осіб жіночої статі відбувається:

1) при вилученні назв осіб і чоловічої, і жіночої статі а) коли вилучається поняття (усе гніздо) - немає анархо-синдикализм - ист, - истка (РФ-1950); б) коли поняття залишається - є тільки абсентеизм (РФ-1950) - 5 випадків;

2) при вилученні тільки назв ж. р. (стилістично-нейтральних) - найбільше прикладів - 23 - автомобилистка, акробатка, алкоголичка, альпинистка, альтруистка та інші. Вилучення тільки назв ч. р. не спостерігається;

3) при вилученні слів пасивного запасу: арап-ка уст. (РФ-1936), РФ-1939 - немає ні ч., ні ж. РФ-1950, 1955 - уст. арап, РФ-1969 = РФ-1939 (проте відновлення назви ч. р. в реєстрах РФ-3 та РФ-4 і знову вилучення у наступному виданні вказує на непослідовність лексикографів у цьому питанні);

4) при вилученні стилістично забарвленої лексики - з РФ-1950 вилучені назви агитаторша і аккомпаниаторша - в російській мові НЖ з формантом - ша мають розмовний характер.

Поява нових слів у проаналізованих виданнях зумовлена не фіксацією неологізмів, а додаванням «пропущених» НЖ. Це можна розглядати як суто редакторські виправлення - РФ-1955 включено адыге/ец - йка, РФ-1939 включено армянка (РФ-1936 - тільки армянин) та інші.

Варто відзначити, що, на відміну від словника РФ, аналогічний аналіз різних видань російсько-англійського словника не показує хитань у включенні НЖ до реєстру - кількість їх тільки збільшується від видання до видання, пор. РА-1948 - 32 (одиниці), РА-1952 - 35, 1958 - 35, 1965 - 37, 1985 - 41, 1991 - 41, виняток становить лексема акробатка, яка є у всіх виданнях, крім РА-1958. Це, можливо, пояснюється тим, що ядро колективу укладачів не змінювалося протягом тривалого часу. Але зіставлення вибірки з реєстрів цих словників протягом їх перевидання дозволило виділити крім «внутрішньої» непослідовності у включенні назв жінок до реєстрів різних перевидань одного й того самого словника (словники РФ), також «зовнішню» - непослідовність у включенні НЖ до реєстрів однотипних словників (у нашому випадку перекладні словники РФ і РА з російською вихідною мовою і обсягом близько 50 тис. слів, виданих тим самим видавництвом протягом того самого тривалого відтинку часу).

Ця «зовнішня» неузгодженість реєстрів проявляється в досить суб'єктивному підході до включення НЖ, що стосується не тільки стилістично забарвленої лексики, а й стилістично нейтральних назв. Пор. наявність лексеми акварелистка, включення в статтю «автор» після перекладу author доповнення «(о женщине) authoress» в усіх виданнях РА, і відсутність цього в усіх виданнях РФ та ін.

Отже зазначені вище вимоги до нових перевидань словників не завжди задовольняються. І якщо в одних випадках, як-от поява пропущених НЖ за національністю, усувається певний суб'єктивізм, то несистемне вилучення /відновлення інших лексико-семантичних розрядів НЖ не дає підстав говорити ні про «вирівнювання» реєстру, ні про долання суб'єктивізму.

Наявність назв жінок у реєстрі словника як відображення антиномії узуальності і нормативності. Абсолютно адекватною реальному мовному вжитку узуальність може бути тільки в «ідеальному» словнику, створення якого навряд чи можливе. У цьому зв'язку можна згадати, зокрема, деякі проблеми словника як суспільного явища - новизна словника versus його анахронічність, відкритість versus скінченність словника [47]. Звідси випливає, що представлення узусу в загальномовному словнику, який репрезентується передусім складом реєстру, мимоволі є наслідком певного компромісу. І підвищення рівня адекватності відображення узусу в словниках можна досягти шляхом зведення до мінімуму (в ідеалі - усунення) суб'єктивних чинників його опису. Цьому може сприяти, зокрема, прозоріше, наскільки це можливо, визначення засад «компромісу». Напр., чітке зазначення принципів формування джерельної бази; неприпустимими мають стати фрази з передмов на кшталт: «У словник, взагалі, не включені архаїзми, діалектизми, вузько спеціальна термінологія та легко утворювані похідні слова» [361, 7] (виділення наше - Я.П.). Адже визначити, які саме похідні слова є легко утворюваними не так і просто. У згаданому словнику наведено, напр., і manichiurг «манікюр», і manichiurezг «манікюрниця», але тільки pedichiurг «педикюр», dactilografг «друкарка» і dactilograf «друкар», але тільки secretar «секретар», stenograf «стенограф». Інколи у передмовах зазначається, без наведення жодних критеріїв, що «менш широко представлені … іменники ж. р., утворені від іменників ч. р., які позначають професії і назви національностей (учительница, студентка, сомалийка)» [332, 7]. Відомо, що мінімізація представлення тих слів, значення яких безпосередньо виводиться від твірних, є (при науково обґрунтованому підході) одним з основних і виправданих способів досягнення компресії словників (про способи компресії за рахунок похідних див. [14]). Як свідчать виявлені нами непослідовності, НЖ розглядаються лексикографами нарівні з іншими похідними словами. При цьому не враховуються особливості НЖ як своєрідного лексико-семантичного класу суспільно значимих назв.

Про неусталеність у засвідченні назв жінок може свідчити той факт, що при аналізі анкет нашого спеціального дослідження виявилося, з одного боку, що у відповідях деяких мовців на запитання: «Як ви називаєте жінок, що мають такі професії та посади?» (інформантам було запрпоновано список НЧ) не трапляються НЖ, зафіксовані, зокрема, в ОРФ і СУМі: агрономка, інспекторка, інженерка, керівниця, підприємниця, службовка, а з другого - у цих словниках немає вжитих респондентами таких слів: бізнесменка, біологиня, гончарка, операторка [141].

У сучасній лексикографічній практиці основними способами організації реєстру є алфавітний та алфавітно-гніздовий. Залежно від типу словника НЖ включаються до реєстру: 1) окремою реєстровою одиницею, 2) у складі вокабули: а) корелятивної НЧ, б) спільнокореневого слова (якщо у словнику застосовується алфавітно-гніздовий принцип). Самостійною вокабулою НЖ подаються переважно у великих за обсягом тлумачних та перекладних словниках, у яких використовується прямий алфавітний порядок формування реєстру і не застосовується гніздовий принцип, напр. у СУМі, словнику Б. Грінченка [338] та ін. Основна причина вміщення НЖ не самостійною вокабулою - економія місця для зменшення фізичного обсягу словника, про що може зазначатися спеціально у передмові, напр.: «З метою економії місця <…> в одній статті об'єднуються назви осіб ч. і ж. р. за професією: нарядчик, нарядник; - чица нарядниця» [312, 11]. Переважно у складі вокабули корелятивної НЧ подаються НЖ у словнику ОЖ, напр. вязальщик Тот, кто занимается вязанием чего-н. / вязальщица. У складі вокабули спільнокореневих слів НЖ подаються переважно в перекладних словниках, напр. [354]. Проте деякі НЖ подаються окремими статтями незалежно від типу і обсягу словника, а також зазначених вище способів включення до реєстру. Серед них можна виділити чотири групи НЖ:

1) НЖ, які не мають корелятів ч. р., напр. манікюрниця, мереживниця, покоївка та ін.;

2) НЖ, які утворюють із семантично корелятивними НЧ суплетивні пари. Це передусім назви осіб за віком хлопець - дівчина, спорідненістю баба - дід тощо;

3) НЖ, семантика яких відрізняється від семантики корелятивних НЧ. Напр., акушерка «жінка з середньою медичною освітою, що має право самостійно подавати медичну допомогу при пологах» [СУМ, I, 31] і акушер «лікар-фахівець з акушерства» [СУМ, I, 31]; друкарка «жінка, що друкує на друкарській машинці» [СУМ, II, 426] і друкар «фахівець друкарської справи, поліграфічного виробництва // той, хто працює в друкарні // спец. той, хто працює в друкарському цеху» [СУМ, II, 426]. Як виняток, що підтверджує правило, сприймається те, що в «Українсько-французькому словнику» [355] НЖ друкарка подано в одній статті з друкар, щоправда з уточненням «(на друкарській машинці)»;

4) У багатьох словниках простежується непослідовність у поданні НЖ, тобто в окремих статтях можуть подаватися НЖ, які не входять до цих трьох груп і належать до того самого лексико-семантичного розряду. З огляду на це виділяємо ще одну групу НЖ, які також подаються окремими статтями - НЖ, корелятивні з НЧ семантично і словотвірно, проте через різні причини, які потребують окремого розгляду, у багатьох словниках подаються окремо. У цьому випадку можна говорити лише про тенденцію подавати в окремих статтях, напр., НЖ, які належать до розряду атрибутивних - білявка, красуня і подібні. Серед агентивно-професійних НЖ у багатьох словниках окремими статтями вміщуються НЖ, пов'язані з музичним та драматичним мистецтвом - актриса, акторка, співачка та ін. Це можна розглядати як наслідок того, що «протягом трьох сторіч вони (актриси, танцівниці, співачки - Я.П.) лишалися майже єдиними серед жіноцтва, хто мав реальну незалежність…» [20, т. 2, 360]. А це відповідно закріпилося в мові і свідомості соціуму.

При алфавітно-гніздовому способі організації реєстру окремо можуть подаватися також ті НЖ, в основі чи формантному складі яких відбулися морфонологічні зміни порівняно з твірною основою, напр. російські турчанка, гречанка, немка в словнику РА-1965.

НЖ у межах статті корелята ч. р. можуть подаватися як повністю (напр. в ОЖ), так і скорочено - тільки формант. При алфавітно-гніздовому принципі переважно подається тільки формант. Поділ на форманти може відбуватися умовно, залежно від складу гнізда і, відповідно, незмінюваної частини основи реєстрової одиниці. Так, в «Українсько-російському словнику»: альпіні/зм, - ст, - стка; альтруї/зм, - ст, стка; але авантюр/а - изм; - ист; - истка [354]. Проте не завжди непослідовність у поділі на форманти є обґрунтованою: артельщи/к - ца але манекен/щик, - щица [364].

У деяких словниках, переважно перекладних, трапляються окремі випадки, коли НЖ є реєстровою одиницею, а НЧ подається скорочено - портн|иха - ой, служащ|ая - ий [313]; порт|ниха - ной [287; 364; РФ-1936 - РФ-1950], учащ / аяся - ийся, хоча рабоч/ий - ая [364]. У РФ-1950: франц / уженка - уз, у РФ-1955 в окремих статтях - француженка і француз. Причиною цього є те, що НЖ йде за алфавітним принципом подання раніше, ніж НЧ.

У словнику ОЖ застосовується інший принцип - реєстровою одиницею виступає твірна лексема, причому визначення твірних і похідних відображає позицію укладачів цього словника і змінюється в різних виданнях. Приклади наведено у табл. 2.2, де позначка «+» вказує, що слово подається як реєстрова одиниця, позначка «(+)» позначає подання слова у кінці статті його корелята, а позначка «0» - відсутність слова у словнику.

Таблиця 2.2. Приклади способів подання НЖ і НЧ у різних виданнях ОЖ

Як видно з табл. 2.2, спосіб включення НЖ до реєстру може змінюватися у різних перевиданнях, що є одним із проявів динаміки в лексикографічному засвідченні НЖ. Втрачати позиції заголовного слова можуть як НЖ, напр. вышивальщица, ковровщица, так і НЧ, напр. цветочник, стенографист. Причому НЧ вышивальщик і ковровщик стали реєстровими одиницями відразу після першого включення їх до словника.

Спосіб включення НЖ до реєстру, а також його поліграфічна реалізація (вибір шрифту - його кегль, гарнітура, нахил (прямий, курсив, похилий), насиченість (світлий, напівжирний, жирний), розміщення на сторінці тощо) певною мірою можуть впливати на сприйняття користувачами словників, особливо нефілологами, функціональної «ваги» цього класу слів у лексичній системі мови, що треба враховувати в лексикографічній практиці. Адже шрифтові виділення вважаються додатковими семантизуючими засобами при тлумаченні [116, 3], оскільки існує загальноприйнята система графічно-візуального подання ієрархічних відношень у текстовому матеріалі, що закріплюється і відповідними стандартами. Якщо у словниках НЧ завжди подаються як головна інформація, то назви жінок, як правило, подаються так, як прийнято подавати додаткову, неосновну інформацію - дрібніший кегль, у кінці статті та ін.

Вплив гендерного чинника на спосіб включення лексичної одиниці до реєстру. Використовувані у лексикографічній практиці способи подання НЖ як другорядної менш важливої інформації (див. вище) не можна прямо пов'язувати із гендерним чинником, оскільки таке подання характерне для похідних слів, до яких і належить більшість НЖ. Опосередковано ж дія гендерного чинника проявляється саме у трактуванні НЖ тільки як похідних без врахування їх суспільної значимості внаслідок зумовленого гендерними стереотипами підпорядкованого становища жінок у суспільстві.

Безпосередньо гендерним чинником зумовлений вибір вихідної, чи словникової, форми слова. Так, з тричленної родової парадигми прикметників, числівників у словники включається або тільки форма ч. р., або вона подається на першому місці, чим нехтується алфавітний принцип організації реєстру. Така традиція має давні витоки і зумовлена знову ж таки суспільним становищем жіноцтва. Про силу цієї традиції свідчить той факт, що навіть прикметники, які потенційно мають значення ч. р. тільки у переносному значенні, не завжди подаються у формі ж. р. Див. табл. 2.3, де позначка «+» вказує, яка родова форма прикметника чи субстантива вміщена у словнику як реєстрова одиниця, позначка «(+)» - наведення форми у середині статті (нереєстровою одиницею), «0» - відсутність форми у словнику; у колонці «СССРЛ» зазначаються індекси словників, у яких зафіксована відповідна форма.

Таблиця 2.3

Як видно з табл. 2.3, у розглянутих словниках немає одностайності у виборі родової форми реєстрових прикметників і субстантивів. Так, у більшості словників у формі ж. р. подається вагітна / беременная, а у формі ч. р. незаміжній / незамужний. Дієприкметник розчіпчений, на відміну від прикметника вагітний, не вживається у переносному значенні стосовно осіб ч. статі, проте подається у формі ч. роду [СУМ, VIII, 862].

Тлумачення виступає основним параметром у тлумачних словниках, а також з'являється як додатковий у словниках інших типів. Для розкриття лексичного значення НЖ використовується описове тлумачення та різні види відсильних тлумачень. Як показує матеріал тлумачних словників, вибір способу тлумачення для тієї чи іншої НЖ не завжди є послідовним. Так, більшість агентивно-професійних НЖ у СУМі тлумачаться за формулою «жін. до…» (співвідносної НЧ), напр., аптекарка «жін. до аптекар» [СУМ, I, 56], медальєрка «жін. до медальєр» [СУМ, IV, 662], лаборантка «жін. до лаборант» [СУМ, IV, 428]. Проте трапляються випадки симетричних дефініцій, напр. доярка «робітниця, яка доїть і доглядає корів» [СУМ, II, 403] і дояр «робітник, який доїть і доглядає корів» [СУМ, II, 403]. Це може бути пояснено трактуванням укладачами СУМу зазначеної формули: «Похідні іменники ж. р., утворені від іменників ч. р., тлумачаться через відповідні слова ч. р. за формулою: бібліотекарка… жін. до бібліотекар; викладачка… жін. до викладач; колгоспниця… жін. до колгоспник» [СУМ, I, Х]. У концепції нового словника української мови вже визначено коло назв осіб, які тлумачаться симетрично: «Корелятивні за родовою ознакою однокореневі назви осіб ч. і ж. статі, що позначають їх власне «чоловічі» і «жіночі» якості (вдівець і вдова, коханець і коханка, благовірний і благовірна і под.), подаються з самостійними описовими тлумаченнями» [174, 70]. Зазначається також, що в окремих випадках явної вторинності і рідшого вживання іменників на позначення осіб ч. статі порівняно із співвідносними іменниками ж. р. такі іменники ч. р. подаються з відсильним тлумаченням: ВІДЬМАК… Ч. до відьма 1; КВІТКАР… 2. рідко. Ч. до квіткарка [174, 70]. Пор., у СУМі назви відьмак і квіткар тлумачаться описово.

У мовознавчій літературі побутує переконання про відмінності у семантичній структурі корелятивних пар назв осіб ч. і ж. роду різних лексико-семантичних розрядів, які впливають на вибір способу тлумачення НЖ - відсильного чи описового. Так, Л.І. Рахманова вважає, що «спільною і суттєвою ознакою» пар учительница і учитель, бодунья і бодун, трехлетка і трехлеток «є ознака відношення до роду занять (перша пара), ознака, яка характеризує «поведінку» (друга пара), ознака відношення до віку (третя пара) і несуттєвою є ознака різного відношення до статі. Якщо ж за відповідності елементів значення парних іменників відмінність у відношенні до статі (самої особи, назвою якої є дане слово, або статі осіб, з якими пов'язана тим чи іншим чином особа, названа витлумачуваним словом) істотне для лексичного значення зіставлюваних слів, то співвідносні зі словами ч. роду іменники ж. роду не можуть визначатися граматично. Так, оскільки в означеннях іменників внук і внучка необхідно підкреслити стать осіб, названих цими словами, а в означеннях іменників игумен і игуменья - стать осіб, з якими пов'язані особи, названі словами «игумен», «игуменья» (игумен - «настоятель чоловічого монастиря', игуменья -'настоятелька жіночого монастиря'), то іменники ж. роду такого типу не можуть бути визначені через граматичне тлумачення «жін. до…»)» [144, 19]. Подібним критерієм користувався і М.П. Колесников при включенні антонімів до реєстру свого словника. З одного боку, він зазначає, що за межами словника зостались, зокрема, назви людей за фахом, родом діяльності, становищем тощо, які протиставляються за ознакою статі (дояр - доярка, кавалер - дама) [86, 4], а з другого - він включив до словника пари НЖ і НЧ, які мають протиставлення за статтю: вдовец - вдова, внучка - внук, девочка - мальчик, девушка - парень та ін.

Ця думка про розрізнення співвідносних пар назв осіб ч. і ж. роду за суттєвістю ознаки статі в їхній семантичній структурі, яка обґрунтовує регулярно відтворюване більшістю словників застосування граматичного тлумачення «женск. к…» до переважної більшості агентивно-професійних назв і описового тлумачення назв спорідненості та інших ЛСГ, поділяється беззастережно і в новітніх дослідженнях. Пор., напр. тезу: «Про співвідносність іменників ж. й ч. роду як основи для використання граматичного тлумачення, можна говорити, за нашими спостереженнями, лише тоді, коли мати на увазі, що при відповідності, однотипності цих іменників, різниця у відношенні до роду не є істотною для лексичного значення обох іменників. Такими є відношення у словах: Арапка. Женск. к арап; Аристократка. Женск. к аристократ; Аспирантка. Женск. к аспирант (МАС, т. 1) спільною і суттєвою ознакою яких є ознака національності (перша пара); ознака належності до певного стану (друга пара); ознака відношення до роду занять (третя пара)» [178, 10].

На нашу думку, процитовані вище висновки Л.І. Рахманової і Н.Л. Тичинської не можуть вважатися беззаперечними. У першому випадку йдеться про спільність значення, а в другому про відмінності, чим порушується логіка обґрунтування. Розглядаючи співвідносні назви осіб ч. і ж. статі, ми не можемо говорити про різний ступінь відношення до статі - це відношення однакове і однаково сильне. Ці слова мають спільні семи. І не можна говорити, що в одному випадку це суттєве, а в іншому ні. Адже усі назви осіб (і ч., і ж. роду) мають однакову «поверхневу» семантичну структуру, за деякими винятками, напр. акушер (вища освіта) - акушерка (середня освіта), настоятель (чоловічого монастиря) - настоятелька (жіночого монастиря) та ін. «Глибинну» семантичну структуру назви осіб чоловічої і жіночої статі мають переважно різну, про що свідчить і проведений нами асоціативний експеримент (див. п. 4.2.2). Мається на увазі, що назви осіб чоловічої і жіночої статі можна представити за формулою «особа чоловічої статі / особа жіночої статі + ознака / виконувана робота / національно-територіальна приналежність тощо». У цьому випадку можна знехтувати асиметрією у значеннях НЖ і НЧ, що проявляється, зокрема, у меншій кількості значень тієї чи іншої лексеми (див. п. 2.2.3.2). І цілком очевидно, що і онук, і онука - це «дитина сина або дочки» - це і є основна ознака, (так само як у випадку з учителем і учителькою - «особа, яка навчає»), а розрізняються кореляти ч. і ж. роду саме семою статі. Нерозуміння цього і спричиняє непослідовність у подачі НЖ різних ЛСГ.

В описових тлумаченнях НЧ переважають гіпероніми, які є нейтральними щодо вираження статі референтів, напр. особа, людина, фахівець і под., напр. інкрустатор «фахівець з інкрустації» [СУМ, IV, 31]; маніпулятор «людина, що робить різні маніпуляції» [СУМ, IV, 621], і зовсім нехарактерним є ось таке, напр., тлумачення іменинник «чоловік, хлопець у день своїх іменин» [СУМ, IV, 18], іменинниця «жін. до іменинник» [СУМ, IV, 19]. Особливістю ж описових дефініцій НЖ (особливо у випадку відсутності співвідносного відповідника ч. р.) є використання маркованих за статтю гіперонімів, як-от майстриня, робітниця, і особливо жінка, тобто НЖ дуже часто тлумачаться як стосовні лише осіб жіночої статі: друкарка «жінка, що друкує на друкарській машинці» [СУМ, II, 426]; манікюрниця «майстриня, що робить манікюр» [СУМ, IV, 621]; купувальниця «жінка, яка купує що-небудь» [СУМ, IV, 405].

Різновидом відсильного тлумачення можна вважати використання прикладок. Так, у СУМі: професорка «розм. 1. Жінка-професор. 2. заст. Дружина професора» [СУМ, VIII, 333]. Прикладка тут вжита на порушення прийнятої у цьому словнику моделі «жін. до…».

Іншого типу непослідовність - замість назви з граматично оформленим ж. родом використовується конструкція з прикладкою: работница «…2. Женщина рабочий» [ОЖ-1949]; амазонка «(устар.) 1. Женщина-всадник» [ОЖ-1964]; амазонка «заст. 1. Жінка-вершник» [СУМ, І, 37]. В обох цих словниках у реєстрі є відповідні НЖ - всадница (в ОЖ у статті НЧ всадник) і в СУМі - вершниця окремою статтею. Пор. амазонка «…2. (всадница) horse woman» [РА-1975, 30]. Прикладка може вживатися за відсутності відповідної НЖ, напр. мама «1. жінка-ватажок злочинної групи» [348, 169].

Як показує проведений нами аналіз, існує кореляція між застосуванням описового чи граматичного тлумачення до певної НЖ і способом її подачі у масиві словників - окремою статтею чи в межах статті корелята ч. р. Отже ми можемо говорити (хоча знову-таки, як про закономірність), що тлумачаться описово ті класи НЖ, які подаються в окремих статтях.

Тлумачення назв жінок з погляду узуальності / нормативності та лексикографічної динаміки. Розглянемо кілька прикладів словникового тлумачення, які показують, що не завжди реалізація принципів узуальності / нормативності є послідовною. Так, слово покоївка, тлумачиться як «служниця, яка прибирає кімнати та виконує деякі інші хатні роботи, крім готування їжі» [СУМ, VII, 34]. Ця дефініція не може вважатися вичерпною, позаяк покоївка є також офіційною назвою професії, яка включається до класифікаторів професій. Зважаючи на те, що український (власне українською мовою) класифікатор професій ДК-2001, в якому наведено назву професії покоївка, був укладений тільки 1995 року, після набуття Україною незалежності, розглянемо включення назви горничная до окремих російськомовних класифікаторів професій і словників занять. Так, у спеціалізованих виданнях С-1903, К-1919, КП-1928 і сучасних класифікаторах МСКЗ-1988, ОРК-1995, ОСК-1987, ОСК-1991 вміщено НЖ горничная, у словниках занять СЗа-1939, СЗс-1939 - горничная (гостиницы, общежития), і тільки в словнику СЗ-1936 - два різновиди: горничная (предприятие, учреждение) і горничная (у частных лиц). Для позначення хатньої прислуги використовувалась окрема назва - домашняя работница (у частных лиц) у СЗа-1939, СЗс-1939. Пор. у КС-1936 - хатня робітниця/ домашняя работница.

На жаль, у сучасній лексикографічній практиці не завжди критично використовується попередній досвід. Так, новітні словники [280; 297] подають наведену вище дефініцію СУМу без жодних змін. Проте є й інші приклади. Вдалою можна вважати таку дефініцію з «Тлумачного словника-мінімуму української мови» - покоївка «робітниця, яка прибирає у кімнатах приватної квартири або готелю» [349, 355], - яка в короткому тлумаченні враховує реалії сьогодення і не суперечить історії слова, тобто розвитку його значень.

Показовим з погляду осмислення лексичного значення НЖ горничная є зіставлення дефініцій усіх змінених і доповнених видань ОЖ: 1949 - «Служанка для уборки комнат и других домашних (но не по кухне работ)»; 1952, 1961, 1972, 1981, 1986 - «работница для уборки комнат и других домашних (но не по кухне работ)»; 1989, 1991 - «1. Работница, прислуживающая в господском доме, убирающая комнаты. 2. Работница в гостинице, убирающая комнаты».

Окремі НЖ у загальномовних словниках мають значення, відмінне від спеціального. НЖ цветочница в сучасних КП належить до сфери текстильної промисловості і означає «виготовлювачка штучних квітів», а в ОЖ-1991 це значення відсутнє: цветочница «1. Продавщица цветов. 2. Ящик для цветов. Цветы в ц. // цветочник (к 1 знач.)». Пор. квіткарка «жінка, що продає живі квіти, а також виготовляє штучні квіти» [СУМ, IV, 135]. До речі, в узуальних КП ця НЖ належала як до професій текстильної галузі, так і до металообробної - цветочница (металлических венков пр.) та кондитерської - цветочница в изготовлении сахарных цветов, а також торгівлі.

Отже, для досягнення системності і послідовності у тлумаченні НЖ необхідне розв'язання проблеми узуальності / нормативності словника як критерію його укладання.

Асиметрія у семантиці співвідносних пар назв осіб чоловічої і жіночої статі та відображення її словниками. З проблемою тлумачення НЖ нерозривно пов'язана проблема співвідношення обсягу значень корелятивних назв осіб ж. і ч. р. та проблема уніфікованого представлення семантичної структури таких назв. Йдеться про те, що словотвірно і семантично співвідносні НЖ і НЧ у словниках можуть мати відмінності у дефініціях, які проявляються передусім у різному представленні семантичної структури і обсягу значень. Розглянемо випадки в окремих мовах, коли у корелятивній парі за однією з назв, переважно НЖ, словники закріплюють менше значень.

Філософ «1. Фахівець із філософії, мислитель, що розробляє питання світогляду / розм. студент філософського факультету у вищому навчальному закладі; 2. перен. Людина схильна до абстрактних міркувань, роздумів / людина, що розумно ставиться до життя, спокійно і стійко терпить злигодні і мінливості долі; 3. заст. Те саме що філозоф» [СУМ, Х, 594]; філософка «жін. до філософ 2» [СУМ, Х, 595].

Секретар «1. Службовець, який відповідає за діловодство установи, організації тощо. // Особа, що веде ділове листування окремої людини; 2. Особа, що веде протокол зборів, засідання; 3. Виборний керівник якої-небудь організації, якогось органу; 4. Керівник поточної роботи установи, органу або якого-небудь відділу» [СУМ, ІХ, 112], секретарка «1. Жін. до секретар 1; 2. розм. Жін. до секретар 3» [СУМ, ІХ, 113]. Пор. у DEX НЧ secretar і НЖ secretarг подаються в одній статті, що свідчить про симетричність тлумачення: «secretar, г, s. m. єi f.» [DEX, 845].

Виконавець «1. Той, хто виконує яке-небудь завдання, здійснює що-небудь: виконавець робіт; 2. Той, хто виконує музичний, літературний та інший твір або певну роль у театральній виставі, кінофільмі і т.ін. 3. Особа, що виконує розпорядження якогось органу влади: судовий виконавець» [СУМ, І, 411], виконавиця «жін. до виконавець 2» [СУМ, І, 411].