Італіаномовні запозичення у складі сучасної англійської мови

Загальні аспекти розвитку сучасної англійської мови: аналіз історії та етапів розвитку, її особливості. Основні джерела і шляхи проникнення запозичень в сучасну мову та їх роль і місце в словниковому складі: сучасні запозичення з італійської мови.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 07.12.2010
Размер файла 42,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Обсяг роботи: 29 сторінок, 1 таблиця, 21 джерело літератури.

Мета роботи: визначити роль запозичень з італійської мови в сучасній англійській мові, вивчити шляхи її адаптації.

Об'єкт дослідження - запозичення з італійської мови в англійській мові на сучасному етапі.

Предмет дослідження - процес формування запозичень з італійської мови в сучасній англійській мові.

Поставлена мета визначила необхідність вирішення наступних завдань:

- проаналізувати історію та етапи розвитку англійської мови;

- розглянути основні джерела і шляхи проникнення запозичень в сучасну мову;

- визначити роль і місце запозичень в словниковому складі англійської мови;

- розглянути особливості запозичень з італійської мови в сучасній англійській мові.

Методика дослідження визначила завданнями, матеріалом, загальною направленістю роботи і носить комплексний характер із використанням компонентного, етимологічного, контекстуального, кількісного аналізу.

Робота складається з вступу, трьох розділів, списку використаних джерел.

Англійська мова, італійська мова, запозичення, неологізм, словотворення, склад, словоскладання, переклад, формування, оновлення, аналіз, освоєння, лексика.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальні аспекти розвитку сучасної англійської мови

1.1 Історія виникнення та розвитку англійської мови

1.2 Особливості сучасної англійської мови

Розділ 2. Місце запозичень в сучасній англійській мові

2.1 Джерела запозичень в англійській мові

2.2 Поняття та роль запозичень у складі мови

Розділ 3. Запозичення з італійської мови у складі сучасної англійської мови

Висновки

Список використаної літератури

англійська мова запозичення італійська

Вступ

Впродовж останніх десятиріч в англійській мові, як і в багатьох інших, виникла велика кількість нових слів, що призвело до необхідності із вивчення та опису. На сучасному етапі просліджується новий поштовх до більш уважного і детального вивчення запозичень, відбувається внаслідок швидкого зростання їх кількості, тобто часта поява нових реалій закономірно вимагає прискорення процесу номінації.

Поповнення словникового складу мови здійснюється різними засобами. Так, ними можуть бути запозичення з інших мов, розширення значень уже існуючих слів. Усі ці засоби достатньо продуктивні, але визначаючими є моделі словоскладання та афіксального утворення нових мов.

Процес збагачення мови за рахунок раніш невідомих одиниць проходить постійно, освіжаючи та оновлюючи мову, приводячи її у відповідність до потреб людей та змін, що постійно відбуваються в світі. Ось чому вивчення системи словотвору англійської мови, її компонентів, ступенів їх активності, продуктивності та варіативності є таким необхідним.

Одним із засобів появи нових слів є запозичення.

До факторів, що впливають на виникнення нових одиниць (і на всю систему словотвору в цілому) як правило відносяться: екстралінгвістичні фактори - науково-технічний та соціальний прогрес, поширення інформаційного потоку і необхідність передати його з найменшими витратами часу і місця, лінгвістичні фактори - тенденція до мовної економії, прагнення до аналітичності.

Актуальність даного дослідження визначає недостатня вивченість процесів запозичення слів з італійської мови у склад англійської мови, що відбувається на сучасному етапі розвитку, неповна визначеність багатьох ключових понять.

Наукова новизна роботи полягає в поглибленні вивчення складу сучасної англійської мови, класифікація запозичень і проблема їх асиміляції.

Об'єкт дослідження - запозичення з італійської мови в англійській мові на сучасному етапі.

Предмет дослідження - процес формування запозичень з італійської мови в сучасній англійській мові.

Мета роботи: визначити роль запозичень в сучасній англійській мові, вивчити шляхи її адаптації.

Поставлена мета визначила необхідність вирішення наступних завдань:

- проаналізувати історію та етапи розвитку англійської мови;

- розглянути основні джерела і шляхи проникнення запозичень в сучасну мову;

- визначити роль і місце запозичень в словниковому складі англійської мови;

- розглянути особливості запозичень з італійської мови в сучасній англійській мові.

Методика дослідження визначила завданнями, матеріалом, загальною направленістю роботи і носить комплексний характер із використанням компонентного, етимологічного, контекстуального, кількісного аналізу.

Теоретична цінність дослідження - в подальшому розвитку окремих аспектів словникового складу англійської мови.

Практична цінність роботи - використання основних висновків та результатів роботи в теоретичних курсах і спецкурсах з лексикології в вищих навчальних закладах та вивчення англійської мови в школі.

Робота складається з вступу, трьох розділів, списку використаних джерел.

Розділ 1. Загальні аспекти розвитку сучасної англійської мови

1.1 Історія виникнення та розвитку англійської мови

Англійська мова виникла на базі англо-фризьких наріч, що входили до складу західногерманської групи мов. Існує значна відмінність між мовою Англії IX і XІІІ та XVІІ ст. насамперед через граматичну й лексичну структуру, а також фонетичні особливості. Тому в історії англійської мови припускається поділ на три періоди: давньоанглійський, середньоанглійський та новоанглійський. Історія англійської мови дотична до багатьох наукових дисциплін. Вона опирається на історію Англії, пов'язуючи розвиток літературної мови з конкретними історичними подіями.

Спочатку літературна мова Англії опиралася на уессекський діалект, яким було написано багато давньоанглійських пам'яток. Пізніше, у зв'язку з процесом поступового утворення нації, висувається лондонський діалект. Відбулася своєрідна зміна основи літературної мови. Престиж лондонського діалекту закріпив Чосер (1340-1400), який писав ним, а наступні покоління поетів наслідували його.

Традиційно вважається, що англійська мова пройшла через чотири стадії протягом останніх півтори тисяч років:

- староанглійська або англосаксонська (500--1050), корені якої відносять до діалектів поселенців (ютів, саксів, англів і фрисків), які захопили територію сучасної Англії;

- середньоанглійська (1050--1550), яка перебувала під впливом норманської французької мови (після завоювання в 1066 році) і церковної латини;

- рання сучасна англійська (1550--1700), що стандартизувала широкі зміни середньоанглійської;

- пізня сучасна англійська (починаючи з 1700), містить часткові зміни при поширенні сучасної англійської мови.

У староанглійський період формування мови англійської народності (V--XI ст.) на території Британії внаслідок розвитку діалектів північно-германських племен (англів, саксів і ютів), що переселилися в V ст. до Британії і злилися з кельтським населенням, виникає староанглійська мова. В Англії зароджуються феодальні відносини, виникають окремі королівства і формуються місцеві діалекти. Найдавніші писемні пам'ятки (рунічні написи на Рутвельському хресті, поема «Беовульф» та ін.) датуються 7--8 ст. З проникненням до Англії християнства (6 ст.) латинський алфавіт заміняє руни. Староанглійська мова характеризується розвиненою системою голосних, дифтонгів, палаталізацією приголосних, флективною будовою, вільним порядком слів, морфологічною диференціацією частин мови, добре розвиненою системою словотворчих афіксів, продуктивним словоскладанням. Лексичний склад -- в основному давньо-германський, з незначними кельтськими і латинськими запозиченнями. Після завоювання Англії Данією (1017) англійська мова поповнюється скандинавськими географічними назвами, військовими термінами, суспільно-побутовою лексикою.

Середньоаглійський період розвитку мови англійської народності простягається від XI до XIV ст.

В кінці XI і на початку 12 ст. в Англії посилюється процес феодалізації, якому сприяє завоювання країни норманами (1066), і норманський діалект французької мови стає офіційною мовою Англії. Але народ зберігає рідну мову. Понад два століття в Англії існує двомовність, внаслідок чого лексика англійської мови в значній мірі поповнюється запозиченнями з французької. На початку 15 ст. англійська мова витісняє французьку з основних сфер державного та політичного життя і стає панівною в країні. В цей час в Англії ще існують діалекти староанглійської мови, риси яких відбиті в писемних пам'ятках, особливо з 13 ст. Найвизначнішою пам'яткою цього періоду є твори видатного англійського поета Джефрі Чосера, які сприяли поширенню літературної англійської мови. Її особливістю на той період був поступовий перехід від флективної до аналітичної будови. Зв'язок між словами починає здійснюватися переважно за допомогою прийменникових конструкцій і службових слів. Відбувається ряд змін у системі голосних, скорочується кількість відмін, руйнується категорія роду, спрощується система класифікації дієслів. У системі дієвідмінювання виникають нові аналітичні форми, стає помітною тенденція до сталого порядку слів.

У період формування англійської національної мови (XV--XVI ст.) в Англії починається розклад феодальної системи та інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин. Внаслідок широкої міжнародної торгівлі Англії Лондон в 14 ст. стає центром країни, а лондонський діалект набуває все більшого значення в країні і, вбираючи окремі елементи з суміжних діалектів, стає основою національної мови. Інтенсивний процес формування нації сприяв поширенню й розвитку національної мови й все більшому нівелюванню діалектів. Велику роль у поширенні норм національної англійської відіграв Вільям Кекстон, який запровадив книгодрукування в Англії (1476), чим сприяв закріпленню орфографії, яка вже й на той час не цілком відповідала нормам вимови. В літературномовних пам'ятках цього періоду відбилась епоха розвитку буржуазного гуманізму, формування національної самосвідомості англійського народу. На мові цього періоду позначається вплив широких міжнародних зносин Англії -- починається новий потік запозичень з італійської, грецької, іспанської та інших мов. У фонетиці визначним явищем є так званий «зсув голосних» і ряд інших особливостей, що посилили розбіжність між орфографією і орфоепією. У морфології триває процес відпадання флексій іменників, прикметників і дієслів; виникає новий, безсуфіксальний спосіб творення слів; усталюється єдина форма множини (-s); прикметники остаточно втрачають форми узгодження, спрощується категорія сильних і слабких дієслів. У синтаксисі спостерігаються основні риси сучасної англійської мови.

У Новоанглійський період (XVII--XXI ст.) відбулося остаточне формування і розвиток національної англійської мови. Закріпленню сталих норм літературної мови сприяє художня література і численні граматичні праці («Коротка граматика англійської мови» У. Буллокара, «Граматика англійської мови» Б. Джонсона і ряд словників). Зусилля мовознавців були спрямовані на створення нормативної граматики і розв'язання орфографічної проблеми (остання реформа була проведена у 18 ст.). Внаслідок колоніальної експансії Англії її мова проникала (з 17 ст.) до Америки, Ірландії, Австралії, Нової Зеландії та ін. країн. В англійській мові далі розвиваються основні риси попереднього періоду, удосконалюється її аналітична будова, відношення між повнозначними словами в реченні виражаються за допомогою сталого порядку слів; слово майже не змінюється морфологічно, наприклад, прикметники змінюються лише за ступенями порівняння і цілком втратили ознаки узгодження з іменниками. Отже, на перше місце стає синтаксичний зв'язок слів у реченні.

Хоч англійська мова протягом тривалого розвитку зазнала значних змін, проте вона й тепер зберігає всі основні риси групи германських мов.

Англійська мова поширилася по всьому світу, починаючи з 17 століття, і залишається основною міжнародною мовою торгівлі і техніки.

Таким чином, вивчаючи історію англійської мови, можемо простежити певні зв'язки між загальними принципами мовознавства і фактами сучасної англійської мови.

1.2 Особливості сучасної англійської мови

Сучасна мова - це продукт довгого історичного розвитку, в процесі якого мова змінюється. Зміни торкаються всіх сторін (рівні, яруси, аспекти) мовної структури, але діють в них по різному. Історичний розвиток кожного рівня залежить від конкретних причин та умов, які стимулюють зміни в лексичному складі мови, в її фонологічній (фонетичній) організації, та в її граматичному устрої.

До розвитку мови належать процеси росту та розпаду. Так, в англійській мові розвиваються аналітичні форми, складні система дієслівного формотвору. Але розпадається система відмінювання та особових закінчень дієслова, випадають слова із словникового складу, з'являються нові шляхом запозичення або новоутворень.

Історія мови розкриває усі процеси, які відбуваються в мові на різних етапах її існування. Причини (фактори змін, які є в мові), називають лінгвістичними ( або інтералінгвістичними), а фактори, які пов'язані з історією народу, з загальним процесом розвитку суспільства, екстралінгвістичними факторами. Ці два поняття та дві сторони постійно діють разом.

Накопичення знань про історію розвитку різних сторін мови повинно призвести у підсумку до такого рівня підготовки, коли за допомогою етимологічного словника, а значною мірою і без нього, можна пояснити джерела форм та явищ, які відображаються в будь-якому сучасному слові.

Таблиця 1.1 - Етимологічна структура словника англійської мови.

Місцевий елемент

Запозичений елемент

Індоєвропейський елемент

германський елемент

англійський елемент

кельтський (V - VI ст.н.е)

латинський I група (І ст.н.е.) ІІ група (VII ст.н.е.)

скандинавський (VIII - XІ ст.н.е.)

французький:

нормандські запозичення (XI - XIII ст.н.е.)

парізькі запозичення (Відродження)

грецький (Відродження)

італійський (Відродження)

іспанський (пізнє Відродження)

германський

індійський

російський

Ця таблиця вимагає пояснень. По-перше, треба звернути увагу на те, що друга колонка в таблиці включає не лише більше груп, а й велику кількість слів. Це пояснюється високим відсотком запозичених слів в англійській мові (75%), що прибули в результаті численних явищ та міжнародних зв'язків.

З точки зору словникового складу треба класифікувати англійську мову як мову міжнародного походження, або як одну з романських (тому що переважають французькі та латинські слова). Але беручи до уваги відносну частоту розповсюдження слів ,ясно ,що місцевий елемент в англійській мові має велику кількість часто повторюваних слів, таких як артиклі, прислівники, з'єднання, допоміжні дієслова, а також слова які означають предмети повсякденного життя.

Крім цього граматична структура германська, залишилась недоторкана іншомовним впливом.

Також треба відмітити, що в різні часи пуристи намагалися виключити слова іншомовного походження з англійської мови.

Перша колонка таблиці представляє місцевий елемент, основу словникового складу. Колонка складається з трьох груп і тільки третя має дати. Слова цієї групи з'явилися в англійській мові в V столітті, або ж пізніше.

Під індоєвропейським елементом треба розуміти слова, загальні для всіх, або більшості мов індоєвропейської групи. Англійські слова цієї групи означають елементарні поняття без яких неможливе людське існування.

Германський елемент представляє слова, загальні для всіх, або більшості мов германського походження. Деякі основні групи германських слів є спільними з групами індоєвропейського елемента. Треба зазначити, що власне англійський елемент є протиставленим першим двом групам. Ці слова мають іншу рису: вони визначено англійські і не мають спільного походження зі словами інших мов, тоді як в індоєвропейських та германських словах можна знайти спільний корінь.

Розділ 2. Місце запозичень в сучасній англійській мові

2.1 Джерела запозичень в англійській мові

У зв'язку із розширенням торгівлі і культурних зв'язків XVII-XVIII ст., англійською мовою були запозичені слова з ряду мов, наприклад італійської, іспанської, голландської. Траплялися арабські запозичення через іспанську та інші мови. З італійської в основному були запозичені слова, які стосувалися образотворчого мистецтва, музики, театру. Наприклад, andante, libretto, duet, violin, opera, cameo, fresco, stucco, studio, а також ряду слів, що стосуються інших сфер життя (gondola, spaghetti, balcony, bankrupt, macoroni, medico), які належать до різних галузей культурної і громадської діяльності. До іспанських запозичень належать: armada, tomato, canyon, cigar, guerilla, hurricane, mosquito, potato, cocoa, quinine, tobacco, negro ,tornado, comrade, dispatch, sherry. З голландської прийшли слова, пов'язані з мореплавством і живописом: buoy, reef, skipper, yacht; easel, to etch, landscape. З португальської: tank, verandah, castle, cobra, emu.

У той же час в англійській появляються слова, які відображали експансію в Новий Світ, - слова, запозичені з мов Північно-Американських індійців: canoe, wigwam, toboggan, moccasin, squaw, bungalo, jungle та ін.

В подальшому коло мов, з яких поступали запозичення в англійську, продовжувало розширюватися. У цьому зв'язку слід назвати російську, німецьку, польську, мови країн Близького Сходу, мови Індії, Австралії.

У XVII-XVIII ст. почалося наукове вивчення мови. В газетах і журналах різних політичних та літературних напрямків обговорювалися питання граматики, лексики, стилю, орфографії англійської мови.

Основними проблемами у мові цього періоду були: усунення розходження між вимовою і правописом, створення уніфікованої граматики та упорядкування словникового складу і його вживання. Мова XVII-XVIII ст. характеризується більш послідовним вживанням граматичних правил, які склалися на той час. Письмові пам'ятки свідчать, що всі основні риси граматичної будови, властиві сучасній мові, в такій самій мірі були властиві й мові того часу.

Колоніальна експансія Англії мала істотний вплив на словниковий склад англійської мови. У мові почали зустрічатися слова, запозичені майже з усіх мов.

Запозичення - це слова, запозичені з іншої мови, які модифікували фонемічну форму, значення та вимову до стандартів англійської мови.

Існуючі в словниковому складі мови запозичені слова можна класифікувати:

- по джерелу запозичення;

- по тому, який аспект слова запозичений;

- за ступенем асиміляції.

По джерелу запозичення в словниковому складі англійські слова виділяють:

- французького запозичення

- німецького запозичення

- запозичення з ідіш

- русизми та запозичення-неологізми з грецької, португальської, японської та інших мов

- португальські запозичення.

Класифікація по джерелу запозичення розроблена найбільше повно, але не є єдиною можливою. Запозичення-неологізми можна також класифікувати по тому, який аспект слова є новим для приймаючої мови. За цим принципом запозичення-неологізми розділяються на:

- фонетичні;

- кальки (translation-loans);

- семантичні;

- запозичення словоскладаючих елементів.

Перший тип, тобто фонетичні запозичення, складають основну, найбільш численну групу. Вони характеризуються тим, що загальний звуковий комплекс їх є для запозиченої мови новим. Розглянуті слова: sport, labour, travel є фонетичними запозиченнями.

Кальками (translation-loans) називаються запозичення у вигляді буквального перекладу іншомовного слова або виразу, тобто точного відтворення його засобами мови що приймає із збереженням морфологічної структури та мотировки.

Такими кальками є, наприклад, багато слів, що стали інтернаціональними:

- з російської: perestroika, khozraschot, house of rest, troika, samizdat, telenovela;

- з німецької: kettenraucher, blitz, angst, gastarbeiter, reitgeist, glitch, glitry, spritrer;

- з французької: (cela) va sans dire, summit conference, visagist, frisee, auteur;

- з японської: waribashe, aiki-jutsu, aiki-do, nashi;

- з африканської: gnu.

- та з інших мов.

2.2 Поняття та роль запозичень у складі мови

Запозичення як джерело поповнення словникового складу посідають в англійській мові значне місце. [14, 57] Дуже велику роль відіграли запозичення в XIII і XIV ст., коли в Англії одночасно функціонували три мови : англійська - мова основної маси населення, французька - мова школи, державних і законодавчих органів і латинська - мова церкви і науки. Пізніше запозичення були, головним чином, наслідком розширення політичних, економічних і культурних зв'язків Англії, а також США з іншими країнами.

Аналіз запозичень, які прийшли в англійську мову, показує, що традиційні джерела (французька, іспанська, італійська, російська, німецька, грецька, португальська та інші європейські мови) дали 52% запозичень, тобто трохи більше половини. Для деяких запозичень характерне вживання в одному, рідше двох варіантах англійської мови (британському, канадському, австралійському та ін.). Так, запозичення з німецької мови:

- patzer - шахіст-аматор вживається головним чином в американському слензі; запозичення з французької мови Канади

- touriste [tu:ri:st] - діарея, підхоплена під час туристичної подорожі вживається в канадському слензі.

Cловосполучення numero uno - номер один (найперший, найкращий, найважливіший) запозичене з іспанської мови, вживається як в американському, так і в канадському варіантах англійської мови.

Іменник duvay [du:vei] - пухова ковдра запозичене з французької, характерний лише для британського варіанту.

Найбільша кількість запозичень, як і раніше, надійшла з французької мови, проте у порівнянні з запозиченнями 80-х років питома вага їх різко знизилась. В наш час англійська мова частіше “ дає” свої слова іншим мовам ніж “приймає” їх. Це пов'язано з тим, що англійська мова набула статусу Lingua franca (мова спілкування) ХХ століття. Однак, не дивлячись на те, що запозичення в даний час становлять лише 7,5 % від загальної суми неологізмів їх розгляд є дуже необхідний, так як без цього шару неможливо уявити собі весь корпус нової лексики.

Основна маса англійських запозичень зосереджена в восьми тематичних групах.

1. Суспільно-політична лексика. Тут виділяють дві підгрупи :

а) Соціальні відносини і явища, наприклад:

- yakuza [ja:ku'za:]- японський хуліган або гангстер (яп.)

- Chozrim [ho:z'ri:m]- євреї, які повернулися до Ізраїлю після еміграції (івр.);

б) Політика, наприклад:

- Franquista - послідовник політики іспанського диктатора Франко (ісп.) brigatisti [bri:ga:ti:sti:] - члени терористичної організації “Червоні бригади” ( італ)

- (Аl)fatah - нaйбільша партизанська група організації визволення Палестини.

2. Культура. Наприклад:

- cafe theatre [ka: feiteia: tre] - кафе- театр (місце де читають лекції і дають вистави )

- [policier poulisjei]- детективний роман\ фільм (обидва запозичення з французької)

- hayashi - японський оркестр (яп.)

- salsa - карібська танцювальна музика, що нагадує мамбо, з елементами джазу та рок-музики.(ісп.)

3. Фінанси. У цій тематичній групі переважають назви грошових одиниць країн Африки та Азії, наприклад:

- Свазіленду-Lilangeni “лілангені”(банту)

- Екваторіальної Гвінеї- ekpwele “екуеле” та ін.

4. Кулінарія. Сюди увійшли запозичення з французької, італійської, іспанської, грецької, китайської та ін. мов, наприклад:

- calzone- високий пиріг з сиром (італ.)

- burrito- маїсові млинчики з начинкою з яловичини, сиру і смажених бобів (ісп.)

- hoisin sause- густий темно-червоний соус із сої, часнику і різноманітних приправ (кит.)

5. Наука. Цікаво, що найбільше запозичень у цю тематичну групу прийшло з російської мови, напр:

- bioplasma- біоплазма

- aulacogen- (геол.) аулакоген (слово створене російським геологом С.Шатським).

6. Спорт. У цій тематичній групі переважають запозичення з японської мови, наприклад:

- iaido - японський різновид фехтування

- basho- п'ятнадцятиматчевий турнір з боротьби сумо та ін.

7. Релігія. Наприклад:

- satsang - індуська проповідь (санскрит)

- zazen- медитація у дзен будизмі (яп.)

- sesshin - тривалий період усамітнення і медитації у дзен будизмі (яп.)

8. Медицина. Наприклад:

- shiatsu - різновид масажу, який знімає біль, втому і тд. (яп.);

- sulfazin\sulphazin - сульфазін - ліки для лікування психічно хворих (рос.).

Таким чином, найчисленнішою є група “Суспільно-політична лексика” (До якої ми ще звернемося в подальшій нашій праці.), питома вага якої у порівнянні з попереднім періодом майже подвоїлась, в той час як частка запозичень у групі “Культура” зменшилась майже вдвічі. Питома вага запозичень збільшилась також у тематичних групах “Наука”, “Спорт”, “Релігія”, “Медицина” і зменшилась у групі “Кулінарія” та ін.

Переважна кількість запозичень - це назви нових предметів, явищ, понять, наприклад:

- suiseki - японське мистецтво збирання і розміщення каменів (яп.)

- infitah - економічна політика відчинених дверей, запроваджена А.Садатом (ар.)

- amour fou - сліпе захоплення, палка закоханість (фр.) паралельне в англійській мові слово infatuation.

Більша частина запозичень, що є найменуваннями відомих носіям англійської мови предметів (явищ, понять), прийшла на зміну власне англійським описовим зворотам, наприклад:

Kilometrage - кілометраж (фр.) замість англійського the number of kilometers covered or traveled anshinksen- японський швидкісний пасажирський поїзд (яп.) замість англійського high-speed passenger train of Japan.

Отже, запозичення, як один із способів утворення в англійській мові нових слів і позначень не виявляє тенденції до активізації: у такий спосіб з'явилося близько 5% загальної кількості неологізмів. Шляхом запозичення потреби номінації найчастіше задовольнялися тоді, коли виникала необхідність відобразити реалії суспільно-політичного життя, спорту чи наукові досягнення тієї чи іншої країни.

Бо них близькі ксенізми (запозичені одиниці , які відображають специфіку побуту країни-джерела: gyro (із грецької) “тип бутерброду (тонкий шар підсмаженого м'яса на невеликому хлібці); zoren (з японської) “медитації”, які практикуються в дзен-буддизмі; kung-fu (із китайської) “боротьба кунг-фу”.

Різниця між варваризмами і ксенізмами складається в тому, що перші мають синоніми в мові-реципієнті, другі означають явища, об'єкти, які існують тільки в країні-джерелі і є відсутніми в приймаючій країні. Виходячи з цього ксенізми мають більший ступінь новизни, хоча вони складають лише 14% від всіх запозичень.

Асимільованих запозичень в сучасній англійській мові мало. Це здебільшого запозичення з ідіш, наприклад, nudzh або nudge (американський сленг) “зануда”; комбіновані запозичення із ідіш nudyen “втомлювати”, та з російської “нудний”. Слово асимільоване під впливом англійського to nudge “штовхати”.

Однією особливістю запозиченої лексики є помітне зменшення пропорції кальок (порівняно зі староанглійською). Серед них найбільш використовувані такі: dialogue of the deaf (калька з фр.dialogue des sourds) “дискусія, в якій приймають участь ,не звертаючи уваги на аргументи одне одного”; gliding time (з нім. Gleitreit) “змінний графік”(використовується здебільшого в британському варіанті); photo-novel (з іспан.fotonovela) “фотороман” (роман, який складається із фотографій, з діалогічними вставками у стилі коміксів).

Серед всіх запозичень найбільш використовуваними є одиниці у ідіш в розмовній мові, саме вони більшою мірою ніж інші марковані в словниках нових слів як “сленг”. Наприклад: yenta “пліткарка”, rotfig “приємно вгодований”, glitch “дефект” (в 60-ті роки слово увійшло до космічного сленгу, в 70- 980-ті роки воно стало використовуватися в сленгу спеціалістів по комп'ютерам).

Під семантичними запозиченнями розуміється запозичення нового значення, часто переносного, до слова, яке вже існує в мові. Слова pioneer та brigade існували в англійській мові і до радянізмів, але значення “член дитячої комуністичної організації” та “трудовий колектив” вони отримала під впливом російської мови.

Семантичні запозичення відбуваються дуже легко в близьких мовах. Цілий ряд прикладів можна знайти серед запозичень. Так, наприклад, др.-англійське слово dwellon “блукати” під впливом др.-скандинавського dveljaween, розвинулося в сучасній англійській мові в dwell “жити”.

Таким чином в звуковому відношенні dwell приходить до англійського, а в семантичному - до скандинавського дієслова.

Випадків семантичного запозичення серед іменників більше, ніж серед дієслів. Іменник gift в др.англійській значило не “подарунок”, а “викуп за жінку”, а потім, в результаті асоціації - “весілля”.

Запозичуватись може не тільки слово, але й окремі значущі частини слова. Багато грецьких та ютинських слів перетворились в інтернаціональні префікси. Наприклад, anti-, -coun-, -ter, -inter-, sub-, ultra-, -imn.

В усіх мовах широко використовуються суфікси: -ist, -ism, -isk. Та часто вживаним в сучасній англійській мові є суфікс з французької: -eur.

Далеко не всі слова так повно асимілюються, як розглянуті travel та sport. Тому за ступенем асиміляції неологізми-запозичення можна розділити на:

Повністю асимільовані, тобто які відповідають всім морфологічним та орфографічним нормам мови що запозичає і є сприйнятими розмовником як англійські, а не іншомовні слова. Ці слова - здебільшого старі запозичення: cheese, street, wall, wine (лат.); husband, bellow, gate, call, die, want (сканд.). Повністю асимільовані такі слова французької мови як: face, figure, auteur.

Частково асимільовані, тобто які залишились іншомовними по своїй вимові, написанню та граматичнім формам слова:

- blitz, angst, glitry, glitch, spritrer, untermensch, rutgeist - з німецької;

- favela, favelado - з португальської;

- nouveau roman, auteur, frisee, visagist - з французької;

- babushkaphobian, khozraschot, pryzhok - з російської.

Ці слова часто відрізняються нестійкою вимовою: restaurant, formulae, corps. Останній склад в словах вимовляється по-різному.

Частково асимільовані слова, які означають поняття, що пов'язані з іншими країнами і не мають англійського еквіваленту. Наприклад:

- pryzhok, khozraschot, perestroika - з російської;

- gado-gado - з малоазійської;

- aiki-jutsu, aiki-do, gai-de - з японської.

До цієї групи слів відносяться назви понять, які пов'язані з іншою національною культурою, наприклад назви національного одягу, музикальних приладів і т.і.

Асиміляцією запозичених слів називається пристосування їх і фонетичному, граматичному і графічному відношенні до системи приймаючої мови.

Ступінь асиміляції може бути різною і залежить від того, наскільки давно відбулося запозичення, чи відбулося воно усним шляхом чи через книгу, наскільки вживане слово і т.п.

Прикладом повністю асимільованих слів можуть служити слова, які були запозичені давно: з латини - cheese, pope, mass, candle, minister, wine; зі скандинавської - root, wing, happy, ill, low. Ці слова не відчуваються розмовником як іншомовні, відповідають англійській граматичній, фонетичній і орфографічний системі по формотвору, вимові і написанню.

Граматично і стилістично англійські запозичення використовуються в мові так само як і правічні слова. Дієслова включаються в систему стандартних англійських дієслів, отримуючи дентальний суфікс в минулому часі: associated, exaggerated, accumulated.

Іменники отримують в множині стандартні закінчення: kelims, honchos, nefuseniks, boutiques.

Розділ 3. Запозичення з італійської мови у складі сучасної англійської мови

Роль запозичень (borrowings, loan words) в різних мовах неоднакова і залежить від конкретно-історичних умов розвитку кожної мови. В англійській мові відсоток запозичень значно вищий ніж в багатьох інших мовах, тому що за історичних обставин він є дуже проникливим. Англійська мова більш ніж будь-яка інша мова мала можливість запозичувати іншомовні слова в умовах прямого безпосереднього контакту: спочатку в середині сторіччя від загарбників, що змінювали один одного на Британських островах, а пізніше - в умовах торгівельної експансії і колонізаторської активності самих англійців. Підраховано, що число передвічних слів в англійському словнику складає всього 30%.

Не можна вважати, що роль слів в мові визначається тим, чи є воно запозиченим, чи передвічним. Тим паче, що найбільше вживані прислівники, прийменники, сполучники, прислівники часу та місця, всі допоміжні і модальні слова, всі сильні дієслова і займенники, всі числівники, включаючи second, million, billion є в сучасній англійській мові передвічними словами.

Той чи інший вплив однієї мови на іншу завжди пояснюється історичними причинами: війни, завоювання, мандри, торгівля і т.і., - призвело до тісної взаємодії різних мов. Інтенсивність притоку нових запозичених слів, в різні періоди різноманітна. В залежності від конкретних історичних умов, вона то збільшується то падає. Ступінь впливу однієї мови на іншу при цьому залежить здебільшого від мовного фактора.

Помилкові уявлення, які переважали в лінгвістиці відносно проблеми запозичень, не зводились лише до перебільшення їх ролі в розвитку мови. Сам підхід до теми був одностороннім і формальним. Дослідників цікавили здебільшого джерела та дати запозичення.

Треба приділяти увагу не тільки питанню від кого запозичення, а й тому що додалося та було створене в результаті діяльності при запозиченні слова від іншого народу. Треба творчо підходити до питання і тим самим створювати можливість виявити закономірності, що ним підпорядковується розвиток словникового складу мови, пояснити явища, які відбуваються в ньому і виявити їх причини. Це можна пояснити прикладами.

Зараз в сучасну англійську мову були запозичені слова з різних мов, які зберегли своє значення. Наприклад, aiki-jutsu, boutique, kelim, kletten prinrip. Ці слова здебільшого мають теж значення яке вони мали в похідній мові, але деякі з них приймають більше значень ніж вони мали.

Таким чином, ніяке нове поповнення словника запозиченими словами не може пройти безслідно для словникового складу. Запозичене слово приймає на себе одне або декілька значень семантично близьких до нього слів, що вже раніше існували в мові.

В сучасній англійській мові численними є французькі запозичення: boutique, fresee, fromage, pecher, unijombist, tranche, wsogist, які здебільшого зберегли своє лексичне значення. Зараз багато слів запозичується з німецької мови: kletten pririp, untermensch, blitz angst; з шотландської: slogan, whisky, clan.

Нечисленні запозичення з італійської, голландської і іспанської мов свідчать про культурні зв'язки з цими країнами: ісп. - EL NINO, nacho, guerilla, junta: італ. - biasco, motto: порт.- favela, favelado.

Невеликим ступенем новизни відмічаються варваризми, неасимільовані одиниці, які переважають серед нової запозиченої лексики. Наприклад: dolce vita (з італійської) “солодке життя”; lunokhod (із російської); gonro (з італійської) “дикий”.

В сучасній англійській мові лише деякі запозичені іменники зберегли флексію множини, яку мали в тій мові, звідки прийшли.

Іноді дві різні мови множини диференціюються семантично. Наприклад, з формою bandits збереглася італійська форма banditti, коли розмова йде про різноманітних розбійників в казці чи опері.

Останнім часом з'явилися нові запозичення з італійської мови Вони співвідносяться, в основному, із їжею і кулінарією. Так, популярний в Західних країнах рух "за повільну їжу" (slow food) зародився в Італії і прийшов у Західні країни разом із запозиченнями з італійської мови, що позначають їжу, гастрономічні блюда. Оскільки італійські вина в США все більш витискують французькі, то для характеристики перших уживаються вирази, взяті з італійської мови (раніше такі варваризми були французького походження), наприклад, вираз molto buono, замість виразу tres bon..

Запозичення з італійської мови беруть початок у XVII--XVIII ст. Запозичені слова стосуються переважно музики: адажіо, акорд, алегро, альт, бас, сопрано, тенор, апасіоната, арія, баркарола, дует, унісон, імпровізація, інтермецо, кантата, соната, квартет, квінтет, композитор, консерваторія, концерт, віолончель, мандоліна, піаніно.

Невелика частина запозичених з італійської мови слів належить:

а) до фінансово-економічної термінології: брутто, нетто, валюта, каса, інкасатор, фірма;

б) до архітектурно-будівничої лексики: бароко, арка, цоколь, фонтан, мозаїка.

в) одягу й взуття (сорочка, шапка, хустка, чоботи), знарядь і процесів праці (сокира, ніж, лопата, граблі, копати, орати), основних почуттів і станів людини (радість, гнів, сон), кольорів (зелений, синій, жовтий), дій і станів (ходити, думати, сміятися, радіти), обставин місця, часу, способу дії (вгорі, тут, вчора, тоді, швидко), числівники (один, два), займенники (я, він, такий, стільки), прийменники (в, на, з, біля), сполучники (та, але, або) тощо.

Отже можна зробити висновок, що загальна проблема запозичення елементів однієї мови іншою включає в себе вкладний комплекс питань різного характеру. Найбільш актуальними з них є такі:

- яке мовне явище є запозиченим;

- причини запозичень;

- види мігруючих елементів;

- освоєння слова в мові що позичає і різні сторони його освоєння;

- ознаки освоєння іншомовного слова, які дозволяють вважати його запозиченим.

Для входу слова в систему мови що позичає необхідні умови:

- передача іншомовного слова фонетичної граматично засобами мови що запозичує;

- співвідношення слова з граматичними класами та категоріями мови що запозичує;

- фонетичне та граматичне освоєння іншомовного слова;

- словотвірна активність слова;

- семантичне освоєння;

- регулярне вживання в мові.

Але деякі умови не є обов'язковими, наприклад, фонетична і граматична асоціації слова та його словотвірна активність.

Дослідження особливостей запозичень останніх десятиріч дозволяє зробити висновки:

1. Запозичені слова можна класифікувати: по джерелу запозичень, за ступенем асиміляції, по тому, який аспект слова запозичений. За цим принципом запозичення-неологізми розділяються на: фонетичні, кальки, семантичні і запозичення словоскладаючих елементів;

2. Запозичення розподіляються повністю асимільовані та частково асимільовані;

3. Основними центрами атракції неологізмів-запозичень є наступні суспільні галузі: культура, політика, наука, техніка, повсякденне життя.

Висновки

Лексична система англійської мови є гнучкою і спроможною до адаптації в умовах постійного виникнення нових понять і необхідності їх лексичної фіксації.

Іншомовні запозичення є одним з важливіших видів збагачення словникового складу мови. Лексичні запозичення є одним із джерел утворення нових слів. Їх вивчення дає можливість прослідити складність мовних процесів, переплетіння внутрішніх та зовнішніх явищ в мові.

З точки зору словникового складу треба класифікувати англійську мову як мову міжнародного походження, або як одну із романських, але місцевий елемент в англійській мові має велику кількість часто повторюваних слів.

Джерела неологізмів-запозичень є численними: французька мова, німецька мова, китайська, японська, іспанська, італійська, російська та ін.

Словниковий склад англійської мови є одним цілим і постійно змінюється - поповнюється новими мовними одиницями. Запозичення ,як процес поповнення словникового складу мови, є одним з продуктивних способів.

Під час проведення дослідження основна увага зверталася на аналіз ряду питань, актуальних для поповнення словникового складу англійської мови для запозичення нових слів за останні десятиріччя.

Розглянуто загальну класифікацію запозичень сучасної англійської мови і місця, що займають в поповненні словникового складу.

Дослідження запозичень і місце, яке вони посідають серед нових лексичних одиниць, обґрунтовує необхідність їх практичного використання, вивчення в середніх та вищих навчальних закладів.

В цілому характеризуючи запозичення можна відмітити, що англійська мова приймає дуже багато слів з французької мови, ніж мови італійської та ін.

В сучасній англійській мові намічається тенденція до збільшення словникового складу.

Кількість запозичень швидко зростає, різні сфери і галузі людської діяльності постійно збагачуються ними, і необхідно, в міру можливостей, прослідкувати цей процес.

Проведена робота допомогла детально розглянути цей засіб поповнення словникового складу, але залишилося ще багато актуальних питань, які вимагають подальшого вивчення, було досліджено далеко не всі проблеми сучасної англійської мови.

Без всякого сумніву, можна констатувати, що подальше дослідження запозичень, шляхів їх адаптації і зв'язки з різними галузями діяльності людей, буде доцільнішим та необхідним.

Список використаної літератури

1. Антрушина Г.Б., Афанасьева О.В., Морозова Н.Н. Лексикология английского языка. - М.: Высшая школа, 1999. - 129 с.

2. Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка. - М.: Высшая школа, 1986. - 296 с.

3. Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике: Учебное пособие. - М.: Высшая школа, 1991. - 140 с.

4. Тиховець Н.М. Запозичення серед англійських неологізмів (70-ті роки)//Мовознавство. - 1988. № 6. - C. 57-63.

5. Воронцов Вл. Язык и слово // Симфония разума / Вл. Воронцов. - М.: Молодая гвардия. 1976 - 623 с.

6. Жлуктенко Ю.А. Динамика словообразовательной системы и неологизма // Английские неологизмы / Под ред. Ю. А. Жлуктенко. - К.:Наукова думка, 1983. - C.1-11.

7. Заботкина В.И. новая лексика современного английского языка. - М.: Высшая школа. 1989. - 128 с.

8. Иванов А.Н. Английская неология // Сб. научн. Тр. МНПИИЯ им. М. Тореза - 1984. Вып.227. -- C.3 - 16.

9. Липка Л. Очерки по английской лексикологии, структура лексики, семантика слова и словообразования // Обществ. Науки за рубежом сер. в языкознания. - 1991. - № 4. C.133-140.

10. Мачхелян Г.Г. Современную английскую лексику в учебный процесс // Иностранные языки в школе. - 199. - № 2. - C.77 - 82.

11. Методика обучения иностранным языкам в средней школе / Г. Рогова, В. Рабинович, Т. Сахарова. - М.: Просвещение, 1991. - 287 с.

12. Орлов Г.А. Новейшие исследования английской литературно-разговорной речи // Вопросы языкознания. - 1993. - № 5. - C.119 - 130.

13. Програма для середніх загальноосвітніх шкіл. Іноземні мови. 5 - 11 клас // Іноземні мови в школі. - 1997. - № 1. - C.73 - 77.

14. Суон М. Английский язык в современном употреблении. - М.: Высшая школа, 1984. - 552 с.

15. Сухомлинский В.А. Павлышская средняя школа. Формирование умственных способностей учащихся // Хрестоматия по педагогике / под ред. З.И.Равкина. - М.: Просвещение, 1976. с.359 - 362.

16. “Татарская газета” тюркизмы в английском языке, - № 13, 1998.

17. Фидуло М.М. Педагогика. - К: Академия, 2000. - 504 с.

18. Грин Д. Словарь новых слов // Green Jonathon. Dictionary of new words. - М.: Bere, Персей, 1996. - 352 с.

19. Дополнение к большому англо-русскому словарю / Под.ред. И.Р. Гальперина. - М.: Русский язык, 1980. - 432 с.

20. Трофимова З.С. Словарь новых слов и значений в английском языке. - М.: Павлин, 1933 - 304 с.

21. Эйто Дж.Словарь новых слов английского языка, - М.: Русский язык, 1990, Лондон: Лонгман, 1989 - 434 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.