Проблеми збереження часової дистантності при перекладі українською мовою художньої прози 19 сторіччя

ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЧАСОВОЇ ДИСТАНТНОСТІ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ 19 СТОРІЧЧЯ

О.Є. Богатирьова

Із зростанням ролі української мови як державної, перед сучасним суспільством постала необхідність мати якісні переклади світової класичної літератури.

Переклад є засобом, який поєднує досягнення та взаємно збагачує національні мови, літератури та культури. Завдяки майстерності перекладачів, твори В. Шекспіра, В. Скотта, Ч. Діккенса та інших провідних англомовних письменників увійшли до скарбниць багатьох національних культур і сприймаються читачами як невід'ємна частка їхньої національної культури. На жаль, видатні твори відомих англійських авторів мало відомі нашому читачеві в українських перекладах (про причини цього явища ми поговоримо нижче). Сьогодні, коли Україна стоїть на путі інтеграції в спільну європейську родину, завдання знайомства зі скарбами англійської літератури і культури через якісні переклади українською мовою є дуже актуальною та важливою.

Автором цієї статті ставиться мета проаналізувати та дати рекомендації щодо передачі часової відстані часу - дистантності на прикладі перекладу роману Дж. Остен «Гордість та упередження».

Художній текст, створений у певний час, потім живе протягом довгого часу і зберігає риси певної епохи; оскільки він так чи інакше пов'язаний із літературним середовищем і його канонами; оскільки він несе у собі відбиток творчої індивідуальності, - перекладачу художнього тексту завжди доводиться зустрічатися із трьома основними перекладацькими проблемами: передача часової відстані тексту, передача рис літературного напрямку, передача індивідуального стилю автора.

При перекладі художнього тексту задача передачі індивідуального стилю є найскладнішою. Індивідуальність стилю автора проявляється і в тому, як автор інтерпретує типові риси літературного напрямку, які засоби він для цього обирає, і в тому, якою мірою він дотримується літературної норми мови, і в тому, які суцільно авторські риси характеризують його творчість [1, 59]. Розквіт авторської індивідуальності стосовно художнього тексту відбувся у дев'ятнадцятому сторіччі, коли її виразна специфіка затьмарила собою приналежність до певного літературного угрупування. Для вияву цієї індивідуальної специфіки є необхідним повний стилістичний аналіз оригіналу, який включає не тільки вияв значущих рис стилю, але й характеристику рис дистантності.

Наявні ресурси відрізняються в різних мовах, і перекладач повинний знайти відповідники між тропами рідної та іноземної мови [2, 214]. Всі мови мають свою літературу, але різні типи та жанри літератури неоднаково розвивалися в різних мовах та різних культурах в певні історичні часи. Деякі літературні форми глибше поглинали в структуру самої мови, і тому іноді відносно важко перекладати певні типи літературних творів та передавати літературний стиль з однієї мови в іншу. Однією з головних труднощів під час перекладу є практично повна відсутність відповідних літературних джерел цього жанру в українській літературі 18-19 сторіч, що було викликане причинами соціально-політичного та культурного характеру. Порівнюючи семантичні поля слів-архаїзмів, що зустрічаються в даному творі, ми дійшли висновку, що руйнівний для української мови соціокультурний вплив політичної ситуації 19 сторіччя відбився на розвиткові вокабуляру.

Відомо, що вокабуляр кожної мови тісно пов'язаний з швидким культурним розвитком соціуму, тому порівнюючи тексти однакової тематики та жанру 19 та кінця 20 сторіч, ми спостерігаємо зміни, які залучають розширення або звуження значення слів або їх сполученості. Семантичні зміни обумовлюються тим, що у кожній мові наявні свої ресурси [3, 137], які впливають на вокабуляр із плином часу. Не тільки значення слів дещо відрізняються в тандемі мов джерело-реціпієнт, ці значення не є назавжди фіксованими в кожній з цих мов. Семантичні зміни відбуваються увесь час, і кожної миті семантичне поле змінює свої межі, відрізняючись в кожному новому контексті. Навіть між мовами, соціуми яких мають споріднені культури, не існує абсолютної лексичної еквівалентності між одиницями їх вокабулярів [4,94].

Сходячи зі сказаного вище, зауважимо, що перекладачеві треба бути дуже обережним при виборі слушного варіанту в цільовій мові, ставлячи своєю метою перенесення враження на читача від версії мови - джерела.

Часова дистантність тексту та труднощі, пов'язані з її передачею, вимагають детального опису засобів, завдяки яким можна її передати. Художній твір може сам бути інструментом розуміння віку, що минув. Таким чином об'єктом перекладацького мистецтва стає передача дистантності.

Нами вже зауважувалося, що однією з найбільших труднощів при перекладі англійської художньої літератури 18-19 сторіч українською мовою, є кількісна обмеженість оригінальної літератури відповідного жанру того часу. На наш погляд, це було викликане факторами соціально - політичного та культурного характеру, що призвело до звуження кола лексики високого стилю, яким би користувалися представники вищого класу тієї епохи. Оскільки головними героями роману Остен є освічені, розвинуті у мовленнєвому відношенні люди, що належали до вищого класу суспільства, перекладачу доведеться в цільовій мові відбити багатство та різноманіття мовних засобів, що їх використовує авторка для зображення виразних художніх образів, зберігаючи при цьому характерні дещо архаїчні риси високого стилю мови роману, тобто, зберігаючи дистантність твору. Історично, саме цей період і цей жанр зазнали занедбання в українській літературі, а значить - у літературній мові. Країна була розірвана на дві частини - східну, під гнітом царистської Росії, та західну - під пануванням Австро-Угорщини. Цей час був відмічений мовним терором з боку імперської Росії, що призвело до занепадання розвитку української культури. Офіційна російська мова панувала у літературі, вживалася у вищих колах дворянства та інтелігенції, в той час як українська набувала розвитку серед селянства та незаможних городян. Саме тут полягає головна причина неможливості звернення до українських літературних джерел жанру романа нравів того часу з метою пошуку слів, які вживалися цільовою авдиторією нашого дослідження. Така скрутність у пошуку відповідних літературних джерел українською мовою 18-19 сторіччі робить у нашому випадку завдання перекладача дуже важливим, хоча й важким. Розкриття особливих рис, притаманних художній літературі 19 сторіччя на прикладі роману видатної англійської письменниці епохи романтизму Джейн Остен «Гордість та упередженість» викликає завдання визначення засобів, які доречно використовувати перекладачеві, щоби досягти адекватності при передачі змісту та виразності твору, що перекладається.

Треба зауважити, що особлива структура речень, тропи, вибір лексики та інші засоби художніх текстів служать меті естетичного та соціокультурного впливу на читача. Ці засоби також включають легкість або ускладненість авторського стилю, відсутність або велика кількість важких для перекладу лінгвістичних явищ [5, 220], таких як неологізми та архаїзми, які виникли завдяки історичним змінам і є притаманними культурному наслідку суспільства.

Для минулих часів характерна приналежність автора до певного літературного напрямку: сентименталізму, романтизму, натуралізму, реалізму і т. п. І хоча в прояві цих рис помітні авторські індивідуальні особливості, все ж таки специфіка літературного напрямку дуже виразна. Пов'язана вона з ідеологією літературного напрямку, особливостями художнього сприйняття, котре в ті чи інші періоди розвитку літератури притаманні цілій групі авторів. Для вияву таких особливостей перекладачеві необхідно детально ознайомитися з поданим літературним напрямком з наукових джерел, прочитати твори інших авторів - представників цього літературного напрямку.

Ми маємо зазначити, що художній твір, створений у певний історичний час, зберігає особливі риси, що притаманні даній епосі. Важким, і водночас цікавим завданням для перекладача може стати передання таких рис та тих засобів, що відрізняють їх у мові - джерелі, і потім знайти відповідні еквівалентні мовні засоби у цільовій мові. Текст, що ми аналізуємо був написаний у 1813 році, і тому він зберіг головні особливості мови того часу. Засоби, за рахунок яких виникає ефект дистантності, - це особливий словник, який вміщує велику кількість архаїзмів (з точки зору сучасного читача), ускладнений синтаксис із довгими складними реченнями й численними інверсіями. Винятково важливим завданням перекладача є застосування майстерності для передачі в цільову мову всіх структурних та лексичних особливостей твору, що перекладається, щоби запобігти неминучих стилістичних замін та інших форм вільної інтерпретації, зберегти у перекладеній версії основні риси синтаксичної організації та стилістичні засоби виразності мови - джерела [6,278]. Домінанти перекладу, що несуть у собі специфіку літературного напрямку, передаються «варіантними відповідниками, використанням мовних ресурсів, що існують у відповідний художній літературі у мові перекладу» [7, 115] .

Характеризуючи жанрову приналежність роману Дж. Остен, ми маємо зазначити, що це - соціальний роман, який сфокусований на поведінці героїв, їх реакції та протиставленню цінностям суспільства. Роман Дж. Остен «Гордість та гординя» за своєю формою є романом нравів, що передає найтонші нюанси поведінки та стандартів мови та поводження вищих класів англійського суспільства 19 сторіччя. Важливим є той факт, що «автор може виразити навіть несформовані думки героїв свого часу через точне та образне використання мови та символів» [8,56]. Визначальним фактором художнього твору даного жанру того часу є специфічні синтаксичні структури та особливості вокабуляру. Щодо останнього, то ми маємо зазначити, що вокабуляр роману дещо архаїчний з точки зору сучасного читача, значний шар лексики репрезентований словами високого стилю, що створює особливу атмосферу 19 сторіччя і ставить перед перекладачем додаткове завдання збереження часової дистантності засобами мови - приймача української. В пошуках адекватного перекладу архаїчної лексики ми зробили лінгво-статистичний аналіз синонімічних рядків архаїчної лексики з роману Дж. Остен. Нами були дослідженні сучасні синонімічні ряди слів, що звучать архаїчно, або належать до занадто високого стилю з точки зору сучасного читача, за наступною схемою:

- англійське слово,

- його український та російський переклади

- максимально повні синонімічні ряди, що їх надають сучасні словники

- уривок - контекст, в якому зустрічається слово

- контекстний переклад слова російською мовою

- контекстний переклад слова українською мовою

- коментар доречності вибору того чи іншого відповідника.

Приклади аналізу наведені в таблицях А,Б, В. І наочно демонструють той факт, що при перекладі архаїчної лексики перекладачеві доводиться вибрати з досить лімітованого синонімічного кола нейтральне слово, або слово, що належить до шару високої, поетичної лексики.

Таблиця А - To entreat-умолять-благати

Таблиця Б - To bestow - давать - давати

Таблиця В - Gratify - вознаградить - винагороджувати

Подальший лінгвостатистчний аналіз продемонстрував наступні результати (див. Таблицю Г): з 13 слів, що були проаналізовані, кожне має 6-16 синонімів у англійській мові, 3-16- в російській, та 3-9 - в українській.

Таблиця Г

В середньому кожне слово у відповідній мові має таку кількість синонімів : англійська - 10,3, російська - 7,9, українська-4,2 . Таким чином, проблема пошуку та вибору належного слова, що зберігало б дистантне забарвлення при перекладі, є гострою і потребує ретельного добору та стилістичного аналізу з боку перекладача.

Порівнявши семантичні поля слів, що набули архаїчного звучання в англійській, українській та російській мовах, ми можемо дійти висновку, що деяка стагнація в розвитку української мови в 19 сторіччі негативно вплинула на вокабуляр, тому часто перекладачеві приходиться використовувати нейтральне слово замість архаїчного.

Завданням нашої статті не є надання усебічного аналізу особливостей передання дистантності, тому ми лише зауважимо, що щодо особливостей синтаксичної структури, то перекладачеві слід вважати на численні випадки інверсії, зберігати довгі складні речення. Завданням перекладача є збереження в цільовій мові прагматичного наміру автора, і через те - силу впливу на читача. Беручи до уваги тісний зв'язок мови та соціокультурного прояву дистантності, ми підкреслюємо, що еквівалентність при перекладі має бути досягнута на денотативному, структурному, стилістичному та прагматичному рівнях тексту мови - джерела. В межах лексичного та структурного діапазону своєї мови автор здатний розкрити читачеві емоційні відносини та почуття своїх героїв через їхнє мовлення, інакше кажучи, мова створює світ, в якому живе герой. Відтворити подібний світ переживань і почуттів перекладач має засобами своєї мови, він повинен віддзеркалити усі особливості мовлення героїв, адже будь-яка модифікація (спрощення, нейтралізація, тощо) призведе до зміни цільності як окремого образу, так і тексту в цілому.

Наша робота, що присвячена проблемам збереження часової дистантності при перекладі українською мовою художньої прози 19 сторіччя, дозволяє зробити наступні висновки:

1) В даному досліджені доводиться необхідність аналізу лексики цільової мови та мови джерела для збереження часової відстані художнього тексту 19 сторіччя при перекладі.

2) Надані рекомендації щодо передачі при перекладі дистантності на прикладі перекладу роману Дж. Остен «Гордість та упередження».

3) Поставлене завдання щодо створення опису прийомів роботи перекладача на лексичному, синтаксичному та соціокультурному рівнях.

SUMMARY

In the article the author considers the problem of rendering the time distance peculiar features of the belles-lettres works of the 19^th century on the material of the novel by Jane Austen «Pride and Prejudice», and analyses the techniques, which a translator should follow in order to achieve faithfulness in rendering distinguishing them in the source language and then finding the appropriate equivalents in the target language. The lingvo-mathematical analysis of the dictionary articles of the synonymic rows of the given archaisms raises the problem of choosing the appropriate synonym, as the synonymic row in the TL is rather restricted.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Задорнова В.Я. Восприятие и интерпретация художественного текста. // М., 1984.

2. Алексєєва І.С. Професійний тренінг перекладача // Союз. - C.Пб, 2003. - 288 с.

3. Арнольд И.В., Дьяконова Н.Я. Три века английской прозы. //Л., 1967 (на английском языке).

4. Казакова Т.А. Практические основы перевода // СПб, 2002.

5. Wyld H. History of modern Colloquial English. // Oxford, 1953.

6. Карабан В. Переклад англійської наукової та технічної літератури. Частина 2 // Віноблдрукарня - Вінниця, 2001. - 303 с.

7. Швейцер А.Д. Теория перевода: статус, проблемы, аспекты. //М.,1988.

8. Swan M. Practical English Usage. // M., 1984.

9. Austen, Jane. Pride and Prejudice // Penguin Books, 1999. - 299 c.

10. Longman Dictionary of English Language and Culture, 1996.

11. New Webster's Dictionary and Thesaurus of the English Language. // Lexicon Publication Inc. USA, 1993.

12. Oxford Advanced Learner's Dictionary of Current English A.S. Hornby. // Oxford University Press, London, 1974.