Размещено на http://www.allbest.ru/

Класичний приватний університет

УДК 070.481:070.41:070.11(569.1)

Преса Сирії: структура, особливості функціонування, тематично-жанрові домінанти, порівняльний аспект з українською пресою

Спеціальність 27.00.04 - теорія та історія журналістики

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук із соціальних комунікацій

Шейхо Каміран

Запоріжжя 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі радіомовлення і телебачення Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Лизанчук Василь Васильович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри радіомовлення і телебачення.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Природні потенційні можливості Сирійської Арабської Республіки, її геополітичне місце на Близькому Сході, де нині відбуваються суперечливі суспільно-політичні процеси, де тривалими є складні міждержавні відносини, що переростають у збройні конфлікти, безпосередньо позначаються на функціонуванні преси - одного з важливих засобів масової інформації Сирії.

У статті 38 Конституції Сирійської Арабської Республіки записано, що держава гарантує свободу преси та друку згідно із законом. Друковані ЗМІ Сирії як невід'ємна інфраструктура суспільства розвивається в межах трансформації суспільного устрою, але водночас, завдяки винятковому значенню, преса в інформаційному обміні суттєво впливає на характер та інтенсивність масово-інформаційної діяльності. З початком ХХІ століття в історії сирійської журналістики почався новий етап розвитку, який, по-перше, пояснюється особливим змістом сирійської історії та нинішнім місцем Сирії в політиці створення нового Близького Сходу, об'єднаного ідеями миру й демократії; і, по-друге, вирішальним значенням комунікації у внутрішніх взаєминах влади й суспільства та міждержавних відносинах у різних сферах життєдіяльності. Тому актуальною є потреба всебічно вивчити, теоретично узагальнити сучасні особливості функціонування сирійської преси, зіставити історичні й сучасні процеси в Сирії та в Україні, що безпосередньо впливали на розвиток періодичних видань. Адже на сирійській землі чотириста років панувала Османська імперія і майже чверть століття - французькі колонізатори; українські землі тривалий час входили до складу Російської та Австро-Угорської імперій, а також до інших держав, зокрема Польщі, Румунії, Угорщини, Чехословаччини. Отже, важливо окреслити спільні обставини, що впливали на зародження і розвиток преси в обох країнах.

Зв'язок роботи з науковими темами, програмами. Дисертація органічно пов'язана з кафедральними науковими темами факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка: “Тенденції розвитку світової публіцистики у ХХІ столітті” - номер державної реєстрації роботи 0105U007449 (кафедра зарубіжної преси та інформації), “Шляхи підвищення ефективності сучасної журналістики” - номер державної реєстрації роботи 0106U005900 (кафедра теорії і практики журналістики), “Дослідження історичних і теоретичних проблем української преси” - номер державної реєстрації роботи 0105U007456 (кафедра української преси), “Електронні засоби масової інформації в контексті формування національного інформаційного простору” - номер державної реєстрації роботи 0105U004949 (кафедра радіомовлення і телебачення).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, аби на основі наукового аналізу теорії та практики сирійської журналістики і порівняння її з українською окреслити взаємозв'язок між суспільно-політичними процесами в Сирійській Арабській Республіці (2000-2007 рр.) і розвитком преси та особливостями її функціонування, показати тяглість історичної сирійсько-української взаємозацікавленості, що відображається в змістовій насиченості й тональності публікацій про Україну.

Реалізація цієї мети передбачає вирішення таких завдань:

з'ясувати стан вивчення проблеми в сирійській, російській і українській науковій літературі;

дослідити історичне значення сирійсько-української взаємозацікавленості для розвитку преси в Сирії;

вивчити історичні умови зародження і становлення сирійської преси порівняно з умовами виникнення української преси;

окреслити чинники впливу суспільно-політичних змін на збільшення кількості сирійських періодичних видань у 2000-2007 рр.;

схарактеризувати систему засобів масової інформації Сирії;

розкрити типологічну специфіку сирійської системи періодичної преси на сучасному етапі;

порівняти жанрову палітру друкованих видань Сирії з жанрами української преси;

проаналізувати тематику публікацій центральних періодичних видань.

Об'єкт дослідження - центральні щоденні газети “Аль-Баас”, “Ас-Савра”, “Тишрін” у контексті політичних, економічних, соціальних, суспільних, культурних процесів у 2000-2007 рр.

Предмет дослідження - структура, типологія, жанрова палітра, тематична спрямованість центральних періодичних видань.

Методологічна і теоретична основа дослідження. Методологічно і теоретично дисертація ґрунтується на засадах теорії пізнання, осмисленні наукових поглядів провідних сирійських, українських і зарубіжних учених у галузі журналістики та масової комунікації. Дослідження базується на принципах науковості, об'єктивності, наступності й системності.

Під час аналізу наукової проблеми використовувались такі методи дослідження: для вивчення предмету сирійсько-української взаємозацікавленості та суспільно-політичних, економічних, культурологічних умов зародження сирійської й української преси застосовували історико-хронологічний метод; концептуальний, структурний і порівняльний методи використовували під час аналізу тематики й жанрової палітри газетних публікацій; типи сирійської преси встановлювали з допомогою теоретично-типологічного методу; тенденції розвитку преси осмислювали статистичним, ретроспективним, ситуативним методами; аналітичний метод у поєднанні з описовим дав можливість оцінити змістове наповнення газетних матеріалів. Використовували також системно-функціональний метод узагальнення. сирія преса періодичний друкований

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше здійснено цілісне дослідження розвитку і функціонування сирійської преси в зіставленні з українською та науково осмислено важливі аспекти журналістської діяльності, а саме:

- розкрито сирійсько-українську взаємозацікавленість як вияв розуміння того, що багатоманітність національних культур, мов, звичаїв, традицій є визначальними засадами співіснування людей;

- осмислення історичного розвитку Сирії і України як держав, які тривалий час були підневільними, дало можливість окреслити спільні обставини, що впливали на зародження і становлення сирійської та української преси;

- базуючись на тому, що Сирія є світською державою, де традиційно не сприймається радикальний ісламізм, узагальнено досвід сирійських газет, які цілеспрямовано пропагують ідею арабської єдності та глибокого порозуміння між людьми різного етнічного походження і віросповідання;

- утверджуючи принцип єдності журналістики фактів і журналістики оцінок, сирійські газети у 2000-2007 рр. розширили плюралістичний метод висвітлення соціокультурної проблеми взаємодії та взаємовпливу традиційних арабсько-сирійських і європейських національно-духовних цінностей;

- спираючись на пропагандистську, агітаційну, просвітницьку, виховну функції журналістики, доведено, що журналісти друкованих видань Сирії чітко виражають громадянську позицію, державницький підхід щодо всебічного інформування та формування суспільної свідомості, вироблення високих професійних стандартів, моральних засад творчої праці, які є основою громадянської функції преси;

- проаналізувавши газетні публікації про Україну, встановлено, що їхня тональність і зміст характеризуються інформаційно-нейтральним і позитивним наповненням.

Теоретичне і практичне застосування одержаних результатів. Дослідження є важливим як для розвитку сучасного сирійського й українського журналістикознавства, так і для підвищення рівня ефективності функціонування преси. Основні теоретичні положення дисертації можуть бути застосовані для наукового аналізу типології, тематики і жанрової палітри газет інших арабських країн, а також під час розробки ідеології та концепції нових друкованих видань у Сирії. Наукові висновки дисертації є важливими у контексті подальшої лібералізації преси і поглиблення демократичних процесів у сирійському суспільстві. Їх можна використати при формулюванні засадничих принципів щодо поліпшення підготовки і перепідготовки журналістських кадрів Сирії.

Зібраний, систематизований і теоретично осмислений емпіричний матеріал дисертації може стати важливим доповненням до курсів з теорії і практики сирійської журналістики, що викладається в Дамаському університеті, та основою для підготовки спецкурсів з міжнародної журналістики в інститутах, на факультетах і відділеннях журналістики вищих навчальних закладів України.

Особистий внесок здобувача. Дисертація, автореферат, опубліковані наукові статті, в яких викладені основні положення роботи, виконані здобувачем самостійно.

Апробація результатів дослідження. Рукопис дисертації обговорено на спільному засіданні кафедр української преси, зарубіжної преси та інформації, радіомовлення і телебачення. Основні теоретичні положення, наукові результати і висновки дослідження викладено в більш, ніж десятьох доповідях і повідомленнях, виголошених, зокрема, на Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми регіональних засобів масової інформації (Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління” (5-6 жовтня 2006 р.); четвертих Тикторівських читаннях “Видавнича справа в Україні: міст між минулим і майбутнім” (Українська академія друкарства (м. Львів, 26-27 жовтня 2006 р.); міжнародній науковій конференції “Національна періодика початку ХХ століття: розвиток і реалізація української ідеї державотворення”, присвяченій 100-літтю газети “Рада” (м. Київ, 8-9 грудня 2006 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Харків і Харківський університет у розвитку української журналістики: від тижневика “Харьковские известия” до газети “Харківський університет” (до 190-річчя університетської преси)” (19-20 грудня 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку” (м. Черкаси, 20-21 квітня 2007 р.); міжнародній науковій конференції “Сучасна українська журналістика: вітчизняні реалії та європейський досвід” (м. Ужгород, 15-16 жовтня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасна українська журналістика: ідейно-концептуальні засади, тенденції, перспективи”, присвяченій пам'яті професора В.Й. Здоровеги (м. Львів, 18-19 жовтня 2007 р.); першій Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Творчі та організаційні особливості функціонування сучасного медійного простору” (м. Тернопіль, 8-9 листопада 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Мас-медіа та демократизація світу” (Київський міжнародний університет, 16-17 травня 2008 р.); щорічних звітних наукових конференціях викладачів та співробітників Львівського національного університету імені Івана Франка (2006, 2007, 2008 рр.); засіданнях наукового семінару кафедри радіомовлення і телебачення факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка (2006, 2007, 2008 рр.).

Публікації. Основні результати наукового дослідження викладено в десяти публікаціях, з яких шість - у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, та монографії “Преса Сирії” (2008, 192 с.).

Обсяг і структура дисертації. Дисертацією є рукопис, що складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 175 сторінок, обсяг основного тексту - 159 сторінок. Список використаних джерел включає 212 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність і хронологічні межі, розкрито зв'язок роботи з науковими темами, програмами; визначено мету й завдання, об'єкт і предмет, методологічну та теоретичну основу дослідження, наукову новизну, теоретичне й практичне значення дисертації; подано відомості про особистий внесок здобувача, апробацію результатів дослідження, публікації, обсяг і структуру роботи.

У першому розділі “Історіографія і джерельна база дослідження” схарактеризовано основні наукові праці про сирійську пресу, показано сирійсько-українську етнокультурну взаємозацікавленість.

Підрозділ 1.1. - “Стан наукового опрацювання теми”. Вивчення історії арабської журналістики періоду її виникнення і розвитку розпочалося на початку ХХ століття. До першої групи досліджень дисертант зараховує монографії 1900-1970 рр., зокрема Віконта Філіпа де Таразі, Мруве Адіба, Шамса ед-Діна ар-Ріфаї, Ісхана Аскара, Адіба Хадура. Праці цих авторів в основному мають довідковий характер з короткою оцінкою спрямувань газет.

Другу групу становлять монографії та навчальні посібники 1980-2005 рр.: Ясіра аль-Фагді, Гашіма Усмана, Махмуда Альян аль-Машута, Фаряль Мгани, - у яких міститься інформація про ті чи інші аспекти функціонування преси Сирії.

Третя група - це кандидатські дисертації 80-90 рр. ХХ століття. Так, Бадр аль-Дін-аль-Хасан досліджував пресу партії Арабського соціалістичного відродження в Сирії (1982 р.). Щоденна преса Сирійської Арабської Республіки та її роль у боротьбі сирійського народу за свою свободу і незалежність (1982 р.) - тема наукової праці Хамаді Хашем Сулеймана. Кажу Мухамеда Джаміля зацікавило становлення журналістики Сирії та Єгипту в ХІХ столітті (1992 р.). Омар Мухаммед у 1992 р. захистив кандидатську дисертацію на тему “Абдуль-Рахман аль-Кавакбі - сирійський публіцист-просвітитель (1849-1902 рр.)”. Абдаллах Кайсейєх у 1998 р. завершив дослідження про сирійську політичну періодику в боротьбі за становлення і зміцнення національної державності Сирії (1936-1966 рр.). Науковий інтерес Омрана Джіхада Мухаммеда - соціокультурна проблематика в сирійській журналістиці 1980-1990-х рр.

До четвертої групи належать праці В. В. Вавилова, А. Х. Ібрагімова, К. А. Матвєєва, Е. П. Пір-Будагової, О. О. Сазонова, у яких є згадки про сирійську пресу або наявна цитація з неї, та А. Н. Імангулієвої - про діяльність арабського літературного еміграційного об'єднання 20-х рр. ХХ століття.

Виокремлено наукові праці видатного українського орієнталіста А. Ю. Кримського, російських учених І. Ю. Крачковського, В. Б. Луцького. Вони зробили великий внесок у скарбницю досліджень арабської сирійської літератури і журналістики. Зазначено, що наш сучасник М. М. Веркалець, досліджуючи творчість А. Ю. Кримського, зосередив увагу на її методологічній значущості для вивчення розвитку сирійської преси та збереження етнокультурної розмаїтості світу.

У підрозділі 1.2. - “Сирійсько-українська взаємозацікавленість: минуле і сучасність” - зіставлено історичний розвиток Сирії та України. Це дає підставу твердити про наявність низки спільних обставин, що впливали на долю сирійського та українського народів, розвиток їхньої національної преси. Колонізатори намагалися асимілювати арабів і українців. Однак освічені араби й українці завжди виявляли обопільну зацікавленість національними культурами, побутом, звичаями, традиціями, комунікативними процесами. У ІХ-Х століттях арабські письменники Аль-Масуді, Ібн-Хаукаль, Ібн-Даст, Ібн-Якуб та інші були в давньоруській державі, головне місто якої називали Куябом (Київ). Прекрасно описав Україну козаків сирійський араб Булос Ібн аз Заїм аль-Халябі, у миру - православний архідиякон Павло Алепський, під час подорожі Антіохійського патріарха Макарія ІІІ до Москви через Україну в 1654 та 1656 рр.

З великим інтересом сучасна українська громадськість сприйняла дорожні нотатки Павла Алепського в перекладі письменника Миколи Рябого українською мовою. Цей рідкісний історичний документ виданий нині під назвою “Україна - земля козаків”.

Арабським Близьким Сходом захоплювалися такі українські письменники, як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Борис Грінченко та інші. Розробляючи східні сюжети, вони пробуджували українську національну свідомість. З великим пієтетом і любов'ю писав про Сирію і Ліван український учений, письменник Агатангел Кримський, який, пропагуючи культуру арабів, збагачував культуру свого рідного народу.

Другий розділ - “Інформаційний простір Сирії, його складові, місце і роль преси” розкриває змістову насиченість інформаційного простору Сирії, в якому виробляється, існує, циркулює інформація, призначена для масової аудиторії.

У підрозділі 2.1. - “Від преси бездержавної до преси незалежної держави: зародження і розвиток сирійської преси у порівнянні з українською” показано, що тривала бездержавність сирійської нації (400 років під гнітом Османської імперії і чверть століття під Францією), як і української (поневолення Австро-Угорською, Російською імперіями та московським комуністичним режимом), спричинилася до того, що перші газети й журнали в Сирії та Україні видавалися чужими мовами, або були дво- і тримовними. Французькою мовою в 1776 р. виходила у Львові газета “Gazette de Leopol” (“Львівська газета”). У 1783-1784 рр. (з липня по січень) польською мовою видавали “Pismo uwiadamiaj№ce Galicji” (“Галицькі повідомлення”). У Харкові українські видання “Харьковский еженедельник”, “Харьковский Демокрит”, “Украинский вестник”, “Украинский журнал” побачили світ російською мовою. Усі спроби видавати газети рідною мовою для широких українських мас зазнавали невдач, бо діяв Емський указ 1876 р. Тільки напередодні 1905 р. було відхилено 22 клопотання про дозвіл на видання українськомовних газет і журналів. Перша українська національно-патріотична газета Наддніпрянщини “Хлібороб” вийшла у Лубнах на Полтавщині після проголошення маніфесту 17 жовтня 1905 р. У Львові в 1848 р. українською мовою було видано тижневик “Зоря Галицька”. Перша українська щоденна газета “Діло” з'явилася у Львові 14 січня 1880 р.

Сирійські арабські газети починали своє існування за межами Сирії: у Стамбулі, Бейруті, Каїрі. Так найдавніша газета “Сирія” побачила світ у Дамаску 19 листопада 1865 р. турецькою й арабською мовами. Газета “Євфрат” (м. Алеппо) була спочатку тримовною - арабсько-турецько-вірменською. Згодом стала двомовною - арабсько-турецькою - і проіснувала до 1918 р. Тричі турецький губернатор м. Алеппо змушував закривати газету “Сіра” і накладати арешт на видавництво. Османська влада різними методами гальмувала розвиток сирійської преси: створювала цензурні бюро, примушувала використовувати турецьку мову в Сирії як офіційну, переслідувала, арештовувала сирійських журналістів-патріотів. Свого часу подібною була й ситуація в Україні: жорстоких переслідувань зазнавала українська національна журналістика, головним завданням якої було формування і зміцнення національної свідомості населення, його громадсько-політичної мужності, утвердження духу свободи й незалежності.

Зародження, розвиток, становлення і функціонування сирійської преси, як і української чи інших країн, зумовлені історичною, політичною, економічною, культурологічною ситуаціями. За тридцять років (1970-2000 рр.) у Сирії з різних причин припинили своє існування 34 газети і журнали. Сучасні суспільно-політичні процеси, що відбуваються в Сирії, безпосередньо чи опосередковано впливають на функціонування газет і журналів. Виважена, національно спрямована політика Президента Башара аль-Асада, партії БААС створюють належні передумови для розширення мережі засобів масової інформації. У 2000-2006 рр. у Сирійській Арабській Республіці створено 86 газет і журналів. На 1 січня 2007 р. у Сирії функціонувало 128 періодичних видань (79 журналів і 49 газет).

Наймасовішими в Сирії є газети “Аль-Баас” (“Відродженя”, 62 тисячі примірників) - друкований орган Арабської соціалістичної партії відродження; “Ас-Савра” (“Революція”, 55 тисяч примірників) - урядова газета; “Тишрін” (“Жовтень”, 70 тисяч примірників) - загальнополітична газета. Англійською мовою виходить газета “Сирія таймс” (12 тисяч примірників). Функціонує п'ять газет місцевого значення (провінційні): в Алеппо - “Аль-Джамагір” (“Публіка”), у Латакії - “Аль-Вахда” (“Об'єднання”), Хамі - “Аль-Аруба” (“Порятунок”), Дей аз-Зорі - “Аль-Фурат” (“Євфрат”), Хомсі - “Аль-Фіда” (“Жертва”).

У підрозділі 2.2. - “Система засобів масової інформації Сирійської Арабської Республіки” схарактеризовано систему ЗМІ Сирії, показано, що ефективність функціонування преси залежить від політики у сфері легітимності засобів масової інформації. Сучасна система сирійських ЗМІ - це складова частина політичної системи держави, у якій керівною партією є Арабська соціалістична партія відродження (БААС).

Згідно із законодавством Сирійської Арабської Республіки до системи ЗМІ Сирії належить преса (газети, журнали), радіомовлення й телебачення (Урядова генеральна дирекція радіомовлення і телебачення та Урядова комерційна служба “Сирійське телебачення”), а також Сирійське арабське інформаційне агентство (САНА). Принципи і функції діяльності засобів масової інформації, що мають історичний характер, базуються на фундаментальних конституційних положеннях.

Преса, радіомовлення, телебачення, інформаційне агентство Сирії як соціолого-психологічна система взаємодії, спілкування людей у процесі інформаційного обміну наповнюється новим гуманістично-національним, демократично-правовим змістом. Робота засобів масової інформації Сирії безпосередньо залежить від завдань, які виконує держава. Вони спрямовують свою діяльність на згуртування суспільства, є важливим засобом соціалізації громадян, самопізнання та обміну культурно-духовним досвідом між людьми. Сирійські журналісти у своїй діяльності спираються на модель інформаційної комунікації, яку виробила європейська теорія журналістики і журналістська практика. Ця модель з точки зору соціальної психології виглядає так: “соціальна дійсність” (перша фаза); “журналіст-твір-видавець-інформант-соціальна дійсність” (друга фаза). “У другій фазі важливими є ефекти психіки та поведінки людей, їх вплив на соціально-економічну, політико-ідеологічну, національно-духовну практику та наслідки цього впливу” (В. Й. Здоровега).

Система ЗМІ Сирійської Арабської Республіки бере участь у соціальному управлінні суспільством, бо поширює ідеї, учення, теорії, суспільно значущу інформацію, впливає на формування соціально-громадянських, національно-духовних почуттів, звичок, спонук, намірів у межах конституційних прав і обов'язків. “Мас-медіа виступають індикатором стану суспільства, в якому функціонують” (Ю. Е. Фінклер).

Підрозділ 2.3. - “Типологія сирійської преси”. Процес становлення системи преси в кожній країні характеризується специфічними особливостями і загальними закономірностями. Історико-типологічну характеристику преси Сирії дав Кажу Мухамед Джаміль Кажу Мухамед Джамиль. Становление журналистики Сирии и Египта в ХІХ веке (историко-типологический аспект): автореф. дис. … канд. филол. наук: спец. 10.01.10 “Журналістика” / Кажу Мухамед Джамиль. - Ростов-на-Дону, 1992. - 22 с.. Типологічні особливості сирійської преси 2000-2007 рр. не досліджено, хоча цей період заслуговує на особливу увагу, бо в ньому, по-перше, простежується традиційна тяглість у ставленні сирійської влади, громадськості до преси та інших ЗМІ Сирії і, по-друге, чітко виявляються й утверджуються нові аспекти державної інформаційної політики, спрямованої на демократизацію суспільства, розширення свободи слова, утвердження національного інформаційного простору.

У Сирії спочатку переважали “інформаційний” та “універсальний” типи газет, які оперативно висвітлювали політичні, військові й культурні події. Водночас розвивалися літературні, релігійні, спеціальні видання. Скориставшись визначеними російськими (Б. І. Єсін, В. В. Ворошилов) і українськими (І. С. Герман, С. А. Гурьєва, Ю. Е. Фінклер, Т. В. Хітрова) дослідниками типології преси, ми виділяємо такі типоформувальні фактори сирійських газет: за ознакою засновника - партійні, федерацій робітничих і селянських профспілок, об'єднання журналістів, друкарів і розповсюджувачів, спілок сирійських письменників, митців, революційної молоді; за спеціалізованою спрямованістю - спортивні, професійні; за територіальною ознакою - центральні, місцеві (провінційні); за періодичністю видання - щоденні, тижневі. За мовною ознакою - арабськомовні, англомовні; за цільовим призначенням - загальнополітичні, універсальні, суспільні.

Найголовнішою сутнісною ознакою кожного типу сучасних сирійських періодичних видань є дотримання вимог Конституції країни, Закону про друк, що забезпечує взаємодію і взаємозалежність владних структур і преси у зв'язку із завданнями практичної державотворчої політики, яка базується на гуманістичній національній ідеології та передбачає компетентний, системний аналіз близькосхідних проблем щодо їхнього мирного врегулювання і створення морально-психологічних передумов розвитку й зміцнення Сирійської Арабської Республіки.

У третьому розділі “Політико-ідеологічна орієнтація, жанрова і тематична палітра газетних публікацій” усебічно показано, що сирійська преса як один із важливих видів соціальних інститутів виконує соціолого-психологічні, громадянські функції, основним змістом яких є об'єктивне відображення суспільного життя в усіх його діалектичних зв'язках і взаємозалежностях, суперечностях і конфліктах, порозумінні та злагоді. Утвердження національних і загальнолюдських цінностей залежить від багатьох обставин: змісту, мети, вибору засобів, форм і методів донесення інформації, особливостей читацької аудиторії й професійного рівня, на якому здійснюється масово-інформаційна діяльність, впливу зовнішніх умов, середовища як на газети, так і на аудиторію.

Підрозділ 3.1. - “Класифікація і система жанрів у сирійській та українській пресі: спільне і відмінне”. Жанри сирійських друкованих видань як українських, так й інших країн, сформувалися в процесі історичного розвитку. У перших сирійських газетах переважали інформаційні матеріали (короткі, розширені замітки, звіти), послання, роздуми на релігійні теми, в яких використовували прийоми ораторської мови. Поступово популярними ставали статті, подорожні нотатки, літературні рецензії, огляд новинок художньої літератури, проблемні статті про літературні процеси в Сирії та за кордоном.

Доктор Дамаського університету Фаряль Мгана в підручнику “Сучасна інформаційна риторика” називає 22 інформаційні жанри сирійських засобів масової комунікації. До них також належить “стаття-коментар”, “передова стаття”, “аналітична стаття”.

В Україні традиційно до інформаційних жанрів зараховують замітку в усіх її різновидах, звіт, інтерв'ю, репортаж, інформаційну кореспонденцію, огляд преси, тобто матеріали, головне завдання яких - повідомити, відтворити, описати факт, подію, явище, а також передати думки людей про актуальні питання життя. До аналітичної групи жанрів належить коментар, аналітична кореспонденція, усі різновиди статті, рецензія, лист, огляд. Саме в цих жанрах може домінувати критичний підхід, а також полеміка. У специфічний спосіб аналітико-критичну й полемічну функцію виконують твори художньо-публіцистичної групи, тобто різні види нарису, есе, памфлет, фейлетон, інші модифікації так званої художньої публіцистики, документалістики.

Характеризуючи жанри, доктор Фаряль Мгана підкреслює, що стаття-коментар є центральним жанром інформації. Злободенний коментар відстежує подію на місці і без зволікань висвітлює її, пояснює, аналізує, наводить думки і факти щодо її обставин. Передова стаття доносить думку відкрито й цілеспрямовано, в основному викладає матеріал від імені газети або журналу, транслює інформаційний матеріал на радіо і телебаченні. Аналітична стаття “занурюється” у глибини події та охоплює більшість її сторін, пояснюючи історичний і сучасний аспекти, висвітлює прямі й непрямі зв'язки із сьогоденням і минулими фактами, подіями.

Доктор Адіб Хадур називає такі різновиди статті, як “передова” і “журналістська”, підкресливши, що передова стаття - це особливий інтелектуальний жанр журналістики, який використовується для вираження позиції газети щодо актуальної події, проблеми або явища. Вона завжди передає думку газети, а не її автора: часто друкується без підпису автора на визначеному місці в газеті.

Найпоширенішим інформаційним жанром доктор Фаряль Мгана називає новину. У французькій пресі найменші жанрові форми називають фактом. Обсяг факту - щонайменше 4-5 рядків (до чотирьох коротких речень). В українській журналістиці найкоротшу форму повідомлення новин називають хронікальною заміткою, хронікою. Вона відповідає на запитання “Що відбулося? Де?”. Зрідка - “Коли?” Розширена замітка, як і французький “факт” та сирійська “новина”, відповідає на запитання “Хто? Що зробив? Де? Коли?” Інколи у цих кількох рядках може міститися відповідь на запитання “Чому? В який спосіб?”

Домінуюче місце в засобах масової інформації Сирії займає жанр “інформативний аналіз”. Він вважається важливою ланкою зв'язку між інформаційними жанрами та коментарем, аналітичною або передовою статтею. Журналістська практика підтверджує, що ефективність впливу цього жанру залежить від оперативності та змістовності коментування новини. Таке ж призначення, як інформативний аналіз, в українських ЗМІ має коментована замітка, коментоване радіоповідомлення, короткий інформаційний коментар.

У сирійських засобах масової інформації, як і в українських, французьких та ЗМІ інших західно- і східноєвропейських країн, широко використовуються такі жанри, як звіт, репортаж, інтерв'ю, журналістське розслідування, коментар, передова стаття, аналітична стаття, портрет (нарис). Проте назви жанрів, їхнє змістове наповнення, форми викладу не в усьому збігаються. Наприклад, доктор Фаряль Мгана виокремлює прес-конференцію, круглий стіл як окремі жанри, що виконують інформативну, посередницьку і творчо-скеровуючу функцію. Доктор Адіб Хадур розрізняє лише такі види інтерв'ю, як інформаційне, особистісне й тематичне.

У сирійській, як і в українській журналістиці, значне місце займає репортаж. Його сила в достовірності, динамізмі викладу матеріалу, у створенні (якщо скористатися терміном кінематографу) ефекту присутності. Близьким до репортажу є “інформаційне досьє” - жанр сирійської журналістики, що вимагає глибшого, детальнішого розслідування фактів, подій, явищ, про які буде поінформовано читачів, слухачів, глядачів.

Інформаційних приводів для розслідування не бракує в жодному суспільстві, адже журналістське дослідження - це один із різновидів аналітичного методу дослідження реальних явищ. Жанр “інформаційне дослідження” у сирійських ЗМІ використовують тоді, коли неможливо звернутися до будь-яких інших інформаційних жанрів. Дослідження відхиляється від теми або явища, намагаючись пояснити те, що трапилося, розібратися в таємничих символах, перекласти його умовні вислови і подати їх у доступному для мас журналістському матеріалі.

Журналісти сирійської, як і західноєвропейської преси, не користуються термінами “нарис”, “зарисовка” (“замальовка”). У французькій журналістиці, наприклад, поширений жанр “портрет”, який об'єднує елементи репортажу, розслідування, інтерв'ю та аналізу. Сирійська преса друкує “інформаційні профілі”. Це - короткі огляди біографії видатних особистостей. Профіль намагається різнобічно показати особистість. Цей жанр, як правило, виконує інформаційну функцію.

У сирійській теле- і радіокомунікації активно використовують жанр “доповідь”. Доповідь - живий, мобільний інформаційний жанр, що наживо транслює подію. Серед жанрів української журналістики відсутня назва “доповідь”. Цьому жанрові відповідають “прямий (розгорнутий) інформаційний звіт”, “прямий радіо- чи телерепортаж”. Означені вимоги до сирійської “доповіді” повністю стосуються і названих жанрів української журналістики. У цьому головна змістова тотожність.

У сирійських ЗМІ вирізняють жанр “інформаційна кампанія”, що охоплює багато інформаційних жанрів, тобто здійснюється їх комбіноване використання. Це вимагає серйозної попередньої підготовки, організації та координації дій, що забезпечується добре продуманим, витонченим планом. Зрозуміло, що використання жанру “інформаційна кампанія” під силу тільки досвідченим, відповідальним, сумлінним журналістам.

Підрозділ 3.2. - “Тематична спрямованість газетних матеріалів”, присвячений аналізові публікацій у газетах “Аль-Баас”, “Ас-Савра”, “Тишрін”. У цих виданнях за 2000-2007 рр. є чимало спільного з пресою 60-90-х рр. ХХ століття: національно-патріотичний, пропагандистський, агітаційний культурно-просвітницький, громадянський, виховний дух публікацій. Продовжуючи добрі традиції, сучасні сирійські газети намагаються повніше сповідувати плюралізм думок у висвітленні внутрішнього й міжнародного життя, єдності журналістики фактів і журналістики оцінок, правдивості стосовно історично-конкретного зображення складних близькосхідних міждержавних відносин, утвердження ідеї арабської єдності та порозуміння між людьми різних національностей і віросповідань.

Усебічно висвітлюючи проблеми ізраїльсько-сирійських, ізраїльсько-палестинських відносин, ситуації в Лівані та Іраку, журналісти ґрунтовно осмислюють причини і наслідки близькосхідної кризи, роздумують над ініціативами Президента Сирійської Арабської Республіки Башара аль-Асада й Президента Ізраїля Шимона Переса про створення нового Близького Сходу, об'єднаного ідеями порозуміння, миру та демократії.

На відміну від публікацій у пресі 60-90-х рр. ХХ століття про арабо-ізраїльський конфлікт, у яких переважав “плакатний” стиль, були образливі фрази і лайливі слова, нинішні звіти, коментарі, статті, репортажі, інтерв'ю та інші жанри характеризуються високою мовною культурою викладу тексту, глибиною аналізу й осмислення реальної дійсності, доказовістю з метою утвердження справедливого миру, національних і загальнолюдських ідеалів.

Журналісти намагаються своїми публікаціями утверджувати арабську культуру мови через лексичні, граматичні, стилістичні, орфоепічні й орфографічні норми. Адже мова для кожного народу - це глибинні пласти духовного життя нації, її історична пам'ять. Безпам'ятні після себе не залишають нічого, вони стають генетичною сировиною для інших культур, а значить і для інших держав. Цей аспект - досить важлива тема газетних публікацій, які є “своєрідним зліпком духовної історії” (Н. В. Яблоновська) сирійського народу.

Осмислення публікацій у газетах Сирії та інших арабських країн, а також України і Росії про карикатурні малюнки на пророка Мухаммеда в датській газеті “Юлланде-Постен” дає підставу стверджувати, що це було не стільки “зіткнення цивілізацій” чи “зіткнення епох”, а насамперед, “зіткнення неправильно інформованих”, тобто датським журналістам, забракло розуміння глибоких релігійних почуттів мусульман, ображених виявом неповаги. Інші ж, тобто арабські засоби масової інформації, інколи подавали перебільшену й навіть помилкову інформацію про те, що сталося.

У тому, що Сирійська Арабська Республіка є стабільною державою, де вже три десятиліття не існує серйозних внутрішніх проблем, значна заслуга друкованих та інших видів ЗМІ. Ефективність впливу змісту газет і журналів на читачів ґрунтується на психолого-педагогічних механізмах формування суспільної свідомості, в основі яких глибоке розуміння потреб своєї нації, фаховий рівень аналізу фактів, подій, явищ, що забезпечує компетентне відображення соціально-економічних, громадсько-політичних, культурологічних, історичних, освітньо-наукових, побутових, звичаєвих та інших питань.

У підрозділі 3.3. - “Проблематика публікацій про Україну в пресі Сирії” осмислено змістову насиченість матеріалів про різні сфери українського життя. Для глибшого висвітлення тієї чи іншої проблеми з різних життєвих сфер журналісти застосовують порівняльний метод дослідження. У сирійських газетах культивується принцип фахової діяльності журналіста, який мусить глибоко вірити в те, що пише, усвідомлювати свою моральну відповідальність за кожне написане слово, кожне твердження. Ця морально-етична засада журналістської творчості покладена також в основу висвітлення сирійсько-української взаємозацікавленості.

Газети “Аль-Баас”, “Ас-Савра”, “Тишрін” розповідають про пріоритетні напрями торговельно-економічного співробітництва Сирії та України, насамперед, у галузях промисловості, електроенергетики, морського транспорту, будівництва, добування нафти й газу, геології та мінеральних ресурсів, повітряного транспорту, а також - про суспільно-політичне, культурне, спортивне життя в Україні. З газетних публікацій видно, що Сирія зацікавлена в найтісніших відносинах з Україною у всіх сферах життєдіяльності. Україна також докладає зусиль, аби розширити сирійсько-український спектр двосторонніх поставок і послуг шляхом створення спільних підприємств і виробництв.

У газетах “Аль-Баас”, “Ас-Савра” і “Тишрін” у 2000 р. було опубліковано 23 матеріали, у 2003 р. - 41, а у 2006 р. на шпальтах цих видань було надруковано 85 різножанрових матеріалів на важливі теми, пов'язані з сирійсько-українськими відносинами, про суспільно-політичні, релігійні, культурні, спортивні події в Україні та про її відносини з іншими країнами Європи, Азії, Америки, Африки. Однак кількість матеріалів про українське життя в газетах “Аль-Баас”, “Ас-Савра” і “Тишрін” менша, ніж кількість публікацій про країни (окремо взяті) Близького Сходу, Америки, Європи, Африки, Азії. Важливо, що історична сирійсько-українська взаємозацікавленість створює передумови для тематичного розширення й кількісного збільшення публікацій у пресі Сирії про Україну.

Проаналізувавши публікації, що безпосередньо чи опосередковано стосуються України, встановлено: матеріали про Україну в сирійській пресі за тональністю мають “інформаційний, нейтрально-позитивний характер”, тобто сирійський читач отримує переважно об'єктивну, правдиву інформацію про українське суспільно-політичне життя. Це свідчить про те, що журналісти Сирії прагнуть формувати гуманістичні цінності, сприяють утвердженню злагоди, миру між людьми, народами, націями.

ВИСНОВКИ

У процесі інформаційної глобалізації, що стало характерною рисою розвитку світової культури, сучасна сирійська преса відіграє дуже важливу роль у контексті збереження національної ідентичності, поглиблення арабської єдності, утвердження історичної пам'яті, психологічного феномену самосприйняття й самоусвідомлення себе серед інших народів. Це надзвичайно важливо, адже Сирія - одна з найдавніших країн світу.

На основі принципу історизму та в результаті порівняльно-системного аналізу нами встановлено, що до сучасного стану ефективного функціонування сирійська преса, як і українська, пройшла складний шлях. Тривала бездержавність сирійської та української націй зумовила те, що їхні перші газети й журнали видавалися чужими мовами або були дво- і тримовними. Історія Сирії та України засвідчує, що колонізатори намагалися асимілювати арабів і українців, негативно впливали на розвиток їхньої національної преси. Однак освічені араби й українці виявляли взаємну зацікавленість національними культурами, побутом, звичаями, традиціями, комунікативними процесами.

Історична сирійсько-українська взаємозацікавленість є підґрунтям сучасного торговельно-економічного, культурного співробітництва, взаєморозуміння, взаємопідтримки щодо утвердження демократичних, загальнолюдських цінностей, морально-духовних чеснот, гарантом яких є національні держави. Сирійські журналісти сповідують так званий “природний закон”, основи якого розробляли сирійський й український просвітителі-мислителі (Абдуль-Рахман аль-Кавакбі, Г. С. Сковорода). Зміст цього “природного закону” полягає в тому, що кожна нація - це творена вищою силою сутність, своєрідна ноосфера, знищення якої - злочин так само великий, як нищення індивідуальної сутності людини.

Входячи до системи соціального управління суспільства, сирійські періодичні друковані видання всебічно висвітлювали складні державотворчі процеси після здобуття Сирією повної політичної незалежності: тріумфальну революцію 8 березня 1963 р. під проводом Арабської соціалістичної партії відродження (БААС), оновлений рух з 16 листопада 1970 р., прийняття в березні 1973 р. конституції Сирійської Арабської Республіки, у якій наголошується, що свобода - це священне право людини, а народна демократія - ідеальна форма життєдіяльності, що виховує благородну людину, здатну на творчість, оборону Батьківщини, яка є форпостом захисту вільних громадян, свобода яких забезпечується економічною, соціальною, духовно-культурною незалежністю.

Розширення і зміцнення сирійського арабського інформаційного простору належить до головних завдань державної політики. Суспільно-політичні процеси, що відбуваються в Сирії на сучасному етапі, безпосередньо чи опосередковано впливають на функціонування газет і журналів. Виважена, національно цілеспрямована політика Президента Башара аль-Асада, партії БААС створює належні умови для гарантування Конституційного права на свободу преси і друку, поглиблений розвиток мережі засобів масової інформації.

Позитивний вплив періодичних видань на розумовий і почуттєвий стан людей залежить від багатьох обставин: змісту, мети, вибору засобів, форм і методів донесення інформації, особливостей читацької аудиторії та професійного рівня, на якому здійснюється масово-інформаційна діяльність, а також умов, середовища, де функціонують газети й журнали та живуть їхні читачі. Особливого значення для найповнішого сприймання соціально значущої інформації набуває вміння органічно поєднати змістове навантаження матеріалу з жанровою формою його подачі в газеті чи журналі. Адже в добре продуманій концепції журналістського твору враховуються всі складові змісту й форми.

Жанри сирійських друкованих видань, як і українських та інших країн, сформувалися в процесі історичного розвитку преси. Причиною їх виникнення і сучасної модифікації є, по-перше, потреба всебічного, правдивого відтворення й оцінки реальної дійсності, і, по-друге, необхідність впливу на соціально-економічну, політико-ідеологічну, національно-духовну сфери життєдіяльності.

Зіставивши змістовно-тематичний, жанрово-композиційний і мовно-стилістичний рівні сучасних газет Сирії (2000-2007 рр.) з газетами 60-90-х рр. ХХ століття, відзначаємо, що в них водночас є чимало спільного та відмінного.

Спільне: національно-патріотичний, пропагандистський, агітаційний, культурно-просвітницький, громадянський, виховний дух публікацій.

Відмінне: у газетних матеріалах 60-80-х рр. ХХ століття про арабо-ізраїльський конфлікт переважав “плакатний стиль”, були образливі фрази і лайливі слова. Сучасні звіти, коментарі, статті, репортажі, інтерв'ю та інші жанри характеризуються високою мовною культурою викладу тексту, образністю, глибиною аналізу й осмислення реальної дійсності, аргументованістю, доказовістю з метою утвердження справедливого миру, національних і загальнолюдських ідеалів.

Новітнє: продовжуючи добрі традиції, сучасні сирійські газети намагаються повніше сповідувати демократичні принципи плюралізму думок у висвітленні внутрішнього і міжнародного життя, правдивості стосовно історично-конкретного відображення складних близькосхідних міждержавних відносин, утвердження ідеї арабської єдності та порозуміння між людьми різних національностей і віросповідань. Адже Сирійська Арабська Республіка - світська держава, що традиційно відкидає радикальний ісламізм. Багато сучасних публікацій характеризується єдністю журналістики фактів і журналістики оцінок.

У сирійських газетах відповідально підходять до ілюстративного оформлення редакційних матеріалів (особливо фотографій, колажів, карикатур), символіка яких може образити національні та релігійні почуття людей, а також бути некоректною по відношенню до духовних, світоглядних та національно-історичних цінностей того чи іншого народу. Журналісти не мають морального права протиставляти різні національно-духовні цінності, що призводить до насильства (карикатурні малюнки на пророка Мухаммеда в датській газеті “Юлланде-Постен”), а навпаки - покликані допомагати людям у сучасному світі підтримувати взаємну повагу, терпимість, взаєморозуміння для мирного співіснування.

З метою глибшого висвітлення соціально-економічних, громадсько-політичних, культурологічних, історичних, освітньо-наукових, побутових, звичаєвих та інших питань журналісти застосовують порівняльний метод дослідження й інформування. У сирійських газетах культивується принцип високої фахової, моральної відповідальності журналіста за результати своєї праці. Ця морально-етична засада журналістської творчості покладена також в основу висвітлення сирійсько-української взаємозацікавленості.

Газети “Аль-Баас”, “Ас-Савра”, “Тишрін” та інші публікують матеріали про пріоритетні напрями торговельно-економічного співробітництва Сирії та України, насамперед, у галузях промисловості, електроенергетики, морського транспорту, будівництва, добування нафти і газу, геології і мінеральних ресурсів, повітряного транспорту, а також - про суспільно-політичне, культурне, спортивне життя в Україні. З газетних публікацій видно, що Сирія зацікавлена в найтісніших стосунках з Україною в усіх сферах державно-суспільної діяльності. Україна також докладає зусиль до розширення сирійсько-українського спектру двосторонніх поставок і послуг шляхом створення спільних підприємств і виробництв.

Аналіз змісту публікацій про Україну надав можливість звернути увагу на їх тональність, зокрема в представленні образу України, створеного сирійською пресою для своїх читачів. Зіставивши результати свого дослідження за відповідними вимірами з результатами контент-аналізу публікацій про Україну, який здійснили О. Бойко, Н. Габор, Н. Чабан, А. Юричко та інші науковці, зазначаємо: найчастіше пишуть про Україну в пресі Росії, Румунії, Польщі, Угорщини, Сербії, Чорногорії, США, Німеччини, Австрії, Білорусії. Переважають позитивні матеріали в газетах Австралії, Аргентини, Ватикану. Найбільше негативних публікацій у Росії, Румунії, Угорщині, Польщі, США.