Економічні альянси

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття міжнародної економічного альянсу

2. Правовий статус міжнародного економічного альянсу

2.1 Класифікація міжнародних економічних альянсів

2.2 Роль міжнародних економічних альянсів

3. Особливості правової природи та правотворча діяльність економічного альянсу

4. Механізм вирішення спорів в економічному альянсі на прикладі СОТ

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

У сучасних умовах глобалізації світової економіки, динамічного розвитку міжнародних економічних відносин, все більше підвищується роль міжнародних економічних альянсів. У ситуації, коли зростає роль регулювання міжнародних економічних відносин на багатосторонньому рівні, участь міжнародних економічних альянсів в такому регулюванні стає все більш різноманітним. Одночасно із зростанням значущості міжнародних економічних альянсів, відбувається поступова зміна їх правового статусу, у зв'язку з чим, вивчення особливостей правового статусу і практики функціонування міжнародних економічних альянсів є особливо актуальним і своєчасним.

На сучасному етапі міжнародні економічні альянси стали центрами об'єднання зусиль держав в розвитку нових форм співробітництва в економічній сфері. Число міжнародних економічних альянсів, що діють на міжнародній арені неухильно зростає, збільшується і кількість сфер міжнародної економіки, в яких діють такі альянси. Крім того, вони є інституційною основою багатостороннього регулювання міжнародних економічних відносин, і виконують важливі функції, спрямовані на забезпечення вільного обігу товарів, послуг, капіталів, на вирішення міжнародних економічних спорів, на прийняття рішень в різних формах і з різною мірою обов'язковості для держав-учасниць. В умовах глобалізації, держави змушені передавати значну частину повноважень з регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що раніше здійснювалися самими державами, міжнародним альянсам.

Очевидно, що в даний час жодна держава, яка бере участь у міжнародних економічних відносинах, не може обійтися без членства в тих чи інших міжнародних економічних альянсах. При цьому, оскільки членство в міжнародних економічних альянсах абсолютно необхідно всім державам, інтегрованим у світовий економічний процес, основним завданням держав-учасниць таких альянсів є ефективне використання позитивних сторін такого членства та мінімізація негативних. Для вирішення цього завдання принципово важливим стає досягнення високого рівня розробки наукою міжнародного права, проблем пов'язаних з правовим статусом та практикою функціонування міжнародних економічних альянсів.

Метою моєї курсової роботи є проведення комплексного аналізу правового статусу і практики функціонування міжнародних економічних альянсів. З'ясування особливостей правового статусу міжнародних економічних альянсів необхідно для подальшого вдосконалення їх діяльності та для ефективної участі або взаємодії держав з ними.

Ця мета визначає завдання поставлені в дослідженні, основними з яких є наступні:

- визначення поняття міжнародний економічний альянс;

- встановлення специфічних особливостей, властивих міжнародним економічним альянсам;

- характерні ознаки наднаціональності в діяльності міжнародних економічних альянсів;

- виявлення форм участі міжнародних економічних альянсів в процесі міжнародного правотворення;

- аналіз механізмів вирішення міжнародних економічних спорів у рамках міжнародних економічних альянсів;

- встановлення правової природи актів, прийнятих органами з вирішення спорів рамках міжнародних економічних альянсів;

Наукова новизна дослідження. Наукова новизна полягає в тому, що в роботі вперше зроблена спроба комплексного дослідження правового статусу та специфічних особливостей міжнародних економічних альянсів.

Матеріали роботи тісно пов'язані курсом міжнародного публічного права, а також спецкурсів: “міжнародне економічне право”, “право міжнародних альянсів”.

1. Поняття міжнародного економічного альянсу

Характерною рисою сучасного світового співтовариства є глобалізація міжнародних економічних відносин, а також взаємозалежність їх учасників. Унаслідок цього необхідною умовою реалізації економічного потенціалу будь-якої держави є її участь у діяльності світового господарства.

Важливим елементом зазначеної системи є міжнародні альянси, через які здійснюється міжнародне співробітництво в усіх напрямах. Нині у світі нараховується понад 4 тис. міжнародних організацій, з яких понад 300 -- міжурядові. Міжнародні економічні альянси є різновидом міжнародних організацій і інституційними механізмами координації та регулювання співробітництва практично в усіх галузях міжнародних економічних відносин. Зазначена роль МЕА робить співробітництво з ними одним із головних чинників, який є об'єктивно необхідним для реалізації як завдання, встановленого в Основних напрямах, так і економічного розвитку нашої країни в цілому. Вельяминов Г.М., Международное экономическое право и процесс (Академический курс). - М., Волтерс Клувер, 2004. - C. 54

У міру розвитку економічних відносин стає неможливим і недоцільним укладення лише двосторонніх договорів та угод. Чимало країн заінтересовані у розширенні співробітництва з ряду важливих загальних напрямів зовнішньоекономічної діяльності (торгівлі, науки та техніки, транспортних перевезень, будівництва тощо) на основі багатосторонніх міжнародних економічних відносин.

Один з ефективних шляхів побудови багатостороннього економічного співробітництва -- створення міжнародних економічних альянсів, покликаних сприяти укладенню багатосторонніх договорів, формуванню міжнародних механізмів з нагляду і контролю за їх виконанням, розробленню та встановленню норм, спрямованих на правове регулювання міжнародних економічних відносин, та ін. Перші міжнародні економічні альянси (комісії, спілки, комітети, асоціації) виникли ще у XIX ст. Так, були створені комісії з питань експлуатації міжнародних річок, таких як Рейн (1814 р.) і Дунай (1856 р.), Всесвітня поштова спілка (1874 р.), Міжнародний комітет мір та ваг (1875 р.), Міжнародна асоціація залізничних конгресів (1885 р.) та ін. Вельяминов Г.М., Международное экономическое право и процесс (Академический курс). - М., Волтерс Клувер, 2004. - 126c.

Активно відбувався процес створення міжнародних альянсів і після Другої світової війни, коли на Землі, поряд з капіталістичною, виникла соціалістична система. 24 жовтня 1945 р. була створена міжнародна, міждержавна організація -- Організація Об'єднаних Націй, основними цілями якої є підтримання міжнародного миру і безпеки, розвиток дружніх відносин на основі поважання принципу рівноправності і самовизначення народів, здійснення міжнародного співробітництва в розв'язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру. Наукові праці Одеської національної юридичної академії. - О.: Юридична література, 2002. - 54с.

Історія розвитку міжнародних відносин, створення міжнародних альянсів дає можливість залежно від певного історичного періоду провести відповідне їх угрупування. Так, відомо, що виникнення і розвиток капіталістичної і соціалістичної систем зумовили необхідність створення в їх межах відповідних міжнародних альянсів. Головною у системі соціалістичних країн була Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ). Як уже зазначалося, процеси, що відбувалися у 80-90-х роках XX ст. у багатьох соціалістичних країнах, привели до припинення існування РЕВ. Улахович В.Е. Международные организации: Справочное пособие. -М.:АСТ, 2005. -69c.

Система капіталістичних держав, які нині називають розвинутими, була представлена, наприклад, Європейським Економічним Співтовариством (ЄЕС).

Національно-визвольний рух у багатьох країнах значно змінив політичну карту світу, спричинив розпад колоніальної системи, виникнення на її руїнах десятків самостійних та незалежних держав. Такі держави з'явилися в Азії, Африці і Латинській Америці. Більшість із них ще слабко економічно і політично розвинуті, а в багатьох із них продовжується боротьба із залишками колоніалізму і неоколоніалізму, ці країни створюють різні регіональні і передусім економічні організації. Так, 25 країнами були створені Латиноамериканська економічна система, а також Комітет з розвитку і співробітництва країн Карибського басейну, до складу якого входили такі країни, як Барбадос, Співдружність Багамських Островів, Куба, Гренада, Гайана, Гаїті, Домініканська Республіка, Ямайка, Тринідад і Тобаго. До цієї групи міждержавних економічних організацій слід віднести створене у 1975 р. Економічне співтовариство держав Західної Африки, Латиноамериканську асоціацію інтеграції та ін. Улахович В.Е. Международные организации: Справочное пособие. -М.:АСТ, 2005. - 32c.

2. Правовий статус міжнародного економічного альянсу

2.1 Класифікація міжнародних економічних альянсів

Отже, перший найбільш узагальнений поділ міжнародних організацій за так званим організаційним принципом дає можливість виділити їх чотири групи:

1) універсальні міжнародні альянси, членами яких є держави різних соціально-економічних систем;

2) міжнародні альянси, членами яких були соціалістичні країни;

3) міжнародні альянси, які об'єднують розвинуті (капіталістичні) країни;

4) міжнародні регіональні альянси, до складу яких входять, як правило, країни, що розвиваються.

У літературі має місце й інша класифікація, коли міжнародні економічні організації поділяються на три групи:

міжнародні економічні альянси в системі ООН;

міжнародні економічні альянси, які не входять до системи ООН;

регіональні економічні альянси.

Класифікацію міжнародних економічних альянсів можна продовжити і в межах кожної із названих груп. Так, серед такої універсальної міжнародної організації, як ООН, можна виділити дві підгрупи. Перша -- спеціалізовані установи ООН і друга -- допоміжні органи ООН, які користуються статусом міжнародних організацій. До першої групи, наприклад, можна віднести Організацію Об'єднаних Націй з промислового розвитку, а до другої -- Конференцію з торгівлі та розвитку. Лабин Д.К., Международно-правовое обеспечение мирового экономического порядка. - М. 2004. - 112c.

Крім цього, можна ділити міжнародні економічні альянси залежно від напряму міжнародного економічного співробітництва. Нині можна виділити такі найважливіші напрями: співробітництво у галузі міжнародної торгівлі; співробітництво у валютно-фінансовій сфері; співробітництво у галузі транспорту; співробітництво у галузі промисловості; співробітництво у галузі сільського господарства; співробітництво у галузі інвестицій; науково-технічне співробітництво; співробітництво у галузі інтелектуальної власності та співробітництво у галузі стандартизації та сертифікації продукції. Так, наприклад, до організацій, які відають міжнародною торгівлею, необхідно віднести Світову організацію торгівлі, Конференцію ООН з торгівлі та розвитку, Європейську конференцію міністрів транспорту та деякі інші. Діяльність ряду міжнародних альянсів, зокрема Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Спеціального фонду ООН, стосується питань організації міжнародних валютних відносин. До альянсів,, які є суб'єктами міжнародного транспортного права, слід віднести Авіатранспортну асоціацію, Міжнародну організацію цивільної авіації, Міжнародну спілку автомобільного транспорту, Спілку автодорожніх служб залізниць, Дунайську комісію, Міжнародну морську організацію та ін. Лабин Д.К., Международно-правовое обеспечение мирового экономического порядка. - М. 2004. - 84c.

Міжнародні альянси, в тому числі економічні, можна класифікувати і за назвою: організація (Організація Об'єднаних Націй, Організація з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародна організація цивільної авіації, Міжнародна морська організація), союз (Всесвітній поштовий союз, Міжнародний союз електрозв'язку), спілка (Міжнародна спілка автомобільного транспорту, Європейська телерадіомовна спілка), фонд (Міжнародний валютний фонд), центр (Міжнародний торговий центр), рада (Рада Європи), банк (Міжнародний банк реконструкції та розвитку), комісія (Міжнародна електротехнічна комісія, Дунайська комісія, Комісія зі збереження морських живих ресурсів Антарктики, Комісія з питань охорони нових сортів рослин), асамблея (Парламентська асамблея міжнародного економічного співтовариства), агентство (Міжнародне агентство з питань атомної енергії), конференція (Конференція ООН з торгівлі та розвитку, Європейська конференція міністрів транспорту), ініціатива (Центральна європейська ініціатива) тощо. Міжнародне право в схемах і таблицях: Навчальний посібник(для студентів юридичного факультету), Укладач Бичківський - О.П.- З.: ЗДУ, 2002. - 114с.

Міжнародні альянси можна визначати і залежно від кола їхніх членів. За цим критерієм розрізняють альянси загального й обмеженого складу. Наприклад, до першої групи організацій, тобто загального складу, можна віднести ООН, СОТ, МВФ, Всесвітній поштовий союз та ін. До другої групи міжнародних організацій, тобто обмеженого складу, як правило, відносять регіональні, які створюються в межах певного регіону і є відкритими для вступу до них держав, що знаходяться на його території. Такими альянсами можна вважати Лігу арабських держав, Європейський Союз, Раду Європи, Співдружність Незалежних Держав. До цієї групи міжнародних економічних альянсів можуть належати не тільки регіональні, приміром Організація країн -- експортерів нафти, відома ще під назвою «ОПЕК», яка об'єднує 13 основних нафтовидобувних країн Азії, Африки та Латинської Америки (Алжир, Венесуела, Габон, Еквадор, Індонезія, Ірак, Іран, Катар, Кувейт, Лівія, Нігерія, ОАЄ, Саудівська Аравія). Бобин М.В. Правовые аспекты создания и деятельности межгосударственных финансово-экономических организаций Европы.: Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. - М. 2001. - 98c.

Можна класифікувати міжнародні альянси з погляду торгівлі окремими видами товарів -- цукром, кавою, пшеницею, каучуком та ін., які об'єднують як країни-експортери, так і країни -- імпортери цих товарів.

Якщо покласти в основу класифікації міжнародних альянсів такий критерій, як характер компетенції, то їх можна поділити на міжнародні організації загальної і спеціальної компетенції. До перших насамперед слід віднести ООН, яка може розглядати будь-яку міжнародну проблему, тому справедливо називається універсальною організацією. До міжнародних організацій спеціальної компетенції можна віднести Міжнародну організацію праці, Всесвітню метеорологічну організацію, Світову організацію торгівлі, Міжнародну організацію з питань стандартизації та ін. Варто зауважити, що більшість міжнародних економічних організацій є організаціями спеціальної компетенції.

Залежно від впливу на країни-члени (за характером повноважень) міжнародні альянси можна поділяти на міждержавні та наддержавні (наднаціональні). Міждержавні організації не мають наддержавних повноважень тому, що країни-члени не передають їм своїх функцій. Основним завданням таких організацій є забезпечення взаємодії держав у процесі їх співробітництва. Саме взаємодія збільшує потенціал не лише міжнародної організації, а й держав, які входять до її складу. Наддержавні ж організації наділяються повноваженнями країн-членів у відповідних сферах їхньої діяльності. Це повною мірою стосується Європейських Співтовариств. Московський журнал международного права. 2003. № 3. - 5c.

2.2 Роль міжнародних економічних альянсів

Певну роль у розвитку міжнародного економічного співробітництва в окремих напрямах відіграють міжнародні та регіональні міжурядові галузеві організації, зокрема Продовольча і сільськогосподарська організація ООН, Всесвітня поштова спілка, Організація міжнародної цивільної авіації, Міжурядова морська консультативна організація, Міжнародний банк економічного співробітництва та ін. Усі названі організації наділені міжнародною правосуб'єктністю і відіграють значну роль в організації і здійсненні міжнародного економічного співробітництва. Створені на основі міжнародних договорів, вони у межах своєї діяльності обговорюють різноманітні економічні проблеми, розробляють і приймають нормативні акти та окремі норми міжнародного економічного права. Вельяминов Г.М., Международное экономическое право и процесс (Академический курс). - М., Волтерс Клувер, 2004. - 116c.

За умовами участі в членстві міжнародні організації поділяються на відкриті, до яких може вступити будь-яка держава (ООН), і закриті, прийняття до яких може здійснюватися за запрошеннями їхніх засновників (НАТО).

Система норм і принципів, які визначають правовий статус міжнародних економічних альянсів, їх органів, називається правом міжнародних альянсів. Ця система права складається із двох підсистем, так званого первинного і вторинного права. Установчі договори міжнародних альянсів (здебільшого це статути) є правовим фундаментом їхньої діяльності і становлять сутність первинного права. Щодо вторинного права, то його системою є правові норми, які віддзеркалюють зміст правових актів, що приймаються міжнародними альянсами та їхніми структурами в межах компетенції, закріпленої в міжнародних договорах. Іншими словами, вторинне право є «внутрішнім» правом, адже воно більше спрямоване на врегулювання відносин внутрішньо-організаційного характеру, що виникають у процесі діяльності певного альянсу. Дахно Іван Іванович Міжнародне економічне право. - К.: МАУП, 2000. - 68c.

Усе викладене вище дає можливість зробити висновок, що під міжнародними економічними організаціями слід розуміти такі організації, які створені на основі міжнародних договорів і проводять свою діяльність, спрямовану на організацію і здійснення міжнародного економічного співробітництва.

Правоздатність, якою наділені міжнародні економічні альянси, дає їм змогу укладати угоди як з окремими державами, так і з міжнародними альянсами межах завдань і цілей, закріплених в їхніх установчих документах.

Міжнародні економічні альянси користуються імунітетом, що має важливе значення для їхньої діяльності. Відповідно до Конвенції про правовий статус, привілеї та імунітет міжнародних економічних організацій від 5 грудня 1980 р. майно й активи цих організацій мають імунітет від будь-якої форми адміністративного та судового втручання, за винятком випадків, коли сама організація відмовляється від імунітету. Вельяминов Г.М., Международное экономическое право и процесс (Академический курс). - М., Волтерс Клувер, 2004. - 186c.

3. Особливості правової природи та правотворча діяльність економічного альянсу

Міжнародний економічний альянс - це об'єднання суверенних держав, інституціональний механізм, заснований на основі міждержавного договору і діє на постійній основі, має постійні органи, наділений міжнародну правосуб'єктність і функціонуючий для досягнення економічних цілей відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. Крім того, в параграфі виділяються специфічні особливості, притаманні, більшою мірою, міжнародним економічним альянсам і проводиться їх аналіз. До числа таких особливостей відносяться: більш динамічний розвиток міжнародних економічних альянсів, більш високий ступінь незалежності від держав-членів, яскравий прояв тенденцій до над національності, наявність розроблених механізмів участі в міжнародному правотворчому процесі, причому, часто у формі самостійної правотворчості, наявність удосконалюються механізмів вирішення міжнародних економічних спорів та інші.

На основі аналізу тенденцій розвитку міжнародних економічних альянсів та різних підходів вчених робляться такі висновки: міжнародні економічні альянси на сучасному етапі грають важливу роль в регулюванні міжнародних економічних відносин і мають цілу низку специфічних особливостей, що відрізняють їх від інших міжнародних організацій. Як об'єктивний процес, відбувається розширення предметної компетенції міжнародних економічних альянсів, а разом з тим змінюється і характер таких організацій. В даний час міжнародні альянси з центрів координації зусиль держав для досягнення узгоджених цілей у сфері міжнародних економічних відносин трансформувалися в інститути, що регулюють такі відносини, за допомогою різних міжнародно-правових засобів, у тому числі, постанов з високим ступенем обов'язковості.

Більшість ознак правосуб'єктності класичних міжнародних альянсів в повній мірі застосовні і до міжнародних економічних альянсів. При цьому, деякі з числа розглянутих альянсів мають досить істотними особливостями, наприклад такими як: нерівне становище держав-членів таких альянсів (використання принципу “зваженого підходу”); володіння альянсів не тільки міжнародну правосуб'єктність, а й приватно, наявність у кредитно-фінансових організацій статусу міжнародних юридичних осіб; активність їх співпраці не тільки з суб'єктами міжнародного економічного права, а й з міжнародними неурядовими організаціями, з ТНК та суб'єктами національного права. У рамках параграфа докладно розглядаються як загальні для всіх міжнародних альянсів, так і специфічні для міжнародних економічних альянсів ознаки правосуб'єктності, а також наукові підходи до правосуб'єктності міжнародних, і, зокрема, міжнародних економічних альянсів. Богуславский М. М. Международное частное право: Учебник. - М. : Юристъ, 2005. - 84c.

На підставі аналізу існуючих особливостей правосуб'єктності міжнародних економічних альянсів та наукових підходів до даної проблеми, обґрунтовується висновок про те, що в даний час правосуб'єктність міжнародних економічних: альянсів піддається змінам. Очевидно, що така “еволюція правосуб'єктності” характерна тільки для міжнародних економічних альянсів, і не зачіпає інші спеціальні організації, ні організації загальної компетенції. Як справедливо вказує В.М. Шумілов, аналізуючи правову систему однієї з найавторитетніших міжнародних економічних організацій, “розвиток права СОТ знаходиться на передньому краї того шляху, яким належить пройти міжнародному праву в цілому” Шумілов В.М. Право СОТ і міжнародне право Московський журнал международного права. 2003. № 3. - 16c..

Викладене вище дозволяє зробити висновок, що міжнародні економічні альянсів, найбільш динамічно розвиваються серед інших міжнародних альянсів. А це, в свою чергу, призводить, з одного боку, до посилення впливу альянсів на міжнародне економічне право, а, з іншого боку, сприяє прогресивному розвитку, як зазначеної галузі міжнародного права, так і всього міжнародного права в цілому. Розглянемо класифікацію міжнародних економічних організацій з використанням як загальноприйнятих, так і нових класифікаційних підстав. Важливість такої класифікації обґрунтовується необхідністю більш глибоко дослідити їх юридичну природу, правосуб'єктність, правотворчість і порядок вирішення міжнародних економічних спорів їх органами. У роботі проводитися класифікація міжнародних економічних організацій за такими класифікаційними ознаками: форма установчого документа, обсяг повноважень міжнародних економічних організацій, порядок вступу нових членів, характер членства, компетенція, що беруть участь держави та інші суб'єкти міжнародного права, наявність ознаки над національності в діяльності альянсу, процедура прийняття рішень, юридична сила прийнятих рішень, способи участі у вирішенні міжнародних економічних спорів. Вироблена класифікація дозволила зробити висновки про те, що різноманіття міжнародних економічних альянсів обумовлено специфікою міжнародних економічних відносин, метою регулювання яких є цих альянсів. Інтенсифікація таких відносин призвела як до збільшення числа регулюють їх міжнародних економічних альянсів, так і до зміни підходів такого регулювання. Очевидна тенденція до збільшення числа наднаціональних міжнародних альянсів. Багато регіональні альянси, у зв'язку з посиленням тенденцій до інтеграції, набувають нових, раніше невластиві їм повноваження.

В результаті критичного осмислення думок вчених щодо існування явища над національності в діяльності міжнародних економічних альянсів робиться висновок про те, що явище над національності слід визнавати об'єктивно. У рамках роботи розглядаються ознаки над національності, і проводиться аналіз установчих документів і практики розглянутих альянсів, в результаті чого, формулюється точка зору, згідно якої, практично всі найбільш крупні і авторитетні міжнародні економічні організації більшою чи меншою мірою є наднаціональними, а ступінь над національності регіональних економічних організацій, метою яких є посилення інтеграції держав-учасниць, ще вища, і, більше того, в даний час, ступінь їх над національності настільки висока, що деякі з них втратили риси міжнародних альянсів і являють собою інтеграційні об'єднання, з ознаками федералізму. У роботі прогнозується збільшення ступеня над національності міжнародних економічних організацій універсального характеру в майбутньому, і висловлюється точка зору, згідно якої, ступінь над національності деяких регіональних міжнародних економічних організацій може збільшитися настільки, що призведе до втрати ними рис альянсу і виникнення на їх основі нових утворень.

Способи закріплення правотворчих повноважень міжнародних економічних альянсів, до числа яких відносяться: пряма вказівка конкретних видів і форм правотворчості, виклад цілей і функцій альянсів, таким чином, який дозволяє точно стверджувати факт наявності в альянсі нормотворчих повноважень, причому в цьому випадку, детальне тлумачення таких повноважень зазвичай дається в рішеннях організації, закріплення видів і форм нормо творчості того чи іншого виду міжнародних альянсів у міжнародних договорах універсального характеру, закріплення видів і форм правотворчості альянсів в угодах, що укладаються альянсом з державами - членами, що конкретизують установчий акт. На основі аналізу установчих актів розглянутих організацій, інших міжнародно-правових актів та практики функціонування міжнародних економічних альянсів обґрунтовується висновок про те, що найбільш виправданим способом закріплення правотворчих повноважень міжнародної економічної організації є поєднання всіх зазначених форм, що дозволяє забезпечити ефективність адаптації альянсом своїх нормотворчих повноважень до мінливих потреб міжнародних економічних відносин, з одного боку, і спроможність усіх держав-членів ефективно контролювати такі зміни, не допускаючи розширення таких повноважень обумовлених реально існуючою ситуацією, з іншого. Cassese A. International law. Oxford University press. 2001р. - 354с.

Крім того, в рамках роботи досліджується питання про можливість розширення правотворчих повноважень міжнародної економічної організації без внесення змін до установчий акт організації, у тому числі з використанням концепцій “іманентної компетенції”, і робиться висновок про те, що міжнародні економічні організації даний час володіють значною кількістю механізмів, що дозволяють розширити їх правотворчу компетенцію, у випадку, якщо це необхідно для ефективного регулювання відповідних міжнародних економічних відносин і, в кінцевому рахунку, для досягнення статутних цілей альянсу.

Також в рамках параграфа досліджено питання про співвідношення можливості прийняття міжнародними економічними альянсами рішень, що створюють норми міжнародного права і необхідності узгодження волі суб'єктів міжнародного права при прийнятті таких норм. На основі аналізу особливостей функціонування міжнародних економічних організацій, установчі акти яких закріплюють можливість прийняття рішень, обов'язкових для всіх членів альянсу, більшістю голосів, тим не менш, зроблено висновок, що будь-які рішення міжнародної економічної організації є, в кінцевому рахунку, результатом, хоча б і опосередкованого, але узгодження воль держав-членів альянсу.

На підставі аналізу міжнародно-правових актів та доктрини міжнародного права робиться висновок про те, що міжнародні економічні організації активно беруть участь в процесі міжнародної правотворчості, виконуючи допоміжні функції при створенні норм сучасного міжнародного права, а, крім того, виконують аналогічні функції при створенні норм міжнародного приватного права, що, на сучасному етапі, характерно тільки для розглянутих альянсів. У той же час, в параграфі обґрунтовується точка зору, згідно якої, найбільш значимий внесок у процес створення міжнародно-правових норм міжнародні економічні альянси вносять шляхом так званого “самостійної правотворчості”, тобто такого правотворчості, у процесі якого не відбувається безпосереднього узгодження волі суб'єктів міжнародного права і альянс приймає міжнародно-правовий акт від свого імені, на підставі свого установчого акта. До числа форм “самостійної правотворчості” міжнародних економічних альянсів відносяться: укладення організацією міжнародних договорів від свого імені; прийняття організацією актів, що містять норми внутрішнього права альянсів; прийняття альянсом актів “м'якого права”; в деяких випадках, закріплення норм міжнародного права в актах органів з вирішення спорів, що діють в рамках таких альянсів. Богуславский М. М. Международное частное право: Учебник. - М. : Юристъ, 2005. - 56c.

В даний час роль міжнародних економічних альянсів в процесі міжнародної правотворчості настільки велика, що її подальше зростання, як об'єктивний процес, може призвести до ситуації, коли основний обсяг норм міжнародного права, що регулюють міжнародні економічні відносини, буде створюватися при безпосередній участі зазначених альянсів, а найчастіше і безпосередньо ними. Таким чином, акти, прийняті міжнародними економічними альянсами, вносять істотний внесок у розвиток міжнародного економічного права, оскільки значна частина його норм створюється розглянутими організаціями.

На основі аналізу установчих актів та практики розглянутих альянсів виділяються такі особливості, властиві більшою мірою, або характерні тільки для аналізованих альянсів: використовується процедура зваженого голосування; рішення, що приймаються по ряду питань, обов'язкові; на прийняття рішень впливають переважно економічно розвинені держави; прийняття рішень консенсусом, більшістю голосів і кваліфікованою більшістю голосів і поєднання цих методів у рамках одного альянсу; залежність механізму прийняття і ступеня обов'язковості рішень від цілей і суб'єктного складу альянсу. У рамках роботи аналізуються процедури прийняття рішень в рамках різних міжнародних економічних альянсів, і формулюється висновок про те, що установчі документи міжнародних економічних альянсів передбачають такі механізми прийняття рішень: прийняття рішень консенсусом; прийняття рішень з використанням зваженого голосування, наприклад, в організаціях системи Світового Банку і в організаціях з регулювання товарних ринків; прийняття рішень з використанням голосування за принципом “одна держава - один голос”; прийняття рішень спеціально уповноваженими чиновниками альянсів, при чому, як правило, для прийняття рішень з різних питань вказані механізми використовуються комплексно. Виявляються особливості кожного із зазначених механізмів, їх позитивні і негативні

У роботі формулюється висновок про те, що використання в міжнародних економічних альянсів різних механізмів прийняття рішень обумовлено як специфікою регульованих такими рішеннями відносин, так і більшою, в порівнянні з іншими альянсами, швидкістю еволюції міжнародних економічних організацій, а найбільш ефективним, є застосування в рамках одного альянсу для прийняття різних по значущості рішень всіх, зазначених вище, методів.

На підставі аналізу установчих документів та рішень різних міжнародних економічних альянсів формулюється висновок про те, що до числа джерел міжнародного і, зокрема міжнародного економічного права належать рішення міжнародних економічних альянсів, що містять норми внутрішнього права альянсу і норми «м'якого права». У роботі викладені ознаки норм “м'якого права”, до числа яких віднесені наступні: не містить норми обов'язкового характеру актів міжнародних альянсів; мають велике політичне і моральне значення; прийняті альянсом в сфері своєї компетенції; міжнародний альянс, який прийняв такий акт має певний авторитет на міжнародній арені; в силу зазначених властивостей фактично дотримуються державами та іншими суб'єктами міжнародного права. Тут же сформульовано наступне визначення “м'якого права”: “м'яке право” (soft law), в загальному вигляді, є комплексом правових норм містяться в актах, що не мають обов'язкового характеру, але, в силу свого великого політичного і морального значення, що застосовуються. Як в правових актах і додержуються державами та іншими суб'єктами міжнародного права. Рішення органів з вирішення спорів міжнародних економічних альянсів найчастіше є окремим випадком рішень самих альянсів. На підставі аналізу практики функціонування різних механізмів з вирішення міжнародних економічних спорів, що існують при міжнародних економічних альянсах, зроблено висновок про те, що до числа ознак, за наявності яких рішення органу з вирішення спорів можна визнати джерелом міжнародного економічного права, відносяться: високий авторитет судового органу і, як наслідок цього, безумовне виконання державами їхніх рішень; врегулювання у винесеному рішенні спірних питань, що випливають зі сформованих міжнародних економічних відносин, які не отримали належного регулювання в інших джерелах міжнародного права або регулювання яких не відповідає сучасним реаліям, “прецедентний” характер таких рішень, то є можливість посилатися на них при розгляді інших справ у тому ж міжнародному органі з вирішення спорів та національних судах (безпосередньо або після імплементації таких рішень) держав-учасників міжнародного економічного альянсу, при якій створено відповідний орган з вирішення суперечок. Богуславский М. М. Международное частное право: Учебник. - М. : Юристъ, 2005. - 254c.

4. Механізм вирішення спорів в економічному альянсі на прикладі СОТ

Без механізмів вирішення спорів будь-яка система, заснована на регламентації правил, неефективна, оскільки відсутні умови, що дозволяють забезпечити обов'язкове виконання цих правил. У порядку, прийнятому СОТ, підкреслюється рівність усіх перед законом, що дозволяє досягти більшої ступеня стабільності та передбачуваності в торгових відносинах. Система вирішення спорів заснована на чітко сформульованих правилах, що передбачають тривалість процедури розгляду спорів. Спочатку рішення готуються експертною радою і потім затверджуються всіма державами-членами СОТ. У сторін є можливість подати на оскарження рішення експертної комісії в передбаченому правилами СОТ порядку. Проте мета СОТ полягає не в тому, щоб винести те чи інше "судове" рішення, а в тому, щоб врегулювати конфлікт, по можливості за допомогою переговорів зі сторонами. Саме тому, до початку 1997 р. в рамках системи врегулювання суперечок СОТ 19 з 71 суперечок були дозволені "позасудовими методами", без залучення експертної групи Арбітражної комісії (Договір про взаєморозуміння щодо правил та порядку врегулювання конфліктів). Брагина Е.А., Гутник В.П., Дмитриев С.С. Всемирная торговая организация и национальные экономические интересы. - М.: Наука, 2003. - 41c.

Основні принципи: рівні умови, оперативність, ефективність, прийнятність для всіх сторін.

Держави-члени СОТ дійшли згоди щодо того, що у випадку, якщо, на їхню думку, інші держави-члени порушують, правила торгівлі, то вони відмовляться від дій в односторонньому порядку і використовуватимуть колективну систему вирішення спорів. Це означає, що вони будуть діяти відповідно до узгоджених процедур і діяти відповідно до винесеними рішеннями.

Як правило, суперечки виникають в тому випадку, якщо одна з країн зробила дії, які, на думку одного або декількох інших держав-членів, суперечать угодам СОТ. Суперечки можуть також виникати у випадку, якщо держава-член не може виконати взяті ним на себе зобов'язання. При цьому група третіх країн можуть заявити про свій інтерес до розглянутого спору і скористатися певними правами. Процедура вирішення спорів передбачалася і угодою ГАТТ, але в останньому було відсутнє чітке визначення часових рамок розгляду спорів, рішення без зусиль могли бути піддані блокування, а багато суперечки розглядалися безрезультатно протягом довгого часу. Угода, прийнята в ході Уругвайського раунду, містить більш струнку систему, що включає ряд послідовних етапів процедури вирішення спорів. Угода більш строго регламентує тривалість процедур вирішення спорів і винесення рішень, визначивши гнучкі тимчасові рамки тривалості кожного етапу. В угоді підкреслюється, що оперативний розгляд спорів має велике значення для ефективної роботи СОТ. Воно містить докладний виклад процедур та графіків роботи при залагодженні суперечок між державами-членами. Якщо розгляд спору проходить всі процедурні стадії до прийняття першого рішення, то на це потрібно, як правило, близько одного року або близько 15 місяців, якщо виникає потреба у розгляді апеляцій. Тимчасові рамки процедурних етапів досить гнучкі, тому, якщо виникає необхідність у терміновому розгляді спору (наприклад, якщо мова йде про продукти, схильних псуванні), то тривалість розгляду може бути скорочено на три місяці. Дюмулен И.И., Всемирная торговая организации. - М.: ВАВТ, 2008. - 67c.

Угода, прийнята в ході "уругвайського" раунду, позбавляє держави-члени можливості блокувати прийняття рішення у разі несприятливого для них результату, в той час як згідно з процедурами, передбаченими угодою ГАТТ, рішення могли бути прийняті лише на основі консенсусу, що означало, що будь заперечення могло бути підставою для блокування. В даний час рішення затверджується автоматично, якщо не висловлено одностайну думку про відмову в його затвердження, тобто сторона, яка бажає блокувати прийняття рішення, повинна переконати всі держави-члени СОТ (включаючи і представників протилежної сторони) у необхідності відмовитися від його затвердження. Незважаючи на те, що процедурні особливості, прийняті в СОТ, далекі від роботи судів та інших органів правосуддя, тим не менше, перевага віддається вирішення спорів на основі згоди сторін. Тому на першій процедурної стадії проводяться консультації між відповідними урядами, і навіть у тому випадку, якщо розгляд спору переходить на інші процедурні стадії завжди зберігається можливість вирішення проблеми на основі згоди сторін.

Вирішення спорів входить до компетенції Арбітражної комісії (певною мірою аналог Генерального ради). Тільки Арбітражна комісія може вирішити питання про призначення експертної трупи для розгляду конфліктів, прийняти чи не прийняти рішення експертної групи і результати розгляду апеляційних скарг. Комісія здійснює контроль за виконанням рішень та рекомендацій і володіє повноваженнями вдаватися до санкцій у випадку, якщо та чи інша країна не виконує прийняте комісією рішення.

* Перша стадія - переговори (до 60 днів). Перш ніж будуть прийняті інші дії. сторони повинні провести переговори і спробувати самостійно усунути розбіжності. Якщо це не вдається зробити, вони можуть звернутися до генерального директора СОТ з проханням виступити в якості посередника або допомогти їм вирішити суперечку іншим шляхом.

* Друга стадія: розгляд справи експертної групи (до 45 днів для вибору членів експертної групи і наступні 6 місяців засідань). Якщо переговори між сторонами ні принесли позитивних результатів, сторона, що має претензії, звертається з проханням про призначення експертної групи. Противна сторона може одноразово блокувати призначення експертної групи, але після повторного засідання Арбітражної комісії призначення експертної групи вже неможливо блокувати (якщо не прийнято, одностайного рішення про відмову в її призначенні). Kurtz J. Developing countries and their engagement in the World trade organization: an assessment of the Cancun Ministerial. - Melbourne Journal of International Law. Vol. 5. 2004. - 15с.

Формально експертна група покликана сприяти Арбітражної комісії у підготовці рішень і рекомендацій. Але так як відмовити у затвердженні звіту експертної групи можна тільки одноголосним рішенням членів комісії, висновки експертів важко відхилити. Висновки повинні бути засновані на положеннях відповідних угод. Остаточний звіт експертної групи повинен бути представлений сторонам, як правило, протягом шести місяців. Якщо питання потребує термінового розгляду, наприклад, якщо мова йде про продукти, схильних псування, термін розгляду може бути скорочений до трьох місяців.

В угоді детально викладається порядок роботи експертної групи, включаючи нижченаведені основні стадії,

- Перед першим слуханням сторони представляють експертній групі в письмовій формі свої аргументи у справі.

- Перше слухання: виступ країни-позивача і захисту; країна-позивач (або декілька країн), країна-відповідач, а також країни, які заявили про свій інтерес до аналізованих спору, виступають на першому слуханні.

- Виклад контрдоказів: країни представляють у письмовій формі контрдоказів і роблять усні заяви на другому слуханні.

- Експерти. Якщо одна зі сторін наводить аргументи, що містять інформацію наукового або технічного характеру, експертна група може проконсультуватися з експертами у відповідних галузях або призначити експертну групу для підготовки доповіді.

- Перший проект доповіді. Експертна група представляють описові (засновані на фактах і аргументах) розділи доповіді, надавши сторонам два тижні для ознайомлення. Цей звіт не містить висновків.

- Проміжний доповідь. Експертна група представляє проміжний звіт, що включає висновки і висновки, і надає сторонам один тиждень для ознайомлення.

- Ознайомлення з доповіддю. Тривалість ознайомлення сторін з доповіддю не повинна перевищувати двох тижнів. Протягом цього часу експертна група може додатково зустрітися з представниками сторін.

- Остаточна доповідь. Через три тижні сторонам і державам-членам СОТ видається остаточний доповідь. Якщо експертна група вважає, що предмет спору містить факт порушення угод СОТ або зобов'язань, вони рекомендують прийняти відносно порушника заходи відповідно до правил СОТ. Експертна група може також запропонувати способи реалізації рекомендованих заходів.

- Доповідь експертної групи стає рішенням, якщо Арбітражна комісія не прийме одностайного рішення про його відхилення. Обидві сторони мають право подачі апеляцій з приводу доповіді (в деяких випадках обидві сторони використовують це право). Брагина Е.А., Гутник В.П., Дмитриев С.С. Всемирная торговая организация и национальные экономические интересы. - М.: Наука, 2003. - 254c.

Кожна сторона може представити апеляцію рішення експертної групи. Іноді апеляції подаються обома сторонами. Зміст апеляцій повинно відповідати юридичним нормам, тобто не допускати зміни раніше даних показань або включення нових свідчень.

Кожна апеляція розглядається за участю трьох з семи членів постійно діючої Апеляційної комісії, яка формується Арбітражній комісією з широким представництвом держав-членів організації. Члени комісії займають свою посаду протягом семи років, повинні володіти досвідом і авторитетом в юриспруденції та міжнародної торгівлі і не повинні бути пов'язаними з урядовими структурами. Розгляд апеляції може підтвердити, змінити або скасувати висновки і висновки експертної групи. Як правило, апеляції подаються протягом 60 днів, але не більше 90 днів.

Арбітражна комісія повинна прийняти або відхилити апеляцію в 30-денний термін. Причому відхилення апеляції можливе тільки на основі одностайного рішення членів комісії.

Але й після того, як рішення ухвалене, належить зробити чимало, перш ніж вдатися до загально прийнятою формою покарання - торговим санкціям. На даній стадії головне, що повинна зробити "провинилася" сторона, - це привести практику своєї діяльності у відповідність з рішеннями і рекомендаціями. Угода про врегулювання суперечок підкреслює, що "негайне виконання рішень та рекомендацій Арбітражної комісії - важлива умова ефективного усунення розбіжностей на благо всіх держав-членів". Данилова Е.В., ВТО: регулирование торговли услугами. - М.: Академкнига, 2003. - 32c

Якщо країн е-відповідачу не вдається вирішити суперечку на свою користь, вона повинна слідувати рекомендаціям, що містяться в доповіді експертної групи або у звіті за результатами розгляду апеляції. Представники країни-відповідача повинні підтвердити свій намір вчинити таким чином на нараді Арбітражної комісії, яке проводиться протягом 30 днів з дня затвердження доповіді експертної групи. Якщо негайне дотримання рекомендацій не представляється можливим, державі-члену надається право зробити це в "межах розумного відрізку часу". Якщо і в такому разі не вдається досягти позитивного результату, держава-член має увійти в контакт з країною-позивачем (або країнами), щоб визначити взаємно прийнятні розміри компенсації, як, наприклад, зниження тарифів у сферах торгівлі, що представляють інтерес для країнам-позивача. Данилова Е.В., ВТО: регулирование торговли услугами. - М.: Академкнига, 2003. - 54c

Якщо після закінчення 20 днів не вдається досягти угоди про компенсацію, країна-позивач може звернутися до Арбітражну комісію з проханням про накладення обмежених торговельних санкцій ("призупинення дії поступок і зобов'язань") на країну-відповідача. Комісія повинна винести таке рішення протягом 30 днів після закінчення "розумного відрізку часу" за умови одноголосного рішення. Як правило, санкції повинні застосовуватися в тій сфері торгівлі, яка стала предметом суперечки. Якщо це представляється практично нездійсненним або малоефективним, санкції можуть бути застосовані в іншій сфері, що регулюється тим же угодою. Далі, якщо і такий підхід практично нездійсненний або малоефективний і якщо обставини досить серйозні, можуть бути застосовані санкції у сфері, на яку поширюється дія іншої угоди. Мета полягає в тому, щоб при всій ефективності застосовуваних санкцій звести їх до мінімуму в сферах торгівлі, що не мають відношення до предмету спору.

Арбітражна комісія постійно контролює виконання прийнятих рішень. Незакінчені справи не знімаються з порядку денного до тих пір, поки питання не буде остаточно вирішене.

Висновки

міжнародний альянс економічний

Отже, підводячи підсумок даної роботи, можна зробити наступні висновки:

1. Міжнародні економічні альянсу мають цілу низку специфічних особливостей, що відрізняють їх від інших міжнародних альянсів. До числа таких особливостей відносяться: більш висока ступінь незалежності від держав-членів, яскравий прояв признака наднаціональності, наявність розроблених механізмів участі в міжнародному правотворчому процесі, причому часто у формі самостійної правотворчості, наявність удосконалення механізмів вирішення міжнародних економічних спорів та деякі інші. Наявність зазначених рис властиво тільки міжнародним економічним альянсом як окремої групи альянсів, оскільки міжнародні альянси, що здійснюють регулювання в інших сферах міжнародних відносин, як правило, не володіють певними специфічними рисами, зумовленими їх компетенцією в тій чи іншій сфері. Навпаки, особливості міжнародних економічних альянсів обумовлені саме їх компетенції.

2. Посилення впливу міжнародних економічних альянсів на розвиток міжнародного економічного права і розширення сфери відносин, врегульованих актами таких альянсів, обумовлено тим, що швидкість еволюції міжнародних економічних альянсів значно вища, ніж швидкість еволюції міжнародних альянсів загальної компетенції та міжнародних альянсів зі спеціальною компетенцією в інших сферах міжнародних відносин , причиною чого, є неухильно прискорений розвиток міжнародних економічних відносин. Посилення процесу глобалізації світової економіки зумовило появу в діяльності міжнародних економічних альянсів низки особливостей раніше не властивих класичним альянсом, таких, наприклад як: виникнення ознаки наднаціональності, створення нових механізмів вирішення міжнародних економічних спорів, посилення активної участі в процесі міжнародної правотворчості та інших. Високі темпи розвитку міжнародних економічних альянсів, очевидно, збережуться і в майбутньому. У сучасних умовах об'єктивно наростає потреба в глобальному регулюванні міжнародних економічних відносин, причому основою такого регулювання стануть найбільші міжнародні економічні альянсу сучасності, так як саме вони мають напрацьованими механізмами регулювання міжнародних економічних відносин і достатній авторитет на міжнародній арені.

3. Ознака наднаціональності найбільш часто, в порівнянні з міжнародними альянсами загальної компетенції та міжнародними альянсами зі спеціальною компетенцією в інших сферах міжнародних відносин, притаманний міжнародним економічним альянсам. Причому наявність зазначеної ознаки підвищує ефективність функціонування міжнародних економічних альянсів, а кількість альянсів, що володіють цією ознакою, має тенденцію до збільшення. Міжнародні економічні альянсу на сучасному етапі не лише активно розширюють свою предметну компетенцію, але використовують нові методи регулювання міжнародних економічних відносин. Так, у діяльності розглянутих альянсів, метод координації все більш змінюється імперативним методом регулювання, юридично обов'язкові рішення приймаються за постійно розширюваного кола питань, а обов'язок держав з імплементації в національні правові системи положень низки міжнародних договорів складових основу правового регулювання відповідного міжнародного економічного альянсу доповнюється зобов'язанням з імплементації положень деяких актів таких альянсів. Більш того, рішення міжнародних економічних альянсів, в ряді випадків є актами прямої дії, тобто створюють права та обов'язки для фізичних та юридичних осіб держав-учасниць і їх положень у національній правовій системі. Таким чином, ознака наднаціональності в діяльності ряду міжнародних альянсів економічної компетенції виявляється настільки яскраво, що можливо припустити розвиток деяких таких альянсів, переважно регіональних, в якісь освіти наддержавного характеру, і поява у них, так званої, «компетенції компетенції», тобто права самостійно визначати свою компетенцію та обсяг повноважень. Однак, враховуючи економічну нерівність держав у сучасному світі, існує небезпека використання найбільш економічно розвиненими державами світу міжнародних альянсів, що володіють ознакою наднаціональності, для реалізації своїх політичних цілей і примусу слабших, в економічному відношенні, держав до здійснення яких-небудь дій, що суперечить одному з основних принципів міжнародного права, - принципу «суверенної рівності держав». Доводиться констатувати, що подібні явища на практиці відбуваються в деяких міжнародних альянсах, наприклад, альянсах системи Світового банку.