Аналіз участі України в міжнародній торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I Сутність,етапи та показники розвитку торгівлі

1.1 Еволюція розвитку міжнародної торгівлі

1.2 Сутність міжнародної торгівлі та її значення

1.3 Показники та функції міжнародної торгівлі

РОЗДІЛ II Аналіз, проблеми та державне сприяння участі України в міжнародній торгівлі

2.1 Аналіз участі України в міжнародній торгівлі

2.2 Проблеми участі України в міжнародній торгівлі

2.3 Державне сприяння міжнародної торгівлі за участю України

РОЗДІЛ III Основні проблеми та перспективи покращення стану міжнародної торгівлі в Україні на сучасному етапі розвитку економіки

3.1 Проблеми розвитку міжнародної торгівлі

3.2 Новітні шляхи розвитку міжнародної торгівлі в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Дана робота присвячена традиційній та найбільш розвинутій формі міжнародних економічних зв'язків -- зовнішній торгівлі. У першому розділі дуже добре виділена сутність,етапи та функції міжнародної торгівлі.У другому-аналіз,проблеми та сприяння міжнародної торгівлі.Третій розділ відображає шляхи розвитку міжнародної торгівлі. По вартісним масштабам в загальному комплексі світогосподарчих зв'язків зовнішньоторговельний обмін продовжує зберігати ведучі позиції. При цьому все більш динамічно в останні два десятиріччя розширюється обмін між країнами в науково-технічної сфері, росте торгівля традиційними (транспорт, страхування, туризм тощо) та новими (збір, збереження та передача інформації, довгострокова оренда обладнання, консультаційні послуги тощо) послугами, які складають, в свою чергу, сферу ”невидимої” торгівлі, що швидко розвивається.

Ця сфера потребує оновлення торгівельно-політичного інструментарію, тому що митні засоби регулювання стають все менш ефективними, уступаючи місце постійно системі нетарифних бар'єрів. У загальному виді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити. Розвиток і ускладнення міжнародної торгівлі знайшло відображення в еволюції теорій, що пояснюють рушійні сили цього процесу. У сучасних умовах розходження в міжнародній спеціалізації можна проаналізувати лише на основі сукупності всіх ключових моделей міжнародного поділу праці. Якщо розглядати світову торгівлю в плані тенденцій її розвитку, то в наявності з одного боку - явне посилення міжнародної інтеграції, поступове стирання границь і створення різних міждержавних торговельних блоків, з іншого боку - поглиблення міжнародного поділу праці, градація країн на промислово розвиті і відсталі. В історичному плані не можна не відзначити ріст впливу азіатських країн на процеси світової торгівлі, цілком ймовірно в новому тисячоріччі цей регіон займе ведучі ролі у світовому процесі виробництва і реалізації товарів. Маючи майже 48-мільйонне населення, володіючи значними енергетичними ресурсами, досить висококваліфікованими трудовими ресурсами при зниженій вартості робочої сили, Україна являє собою величезний ринок товарів, послуг і капіталів.

Однак ступінь реалізації цього потенціалу в зовнішньоекономічній сфері досить скромна. Частка України у світовому експорті в 2005 р. складала близько 1,5%, а в імпорті - менш 1%. Але якщо роль України у світовій торгівлі невелика, то для самої України значення зовнішньоекономічної сфери досить істотне. Величина експортної квоти України, розрахована на базі паритету купівельної спроможності гривні до долара, склала в 2006 р. 13%, поділяючи між дальнім і ближнім зарубіжжям у співвідношенні приблизно 4:1.

Зовнішня торгівля залишається важливим джерелом надходження інвестиційних товарів, а також відіграє велику роль у постачанні населення України продовольством і різними товарами. Таким чином, у міжнародній торгівлі об'єктами комерційних операцій є матеріально-речовинна продукція та послуги, результати матеріально-речова продукція та послуги, в тому складі результати виробничого і науково-технічного співробітництва, які набувають при обміні вартість, тобто стають товаром. В минулому міжнародна торгівля являла собою обмін між країнами переважно товарами. Сучасна міжнародна торгівля характеризується подальшим зростанням обміну товарами і, разом з тим, стрімким розвитком міжнародного обміну послугами.

РОЗДІЛ І

СУТНІСТЬ, ЕТАПИ ТА ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ ТОРГІВЛІ

1.1 Еволюція розвитку міжнародної торгівлі

Mожна виокремити такі етапи розвитку міжнародної торгівлі:

І -- початковий (з XVIII ст. до першої половини XIX ст.);

II -- друга половина XIX ст. -- початок Першої світової війни (1914р.);

III --період між двома світовими війнами (1914--1939рр.);

IV -- повоєнний (50--60-ті роки);

V -- сучасний (з початку 70-х років).

I Eтап характеризується промисловими революціями, що замінили мануфактурне виробництво великою машинною індустрією в усіх розвинутих країнах. Важка промисловість фактично сформувала світовий ринок і одночасно різко посилила свою залежність від нього. У цей період міжнародна торгівля розвивалась дуже швидкими темпами, чому сприяли такі середовищні чинники:

-залучення нових регіонів земної кулі до міжнародного товарообмін» прогрес у розвитку транспортної системи світу (збільшення загального тоннажу суден; заміна вітрильників пароплавами; відкриття Суецького каналу, що з'єднав Азію з Європою).

-революція в засобах зв'язку (винахід електричного телеграфу; прокладання в 1866 р. трансатлантичного кабелю, що дозволило встановити зв'язок між Америкою та Європою).

Характерною рисою цього етапу є випереджаючі темпи зростання світового товарообороту порівняно з темпами зростання промислового виробництва в світі, що свідчить про велике значення для країн розвитку зовнішньої торгівлі. Головну роль на світовому ринку в цей період відігравала Великобританія, частка якої в обсязі світової торгівлі становила 25 %. Слід зазначити, що за всю подальшу історію світової торгівлі жодній країні не вдавалось досягти такої домінантної позиції на світовому ринку. У 1997р. частка трьох найбільших експортерів світу -- США. Німеччини та Японії -- у світовій торгівлі становила 28,7 %, а Великобританії -- лише 5 %. Основною статтею експорту однієї з найбільших колоніальних держав були текстильні вироби, а ввозились переважно сировина для текстильної промисловості та продовольчі товари з колоній і США.

Суттєвою особливістю даного етапу розвитку міжнародної торгівлі є вивезення товарів, тобто експорт товарів, вироблених на національній території. У сфері регулювання міжнародних торговельно-економічних відносин цей етап характеризується зародженням політики фритредерства (від англ. free trade -- вільна торгівля) -- свободи торгівлі та невтручання держави у підприємницьку діяльність, основним прихильником якої була Великобританія. Одним з найпопулярніших інструментів політики фритрейдерства було зниження мита на товари у взаємній торгівлі, що сприяло збільшенню вивезення англійських товарів за кордон .

Протекціонізм відіграв значну роль у розвитку фабричної та мануфактурної промисловості. Під його «прикриттям» Франція вела конкурентну боротьбу із Великобританією на початку XIX ст. В цілому на даному етапі розвитку світової торгівлі про-ї текціонізм мав захисний характер у країнах Західної Європи та: США, охороняючи їх національну економіку від конкуренції зі розвинутішою промисловістю Великобританії.

IІ Eтап характеризується такими основними середовищними
чинниками:

-науково-технічний прогрес у виробництві товарів, який забезпечив зниження ваги одиниці товару, підвищення якості збереження продукції під час транспортування (консервування, заморожування);-

-подальше вдосконалення транспортних шляхів збільшення до 1900 р. загальної довжини залізничних шляхів майже в 100 разів порівняно з 1840 p.; завершення будівництва Панамського каналу, що з'єднав найкоротшим шляхом Атлантичний і Тихий океани та суттєве вдосконалення якісних характеристик транспортних засобів збільшення місткості, розширення номенклатури: поява спеціалізованих транспортних засобів для транспортування специфічних товарів, збільшення швидкості пересування.Основною особливістю розвитку міжнародної торгівлі на цій стадії стає вивезення капіталу забезпечував як збільшення експорту товарів, так і захоплення вигідних ринків збуту та джерел сировини. За допомогою експорту капіталу фірми посідали ключові позиції в господарстві тих країн, куди вивозився капітал, особливо якщо це були менш розвинуті країни, таким чином забезпечуючи собі отримання високих прибутків., що Цей період став початком формування транснаціональних корпорацій, міжнародних монополій.

Другою особливістю періоду, що розглядається, є динамічніше зростання товарообороту світової торгівлі. Вже у 1880р. він збільшився в 5 разів порівняно із 1850 p., а порівняно з 1800 р. -- у 10 разів. У цей період відбуваються також суттєві зміни в співвідношенні сил на світовому ринку.

Наступною особливістю розвитку міжнародної торгівлі в цей період є також те, що переважна частина світового товарообороту припадала на взаємний товарооборот між невеликою кількістю індустріальне розвинутих країн, жителі яких становили незначну частину населення земної кулі. Так, напередодні Першої світової війни 11 найбільш розвинутих країн (Великобританія, Німеччина, Франція, США, Італія, Японія, Бельгія, Нідерланди, Швеція. Швейцарія, Канада) забезпечували понад 55 % світового експорту, в той час як їх населення становило лише 20 % світового.

За останнє десятиріччя цього етапу (1904-1914 pp.) темпи зростання світової торгівлі уповільнюються, що передусім пояснюється особливостями регулювання зовнішньої торгівлі країн, а саме: посиленням протекціоністських тенденцій, зумовлених зростаючим впливом монополій на зовнішньоекономічну політику своїх держав. При цьому характер протекціонізму змінюється -- із захисного він перетворюється на наступальний, тобто такий, що охороняє від іноземної конкуренції не слабкі галузі національної економіки, а найбільш розвинуті та високомонополізовані.

III Етап деякі фахівці називають «мертвим», або «чорним» періодом у розвитку міжнародної торгівлі. Чверть сторіччя (1914-- 1939рр.), що тривав цей етап, позначені подіями Першої світової війни та її руйнівними наслідками для економік європейських країн, економічними кризами 1920--1921 pp. та 1929--1933 pp., початком формування двох світових систем господарства.

Основні особливості і риси цього етапу можна охарактеризувати таким чином:

-довготермінове і глибоке порушення міжнародних торговельно-економічних зв'язків, зумовлених наслідками світової війни та революції в Росії;

-значне скорочення світового товарообороту внаслідок загальних несприятливих економічних і політичних умов, що спричинили як падіння фізичного обсягу торгівлі, так і зниження світових цін (середньорічний приріст обсягів виробництва індустріальне розвинутих країн становив приблизно 2 %, що вдвічі менше, ніж у 1889-- 1913 pp.; у 1937 р. обсяг світової торгівлі був у 2 рази нижчим за передкризовий 1929р.; на початку Другої світової війни експорт був майже у 1,5 раза меншим, ніж у 1913 p.);

-незмінність товарної структури світового товарообороту (основними товарами залишились сировина, продовольство та паливо, частка яких сягала 60 % світового експорту);

Ускладненню міжнародної торгівлі сприяли також особливості Державного регулювання, а саме: посилення митного протекціонізму та розпад існуючої міжнародної валютної системи, що призвело до виникнення окремих валютних блоків. Останні являли собою валютні угруповання країн, що створювались для забезпечення валютноекономічного пріоритету тієї країни, яка очолювала цей блок, шляхом прикріплення валют країн-учасниць до її «люти. Так, у 1931 р. стерлінговий блок на чолі з Великобританією об'єднав практично всі країни цієї імперії та ряд держав, тісно пов'язаних з нею економічно (Єгипет, Ірак, Португалія). Пізніше до нього приєднались Швеція, Норвегія, Данія, Японія, а згодом -- Німеччина та Іран. Всього до блоку входило 22 країни. Курс національних валют країн-учасниць перебував у залежності від фунта стерлінгів, а стосовно долара і валют країн, що не входили до блоку, та встановлювався у відповідності з курсом фунта до долара та цих валют. Стерлінговий блок у цей період мав найбільший вплив.

У 1933р. був створений доларовий блок, до складу якого ввійшли СТА, Канада та майже всі країни Латинської Америки. У цьому ж році група країн, що дотримувалась золотого стандарту (Франція, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, а згодом -- Італія та Польща), утворили золотий блок, який, однак, розпався у 1936 р. внаслідок введення країнами валютних обмежень та фактичної відмови від золотого стандарту під тиском кризових процесів.

Всередині блоків обмін валютою був вільним, але поза ними діяли обмеження на обмін валют, що врешті-решт призвело до скорочення обсягів міжнародної торгівлі. Комерційні торговельні зв'язки дедалі частіше замінялися кліринговими угодами. Внаслідок цього обсяг міжнародного товарообороту в 1933 р, скоротився порівняно навіть з 1929 р. у 2,8 раза.

Згортанню міжнародної торгівлі сприяло також введення Великобританією в 1932 р. системи пільг (преференцій), механізм якої полягав у тому, що одна країна або група країн встановлюють особливе пільгове (преференційне) мито на товари, яке не поширюється на товари інших країн. Ця система застосовувалась Великобританією, а згодом й іншими країнами для отримання дешевої сировини та продовольства з економічно залежних країн. Преференції широко використовувались у торгівлі з країнами, що входили до валютних блоків.

IV етап. Повоєнний, етап розвитку міжнародної торгівлі дістав ще назву «золотого» -- саме в цей період було досягнуто 7 % щорічного приросту світового експорту. В цей період міжнародна торгівля розвивалась під впливом таких середовищних чинників:

- посилення двох світових систем господарства -- капіталістичної та соціалістичної; у 1947 р. було створено Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ), яка об'єднала такі соціалістичні країни: Радянський Союз (у складі 15 республік), Болгарія, Угорщина, Німецька Демократична Республіка, Польща, Румунія, Чехословаччина;

-розпад колоніальної системи, який почався після Другої світової війни: за ЗО повоєнних років політичну незалежність завоювали більше ніж 100 колишніх колоній і напівколоній, а повна ліквідація колоніальної системи закінчилась у середині 70-х років падінням останньої і найстарішої португальської колоніальної імперії;

-початок формування регіональних економічних інтеграційних угруповань: Рада економічної взаємодопомоги -- міжурядова економічна організація соціалістичних країн Європи, 1947р.; Бенілюкс -- економічний союз Бельгії, Нідерландів та Люксембургу, 1958 p.; Європейська Асоціація вільної торгівлі -- торговельний блок семи західноєвропейських країн (Австрія, Великобританія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцарія та Швеція), 1956 p.; Європейська економічна спільнота (ЄЕС) -- державне об'єднання шести європейських держав (Федеративна Республіка Німеччина, Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург), створене з метою формування спільного ринку шляхом ліквідації митних тарифів і проведення спільних заходів в економічній та соціальній сферах).

Особливістю цього етапу є достатньо високі темпи приросту світового товарообороту і швидше, ніж після Першої світової війни, відновлення як національних економік, так і зовнішньоекономічних зв'язків. Наприклад, за 20 років, починаючи з 1950 p., обсяг світового експорту збільшився майже в 5 разів, а в індустріальне розвинутих країнах -- у 7,5 раза.

V етап - Сучасний, етап розвитку міжнародної торгівлі вже сьогодні можна поділити на два періоди:

-конкуренції двох світових систем господарства -- капіталістичної та соціалістичної (до початку 90-х років);

-глобалізації світової економіки (з початку 90-х років). Кожному із зазначених вище п'яти етапів розвитку міжнародної торгівлі притаманні:

- певні середовищні чинники розвитку;

- особливості, що відтворюють рівень інтернаціоналізації виробництва і роль міжнародної торгівлі у розвитку національних господарств;

-пріоритетні методи регулювання зовнішньої торгівлі більшості країн світу.

З другої половини XX століття помітно проявилася нерівномірність динаміки зовнішньої торгівлі. Це вплинуло на співвідношення сил між країнами на світовому ринку. Домінуюче положення США було похитнуто. У свою чергу, експорт Німеччини наблизився до американського, а в окремі роки навіть перевершував його. Крім Німеччини помітними темпами ріс експорт і інші західноєвропейські країни. У 80-і роки значний ривок у сфері міжнародної торгівлі зробила Японія. До кінця 80-х років Японія стала вибиватися в лідери по факторах конкурентноздатності. У той же період до неї приєдналися «нові індустріальні країни» Азії - Сінгапур, Гонконг, Тайвань. Однак до середини 90-х років США знову виходять на лідируючі позиції у світі по конкурентноздатності. За ними впритул йдуть Сінгапур, Гонконг, а також Японія, що раніше протягом шести років займала перше місце.Поки розвиваються країни в основному залишаються постачальниками сировини, продовольства і порівняно простих виробів готової продукції на світовий ринок. Однак темпи росту торгівлі сировиною помітно відстають від загальних темпів росту світової торгівлі. Таке відставання обумовлюється виробітком замінників сировини, більш ощадливим його використанням, поглибленням його переробки. Промислово розвиті країни практично цілком захопили ринок наукомісткої продукції. Разом з тим, окремі країни, що розвиваються, насамперед «нові індустріальні країни», зуміли домогтися істотних зрушень у реструктуризації свого експорту, підвищення в ньому частки готової продукції, промислових виробів, у т.ч. машин і устаткування. Так, частка промислового експорту країн, що розвиваються, у загальному світовому обсязі на початку 90-х років склала 16.3%.

1.2 Сутність міжнародної торгівлі

Міжнародно економічні відносини (МЕВ)-це сукупність міжнародних економічних зв'язків,що формуються під впливом розвитку продуктивних сил,економічного устрою,політичної орієнтації країн та інших чинників між суб'єктами різних країн.Сутність МЕВ добре розкривають характеристики їх форм. Основною формою економічних відносин між країнами є міжнародна торгівля-торгівля між країнами,яка складається із експорту і імпорту товарів, співвідношення між якими називають торговельним балансом. У статистичних довідниках ООН наводяться дані про обсяг і динаміку світової торгівлі як сум вартості експорту всіх країн світу.В сучасних умовах у міжнародній торгівлі приймають участь всі суб'єкти світового господарства. В її основі лежить міжнародний поділ праці. Розвиток міжнародної спеціалізації виробництва та поглиблення вищеназваного розподілу праці (у виді загального, часткового та одиничного) породжує різноманітність форм і напрямків міжнародної торгівлі. Глибокий вплив на неї справляє науково-технічна революція, що прискорила якісні перетворення всіх елементів продуктивних сил і зрушення в географічній та товарній структурі світових товаропотоків.

Місце міжнародної торгівлі в системі міжнародних економічних відносин визначається тим, що, по-перше, через неї реалізуються результати всіх форм світогосподарських зв'язків - вивозу капіталу, виробничої кооперації, науково-технічного співробітництва. По-друге, розвиток міжнародної торгівлі товарами визначає динаміку міжнародного обміну послугами. По-третє, зростання і поглиблення міжрегіональних та міждержавних взаємозв'язків виступають важливою передумовою міжнародної економічної інтеграції. По-четверте, міжнародна торгівля сприяє подальшому поглибленню міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації господарських зв'язків. Структурні зрушення, що відбуваються в економіці країн під впливом НТР, спеціалізація і кооперування промислового виробництва підсилюють взаємодію національних господарств. Це сприяє активізації міжнародної торгівлі.

Міжнародна торгівля опосередуючі рух усіх міжкраїнових товарних потоків, росте швидше виробництва. Відповідно до досліджень зовнішньоторговельного обороту, на кожні 10% роста світового виробництва приходиться 16% збільшення обсягу світової торгівлі. Тим самим створюються більш сприятливі умови для його розвитку. Коли ж у торгівлі відбуваються збої, сповільнюється і розвиток виробництва. Різноманітна зовнішньоторговельна діяльність підрозділяється по товарній спеціалізації на торгівлю готовою продукцією, торгівлю машинами й устаткуванням, торгівлю сировиною і торгівлю послугами. Міжнародною торгівлею називається оплачуваний сукупний товарообіг між усіма країнами світу.

Однак поняття «міжнародна торгівлям вживається й у більш вузькому значенні: наприклад, сукупний товарообіг промислово розвитих країн, сукупний товарообіг країн, що розвиваються, сукупний товарообіг країн якого-небудь континенту, регіону, наприклад, країн Східної Європи і т.п.

Світові ціни розрізняються в залежності від часу року, місця, умов реалізації товару, особливостей контракту. На практиці як світові ціни приймаються ціни великих, систематичних і стійких експортних або імпортних угод, що укладаються у визначених центрах світової торгівлі відомими фірмами - експортерами або імпортерами відповідних видів товарів. На багато сировинних товарів (зернові, каучук, бавовна й ін.) світові ціни встановлюються в процесі операцій на найбільших світових товарних біржах.В інтересах кожної країни спеціалізуватися на виробництві, у якому вона має найбільшу перевагу і для якого відносна вигода є найбільшою. Національні виробничі розходження визначаються різними факторами виробництва - працею, землею, капіталом, а також різною внутрішньою потребою в тих або інших товарах. Ефект, що робиться зовнішньою торгівлею (зокрема, експортом) на динаміку росту національного доходу, на розмір зайнятості, споживання й інвестиційну активність, характеризується для кожної країни цілком визначеними кількісними залежностями і може бути обчислений і виражений у виді визначеного коефіцієнта - мультиплікатора (множника). Спочатку експортні замовлення безпосередньо збільшать випуск продукції, отже, і заробітну плату в галузях, що виконують це замовлення. А потім прийдуть у рух вторинні споживчі витрати.

У міжнародній торгівлі експортер звичайно виставляє рахунок покупцеві в іноземній валюті, або покупець оплачує товар у валюті своєї країни, що є іноземною для експортера. Часто валютою платежу стає валюта третьої країни, наприклад, доллари США, євро. У зв'язку з цим, однієї з проблем імпортера є необхідність одержання іноземної валюти для здійснення платежу, а в експортера може виникнути необхідність продажу отриманої іноземної валюти за валюту своєї країни. Послуги з продажу і купівлі іноземної валюти за валюту країни експортера або імпортера роблять банки. В Україні це банки з валютною ліцензією.Однак, покупка або продаж іноземної валюти не настільки безпечні для фірми, як може показатися на перший погляд. Причина цьому - нестабільність показників валютних курсів. Можливість несприятливої зміни обмінних курсів іноземної валюти на валютному ринку і є потенційним валютним ризиком для кожного з контрагентів.

Звичайно, у випадку зміни курсів на користь однієї зі сторін це шанс одержати прибуток, однак, небезпека понести збитки, зокрема, для українських організацій у зв'язку з падінням курсу гривні, більш реальна.Відгородити себе від валютних ризиків є можливість у фірм, зовнішньоторговельні платежі і надходження яких здійснюються в одній і тій же іноземній валюті. Однак, обмінний курс іноземної і вітчизняної валюти не буде таїти істотної небезпеки для фірми лише в тому випадку, якщо надходження на валютний рахунок і платежі з його відбуваються узгоджено. Така ситуація можлива за умови, що фірма значною мірою займається й імпортом, і експортом. Більшість же зовнішньоторговельних організацій працює лише по одному з напрямків, тому можливість використання такої схеми обмежена.

1.3 Показники та функції міжнародної торгівлі

Міжнародну торгівлю характеризує велика кількість показників, які можна систематизувати за наступними ознаками:

а) показники обсягів;

б) показники структури;

в) показники динаміки;

г) показники результатів.

Показники обсягів МТ:

1)експорт - це продаж з вивозом за кордон товарів і послуг. До експорту відносять:товари, вироблені, вирощені чи добуті в країні;товари, раніше ввезені з-за кордону, що були перероблені, а також товари, переробка яких здійснювалась під митним контролем.

Реекспорт - продаж та вивіз з країни раніше ввезених на її територію товарів, що не піддавались обробці.

2)імпорт - ввезення в країну товарів та послуг.До імпорту відносять:товари іноземного походження із країни-виробника або країни-посередника;товари для подальшої переробки під митним контролем.

Реімпорт - ввезення раніше вивезених за кордон товарів, які не піддавались обробці, тобто це експортні операції, що не відбулись. Сюди відносять повернення покупцем бракованого товару, повернення товару, що не був проданий через аукціон, повернення товару, не реалізованого через консигнаційні склади. Основною ознакою реімпортних операцій є перетинання вітчизняними товарами митниці двічі: при ввезенні і вивезенні. Товари, що повертаються з виставок і ярмарок, до реімпортуємих не відносяться.

Експорт та імпорт розраховуються кожною країною в натуральних і вартісних показниках. Вартісні показники розраховуються у національній валюті і переводяться в долари США для міжнародного порівняння. Невелика група країн, особливо країни з високою інфляцією, розраховують експорт та імпорт напряму в доларах США. З метою міжнародного порівняння експорт розраховується в світових цінах на момент перетину товаром кордону на базі ФОБ - вільний на борту (FOB - free on board), імпорт - на базі цін СІФ - вартість, страхування і фрахт (CIF - cost, insurance, freight). Оскільки основна частка товарів в міжнародній торгівлі перевозиться морським транспортом, за основу розрахунку цін експорту та імпорту береться транспортування морем.

В результаті відмінності в базі розрахунків сукупна вартість світового експорту статистично буде завжди менше вартості світового імпорту на величину, приблизно рівну сплаті страхової премії на зовнішньоторговий товар, фрахту судна для його перевезення та інших портових зборів.Функції в міжнародній торгівлі.

Міжнародний кредит-це економічні відносини,які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання,використання та погашення позики. Кредитні відносини складаються на принципах: повернення, терміновості,платності,гарантованості.

Функції міжнародного кредиту:

-забезпечення перерозподілу між країнами фінансових і матеріальних ресурсів,що сприяє їх ефективному використанню.

-збільшення нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інших країнах.

-прискорення реалізації товарів у світовому масштабі.

У розвитку світового господарства міжнародний кредит відіграє важливу роль,сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі.Водночас він може призводити і до негативних наслідків,викликаючи диспропорції в економіці країн-кредиторів.Надмірне залучення міжнародних кредитів та їх неефективне використання підриває платоспроможність позичальників внаслідок сплати величезних відсотків за кредит.Зовнішня заборгованість для багатьох країн стала причиною призупинення їх економічного зростання.

СОТ - постійно діюча організація. В наш час СОТ є головною міжнародною організацією, що регулює торгівлю товарами, послугами та інтелектуальною власністю. Це регулювання містить в собі реалізацію узгоджених принципів поведінки країн в міжнародній торгівлі та комплекс заходів, що проводяться під егідою СОТ з участю більшості країн світу. Найбільш важливі принципи, на яких базується міжнародна торговельна система, наступні:

- торгівля без дискримінації;

- лібералізація міжнародної торгівлі;

- застосування заходів, які обмежують імпорт, тільки на основі правил СОТ - відмова країн від використання протекціонізму як засобу торговельної політики;

- передбачуваність торговельної політики;

- сприяння конкуренції.

Найважливішими функціями СОТ є:

-контроль за виконанням угод і домовленостей

-проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами;

-врегулювання торгівельних суперечок;

-огляд національної торговельної політики країн-членів;

-технічне сприяння державами,що розвиваються,з питань,які належать до компетенції СОТ;

-співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.

РОЗДІЛ II

АНАЛЗ,ПРОБЛЕМИ ТА ДЕРЖАВНЕ СПРИЯННЯ УЧАСТІ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ

2.1 Аналіз участі України в міжнародній торгівлі

У соціалістичному минулому Україна підтримувала зовнішньоекономічні зв'язки з 123 країнами світу. З огляду на командно-адміністративну економіку та монополію держави на зовнішньоекономічну діяльність основні рішення щодо розвитку міжнародної торгівлі України приймалися у Москві. 1400 підприємств України, що брали участь у зовнішньоекономічній діяльності, керувалися вказівками, що спускалися їм згори .

Стисло зупинимося на нинішньому стані міжнародної торгівлі України. Після здобуття Україною незалежності її інтеграція у світову економіку виявилася, як і слід було очікувати, болісною. Економіка України включилася у міжнародну торговельну гонку з позицій аутсайдер. На відміну від постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи Україна, як і раніше, залишається експортером передусім сировини та напівфабрикатів. В експорті України переважає металопродукція. Друге місце посідає мінеральна та хімічна продукція. Продукти машинобудування на початку третього тисячоліття становили близько 12%.

Характерною ознакою торгівлі України є висока питома вага бартерних угод. Щоправда , останніми роками з'явилася тенденція до зменшення їх кількості. Найбільші обсяги постачань на бартерній основі припадають на Росію, Білорусь, США, Німеччину і Туркменістан. В експорті з бартерними угодами переважають чорні метали і вироби з них, руди, концентрати, цукор, кондитерські вироби,транспортні засоби, механічне машинне устаткування, органічні хімічні речовини. Бартер у сфері імпорту поширюється на паливно-мінеральні ресурси (у тому числі нафту), електричні й механічні машини, устаткування, каучук, гумові вироби тощо. Слід також звернути увагу на те, що Україна належить до групи 10 найбільших у світі країн експортерів зброї. Позитивним результатом у сфері міжнародної торгівлі України можна вважати набуття досвіду регулювання зовнішньоекономічної діяльності (у тому числі законодавчого). Прийнято, зокрема, Єдиний митний тариф, Антидемпінговий кодекс, Митний кодекс України. Національна нормативно-правова база приводиться у відповідність з міжнародним правом. Лібералізується режим регулювання зовнішньоекономічної діяльності, поступово знижуються тарифи, спрощуються процедури митного контролю.

Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі такі: запаси мінерально-сировинних ресурсів (Україна володіє 5 % світових запасів мінеральної сировини);· сприятливі кліматичні умови і родючі землі;· наявність інфраструктури для надання послуг (зокрема з міжнародного транзиту нафти та газу);· великий потенціал високотехнічних галузей промисловості.На думку фахівців, слід вжити таких заходів для поліпшення зовнішньої торгівлі України: підвищити рівень і якість продукції чорної металургії та важкого машинобудування;· розвивати конкуренто спроможні виробництва аграрно-промислового комплексу;· розвивати експорт ракетної й авіаційної техніки;· розвивати і модернізувати транспортну інфраструктуру;· залучати іноземний капітал для прискорення модернізації;· створювати нові галузі та виробництва (рідкісноземельні метали,комп'ютери, мікроелектроніка тощо);· розвинути міжнародний туризм до світового рівня;· створити маркетингові та сервісні мережі на міжнародних ринках;· збільшити з купівлі за кордоном новітніх технологій для створення нових конкурентоспроможних національних виробництв;·активно впроваджувати міжнародні стандарти і процедури сертифікації;· використовувати політичні та дипломатичні важелі впливу для забезпечення участі України у великих міжнародних коопераційних проектах; належним чином забезпечити інформатизацію зовнішньоекономічної діяльності;·удосконалити фінансові механізми регулювання експорту.

Важливе місце в міжнародній торгівлі займає і машинобудування. Машинобудівний комплекс України об'єднує понад 30 великих галузей та понад 30 підгалузей, що забезпечують не лише потреби побутового споживання населення, а й рівень розвитку решти галузей промисловості. Частка в загальному обсязі експорту машинотехнічної продукції протягом 2004-2006 рр. складає близько 13% і зазнає лише незначних коливань.Серед номенклатури експорту переважають: механічне обладнання, машини та механізми, транспортні засоби, прилади тощо. Традиційними ринками збуту продукції українських машинобудівних підприємств залишаються Російська Федерація, Казахстан та деякі інші країни СНД. Продукція машинобудування України характеризується високим ступенем диференціації продукції. Про це свідчить обсяг внутрішньогалузевої торгівлі вертикально диференційованими товарами, який становить 76,2%.Показники,що комплексно характеризують машинобудівну галузь України, наведено у додатку 1.

Таблиця 2.1

Географічна структура експорту-імпорту товарів

Роки	Всього	Країни СНД	Iншi країни свiту	Європа	Країни ЄС	Азiя	Африка	Америка
Експорт
2004	32666,1	8557,0	24109,1	117643	11009,6	8030,7	1758,0	2544,2
2005	34228,4	10730	23497,8	10881,4	10233,4	8377,4	2393,9	1831,2
2006	38368,0	12663	25704,5	12625,5	12087,9	8133,8	2373,7	2550,9
2007	49296,1	18614	30681,5	14773,8	13916,4	10354	2792,0	2686,3
Імпорт
2004	28996,8	15208,0	13788,8	9887,2	9547,4	2574,0	279,7	966,1
2005	36136,3	17029,3	19107,0	12666,4	12191,9	4644,5	426,2	1265,5
2006	45038,6	20184,6	24854,0	16804,2	16194,6	6071,4	413,0	1465,3
2007	60618,0	25569,5	35048,5	23048,9	22218,7	8942,0	673,1	2255,4

Отже, як видно із таблиці 2.1 за рядом років у порядку зростання відбувається поступове збільшення експорту та імпорту товарів. Так експорт товарів в 2007році становив 49296,1 млн.$ і помітно виріс в порівнянні з 2006 роком на 28,5%, що становив 38368,0 млн.$. Найбільший обсяг експорту вітчизняних товарів в 2007 році був призначений для країн СНД, що в розрахунку склав 18614,6 млн.$, а найменший - для Австралії та Океанії, що складає лише 15,7 млн.$. Аналогічна ситуація відбулась також із імпортом товарів на територію України, який склав в 2007р. 60618,0 млн.$. Дана сума відповідно перевищує обсяг імпорту товарів в 2006р. на 34,6%, що складала 45038,6 млн.$. Найбільший обсяг імпорту іноземних товарів в 2007 році надійшов із країн СНД, що в розрахунку склав 25569,5 млн.$, а найменший - із Австралії та Океанії, що склав лише 128,4 млн.$. Але все ж таки в 2007 році спостерігався негативний платіжний баланс і нажаль імпорт переважав над експортом товарів аж на 11321,9 млн.$.

За 2008 рік платіжний баланс країни залишається негативним і складає -18580926,6тис.$. Експорт вітчизняних товарів з України склав за даний період 66954429,8тис.$, а імпорт ввезених на територію України іноземних товарів склав суму 85535356,4 тис.$. Найбільшу частку в структурі експорту переважає вивезення українських товарів в країни СНД , що складає 23809374,8 тис.$, а найменша частка експорту надходить в Австралію та країни Океанії - лише 63960,1 тис.$. Без сумніву і в імпорті товарів на українську територію найбільшу частку займають теж країни СНД, які імпортували за звітній період товарів на суму 33569424,7тис.$, а найменшу частку знову-ж-таки займають країни Океанії та Австралія - 431680,5 тис.$

Щодо послуг, то на відміну від зовнішньо-торгівельних операцій товарами, сальдо платіжного балансу по послугам є позитивним і складає 2643274,8 тис.$. Експорт послуг за січень-липень 2008 року складає 5681672,5 тис.$, а імпорт дещо меншу суму 3038397,7 тис.$. Найбільшу частку в експорті послуг займають країни СНД 2180775,5 тис.$, а в імпорті країни Європи 1509067,2 тис.$ в той час як найменшу частку як в експорті, так і в імпорті послуг займають країни Океанії та Австралії. Динаміку та структуру розвитку зовнішньої торгівлі за 2008рік наведено в додатку 2.

На малюнку 2.1 відображені всі дані,що стосуються експорту та імпорту України з 2000 по 2009 рік. Таким чином ми бачимо,що найбільш високий відсоток імпорту та експорту було зафіксовано у 2008 році. Що кажучи про щомісячні обсяги зовнішньої торгівлі товарами у 2009-2010 роках,то ці дані відображені в додатку 3.

Мал.2.1 Динаміка обсягів експорту-імпорту товарів і послуг

Обсяг експорту товарів за січень-листопад 2009р. становив 35602,9 млн.дол.США, імпорту - 40417,9 млн.дол., що складало 56,6% та 50,1% від обсягів відповідного періоду попереднього року. Від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 4815 млн.дол. (за 11 місяців 2008р. - мінус 17857 млн.дол.).

Зовнішньоторговельні операції товарами Україна здійснювала з партнерами із 212 країн світу.

До країн СНД експортовано 34% усіх товарів, до країн ЄС - 23,8% (у січні-листопаді 2008р. - відповідно 34,4% та 26,9%).

Російська Федерація залишається найбільшим торговельним партнером України (21,1% експортних та 28% імпортних поставок).

Серед найбільших торгових партнерів у січні-листопаді 2009р. порівняно з відповідним періодом попереднього року зросли експортні поставки до Китаю - у 2,6 раза (за рахунок поставок чорних металів, а також руд, шлаків і золи) та Індії - на 13,1% (за рахунок поставок жирів і олій тваринного або рослинного походження та чорних металів). Зменшився обсяг експорту до Італії та становив 39,5% від рівня 11 місяців 2008р., Туреччини - 42,7%, Польщі - 50,2%, Російської Федерації - 50,6%, Білорусі - 59,4%, Німеччини - 64,9% та Казахстану - 83,1%.

У загальному обсязі експорту товарів порівняно з відповідним періодом 2008р. збільшилась частка зернових культур, механічних та електричних машин, жирів та олій тваринного або рослинного походження. Натомість зменшилась частка чорних металів, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, виробів з чорних металів, добрив, залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання.

Із країн СНД імпортовано 43% усіх товарів, із країн ЄС - 34,1% (у січні-листопаді 2008р. - відповідно 39,5% та 33,6%). Зменшились обсяги імпорту товарів із усіх найбільших торгових партнерів. Імпортні поставки з Китаю становили 47,2%, Польщі - 47,9%, Німеччини - 51,7%, Білорусі - 55%, Російської Федерації - 60,5%, Казахстану - 68,3%, Узбекистану - 81,9% від обсягів січня-листопада 2008р.

У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, електричних машин, полімерних матеріалів, пластмас, фармацевтичної продукції, паперу та картону. Зменшилась частка механічних машин, наземних транспортних засобів, крім залізничних, чорних металів.

Основу товарної структури зовнішньої торгівлі України, як і раніше, становлять мінеральні продукти, недорогоцінні метали та вироби з них, механічні та електричні машини, продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості, продукти рослинного походження.

За 11 місяців 2009р. експортовано давальницької сировини на 35,3 млн.дол. Імпортовано готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, на 39,2 млн.дол. У той же час в Україну надійшло іноземної давальницької сировини на 1552,4 млн.дол. Експортовано готової продукції з давальницької сировини на 2474,1 млн.дол. Географічну структуру зовнішньої торгівлі України товарами за 2009 рік наведено у додатку 4.

У січні-лютому 2010р. експорт товарів становив 6396,3 млн.дол. США, імпорт - 7052,6 млн.дол. Порівняно з січнем-лютим 2009р. експорт збільшився на 24,7%, імпорт - на 20,7%. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 656,3 млн.дол. (за січень-лютий 2009р. - негативне 711,6 млн.дол.).

Зовнішньоторговельні операції товарами Україна здійснювала з партнерами із 185 країн світу.

До країн СНД було експортовано 33,6% усіх товарів (у січні-лютому 2009р. - 32,3%), до країн ЄС - 22,8% (у січні-лютому 2009р. - 26,3%).

Російська Федерація залишається найбільшим торговельним партнером України (24,1% експортних та 39,7% імпортних поставок).

Збільшився експорт товарів до всіх основних країн-партнерів: Туреччини - на 66%, Російської Федерації - на 56,3%, Індії - на 53,1%, Польщі - на 36,5%, Білорусі - на 29,1%, Німеччини - на 27,6%, Італії - на 17,1%.

У січні-лютому 2010р. основу товарної структури зовнішньої торгівлі України складали мінеральні продукти, недорогоцінні метали та вироби з них, механічні та електричні машини, продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості, продукти рослинного походження.

У загальному обсязі експорту товарів за січень-лютий 2010р. порівняно з відповідним періодом попереднього року збільшилась частка енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, механічних машин, жирів та олій тваринного або рослинного походження, руд, шлаків та золи, залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання, добрив. Натомість зменшилась частка чорних металів, зернових культур, електричних машин, виробів з чорних металів.

Із країн СНД імпортовано 46,3% усіх товарів, з країн ЄС - 29,3% (у січні-лютому 2009р. - відповідно 44,6% та 29,9%).

Збільшились проти січня-лютого 2009р. обсяги імпортних поставок з Азербайджану (у 121,6 раза, за рахунок поставок нафти сирої), Російської Федерації (у 2,4 раза), Китаю (на 56,9%), Білорусі (на 55%), Італії (на 54,5%), Польщі (на 9,6%), Німеччини (на 7,8%).

У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка електричних машин, фармацевтичної продукції, полімерних матеріалів, пластмаси, чорних металів, паперу та картону. Зменшилась частка енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, наземних транспортних засобів, крім залізничних, їстівних плодів та горіхів, цитрусових. Ці дані наведені у додатку 5.

2.2 Проблеми участі України в міжнародній торгівлі

Проблеми підвищення ефективності зовнішньоекономічної політики держави набувають на сучасному етапі виняткового значення.

Це пов'язано, по-перше, з рядом факторів внутрішнього характеру: знаходженням економіки країни на перехідному етапі до ринкової системи господарювання,яка перебуває в ситуації об'єктивної незбалансованості структури економіки і її повільної структурної перебудови; надмірною енерго і ресурсоємністю галузей народного господарства;низькою конкурентоспроможністю національного виробництва; поступовим занепадом науково-технічного і високотехнологічного промислового потенціалів та ін.

По-друге, це обумовлено системою зовнішніх факторів: надмірною (від 20 до 90%) залежністю економіки України від монопольних імпортних ринків постачання стратегічно важливих товарних позицій (енергоносіїв,сировинних та інших матеріальних ресурсів) для життєво важливих галузей виробництва;- наявністю тисяч українських підприємств,задіяних у виробничих циклах,кінцева продукція яких виробляється за межами України;високою залежністю процесу структурного та технологічного реформування економіки України від різних форм зовнішніх джерел фінансування;відсутністю розвинутої зовнішньо торговельної інфраструктури (інформаційної,законодавчої, маркетингової, організаційної, трейдерської, біржової,виставочної,рекламної тощо); зберіганням Україною статусу «торговельного аутсайдера» у світовій торгівлі через відсутність повного чи асоційованого членства у Світовій організації торгівлі (СОТ),Європейському Союзі (ЄС), Центрально-Європейській асоціації вільної торгівлі (ЦЕФТА) та інших торговельно-інтеграційних угрупованнях системи ГАТТ СОТ, а через це слабкою конкуренто захищеністю зовнішньоекономічної діяльності України в умовах жорсткої конкурентної боротьби на міжнародних ринках товарів, капіталів і послуг; певним тиском інших країн на зовнішньо-економічну діяльність України через прямі та побічні форми різноманітних торговельних, інвестиційних торговельно-стандартних,фіто санітарних,технологічних,фінансових обмежень.

З іншого боку, не удалося досягти помітних успіхів на шляху інтеграції в ЄС. Угода про партнерство і співробітництво(червень 1994 року)не полегшила доступу українського текстилю, металу й аграрної продукції на європейські ринки.А в загальній стратегії ЄС відносно України (грудень 1999 року)нічого не говориться про створення зони вільної торгівлі.

Негативні фактори розвитку зовнішньої торгівлі України обумовленні,-насамперед, низьким темпом економічних перетворень, що негативно позначається на нашій участі в міжнародному поділі праці.В умовах твердої конкуренції на світових ринках відставання України від ведучих держав збільшується;більш сильні конкуренти поступово витісняють нашу країну в «сіру» зону третього світу. Необхідно створити організаційні макроекономічні передумови для майбутнього включення в європейські економічні структури (насамперед заохотити створення здатних до масштабної міжнародної кооперації великих фірм,фінансово-промислових груп).Ще одним завданням початкового етапу є гармонізація законодавства України,що регулює зовнішньоекономічні,коопераційні відносини та створює для них загальне економічне середовище, з вимогами системи ГАТТ/СОТ і початком пристосування до вимог гармонізованого та уніфікованого законодавства ЄС.

Проблема заборгованості та можливі шляхи її розв'язання.Однією із складних міжнародних фінансових проблем виступає проблема заборгованості країн,що розвиваються,при послабленні уваги до проблеми раціонального використання отриманих ресурсів,погіршення економічного стану більшості цих де ржав через світову економічну кризу 1980-1982 рр. тощо. Все це різко загострило на початку 80-х років увесь комплекс проблем, пов'язаних із заборгованістю цих країн,створивши ситуацію «кризи боргів».Причинами кризи також стали невеликі розміри внутрішніх заощаджень, від'ємне сальдо зовнішньоторговельних операцій;значний імпорт капіталі за відсутності власних ресурсів та інші. До початку 70-х років сума боргу була відносно невеликою і представлена головним чином була кредитами іноземних держав та міжнародних фінансових інститутів(МВФ,СБ та регіональних банків розвитку).Більшість таких позик здійснювалися на пільгових умовах, з низькою відсотковою ставкою і використовувались на реалізацію конкретних проектів розвитку та оплату імпорту інцестицій і товарів. В кінці 70-х - на початку 80-х років становище змінилося, до процесу кредитування країн,що розвиваються,підключилися комерційні банки. Вони скористалися надлишком “нафтодоларів” країн-членів ОПЕК.Кредити надавалися для покриття дефіциту платіжних балансів і підтримки експортних галузей. За даними Світового Банку нараховується 16 країн з високим рівнем заборгованості: Бразилія, Мексика, Аргентина, Венесуела, Польща.За період з 1970 по 1996 роки зовнішній борг країн, що розвиваються, зріс з 68,4 млрд дол. до 2,3 трлн дол. Тільки на обслуговування цього боргу витрати складали на початку 90-х років 169 млрд дол. Значна частина боргів набула репутації безнадій них. Виник “вторинний ринок боргів”, на якому зі знижкою (30% номінальної вартості)оберталися банківські вимоги до боржників.Обсяг торгівлі борговими зобов'язаннями на початку 90-х років перевищив 100 млрд дол. Реструктурування боргів країн, що розвиваються, у 80-90-ті роки зменшило гостроту боргової проблеми. В останні роки значно поліпшилися показники обслуговування боргу в багатьох країнах Латинської Америки, Азії. Залучення іноземного капіталу збільшує ресурси економічного розвитку, але зростання зовнішнього боргу породжує проблему його обслуговування, яка включає: амортизацію (виплату основної суми); виплату відсотків. Зобов'язання по обслуговуванню зовнішнього боргу виконуються або за рахунок експортної виручки і скорочення імпорту, або шляхом нових позик за кордоном. Для вирішення проблеми заборгованості країни були вимушені брати нові позики, а також - звернутися за допомогою до стабілізаційної програми МВФ, умови якої включають 4 компоненти: 1)відміна або лібералізація валютного та імпортного контролю;2)зниження обмінного курсу місцевої валюти;3)жорстока внутрішня антиінфляційна програма(контроль за кредитами банків,за видатками державного бюджету,за дефіцитом державного бюджету,за ростом заробітної плати,зняття контролю за цінами);4)стимулювання іноземних інвестицій і відкриття економіки країни світовому господарству.Однак,боргова проблема ще залишається предметом занепокоєння.

2.3 Державне сприяння міжнародної торгівлі за участю України

На сьогодні одним із головних пріоритетів зовнішньоекономічної політики України щодо інтеграції у світову економіку є вступ до Світової організації торгівлі (СОТ). До основних позитивних наслідків приєднання України до СОТ можна віднести зростання обсягів експорту та пожвавлення виробництва у певних галузях економіки. Таке зростання буде наслідком зменшення тарифних i нетарифних обмежень для українських товарів на світових ринках і витрат на транспортування товарів національного походження, враховуючи свободу транзиту товарів територією країн -- членів СОТ. При цьому буде забезпечено кращі умови захисту українських виробників шляхом справедливого вирішення торговельних спорів i відповідного скорочення дискримінаційних заходів, що застосовуються до українських експортерів.

Іншим позитивним моментом є те, що вітчизняні підприємства будуть учасниками міжнародної торгівлі на більш стабільних і передбачуваних умовах, маючи при цьому доступну інформацію щодо законодавства та правил у галузі торгівлі в інших країнах. Створення таких умов буде наслідком поширення на вітчизняні підприємства принципів, норм i стандартів СОТ, апробованих протягом десятиріч у багатьох країнах світу, та відповідної трансформації українського законодавства. У подальшому ці умови сприятимуть збільшенню іноземних інвестицій в економіку держави.

Набуття Україною членства в СОТ -- необхідний практичний крок на її шляху до європейської інтеграції. Так, виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною i Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, більшість статей якої грунтуються на принципах СОТ, реалізація положень Спільної стратегії ЄС щодо України i запровадження зони вільної торгівлі з ЄС неможливі без вступу України до СОТ у найближчій перспективі. При цьому вступ до СОТ забезпечить передбачуваний розвиток торговельно-економічних стосунків України з країнами Центральної, Східної та Західної Європи i країнами Балтії.