Аналіз участі України в міжнародній торгівлі

Згідно зі статтею XII Марракеської угоди про заснування СОТ вступ у СОТ відбуватиметься на умовах, узгоджених між урядом держави-заявника і СОТ. На відміну від приєднання до інших міжнародних організацій, вступ у СОТ - це насамперед справа переговорів. Сьогодні Україна дісталася завершального етапу вступного процесу. Проведено 17 офіційних і чимало неформальних  засідань Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ .

На останньому засіданні, 25 січня 2008 року, члени Робочої групи ухвалили «вступний пакет» України: Звіт Робочої групи, розклади зобов'язань з доступу до ринку товарів і послуг, проект рішення Генеральної ради і протоколу про вступ. 5 лютого 2008 року вступний пакет розглянула і затвердила Генеральна ради СОТ. Президент України та Генеральний директор Світової організації торгівлі підписали Протокол про вступ України в СОТ. 10 квітня 2008 року Верховна Рада України ухвалила закон № 250-VI «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі»:

«Верховна Рада України постановляє:

Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (981049), підписаний у м. Женеві 5 лютого 2008 року, ратифікувати (додається)». 16 квітня 2008 року Президент України підписав закон про ратифікацію Протоколу, і того ж дня Міністерство закордонних справ направило СОТ повідомлення про це. З цього дня пішов відлік 30 днів - офіційного терміну від повідомлення про ратифікацію до членства в СОТ.16 травня 2008 року Україна стала 152-м членом Світової організації торгівлі.

Нині Україна, яка впевнено заявляє про себе на міжнародному політичному рівні, повинна активніше виявляти свої можливості в економічному плані. Як свідчить світовий досвід, зайняти гідне місце на світовому ринку можна, здійснюючи такі кроки: по-перше, вступити у Всесвітню торгову організацію; по-друге, виробляти продукцію, що має попит на ринку, але дешевшу, ніж в інших; по-третє, створювати нові високотехнологічні та високоякісні товари, що випереджують попит. У сучасних умовах Україна зобов'язана розвивати нову державну стратегію, створювати нову модель торгово-економічних відносин, в основі яких - єдність виробництва, експорту та імпорту в процесі кругообігу та обігу капіталу, розширеного відтворення. Важливу роль має відіграти гнучка система протекціоністських заходів,які дадуть змогу впевненіше та захищеніше почувати себе вітчизняним підприємствам-експортерам.

РОЗДІЛ III

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОКРАЩЕННЯ СТАНУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

3.1 Проблеми розвитку міжнародної торгівлі

Зовнішня торгівля має важливе значення у формуванні тенденцій економічної динаміки України, тому зусилля щодо її регулювання і надалі посідатимуть вагоме місце у системі заходів щодо подолання кризових явищ та посткризового відновлення економіки. Інтенсифікація процесу входження України у світове співтовариство зумовлює потребу впровадження узгодженої експортної стратегії як цілеспрямованої довготривалої системи дій держави на внутрішньому та зовнішніх ринках, орієнтованих на забезпечення сталого розвитку та вдосконалення структури вітчизняного експорту. Місце експорту в формуванні економічної динаміки є значним, а отже він має перетворитися на чинник структурної перебудови вже у коротко та середньостроковій перспективах. Зовнішня торгівля традиційно є одним із найпотужніших чинників економічного зростання України.

До основних структурних проблем вітчизняної зовнішньої торгівлі належать наступні:

* Різке збільшення від'ємного сальдо зовнішньоторговельного обороту.

*Низька диверсифікація товарного експорту, що визначається домінуванням в експорті товарів з низьким вмістом доданої вартості, високою чутливістю українського експорту до різких змін кон'юнктури світового ринку.

*Невигідна спеціалізація України на світовому ринку, зокрема на ринках ЄС, та втрата традиційних ринків у СНД, хоча урядова програма «Український прорив» наголошує на відданості інноваційній моделі розвитку, насправді,економіка і її зовнішньоекономічна складова мають характерні ознаки господарства сировинного типу - державна підтримка концентрується на базових галузях.

*Зростання залежності загальної торговельної динаміки від коливань динаміки експорту недорогоцінних металів - оскільки металургія протягом останніх 17 років перебуває на провідних позиціях економіки, а експорт металопродукції становить 40-45 % загального експорту товарів, коливання цін на світовому ринку металів позначаються на всій економіці.

*Висока енергоємність експортованої продукції України, що визначає її відносну неконкурентоспроможність на зовнішніх ринках.

*Невідповідність значної кількості вітчизняної продукції міжнародним стандартам - понад 8000 технічних стандартів України не гармонізовано з міжнародними стандартами, внаслідок чого 90 % вітчизняної продукції не може бути експортовано до країн ЄС.

*Висока ймовірність застосування обмежувальних протекціоністських заходів у зовнішній торгівлі країнами - основними торговельними партнерами України в рамках їх антикризової політики.

Щоб покращити стан сучасної міжнародної торгівлі треба виконати деякі зміни,а саме:

*Посилити економічну складову міждержавних регіональних об'єднань, в яких бере участь Україна.

*Укласти двосторонні міждержавні угоди з основними торговельними партнерами України щодо спрощення митних процедур і активізації боротьби з контрабандою.

*Активізувати співпрацю зі структурами СОТ щодо реалізації позитивного потенціалу членства України.

*Посилити активність торговельно-економічних місій України за кордоном, зокрема роботу щодо скасування антидемпінгових санкцій проти України.

*Використати можливості для активізації зовнішньої торгівлі, які відкриваються завдяки проведенню фінальної частини європейського чемпіонату з футболу в 2012 році - розбудови в кооперації з іноземними партнерами сучасної інфраструктури (доріг, готелів, стадіонів), імпорту в Україну сучасного устаткування, Соціально-економічний розвиток України 57 створення спільних підприємств для випуску спортивного інвентарю, одягу, атрибутики для українського і закордонного споживача, що має сприяти, зокрема, збільшенню обсягів випуску продукції української легкої промисловості.

*Забезпечити спрощений процедурний режим для експорту продукції вітчизняного машинобудування.

*Сприяти динамічному розвитку експорту сільськогосподарської продукції шляхом удосконалення інфраструктури транспортування та зберігання, налагодження належної сертифікації продукції, гармонізованої відповідно до норм ЄС, причому Україні слід приєднатися до групи 37 країн, що готують проект рішень у галузі сільського господарства в рамках Дохійського раунду СОТ.

3.2 Новітні шляхи розвитку міжнародної торгівлі в Україні

Перспективи та основні напрями подальшого розвитку зовнішніх економічних зв'язків України з урахуванням їх світової і регіональної геополітичної структури можуть бути визначені таким чином.

Якщо проаналізувати перспективи розвитку зовнішньоекономічних відносин з країнами колишнього СНД та Балтії,то можна сказати наступне.

Пріоритетним завданням для України є забезпечення взаємовигідних і стабільних економічних зв'язків з країнами СНД, які утворили Економічний союз, та з країнами Балтії. Через створення умов для ефективних торговельних відносин з цими країнами можна прискорити досягнення стабілізації у вітчизняному виробництві. Проте актуальність розвитку цих відносин не зменшуватиме значення розвитку економічних зв'язків з іншими країнами світу.

Зовнішньоекономічні зв'язки з цією групою країн будуть розвиватися переважно на двосторонній основі з одночасним вдосконаленням торговельних режимів на засадах взаємної рівності і спрямовуватимуться на:

-поліпшення торговельного режиму з Російською Федерацією;

-продовження і вдосконалення різних форм торговельно-економічних, коопераційних, інвестиційних двосторонніх стосунків з іншими країнами -- членами Митного союзу (Казахстан, Киргизстан, Білорусь);

-поглиблення торговельних та інших форм економічних відносин з країнами, які не є членами Митного союзу (Узбекистан, Туркменістан, Грузія, Вірменія); створення за участю цих країн товарно-транспортних ліній з мінімальним використанням транзитних територій третьої країни (через море - залізниця - автотранспортні шляхи);

-розвиток і поглиблення різнобічного торговельно-економічного співробітництва з Молдовою шляхом обопільної реалізації усіх переваг угоди про вільну торгівлю двостороннього Митного союзу;

-забезпечення стабільних поставок в Україну на взаємовигідних умовах паливно-сировинних товарів відповідно до потреб народного господарства. З цією метою вживатимуться заходи для збільшення експорту українського капіталу, насамперед у формі прямого інвестування відповідних підприємств нафтогазодобувної та гірничодобувної промисловості країн СНД, освоєння розташованих на їхніх територіях окремих родовищ на основі концесій;

-створення спільних підприємств, транснаціональних компаній, спеціалізованих і кооперативних виробництв на базі угод про спільну діяльність;

-відновлення і зміцнення виробничих зв'язків по кооперації на базі традиційної внутрішньо та міжгалузевої спеціалізації; формування і розвиток нових зв'язків на основі спільного використання прогресивних технологій;

-розвиток прямих договірних економічних зв'язків з окремими суб'єктами (регіонами) Російської Федерації, насамперед з такими, як Тюмень, Комі, Карелія, Якутія, Башкортостан, Татарстан, Далекий Схід, де зосереджено паливно-енергетичні ресурси, які становлять інтерес для традиційного експорту України;

-забезпечення конкурентоспроможності традиційних вітчизняних товарів (продукції агропромислового комплексу і чорної металургії, машин, устаткування) на ринках країн СНД і Балтії; збільшення ступеня інтеграції з країнами Балтії шляхом створення умов для ефективної реалізації режиму вільної торгівлі та посилення через ці зв'язки торговельно-економічних відносин з країнами Центральної і Північної Європи.

Що ж стосується відносин з Європейським союзом,то можна зазначити,розвиток цих відносин з ЄС у довгостроковій перспективі, з огляду на геополітичний, геоекономічний і історичний європейський статус України, має залишатися одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України. Метою розвитку зовнішньоекономічних відносин України з ЄС є забезпечення економічної інтеграції господарства України у загальноєвропейський економічний простір. Це значною мірою залежить від реалізації положень Угоди про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною та Тимчасової угоди про торгівлю.

Основними пріоритетами мають стати:

-трансформація політичного визначення України як держави з перехідною економікою до юридичного закріплення її статусу в законодавстві ЄС з метою отримання відповідних торговельно-економічних, фінансово-кредитних, інвестиційних преференцій;

-розширення доступу українських товарів, зокрема таких важливих, як текстиль, продукція металургійної промисловості та сільського господарства на європейські ринки;

-підтримка ефективних національних товаровиробників шляхом вдосконалення міжнародно-правового механізму захисту їх інтересів, зокрема через укладення відповідних галузевих угод; зняття існуючих бар'єрів у торгівлі та поглиблення виробничої кооперації;

-гармонізація економічного законодавства відповідно до стандартів Європейського Союзу та світової системи торгівлі ГАТТ/СОТ з урахуванням національних економічних інтересів і специфіки економіки України.

Основним етапом на шляху набуття Україною повноправного членства в ЄС має стати створення економічних і правових передумов для початку переговорів про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

Далі розглянемо розвиток відносин з країнами «Великої сімки».

Розвитку відносин з цією групою найбільш розвинутих країн приділятиметься значна увага, оскільки саме вони є потенційно найважливішими постачальниками нових технологій і високотехнологічних виробів, а також найпотужнішим джерелом інвестицій.

Пріоритети співробітництва з чотирма з них (Великобританія, Італія, Франція, Німеччина) збігаються з їх визначенням стосовно країн ЄС.

Розвиток зв'язків з США і Канадою має бути спрямований насамперед на реалізацію і розвиток тих угод і домовленостей, які були досягнуті протягом 1994--1996 рр., а саме:

-трансформація політичного визначення України як країни з перехідною економікою в юридичний статус з отриманням усіх преференцій, що випливають з цього;

-отримання постійного і повноосяжного статусу найбільш сприятливої нації (РНБ) з метою запобігання дискримінаційних обмежень у торгівлі;

-врегулювання питань щодо обмеження доступу ряду товарів українського походження на північноамериканський ринок (метали, феросплави, ядерні матеріали, текстиль тощо).

Співробітництво з Японією спрямовуватиметься в першу чергу на залучення інвестицій у ті ефективні галузі, де Україна здатна брати участь у загальносвітовій спеціалізації (зокрема, електрозварювальна техніка, штучні алмази, надтверді матеріали, окремі рідкісноземельні метали), а також на спільне проведення науково-технічних досліджень і впровадження їх результатів у виробництво.

Доцільно активно розвивати співробітництво в рамках глобальних науково-технічних проектів, які здійснюються «сімкою» на основі міжнародної кооперації, в тому числі у сферах енергетики, агропромислового комплексу, космосу, екології, охорони здоров'я, транспорту, зв'язку, інформатики, фундаментальних наук.

Значну увагу приділяється і на розвиток відносин з Країнами Центральної Європи.

Структуру економіки України та країн цього регіону (Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, Болгарія, Румунія, СРЮ, Хорватія, Македонія, Словенія, Албанія) сформовано відповідно до вимог колишньої РЕВ. Це обумовлює необхідність співпраці між ними з подальшим створенням зон вільної торгівлі з найбільш розвинутими країнами регіону, насамперед з країнами Центральноєвропейської асоціації вільної торгівлі.

Зовнішньоекономічна політика України стосовно цієї групи країн повинна передовсім передбачити відновлення таких пріоритетів:

-ефективних традиційних зв'язків, міжнародної спеціалізації і кооперування, зокрема у металургії, транспортному і сільськогосподарському машинобудуванні, хімічній та легкій промисловості;

-раціональних контактів у сфері науки і техніки, особливо з проблем розроблення нових матеріалів і технологій, біотехнології, проблем фізики низьких температур, ядерної фізики тощо.

Перспективним напрямом співробітництва має стати участь у спільних конференціях, програмах.

Державна політика в прикордонних областях стимулюватиме розвиток пріоритетних напрямів зовнішньоекономічної діяльності з метою використання вигідного розташування прикордонних територій. Основним напрямом транскордонного співробітництва стане здійснення обміну товарами та робочою силою, координація робіт у сфері охорони навколишнього природного середовища, спільного використання інфраструктурних об'єктів, інформаційного обміну тощо.

Що ж стосується Індії та Китаю,то вони є одним із головних суб'єктів міжнародної торгівлі для України. Але подальше збільшення масштабів торгових операцій повинно доповнюватися розвитком виробничої кооперації з ефективним використанням фінансово-економічних можливостей Китаю, дешевої сировини для легкої, харчової і хімічної промисловості -- з Індії, а також науково-технічного потенціалу України. Необхідним є пошук резервів для значного збільшення експорту української продукції машинобудування і передових технологій на взаємовигідній основі, насамперед для реконструкції об'єктів, споруджених за часів колишнього СРСР.

Серед інших країн світу Україна співпрацюватиме і розширюватиме економічні зв'язки з країнами Північної (Єгипет, Марокко, Туніс та ін.) і Західної Африки (зокрема, Гвінейською Республікою), з іншими арабськими державами Середземномор'я, а також з Ізраїлем, з В'єтнамом, Індонезією та країнами Близького та Середнього Сходу.

Перспективи подальшого розвитку та вдосконалення зовнішніх економічних зв'язків України пов'язані з проведенням єдиної зовнішньоекономічної політики держави, реалізацією її економічних інтересів і безпеки, проникненням та зміцненням позицій національного товаровиробника на зовнішніх ринках товарів та послуг, посиленням конкурентоспроможності української продукції, збільшенням її експорту, надходжень іноземних інвестицій, здійсненням контролю за надходженням в Україну валютних цінностей, захистом прав і законних інтересів України, вітчизняних та зарубіжних суб'єктів господарської діяльності.

ВИCНОВКИ

Важливим фактором розвитку національної економіки є зовнішньоекономічні зв'язки. Для деяких країн зовнішня торгівля - це єдина можливість отримати той чи інший товар, відсутній в її межах. Але завдяки міжнародному поділу праці кожна країна може зосередитися на виробництві тих товарів, що вона може виробляти ефективніше і дешевше у порівнянні з іншими країнами.

Опора на власні сили - це політика, при якій будь-яка держава прагне не допускати перевищення імпорту над експортом, жорстко контролюючи рух товарів і послуг або ж капіталу через свої кордони. Такої політики, як правило, дотримуються тоталітарні країни, політичні режими яких намагаються максимально обмежити зовнішні контакти своїх громадян.

Нерідко опора на власні сили знаходить своїх прихильників серед певної частини населення, які вважають, що слаборозвинена країна може потрапити в залежність від високорозвиненої і не буде обмежувати себе, виходячи з наявних ресурсів. Кожна країна повинна жити і розвиватися, спираючись на свої засоби але все ж таки жодна країна не може досягнути якихось серйозних результатів в економічному і соціальному розвитку, якщо вона не буде вдаватися до використання вигод міжнародного обміну.

Вигода від зовнішньої торгівлі полягає і в тому, що вона дозволяє порівняти економічні умови країн немов би їхній розвиток. При цьому одні країни звільняються від напруги виробництва, а інші одержують зовнішній імпульс для економічного процесу. Будь-які обмеження зовнішньої торгівлі негативно відбиваються на економіці країни, однак це зовсім не означає що вона не повинна бути об'єктом державного регулювання.

Розвинена зовнішня торгівля загострює конкуренцію між товаровиробниками, змушуючи їх закривати неконкурентні і шукати прибуткові виробництва, покращувати організацію праці і т.д. Тому хоча населення в цілому і виграє, становище певних галузей виробництва може погіршитися. Роздержавлення зовнішньої торгівлі в ході просування до ринку носить необхідний характер.

В ідеалі ринок повинен саме визначати, які продукти будуть експортуватися і які імпортуватися. В цьому випадку немає необхідності в тому, щоб держава повністю регламентувала зовнішньоторговельну діяльність підприємств. В справі переходу до ринкових структур без сильного впливу держави не можна обійтися, бо на цьому етапі важливо оптимізувати експортні і імпортні групи товарів і послуг.

Проаналізувавши стан справ, що склалися в міжнародній торгівлі і міжнародних економічних відносинах в другій половині нашого сторіччя можна прийти до наступних основних висновків:

Збільшення експорту у порівнянні з імпортом завдяки дії мультиплікатора буде мати для країни експансіоністський ефект. Якщо до цього в країні мали місце безробіття і надлишкові потужності, то результатом стане розширення зайнятості і збільшення випуску продукції. Якщо ж в країні спостерігалася інфляційна напруга, то вона тільки посилиться.

Політика розорення сусіда, якою характеризувався період депресії 30-х років і шляхом якої кожна нація намагається марно експортувати безробіття за межу, б'є по цій нації другим кінцем.

Міжнародний банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський Спільний ринок - все це найбільш важливі фактори, що відіграли позитивну роль в розвитку міжнародної торгівлі у 20-му сторіччі на шляху до вільних економічних зв'язків і співробітництва.

Слід відмітити, що домінуючим напрямком у відносинах між країнами світового співтовариства є шлях до найбільш вільної торгівлі, що не визнає жодних штучних перегон.

В роботі була зроблена спроба розглянути особливості нинішньої міжнародної торгівельної політики України, зовнішньоекономічні проблеми і можливі шляхи їхнього розв'язання з максимальною вигодою для нашої держави.В підсумку я прийшла до висновку, що без наявності відповідних конкурентних переваг Україні нічого й думати про завоювання будь-яких ніш, а тим більше про зайняття лідируючого положення на світових ринках.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

міжнародна торгівля україна

1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Динаміка основних показників машинобудівної галузі України в 2004-2009рр.

Динаміка та структура розвитку зовнішньої торгівлі за 2008рік

Щомісячні обсяги зовнішньої торгівлі товарами у 2009-2010 роках

Географічна структура зовнішньої торгівлі

України товарами за 2009 рік

Географічна структура зовнішньої торгівлі України товарами за січень-лютий 2010 року

Размещено на Allbest.ru