Дослідження системи державного регулювання інвестиційного клімату в Республіці Польща та розробка напрямів її адаптування в Україні

74

7

УКООПСПІЛКА

Львівська Комерційна Академія

Кафедра міжнародних економічних відносин

Факультету міжнародних економічних відносин

Спеціальності 803.0403

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

на тему:

“Дослідження системи державного регулювання інвестиційного клімату в Республіці Польща та розробка напрямів її адаптування в Україні”

(на прикладі Львівської області)

Виконала:

Студентка групи 682

Мацько І.Я.

Науковий керівник

професор, д.е.н.

Мокій А.І.

Львів-2005



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади державного регулювання інвестиційної діяльності

1.1 Теоретичний аспект поняття інвестиційного клімату

1.2 Законодавчі умови режиму іноземного інвестування

1.3 Аналіз методів оцінювання інвестиційної привабливості регіонів

Висновки до розділу

Розділ 2. Особливості параметрів національного інвестиційного клімату

2.1 Державне регулювання прямих і портфельних інвестицй України

2.2 Макрорівень інвестиційної діяльності України

2.3 Інвестиційна діяльність Львівської області

Висновки до розділу

Розділ 3. Особливості державного регулювання інвестиційної діяльності республіки Польща

3.1 Інфраструктура іноземного інвестування

3.2 Спеціальні економічні зони Польщі та їх вплив на інвестиційний клімат

3.3 Регулювання державної системи інвестиційної діяльності Польщі і адаптування її в Україні

Висновки до розділу

Висновки

Список літератури

Додатки



План

1. Теоретичні засади державного регулювання інвестиційної діяльності

1.1 Теоретичний аспект поняття інвестиційного клімату

1.2 Законодавчі умови режиму іноземного інвестування

1.3 Аналіз оцінювання інвестиційної привабливості регіонів

2. Особливості параметрів національного інвестиційного клімату

2.1 Державне регулювання прямих і портфельних інвестицій України

2.2 Макрорівень інвестиційної діяльності України

2.3 Інвестиційна діяльність Львівської області

3. Особливості державного регулювання інвестиційної діяльності в Республіці Польща

3.1 Інфраструктура іноземного інвестування

3.2 Спеціальні економічні зони Польщі та їх вплив на інвестиційний клімат.

3.3 Регулювання державної системи інвестиційної діяльності Польщі і адаптування її в Україні



Вступ

В наш час переважають негативні оцінки сучасного інвестиційного клімату України фахівцями, науковцями, працівниками управління різних наукових рівнів. Це вимагає глибокого наукового дослідження інвестиційного клімату, розробки та реалізації низки заходів з метою його поліпшення. Теоретичні та методологічні аспекти інвестиційного клімату (зокрема України та її регіонів) розглядалися такими економічними вченими та економістами як: Євстратова, Бланка І.А., Кіслая А.Н., Біленький П.Ю, Писаренко С.М., Даниленко А.А., Музиченько А.С. та інші. Також цікавим є факт періодичного опублікування інвестиційного рейтингу інвестиційного клімату України чи регіонів такими провідними економічними журналами як (Fortune, The Economist).

Для більшості країн актуальними і практично значущими для інвестора є оцінки інвестиційного клімату (інвестиційної привабливості ) регіонів. Напрацьовано різні методичні підходи і відповідний інструментарій такої оцінки.

В економічній літературі питання пов'язані з проблемами інвестиційного клімату та іноземного інвестування найчастіше висвітлюються в таких економічних виданнях як: “Формування ринкових відносин України” , Міжгалузевий науково-технічний журнал “Проблеми науки”, “Фондовий ринок”, “Економіка та держава”, Вісник антимонопольного комітету України “Конкуренція”, “Обзор украинского рынка”, “Регіональна економіка”, ”Фінанси України, “Зовнішньоекономічний кур'єр” та інші.

Інвестиційна сфера , капітальне будівництво основних виробничих фондів, що є матеріальною основою безпосередньо процесу відтворення суспільного продукту, відчули найбільший вплив негативних наслідків реформ - зменшення обсягів ресурсів капітального будівництва перевищило показники падіння виробництва в економіці країни в декілька разів, знижена інвестиційна активність в базових галузях народного господарства. В таких умовах відновлення інвестиційного потенціалу та повноцінного відтворення основних виробничих фондів є найбільш пріоритетним завданням серед усіх інших цілей господарської політики.

Існує тісний зв`язок між обсягами інвестицій в економіку та темпами росту національного доходу, валового внутрішнього продукту, продуктивності суспільної праці. А оскільки темпи росту валового внутрішнього продукту та національного доходу визначають рівень соціально-економічного розвитку, то першочерговим завданням уряду є підтримання інвестиційної активності. За допомогою інвестицій здійснюється структурна перебудова економіки і формування на цій основі важливих макроекономічних пропорцій - відтворювальних, галузевих, вартісних і т.д. Шляхом централізованого інвестування і самоінвестування під впливом дії економічних стимуляторів глобального і локального характерів здійснюються певні пропорції, як правило, в напрямі прогресивних структурних зрушень, здійснюється перехід з екстенсивного на інтенсивний шляхи розвитку країни, формується оптимальна для економіки даної країни і її ресурсних можливостей структура суспільного виробництва.

Тому вимоги до кількісних та якісних інвестиційних параметрів в сучасних умовах значно посилюються.

Мова йде про той комплекс проблем, який повинен запустити механізм економічного зростання, основою якого повинна стати радикальна модернізація, суть якої полягає в економічному, технічному та технологічному оновленні, що вимагає концентрації її ресурсів на розвиток потенціально конкурентоспроможних виробництв, до яких належить і галузь телекомунікацій. Важливу роль для дослідження даних процесів відіграє визначення методів фінансування інвестиційної діяльності.

Все це обумовлює актуальність теми дослідження, вибір мети та цілеспрямованості проведеного дослідження.

У нашій магістерській роботі, ми намагалися:

- проаналізувати сучасні тенденції розвитку сектора іноземного інвестування в Україні;

- виявити проблеми, що перешкоджають функціонуванню іноземних компаній та спільних підприємств;

- визначити конкретні механізми усунення перешкод, що гальмують формування інвестиційного середовища та діяльність підприємств з іноземними інвестиціями в Україні.

Інтерес до цих важливих проблем і зумовив вибір теми даної дипломної роботи, яка написана в результаті опрацювання літературних джерел, низки законодавчих та статистичних даних, даних отриманих з мережі INTERNET.

Об'єктом дослідження магістерської роботи є інвестиційний клімат України, предметом - фінансово-економічні параметри формування інвестиційного клімату.

Мета даної магістерської роботи - дослідити систему регулювання інвестиційного клімату Республіки Польща та розробити напрями її адаптування для України. Для досягнення поставленої мети при воконанні магістерської роботи необхідно було розв'язати низку завдань:

- розкрити суть поняття інвестиційний клімат ;

- охарактеризувати законодавчі умови режиму іноземного інвестування в Україні;

- проаналізувати метод оцінювання інвестиційної привабливості регіонів;

- зробити аналіз припливу іноземних інвестицій в Україну;

- розрахувати метод інвестиційної привабливості для Львівської області;

- проаналізувати сучасний стан іноземного інвестування Львівської області;

- розкрити інфраструктуру іноземного інвестування Польщі;

- дослідити вплив Спеціальних економічних зон Польщі на інвестиційний клімат;

- порівняти середовища інвестиційної діяльності України та Польщі.

Під поняттям "інвестиційний клімат" розуміють ступінь сприятливості ситуації, що складається в тій чи іншій країні (регіоні, галузі) для ймовірного надходження інвестицій в цю країну (регіон, галузь). Як синоніми терміна "інвестиційний клімат" вживаються терміни "діловий клімат", "підприємницький клімат", "ділове середовище". Вживання означених словосполучень у ролі синонімів є некоректним, бо, як було вже зазначено, підприємницька (бізнесова) діяльність є ширшою за інвестиційну.

Сприятливий інвестиційний клімат - це об`єктивна передумова фінансування інвестиційної діяльності на мікрорівні.

Не слід також забувати, що чим менше імідж країни відповідає очікуванням інвестора, тим нижче оцінюється інвестиційний клімат і тим на більші поступки й пільги мусить погоджуватися держава для залучення капіталів. І навпаки, поліпшення інвестиційного клімату дозволяє державі послідовно знижувати пільги, вирівнюючи їх до міжнародних стандартів, і створювати конкурентний інвестиційний ринок.

Така привабливість є ключовою умовою залучення зовнішніх інвестицій в економіку держави, регіону, галузі або окремого підприємства.

У зв'язку з цим найважливішим завданням державного управління на цьому етапі є поліпшення та стабілізація інвестиційного клімату як країни загалом, так і окремих регіонів. Проблема інвестицій стала однією з самих , якщо не самою гострою в економіці України. Цілком природно, що за 11 років незалежності таку глобальну проблему як інвестування вирішити неможливо - ні теоретично, ні практично. Потрібно буде ще чимало років та зусиль дослідників, щоб відповісти на питання , які ставить життя перед практичною економікою та економічною наукою. Але є ключові питання , розкривати які необхідно вже сьогодні.

Стан інвестиційної діяльності безпосереднім чином відображається в основних показниках соціально-економічного розвитку країни. Інвестиції дозволяють впроваджувати новітні науково-технічні досягнення та на цій основі швидко підвищувати ефективність виробництва, забезпечувати вирішення соціальних проблем та високий рівень зайнятості населення .

Важливою функцією інвестицій є забезпечення зростання та якісного вдосконалення основного капіталу підприємств. Таке зростання та вдосконалення здійснюється на рівні окремих підприємств і характеризує в першу чергу відтворювальний рівень мікроекономіки. Проте, суспільне виробництво складається з взаємопов`язаних індивідуальних кругообігів, і їх вища і досконаліша будова впливає на загальний макроекономічний рівень відтворення.



Розділ 1. Теоретичні засади державного регулювання інвестиційної діяльності

1.1 Теоретичний аспект поняття інвестиційний клімат

Останнім часом в наукових публікаціях, в засобах масової інформації і навіть в побуті оперують поняттям “інвестиційний клімат”. Для того, щоб зрозуміти його зміст, необхідно спочатку вияснити, що означають такі поняття, як “інвестиція”, “інвестор”, “інвестиційна політика”, “інвестиційний процес” тощо. Перед тим, як говорити про інвестиційний клімат розглянемо більш детально зміст названих понять.

Терміном «інвестиції» позначається багатозмістовне поняття. Так, під інвестицією розуміють покупку акцій або облігацій з розрахунком на деякі фінансові результати. В широкому розумінні інвестиції забезпечують механізм, необхідний для фінансування росту та розвитку економіки країни. У більш вузькому розумінні під інвестицією переважно розуміють довгострокове вкладення капіталу у власній країні чи за кордоном в підприємства різних галузей, у підприємництво, справу, діло, інноваційні проекти, соціально-економічні програми, а інвестор - це вкладник - особа, організація чи держава, що здійснює інвестицію. Отже, інвестиції можуть бути державні, які утворюються із засобів державного бюджету чи державних фінансових джерел; іноземні - ті, що вкладаються зарубіжними інвесторами, іншими державами, іноземними банками, компаніями, підприємцями; приватні, які утворюються із засобів приватних, корпоративних підприємств і організацій, громадян, включаючи як власні, так і залучені кошти [3,C.9-17].

Розрізняють виробничі інвестиції, які направляються на нове будівництво нових та реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств, та інтелектуальні інвестиції, які вкладаються в створення інтелектуального, духовного продукту. Інвестиції бувають контролюючими (прямі інвестиції, які забезпечують володіння понад 50 % голосуючих акцій іншої компанії) і неконтролюючими (інвестиції, які забезпечують менше, ніж 50 % акцій іншої компанії).

Інвестиції - це будь-який інструмент, в який можна вкласти гроші, з розрахунком на збільшення їх вартості або забезпечити позитивну величину прибутку.

Незалучені грошові кошти не є інвестицією, так як цінність готівкових грошей може бути “з'їдена” інфляцією, та вони не можуть забезпечити ніякого доходу. Якщо ту ж суму помістити на ощадний рахунок до банку, то їх можна назвати інвестицією, так як рахунок гарантує деякий дохід. Існують різні форми вкладення капіталу, які розрізняються за рядом факторів: в цінні папери та нерухомість, в боргові зобов'язання, акції та опціони, з меншим та більшим ризиком, на короткочасний та довгочасний строк, прямі та непрямі.

Для того, щоб мати повноцінне уявлення про суть інвестиції, спочатку звернемось до основних понять, розглянемо структуру інвестиційного процесу, його учасників, типи інвесторів а також інвестування.

Цінні папери, або фондові цінності - це інструменти вкладання грошей, які представляють собою боргові зобов'язання або забезпечують право участі в компанії в якості власника, право покупки або продажу долі в компанії. Майнові вкладення - це вкладення в реальні активи компанії або реальне власне майно. Реальні активи - це земля, будівлі та все те, що “прив'язане” до землі. Реальне власне майно - це золото, антикваріат, мистецькі твори та інші колекційні предмети[4, С. 315-325]

Доцільно було б виділити два основних види інвестицій : прямі інвестиції - це форма вкладень, яка дає інвестору безпосереднє право власності на цінні папери та майно. Також прямими інвестиціями, називають, вкладення капіталу, при якому інвестор навпростець придбав правлення активами у вигляді фондових або майнових цінностей; портфельні інвестиції - це капіталовкладення ресурсів до портфеля, інакше кажучи, набір цінних паперів або майнових цінностей. Наприклад, інвестор може придбати акцію взаємного фонду, який представляє собою диверсифікований набір цінних паперів, що випускаються іншими фірмами. Зробивши цю покупку, інвестор не буде мати право на управління активами окремо взятої компанії, але буде мати частку у портфелі.

Як правило ми вважаємо що, інвестиції є пов'язані або з інтересами кредитора, або з участю в капіталі в якості власника. Боргові цінні папери, як вкладення в нематеріальний актив, представляють собою ресурси, виданні в борг з обміном на право отримання прибутку у вигляді відсотків, та зобов'язань боржника повернути суму вчасно. Звичайно, інвестор придбає право участі в капіталі компанії, купуючи цінні папери, знайомі нам під загальною назвою - акції. Опціони не відносяться ні до боргових інструментів, ні до дольових. Опціони - це цінні папери, які дають інвесторам право придбати інший цінний папір або актив, по заздалегідь встановленій вартості по закінченні домовленого строку [1,C.56-60].

Доцільно було б поділяти інвестиції і за ступенями ризику, а саме: високоризикові та малоризикові інвестиції. Інвестиції з низьким рівнем ризику - це вкладення, які вважаються безпечним засобом для отримання прибутку. Інвестиції з високим рівнем ризику - це вкладення, які вважаються спекулятивними з точки зору гарантії отримання прибутку. Спекуляція - це операція придбання та продажу фінансових інструментів, вартість та прибутковість яких, у майбутньому, будуть невизначеними величинами.

На нашу думку важливим є також термін дії інвестицій. За яким інвестиції поділяються на довгострокові та короткострокові. Строк дії короткострокових інвестицій зазвичай становить один рік; довгострокові інвестиції розраховані на строк більше року або, як, наприклад, звичайні акції, зовсім не обмежуються строком. Прикладом короткострокового вкладення є депозитний сертифікат зі строком шість місяців, а облігації зі строком погашення 20 років - інструмент довгострокового вкладення.

В цілому інвестиційний процес - це механізм, що об'єднує попит та пропозицію, тобто тих, хто пропонує гроші, і тих, хто пред'являє попит на інвестицію. Звичайно, обидві сторони зустрічаються в фінансових інститутах або на фінансовому ринку. Іноді, при угоді з майновими цінностями, продавці та покупці вступають в угоду на пряму. Фінансові інститути - це такі організації, які приймають вкладення та дають залученні гроші в борг або інвестують в інших формах. Фінансові ринки - це механізм, який служить для укладання угод зводить разом тих, хто має гроші, з тими, хто їх шукає. Ринкова ціна - це ціна, яка зрівнює інтереси продавців та покупців. Ринок капіталів - це довгостроковий фінансовий ринок, на якому переважають різні форми угод з цінними паперами. Грошовий ринок - це сегмент фінансового ринку, де ресурси купують та продають на короткий строк [3,C.141-149].

Слід не забувати, що головними учасниками інвестиційного процесу є держава, компанії та фізичні особи, при чому, кожний з них може брати участь в інвестиційному процесі як на стороні попиту, так і на стороні пропозиції.

В цілому держава - це чистий споживач грошових ресурсів, це означає, що держава більше використовує ресурси, ніж дає. Подібно державі, компанії, в цілому, являються чистими покупцями грошових ресурсів. Фізичні особи - це чисті постачальники грошей, інакше кажучи, вони дають інвестиційному процесу більше, ніж беруть. Оскільки, держава та компанії є чистими покупцями грошових ресурсів, роль індивідуальних інвесторів у наданні грошей для фінансування економічного росту та розвитку, дуже велика та значна.

На наш погляд доцільно розрізняти інституціональних та індивідуальних інвесторів. Інституціональні - це спеціалісти, робота яких полягає в управлінні чужими грошима. В свою чергу, індивідуальні - це інвестори, які розпоряджаються своїми власними ресурсами.

Інвестування - це процес розміщення грошей в тих чи інших фінансових інструментах з розрахунком на підвищення їх вартості, або отримання позитивної величини прибутку.

З нашої точки зору інвестиції завжди дають віддачу, через значний термін після вкладання.

В основі інвестиційних процесів лежить:

- інвестиційна діяльність (вкладання коштів, інвестування, а також сукупна діяльність по вкладанню грошових засобів та інших цінностей в інвестиційні проекти і забезпечення віддачі вкладень);

- інвестиційна політика (складова частина економічної політики, що проводиться державою і підприємствами у вигляді встановлення структури і масштабів інвестицій, спрямованих на їх використання, джерел отримання з врахуванням необхідності обновлення основних засобів і підвищення їх технічного рівня);

- інвестиційна співпраця (вид міжнародних економічних відносин, метою яких є раціональний розподіл ресурсів, досягнення державами більш високих результатів в економіці за рахунок переваг участі в міжнародному поділі праці, обновленні технологічної структури виробництва тощо);

інвестиційний менеджмент (управління інвестиціями в конкретну галузь економіки чи в розвинені компанії, підприємства).

Зазначимо, що в зв'язку з поганим інвестиційним кліматом в сучасній Україні управління інвестиційними процесами є надзвичайно складним, тому що інвестиційна діяльність в умовах кризи є слабкою; інвестиційна політика - нестабільною, що пов'язане з законодавчою базою, податковою політикою тощо; інвестиційна співпраця - назріваючою, а інвестиційний менеджмент - інерційним.

Формування управління інвестиційними процесами, його зміцнення, розгортання і подальший розвиток слід починати з кардинального поліпшення інвестиційного клімату, тобто з суттєвого підвищення інвестиційної аттрактивності (привабливості) території України в цілому, яке залежить від якнайшвидшого забезпечення стабільності законодавчої бази, покращання податкової політики шляхом зниження податків і зменшення мит, посилення боротьби із злочинністю та із зменшенням обмеження на приватну власність для іноземців. Крім того, необхідно враховувати регіональні особливості і відмінності у інвестиційній привабливості [5,C.178-184].

Протікання інвестиційних процесів в економіці країни, їх характер, інтенсивність та результативність, а також управління ними залежить від інвестиційного клімату, що сформувався в державі, тобто від стану правового, фінансового, соціально-економічного та суспільно-політичного середовища в її межах., яке зумовлює ту чи іншу ступінь привабливості для інвестицій.

Слід пам'ятати, що управління інвестиційними процесами залежить і від величини інвестицій.

Інвестиційний клімат, на думку деяких вчених , визначається інвестиційним потенціалом (об'єктивні, переважно кількісні умови інвестування) та інвестиційним ризиком ( переважно політичні, економічні та соціальні характеристики щодо ймовірності втрати інвестицій чи доходу від них [3,C.252-253].

Інші дослідники визначають інвестиційний клімат як сукупність політичних , правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують інвестиційну діяльність вітчизняних та іноземних інвесторів та сприяють їй.

Російські дослідники інвестиційний клімат пов'язують з рівнем розвитку інвестиційного потенціалу, який складається з окремих потенціалів, а саме :

- ресурсного-сировинного (середньозважена забезпеченість балансовими запасами основних видів природних ресурсів);

- виробничого (сукупний результат господарської діяльності населення);

- інфраструктурного (економічне становище та географічне положення регіону і його інфраструктурна забезпеченість);

- інтелектуального (освітній рівень населення);

- інституційного (рівень розвитку провідних інститутів ринкової економіки);

- інноваційного (рівень впровадження досягнень науково-технічного прогресу)[5,C.178-192].

Таким чином, ми можемо стверджувати що, інвестиційний клімат є сукупністю чинників економічного, правового, соціального характеру, які беруть участь до уваги власники майнових та інтелектуальних цінностей, ухвалюючи рішення про інвестування. Значну роль у формуванні сприятливого інвестиційного клімату відіграють органи державного управління інвестиційною діяльністю. Їхнє завдання - забезпечити системність дій усіх гілок влади на різних рівнях управління з метою усунення протиріч реалізації політики залучення інвестиційних ресурсів у національну економіку й ефективного їх використання.

Свідоме формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні потребує залучення управлінського ресурсу на макрорівні. Це зумовлює необхідність зміни мети застосування рейтингової оцінки інвестиційної привабливості регіонів. Основною метою рейтингової оцінки інвестиційного клімату на сьогодні є залучення прямих іноземних інвестицій у певний регіон, галузь, які розвиватимуться тільки тоді, якщо умови для інвестування покращаться. Це означає, що основним завданням оцінки інвестиційного клімату є активізація зусиль органів законодавчої та виконавчої влади з покращення законодавчих, організаційних, соціально-економічних тощо умов інвестиційної діяльності. Але поки що ефективність діяльності цих суб'єктів інвестиційного процесу недостатня, оскільки інвестиційний клімат економіки змінюється еволюційним шляхом, що може подовжити просте відтворення в Україні за інших рівних умов до 18-25 років [2 ].

Одна з перших комплексних методик оцінки інвестиційної привабливості регіонів України розроблена під керівництвом І.А. Бланка. Вона передбачає ранжування регіонів (областей) за п'ятьма синтетичними(узагальненими) показниками з урахуванням їх значущості:

1. рівень загальноекономічного розвитку регіону (7 аналітичних показників) - 35 %;

2. рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону (5 аналітичних показників)- 15 %;

3. демографічна характеристика регіону (4 аналітичних показники) -15 %;

4. рівень розвитку рин7кових відносин і комерційної інфраструктури регіону (6 аналітичних показників) - 25 %;

5. рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків (4 аналітичних показники) - 10 % [3,C.249].

Схему оцінки інвестиційного клімату тієї чи іншої країни у загальному вигляді ілюструє додаток А.

Необхідними умовами політико-правового середовища для розвитку іноземної інвестиційної діяльності слід розглядати:

- політичну стабільність;

- позитивне ставлення до іноземних інвестицій;

- наявність нормативно-правових регуляторів, їх надійність і доступність.

Рівень політичної стабільності в Україні залежить від масштабів і темпів політичних та економічних перетворень у контексті створення демократичної правової держави з соціально-орієнтованою ринковою економікою.

Незавершеність і непослідовність проведення ринкових перетворень-основний стримуючий чинник у формуванні сприятливого щодо іноземної інвестиційної діяльності економічного середовища. Принципового значення мають проблеми власності, тісно пов'язані з порядком приватизації. Вирішальне значення для залучення іноземних інвесторів має податкова політика приймаючої країни, перебуваючи фактично в нац3іональному режимі діяльності, іноземні підприємці відчувають на собі крайню нестабільність і недосконалість податкової системи відсутність єдиної законодавчої та нормативної бази оподаткування. Невідповідність законів і підзаконних актів, які регулюють податкові відносини. Намагаючись вирішити проблему податкового тиску та адміністративного контролю, господарюючі суб'єкти переносять відносини між споживачем та виробником, а також свої доходи у “тіньовий” сектор економіки, величина якого за різними підрахунками становить до 60% валового внутрішнього продукту. Чинне законодавство України не передбачає компенсації від впливу інфляції та девальвації національної валюти на прибуток іноземного інвестора; складним і невигідними є процедури репатріації прибутку, хоча таке право законодавчо задеклароване.

Неприйнятною для іноземних інвесторів є цінова політика з фіксованим регулюванням, наприклад цін на газ, нафту, електроенергію.

1.2 Законодавчі умови режиму іноземного інвестування в Україні

З метою створення належних умов для ефективного залучення іноземного капіталу в економіку України та збільшення його обсягів значна увага приділяється питанням удосконалення законодавчої та нормативної бази щодо державного регулювання процесів іноземного інвестування.

В Україні практично створено основи законодавчої бази, яка регулює діяльність іноземних інвесторів. На сьогодні базовим законодавчим актом, який визначає особливості питань іноземного інвестування, є Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.96 року № 93/96-ВР. Цей Закон відмінив дію Закону України "Про іноземні інвестиції" від 13.03.92 N 2198-XII, Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" від 20.05.93 N 55-93 та Закону України "Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні" від 17.12.93 № 3744-XII, але в ньому були збережені у повному обсязі державні гарантії захисту іноземних інвестицій, що надавалися іноземним інвесторам на території України у відповідності з цими законодавчими актами. Зокрема, іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів в разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. При цьому іноземному інвестору гарантується адекватна і ефективна компенсація. Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій , бездіяльності або не належного виконання державними органами України чи посадовими особами передбачених законодавством обов`язків щодо іноземного інвестора.

В разі припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його інвестиції в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Якщо в подальшому спеціальним законодавством про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені вищезазначеним Законом, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством, на вимогу іноземного інвестора, застосовуються гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені Законом України "Про режим іноземного інвестування" [7].

Законом України "Про режим іноземного інвестування" для іноземних інвесторів в Україні встановлено національний режим, тобто надані рівні умови діяльності із вітчизняними інвесторами.

Іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції в Україну у вигляді будь-яких цінностей, зокрема конвертованої валюти, будь-якого рухомого або нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав, акцій, облігацій, інших цінних паперів, прав інтелектуальної власності, включаючи авторські права, права на винаходи, ноу-хау, тощо. Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України. При цьому, іноземні інвестори самі визначають найбільш прийнятну для них форму здійснення інвестицій: шляхом створення юридичної особи, що повністю належить іноземному інвестору, чи за їх частковою участю, або на підставі договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність, укладених з українськими підприємствами.

Підприємствами з іноземними інвестиціями вважаються будь-які підприємства чи організації, створені відповідно до законодавства України, у статутному фонді яких іноземна інвестиція складає не менше десяти відсотків. Якщо при здійсненні іноземного інвестування між іноземними інвесторами і державою виникають спори з питань державного регулювання іноземних інвестицій та діяльності підприємств з іноземними інвестиціями то відповідно до вищезгаданого Закону такі спори підлягають розгляду в судах України.

Об`єктами інвестиційної діяльності, відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" забороняється інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Відповідно до Закону України "Про правовий статус іноземців" іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України. Іноземці є рівні перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної незалежності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин. Іноземці зобов`язані поважати та дотримувати Конституції і законів України. Іноземці мають право займатися в Україні інвестиційною, а також зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності, передбаченими законодавством України. Іноземці можуть відповідно до законодавства України мати у власності будь-яке майно, успадкувати і заповідати його, а також мати особисті немайнові права. Законодавством України іноземцям гарантуються недоторканість особи, житла, невтручання в особисте і сімейне життя, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, повага їх гідності нарівні з громадянами України. Іноземці, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.95 № 1074 визначені Правила в`їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію.

Законом України від 17.02.2000р. №1457 "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб`єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" встановлено що на території України до суб`єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов`язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Цей Закон не поширюється на правовідносини, визначені Законом України "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні". Указом Президента України від 7.07.98 р. №748 "Про деякі питання іноземного інвестування" врегульовані питання здійснення іноземних інвестицій у формі придбання державних боргових зобов`язань, що надасть можливість забезпечити захист іноземних інвестицій, вкладених в цінні папери, та підвищить інвестиційний рейтинг України [79].

Законом України від 15 липня 1999 року №977 "Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності" визначено, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів), або їх вивезені за межі митної території України.

Можна стверджувати, що внесені іноземні інвестиції, а також договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора підлягають реєстрації у порядку, визначеному постановами КМУ від 7 серпня 1996 року № 928 "Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій" та від 30 січня 1997 року № 112 "Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора". Цими документами визначено процедуру реєстрації, державні органи, що її здійснюють, перелік необхідних для реєстрації документів, терміни видачі реєстраційних посвідчень, тощо. Незареєстровані інвестиції не дають права на отримання гарантій їх захисту та будь-яких пільг, встановлених Законом України "Про режим іноземного інвестування". Спираючись на Закон України "Про режим іноземного інвестування" ми можемо побачити , що введено новий порядок пропуску через кордон майнових іноземних інвестицій. Статтями 18 і 24 цього Закону передбачено, що внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, звільняється від обкладення митом. Пропуск майна, що ввозиться на територію України як іноземна інвестиція, здійснюється на підставі виданого підприємством простого векселя на суму ввізного мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. У разі фактичного зарахування вказаного майна на баланс підприємства у період, на який надається відстрочення платежу, що підтверджено податковою інспекцією за місцем знаходження підприємства, вексель погашається і ввізне мито не справляється [7].

Слід пам'ятати, що, якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна. Порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження зазначеного майна затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 року № 937. Відповідно до статті 19 вищезазначеного Закону підприємства з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації своєї продукції (робіт або послуг).

Слід не забувати, що продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва відповідно до порядку встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року № 1061 "Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями".

Законом України "Про угоди про розподіл продукції" створені сприятливі стабільні умови для інвестування пошуку, розвідки та видобування корисних копалин в Україні. З метою реалізації положень Закону України "Про розподіл продукції" Кабінетом Міністрів України прийняти постанови від 16.03.2000 №509 "Про затвердження Положення про Міжвідомчу комісію з організації укладання та виконання угод про розподіл продукції" та від 28.04.2000 №741 "Про використання частини виробленої продукції, що залишається у власності держави відповідно до угод про розподіл продукції", від 12.07.2000 №1119 "Про утворення Міжвідомчої комісії з організації укладання та виконання угод про розподіл продукції".

Законом України від 16.07.99 №997 "Про концесії" визначено поняття та правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна, а також умови і порядок її здійснення з метою підвищення ефективності використання державного і комунального майна. З метою реалізації положень Закону України "Про Концесії" Кабінетом Міністрів України прийнято постанови від 11.12.99 №2293 "Про затвердження переліку об`єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію" та від 18.01.2000 №72 "Про реєстр концесійних договорів", від 12.04.2000 №639 "Про затвердження Методики розрахунку концесійних платежів", від 12.04.2000 №642 "Про затвердження Положення про проведення концесійного конкурсу та укладання концесійних договорів на об`єкти права державної і комунальної власності, які надаються у концесію", від 12.04.2000 №643 "Про затвердження Типового концесійного договору" від 13.07.2000 №1114 "Про Положення про порядок визначення об'єктів концесії, яким можуть надаватись пільги щодо концесійних платежів, дотації і компенсації та умови їх надання".

Статтею 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 28.03.1991р. надано право створення комерційних банків за участю іноземних юридичних та фізичних осіб. Національний банк України видає ліцензію на створення таких банків. Порядок видачі ліцензії визначається Національним банком України відповідно до законодавства України. Законом України "Про науково-технічну інформацію" від 25.06.1993р. передбачається право іноземних юридичних та фізичних осіб, а також осіб без громадянства інвестувати розвиток сфери науково-технічної інформації України відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про власність" іноземні інвестори є суб`єктами права власності і вправі мати на території України у власності будинки, споруди, інше майно соціально-культурного та виробничого призначення. При цьому законодавчими актами може бути встановлено види майна, що не може перебувати у власності юридичних осіб інших держав та міжнародних організацій.

Ми вважаємо, що важливим кроком на шляху аграрної реформи та активізації підприємництва стало прийняття 06.10.98 у новій редакції Закону України "Про оренду землі", який встановлює можливість розвитку такої організаційної форми в сільському господарстві, як приватно-орендні підприємства. Орендарями землі можуть бути як українські так і іноземні фізичні та юридичні особи. З метою створення умов для ефективного використання землі, стимулювання підприємницької діяльності, заохочення інвестицій 19.01.99 прийнято Указ Президента "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення", та підготовлено відповідний проект закону. Передбачено продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для фізичних і юридичних осіб, в тому числі, підприємств з іноземними інвестиціями. На виконання вищезгаданого Указу постановами Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 року №440 затверджено порядок подання заяви (клопотання) про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення та форму державного акта на право власності на землю та від 16.06.1999 №1050 методику експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення. Указ Президента України від 23 липня 1998 року № 817 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" направлений на удосконалення порядку здійснення комплексного контролю за діяльністю суб`єктів підприємництва з метою запобігання втручання державних органів у підприємницьку діяльність та зменшення кількості перевірок. На виконання вищезгаданого Указу Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29 січня 1999 р. N 112 якою затверджено Порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами [87].

У відповідності із статтею 20 Закону України "Про режим іноземного інвестування" підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки згідно із законодавством. Разом з тим, для окремих суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної діяльності. Тобто, законодавство надає можливість створювати у виключних випадках більш сприятливих умов реалізації важливих для економіки України проектів із залученням прямих іноземних інвестицій. Прикладом практичної реалізації вищезазначеної норми може служити Закон України "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні" від 19 вересня 1997 року № 535/97-ВР, який визначив умови, необхідні для підтримки і розвитку автомобілебудування.

Крім того, у відповідності із Законом України "Про режим іноземного інвестування" спеціальний режим інвестиційної діяльності може бути встановлений на територіях спеціальних (вільних) економічних зон. Створення таких зон є одним із елементів інвестиційної політики, що надає можливість на основі збільшення надходжень інвестицій, у тому числі іноземних, до окремих регіонів України сприяти прискоренню соціально-економічного розвитку цих територій, поліпшенню використання природно-господарського потенціалу, залученню і впровадженню нових технологій, насиченню внутрішнього ринку високоякісною продукцією, тощо.

Таким чином, у порядку експерименту з метою вироблення нових підходів до здійснення економічних реформ в Україні та впровадження нових форм підприємницької діяльності Указом Президента від 30.06.95 № 497/95 створена Північнокримська експериментальна економічна зона Сиваш", яка діє на території Красноперекопського та Армянського районів Автономної Республіки Крим з лютого 1996 року. Сьогодні у цій зоні реалізується 24 інвестиційних проектів, загальна вартість яких складає 55 млн. дол. США. З метою створення нових робочих місць та працевлаштування персоналу, що вивільняється у зв'язку із закриттям гірничодобувних та інших підприємств на території Донецькій області Законом України від 24.12.98 № 356-XIV "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" на строк 60 років створено спеціальні економічні зони "Донецьк" та "Азов".

Зазначимо також , що важливою подією було - на термін до 1 січня 2020 року на території Львівської області в адміністративно-територіальних межах Яворівського району (за винятком територій військового полігону та військових частин) створено спеціальну економічну зону "Яворів" (Закон України "Про СЕЗ "Яворів" від 15.02.98 № 402-XIV).

Відповідно до Закону України від 04.02.99 № 420-ХIY "Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець" з метою стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності, спрямованої на збереження і ефективне використання природних лікувальних ресурсів курорту Трускавець, відповідну зону створено в адміністративно-територіальних межах міста Трускавець Львівської області на строк 20 років. Законом України від 03.06.99 № 721 "Про спеціальну економічну зону "Славутич" з метою створення нових робочих місць для працевлаштування персоналу Чорнобильської АЕС, що вивільняється у зв`язку з достроковим виведенням її блоків з експлуатації створено СЕЗ "Славутич".

З метою залучення інвестицій, створення сучасної транспортної і ринкової інфраструктури, а також подолання наслідків паводка у Закарпатській області у відповідності із Указом Президента України від 09.12.98 № 1339/98 "Про спеціальну економічну зону Закарпаття" на строк 30 років створено СЕЗ "Закарпаття". На територіях таких зон до суб'єктів підприємницької діяльності, які зареєстровані як суб'єкти конкретної зони, застосовується цілий ряд пільг в залежності від типу зони.

Зокрема передбачається встановлення:

- режиму митної зони, що надає особливий порядок ввезення товарів та інших предметів на територію зон та вивезення товарів та інших предметів,

- спеціального пільгового режиму оподаткування (пільги щодо оподаткування доходів від провадження господарської діяльності, отримані нерезидентами з джерелом походження з території зони);

- звільнення від сплати зборів до Державного інноваційного фонду,- особливий порядок обчислення валового доходу підприємств з метою оподаткування;

- особливостей валютного регулювання, що звільняють від обов'язкового продажу надходження в іноземній валюті від реалізації товарів (робіт, послуг), вироблених або наданих у СЕЗ;

- особливостей землекористування (звільнення від сплати за землю на період освоєння земельної ділянки).

Крім створення СЕЗ існує практика запровадження в окремих регіонах України (на територіях пріоритетного розвитку) спеціальних режимів інвестиційної діяльності щодо реалізації інвестиційних проектів у тих видах економічної діяльності, які визначені пріоритетними для даної території. Спеціальний режим інвестиційної діяльності передбачає встановлення податкових та митних пільг для суб'єктів підприємницької діяльності, які уклали договір з місцевими органами влади щодо реалізації інвестиційного проекту у пріоритетній галузі.

Встановлені пільги передбачають звільнення на визначений період:

1. Від обкладення ввізним митом та податком на додану вартість устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів) для реалізації інвестиційного проекту.

2. Від оподаткування прибутку новостворених підприємств при внесенні інвестицій, розмір яких визначено для кожної території окремо;

3. Від сплати збору до Державного інноваційного фонду ( встановлює особливий порядок обчислення валового доходу підприємства з метою оподаткування).

Спеціальні режими інвестиційної діяльності запроваджені на строк 30 років на територіях пріоритетного розвитку у Донецькій області (Закон України від 24.12.98 № 356-XIV "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області"), на цей же строк на території міст Брянка, Первомайськ і Стаханов Луганській області (Указ Президента України від 18.12.98 № 1359/98 "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області"), а також на строк 15 років у Закарпатській області (Закон України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області" від 24.12.98 № 357-XIV).

На виконання Указів Президента України, а також з прийняттям відповідних Законів України створюються нові спеціальні економічні зони: Інтерпорт-Ковель" (Указ від 22.06.99 №702/99), "Миколаїв"( Указ від 28.06.99 № 758/99), "Порто-франко" на території Одеського морського торговельного порту" (Закон України від 23.03.2000 №1607) та "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим" (Указ від 27.06.99 №740/99), на територіях яких до суб'єктів підприємницької діяльності, що зареєстровані як суб'єкти конкретної зони, застосовуються пільги щодо оподаткування, обкладання митом, валютного регулювання та інші в залежності від особливостей кожної зони.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності, щодо реалізації інвестиційних проектів в тих видах економічної діяльності, які визначені пріоритетними для даної території запроваджено на території пріоритетного розвитку в Чернігівській області (Указ від 27.06.99 №729/99), у Волинській області (Указ від 27.06.99 №730/99), у Житомирській області (Закон України від 03.12.1999 №1276), в Автономній Республіці Крим (Указ від 27.06.99 №740/99). а також міста Харкова (Закон України від 11.05.2000 №1714). Такий режим передбачає встановлення податкових, митних та інших пільг для суб'єктів підприємницької діяльності, які уклали договір з місцевими органами влади щодо реалізації інвестиційного проекту у пріоритетній галузі. Законом України від 16.07.99 №991 "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка", "Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона", "Інститут монокристалів" визначені правові та економічні засади запровадження та функціонування спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків у містах Києві та Харкові. Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності є міждержавні Угоди "Про сприяння та взаємний захист інвестицій". Такі Угоди є гарантом надання справедливого статусу інвестиціям і захисту її на території іншої держави. Вони підписані вже із 50 країнами світу. Ціла низка проектів угод знаходиться в стадії узгодження.

Не менш важливим , на нашу думку є факт створення захисту іноземних інвестицій 3 квітня 1998 року від імені України підписана Вашингтонська Конвенція 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами. Законом України від 16 березня 2000 року №1547 вищезазначена Конвенція ратифікована Верховною Радою України.

1.3 Аналіз методів оцінювання інвестиційної привабливості областей України

Українські регіони відрізняться за структурою своєї економіки та масштабами економічної діяльності. Тому в нашій магістерській роботі для точного визначення інвестиційної привабливості областей України та АР “Крим” буде використовуватися кластерний аналіз, який базуватиметься на методі евклідної відстані. Кластер - це група, клас однорідних одиниць сукупності. Основне завдання кластерного аналізу - формування таких груп у багатовимірному просторі. Однорідність сукупності задається правилом обчислення певної метрики, що характеризує ступінь подібності одиниць сукупності. Такою метрикою може бути відстань між ними або коефіцієнт подібності.