Вільні економічні зони

Дана ситуація, як не парадоксально, додає балів прихильникам СЕЗ. За їх логікою виходить, що поки в Україні в загалі не покращено інвестиційний клімат, СЕЗ є просто необхідними. До того ж існує й мікроекономічній бік медалі. Апеляції до нього є доволі популярними серед прихильників СЕЗ. Наприклад, на місцевому, регіональному рівні "зони", так чи інакше, уявляються прямим шляхом до розв'язання проблем безробіття, поліпшення соціально-економічної ситуації у окремо взятих "економічно депресивних" місцях. Зокрема, якщо проаналізувати економічні процеси у СЕЗ "Яворів" (створена на початку 1999 р.), можна констатувати, що до її появи місцевий комбінат сірки фактично припинив свою роботу - собівартість тонни його продукції становила 100-120 доларів, а на світових ринках її можна було придбати за 58-60 доларів. Проте, після реалізації інвестиційних проектів, собівартість сірки знизилася до 38 доларів, а рівень безробіття знизився на 10% "Голос України", 7 березня 2000 р..

Однак, попри деякі досягнення, не можна скидати з рахунків того, що результати функціонування СЕЗ є дуже різними в окремих регіонах. Вони якісно відрізняються, зокрема, й за рівнем надходження інвестицій - чинником, якій має бути справжнім лакмусовим папірцем щодо ефективності існування СЕЗ. Зокрема, Донецька область залучила 237,7 млн. дол. інвестицій - 78% від суми, отриманої всіма регіонами України, де діють СЕЗ і ТПР. Натомість, доволі скромні інвестиційні досягнення виявилися у Луганський області (спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області запроваджено згідно з законодавчим актом 18 грудня 1998 р.) - всього 3,8 млн. дол., або 1,2% від загальної суми інвестицій по Україні і 8,7% від вартості затверджених проектів у цій області. Інша статистика у Луганській області також не справляє позитивного враження і характеризує економічну депресивність "зони" у цьому регіоні. Зокрема на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області створено всього 64 робочих місця із 1453 запланованих, тобто 4,4%. Однак, не слід забувати, що область у цілому є економічно депресивною, і невідомо, що тут було б без створення СЕЗ. Існує ще один момент у діяльності цього економічного утворення на Луганщині. За інформацією голови обласного комітету з питань розвитку території пріоритетного розвитку та інвестиційної діяльності Юрія Кононова, урядом В. Пустовойтенко було прийнято постанову, згідно з якою Луганській "зоні" дозволялося 128 пріоритетів. Проте нинішній Кабмін зменшив кількість таких пріоритетів до 28, а потім і взагалі до трьох "Україна молода", 7 червня 2000 р..

У сусідньому Донецьку завдяки СЕЗ вдалося досягти створення найбільшої кількості нових робочих місць - 3643, а по області всього - 6844 робочих місця, тобто 23% від усіх робочих місць, створених або збережених у всіх спеціальних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку в Україні.

Ці цифри підкреслюють специфіку та різний рівень ефективності СЕЗ (ВЕЗ, ТПР) в країні у різних регіонах, і доводять, що спеціальні "зонні" утворення потребують персоніфікованого економічного аналізу їх ролі у поліпшенні економічного стану у державі загалом та у регіоні, в якому вони створені. Інакше СЕЗ ризикують стати виключно "чорними дірами" загальнодержавного українського бюджету. Так, за інформацією Державної податкової адміністрації, загальні надходження податків і зборів з територій, де введено спеціальний режим інвестування, не зменшилися. До бюджетів усіх рівнів за період існування спец режимів надійшло 2970,7 млн. грн. Проте за цей же період

суб'єкти господарювання отримали пільги на суму понад 266 млн. грн. "Урядовий кур'єр", 15 вересня 2000 р. Отже, це зайвий раз підтверджує, що без аналізу кожної окремої "зони" доволі складно виявити їх справжню роль та ефективність, опираючись лише на відповідні статистичні узагальнення. У цьому контексті Олександр Рябченко, коментуючи потенційні можливості окремих СЕЗ на мікроекономічному рівні, цілком слушно зазначає: "Місцеві влади домагаються "свободи", яка може стати шляхом реалізації потенціалу регіону. З одного боку, це правильно, оскільки загалом ресурсні можливості регіонів використовуються надто неефективно. Але є і проблеми, коли спеціальні умови господарювання створюються на території, абсолютно невідповідній для цього" "День", 28 вересня 2000 р..

Отже, враховуючи умови МВФ щодо ліквідації СЕЗ, особливо важливо сьогодні разом з "брудною водою не виплеснути дитину", як зазначає народний депутат України Станіслав Гуренко "Голос України", 7 березня 2000 р.. Не слід забувати й того, що одним з негативних нюансів, які можуть виникнути через ліквідацію СЕЗ, є чергове розчарування інвесторів, що у нинішній складній інвестиційній реальності України є неприпустимим. Бо в окремих законах, які було ухвалено щодо СЕЗ, існування "зон" розраховано на тридцять років.

Отже, історія розвитку СЕЗ в Україні є досить бідною на переконливі позитивні приклади, тенденції їх розвитку залишаються загалом невтішними, а перспективи - невизначеними. Слід зазначити, що українським урядом сьогодні введено тимчасовий мораторій на внесення пропозицій щодо створення нових СЕЗ і територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності, про що було заявлено на дні уряду у стінах Верховної Ради України 12 вересня 2000 р., який символічно майже співпав з початком роботи місії МВФ в Україні. Урядом також передбачено здійснення щомісячного комплексного моніторингу ефективності "зон". Ще одним кроком Кабінету міністрів є розгляд питання щодо припинення діяльності неефективно працюючих ВЕЗ і територій зі спеціальним режимом інвестування. Однак, слід зауважити, що сьогодні доволі важко сказати про критерії, за якими це має визначатися.

Це рішення вказує на намагання урядом знайти компроміс між прихильниками СЕЗ, насамперед місцевими керівниками та представниками зацікавлених політичних і бізнес-еліт, та вимогами МВФ щодо ліквідації спеціальних економічних зон. На разі питання "бути чи не бути" СЕЗ в Україні просунулося на кілька пунктів в урядовому порядку денному, проте складно сказати, наскільки це допоможе поновленню кредитування з боку МВФ.

2.3.1. Порівняльний аналіз можливостей суб`єктів господарювання.

Створення першої в Україні експериментальної спеціальної митної зони "Сиваш" викликане потребою вироблення нових підходів до здійснення економічних реформ в Україні, впровадження нових форм підприємницької діяльності. Запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області та у спеціальній зоні "Славутич" передбачає створення робочих місць і працевлаштування працівників, що вивільняються у зв'язку з закриттям нерентабельних шахт та Чорнобильської АЕС. Зону "Яворів" створено з метою забезпечення працевлаштування працівників Яворівського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка", вирішення екологічних проблем, використання потенційних можливостей економіки регіону завдяки вигідному прикордонному розміщенню (автопорт "Краковець").

Найпривабливіше у спеціальних зонах - наявність податкових пільг. Законодавством про СЕЗ не визначено єдиного, однакового для усіх шаблону щодо надання пільг в оподаткуванні. Так, наприклад, у СЕЗ "Славутич", територіях пріоритетного розвитку Донецької області та на території комплексної виробничої зони "Яворів" для отримання пільг в оподаткуванні чи статусу суб'єкта зони необхідно забезпечити внесення визначеного законодавством розміру інвестицій.

Існує відмінність й у підходах до ліцензування (квотування) видів діяльності і переміщення окремих видів товарів, внесення платежів до різних фондів, оподаткування доходів нерезидентів, справляння митних платежів та ПДВ при ввезенні товарів для використання на території зон.

У випадку розгляду питання оподаткування у СЕЗ, які мають статус спеціальної (вільної) митної зони ("Донецьк", "Азов", "Краковець" "Технопарк", "Закарпаття"), слід звернути увагу, що тут є деякі спільні моменти при переміщенні товарів через її межі (Таблиця 2). Характерною рисою вільних митних зон є визнання їх законодавством як таких, що не є складовою митної території України, тому режим оподаткування при переміщенні товарів через кордони цих зон спільний для всіх, за винятком хіба що автопорту "Краковець"; до товарів достатньо перероблених чи вироблених на його території при ввезенні на митну територію України не застосовується звільнення від мита.

1. ПкЕЕЗ "Сиваш"

Північнокримська експериментальна економічна зона "Сиваш" створена у 1996 році, термін функціонування - 5 років. Суб'єктами зони можуть стати підприємства, які реалізують інвестиційні проекти, затверджені Кабміном. Вимог до мінімального розміру інвестицій не встановлено.

Пільги. Проекти, реалізація яких пов'язана з наданням пільг суб'єктам зони "Сиваш", затверджуються Кабінетом Міністрів України після розгляду та схвалення їх Спостережною радою з контролю за проведенням експерименту у Північнокримській експериментальній економічній зоні.

Кошти, отримані за рахунок надання суб'єктам зони "Сиваш" пільги щодо сплати податку на прибуток, спрямовуються ними виключно на реалізацію інвестиційних проектів у межах зони.

Крім пільг з податку на прибуток, передбачено зменшення до 50% від діючої ставки оподаткування податком на додану вартість продукції власного виробництва.

При експорті товарів власного виробництва, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України, не застосовується режим ліцензування та квотування. Звільнення щодо обов'язкового продажу на міжбанківській валютній біржі надходжень в іноземній валюті в цей час не застосовується на підставі постанови КМУ від 27.08.97 р. №937.

2. Донецька область

Метою створення в Донецькій області спеціальних економічних зон та запровадження на територіях пріоритетного розвитку (територіями оголошено 17 населених пунктів Донеччини) спеціального режиму інвестиційної діяльності є залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для створення нових робочих місць та працевлаштування працівників, що вивільняються у зв'язку із закриттям, реструктуризацією гірничодобувних та інших підприємств, впровадження нових технологій, модернізація діючих виробництв, розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісних товарів та послуг, створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури, ефективне використання природних ресурсів.

СЕЗ "Азов" та "Донецьк" створено терміном на 60 років, а території пріоритетного розвитку - на 30 років.

Суб'єкти підприємницької діяльності на територіях спеціальних економічних зон провадять підприємницьку діяльність на підставі відповідного дозволу ради. На територіях СЕЗ можуть розміщуватися об'єкти виробничої та невиробничої інфраструктури, у тому числі офісні будівлі, готелі, житлові будинки тощо. На території СЕЗ "Азов" і "Донецьк" заборонено створення казино, гральних домів та інших місць грального бізнесу.

Слід відзначити особливості підходу до мінімального розміру інвестиції. Для того, щоб отримати пільги з податку на прибуток на територіях пріоритетного розвитку, необхідно внести інвестицію у розмірі, еквівалентному 1млн доларів США. Для зон "Донецьк" та "Азов" такої вимоги не передбачено.

На території СЕЗ "Донецьк" передбачено розміщення підприємства, які застосовують новітні технології з метою виробництва товарів для експорту та поставок їх на внутрішній ринок.

На території СЕЗ "Азов" розміщуватимуть підприємства, які здійснюють операції з обслуговування транзитних вантажів, їх зберігання, доробки, сортування, пакування, надання транспортно-агентських та експедиторських послуг, торгівлі, а також підприємства, які застосовують новітні технології з метою виробництва товарів для експорту та частково на внутрішній ринок.

Зони "Донецьк" та "Азов" мають статус спеціальної митної зони, що передбачає певні особливості оподаткування при переміщенні через їх межі товарів та предметів (Таблиця 2). Митний контроль за переміщенням товарів та інших предметів через межі спеціальних економічних зон "Азов" та "Донецьк" здійснюється у порядку, передбаченому для перетину митного кордону України.

У межах територій пріоритетного розвитку спеціальний інвестиційний режим діяльності діє тільки у видах діяльності, перелік яких визначається постановою Кабміну від 27 липня 1998 р. №1165. Свідоцтво про схвалення інвестиційного проекту є підставою для укладення органом місцевого самоврядування контракту з інвестором та державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, укладення органом господарського розвитку спеціальної економічної зони договорів оренди землі, приміщень тощо.

Податок з прибутку з суб'єктів зони "Донецьк" та "Азов" справляється у розмірі 20% від об'єкта оподаткування. На територіях пріоритетного розвитку суб'єкти звільняються на 3 роки від сплати податку з прибутку, отриманого від освоєння інвестиції (на підставі окремого бухгалтерського та податкового обліку), а з четвертого по шостий рік сплачують податок за ставкою 50%. Доходи нерезидентів походженням з СЕЗ оподатковуються у розмірі 2/3 від ставки оподаткування (крім доходів від інвестицій у цінні папери, випущені за рішенням органу місцевого самоврядування). Дивіденди, що сплачуються суб'єктом зони пріоритетного розвитку інвестору, оподатковуються за ставкою 10%.

Суб'єкти зони "Донецьк" та "Азов" не сплачують збори до інноваційного та фонду соціального страхування. Суб'єкти територій пріоритетного розвитку звільняються від сплати до фонду соціального страхування до 2009 року за умови створення нових підприємств чи перепрофілювання, реструктуризації, реконструкції, модернізації старих, якщо збережуть 50% середньооблікової чисельності працівників.

Імпорт товарів для власного виробництва, а також експорт товарів повністю вироблених, достатньо перероблених (оброблених) не підпадає під режим ліцензування чи квотування.

3. СЕЗ "Закарпаття"

Спеціальна економічна зона "Закарпаття" створюється на 30 років. Створення суб'єктів підприємницької діяльності на території спеціальної економічної зони проводиться за погодженням з органом господарського розвитку.

На території СЕЗ "Закарпаття" розміщуються підприємства, які здійснюють операції з обслуговування транзитних вантажів, їх зберігання, доробки, сортування, пакування, надання транспортно-агентських та експедиторських послуг, торгівлі, а також підприємства, які застосовують новітні технології з метою виробництва товарів для експорту та поставок на внутрішній ринок.

Суб'єкти підприємницької діяльності, зареєстровані на території зони, не можуть мати філій, відділень, інших відокремлених підрозділів за межами зони. Забороняється створення казино, інших гральних домів (місць) та гральний бізнес.

За державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності на території спеціальної економічної зони вноситься плата, розмір якої встановлюється Закарпатською обласною державною адміністрацією за погодженням з Міністерством фінансів України. Розмір зазначеної плати є однаковим для всіх суб'єктів підприємницької діяльності одного виду діяльності.

У спеціальній економічній зоні "Закарпаття" встановлюється режим спеціальної митної зони, тому митний контроль за переміщенням товарів та інших предметів через межі спеціальної економічної зони провадиться аналогічно до контролю при перетині митного кордону України (особливості оподаткування при переміщенні товарів через межі зони викладено у Таблиці 2). Додатковою пільгою при ввезенні є звільнення від обкладення митом товарів (крім підакцизних), що призначені для потреб власного виробництва, пов'язаного з реалізацією інвестиційного проекту. Кабмін має право на встановлення обмежень щодо ввезення чи вивезення окремих видів товарів.

Податок з прибутку оподатковується за ставкою 20%. Доходи походженням з зони, отримані нерезидентами, оподатковуються у розмірі 2/3 від ставки оподаткування (крім доходів від інвестицій у цінні папери, що випущені за рішенням уповноваженого державного органу чи органу місцевого самоврядування).

Надходження в іноземній валюті від реалізації продукції (робіт, послуг), вироблених або наданих у зоні, звільнено від обов'язкового продажу. Не справляється збір до інноваційного фонду, а також не підлягає ліцензуванню імпорт товарів для власного виробництва. Товари, достатньо перероблені чи вироблені у зоні, звільняються від ліцензування та квотування за умови, якщо немає обмежень по міждержавних договорах, укладених за участю України.

4. СЕЗ "Яворів"

Зона створена з перспективою діяльності на 30 років з метою залучення інвестицій для створення нових робочих місць та забезпечення працевлаштування працівників Яворівського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка", що вивільняються у зв'язку зі скороченням виробництва, перепрофілювання вільних виробничих потужностей, вирішення екологічних проблем у Яворівському районі шляхом створення умов для відновлення земель, порушених техногенним впливом гірничо-хімічного виробництва, активізації підприємницької діяльності, збільшення обсягів виробництва товарів (робіт, послуг), поставок на внутрішній та зовнішній ринки високоякісної конкурентоспроможної продукції (послуг), а також впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання та розвитку інфраструктури зони, а також для розвитку експедиційно-складської, транспортно-сервісної та виробничої сфер на території автопорту "Краковець".

Структурно зона складається з автопорту "Краковець" та комплексної виробничої зони, до якої входить технопарк. Технопарк та автопорт працюватимуть у режимі спеціальної митної зони.

Суб'єктами СЕЗ "Яворів" можуть бути виключно суб'єкти підприємницької діяльності, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які розташовані та реалізують на території СЕЗ "Яворів" інвестиційні проекти кошторисною вартістю, еквівалентною не менше 500 тисяч доларів США (крім проектів технологічного парку, де вимог до розміру інвестиції не передбачено), затверджені Яворівською районною державною адміністрацією та зареєстровані органом господарського розвитку і управління СЕЗ "Яворів" як суб'єкти СЕЗ.

Спеціальний правовий режим підприємницької діяльності, встановлений у СЕЗ "Яворів", поширюється на суб'єктів зони виключно при здійсненні ними підприємницької діяльності на території СЕЗ.

Створення на території СЕЗ "Яворів" банківських установ, їх філій, аудиторських фірм, страхових та інших фінансових організацій, учасників фондового ринку, діяльність яких підлягає ліцензуванню, здійснюється в установленому законодавством порядку після попереднього погодження з Яворівською районною державною адміністрацією.

Суб'єкти СЕЗ "Яворів", які провадять свою діяльність на території СЕЗ "Яворів" без створення юридичної особи (філії, відділення, відокремлені підрозділи тощо), складають відокремлений баланс фінансово-господарської діяльності у порядку, встановленому Державною податковою адміністрацією України. Кабмін має право встановлювати обмеження щодо ввезення на митну територію України з території СЕЗ "Яворів" та вивезення з митної території України у СЕЗ "Яворів" окремих видів товарів.

Суб'єкти зони не вносять платежів до інноваційного та фонду соціального страхування. Податок з прибутку у перші 5 років реалізації інвестиційних проектів не платиться, а у наступні роки - за ставкою 50% від об'єкта оподаткування. Земельний податок у перші 3 роки також не вноситься, а у наступні роки роботи - за ставкою 50%. Суб'єкти зони, що реалізують проекти на землях, порушених діяльністю державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка", від земельного податку звільнені взагалі.

Звільнено від сплати мита та ПДВ операції з ввезення устаткування, обладнання, деталей та комплектуючих до них, які переміщуються на територію зони з метою реалізації інвестиційного проекту.

Обкладення митними платежами товарів (предметів), що переміщуються на територію технопарку та автопорту, провадиться виходячи з особливостей статусу спеціальної митної зони (Таблиця 2).

5. СЕЗ "Славутич"

СЕЗ створена на період до 1 січня 2010 року з метою створення нових робочих місць для працевлаштування персоналу Чорнобильської АЕС, що вивільняється у зв'язку з достроковим виведенням її блоків з експлуатації.

На території зони "Славутич" можуть провадитися всі види господарської діяльності, за винятком тих, що заборонені законами України. Суб'єктами СЕЗ "Славутич" можуть бути суб'єкти підприємницької діяльності, зареєстровані адміністрацією зони, що реалізують інвестиційні проекти, затверджені у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Слід звернути увагу на певну особливість затвердження інвестиційних проектів. Інвестиційний проект кошторисною вартістю до 5 млн. гривень розглядає та затверджує адміністрація зони "Славутич" у визначеному нею порядку. Інвестиційний проект кошторисною вартістю від 5 млн. до 10 млн. гривень розглядає адміністрація зони "Славутич".

Схвалений адміністрацією проект разом з відповідним висновком подається до Мінекономіки. Мінекономіки і Мінфін разом із залученими центральними органами виконавчої влади розглядають у місячний термін інвестиційний проект і в разі визнання доцільності його реалізації затверджують інвестиційний проект. Інвестиційний проект кошторисною вартістю понад 10 млн гривень подається адміністрацією зони "Славутич" на розгляд Мінекономіки. Мінекономіки і Мінфін разом із залученими центральними органами виконавчої влади розглядають у місячний термін інвестиційний проект і у разі схвалення подають його до Кабінету Міністрів України з проектом відповідного рішення.

Банківські установи, аудиторські фірми, страхові, фондові та інші фінансові організації, діяльність яких підлягає ліцензуванню, утворюються після попереднього погодження з адміністрацією зони. При цьому за видачу відповідних ліцензій вноситься плата, розмір якої визначається адміністрацією зони "Славутич" за погодженням з Міністерством фінансів України, за винятком розміру плати за ліцензії на здійснення банківських операцій. Перелік видів підприємницької діяльності, які підлягають ліцензуванню на території зони "Славутич", визначається Кабінетом Міністрів України.

Для отримання пільг з прибуткового та земельного податку розмір інвестиції повинен становити не менше 200 тис. доларів США. Суб'єкти зони звільнені від сплати податку на прибуток на перші 2 роки з моменту реєстрації, якщо середньооблікова чисельність вивільнених працівників Чорнобильської АЕС у складі підприємства не менша 50%, але не менша 10 чоловік та фонд оплати праці яких становить не менше 25% від суми витрат на заробітну плату. Наступні 3 роки податок на прибуток сплачується у розмірі 50%.

Доходи нерезидентів оподатковуються у розмірі 2/3 ставки (крім інвестицій у цінні папери, випущені за рішенням органів місцевого самоврядування). Не вносяться збори до інноваційного та фонду соціального страхування. Податок на додану вартість і мито з товарів (крім підакцизних), що ввозяться для потреб власного виробництва, пов'язаного з реалізацією інвестиційного проекту, не справляється.

Окремі види діяльності на території зони підлягають ліцензуванню. Перелік таких видів визначається Кабміном (на час написання матеріалу ще не був опублікований).

6. СЕЗ "Курортополіс Трускавець".

Зона створюється на 20 років. Початок функціонування - 1 січня 2000 року. На території зони можуть провадитися всі види підприємницької діяльності, за винятком заборонених законами України.

Суб'єктом зони можна стати за умови внесення інвестиції у розмірі, еквівалентному 500 тис. доларів США.

Затвердження виконавчим комітетом Трускавецької міської ради інвестиційного проекту та укладення договору щодо умов його реалізації є підставою для реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності органом господарського розвитку і управління як суб'єкта СЕЗ "Курортополіс Трускавець", укладення договорів оренди землі, приміщень тощо. Порядок укладення договору (контракту) визначається Трускавецькою міською радою.

На території СЕЗ "Курортополіс Трускавець" державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється у встановленому законодавством порядку. Орган господарського розвитку видає суб'єктам СЕЗ "Курортополіс Трускавець" свідоцтво про реєстрацію (при цьому справляється плата, розмір якої встановлюється Трускавецькою міською радою), що підтверджує право на отримання пільг, визначених законодавством про зону. Спеціальний правовий режим підприємницької діяльності поширюється на суб'єктів виключно під час здійснення ними підприємницької діяльності на території зони.

Протягом перших 3-х років суб'єкти зони не сплачуватимуть податок на прибуток, а наступні 3 роки - у розмірі 50% від діючої ставки оподаткування. Плата за землю не вноситься протягом визначеного в інвестиційному проекті періоді освоєння земельної ділянки (планування території, будівництва об'єктів інфраструктури) та вноситься у розмірі 50% у наступні 10 років.

Звільнено від обов'язкового продажу надходження в іноземній валюті від продажу продукції, робіт, послуг, вироблених або наданих на території СЕЗ.

Податок на додану вартість та мито не справляється при ввезенні на територію зони зареєстрованих в Україні лікарських засобів, перелік яких визначається Кабміном, а також з устаткування, обладнання, комплектуючих до них, програмного забезпечення об'єктів інтелектуальної власності для потреб власного виробництва, пов'язаного з реалізацією інвестиційного проекту.

Створення на території СЕЗ "Курортополіс Трускавець" комерційних банків, їх філій, аудиторських фірм, страхових, інших фінансових організацій, учасників фондового ринку, діяльність яких підлягає ліцензуванню, здійснюється у встановленому законодавством порядку після попереднього погодження з виконавчим комітетом Трускавецької міської ради. Суб'єкти зони, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи (філії, відділення, відокремлені підрозділи тощо), за результатами роботи складають відокремлений фінансово-господарський баланс у порядку, встановленому Державною податковою адміністрацією України.

Надання дозволів на спеціальне використання мінеральних вод у позакурортній практиці здійснюється виконавчим комітетом Трускавецької міської ради на конкурсній основі.

На території СЕЗ "Курортополіс Трускавець" справляється курортний збір з осіб, які прибули за путівками та курсівками в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати та інші санаторно-курортні установи, в розмірах, встановлених законодавчими актами України.

2.3.2. Деякі проблеми формування спеціальних (вільних) економічних зон.

Процес формування вільних економічних зон у різних країн світу зовсім не є безхмарним. Як показує світовий досвід, лише близько трьох десятків промислово-експортних зон у країнах, що розвиваються, можна вважати успішно діючими, у той час як решта або тільки розпочали свою діяльність або зіткнулися з певними проблемами. До останніх зокрема належать недосконалий менеджмент, погане географічне розміщення, недостатнє фінансування, відсутність належної системи стимулювання, недостатня забезпеченість інфраструктурою, відсутність відповідного інвестиційного клімату, нечіткість законів і правил або труднощі у вільному функціонуванні у рамках глобальної виробничої діяльності [12].

Становлення та розвиток ВЕЗ на теренах колишнього СРСР і зокрема в Україні також супроводжується численними проблемами, серед яких безпосередньо можна виділити наступні:

1. Основна проблема і прихильників, й опонентів ВЕЗ в Україні полягає у відсутності загальної ідеології та розуміння самої суті поняття “вільна економічна зона”. Це спричиняється до повної плутанини і поширення переконання в тім, що ВЕЗ - це “дірка”, крізь яку невпинно спливають державні кошти.

2. Законодавство про ВЕЗ не по всіх параметрах відповідає міжнародним нормам, які обумовлюються в нормативних документах Євросоюзу та Світової організації торгівлі (СОТ). На думку західних експертів, податкові пільги у ВЕЗ не повинні розповсюджуватися на ті компанії, які експортують до країн ЄС до 80% виробленої продукції. Згідно з директивами ЄС пільги таким компаніям з боку держави вважаються незаконними субсидіями.

3. Відповідно до положень законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” і “Про податок на додану вартість” ставки податків, пільги по податках, строк та порядок їх сплати можуть встановлюватися і змінюватися лише шляхом внесення змін до цих законів. Проте в Україні вже спостерігалася ситуація, коли при створенні ВЕЗ не були внесені зміни до зазначених законів. Тобто тут проявляється звична для вітчизняного законодавства колізія: одночасно діють закони, які суперечать один одному.

4. ВЕЗ діють у середовищі, що постійно змінюється, але всередині ВЕЗ це середовище повинно гарантовано залишатися незмінним принаймні впродовж 10 років - це міжнародна практика. Якщо ж правова база функціонування ВЕЗ буде формуватися зі збереженням загальної для українського інвестиційного законодавства тенденції до регулювання режиму іноземного інвестування за допомогою численних підзаконних нормативних актів, а також практика запровадження низки винятків із раніше запропонованих правил, то навряд чи можна розраховувати на позитивний результат.

5. Часто відчувається часовий розрив між появою потенційних інвесторів і розробкою конкретних програм, під які можна реально залучити інвестиції. Більше того, невиправданим є встановлення у тих чи інших ВЕЗ розміру мінімальних вкладів для потенційних інвесторів (що часом обчислюється цифрою з шістьма нулями!), оскільки ВЕЗ у всьому світі орієнтовані на малого і середнього інвестора. Такі інвестори більш оперативні, гнучкі і прихильні до нововведень, тобто мають достатні можливості оживити малий і середній бізнес в регіонах, що переживають депресію. Середні і малі фірми у своїй сукупності створюють сприятливе середовище для формування розвиненої інфраструктури, зростання капіталу, досягнення соціальної стабільності. А великий бізнес приходить тоді, коли у ВЕЗ хоча б рік успішно попрацюють малі та середні фірми.

6. Бувають випадки нецільового використання бюджетних коштів, спрямованих на розвиток ВЕЗ. Скажімо, кілька років тому з отриманих адміністрацією російської ВЕЗ “Нахідка” коштів на розвиток зони за прямим призначенням було витрачено лише третину. 24 жовтня 1990 року територія, що включає Нахідку і Партизанський район, постановою Верховної Ради РРФСР і Ради Міністрів першою в Росії отримала статус вільної економічної зони. Якщо вірити проголошеним програмам, то в Нахідці вже повинні були б постати два технопарки -- південнокорейський та американський, свій цивільний аеродром, нафтотермінал, університетське містечко і навіть канадський коледж, гірськолижна траса та розвинена інфраструктура міста. Проте зазначені проекти здебільшого залишилися прожектами. Гроші, які отримала ВЕЗ за ці роки у вигляді бюджетних коштів, спрямовувалися на видачу пільгових кредитів різним підприємствам під їх програми. Адміністрація ВЕЗ стала головним засновником банку “Нахідка”, який сьогодні збанкрутував, причому залишившись винним приватним вкладникам значні суми. Частина отриманих адміністрацією коштів пішла на внески до статутних фондів підприємств, створених за участі ВЕЗ. Більшість цих підприємств загрузли в неплатежах і ледве тримаються на плаву.

7. Як свідчить досвід створення і функціонування ВЕЗ у Росії, залучення інвестицій за наявності широких і неконкретних цілей, невизначеності пріоритетів може спричинити незначний реальний ефект, зате шкода в частині втрат бюджету і підриву національного митного, податкового та валютного законодавства буде непоправною.

8. Необхідно своєчасно приймати рішення про подовження строку експериментів, що проводяться. Так, наприклад, якщо подовжити строк експерименту в СЕЕЗ “Сиваш” не тепер, а за півроку до закінчення його нинішнього терміну, то, за експертними оцінками, у найближчі два роки нових вкладень у територію не надійде, оскільки на реєстрацію інвестиційного проекту в СЕЕЗ витрачається приблизно сім місяців.

9. Матеріали щодо створення ВЕЗ, що надаються регіонами Верховній Раді, грішать одними і тими самими вадами. Серед них типовими є такі:

намагання заснувати зону на надто великій території (тоді як, за оцінками зарубіжних експертів, для нормального облаштування одного квадратного кілометра зони, орієнтованої, скажімо, на експорт, необхідні вкладення обсягом близько 40--45 млн. дол., митно-торговельної зони - 10--15 млн. дол. Окрім того, орієнтовною сумою початкових інвестицій у ВЕЗ є показник, що дорівнює 5 тис. дол.)на одне робоче місце. Це означає, що для створення зони, в якій передбачається 10 тис. робочих місць (а це досить стандартний показник для ВЕЗ), потрібно початкових капіталовкладень на суму близько 50 млн. дол. [11];

нечіткість цілей створення зон та окремих положень нормативних документів; відсутність узгодження короткострокових інтересів окремих регіонів з перспективами розвитку держави загалом; нереальність зазначених інвестицій; неув'язки із незональною економікою тощо;

багато розробників вважають, що ВЕЗ допоможуть їм швидко позбутися численних проблем регіону, які вони не в змозі вирішити самотужки (це незадовільний стан інфраструктури, занепад виробництва, безробіття, складний соціальний стан, екологічні проблеми). З огляду на це зони здебільшого створюються не як результат продуманої, обгрунтованої програми дій, а як реакція на ті чи інші події, в основі чого лежить необхідність вирішення нагальних проблем;

часом виступи на користь створення таких зон є достатньо дієвим засобом отримання залікових очок в умовах передвиборних перегонів. Окрім того, створення ВЕЗ лобіюють місцеві групи впливу, які намагаються легалізувати частину тіньового бізнесу або значно знизити витрати на діяльність обраних підприємств, в “нормальних” умовах.

Проте створення ВЕЗ заради досягнення одноразових цілей окремих політичних або корпоративних сил лише дискредитує цей ефективний інструмент економічного розвитку.

Аналіз документів, що надаються, наочно свідчить про недостатній досвід фахівців, які беруть участь у їх розробці, з одного боку, а з іншого - і про недосконалість базового Закону України “Про загальні принципи створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”. До загальних недоліків цього закону експерти відносять:

процедуру затвердження документів щодо заснування зон виключно шляхом прийняття нового закону після розгляду в Верховній Раді України, що призводить до суттєвого зволікання з вирішенням питання;

відсутність належної чіткості у визначенні типів зон;

обмеженість строку (60 днів), встановленого для розгляду документів Кабінетом міністрів України і прийняття рішення про заснування ВЕЗ тощо.

З огляду на вищезазначене вдосконалення чинного законодавства має відбуватися з урахуванням можливостей досягнення оптимального поєднання економічних інтересів усіх ділових партнерів, що будуть забезпечувати ефективне функціонування ВЕЗ.

Ефективність же законодавчого забезпечення процесів створення і функціонування ВЕЗ, дієвість уже розроблених правових документів і тих, які ще формуються, значною мірою залежатиме від додержання їх розробниками концептуальної єдності підходів до мети, умов і результатів створення сприятливого клімату у ВЕЗ, від взаємної узгодженості всіх законопроектів, спрямованих на врегулювання питань, пов'язаних з ВЕЗ. Тому експертами пропонується, щоб Кабінет міністрів України підготував і вніс на розгляд Верховної Ради України відповідний пакет законопроектів [11].

Проте слід мати на увазі, що навіть найідеальніший пакет документів по створенню будь-якої ВЕЗ на практиці не збігатиметься з фактичним процесом його реалізації. Ось чому при обгрунтуванні конкретного проекту передусім необхідно враховувати такі чинники: логічність задуму, послідовність його реалізації, а також його ресурсну забезпеченість.

10. В Україні зазвичай зацікавлені в інвестиціях, але не в самому інвесторі. Бажаючи отримати інвестиції в свої підприємства, їх керівники не завжди надають інвестору можливість вирішувати питання про їх використання.

11. На думку фахівців, незважаючи на те, що уряд дуже важко, але все ж іде на надання пільг потенційним інвесторам, їх може виявитися недостатньо для залучення капіталів [12]. У світі є чимало вільних економічних зон з більш привабливими умовами для інвесторів, ніж Україна. Крім того, зазвичай уряди вкладають у ВЕЗ чималі власні кошти на облаштування, що в наших умовах зовсім неможливо. Водночас, як показує світовий досвід, система надаваних ВЕЗ пільг повинна слугувати засобом реалізації наявних переваг даної території, а не механізмом компенсації її недоліків або відсутніх тут факторів розвитку. Ба більше, за сучасних широких масштабів розповсюдження ВЕЗ у світовому господарстві податкові пільги - далеко не головний стимул для залучення в зону іноземних інвестицій. Більш важливими в цьому плані сьогодні, на думку експертів, можуть виявитися такі фактори, як політична стабільність у країні, інвестиційні гарантії, якість інфраструктури, кваліфікація робочої сили, спрощення адміністративних процедур. А перші українські ВЕЗ можуть ще й зацікавити іноземних інвесторів перспективою освоєння великого ринку.

Окрім того, як відомо, не лише розмір прибутку є фактором залучення капіталу. Іншою основною складовою є ступінь ризику.

Як свідчить світовий досвід, страх перед загрозою “експропріації” може виявитися сильнішим за найщедріші пільги. Тим більше, що сумний досвід ВЕЗ “Нахідка” нагадує, що пільги, про які красиво говорили в адміністративному комітеті цієї ВЕЗ, виявилися липовими. Іноземців примусили компенсувати їх “заднім числом”. Компанії з іноземним капіталом стали розвалюватися, представництва закриватися.

12. Для успішного функціонування ВЕЗ необхідна досконала система управління нею. На думку фахівців, основа успіху, скажімо, китайських ВЕЗ полягає саме в досконалому управлінні цими утвореннями. Світовий досвід накопичив багато випадків проведення міжнародних тендерів на право керувати ВЕЗ. В Україні ж, на жаль, фахівців, які б досконало володіли специфічними проблемами функціонування ВЕЗ, майже нема. Посилати ж їх на навчання в інші країни або запрошувати викладачів із-за кордону - надто дорого. Як вихід з цієї ситуації пропонується підготовка обмеженої кількості вітчизняних спеціалістів, консультантів, викладачів, які, пройшовши спеціальний курс, потім надовго зв'яжуть свою долю з питаннями розвитку ВЕЗ.

Окрім того, проблемою залишається і недостатня прозорість управління в українських спеціальних економічних зон (СЕЗ). Через відсутність чіткої системи критеріїв для надання статусу суб'єкта СЕЗ або спеціального режиму інвестування процедура отримання такого статусу і, відповідно, надання пільг стає непрозорою. У результаті управління розвитком зони відбувається в “ручному” режимі, отже, можуть створитися сприятливі умови для будь-яких зловживань, а тоді про ефективність СЕЗ доведеться забути [14].

13. Здебільшого у ВЕЗ не виникають нові бізнеси. Сюди переміщуються господарюючі суб'єкти із сусідніх територій. Тим самим зменшується кількість легально діючих компаній поза зонами, що спричиняє значне зменшення податкових надходжень на “великій землі”. У разі відсутності компенсації за рахунок залучення іноземних інвестицій, позазональним територіям загрожує фінансове голодування, особливо якщо соціальні виплати лягають на плечі місцевих органів влади.

14. Заснування ВЕЗ по суті означає запровадження подвійних стандартів у національній економіці.

15. Якщо не вирішені фундаментальні правові та економічні питання на рівні країни (безумовний захист приватної власності, правові гарантії рівності суб'єктів усіх форм власності, гарантування виконання договірних зобов'язань тощо), то намагання створити оазу економічного раціоналізму в атмосфері вакханалії і всевладдя бюрократа приречені на поразку.

16. Фінансова підтримка розвитку проектів із створення ВЕЗ є найскладнішою компонентою, оскільки початковий етап становлення ВЕЗ - витратний, коли мова навіть і не ведеться про “ вироблення грошей”.

17. “Просування” території, створення її іміджу в очах міжнародного співтовариства - один із найважливіших напрямів у роботі ВЕЗ. Проте в цій сфері сьогодні ще дуже багато як об'єктивних, так і суб'єктивних недоліків. Непоодинокими є випадки, коли в ході галасливих компаній робляться спроби рекламувати те, що рекламі не піддається

Рекламна діяльність стає відокремленою від загального маркетингу, не враховуються плюси і мінуси створення та функціонування ВЕЗ, накопичені у світовому досвіді, поза увагою часто залишаються важливі потенційні переваги тієї чи іншої ВЕЗ. Проте, як вважають фахівці, рекламно-пропагандистська діяльність зони буде ефективною лише в тому разі, якщо вона буде спрямована на обрані цілі, а не на широку аудиторію [12]. Створення іміджу зони потребує зосередження зусиль на обраних фірмах, які діють на конкретних ринках. Водночас успішна діяльність перших клієнтів підвищує репутацію зону і полегшує завдання залучення нових клієнтів. Скажімо, Пуерто-Ріко протягом 10 років щорічно витрачало понад 10 млн. дол. на рекламно-пропагандистську діяльність у США, що охоплювала галузі туризму, виробництва рому і промислового розвитку. У різних районах США діяло 10 представництв, у яких було зайнято 60 постійних співробітників. Вони не жалкували коштів на дорогу рекламу і протягом кількох років отримували призи за найкращу рекламну кампанію у США. Зрештою саме ця ефективна рекламно-пропагандистська діяльність дозволила створити в Пуерто-Ріко тисячі підприємств, орієнтованих на експорт. У жодній іншій країні світу жодна кампанія, присвячена прискоренню промислового розвитку, не змогла навіть наблизитися до таких масштабів і добитися таких успіхів.

Але, наприклад, навіть незначна промислово-експортна зона у США, яка планує створити від 10 до 20 тис. робочих місць за 10 років, щорічно виділяє до 3 млн. дол. на рекламно-пропагандистську діяльність. Подібні щорічні інвестиції здійснюються протягом усього десятирічного періоду як у вдалі, так і в невдалі роки. Навіть якщо в зоні розміщується достатня кількість підприємств, цей рівень вкладень зберігається для забезпечення заміни тих господарюючих суб'єктів, які залишають зону.

За оцінками американських експертів, навіть невелика спеціальна економічна зона повинна витрачати не менше 1 млн. дол. на рекламну діяльність [12].

18. Оскільки обнести парканом чи колючим дротом окремі ВЕЗ не уявляється можливим, певні труднощі виникають із запровадженням у них спеціального митного режиму. Ось чому в таких випадках доводиться використовувати так званий стільниковий метод - з використанням митних експедиторів на відокремлених підприємствах або складах і терміналах.

19. Скасування мита повинно означати приплив до ВЕЗ інвестицій, продукції і товарів для споживання всередині неї, проте аж ніяк не “лійку” для накачування решти території країни імпортом без мита і податків.

20. За відсутності дієвого державного контролю у ВЕЗ, як вважають експерти, можуть відтворюватися застарілі технології, тут може монтуватися списане обладнання, насаджуватися екологічно небезпечне виробництво, випускатися недоброякісна продукція, обладнання. Усе це може відбуватися під виглядом інвестування, але насправді слід вести мову про захоплення вітчизняного ринку без особливих фінансових зусиль.

21. Велику проблему становить створення таких міжнародних ВЕЗ, як, наприклад, ВЕЗ “Рені-Галац-Джурджулешти”. Справа в тому, що українським законодавством не передбачене створення міжнародних адміністративно-економічних утворень. Окрім того, практика функціонування міжнародних ВЕЗ не має широкого розповсюдження у світі і є надзвичайно складною економіко-правовою компонентою ринкової економіки. Виникає і запитання - наскільки таке об'єднання вигідне Україні. Існують також побоювання, що статус міжнародної ВЕЗ буде сприяти будівництву і функціонуванню нафтотерміналу в Джурджулештах, що явно спричинить послаблення позицій України на ринку дунайських вантажоперевезень.

Вихід із цієї ситуації вбачається у створенні на першому етапі трьох окремих ВЕЗ в Україні, Молдові і Румунії з їх подальшою інтеграцією в єдину зону. Причому, на думку фахівців, зона в Рені повинна орієнтуватися на умови, що діють на аналогічних територіях Румунії і Молдови. Інакше інвестиції підуть не до нас, а туди.

22. При створенні ВЕЗ необхідно чітко уявляти собі, наскільки ефективним може виявитися той чи інший проект. Так, фахівці стверджують, що прийняття рішення про доцільність створення і функціонування ВЕЗ можливе, якщо в ході розробки ТЕО та розрахунку економічних результатів діяльності зони доведено, що витрати на утворення ВЕЗ будуть перекриті доходами від її діяльності, а також досягатиметься позитивний соціально-економічний ефект для держави, території розташування суб'єктів зони і населення [11]. При цьому експерти виділяють економічні, соціальні, екологічні та інші (спеціальні) показники результативності ВЕЗ. На їхню думку, економічну ефективність утворення та функціонування ВЕЗ доцільно визначати:

по-перше, на основі критерію ефективного використання вкладених коштів, отриманих результатів;

по-друге, з точки зору перспектив зростання надходжень до бюджетів усіх рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів (за рахунок підвищення економічної активності в зоні);

по-третє, на основі зіставлення витрат на заснування та основних показників економічної діяльності утворюваної ВЕЗ із відповідними показниками зон, що мають приблизно аналогічні умови існування.

Серед результативних показників, які відображають можливу віддачу від зони, виділяються:

орендні платежі за використання земельних ділянок, будівель і споруд;

плата за надані інфраструктурні послуги (тепло-, водо-, енерго-, газозабезпечення), послуги транспорту і зв'язку;

податки та інші обов'язкові платежі до державного та місцевих бюджетів;

платежі по наданих кредитах, реєстраційне мито;

період окупності;

середня ставка доходу, індекс прибутковості тощо.

Витратні ж показники можуть включати:

o капітальні та поточні витрати на створення у ВЕЗ органів управління та господарського розвитку;

o витрати на створення основних об'єктів ВЕЗ;

o розмір платежів за використання інфраструктури та користування основними об'єктами ВЕЗ;

o обов'язкові податкові платежі базового підприємства та суб'єктів зони тощо.

Соціальні результати діяльності ВЕЗ доцільно вимірювати ступенем вирішення проблем зайнятості, підвищення життєвого рівня населення.

Екологічний ефект характеризується величиною позитивного (забезпечення покращення наявних умов) або негативного (погіршення умов, порушення встановлених нормативів, створення додаткових джерел забруднення) впливу всіх суб'єктів ВЕЗ на довкілля.

І, нарешті, попри те, що про ВЕЗ багато говорять з високих і не дуже високих трибун, з екранів телевізорів, з гучномовців різного типу, зі шпальт численних друкованих видань, ця ідея ще й досі, як-то кажуть, не оволоділа масами, а відтак - не є предметом широкого обговорення на кухнях і в громадському транспорті.

Є проблеми і з проголошенням окремих адміністративних утворень територіями пріоритетного розвитку. Оскільки останні отримують статус депресивних, а відтак і пільги, вони викликають природну заздрість з боку своїх сусідів, які такого статусу і відповідних пільг не отримали.

Ось чому для оптимізації процесів створення і подальшого функціонування ВЕЗ необхідно:

визначити механізм ВЕЗ як один із найважливіших елементів державної економічної політики;

розробити державну програму формування ВЕЗ на території України як важливу складову регіональної економічної політики країни, а також програму розвитку кожної ВЕЗ;

внести поправки до відповідних кодексів, законів і підзаконних актів; гармонізувати внутрішнє законодавство з міжнародними правовими актами;

чітко визначати пріоритетні види діяльності, які необхідно розвивати у ВЕЗ, пов'язуючи їх з урядовими програмами соціально-економічного розвитку країни;

розробити чітку систему критеріїв для надання статусу суб'єкта ВЕЗ або спеціального режиму інвестування і процедуру отримання такого статусу;

створити у ВЕЗ мобільні виробничі підприємства, здатні гнучко реагувати на запити ринку і швидко налагоджувати впровадження новітніх технологій (критерієм для відкриття у ВЕЗ підприємства має стати ступінь використання ним новітніх виробничих та інформаційних технологій і надання послуг на світовому рівні);

передбачати механізми самостійного розвитку і розширення ВЕЗ у довгостроковій перспективі;

здійснювати експертизу всіх інвестиційних проектів на предмет їх технологічної, ринкової, економічної, фінансової, екологічної і соціальної доцільності;

максимально спростити умови затвердження проектів, що повністю фінансуються інвестором і не обумовлені державними гарантіями;

проаналізувати всі можливі джерела інвестицій і розглянути можливості надання додаткових пільг інвесторам, створення для них сприятливих умов (зокрема йдеться про запровадження пільгових умов здавання в оренду землі і виробничих приміщень підприємств, що закриваються;

безоплатну передачу інвесторам виробничих приміщень і технологічного обладнання);

розвивати у ВЕЗ інфраструктуру у вигляді офісів та готелів, митних складів і транспортних терміналів;