Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Зміст

Вступ

Розділ 1. Металургія - важлива галузь народного господарства

1.1 Передумови розвитку металургії в Україні, та її історичний розвиток

1.2 Металургійний комплекс, його структура та значення

Розділ 2. Чорна металургія України

2.1 Загальна характеристика галузі

2.2 Фактори формування чорної металургії

2.3 Особливості територіальної організації підприємств галузі

2.3.1 Придніпровський металургійний район

2.3.2 Донецький металургійний район

2.3.3 Приазовський металургійний район

Розділ 3. Особливості розміщення кольорової металургії України

3.1 Загальна характеристика галузі

3.2 Алюмінієва промисловість

3.3 Ртутна промисловість

3.4 Титанова промисловість

3.5 Золотодобувна промисловість

Розділ 4. Проблеми та перспективи розвитку металургійного комплексу України

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Гірничо-металургійний комплекс України - це сукупність підприємств, які послідовно здійснюють видобування, збагачення, металургійну переробку руд чорних, кольорових і рідкісних металів та нерудної сировини для металургії, виробництво чавуну, сталі, кольорових і дорогоцінних металів, сплавів, прокатне виробництво, переробку вторинної сировини. До гірничо-металургійного комплексу належить також коксохімія, виробництво вогнетривів, будівельних конструкцій з металу, електродів, металургійного устаткування, порошкова металургія тощо.

Гірничо-металургійний комплекс є невід'ємною складовою виробництва конструкційних матеріалів, що значною мірою визначає економічний потенціал країни і забезпечує матеріалізацію капіталовкладень в основних фондах. Основними споживачами продукції гірничо-металургійного комплексу є машинобудування, будівництво, транспорт.

Функціональним ядром комплексу є чорна і кольорова металургія. Їхній комплексний зв'язок ґрунтується на певній взаємозамінності чорних і кольорових металів у машинобудуванні та будівництві, подібності окремих технологічних процесів при виробництві сплавів, використанні цинку для антикорозійного покриття (оцинкування) листового заліза тощо.

Сприятливими умовами для розвитку гірничо-металургійного комплексу є територіальні поєднання насамперед Донбасу і Придніпров'я, великих родовищ коксівного вугілля, залізної та марганцевої руд, високоякісних вапняків і формувальних пісків та вогнетривів, наявність родовищ алюмінієвої сировини, ртутних, титанових, нікелевих, ванадієвих, молібденових руд, магнієвої сировини, руд якісних металів; забезпечення районів розвитку металургійного виробництва транспортною мережею і водними ресурсами, великий попит на метал; значна кількість вторинної сировини.

Гірничо-металургійному комплексу притаманна висока концентрація, автоматизація та механізація виробничих процесів, компактність територіального зосередження. Він виконує важливі функції щодо територіальної організації продуктивних сил України, впливає на формування галузевих, промислових, металургійних вузлів і центрів.

Завданнями даної курсової роботи є:

– вивчення металургійного комплексу, його структури та значення;

– загальна характеристика галузі;

– фактори формування чорної металургії;

– особливості територіальної організації підприємств галузі;

– особливості розміщення кольорової металургії України;

– проблеми та перспективи розвитку металургійного комплексу України.

Отже, пишучи цю курсову роботу я ставлю собі за мету комплексно вивчити металургійний комплекс нашої держави, всі його складові частини, а головним чином перспективи його розвитку в подальшому майбутньому, адже він є невід'ємною частиною народного господарства України. Дана тема вивчалася і вивчається в багатьох книжках, періодичних виданнях, наукових працях. У своїй роботі я буду посилатися на такі джерела інформації: книжки з розміщення продуктивних сил авторів: Качан Є.П., Петрига О.М., Стеченко Д.М. Тарангул Л.Л., Горлеко І.О., Євтушенко Г.І.; з географії України авторів: Заставний Ф.Д., Масляк П.О., Шищенко П.Г., на дані Державного комітету статистики України, журнал “Економіка України”, в історичному розвитку гірничо-металургійного комплексу мені допоможуть підручники з історії України.

Розділ 1. Металургія - важлива галузь народного господарства

1.1 Передумови розвитку металургії в Україні, та її історичний розвиток

У 60-90-ті роки ХІХ століття сформувався український індустріальний район, що включав такі промислові центри загальноімперського значення: Донецький вугільно-металургійний, Криворізький залізно-рудний, Нікопольський марганцевий. Разом за своєю потужністю, розміром і економічним значенням в історії ХІХ-ХХ століть їх можна порівняти хіба що з найбільшим у світі Рейнсько-Вестфальським промисловим районом Німеччини. Україна стала головною вугільно-металургійною базою Російської імперії.

Розвиток промисловості, залізничне будівництво різко підвищили попит на метал. В кінці ХІХ століття почалась розробка нових покладів залізної руди. На Україну з Уралу переміщується імперський центр її видобутку. За 30 років видобуток руди зріс в Україні в 158 разів. У Кривому Розі - районі величезних покладів залізної руди - і в Донбасі будувалися металургійні заводи.

На кінець 90-х років в Донбасі і Кривому Розі було вже 17 великих металургійних заводів.

У середині 80-х років почалася розробка одного з найбільших у світі родовищ марганцевих руд, що розміщене поблизу Нікополя (Дніпропетровська область).

Видобуток чавуну і сталі розпочався 70-х роках ХІХ століття в Юзівці (Донецьк).

В цілому питома вага України в загальноімперському виробництві становила у 1900 році: вугілля -70%, залізної руди -57%, чавуну -52%, рейок -76%. І це за умов, коли територія підросійської України і її населення не перевищували 15% загальноімперського.

Кольорова металургія почала розвиватися в Україні з кінця ХІХ століття. У 1887 році до ладу став Микитівський ртутний завод, який поклав початок формуванню Донецького району.

На Західних землях України, яка перебувала в складі Австро-Угорської імперії металургія не мала розвитку. Це було пов'язано в першу чергу з політикою нашої метрополії, а по-друге на території сировинна база не була достатньо розвіданою.

Отже в Україні найбільших успіхів, якщо оцінювати валові показники, досягли три сировинні галузі, серед них і металургійна.

Після кризи 1900-1903 років і пізнішої депресії, яка тривала до кінця 1909 року, змінило промислове піднесення. Різко зріс попит на промислові вироби. Це дало поштовх розвитку гірничої і металургійної промисловості України. У порівнянні з 1900 роком виробництво чавуну і сталі у 1913 році збільшилося удвічі. Також у 1913 році в Україні працював 121 невеликий металургійний завод.

Але істотних змін металургійного виробництва в умовах повоєнного економічного піднесення не відбулося Україна зберегла риси аграрно-сировинного придатку центральних губерній Російської імперії, якою вона була в ХІХ столітті. Майже половина загального об'єму її промислової продукції 1913 року вироблялася в гірничій, гірничозаводській, металургійній промисловості 10 - 159, 290.

1.2 Металургійний комплекс, його структура та значення

У металургійний комплекс входять чорна і кольорова металургія, які охоплюють усі стадії технологічних процесів: від добування та збагачення сировини до одержання готової продукції у вигляді чорних і кольорових металів та їх сплавів. Металургійний комплекс - це взаємообумовлене поєднання наступних технологічних процесів:

– добування і підготовка сировини до переробки (добування, збагачення, агломерування, одержання необхідних концентратів та ін.);

– металургійна переробка - основний технологічний процес з одержання чавуну, сталі, прокату чорних та кольорових металів, труб та ін. ;

– виробництво сплавів;

– коксохімічне виробництво;

– утилізація відходів основного виробництва й одержання з них вторинних видів продукції 9 - с. 122.

Роль і значення металургійного комплексу визначається перш за все тим, що випускає метал для машинобудування і слугує фундаментом розвитку всіх його галузей. Металургійний комплекс охоплює чорну і кольорову металургію. Усі галузі металургії мають подібну технологію переробки сировини - пірометалургію і електрометалургію. Застосовують електротермічний (чорна металургія) і електрохімічний (кольорова металургія) способи виплавки металів 2 - с. 100.

Основним видом технологічних зв'язків та формою суспільної організації виробництва в галузі є комбінування. Тому провідним видом металургійних підприємств є комбінати. Залежно від поєднання цих технологічних процесів виділяють такі типи виробництв у металургійному комплексі:

– комбінати повного циклу, в яких одночасно діють усі названі стадії технологічного процесу;

– комбінати неповного циклу - це підприємства, в яких здійснюються не всі стадії технологічного процесу (видобуток та збагачення руди, виробництво сталі та прокату або ж чавуну та прокату окремо).

Підприємства неповного циклу (“малої металургії”) називаються переробними.

Комбінати, на яких відбувається видобуток і збагачення руди, називаються гірничозбагачувальними (ГЗК).

Металургійний комплекс - основа індустрії. Чорні метали називають “хлібом промисловості”. Чорні та кольорові метали широко використовуються в машинобудуванні, будівництві, транспорті й усіх без винятку галузях народного господарства, витримуючи гостру конкуренцію з боку пластмас, кераміки та інших сучасних матеріалів. Та на противагу недалекому минулому, нині вже за рівнем виробництва чавуну, сталі і прокату не судять про економічну могутність країни.

Винятково велике комплексо- та районоутворююче значення металургійного комплексу в територіальній структурі господарства України. Він відіграє відчутну роль у міжнародному поділу праці. Частка неблагородних металів та виробів складає 30% експорту України. Та з погляду на міжнародний попит необхідно поліпшити якість металопродуктів, забезпечивши їх конкурентоспроможність на дуже вимогливому світовому ринку, збільшивши частку електросталі та феросплавів, труб тощо 9 - с. 123-124.

Сприятливими умовами для розвитку гірничо-металургійного комплексу в Україні є територіальні поєднання насамперед Донбасу і Придніпров'я, великих родовищ коксівного вугілля, залізної та марганцевих руд, високоякісних вапняків і формувальних пісків та вогнетривів, наявність родовищ алюмінієвої сировини, ртутних, титанових, нікелевих, ванадієвих, молібденових руд, магнієвої сировини, руд якісних металів; забезпечення районів розвитку металургійного виробництва транспортною мережею і водними ресурсами, великий попит на метал; значна кількість вторинної сировини.

Гірничо-металургійному комплексу притаманна висока концентрація, автоматизація виробничих процесів, компактність територіального зосередження. Він виконує важливі функції щодо територіальної організації продуктивних вил України, впливає на формування галузевих промислових, металургійних вузлів і центрів 8 - с. 148-149.

Розділ 2. Чорна металургія України

2.1 Загальна характеристика галузі

Металургійна промисловість України є основою розвитку машинобудування, металообробки і будівництва. Сучасна чорна металургія посідає одне з чільних місць у народному господарстві країни і є матеріальною базою всього комплексу важкої індустрії України 3 - с. 126.

В Україні зосереджено 48% загального видобутку товарної залізної руди колишнього Союзу, 72% видобутку марганцевої руди, 35% готового прокату, 30% листового прокату, понад 42% тонколистового прокату тощо.

Чорна металургія включає ряд виробництв, найважливішими серед яких є видобуток (підземний і відкритий) та збагачення рудної та нерудної сировини, виробництво чорних металів, труб, електросплавів, коксохімічне і вогнетривке виробництво, вторинна обробка чорних металів, виробництво металевих виробів 1 - с. 266.

Чорна металургія впливає на розвиток усіх галузей народного господарства України як найголовніший споживач палива й електроенергії, води 3 - с. 128.

Чорна металургія з повним технічним циклом виробництва є важливим чинником створення промислових та економічних районів. Супутніми до неї є галузі промисловості, що використовують відходи від виплавлення чавуну і коксування вугілля, відходи від теплової енергетики і металомісткого машинобудування. Потреба в раціональному використанні жінок у металургійних районах України зумовлює розвиток тут легкої і харчової промисловості. Отже, чорна металургія впливає на формування таких потужних промислових районів і підрайонів, як Донбас, Придніпров'я, Криворіжжя 4 - с. 170-171.

За рівнем концентрації виробництва чорних металів Україна випереджає навіть розвинені капіталістичні країни.

Майже 98% чавуну і сталі виплавляється з річною потужністю понад 1 мільйон т. Сучасні підприємства чорної металургії за характером внутрішніх технологічних зв'язків можна назвати металургійно-енергохімічними комбінатами з повним циклом 2 - с. 170-171.

Виробництво чорних металів зосереджено на підприємствах повного циклу (з випуском чавуну, сталі, прокату), що розміщені в чотирьох регіонах - у Придніпров'ї (Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя), Криворіжжі (Кривий Ріг), Донбасі (Донецьк, Макіївка, Комунарськ, Костянтинівка, Краматорськ), Приазов'ї (Маріуполь).

Чорна металургія включає виробництво феросплавів (Нікополь, Запоріжжя, Стаханов), труб (Нікополь, Новомосковськ, Дніпропетровськ, Харцизьк, Макіївка, Маріуполь). Коксохімічна галузь чорної металургії України представлена 15 коксохімічними заводами. В експлуатації перебувають 76 коксових батарей (таблиця 1). Виробничі потужності коксохімічної промисловості - 30 мільйонів тон коксу на рік 8 - с. 149.

Таблиця 1. - Виробництво коксу по регіонам, (тис. т)

	1990	1995	1998	1999	2000	2001
Україна у тому числі області:	34666,8	15810,8	16366,2	17309,7	19362,6	19347,7
Дніпропетровська	9914,2	4022,1	4598,4	4844,5	4997,7	5298,5
Донецька	17936,9	9010,9	8365,2	8702,1	9894,0	9746,3
Запорізька	2737,2	1412,7	1688,9	1819,1	2302,4	2116,5
Луганська	3941,9	1290,3	1679,6	1925,1	2126,1	2120,4
Харківська	136,6	75,3	34,1	18,9	42,4	66,0

2.2 Фактори формування чорної металургії

Для розвитку чорної металургії в Україні є всі умови: величезна, компактно розміщена сировинна база (залізні, марганцеві руди, вогнетриви, флюсові вапняки тощо); споживач (металоємне машинобудування); густа транспортна мережа; значні паливні (коксівне вугілля) та трудові ресурси [9 - c. 124].

Розвиток чорної металургії зумовив і стимулював зростання виробництва низки галузей, особливо залізної та кам'яновугільної, видобутку мінеральної сировини.

Характерним є високий рівень концентрації.

Найпоширеніша форма організації виробництва в чорній металургії - комбінати. Особливо ефективне тут комбінування металургійної переробки з коксуванням вугілля. Більшість коксу випускають металургійні комбінати з повним циклом виробництва.

Крім підприємств повного циклу в чорній металургії є такі, що спеціалізуються на виплавці чавуну і сталі або тільки сталі й прокату. Підприємства, які не мають чавунного виробництва, належать до переробної галузі. Особливе місце займають підприємства, що виробляють феросплави. Окремо виділяється “мала металургія”, яка організована на великих машинобудівних підприємствах і спеціалізуються на виплавці сталі і прокату.

Складовою частиною металургійного комплексу є видобування флюсів і вогнетривких глин - нерудної сировини. Залягання високоякісних флюсових вапняків та доломітів є у Донецькій області (Докучаєвськ, Комсомольськ, Первомайськ, Новотроїцьк) і Дніпропетровській (у Криворізькому районі). У Донбасі зосереджені також родовища вогнетривких глин (Часів-Ярське, Новорайське і Веселківське родовища) і кварцових пісків. Великі запаси флюсових вапняків розвідані в Автономній Республіці Крим. Флюси використовуються для виплавки чавуну (доменний процес) і вилучення шкідливих сполук із залізної руди, вогнетривкі глини і кварцові піски - виробництва вогнетривів. Витрати вогнетривких мінералів в металургійному виробництві складають в середньому 150 кілограм на 1 тону виплавленої сталі. Найбільший завод вогнетривів розміщений в Запоріжжі.

Металургійні заводи України зосереджені у трьох галузевих районах чорної металургії - Придніпровському, Донецькому та Приазовському 2 - с. 103.

Сучасна чорна металургія України посідає одне з провідних місць у міжгалузевій структурі промисловості. В 1997 році на неї припало майже 28% загального обсягу промислової продукції, що відповідає першому місцю серед галузей промисловості. Отже Україна має необхідні умови для розвитку чорної металургії. Це великі запаси залізних і марганцевих руд, виробничі потужності металургійних заводів, кадри, розвинений машинобудівний комплекс і будіндустрія. Проте розклад міждержавних та міжгалузевих зв'язків дестабілізуюче вплинув на динаміку чорної металургії України [8 - с. 149].

2.3 Особливості територіальної організації підприємств галузі

При розміщенні металургії повного циклу визначальним фактором є сировина і паливо, які за часткою витрат виплавки чавуну становлять (30-85%), у тому числі на кокс припадає 50% витрат. Для виплавки 1 т чавуну витрачається 1,2-1,5 т вугілля, 1,5 т залізної руди, понад 0,5 т флюсових вапняків і 30 м води. Поєднання транспортно-географічного розміщення сировинних і паливних баз, джерел водопостачання та допоміжних матеріалів є запорукою ефективного функціонування металургійного підприємства.

У переробній металургії використовують в основному ресурси металевого брухту. Наприклад, виробництво сталі перевищує виробництво чавуну. Орієнтуючись на джерело вторинної сировини, переробна металургія тяжіє до місця споживання готової продукції. Застосування найновіших технологій у металургійних цехах машинобудівних підприємств робить їх незалежними від паливного фактора. “Мала металургія” орієнтується на винятково великі машинобудівні центри, що спеціалізуються на металургійній продукції 3 - с. 129.

Специфічні риси розміщення характерні для металургійних підприємств, що виробляють феросплави (сплави заліза з легованим металами) та електросталі, котрі виплавляють як у доменних печах, так і електротермічним способом відповідно на металургійних комбінатах повного циклу або на переробних заводах. Дешева енергія і наявність легуючих металів - основний чинник розміщення спеціалізованих заводів. Виробництво електросталей зорієнтоване на райони з достатньою кількістю електроенергії та металевого брухту.

Технічний рівень металургійного виробництва в країні ще невисокий. Так, частка виробництва електросталі і конвертованої сталі становить 60% від загального виплаву, тоді як у країнах “сімки” - 100%. Частка прокату у виплавці сталі за останнє десятиріччя зросла і становить понад 77%, а в Японії, Франції, ФРН - понад 80% 4 - с. 171-172.

Україна повністю забезпечує себе власною залізною рудою, коксом, марганцем та іншими допоміжними матеріалами. За запасами залізних руд Україна займає в світі четверте місце (27 млрд. т; після Росії, Бразилії, Австралії), а за їх видобутком - шосте (48 млн. т; після КНР, Бразилії, Австралії, Індії, США). Найбільший залізно-рудний басейн - Криворізький (Дніпропетровська область), 75% залізної руди якого видобувається відкритим способом. Багаті залізні руди (із вмістом Fe до 60%) тут майже вичерпані, і тепер у Кривбасі видобувають переважно бідні руди (вміст Fe до 35%), що значно підвищує кількість відходів.

Після збагачення на Південному, Криворізькому, Центральному, Північному та Інгулецькому гірничозбагачувальних комбінатах руда перетворюється на концентрат із вмістом заліза майже 62% і надходить на агломераційні фабрики, а далі - у домни. Більше половини збагачувальної руди поставляється на металургійні заводи Європейської частини Росії, Словаччини, Угорщини, Польщі.

На Керчинський залізно-рудний басейн припадає 4,2% загального видобутку руди в Україні, основним споживачем якої є металургійні заводи Маріуполя.

Триває освоєння родовищ Кременчуцького (Полтавська область) та великих запасів, у тому числі багатих руд, Бєлозерського (Запорізька область) залізорудних басейнів 9 - с. 124-125.

В Україні сприятливі умови для освоєння прогнозованих запасів залізних руд (понад 20 млрд. т), здебільшого залізних кварцитів, є в Дніпропетровській, Полтавській, Запорізькій, Кіровоградській, Одеській і Вінницькій областях 4 - с. 173.

Отже Україна займає провідне місце в світі по видобутку залізної руди і виробництву сталі.

Основний обсяг випуску продукції чорної металургії України територіально зосереджений у двох областях - Дніпропетровській і Донецькій, які дають відповідно 40 і 36% товарної продукції галузі. Випуск чорних металів у інших областях значно менший: у Запорізькій області він становить 12%, Луганській -7%. Таким чином, на обмеженій території Придніпров'я, Донбасу і Приазов'я зосереджені великі промислові вузли і центри чорної металургії. За рівнем просторової концентрації названим регіонам належить провідне місце в світі 1 - с. 267.

Марганцевою базою чорної металургії України є Нікопольський район Придніпровського марганцеворудного басейну. Видобуток руди здійснюється тут відкритим (2/3) і шахтним способами. На збагачувальних фабриках вміст марганцю у руді доводять до 50-60%.

У Токмакському районі (Запорізька область) освоюються родовища марганцевої руди, споруджено першу чергу найбільшого в Україні Таврійського гірничо-збагачувального комбінату. Перспективним є також Інгулецьке родовище на Дніпропетровщині, загальні ресурси якого становлять 500-600 млн. т із вмістом у руді 8-33% марганцю. За 1999-2000 роки різко зменшився видобуток марганцевих руд, призупинене освоєння нових родовищ, що спричинило до згортання їх до Росії та ряду європейських держав (таблиця 2.)

Таблиця 2. - Видобуток марганцевої руди (товарної) по регіонах, тис. т

	1990	1995	1998	1999	2000	2001
Україна (у тому числі)	7098,1	3191,7	2217,0	1984,8	2740,6	2700,1
Дніпропетровська область	7098,1	3191,7	2217,0	1984,8	2740,6	2700,1

У металургійних центрах Донбасу й Придніпров'я (Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Стаханов, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Дніпропетровськ) розміщені великі коксохімічні комбінати. Проте більш як половину коксу дають коксохімічні комбінати Донбасу, де діють 13 із 18 коксохімічних підприємств України. Кокс використовують в якості технічного палива для виплавки чавуну, а коксівний газ - як висококалорійне паливо для металургійних агрегатів і сировину в хімічній промисловості 4 - с. 173.

Основним способом виплавки чавуну та сталі лишається доменно-мартенівський. Значними його недоліками є: велика матеріало- та працездатність; економічна нерентабельність (усі домни України - дотаційні); велике забруднення навколишнього середовища. З 1956 року використовується киснево-конверторний спосіб виплавки сталі. Він значно економніший, дозволяє переплавити металобрухт, дає можливість контролювати кількість і якість сталі, не потребує додаткового палива у вигляді природного газу; процес виплавки триває 50 хвилин (для порівняння - мартенівська виплавка триває 6-12 годин).

Електрометалургія виробляє найякіснішу сталь при низькому забрудненні навколишнього середовища. Лише у 1994 році електрометалургійний та киснево-конверторний способи вийшли на 50-ти% показник у валовій виплавці сталі.

Флюси і вогнетривкі глини використовуються в металургійному галузевому комплексі. Вогнетривкі глини видобувають у Часів'ярському, Новорайському та Веселинівському родовищах (Донецька область), високоякісні флюсові вапняки й доломіти - в Донецькій (Докучаєвськ, Комсомольськ, Первомайськ), Дніпропетровській областях і Автономній Республіці Крим. Вогнетривкі матеріали застосовують для виробництва вогнетривкої цегли, будівництва домн, флюси - для виплавки металу й вилучення шкідливих сполук із залізної руди. Щорічні потреби чорної металургії у флюсах та вогнетривких глинах становлять кілька мільйонів тонн. Потужні заводи вогнетривких глин розміщені в Донбасі й Придніпров'ю. Україна має величезні запаси каоліну, найбільші родовища якого розвідані в Дніпропетровській (Володимирське) та Черкаській (Новоселицьке) областях.

Історично склалося так, що металургійні заводи розміщені в Донбасі, Приазов'ї поблизу джерел палива, а також у Придніпров'ї - біля родовищ залізних руд і марганцю та джерел водопостачання - Дніпра. Ці чинники враховуються і тепер. Проте у зв'язку з впливом бідних залізних руд на розміщення і збільшення концентрації металургійного виробництва в Придніпров'ї зростає роль сировинного чинника. Розміщення більшості металургійних заводів безпосередньо біля Дніпра, між джерелами сировини і палива, сприяє кращій територіальній організації виробництва чорних металів. Більшість металургійних підприємств України мають повний цикл виробництва і щороку можуть виплавляти від 1 до 10 млн. т сталі. Найбільші з них “Криворіжсталь”, “Азовсталь”, “Запоріжсталь” і “Дніпроспецсталь”.

Сучасний рівень розвитку чорної металургії забезпечує власні потреби України, а також може задовольнити потреби ряду економічних районів європейської частини Росії, Молдови, Білорусі та інших зарубіжних країн. Діапазон виробництва готової продукції (прокату чорних металів за видами) досить широкий і задовольняє переважно потреби машинобудування й металообробної промисловості України.

Усі металургійні заводи України розміщені в Донецькому і Придніпровському економічних районах, де вони зосереджені у трьох галузевих районах чорної металургії - Придніпровському, Донецькому та Азовському 9 - 127-128.

2.3.1 Придніпровський металургійний район

Простягається вздовж Дніпра від Дніпродзержинська до Нікополя, поблизу родовищ залізної і марганцевої руд. Він лежить в межі перетину важливих залізниць, які зв'язують Придніпров'я з Донбасом, Харковом, Києвом, південними областями України, і займає проміжне положення між районами видобутку вугілля і залізних руд. Головні фактори розміщення металургії у цьому районі - це вода і електроенергія. Тут сформувався надзвичайно насичений комплекс з великими металургійними і трубними заводами (всього - 14, з 32 в Україні). Центри розміщення підприємств з повним циклом - Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя. Трубні заводи працюють у Новомосковську та Нікополі. В районі виділяються чотири промислові вузли з профілюючими галузями металургії:Дніпропетровський, Запорізький, Криворізький та Кременчуцький 2 - с. 105.

До Дніпропетровського металургійного вузла належать металургійні заводи Дніпропетровська (4), Дніпродзержинська і Новомосковська, які виробляють чавун, сталь, прокат, колеса для залізничного транспорту, бляху, мостові конструкції, сплави та іншу продукцію.

Запорізький металургійний вузол об'єднує металургійний завод повного циклу “Запоріжсталь”, електросталеплавильний “Дніпроспецсталь” і феросплавний. “Запоріжсталь” чавун, тонку гаряче- й холоднокатану листову сталь, стальні відливки, трансформаторну сталь, білу бляху, гнуті профілі прокату, холоднокатаний стальний лист для автомобільної промисловості тощо; “Дніпроспецсталь” - сталі для машинобудівної промисловості.

Криворізький металургійний вузол включає найбільші в Україні кар'єри, шахти, 5 гірничо-збагачувальних комбінатів, кілька аглофабрик, металургійний завод, Південнотрубний і феросплавні заводи Нікополя та його марганцеворудну промисловість.

До Кременчуцького вузла чорної металургії, який ще формується, належить Дніпровський гірничозбагачувальний комбінат, що працює для потреб металургії Придніпров'я і Донбасу.

2.3.2 Донецький металургійний район

У складі Донецького металургійного району є 13 металургійних заводів, кілька потужних коксохімічних підприємств, які виробляють більше половини коксу України. По два металургійні заводи є в Донецьку, Макіївці, Алчевську й Харцизьку; по одному - в Єнакієвому, Краматорську, Костянтинівці, Луганську й Алмазному. Вони виробляють майже половину чавуну і близько третини продукції металургійної промисловості України.

У Донецькому металургійному районі сформовано три металургійних вузли: Донецько-Макіївський, Єнакіївський і Алчевсько-Алмазнянський.

Донецько-Макіївський має чотири металургійних заводи, ряд коксохімічних та інших підприємств. У Макіївці і Донецьку функціонують трубопрокатні, коксохімічні виробництва, налагоджено виробництво вогнетривів.

Єнакіївський вузол має металургійний завод, який неодноразово реконструювався і поповнився новими доменними печами, мартенами, прокатними станами, конверторним цехом.

До Алчевсько-Алмазнянського вузла (Луганська область) входять металургійні заводи (Алчевський та Алмазнянський) і чавуноливарний та феросплавний заводи у місті Стаханові. Алчевський завод після реконструкції став одним з найбільших.

У Донецькій області діють також Харцизький, Краматорський і Костянтинівський металургійні заводи 4 - с. 175-176.

2.3.3 Приазовський металургійний район

До Приазовського району чорної металургії віднесено заводи Маріуполя, Камиш-Бунський ГЗК у Криму, металургійний завод імені Войкова у Керчі. Маріупольський завод “Азовсталь” випускає чавун, сталь і прокат, працює на офлюсованому агломераті з руд Криворіжжя. Чорна металургія Приазов'я забезпечує металом місцеві машинобудівні підприємства і тісно пов'язана з коксохімією, виробництвом добрив та будівельних матеріалів (Рис. 1.) 4 - с. 176.

Рис. 1.

На сучасному етапі чорна металургія переживає кризу, свідченням якої є зменшення в 2-3 (1985-1995 роки) як видобутку сировини, так і виробництва готової продукції. Підприємства чорної металургії є значними забруднювачами навколишнього середовища. На їх долю припадає четверта частина викидів пилу, окису вуглецю, більше половини окисів сірки від їх загального обсягу в країні.

Успішне розв'язання питань реструктуризації галузі, впровадження сучасних технологій, підвищення технічного рівня є передумовою підвищення продуктивності праці, поліпшення якості металу. Зважаючи на значну роль металургії в економіці України, це матиме велике економічне і соціальне значення.

Розділ 3. Особливості розміщення кольорової металургії України

3.1 Загальна характеристика галузі

Кольорова металургія почала розвиватися в Україні з кінця ХІХ століття. У 1887 році до ладу став Микитівський ртутний завод, який поклав початок формуванню Донецького району 6 - с. 192.

Кольорова металургія включає видобуток, збагачення, металургійну переробку кольорових руд, дорогоцінних і рідкісних металів, у тому числі виробництво сплавів, прокату кольорових металів, переробку вторинної сировини і видобуток кольорових каменів. Через нестачу покладів різних руд кольорових металів кольорова металургія України розвинена слабше, ніж чорна, і представлена окремими галузями. Провідними галузями кольорової металургії в Україні є алюмінієва, цинкова, магнієва, титанова, ртутна, феронікелева 4 - с. 178.

У добу НТР кольорові метали посідають особливе місце серед мінеральних ресурсів. Нові й нові галузі промисловості - радіотехніку, електротехніку, авіаційну, електроніку - неможливо уявити без цих металів.

Загальні особливості сировинної бази кольорової металургії:

- низький у кількісному відношенні вміст корисних компонентів у сировині: для 1 т міді потрібно переробити 100 т руди, нікелю - до 200 т; витрати сировини на 1 т готової продукції в сотні раз перевищують об'єм готового виробу, а при виробництві рідкісних металів - у десятки і навіть сотні тисяч раз;

- багатокомплексність сировини. Наприклад, алюмінієва промисловість випускає кристалічний кремній, алюмінієво-кремнієві сплави п'яти оксиду ванадію, металевий галій та ін.;

- велика тепло-, електро- та водоємкість процесів переробки сировини (для виробництва нікелю, наприклад, потрібно до 55 т палива, глинозему - до 12 т і т.д.; 1 т алюмінію - до 17 тис. КВт годин електроенергії).

Тому географії сировини та паливно-енергетичної бази значно впливають на розміщення кольорової металургії. До джерел сировини тяжіють виплавки ртуті, нікелю, рідкісних металів. Алюмінієве, титаномагнієве і цинкове виробництво розміщуються у місцях одержання дешевої електроенергії.

Провідними кольорової металургії є алюмінієва, цинкова, титанова, ртутна, феронікелева 9 - с. 129-130.

3.2 Алюмінієва промисловість

У структурі виробництва кольорових металів України провідне місце повідає алюмінієва промисловість, яка охоплює виробництво глинозему та алюмінію. Випуск цієї продукції становить майже 20% усього виробництва кольорової металургії у державі. Поряд з основною продукцією алюмінієва промисловість випускає кристалічний кремній, алюмінієво-кремнієві сплави (силуміни), содові продукти, мінеральні добрива, цемент, оксид ванадію (v), металевий галій. Основною алюмінієвою рудою є боксити, запаси яких в Україні невеликі. Промислове значення мають Високопільське (Дніпропетровська область) і Смілянське (Черкаська область) родовища. Перспективними є родовища бокситів на півдні Дніпропетровської області, в Карпатах, Приазов'ї. Алюмінієвою сировиною є також нефеліни, алутіни, каоліни та глини, запаси яких практично невичерпні. В Україні є значні запаси нефелінових порід, що можуть бути сировиною базою великої алюмінієвої промисловості (Жовтневе та Єланчицьке в Приазов'ї). Крім алюмінію, з нефелінових порід можна отримувати содопродукти, скло, цементні продукти та ін. Все це робить можливим, з огляду на сировинні ресурси, створення в Приазов'ї нової алюмінієвої промисловості.

З алунітів економічно вигідно виробляти алюміній лише за умови комплексного використання руди. Найбільші родовища алунітів є в Закарпатській області (Берегинське і Беганське).

В Україні новий великий глиноземний завод у Миколаєві, який працює на бокситах Гвінеї, Запорізький завод та завод алюмінієвих сплавів у Свердловську (Луганської області). Потужності з виробництва алюмінію в Україні розраховані на 300 тис. т за рік 4 - с. 178-179.

3.3 Ртутна промисловість

На місцевих покладах кіновару понад століття працює Микитівський ртутний комбінат (Донецька область), у складі якого є рудник, металургійне виробництво, допоміжні цехи, 3 кар'єри для видобутку ртутних руд. На комбінаті вперше в світі впроваджено технологію добування ртуті високої частоти з повною механізацією усіх процесів випалювання ртутної руди в печах “киплячого шару”. Тут збагачують сурм'яні місцеві руди і виробляють з них сурму. Функціонує також Закарпатський розвідувально-експлуатаційний ртутний комбінат 4 - с. 180.

3.4 Титанова промисловість

Підприємства титаномагнієвої металургії видобувають і збагачують титаномагнієву сировину та виробляють титан і магній. Сировиною для виробництва магнію в Україні є потужні родовища калійно-магнієвих солей Прикарпаття (у Стебнику, Калуші), мілководні водойми Приазов'я та Причорномор'я (Сиваш), що містять у розчиненому вигляді багато сполук магнію та інших солей. У Калуші побудовано магнієвий завод у виробничому об'єднанні “Оріана” в Запоріжжі - завод з виробництва магнію й титану. Магнієва сировина до Запоріжжя надходить із Стеблика (Львівська область), Калуша (Івано-Франківська область) і Сиваша (Автономна Республіка Крим), а титанова - з Іршанського гірничо-збагачувального комбінату (Житомирська область). Основними титановими матеріалами Іршанського родовища є ільменіт і рутил, що містяться в каліонових розсипах та вивітрених габро. З них на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті виробляють титановий (ільменітовий) концентрат. Руди Самотканського родовища (Дніпропетровська область) характеризуються високим вмістом титану й цирконію. На Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінаті у місті Вільногірську (Дніпропетровська область) виробляють цирконієвий, ртутний, ільменітовий концентрати, цирконій знезалізнений, оксид цирконію (II). Комбінат побудовано на базі Малишівського родовища титанових пісків і оснащено устаткуванням, яке забезпечує комплексне використання сировини. Крім того, на комбінаті освоєно нові технологічні процеси, у тому числі добування знезалізненого цирконію на струминних млинах. Титан і його сплави у двічі легші за леговану сталь, стійкі проти корозії, придатні для виробництва хімічного устаткування, літаків, космічних кораблів. Оксиди титану використовують для виробництва білил, емалей, вогнетривких глин; цирконій та його сполуки - жаростійких мінералів, необхідних для сучасного літакобудування, ракетної, атомної техніки, виготовлення жаростійких фарб тощо.

Запорізький титаномагнієвий комбінат виробляє титан, напівпровідниковий германій, магній, калійні добрива, пігментний оксид титану (ІІ), фасонне титанове литво 4 - с. 179.

3.5 Золотодобувна промисловість

Завдяки освоєнню нових родовищ руд кольорових металів і створенню підприємств для їх переробки значно поліпшується забезпечення господарства кольоровими металами. Нещодавно відкрито 5 родовищ золота промислового значення поблизу Кривого Рогу та 5 - у Донецькій області, невелике родовище золота в Закарпатській області. Проводяться підготовчі роботи з їх експлуатації. У 1990 році виплавлено перші кілограми золота на базі Мужіївського родовища. За попередніми прогнозами, Україна на перспективу зможе здобувати майже 25т золота щороку. Для цього потрібно 800 млн. доларів інвестицій.

Налагоджено випуск золота, платини та срібла із вторинної сировини. На Південному машинобудівному заводі у Дніпропетровську, об'єднанні “Свема” у Шостці, на хімзаводі у Дніпродзержинську в 1996 році отримали майже 0,5т золота і кілька тонн срібла із вторинної сировини 4 - с. 180-181.

У просторовій структурі кольорової металургії України виділяються Донецький район (цинк, ртуть, прокат), Запорізький (алюміній, титан, магній) та Побузький (нікель) центри, які взаємодіють районами чорної металургії, утворюючи потужні вузли загальнометалургійного міжгалузевого комплексу.

При розміщені галузей кольорової металургії обов'язково потрібно враховувати екологічний фактор, адже галузь є одним з найбільших забруднювачів природного середовища у промисловості.

Розділ 4. Проблеми та перспективи розвитку металургійного комплексу України

металургійний виробництво чорний кольоровий

Гірничо-металургійна галузь посідає головне місце у господарській сфері держави, в її промисловому та експортному потенціалі. Її частка становить близько 22% всього промислового виробництва України і майже 63% її експорту; в ній працюють приблизно 550 тис. чоловік.

Сьогодні дуже часто говорять про кризове становище у металургії. Слід відразу зазначити, що ніякої кризи у металургійній галузі немає. В 1998 році обсяг її товарної продукції становив 20,2 млрд. грн. Від експорту металопродукції Україна одержала 4,2 млрд. дол. Всі підприємства галузі працюють, вони не втратили свого потенціалу і готові у будь-який час збільшити свої обсяги виробництва.

Криза існує в металоспоживчих галузях економіки: будівництві, транспорті, машино- і суднобудуванні та ін. У зв'язку з втратою внутрішнього ринку в металургії виникли проблеми з реалізацією продукції. Металурги були вимушені зменшити обсяги виробництва і вивести з експлуатації деякі агрегати.

Загальні наслідки фінансово-економічної нестабільності, невиваженої цінової, податкової та кредитно-фінансової політики сьогодні проявились у такому:

– неплатоспроможності підприємств - експортерів металопродукції, які є найбільшими поставщиками валютних коштів в Україну та завдяки яким підтримувались грошові розрахунки на внутрішньому ринку в цілому;

– неконкурентоспроможності продукції цих підприємств на світовому ринку;

– повному “вимиванні” оборотних коштів підприємств або їх критичному дефіциті;

– погіршенні до критичного рівня фінансового становища у виробничій сфері;

– втраті бюджетом значної частини надходжень від підприємств, які не є справними платниками податків.

Внутрішній ринок за умов нової економічної ситуації в Україні виявився, на жаль, неготовим освоїти обсяги виробництва металургійної продукції і буде неспроможним зробити у найближчі роки. Тому величезна заслуга металургійної галузі перед економікою України полягає у тому, що в короткі строки вона змогла переорієнтуватися з внутрішнього на зовнішній ринок, не втративши при цьому свого потенціалу і підтримавши економіку держави у цей складний час.

У гірничо-металургійній галузі, повільно ведуться роботи щодо виведення з експлуатації надлишкових потужностей, приведення чисельності працюючих у відповідність з обсягами виробництва.

Аналіз структури собівартості виробництва металопродукції свідчить, що собівартість формується, головним чином, на базі цін на сировинні матеріали, устаткування та енергетичні ресурси. А протягом 1997-1998 років кілька разів підвищувались ціни на електроенергію, тарифи на транспортування природного газу (у 4,7 рази), залізничні тарифи (на 23%).

Україна сьогодні має достатній ресурс металобрухту і могла б повністю задовольнити потребу металургів у цій сировині, але значна його частка експортується, причому експорт стрімко збільшується. Так, у 1996 році він становив 1 млн. т, у 1997 році -2 млн. т, у 1998 році -3,3 млн., а в 1999 році -4,7 млн. т.

У цьому зв'язку доцільним є варіант забезпечення вітчизняного виробництва металобрухтом та організації експортних поставок на основі балансу брухту в Україні.

Задля вирішення нагальних потреб металургії потрібні рішучі кроки, наприклад, такі.

Загальна стратегія повинна спрямуватися на збереження експортного потенціалу гірничо-металургійного комплексу з метою забезпечення валютних надходжень в Україну, підвищення конкурентоспроможності продукції шляхом зменшення її собівартості, проведення реструктуризації підприємств, створення промислово-фінансових груп за технологічними ланцюжками та оновлення виробничих фондів 5 - с. 4-10.

Виробничі потужності підприємств чорної металургії України становлять, млн. т: по чавуну - 52, сталі - 54, готового прокату - 41,5. За цим показником Україна займає п'яте місце в світі після Японії, США, Китаю, Росії, випереджаючи також такі розвинені країни, як Німеччина, Італія, Франція.

Все це є важливою передумовою подальшого розвитку чорної металургії в Україні і підтверджується також наявністю в Україні висококваліфікованих кадрів металургів, а також розвиненими машинобудуванням і будівельною індустрією - головними споживачами металу. Нарешті, продукція чорної металургії України має попит на світовому ринку, завдяки чому галузь належить до важливих джерел надходження валюти.

Однак сучасний стан основних виробничих фондів чорної металургії України характеризується високим ступенем зношеності - в середньому по галузі цей показник перевищує 60%. Така ситуація характерна для значної частини прокатних станів, усіх мартенівських печей, біль ніж третини конвекторів, більш як половини доменних печей і агломераційних фабрик. Це засвідчує загальну необхідність технічного переоснащення галузі з реконструкцією більшої частини діючих та будівництвом нових агрегатів.

Важливою особливістю територіального стану розвитку чорної металургії є недосконалість структури виробництва. Загальний випуск металопродукції перевищує потреби України. Проте залишається гострий дефіцит тонкого листа, білої жерсті, листа і труб з покриттям, нержавіючої сталі, сталі електротехнічного призначення, водопровідних труб та інших видів металопродукції. Через це за великих обсягів вивезення металу спостерігається також і великі обсяги його імпорту. Це зумовлює необхідність реконструкції металургійного виробництва, в результаті здійснення якої поліпшиться забезпеченість України металом власного виробництва при менших обсягах випуску прокату, підвищиться ефективність зовнішньоекономічного обміну, зменшаться витрати на виробництво металу.

Розрахунки Науково-дослідного економічного інституту Мінекономіки України показують, що в перспективі з урахуванням експорту 10 млн. т прокату труб на рік та імпорту 1-2 млн. т металопродукції річний випуск прокату на 2010 рік може бути прийнятий в розмірі 28,5 млн. т, тобто на 26,1% меншим порівняно з 1990 роком. При цьому запропоновано збільшити випуск листового прокату з 13,5 до 14,5 млн. т, а тонкого листа - з 5,3 до 9,5 млн. т на рік, у тому числі холоднопрокатного листа - з 2,1 до 3,7 млн. т, термозміцненого прокату - з 4,8 до 12 млн. т, а виробництво листа і жерсті з покриттям - з 0,5 до 1,1 млн. т на рік.

Для цього потрібно буде збудувати 6 тонколистових прокатних станів (на Макіївському комбінаті, “Запоріжсталі” та Єнакіївському заводі), 3 з яких - для виробництва листа холодної прокатки. Значними мають бути роботи з будівництва трубних цехів, причому з 8 необхідних для введення трубних станів 6 призначені для випуску водогазопровідних труб: 2 - на Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча, 1 - на Харцизькому трубному заводі, 3 - в Дніпропетровську на заводі імені Комінтерну. Висока економічна ефективність реалізації варіанта реструктуризації, який пропонується, є очевидною, коли врахувати, що при цьому з'явиться можливість зменшити на 7-8 млн. т на рік ввезення дорогих видів металопродукції 8 - с. 149-151.

Також головними напрямками розвитку чорної металургії на сучасному етапі пов'язані із впровадженням нових технологій виплавки сталі. Зокрема, це застосування киснево-конверторного і електроплавильного способів і скорочення мартенівського способу; вдосконалення структури прокатного виробництва шляхом випереджаючого зростання випуску холодно-токарного листа, високоточних профілів прокату з термічною обробкою, економічних і спеціальних видів сталевих труб, застосування нового способу виплавки сталі на основі прямого відновлення заліза із руд, розвиток порошкової металургії та інше 2 - с. 100-101.

Зазначені засоби дають змогу вирішити ряд інших проблем. Серед них - значне поліпшення екологічної обстановки в регіонах з розвиненим металургійним виробництвом, особливо поблизу підприємств, на яких будуть виведені з експлуатації доменні цехи та коксохімічні заводи. Важливою проблемою, яка значною мірою вирішується в результаті структурної перебудови, є скорочення потреби у паливі (більш як на 20 млн. т) і електроенергії (приблизно на 10 млрд. кВт/год), причому перше має відбутися не тільки у зв'язку зі скороченням обсягу виробництва, а й завдяки зниженню в галузі на 13-14% питомих витрат палива (на 1 т готового прокату). Майже в двічі може зменшитися потреба в найдорожчому і дефіцитному виді палива - коксі. Зменшення потреби в ньому дасть можливість вивести експлуатації ряд коксохімічних підприємств (Макіївський, Донецький, Горлівський, Ясинівський, Дніпропетровський, Дніпродзержинський заводи) і скоротити потужність Алчевського та деяких інших коксохімічних заводів. Все це особливо сприятиме поліпшенню екологічної обстановки у зазначених регіонах.

Проте розглянуті заходи реструктуризації чорної металургії в Україні можуть бути досягнуті при дотриманню раду важливих умов. Однією з них є розробка комплексної програми розвитку металургійного виробництва і металоспоживчих галузей (насамперед машинобудування). Це є необхідним тому, що в Україні не виробляється багато видів продукції машинобудівного комплексу (наприклад, машини безперервного розливання сталі), що може загальмувати проведення структурної перебудови у металургійному виробництві. Другою умовою реалізації заходів щодо реструктуризації є необхідність значних коштів (40-45 млрд. доларів США), що буде забезпечено з допомогою державних субсидій та пільгових умов кредитування, залучення іноземних інвестицій, інших джерел фінансування 8 - с. 151-152.

Основні завдання розвитку кольорової металургії полягають насамперед у розширенні її сировинної бази, що визначено у розробленій програмі “Мінерально-сировинна база України до 2005 року”. Розроблені і починають втілюватися в життя програми “Концепція розвитку гірничо-металургійного комплексу України на період до 2010 року”, “Програма розвитку кольорової металургії (алюмінієвої, титанової, мідноплавильної) на період до 2005 року”, а також програми “Титан України”, “Мідь України”. Створено промислову організацію “Укрзолото”. Із 7 родовищ золота заплановано розробляти 5 у центральній частині країни: Сергіївське, Золота Балка, Широка Балка (Дніпропетровська область), Клинці, Юріївське (Кіровоградська область).

Оскільки алюміній є одним з головних експортних металів, заплановано збільшити його випуск до 2005 року до 500 тис. Т, але для цього потрібно модернізувати алюмінієві та глиноземні підприємства в Запоріжжі, Миколаєві та Вінниці, а також побудувати алюмінієвий завод у Харківській області.

Важливою залишається проблема забезпечення кольорової металургії сировиною, коштами на геолого-пошукові роботи та нове устаткування. Ще не вирішено проблеми комплексного використання ресурсів. Також треба врахувати екологічний фактор.

Запланована реконструкція металургійних комбінатів за умови дотримання законодавства про охорону природи сприятиме поліпшенню навколишнього середовища та здоров'я людей у центрах їх розміщення. 4 - c. 181-182.

В останні роки металургійний комплекс переживає глибоку кризу, викликану застосуванням застарілих технологій, низьким технічним рівнем, перебоями у постачанні підприємств коксівним вугіллям, металобрухтом, електроенергією, недостатньою фінансовою забезпеченістю впровадження необхідних інновацій.

Основна лінія подальшого розвитку металургійного комплексу нашої країни - це модернізація та реструктуризація металургійного устаткування, удосконалення та зміна виробничих відносин в умовах ринку.

Висновки

Металургія є базовою галуззю української промисловості, яка забезпечує потреби країни в чорних і кольорових металах. За випуском продукції їй належить провідне місце: на металургію припадає 23,8% загального обсягу промислового виробництва.

Зростання частки металургії в промисловому виробництві України відбулося не за рахунок збільшення випуску продукції, а в результаті меншого, порівняно з іншими галузями, його скорочення. Основними причинами цього є звуження потреб внутрішнього і закордонного ринків на металопродукцію, порівняно низька її якість, застарілі технології, перебої в постачанні палива, сировини та електроенергії.

Металургію Україні формують дві галузі: чорна і кольорова. Головною є чорна металургія. За випуском чорних металів наша країна посідає одне з провідних місць в світі. Метали широко використовується в усіх галузях господарства. Перше місце щодо використання металів належить машинобудуванню.

Розвиткові металургійного комплексу в Україні сприяли такі чинники: а) близькість розміщення родовищ залізної і марганцевої руд до родовищ коксівного вугілля, вапняків, формувальних пісків, вогнетривів; б) густа мережа шляхів сполучення між родовищами; в) розвиток металомісткого машинобудування; г) велика кількість металобрухту; д) висококваліфіковані кадри.