Сучасний стан та перспективи розвитку металургійного комплексу України

Чорна металургія охоплює низку виробництв, найважливішими серед яких є видобуток (підземний і відкритий) і збагачення залізних та марганцевих руд, нерудної сировини, виплавки чавуну, сталі, виробництво прокату, електросплавів, коксу і вогнетривів, вторинна обробка металів.

Підприємства чорної металургії зосереджуються у місцях залягання залізних руд, коксівного вугілля.

Під час будівництва металургійного заводу враховують наявність родовищ сировини для виробництва вогнетривкої цегли, необхідної для роботи в умовах високотемпературних процесів, а також так званих флюсів (вапняків, домітів), за допомогою яких очищають гарячий розплавлений метал. Галузь є водомісткою і тому орієнтується також на водні ресурси.

В Україні дуже вдало територіально розміщенні всі основні ресурси, що використовуються у чорній металургії.

Наша країна має у цьому відношенні чи не найкраще становище в світі, причому запаси всіх потрібних для металургії сировинних ресурсів у Донбасі та Придніпров'ї дуже великі, що і створює сприятливі можливості для розширення металургійного виробництва.

У радянські часи чорна металургія України повністю задовольняла свої потреби у залізних і марганцевих рудах, чавуні, сталі, прокаті; значна частка цієї продукції вивозилася за її межі. Основний обсяг капітальних вкладень направлявся на розширення гірничодобувних галузей; не вистачало коштів на технічне переоснащення власне металургійного виробництва.

Історично сформувалося три регіони чорної металургії - Донбас, Придніпров'я і Приазов'я, орієнтовані на власні вугільні, залізно-рудні, марганцеві та інші мінерально-сировинні ресурси (Донбас - на коксівне вугілля, Придніпров'я - на криворізькі залізні і нікопольські марганцеві руди та водні ресурси Дніпра, Приазов'я (Маріуполь) - на вигідне економіко-географічне положення поблизу вугільних шахт Донбасу і Керченського родовища залізних руд, що надходять туди морським шляхом).

Найбільшими центрами чорної металургії в Україні є Маріуполь, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Донецьк, Макіївка, Запоріжжя. Найбільше металу в Україні випускають у Дніпропетровській і Донецькій областях.

Отже, на порівняно невеликій території Придніпров'я, Криворіжжя, Донбасу і Приазов'я зосереджені великі промислові центри чорної металургії. За рівнем промислової концентрації виробництва металу цим регіонам належить одне з провідних місць в світі.

Кольорова металургія почала розвиватися в Україні з кінця ХІХ століття. У 1887 році до ладу став Микитівський ртутний завод, який поклав початок формуванню Донецького району.

Нині на відміну від чорної кольорова металургія розвинута порівняно слабо. Пов'язано це з тим, що у минулому на території нашої країни не було відкрито великих покладів руд кольорових металів, а потреби в кольоровому металі задовольняються й досі за рахунок багатих родовищ з різних районів колишнього СРСР.

Руди кольорових металів містять у своєму складі в десятки і навіть сотні разів менше корисного компонента ніж залізна руда. Тому їх недоцільно перевозити на далеку відстань. Щоб максимально знизити собівартість виробництва кольорових металів і менше забруднювати навколишнє середовище, рудну сировину треба використовувати комплексно. Так, виробництво алюмінію з нефелінів поєднується з виробництвом цементу, соди, поташу, титаномагнієве виробництво - з випуском соляної кислоти, емалей, титанових білил.

Кольорова металургія - енергомістке виробництво. Отже, на розміщення підприємств кольорової металургії впливають два чинники - сировинний і енергетичний.

В Україні є два райони кольорової металургії: Донецький і Придніпровський.

У зв'язку з освоєнням нових родовищ кольорових металів є перспективи для подальшого розвитку кольорової металургії Придніпровського району.

Серед галузей кольорової металургії провідною є алюмінієва, яка складається з виробництва глинозему і виробництва самого алюмінію. Частка їх становить 30% продукції всієї кольорової металургії країни. Важливими є ртутна, титаномагнієва та золотодобувна.

Центрами кольорової металургії є Запоріжжя - завод по виплавці алюмінію, а також центр виробництва магнію, титану і електродної промисловості, Миколаїв - глиноземний завод, Свердловськ (Луганська область) - завод алюмінієвих сплавів, Костянтинівка (Донецька область) - завод виробництва цинку, Калуш (Івано-Франківська область) - центр виробництва магнію, смт. Побузьке (Кіровоградська область) - центр виробництва нікелю, видобуток і збагачення титану здійснюється на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті на Житомирщині та в Північному Криму. Ртуть видобувають і виробляють у Микитівці (Донецька область), золото - в селі Мужієве (поблизу Берегового) в Закарпатті, де працює золотополіметалічний комбінат.

Кольорова металургія країни має практично необмежені природні ресурси. Алюмінієва сировина - боксити, нефеліни і алуніти. Значні родовища руд кольорових металів відкрито в 90-ті роки. Це - золото, нікелеві, мідні, олов'яні, цинкові, ртутні руди, кобальт, титан, ніобій, гафній, цирконій, платина тощо.

Останнім часом посилилася негативна дія чинників, що стримують розвиток металургії. Це призводить до виникнення цілої низки проблем. Головна з них полягає в тому, що з розпадом СРСР Україні не потрібна така кількість металу, яка вироблялася раніше.

У майбутньому кольорова металургія дещо змінюватиме свою спеціалізацію, зокрема за рахунок виробництва труб з алюмінію і титану, широкої утилізації брухту кольорових металів, поліпшення якості виробів.

Список використаної літератури

1. Заставний Ф.Д. Географія України. - Львів: Світ, 1994. - 427 с.

2. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика). Вид. 4-е, доп. - К.: Європейський університет, 2002. - 216 с.

3. Качан Є.П., Петрига М.О. та ін. Розміщення продуктивних сил України. - К.: Вища шк., 1997. - 375с.: іл.

4. Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил України. - К.: ВД “Юридична книга”, 2001. - 552 с.: іл.

5. Мазур В., Смірнова О., Іванов А., На статті//Шляхи розвитку гірничо-металургійного комплексу України. “Економіка України”. - Київ: Преса України. - №9. - 2003. - 96 с.

6. Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України. - К.: Зодіак-ЕКО, 2000. - 432 с.: іл., карти.

7. Осауленко О.Г. Україна у цифрах: Державний комітет статистики України. - К.: Техніка, 2002. - 262 с.

8. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. і доп. - Вікар, 2002. - 374 с.

9. Тарангул Л.Л., Горленко І.О., Євтушенко Г.І. Розміщення продуктивних сил. - К., 2000. - 264 с.

10. Турченко Ф.Г., Мороко В.М. Історія України. Кінець ХVIII - початок ХХ століття: Підручник для 9 кл. серед. навч. закл. - К.: Генеза, 2002. - 424с.:іл., карти.

11. Бейдик О.О., Падун М.М. Географія. - К.: Либідь. 1995. - 304 с.

12. Гладкий Ю.Н., Чистобаев А.И. Регионоведение: Учебник - М.: Гардарика, 2000. - 384 с.

13. Голіков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної i соціальної географії. - К.: Либідь, 1996. - 320 с.

14. Голиков А.П., Дейнека А.Г., Казакова Н.А. Размещение производительных сил и регионалистика. Учебное пособие. - Харьков: ООО «Олант», 2002. - 320 с.

15. Дорогунцов C.I., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Teoрія розміщення продуктивних сил i регіональної економіки. - К.: Стефед-2, 2001. - 144 с.

16. Єпіфанів А.О., Сало I.B. Регіональна економіка. - К.: Наукова думка 2000. - 344 с.

17. Заблоцький Б.В. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка: Посібник. - К.: Академвидав, 2002. - 368 с.

18. Заставний Ф.Д. Географія України. у 2-х книгах. - Львів: Світ, 1994. - 472 с.

19. Іщук C.I. Розміщення продуктивних сил (Теоретико-методологічні основи). - К.: Українсько-фінський Інститут менеджменту, 1997. - 98 с.

20. Іщук C.I. Розміщення продуктивних сил i територіальна організація виробництва: Навч. посібн. - К.: Вид. Паливода А. В., 2002. - 260 с.

21. Качан С.П., Царик T.Г. Міжгалузеві комплекси України: проблеми розвитку i розміщення: Наук.-навч. видання. - Тернопіль: Сконон. Думка, 1999. - 216 с.

22. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна та соціальна географія України з основами тeopiї. - K.: Знання, 1998. - 416 с.

23. Пютун М.Д., Гуцал В.О., Провотар H.I. Географія агропромислового комплексу України. - К.: Либідь, 1997. - 198 с.

24. Поповкін В.Н. Регіонально-цілісний підхід в економіці. - К.: Наук, думка, 1993. - 210 с.

25. Размещение производительных сил / Под ред. В.В. Кистанова, Н.В. Копылова. - М.: Экономика, 1994. - 588 с.

26. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. СП. Качана - К.: ВД "Юридична книга", 2001. - 552 с.

27. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / C.I. Дорогунцов. - К.: КНЕУ, 2000. - 364 с.

28. Розміщення продуктивних сил: Навч. noci6. /За ред. В.В. Ковалевського. - К.: Знання, КОО, 2001. - 353 с.

29. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. В.В. Ковалевського. - К.: Знання, 2000. - 548 с.

30. Розміщення продуктивних сил i регіональна економіка: Підручник / За ред. Дорогунцова С.I. - К.: КНЕУ, 2005. - 988 с.

Додаток 1

Виробництво основних видів продукції чорної металургії в Україні по роках Осауленко О.Г. Україна у цифрах: Державний комітет статистики України. - К.: Техніка, 2002. - 262 с.

Додаток 2

Виробництво прокату чорних металів за видами по роках, млн. т Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил України. - К.: ВД “Юридична книга”, 2001. - 552 с.: іл.

Размещено на Allbest.ru