Методика аналізу і оцінки фінансового стану підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з теми: «Методика аналізу і оцінки фінансового стану підприємства»

Зміст

Вступ

Розділ 1. Оцінка фінансової стійкості та довгострокової

платоспроможності підприємства

1.1 Сутність фінансової стійкості

1.2 Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості

1.3 Аналіз відносних показників фінансової стійкості

1.4 Оцінка запасу фінансової стійкості підприємства

1.5 Сутність платоспроможності та ліквідності підприємства

1.6 Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства

Розділ 2. Аналіз і оцінка фінансового стану підприємства

2.1 Призначення, зміст та методи аналізу фінансового

стану підприємства

2.2 Аналіз і оцінка стану ліквідності підприємства

2.3 Аналіз і оцінка стану ділової активності підприємства

2.4 Аналіз і оцінка процесів формування й розподілу прибутку підприємства

2.5 Аналіз і оцінка стану рентабельності підприємства

2.6 Аналіз і оцінка стану структури капіталу підприємства

2.7 Аналіз і оцінка стану ринкової активності підприємства

2.8 Комплексний аналіз і оцінка фінансового стану підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечити правильною організацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами.

Зміст фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства.

Фінансовий механізм підприємства - це система управління фінансами, яка включає організацію взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації впливу на кінцеві результати його діяльності.

До головних завдань фінансового менеджменту відносять: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій з цінними паперами; удосконалення взаємовідносин з фінансово-кредитною системою, суб'єктами господарювання. Забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового чистого доходу. Управління фінансами включає також сферу формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення. Так, у результаті фінансово-господарської діяльності підприємств держава одержує свою частку у вигляді податків, підприємство - у вигляді чистого прибутку, а працівники - певні доходи від розподілу і використання частини прибутку. Від регулювання розподілу чистого доходу залежать мотиви розвитку виробництва, можливість дальшого зростання прибутку.

Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації фінансової роботи, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.

Метою виконання даної курсової роботи є розширення й поглиблення знань із теорії фінансових відносин підприємства і формування практичних навиків розв'язання найбільш важливих конкретних задач фінансового

управління на рівні суб'єктів господарської діяльності різних форм власності.

Курсова робота за змістом складається із двох частин - теоретичної і розрахунково-аналітичної. В теоретичній частині розкриваються аспекти оцінки фінансової стійкості та довгострокової платоспроможності підприємства. Друга частина курсової роботи включає фінансово-аналітичні розрахунки за основними напрямами фінансового менеджменту підприємства.

Безпосередньо фінансова робота на підприємствах характеризується конкретним змістом і чіткою орієнтацією на досягнення поточних та стратегічних цілей діяльності підприємства й успішного розв'язання відповідного кола завдань. У зв'язку з цим розрахунково-аналітична частина курсової роботи базується на документації реально діючого підприємства - ВАТ “Лубнифарм”.

У процесі виконання курсової роботи будуть використані методи аналізу, порівняння, застосовані прийоми економіко-математичного моделювання.

У курсовій роботі, в межах її теоретичної та розрахунково-аналітичної частини, проводилася науково-дослідницька робота.

Інформаційною базою розрахунків курсової роботи є дані річної бухгалтерської звітності підприємства - ВАТ “Лубнифарм”.

Форма № 1 - Баланс підприємства;

Форма № 2 - Звіт про фінансові результати. А також закони України, постанови КМУ, методичні рекомендації та підручники різних авторів.

Розділ 1. Оцінка фінансової стійкості та довгострокової платоспроможності підприємства

1.1 Сутність фінансової стійкості

Аналіз фінансової стійкості підприємства - одна з найважливіших характеристик його діяльності та фінансово-економічного добробуту. Вона характеризує результат його поточного, інвестиційного та фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також відображає здатність підприємства відповідати свої борги й зобов'язання і нарощувати економічний потенціал. В ринковій економіці фінансова стійкість виступає головною умовою життєдіяльності і основою стабільності стану підприємства. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використанням.

Фінансова стійкість відображає постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення і оновлення. Тобто, фінансова стійкість - це такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення.

Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва і взагалі діяльності господарюючого суб'єкта. Надлишкова фінансова стійкість також негативно впливає на виробничо-господарську діяльність, оскільки виступає гальмом її розвитку, збільшуючи затрати підприємства надлишковими запасами і резервами.

Фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який би відповідав вимогам ринку і водночас задовольняв потреби розвитку підприємства.

1.2 Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості

Значення і сутність фінансової стійкості яскраво відображаються в її показниках. Розрізняють абсолютні і відносні показники фінансової стійкості. До абсолютних показників фінансової стійкості відносяться такі групи показників:

А) які характеризують джерела формування запасів і затрат, що відображають різний ступінь охоплення різних видів джерел:

1. Наявність власних оборотних коштів (К_во). Він характеризує чистий оборотний капітал. Наявність власних оборотних коштів за формою балансу розраховується як різниця між оборотними активами та поточними зобов'язаннями, тобто від підсумку розділу ІІ активу балансу треба відняти підсумок розділу ІV пасиву балансу.

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (К_вдп). Отримується шляхом додавання до власних оборотних коштів величини довгострокових пасивів (ІІІ розділ пасиву балансу).

3. Загальна величина основних джерел формування запасів і затрат (К_заг). Розраховується додаванням до власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат суми короткострокових кредитів і позикових коштів (за виключенням позик, не погашених у термін).

Б) показники забезпеченості запасів і затрат джерелами їх формування:

1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (?К_во).

?К_во = К_во - 33, (1.2.1)

де 33 - запаси і затрати (сума рядків 100 - 140 розділу ІІ активу балансу).

1. Надлишок (+) або нестача (-) власних довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (?К_вдп):

?К_вдп=К_вдп - 33. (1.2.2)

2. Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (?К_заг):

?К_заг = К_заг - 33. (1.2.3)

Для нормальної життєдіяльності підприємство повинно обов'язково мати власні оборотні кошти. При цьому, відповідно до забезпеченості запасів згаданими вище варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості:

1. Абсолютна стійкість - для забезпечення запасів і затрат достатньо

33 < К_во. (1.2.4)

2. Нормальна стійкість - для забезпечення запасів і затрат, крім власних обігових коштів, залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність підприємства гарантована:

33 < К_во + К_дп. (1.2.5)

де, К_дп - довгострокові кредити та позики.

3. Нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів і затрат, крім власних обігових коштів і довгострокових кредитів та позик, залучаються короткострокові кредити і позики; платоспроможність підприємства порушена, але її можна відновити:

33 < К_во + К_вдп + К_кк. (1.2.6)

де, К_кк - короткострокові кредити і позики.

4. Кризовий фінансовий стан - для забезпечення запасів і затрат вистачає джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство. Керівництву підприємства необхідно негайно з'ясовувати причини такого стану, розробляти заходи щодо відтворення фінансової стійкості:

33 > К_во + К_вдп + К_кк. (1.2.7)

1.3 Аналіз відносних показників фінансової стійкості

Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості доцільно розраховувати також сукупність відносних аналітичних показників - коефіцієнтів фінансової стійкості.

1. Коефіцієнт забезпечення запасів власними коштами розраховується відношенням суми власних оборотних коштів до матеріальних запасів.

За формою балансу в чисельнику буде різниця між розділом ІІ активу балансу та розділом ІV пасиву балансу, в знаменнику - сума рядків 100 - 140 розділу ІІ активу балансу, тобто:

, (1.3.1)

де: Кмз - коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами;

К_мз - сума власних оборотних коштів;

33 - запаси і витрати.

Кмз показує, якою мірою запаси і затрати покриті власними коштами і не потребують залучення позикових.

Даний коефіцієнт необхідно розглядати у взаємозв'язку із станом виробничих запасів. Якщо на підприємстві значні надлишкові запаси, то власні оборотні кошти не покриють їх повністю, тому коефіцієнт буде набагато менше одиниці.

За умови нестачі запасів для проведення нормальної виробничо-господарської діяльності підприємства коефіцієнт буде більше одиниці, але це не свідчить про стійкість фінансового стану. Нормальним явищем є рівень коефіцієнта 0,6 - 0,8.

2. Коефіцієнт маневреності власного капіталу (власних коштів) розраховується як відношення власних оборотних коштів до власного капіталу: в чисельнику буде різниця між розділом ІІ активу балансу та розділом IV пасиву балансу, в знаменнику - підсумок розділу І пасиву балансу, тобто:

, (1.3.2)

де К_вмк - коефіцієнт маневреності власного капіталу;

ВК - власний капітал (підсумок розділу І пасиву балансу).

Він характеризує ступінь мобілізації власного капіталу, показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обігу для фінансування поточної діяльності підприємства, тобто в тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими засобами. Чим вище цей показник, тим краще фінансовий стан підприємства, забезпечується більш достатня гнучкість у використанні власних коштів господарюючого суб'єкта. Оптимальне значення дорівнює 0,5.

3. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів розраховується як відношення суми довгострокових залучених коштів до величини довгострокового капіталу:

, (1.3.3)

де: К_дзк - коефіцієнт довгострокового залучення коштів;

? ДЗК - сума довгострокових залучених коштів (Ф. №1 р.430 + р.480);

ДК - довгостроковий капітал (Ф. №1 р.380 + р.430 + р.480). Характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника є негативною тенденцією, яка означає, що підприємство починає все більше залежати від зовнішніх інвесторів.

4. Коефіцієнт стабільності структури оборотних коштів розраховується як відношення суми власних оборотних коштів до всієї сукупності оборотних коштів: в чисельнику буде різниця між розділом ІІ активу балансу та розділом IV пасиву балансу, в знаменнику - підсумок розділу ІІ активу балансу, тобто:

, (1.3.4)

де: К_ссок - коефіцієнт стабільності структури оборотних коштів;

ОК - оборотний капітал.

Використовується для оцінки власних оборотних коштів. Зростання цього показника є позитивною тенденцією.

5. Коефіцієнт виробничих фондів визначається відношенням вартості виробничих фондів (основних засобів, виробничих запасів та незавершеного виробництва) до валюти балансу:

. (1.3.5)

Вважається, що нормальне значення цього показника дорівнює 0,5 - 0,65. Якщо показник менший від нормального значення, слід вжити заходів щодо поповнення майна виробничого призначення.

6. Індекс постійного активу розраховується як відношення основного капіталу до власного капіталу:

, (1.3.6)

де: І_па - індекс постійного активу;

ОсК - основний капітал.

Використовується для характеристики стану основного капіталу, показує питому вагу основних засобів і позаоборотних активів у джерелах власних засобів.

7. Коефіцієнт накопичення амортизації розраховується як відношення суми амортизації (зносу) основних засобів і нематеріальних активів до первісної вартості основних засобів і нематеріальних активів, що амортизується:

, (1.3.7)

де: АМ - сума амортизації (зносу) основних засобів і нематеріальних активів;

ПВ_арт - первісна вартість основних засобів і нематеріальних активів.

Цей коефіцієнт показує інтенсивність накопичення коштів для оновлення основного капіталу. Його величина залежить від терміну експлуатації основних засобів: чим він більший, тим вищий коефіцієнт. При оцінюванні накопиченої амортизації слід визначати технічний стан засобів, який погіршується у міру продовження терміну експлуатації. Необхідно також встановити, чи не є швидке зростання К_нам результатом прискореної амортизації. Необхідно оцінювати і достатність накопичення амортизації для відновлювання і заміни основних засобів. При цьому зіставляється сума накопиченої амортизації з необхідною, розрахованою за даними про сучасну вартість основних засобів, що підлягають відновленню і заміні.

8. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів розраховується як відношення залишкової вартості основних засобів до сукупності усіх активів підприємства:

ліквідність рентабельність фінансова стійкість прибуток

, (1.3.8)

де: К_рвоз - коефіцієнт реальної вартості основних засобів;

ЗВОЗ - залишкова вартість основних засобів;

АП - сума активів підприємства.

Відображає питому вагу основних засобів у загальному капіталі підприємства.

9. Коефіцієнт мобільності розраховують як відношення оборотних активів підприємства до його необоротних активів:

(1.3.9)

10. Важливе значення для оцінки фінансової стійкості мають показники, що характеризують структуру капіталу підприємства:

? коефіцієнт фінансової незалежності;

? коефіцієнт фінансової залежності;

? коефіцієнт фінансової стабільності.

Зростання коефіцієнта автономії означає зростання фінансової незалежності і підвищення ринкової стійкості підприємства.

Збільшення в динаміці коефіцієнта співвідношення позикових і власних коштів призводитиме до підвищення фінансового ризику, до посилення залежності підприємства від залученого капіталу і зниження його фінансової незалежності. Спадатиме і його фінансова стійкість. Але зростання цього показника не слід розглядати як постійне втрачання фінансової незалежності, оскільки таке становище сприяє і зростанню прибутковості власного капіталу. Важливо намагатися досягти оптимального рівня співвідношення власного і позикового капіталу.

1.4 Оцінка запасу фінансової стійкості підприємства

При проведенні фінансового аналізу підприємства важливо визначити запас фінансової стійкості, під яким розуміють той обсяг реалізації, який забезпечує підприємству певну стійкість його фінансового становища.

При визначенні запасу фінансової безпеки використовують такі показники:

1) чиста виручка від реалізації; 2) повна собівартість продукції; 3) прибуток; 4) постійні витрати; 5) змінні витрати; 6) маржинальний дохід; 7) поріг рентабельності; 8) запас фінансової стійкості.

У короткостроковому періоді, всі витрати відносно обсягу виробництва поділяють на умовно-змінні та умовно-постійні.

Умовно-змінні витрати змінюються із зміною обсягу виробництва. Умовно-постійні витрати не змінюються із зміною обсягу виробництва.

Постійні витрати і прибуток складають маржинальний дохід підприємства.

Поріг рентабельності являє собою відношення суми постійних витрат у собівартості продукції до питомої ваги маржинального доходу у виручці:

, (1.4.1)

де: В_кр - поріг рентабельності (точка беззбитковості, критична точка);

С_пост - постійні витрати у собівартості продукції.

ПВМД - питома вага маржинального доходу у виручці.

Економічний зміст цього показника полягає в тому, що визначається та сума виручки, яка необхідна для всіх постійних витрат підприємства. Прибутку при цьому не буде, але не буде і збитку. Рентабельність при такому обсязі реалізації дорівнюватиме нулю. Точка беззбитковості використовується для розрахунку запасу фінансової стійкості (безпеки):

, (1.4.2)

або З_фб = ВР - В_кр ,

де З_фб - запас фінансової стійкості (бехпеки);

ВР - виручка від реалізації продукції;

В_кр - поріг рентабельності.

1.5 Сутність платоспроможності та ліквідності підприємства

В ринкових умовах господарювання ліквідність та платоспроможність підприємств вважається однією з найважливіших характеристик діяльності. Вона визначає не тільки взаємовідносини підприємства з партнерами, суб'єктами фінансового ринку, державою, а й його успішне функціонування чи банкрутство. Результати аналізу ліквідності та платоспроможності цікавлять перш за все кредиторів, оскільки це дає відповідь на питання про його здатність погасити свої зобов'язання.

Платоспроможність - це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання. При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства зі строковими зобов'язаннями. До платіжних засобів відносяться: грошові кошти, короткострокові цінні папери (які можуть бути швидко реалізовані й перетворені в гроші ) та частина дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні. До складу строкових зобов'язань включаються поточні пасиви, короткострокові кредити банків, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету тощо.

Аналіз платоспроможності підприємства здійснюється як за поточний, так і за прогнозований період.

Поточну платоспроможність доцільно оцінювати на підставі звітного балансу, порівнюючи платіжні засоби з терміновими зобов'язаннями з використанням платіжного календаря.

Важливим індикатором платоспроможності підприємства є відношення суми надходжень коштів і постійних витрат до постійних витрат.

Перевищення платіжних засобів над строковими зобов'язаннями свідчить про платоспроможність підприємства. Неплатоспроможність підприємства можна визначити візуально: відсутність грошей на розрахунковому та інших рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробітної плати тощо.

Основними причинами неплатоспроможності можуть бути:

- Помилки в розрахунках планових обсягів виробництва і реалізації продукції, її собівартості;

- Невиконання планових завдань виробництва і реалізації продукції, порушення її структури та асортименту, зниження якості;

- Підвищення собівартості продукції;

- В умовах конкуренції втрата каналів реалізації і постійних покупців, замовників;

- Неплатоспроможність самих покупців і замовників з різних причин;

- Невиконання плану прибутку і нестаток власних джерел фінансування підприємства;

- Інфляційні процеси і податкова політика;

- Значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси;

- Низьке обертання оборотного капіталу.

Ліквідність - це здатність підприємства розраховуватися за своїми поточними зобов'язаннями шляхом перетворення активів на гроші.

Ліквідність розглядають з двох позицій:

- як час, необхідний для продажу активу;

- як суму, одержану від продажу активу.

Тому, ліквідність - це здатність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів в міру настання їх строків та швидкість здійснення цього.

Підприємство, поточний капітал якого складається переважно з грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів.

Наслідками низького рівня ліквідності є нездатність підприємства сплатити свої поточні борги і зобов'язання, що веде, в свою чергу, до обов'язкового продажу довгострокових фінансових вкладень та активів, в найгіршому випадку, - до зниження дохідності, до неплатежів і банкрутства.

Важкі наслідки з причини низької ліквідності або її відсутність у клієнта (юридичної особи) мають і кредитори, оскільки відбувається затримання сплати процентів і суми боргу, в крайньому випадку - часткова або повна втрата неповернутого боргу.

1.6 Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства

1. Величина власного капіталу (капіталу, що функціонує). Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менше за один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємства. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток.

2. Маневреність грошових коштів. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція.

3. Коефіцієнт покриття загальний. Характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Зростання його - позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

4. Коефіцієнт швидкої ліквідності. Аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси).

Кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх придбання.

5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найжорстокішим критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Рекомендована нижня межа цього показника - 0,2.

6. Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Рекомендована нижня межа цього показника - 50%.

7. Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за 0,6 - 0,8, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким.

Розділ 2. Аналіз і оцінка фінансового стану підприємства

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки використання їхнього майна та капіталу, їхньої ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та прибутковості, а також пошуку на цій основі способів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Фінансовий стан підприємства -- це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Отже, фінансовий стан -- це одна з найважливіших характеристик кожного підприємства.

2.1 Призначення, зміст та методи аналізу фінансового стану підприємства

Аналіз фінансового стану є частиною загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з фінансового та управлінського аналізу, зумовленого відповідним розподілом бухгалтерського обліку.

Фінансовий аналіз є способом оцінки і основою для прогнозування фінансового стану підприємства на підставі інформації, яка міститься у бухгалтерській і фінансовій звітності та оперативних даних.

Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси та грошові потоки, їх формування та використання

Основною метою фінансового аналізу є об'єктивна оцінка фінансового стану виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування підприємства

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- встановлення рівня майнового забезпечення підприємства й ефективності його використання;

- дослідження прибутковості та платоспроможності підприємства, оцінка динаміки стану ліквідності та фінансової стійкості підприємства;

- аналіз ділової активності підприємства;

- визначення ефективності використання підприємством фінансових ресурсів.

Інформаційною базою для проведення фінансового аналізу на підприємстві є дані бухгалтерського балансу та звітів про фінансові результати, рух грошових коштів, про власний капітал, а також оперативні дані підприємства

За суб'єктами проведення фінансовий аналіз поділяють на внутрішній та зовнішній. Внутрішній аналіз виконують працівники економічних і фінансових служб підприємств, використовуючи при цьому не тільки дані офіційної відкритої фінансової звітності, а й внутрішню інформацію, яка не підлягає розголошенню Зовнішній аналіз проводять сторонні організації, як правило, аудиторські фірми.

У практиці фінансового менеджменту найбільш часто використовують такі методи, як трендовий аналіз, структурний аналіз, аналіз фінансових коефіцієнтів й інтегральний аналіз.

Горизонтальний ( або трендовий ) аналіз результативності ґрунтується на вивченні динаміки окремих її показників у часі. В процесі використання такого аналізу визначаються загальні тенденції зміни рівня показників.

Вертикальний (або структурний) аналіз результативності грунтується на структурному розкладі показників результативності. В процесі застосування такого аналізу розраховується питома вага окремих структурних складових показника результативності.

Можна виділити такі види вертикального (структурного) аналізу:

- Структурний аналіз результативності, сформованої за окремими сферами діяльності підприємства. В процесі здійснення цього аналізу розрахо-вуються показники результативності щодо операційної, інвестиційної, фінансової діяльності. Такий аналіз дає змогу оцінити операційну, інвес-тиційну та фінансову діяльність підприємства;

- Структурний аналіз результативності за окремими видами продукції. Такий аналіз дає змогу оцінити ефективність діяльності підприємства за випуском окремих видів продукції.

У курсовій роботі акцентуємо увагу на аналізі фінансових коефіцієнтів і інтегральному аналізі. Безпосередньо оцінювання фінансового стану підприємства проводиться на основі використання даних балансу підприємства (Форма № 1), звіту про фінансові результати (Форма № 2).

Відповідно до прийнятого методичного підходу в курсовій роботі оцінюємо фінансовий стан підприємства на основі розрахунків та аналізу наступної групи показників:

- стану ліквідності підприємства;

- стану ділової активності підприємства;

- стану процесів формування і розподілу прибутків підприємства;

- стану рентабельності підприємства;

- стану структури капіталу підприємства;

- стану ринкової активності підприємства.

2.2 Аналіз і оцінка стану ліквідності підприємства

Показники ліквідності характеризують здатність підприємства погасити (сплатити) свої поточні зобов'язання протягом відповідного періоду. Підприємство вважається ліквідним, якщо воно здатне виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи. До поточних активів відносять оборотні активи та витрати майбутніх періодів. Поточні зобов'язання - це зобов'язання, котрі повинні бути погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців від дати балансу. До них відносять зобов'язання IV розділу пасиву балансу й частину доходів майбутніх періодів, погашення яких відбудеться протягом 12 місяців із дати балансу.

У процесі аналітичної роботи найбільш часто використовують наступні показники ліквідності:

1) коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності;

2) коефіцієнт швидкої (миттєвої) ліквідності;

3) коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності;

4) чистий оборотний капітал;

5) коефіцієнт маневреності.

Перераховані показники ліквідності розраховуються наступним чином.

Коефіцієнт поточної ліквідності - це відношення суми всіх поточних активів до суми короткострокових зобов'язань. Розраховується за формулою:

(2.2.1)

Цей коефіцієнт показує, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Характеризує рівень платоспроможності підприємства протягом звітного року. Рівень ліквідності підприємства на початок року сягає 0,98 грн./грн. Отже дане підприємство на початок року мало ліквідний баланс. На кінець року цей коефіцієнт підвищився, він становить 1,33 грн./грн., що означає - баланс низько ліквідний.

Коефіцієнт швидкої (миттєвої) ліквідності розраховується як відношення високоліквідних поточних активів до короткострокових зобов'язань. До високоліквідних поточних активів відносять грошові кошти, поточні фінансові інвестиції та нормальну дебіторську заборгованість. Коефіцієнт розраховується за формулою:

. (2.2.2)

Характеризує рівень платоспроможності підприємства протягом періоду діяльності у 30-40 діб. Ліквідність підприємства вважається достатньою, якщо коефіцієнт швидкої ліквідності знаходиться на рівні 1 грн./грн. Це означає, що на 1 грн. поточних зобов'язань підприємство має 1 грн. високоліквідних активів і здатне протягом короткого періоду погасити свої короткострокові зобов'язання.

Ліквідність підприємства на початок року дорівнювала 0,34 грн./грн., це означає, що підприємство може протягом короткого періоду погасити свої короткострокові зобов'язання. На кінець року рівень ліквідності становить - 0,53 грн./грн., це свідчить про те, що рівень миттєвої ліквідності низький.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань підприємства може бути погашена на конкретну дату протягом однієї доби. Коефіцієнт розраховується за формулою:

. (2.2.3)

; .

Рівень абсолютної ліквідності даного підприємства має значення вище від нормативного - 6,24 грн./грн. - на початок року і 2,21 грн./грн. - на кінець року, коли достатній рівень абсолютної ліквідності вважається 0,2 -0,25грн./грн.

Чистий оборотний капітал (працюючий капітал) визначається як різниця між сумою поточних активів та сумою короткострокових зобов'язань підприємства.

(2.2.4)

;

.

Підприємство вважається неліквідним, оскільки на початку року воно має негативне значення чистого оборотного капіталу. В кінці звітного року ми спостерігаємо позитивну тенденцію - значення чистого оборотного капіталу збільшилось.

Коефіцієнт маневреності визначається як відношення чистого оборотного капіталу підприємства до суми джерел власного та прирівняного до нього капіталу підприємства. Розраховується за формулою:

. (2.2.5)

Цей коефіцієнт показує, яка частка власних ресурсів входить до складу найбільш мобільних активів підприємства.

; .

Коефіцієнт маневреності на початок року дорівнює -0,01грн./грн. і в кінці року - 0,23грн./грн.. Достатній рівень сягає 0,3 - 0,4грн./грн. Отже, до складу найбільш мобільних активів підприємства не входить частка власних ресурсів.

Визначивши показники ліквідності підприємства ВАТ «Лубнифарм», можна зробити висновок, що дане підприємство є низько ліквідним. На одну гривню поточних забов'язань припадає 1,33 грн. поточних активів, 0,56 високоліквідних активів. 2,21 грн. поточних зобов'язань підприємства може бути погашена на конкретну дату протягом однієї доби. До складу найбільш мобільних активів підприємства не входить частка власних ресурсів. Підприємство має позитивне значення чистого оборотного капіталу, це означає, що його можна вважати ліквідним, чітко видно спроможність підприємства погасити (сплатити) свої поточні зобов'язання протягом відповідного періоду.

2.3 Аналіз і оцінка стану ділової активності підприємства

Фінансовий стан підприємства безпосередньо залежить від того, наскільки швидко засоби, що вкладені в активи підприємства, трансформуються в реальні грошові кошти. Стан ділової активності підприємства характеризують наступні показники:

1) коефіцієнт обігу активів підприємства (коефіцієнт трансформації);

2) коефіцієнт обігу поточних активів підприємства;

3) коефіцієнт обігу дебіторської заборгованості;

4) коефіцієнт обігу поточних зобов'язань підприємства;

5) коефіцієнт обігу кредиторської заборгованості;

6) коефіцієнт обігу товарно-матеріальних запасів;

7) тривалість операційного циклу підприємства.

Показники ділової активності підприємства розраховуються наступним чином.

Коефіцієнт обігу активів підприємства характеризує швидкість обігу активів підприємства і розраховується за формулою:

(2.3.1)

Коефіцієнт трансформації показує, скільки гривень чистого доходу від реалізації одержує підприємство протягом року з кожної одиниці його активів або на скільки швидко активи підприємства окупаються за рахунок реалізації продукції.

.

Фінансовий стан підприємства стабільний.

Як доповнення до характеристики швидкості обігу активів підприємства розраховується також тривалість одного обороту активів у днях за формулою:

; (2.3.2)

.

Коефіцієнт обігу поточних активів розраховується як відношення обсягів чистої реалізації до поточних активів підприємства:

(2.3.3)

Період обігу поточних активів:

 ; (2.3.4)

Коефіцієнт обігу поточних активів підприємства на кінець періоду дорівнює 2,26 . Це означає, що має місце тенденція до спадання.

Коефіцієнт обігу дебіторської заборгованості показує, скільки разів протягом звітного року дебіторська заборгованість трансформується в реальні грошові кошти. Розраховується як відношення чистого доходу від реалізації до середньорічної суми дебіторської заборгованості

(2.3.5)

(2.3.6)

На одну гривню дебіторської заборгованості у попередньому періоді припадало 6,92 грн. чистого доходу, а у звітному - 6,79 грн. чистого доходу. Тобто можна сказати, що у звітному періоді боржники швидше розраховуються з підприємством, в наслідок чого дебіторська заборгованість приносить більше прибутку.

Відповідно період погашення дебіторської заборгованості розраховується за формулою:

 ; (2.3.7)

Коефіцієнт обігу поточних зобов'язань підприємства показує, скільки підприємству потрібно зробити оборотів, щоб сплатити в повному обсязі свої зобов'язання:

(2.3.8)

На 1 грн. поточних зобов'язань підприємства у попередньому періоді припадає 2,61 грн. чистого доходу, тобто можна сказати, що протягом звітного періоду підприємство здатне майже в три рази покрити свої поточні зобов'язання. У порівнянні зі звітним періодом(грн./грн..) цей показник зріс. А отже у попередньому році підприємство здатне отримати більше чистого доходу або швидше розрахуватися зі своїми поточними зобов'язаннями, ніж у звітному періоді.

Період погашення поточних зобов'язань:

; (2.3.9)

Підприємство здатне було в звітному періоді розрахуватися повністю зі своїми поточними зобов'язаннями протягом 143 днів, а у попередньому цей термін складає 140 дні. Тобто підприємство може швидше розрахуватися із зобов'язаннями і вкладати кошти у фінансову діяльність для отримання прибутку.

Коефіцієнт обігу кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги показує, скільки підприємству потрібно зробити оборотів, щоб сплатити виставлені рахунки по господарських операціях. Розраховується за формулою:

(2.3.10)

Період обігу кредиторської заборгованості:

; (2.3.11)

Підприємство є надійним контрагентом, оскільки період погашення кредиторської заборгованості не перевищує норму - 150-200 діб .

Коефіцієнт обігу товарно-матеріальних запасів характеризує швидкість трансформації виробничих запасів в обсяги товарної продукції на складі підприємства. Розраховується як відношення суми операційних витрат до суми товарно-матеріальних запасів:

(2.3.12)

.

Тривалість обігу товарно-матеріальних запасів

. (2.3.13)

Ми бачимо, що на кожну гривню середньорічної собівартості матеріально-виробничих запасів припадає 4,24 грн. собівартості реалізованої продукції. Повний оберт матеріально-виробничих запасів відбудеться за 86 діб.

Тривалість операційного циклу характеризує, скільки діб у середньому необхідно для виробництва, реалізації й оплати продукції підприємства, або - протягом якого періоду часу грошові ресурси підприємства “заморожені” в його товарно-матеріальних запасах та операціях. Цей показник розраховується як сума тривалості погашення дебіторської заборгованості (Тодз) і тривалості зберігання запасів на підприємстві (Тотмз)

; (2.3.14)

 .

Чим більшими є коефіцієнти обігу засобів підприємства та відповідно меншими періоди їх обертання, тим кращою є ділова активність підприємства, тим краще використовуються його ресурси.

Стан ділової активності підприємства ВАТ «Лубнифарм» залежить від того, наскільки швидко засоби, що вкладені в активи підприємства, трансформуються в реальні грошові кошти. Протягом звітного періоду з кожної гривні його активів воно одержало 1,07 грн. чистого доходу. Сума поточних оборотних активів протягом року 2,31 рази трансформувався в грошові доходи від реалізації продукції. При цьому термін трансформації оборотних активів у грошові кошти складає 159 діб. На підприємстві не можуть виникнути проблеми зі стягненням дебіторської заборгованості. Для того, щоб сплатити в повному обсязі свої зобов'язання необхідно 2,61 грн., термін погашення поточних зобов'язань 140 діб. На кожну гривню середньорічної собівартості матеріально-виробничих запасів припадає 4,24 грн. собівартості реалізованої продукції. Повний оберт матеріально-виробничих запасів відбудеться за 86 діб.

В середньому для виробництва, реалізації й оплати продукції підприємства потрібно 139 діб. Стан ділової активності вважаємо достатнім.

2.4 Аналіз і оцінка процесів формування й розподілу прибутку підприємства

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Прибуток підприємства формується як фінансовий результат за всіма видами його діяльності: операційній, інвестиційній, фінансовий. Операції формування та розподілу прибутку підприємства представлені у звіті про фінансові результати підприємства (форма №2).

Процеси формування прибутку підприємства передбачають визначення валового прибутку (збитку), прибутку (збитку) від операційної діяльності, прибутку (збитку) від проведення інвестиційної і фінансової діяльності. Формування прибутку на підприємстві завершується визначенням величини прибутку від звичайної діяльності до оподаткування.

Сформований на підприємстві прибуток від звичайної діяльності до оподаткування є спільною власністю підприємства, держави і в окремих випадках фінансової системи. Розподіл прибутку в рамках діючих законодавчих актів характеризує відносини між підприємством, з одного боку, та державою й фінансовою системою - з другого.

На першому етапі розподілу прибутку визначається частка держави в частині відрахувань до бюджету суми податку на прибуток, податку на транспортні засоби, податку на землю й податку на нерухомість.

Якщо підприємство користується довгостроковим кредитом, то на другому етапі розподілу прибутку визначається обсяг процентних платежів за довгостроковий кредит та погашення основної суми боргу. Після проведення таких платежів у Державний бюджет і фінансову систему формується величина чистого прибутку, який є повністю власністю підприємства й використовується за напрямами, що визначаються статутом підприємства та його органами управління. Операції формування і розподілу прибутку підприємства наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Схема формування та розподілу прибутку підприємства, тис. грн.

№ з/п	Показник	Коди форми №2	Розрахунок таблиці	Попередній період	Звітний період	Абсолютне відхилення, тис. грн..	Відносне відхилення, %
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Дохід (виручка) від валової реалізації	010		28461,3	28211,8	-249,5	-0,88
2	Податки та збори в ціні продукції	(015+020+ +025+030)		1671,3	945,6	-725,7	-43,42
3	Чистий дохід (виручка) від реалізації	035	(стр1-стр2)	26790	27266,2	476,2	1,78
4	Собівартість реалізованої продукції	040		22536,4	22064,8	-471,6	-2,09
5	Валовий прибуток	050	(стр3-стр4)	4253,6	5201,4	947,8	22,28
6	Інші операційні доходи	060		3085,2	4818,5	1733,3	56,18
7	Сумарні операційні доходи	(035+060)	(стр3-стр6)	29875,2	32084,7	2209,5	7,39
8	Адміністративні витрати	070		2754,4	3281	526,6	19,12
9	Витрати на збут	080		696	867,9	171,9	24,69
10	Інші операційні витрати	090		3647,4	5053,8	1406,4	38,56
11	Сумарні операційні витрати	(040+070+ +080+090)	(стр4+стр8+стр9+стр10)	29634,2	31267,5	1633,3	5,51
12	Прибуток від операційної діяльності	100	(стр7-стр11)	241	817,2	576,2	239,09
13	Дохід від інвестиційної та фінансової діяльності	(110+120+ +130)		71,3	226,5	155,2	217,67
14	Витрати від інвестиційної і фінансової діяльності	(140+150+ +160)		264	976,9	712,9	270,04
15	Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	170	(стр12+стр13--стр14)	48,2	66,8	18,6	38,59
16	Податки на прибуток	180		25,6	56,8	31,2	121,88
17	Прибуток від звичайної діяльності	190	(стр15-стр16)	45,2	20	-25,2	-55,75
18	Чистий прибуток	220	р.17	45,2	20	-25,2	-55,75

Висновок. Провівши розрахунки показників за даною схемою і оцінивши структуру операційних доходів, можна зробити висновок, що головна роль у його формуванні належить чистому доходу від реалізації продукції, що становить 96,65% у звітному періоді, а інші операційні доходи - 15,02% від сумарних операційних доходів. Отже, можна сказати, що на даному підприємстві сумарні операційні доходи за звітний період перевищують сумарні операційні витрати, а за попередній період на нашому підприємстві витрати не перевищують доходи, тобто можна вважати стан нашого підприємства є стабільний, а показники, які його характеризують, мають тенденцію до збільшення. Найбільшу частку сумарних операційних витрат складають витрати на собівартість 70,57% за звітний період, а за попередній - 76,05%, тобто ми бачимо, що на підприємстві зменшувались витрати на собівартість реалізованої продукції. З таблиці ми бачимо, що прибуток даного підприємства від звичайної діяльності становить 66,8 тис. грн. За попередній період 48,2 тис. грн. Визначивши доходи і витрати від інвестиційної фінансової діяльності за два періоди, можна сказати, що дане підприємство прибуткове, оскільки показники доходів перевищують витрати, як за попередній так і за звітний періоди. Його чистий прибуток у звітному році склав 20 тис. грн., а у базовому році - 45,2 тис. грн., за цими даними можна побачити різке зростання чистого прибутку порівняно з звітним періодом.

2.5 Аналіз і оцінка стану рентабельності підприємства

Фінансовий стан залежить від того, як ефективно на підприємстві використовують його активи та капітал. Для оцінювання стану рентабельності діяльності підприємства використовують наступні показники:

1) коефіцієнт рентабельності всіх активів підприємства;

2) коефіцієнт рентабельності поточних активів підприємства;

3) коефіцієнт рентабельності інвестицій;

4) коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

5) коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції (комерційна маржа).

Показники рентабельності підприємства розраховуються наступним чином.

Коефіцієнт рентабельності активів підприємства показує, скільки прибутку одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи. Розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до активів за формулою:

(2.5.1)

Звідси ми бачимо, що підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи одержує 0,00088 грн. Цей показник високий (рівень рентабельності 0,088%).

Коефіцієнт рентабельності поточних активів підприємства деталізує значення попереднього показника і розраховується за формулою:

Тобто з кожної гривні поточних активів підприємство отримає 0,0022 грн. прибутку.

Коефіцієнт рентабельності інвестицій характеризує прибутковість інвестиційної діяльності підприємства. Коефіцієнт рентабельності інвестицій характеризує майстерність менеджерів підприємства управляти його інвестиціями. Оскільки менеджери підприємства не можуть впливати на величину сплачуваного податку з прибутку, то для більш точного розрахунку показника в чисельнику використовується величина прибутку до сплати податку. Розраховується за формулою:

(2.5.3)

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку “заробила” кожна грошова одиниця, вкладена власниками акціонерного капіталу. Розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до власного капіталу:

З розрахунку цього показника видно, що кожна грошова одиниця підприємства, вкладена власниками акціонерного капіталу, “заробила ” 0,0017 грн. чистого прибутку.

Коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції показує, скільки прибутку одержує підприємство з кожної гривні реалізованої продукції. В літературі цей показник відомий як комерційна маржа. Розраховується за формулою:

(2.5.5)

Згідно з цим показником комерційна маржа дорівнює 0,00084 грн.

Інтегральний фінансовий аналіз залежності рентабельності активів від швидкості обігу активів та рівня комерційної маржі. В основі інтегрального фінансового аналізу знаходиться “формула Дюпона”, згідно з якою коефіцієнт рентабельності активів (Кра) визначається як добуток коефіцієнта трансформації (Кт) і комерційної маржі (Крр):

(2.5.6)

Інтегральний фінансовий аналіз дозволяє виявити вплив на рентабельність активів рівня ділової активності підприємства й рентабельності продажу та обґрунтувати шляхи зростання прибутковості діяльності підприємства.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки. З вище розрахованих показників ми бачимо, що підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи одержує 0,00088 грн. З кожної гривні середньорічної суми поточних активів підприємство отримає 0,0022 грн. прибутку. Коефіцієнт рентабельності інвестицій характеризує майстерність менеджерів підприємства управляти його інвестиціями. Прибутковість інвестиційної діяльності підприємства дорівнює 0,0032 грн. Кожна грошова одиниця підприємства, вкладена власниками акціонерного капіталу, “заробила ” 0,0017 грн. чистого прибутку. Комерційна маржа дорівнює 0,00084 грн.

2.6 Аналіз і оцінка стану структури капіталу підприємства

Аналіз структури капіталу підприємства передбачає визначення частки власних і позикових засобів у їх загальній сумі з метою оцінювання фінансового ризику проведення інвестиційних чи інших господарських операцій. Фінансовий ризик буде зростати при зменшенні питомої ваги власних засобів. Структуру капіталу підприємства характеризують такі показники:

1) коефіцієнт незалежності (власності);

2) коефіцієнт фінансової стабільності (стійкості);

3) коефіцієнт фінансування;

4) коефіцієнт фінансової залежності.

Показники структури капіталу розраховуються наступним чином.

Коефіцієнт незалежності характеризує частку власного капіталу в структурі всього капіталу підприємства і таким чином визначає співвідношення інтересів власників підприємства й кредиторів. Структура капіталу вважається стабільною, якщо питома вага власних засобів (коефіцієнт незалежності) знаходиться в межах 0,55 - 0,6 грн./грн.

Розраховується за формулою:

(2.6.1)

Частка власного капіталу в структурі всього капіталу підприємства на кінець звітного періоду складає 0,49 грн. На початок періоду він становив 0,52 грн., частка капіталу зросла. Питома вага власних засобів висока, це означає, що фінансовий ризик відсутній. Структура капіталу стабільна.

Коефіцієнт фінансової стабільності характеризує частку тих джерел фінансування, які підприємство може використовувати у своїй діяльності тривалий час (більше від одного року). Розраховується за формулою:

Цей показник також високий. Підприємство може використовувати на початок періоду 0,52 грн. частки джерел фінансування у своїй діяльності тривалий час (більше від одного року), відповідно на кінець періоду - 0,66 грн. Підприємство є платоспроможним.

Коефіцієнт фінансування характеризує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власного капіталу. Для забезпечення стабільного фінансового стану підприємства потрібно, щоб його величина була більшою за одиницю.

 (2.6.3)

На початок досліджуваного періоду на 1 грн. позичкового капіталу припадало 1,09 грн. власного капіталу, а на кінець - 0,95. Даний показник на кінець періоду зменшився.

Коефіцієнт фінансової залежності характеризує залежність підприємства від зовнішніх позик. Розраховується за формулою:

(2.6.4)

Величина цього коефіцієнта менша за одиницю, що означає дуже малу ймовірність виникнення ситуації, що призведе до банкрутства підприємства. Загрози дефіциту грошових засобів немає. Підприємство платоспроможне. Состерігаємо тенденцію зменшення коефіцієнта фінансової залежності.

Отже, з аналізу структури капіталу підприємства, ми бачимо яку частку власних і позичкових капіталів у їх загальній сумі, для того, щоб оцінити фінансовий ризик при проведенні інвестиційних чи інших операцій. Дане підприємство не залежить від зовнішніх позик, не має тенденцій до зростання питомої ваги, тобто не існує фінансовий ризик. Отже, можна зробити висновок, що частка власного капіталу у структурі всього капіталу є високою. Підприємство має високу фінансову стабільність, стабільний фінансовий стан.