Емісія грошей, її зв’язок з інфляційними процесами

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра «Податкової та бюджетної політики»

КУРСОВА РОБОРА

З дисципліни «Гроші та кредит»

На тему:

«Емісія грошей, її зв'язок з інфляційними процесами»

Виконав студент:

Групи 3Ф1

Теймурян Бшар

Науковий керівник

ст. викладач Волкова О.В.

Херсон 2011

ЗМІСТ

Вступ

1 Економічна сутність грошей та їх взаємозв'язок з інфляційними процесами

1.1 Сутність і функції грошей

1.2 Емісія як інструмент поповнення грошової маси

1.3 Сутність інфляції та її зв'язок з емісією грошей

2 Аналіз грошової емісії та її зв'язок з інфляційними процесами

2.1 Аналіз грошової маси та її складові

2.2 Оцінка інфляційних процесів в Україні та їх вплив на емісію грошей

2.3 Антиінфляційне регулювання економіки

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність теми. Забезпечення стабільності грошової одиниці слугує важливою передумовою економічного розвитку будь-якої країни. Створення цієї передумови є особливо актуальним для України, оскільки грошова емісія як основний індикатор інфляції в Україні суттєво коливається і має тенденцію до прискореного зростання. Такі високі та нестабільні темпи інфляції важко піддаються якісному прогнозуванню, про що свідчать постійні відхилення державних прогнозів від фактичних значень інфляції грошової емісії. Усе це суттєво ускладнює планування і здійснення будь-якої господарської діяльності, підриває довіру суспільства до державної влади та викликає високі інфляційні очікування. Тому виникає об'єктивна необхідність підвищення ефективності державного регулювання інфляційних процесів в Україні.

Дослідженню питань, пов'язаних з впливом інфляції на грошову емісію, присвячено багато праць як зарубіжних, так і вітчизняних науковців. Основна увага у публікаціях вітчизняних науковців приділена дослідженню основних причин та наслідків зростання рівня цін в Україні, вивченню світового досвіду управління інфляцією, аналізу заходів антиінфляційної політики, їх ефективності та наслідків грошової емісії для економіки. Проте незважаючи на значну кількість наукових праць і певні досягнення в теорії і практиці державного регулювання інфляційного процесу, ще залишається ряд питань, які не отримали остаточного вирішення. Серед них можна виділити такі, що пов'язані із вивченням механізму інфляції попиту та інфляції витрат в Україні, інструментів їх державного регулювання, визначенням поняття стабільності грошової одиниці та оптимального рівня інфляції, розробкою надійних моделей прогнозування інфляції. Крім того, у сучасній вітчизняній літературі недостатньо висвітлені питання, що стосуються проблем та перспектив запровадження інфляційного таргетування в Україні, орієнтація на необхідність поступового переходу України в основних засадах грошово-кредитної політики.

Об'єктом дослідження курсової роботи є обчислення надлишкової грошової маси наявність тісного зв'язку між цим показником та інфляцією, що дозволить використовувати надлишковий грошовий оборот у процесі прогнозування та державного регулювання інфляції в Україні як вагомий чинник інфляційних процесів в Україні.

Мета і задачі роботи. Метою даної курсової роботи є розробка теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо державного регулювання грошової маси в обігу, та інфляційних процесів в Україні.

Предметом курсової роботи є теоретичні та методологічні аспекти держаного регулювання грошової маси в обігу та механізм державного регулювання інфляційних процесів в Україні.

Завдання курсової роботи. Під час дослідження даної теми було поставлено завдання: дослідити сутність, функції грошей та їх еволюцію; визначити функціональну структуру емісії як інструмента поповнення грошової маси; розглянути наявні підходи до державного регулювання антиінфляційної політики за умов нестабільної економіки; здійснити аналіз грошової маси та її складових; здійснити всебічний аналіз інфляційного процесу в Україні та їх вплив на емісію грошей; розглянути сутність інфляції та її зв'язок з емісією грошей.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Перший розділ розкриває поняття суть, функції та еволюції грошей, дає загальну характеристику емісії грошей як інструмента поповнення грошової маси, а також сутність інфляції та її зв'язок з емісією грошей. У другому розділі аналізується стан сучасної грошової маси, оцінка інфляційних процесів в Україні та їх вплив на емісію грошей. Також у цьому розділі дається оцінка динаміки грошових агрегатів, та антиінфляційне регулювання економіки.

Огляд джерел, що використані в роботі. При написані курсової роботи були використані наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних фахівців, таких як Глена Г., Дорнбуша Р., Макконелла К., Брю С., Манківа Г., Сакса Дж., Самуельсона П., Беседіна В., Гальчинського А., Гейця В., Гриценка А., Корабліна С., Мельник О., Семенова Ю., Савченка А. а також матеріали періодичного видання «Вісник НБУ».

Загальний обсяг роботи 39 сторінок. Робота включає 2 таблиць, 5 рисунків, 13 джерел інформації.

1 ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ГРОШЕЙ ТА ЇХ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК З ІНФЛЯЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ

1.1 Сутність і функції грошей

Незважаючи на багатовікову історію грошей, на сьогоднішній день в економічній теорії нема єдиного визначення що таке гроші, в чому їх суть. Виходячи з економічної теорії, виникнення грошей пов'язане з розвитком протиріччя товару і його споживчої вартості.

З розвитком товарного виробництва, коли продукт завідомо виготовляють на продаж, появилось протиріччя між індивідуальними витратами праці та суспільною потребою в їх результатах. На цьому етапі виникла потреба в реалізації товару, тобто вирішенню протиріччя між вартістю та споживчою вартістю продукту. Економічною формою вирішення цього протиріччя стало виділення з товарної маси особливого товару - грошей, що взяв на себе специфічну функцію - реалізації суспільної вартості. Таким чином гроші являють собою специфічний засіб реалізації вартості. Вартість є тією базою, що робить гроші і товар економічно тотожними структурами.

Тому, можемо зробити висновок, що гроші виступають не тільки як втілення вартості, але і як суспільний еталон виміру останнього. Здійснення в товарному обігу функції еталона виміру вартості є суспільною монополією грошей.

Однак зазначене вище призначення грошей не може обмежуватися лише цією функцією. В процесі обміну за їх допомогою забезпечується реалізація не лише вартості, а і споживчої вартості товару. У зв'язку з цим складовою ознакою грошей є їх здатність обслуговувати технічний бік обміну - рух споживчої вартості. Це свідчить про подвійну природу грошей, розвиток двох їх форм - гроші, як уособлення загального вартісного еквіваленту, і гроші, як технічний інструмент обміну товарів, тому можемо зробити висновок, що гроші, за своїм місцем у товарному виробництві й обміні - це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь - який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

Гроші - один з найдавніших та значущих винаходів людства. Фактично всі сучасні економічні науки беруть свій початок з вивчення проблем грошей, з намагання зрозуміти їх природу та суть.

Існує дві концепції походження грошей: раціоналістична та еволюційна.

Раціоналістична пояснює походження грошей угодою між людьми, які впевнилися в тому, що для руху вартості в міновому обороті необхідні спеціальні інструменти.

Еволюційна концепція доводить, що гроші з'явилися незалежно від волі людей в результаті тривалого розвитку обміну, коли із маси товарів виділялися особливі товари, які починали виконувати роль грошей.

В період панування первіснообщинного ладу, коли общини вели натуральне господарство, обмін носив випадковий характер, і потреби в грошах не було. З поділом праці з'являється товарне виробництво. Поступово учасники обміну почали виділяти окремі товари попит на які був найбільший, (сіль, зерно, хутро, худоба та ін.), а відтак вони поступово набувають нової споживчої вартості - властивості бути загальним товарним еквівалентом. Стихійне закріплення за одним із товарів ролі загального еквіваленту означало появу грошей в їх найпростішому вигляді.

З подальшим розширенням товарного виробництва та розвитком обміну ці товари, в силу своїх специфічних фізичних якостей перестали задовольняти потреби ринку. Зокрема, вони, в основному, мали низьку питому вартість, не могли ділитися та зберігати свої фізичні якості.

Перелічені недоліки привели до того, що роль загального еквіваленту поступово перейшла до металів, спочатку простих (міді, заліза), потім до благородних (срібла, золота). Спочатку металеві гроші виступали в вигляді без формених шматків або різних виробів. Однак, такі форми грошей обумовлювали певні незручності.

Щоб їх уникнути, зливки стали робити однієї ваги і засвідчувати їх ваговий вміст та пробу штемпелем, тобто відповідним зображенням. Такі зливки дістали назву монет.

Монета виявилася найдосконалішою формою повноцінних грошей. Вона обслуговувала економічні відносини людей майже протягом трьох тисячоліть.

Карбування монет із дорогоцінних металів, їх висока питома вартість обумовили необхідність виготовлення монет надто малих розмірів. Однак така монета була незручна в користуванні оскільки легко губилася, що приводило до додаткових витрат монетарного металу. Таким чином з'явилися передумови до виникнення неповноцінної розмінної монети з дрібною вартістю та паперових грошей.

В подальшому з розширенням потреб ринку в засобах обігу, роль грошей перейшла до нематеріальних носіїв, тобто до безготівкових грошей.

В основі сучасних форм безготівкових розрахунків лежить система жиро розрахунків (жиро від італ. Giro - коло, оборот), яка виникла в Італії у 16 ст. Вони здійснювалась жиробанками шляхом перерахування грошових сум з одного рахунку на інший без застосування готівки.

Розвиток форм грошей проходив у напрямку від повноцінних до неповноцінних.

Повноцінні - це гроші, номінальна вартість яких відповідає вартості того металу, з якого вони виготовлені.

Неповноцінні - це гроші, номінальна вартість яких вище вартості матеріалу який в них міститься. При чому, неповноцінні гроші набувають своєї вартості виключно в обігу.

Між епохами використання повноцінних і неповноцінних грошей, знаходиться період використання змішаних форм. Враховуючи вищесказане можна зробити висновок, що між обома концепціями існує багато спільного. Звичайно, гроші мають товарне походження, але в процесі розвитку вони часто густо губили свою внутрішню вартість і ставали тільки знаками, вартість яких декретується державою, тобто ставали продуктом згоди між людьми.

Виникнення грошей - це тривалий історичний процес зумовлений розвитком товарного виробництва та обміну. Як результат тривалого історичного процесу, гроші не можуть бути застиглим явищем, а повинні постійно розвиватися як по суті, так і за формою. Вони не можуть бути створені або відмінені рішенням державних органів поки не з'явились адекватні їм суспільні відносини.

Необхідність грошей в економіці пояснюється тією роллю, яку гроші виконують в економіці.

По - перше, суспільна роль грошей, їх функції в економічній системі, призводять до того, що гроші виступають в якості пов'язуючої ланки між товаровиробниками.

По друге, гроші виконують роль самозростаючої вартості, тобто стають капіталом. Вони функціонально включені в кругообіг промислового капіталу, і є вихідним пунктом і кінцевим результатом останнього.

По третє, за допомогою грошей відбувається створення та перерозподіл національного доходу.

По четверте, гроші є об'єктом грошово-кредитного регулювання економіки промислово розвинених країн, економічна політика яких базується на монетариській теорії грошей.

В питаннях що до функцій грошей, трактування окремих їх положень, а також кількості, серед представників різних теоретичних шкіл на сьогоднішній день нема єдиної точки зору.

Розглянемо п'ять відомих на сьогодні основних функцій: міри вартості; засіб обігу; засіб платежу; засіб накопичення та збереження вартості;. світові гроші.

Міра вартості - це функція, за допомогою якої гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їм форму ціни. За допомогою міри вартості вартість товарів визначається так же, як за допомогою кілограма і метра визначаються вага і відстань.

Найчіткіше сутність міри вартості проявлялась в умовах використання благородних металів в ролі грошей. Всі товари виражали свою вартість через золотий або срібний еквівалент і одержували ціну як певну вагову кількість цього металу.

З початком централізованого карбування монет державами виник масштаб цін - вагова кількість монетарного металу, що закріплюється державою за певною грошовою одиницею.

В умовах обігу нерозмінних на золото грошових знаків механізм дії міри вартості дещо змінився. Золото перестало виконувати роль монетарного товару, воно уже не є посередником в обміні товарами. Тепер гроші безпосередньо вимірюють вартість товарів. Економічний суб'єкт виходячи на ринок із своїм товаром і бажаючи поміняти його на інший необхідний йому товар, через механізм ціни визначає в кінцевому варіанті мінову вартість товарів, або суму грошей, якою ці товари оцінюються на ринку і задовольняють побажання обох суб'єктів операції. В цьому в загальних рисах і полягає економічний зміст вираження функції грошей як міри вартості в сучасних умовах.

Гроші перестають виконувати функцію міри вартості в період високого рівня інфляції в державі.

Засіб обігу - це функція, в якій гроші виступають як посередник в обміні товарів і забезпечують просування вартості в міновому обороті, тобто забезпечують обіг товарів.

На сьогоднішній день обміну товарів за допомогою грошей нема альтернативи, тобто обмін товарів за схемою Т - Г - Т є найбільш економним. Використання грошей в якості засобу обігу дозволило відійти від бартерної форми розрахунків і значно зменшити витрати обігу. Таким чином, зменшуючи витрати обігу гроші стимулюють розвиток виробництва, що в свою чергу створює додаткову масу прибутку в державі і сприяє загальному росту добробуту суспільства.

Гроші дають можливість в процесі обміну товару на товар робити розрив як в просторі, так і в часі. Важливою ознакою грошей є те, що вони забезпечують перебіг товарів від виробника до споживача, після чого товари виходять із сфери обігу, а гроші залишаються, переходячи від одного суб'єкта до іншого. В певних економічних умовах сфера застосування грошей в їх функції засобу обігу звужується.

Швидкий розвиток ринкових відносин в тому числі широке застосування кредиту приводить до звуження сфери використання грошей як засобу обігу і розширення сфери застосування грошей як засобу платежу.

Засіб платежу - це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин.

Дана функція виникла в результаті розвитку кредитних відносин в ринковому господарстві і походить з товарообороту. Якщо при функціонуванні грошей як засобу обігу має місце зустрічний рух грошей і товарів, то при їх використанні в якості засобу платежу в цьому русі мається розрив.

Використання грошей в якості засобу платежу відбувається не тільки при продажі в кредит товарів. Функцію засобу платежу гроші виконують в усіх випадках коли не відбувається безпосередній обмін товару на гроші і вони виступають в якості самостійної мінової вартості. Характерними ознаками функції грошей як засобу платежу є їх односторонній рух і наявність розриву в часі між фактором передачі товару покупцеві і грошей продавцю товару. Такий рух грошей називається платежем, а гроші виступають в функції засобу платежу, яка відображає більш високий стан в розвитку товарного виробництва і обігу.

Засіб нагромадження - це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі. В цій функції гроші перетворюються в особливий актив, який накопичується та зберігається після продажу товарів або послуг і забезпечує його власнику купівельну спроможність в майбутньому.

Ця функція виникла на певному історичному етапі, коли виробники змогли деяку частину доходу в грошовій формі зберегти, відкласти на майбутні витрати. Звичайно накопичувати вартість можна не тільки в грошовій формі. Але гроші найбільше підходять для виконання цієї функції, оскільки вони мають абсолютну ліквідність. Ліквідними називаються такі активи, які легко можуть бути використані як засіб платежу, або легко перетворитись в засіб платежу і мати фіксовану номінальну вартість.

Процес розвитку функції грошей, як засобу нагромадження, можна умовно розбити на три етапи.

На першому етапі нагромадження грошей мало одну визначену ціль - збереження вартості на випадок політичних, економічних, природних потрясінь.

На другому етапі, поряд із збереженням вартості, скарб почав задовольняти потреби людини в самовираженні та естетичному задоволенні.

Однак скарб у вигляді кусків чи брусків дорогоцінного металу чи в естетичній формі не приносить своєму власнику прибутку, тому на третьому етапі сформувалась ще одна форма нагромадження - заради розширення виробництва й одержання додаткового прибутку в майбутньому.

Необхідно відмітити, що і в таких умовах нагромадження продовжує здійснюватися як в естетичній так і в класичній формі, тобто в вигляді брусків чи монет із дорогоцінного металу особливо золота. Значні запаси золота зберігаються в державних скарбницях, центральних банках, міжнародних валютно-фінансових центрах, в приватній тезаврації.

Світові гроші - це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

Світові гроші - це комплекс функцій, який по суті повторює всі функції властиві грошам на внутрішньому ринку. Вони мають трояке значення і служать загальним платіжним засобом, загальним купівельним засобом, засобом перенесення багатства із однієї країни в іншу.

Найскладнішим, до сьогоднішнього дня не вирішеним, є питання про форму в якій світові гроші виконують свої функції. На сучасному етапі розвитку світової економіки роль світових грошей в основному виконують національні валюти провідних держав світу.

Суб'єкти міжнародних економічних відносин зацікавлені в формуванні високої довіри до національних валют, і поки в них буде впевненість у тому, що вони зможуть купувати за цю валюту необхідні їм товари, вони будуть брати їх у платіж, що підтверджується в широких масштабах сучасною практикою міжнародних розрахунків.

Однак і на сьогоднішній день золотий запас держави відіграє значну роль в стабільності національних валют і при оцінці економічного потенціалу держави обов'язково враховується золотий запас.

1.2 Емісія як інструмент поповнення грошової маси

Поповнення маси грошей в обігу впливає на основні економічні процеси суспільства. Збільшення грошей в обігу відбувається шляхом випуску в обіг грошових знаків у всіх формах. Такий процес збільшення грошей в обігу називається емісією. Тобто можна зробити висновок, що оптимізація грошової емісії - вибір найкращого варіанту випуску готівкових та безготівкових грошей в оборот, що відповідає росту виробленої товарної маси чи рівню інфляції. Емісійна система відповідно розглядається як законодавчо встановлений порядок випуску в обіг грошових знаків і є складовою частиною грошової системи. Регулювання емісійної системи забезпечується операціями на відкритому ринку, змінами норм обов'язкових резервів, процентних ставок та іншими інструментами грошово-кредитної політики

В Україні зміну маси грошей в обігу може здійснювати лише банківська система. При цьому центральний банк емітує готівкові і безготівкові гроші, а комерційні банки емітують лише безготівкові гроші. Різниця лише в тому, що комерційні банки роблять це для розвитку своїх операцій, а центральний банк - при браку коштів для регулювання ліквідності банківської системи.

Емісія готівки - це монопольне право НБУ, а випуск грошей в обіг можуть здійснювати і НБУ, і комерційні банки. Якщо комерційний банк не може покрити випуск готівки її надходженням у свої каси від клієнтів, то покрити цей дефіцит він може не емісією, а купівлею готівки у центрального банку. Емісією вважається та частина випущених в обіг грошей, яка не забезпечена надходженнями.

Емісія банкнот за своєю суттю відрізняється від випуску боргових зобов'язань держави тільки тим, що банкноти - прості векселі до запитання - можуть використовуватися як законний платіжний засіб і по ним не треба платити відсоток. Оскільки сучасні гроші мають кредитний характер, банківські рахунки по суті мало чим відрізняються від банкнот і є основними компонентами грошової маси в обігу.

Випуск готівки грошей НБУ здійснюється шляхом продажу її комерційним банкам. Значна частина цього випуску здійснюється за рахунок купівлі НБУ готівки у комерційних банків. Якщо цих надходжень від купівлі грошей недостатньо, то НБУ ніде взяти потрібну суму готівкових грошей він здійснює їх емісію. На суму готівкової емісії зросте обсяг грошової бази та значною мірою показники грошової маси в усіх її агрегатах.

Для забезпечення оперативного рішення питань, пов'язаних із здійсненням емісії готівки у всіх управліннях НБУ організовані резервні фонди НБУ - залишки національних грошових знаків, що знаходяться поза оборотом.

Резервні фонди створюються також при деяких філіалах комерційних банків - як правило, у минулому відділень спеціалізованих державних банків. Засобами, що знаходяться в резервних фондах, розпоряджаються Правління, Кримське республіканське і обласне управління НБУ. Тільки з їх дозволу грошові знаки можуть бути переміщені з резервних фондів в оборотну касу (або операційну касу філіалів банків, при яких не відкриті резервні фонди ). Ця операція і означає емісію - випуск готівки в оборот. Переміщення грошових знаків з оборотної каси до резервних фондів обумовлює вилучення грошей із обороту. Ця операція, в відповідності з правилами касового регулювання, здійснюється автоматично - при перевищенні лімітів оборотних кас.

Емісія готівки здійснюється у формі підкріплення операційних кас комерційних банків. Дозвіл на здійснення емісії дає начальник управління НБУ або інша особа, уповноважена розпоряджатися резервними фондами. Дозвіл оформляється у виді емісійних телеграм зміст яких відповідним чином кодується. Воно дає право на переміщення певної суми грошових знаків з резервних фондів в оборотну касу або на використання понадлімітного залишку грошей що зберігається в банку. Для отримання дозволу керівник комерційного банку, у якого в найближчі 2-3 дні з'являється потреба в касовій готівці, повинен звернутися до начальника управління НБУ.

Випуск безготівкових грошей, що здійснюється центральним банком відбувається такими способами:

- наданням позичок комерційним банкам;

- шляхом купівлі у комерційних банків та їх клієнтів іноземної валюти для поповнення золотовалютного резерву;

- через купівлю у комерційних банків цінних паперів.

Одним з видів безготівкової емісії є кредитна емісія. Кредитна емісія - депозитів для тих клієнтів, які отримали від нього позики. Основою кредитної емісії стало усвідомлення банками того факту, що надмірні резерви не обов'язково зберігати в своїх сейфах. Їх можна перетворювати на гроші, всього лише домовившись з позичальниками про те, що вони тепер можуть брати з банку гроші точно так, як і ті громадяни і фірми, які колись дійсно внесли свої заощадження до цього банку. Іншими словами, надмірні резерви банк сам перетворює для своїх позичальників в депозити.

В усіх наведених випадках збільшуються запаси коштів на кореспондентських рахунках НБУ. Це служить проявом випуску НБУ безготівкових грошей. Одночасно комерційні банки тими ж каналами погашають свої зобов'язання перед центральним банком. Це означає вилучення безготівкових грошей з обігу. Перевищення випуску грошей над їх вилученням означає емісію безготівкових грошей центральним банком. На суму емісії зростає загальна маса грошей в обігу.

Комерційні банки беруть участь у створенні лише безготівкових грошей. Тому вони впливають безпосередньо на безготівковий компонент грошової маси, а через нього і на весь обсяг маси грошей в обігу. Механізм створення безготівкових грошей комерційними банками складніший від емісії грошей, яку здійснює НБУ. Вся складність полягає у грошово-кредитній мультиплікації їх вільних резервів та депозитних вкладів. Це означає, що процес створення безготівкових грошей комерційними банками здійснюється на основі вільного резерву грошових коштів.

Реалізація суті і функцій грошей здійснюється в процесі їх постійного руху. В найбільш узагальненому визначенні цей рух грошей називають грошовим обігом.

Проблема грошового обігу тісно пов'язана зі структурою самої грошової маси. Вона неоднорідна і в міру вдосконалення товарно-грошових відносин постійно ускладнюється за рахунок тих нових фінансових інструментів, які з'являються в процесі розвитку грошового обігу. Визначення структурних елементів грошової маси та їх особливостей дає змогу точніше з'ясувати питання про кількість грошей, необхідних для обігу.

1.3 Сутність інфляції та її зв'язок з емісією грошей

Інфляція - це процес зростання загального рівня цін в країні в наслідок порушення закону грошового обігу. Інфляція виникає тоді, коли в обігу знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових). Таке становище веде до їх знецінення, гроші дешевіють, а ціни набувають тенденції до зростання. Інфляція є тонке соціально - економічне явище , породжене диспропорціями виробництва в різних сферах ринкового господарства. Одночасно інфляція - одна із найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки практично всіх країн світу. Інфляцію ділять на класичну і сучасну.

Класична мала місце в XVІІ-XІX ст. Характерною межею був тимчасовий характер. Вона виникала в надзвичайних ситуаціях, переважно під час війни, коли держава фінансувала військові фінансові втрати за допомогою грошового верстата. Класична інфляція, як правило, була гіперінфляцією.

Сучасна інфляція ділиться на декілька видів.

1. Повзуча інфляція, для якої характерні відносно невисокі темпи зростання цін, приблизно до 5% на рік. У цих умовах господарюючі суб'єкти і населення використовують певний надлишок грошей для нагромадження, що уповільнює швидкість їх обігу і діє як антиінфляційний фактор. До того ж така інфляція має певні позитивні моменти, стимулюючи виробництво. Вона не спричиняє помітних негативних явищ і тому може тривати протягом довгого часу. Її негативний потенціал накопичується поступово і за інших незмінних умов вона врешті-решт переростає в помірну.

2. Помірна проявляється у прискоренні знецінення грошей у формі зростання цін, що коливається в межах 5-20% на рік

3. Галопуюча інфляція при якій характерне зростання цін від 20% - 50% а інколи 100% на рік. Є вже серйозною напругою для економіки, хоча зростання цін ще не складно передбачити і включити в параметри операцій і контрактів. Галопуюча інфляція характеризується стрімким зростанням цін. Вона посилюється зростанням споживчого попиту, бо споживач прагне швидше витратити гроші, поки вони не знецінились ще більше. Довіра до грошей різко падає і господарюючим суб'єктам стає невигідно тримати свої активи в грошовій формі. Гроші зі сфери нагромадження переходять у сферу обігу і тим самим прискорюють швидкість руху грошей, що, у свою чергу, стає додатковим стимулом до нарощування цін. Сфера грошового обігу розладжується, гроші втрачають свою купівельну спроможність, і суб'єкти господарювання переходять до бартерних операцій.

У цих умовах держава втрачає контроль над грошовим обігом і постає перед необхідністю знову й знову здійснювати емісію. Це, у свою чергу, прискорює зростання цін і врешті-решт призводить до виникнення інфляційної спіралі, внаслідок якої галопуюча інфляція переростає в гіперінфляцію.

4. Гіперінфляція найбільш згубна для економіки. Є астрономічним зростанням кількості грошей в обігу, і як наслідок - катастрофічне зростання товарних цін. В окремих випадках з'являються паралельні валюти, сильно зростає роль іноземних валют.

Гіперінфляція характеризується повним розладом грошового обігу. Емісія грошей уже не покриває потребу в них і держава вдається до випуску банкнот великих номіналів, але й це не вгамовує голоду на гроші. Водночас втрачають свою вартість і активи, розміщені в цінні папери, депозити тощо. Особливо незахищеними виявляються заощадження. Вони знецінюються і втрачають свій сенс.

Повний розлад у грошовій сфері призводить до руйнування всього господарського механізму. Ринок стає хаотичним, у виробництві виникають великі диспропорції, суб'єкт господарювання втрачає стимул до виробництва.

До найбільш істотних причин інфляції належать:

- емісія грошей, що викликає диспропорцію між реальною потребою народного господарства в грошах і реальною грошовою масою;

- прискорення обороту грошей, що може бути викликано різними обставинами. До них належить, наприклад, широке впровадження системи безготівкових розрахунків, застосування нової техніки у процесах, пов'язаних з організацією грошового обігу;

- кредитна експансія, що стає причиною збільшення безготівкового грошового обігу, тобто емісії кредитних грошей. Вона може бути викликана депозитно-чековою емісією, здійснюваною комерційними банками. Але оскільки така емісія завжди обмежена можливостями банку, то ця причина якщо й буває, то має скоріше допоміжний характер. Головна ж причина, як правило, емісія, яка є наслідком певної політики центрального банку.

Процес розвитку інфляції, обумовлений значною емісією грошей, проходить два пов'язаних між собою етапи. На першому етапі темп емісії випереджає темп знецінювання грошей.

Найчастіше це визначається двома основними обставинами:

1. На початковому етапі інфляція неадекватно сприймається населенням, тому частина грошей має форму заощаджень. Унаслідок цього швидкість обігу грошей зменшується, а це, у свою чергу, призводить до відносного відставання знецінювання грошей стосовно збільшення їх випуску.

Збільшення грошей в обігу призводить до часткової заміни безготівкових розрахунків готівковим грошовим оборотом, що зменшує швидкість обігу грошей і сприяє уповільненню динаміки знецінювання грошей.

Якщо процес емісії грошей супроводжується комплексом інших заходів і відбувається на тлі зростання виробництва, то цей етап може бути досить тривалим, а розрив між динамікою емісії і динамікою знецінювання грошей є дуже суттєвим.

2. Другий етап розвитку інфляції супроводжується зворотним явищем. Темп знецінювання грошей перевищує темп їх емісії. Головні причини цього найчастіше пов'язані з тим, що:

- інфляція викликає скорочення виробництва і внаслідок цього, товарообіг скорочується, що відносно збільшує масу грошей, які знаходяться в обігу;

- інфляція викликає у населення стійке прагнення скоріше перетворити гроші в товари, а це прискорює оборот грошової маси і призводить до перевищення темпів знецінювання грошей над темпами їх випуску.

2 АНАЛІЗ ГРОШОВОЇ ЕМІСІЇ ТА ЇЇ ЗВ'ЯЗОК З ІНФЛЯЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ

2.1 Аналіз грошової маси та її складові

Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямом державної грошово-кредитної політики.

Під грошовою масою слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент. Складовими грошової маси є депозити економічних суб'єктів (підприємств, організацій, населення) в комерційних банків, якими вони в разі необхідності можуть користуватися, й готівки, що перебуває в обігу поза банківською системою.

Грошова маса має певний кількісний вираз надзвичайно складну структуру та динаміку руху.

З точки зору структуризації грошової маси, виділяють кілька її елементів, комбінацією яких можна визначати різні за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами.

Грошовий агрегат - це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.

У статистичній практиці України визначаються і використовуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М0, М1, М2, М3.

Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 також вклади в банках, які можуть бути використані власниками без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

Агрегат М2 гроші в агрегаті М1 плюс кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів та інших спеціальних рахунках.

Агрегат М3 охоплює гроші в агрегаті М2 плюс кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

Наведені грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат М1 виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу, і тому є найбільш ліквідною. Вона найтісніше пов'язана з товарною масою, що проходить процес реалізації, і безпосередньо впливає на ринкову кон'юнктуру. Саме тому цей агрегат перебуває під найпильнішою увагою аналітиків та регулюючих органів.

Пильної уваги заслуговує також агрегат М0. Він має ті ж самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату М1, але оборот готівки здійснюється поза банками і тому регулювання і контроль за ним складніші.

В інших грошових агрегатах (М2, М3) ураховані також запаси грошей у різних формах заощаджень (строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади тощо). Ці гроші тимчасово перебувають у покої, виконуючи для їх власників функцію нагромадження вартості. Тому ліквідність грошової маси знижується з кожним наступним агрегатом. Найбільш ліквідними і готовими обслуговувати товарооборот є гроші агрегату М0. Найнижчу ліквідність мають гроші агрегату М3, оскільки значна частина їх не може вступити в обіг без того, щоб власник заздалегідь не попередив про це банк і не зазнав певних фінансових утрат.

Водночас агрегат М0 - найвужчий показник грошової маси, оскільки характеризує лише один її елемент - готівкову масу. Найширшим агрегатом є М3, бо він охоплює всі елементи грошової маси, що перебувають в обороті.

Згідно даних Національного банку України, грошовий агрегат М3 на кінець листопада 2010 року зменшився до 574.1 млрд. грн., а темп його приросту до 22.0% у річному обчисленні порівняно з 576,1 млрд. грн. та 23.0% на кінець жовтня 2010 року відповідно. Відбулися такі зміни основних компонентів грошового агрегату М3:

- готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями (М0) зменшилися і склали 173.3 млрд. грн., а темп приросту склав 17.2% у річному обчисленні порівняно з 17.8% на кінець жовтня 2010 року;

- переказні депозити в національній валюті (М1-М0) збільшилися до 103.0 млрд. грн., а темп їх приросту склав 41.6% у річному обчисленні порівняно з 47.8% на кінець жовтня 2010 року;

- переказні депозити в іноземній валюті та інші депозити (М2-М1) зменшилися до 296.3 млрд. грн., а темп їх приросту склав 19.9% у річному обчисленні порівняно з 20.0% на кінець жовтня 2010 року.

Таблиця 1 - Грошові агрегати

Показники	Жовтень 2010	Листопад 2010
	Залишки на кінець періоду, млрд. грн.	Зміна у річному обчисленні, %	Залишки на кінець періоду, млрд. грн.	Зміна у річному обчисленні, %
Готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями	175.23	17.8	173.33	17.2
Переказні депозити в національній валюті	102.46	47.8	103.04	41.6
Переказні депозити в іноземній валюті	41.82	-0.1	42.86	0.1
Інші депозити	255.45	24.1	253.43	24.1
Цінні папери, крім акцій	1.10	-59.7	1.41	-48.2

Розглянемо динаміку депозитів в національній та іноземній валютах у період з 2009-2010 рр., що зображено на рисунку 1.



Рисунок 1 - Динаміка депозитів в національній та іноземній валютах у 2009-2010 рр.

Збільшення обсягів депозитів у 2010 році набуло характеру сталої тенденції, а темпи їх зростання у ІІІ кварталі (8%) перевищували аналогічний показник перших двох кварталів (3,1% у І кварталі та 7,7% у ІІ кварталі).

У цілому за січень - вересень 2010 року загальний обсяг депозитів зріс на 19,9%. Зростання депозитів у національній валюті (на 29,6%) значно перевищувало показник їх зростання в іноземній валюті (на 8,9%). Крім того, якщо протягом січня-лютого відбувалося зростання лише депозитів населення, то, починаючи з березня, сформувалася тенденція до збільшення коштів і юридичних осіб, темпи зростання яких протягом ІІІ кварталу 2010 року прискорилися.

Зростання депозитів юридичних осіб у ІІІ кварталі становило 9,7%, що більше ніж у 2 рази за відповідний показник у ІІ кварталі. Обсяг депозитів юридичних осіб з початку року зріс на 16,4%. Зростання відбулося виключно за рахунок коштів у національній валюті (збільшення на 25,8%), у той час як кошти в іноземній валюті все ще перебувають нижче рівня, який був на початок року (на 0,5%). З початку року обсяг депозитів фізичних осіб збільшився на 21,8%. Їх приріст у національній валюті (на 32,5%) значно перевищував відповідний показник за коштами в іноземній валюті (збільшення на 12,4%).

Одночасно з постійним припливом депозитів в банківську систему відбувалося покращення їх строкової структури - питома вага довгострокових депозитів у загальному їх обсязі збільшилася з 24,4% на початок року до 28,9% за станом на 01.10.2010.

Більш прискорені темпи зростання депозитів у національній валюті порівняно з депозитами в іноземній валюті на фоні поступового усунення впливу девальваційного чинника на очікування економічних агентів сприяли закріпленню позитивних тенденцій до поступової доларизації економіки (рис.2).

Рисунок 2 - Динаміка рівня доларизації у 2009-2010 рр.

емісія гроші інфляція

Так, розрахунковий показник доларизації економіки за станом на 01.10.2010 знизився до 29,6% порівняно з 31,7% на початку року. Тоді як за відповідний період минулого року він збільшився із 30,62% за станом на 01.01.2009 до 32,26%.

Повернення депозитів у банківську систему відповідним чином відображалося і на динаміці грошової маси (рис.3), обсяги якої, починаючи з лютого поточного року, щомісячно збільшуються: за результатами січня-вересня 2010 року її обсяг збільшився на 16,7%. У річному обрахунку темпи приросту грошової маси у вересні збільшилися до 21,2%, тоді як на початок року та в січні вони були від'ємними (мінус 5,5% та мінус 2,6%, відповідно), а протягом лютого - квітня 2010 року вимірювалися однозначними числами.



Рисунок 3 - Темпи приросту грошової маси до відповідного місяця минулого року

Більш прискорені темпи зростання обсягів грошової маси порівняно з монетарною базою (11,2%) є свідченням відновлення дії механізму мультиплікації коштів. Значення грошового мультиплікатора збільшилося з 2,50 на початок 2010 року до 2,63 на кінець вересня.

Мультиплікативний ефект збільшення грошової пропозиції банківською системою забезпечувався за рахунок більш швидкого приросту депозитної складової грошової маси порівняно з готівковою. Так, обсяг готівки поза банками з початку року збільшився на 11,3%, тоді як загальний обсяг депозитів за цей період збільшився на 19,9%. Відповідно питома вага готівки в структурі грошової маси з початку року зменшилася з 32,2% до 30,7%.

Банківська система України у ІІІ кварталі 2010 року продовжувала функціонувати в умовах профіциту ліквідності, формування якого відбулося в попередні періоди значною мірою через дію фіскальних чинників та операцій Національного банку України з купівлі іноземної валюти для поповнення міжнародних резервів. Слід відзначити, що на початку ІІІ кварталу (зокрема у липні) Національний банк України, як і упродовж другого кварталу, не протидіяв тенденціям до зростання ліквідності банків з метою стимулювання їх кредитної активності.

Утім попри це кредитна активність банків не відновилась на достатньому рівні, щоб мати відчутний вплив на перебіг макроекономічних процесів. Зокрема, прискорення цінової динаміки, що відбулося у серпні - вересні 2010 року, не мало монетарної складової і було викликане підвищенням адміністративно регульованих цін та тарифів і диспропорціями на окремих товарних ринках. Водночас навіть немонетарна природа інфляційного прискорення в серпні та вересні через погіршення очікувань створювала ризики для монетарної сфери. Через це Національний банк України у ІІІ кварталі перейшов до проведення більш помірної грошово-кредитної політики, яка полягала в поступовому припиненні активного вжиття стимулюючих заходів. Так, у ІІІ кварталі обсяг випуску в обіг коштів шляхом купівлі Національним банком України державних цінних паперів був незначним (0,1 млрд. грн.) порівняно з 26,7 та 2,8 млрд. грн. у І та ІІ кварталах відповідно.

Крім того, у ІІІ кварталі 2010 року Національний банк України активізував здійснення мобілізаційних операцій. Головним чином вилучення ліквідності відбувалось шляхом розміщення депозитних сертифікатів Національного банку України - обсяг таких операцій у ІІІ кварталі 2010 року становив 101,4 млрд. грн. порівняно з 56,3 млрд. грн. та 58,7 млрд. грн. у І та ІІ кварталах відповідно. Усього за січень - вересень 2010 року обсяг розміщених депозитних сертифікатів становив 216,5 млрд. грн.

На фоні масштабного проведення мобілізаційних операцій обсяги підтримки ліквідності через надання нових кредитів рефінансування (не враховуючи пролонгацію) у ІІІ кварталі 2010 року були незначними і становили лише 0,7 млрд. грн. Їх обсяг з початку року становив 4,5 млрд. грн. У контексті нівелювання профіциту ліквідності важливе значення мали операції з продажу державних облігацій України, активізація проведення яких також мала місце у ІІІ кварталі 2010 року. Обсяг таких операцій (за номінальною вартістю без урахування операцій з двостороннього котирування) у ІІІ кварталі 2010 року становив 3,9 млрд. грн., їх загальний обсяг за січень - вересень становив 4,4 млрд. грн.

Крім того, Національний банк продовжував проведення операцій двостороннього котирування державних облігацій України. Так, у ІІІ кварталі в межах таких операцій банкам було продано державних облігацій (за номінальною вартістю) на суму 0,6 млрд. грн., у той час як звернень банків щодо зворотного викупу в цей період не було. Усього за січень - вересень 2010 року банкам було продано державних облігацій на суму 8,1 млрд. грн. та придбано Національним банком України - на суму 2,7 млрд. грн.

Вплив на ліквідність банківської системи (рис.4) чинило рішення щодо посилення з 01.05.2010 вимог обов'язкового резервування в частині формування їх повного обсягу на окремий рахунок у Національному банку України. На кінець вересня на окремий рахунок банками було перераховано 7,1 млрд. грн., що на відповідну суму зменшувало профіцит ліквідності.

Рисунок 4 - Динаміка окремих показників ліквідності банківської системи у 2009-2010 рр. (млрд. грн.)

Монетарна база (грошова база) - сукупність готівкових коштів, випущених в обіг Національним банком України, коштів обов'язкових резервів, коштів на кореспондентських рахунках та інших коштів інших депозитних корпорацій (банків), коштів державних нефінансових корпорацій і домашніх господарств (працівників Національного банку) у Національному банку України. Іншими словами - це сукупність зобов'язань Національного банку України в національній валюті, що забезпечують зростання грошових агрегатів та кредитування економіки. Грошова база є показником бази фінансування, яка є основою для формування грошових агрегатів, а не самим грошовим агрегатом

Розглянемо на рисунку 5 темпи приросту монетарної бази до відповідного місяця минулого року

Рисунок 5 - Темпи приросту монетарної бази до відповідного місяця минулого року

Заходи Національного банку щодо нейтралізації структурного профіциту ліквідності були достатньо ефективними. Якщо в липні середньоденний обсяг коррахунків становив 30,7 млрд. грн., то у вересні він знизився до 24,0 млрд. грн. Зниження рівня коррахунків банків призвело до зниження обсягу монетарної бази у ІІІ кварталі на 1,3%, тоді як за підсумками 9 місяців поточного року її обсяг зріс на 11,2%. Продовжувалася тенденція до збільшення темпів її приросту у річному обрахунку до 18,0% за станом на кінець вересня порівняно із 4,4% на початок року.

2.2 Оцінка інфляційних процесів в Україні та їх вплив на емісію грошей

Політика будь-якої країни, перш за все, повинна бути спрямованою на забезпечення стабільності та добробуту життя населення. В основу такої політики має бути покладено контроль за рівнем інфляційних процесів у державі. Необхідність у цьому викликана тим, що інфляція не лише призводить до тяжких соціально-економічних наслідків, а й тим, що за умов інфляції відбувається деформація інструментів макроекономічного регулювання.

В Україні питання подолання інфляційних процесів постає особливо гостро, оскільки за 19 років незалежності так і не знайдено ефективного методу подолання інфляції. Інфляційні процеси спостерігаються від початку становлення держави на шлях незалежності. Відомо, що в певні моменти вона була руйнівною, а в інших ситуаціях помірною. Важливим є дослідження інфляції в період кризи.

У 2007 році інфляційні коливання не були значними, ситуація дещо погіршилась наприкінці 2008 року, що було пов'язано із початком кризових процесів в світових економіках і в економіці України зокрема. За даними Держкомстату річний показник інфляції у 2007 році становив 16,6%, а у 2008, попри прогнози уряду, році він зріс на 5,7% і становив 22,3%. За попередніми прогнозами НБУ рівень інфляції у 2010 році не перевищуватиме 12%. В монетарному огляді НБУ неодноразово йшлося про те, що врегулювання інфляції монетарними методами неможливе, а головною причиною інфляції є невідповідність між темпами зростання зарплати і продуктивністю праці. Зрозуміло, що необґрунтоване збільшення заробітної плати веде до загального збільшення грошової маси в країні. В цьому випадку виникає монетарне правило інфляції - «надто велика кількість грошей полює за малою кількістю товарів».

Окрім цього, на зростання інфляції вплинула дисконтна політика НБУ. Як відомо, у 2007 році було знижено ставку рефінансування з 8,5% до 8,0%. Це дозволило комерційним банкам збільшити обсяги надання кредитів юридичним і фізичним особам. Таким чином, комерційні банки додатково емітували готівкові кошти в обіг.

Вищеназвані фактори вплинули на ріст грошової маси в країні, так у 2008 році вона зросла на 199,5 млрд. грн. і становила 515,7 млрд. грн.

Взявши до уваги дані Держкомстату можна зробити висновок, що найбільш відчутною криза була наприкінці 2008 року, про це свідчить економічно необґрунтований ріст грошової маси та радикальні дії уряду, спрямовані на подолання зростання інфляції в країні.

В цей час, банки, особливо гостро відчули економічну кризу, оскільки кількість безнадійних кредитів невпинно росла. Впродовж 2009-2010 років ситуація налагоджується. І як повідомляє НБУ, економічні показники покращуються, а індекс споживчих цін щомісячно зменшується. Це і послужило зменшенню у 2010 році облікової ставки до 7,75%.

Разом з цим зріс і рівень довіри населення до банків. За даними НБУ, починаючи з квітня 2009 року, спостерігався щомісячний приріст депозитів населення (окрім незначного зниження у вересні), проте така динаміка не змогла компенсувати падіння депозитів населення в першому кварталі й річні темпи їх приросту залишилися негативними.

Аналізуючи грошову масу, в Україні можна побачити, що швидкість даного показника може змінюватись як в межах року, так і щомісячно. Тож у антиінфляційній політиці така особливість повинна бути врахованою. Вивчаючи причини сучасних інфляційних процесів багато вчених зазначають, що домінуючою є інфляція витрат, яка характерна не тільки для української економіки, а й для світових економік. Тому, на нашу думку, перш за все необхідно вжити заходів боротьби з інфляцією витрат. Варто відзначити, що дана інфляція розпочалась через зростання цін на імпортні товари, зокрема на енергоресурси та сировину. З цією метою, уряду слід проводити більш м'яку зовнішню політику, оскільки створення різного роду економічних та митних союзів значно спростить процедуру ввезення іноземних товарів на Україну, а отже і знизиться ціна на дані товари.

З огляду на те, що в період 2007-2008 років банківська система характеризувалась певною нестабільністю, рівень довіри населення до банків зменшився. А інфляційні очікування значно вплинули та високий ріст курсу іноземних валют. Внаслідок невизначеності економічних суб'єктів комерційні банки зазнали значних втрат. Але уже в 2009 році ситуація стабілізувалась, повідомляє НБУ, і у квітні 2009 року вперше з початку року спостерігався чистий приплив грошових коштів. Однак цих припливів грошових коштів не вистачає, і восени банки знову відчули погіршення становища, оскільки зменшення кредитного портфеля зменшило їх реальні доходи.

В результаті проведеного дослідження виявлено, що для української економіки характерне значне коливання економічного стану в цілому і рівня інфляції зокрема. В період світової економічної кризи це було найбільш відчутно, оскільки економічна ситуація то стабілізовувалась, то йшла на спад. В даний момент відчувається стабілізація економіки. Про що свідчить зменшення НБУ рівня облікової ставки.

Як бачимо, існує певна залежність між обсягом грошової маси та рівнем інфляції. Саме цей принцип застосовувався у грошово-кредитній політиці НБУ для подолання інфляції в країні, тобто скорочувався рівень монетизації (відношення грошового агрегату М3 до ВВП країни у звітному періоді). Розглянемо в таблиці 2 основні макроекономічні показники в Україні в період з 2006 по 2010 роки. Головним завданням грошово-кредитної політики НБУ є забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні. Антиінфляційна спрямованість грошово-кредитної політики - це підтримування такої динаміки монетарних агрегатів, яка, водночас, задовольняє попит на гроші і не створює загрози для значної зміни цін .

З даних таблиці бачимо, що протягом 2006-2009 рр. частка грошової маси в обігу поступово збільшується, разом з цим не зменшується доля агрегату М0 в загальній грошовій масі, що не може не вплинути негативно на процес інфляції. Індекс інфляції у 2007 році склав 16,6%, у 2008 році рівень інфляції складав - 22,3%, у 2009 році - 12,3%. За січень-червень 2009 року рівень інфляції становив 11,5%. Прогноз рівня інфляції на 2009 рік - 20-25%.