Емісія грошей, її зв’язок з інфляційними процесами

Таблиця 2 - Динаміка основних макроекономічних показників в Україні 2006-2010 рр.

Національний банк України прогнозував інфляцію в 2010 році на рівні 10,5%, у 2011 році - 11,2%. Про це йдеться в Макроекономічному огляді (за серпень), оприлюдненому на сайті Національного банку України. У НБУ прогнозували, що в другому півріччі 2010 року інфляція посилиться у зв`язку з підвищенням адміністративно регульованих тарифів на 21,2% (у першому півріччі їх зростання становило 3,3%). Базова інфляція залишиться на поточному рівні (7,7% у 2010 році) внаслідок все ще негативного розриву ВВП і ревальвації номінального обмінного курсу.

Отже, інфляція є складним і багатофакторним явищем, тому для ефективного державного регулювання інфляції необхідно знати причини, що лежать в її основі. З цією метою, виявлено, що на зростання інфляції в Україні вплинули необґрунтований ріст зарплат, зростання грошової маси в країні та інфляційні очікування населення.

2.3 Антиінфляційне регулювання економіки

Грошові реформи, коли їх вдало здійснити, можуть призупинити інфляційні процеси або сприяти значному зниженню інфляції. Однак це не означає виключення можливості нового наростання інфляційних процесів. Тому держава розробляє цілу систему заходів, спрямованих на стримування інфляції, які в сукупності уособлюють антиінфляційну політику.

Слід зазначити, що антиінфляційна політика не може бути спрямована на уникнення інфляції, її зникнення з реалій економічного життя. Досвід високорозвинених країн, які мають багатовікову історію еволюційного розвитку товарного виробництва, показує, що інфляцію не можна ліквідувати. Вона неодмінний супутник ринкової економіки і максимум того, чого домоглися високорозвинені країни, це встановлення над інфляцією контролю, який забезпечує її отримання в певних відносно невеликих межах.

Антиінфляційна політика має спрямовуватись на досягнення трьох основних цілей, які можна сформулювати так:

- розвиток ринкового механізму, оскільки саме ринок здатний найбільш ефективно і швидко відновлювати порушений з розвитком інфляційних процесів баланс між грошовою і товарною масою;

- проведення глибоко продуманої політики грошового регулювання, здійснюваного насамперед центральним банком країни і спрямованої на забезпечення оптимальної зміни грошової маси;

- скорочення бюджетного дефіциту до рівня, що не викликає великомасштабних негативних змін в економіці країни.

Важливим напрямком здійснення антиінфляційної політики мають стати операції центрального банку на ринку цінних паперів. Активний продаж цінних паперів і реанімація цього ринку в Україні - необхідна передумова зменшення інфляційних наслідків від збільшення заробітної плати, пенсій, стипендій тощо. Нині цей ринок в Україні малоефективний і слабкий. Посилення його роботи стає неодмінною умовою як розвитку економіки в цілому, так і вдосконалення системи антиінфляційних заходів держави.

У сучасних умовах в Україні для здійснення виваженої антиінфляційної політики слід, передусім, навчитись точно прогнозувати інфляцію. Для цього необхідно на основі чіткого статистичного відображення основних макроекономічних показників у сфері товарного і грошового обігу розробляти моделі можливих інфляційних змін у грошовій сфері. Але розробка моделі розвитку інфляційних процесів з огляду на заплановані основні макроекономічні показники розвитку нашої економіки являє собою тільки теоретичне обґрунтування здійснення антиінфляційних заходів. їх реалізація вимагає постійного пошуку з боку НБУ шляхів найефективнішого застосування цього інструментарію. Останнє передбачає максимальне врахування особливостей і реального стану нашої економіки. Досвід показує, що в наших умовах традиційні антиінфляційні заходи не завжди дають відповідні результати.

Цілі антиінфляційної політики відбивають загальні, стратегічні завдання суспільства в плані подальшого розвитку ринкової економіки. Однак у більш близькому варіанті антиінфляційна політика передбачає набір різних заходів, спрямованих на розвиток виробництва і диригування зростанням цін. Вона здійснюється за двома основними напрямками.

1. Перший - пов'язаний з тим, що однією з вирішальних причин інфляції є емісія грошей, яка у свою чергу, викликається, як правило, надмірним дефіцитом державного бюджету. Звідси й антиінфляційна політика будується переважно на монетаристських методах. Вони припускають скорочення дефіциту державного бюджету, відмову від прямого кредитування уряду на покриття цього дефіциту, або зведення такого кредитування до мінімуму, регулювання грошової маси. Останнє часто здійснюється методом таргетування, тобто збільшення грошової маси, але тільки в межах, що рекомендуються монетаристами (3-5% на рік), та з поправкою на динаміку зростання ВВП і продуктивності суспільної праці.

Серед найбільш поширених заходів, що практикують центральні банки, можна назвати проведення кредитної рестрикції та лімітування випуску готівки в обіг. Стримування кредитної експансії комерційних банків здійснюється шляхом підвищення облікової ставки центрального банку, збільшення норми обов'язкових резервів, регулювання процентних ставок та іншими подібними заходами. Що ж стосується лімітування випуску готівки в обіг, то центральний банк удається до більш жорсткого контролю за обґрунтованістю великих позик, які планують видати комерційні банки. Нерідко держава вводить пряме регулювання збільшення готівкової грошової маси в обігу.

2. Другий напрямок пов'язаний зі спробою регулювати заробітну плату і ціни, щоб утримувати їх у рівновазі. На практиці розробки і здійснення антиінфляційних заходів пряме регулювання цін і заробітної плати використовувалося в багатьох країнах. Це знайшло вираження у заморожуванні заробітної плати, що широко практикувалося особливо в 1960-1970 роки в США і багатьох європейських країнах

ВИСНОВКИ

Таким чином, грошова маса - це сукупність купівельних, платіжних та накопичувальних засобів, яка обслуговує економічні зв'язки, належить фізичним та юридичним особам, а також державі. Це важливий кількісний показник руху грошей. З розвитком форм товарного обміну та платіжно-розрахункових відносин склад та структура грошової маси зазнали значних змін. Для аналізу зміни руху грошей на певну дату і за певний період у фінансовій статистиці спочатку в економічно розвинутих країнах, а надалі і в нашій країні, стали використовувати грошові агрегати М0, М1, М2, М3, .

Близько третини грошової маси в Україні припадає на готівкові гроші, причому має місце тенденція зростання цього грошового агрегату (М0).

Аналізуючи грошову масу, в Україні можна побачити, що швидкість даного показника може змінюватись як в межах року, так і щомісячно.

На грошову масу впливають два фактори: кількість грошей та швидкість їх обертання.

Кількість грошової маси визначається державою - емітентом грошей, а саме його законодавчою владою. Збільшення грошової маси обумовлене потребами товарного обороту і держави. В Україні головна причина збільшення грошової маси - великий дефіцит державного бюджету. Також збільшення грошей в обігу призводить до часткової заміни безготівкових розрахунків готівковим грошовим оборотом, що зменшує швидкість обігу грошей і сприяє уповільненню динаміки знецінювання грошей.

Інший фактор, який впливає на грошову масу, - швидкість обігу грошей, тобто їх інтенсивний рух при виконанні ними функцій обігу і платежу.

Головним важелем впливу на величину грошової маси є надання Центральним банком кредитів комерційним банкам. Установлюючи офіційну облікову ставку, Центральний банк визначає вартість залучення ресурсів банками і тим самим, значною мірою формує вартість грошей. Так, за підвищення облікової ставки вартість кредитів комерційних банків зростає, що зумовлює падіння попиту на самі кредити, а через них і на величину грошової маси в обігу. Процентна ставка й норма обов'язкових резервів - це важелі, які опосередковано регулюють кількість платіжних засобів, що знаходяться в обігу. Процес розвитку інфляції, обумовлений значною емісією грошей. Суттєвим напрямком антиінфляційного регулювання, що прямо впливає на грошову масу, є проведення операцій з цінними паперами на відкритому ринку. Так, Центральний банк, маючи намір зменшити пропозицію грошей, продає комерційним банкам цінні папери, що призводить до вилучення з обігу відповідної частини грошової маси.

Слід зазначити, що антиінфляційна політика не може бути спрямована на уникнення інфляції, її зникнення з реалій економічного життя.

Антиінфляційна політика здійснюється за двома основними напрямками:

Перший - будується переважно на монетаристських методах, тобто регулювання грошової маси. Як бачимо, існує певна залежність між обсягом грошової маси та рівнем інфляції. Саме цей принцип застосовувався у грошово-кредитній політиці НБУ для подолання інфляції в країні, тобто скорочувався рівень монетизації

Другий - напрямок пов'язаний зі спробою регулювати заробітну плату і ціни, щоб утримувати їх у рівновазі.

Отже з вищесказаних слів можна сказати що найбільшу загрозу фінансовій безпеці України становить значна доля агрегату М0 у загальній грошовій масі, що може призвести до зростання рівня інфляції в країні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 [Електронній ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2857-17.

2. Закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 р. №1646-VI [Електронній ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1646-17.3. Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. №108/95-ВР [Електронній ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=108%2F95-%E2%F0.

4. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2007. - 851 с.

5. Базилевич В.Д., Попов В.М., Базилевич К.С. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес,2006. - 615 с.

6. В.В.Усов «Деньги.Денежное обращение.Инфляция: Учеб.пособие для вузов. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,1991. - 344 с. - (Ученик для вузов).

7. Гайдуцький П. «Інфляція: зовнішні і внутрішні виклики» // Урядовий кур'єр - 2007. - №244 - С.8.

8. Гроші та грошова політика: Підруч. для ВНЗ / Костіна Н.І. - К., 2001. - 224 с.

9. Гроші та кредит: Підруч. для ВНЗ. Затверджено Мін. освіти і науки України / Савлук М.І. - К., 2002. - 604 с.

10. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Проф. Б.С. Івасіва / Тернополь. Карт Бланш - 2000, - 510 с.

11. Державний комітет статистики України // http://www.ukrstat.gov.ua/.

12. Національний банк України // http://www.Bank.gov.ua/.

13. Урядовий портал // http://www.kmu.gov.ua/control/.

Размещено на Allbest.ru