Аналіз показників рентабельності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Необхідність та доцільність аналізу показників рентабельності

1.2 Нормативно-правове та інформаційне забезпечення аналізу рентабельності

1.3 Різноманітність показників рентабельності та методика їх обчислення

1.4 Методика факторного аналізу показників рентабельності підприємства

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЗА ДАНИМИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ВАТ „ЦГЗК” 31

2.1 Загальна характеристика ВАТ “ЦГЗК” та його основні техніко-економічні показники

2.2 Аналіз фінансового стану ВАТ „ЦГЗК”

2.3 Аналіз показників рентабельності підприємства

2.4 Факторний аналіз рентабельності фінансово-господарської діяльності підприємства та оцінка впливу факторів

РОЗДІЛ 3 НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Визначення внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення рентабельності підприємства

3.2 Економічний ефект від запропонованих заходів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

аналіз показник рентабельність

У процесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. І тому необхідним є аналіз показників рентабельності діяльності підприємства з метою запобігти його банкрутства і для подальшої успішної діяльності з перспективами виходу на міжнародні ринки і тим самим підвищувати авторитет держави.

Виходячи з цього питання аналіз рентабельності ВАТ „Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” (м. Кривий Ріг) є важливим для забезпечення здійснення роботи в умовах фінансової стабільності, яка розглядається як основа нормального існування і процвітання підприємства.

Метою даної курсової роботи є аналіз показників рентабельності підприємства за декілька періодів і з'ясування факторів впливу на їх зміну і які наслідки це мало для підприємства.

Дослідження проводилися на матеріалах фінансової звітності та облікової інформації відкритого акціонерного товариства „Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”. Об'єктом дослідження роботи є фінансова робота підприємства, а саме показники рентабельності у динаміці за 2006 - 2008 роки.

Предметом дослідження є аналіз показників рентабельності підприємства за 2006-2008 р. на матеріалах ВАТ „ЦГЗК”.

Відповідно до мети дослідження вирішувалися такі задачі:

Ё оцінка ролі рентабельності, як провідного фінансового важеля в сучасному механізмі господарювання;

Ё обґрунтування пріоритетності ефективного використання ресурсів у формуванні прибутковості підприємств в сучасних умовах;

Ё кількісна й якісна оцінка впливу окремих факторів на рівень рентабельності промислового виробництва;

Ё удосконалення механізму господарювання з його орієнтацією на досягнення високого рівня рентабельності.

У роботі застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи: наукової абстракції, індукції та дедукції, аналітичний, системний та методи статистичного аналізу. При вивченні даної теми і для глибокого та всеохоплюючого аналізу була використана методика аналізу динаміки та структури, методика факторного аналізу рентабельності.

Робота складається вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків. У першому розділі роботи наведені теоретичні принципи теми, основні поняття, на необхідність аналізу в діяльності підприємства. У другому розділі проводимо аналіз рівня рентабельності виробничої діяльності, проводимо факторний аналіз рентабельності результатів фінансової діяльності. Третій розділ містить визначення внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення рентабельності підприємства, а також розрахунок економічного ефекту від запропонованих заходів.

При написанні роботи були використані нормативні документи України, наукові розробки та навчальні посібники, періодична література, а також матеріали, що відображають господарську та фінансову діяльність об'єкту дослідження. В роботі використані наукові розробки таких авторів: Савицька Г.В., Попович П.Я, Баканов М.І., Ковалев В.В., Іваненко В.М., Бандурка А.М., Ненашев Е.В., Стоун Д., Хэррис Дж. М., Ван Хорн Дж.

Розділ 1 Теоретичні засади аналізу рентабельності діяльності підприємства

1.1 Необхідність та доцільність аналізу показників рентабельності

В умовах ринку постійно виникають питання, що вимагають свого розв'язку. Яка роль прибутку у формуванні фінансових ресурсів підприємства? Чи є шляхи збільшення прибутку? Яким є вплив розподілу прибутку на загальний фінансовий стан підприємства?

Через те, що сучасне економічне життя підприємств украй складне, на такі важливі показники, як прибуток і рентабельність, впливає (прямо або побічно) дуже велика кількість різних факторів. Причому якщо вплив одних факторів буквально «лежить на поверхні» і видно навіть неспеціалістам, то вплив багатьох інших не такий очевидний й грамотно оцінити їхній вплив може тільки та людина, яка досконало володіє методикою фінансового аналізу.

Значимість для фінансового аналізу таких найважливіших показників, як прибуток і рентабельність підприємства важко переоцінити, адже саме прибуток є кінцевим фінансовим результатом діяльності підприємства, який слугує джерелом поповнення фінансових ресурсів підприємства.

Тема прибутку й рентабельності особливо гостра для українських підприємств, оскільки затяжна економічна криза, складовими якої є високі податки й неплатежі, значно знецінює одержувані прибутки. До того ж виявившись з початку реформ в умовах “вільного економічного плавання”, підприємства вже не можуть покладатися на державну підтримку, вони усе більше діють в умовах самооплатності й самофінансування.

Реальне положення в економіці сьогодні таке, що із усіх можливих джерел інвестування, реальним для підприємств залишається лише акціонування й використання частини прибутку (тому що амортизаційні відрахування сьогодні практично не йдуть на інвестиційні цілі, а банківський кредит поки недоступний, через високі процентні ставки).

Аналіз прибутку й рентабельності підприємства дозволяє виявити велику кількість тенденцій розвитку, покликаний вказати керівництву підприємства шляхи подальшого успішного розвитку, вказує на помилки в господарській діяльності, а також виявити резерви зростання прибутку, що, в остаточному підсумку, дозволяє підприємству більш успішно здійснювати свою діяльність.

Прибуток є першочерговим стимулом до створення нових або розвитку вже діючих підприємств. Можливість одержання прибутку спонукує людей шукати більш ефективні способи комбінації ресурсів, винаходити нові продукти, на які може виникнути попит, застосовувати організаційні й технічні нововведення, які обіцяють підвищити ефективність виробництва. Працюючи прибутково, кожне підприємство вносить свій внесок в економічний розвиток суспільства, сприяє створенню й збільшенню суспільного багатства й росту добробуту народу.

Прибуток - багатозначна економічна категорія. Будучи джерелом виробничого й соціального розвитку, прибуток займає провідне місце в забезпеченні самофінансування підприємств і об'єднань, можливості яких багато в чому визначаються тем, наскільки доходи перевищують витрати.

Прибуток - це частина чистого доходу, який безпосередньо отримують суб'єкти господарювання після реалізації продукції. Тільки після продажу продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно вона являє собою різницю між чистим виторгом (після виплат податку на додану вартість, акцизного збору та інших відрахувань із виторгу до бюджетних і не бюджетних фондів) та повної собівартості реалізованої продукції.

В процесі аналізу господарської діяльності використовують наступні показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, робіт та послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від позареалізаційних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

Балансовий прибуток включає в себе фінансові результати від реалізації продукції, робіт та послуг, від іншої реалізації, доходи та витрати від позареалізаційних операцій.

Прибуток до оподаткування - це різниця між балансовим прибутком та сумою прибутку, що обкладається податком на дохід, а також суми пільг за податком на прибуток, згідно з податковим законодавством, що періодично змінюється.

Чистий прибуток - це прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій та відрахувань до доброчинних фондів.

Основну частину прибутку підприємство отримує від реалізації продукції і послуг. В процесі аналізу визначається динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються фактори зміни його суми.

Абсолютна величина прибутку важлива, коли йдеться про фінансові ресурси, які можуть бути використані підприємствами, суспільством. Але для характеристики ефективності господарювання цього показника недостатньо. Отже, щоб оцінити результати та ефективність господарювання, ефективність використання складових процесу виробництва, за допомогою яких отримано прибуток, його суму потрібно віднести до відповідних показників. У результаті буде одержано показник ефективності, або рентабельність.

Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. У загальній формі рентабельність як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів.

Рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства. У практиці господарювання розраховуються показники рентабельності продукції, виробництва, виробничих фондів та ін.

Рентабельність застосованих ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути визначений, як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насамперед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Передусім обчислюється рентабельність усієї реалізації, як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна розрахувати також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції.

У багатономенклатурному виробництві в процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовують спосіб групування. Насамперед усі вироби групуються за ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. При цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції розраховують частину у % до загальної кількості виробів, а також їхню частку в обсязі реалізованої продукції. Дуже важливо здійснити групування продукції, що виробляється, за рівнем рентабельності:

– вироби з низькою рентабельністю;

– вироби з середньою або нормальною рентабельністю;

– вироби високорентабельні.

При цьому потрібно дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі реалізації.

Також здійснюють групування виробів за ознакою ступеня та напрямку зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, по яких:

– рентабельність помітно зросла;

– рентабельність суттєво не змінилась;

– рентабельність знизилась.

Групування виробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва. При цьому треба врахувати дію на рентабельність продукції таких чинників:

– зміну ринкових цін на продукцію даного підприємства;

– зміну податку на додану вартість;

– зміну рівня собівартості виробу з усіма факторами, які впливають на неї.

Рентабельність підприємства - найбільш узагальнюючий показник його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційних фінансових результатів.

Показники рентабельності більш повно ніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення факту з дійсними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

Отже, рентабельність як показник дає уявлення про достатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства.

1.2 Нормативно-правове та інформаційне забезпечення аналізу рентабельності

Основними джерелами інформації для проведення фінансового аналізу є фінансова звітність. Методологічні засади формування інформації у фінансовій звітності регламентуються Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку України.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» визначає мету фінансової звітності, її склад, основні елементи, звітний період, якісні характеристики, принципи підготовки і розкриття інформації. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 вводить у використання 19 термінів, які переважно є принципово новими і трактуються згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку. П'ять із них присвячені новим формам фінансових звітів, а ще п'ять - основним елементам фінансових звітів (активам, зобов'язанням, власному капіталу, доходам, витратам). Уперше дається визначення консолідованої фінансової звітності, принципу бухгалтерського обліку, розкриття суттєвої інформації.

Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

Фінансова звітність складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів. Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу підприємства є бухгалтерський баланс (ф. № 1).

Бухгалтерський баланс - це найважливіша форма бухгалтерської звітності, що відображує стан коштів підприємства та їхніх джерел у грошовій оцінці та кінцевий результат його виробничо-господарської діяльності на визначену дату. Складається за уніфікованою формою.

Бухгалтерський баланс призначений не тільки для відображення стану господарських засобів і джерел їх формування на певну дату, але й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, як правило, зовнішнім користувачам (фінансовим і податковим органам, банкам тощо).

Бухгалтерський баланс вміщує інформацію, на основі якої можна встановити, які кошти має підприємство в своєму розпорядженні, джерела їх формування, напрям та ефективність використання, стан розрахунків з юридичними та фізичними особами, платоспроможність, фінансову стійкість.

Баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Елементами балансу, що використовуються в аналізі фінансового стану підприємства, є активи, зобов'язання, власний капітал.

Згідно з п. 4 П(С)БО 2 активи - це ресурси господарюючого суб'єкта, які контролюються ним у результаті минулих подій та використання яких у майбутньому, як очікується, приведе до збільшення економічних вигод. З погляду Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, право власності (право володіння, користування, розпорядження) не є істотним для визначення активів. Головним є контроль, очікування вигоди від використання активів і пов'язаний із цим ризик, який переймає господарюючий суб'єкт. Саме так і визначено активи у П(С)БО 2. Активи мають у майбутньому принести користь підприємству і тому утримуються в його балансі, інакше вони не потрібні. Обов'язковою є достовірна оцінка активів.

Характеристику статей власного капіталу та порядок їх відображення у фінансовій звітності визначено в П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал».

Зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Оцінка їх має бути достовірно визначена.

Новим є віднесення до зобов'язань забезпечень. У деяких випадках у момент виникнення зобов'язання його сума визначається із застосуванням попередніх аналітичних оцінок. Такі зобов'язання називають забезпеченнями. Детально питання забезпечень визначаються в МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та активи» та в П(С)БО 11 «Зобов'язання».

Таким чином, за даними ф. № 1 «Баланс» оцінюються:

– склад і структура активів підприємства (необоротних активів, оборотних активів, запасів, дебіторської заборгованості);

– склад і структура пасивів підприємства (власного капіталу, довгострокових і поточних зобов'язань, кредиторської заборгованості);

– ступінь його ліквідності;

– ліквідність підприємства за її відносними показниками;

– наявність власних оборотних коштів;

– показники фінансової стійкості;

– із залученням даних ф. № 2 «Звіт про фінансові результати» показники оборотності різних видів капіталу підприємства, рентабельності активів та власного капіталу.

Ці дані використовуються для оцінювання фінансового стану підприємств, його кредитоспроможності, ділової активності та інвестиційної привабливості. Надається можливість розглядати та оцінювати показники в динаміці.

Джерелом інформації для проведення фінансового аналізу виступає також «Звіт про фінансові результати» (ф. № 2).

Форму та зміст звіту про фінансові результати визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати», що є аналогом звіту про доходи та збитки згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку.

Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Норми Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Особливості складання консолідованого звіту про фінансові результати визначаються окремим Положенням (стандартом).

Звіт про фінансові результати, визначений П(С)БО 3, є аналогом звіту про прибутки та збитки за МСБО

За даними ф. № 2 «Звіт про фінансові результати» визначаються та аналізуються:

– склад і структура доходів підприємства;

– склад і структура витрат підприємства;

– абсолютні показники фінансових результатів від операційної, фінансової, інвестиційної діяльності та надзвичайних подій;

– відносні показники ефективності діяльності - різні показники рентабельності;

– показники оборотності різних видів капіталу підприємства із залученням даних ф. № 1 «Баланс».

Важливе місце в інформаційній базі фінансового аналізу належить ф. № 3 «Звіт про рух грошових коштів», в якій наводиться інформація про надходження та відплив грошових коштів за звітний та попередній рік в розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 4 «Звіт про рух грошових коштів» підготовлено згідно з МСБО № 7 «Звіт про рух грошових коштів». Але на відміну від МСБО 7 воно розглядає лише звіт, складений за непрямим методом (у частині руху грошових коштів у результаті операційної діяльності).

Загальні визначення (терміни), структура звіту та методика його складання відповідають МСБО 7 і пов'язані зі структурою звіту про фінансові результати, статті якого послідовно коригуються, починаючи з доходу (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування.

Положенням (стандартом) № 4 визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів і загальні вимоги до розкриття його статей.

Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про рух грошових коштів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Особливості складання консолідованого звіту про рух грошових коштів визначаються окремим Положенням (стандартом).

Звіт про зміни у власному капіталі з 1 липня 1998 р. введено до складу обов'язкової фінансової звітності згідно з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. В Україні прийнято Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 5 «Звіт про власний капітал», яке надає інформацію про зміни, що відбулися у складі власного капіталу за рахунок: зміни в обліковій політиці; виправлення помилок; переоцінки довгострокових активів; чистого прибутку (збитку) звітного періоду; розподілу доходу; внесків учасників; вилучення капіталу; інших змін у капіталі.

Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей.

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Основними джерелами інформації для проведення аналізу рентабельності є

Бізнес-план.

Фінансовий план.

Баланс підприємства (форма №1).

Звіт про фінансові результати (форма №2), зокрема такі його статті:

– виручка від реалізації;

– собівартість реалізованої продукції;

– витрати на збут, адміністративні та інші операційні витрати;

– прибуток від операційної діяльності;

– прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;

– прибуток від звичайної діяльності (прибуток від звичайної діяльності до оподаткування - податок на прибуток від звичайної діяльності);

– чистий прибуток.

Звіт про рух грошових коштів (форма №3).

Звіт про власний капітал (форма №4).

Декларація про прибуток підприємства.

Доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Зведена таблиця основних показників (форма 22).

Дані бухгалтерського обліку - рахунки класу 7. Рахунок 79 «Фінансові результати» та його субрахунки: 791 «Результат основної діяльності»; 792 «Результат фінансових операцій»; 793 «Результат іншої звичайної діяльності»; 794 «Результат надзвичайних подій».

Примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5),

Статистична звітність та деякі інші форми фінансової звітності підприємства.

Крім того, використовують Довідку про рентабельність окремих видів продукції (ф. № 6) та Звіт про випуск продукції (ф. № 1) статистичні збірники та бізнес-плани.

1.3 Різноманітність показників рентабельності та методика їх обчислення

Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тім числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками. Однак вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг).

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами. По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції. Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність підприємства можна оцінити тільки через характеристику системи показників.

За даними сукупності показників рентабельності оцінюють ефективність звичайної діяльності та її складових: операційної, інвестиційної та фінансової і відповідність завданням фінансової політики.

Аналіз показників рентабельності є важливим для оцінки потенційних можливостей підприємства щодо формування прибутку та оцінки фінансового стану. Тому в складі фінансового аналізу обов'язковим є проведення порівняльного їх аналізу.

Дана група показників формується залежно від фокуса дослідження ефективності. Експерта можуть цікавити ефективність використання оборотних коштів, основних активів, власного капіталу й т.д. Виходячи з їхніх цілей аналізу, формуються компоненти показника: величина прибутку (чистий, операційний, прибуток до виплати податку) і величина активу або капіталу, які породжують цей прибуток.

Оскільки на рентабельність підприємства впливає сукупність різних чинників, таких як: рівень організації виробництва й управління, структура капіталу та його джерела формування, ступінь використання виробничих ресурсів, обсяг, якість і структура продукції, витрати на виробництво виробів, прибуток за видами діяльності та спрямування його використання, то рентабельність розраховують за різними алгоритмами, що дає змогу врахувати вплив цих чинників та рівень і динаміку, а також оцінити рівень ефективності управління і розробити необхідні управлінські рішення.

Аналіз рентабельності на підприємстві здійснюють за системою показників, використання кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності діяльності підприємства. Від поставленої мети аналізу залежить вибір оціночного показника (прибутку), що використовується у розрахунках. Найчастіше використовують чотири таких показники: валовий прибуток (рядок 060 ф. № 2), операційний прибуток (рядок 100 ф. № 2), прибуток до оподаткування (рядок 170 ф. № 2), чистий прибуток (рядок 220 ф. № 2).

У фінансовому аналізі діяльності підприємства використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).

Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Усі показники рентабельності можна поділити на чотири основні групи:

– показники рентабельності щодо реалізації;

– показники рентабельності щодо активів;

– показники рентабельності щодо власного капіталу та зобов'язань;

– показники рентабельності витрат і продукції.

Перша група включає такі показники:

1. Рентабельність за валовим прибутком (R_ВП) (маржинальним доходом). Визначається як (відношення валового прибутку (маржинального доходу) до (чистого доходу) і розраховується за формулою:

Показує, скільки гривень (копійок) валового прибутку при падає на 1 грн. чистої виручки. Може визначатися й у процентах. Чим вище цей показник, тим краще.

2. Рентабельність за операційним прибутком (R_Q^ОП). Визначається як відношення суми операційного прибутку до чистого доходу (виручки) від реалізації (див. табл. 1.1, дод. А). Показує, скільки гривень (копійок) операційного прибутку припадає на 1 грн. чистого доходу (виручки). Може визначатися й у процентах. Чим вище цей показник, тим краще.

Даний показник характеризує ефективність виробничої й збутової діяльності: скільки прибутку має підприємство із гривні продажів. Іншими словами, скільки засобів залишається в підприємства після покриття собівартості продукції. Він розраховується в цілому по підприємству й окремим видам продукції. Цей показник за рівнем агрегування факторів є більш комплексним і повніше, чим витратні показники рентабельності, характеризує результати діяльності підприємства.

Графічна інтерпретація алгоритму на рис. 1.1 дозволяє простежити взаємозв'язок значення рентабельності продажів з іншими показниками, що дозволяють порівняти: зміну їх у часі; фактичні результати з бюджетом (у рамках план-фактного аналізу); підрозділу підприємства і його бізнес-одиниці між собою; дане підприємство з іншими.

3. Рентабельність за чистим прибутком (R_Q^X). Визначається як відношення суми чистого прибутку (ЧП) до чистого доходу (виручки) від реалізації (див. табл. 1.1, дод. А).

Ці показники називають також показниками рентабельності реалізованої продукції за валовим, операційним і чистим прибутками або показниками рентабельності реалізованої продукції.

Друга група включає такі показники:

1. Рентабельність активів (R_А). Визначають як відношення чистого прибутку до середньої величини активів підприємства (А) (див. табл. 1.1, дод. А). Показує, скільки чистого прибутку припадає на 1 грн вкладених активів (інвестицій). Може визначатися у процентах.

Рентабельність активів оцінюється шляхом зіставлення чистого прибутку із загальною сумою активів балансу. Цей показник є одним з найбільш важливих для характеристики рентабельності підприємства. Для його позначення використовується спеціальна англомовна абревіатура ROA від англійської назви “Return on Assets”.

2. Термін окупності активів (інвестицій) (Т_А(І)). Визначається відношенням 100 % до рентабельності активів, вираженої у процентах і розраховується за формулою:

, (1.2)

де R_А% - рентабельність активів виражена у процентах.

Показує, за який період будуть компенсовані чистим прибутком інвестовані в активи кошти, тобто за який термін окупляться всі активи підприємства, враховуючи досягнутий їх рівень рентабельності за аналізований період.

3. Рентабельність необоротних активів (R_НА). Визначається як відношення чистого прибутку до середньої величини необоротних активів.

Характеризує величину чистого прибутку, що припадає на кожну гривню необоротних активів. Може розраховуватися у процентах. Зростання є позитивним результатом.

4. Термін окупності необоротних активів (Т_НА). Визначається як відношення 100% до рентабельності необоротних активів у процентах (% R_НА) і розраховується за формулою

(1.3)

Рентабельність оборотного капіталу ілюструє здатність компанії отримувати прибуток від здійснення основної діяльності, тобто своїх звичайних господарських операцій. Оскільки оборотні кошти підприємства - це та частина активів, які безпосередньо й практично щодня використовуються в процесі діяльності підприємства, при оцінці ефективності їхнього використання доцільно зіставити операційний прибуток із середнім значенням оборотних коштів за період. У цьому випадку виключаються з розгляду фінансові витрати й податок на прибуток, що є прерогативою всієї комплексної (а не тільки операційної) діяльності підприємства.

5. Рентабельність оборотних активів (R_ОА). Визначається як відношення чистого прибутку до середньої величини оборотних активів (див. табл. 1.1, дод. А).

6. Термін окупності оборотних активів (Т_ОА). Визначається як відношення 100 % до рентабельності оборотних активів у процентах (%R_ОА):

(1.4)

7. Рентабельність виробничих фондів. Визначається як відношення валового або чистого прибутку до середньої величини виробничих фондів.

Показує величину валового (чистого) прибутку, що припадає на кожну гривню виробничих ресурсів (фондів) підприємства.

Третя група включає такі показники:

1. Рентабельність власного капіталу (R_ВК). Визначається як відношення чистого прибутку до вартості власного капіталу (див. табл. 1.1, дод. А).

Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність використання тільки власних джерел фінансування підприємства. Даний показник має загальноприйняту абревіатуру ROE від англійського виразу Return on Equіty. При розрахунку цього показника використовується чистий прибуток підприємства в сполученні з величиною власного капіталу підприємства.

2. Термін окупності власного капіталу (Т_ВК). Визначається як відношення 100 % до рентабельності власного капіталу, виражену у процентах (R_ВК):

(1.5)

3. Рентабельність позикового капіталу (R_ПК). Визначається як відношення чистого прибутку до середньої величини позикового капіталу (див. табл. 1.1, дод. А).

4. Термін окупності позикового капіталу (Т_ПК). Визначається як відношення 100 % до рентабельності позикового капіталу, у процентах (%R_ПК):

(1.6)

5. Рентабельність діяльності підприємства (R_зв. або R_Д). Визначається як відношення прибутку від звичайної діяльності до величини власного та позикового капіталу або суми всіх активів (валюти балансу) (див. табл. 1.1, дод. А). Визначає, який прибуток одержало підприємство на 1 грн капіталу, тобто характеризує ефективність використаних ресурсів підприємства.

Четверта група включає такі показники:

1. Рентабельність операційних витрат (R_ОВ). Визначається як відношення прибутку від операційної діяльності (П_ОД) до величини операційних витрат (ОВ) і розраховується за формулою

. (1.7)

Характеризує прибутковість операційних витрат. Показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. понесених операційних витрат, тобто вигідність для підприємства виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, понесених інших витрат операційної діяльності та являє собою витратний показник рентабельності.

2. Рентабельність продукції за валовим прибутком (RП_ВП). Визначається як відношення валового прибутку (ВП) до собівартості реалізованої продукції (Сб_РП).

Показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. собівартості реалізованої продукції. Характеризує прибутковість (вигідність) виробництва продукції, виконання, надання послуг або продажу товарів.

3. Рентабельність витрат діяльності (R_ВЗД). Визначається як відношення загального прибутку від звичайної діяльності (П_ЗД) до всіх витрат від звичайної діяльності (В_ЗД):

. (1.8)

Характеризує витратну рентабельність, показує, скільки прибутку припадає на кожну гривню всіх понесених за звітний період витрат.

Другорядними показниками виступатимуть:

4. Коефіцієнти адміністративних витрат (К_АВ). Визначається як відношення адміністративних витрат до собівартості реалізованої продукції і визначається за формулою.

.(1.9)

5. Коефіцієнт витрат на збут (К_ВЗБ). Він визначається як відношення витрат на збут до собівартості реалізованої продукції і розраховуються за формулою:

. (1.10)

Ці коефіцієнти застосовуються на підприємстві для ціноутворення.

6. Рентабельність окремих видів продукції (R_ОВП). Визначається як відношення різниці між ціною і собівартістю одиниці реалізованої продукції до собівартості одиниці реалізованої продукції і визначається за формулою

, (1.11)

де Ц - ціна одиниці продукції;

Сб - собівартість одиниці реалізованої продукції.

Показує, скільки прибутку припадає на 1 грн собівартості реалізованої продукції.

Дані показники дають уяву про ступінь пріоритетів підприємства забезпечити кредиторів, позичальників та акціонерів власними грошовими коштами в зв'язку з використанням його виробничого потенціалу. Концепція рентабельності, яка розраховується на підставі притоку грошової готівки, широко використовується в країнах з розвинутою ринковою економікою. Вона більш пріоритетна, тому що операції з грошовими потоками є ознакою інтенсивного типа виробництва ознакою „здоров'я” економіки і фінансового стану підприємства.

Основні показники рентабельності, наведені в табл. 1.1 (див. додаток А), розраховують за вихідними даними фінансової звітності, а саме: за формами № 1 "Баланс" і № 2 "Звіт про фінансові результати".

На рівень показників рентабельності, які, по суті, є узагальнюючими, впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства. Певна річ, позитивні чинники сприяють підвищенню рентабельності. Завдання фінансового аналітика - кількісно оцінити вплив кожного чинника на рентабельність, тобто оцінити саме його внесок. Регулюючи розмір чинників з урахуванням їх взаємозв'язку, можна досягти бажаного рівня рентабельності.

1.4 Методика факторного аналізу показників рентабельності підприємства

На рівень показників рентабельності, які, по суті, є узагальнюючими, впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства. Певна річ, позитивні чинники сприяють підвищенню рентабельності. Завдання фінансового аналітика - кількісно оцінити вплив кожного чинника на рентабельність, тобто оцінити саме його внесок. Регулюючи розмір чинників з урахуванням їх взаємозв'язку, можна досягти бажаного рівня рентабельності.

Визначимо вплив на зміну рентабельності таких чинників, як зміна цін та собівартості реалізованої продукції.

Позначимо рентабельність продукції попереднього та звітного періодів відповідно R_Q0 та R_Q1. Загальна зміна рентабельності

Рентабельність реалізованої продукції

;

де Р₁, Р₀ - прибуток від реалізації продукції за період відповідно попередній та звітний.

;

де S₀, S₁ - собівартість реалізованої продукції за період відповідно попередній та звітний; V₀ , V₁ - чиста виручка від реалізації продукції за період відповідно попередній та звітний.

Тоді:

;

Вплив на зміну рентабельності цінового чинника розраховують за методом ланцюгових підстановок. При цьому поки що припускаємо, що собівартість не змінюється, тобто залишається на рівні попереднього року:

.

Припускаючи, що виручка від реалізації не змінюється, а береться на рівні звітного року, вплив фактора змін собівартості:

Сума впливу двох наведених чинників відповідає загальній зміні рентабельності за період:

.

Рентабельність капіталу (активів), або економічна рентабельність, визначається за формулою:

Якщо чисельник і знаменник помножити на чисту виручку від реалізації продукції V, то рентабельність активів можна вважати добутком двох показників-співмножників, а саме: рентабельності реалізованої продукції R_Q та ресурсовіддачі, або оборотності активів О_А, або коефіцієнта трансформації К_Т. Економічний зміст коефіцієнта К_Т полягає в тому, що він показує, скільки виручки підприємство отримає від реалізації з кожної грошової одиниці, вкладеної в активи підприємства, тобто:

Взаємозв'язок впливу на рентабельність капіталу (активів) двох чинників - рентабельності реалізації та оборотності капіталу - показано на рис. 1.2.

Кожна точка кривої трансформації показує, яким має бути поєднання рентабельності продукції і оборотності капіталу, щоб рентабельність капіталу становила 12% (суцільна лінія). Штрихова лінія відповідає рентабельності активів у розмірі 20%.

Рис. 1.1. Двофакторна модель рентабельності активів (крива трансформації)

Регулювання рентабельності капіталу зводиться до впливу на рентабельність продукції та оборотність активів. Якщо рентабельність продукції збільшити неможливо, то, збільшуючи оборотність залучених ресурсів, збільшують рентабельність капіталу.

Оборотність капіталу в цілому та його складових (основних та обігових коштів, у тому числі запасів, дебіторської заборгованості, коштів тощо) має виняткове значення для оцінювання фінансового стану підприємства, його ділової активності.

У практиці фінансового аналізу в розвинених країнах рентабельність власного капіталу вважають найважливішим підсумковим показником, де фокусуються результати всіх напрямків діяльності підприємства. При цьому розглядаються три- і п'ятифакторні моделі рентабельності.

Трифакторна модель рентабельності власного капіталу

Ще понад 100 років тому фінансові менеджери фірми "Дюпон" запропонували рентабельність власного капіталу R_ВК визначати як добуток рентабельності реалізації за чистим прибутком R_Q^X, оборотності активів O_A та коефіцієнта фінансової залежності (відношення сукупного капіталу до власного) К_ФЗ, тобто:

, (1.12)

де Р - чистий прибуток; V - чиста виручка від реалізації продукції; А - активи; П - пасиви.

Отже, рентабельність власного капіталу залежить від змін рентабельності продукції (операційна діяльність підприємства), ресурсовіддачі (інвестиційна діяльність) і співвідношення сукупного та позикового капіталу (фінансова діяльність). Це ілюструє рис. 1.2.

З наведеної трифакторної моделі рентабельності власного капіталу випливає, що на її значення істотно впливає збільшення частки позикових коштів, тобто так званий фінансовий ліверидж (важіль), який супроводжується підвищенням ризику втрати підприємством фінансової незалежності.

З огляду на цей ризик фінансовий аналітик визначає і регулює рівень фінансового важеля, з'ясовує, на скільки відсотків зміниться рентабельність власного капіталу при зміні валового прибутку (ВП) на 1% за умов різних часток позикового капіталу в пасивах підприємства.

Проілюструємо дію фінансового важеля на прикладі, наведеному на рис. 1.2.



Рис. 1.2. Фінансовий ліверидж (важіль)

Рівень фінансового важеля:

. (1.13)

Аналогічно до дії механічного важеля, що передбачає внаслідок прикладання невеликих зусиль отримання помітного результату, дія фінансового важеля полягає в тому, що незначні зміни валового прибутку можуть спричинити істотні зміни рентабельності власного капіталу.

Точка перетину на рис. 1.3 відповідає такій величині валового прибутку, коли значення показника R_ВК не змінюється при різних значеннях П/К (фінансовий важіль нейтральний). Якщо прибуток менший цієї величини, підприємству доцільно нарощувати капітал за критерієм R_ВК, використовуючи власні джерела (від'ємний фінансовий важіль), якщо прибуток більший, доцільно залучати позикові кошти (додатний важіль).

Слід зважати також на зворотний напрямок дії фінансового важеля. При незначному зменшенні валового прибутку рентабельність власного капіталу істотно знизиться на підприємстві з високим фінансовим важелем і несуттєво - з низьким.

П'ятифакторна модель рентабельності власного капіталу

Перелік показників-співмножників, що визначають рентабельність власного капіталу, можна розширити. Йдеться про такі важливі показники фінансового стану підприємства, як ліквідність, оборотність поточних активів, співвідношення термінових зобов'язань і капіталу підприємства.

Розширена формула для визначення впливу чинників на рентабельність власного капіталу має вигляд

, (1.14)

де ПА, ПП - відповідно поточні активи та пасиви за даними балансу підприємства.

П'ятифакторна модель включає такі показники: рентабельність реалізації, коефіцієнт фінансової залежності, частка термінових зобов'язань у валюті балансу, коефіцієнт загального покриття (поточної платоспроможності), оборотність поточних активів.

Наведену формулу з метою розширення аналітичних висновків можна доповнити таким співмножником, як коефіцієнт реінвестування чистого прибутку К_Р (частка чистого прибутку, що спрямовується на нагромадження; за визначенням - нерозподілений прибуток). У результаті отримаємо коефіцієнт нарощування власного капіталу за рахунок прибутку , який визначається відношенням реінвестованого прибутку до власного капіталу:

, (1.15)

де Р_r - частка реінвестованого прибутку.

Підвищення рентабельності власного капіталу і коефіцієнта реінвестування прибутку за умов збереження пропорцій між фінансовими показниками, визначеними за три- або п'ятифакторною моделлю, детермінує темп збільшення виручки від реалізації продукції:

Факторна модель рентабельності виробничих фондів може бути подана так:

, (1.16)

де - рентабельність продукції; - витрати на 1 грн. продукції; за повною собівартістю; , , - частка відповідно зарплати, вартості матеріалів та амортизації у реалізованій продукції V; ОВФ, ОбВФ - середня за період вартість виробничих фондів відповідно основних та оборотних; - фондомісткість продукції за основними виробничими фондами; - коефіцієнт закріплення обігових коштів.

Кількісну оцінку впливу окремих чинників на рівень рентабельності виробничих фондів визначають методом ланцюгових підстановок або інтегральним методом оцінювання впливу чинників.

Розділ 2 Аналіз рентабельності підприємства за даними фінансової звітності ВАТ „ЦГЗК”

2.1 Загальна характеристика ВАТ “ЦГЗК” та його основні техніко-економічні показники

Відкрите акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" - одне з найпотужніших підприємств в Україні по виробництву концентрату, обкотишів та іншої залізорудної сировини.

Юридична адреса підприємства: Україна, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50066.

Генеральний директор підприємства: Удод Евген Григорович.

Головний бухгалтер: Вінніченко Людмила Вікторівна.

Види економічної діяльності:

Ё добування залізних руд;

Ё будівництво будівель;

Ё інші види оптової торгівлі.

Згідно наказу Фонду державного майна України №89-АТ від 26.12.1996 року державне підприємство Центральний державний гірничо-збагачувальний комбінат було перетворено у відкрите акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат". Державна реєстрація товариства (свідоцтво А00 №422329) була проведена 17.01.1997 року виконавчим комітетом Криворізької міської Ради народних депутатів (розпорядження № 17/2-р від 17.01.1997р.) .

Центральний ГЗК був запроектований на базі запасів магнетитових роговиків і бідних окислених руд родовища Велика Глеюватка в межах гірничих відводів рудоуправлінь імені Комінтерну, імені Фрунзе та "Більшовик".

Центральний гірничо-збагачувальний комбінат (м. Кривий Ріг) - складний промисловий комплекс, що спеціалізується на видобутку, переробці та випуску сировини для чорної металургійної промисловості - обкотишів та залізорудного концентрату.

Основною сировиною для виготовлення залізорудної продукції є магнетитові кварцити (залізна руда), видобуток яких комбінат веде відкритим способом на трьох кар'єрах Петрівського, Артемівського та "Велика Глеюватка" родовищ та підземним способом - на шахті ім. Орджонікідзе.

Крім розвитку сировинної бази, підприємство займається вдосконаленням технологічних процесів. Спеціалістами комбінату в 2001 р. за рахунок власних коштів створена дослідно-промислова установка з повторної переробки відходів збагачення з метою отримання промпродукта, з якого на збагачувальній фабриці отримують концентрат. Позитивні підсумки роботи дослідної установки допомогли з 2002 році почати збагачення лежалих пісків шламосховища безпосередньо на ІІІ секції збагачувальної фабрики.

Великою подією в житті комбінату стало введення в дію в травні 2004 року шахти ім. Орджонікідзе, яка раніше була законсервована. Відновлення роботи шахти дозволило не тільки покращити показники роботи комбінату, але і створити додатково 600 нових високооплачуваних робочих місць.

Згідно Статуту ВАТ "ЦГЗК" органами управління товариства являються:

Ё Загальні збори акціонерів - вищий орган Товариства;

Ё Наглядова рада - наглядовий орган Товариства, який представляє інтереси акціонерів та здійснює захист їх прав у період між проведенням Загальних зборів;

Ё Генеральний директор - виконавчий орган Товариства, що здійснює керівництво його поточною діяльністю;

Ё Ревізор - контролюючий орган Товариства, що здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства.

Станом на 31.01.2008 р. організаційна структура ВАТ "ЦГЗК" у порівнянні з 01.01.2008 р. істотно не змінилася і нараховує разом 32 структурних підрозділи, які зайняті виробництвом та забезпеченням виробництва основної продукції.

В своїй організаційній структурі підприємство не має відокремлених структурних підрозділів без права юридичної особи.

Основою кадрової політики підприємства є не випадковий підбор претендентів на працевлаштування, а системна планова робота з навчальними закладами, такими, як Криворізький технічний університет.

На підприємстві функціонує єдина система роботи з персоналом, що включає в себе комплексне навчання, підготовку й перепідготовку кадрів. Теоретичні заняття проводяться в аудиторіях учбово-виробничого комбінату.

Учбово-виробничий комбінат має ліцензії Міністерства освіти й науки України на надання освітніх послуг, пов'язаних з одержанням професійної освіти на рівні кваліфікаційних вимог до курсового професійно-технічного навчання, перепідготовки, підвищення кваліфікації, в тому числі ліцензія на навчання з найбільш необхідних робочих професій.

Освiтня структура працiвникiв комбiнату, в %:

– вища освiта - 19,29%;

– базова вища - 33,20%

– середня - 47,51%

Основними видами продукції ВАТ "ЦГЗК" являються залізорудний концентрат та залізорудні обкотиші, питома вага яких в загальному обсязі виробництва складає більше 99%, незначну долю товарної продукції складають щебінь та промислові послуги.

ВАТ "ЦГЗК" виробляє самий якісний залізорудний концентрат і обкотиші на Україні. В 2006 році концентрат і обкотиші ВАТ "ЦГЗК" стали переможцями конкурсу "Криворізька якість - 2006". В 2007 році концентрат залізорудний агломераційної марки А-1 ВАТ "ЦГЗК" переміг в номінації товари виробничо-технічного призначення на Всеукраїнському конкурсі якості продукції.

Комбінат має могутню сировинну базу - запаси магнетитових кварцитів в проектних контурах кар'єрів станом на 01.01.2009 року становлять 331,75 млн. т.

Восени 2008 року металургія пережила колосальний спад виробництва, наслідки якого відчуває до сих пір вся країна.

На протязі перших 9 місяців 2008 року ВАТ "ЦГЗК" досягло небувалих з часів розпаду СРСР темпів розвитку і мало одні з найкращих показників виробництва. Цього вдалось досягти завдяки вдалій інвестиційній політиці керівництва, модернізації виробничого процесу та узгодженій праці фабрик перероблюючого комплексу комбінату. Такі досягнення дозволили підприємству зберігати конкурентоспроможність навіть в кризовій ситуації, яка склалася в нашій країні і світовій економіці. Внаслідок відмов покупців від придбання продукції по раніш укладеним контрактам, в 4 кварталі значно знизилися обсяги виробництва, що відобразилося на річних показниках.