Методи та моделі підвищення ефективності функціонування ДСУ №444 ЗАТ "Дніпроелектромонтаж"

2.5.3 Аналіз фондовіддачі

3.1.2 Методична база побудови моделі

3.1.3 Розрахунок показників економіко-математичної моделі та економічна інтерпретація результатов

У будівництві здійснюється комплекс заходів для інтенсифікації будівельного виробництва, перебудови його господарського механізму, переведення будівельних організацій на повний господарський розрахунок і самофінансування, а також по удосконалюванню системи забезпечення капітального будівництва матеріальними ресурсами.

Будівництво по своїм організаційним, технічним і економічним характеристикам об'єктивно відрізняється від інших галузей. Специфіка галузі полягає:

у відсутності серійного виробництва однотипної продукції (на відміну від промисловості), а також у зведенні на одній площадці різних типів будинків і споруджень, що обумовлює склад матеріальних ресурсів, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт у залежності від призначення об'єктів, що споруджуються;

у зміні кількості й асортименту потрібних матеріалів, конструкцій, виробів по окремих періодах відносно відповідного етапу спорудження об'єкта;

у нерівномірності обсягів виконуваних будівельних робіт в різні періоди року під впливом кліматичних умов, унаслідок чого спостерігаються істотні розходження в споживанні матеріалів і виробів протягом року;

у розосередженні об'єктів будівництва на великі відстані від центра керування, що визначає труднощі в організації забезпечення будівництв;

у зміні дислокації будівельних організацій у зв'язку з переходом будівельників з однієї площадки на іншу, що викликає необхідність створення тимчасових складських приміщень і зміни схем перевезень матеріальних ресурсів.

Значний вплив на організаційні форми галузевої системи матеріально-технічного постачання і методи її функціонування зробили якісні зміни, що відбулися в організації і технології будівельного виробництва, у керуванні ним. Передумовою й одночасно наслідком цих змін є розвиток науково-технічного прогресу, головним чином, індустріалізації і спеціалізації, кооперування і комбінування будівництва, а також упровадження нових поточно-швидкісних методів виробництва й автоматизованих систем керування (АСУ).

Індустріалізація і спеціалізація будівництва обумовили розвиток нової форми виробничо-господарських зв'язків.

При зростаючих темпах розвитку економіки і, відповідно, при зростаючих обсягах будівельно-монтажних робіт, уведення житлових будинків, шкіл, дитячих установ, об'єктів охорони здоров'я, культури, приріст потреби в будівельних матеріалах, конструкціях, виробах в основному повинний бути забезпечений за рахунок великомасштабних заходів щодо ресурсозбереження і подальшого розвитку матеріально-технічної бази будівництва, корінному удосконалюванню організаційних форм і економічних методів забезпечення будівництв матеріальними ресурсами.

В даний час основні науково-технічні напрямки економіки будівельних матеріалів реалізуються за рахунок удосконалювання проектних рішень, упровадження досягнень науково-технічного прогресу і переходу на новий господарський механізм.

В умовах тривалої економічної кризи в Україні перед підприємством ДСУ №444 ЗАТ“Дніпроелектромонтаж” постає багато економічних, соціальних, науково-технічних та інших проблем.

В сучасних умовах смаки споживачів стають більш різноманітними, підвищуються вимоги до якості послуг, знижується платоспроможність населення.

Ринковий механізм господарювання передбачає конкуренцію, боротьбу за ринки між підприємствами.

Вирішення цих проблем можливо за рахунок проведення маркетингових досліджень мікро- і макросередовища підприємства ДСУ №444 ЗАТ “Дніпроелектромонтаж”, які дозволять визначити:

місце підприємства на ринку продукції та послуг електромонтажу;

слабкі і сильні сторони в діяльності;

розмір платоспроможного попиту на послуги підприємства ДСУ №444 ЗАТ “Дніпроелектромонтаж”;

вимоги споживачів до асортименту та якості продукції та послуг;

Досліджуване підприємство є нерентабельним. За останні роки спостерігається значне збільшення збитків. Для того, щоб знайти шляхи підвищення економічної ефективності використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів, необхідно систематично проводити комплексний аналіз господарської діяльності підприємства ДСУ №444 ЗАТ “Дніпроелектромонтаж”.

Для вирішення будь-яких проблем підприємства необхідно перш за все значно підвищити рівень управління.

Метою управління є забезпечення прибутковості в діяльності підприємства шляхом раціональної організації виробничого процесу, в т.ч. управління виробництвом і розвиток техніко-технологічної бази, а також ефективне використання кадрового потенціалу при одночасному підвищенні кваліфікації, творчої активності і лояльності кожного виробника.

Найважливішим завданням управління є організація виробництва продукції і послуг з урахуванням вимог споживачів на підставі наявних матеріальних і людських ресурсів та забезпечення рентабельності діяльності підприємства та його стабільного стану на ринку.

У зв'язку з цим в задачі управління підприємством ДСУ №444 ЗАТ “Дніпроелектромонтаж”входить:

забезпечення автоматизації виробництва і перехід до використання працівників високої кваліфікації;

стимулювання праці співробітників підприємства шляхом створення для них кращих умов праці і встановлення більш високої заробітної плати;

постійний контроль за ефективністю діяльності підприємства, координація роботи всіх підрозділів підприємства;

постійний пошук нових ринків збуту;

визначення певних цілей розвитку підприємства;

визначення пріоритетних цілей, їх черговості і послідовності рішення;

розробка стратегії розвитку підприємства: господарчих задач і шляхів їх вирішення;

раціональне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів;

встановлення контролю за виконанням поставлених задач.

Виконання задач управління по регулюванню, організації, координації і контролю за виробничим процесом і досягнення визначених цілей отримує оцінку на ринку.

Під науковими основами управління розуміють систему наукових знань, яка складає теоретичну базу практики управління, забезпечення практики менеджменту науковими рекомендаціями.

Першим етапом методології наукового управління був аналіз змісту роботи і визначення її основних компонентів. Потім була обґрунтована необхідність систематичного використання стимулювання з метою зацікавленості працівників у збільшенні продуктивності праці і збільшенні об'єму виробництва. Автори робіт по науковому управлінню висунули і обґрунтували такі наукові положення:

використання наукового аналізу для визначення найкращих засобів досягнення цілей і рішення конкретних задач;

необхідність забезпечення працівників ресурсами, які необхідні для ефективного виконання задач.

Існують такі найважливіші концепції, які внесли суттєвий внесок в розвиток сучасної теорії і практики управління:

наукове управління;

адміністративне управління;

управління з позицій психології і людських відносин;

управління з позицій науки про поведінку.

Крім цього, існують тринадцять наукових підходів до управління, які отримали свій розвиток в сучасних умовах - це системний, комплексний, інтеграційний, маркетинговий, функціональний, процесний, відтворювальний, нормативний, кількісний, адміністративний, ситуаційний, поведінковий підходи.

На підприємстві ДСУ №444 ЗАТ “Дніпроелектромонтаж” використовуються:

1. Системний підхід. Від передбачає, що керівники підприємства повинні розглядати організацію як сукупність взаємозв'язаних елементів, таких як люди, структура, задачі та технологія, які орієнтовані на досягнення різноманітних цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища.

Найважливіші принципи системного підходу:

процес прийняття рішень повинен починатись з виявлення і чіткого формулювання певних цілей;

необхідно розглядати всю проблему як ціле, як єдину систему і виявляти всі наслідки і взаємозв'язки кожного рішення;

необхідні визначення і аналіз можливих альтернативних шляхів досягнення мети;

цілі окремих підсистем не повинні вступати в протиріччя з цілями всієї системи.

При застосуванні системного підходу на основі маркетингових досліджень спочатку формуються параметри входу - продукції або послуги: що виробляти, з якими показниками якості, з якими витратами, для кого, в які строки, кому продавати і за якою ціною. На ці питання відповіді даються одночасно. Вихід повинен бути конкурентоспроможним по нормативам.

Потім визначаються параметри входу: які необхідні ресурси та інформація для процесу. Потреба в ресурсах та інформації прогнозується після вивчення організаційно-технічного рівня виробництва підприємства (рівня техніки, технології, організації виробництва, праці і управління) та параметрів зовнішнього середовища.

2. Ситуаційний підхід передбачає, що придатність різноманітних методів управління визначається ситуацією. Оскільки існує велика кількість факторів як в організації, так і в зовнішньому середовищі, не існує єдиного найкращого способу управління підприємством. Самим ефективним в певній ситуації є метод, який найбільше відповідає певній ситуації. Ситуація - це певний набір обставин, які впливають на функціонування підприємства в певний час. Використовуючи ситуаційний підхід, керівництво може зрозуміти, які методи і засоби є найкращими для досягнення цілей організації в певній ситуації.

Ситуаційний підхід передбачає визначення основних внутрішніх та зовнішніх факторів, які впливають на функціонування підприємства. Для практичних цілей керівники розглядають тільки ті фактори, які впливають в кожній конкретній ситуації.

3. Процесний підхід визначає управління як процес, в якому діяльність, що направлена на досягнення цілей підприємства, розглядається не як одночасна дія, а як серія безперервних дій - функцій управління. Оптимальний набір функцій включає: планування, організацію, мотивацію, керівництво, координацію, контроль, комунікацію, оцінку, прийняття рішень, підбір персоналу.

4. Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію керуючої підсистеми при рішенні будь-яких задач на споживача. Пріоритети вибору критеріїв маркетингу :

підвищення якості продукції та послуг у відповідності до вимог споживачів;

економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості;

економія ресурсів у виробництві за рахунок фактора масштабу виробництва, науково-технічного прогресу, застосування системи менеджменту.

5. Адміністративний підхід. Його суть полягає в регламентації функцій, прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, тривалості, елементів системи менеджменту в нормативних актах (накази, розпорядження, стандарти, інструкції, положення та ін.).

Дослідження будь-якого підприємства передбачає виявлення і вирішення різноманітних економічних, соціальних та інших проблем.

1.2 Стратегічні напрямки удосконалення підприємства ДСУ №444 ЗАТ “Дніпроелектромонтаж”

Стратегія - це генеральна програма діяльності підприємства, в основі якої лежить визначення основних, довгострокових цілей і задач, розробка напрямків його діяльності, визначення необхідних ресурсів для досягнення поставлених цілей і порядку їх використання.

Розробка стратегії виробничо-торгової діяльності підприємства ДСУ №444 ЗАТ “Дніпроелектромонтаж” на споживчому ринку здійснюється в декілька етапів:

1. Аналіз інформації про стан ринку, виробничо-технічні можливості підприємства.

2. Визначення цілей стратегій, ключових проблем розвитку підприємства.

3. Розробка прогнозів, їх оцінка і вибір оптимального варіанту.

4. Оцінка і вибір оптимального варіанту прогнозів.

5. Розробка програми дій.

На першому етапі повинен бути проведений аналіз зовнішнього середовища функціонування підприємства ДСУ №444 ЗАТ “Дніпроелектромонтаж” і його виробничо-технічних можливостей.

Для цього необхідно оцінити виробничо-технічні можливості підприємства, його конкурентоспроможність, проаналізувати можливість використання внутрішніх резервів і ресурсів підприємства для підвищення ефективності його функціонування, а також вивчити та дослідити такі питання:

фактичний та можливий попит на послуги, які підприємство надає, а також на ті, які може надавати споживачам;

ступінь освоєння ринку конкурентами, місце підприємства на ринку продукції та електромонтажних послуг;

рівень розвитку маркетингової діяльності підрозділу;

контингент споживачів послуг.

Підсумком першого етапу розробки стратегії підприємства є отримання інформації, яка дозволяє дати оцінку сучасної обстановки, в якій функціонує підприємство, оцінити його конкурентоспроможність і визначити найбільш вірогідні напрямки його подальшого розвитку.

Другий етап розробки стратегії пов'язаний з визначенням цілей і ключових проблем розвитку підприємства.

Цілі стратегії повинні бути спрямовані не тільки на підвищення економічної ефективності використання матеріальних, фінансових, трудових ресурсів з метою збільшення долі ринку, об'єму продажів або росту прибутку, удосконалення процесу виробництва, але і на підвищення якості послуг, що надаються підприємством. На третьому етапі обґрунтування стратегії підприємства розробляються альтернативні варіанти розвитку підприємства. З цією метою перевіряється відповідність між поставленими цілями і реальними можливостями підприємства, його ресурсним потенціалом. У випадку невідповідності розробляються тактичні програми, виконання яких ліквідує виявлений дисбаланс.

Якщо ресурси підприємства не дозволяють забезпечити досягнення поставлених цілей, необхідно повернутися до другого етапу і скорегувати поставлені цілі.

Результатом процесу ув'язки цілей і ресурсів підприємства є альтернативні варіанти його розвитку, які відрізняються як по кількісним характеристикам, так і за часом досягнення поставлених цілей.

Четвертий етап - оцінка і вибір стратегії розвитку. На цьому етапі здійснюється перевірка ступені реальності виконання поставлених цілей і розроблених варіантів їх досягнення. При оцінці розроблених стратегій важливо визначити, чи можливо реалізувати стратегію при наявному ресурсному потенціалі, чи необхідні зусилля в галузі маркетингу, удосконалення організації торгівлі та ін., чи стратегія є привабливою, але не може бути реалізована.

Вибір стратегії розвитку підприємства здійснюється за такими критеріями, як час досягнення кінцевої мети, стійкість по відношенню до конкурентів, фінансова забезпеченість, ступінь ризику.

П'ятий етап - складання програми дій і контроль їх реалізації. На цьому етапі роботи повинна бути здійснена ув'язка всіх заходів, зв'язаних з реалізацією вибраної стратегії, їх конкретизація по всім рівням управління підприємства з визначенням послідовності здійснення певних заходів за часом здійснення і виконавцям, тобто цей етап - це тактичне планування, яке спрямоване на досягнення вибраної стратегії розвитку підприємства.

Визначення стратегічних цілей і розробка програми маркетингу дозволяють уникнути значних економічних та соціальних ризиків, добитися підвищення ефективності підприємства.

Нормативні параметри віддзеркалюють властивості продукції, які регламентуються обов'язковими нормами, стандартами та законодавством на ринку. Вплив стандартизації на підвищення якості продукції реалізується через: комплексну розробку стандартів на сировину, матеріали, напівфабрикати, готову продукцію, які визначені у стандартах технологічних вимог і показників якості. Сертифікація допомагає реалізувати єдиний підхід до оцінки якості продукції, дає гарантію стабільного встановлення продукції необхідного рівня якості, оскільки охоплює організацію виробництва.

Сертифікаційна система якості допомагає підприємству підвищувати конкурентоспроможність продукції та послуг.

При виборі політики ціноутворення можна запропонувати наступні підходи:

1. Встановлення цін з урахуванням попиту споживачів, так звану “плаваючу ціну”, яка дозволить регулювати попит на ту чи іншу послугу.

2. Дотримуючись стратегії ціноутворення, необхідно визначити напрямки, за рахунок яких можна скоротити витрати на виробництво продукції і тим самим знизити ціну на товар при умові високої якості продукції.

3. Забезпечення мінімальної рентабельності. Встановлення ціни на конкретний момент часу буде залежати від фази життєвого циклу продукції та обраної стратегії. Як відомо, найбільший попит на найвищу ціну має продукція, яка є новою в даний момент часу і на даному ринку. Це підкреслює необхідність розробки та впровадження нових видів продукції, розширення асортименту послуг.

Якщо підприємство ДСУ №444 ЗАТ “Дніпроелектромонтаж” поставить собі за мету захватити більшу долю ринку, то ціну необхідно знижувати. Це забезпечить швидке збільшення об'єму продажу. Якщо ж ціль підприємства ДСУ №444 ЗАТ “Дніпроелектромонтаж” - отримання прибутку за короткий строк, то застосовуються високі ціни при умові, що стан ринку і якість продукції та послуг дозволяє їх реалізовувати навіть за такими цінами.

Останній етап - це розробка рекламних заходів.

Досліджуване підприємство не має достатньої реклами. Але для того, щоб забезпечити конкурентоспроможність, необхідно підняти на високий рівень дієвість рекламних засобів:

підвищити рекламу до сучасних вимог;

розширити кількість каналів розповсюдження реклами;

розробити програму по впровадженню в дію внутрішньої реклами;

максимально наблизити рекламу до споживачів.

Для нормального функціонування підприємства ДСУ №444 ЗАТ “Дніпроелектромонтаж”, необхідна наявність устаткування, транспорту, будівель і т.п.. Основні виробничі фонди, що складаються з будинків, споруджень, машин, устаткування й інших засобів праці, що беруть участь у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності фірми. Без їхньої наявності навряд чи змогло б підприємство розпочати свою діяльність. Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Раціональне й ощадливе використання основних фондів підприємства є на сьогодні однією з найактуальніших задач, що стоять перед підприємством.

Збільшення обсягів виробництва підприємства ДСУ №444 ЗАТ “Дніпроелектромонтаж” може бути досягнуто за рахунок:

1) запровадження в дію нових основних фондів і виробничих потужностей;

2) поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей.

Для того щоб прийняти рішення, який саме обрати шлях збільшення обсягів виробництва, необхідно провести аналіз використання діючих виробничих фондів.

До системи взаємозалежних показників (коефіцієнтів), що безпосередньо характеризують рівень використання основних фондів і виробничих потужностей, а також розкривають резерви подальшого поліпшення їхнього використання, відносяться:

1) використання в часі (коефіцієнт екстенсивного навантаження);

2) використання в одиницю часу (коефіцієнт інтенсивного навантаження);

3) загальне використання (коефіцієнт інтегрального навантаження).

Перший показник визначається шляхом ділення часу фактичного використання на максимально можливий час використання основних фондів.

Другий показник отримуємо як результат ділення фактичної кількості продукції, виробленої за одиницю часу роботи устаткування, на максимальний випуск цієї продукції, яку можна зробити за участю даних основних фондів у ту ж одиницю часу.

Третій показник розраховується як добуток перших двох показників.

Однієї з найважливіших задач підвищення ефективності використання капітальних вкладень і основних фондів є своєчасне введення в експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів введення в експлуатацію нового устаткування дозволяє швидше одержати потрібну для підприємства продукцію з технічно більш озброєних основних фондів, прискорити їхній оборот і тим самим сповільнити моральний знос основних фондів підприємств, підняти ефективність суспільного виробництва в цілому.

Поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей промислових підприємств, у тому числі знову введених у експлуатацію, можна досягти завдяки:

1) підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей і основних фондів;

2) підвищенню екстенсивності їхнього навантаження.

Більш інтенсивне використання виробничих потужностей і основних фондів досягається насамперед за рахунок технічного удосконалювання останніх.

Інтенсивність використання виробничих потужностей і основних фондів підвищується також шляхом удосконалювання технологічних процесів; організації безперервно-потокового виробництва на базі оптимальної концентрації виробництва однорідної продукції; вибору сировини, підготовки до виробництва відповідно до вимог заданої технології і якості продукції, що випускається; забезпечення рівномірної, ритмічної роботи підприємств, цехів і виробничих ділянок, проведення ряду інших заходів, що дозволяють підвищити швидкість обробки предметів праці й забезпечити збільшення виробництва продукції в одиницю часу, чи на одиницю устаткування на 1 кв. м виробничої площі.

Отже, інтенсивний шлях використання основних фондів підприємства ДСУ №444 ЗАТ “Дніпроелектромонтаж” включає технічне їхнє переозброєння, підвищення темпів оновлення основних фондів.

Поліпшення екстенсивного використання основних фондів припускає, з одного боку, збільшення часу роботи діючого устаткування в календарний період (протягом зміни, доби, місяця, кварталу, року) і з іншого боку, збільшення кількості і питомої ваги діючого устаткування в складі усього устаткування, що є в наявності на підприємстві й у його виробничій ланці.

Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок:

1) постійної підтримки пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування на кожній виробничій ділянці, між цехами підприємства в цілому;

2) дотримання передбаченої технології виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці, що сприяє правильній експлуатації устаткування, недопущенню простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного ремонту;

3) проведення заходів, що підвищують питому вагу основних виробничих операцій у витратах робочого часу, скорочення сезонності в роботі підприємств ряду галузей промисловості, підвищення змінності роботи підприємств.

Відомо, що на підприємстві ДСУ № 444 крім діючих верстатів, машин і агрегатів частина устаткування знаходиться в ремонті і резерві, а частина - на складі. Своєчасний монтаж невстановленого устаткування, а також запровадження в дію усього встановленого устаткування за винятком частини, що знаходиться в плановому резерві і ремонті, значно поліпшує використання основних фондів.

Поліпшення використання основних фондів і потужностей залежить значною мірою від кваліфікації кадрів, особливо від майстерності робочих, що обслуговують машини, механізми, агрегати й інші види виробничого устаткування.

Творче і сумлінне відношення працівників до праці є важливою умовою поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей.

Відомо, що від досконалості системи морального і матеріального стимулювання в значній мірі залежить рівень використання виробничих потужностей і основних фондів.

Любий комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних фондів, повинний передбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції насамперед за рахунок більш повного й ефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння потужностей, що вводяться знову в дію, подальшої інтенсифікації виробничих процесів.

Далі в дипломній роботі буде проведено детальний аналіз діяльності підприємства, на підставі якого з'ясуємо, які найважливіші проблеми стоять перед підприємством і що саме призводе його до збиткової діяльності.

2 АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДСУ №444 ЗАТ «ДНІПРОЕЛЕКТРОМОНТАЖ»