Послідовно здійснюючи описаний вище ітераційний процес, дійдемо до першого кроку. На цьому кроці відомо, у якому стані може перебувати система. Тому вже не потрібно робити припущень про припустимі стани системи, а залишається тільки вибрати керування, що є найкращим з урахуванням умовно оптимальних керувань, уже прийнятих на всіх наступних кроках.

Таким чином, у результаті послідовного проходження всіх етапів від кінця до початку визначається максимальне значення виграшу за n кроків і для кожного з них знаходимо умовно оптимальне керування.

Щоб знайти оптимальну стратегію керування, тобто визначити необхідне рішення завдання, потрібно тепер пройти всю послідовність кроків, тільки цього разу від початку до кінця. А саме: на першому кроці як оптимальне керування u1* візьмемо знайдене умовно оптимальні керування u10. На другому кроці знайдемо стан X1* , у яке переводить систему керування u1*. Цей стан визначає знайдене умовно оптимальне u20 , що тепер уважається оптимальним. Знаючи u2*, знаходимо X2*, а виходить, визначаємо u3* і т.д. У результаті цього найдеться рішення завдання, тобто максимально можливий доход й оптимальну стратегію керування U*, що включає оптимальні керування на окремих кроках: U*= (u1*, u2*, …, un*)...

Динамічне завдання по заміні устаткування можливо також вирішити й графічним методом. На осі Х відкладають номер кроку (к). на осі В - вік устаткування (t). Крапка (до-1;t) на площині відповідає початку К-ого кроку по експлуатації встаткувань у віці t років.

Будь-яка траєкторія , за допомогою якої крапка S(k-1;t) зі стану S0 S, . складається з відрізків, тобто із кроків відповідним рокам експлуатації. Потрібно вибрати таку траєкторію при якій витрати на експлуатацію будуть мінімальні. Якщо відомі залежність продуктивності встановленого на підприємстві встаткування від часу його використання R(t) і залежність витрат на ремонт устаткування при різному часі його використання S(t) та витрати пов'язані із придбанням нового обладнання, то показником ефективності в цьому випадку є прибуток який максимізується.

• 3.1.3 Розрахунок показників економіко-математичної моделі та економічна інтерпретація результатів
• В завданні відносно підприємства ДСУ № 444 як система S виступає устаткування. Стан цієї системи визначаються фактичним часом використання встаткування (його віком) t, тобто описуються єдиним параметром t.
• Як керування виступають рішення про заміну й збереження встаткування, прийняті на початку кожного року. Позначимо через Xc рішення про збереження встаткування, а через Xз -рішення про заміну встаткування. Тоді завдання полягає в знаходженні такої стратегії керування, обумовленої рішеннями, прийнятими на початок кожного року, при якій загальний прибуток підприємства за вісім років є максимальним.
• Це завдання має властивості аддитивности й відсутності післядії. Отже, рішення можна знайти за допомогою алгоритму, реалізованого у два етапи. На першому етапі при русі від початку 10-го року періоду до початку 1-го року для кожного припустимого стану встаткування знайдемо умовне оптимальне керування (рішення), а на другому етапі при русі від початку 1-го року періоду до початку 10-року з умовних оптимальних рішень для кожного року складемо оптимальний план заміни встаткування на десять років.
• Для визначення умовних оптимальних рішень спочатку необхідно скласти функціональне рівняння Беллмана. Тому що було припущено, що до початку k-го року (k=1,2,3,4,5,6,7,8,9,10) може прийматися тільки одне із двох рішень - заміняти або не заміняти встаткування, то прибуток підприємства за k-ий рік складе:

Z*k = max r(t)-s(t)+Zk+1(t+1) ; Xc

r(0) -s(0) -P0+Zk+1(1) ; Xз (3.7)

де t -вік устаткування до початку k-го року (k=1,2,3,4,5,6,7,8,9,10);

Xk -керування, реалізоване до початку k-го року;

P0 -вартість нового обладнання.

Використовуючи тепер рівняння (3.7) , знаходимо рішення вихідного завдання. Це рішення починається з визначення умовно оптимального керування (рішення) для останнього (10-го) року періоду, у зв'язку із чим знаходимо безліч припустимих станів устаткування на початок даного року. Тому що до початку періоду є нове обладнання (t =0), то вік устаткування до початку 10-го року може становити 1,2,3,4,5,6,7,8,9 років. Для кожного із цих станів знайдемо умовно оптимальне рішення й відповідне значення функції Z*10(t).

Z*10(1) =max 8,99 = 8,99; Xc

-0,07

Z*10(2) =max 8,06 = 8,06; Xc

-0,07

Z*10(3) =max 6,89 = 6,89; Xc

-0,07

Z*10(4) =max 6,07 = 6,07; Xc

-0,07

Z*10(5) =max 6,14 = 6,14; Xc

-0,07

Z*10(6) =max 4,04 = 4,04; Xc

-0,07

Z*10(7) =max 3,00 = 3,00; Xc

-0,07

Z*10(8) =max 0,89 = 0,89; Xc

-0,07

Z*10(9) =max 0,14 = 0,14; Xc

-0,07

Отримані результати зведені в таблицю 3.2

Таблиця 3.2-Можливий стан устаткування до початку 10-го року

Розглянемо можливий стан устаткування до початку 9-го року й знайдемо відповідні значення функції Z*9(t).

Z*9(1) =max 17,05 = 17,05; Xc

8,92

Z*9(2) =max 14,95 = 14,95; Xc

8,92

Z*9(3) =max 12,96 = 12,96; Xc

8,92

Z*9(4) =max 12,21 = 12,21; Xc

8,92

Z*9(5) =max 10,18 = 10,18; Xc

8,92

Z*9(6) =max 7,04 = 8,92; Xc

8,92

Z*9(7) =max 3,89 = 8,92; Xc

8,92

Z*9(8) =max 1,03 = 8,92; Xc

8,92

Отримані результати записані в таблиці 3.3

Таблиця 3.3-можливий стан устаткування до початку 9-го року

Визначимо умовно оптимальне рішення для кожного із припустимих станів устаткування до початку 8-го року.

Відповідно до рівняння 3.1 маємо:

Z*8(1) =max 23,94 = 23,94 ; Xc

16,98

Z*8(2) =max 21,02 = 21,02 ; Xc

16,98

Z*8(3) =max 19,10 = 19,10 ; Xc

16,98

Z*8(4) =max 16,25 = 16,98 ; Xз

16,98

Z*8 (5) =max 15,06 = 16,98 ; Xз

16,98

Z*8(6) =max 12,96 = 16,98 ; Xз

16,98

Z*8(7) =max 11,92 = 16,98 ; Xз

16,98

Отримані результати зведені в таблицю 3.4

Таблиця 3.4-Можливий стан устаткування до початку 8-го року

Розглянемо можливий стан устаткування до початку 7-го року й знайдемо відповідні значення функції Z*7(t).

Z*7(1) =max 8,99 +21,02 = 30,01 ; Xc

9,93-10+23,94

Z*7(2) =max 8,06+19,10 = 27,16 ; Xc

23,87

Z*7(3) =max 6,89+16,98 = 23,87 ; Xз ,Xс

23,87

Z*7(4) =max 6,07+16,98 = 23,87 ; Xз

23,87

Z*7(5) =max 6,14+16,98 = 23,87 ; Xз

23,87

Z*7(6) =max 4,04+16,98 = 23,87 ; Xз

23,87

Отримані результати записані в таблиці 3.5

Таблиця 3.5-можливий стан устаткування до початку 7-го року

Визначимо умовно оптимальне рішення для кожного із припустимих станів устаткування до початку 6-го року періоду.

Відповідно до рівняння 3.1 маємо:

Z*6(1) =max 8,99+ 27,16 = 36,15 ; Xc

29,94

Z*6(2) =max 8,06+23,87 = 31,93 ; Xc

29,94

Z*6(3) =max 6,89+23,87 = 30,76 ; Xс

29,94

Z*6(4) =max 6,07+23,87 = 29,94 ; Xз , Xс

29,94

Z*6(5) =max 6,14+23,87 = 30,01 ; Xс

29,94

Зі значення функції Z*6(4) видно, що якщо до початку 6-го року вік устаткування становить 4 роки, те незалежно від того, чи буде ухвален рішення Xc або Xз, величина прибутку виявиться однієї й тієї ж. Це означає, що як умовно оптимальне рішення можна взяти кожне. Отримані значення для Z*6(t) записані в таблиці 3.6

Таблиця 3.6 --можливий стан устаткування до початку 6-го року

Розглянемо можливий стан устаткування до початку 5-го року й знайдемо для кожного з них умовно оптимальне рішення й відповідне значення функції Z*5(t).

Z*5(1) =max 8,99+31,93 = 40,92 ; Xc

36,08

Z*5(2) =max 8,06+30,76 = 38,82 ; Xc

36,08

Z*5(3) =max 6,89+29,94 = 36,83 ; Xс

36,08

Z*5(4) =max 6,07+30,01 = 36,08 ; Xз ,Xс

36,08

Отримані результати записані в таблиці 3.7

Таблиця 3.7-можливий стан устаткування до початку 5-го року

Визначимо умовно оптимальне рішення для кожного із припустимих станів устаткування до початку 4-го року. Відповідно до рівняння (3.1):

Z*4(1) =max 8,99+38,82 = 47,81 ; Xc

40,85

Z*4(2) =max 8,06+ 36,83 = 44,89 ; Xc

40,85

Z*4(3) =max 6,89+36,08 = 42,97 ; Xс

40,85

Отримані результати записані в таблиці 3.8

Таблиця 3.8 -можливий стан устаткування до початку 4-го року

Розглянемо можливий стан устаткування до початку 3-го року й знайдемо для кожного з них умовно оптимальне рішення й відповідне значення функції Z*3(t).

Z*3(1) =max 8,99+44,89 = 53,88 ; Xc

47,74

Z*3(2) =max 8,06+42,97 = 51,03 ; Xc

47,74

Отримані результати записані в таблиці 3.9

Таблиця 3.9-можливий стан устаткування до початку 3-го року

Тепер розглядаються припустимі стани встаткування до початку 2-го року. На даний момент часу вік устаткування може бути дорівнювати тільки лише одному року. Тому треба порівняти лише два можливих рішення: зберегти встаткування або зробити заміну.

Z*2(1) =max 8,99+51,03 = 60,02 ; Xc

53,81

На початок другого року періоду встаткування потрібно зберегти.

Відповідно до умови до початку періоду встановлене нове обладнання (t=0). Тому проблема вибору між збереженням і заміною встаткування не існує: устаткування варто зберегти. Виходить, умовно оптимальним рішенням є Xc, а значення функції: Z*1(1) =9,93+60,02 =69,95.

Таким чином, максимальний прибуток підприємства може бути рівним 69,95 тис.грн. Він відповідає оптимальним планам заміни встаткування, тому що оптимальний план не єдиний. Оптимальні плани виходять на основі даних таблиць 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 3.7, 3.8, 3.9, тобто в результаті обчислювального процесу, що складає в проходженні всіх розглянутих кроків з початку 1-го до початку 10-го року. Для 1-го року рішення єдине - варто зберегти встаткування. Значить вік устаткування до початку 2-го року дорівнює одному року. Тоді оптимальним рішенням для 2-го року є рішення про збереження встаткування. Реалізація такого рішення призводить до того, що вік устаткування до початку 3-го року стає рівним двом рокам. При такому віці (див. табл.3.9) устаткування в 3-му році варто зберегти. Після збереження встаткування його вік до початку 4-го року складе три роки. Як видно з таблиці 3.8 , при такому віці встаткування варто зберегти. Тому вік устаткування до початку 5-го року складе чотири роки. З таблиці 3.7 треба, що устаткування варто зберегти або замінити й у випадку збереження його вік до початку 6-го складе п'ять років, і встаткування знову варто зберегти (див. таблицю 3.6). Якщо ми встаткування зберігаємо до початку 7-го року, то вік устаткування буде шість років, а з таблиці 3.5 треба, що встаткування варто замінити. До початку 8-го року вік устаткування складе один рік, а це значить, устаткування варто зберегти (див. таблицю 3.4). До початку 9-го року вік устаткування складе два роки й у відповідність із таблицею 3.3 воно знову зберігається. До початку 10-го року періоду встаткування зберігається (див. таблицю 3.2).

Розглянемо наступний оптимальний план:

Для цього повернемося до початку 5-го року, коли вік устаткування буде рівним чотирьом рокам. При такому віці (див. табл.3.7) устаткування в 5-м році варто зберегти або замінити. На відміну від попереднього оптимального плану, замінимо встаткування. Після заміни встаткування його вік до початку 6-го року складе один рік. Як видно з таблиці 3.6, при такому віці встаткування варто зберегти. Тому вік устаткування до початку 7-го року періоду складе два роки. З таблиці 3.5 треба, що встаткування варто зберегти і його вік складе три роки, виходить, до початку 8-го року встаткування варто зберегти (див. таблицю 3.4). Якщо ми встаткування зберігаємо до початку 9-го року, то вік устаткування буде чотири роки, а з таблиці 3.3 треба, що встаткування варто зберегти. До початку 10-го року вік устаткування складе п'ять років, а це значить, устаткування варто зберегти (див. таблицю 3.2).

В результаті приведених розрахунків маємо два оптимальних рішення, які забезпечують оптимальне значення прибутку 69,95 тис. грн. Перший варіант приведено в таблиці 3.10 і буде застосовано у випадку, якщо у підприємства на п'ятому році експлуатації устаткування будуть кошти на їх оновлення.

Таблиця 3.10-Перший варіант оптимального плану заміни устаткування

У таблиці 3.11 приведено другий варіант плану заміни устаткування. Цей варіант застосовується, якщо на сьомому році у підприємства з'являться кошти на оновлення устаткування.

Таблиця 3.11- Другий варіант оптимального плану заміни устаткування

Рис.3.5-Залежність одержуваного прибутку підприємством від часу використання експлуатованого устаткування при оптимальних планах його заміни

На рисунку 3.5 зображено два оптимальних плани. З малюнка видно, що до початку 5-го року значення всіх оптимальних планів однакові.

3.2 Системний підхід до управління персоналом фірми

• 3.2.1 Розгляд об'єкту управління як системи
• Успіх роботи підприємства (організації, фірми) забезпечують працівники, зайняті на ньому. Саме тому сучасна концепція управління підприємством передбачає виділення з величезної кількості функціональних сфер управлінської діяльності тієї, яка пов'язана з управлінням кадровою складовою виробництва - персоналом підприємства.
• Головний напрямок економічної кібернетики - створення високоефективних систем економічного управління. Спрощена модель економічного управління приведена на рис. 3.6.
• Рис. 3.6- Система управління.
• Як самостійний блок показано об'єкт управління - матеріальне виробництво, яке являє собою єдність предметів праці, засобів праці і живої праці (або перетин матеріально-речових, трудових і енергетичних потоків). Рух інформації здійснюється по замкнутому контуру: від об'єкта управління - до блоку збору інформації і контролю, далі - до керуючої системи, а від неї - назад до об'єкту управління.
• Підхід економічної кібернетики до системи управління носить глобальний характер. Вивчається не кожний блок окремо, а всі блоки системи, взяті разом; управління розглядається не як сума процесів перетворення інформації кожній ланці системи, а як єдиний, круговий процес. В цей же процес враховується і матеріальне виробництво у вигляді звичайної динамічної ланки.
• Замкнутий контур управління утворюється за рахунок передачі внутрішніх впливів від одного блоку до іншого. На мал.3.6 це показано стрілками з позначеннями х1 х2 х3 х4. Внутрішні впливи не дозволяють ізольовано виділяти роботу кожного блоку системи управління і оцінювати її якість. Це означає, що не можна говорити, наприклад, про якість виробничого планування, розглядати його ізольовано від роботи всіх ланок економічного управління, або проектувати систему управління підприємством, не маючи достатньої інформації про статистичні і динамічні характеристики матеріального виробництва, його чутливості до керівних впливів, інерційності тощо. Робота кожного блоку не тільки залежить від роботи інших блоків, але й впливає на них.
• Слід відзначити, що об'єкт управління може виступати в двох формах: як саме виробниче підприємством (сукупність його виробничих фондів), або як безпосередньо виробничий процес. Друга форма об'єкта управління більше підходить для системного аналізу управління персоналом.
• Як відомо, виробничий процес - це сукупність трьох взаємопов'язаних елементів:
• - трудового колективу (персоналу);
• - знарядь праці;
• - предметів праці.

Прийнята цілісність елементів дозволяє виявити характер зв'язків між

ними. Дійсно, зв'язок між такими елементами, як знаряддя праці і предмети праці (Б), є не що інше, як технологічні зв'язки при організації виробничих процесів, які вивчаються технологією виробництва. Характер зв'язків між виконавцями і знаряддями праці (А) - предмет вивчення наукової організації праці. Сукупність же взаємозв'язків всіх трьох елементів виробничого процесу вивчається організацією виробництва. Система управління виробництвом може бути представлена у вигляді принципової схеми (рис. 3.7)

Рис.3.7- Система управління виробництвом (принципова схема)

Всі вказані підсистеми тісно пов'язані між собою. Якщо керівник підприємства впливає на одну з них (наприклад, на підсистему праці), то змінюється стан всіх інших.

Як відомо, поява системи управління пов'язане з відокремленням з виробничою процесу самого процесу управління під впливом суспільного розподілу праці. Але хоча управлінська діяльність і виділилась з виробничого процесу, по своїй природі вона зменшилась трудовим суспільно необхідним процесом, видом людської діяльності. Інакше кажучи, суб'єкт управління також можна представити у вигляді трьох елементів:

· колектив виконавців, які здійснюють процес управління;

· засоби праці, цього колективу;

· предмет праці, який цей колектив перетворює в результаті своєї трудової діяльності.

В економічній кібернетиці сутністю процесу управління виробництвом є цілеспрямований вплив на колектив людей або на окремих його членів для досягнення поставленої мети виробництва. З цього визначення витікає , що “продукцією” суб'єкта управління є “вплив”, який розробляється і передається об'єкту управління, заставляючи останнього розвиватися в напрямку досягнення цілей всієї системи. Розробка і передача цього впливу колективом “управлінців” здійснюється за допомогою певних методів (економічних, організаційних, психологічних тощо).

Таким чином, в управлінській діяльності ці методи виступають як своєрідні засоби праці. До чого ж вони прикладаються і що є предметом праці? Процес управління неможливий без зворотного впливу об'єкта управління на його суб'єкт, принцип зворотного зв'язку, сформульований в кібернетиці, вказує на наявність передачі інформації від об'єкта до суб'єкта. Сприйняття і переробка цієї інформації є основою для функціонування самого суб'єкта управління. Таким чином, інформація, отримана від об'єкта управління і є предмет праці в управлінській діяльності, який під впливом методів управління або за їх допомогою переробляється в командну інформацію суб'єкта управління і направляється ним до об'єкта управління. Приведені пояснення дозволяють уявити суб'єкт управління як сукупність трьох елементів:

§ виконавців;

§ методів технічних засобів управління;

§ інформації, отриманої від об”єктів управління.

В свою чергу кожна із вказаних систем також носить комплексний характер і включає в себе ряд функціональних підсистем (рис.3.8)

Рис.3.8- Принципова схема управління персоналом.

Кожна з цих підсистем може бути представлена як групою осіб, так і однією особою, в залежності від масштабів організації і рівня розвитку кадрової політики.

Управління персоналом базується на таких засадах:

v необхідність тісного зв'язку планування персоналу з стратегією розвитку організації;

v кількісна оцінка витрат на роботу з персоналом і їх впливу на економічні показники виробництва;

v визначення необхідного пакету компенсацій для ефективної роботи на ринку праці.

Керівництво персоналом як функція управління покликане об'єднувати, координувати, взаємопов'язувати та інтегрувати всі інші функції управління в єдине ціле. Це досягається реалізацією принципів роботи з персоналом, їх взаємодію. Під принципом розуміють наукове обґрунтування (правило), якого при прийнятті рішення слід враховується або дотримуватись.

3.2.2 Розробка математичної моделі та алгоритму рішення задачі

Цільове управління - це своєрідна форма побудови процесу управління і його організаційно-практичного здійснення. Вона характеризується визначним і активним впливом цілі управління на всі його характеристики.

Основний зміст цільового управління включає в себе такі положення:

o логічно обґрунтовану документацію головної цілі на цілі більш низького рівня - побудову дерева цілей;

o узгодження дерева цілей з системою управління;

o використання цілей більш низького рівня як вихідної позиції і основи всіх послідуючих управлінських впливів.

Цільове управління має величезні потенційні можливості:

§ покращує управління, оскільки дозволяє детально конкретизувати цілі і задачі для всіх ланок і рівнів;

§ допомагає виробити ефективні методи контролю і спрощує сам контроль;

§ базуючись на системному підході в більшій мірі, ніж інші типи управління, систематизує його;

§ дозволяє оцінити імовірність досягнення як нижчих так і вищих цілей, виходячи з наявних ресурсів;

§ дозволяє встановити пріоритет цілей.

Цілями управління персоналом підприємства є :

q підвищення конкурентноздатності підприємства в ринкових умовах;

q підвищення ефективності виробництва і праці, досягнення максимального прибутку;

q забезпечення високої соціальної ефективності функціонування колективу.

Як було вище зазначено, однією з найголовніших функціональних задач управління є підвищення продуктивності системи.

Продуктивність має на увазі ефективне, раціональне використання не тільки однієї праці, але й успіх інших ресурсів-капіталу, землі, сировини, матеріалів, енергії, інформації. Ось чому при визначенні стратегії і тактики будь-якого підприємства аналіз продуктивності обов'язково передбачає співставлення результатів виробництва з рівнем використання факторів виробництва. Разом з цим, якість більшості та продуктивність всіх цих факторів безпосередньо залежить від якості трудових ресурсів та рівня використання їх потенціалу.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продуктивності (обсягом робіт чи послуг), що виробляється одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік) або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (використання робіт чи послуг).У практиці реального управління підприємством великого значення набуває необхідність кількісного визначення впливу окремих факторів на рівень продуктивності праці. Розрахунки базуються на виявлені резервів (невикористаних можливостей) зростання продуктивності праці, що виявляються як у просторі (за всіма ділянками підприємства), так у часі (за календарним графіком їх можливого використання).

Для аналізу впливу окремих факторів використовуються різні економіко-статистичні методи. Найбільш зручним є метод елімінування. Суть цього методу полягає у тому, що абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів.

Розглянемо метод ланцюгових підстановок. З метою визначення факторів будують таблицю, в якій зверху перелічують всі необхідні фактори, починаючи з кількісних і завершуючи якісними. Потім наводиться “добуток факторів”, або результативний показник і нарешті, графа для розрахунку величини впливу факторів. В перший рядок таблиці (кульова підстановка) записуються планові (базові) показники. Для розрахунку впливу першого фактора проводять заміну його величини з планової (базової) на фактичні, а інші дані залишають незмінними. різниця між одержаним розрахунковим показником (Д1) і плановим (базовим) Дn становить величину першого фактора. Для розрахунку другого фактора його величину у другій підстановці також замінюють на фактичну величину (перший при цьому тут і далі залишається також на фактичному рівні), а величину впливу фактора, що аналізується, визначають як різницю між першим, другим і розрахунковим показниками. така процедура заміщення вихідних планових показників на фактичну величину здійснюється доти, доки в останньому рядку не будуть усі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їхня величина впливу не буде визначена як відповідна різниця розрахункових добутків факторів.

Такий процес розрахунку наведено в таблиці 3.12

Таблиця 3.12-Схема виявлення факторів способом ланцюгових підстановок

Примітки:

1.Умовні позначення: П - планові, Ф - фактичні значення факторів.

2. 1-й, 2-й, 3-й - кількісні фактори, 4-й (останній) - якісний фактор.

Розробка алгоритму рішення задачі

Алгоритм - це точний опис (метод, правило), який визначає послідовність дій над початковими даними при рішенні задачі для отримання результатів.

Розглянемо алгоритм аналізу трудових факторів на обсяг виробництва продукції.

Аналіз впливу окремих факторів, як уже визначалося, здійснюється методом елімінування.

Крок 1. Визначення факторів впливу одночасно діючих трудових факторів на обсяг виробництва, виходячи з того, що обсяг виробництва розраховується як добуток взаємопов'язаних факторів.

Обсяг вробництва, = Чисельність робітників * Середня кількість днів роботи 1 робітника * Середня тривалість робочого дня *Середньоодинний виробіток.

Крок 2. Вибір звіту про працю показників: обсягу товарної продукції, середньоспискової чисельності, загальної кількості відпрацьованих усіма працівниками людино-годин, загальної кількості відпрацьованих усіма працівниками людино-днів.

Крок 3. Розрахунок за отриманими в кроці 2 даними показників: середнього числа днів роботи одного робітника, середньої тривалості робочого дня, середньомісячного, середньодобового та середнього динного виробітку одного працівника.

Крок 4. Визначення добутку факторів по підстановках (таблиця 3.12).

Крок 5. Визначення величини впливу факторів на обсяг виробництва.

Крок 6. Перевірка - сума впливів всіх факторів повинна дорівнювати зміні фактичного обсягу виробництва порівняно з плановим.

• 3.2.3 Аналіз результатів практичної реалізації алгоритму рішення
• задачі
• Розглянемо методику розрахунку впливу трудових факторів на практиці аналізу по підприємству ДСУ № 444 за 2007 рік.
• Таблиця 3.13-Вихідні дані для розрахунку факторів
• Розрахунок способом ланцюгових підстановок здійснюємо в таблиці 3.13, вибравши початкові дані з таблиці 3.14

Таблиця 3.14- Розрахунок впливу трудових факторів на обсяг товарної продукції

Проведений аналіз свідчить, що обсяг послуг, виготовлених за рік за рахунок зниження фактичної чисельності порівняно з плановою привів до збільшення фактичного обсягу виробництва на 31 тис.грн. порівняно з плановим.

Під впливом відхилення від плану фактичної середньої кількості днів роботи 1 робітника обсяг виробництва зменшився на 276 тис.грн.

Негативно вплинуло на обсяг виробництва і скорочення середньої тривалості робочого дня порівняно з плановою (обсяг виробництва знизився на 258 тис.грн.).

І вплив середньогодинного виробітку збільшив обсяг виробництва на 424 тис.грн.

Визначення розміру впливу окремих трудових факторів дозволяє розробити конкретні заходи по усуненню причин, що негативно впливають на результати діяльності підприємства і визначити розміри резервів виробництва.

4 ПРОЕКТУВАННЯ Й РОЗРОБКА ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

4.1 Загальна характеристика інформаційного забезпечення

Загальну структуру інформаційного забезпечення ілюструє рисунок 4.1. Важливою складової інформаційного забезпечення є інформаційна база, що складається з машинної й позамашинної інформаційної бази.

Рисунок 4.1 - Структура інформаційного забезпечення

Машинна інформаційна база - частина інформаційної бази ІС, що являє собою сукупність інформаційних файлів, які зберігаються в пам'яті ЕОМ і на магнітних носіях.

Машинна інформаційна база складається з інформаційних файлів, які можуть бути організовані у вигляді окремих незалежних між собою, локальних інформаційних файлів або у вигляді бази даних, тобто інтегрованої сукупності зв'язаних між собою файлів, якими керує система керування базами даних (СКБД).

Файл - це ідентифікована сукупність логічно зв'язаних між собою даних, які розташовані поза програмою в зовнішній пам'яті й доступні програмі за допомогою спеціальних операцій.

Тип носія даних - магнітний диск.

Організація збору й передачі первинної інформації

Збір інформації - це зважування, вимір або інші варіанти визначення обсягів тієї або іншої господарської операції.

Реєстрація - це занесення зібраних відомостей на носій інформації.

Збір інформації може виконуватися вручну, автоматизовано або автоматично. Реєстрація інформації теж виконується в трьох варіантах: автоматичному, автоматизованому й ручному.

Ручна реєстрація - це створення первинних паперових документів, а автоматизована (машинно-ручна) - це створення первинного документа за допомогою технічного пристрою, що дуже часто доповнюється паралельним формуванням машинного носія. У випадку автоматичного збору інформації вона найчастіше автоматично реєструється.

Якщо операція збирається й реєструється не в місці її обробки, то виникає потреба в її передачі. Порядок передачі інформації на обробку залежить від типу носія інформації й наявності технічних засобів та якості носіїв інформації, які передаються.

Для контролю правильності передачі використаються різні методи, які можуть привести до виникнення спеціальних технологічних операцій. Серед таких методів варто назвати:

1.Подвійну передачу з наступним порівнянням двох варіантів прийнятої інформації;

2.Передачу додаткової контрольної інформації й розрядів. Підсумки й розряди можуть підраховуватися по окремому символу, атрибуту, запису.

Перелік джерел і носіїв інформації:

1.Баланс (Ф1)

2.Звіт про фінансові результати (Ф2);

3.Аналіз витрат на виробництво (5С);

4.Аналіз продуктивності праці та обладнання (СР).

За своєчасне надання такої інформації відповідає головний бухгалтер й економіст підприємства.

Побудова системи класифікації й кодування

Класифікація й кодування - це дві невід'ємні частини одного процесу - перекладу різної економічної інформації із природної мови на формалізовану мову ЕОМ.

Класифікація - це поділ безлічі об'єктів на частині по їхній подобі або відмінності згідно із прийнятими методами.

Кодування - це створення й присвоєння коду класифікаційному групуванню й об'єкту класифікації (або присвоєння об'єкту визначеного коду).

Класифікатори техніко-економічної інформації можуть утворюватися системним або локальним способом. При системному способі інформація класифікується з урахуванням вимог різних рівнів керування (підприємство, міністерство, відомство й ін.), при локальному - у рамках одного підприємства, організації або установи.

4.2 Організаційне забезпечення. Інструкція користувача

Кожна технологічна схема супроводжується документацією. Документація по розробленій інформаційній системі містить у собі інструкцію для користувача.

Інструкція для користувача містить:

1.Вступ;

2.Призначення й умови використання;

3.Підготовка до роботи;

4.Опис операції;

5.Аварійні ситуації;

6.Рекомендації з освоєння.

Технічне забезпечення

Для вирішення завдання використається комп'ютерна техніка ДСУ №444. Вона повинна відповідати наступним вимогам:

-комп'ютер із процесором класу Pentіum;

-32 Mb оперативної пам'яті;

-SVGA відео-карта;

-1 Mb вільного місця на жорсткому диску;

-монітор, що підтримує дозвіл 800х600 у режимі Hіgh color із частотою 75 Гц;

-миша й клавіатура;

-у випадку якщо є необхідність зберігати результати на загальному сервері, комп'ютери повинні бути об'єднані в локальну обчислювальну мережу з виділеним сервером.

4.3 Програмне забезпечення

Створення комп'ютерних інформаційних систем, які допомагають керівникам приймати рішення, є важливим й актуальним завданням. Такі системи повинні бути гнучкими, вміти швидко пристосовуватися до умов, що змінюються, і надавати найбільш оперативну й важливу інформацію. Здатність швидко обробляти вихідні дані й отримувати корисну для бізнесу інформацію дає можливість прийняти краще рішення, і це приводить, в остаточному підсумку, до збільшення доходів. У великих фірмах є, як правило, безліч вихідних даних: відомості про покупців, ринки, продукти, демографії, фінансах, конкурентах і т.д. Однак, цінність цієї інформації полягає не в її кількості, а у можливостях вибирати з неї найбільш важливу, і вчасно подавати цю інформацію особам, що приймають рішення. Слід зазначити, що розробити досить універсальні додатки для цих цілей просто неможливо, тому що потреби осіб, що приймають рішення, постійно змінюються. Стає очевидним, що використання таких потужних засобів програмування як, наприклад С++ або Delphі не дає очікуваного ефекту через складність алгоритмів і великих строків розробки проектів, а ідеальний засіб інформаційних систем на базі ПК повинен поєднувати обчислювальні можливості електронних таблиць і сучасних візуальних засобів розробки програм.

Mіcrosoft Excel є найбільш зручним засобом розробки інформаційних систем, що сполучає у собі переваги як табличного процесора, так і засобів візуального програмування - убудованої мови Vіsual Basіc for Applіcatіons (VBA). За допомогою VBA розроблювачі можуть поєднувати більше 100 об'єктів і близько 400 інших убудованих додатків (функцій, надбудов і т.п.), що дозволяє створювати гнучкі й розвинені інформаційні системи. В Exсel можна також поєднувати частини систем, розроблених в інтерактивному режимі, і за допомогою програмного коду, доінтегрувати їх з іншими офісними додатками. Exсel може бути використаний для будь-якої інформаційної системи, що містить аналіз даних, тому що включає набір об'єктів обробки даних, що є більше передовим. У цей час на базі інструментальних засобів Exсel уже створені тисячі інформаційних систем, які успішно використовуються в усьому світі. З огляду на зазначені переваги варто очикувати, що потреба в інформаційних системах, створених на основі Exсel й VBA , значно зросте найближчим часом і все більше число компаній прийдуть до розуміння того, що використовуючи Exсel, вони зможуть створювати інформаційні системи з меншими витратами часу й коштів .

Для даної інформаційної системи на комп'ютері повинна бути встановлена операційна система Wіndows 98 або більш пізньої версії.

Рішення завдання по оптимізації показників роботи ДСУ №444 ВАТ “Дніпроелектромонтаж” виконувалося із застосуванням табличного процесора Excel.

5 ОХОРОНА ПРАЦІ

Під охороною праці розуміється система законодавчих актів і відповідних ним соціально-економічних, технічних, гігієнічних й організаційних заходів, що забезпечує безпеку збереження здоров'я й працездатності людини в процесі праці.

Всю систему правових норм, що регулюють охорону праці, якими користується ДСУ № 444 можна представити в наступному вигляді:

1.Кодекс законів про працю (КЗОТ);

2.Будівельні норми й правила по техніці безпеки;

3.Закон України про охорону праці, прийнятий постановою Президента й парламенту від 22 січня 1993 року;

4.Типові положення про службу охорони праці на підприємстві

Забезпечення здоров'я й безпеки умов праці покладається на адміністрацію ДСУ №444. Адміністрація зобов'язана впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що попереджають виробничий травматизм, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, які запобігають виникненню професійних захворювань робітників та службовців.

Адміністрація установи зобов'язана проводити організаційну роботу із забезпечення безпечних умов праці (планування й фінансування різних заходів щодо охорони праці, проведення інструктажу робітників та службовців по техніці безпеки й виробничої санітарії).

Зокрема, вказується, що адміністрація підприємства й організації не може жадати від робітників та службовців виконання робіт, пов'язаних з явною небезпекою для їхнього життя. Адміністрація зобов'язана вживати заходів по ліквідації або зменшенню виробничих і небезпечних факторів. На особливо шкідливих роботах адміністрація повинна видавати робітникам, за рахунок підприємства, спецодяг, а також запобіжні пристосування й засоби індивідуального захисту.

Правила й норми по техніці безпеки спрямовані на захист організму людини від фізичних травм, впливу технічних засобів, використовуваних у процесі праці. Вони регулюють поведінку людей, що забезпечує безпеку праці відносно пристрою й розміщення машин, будівельних конструкцій, будинків, споруджень й устаткування.

Правила й норми виробничої санітарії й гігієни передбачають захист організму від перевтоми, хімічного й атмосферного впливу. Ці правила й норми встановлюють вимоги щодо укладу територій, виробничих і побутових приміщень, устаткуванню робочих місць. До числа норм по техніці безпеки й виробничої санітарії відносяться норми, що встановлюють міри індивідуального захисту працюючих від професійних захворювань і травм.

Вимоги щодо забезпечення безпечних і здорових умов праці, що містяться в правилах і нормах по техніці безпеки й виробничої санітарії, є юридично обов'язковими як для адміністрації, так і для робітників та службовців. При недотриманні цих норм і правил винні особи несуть юридичну відповідальність.

До адміністративної відповідальності залучаються посадові особи, що порушили законодавство по охороні праці, і вона виражається в накладенні на винних осіб грошових штрафів, установлюваних органами нагляду.

Матеріальна відповідальність посадових осіб за порушення трудового законодавства полягає в стягненні з них, повністю або частково, сум, виплаченою будівельною організацією потерпілому від нещасного випадку або професійного захворювання, а також незаконно звільненим працівникам за їхній змушений прогул.

Кримінальна відповідальність наступає в тому випадку, коли порушення могли б спричинити або спричинили за собою негативні наслідки.

Відповідальність за загальний стан техніки безпеки й виробничої санітарії покладається на головного інженера й керуючого ДСУ № 444.

Відповідальність за загальний стан техніки безпеки при виконанні будівельно-монтажних робіт покладається на майстрів, у межах отриманих ними ділянок робіт і виконавців робіт, у межах керованих ними об'єктів.

Функціональні обов'язки керівників по охороні праці(посадова інструкція)

На директора підприємства покладається загальне керівництво всіх структурних підрозділів по забезпеченню охорони праці й техніки безпеки. Безпосереднє керівництво покладається на головного інженера ДСУ №444.

На керівника організації (директора) покладається:

а) забезпечення запланованого прибутку за звітний період;

б) організація матеріально-технічного постачання в строки, що забезпечують виконання встановлених виробничих завдань;

в) забезпечення фінансуванням, матеріалами, устаткуванням, інструментом й іншими засобами для проведення атестації робочих місць і виконання заходів щодо охорони праці;

г) забезпечення робітників та службовців нормально функціонуючими санітарно-побутовими приміщеннями, харчуванням, водою, медичним обслуговуванням відповідно до норм виробничої санітарії;

д) організація забезпечення робітників засобами індивідуального захисту, їхнього ремонту, чищення, прання, сушіння, випробування;

е) видання наказів про призначення відповідальних осіб у відповідності вимог норм і правил по охороні праці й організація пожежної безпеки;

На головного інженера покладається:

а) наявність, ефективність й організація виконання прийнятих колективних планів технічного розвитку підприємства;

б) систематичне проведення паспортизації робочих місць;

в) організація навчання, атестації й допуску до самостійної роботи робітників та ІТП;

г) забезпечення працюючих проектною документацією, нормативно-технічною документацією й інструкціями з охорони праці на всі види виконуваних на підприємстві планів;

д) робота із впровадження більш прогресивних механізмів і конструкцій, що забезпечують зниження собівартості, підвищення якості й надійності вироблених робіт і виготовленої продукції;

е) забезпечення виробництва й устаткування технічним оснащенням, засобами малої механізації, інструментом і утримання його при експлуатації в справному стані.

На головного механіка й енергетика ДСУ № 444 покладається:

а) участь разом з іншими службами в атестації робочих місць на їхню відповідність безпечним умовам праці, впровадження стандартів безпеки праці, розробка розділів комплексного плану поліпшення умов, охорони праці й санітарно-оздоровчих заходів у частині механізації й електрифікації;

б) контроль за технічним станом і проведенням профілактичних випробувань будівельних машин, трубопроводів, казанів і посудин, що працюють під тиском, приладів безпеки, контрольних апаратур і засобів електропостачання й зв'язку;

в) організація інструктажу й навчання безпечним методам праці й атестації робочих обслуговуючих будівельні машини й електротехнічні установки;

г) участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві, пов'язаних з експлуатацією будівельних машин, енергетичних установок й апаратів.

На головного бухгалтера покладається організація обліку у встановленому порядку коштів , що витрачають на проведення заходів щодо охорони праці.

На начальників ділянок покладається:

а) загальне керування з організації охорони праці на об'єктах ділянки;

б) контроль за дотриманням працівниками обов'язків з охорони праці;

в) подача заявок на спецодяг, спецвзуття й інші засоби індивідуального захисту, засоби колективного захисту й оснащення, необхідні для безпечного виконання робіт на об'єктах ділянки;

г) участь у роботі з атестації робочих місць на ділянці, організація застосування технологічного оснащення, засобів захисту й використання санітарно-побутових приміщень, а також будівельних машин. енергетичних установок, транспортних засобів відповідно до правил техніки безпеки;

д) своєчасне спрямування робітників на навчання й перевірку знань по безпечним методам праці;

е) організація своєчасного виконання приписань органів, що контролюють охорону праці;

ж) участь у розробці по запобіганню виробничого травматизму й контроль за своєчасним їх виконанням;

з) контроль за станом охорони праці на ділянці.

На старшого виконроба покладається:

а) забезпечення ділянок робіт ППР, технологічними картами, інструкціями з техніки безпеки;

б) проведення атестації робочих місць на наявність небезпечних факторів;

в) створення умов для виконання робіт відповідно до технічної документації, ППР, технологічних карт, інструкцій з техніки безпеки;

г) не рідше одного разу в тиждень проведення оцінки праці підлеглих ІТП із аналізом невиконаних функцій;

д) утримання у справному й безпечному стані будинків і споруджень, території, воріт, проходів, огороджень, забезпечення достатньої освітленості;

е) забезпечення ділянок необхідними засобами індивідуального й колективного захисту;

ж) організація сторожової охорони об'єктів, пожежної безпеки;

з) забезпечення контролю за виробничою дисципліною.

На робітників у межах доручених їм ділянок роботи покладається:

а) виконання правил внутрішнього розпорядку;

б) виконання вимог інструкцій з охорони праці стосовно дорученого завдання;

в) застосування засобів колективного й індивідуального захисту, передбачених проектом провадження робіт, технологічними картами, інструкціями з охорони праці.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В дипломній роботі ми проаналізували організаційно-правові основи діяльності підприємства Дніпропетровське Спеціалізоване Управління № 444 ЗАТ „Дніпроелектромонтаж”, провели повний, всебічний аналіз фінансового стану підприємства, вивчили організацію його виробничого процесу, оцінили рівень використання виробничої потужності. З метою встановлення причин збиткової діяльності підприємства розрахували і вивчили основні показники, що характеризують фінансовий стан підприємства та ефективність його діяльності за 2003-2008 роки.

З детального аналізу виробниче-господарської діяльності підприємства ДСУ №444 було з'ясовано:

1. Основним видом діяльності підприємства є будівництво, але частка його в загальному обсязі наданих послуг з кожним роком зменшується.

2. З року в рік зменшується валюта балансу, що є наслідком того, що з кожним роком зменшується вартість діючих виробничих фондів без придбання нових, не проводиться інвестиційна політика, зменшення суми власних засобів.

3. Зменшення вартості основних засобів і ріст коефіцієнту зносу.

4. Аналіз балансу говорить про те, що підприємство є досить фінансово стійким і ліквідним. До негативного явища можна віднести те, що підприємство має дуже великі виробничі запаси, що не є раціональним і завдає додаткових витрат на утримання цих запасів.

5. Підприємство має проблеми з трудовими кадрами, бо з кожним роком чисельність робітників зменшується, наслідком чого є велика плинність кадрів. Крім того, аналіз структури кадрів говорить про те, що основну частину виробничих кадрів підприємства складають люди похилого віку з середньою освітою.

Тобто усі висновки говорять про те, що підприємство поступово стає збитковим і з кожним роком діяльність підприємства погіршується, що може призвести до повного його закриття. Вивчивши основні показники діяльності підприємства, ми з'ясували , що найголовнішими недоліками в діяльності підприємства є недосконала кадрова політика та недостатня увага виробничим фондам підприємства. Наслідки цих недоліків призвели к великому зносу устаткування, що в свою чергу обумовило зменшення виробничих потужностей підприємства, ріст фондомісткості, погіршення якості продукції та як результат зменшення прибутку. Недоліки в кадровій політики підприємства призвели до погіршення якісного складу працівників та падіння продуктивності праці.

Визначивши основні причини збиткової діяльності підприємства ДСУ №444, ми розробили пропозиції щодо усунення недоліків його функціонування, рекомендації по удосконаленню його діяльності, яка б дозволила йому перейти до упевненого розвитку в майбутньому.

Найважливіші шляхи підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства:

· поліпшення складу, структури і стану основних фондів підприємства;

· удосконалення планування, управління і організації праці та виробництва;

· зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві;

· підвищення та розвиток матеріального та морального стимулювання праці.

Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів є оптимальність термінів експлуатації основних фондів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і подовження терміну експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.

Скорочення термінів експлуатації основних фондів, з одного боку, прискорює їх оновлення, зменшує морального старіння, знижує ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, -- зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.

Подовження періоду функціонування основних фондів дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці й за рахунок цього спрямовувати більше ресурсів на розширене відтворення, але при цьому знижується загальна продуктивність діючих основних фондів.

Саме тому терміни експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесі протягом усього періоду їх функціонування.

Розроблена нами в третьому розділі дипломної роботи модель є одним із можливих варіантів покращення стану виробничих фондів на підприємстві. Ми запропонували придбати нове якісне обладнання і за допомогою методу динамічного програмування побудували модель, та розрахували оптимальний план заміни устаткування на найближчі десять років. В результаті отримали два можливих оптимальних графіка заміни устаткування, при яких ми можемо отримати максимальний прибуток. На початку п'ятого року Підприємство повинно самостійно визначитись який саме план йому обрати, враховуючи свої можливості на той період.

Нагальним залишається і питання підвищення продуктивності праці, оскільки цей показник має тенденцію до зменшення. Побудована в дипломі модель дозволяє визначити вплив факторів на зміну величини продуктивності праці. Визначення розміру впливу окремих трудових факторів дозволяє розробити конкретні заходи по усуненню причин, що негативно впливають на результати діяльності підприємства і визначити розміри резервів виробництва.

Крім зазначених напрямків удосконалення виробничо-торгової діяльності підприємства необхідно велику увагу приділяти постійному підвищенню рівня кваліфікації і професійної майстерності працівників виробництва.

Ми вважаємо, що запропоновані заходи удосконалення виробничо-торгової діяльності досліджуваного підприємства дозволять підвищити рівень якості продукції та послуг. Це, в свою чергу, дозволить більш ефективно використовувати внутрішній потенціал підприємства та отримати більший прибуток, підвищити рентабельність підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30.

2. Закон України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. №108 // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №17

3. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. № 887 // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №24.

4. Баканов, Шеремет А.Д.Теорія економічного аналізу. М.:Фінанси та статистика. 1994

5. Болюх М.А., Іващенко В.І. Економічний аналіз господарської діяльності. - К.: Урожай, 1998.