Особливості створення бізнес-плану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ І. Теоретичні засади створення бізнес-плану
• 1.1 Роль бізнес-планування для створення та розвитку приватної підприємницької ідеї
• 1.2 Загальна характеристика основних вимог до укладання бізнес-планів
• Розділ ІІ. Особливості створення бізнес-плану
• 2.1 Стандарти бізнес-планування
• 2.2 Детальна характеристика основних розділів бізнес-плану
• Розділ ІІІ. Бізнес-план, як фактор успішної підприємницької діяльності
• 3.1 Аналіз типових помилок і недоліків у бізнес плануванні
• 3.2 Сучасний стан бізнес-планування в Україні, у порівнянні з зарубіжним досвідом
• Висновки
• Список використаної літератури
• Додатки
• Вступ
• За останні роки в економіці і фінансової системі України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки. Стратегія розвитку підприємства повинна відповідати вимогам ринкової економіки і реагувати на всі процеси в державі. У зв'язку з цим на підприємствах України виникла проблема стратегічного планування і бізнес-планування.
• Уміння розробляти стратегічні плани (з облік фінансової діяльності підприємства) і бізнес-плани в умовах реформування української економіки в ринкову стає вкрай актуальним через те, що з'явилося нове покоління підприємців, що не має досвіду планування і керівництва комерційних структур, і тому погано представляє коло проблем, що їх очікують; досвідчені керівники старої формації в нових умовах господарювання не готові до конкурентної боротьби, не можуть прорахувати свої майбутні кроки; розраховуючи на одержання інвестицій, потрібно вміти розробити й обґрунтувати бізнес-план, довести інвесторам, що гроші вкладаються в надійне, ефективне підприємство; аналізуючи ефективність інвестиційних проектів, необхідно врахувати усі фактори, що визначають ризики: фінансово-економічні, соціальні, технічні й екологічні.

Метою роботи є теоретичне обґрунтування стратегічного планування і бізнес-планування, розкриття діючої практики складання бізнес-плану, а також пошук шляхів удосконалення цієї роботи на підставі систематизації існуючих пропозицій із приводу цього питання.

Розділ І. Теоретичні засади створення бізнес-плану

1.1 Роль бізнес-планування для створення та розвитку приватної підприємницької ідеї

Бізнес-план - це ретельно підготовлений плановий документ, який розкриває усі сторони будь-якого започатковуваного комерційного проекту. Він дозволяє передбачати заходи щодо реалізації нової ідеї, визначати необхідне фінансове забезпечення і отримання певного зиску. Практично його можна вважати формою експертної оцінки доцільності та ефективності здійснення тієї або іншої підприємницької ідеї.

Бізнес-план - це документ, який містить систему ув'язаних в часі та в просторі та узгоджених з метою і ресурсами заходів і дій, спрямованих на отримання максимального прибутку внаслідок реалізації підприємницького проекту (угоди) [1].

Бізнес-план -- це письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи й засоби її реалізації та охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним. Бізнес-план підсумовує ділові можливості та перспективи, пояснює, як ці можливості можуть бути реалізовані існуючою командою менеджерів.

У бізнес-плані формулюються перспективи та поточні цілі реалізації ідеї, оцінюються сильні й слабкі сторони бізнесу, наводяться результати аналізу ринку та його особливостей, викладаються подробиці функціонування підприємства за цих умов, визначаються обсяги фінансових і матеріальних ресурсів для реалізації проекту [2].

Розрізняють декілька типів бізнес-планів, вибір яких залежить від кола завдань, що визначені на майбутнє:

1. Комерційно-виробничий бізнес-план. Він необхідний для розв'язання проблем комерційної і виробничої діяльності в процесі досягнення цілей розвитку підприємства. Для такого типу бізнес-плану характерне обґрунтування шляхів досягнення цілей розвитку з найменшими витратами. У даному випадку можна говорити і про бізнес-план розвитку підприємства, який передбачає викладення перспектив діяльності підприємства на майбутній плановий період для презентації раді директорів або зібранню акціонерів із зазначенням основних бюджетних витрат і числових значень економічних та фінансових показників, для обґрунтування залучення необхідних інвестицій і ресурсів.

2. Інвестиційний бізнес-план. Він є інструментом заохочення інвесторів. Метою такого плану є будівництво нового об'єкта або кардинальні зміни технології виробництва, яка застосовується, тобто використання економічних категорій, пов'язаних з поняттям капітальних вкладень. Бізнес-план такого типу передбачає посилення акценту на таких питаннях, як забезпечення повернення кредитів і своєчасної оплати відсотків за їх використання. Існують певні стандарти інвестиційних бізнес-планів, розроблені банками та інвестиційними структурами.

3. Бізнес-план фінансового оздоровлення. Він складається підприємством, яке перебуває в стані неплатоспроможності. Для такого типу бізнес-плану характерна складна процедура погоджень розрахунків з кредиторами і власником підприємства, який є потенційним банкрутом.

4. Бізнес-план для отримання кредиту. Він розробляється з метою збільшення оборотного капіталу для здійснення широкомасштабних цілей діяльності, які можуть бути не пов'язані з основним виробництвом, а спрямовані на диверсифікацію роботи.

В Україні такий бізнес-план часто розробляється підприємствами, які починають свій бізнес. Закордонні фірми переважно складають їх на окрему угоду. Такий підхід близький до поняття класичної ролі бізнес-плану, який зазвичай відображає розвиток одного напрямку в діяльності підприємства. Хоча, якщо у підприємства є декілька напрямків, то воно може мати декілька бізнес-планів одночасно.

5. Бізнес-план структурного підрозділу -- викладення вищому керівництву підприємства розробленого плану розвитку госпо-дарської діяльності підрозділу, метою якого є обґрунтування обсягів і ступеня пріоритетності централізованого виділення ре-сурсів або величини прибутку, що залишається в розпорядженні кожного окремого підрозділу. Такий бізнес-план особливо важливий для підприємства, яке входить до складу холдингової компанії.

6. Бізнес-план заявки на грант складається з метою отримання фінансових коштів з державного бюджету або благодійних фондів для розв'язання соціально-політичних та наукових проблем. Він супроводжується обґрунтуванням прямих та непрямих економічних і соціальних вигод для регіону або для суспільства в результаті виділення коштів або ресурсів під запропонований бізнес-проект.

7. Бізнес-план розвитку регіону -- обґрунтування перспектив соціально-економічного розвитку регіону і обсягів фінансування відповідних програм для органів, наділених необхідними бюд-жетними повноваженнями.

8. Бізнес-план освітньої установи -- обґрунтування перспектив соціального, економічного розвитку освітньої установи (наприклад, державного вищого навчального закладу або недержавної освітньої установи) і визначення потреби в обсягах фінансових ресурсів за плановими періодами (наприклад, за навчальними роками п'ятирічного плану) для здійснення на сучасній нау-ковій основі і матеріально-технічній базі навчального і виховного процесу в умовах соціальної захищеності професорсько-викладацького складу та студентів.

Конкретні сфери застосування бізнес-плану:

· розробка системи внутрішньозаводського бізнес-планування;

· розробка і реалізація шіану збільшення обсягу виробництва і збуту готової продукції;

· розробка і реалізація заходів, пов'язаних із підвищенням конкурентоспроможності вироблюваного товару (послуги), а також фірми;

· розробка стратегії збільшення власної частки фірми на цільовому ринку (сегменті ринку);

· розробка комплексу заходів щодо проведення або підви-щення ефективності рекламної кампанії фірми;

· обґрунтування нової, досконалішої структури управління фірмою;

· розробка і реалізація виходу фірми на ринок (зокрема зовнішній) з новою продукцією, послугою;

· організація і здійснення спільних з іноземними компаніями виробництв і підприємств;

· підготовка і здійснення заходів, направлених на відстрочення ухвалення рішень про банкрутство підприємств;

· розробка і обґрунтування заходів щодо створення фінан-сово-промислових груп;

· організація і проведення інвестиційних конкурсів (торгів) з продажу акцій підприємств, що приватизуються;

· підготовка і здійснення факторингових операцій;

· підготовка і здійснення операцій фінансового лізингу;

· підготовка і здійснення операцій з придбання акцій акціонерних суспільств на фондовому ринку;

· обґрунтування пропозицій щодо приватизації державних підприємств;

· перепрофілювання існуючої фірми (здійснюване, наприклад, на основі конверсії), вибір нового іміджу, напрямів і способів здійснення комерційних операцій (адресати -- інвестори);

· обґрунтування проспектів емісії цінних паперів (акцій і облігацій) фірм, що приватизуються, і приватних;

· обґрунтування збільшення до певного рівня вартості бізнесу [3].

У ринковій системі господарювання бізнес-план виконує дві най-важливіші функції:

1. Зовнішню -- ознайомити різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;

2. Внутрішню (життєво важливу для діяльності самого підприємства) -- опрацювати механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємницького проекту [4].

Традиційно бізнес-план розглядається як інструмент залучення необхідних для реалізації проекту фінансових ресурсів. Такий план має переконати потенційних інвесторів у тому, що підприємницький проект має чітко визначену стратегію успіху та заслуговує на фінансову підтримку [5].

До основних завдань розробки бізнес-плану належать:

· оцінка новизни і прогресивності підприємницької ідеї, її сильних та слабких сторін;

· визначення витрат, фінансових ресурсів і джерел фінансування;

· обґрунтування і вибір стратегії діяльності фірми, визначення концепції її розвитку в період реалізації підприємницької ідеї;

· оцінка кон'юнктури ринку та рівня конкуренції; визначення ступеня можливого господарського ризику;

· пошук надійних партнерів для розробки й реалізації інноваційно-інвестиційного проекту;

· прогнозування (приблизні розрахунки) очікуваних результатів реа-лізації нової підприємницької ідеї в перші та наступні три-п'ять років [6].

1.2 Загальна характеристика основних вимог до укладання бізнес-планів

Процес розробки бізнес-плану є складним, індивідуальним і специфічним у кожному конкретному випадку.

Загальні вимоги до стилю написання бізнес-плану:

1. Стислість, простота, але адекватність розкриття сутності підприємницького проекту (для більшості невеликих проектів з обсягами фінансування 80-100 тис. грн. обсяги бізнес-планів обмежуються 20-25 стор.).

2. Функціональність, тобто містити лише корисну інформацію, яка цікавить або може цікавити читача.

3. Конкретність, тобто містити лише інформацію, яка відноситься к галузі діяльності суб'єкта господарювання.

4. Гнучкість, тобто бізнес-план має мати можливості для змін.

5. Ґрунтування на реалістичних припущеннях. Прогнози та передбачення треба підкріпити посиланнями на тенденції та пропозиції розвитку галузі, на проведені дослідження ринку, на досвід діяльності конкурентів тощо.

6. Песимістичність, тобто орієнтуватися на найгірший результат і в такий спосіб створювати певний „запас міцності” бізнесу.

7. Легкість для сприяння, чіткість та логічність, щоб у ньому можна було швидко знайти потрібну інформацію. Отже, у структурі бізнес-плану треба виділяти розділи та параграфи.

8. Конфіденційність інформації про суб'єкта господарювання та його діяльність.

9. Уникнення професійних жаргонізмів, суто технічних описів продукції, операцій, процесів. Треба користуватися загальновідомими термінами, інформацію викладати у діловому стилі, але якомога доступніше.

Бізнес-план - не статичний документ, а динамічний. З появою нових даних, доцільно його переглянути, доповнити і переписати. Тобто бізнес-план постійно потребує діагностики відповідності стану зовнішнього (макро та мікрорівня) та внутрішнього середовища суб'єкта господарювання.

Для якісної підготовки бізнес-плану необхідно зібрати інформацію, проаналізувати її і тільки після цього розпочинати написання проекту.

Процес розробки бізнес-плану включає три стадії: початкову, підготовчу, основну.

Початкова стадія (розробка концепції бізнесу) включає наступні етапи:

· пошук перспективної підприємницької ідеї та вибір сфери діяльності суб'єкта господарювання;

· вибір форми організації бізнесу;

· вибір способу започаткування бізнесу;

· підготовча стадія включає наступні етапи:

· формування інформаційного поля бізнес-плану;

· стратегія планування на підготовчій стадії розробки бізнес-плану.

Основна стадія (написання бізнес-плану) включає наступні етапи:

· написання та оформлення бізнес-плану відповідно до існуючих правил;

· визначення шляхів та потенційних джерел залучення коштів для реалізації проекту;

· презентація бізнес-плану.

Опрацювання бізнес-плану починається з розробки концепції, тобто тих принципових рішень, які закладаються в його основу. У межах роботи над концепцією майбутнього бізнесу:

1) здійснюється пошук підприємницької ідеї;

2) обирається сфера діяльності;

3) обґрунтовується доцільна форма організації бізнесу;

4) приймається рішення щодо способу започаткування бізнесу.

Найвідповідальнішим етапом, від якого багато в чому залежать усі інші рішення щодо створення бізнесу, є пошук ідеї майбутнього бізнесу. Джерелами таких ідей найчастіше бувають:

· вивчення запитів і побажань споживачів;

· критичний аналіз товарів, які випускають інші суб'єкти господарювання;

· бесіди з продавцями торговельних закладів;

· вивчення технічної літератури та патентної інформації;

· результати власних досліджень і розробок.

Для пошуку підприємницьких ідей використовуються різноманітні методи дослідження ("мозкового штурму", конференції ідей, "колективного блокнота", контрольних запитань, фокальних об'єктів, тощо).

Вибір сфери підприємницької діяльності (виробництво, оптова торгівля, роздрібна торгівля, послуги, будівництво, фінансова діяльність тощо) відбувається з урахуванням:

1. Суті та спрямованості самої ідеї майбутнього бізнесу.

2. Особистих факторів (власний практичний досвід та потенціал, наявність відповідної освіти та знань, відповідність сфери бізнесу інтересам і вподобанням самого підприємця).

3. Зовнішніх факторів мікро та макрорівня (реальна економічна ситуація, заборонені законодавчо сфери й види діяльності, необхідність ліцензування діяльності, державні пріоритети в розвитку окремих галузей, сучасні й майбутні потреби споживачів, ступінь конкуренції в галузі, стадії життєвого циклу виробів, наявність необхідних ресурсів, інші специфічні зовнішні фактори).

Будь-яка підприємницька діяльність відбувається в межах певної організаційної форми. Процедура вибору організаційно-правової форми бізнесу передбачає:

1) визначення форм організації бізнесу, які відповідають законодавству України;

2) визначення особливостей, переваг і недоліків кожної з цих форм;

3) визначення критеріїв вибору форми організації бізнесу (ступінь відповідальності, ситуація з податками, обсяг фінансових потреб для започаткування бізнесу, ступінь контролю за фірмою, можливість залучення інших власників, наявність управлінських здібностей у підприємця, можливість зростання бізнесу в майбутньому чи простота його ліквідації);

4) безпосередній вибір форми організації бізнесу.

До основних питань опрацювання концепції майбутнього бізнесу належить також вибір способу започаткування бізнесу. Традиційно розглядають три основні способи започаткування бізнесу:

1) створення нового підприємства "з нуля";

2) придбання суб'єкта господарювання, що вже існує;

3) придбання франшизи, тобто ліцензії, яка надає підприємцеві право на продаж (виробництво, заняття певною діяльністю) товарів чи послуг, у великої фірми, яка вже добре відома споживачам.

Підготовча стадія складається з таких основних етапів:

1. Визначення місії, тобто головного призначення та філософії діяльності суб'єкта господарювання.

2. Формування генеральної цілі, під цілей та завдань, побудова «дерева цілей».

3. Збирання та аналіз кількісної та якісної інформації про майбутній бізнес (процес формування інформаційного поля бізнес-плану).

4. Стратегічний аналіз можливостей та загроз факторів зовнішнього середовища, які впливають на суб'єкта господарювання.

5. Стратегічний аналіз сильних та слабких сторін суб'єкта господарювання. Сильні сторони -- це особливі, унікальні конкурентні переваги. Слабкі сторони -- це те, в чому суб'єкт господірювання відстає від конкурентів;

6. Аналіз стратегічних альтернатив та вибір загальної стратегії розвитку суб'єкта господарювання [7, Розділ І, с.3-9].

бізнес план підприємницький

Розділ ІІ. Особливості створення бізнес-плану

2.1 Стандарти бізнес-планування

На сьогоднішній день немає єдиної методики розробки бізнес-плану. На різних підприємствах послідовність складання бізнес-плану неоднакова. Однак у ході розробки неминуче доводиться пройти всі основні розділи бізнес-плану.

Вибір конкретного різновиду методики розробки бізнес-плану, глибина й часовий обрій його пророблення, варіантність рішень, що закладаються в нього, обсяг, наявність прикладених документів і довідок залежать від різних факторів. Серед них можна відзначити величину передбачуваних інвестицій по конкретному проекту й специфіку потенційного інвестора тощо.

Для розробки бізнес-плану використовуються методики або посібники, вибір яких для ініціаторів проекту досить широкий. Є різні типові іноземні методики. Серед них найбільшу популярність одержали «Посібник з оцінки ефективності інвестицій», підготовлений Організацією Об'єднаних Націй по промисловому розвитку (методологія UNIDO) і його комп'ютерний варіант COMFAR. При всій різноманітності методик дотримуються певних принципів побудови бізнес-плану.

На вітчизняному ринку використання даних методик і їх електронних версій має обмежене застосування з таких причин:

- відмінності в діловому середовищі (різні законодавча база, підзаконні нормативні документи, система стандартизації, правила ділового обороту);

- розбіжність структури документів (різні аналітичні форми).

Найбільш відомі такі основні західні методики з розробки бізнес-планів:

- методика TACIS, KPMG, ЄБРР, UNIDO;

- методика фірми "Goldman, Sachs & Co";

- методика фірми "Ernst & Young".

Практично всі методики з оцінки інвестиційних проектів, що існують у світі на сьогоднішній день, ґрунтуються на методиці розробленої UNIDO ще в 70-х роках. Ця методика забезпечує збір усієї необхідної інформації для здійснення прогнозу руху грошових коштів та для оцінки проекту з використанням кількісних показників.

Ядром усіх перерахованих вище методик складання бізнес-планів є розділи, які органічно пов'язані організаційним планом (конкретною схемою реалізації проекту), з відповідним прорахунком ризиків, а саме:

- фінансовий план;

- план маркетингу;

- план виробництва.

Саме ці основні ключові розділи й заклали фундамент вітчизняних стандартів щодо формування бізнес-планів.

Стандарти UNIDO. Однією з організацій, що пропонує стандарти для бізнес-планування є UNIDO -- організація, що бореться за глобальне процвітання, підтримуючи індустріальний розвиток країн, що розвиваються й країн з перехідною економікою.

UNIDO - надає різну допомогу країнам з перехідною економікою й країнам, що розвиваються в адаптації й розвитку в умовах глобалізації економіки й світу в цілому. Організація збирає знання, інформацію, досвід і технології, передає їх нужденним країнам і тим самим сприяє розвитку конкурентоспроможної економіки й підвищенню рівня зайнятості.

UNIDO -- United Nations Industrial Development Organization (Організація Об'єднаних Націй по промисловому розвитку, ЮНІДО) -- підрозділ Організації Об'єднаних Націй, спрямований на боротьбу з убогістю шляхом підвищення продуктивності. Ця організація заснована в 1966 році.

Структура бізнес-плану за стандартами UNIDO:

- резюме;

- опис галузі й компанії;

- опис послуг (товарів);

- продаж й маркетинг;

- план виробництва;

- організаційний план;

- фінансовий план;

- оцінка ефективності проекту;

- гарантії й ризики компанії;

- додатки.

Даний стандарт для написання бізнес-плану є найдетальнішим, тому ідеально підійде починаючим підприємцям.

Стандарти бізнес-плану TACIS. Technical Assistance for the Commonwealth of Independent States -- технічна допомога Співдружності Незалежних Держав має спеціальні стандарти, розроблені Європейським союзом з метою надання допомоги у веденні й організації бізнесу, а також у розробці різних бізнес проектів. Однак стандарти Європейського союзу, як і стандарти інших об'єднань, необхідно сприймати лише як керівництво для складання бізнес-плану.

Потрібно пам'ятати, що єдиних універсальних стандартів існувати не може через різні цілі та методи ведення бізнесу.

Основні розділи бізнес-плану, що пропоновані програмою TACIS подано у Додатку А.

Стандарти бізнес-плану KPMG. Швейцарська асоціація KPMG International Cooperative ("KPMG International"), заснована в 1987 році, являє собою міжнародну мережу компаній і пропонує консультаційні, аудиторські й інші види послуг.

Назва асоціації KPMG є абревіатурою, складеною з назв компаній, що ввійшли до її складу: Klynveld Kraayenhof & Co., William Barclay Peat & Co., Marwick, Mitchell & Co., Treuhand-Gesellschaft.

Стандарти бізнес-плану компанії KPMG подано у Додатку Б.

Стандарти бізнес-плану ЄБРР. Одним із загальноприйнятих стандартів у бізнес-плануванні є структура, розроблена Європейським банком реконструкції та розвитку.

European Bank for Reconstruction and Development (EBRD) -- заснований в 1991 році як інвестиційний механізм, з ініціативи 61 держави й двох міжнародних організацій. Призначений для підтримки демократії й ринкової економіки в 29 країнах, що розвиваються.

Дана організація є одним з найбільших інвесторів у Європі й центральноазіатському регіоні. ЄБРР залучає іноземні інвестиції й використовує власні кошти для розвитку цих регіонів. Інвестиції надходять як для підтримки й розвитку існуючих підприємств, так і для створення нових компаній і виробництв.

Тісні зв'язки й взаємодія ЄБРР із державними інститутами дозволяє брати участь у створенні більш сприятливого клімату для підприємців. У тому числі, з метою поліпшення інвестиційного клімату й спрощення бізнес-планування, Європейський банк реконструкції та розвитку розробив і пропонує до використання свою структуру бізнес-плану.

Стандарти бізнес-плану, пропоновані ЄБРР подані в Додатку В.

Пропонований варіант структури бізнес-плану цікавий і відрізняється від стандартів UNIDO, TACIS і KPMG. Зокрема, пропонується більше уваги приділити фінансовому розділу -- облік кредитних коштів, Swot-аналіз тощо. При цьому, стандарт ЄБРР є найкоротшим, рамковим, що дає простір для творчості.

Стандарти бізнес-плану BFM Group. Типовий зміст бізнес-плану, розроблений українською консалтинговою компанією BFM Group. Пропонований стандарт дуже розгорнутий і містить унікальні, цікаві розділи.

Консалтингова компанія BFM Group займається бізнес-плануванням і інвестиційним консалтингом, оцінкою інвестиційної привабливості підприємств і юридичними послугами.

Типовий зміст бізнес-плану згідно зі стандартами BFM Group поданий у Додатку Г [8].

2.2 Детальна характеристика основних розділів бізнес-плану

Бізнес-план повинен бути побудований таким чином, щоб за його допомогою можна було зробити висновок про суть бізнесу та його власників [9].

Розділ «Опис підприємства та галузі» є загальною характеристикою підприємства, де слід відобразити основні види та характер його діяльності: підприємство виробничого, торгівельного характеру, чи підприємство, що діє у сфері послуг; що і як воно може запропонувати своїм клієнтам; де воно розташоване; запланована географія розвитку бізнесу тощо. Слід також надати інформацію про ступінь розвитку підприємства, дуже важливо сформулювати основну його мету.

У цьому розділі бізнес-плану має бути викладена коротка інформація про підприємство, включаючи його назву, юридичний статус і форму власності, дату реєстрації, адресу, короткий аналіз основних показників господарської діяльності (для діючого підприємства). Враховуючи, що входження в ринок з конкретним видом товарів і послуг - це насамперед готовність вступити в конкурентну боротьбу, яка передбачає ризик, важливе місце при прийнятті рішення про надання конкретних послуг чи розробку нового продукту посідає попередній аналіз привабливості вибраної сфери бізнесу.

В цей розділ входить також характеристика галузі і можливостей для розвитку її бізнесу. При складанні бізнес-плану вивчаються та аналізуються особливості галузі.

Виділення в результаті проведеного аналізу ключових чинників успіху в галузі та обґрунтування заходів оволодіння ними дасть змогу уточнити концепцію бізнесу, дати об'єктивну характеристику продукту і визначити основних споживачів, оцінити конкурентів.

Розробка розділу бізнес-плану, присвяченого опису продукту (послуги), для виробництва якого власне задумувався проект, потребує особливої чіткості. Він повинен включати такі основні показники: характеристику продукції, що випускається (послуг, що надаються), в тому числі характеристику принципово нового продукту (послуги); тривалість життєвого циклу продукції; технологічні особливості випуску продукції (надання послуг); визначення продукції (послуг), призначеної для продажу на зовнішньому ринку.

При характеристиці запланованої продукції (послуг) дуже важливо чітко визначити: перелік (асортимент) основних видів продуктів, напівфабрикатів, які планується виробляти, а також види послуг, що передбачається надавати споживачам; призначення вироблених продуктів (наданих послуг), споживчі характеристики продуктів (послуг), унікальність (цінність) продуктів (послуг), конкурентоспроможність продукції (послуг) на споживчому ринку.

В характеристиці про призначення вироблених продуктів (наданих послуг) необхідно визначити мету виробництва конкретних їх видів з точки зору задоволення конкретних потреб споживачів.

Споживчі якості продукції доцільно характеризувати за такими параметрами: основні види сировини, з якої виготовляється продукція, вага “нетто” одиниці продукції, термін зберігання за певних умов, смакові властивості (для харчових продуктів), естетика зовнішнього вигляду, показники якості продукції, хімічний склад, рівень цін, можливість надання знижок, інші відомості.

Унікальність (цінність) продукції (послуг) визначається будь-якою із її споживчих властивостей або їх комплексом порівняно з продукцією (послугами), що реалізується іншими підприємствами в межах регіону, або за рахунок надання додаткових послуг і застосування різних форм обслуговування. Необхідно визначити також слабкі сторони запропонованого продукту та тривалість його життєвого циклу.

Дослідження привабливості продукції (послуг), призначеної для випуску і реалізації, нерозривно пов'язане з маркетинговими дослідженнями ринку. Тому в бізнес-плані виділено розділ “Маркетинг і збут продукції”, в якому необхідно спланувати комплекс маркетингу, до якого входить все, що підприємство може впровадити для підвищення попиту на свої товари і послуги, а саме: схема розповсюдження товарів і послуг, принципи ціноутворення, методи стимулювання обсягів продажу, рекламна діяльність підприємства, сервісні послуги підприємства (гарантійне обслуговування тощо), формування суспільної думки про впроваджувані товари і послуги [10].

Заходи в плані маркетингу поділяються на основні блоки: заходи для активізації збуту продукції, заходи для орієнтації підприємства на споживача, заходи щодо збору комерційної інформації, заходи щодо підготовки аналітичних матеріалів для аналізу найперспективніших сегментів ринку, пропозиції щодо ціноутворення, пропозиції щодо асортименту продукції, яка випускається, пропозиції щодо реклами та відносин із громадськістю [11].

Не менш важливо висвітлити якомога повніше питання про визначення цін на нові товари і послуги та рівень рентабельності на вкладені кошти.

Залежно від поставленої мети на споживчому ринку можуть бути використані різні стратегії ціноутворення: укорінення на ринку з високим ступенем конкуренції, максимізація прибутку в поточному періоді, завоювання більшої питомої ваги ринку за показником якості товарів, завоювання ринку нового товару, виживання на ринку.

Для оцінки можливостей реалізації тієї чи іншої стратегії розглядаються умови діяльності підприємств з трьох позицій:

1) орієнтація на витрати;

2) орієнтація та можливості ринку (на конкуренцію);

3) орієнтація на попит.

Попит обумовлює максимальну ціну, яку підприємство може запросити за свою продукцію чи послуги, а мінімальна ціна визначається витратами підприємства. Кожне підприємство на ринку прагне встановити таку ціну на свій товар, яка б повністю покривала всі витрати на його виробництво і збут, включаючи певний розмір прибутку. Але ринкова вартість товару на конкурентному ринку включає не індивідуальні, а суспільно необхідні витрати і середню норму прибутку, яка складається за середніх умов виробництва даного товару, що обумовлює прагнення кожного підприємства до скороченнявитрат і одержання більшого прибутку.

Розділ “План виробництва продукції” включає наступні дані:

· обсяг виробництва продукції (послуг) та обсяг її реалізації (у кількісних показниках);

· характеристика виробничих цехів;

· виробнича програма цехів;

· загальна характеристика технологічних ліній та обладнання робочих місць у цехах;

· розрахунок устаткування;

· розрахунок площі цехів;

· характеристика джерел постачання сировини, напівфабрикатів тощо;

· розрахунок чисельності робітників виробництва;

· прогноз сумарних витрат на виробництво, у тому числі їх розподіл на постійні та змінні.

В бізнес-плані необхідно розглянути сам процес виробництва продукції: описати будівлі, обладнання, потереби в сировині та трудових ресурсах, технологічні процеси, а також можливості бізнесу, використання виробничих потужностей та програми контролю якості.

В цьому розділі слід також розглянути рівень сервісу, який фірма зможе забезпечити споживачам товару чи послуги.

Інформація про джерела постачання сировини та напівфабрикатів заноситься у таблицю (Таблиця 2.1) де зазначаються основні умови для укладання угод з постачальником на окремі види сировини, продукції, напівфабрикатів, форма оплати, види поставок, методи завозу тощо.

Розрахунок планової чисельності працівників виробництва зводиться до визначення явочної та спискової чисельності по кожній категорії персоналу.

В даному розділі необхідно вибрати оптимальний спосіб виробництва продукції. Наприклад, можна виробляти певну кількість продукції, використовуючи більші трудовитрати і малий капітал, або більшу кількість капіталу і невеликі витрати праці, або ж обрати будь-яке інше поєднання обох факторів, що знаходить відображення у кошторисі окремих статей витрат підприємства.

Таблиця 2.1 Форма плану постачання

Постачальник	Характеристика сировини, продукції, напівфабрикатів	Основні умови постачання
		Види поставок	Методи завозу	Форма оплати	Інші умови
1	2	3	4	5	6

Необхідно також показати, як витрати залежать від обсягу діяльності підприємства і як вони можуть змінюватися за певний проміжок часу.

Виходячи із оцінки реалізованого і потенційного попиту на товар та власних витрат на виробництво, підприємство вирішує, що виробляти, скільки виробляти і з якими витратами, аби максимізувати свій прибуток.

В заключній частині виробничого плану характеризуються фактори, які знаходяться поза межами контролю підприємства, але впливають на характер його діяльності (наприклад, вимоги щодо охорони навколишнього середовища), а також засоби правового захисту нової продукції чи послуг (патенти, ліцензії, товарні знаки або авторські права, які будуть одержані підприємством).

Основна мета розділу “Організаційний план” - представити інформацію про забезпеченість випуску продукції і розвитку виробництва.

В цьому розділі бізнес-плану розглядають дві проблеми: організаційну структуру та юридичну форму підприємства.

Організаційна структура повинна передбачати:

· організаційну схему підприємства - перелік всіх служб та посадових осіб, їх функціональні обов'язки, посадові оклади, підпорядкування та організаційні зв'язки між працівниками, шляхи реформування організаційної схеми на різних стадіях розвитку підприємства;

· керівний склад підприємства, його обов'язки, оплата праці та умови преміювання;

· критерії відбору кадрів - вимоги до претендентів на ту чи іншу посаду, що передбачається організаційною схемою;

· оцінку результатів роботи та форми заохочення - перелік показників, за якими оцінюється робота посадових осіб, методика оцінки результатів роботи, форми матеріального та морального заохочення.

Функціональні обов'язки кожного працівника повинні бути викладені в посадових інструкціях.

Розкриваючи юридичні аспекти створення підприємства, необхідно визначити організаційно-правовий статус та форму власності.

В цьому розділі необхідно також зазначити, якого роду фінансові ресурси потрібні підприємству для успішного розвитку з самого початку його діяльності, визначити способи фінансової участі його учасників та сформулювати вимоги до капіталу.

Необхідно вказати джерела фінансових засобів, які є на даний час, а також ті, які передбачається залучити в майбутньому, для того, щоб потенціальний інвестор зміг визначитись стосовно того, як його позики та інвестиції впишуться в загальну фінансову картину.

Надзвичайно важливим є питання організації фінансування підприємницького проекту, що розглядається у розділі бізнес-плану “Фінансовий план”. В ньому узагальнюються матеріали попередніх розділів, обґрунтовується сума коштів, необхідних для реалізації проекту та визначаються джерела отримання цих коштів.

В його розробці мають бути враховані характеристики й умови бізнес-середовища, а саме: існуючі податки та тенденції їх зміни, зміни валютних курсів, за якими ведуться обчислення (інвестиційний проект), інфляційна характеристика середовища, горизонт розрахунків.

До цього розділу мають бути підготовлені такі основні документи: прогноз обсягу продажу, план грошових надходжень і витрат, зведений баланс активів і пасивів, графік досягнення беззбитковості, баланс прибутку та його розподіл.

Прогноз обсягів продажу повинен дати уявлення про частку ринку, яку передбачається завоювати під свою продукцію.

За допомогою балансу грошових доходів і витрат перевіряється синхронність надходження і витрачання грошових коштів, тобто перевіряється майбутня ліквідність підприємства.

Дані балансу активів і пасивів підприємства використовуються для оцінки його фінансового стану, виявлення власних обігових засобів, перевірки розрахункових стосунків і використання ресурсів за цільовим призначенням.

Аналіз балансу підприємства дозволяє визначити: банкам та інвесторам - платоспроможність і забезпеченість кредитів; акціонерам - надійність вкладів та їх прибутків; керівникам підприємства - стратегію розвитку і можливості самофінансування.

Важливим є також складання балансу прибутку та його розподілу. До цього розділу доцільно скласти графік досягнення беззбитковості, що ілюструє вплив на величину прибутку обсягу виробництва, доходів і собівартості продукції.

На підставі вказаних документів можна не лише спрогнозувати майбутній фінансовий стан підприємства, але й оцінити його за допомогою очікуваних фінансових коефіцієнтів: ліквідності, платоспроможності та рентабельності.

Для фінансового обґрунтування інвестиційного проекту у бізнес-плані розраховуються дві групи показників: показники фінансового стану та показники ефективності інвестицій, розраховані за вибраною ставкою дисконтування.

Перша група характеризує ефективність оперативної діяльності підприємства в ході реалізації інвестиційного проекту, а друга - ефективність залучення інвестицій у проект.

У розділі «Ризики та гарантії» демонструються підприємницькі ризики та можливі форс-мажорні обставини, наводяться гарантії повернення коштів партнерам і інвесторам [12].

Необхідно також провести аналіз чутливості проекту. Він полягає в тому, що крім прогнозованих фінансових результатів, розрахованих для базового варіанту, виконується розрахунок ще для декількох екстремальних випадків: розрахунок за найгіршим сценарієм - коли зовнішні фактори максимально заважають здійсненню проекту; розрахунок за найкращим сценарієм - коли зовнішні фактори максимально сприяють здійсненню проекту.

За найгіршого сценарію реалізації проекту повинна бути забезпечена прибутковість, яка гарантує виконання зобов'язань перед кредиторами або партнерами.

Аналіз чутливості проекту може бути замінений ризик-аналізом проекту, при проведенні якого розглядають не сценарій ймовірного погіршення всіх параметрів проекту, а вибірково одного з параметрів.

В цьому розділі бізнес-плану необхідно дати рекомендації по запобіганню ризику, а також викласти свою програму страхування від ризику. Слід передбачити, до яких страхових установ варто звернутися, на які суми планувати страхові внески [10].

Розділ ІІІ. Бізнес-план, як фактор успішної підприємницької діяльності

3.1 Аналіз типових помилок і недоліків у бізнес плануванні

Підприємці та менеджери підприємств в Україні сьогодні дедалі більше сприймають бізнес-план як дієвий інструмент перевірки життєздатності та економічної доцільності певних бізнес-проектів. Однак частина з цих менеджерів та/або підприємців, особливо тих, які “належать” до малого бізнесу, сприймають бізнес-планування насамперед як одну з умов залучення додаткових фінансових ресурсів, і звертаються до розроблення бізнес-плану лише під час виникнення потреби профінансувати певний проект з використанням кредитних коштів. Безперечно, сама по собі така основна (а інколи - єдина) цільова установка розроблення бізнес-плану - отримання кредиту, не надто позитивно впливає на ретельність і достовірність фінансово-економічного обґрунтування доцільності інвестиційного проекту. Такий підхід можна було б, якщо не виправдати, то принаймні зрозуміти, якщо б не одна прикра обставина.

При розробці фінансових розділів бізнес-планів підприємці малого бізнесу припускаються доволі часто помилок, здатних не лише дати “не зовсім достовірну” оцінку життєздатності проекту, але й забезпечити повну некоректність такої оцінки. В результаті підприємство ризикує почати впроваджувати проект, який, якщо і дасть змогу обслуговувати кредит, то не відповідатиме фінансовим інтересам підприємства та його власника (власників).

До таких типових помилок можна зарахувати:

1) неточність розрахунку прирістного грошового потоку проекту (як крайній випадок - “підміна” прирістного грошового потоку проекту грошовим потоком підприємства);

2) “заниження” ціни власного капіталу (у деяких випадках - аж до рівня ціни зобов'язань);

3) застосування невідповідної методики розрахунку чистої теперішньої вартості (NPV) проекту.

Проаналізуємо причини даних помилок.

Коректне обґрунтування доцільності інвестицій має ґрунтуватись виключно на основі додаткового грошового потоку (прирістного грошового потоку), отримання якого є прямим наслідком впровадження проекту.

Наприклад, грошовий потік підприємства без впровадження інвестиційного проекту планується на рівні 100 тис. грн, а з впровадженням проекту цей грошовий потік зросте на 20 %, логічно застосовувати для обґрунтування доцільності інвестицій у цей проект щорічний грошовий потік в обсязі 20 тис. грн (100 х 20 %), а не усі 100 тис. грн грошового потоку підприємства. Адже лише цей приріст грошового потоку буде безпосереднім “наслідком” інвестиційного проекту, і саме ці 20 тис. грн будуть прирістним грошовим потоком. Це досить легко усвідомити, але інколи не просто застосувати на практиці. І причин тут може бути кілька.

Зокрема, очевидно, що використання прирістного грошового потоку даватиме “гірші” значення показників доцільності інвестицій у проект, ніж застосування “загального” грошового потоку підприємства, і це створює реальну спокусу для “прикрашання проекту” свідомим маніпулюванням з боку менеджерів або власників.

До того ж ситуація може не бути такою “лінійною”, адже у багатьох випадках планування прирістного грошового потоку може справді бути непростим завданням.

Друга типова помилка, яка зустрічається у бізнес-планах підприємств малого бізнесу, - занижена оцінка ціни власних фінансових ресурсів, які планується використовувати для впровадження інвестиційного проекту. Спричиняється ця помилка переважно однією з причин.

Перша, - багато хто з власників підприємств малого бізнесу в Україні до сьогоднішнього дня не має чіткого уявлення про те, що власний капітал має свою ціну і що ця ціна є вищою, ніж ціна кредитних ресурсів (якою б дорогою не видавалась ціна кредиту) [13, с. 270].

Друга причина - власники, усвідомлюючи, що ціна їхнього капіталу є вищою, ніж ціна зобов'язань, і воліючи враховувати реальну ціну власного капіталу під час обґрунтування доцільності інвестицій і проекту, наштовхуються на неможливість практичного застосування найвідомішого методу оцінки цієї ціни - за “моделлю оцінки капітальних активів”.

Третя помилка, яка доволі часто зустрічається під час розрахунку показників доцільності інвестицій і розроблення бізнес-планів. Полягає вона у використанні невідповідної реаліям підприємств малого бізнесу методиці розрахунку NPV. Так, здебільшого підприємства малого бізнесу намагаються порахувати чисту теперішню вартість проекту за методом DCFA (аналіз дисконтованих грошових потоків) [14, с. 154-156].

Однак ця методика знову ж таки орієнтована насамперед на компанії великого бізнесу. Своєрідним свідченням цього є те, що як ставка дисконтування, застосовується середньозважена вартість (ціна) капіталу компанії . Тобто передбачається, що незалежно від структури фінансування конкретного інвестиційного проекту, структура капіталу компанії залишатиметься незмінною, оскільки компанія свідомо підтримуватиме оптимальне для неї співвідношення зобов'язань та власного капіталу.

Запобігти цим проблемам може використання іншого методу розрахунку чистої теперішньої вартості проекту - методу власного капіталу (NPV). Цей метод ґрунтується власне на врахуванні виплат основної суми кредиту під час здійснення інвестиційного проекту та враховує відповідну зміну структури капіталу підприємства (формула 2.1):

(2.1)

Io - первісна інвестиція; r - дисконтна ставка; n- кількість грошових потоків; NCF- це різниця між очікуваними надходженнями від проекту за певний період і видатками по проекту.

3.2 Сучасний стан бізнес-планування в Україні, у порівнянні з зарубіжним досвідом

Сьогодні ринкова система господарювання, на яку переходить Україна, характеризується певним рівнем невизначеності і ризику, проте, це постає на заваді розроблення планів підприємства, які мають працювати за умов ринкової економіки як в Україні, так і в інших країнах світу. Повернення до планування в економічних умовах для багатьох підприємств фактично відбулося примусово, що було пов'язано з необхідністю залучення коштів у вигляді інвестицій та кредитів. А серед вимог інвесторів існує вимога щодо надання підприємством кваліфікованого плану роботи--плану ведення бізнесу, тобто бізнес-плану.

Саме бізнес-план як документ «на продаж» задуму подальшого розвитку підприємства повинен переконати інвесторів, що вкладення коштів в підприємство стане для них ефективним, а кредиторів в тому, що погашення основної суми боргу і виплата процентів по ньому відбуватиметься в зазначений термін. І разом з тим підприємство повинно запевнити їх у тому, що воно вибрало раціональну стратегію розвитку і план буде успішним, тому і заслуговує на підтримку.

Усі питання щодо розробки бізнес-планів інвестиційних проектів в Україні регулюються Наказом № 73 від 31.08.2010 р. Державного агентства України з інвестицій та розвитку "Про затвердження Методичних рекомендацій з розробки бізнес-планів інвестиційних проектів" [15]. Цей документ акцентує увагу на тому, за якими показниками необхідно визначати доцільність реалізації інвестиційного проекту, а саме: чиста наведена вартість - NPV, внутрішня норма дохідності - IRR, дисконтований період окупності інвестиційного проекту - DPP, модифікована внутрішня норма прибутку - MIRR, період окупності - PP, індекс прибутковості - PI, рентабельність.

У цьому документі зазначено, що бізнес-план має складатися з наступних розділів:

1. Юридичний статус підприємства.

2. Стисла історична довідка діяльності підприємства.

3. Характеристика продукції (послуг), яка виробляється (пропонується до виробництва) підприємством. Характеристика ринків збуту.

4. Характеристика конкурентного середовища.

5. План маркетингової діяльності.

6. План виробничої діяльності.

7. Організаційний план.

8. Охорона зовнішнього середовища.

9. Фінансовий план та програма інвестицій.

10. Аналіз можливих ризиків та страхування.

Однак в Україні історія розробки бізнес-планів не надто тривала, тому і досвід необхідно отримувати в інших країнах, де практика бізнес-планування інвестиційних проектів має тривалу історію розвитку.

Слід розглянути детальніше світовий досвід розробки бізнес-планів інвестиційних проектів. На Заході (зокрема в США) широко використовується для розробки бізнес-планів та інвестиційних проектів програма Project Expert, яка працює більше ніж на 4 500 підприємствах. Вона суттєво полегшує прогнозування грошових потоків на основі фінансової моделі. На основі даних планової діяльності, необхідних інвестиціях і залученому фінансуванні Project Expert автоматично формує прогнозний баланс, звіт про рух грошових коштів, баланс про прибутки і збитки, таблиці фінансових показників, різні звіти і графіки.

Під час підготовки інвестиційних проектів у США, Німеччині, Швеції використовується методика UNIDO, яка існує вже 20 років і стала визнаним у світі стандартом де-факто. В її основі лежить метод аналізу грошових потоків Cash-flow, з яким вітчизняні економісти практично не знайомі. Звичайно, при використанні її в умовах нашої країни економісти стикаються з рядом обмежень, наприклад: як урахувати інфляцію, її неоднорідність, затримки виплат, національну систему бухгалтерського обліку, податкове законодавство тощо.

Українським інвесторам особливу увагу слід приділити світовому досвіду в аспекті застосування методу аналізу грошових потоків Cash-flow, який не тільки дозволяє визначити перспективність та доцільність упровадження певного інвестиційного проекту, але й дає змогу інвестору оцінити, в який проміжок часу він буде отримувати певний грошовий потік від реалізації інвестицій.

Відстеження грошового потоку для інвестора в умовах ринкових відносин є дуже важливим, оскільки це дозволяє планувати фінансову діяльність інвестора та враховувати додаткові чинники зовнішнього середовища.

Багато бізнесменів, які опрацювали не одне зарубіжне видання з розробки бізнес-планів і намагаються дотримуватися рекомендацій, викладених у них, стикаються з нерозглянутими там, та й невідомими на Заході труднощами. На відміну від західних країн, ділове планування в Україні має ряд особливостей[16,c. 59].

Українське законодавство на сьогодні не закріплює обов'язковість розробки бізнес-плану. Останній є новим документом для більшості українських підприємств [17,c. 115].

Незважаючи на прагнення країни приєднатися до європейської спільноти та підвищити стандарти якості продукції, послуг та принципів ведення бізнесу, значно поширена позиція, яка заперечує доцільність розробки розгорнутого бізнес-плану і передбачає, як альтернативу, стисле техніко-економічне обґрунтування. Іноді вважається, що відсутність проробленого бізнес-плану може бути компенсована знанням “глибин” вітчизняного бізнесу й інтуїцією.

Для такого стану подій в Україні існує багато передумов. Неконкурентоспроможність українських бізнес-планів пояснюється цілим рядом помилкового ставлення до цього питання перш за все зі сторони замовників бізнес-планів (під замовником розуміється юридична або фізична особа, яка володіє певною бізнес-ідеєю і прагне до її реалізації). Для цього необхідно знайти інвестора, якого можна залучити саме якісним бізнес-планом. Цей документ власник ідеї може доручити розробити своїм внутрішнім спеціалізованим підрозділам, які частіше всього в дрібному та середньому бізнесі просто відсутні, або ж замовити у сторонньої організації, яка пропонує такі послуги, маючи висококваліфікованих досвідчених фахівців у сфері бізнес-планування та консалтингу [18,c. 435].

Спостерігається недостатньо високий рівень розвитку бізнес-планування в Україні, за допомогою досвіду деяких зарубіжних країн можна певні переваги запозичити і застосувати в бізнес-плануванні на даному етапі розвитку в нашій державі.

На сьогодні бізнес-планування в Україні перебуває на етапі розвитку, тому спостерігання за цим процесом у зарубіжних країнах багато в чому допоможить уникнути прогалин в набутті вітчизняного досвіду.

Для американця підприємницька діяльність ототожнюється з таким поняттям, як «незалежність». У США підприємство є насамперед способом життя і тільки потім способом одержання прибутку, зацікавленість відштовхується від внутрішніх уподобань, захоплень, а не від бажання збага-титись. Щодо українських підприємців, то в них головною цілю завжди виступає комерція, яка досягається різними способами.

У США приділяється ключова увагу конкуренції, яка є рушійною силою ринкових відносин, уміння керівника стикатися чи сходитися з суперниками за кращу позицію на ринку досягається за допомогою високого рівня розвитку менеджменту, у нашій країні на перше місце висвітлюються позиції керівництва, певне дерево постановки задач і контроль за виконанням.

Американці, а саме підприємці ставляться до бухгалтерського обліку, як до пошуку резервів, які є невикористані в процесі діяльності, як до пошуку шляхів ефективнішого застосування наявних ресурсів. У нашій країні облік - об'єкт дослідження контролюючих органів [19, С. 110-113].

Інвестиційна діяльність США завжди повинна бути перспективною направленою на одержання результату, адже інвестор зацікавлений в отриманні додаткових прибутків та гарантій вкладів, що дасть йому можливість ефективно використати частину свого фінансового потенціал не тільки на вкладання коштів у свою власну справу.

Індекс інвестиційної привабливості України, оприлюднений Європейською бізнес-асоціацією (ЄВА) у третьому кварталі 2011 року був зафіксований на рівні 2.56, що є суттєвим падінням у порівнянні з другим кварталом 2011, коли показник становив 3.39. Сприйняття інвесторами ринку України різко погіршилося, що було обумовлено низкою як внутрішніх причин - нестабільністю економічної та правової сфер всередині країни, так і зовнішніх - глобальною ринковою турбулентністю. Рівень довіри українських інвесторів знизився до рівня 2.56 за 5-бальною шкалою перший раз за 2 роки, таким чином впавши до рівня показників третього кварталу 2009 року [20].