Організаційні методи впровадження нових технологій на основі франчайзингу

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА ІСТОРІЇ НАУКИ ІМЕНІ Г.М. ДОБРОВА

УДК 330.341.1

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНІ МЕТОДИ ВПРОВАДЖЕННЯ НОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ОСНОВІ ФРАНЧАЙЗИНГУ

СОКОВАТИЙ

ОЛЕГ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Київ

2009



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М. Доброва НАН України

Науковий доктор економічних наук, професор

керівник: Терехов Віктор Іванович,

Університет економіки та права "КРОК", завідувач кафедри

менеджменту зовнішньоекономічної діяльності та логістики

Офіційні доктор економічних наук, професор

опоненти: Герасимчук Василь Гнатович,

Національний технічний університет України

"Київський політехнічний інститут",

факультет менеджменту та маркетингу, завідувач кафедри міжнародної економіки

кандидат економічних наук, доцент

Андрощук Геннадій Олександрович,

Комітет з питань науки і освіти Верховної Ради України,

головний консультант

Захист відбудеться 22 грудня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.189.01 Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М. Доброва НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 60, к. 909.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М. Доброва НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 60.

Автореферат розісланий " 18 " листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 26.189.01 канд. екон. наук, ст. наук. співроб. Л. С. Лобанова



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Практика міжнародного бізнесу на початку ХХІ ст. свідчить, що останнім часом значного поширення набули, поряд з прямим іноземним інвестуванням, інші форми міжнародної кооперації. Однією з таких форм міжнародної кооперації, яка ґрунтується на використанні договірних відносин, є франчайзинг, що є відносно новою формою міжнародного бізнесу для країн, що розвиваються, країн з транзитивною економікою, в тому числі для України.

Франчайзинг сформувався як самостійний вид комерційного технологічного обміну наприкінці XVIII - на початку XIX століття у США. Але в сучасному розумінні франчайзинг як спосіб пільгового підприємництва, розповсюдження товарів і послуг, розвинувся після другої світової війни. Далі, як показала практика, з кінця 1950-1960-х років франчайзинг стає не тільки перспективною формою ведення крупного бізнесу, але однією з найбільш розповсюджених передових форм малого та середнього бізнесу.

Сьогодні підприємці всього світу знають франчайзинг як один з безпечних способів ведення бізнесу, що дає їм змогу діяти самостійно і бути захищеними та конкурентоспроможними в економічному середовищі. Франчайзинг дозволяє компаніям ефективно розширюватися, не здійснюючи великих витрат на створення і підтримку масивного адміністративного комплексу, і не зазнаючи труднощів в управлінні широкою мережею корпоративних підприємств, допомагає компаніям перетворити свою існуючу мережу на ефективно працюючий, сильний бізнес, в якому зайняті віддані справі люди.

Отже, нові структури або фірми, які вже працюють на ринку, можуть прийняти рішення скористатися потужністю потенційного принципала, його конкурентними перевагами та увійти в його ринкову орбіту. Головними завданнями таких реципієнтів є віднаходження капітальних ресурсів для запуску проекту, а також наступний менеджмент, загальне управління підприємством.

Зазначені відносини засновуються на франчайзинговій угоді, головна структура або франчайзер можуть надавати оператору або франчайзі технічну допомогу, забезпечувати навчання, кадрову перепідготовку персоналу, консультації тощо. У певних рамках франчайзі зберігає господарську самостійність, але в стратегічних рішеннях та в основній господарській діяльності мусить перебувати в руслі ділової стратегії партнера.

Модель франчайзингу є надзвичайно важливою для малого бізнесу, а також містить значний потенціал співробітництва невеликих господарських структур із великими фірмами, транснаціональними корпораціями (ТНК), провідними виробниками - власниками відомих торгових марок та комерційних (фірмових) найменувань.

За даними експертів Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) у США товарообіг на умовах франчайзингу становить понад третину всієї роздрібної торгівлі. Згідно офіційних повідомлень франшиза використовується вже більш як у 80 країнах світу. Популярність франчайзингу пояснюється перш за все ефективністю і високою стійкістю бізнесу новостворених підприємств. Так, у США після п'яти років діяльності на ринку виживають 23% приватних підприємств, а після десяти років їх залишається лише 18%, тоді як серед підприємств, що працюють за системою франчайзингу, через п'ять років розпадаються лише 8 підприємств зі 100, а через десять років - 10 зі 100.

Починаючи з 90-х років XX ст. дедалі активнішою учасницею угод типу франчайзингу стає Україна. У нашій країні можливості розвитку цієї форми міжнародного співробітництва відкрилися саме у зв'язку з лібералізацією соціально-економічного життя взагалі та сфери взаємодії із закордонними партнерами зокрема.

Необхідність „йти в ногу з часом", коли йдеться про технічну модернізацію виробництва, швидке оновлення основних фондів, зробили популярною в Україні таку форму технологічних послуг, як інжиніринг, що також використовується при франчайзингових відносинах. Таке співробітництво дає змогу реципієнтам значно підвищувати ефективність вкладеного капіталу за рахунок комплексних передпроектних, проектних, післяпроектних послуг, робіт, які спрямовані на оптимізацію процесів експлуатації, удосконалення функціонування технологічних ліній, залучення до інформаційних систем, поліпшення матеріально-технічного постачання, менеджменту та маркетингу, підбору і підготовки кадрів тощо. Суб'єкти надання таких послуг завдяки дедалі ширшому попиту на них дістають можливість ефективно проводити науково-дослідницькі та конструкторські роботи, збільшувати обсяги ринкової діяльності.

Франчайзинг дає надходження до бюджету, сприяє використанню інновацій, технологій, залученню іноземних інвестицій в національну економіку, збільшує кількість робочих місць і відповідно зменшує рівень безробіття і врешті-решт робить свій внесок у ВВП. Тому організаційно-економічні проблеми розвитку франчайзингу і визначення його місця в інноваційному розвитку країни є досить актуальними і потребують проведення подальшого дослідження.

Економіко-правові проблеми франчайзингових відносин, регулювання франшиз, особливості укладання договору франчайзингу, визначення місця і ролі франчайзингу в розвитку економіки України, аналіз розвитку франчайзингових відносин в Україні, що є предметом даного дослідження, знайшли своє відображення в роботах таких вітчизняних та іноземних фахівців: Г. Андрощука, М. Бедринця, З. Варналія, О. Васильєва, А. Войчака, В. Герасимчука, О. Городова, А. Грищенка, А. Гехта, В. Денисюка, В. Довганя, А. Довгерта, Ж. Дельтея, В. Євдокимова, Д. Землякова, І. Килимника, Г. Кочеткова, О. Корольчука, О. Кузьміна, О. Легейди, М. Мендельсона, Я. Мюррея, А. Павленко, І. Рикова, Р. Руоці, Я. Сидорова, С. Скибінського, С. Сосни, Д. Стенворта, А. Старостіної, В. Терехова, Н. Терещук, Г. Цират та ін. В останні роки коло дослідників проблем франчайзингу значно розширилося, особливо в контексті інноваційного розвитку економіки. Тут можна назвати роботи таких фахівців, як А. Багдасарян, С. Берлі, В. Колєсніков, А. Орлов, М. Розенберг, В. Соловйов, С. Спінеллі , Ф.Філін та ін.

Незважаючи на значний внесок вищезазначених науковців у розробку франчайзингової тематики, багато питань ще й досі залишаються недостатньо вивченими.

Незначна кількість таких робіт, де висвітлюються проблеми організаційно-економічного механізму впровадження нових технологій на основі франчайзингу, пов'язана передусім зі складністю предмета дослідження, його міждисциплінарним характером, що лежить на стику економіки і права, відносно невеликим терміном існування франчайзингових систем на вітчизняному ринку. Відсутність відповідних аналітичних узагальнень, чітких рекомендацій та обґрунтованих висновків щодо франчайзингу як інноваційної моделі ведення бізнесу зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукових тем Центру досліджень науково-технічного потенціалу (ЦДПІН) та історії наук ім. Г.М. Доброва НАН України: "Дослідження проблем комерціалізації результатів науково-технічної діяльності з метою формування умов переходу України до економіки, заснованої на знаннях" (номер державної реєстрації 0104U006357); "Дослідження інноваційних процесів як джерела синергізму в економіці: проблеми моделювання та використання в системах підготовки прийняття управлінських рішень" (номер державної реєстрації 0107U005131); "Наукове, організаційно-методичне та інформаційне забезпечення розроблення, на основі використання сучасних інформаційних технологій та системної методології, прогнозів впливу науково-технологічного потенціалу на інноваційний розвиток суспільства" (номер державної реєстрації 0107U005130).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у виявленні економічних передумов та дослідженні розвитку і застосування організаційних методів впровадження нових технологій на основі франчайзингу, що можливо на підставі вивчення сучасного стану та перспектив використання франчайзингу в Україні як форми міжнародного трансферу технологій.

Досягнення означеної мети дисертаційної роботи передбачає розв'язання таких завдань:

- узагальнити теоретико-методологічні підходи до аналізу наслідків впровадження передових технологій на основі франчайзингу;

- дослідити світовий досвід структурних змін в економіках країн за рахунок впровадження франчайзингу;

- визначити основних суб'єктів франчайзингового бізнесу та проаналізувати сучасний стан франчайзингових відносин у світі та Україні;

- дослідити та дати оцінку змінам макроекономічних показників в Україні за рахунок впровадження нових технологій на основі франчайзингу;

- провести аналіз нормативно-правового забезпечення франчайзингових відносин;

- дати оцінку особливостям використання франчайзингу в Україні;

- окреслити організаційно-економічні аспекти розвитку франчайзингу в Україні в сучасних умовах;

- визначити шляхи вдосконалення організаційно-економічних методів впровадження технологій на основі франчайзингу.

Об'єктом дослідження є організаційні методи впровадження передових технологій на основі франчайзингу.

Предметом дослідження є умови, методи, організаційно-економічні аспекти застосування франчайзингу як форми міжнародного трансферу технологій.

Методи дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на загальнотеоретичному та історико-еволюційному методах. При розв'язанні зазначених у роботі завдань використовувалися різнобічні методи аналізу та синтезу, порівняння та моделювання видів, форм, класифікаційних ознак франчайзингу, методи математичної статистики, факторний та структурний методи тощо. Фактологічною основою дисертації стали монографії, наукові статті та роботи, офіційні публікації Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Держкомстату України, Міжнародної асоціації франчайзингу, Європейської франчайзингової федерації, Асоціації франчайзингу в Україні, нормативно-правова база зарубіжних країн та України.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних автором результатів досліджень полягає в узагальненні теоретичних та практичних засад застосування організаційних методів впровадження нових технологій на основі франчайзингу. Найбільш важливими науковими результатами є наступні:

вперше:

- на основі досліджень діяльності франчайзингових підприємств доведено, що франчайзинг виступає як ефективна форма міжнародного трансферу технологій;

- визначено „поріг входження" (розмір фінансових внесків) компаній у франчайзингову мережу, який складає від 30 до 70% вартості всієї франшизи, в залежності від виду бізнесу;

- розроблено систему розрахунків ефективності франчайзингових операцій;

- на основі досліджень практики застосування методу франчайзингу доведено його асиметричність, яка полягає в тому, що, хоча метод франчайзингу в цілому продемонстрував свою ефективність на багатьох різновидах ринку, однак існують неефективні, з точки зору терміну окупності франчайзингу, види діяльності;

удосконалено:

- характеристику моделей франчайзингу та їх модифікацій в рамках системного підходу на основі дослідження літературних джерел;

- систематизацію сегментів франчайзингу в Україні, а саме: за галузями, кількістю об'єктів інтелектуальної власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, ноу-хау, торгових марок, авторських прав) в Україні та за регіонами (містами), кількістю іноземних франчайзерів і торгових марок;

- на основі проведеного аналізу моделей франчайзингу і способів його реалізації виокремлено головні риси, властиві тільки франчайзингу як формі міжнародного трансферу технологій;

- на підставі аналізу міжнародного та національного франчайзингового законодавства показано, що істотні положення франчайзингових відносин в законодавстві України або не розкриті, або взагалі відсутні (так, жодне з положень глави 76 Цивільного кодексу (ЦК) України про комерційну концесію не регламентує найбільш „критичний" переддоговірний етап розкриття інформації);

- запропоновано авторське визначення терміну „роялті";

дістало подальшого розвитку:

- уявлення про взаємозв'язок франчайзингу з такими макроекономічними показниками, як надходження до бюджету, зменшення рівня безробіття, відкриття нових робочих місць, зміна структури зайнятості, збільшення обсягів іноземних інвестицій, вплив на ВВП;

- розуміння тенденцій розвитку франчайзингових мереж у провідних країнах світу, постсоціалістичних країнах та країнах СНД;

- уявлення про систему державного регулювання франчайзингових відносин у країнах ЄС, США, Канаді, Російській Федерації, Мексиці, Бразилії тощо з метою формування національної законодавчої бази у сфері франчайзингу;

- наукове обґрунтування основних проблем, що перешкоджають розвитку франчайзингу (економічні, організаційно-правові, соціально-психологічні тощо).

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження мають прикладне та науково-практичне значення. Вони можуть бути використані в практиці державного управління розвитком франчайзингу в Україні або в діяльності окремих підприємств, що використовують франчайзинг.

Основні висновки та результати дисертаційного дослідження були використані під час підготовки пропозицій, поданих Національним агентством екологічних інвестицій України Секретаріату Кабінету Міністрів України до відповідних розділів проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2009 рік (довідка № 25 від 12.08.2008 р.), Навчально-науковим інститутом магістерської підготовки та післядипломної освіти при підготовці навчальних програм дисциплін "Франчайзинг" та "Трансфер технологій", програм магістерської підготовки "Інтелектуальна власність" і "Управління інноваційною діяльністю" (довідка № 201 від 25.09.2009 р.), Міжнародним науково-технічним університетом імені академіка Юрія Бугая у навчальному процесі при підготовці фахівців спеціальності "Видобування нафти і газу" факультету комп'ютерних наук та нафтогазової інженерії (довідка № 6.5/3408 від 28.09.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції є самостійним науковим доробком автора.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення та результати дослідження були оприлюднені та обговорювалися на засіданні об'єднаного наукового семінару відділу проблем інноваційного розвитку економіки та міжгалузевої лабораторії проблем формування та реалізації науково-технічної політики ЦДПІН ім. Г.М. Доброва та на науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції "Роль урядів та міжнародних організацій у забезпеченні енергетичної безпеки" (м. Брюссель, Бельгія, 24-29 жовтня 2006 р.); 23-му Світовому газовому конгресі WGC-2006 (м. Амстердам, Нідерланди, 5-9 червня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Франчайзинг в Україні. Реалії та перспективи розвитку" (м. Київ, 16-17 жовтня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Національні економіки в глобальному економічному просторі" (м. Київ, 16-17 квітня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Нові напрямки розвитку газової промисловості Туркменістану" (м. Ашгабад, 13-15 вересня 2008 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції "Gas Tech Cairo 2008" (м. Каїр, 27-29 жовтня 2008 р.); XII Щорічній міжнародній виставці та конференції "Нафта та газ 2008" (м. Київ, 4-6 листопада 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Франчайзинг очима практиків" (м. Київ, 11-13 листопада 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Франчайзинг та інші бізнес можливості" (м. Київ, 25-28 березня 2008 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладені автором у 7 одноосібних наукових працях, серед яких 5 статей - в наукових виданнях, які входять до затвердженого ВАК України переліку фахових видань та 2 публікації в інших наукових виданнях, загальним обсягом 4 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та 6 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 155 сторінках, що містять 9 таблиць та 6 рисунків. Список використаних джерел включає 185 найменувань та поданий на 16 сторінках. Додатки займають 20 сторінок, на яких розміщено 12 таблиць і 8 рисунків.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано ступінь її розробки, зв'язок роботи з науковими програмами і темами, зазначено мету і завдання дослідження, сформульовано об'єкт, предмет, визначено методи дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення.

У першому розділі "Організаційні, економічні та правові засади використання франчайзингу як форми міжнародного трансферу технологій" узагальнено теоретико-методологічні підходи до аналізу наслідків впровадження передових технологій на основі франчайзингу як форми міжнародного трансферу технологій; досліджено характеристики франчайзингу як форми трансферу технологій та основні умові, за яких франчайзинг стає ефективним; розглянуто міжнародний досвід структурних зрушень в економіках країн за рахунок впровадження франчайзингу.

Як показано в розділі, однією з основних форм міжнародного трансферу технологій є франчайзинг, який є досить специфічним на відміну від традиційного обміну товарів, що передбачає тривалі економічні відносини. Він є різновидом нової для нашої держави форми ведення бізнесу, в процесі якого передається технологічний, управлінський, маркетинговий, збутовий досвід; під час реалізації франчайзингової угоди передаються технологічні знання; в залежності від виду франчайзингу надаються консультаційні послуги тощо.

Франчайзинг за кордоном і як спосіб ведення бізнесу, і як трансфер технологій має свою історію розвитку, яка налічує більше ста п'ятдесяти років. Країною зародження франчайзингових відносин є США. Для України історія розвитку франчайзингу нараховує трохи більше десяти років.

Розвиток франчайзингу можна розглядати як систему інтеграції: франчайзингова система - це гібридна форма інтеграції, заснована на різноманітних комбінаціях малого, великого і середнього бізнесу, що відповідає трьом основним вимогам: забезпечення ефективності з позицій основ політики підприємництва; достатньої чутливості до зміни внутрішніх і зовнішніх факторів; здатності до постійного відновлення.

У роботі зазначено, що саме в розвинених країнах франчайзинг як форма міжнародного трансферу технологій набув значного і швидкого поширення. Так, виокремлено тенденції розвитку франчайзингових систем в розвинених країнах світу: по-перше, збільшилась кількість франчайзі; по-друге, економічний спад початку 1990-х років сприяв розповсюдженню асоціацій франчайзингу, що позитивно вплинуло на економічний розвиток підприємств; по-третє, франчайзинг довів, що труднощі, з якими зіштовхуються франчайзери при виборі франчайзі, є однією з умов для ефективного інвестування в діяльність підприємств; по-четверте, франчайзинг як економічне явище має значно більше переваг, ніж недоліків.

Показано, що найбільш широкого поширення франчайзинг набув у США, Канаді, Західній Європі, Японії, в країнах Карибського і Тихоокеанського басейнів. Франчайзинг - це перш за все бізнес, який є особливо актуальним для малих і середніх підприємств; і якраз через останні в міжнародному аспекті передаються технології. Саме франчайзинг виступає своєрідною формою міжнародного трансферу технологій, за допомогою якого відбувається проникнення компаній на світовий ринок товарів і послуг.

Проведений аналіз світового досвіду свідчить про структурні зрушення в економіках країн за рахунок впровадження франчайзингу. На сьогодні франчайзинговими мережами в США створюється близько 13% ВНП.

У дисертації визначено, що основними елементами франчайзингу є такі: а) наявність у тій або іншій формі торгової марки (назви, графічного зображення (логотипу) або звукових символів компанії чи товару); б) наявність системи (ноу-хау) або особливого методу ведення бізнесу; в) надання права користування торговою маркою, комерційним (фірмовим) найменуванням і системою; г) виплата франчайзі визначеної винагороди франчайзеру (роялті, паушальні платежі або комбіновані платежі) за користування цими засобами індивідуалізації і системою; д) інвестування франчайзі власних або позикових коштів у франчайзингове підприємство, яким він володіє.

Зазначено також, що залежно від взаємовідносин франчайзера і франчайзі розрізняють класичну модель та її модифікації, такі як регіональний франчайзинг, субфранчайзинг і франчайзинг, що розвивається. Класична модель франчайзингу полягає в тому, що велика компанія на обмеженій території надає індивідуальному підприємцю або групі підприємців ліцензію на виробництво продукції, торгівлю товарами або надання послуг під торговельною маркою даної компанії в обмін на зобов'язання виплатити початковий внесок, а потім вносити певну суму, визначену у відсотках від обсягу продажу. Величина франшизного платежу (роялті) залежить від рівня відомості материнської компанії. Модифікації передбачають надання франчайзерам нових можливостей для швидшого розвитку справи і відрізняються від класичної моделі: а) терміном дії; б) наявністю посередників між франчайзером і франчайзі.

Здійснено аналіз способів реалізації франчайзингу, до яких належать: прямий франчайзинг, що дає можливість франчайзеру встановити прямі франчайзингові відносини з франчайзі; заснування спільного підприємства з місцевим партнером з наступною метою укласти з таким спільним підприємством договір розвитку території або генеральний франчайзинговий договір для того, щоб це спільне підприємство (генеральний франчайзі) укладало франчайзинговий договір з місцевими франчайзі; укладання генерального франчайзингового договору з генеральним франчайзі, який у майбутньому буде укладати субфранчайзинговий договір з іншими франчайзі.

На основі проведеного у роботі аналізу моделей франчайзингу і способів його реалізації виділено основні риси, властиві тільки франчайзингу, а саме: 1) особа, що потенційно може бути франчайзером, повинна спочатку розробити, випробувати і впровадити визначений підприємницький формат; 2) франчайзер повинен вибрати франчайзі й навчити його всім методам і способам роботи франчайзингової системи для того, щоб франчайзі міг самостійно здійснювати підприємницьку діяльність, причому така діяльність має бути успішною (прибутковою); 3) після розгортання франчайзі своєї діяльності франчайзер зобов'язаний постійно контактувати з ним, надавати консультації та рекомендації щодо усунення тих чи інших труднощів; 4) франчайзі при контролі та сприянні з боку франчайзера веде свою підприємницьку діяльність під торговою маркою, комерційним (фірмовим) найменуванням франчайзера. Таким чином, одержувані ним доходи прямо пов'язані з діловою репутацією (гудвілом) франчайзера; 5) франчайзі для створення і розвитку франчайзингового підприємства використовує свої власні або позикові кошти; 6) як правило, франчайзі є власником франчайзингового підприємства; 7) франчайзі сплачує франчайзеру винагороду, що є платою за користування отриманими правами інтелектуальної власності, а також за постійні послуги, що надаються франчайзером.

Оскільки кількісно визначити ефективність франчайзингу досить складно, в роботі пропонується користуватися такими якісними критеріями: довіра; відмінність від конкурентів; знання; пристосованість концепції франчайзингу до різних ринків; успішність дій прототипу; практика повернення капіталовкладень; загальні тенденції і умови ринку; якість капіталу для реалізації франчайзингової системи; ефективність менеджменту. Крім цього, слід враховувати, що франчайзингові відносини ґрунтуються на нормативно-законодавчих актах, норми яких в різних країнах значно різняться.

Проведений аналіз законодавчого регулювання франчайзингових відносин в світі свідчить: а) країни, які регулюють франчайзингові правовідносини, не мають єдиного підходу щодо галузі права, що регулює такі правовідносини; б) країни англо-американської правової системи визначають у першу чергу поняття „франшизи", що розглядається як договір, не визначаючи окремо поняття „франчайзингового договору". Країни континентального права визначають як поняття „франчайзингового договору", так і поняття „франшизи"; в) у країнах англо-американської правової системи підкреслюється, що зобов'язана сторона вступає в підприємницьку діяльність правомочної сторони; г) незважаючи на наявність різних підходів, спільним у визначенні франшизи або франчайзингового договору є посилання законодавця на обов'язкове використання зобов'язаною стороною обєктів інтелектуальної власності (засобів індивідуалізації і ноу-хау) правомочної сторони, а також сплатність франчайзингових правовідносин.

У другому розділі "Економічні умови розвитку франчайзингу" розкриваються організаційно-економічні методи використання франчайзингу; характеризуються основні суб'єкти франчайзингового бізнесу; аналізується сучасний стан франчайзингових відносин у світі й в Україні; визначаються зміни макроекономічних показників в Україні за рахунок методів впровадження нових технологій на основі франчайзингу та обґрунтовуються особливості впровадження франчайзингу і його взаємозв'язок з макроекономічними показниками (такими як надходження до бюджету, зменшення рівня безробіття, створення нових робочих місць, структура зайнятості, обсяги інвестицій, ВВП); аналізується нормативно-законодавче забезпечення франчайзингових відносин та дається оцінка особливостям використання франчайзингу в Україні.

У дисертаційній роботі організаційно-економічні методи впровадження нових технологій на основі франчайзингу розкриваються через види франчайзингу, які найбільше застосовуються на практиці. Залежно від того, на якій стадії виробництва товар переходить від франчайзера до франчайзі, виділяють товарний, виробничий і діловий франчайзинг, які історично доповнювали один одного. Товарний франчайзинг полягає у придбанні прав на продаж товару у тому вигляді, в якому він був виготовлений під торговою маркою головної компанії. Виробничий франчайзинг передбачає продаж франчайзі права на виробництво і збут продукції із сировини і матеріалів, закуплених у материнських компаній. Діловий франчайзинг розуміється як продаж права на організацію малого підприємства з профілем діяльності та комерційним (фірмовим) найменуванням материнської корпорації.

У роботі запропоновано наступну класифікацію видів франчайзингу: а) в залежності від товарів, які реалізуються - промисловий , товарний, сервісний, 6) в залежності від статусу франчайзі - трудовий , інвестиційний; в) в залежності від характеру підприємницької діяльності - збутовий, транспортний, швидкого харчування; г) в залежності від території, на якій застосовується франчайзинг -міжнародний, територіальний або національний; д) в залежності від наявності або відсутності прямих відносин між франчайзером і франчайзі - прямий або непрямий франчайзинг; е) комбінаційний франчайзинг, що не підпадає ні під один із запропонованих критеріїв, однак вживається досить широко. Будь-який вид франчайзингу характеризується набором певних умов, що визначаються політикою франчайзингу. Але такий набір умов для успішного функціонування франчайзерів в Україні є відносно новим і потребує більш досконалого як теоретичного розгляду, так і вивчення практичного світового досвіду.

Суб'єктами франчайзингового бізнесу є франчайзер, який являє собою компанію, суб'єктів підприємництва, які, власне, і надають ліцензію на використання комерційного (фірмового) найменування, торгової марки, ноу-хау, операційної системи юридичній особі або групі юридичних осіб, і франчайзі - суб'єкти підприємництва, що вирішили повторити успіх компанії і придбати у неї комплексну ліцензію на використання певної технології, "ім'я відомого бізнесу".

Франчайзингові мережі в Україні досить швидко розвиваються, обсяг реалізованих товарів і послуг за франчайзинговою схемою за п'ять років збільшився більш ніж удвічі (рис.). За рахунок методів впровадження нових технологій на основі франчайзингу відбулися певні зміни макроекономічних показників (табл. 1, 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Все це свідчить, що франчайзинг вже сьогодні відіграє досить важливу роль в економіці України і в найближчій перспективі може стати однією з основних форм створення валового внутрішнього продукту (ВВП). Франчайзинг як ефективна форма ведення бізнесу передбачає тісний і довготривалий взаємозв'язок між франчайзером і франчайзі.

Показано, що загалом з точки зору ефективності франчайзингових операцій оцінку франчайзингових проектів можна здійснювати, використовуючи таку нерівність:

де Ф варт - вартість об'єкту франчайзингу;

ЧП і - чистий прибуток і-го періоду;

К - франчайзинговий коефіцієнт;

n - термін франчайзингу;

і - періоди франчайзингового договору (і=1,2,..., n).

Чистий прибуток (ЧП) визначається на основі балансу грошових надходжень і витрат, який розробляється у бізнес-плані під час підготовки франчайзингового проекту.

Наведена нерівність показує ефективність франчайзингового проекту. Якщо значення (Кn) франчайзингу перетворює нерівність на рівність (гранична ефективність франчайзингового проекту), то в даному випадку необхідно враховувати ступінь ризику проекту, тобто укладати з франчайзером додатковий договір застави.

Автором показано, що під час експертизи франчайзингового проекту додатково до запропонованої на основі нерівності оцінки ефективності франчайзингового проекту доцільно також використовувати показники, які застосовуються при оцінці ефективності інвестицій: чистий наведений прибуток, індекс доходності, період окупності, внутрішню норму доходності.

Використання запропонованої системи показників оцінки франчайзингового проекту в цілому дає змогу значно підвищити ефективність франчайзингових угод завдяки якісному вибору проектів.

Серед основних показників ефективності франчайзингових операцій необхідно також виділяти:

зіставлення вартості майна за умов його купівлі в кредит з його вартістю за умов франчайзингової угоди;

розрахунок варіантів ставок фінансової угоди;

зіставлення надходжень виручки від експлуатації об'єкта франчайзингу у власника даного майна з надходженнями від використання його за умов франшизи.

У дисертаційній роботі систематизовано сегменти франчайзингу в Україні: франчайзери за галузями у сфері виробництва (табл. 3), за кількістю торгових марок, за регіонами, містами, за кількістю іноземних франчайзерів, представлених в Україні.

Проведений аналіз сегментів франчайзингу виявив, що найбільш поширеним є франчайзинг у сегменті торгівлі, найменш присутнім - у сфері виробництва. За даними Асоціації франчайзингу України на кінець 2008 року найбільше франчайзерів зосереджено в Києві - 826 торгових марок (62%), найбільшу кількість торгових марок в Україні становлять вітчизняні франчайзери - 724 торгових марки (55%), кількість зарубіжних франчайзерів в Україні з кожним роком зростає - 604 торгові марки (45%). Як позитивну тенденцію слід відзначити активний розвиток вітчизняного франчайзингу на ринку високотехнологічних товарів і послуг (програмне забезпечення, комп'ютерна індустрія, мультимедіа, мобільний зв'язок, Інтернет-послуги, цифрове фото і т.п.). Активний розвиток франчайзингу спостерігається в автомобільному бізнесі ("Шкода","Деу моторз"- виробничий франчайзинг; "Дженерал моторз", "Міцубіші", "Фольксваген" - товарний франчайзинг); у туристичному бізнесі ("Галопом по Європах","Соната-Тревел" та ін.); у виробництві одягу та взуття ("Mexx","Hugo Boss","Воронін","Carlo Pazolini" та ін.); у готельному бізнесі ("Hilton","Mariott","Radisson SAS","Inter-Continental", "Hyatt International" та ін.); у фітнесі ("Sport Life","Планета-фітнес"); у консалтингу (1С) тощо.

У роботі акцентовано увагу на тому, що в Україні після вітчизняних найбільше франчайзерів представлено з країн Європи (20%), країн СНД, зокрема Росії (10%), США (4%) та інших країн світу. У більшості випадків ці компанії відкривають власні точки і поки що не дійшли до рівня продажі мастер-франшиз на території України або побудови повноцінної франчайзингової мережі. На думку автора, це пов'язано з відмінностями, які існують в менталітеті підприємця і споживача на Заході й в Україні. Практично на вітчизняному ринку, окрім західних популярних брендів, переважно функціонують російські франчайзери, які за менталітетом є досить близькими до вітчизняних франчайзерів. Російським франчайзерам набагато легше виходити на український ринок, ніж західним, оскільки вимагається мінімальна адаптація франчайзингового пакету.

Показано, що темпи зростання франчайзингу стримуються недосконалістю нормативного забезпечення. Його аналіз свідчить про відсутність чіткого законодавчого обґрунтування таких відносин, а ті норми, що існують, є досить суперечливими. Операції франчайзингу в нашій країні отримали нормативне закріплення відносно недавно, з набуттям 1 січня 2004 року чинності Цивільним кодексом (ЦК) України (глава 76) і Господарським кодексом (ГК) України (глава 36). Однак окремі істотні положення франчайзингових відносин у цих документах або не розкриті, або взагалі відсутні. Так, жодне з положень розділу ЦК України про комерційну концесію не регламентує найбільш "критичний" етап відносин майбутніх сторін - переддоговірний етап, коли потенційний франчайзер зобов'язаний повідомити потенційному франчайзі вичерпну і правдиву інформацію про своє підприємство і, головне, дати франчайзі реальне уявлення про можливості, що принесе йому укладання договору франшизи. Законодавством визначено форми винагород, які сплачуються правовласнику користувачем - одноразовий (паушальний) платіж, роялті, комбіновані платежі, однак не розкрито їх економіко-правовий зміст.

Зазначене свідчить про потребу подальшого вдосконалення національного законодавства як в уточненні назви (франчайзинг, а не комерційна концесія) і змісту цього типу правовідносин, так і в частині захисту майнових прав правовласника та користувача. У роботі пропонується визначення терміну "роялті" як винагороди за використання чи надання права використання об'єктів інтелектуальної власності (ОІВ), що сплачується особою, яка набула право використовувати ОІВ за договором, особі, якій належать виключні майнові права інтелектуальної власності на підставах, визначених ЦК та іншими законами.

Показано, що недосконалість нормативно-правового забезпечення франчайзингу в Україні є не єдиною перешкодою для його розвитку. До недоліків слід віднести також досить тісний зв'язок і залежність, яка регламентована умовами укладеного договору, між франчайзером і франчайзі. Це не дає можливості франчайзі самостійно розвиватися, обмежує його творчу ініціативу, оскільки за умов невиконання зобов'язань франчайзі може бути звинувачений у недобросовісності із застосуванням відповідних економічних санкцій. Але загалом франчайзингова система має більше переваг, ніж недоліків, тому й стрімкий розвиток франчайзингу в усіх країнах світу є характерною тенденцією в умовах розвитку економік країн сьогодення. Серед його переваг слід назвати такі: залучення підприємців, які створюють нові робочі місця і збільшують податкові надходження до бюджету; франчайзинг відкриває можливості швидкого розширення на новому ринку і зміцнення своєї репутації на існуючому ринку; франчайзинг відкриває для споживача можливість більше дізнатися про продукт і послуги; для України франчайзинг дає нові знання щодо ведення бізнесу, нові технології, новації, інвестиції.

У третьому розділі "Вдосконалення організаційно-економічних методів впровадження франчайзингу" з метою формування законодавчої бази у сфері франчайзингу в Україні проаналізовано характеристики законодавства у країнах ЄС, США, Канаді, Мексиці, Бразилії, Російській Федерації та інших країнах СНД; визначено можливі шляхи вдосконалення організаційно-економічних методів впровадження технологій на основі франчайзингу в Україні; науково обґрунтовано основні проблеми, що перешкоджають розвитку франчайзингу; комплексно розкрито особливості розвитку франчайзингу в Україні.

У розділі зазначено, що захист економічних інтересів франчайзі залишається одним із головних завдань правового регулювання франчайзингу, оскільки і після укладання договору франшизи становище франчайзі залишається досить вразливим. Правове регулювання відносин франчайзингу в Україні багато в чому має на меті вирівняти баланс можливостей сторін у договорі. У країнах, де відсутнє спеціальне законодавство про франчайзинг, для захисту франчайзі використовуються традиційні принципи "добросовісності", "справедливості", "доброї волі", "чесної ділової практики" і т.п., що зафіксовані в загальному цивільному чи договірному законодавстві.

Активна законодавча робота щодо врегулювання діяльності у сфері франчайзингу почалася в Україні у 2001 р., коли Кабінетом Міністрів України було внесено до Верховної Ради України проект Закону України "Про франчайзинг". Метою проекту було законодавче врегулювання відносин між суб'єктами господарювання щодо передачі прав на використання в господарській діяльності комплексу виключних прав власника на фірмове найменування, комерційну інформацію, ноу-хау тощо. Однак внаслідок прийняття ЦК України, в якому врегульовано лише окремі положення франчайзингу, роботу над законопроектом було призупинено. Водночас залишились не врегульованими багато організаційно-економічних питань, зокрема: які ліцензії можна передавати за договором комерційної концесії (франчайзингу), який порядок їх оформлення та реєстрації. Так Проектом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо державної реєстрації договорів комерційної концесії)" (реєстр. № 2334 від 07.04.08 р., н.д. О.Б.Фельдман) передбачено, зокрема, внесення змін до Цивільного та Господарського кодексів України щодо державної реєстрації договорів комерційної концесії центральним органом виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності. Законодавство з франчайзингу має містити чіткий перелік обмежень сторін при виконанні підприємницької діяльності відповідно до договору франчайзингу.

Показано, що необхідність розробки та прийняття Закону України "Про франчайзинг" стає ще більш актуальною. Від якості його розробки та ефективності застосування залежатиме практичний розвиток франчайзингових мереж та їх роль в інноваційному розвитку економіки України.

З розвитком міжнародного науково-технічного співробітництва України з промислово розвиненими країнами набувають особливої актуальності й вимагають комплексного регулювання питання, пов'язані з купівлею-продажем технологій, що включають передачу знань, науково-технічного, комерційного і управлінського досвіду (ноу-хау). В Україні термін ноу-хау вживається у Законах України "Про іноземні інвестиції", "Про інвестиційну діяльність", "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій", у міжнародних торгових договорах між Україною і США, Європейським Співтовариством, в конвенціях про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна, у підзаконних актах Кабінету Міністрів, міністерств і відомств. Однак чіткого нормативного визначення його у національному законодавстві немає. Реалізація ноу-хау як усередині країни, так і за її межами має здійснюватися за ліцензійними угодами (звичайними чи супутніми) із забезпеченням строгого режиму його використання контрагентами і запобіганням неправомірного його використання як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Аналіз міжнародної практики регулювання ноу-хау свідчить про необхідність нормативного закріплення його основних положень на національному рівні, розробки і прийняття спеціального Закону України "Про охорону прав на комерційну таємницю".

У дисертаційній роботі також звертається увага на законодавчу невизначеність особливостей оподатковування франчайзингу, який, відповідно до договору, може поєднувати кілька господарських операцій (наприклад рекламну підтримку, продаж устаткування, сировини, товарів зі знижками, передачу прав на об'єкти інтелектуальної власності, лізинг основних коштів і т.п.). Кожна така операція в рамках договору франчайзингу має свої особливості оподатковування. Необхідно враховувати також існуючі міжнародні та двосторонні договори про уникнення подвійного оподаткування.

Таким чином, шлях франчайзингу в Україні поки досить складний, умови для роботи франчайзингових підприємств поступово створюються, але дуже повільно. У роботі доводиться, що основними проблемами розвитку франчайзингу в нашій країні є:

а) економічні проблеми (франчайзинг - економічний інструмент, і для його впровадження необхідні відповідні економічні передумови, які в Україні не сформувалися взагалі або частково. До даних проблем відносяться нестабільність розвитку економіки; складність отримання кредитів для створення стартового капіталу);

б) організаційно-правові проблеми. Хоча франчайзинг - це економічний інструмент і його проблеми в першу чергу слід шукати у сфері економіки, проте в Україні не регламентовано конкретним законом розвиток франчайзингових відносин. Ці проблеми пов'язані з практично повною відсутністю правового забезпечення франчайзингу в Україні;

в) соціально-психологічні проблеми. Економічні та організаційні проблеми франчайзингу, природно, дуже важливі, але не меншою мірою стримують розвиток франчайзингу соціально-психологічні проблеми. Перше, з чим стикаються організатори франчайзингових систем в Україні - це відсутність власне вітчизняного досвіду франчайзингу і занепокоєння підприємців - потенційних франчайзі стосовно провалу у франчайзинговій системі в цілому. Посилання на зарубіжний досвід сприймається, як правило, досить скептично, і на нього слідує заперечення, що не весь західний досвід працює в Україні, особливо в сучасних кризових умовах і при значному рівні корупції. Вирішити цю проблему можна тільки шляхом детального збору, аналізу і узагальнення власного досвіду франчайзингу як у вітчизняних системах, так і за участю іноземного капіталу, причому як успішних, так і невдалих;

г) серйозною перешкодою для поширення франчайзингу в нашій країні є традиційна зневага до прав інтелектуальної власності.

Загалом виконане дисертаційне дослідження показує, що на сьогодні франчайзинг в Україні знаходиться ще на початковому етапі свого розвитку, проте останнім часом досить інтенсивно розвивається. Для українського франчайзингу всупереч кризовим явищам в економіці 2008 рік виявився досить успішним. За даними Асоціації франчайзингу України на сьогодні в нашій країні функціонує близько 100 франчайзингових мереж (для порівняння: у США їх кількість складає більше 1500, у Франції - більше 750, в Італії - близько 700). При цьому на кінець 2008 року в Україні було зареєстровано 380 франчайзерів, що на 26% більше, ніж в попередньому, і майже у 8 разів більше, ніж у 2001 році. Понад 33000 торгових точок у своїй діяльності використовують елементи франчайзингу, що на 85% більше, ніж в 2007 році.

Проте дуже успішні приклади використання франчайзингу в Україні залишаються все ще досить рідкісними, хоча в останні роки їх кількість зростає. Водночас в роботі зазначається, що розвиток франчайзингу в Україні стримується низкою чинників, основними з яких є: недосконалість законодавчої бази, відсутність у вітчизняних підприємців досвіду роботи в рамках франчайзингу, недобросовісне ставлення до виконання договірних зобов'язань і чужої інтелектуальної власності, низький рівень розвитку банківського кредитування.



ВИСНОВКИ

У дисертації розв'язано важливу науково-практичну проблему використання методів впровадження нових технологій на основі франчайзингу як відносно нового явища в економіці.

Франчайзинг - явище багато в чому специфічне. Особливість цієї форми підприємництва в тому, що підприємства, які працюють за договором франчайзингу, хоча й мають юридичну самостійність, по суті є частиною єдиної системи. Таким чином, франчайзинг, з одного боку, допомагає уникнути складнощів, пов'язаних з функціонуванням незалежного малого бізнесу, а з іншого, породжує проблеми, властиві будь-якій корпоративній структурі. Тому, якщо стоїть вибір, звертатися до франчайзингу чи ні, слід знати, що через подібну подвійність будь-який з плюсів франчайзингу може обернутися мінусом, якщо розглянути його з іншої точки зору.

Результати проведеного дослідження характеризуються науковою новизною, мають теоретико-методологічне й практичне значення. На їх підставі можна зробити такі узагальнені висновки:

1. Франчайзинг в сучасний період зарекомендував себе як інноваційна форма міжнародного трансферу технологій та є однією з поширених форм проникнення компаній на світовий ринок товарів і послуг.

Організаційно-економічні методи впровадження нових технологій на основі франчайзингу розкриті через види франчайзингу, які найбільше застосовуються на практиці. Існують такі найбільш розповсюджені види франчайзингу, як товарний, виробничий, сервісний і діловий, які історично змінювали один одного. Франчайзинг можна класифікувати, виходячи з критеріальних ознак.

Залежно: (а) від товарів, що збуваються, виділяють промисловий, товарний, з послуг, з торговельних марок і комерційних найменувань; (б) від статусу франчайзі - трудовий, інвестиційний; (в) від характеру підприємницької діяльності - збутовий, транспортний, швидкого харчування; (д) від території, на якій застосовується франчайзинг - міжнародний, територіальний або національний; (ж) від наявності або відсутності прямих відносин між франчайзером і франчайзі - прямий або непрямий франчайзинг; (з) необхідно також виділити комбінаційний франчайзинг, що не підпадає ні під один із запропонованих критеріїв, однак вживається досить широко. Але разом з тим зазначимо, що існує ще ряд інших класифікацій франчайзингу. Тобто організаційно-економічними методами впровадження франчайзингу можуть бути будь-які нові методи, які є найбільш вигідними для сторін.

Основними властивостями франчайзингу як форми міжнародного трансферу технологій є такі: франчайзер розробляє, випробує і впроваджує визначений підприємницький формат; франчайзер навчає франчайзі всім методам і способам роботи франчайзингової системи; відбувається постійний контакт між сторонами договору; використання франчайзі відомої торгової марки; як правило, франчайзі є власником франчайзингового підприємства; сплата винагороди франчайзеру.

Основними характерними рисами, які прийнятні для франчайзингу, є: 1) наявність відомої торгової марки; 2) наявність системи (ноу-хау) або особливого методу ведення бізнесу; 3) надання права користування торговою маркою і системою; 4) виплата франчайзі визначеної винагороди франчайзеру за користування цією торговою маркою і системою; 5) інвестування франчайзі власних або позикових коштів у франчайзингове підприємство, яким він володіє.

2. Світовий досвід структурних змін в економіках країн за рахунок впровадження франчайзингу свідчить, що на даний час франшиза активно використовується більш ніж у 80 країнах світу. Найактивніші позиції франчайзинг займає у США (щорічний валовий дохід більш ніж 800 тис. франчайзингових підприємств перевищив 1 трильйон американських доларів), Австралії (90% підприємств швидкого обслуговування працюють на умовах франшизи), Канаді, Франції, Німеччині, Японії, Великобританії тощо. Кожні 8 хвилин в світі створюється один франчайзі, перш за все тому, що ефективність таких компаній удвічі вища ефективності звичайних підприємств. Світова практика доводить, що за 5 років діяльності на ринку виживають 23% приватних підприємств, а після 10 років - лише 18%, тоді як серед франчайзингових підприємств за 5 років розпадаються лише 8 підприємств зі 100, а через 10 років - лише 10 зі 1000. За даними французьких економістів на сьогодні в Європейському Союзі більш ніж 10% роздрібних продаж здійснюються франчайзинговими компаніями.

3. У роботі показано, що найбільш поширеним франчайзинг є у сфері торгівлі і найменш присутнім - у сфері виробництва. Таке поширення франчайзингу у виробництві пов'язане з багатьма причинами, серед яких слід виділити наступні: 1) франчайзинг у сфері виробництва не є досить популярним загалом в усьому світі; 2) розвиток франчайзингу в Україні поки що не отримав такого широкого розповсюдження, як в інших країнах світу; 3) сфера виробництва в Україні знаходиться в занепаді (застаріла матеріально-технічна база, великий знос устаткування тощо); 4) інновації, що є характерними для виробничої сфери, супроводжуються більшим ризиком, ніж інші сегменти; 5) великі франчайзери поки що лише приглядаються до українського ринку й не поспішають на нього через політичну і економічну ситуацію в Україні.