Актуальність теми. Підвищення ефективності функціонування аграрного сектора економіки, розв'язання соціальних проблем сільського населення, забезпечення комплексного та сталого розвитку сільських територій пов'язані з удосконаленням процесів формування та використання персоналу сільгосппідприємств. Розвиток ринкових відносин в Україні вимагає дослідження кон'юнктури аграрного ринку робочої сили та його впливу на формування й ефективність використання персоналу сільгосппідприємств, удосконалення системи оплати праці, підвищення конкурентоспроможності робочої сили на аграрному ринку. Потребують вирішення питання впливу демографічної ситуації та міграції сільського населення на формування персоналу сільськогосподарських підприємств, його кількісних та якісних характеристик в умовах розвитку ринку робочої сили.

В останні роки спостерігається зниження ефективності використання персоналу сільгосппідприємств, зменшення рівня їх працезабезпеченості, скорочення виробництва трудомістких видів продукції. Незважаючи на підвищення номінальної заробітної плати персоналу, рівень доходів сільського населення залишається меншим за доходи міського населення, а середньомісячна заробітна плата персоналу нижче середнього рівня по інших видах економічної діяльності.

Теоретичні та прикладні аспекти дослідження ринку робочої сили, формування та використання персоналу підприємств висвітлено у наукових розробках зарубіжних учених-економістів: Г. Беккера, Г. Боуена, Р. Еренберга, Дж.М. Кейнса, К. Маркса, В.Ф. Машенкова, С.Г. Струмиліна, Т. Шульца, а також вітчизняних учених-економістів: В.Г. Андрійчука, Д.П. Богині, О.А. Бугуцького, О.А. Грішнової, В.С. Дієсперова, В.К. Горкавого, Г.І. Купалової, Е.М. Лібанової, Л.І. Михайлової, В.І. Лишиленка, Т.І. Олійник, А.Д. Чикуркової, В.Й. Шияна, К.І. Якуби, В.В. Ярової й ін. Недостатньо дослідженими залишаються питання сутності категорії "персонал сільськогосподарських підприємств", її ролі та місця у системі соціально-трудових категорій, впливу ринку робочої сили на формування персоналу сільгосппідприємств, визначення меж конкурентного поля та способів його розширення. Важливість цих питань і обумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на кафедрі економіки підприємства Харківського національного аграрного університету ім.В. В. Докучаєва згідно з планами науково-дослідних робіт за темами "Відтворення та підвищення ефективності використання виробничо-ресурсного потенціалу АПК" (номер державної реєстрації 0102U001835), а також за темою "Формування, оцінка та підвищення ефективності використання виробничого аграрного потенціалу в умовах сталого розвитку" (номер державної реєстрації 0107U005810). Роль автора полягала у дослідженні процесів формування персоналу сільгосппідприємств і визначенні шляхів підвищення ефективності його використання в умовах розвитку ринку робочої сили.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування та розробка теоретичних і практичних рекомендацій щодо формування й ефективного використання персоналу сільгосппідприємств з урахуванням умов сучасного розвитку аграрного ринку робочої сили. Відповідно до мети було визначено такі завдання:

§ уточнити сутність соціально-економічної категорії "персонал сільськогосподарських підприємств", її місце у механізмі формування та використання персоналу підприємств в умовах розвитку ринку робочої сили;

§ систематизувати показники використання персоналу сільгосппідприємств;

§ з'ясувати вплив ринку робочої сили на забезпеченість сільськогосподарських підприємств персоналом;

сільськогосподарський ринок робоча сила

§ визначити вплив демографічної ситуації на кон'юнктуру аграрного ринку робочої сили та на процеси формування персоналу сільгосппідприємств;

§ визначити межі конкурентного поля аграрного ринку робочої сили на регіональному рівні й окреслити напрями їх розширення;

§ розробити прогноз кон'юнктури аграрного ринку робочої сили як основи забезпечення ефективної зайнятості персоналу сільгосппідприємств;

§ визначити рівень та обґрунтувати можливості підвищення ефективності використання персоналу сільськогосподарських підприємств за рахунок удосконалення галузевої структури витрат праці;

§ дослідити матеріальну основу й удосконалити методичний підхід до нарахування заробітної плати персоналу сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом дослідження є формування та використання персоналу сільськогосподарських підприємств в умовах розвитку ринку робочої сили.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і прикладних аспектів формування й ефективного використання персоналу сільськогосподарських підприємств в умовах розвитку ринку робочої сили.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання економічних процесів, комплексний системний підхід до вивчення економічних явищ і процесів, базові положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем теорії та практики вдосконалення економічних відносин з використання робочої сили в аграрному секторі, системного аналізу формування та використання персоналу у ринкових умовах.

Для вивчення об'єкта дослідження й окремих його складових використовувалися такі методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення підходів до визначення категорії "персонал", її місця у сукупності соціально-економічних і трудових категорій, показників використання персоналу; формулювання висновків); факторного аналізу (дослідження впливу факторів на показники продуктивності праці й ефективності використання персоналу); статистико-економічний (аналіз використання персоналу та впливу розвитку ринку робочої сили на формування персоналу підприємства); монографічний (вивчення теоретичних основ, критеріїв і показників використання персоналу); демографічного прогнозування (визначення перспективної чисельності сільського населення Харківської області та зайнятості); економіко-математичного моделювання (оптимізація галузевої структури витрат праці на досліджуваному підприємстві).

Інформаційною базою дослідження були фундаментальні розробки вітчизняних і зарубіжних учених, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету міністрів України, міністерства соціальної політики України, інші нормативно-правові акти з питань розвитку агропромислового комплексу та соціальної сфери. У процесі дослідження було використано дані Державного комітету статистики України, статистичних збірників Інституту аграрної економіки УААН, Харківського обласного управління статистики, статистичну звітність сільгосппідприємств Харківської області.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності формування та використання персоналу сільгосппідприємств в умовах розвитку ринку робочої сили. Наукова новизна конкретизується у таких положеннях:

уперше:

§ визначено межі конкурентного поля аграрного ринку робочої сили на регіональному рівні та можливості їх розширення за умови підвищення заробітної плати персоналу сільськогосподарських підприємств;

удосконалено:

§ методичний підхід до визначення рівня заробітної плати персоналу сільськогосподарських підприємств, який, на відміну від існуючих підходів, базується на врахуванні темпів зростання обсягів виробництва чистої продукції, підвищення ефективності виробництва й ефективності праці;

дістали подальшого розвитку:

§ визначення сутності економічної категорії "персонал сільськогосподарських підприємств" розглядається як основний штатний склад постійних, сезонних і тимчасових працівників, які мають певну компетенцію, поєднують здібності та мотивацію кожного співробітника, визначають поведінку у рамках організації, згодні працювати за рівня оплати праці, запропонованого роботодавцем;

§ встановлення взаємозв'язку споріднених категорій: "персонал", "робоча сила", "трудові ресурси", "трудовий потенціал", які характеризують усі етапи формування та використання персоналу сільськогосподарських підприємств в умовах ринку робочої сили;

§ класифікація показників використання персоналу підприємства, яка, на відміну від існуючих класифікацій, об'єднує показники у три групи: забезпеченість підприємств персоналом; використання персоналу; технічне озброєння праці персоналу;

§ узагальнення принципів сегментації аграрного ринку робочої сили у відповідності до сучасного етапу його розвитку та вимог оптимізації формування персоналу сільськогосподарських підприємств;

§ обґрунтування напрямів оцінки перспективної спеціалізації на основі розширеного відтворення з урахуванням соціально-економічних факторів (створення нових робочих місць і підвищення рівня оплати праці персоналу), за якої критерієм оптимізації виступає максимум чистої продукції;

§ прогнозування чисельності сільського населення та кон'юнктури аграрного ринку робочої сили регіону на короткострокову перспективу, що є основою формування програми регулювання зайнятості населення.

Практичне значення одержаних результатів. Практична реалізація результатів дослідження сприятиме підвищенню ефективності формування та використання персоналу сільськогосподарських підприємств в умовах розвитку ринку робочої сили у сільській місцевості.

Результати дисертаційного дослідження розглянуто та прийнято до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 08-28-48 від 14.03.2011 р.). Методики дослідження та напрями підвищення ефективності використання персоналу сільгосппідприємств прийнято до впровадження Чугуївським районним управлінням агропромислового розвитку при Чугуївській районній державній адміністрації (довідка № 273101-18 від 13.11.2010 р.), в Агрофірмі "Надія" ТОВ Чугуївського району Харківської області (довідка № 14 від 14.02.2011 р.), ПСП "Родіна" Дворічанського району Харківської області (довідка № 187 від 17.02.2011 р.).

Результати дослідження використовуються у навчальному процесі у Харківському національному аграрному університеті ім.В. В. Докучаєва при викладанні дисциплін "Економіка праці й соціально-трудові відносини", "Економіка підприємства", "Економіка і соціологія праці" (довідка № 273 від 02.03.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом особистих розробок автора із формування та підвищення ефективності використання персоналу сільськогосподарських підприємств в умовах розвитку ринку робочої сили. Внесок автора у спільних публікаціях зазначено у загальному списку публікацій в авторефераті.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: „Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн" (м. Харків, 2005р.), "Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні" (м. Харків, 2006р.), "Аграрний форум - 2006" (м. Суми, 2006р.), "Концептуальні напрямки стратегічного розвитку нової аграрної політики України" (м. Луганськ, 2006р.), "Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства" (м. Харків, 2007р.), "Формування і функціонування аграрних ринків та їх інфраструктури" (м. Мелітополь, 2007р.), "Економічні, екологічні та соціальні проблеми сталого розвитку аграрного сектора економіки" (м. Харків, 2008р.), "Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения" (м. Бєлгород, 2009р.), "Ринкові трансформації та економічний механізм підвищення ефективності підприємств аграрного сектора" (м. Харків, 2009р.), "Ринкові трансформації в АПК та антикризове регулювання аграрного виробництва" (м. Мелітополь, 2010р.); на всеукраїнській науковій конференції молодих учених (м. Умань, 2006р.); на науково-методологічному семінарі "Формування та ефективне використання трудового потенціалу сільського господарства" (м. Харків, 2008р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження, які виносяться на захист, викладено у 13-ти наукових працях (загальний обсяг - 3,9 друк. арк.), із них дев'ять опубліковано у фахових виданнях (3,1 друк. арк.), у тому числі вісім одноосібних.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи - 300 сторінок, основний текст - 201 сторінка, містить 58 таблиць, 15 рисунків, 10 додатків на 57 сторінках. Список використаних джерел містить 204 найменування та розміщений на 19 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі "Теоретичні основи формування й ефективного використання персоналу сільськогосподарських підприємств" визначено сутність категорії "персонал сільськогосподарських підприємств" та її взаємозв'язок з іншими спорідненими категоріями; проаналізовано й узагальнено систему показників використання персоналу підприємств; розглянуто основні теоретичні питання визначення сутності поняття "ринок робочої сили", механізм його функціонування та впливу на забезпеченість сільськогосподарських підприємств персоналом.

Персонал сільськогосподарських підприємств ми визначаємо як основний штатний склад постійних, сезонних і тимчасових працівників, які мають певну компетенцію, поєднують здібності та мотивацію кожного співробітника, визначають поведінку у рамках організації, згодні працювати за рівня оплати праці, запропонованого роботодавцем.

Визначаючи місце категорії "персонал" у системі споріднених соціально-економічних категорій, які характеризують процеси формування та використання персоналу сільгосппідприємств у ринкових умовах, слід виходити з того, що робоча сила кожної окремої людини формує усю сукупність трудових ресурсів, проте лише задіяні у виробництво у сільгосппідприємствах трудові ресурси вважаються персоналом (рис.1). Трудовий потенціал - категорія, яка поряд із кількісними характеристиками, дає якісну оцінку різних рівнів формування та використання персоналу підприємства.

Формування персоналу сільгосппідприємств має здійснюватися з урахуванням умов розвитку ринку робочої сили. Ринок робочої сили ми розглядаємо як систему соціально-економічних відносин щодо обміну індивідуальної здатності до праці на фонд життєвих благ, необхідних для її розширеного відтворення, та розміщення працівників у системі суспільного поділу праці. Одним із способів забезпечення ефективного функціонування ринку робочої сили є створення умов для розвитку його інфраструктури: бірж праці; центрів зайнятості, підготовки та перепідготовки персоналу; фондів зайнятості; відділів менеджменту з персоналу підприємств; міграційних центрів. Оцінку розвитку ринку робочої сили необхідно здійснювати в умовах його сегментації, основними критеріями якої є: територіальний (географічний); з точки зору ланки суспільного виробництва; за функціональними ознаками товару; за принципами: професійно-кваліфікаційним, демографічним, соціальним, часовим, освітнім; за кількісним співвідношенням покупців і продавців товару "робоча сила". Вплив розвитку ринку робочої сили полягає в узгодженні пропозиції робочої сили та потреб сільськогосподарських підприємств у персоналі відповідної кваліфікації. Результатом функціонування аграрного ринку робочої сили має стати розширення меж його конкурентного поля.

Рис.1. Схема формування та використання персоналу сільськогосподарських підприємств*

* Джерело: розробка автора

Для обґрунтування необхідності підвищення ефективності формування та використання персоналу сільськогосподарських підприємств нами було узагальнено показники його використання в три групи: забезпеченість підприємств персоналом; використання персоналу; технічне озброєння праці персоналу. Перша група характеризує наявність персоналу та його рух, друга група - інтенсивність (використання фонду робочого часу, сезонність використання персоналу) й ефективність використання персоналу (продуктивність та ефективність праці), третя група показників дозволяє проаналізувати оптимальність співвідношення оснащеності праці та чисельності персоналу підприємства.

У другому розділі "Стан аграрного ринку робочої сили, формування та ефективність використання персоналу сільськогосподарських підприємств" проаналізовано демографічну основу формування персоналу сільгосппідприємств, зміни кон'юнктури ринку робочої сили регіону; досліджено забезпеченість сільгосппідприємств персоналом та ефективність його використання; розглянуто структуру доходів персоналу та рівень оплати праці.

Зміна чисельності сільського населення, режиму його відтворення, статево-вікового складу, професійно-кваліфікаційного рівня впливає на формування персоналу сільгосппідприємств. У Харківській області склалася загрозлива демографічна ситуація, яка характеризується зменшенням чисельності сільського населення. На 1.01.2010 р. вона становила 555,0 тис. осіб - на 18,1 % менше, ніж у 1990 р. Щороку середнє скорочення чисельності сільського населення становило 6,0 тис. осіб, а темпи скорочення - 1,0 %. Головною причиною скорочення є природний рух населення. Рівень смертності за період 1990-2009 рр. коливається в межах 17-22 ‰. Рівень народжуваності змінювався протягом досліджуваного періоду: у 2001 р. коефіцієнт народжуваності знизився до 7,2 ‰, згодом відбулося поступове його збільшення до 10,0 ‰.

Диспропорція у статево-віковій піраміді сільського населення обумовлена звуженим типом відтворення населення в останні десятиліття. Відбувається демографічне старіння сільського населення. На 1.01.2010 р. демографічне навантаження непрацездатними на 1000 працездатних становило 761 осіб. Навантаження особами пенсійного віку було майже удвічі більшим, ніж особами у віці до 14 років. Проте темпи зниження навантаження особами у віці, молодшому за працездатний, були вищими, що у майбутньому буде підставою збільшення демографічного навантаження працездатного сільського населення.

Загальний аналіз демографічної ситуації на селі свідчить про те, що у перспективі очікується зменшення приросту трудових ресурсів села, а це позначиться на процесах формування персоналу сільгосппідприємств.

Зменшення чисельності населення у сільській місцевості Харківської області, його поступове старіння стали причиною зниження економічної активності сільського населення. Наприкінці 2009 р. чисельність сільського економічно активного населення зменшилася на 50,1 тис. осіб і склала 281,8 тис. У 2009 р. лише 68,0 % сільського населення у віці 15-70 років були основою формування пропозиції на ринку робочої сили, а відповідно і персоналу сільгосппідприємств. Спад виробництва та згортання соціальної інфраструктури на селі призвели до зростання чисельності безробітних у 2009 р. до 15,6 тис. осіб, що у 19,5 раза перевищувало рівень 2003 р. Кількість зайнятого населення у сільській місцевості області зменшилася на 64,9 тис. осіб.

Рівень зайнятості сільського населення області знизився до 64,2 % у 2009 р., а рівень безробіття, за методологією МОП, навпаки, збільшився до 5,5 %, причому за всіма віковими групами. Обсяги вивільнення працівників із сільського господарства, мисливства, лісового та рибного господарства зменшилися з 1509 осіб у 2003 р. до 177 осіб у 2009 р., що свідчить про певну стабілізацію на аграрному ринку робочої сили. За сприяння обласного та районних центрів зайнятості в області відбувалося працевлаштування громадян, не зайнятих трудовою діяльністю. У 2009 р. чисельність працевлаштованих становила 9,1 тис. осіб, що свідчить про активну діяльність інфраструктури ринку робочої сили на селі. Але через незначний попит на робочу силу та постійне його зниження у головній сфері зайнятості сільського населення не можна забезпечити робочими місцями таку чисельність безробітних села. За останні шість років незадоволений попит на робочу силу у сільському та лісовому господарстві, риборозведенні та рибальстві скоротився на 75,9 % і становив у 2009 р. лише 205 вільних робочих місць, причому серед кваліфікованих працівників навантаження на одне вільне робоче місце було найбільшим серед усіх професійних груп - 130 осіб.

Сезонність використання персоналу сільгосппідприємств, низький рівень оплати праці та незадовільний стан соціальної сфери села є причинами плинності персоналу. У 2009 р. вибуло із сільського господарства 52,5 % середньооблікової кількості штатних працівників, прийнято було 49,8 %. Проте загальний коефіцієнт плинності персоналу у 2009 р. становив 2,7 %, що також свідчить про процеси скорочення потреби у персоналі.

За період 1995-2009 рр. чисельність зайнятих у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві зменшилася з 279,3 тис. осіб до 125,4 тис. (9,9 % усього зайнятого населення області). Чисельність найманих працівників становила 42,8 тис. осіб - 34,1 % усіх зайнятих у галузі. Щороку чисельність зайнятих зменшувалась у середньому на 10,4 тис. осіб.

За період 2001-2009 рр. працезабезпеченість сільгосппідприємств області скоротилася з 54,3 особи на 1000 га сільгосугідь до 23,8 особи, що пов'язано зі скороченням обсягів виробництва насамперед трудомістких видів продукції. Групування сільгосппідприємств Харківської області у 2009 р. виявило таку закономірність: працезабезпеченість підприємства підвищується зі збільшенням його розміру (табл.1), а з підвищенням працезабезпеченості зростає інтенсифікація виробництва і як результат - збільшуються обсяги виробництва валової продукції з одиниці площі. У 2009 р. таке збільшення відбувалося більш низькими темпами, ніж приріст чисельності виробничого персоналу. Це свідчить про тенденцію зниження показника продуктивності праці підприємства поряд із загальним підвищенням чисельності персоналу, що пояснюється збільшенням у великих підприємствах частки тваринницької продукції, як найбільш трудомісткої.

Збільшення розміру підприємства супроводжується збільшенням частки тваринницької продукції у структурі виручки від реалізації. А оскільки виробництво цієї продукції на сьогодні є збитковим, знижується ефективність праці персоналу (розмір прибутку та чистої продукції на одного працівника) й ефективність діяльності підприємства поряд із збільшенням працезабезпеченості виробництва.

Організувати ефективне виробництво в умовах обмеженої кількості працівників можна лише за умови ефективного використання персоналу підприємства, а саме за рахунок підвищення продуктивності й ефективності праці. Тенденції зміни продуктивності праці за досліджуваний період були різними. Протягом 1990-2000 рр. продуктивність праці у сільгосппідприємствах знижувалася, що характеризується функцією:

y = 42737 - 9738,3 х,

де у - річна продуктивність праці, тис. грн, х - порядковий номер кожного п'ятирічного періоду. Протягом 2000-2009 рр. продуктивність праці зростала:

Таблиця 1

Вплив розміру сільськогосподарських підприємств* Харківської області на використання персоналу у 2009 р.

^*Сільськогосподарські підприємства, які звітують за ф. № 50-сг.

Джерело: розраховано за даними Головного управління статистики у Харківській області

у = 7988,2 + 5787,4 х,

де у - річна продуктивність праці, тис. грн, х - порядковий номер року. Коефіцієнти детермінації для функцій склали відповідно 0,862 і 0,942.

Зміна продуктивності праці у рослинництві та тваринництві мала аналогічні тенденції. У 2009 р. показник продуктивності праці збільшився порівняно з 1990 р. на 79,7 %, а порівняно з 2000 р. - у чотири рази. Причому зменшення на 61,1 % обсягів виробництва валової продукції спричинило зниження рівня продуктивності праці у 2,8 раза, а скорочення чисельності персоналу на 78,3 %, навпаки, підвищило цей рівень у 3,6 раза. Така тенденція свідчить про загальне зниження продуктивності праці. Причому не було виявлено залежності між продуктивністю й ефективністю праці персоналу у сільгосппідприємствах області у 2009 р. З підвищенням продуктивності праці ефективність праці персоналу (розмір прибутку та чистої продукції на одного працівника) не підвищувалася. Це пояснюється низькими цінами на сільгосппродукцію, які не покривали витрат на її виробництво і відповідно знижували ефективність праці персоналу.

Існуюча структура витрат на виробництво сільгосппродукції є недосконалою, адже спостерігалося послаблення дії фактора матеріального стимулювання працівників: витрати на оплату праці зменшилися з 30,6 % у 1990 р. до 9,9 % у 2009 р. На зменшення їх питомої ваги у структурі витрат вплинули: випереджаюче порівняно з оплатою праці зростання цін на спожиті матеріальні ресурси (матеріальні витрати зросли з 51,4 % до 68,9 %); збільшення частки робіт і послуг, виконуваних сторонніми організаціями (з 7,0 % до 17,9 %); зростання продуктивності праці з одночасним підвищенням рівня фондоозброєності.

Групування сільгосппідприємств Харківської області за їх розміром у 2009 р. свідчить про пряму залежність між рівнем оплати праці персоналу та продуктивністю праці, а також ефективністю використання персоналу. Проте темпи зростання оплати праці значно перевищували темпи підвищення продуктивності праці. Отже, у 2009 р. організація оплати праці у значній кількості сільгосппідприємств Харківської області була неефективною, адже заробітна плата не виконувала своєї основної функції - мотивуючої. Структура фонду заробітної плати на підприємствах також свідчить про слабку мотивацію праці персоналу, що у майбутньому може спричинити зниження ефективності використання персоналу.

У третьому розділі "Основні напрями формування та підвищення ефективності використання персоналу сільськогосподарських підприємств в умовах розвитку ринку робочої сили" здійснено прогнозування чисельності сільського населення регіону й основних елементів аграрного ринку робочої сили, обґрунтовано доцільність оптимізації галузевої структури витрат праці сільгосппідприємств, яка є чинником підвищення соціально-економічної ефективності використання персоналу, визначено межі конкурентного поля ринку робочої сили сільгосппідприємства та можливості їх розширення, запропоновано методичний підхід до визначення рівня заробітної плати персоналу сільгосппідприємств.

Прогнозування чисельності населення методом вікових пересувань показало, що за умови збереження тенденцій демографічних процесів чисельність сільського населення Харківської області на початку 2012 р. становитиме 549,1 тис. осіб, 2015 р. - 534,3 тис. осіб, у тому числі економічно активного населення, яке складає пропозицію робочої сили, - відповідно 264,0 тис. осіб і 256,0 тис. Попит на робочу силу у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві зменшиться до 101,8 тис. осіб - на 18,9 %, причому за рахунок зменшення чисельності зайнятих на 19,0 %. Це свідчить про збереження праценадлишкової кон'юнктури аграрного ринку робочої сили. Прогноз щодо його основних компонентів є основою формування державних програм зайнятості сільського населення, створення та виконання яких має стати завданням інститутів ринку.

За визначенням конкурентного поля на аграрному ринку робочої сили у Харківській області у 2009 р., сільгосппідприємства забезпечували роботою 28,9 тис. осіб, причому 9,7 тис. осіб одержували заробітну плату на рівні мінімальної. При підвищенні ж заробітної плати усього персоналу підприємств до середнього рівня по сільському господарству (1310 грн) кількість робочих місць скоротилася до 4,8 тис. через низьку платоспроможність роботодавців і незгоду висококваліфікованих спеціалістів із запропонованим рівнем заробітної плати у сільгосппідприємствах. Підвищення заробітної плати до середнього рівня в інших галузях економіки (1804 грн у 2009 р.) дозволило б залучити більшу кількість персоналу (понад 28,9 тис. осіб) до сільгосппідприємств області. Зростання конкурентоспроможності сільгосппідприємств з точку зору ринку робочої сили сприятиме скороченню безробіття у сільській місцевості, а також залученню персоналу вищої кваліфікації у виробничий процес.

Підвищення заробітної плати персоналу у сільгосппідприємствах Харківської області сприяє підвищенню продуктивності й ефективності праці. Проте у ринкових умовах завдання полягає не просто в узгодженні темпів зростання оплати праці й її продуктивності, а у забезпеченні залежності оплати праці від її ефективності. Таким показником може бути розмір фактично виробленої чистої продукції на одного середньорічного працівника. Застосування системи оплати праці від чистої продукції сприяє раціональному витрачанню виробничих ресурсів, дозволяє знижувати собівартість продукції, підвищувати заробітки працівників, збільшувати прибуток. Проте прибуток, який є основним джерелом додаткових виплат працівникам сільгосппідприємств за кінцеві результати їх роботи, недостатній для здійснення доплат при впровадженні системи оплати від чистої продукції в сучасних умовах. Майже в усіх досліджуваних підприємствах області розрахунковий обсяг заробітної плати від чистої продукції виявився нижчим за фактичний її розмір, обчислений за тарифною системою оплати праці. Тому для збиткових підприємств найбільш доцільно застосовувати тарифну систему оплати праці.

У прибуткових підприємствах показниками регулювання розмірів фонду оплати праці мають бути темпи зростання обсягів виробництва товарної та чистої продукції, підвищення ефективності виробництва й ефективності праці, зниження витрат усіх видів ресурсів на виробництво продукції. Сутність запропонованого нами методичного підходу до визначення рівня заробітної плати персоналу сільгосппідприємств полягає у врахуванні прямопропорційної залежності між обсягами виробництва продукції (з якомога меншими витратами) й ефективністю виробництва: за більшого обсягу виробництва більшою є його ефективність, і чим більше обсяг виробництва чистої продукції з якомога меншими витратами живої праці (фонд оплати праці), тим більше коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягів виробництва чистої продукції та фондів оплати праці.

Для визначення розміру збільшення (зменшення) фонду оплати праці підприємств доцільно використовувати коефіцієнт збільшення розміру оплати праці:

,

де - коефіцієнт збільшення розміру оплати праці;

- індекс ефективності виробництва;

- коефіцієнт співвідношення індексів чистої продукції і фонду оплати праці.

Основним принципом формування розмірів фонду оплати праці стали кінцеві результати господарювання, які регулюються як у бік збільшення, так і у бік зменшення, що підтверджується нашими розрахунками (табл.2). Індекс ефективності виробництва, який характеризує ступінь використання усіх ресурсів виробництва та збільшення на цій основі прибутку, визначається за формулою:

;

де - індекс ефективності виробництва;

, - обсяги виробництва товарної продукції відповідно у базисному та поточному (прогнозному) періодах, тис. грн;

, - собівартість реалізованої продукції відповідно у базисному та поточному (прогнозному) періодах, тис. грн.

Таблиця 2

Розмір збільшення (зменшення) фонду оплати праці сільськогосподарських підприємств* Харківської області**

^*Сільськогосподарські підприємства, які звітують за ф. № 50-сг.

** 2009 р. у порівнянні з 2008 р.

Джерело: розраховано за даними Головного управління статистики у Харківській області

Джерелом додаткових виплат є кошти, одержані за рахунок зниження собівартості. Такі кошти обов'язково будуть мати місце, якщо ефективність виробництва у звітному періоді перевищувати ефективність виробництва у базисному періоді, яка визначається зниженням витрат на одиницю реалізованої продукції у звітному році порівняно з базисним. У 2009 р. економія, одержана за рахунок зниження собівартості, у ПАОП "Промінь" Красноградського району становила 3937,6 тис. грн, а в Агрофірмі "Надія" ТОВ Чугуївського району - 2341,3 тис. грн.

Формування і функціонування аграрного ринку та ринку робочої сили в аграрному секторі нерозривно пов'язані з поділом праці, який здійснюється у формі спеціалізації підприємств на виробництві окремих видів продукції. Критерій оптимальності раціонального поєднання галузей має узгоджуватися з матеріальною заінтересованістю персоналу у результатах праці - особистою (оплата праці), колективною (прибуток підприємства), суспільною (попит на сільськогосподарську продукцію). З метою урахування особистих потреб персоналу сільгосппідприємств і вирішення соціальних проблем села критерієм оптимальності має бути максимум чистої продукції. Розширення у господарстві ефективних трудомістких галузей, розвиток допоміжних підприємств і промислів зменшить сезонність у використанні персоналу та підвищить рівень його заробітної плати.

Агрофірма "Надія" ТОВ Чугуївського району стала базовим підприємством, на прикладі якого для підприємств Харківської області було здійснено з використанням економіко-математичних методів моделювання оптимізацію галузевої структури на основі розширеного відтворення. Упровадження у виробництво розробленої нами моделі забезпечить поліпшення кінцевих результатів господарювання. Обсяги виробництва валової та товарної продукції господарства зростуть у 2012 р. у порівнянні з попередніми роками відповідно на 47,8 % і 35,5 %. Вартість чистої продукції та прибутку збільшиться відповідно на 74,6 % і 73,1 %. Тенденція позитивних змін зазначених показників обумовлена можливим розширенням галузі тваринництва, зокрема м'ясного скотарства та свинарства: обсяг чистої продукції та прибутку має зрости відповідно у 2,1 і 2,5 раза.

Показники річної ефективності праці, обчислені на основі чистої продукції та прибутку, зростуть відповідно на 13,5 % і 12,5 %, насамперед завдяки тенденції позитивних змін у рослинництві. У тваринництві ефективність праці знизиться з розширенням м'ясного скотарства та свинарства, які за своїми потенційними можливостями використання персоналу, на даний момент часу, поступаються молочному скотарству (табл.3).

Упровадження у виробництво прогресивних технологій вирощування сільгоспкультур, їх розміщення після запроектованих попередників дозволить знизити трудомісткість виробництва зернових у 2,9 раза, у тому числі кукурудзи на зерно - у чотири раза, соняшнику - на 19,1 %. Формування раціональної кормової бази, збалансованої за усіма поживними речовинами та мікроелементами, оптимізація витрат праці у тваринництві призведуть до зниження трудомісткості виробництва молока на 23,8 %, приросту ВРХ і свиней - відповідно на 33,7 % і 46,7 %. Значний приріст обсягів виробництва продукції тваринництва у 2012 р. у порівнянні з 2007-2009 рр. обумовить додаткове залучення 69-ти працівників.

Упровадження результатів розробленої економіко-математичної моделі сприятиме підвищенню рівня оплати праці персоналу на 42,9 %, у тому числі у рослинництві - на 13,7 %, у тваринництві - на 74,4 %. Соціальна ефективність за умови впровадження моделі у виробництво в Агрофірмі "Надія" ТОВ полягає у додатковому створенні робочих місць із відповідним рівнем заробітної плати.

Висновки

1. Персонал сільськогосподарських підприємств - це основний штатний склад постійних, сезонних і тимчасових працівників, які мають певну компетенцію, поєднують здібності та мотивацію кожного співробітника, визначають поведінку у рамках організації, згодні працювати за рівня оплати праці, запропонованого роботодавцем. Таке визначення дає

Таблиця 3

Показники річної продуктивності й ефективності праці в Агрофірмі "Надія" ТОВ Чугуївського району Харківської області

Джерело: розрахунки автора

можливість урахувати особливості використання персоналу сільгосппідприємств в умовах розвитку ринку робочої сили. Соціально-економічні категорії "персонал", "робоча сила", "трудові ресурси", "трудовий потенціал", "людський капітал", "кадри" не є тотожними: вони характеризують кожний конкретний етап формування та використання персоналу підприємства.

2. Показники використання персоналу сільгосппідприємств складають три групи: забезпеченість підприємств персоналом; використання персоналу; технічне озброєння праці персоналу. Перша група показників характеризує наявність персоналу підприємства, його структуру та рух, друга - інтенсивність та ефективність використання персоналу, третя - оснащеність праці персоналу підприємств.

3. Ринок робочої сили - це система соціально-економічних відносин щодо обміну індивідуальної здатності до праці на фонд життєвих благ, необхідних для розширеного відтворення робочої сили, та розміщення працівників у системі суспільного поділу праці. Аграрний ринок робочої сили потребує уточнення підходів до його сегментації, згідно з особливостями формування та використання персоналу сільгосппідприємств. Такими підходами мають бути: територіальний (географічний); з точки зору ланки суспільного виробництва; за функціональними ознаками товару; за принципами: професійно-кваліфікаційним, демографічним, соціальним, часовим, освітнім; за кількісним співвідношенням покупців і продавців товару "робоча сила". Функціонування ринку робочої сили в агарній сфері має забезпечувати розширення меж його конкурентного поля.

4. Формування персоналу сільгосппідприємств відбувається в умовах скорочення його демографічної основи. На 1.01.2010 р. чисельність сільського населення Харківської області становила 555,0 тис. осіб - на 18,1 % менше, ніж у 1990 р. Аграрний ринок робочої сили характеризувався зниженням рівня економічної активності сільського населення (до 68,0 % у 2009 р.), а рівень безробіття продовжував зростати. У 2009 р. рівень зайнятості становив 64,2 % і рівень безробіття, обчислений за методологією МОП, - 5,5 %. Чисельність зайнятих у сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві зменшилася з 379,3 тис. осіб до 125,4 тис. - на 9,9 % усього зайнятого населення Харківської області у 2009 р. За період 1995-2009 рр. чисельність найманих працівників скоротилася до 42,8 тис. осіб, що становило 34,1 % усіх зайнятих у галузі. Скорочення чисельності персоналу сільгосппідприємств супроводжувалося погіршенням його якісного складу, збільшенням питомої ваги працюючих пенсіонерів. Частка осіб з вищою освітою різних рівнів збільшилася до 27,8 %, проте навантаження серед кваліфікованих працівників сільського та лісового господарств - 130 осіб на одне вільне робоче місце було найбільшим серед усіх професійних груп.

5. Зменшення обсягів виробництва сільгосппродукції та зміна його структури стали причиною скорочення чисельності персоналу підприємств області та рівня їх працезабезпеченості з 54,3 осіб у 2001 р. до 23,8 осіб на 1000 га сільгоспугідь у 2009 р. Показник продуктивності праці у сільгосппідприємствах Харківської області у 2009 р. становив 63340,8 грн на одного середньорічного працівника, що майже удвічі більше рівня 1990 р. Зміна показника відбулася за рахунок перевищення темпів скорочення чисельності персоналу над темпами зменшення обсягів виробництва валової продукції, скорочення трудомістких галузей виробництва, що свідчить про загальне зниження продуктивності праці. У сільгосппідприємствах не виявлено чіткої залежності між рівнем продуктивності праці й її ефективністю. Найвищого рівня ефективності використання персоналу, виробничих ресурсів і виробництва сільгосппродукції досягли у 2009 р. підприємства з найменшою часткою тваринницької продукції у структурі виручки від реалізації. Ефективність використання персоналу підприємств безпосередньо пов'язана зі зміною ефективності виробництва продукції, що пояснюється недосконалою конкуренцією сільгосппродукції на ринку та зниженням рівня рентабельності її виробництва.

6. У 2009 р. середньомісячна номінальна заробітна плата працівників сільського господарства, мисливства та пов'язаних із ним послуг становила 1310 грн (на 27,4 % менше середнього рівня по області). Причиною низького рівня заробітної плати персоналу було випереджаюче, порівняно з оплатою праці, зростання цін на спожиті матеріальні ресурси, а також збільшення частки робіт і послуг, виконуваних сторонніми організаціями. Матеріальні витрати виробництва зросли до 68,9 %, а частка оплати праці у структурі виробництва зменшилася до 9,9 %. У сільгосппідприємствах області існує пряма залежність між рівнем заробітної плати та рівнем продуктивності праці, проте темпи зростання оплати перевищують темпи зростання продуктивності праці, що свідчить про послаблення дії процесів мотивації персоналу й у майбутньому може спричинити зниження ефективності використання персоналу.

7. Як засвідчило конкурентне поле на аграрному ринку робочої сили у Харківській області у 2009 р., сільгосппідприємства забезпечували роботою 28,9 тис. осіб, причому 9,7 тис. осіб отримували заробітну плату на рівні мінімальної. За умови збільшення рівня заробітної плати чисельність персоналу сільгосппідприємств скорочуватиметься і, досягнувши рівня 1310 грн, становитиме 4,8 тис. осіб. Збільшення рівня заробітної плати до середнього по усіх видах економічної діяльності дозволило б залучити більшу кількість персоналу до підприємств (понад 28,9 тис. осіб) з вищим рівнем оплати праці та більш високою кваліфікацією, що свідчить про можливості розширення меж конкурентного поля аграрного ринку робочої сили.

8. Застосування системи оплати праці від чистої продукції сприяє раціональному витрачанню виробничих ресурсів, дозволяє знижувати собівартість продукції, підвищувати заробітки персоналу і збільшувати чистий дохід. Проте за сучасних умов прибуток є недостатнім для здійснення доплат. Обсяг заробітної плати, розрахований від чистої продукції, для частини персоналу сільгосппідприємств був нижчим за її фактичний розмір, обчислюваний за тарифною системою оплати праці. Показниками регулювання розмірів фонду оплати праці персоналу сільгосппідприємств мають бути темпи збільшення обсягів виробництва чистої продукції, ефективність виробництва й ефективність праці, зниження витрат усіх видів ресурсів на виробництво продукції.

9. Розвиток аграрного ринку робочої сили є основою формування й ефективного використання персоналу сільгосппідприємств. Прогноз розвитку основних компонентів аграрного ринку робочої сили у Харківській області на початок 2012 р. свідчить про збереження праценадлишкової кон'юнктури. За умови збереження тенденцій демографічної ситуації сільське населення Харківської області становитиме, за прогнозними розрахунками, 549,4 тис. осіб, перспективний розмір пропозиції, а саме чисельність економічно активного населення, - 264,0 тис. осіб, попит на робочу силу у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві зменшиться на 18,9 % і становить 101,8 тис. осіб, причому за рахунок зменшення на 19,9 % чисельності зайнятих у галузі.

10. Визначення оптимальної галузевої структури витрат праці на основі розширеного відтворення є способом зростання показників ефективності використання персоналу та господарювання підприємств. Для підвищення матеріального стимулювання персоналу та вирішення соціальних проблем критерієм оптимальності має бути максимум чистої продукції. Упровадження результатів оптимізації галузевої структури витрат праці в Агрофірмі "Надія" ТОВ Чугуївського району Харківської області дозволить збільшити обсяги виробництва продукції рослинництва та тваринництва, підвищити ефективність господарювання. Соціальна ефективність упровадження полягатиме у додатковому створенні робочих місць із відповідним рівнем оплати праці. За рішенням моделі планується підвищення показників річної ефективності праці, розрахованих на основі чистої продукції та прибутку, - відповідно на 13,5 % і 12,5 %, а рівня оплати праці - на 42,9 %.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Ульяненко О.В. Методологічні аспекти аналізу ринку робочої сили аграрного сектора / О.В. Ульяненко // Вісник ХНАУ. - 2006. - № 2. - С.323-328 - (Серія „Економіка АПК і природокористування”)

2. Ульяненко О.В. Формування аграрного ринку праці: демографічний аспект / О.В. Ульяненко // Зб. наук. праць Луганськ. НАУ. - 2006. - № 62/85. - С.110-114 - (Серія "Економічні науки")

3. Ульяненко О.В. Рівень оплати праці працівників сільського господарства / О.В. Ульяненко // Вісник Сумськ. НАУ. - 2006. - Вип.3-4 (20-21). - С. 190-196 - (Серія "Економіка та менеджмент")

4. Олійник Т.І. Сегментація та основні функції ринку праці / Т.І. Олійник, О.В. Ульяненко // Вісник Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства. - Вип.35. - Харків: ХНТУСГ, 2006. - С.224-227 - (Серія "Економічні науки") (автору належить узагальнення принципів сегментації аграрного ринку робочої сили відповідно до сучасного етапу його розвитку)

5. Ульяненко О.В. Методологічні принципи та методичні підходи до прогнозування ринку робочої сили / О.В. Ульяненко // Вісник ХНАУ. - 2007. - № 6. - С.158-163 - (Серія „Економіка АПК і природокористування”)

6. Ульяненко О.В. Забезпеченість сільськогосподарських підприємств персоналом / О.В. Ульяненко // Вісник ХНАУ. - 2009. - № 11. - С.216-220 - (Серія „Економіка АПК і природокористування”)