Конкуренція в ринковій економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність, функції та значення конкуренції в ринковій економіці

1.1 Сутність конкуренції в ринковій економіці

1.2 Функції конкуренції в ринковій економіці

1.3 Місце та роль конкуренції в ринковій економіці

Розділ 2. Види економічної конкуренції та особливості її проявів у сучасній вітчизняній економіці

2.1 Види економічної конкуренції

2.2 Методи економічної конкуренції

2.3 Особливості проявів економічної конкуренції у сучасній вітчизняній економіці

Розділ 3. Сучасні проблеми становлення конкурентного середовища та його захисту в Україні

3.1 Сучасні проблеми становлення конкурентного середовища

3.2 Захист конкурентного середовища в Україні

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

У повсякденному житті ми все частіше зустрічаємо слова: "конкуренція", "конкурентоспроможність", "конкурентна боротьба", "конкурентний ринок". Цим термінам інколи надаються різні значення, але всі вони можуть бути зведені до двох понять - "конкурентна боротьба" й "конкурентний ринок". Перше стосується способів поведінки окремих фірм на ринку, друге - ринкових структур і охоплює всі аспекти ринку будь-яких товарів, які впливають на поведінку й діяльність фірм (кількість фірм на ринку, технологію виробництва, типи товарів, що продаються і т.д.).

Поняття конкуренції настільки багатозначне, що воно не охоплюється яким-небудь універсальним визначенням. Це і спосіб господарювання, і такий спосіб існування капіталу, коли один капітал суперничає з іншим капіталом. У конкуренції вбачається як головна сутнісна риса, властивість товарного виробництва, так і спосіб розвитку. Крім того, конкуренція виступає в ролі стихійного регулятора суспільного виробництва.

Товариства, що покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своїх цілей і що саме конкуренція показує, як можна ефективніше виробляти речі. Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, запобігає диктат виробників по відношенню до споживача. В цьому безперечна позитивна роль конкуренції в суспільному розвитку та ефективність конкурентних ринків.

Але конкуренція далека від ідилії. У всі часи глибинні корені конкурентних відносин полягали в необхідності постійної боротьби за кращі умови існування. В результаті цієї боротьби були не лише переможці - щасливі суперники, примножувати свої багатства, але й переможені. З конкуренцією зв'язуються такі негативні сторони її прояву, як розорення, зубожіння певної частини населення, безробіття, нестабільність, диференціація, соціальна несправедливість, інфляція, освіта монополій і т.д.

Відсутність можливості впливати на ціну є ключовим моментом у сучасному трактуванні поняття конкуренції. Йозеф Шумпетер стверджував, що принаймні з точки зору економічного зростання конкуренція являє собою суперництво старого з новим: нові товари, нові технології, нові джерела забезпечення потреб, нові типи організації

Сьогодні зрозуміло, що чим запеклішою конкуренція на внутрішньому ринку, тим краще національні фірми виявляються підготовленими до боротьби за ринки за кордоном, і тим у вигіднішому положенні виявляються споживачі на внутрішньому ринку і за рівню цін, і за якістю продукції. Адже конкурентоспроможна продукція повинна мати такі споживчі властивості, якими б вона вигідно відрізнялася від схожої продукції інших конкурентів.

Конкурентність ринку визначається тими межами, в рамках яких окремі фірми здатні впливати на ринок, тобто на умови реалізації своєї продукції, насамперед на ціни. Чим менше окремі фірми впливають на ринок, де вони реалізують свою продукцію тим більш конкурентним вважається ринок. Найвищий ступінь конкурентності ринку досягається тоді, коли окрема фірма на нього не впливає зовсім. Це можливо лише в разі, коли на ринку товарів діє так багато фірм, що кожна з них зокрема ніяк не може вплинути на ціну товару, й сприймає її як таку, що визначається ринковим попитом і пропозицією. Такий ринок називається досконало конкурентним. А фірми, що діють в умовах досконало конкурентного ринку, не ведуть між собою конкурентної боротьби. Якщо ж окремі фірми мають можливість впливати на умови реалізації своєї продукції (в першу чергу на ціни), то вони ведуть між собою конкурентну боротьбу, але ринок, де ця можливість реалізується, досконало конкурентним уже не вважається.

Отже, конкуренція - категорія явно суперечлива. З одного боку існує твердження, що без конкуренції ринку не буває, а з іншого, - цілком конкурентним є той ринок, на якому учасники (фірми) не ведуть між собою конкурентної боротьби. І далі, якщо конкурентна боротьба існує, такий ринок не вважається досконало конкурентним. Більш того, чим сильніша конкуренція, тим повніше формуються умови для її обмеження. Але ринок рухається вже не до цілком конкурентного, а до монопольного. Ця суперечливість конкуренції виступає передумовою найпротилежніших оцінок її ролі в економіці. Одні економісти стверджують, що конкуренція - це велике благо (між іншим, ця точка зору є характерною для сучасних українських реформаторів), інші наполягають на тому, що конкуренція, протиставляючи суб'єктів ринку і породжуючи монополію, - велике зло для економіки.



Розділ 1. Сутність, функції та значення конкуренції в ринковій економіці

конкуренція національна економіка

1.1 Сутність конкуренції в ринковій економіці

Характеристика ринкового економічного середовища буде неповною, якщо не розглянути таку суттєву економічну закономірність, як конкуренція. Ринок -- це організаційна структура, в якій існує певний порядок. Силою, якою упорядковуються взаємовідносини між виробниками та споживачами, є конкуренція.

Конкуренція в перекладі з латинської мови означає «зіштовхуватися» чи «стикатися». У ринковій економіці конкуренція -- це суперництво, боротьба між виробниками товарів та послуг за кращі, економічно вигідні умови виробництва та реалізації продукту. Таке визначення конкуренції панувало в класичній та неокласичній теорії. Ці теорії розглядали конкуренцію як незалежну поведінку економічних агентів, які прагнули установити контроль на ринку. Спочатку тлумачення конкуренції як поведінки було пов'язане із суперництвом серед продавців та покупців за вигідні умови купівлі чи продажу товарів, що відбувалося без змови. Тобто велика кількість економічних суб'єктів не давала змоги вступати їм у змову. Ці умови збігалися з ринком досконалої, тобто необмеженої (чистої), конкуренції.[1]. Але вже неокласики почали розглядати конкуренцію як раціональну поведінку, яка виникає в умовах суперництва та боротьби економічних агентів за обмежені блага (ресурси, товари чи гроші). Обмеженість ресурсів спричиняє раціональну поведінку виробників, які повинні робити вибір між конкуруючими цілями їх використання. Водночас споживачі мають вибір між конкуруючими напрямами використання грошей, що змушує продавців вступати в конкурентну боротьбу за гроші споживачів

Визначення конкуренції як поведінки в ХХ ст. доповнюється структурною концепцією, основний зміст якої пов'язаний не з боротьбою, а з аналізом структури ринку, тобто тих умов, які на ньому панують. У цьому разі конкуренція безпосередньо вже не визначається як боротьба. Найважливішого значення набувають визначення моделі чи будови ринку, в межах якої проявляється особлива конкурентна поведінка економічних агентів. Законом України «Про захист економічної конкуренції» (2001) остання визначається як змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Існування двох концепцій конкуренції дає змогу розглядати її в кількох аспектах. Передусім, з точки зору особливих умов функціонування ринку, тобто так званої структури ринку. Залежно від таких рис, як: кількість фірм, що діють на ринку, їх вплив на ціни, характер продукту, що виробляється, доступ до ринкової інформації, особливості вступу та виходу з ринку, своєрідність принципів підприємництва, -- конкуренцію слід розділяти на досконалу і недосконалу.

Конкуренцію також можна розглядати як спосіб боротьби, який залежить від сфери суперництва. Так, існує конкуренція внутрішньогалузева і міжгалузева. Перша форма конкуренції сприяє встановленню ринкових цін на однорідну продукцію, друга форма призводить до переливання капіталів із однієї галузі (де менша норма прибутку) до іншої (де можна отримати більшу норму прибутку). Боротьба між підприємцями може відбуватися по-різному. Предметна конкуренція означає суперництво на ринку конкретних видів продукції та послуг різних фірм-виробників (наприклад, виробництво спортивного взуття, яке не має суттєвих якісних відмін). Видова конкуренція -- це боротьба однорідних видів продукту подібного споживання, але з різними характеристиками (спортивне взуття з різними якісними характеристиками -- шкіряне, штучне, різноманітні види кросівок та ін.). Функціональна конкуренція має місце, коли різні товари задовольняють однакову потребу чи мають однакове призначення (наприклад, виробництво товарів для відпочинку -- велосипедів, лиж, скайтів та ін.).

Залежно від механізму боротьби чи суперництва розрізняють цінову та нецінову конкуренцію. Цінова конкуренція визначає активну роль ціни для досягнення кращих економічних умов виробництва, реалізації та завоювання ринку. Використання цінового механізму включає систему різноманітних цінових знижок, різноманітні методи цінової дискримінації. Нецінова конкуренція передбачає використання технічних переваг, надійності, дизайну та інших характеристик продукту, різноманітних послуг для споживача, надання йому позики для придбання необхідних товарів.

У самому механізмі конкуренції треба розрізняти цивілізовані та нецивілізовані методи. Нецивілізована конкуренція (боротьба) побудована на застосуванні жорстоких, руйнівних методів, які націлені на знищення конкурентів (війна цін, вбивства, погрози та ін.). Цивілізована конкуренція буває добросовісною (краща якість продукту, розширення мережі обслуговування споживачів, широке використання реклами тощо). Недобросовісна конкуренція визначається Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (1996) як будь- які дії, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності і передбачають такі методи, як економічне, технологічне та фінансове шпигунство, підробка продукції відомої фірми, використання її торговельної марки, махінації з діловими звітами, підкуп кращих фахівців та ін.

Усі розглянуті аспекти конкуренції взаємопов'язані і у своїй сукупності формують конкурентне середовище, яке виконує важливі функції в ринковій економіці.

Функція регулювання вимагає виготовляти ті товари чи послуги, які необхідні споживачеві[2]. Тому фактори виробництва під впливом цін прямують в ті галузі, де формуються більш сприятливі умови для одержання прибутку.

Розподільча функція дає змогу розподіляти доходи серед підприємств та фірм залежно від результатів їхньої діяльності. Водночас конкуренція розподіляє виробництво на певні пропорції (галузеві, міжгалузеві), сприяє переливу капіталу між сферами виробництва.

Функція мотивування означає, що підприємець повинен розраховувати не тільки на отримання прибутку, але й передбачати ризик своєї діяльності. Це дві межі, які визначають характер підприємницької діяльності. Всі підприємці поділяються на тих, хто ставиться до ризику негативно (вони орієнтуються на традиційні види діяльності), нейтрально (вони спроможні до більш ризикованих видів діяльності) та позитивно (для них існують переваги в розвитку інноваційних видів діяльності, або вони можуть перейти до незаконних дій).

Стимулююча функція примушує виробників розширяти вигідні сфери виробництва, збільшувати накопичення та ін. Забезпечуючи нагромадження капіталу, конкуренція поволі сприяє появі монополізму, такого особливого економічного явища, яке підриває і руйнує саму конкуренцію.

Конкурентне середовище потребує особливих форм підприємницької діяльності (класичної чи інноваційної, одноособових чи спільних форм), а також різноманітних форм економічної поведінки фірм (їх ставлення до реклами, цінової стратегії, інновацій, конкурентів та ін.).

Дослідження закономірностей конкуренції треба починати з аналізу типів конкурентних ринків.

Історичний період досконалої конкуренції (XVI -- поч. XX ст.) збігається з епохою вільного капіталізму та ринком чистої конкуренції. Досконала конкуренція, чи ринок чистої конкуренції, виникає, якщо виконуються такі умови:

1. Велика кількість малих за розміром фірм, жодна з яких не займає значної частини ринку. Обсяг виробництва чи реалізації не може суттєво впливати на весь ринок (на пропозицію товару, на зміни цін та ін.). Продавці діють незалежно один від одного. Кожен має можливість вибрати необхідний обсяг виробництва. Ніхто не може впливати на його вибір. Таке становище на ринку не дає змоги продавцям контролювати ціни, діє принцип «йди за ціною», чи «бери існуючу ціну». Велика кількість продавців робить неможливою їх змову між собою по цінах.

2. Товар, що виробляється і реалізується, є однорідним, тобто не має суттєвої диференціації.

3. Вхід та вихід із даної галузі виробництва здійснюється повільно. без будь-яких законодавчих, технологічних та фінансових перешкод. Це дає змогу підприємцю вибрати найбільш ефективну галузь виробництва, а також здійснювати своєрідний «конкурентний тиск» в обраній галузі.

4. Покупці та продавці мають необхідну інформацію про різні сторони підприємницької діяльності (виробничі ресурси, витрати, необхідна технологія виробництва, джерела фінансування, ціни та ін.).

За наявності цих умов в економічному житті панує досконала конкуренція, яка є первинною формою зв'язку в ринковій економіці.

Така економічна ситуація є умовою дії всіх ринкових функцій, без всебічного втручання держави, бо досконала конкуренція забезпечує самоналагодження економічної системи і стан її рівноваги. В умовах досконалої конкуренції широко вживаються різноманітні методи не- цивілізованої конкуренції та механізм внутрішньогалузевої й міжгалузевої конкуренції. Однак ринок чистої конкуренції є ідеальною або абстрактною моделлю економіки, оскільки в чистому вигляді нині таких умов ніде немає. Але окремі риси ринку чистої конкуренції існують у деяких галузях виробництва. Знання цього ринку дає змогу пізнати економічні закономірності реального суспільного життя.

Якщо в економіці не діють деякі умови ринку чистої конкуренції, то починають формуватися ринки недосконалої конкуренції: монополістичної конкуренції, олігополії та чистої монополії. Важливою передумовою формування недосконалої конкуренції є поява монополізму.

У системі недосконалої конкуренції дістала значного поширення ринкова структура монополістичної конкуренції. У ній поєднуються риси чистої конкуренції й деякі характеристики монополізму. Основними умовами існування монополістичної конкуренції є:

1. Відносно велика кількість продавців на даному ринку. У виробників є невеликі за розміром підприємства. Вони ще не можуть значно впливати на обсяг виробництва і не мають змоги контролювати ціни. Вони також не можуть забезпечити змови відносно цін.

2. Вироблюваний продукт повинен мати певні якісні відзнаки, тобто бути диференційованим за такими параметрами, як якісні властивості, різноманітні послуги, особливості розміщення, різні методи стимулювання збуту. Важливу роль у диференціації товару починає відігравати наявність торговельної марки, фірмового знака та захист патентом.

3. Відносно легкий вступ до необхідної галузі виробництва і безболісний вихід із неї як для виробника, так і для споживача. Але кожен підприємець повинен знати свій сегмент, свою «нішу» на ринку, закріпити попит своєї групи споживачів на основі диференціації шляхом нецінової конкуренції.

4. Інформація про деякі сторони господарсько-фінансової діяльності фірми має обмежений характер[3].

Підприємницька діяльність на цьому ринку має дуже активні форми, вимагає добре розробленої стратегії маркетингу у сфері стимулювання збуту, ціноутворення, реклами. Прагнення підприємця до максимального прибутку обмежено двома різноспрямованими тенденціями. З одного боку, що вища диференціація продукту, то менша еластичність попиту, то більше змоги збільшувати ціни над середніми витратами і одержувати більше прибутку. Але, з другого боку, на ринку панує велика кількість конкурентів, які стримують зростання цін та зводять прибуток до нормального рівня.

Другим видом ринку недосконалої конкуренції є ринок олігополії. Його характерні риси такі:

1. Наявність кількох великих фірм, які домінують на ринку конкретного товару внаслідок концентрації великої частки (70-90 %) вироблюваної на ринок продукції. Причиною такого явища є намагання використовувати переваги великомасштабного виробництва (так званий ефект масштабу).

2. Існує своєрідний контроль над цінами внаслідок непередбаченої поведінки конкурента, який може несподівано змінити свою цінову стратегію, викликаючи таким чином цінову війну, появу нових конкурентів, можливість привласнити монопольний прибуток. Для того щоб запобігати таким явищам, фірми йдуть на змову в галузі політики цін за типом картельних угод, джентльменських погоджень, лідерства цін.

3. Продукт на цьому ринку може бути як однорідним, так і диференційованим.

4. Вхід на ринок олігополії має значні перепони внаслідок ефекту масштабу, великих витрат на рекламу, володіння патентами, контролю над джерелами сировини та ін.

Ринок олігополії вимагає серйозної уваги до підприємницької діяльності. Конкурентна поведінка на цьому ринку потребує особливої стратегії ціноутворення, пошуку найвигідніших методів ціноутворення. Але вплив ціни на ринок олігополії може бути обмежений внаслідок картельних та інших угод. Тому на цьому ринку широко використовуються засоби нецінової конкуренції. В умовах олігополії починає набувати значної ролі розвиток менеджменту всередині фірми, в її окремих структурних підрозділах.

Олігополіям належить суперечлива роль відносно розвитку науково- технічного прогресу. Великі масштаби господарювання дають змогу концентрувати великі фінансові ресурси, кваліфіковані кадри для науково-дослідних, конструкторських робіт. Серйозним поштовхом до науково-технічного прогресу є й міжнародна конкуренція з боку іноземних фірм. Але монопольне становище на ринку, можливість одержування монопольного прибутку шляхом установлення монопольних цін не спонукають до розвитку науково-технічного прогресу. Приблизно 2/3 винаходів нашого століття здійснені незалежними винахідниками та невеликими фірмами.

Ситуацію на ринку, за якої є багато продавців і кілька покупців, називають олігопсонією.

1.2 Функції конкуренції в ринковій економіці

Конкуренція виконує в ринковій економіці наступні функції:

1.функція регулювання;

2.функція мотивації;

3.функція розподілу;

4.функція контролю.

Функція регулювання. Для того, щоби утриматися в боротьбі, підприємець має пропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач. Отже і фактори виробництва під впливом ціни спрямовуються в ті галузі, де в них відчувається найбільша потреба.

Функція мотивації. Для підприємця конкуренція означає шанс та ризик одночасно:

підприємства, які пропонують ліпшу за якістю продукцію або виробляють її з меншими виробничими витратами, отримують винагороду в вигляді прибутку (позитивні санкції). Це стимулює технічний прогрес;

підприємства, які не реагують на побажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку, отримують покарання в вигляді збитків або витісняються з ринку (негативні санкції).

Функція розподілу. Конкуренція не тільки включає стимули до вищої продуктивності, але і дозволяє розподіляти доход серед підприємств і домашніх господарств у відповідності з їхнім ефективним внеском. Це відповідає панівному в конкурентній боротьбі принципу вознаграждения за результатами.

Функція контролю. Конкуренція обмежує й контролює економічну потужність кожного підприємства[4]. Наприклад, якщо монополіст може призначати єдино можливу ціну, то конкуренція надає покупцеві можливість вибору серед декількох продавців. Чим досконаліше конкуренція, тим справедливіше ціна.

Політика держави в області конкуренції спрямована на те, щоби конкуренція могла виконувати свої функції. Керівний принцип "оптимальної інтенсивності конкуренції" в якості цілей політики в області конкуренції передбачає, що:

технічний прогрес швидко поширюється щодо виробництва (інновація під тиском конкуренції);

підприємства гнучко адаптуються до зміни умов, наприклад, до потреб споживачів (адаптація під тиском конкуренції).

Масштаб інтенсивності конкуренції визначається тим, наскільки швидко переваги в прибутку втрачаються в результаті успішного відтворення інновацій конкурентами. В першу чергу це залежить від того, наскільки швидко конкуренти реагують на ривок вперед підприємства-піонера і наскільки динамічним є попит.

У відповідності з керівним принципом оптимальної інтенсивної конкуренції сприятливі умови для нормального функціонування суперництва з`являються тоді, коли в економіці існує "широка" олігополія з "помірною" індивідуалізацією продукції. "Вузька" олігополія із сильною індивідуалізацією продукції, навпаки, зменшує інтенсивність конкуренції.

В кожній ринковій економіці існує небезпека того, що учасники конкурентної боротьби спробують ухилитися від обов`язкових норм і ризику, пов`язаних з вільною конкуренцією, вдаючись, наприклад, до змови про ціни чи до імітації товарних знаків. Тому держава повинна видавати нормативні документи, які регламентують правила конкурентної боротьби. За Смітом сутність конкурентної поведінки виробників становило "чесне" - без змови - суперництво виробників завдяки, як правило, ціновому тиску на конкуренті. Не суперництво у встановленні ціни, а відсутність можливості впливати на ціну є найважливішим моментом у сучасній трактовці поняття конкуренції.

Визнання суті конкуренції як важливого інструменту ринку, найбільш впливового засобу зниження цін і задоволення споживчого попиту вимагає з'ясування форм її прояву. Крім того, слід пам'ятати, що ринкова економіка за тривалі роки свого існування накопичила певні риси, що призвело до істотних змін у дії конкурентних механізмів. На зміну ринковій економіці епохи вільної конкуренції прийшла сучасна економіка.

Для ринкової економіки епохи вільної конкуренції дії кожного підприємця мотивуються його особистими інтересами[5]. Він намагається максимізувати свій дохід на основі індивідуального прийняття рішень. Роль держави у такій системі господарювання зводиться до захисту приватної власності, або, за висловом відомого шотландського економіста XVI1І століття А. Сміта, до функції «нічної варти». По суті, відсутні форми економічного регулювання конкуренції з боку держави.

На відміну від попереднього стану конкуренції, сучасна ринкова економіка розвинутих країн відбиває ті глибокі зміни, що відбуваються в процесі відтворення економічної системи. Індивідуальна приватна власність, що панувала раніше, поступається місцем корпоративній організації власності і капіталу. Збагачуються форми господарювання, посилюються зв'язки між ними. Дедаті різноманітнішими стають види конкуренції, про що дає певне уявлення рис. 1.6.

Внутрігалузева конкуренція являє собою суперництво підприємств однієї галузі, що випускають однакову продукцію: взуття, тканини, продукти харчування тощо. Вона спричинює виникнення ринкової вартості товару.

Міжгалузева конкуренція складніша: охоплює суперництво за сфери більш вигідного застосування капіталу. Внаслідок постійних переливів капіталу зі сфер менш прибуткових до сфер більш прибуткових, формуються ціни виробництва, які відбивають ці умови.

Вихід продукції великих корпорацій на міжнародні ринки є свідченням міжнародної конкуренції. Цей вид суперництва пов'язаний з глобалізацією світової економіки, пануванням транснаціональних об'єднань.

Досконала або чиста конкуренція зустрічається в закінченому вигляді досить рідко. Це ринкова ситуація, за якої велика кількість підприємців виробляють і продають однакову продукцію. Ознаки досконалої конкуренції такі:

- ринкова структура характеризується значною кількістю

продавців і покупців товару;

- спостерігається однорідність, стандартизованість продукції;

- відбувається мобільний рух ресурсів, відсутні перепони для входження в галузь і вихід з неї;

- жоден з учасників конкурентної боротьби не має влади над цінами й можливості контролювати їх;

- повна інформованість учасників про ціни та умови виробництва.

Монополістична конкуренція уособлює ситуацію, за якої на ринку панує відносно велика кількість виробників[6]. Вони створюють різновиди товарів, що задовольняють в принципі одну і ту саму потребу. Кожен з учасників цієї конкуренції має обмежений контроль над ринковою ціною. Суперники можуть використовувати як цінові, так і нецінові методи конкуренції. Це пов'язано з диференціацією продукту, можливостями удосконалення якості товарів, умов їх продажу, дизайну, реклами тощо.

Олігополія означає панування на ринку декількох фірм, що пропонують стандартизовані або схожі товари й послуги. Це можуть бути, зокрема, комп'ютери, автомобілі, засоби зв'язку, сучасна побутова техніка. Підприємства-олігополісти ведуть виробництво в значних масштабах. На ринках, де вони займають панівне становище, спостерігається складність входження в галузь нових підприємств, наявність стимулів до злиття, домовленостей на усунення конкурентів.

І нарешті, існують так звані, чисті або абсолютні монополії. Це така ринкова ситуація, за якої є тільки один продавець товару, який практично здійснює контроль над цінами.

Своєрідною модифікацією чистої монополії є так звана природна монополія. Вона має місце в тих сферах господарської діяльності, в яких конкуренція небажана або несприйнятлива форма економічних відносин. Прикладом природної монополії є транспортування нафти, газу та інших речовин трубопровідним транспортом, передача та розподіл електричної енергії, користування залізничними коліями, управління повітряним рухом, централізоване водопостачання.

Наведена характеристика різних видів конкуренції дає підставу стверджувати, що гонитва підприємців за прибутком, намагання посилити свої позиції на ринку може не тільки викликати позитивні зрушення, а й призвести до домовленостей, злиття фірм із метою усунення обмежень, зумовлених конкуренцією. Нечесні дії, або дії, що спричиняють збитки, пригнічують конкуренцію, утворюють недобросовісну конкуренцію, її засобами можуть бути цінова дискримінація, фальшива реклама, різні види прямого втручання. Саме тому головною конструкцією сучасної ринкової системи господарювання стає перехід від примітивної до культивованої конкуренції, тобто такої, що свідомо підтримується державою.

1.3 Місце та роль конкуренції в ринковій економіці

Важливу роль в ринковій економіці відіграє конкуренція. Вона являє собою економічну боротьбу, суперництво між відособленими виробниками матеріальних благ та послуг з метою панування на ринку та одержання сталого прибутку.

Конкуренція має негативні й позитивні риси. До негативних відносяться: витиснення дрібних виробників великим капіталом, розорення одних і збагачення інших, посилення соціальної несправедливості, значне зростання майнової диференціації населення, загострення безробіття, інфляції тощо.

Водночас конкуренція має позитивні риси. Вона є рушійною силою ринкової економіки, оскільки стимулює економію матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, примушує постійно поновлювати асортимент, пильно стежити за науково-технічними новинками і активно впроваджувати їх у виробництво.

Для виникнення конкуренції потрібні певні умови. Серед них найважливіші такі: наявність на ринку великого числа незалежно діючих виробників одного і того ж продукту чи послуги, свобода вибору господарської діяльності виробників, відповідність між попитом і пропозицією, наявність ринку засобів виробництва, який дає можливість вільного вибору господарської діяльності.

В залежності від застосовуваних методів розрізняють цінову, нецінову і нечесну конкуренцію. Цінова конкуренція означає, що основним методом боротьби проти конкурентів є ціна. У такій боротьбі перемагає той, хто досягає індивідуальної вартості, нижчої, ніж ринкова цінах[7]. Це по суті боротьба за скорочення витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, підвищення продуктивності живої праці тощо. На Конкурентному ринку нездатність деяких фірм до зазначеної діяльності в кінцевому підсумку означає усунення їх іншими фірмами.

Нецінова конкуренція може здійснюватися шляхом підвищення якості продукції, використання реклами, надання безплатних консультацій щодо використання купленого товару, забезпечення гарантійного ремонту, надання запасних частин тощо.

Нечесна конкуренція являє собою діяльність господарського суб'єкта, що спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення панування на ринку шляхом обману споживача, партнерів, інших господарських суб'єктів і державних органів. Основними способами такої конкуренції є : дезінформація з боку виробника споживачів і господарських суб'єктів про товар і послуги; використання товарного чи фірмового найменування без дозволу господарського суб'єкта, на ім'я якого вони зареєстровані; поширення компрометуючої інформації про товари своїх конкурентів; здійснення тиску на постачальників ресурсів і банки, щоб вони відмовляли конкурентам у постачанні сировини, матеріалів тау наданні кредитів; встановлення більш високих окладів і різних пільг з метою з метою переманення провідних спеціалістів фірм-конкурентів тощо. Прийнято розрізняти такі форми конкуренції: міжгалузева, внутрішньогалузева, чиста, олігополістична та монополістична.

Міжгалузева конкуренція являє собою суперництво виробників різних галузей господарства за більш прибуткове застосування капіталу. Вона ведеться шляхом переливання капіталу з однієї галузі в іншу, з менш прибуткової у більш прибуткову. Міжгалузева конкуренція сприяє утворенню середньої норми прибутку, формуванню пропорцій суспільного виробництва, розвитку нових галузей, а також виникненню суперечності між виробниками різних галузей і виникненню економічних криз.

Внутрішньогалузева конкуренція становить собою суперництво виробників всередині кожної галузі за одержання прибутку[8]. Вона сприяє формуванню суспільно необхідних затрат на виробництво товару, зниженню затрат виробництва і збільшенню прибутку, розвитку НТП, збільшенню обсягів виробництва і насиченню ринку товарів, утворенню і зниженню ринкової вартості товару, диференціації товаровиробників, виникненню економічних криз.

Чиста (досконала) конкуренція має місце тоді, коли на ринку велика кількість продавців і покупців, на цьому ринку є однорідний товар, продавці та покупці не мають будь-яких персональних переваг, володіють повною інформацією про ринкові ціни та обсяги випущеної продукції і мають можливість вільного доступу до ринку та виходу з нього. Прикладів такого ринку в практиці дуже мало (валютна біржа, товарна біржа та інші біржі), тому переважає недосконала (обмежена) конкуренція, шли далеко не всі продавці можуть запропонувати певний товар за діючою ціною

Олігополістична конкуренція має місце тоді, коли на ринку панує декілька великих фірм - не більше шести. Олігополія виникає тому, що конкуруючим фірмам дуже важко вийти на як механізм урівнюванню попиту та пропозиції у певні історичні періоди набуває різних форм. Його розвиток визначається взаємодією конкуренції та монополії.

Конкуренція в ринковій економіці виконує цілий ряд функцій. По-перше, вона здійснює вплив на процес ринок через обмеженість ресурсів, насиченість попиту на цей товар, захищеність товару патентом тощо.

Монополістична конкуренція означає панування на ринку однієї фірми і можливість останньої впливати на встановлення цін.

Отже, ринковий механізм ціноутворення. Причому цей вплив на процес, як буде показано нижче, кожна форма конкуренції здійснює по-різному.

Друга економічна функція конкуренції - стимулювання науково-технічного прогресу. Цю функцію, знову ж таки, по-різному виконує кожна з вищеназваних форм конкуренції. Великі підприємства, наприклад, вкрай суперечливо впливають на розвиток науки і техніки[9]. Досягнувши монопольного положення на ринку, велика господарська одиниця повільно реагує на зміни науково-технічного прогресу до того часу, поки не відчує загрози втрати монопольного права на ринку збуту.

Третя економічна функція конкуренції полягає в тому, що в умовах ринкової економіки вона є регулятором суспільного процесу відтворення.

Сучасна конкуренція має кілька рівнів. На рівні великих корпорацій характерна тенденція до олігополістичної конкуренції. У відносинах великих корпорацій з дрібними та середніми фірмами верх бере тенденція до монополістичної конкуренції. У відносинах між дрібними та середніми підприємствами конкуренція проявляється значною мірою як досконала.

В сучасних умовах конкуренція товарних форм капіталу доповнюється або замінюється конкуренцією продуктивного і грошового капіталу.

Розділ 2. Види економічної конкуренції та особливості її проявів у сучасній вітчизняній економіці

2.1 Види економічної конкуренції

Залежно від конкурентних умов, які складаються в тій чи іншій національній економіці, а також у світовому господарстві в різні періоди історичного розвитку, економічна конкуренція виявляється в різних видах та формах. Можна виділити такі головні види конкуренції: товаровиробників (продавців), споживачів (покупців), продавців і покупців, досконалу (чисту) і недосконалу, внутрігалузеву, міжгалузеву, цінову і нецінову тощо.

Усі вказані види економічної конкуренції мають відмінності та деякі однакові риси і загальні тенденції. В умовах конкурентної боротьби перемагає той, хто створює високоякісний товар за найменших індивідуальних витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення організації та управління виробництвом. Конкуренція спонукає товаровиробників постійно запроваджувати нововведення, метою яких є поліпшення результатів їхньої економічної діяльності. Основна функція конкуренції - завоювати ринок, в економічній боротьбі за споживача (покупця) перемогти своїх конкурентів, забезпечити привласнення найбільшого прибутку.

Конкуренція як один із важливих елементів функціонування ринкового механізму діє через попит, пропозицію та ринкову ціну. Так, якщо ціни на товари та послуги зростають (за інших рівних умов), то попит зменшується, якщо із посиленням конкуренції між товаровиробниками пропозиція товарів і послуг збільшується, то ціни на них можуть знижуватися[10]. Отже, ринкова ціна товарів та послуг формується у результаті конкурентної боротьби між виробниками і споживачами (покупцями). Рівновага ринкових цін встановлюється за оптимального (збалансованого) співвідношення між попитом і пропозицією, тобто коли кількість товарів і послуг, які хочуть купити споживачі (покупці), відповідає кількості товарів і послуг, яку хочуть продати продавці. Економічна конкуренція впливає на попит, пропозицію і ринкову ціну. За допомогою ринкової ціни економічна конкуренція забезпечує збалансоване співвідношення між суспільними потребами і суспільним виробництвом.

Суть економічної конкуренції полягає в наявності на ринку великої і кількості незалежно діючих товаровиробників (продавців) і споживачів (покупців) всіляких товарів, послуг та ресурсів.

Конкуренція Продавців - це постійна економічна боротьба серед товаровиробників (продавців) за найвигідніші умови виробництва, за споживачів (покупців), вигідний продаж товарів, отримання прибутку. Практика показує: якщо ринкова ціна зростає і піднімається вище від точки рівноваги (коли розмір попиту дорівнює розміру пропозиції), то пропозиція товарів перевищує попит, а внаслідок цього посилюється конкуренція серед продавців. У такій конкуренції перемагає той виробник (продавець), у якого нижчі індивідуальні витрати виробництва, хто може продати свої товари дешевше, щоб стимулювати купівельний попит і одержувати при цьому прибуток. Конкуренція між продавцями зумовлює зниження цін.

Конкуренція покупців - це боротьба між покупцями (споживачами) за право придбати якісні товари за меншими цінами. Внаслідок цієї конкуренції розпочинається рух ринкової ціни в напрямку до точки рівноваги. А коли ціна стає нижчою точки рівноваги, попит перевищує пропозицію, і посилюється конкурентна боротьба між покупцями. Тут перемагає той покупець, який вчасно запропонував вищу порівняно з ринковою ціну. Отже, конкуренція між покупцями зумовлює зростання цін.

Конкуренція продавців і покупців - це конкурентна боротьба між продавцями і покупцями, які займають на ринку протилежні позиції щодо рівня цін на товари та послуги. В результаті такої конкуренції на ринку встановлюється загальна ціна на однорідні товари та послуги, які мають однакову якість.

Залежно від існуючих типів ринку розрізняють досконалу (чисту) і недосконалу конкуренцію. Досконала (чиста) конкуренція означає, що на ринку діють багато продавців і покупців якого-небудь подібного товару, існує вільний доступ товаровиробників до будь-якої економічної діяльності. При цьому кожний окремий продавець чи покупець за цих умов не може серйозно впливати на рівень ринкових цін товарів та послуг. Досконала (чиста) ринкова конкуренція забезпечує економічний успіх тим виробникам, які турбуються про те, щоб розширити виробництво, удосконалити його технічну базу, технологію і організацію, підвищити продуктивність праці, поліпшити якість продукції, її асортимент, зменшити витрати виробництва тощо. Така економічна конкуренція може бути внутрігалузевою та міжгалузевою[11]. Внутрігалузева конкуренція - це економічна боротьба між різними товаровиробниками, які діють в одній галузі економіки, виробляють і реалізують однакові товари, що задовольняють одну й ту саму потребу, але мають відмінності у виробничих затратах, якості, ціні, тощо. Це конкуренція за більш вигідні умови виробництва, за розширення ринків збуту своїх товарів, за одержання найбільшого прибутку на вкладений капітал. її результатом є перетворення окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальних вартостей на єдину ринкову вартість. У процесі внутрігалузевої конкуренції підвищується ефективність всієї галузі, її технічний рівень та конкурентоспроможність, удосконалюється структура виробництва відповідно до нових потреб.

Міжгалузева конкуренція - це конкуренція між товаровиробниками різних галузей економіки за вигідніше вкладання капіталу і привласнення більшого прибутку. Об'єктом такої конкуренції є вища норма прибутку, яка у різних галузях має різну величину. За такої конкуренції капітал намагається перейти з менш прибуткових галузей у більш прибуткові. У результаті переміщення капіталів з одних галузей в інші створюється середня норма прибутку на рівноцінні капітали різних галузей виробництва. Отже, міжгалузева конкуренція - це конкуренція капіталів у боротьбі за більш прибуткове їх застосування.

Досконала (чиста) конкуренція зумовлює концентрацію виробництва і капіталів, створення великих фірм, а це породжує монополію. З виникненням монополій досконала конкуренція перестала бути домінуючою. Вона перетворюється на недосконалу конкуренцію.

Недосконала конкуренція - це конкуренція між великими фірмами і середніми та дрібними фірмами. За такої конкуренції лише декілька великих фірм виробляють основну масу певного товару, мають можливість впливати на встановлення ціни, існують жорсткі бар'єри для проникнення на конкретні ринки нових товаровиробників. Недосконала конкуренція виявляється у формах монополістичної та олігополістичної.

Монополістична конкуренція - це конкурентна боротьба між монополіями - економічними союзами товаровиробників у певній галузі економіки, з метою усунення конкуренції інших, щоб контролювати ринок збуту, й отримання монопольно високого прибутку.

У підручнику американських економістів К. Макконнелла і С. Брю "Економікс: принципи, проблеми і політика" підкреслюється, що монополія - це ситуація, за якої кількість продавців стає настільки малим, що кожний продавець уже в змозі впливати на загальний обсяг пропозицій, а тому і на ціну продукту, що продається.

Монополістична конкуренція виникає там, де необхідна широка диференціація товару, пов'язана або з його властивостями (якість, марка, дизайн, упакування), або з особливими смаками споживачів, які доводиться брати до уваги при продажу товару[15]. Відрізняючись від досконалої (чистої") конкуренції, монополістична конкуренція контролюється і обмежується монополіями, які стають на ринку єдиним продавцем певного товару, а тому можуть нав'язувати споживачам власні умови й одержувати монопольний прибуток.

Олігополістична конкуренція (термін "оліго" у перекладі з грецької мови означає "малий, декілька продавців") виникає, коли на ринку діє не один монополіст-продавець однорідних товарів, а декілька (три, чотири) великих продавців. За цих умов кожен з них розробляє і здійснює власну ринкову і маркетингову стратегію (визначає ціну, обсяги продажу тощо), але при цьому мусить враховувати стратегію і дії своїх конкурентів[12]. Олігополісти здебільшого домовляються про спільні дії на ринку, з допомогою служб маркетингу уважно стежать за конкурентами, сприяючи стабільності ринку.

Отже, існування монополістичних об'єднань товаровиробників не знищує економічну конкуренцію, а лише видозмінює її.

Монополістична і олігополістична конкуренція означають боротьбу за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за володіння заощадженнями населення, цінними паперами, інтелектуальною власністю (ліцензіями, патентами), інформацією тощо. Найважливішими ознаками цієї конкуренції є встановлення монопольно високих і монопольно низьких цін та отримання на цій основі монополістичних надприбутків.

2.2 Методи економічної конкуренції

За методами здійснення конкурентної боротьби існують такі види конкуренції, як цінова й нецінова.

Цінова конкуренція -- це боротьба між товаровиробниками за споживача (покупця). Така конкуренція передбачає продаж однорідних і приблизно однакових за якістю товарів і послуг за більш низькими цінами ніж у конкурентів з метою залучення більшості покупців, навіть за рахунок тимчасової втрати частини прибутку. У такій конкурентній боротьбі перемагає той товаровиробник, який шляхом зменшення витрат виробництва завдяки впровадженню досягнень науково-технічного прогресу, підвищенню продуктивності праці домагається нижчої ніж ринкова ціна вартості свого товару без істотної зміни його якості. Цінові методи конкуренції були поширені на ранніх етапах підприємницької діяльності. В сучасних умовах такі методи конкуренції застосовуються дуже рідко. Зустрічається в основному прихована цінова конкуренція, коли впроваджується новий товар зі значно кращими якостями, а ринкова ціна підвищується незначно, що рівноцінно продажу товару за зниженими цінами.

Нецінова конкуренція -- це боротьба між великими товаровиробниками за споживачів (покупців) методами підвищення якості й надійності товарів, поліпшення їх асортименту та сервісного обслуговування споживачів, надання кредиту для покупців, реклами тощо. Така конкуренція ґрунтується на технічних перевагах, впровадженні нововведень, найефективніших методах збуту товару тощо. В сучасних умовах на Заході нецінова конкуренція набуває дедалі більшого поширення. її ведуть, як правило, олігополії.

Світова практика свідчить, що і цінова, і нецінова конкуренції нерідко супроводжуються порушеннями загальноприйнятих правил і норм конкурентної боротьби. Для протидії проявам недобросовісної економічної конкуренції створюються відповідні органи: антитрестівське управління Міністерства юстиції та Федеральна комісія з торгівлі (у США); Федеральне управління картелів (у Німеччині); Рада у справах конкуренції (у Франції); комісія зі справедливих угод (у Японії). В Україні для захисту конкуренції створений Антимонопольний комітет України (АМКУ).

2.3 Особливості проявів економічної конкуренції у сучасній вітчизняній економіці

Основним економічним курсом нашої країни з початку незалежності був перехід до ринкових відносин, а одним з основних принципів - надання рівних можливостей всім, хто бажає займатися підприємницькою діяльністю в межах державного законодавства. Досить активною стала інтеграція до міжнародного ринкового простору, що в свою чергу потребує високий рівень конкурентоспроможності, як національної економіки в цілому, так і її окремих складових - підприємств. Та даний курс не зміг повністю виконати основні поставлені задачі через дуже серйозні помилки. По-перше, даний курс не має й на сьогодні чіткої системності. По-друге, неефективність правової бази. По-третє, при русі до міжнародної економічної інтеграції економіка України стала однією з найвідкритіших у світовій економіці, при чому національні підприємства залишилися беззахисними перед зовнішнім впливом. По-четверте, в напрямі конкурентної політики не були закладені еволюційні зміни конкурентної боротьби.

Основним інструментом щодо посилення конкурентного середовища передбачався у демонополізації, тобто розкрупнення великих підприємств, та підтримці малого та середнього підприємництва. Як наслідок, величезна кількість потужних виробничих та науково-технічних комплексів були зруйновані, а на основі них створені дрібніші господарюючі суб'єкти. Окрім цього, були зруйновані технологічні та господарські зв'язки. Саме ці дії відкинули економіку України значно назад, бо замість осмисленого кроку вперед, працездатність більшості галузей була значно ослаблена через порушення механізму розподілу ресурсів та капіталів. Безумовно держава діяла в рамках діючого законодавства, що виявило значні його вади.

Існують два шляхи забезпечення конкурентоспроможності національної економіки - верхній та нижній. Верхній шлях ґрунтується на освоєнні нових знань, технологій, запровадження інновацій[13]. Якщо країна йде верхнім шляхом, то основним її завданням є підвищення продуктивності праці в межах інноваційних технологій, що вимагає високоосвіченої, кваліфікованої робочої сили з високим рівнем оплати праці. В свою чергу формується стабільний середній клас і соціальна макроструктура - підвищення рівня освіти та соціальних стандартів. Інтеграція у світову економіку нижнім шляхом базується на експорті продукції переважно добувної промисловості та галузей, що здійснюють первинну обробку та збагачення сировини для виготовлення напівфабрикатів. В цьому випадку високі технології та знання не використовуються. Зростає потреба у кадрах, які не потребують університетської бази знань. Конкурентною стратегією являється збільшення обсягів виробництва. Прагнення зменшення затрат задовольняється зменшенням оплати праці. Формування середнього класу стає неможливим. Значно скорочується національна економіка і країна перетворюється на сировинний придаток значно сильніших і розвиненіших країн, це деградує соціальну, економічну та культурну сфери країни.

На жаль, сучасні джерела формування конкурентоспроможності економіки України відповідають нижньому шляху її нарощування, що спричиняє відповідні соціальні наслідки . При переході до верхнього шляху основні зусилля повинні бути спрямовані на збільшення ВВП за допомогою якісних параметрів. Орієнтирами для зрушень національної економіки повинно бути:

- збільшення рівня заробітної плати,скорочення субсидій на виробництво та імпорт і частки податків;

- збільшення частки домашніх господарств;

- скорочення частки промисловості та сільського господарства, збільшення інших видів діяльності - фінансової, охорони здоров'я, освіти.

Сьогоднішня необхідність у ретельному аналізі та критичного переосмислення моделі розвитку сучасної української економічної системи, зокрема і конкурентних відносин, зумовлюється реакцією на кризові прояви влади, соціальних суперечностей та й самої економіки.

Розвиток економіки України останніх років перебуває під значним впливом міжнародних ринків. Питома вага експорту у ВВП 2008р. становить 46,9%. Переваги відкритість економіки визначається конкурентним статусом її продукції.

Завдання держави полягає у формуванні культури конкурентних відносин, що сприятиме розвитку малого, середнього та великого бізнесу, впровадження нових принципів підприємницької діяльності[14]. Основним завдання конкурентної політики повинно бути посилення конкурентоспроможність національного виробника не тільки в рамках національного економічного простору, а й на міжнародному, що пояснюється стрімкою інтеграцією. Завданням антимонопольної політики повинно бути не ліквідація великих монопольних компаній, а максимально зменшити їх зловживання, які можуть позначитися на економічній та соціальній стабільності. Негативними наслідками монополізму в Україні є спад виробництва, створення надприбутків, тінізація економіки, вилучення капіталів закордон, втрата наукового потенціалу, соціальних гарантій, духовних цінностей, зростання злочинності, корумпованість влади.

З-поміж видів економічної діяльності найвищим рівнем конкуренції характеризується торгівля та посередництво, частка таких ринків збільшується. Натомість в агропродовольчому секторі та машинобудуванні частка ринків з конкурентною структурою зменшилася, найнижчим рівнем конкуренції характеризується ринок паливно-енергетичного комплексу, транспорту та зв'язку. Найвищим рівнем монополізації відзначається транспорт та зв'язок, бо вони відносяться до монопольної діяльності.

Для ефективної міграції у міжнародне економічне поле Україна має піти верхнім шляхом розвитку економіки. Основним інструментом мають стати інноваційні введення, що якісно підвищить конкурентоспроможність національного виробника. Але для цього необхідна база: фінансові ресурси та інтелектуальний потенціал. До того ж, проведена демонополізація економіки України була своєрідною організаційною та інституціональною антиінновацією, яка практично унеможливила розробку і впровадження у виробництво технологічних інновацій, які вимагають великих витрат, а тому не під силу дрібним підприємствам. З 2000р. по 2009р. питома вага підприємств, що займаються інноваційною діяльність зменшилася на 5,2%, а загальна сума витрат на інноваційну діяльність має тенденцію до збільшення. Дана тенденція свідчить про збільшення концентрації виробництва, що є позитивною тенденцією, бо сприяє накопиченню фінансових ресурсів, які йдуть на інноваційні впровадження. Це підвищує з якісної сторони конкурентоспроможність підприємства (прискорення виробничого процесу та покращення якості товару чи послуги). Що стосується малих та середніх підприємств, то необхідно розвивати сіткову форму співробітництва господарюючих суб'єктів з метою посилення взаємодії між ними та об'єднання ресурсних баз, тобто створення кластерів. Такі об'єднання активізують інноваційну діяльність, виникнуть нові можливості для ведення господарства. Відбудуться зміни у конкурентних відносинах, бо вони будуть базуватися не тільки суперництві, а й на взаємодопомозі. При чому, основна увага антимонопольної політики повинна бути прикута до контролю за цінами і не перешкоджати утворенню таких груп[15]. А конкурентна політика повинна встановити чіткі межі діяльності господарюючих суб'єктів, визначити їх зобов'язання. В іншому випадку є активна загроза перетворення країни у постачальника дешевих ресурсів, руйнування чи зникнення цілих галузей.