Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 631.1:65.011.4

ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ПРИМІСЬКОЇ ЗОНИ

08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Баранов Олексій Григорович

Київ - 2006

АНОТАЦІЇ

Баранов О.Г. Ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств приміської зони. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК.- Національний аграрний університет, Київ, 2006.

Дисертаційна робота присвячена розробці теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій щодо ефективної виробничо-економічної діяльності сільськогосподарських підприємств приміської зони столичного регіону. Досліджено теоретичну сутність, особливості та механізм ефективного господарювання сільськогосподарських підприємств в умовах ринкових перство-рень. Визначено методичні основи дослідження ефективності господарювання сільськогосподарських підприємств приміської зони.

Здійснено ретроспективний аналіз та виявлено тенденції розвитку аграрного виробництва в столичному регіоні, досліджено становлення і роль різних типів сільськогосподарських підприємств в системі АПК регіону, розкрито організаційно-економічні механізми виробничо-господарської діяльності аграрних підприємств різних форм власності і господарювання.

Обгрунтувано стратегію ефективного розвитку сільськогосподарських підприємств приміської зони, визначено обсяги платоспроможного попиту населення столиці.

Запропоновано шляхи поглиблення інтеграційних процесів і формування агропромислових організаційних структур в приміській зоні, зокрема різні варіанти створення агрохолдингових структур.

Ключові слова: ефективність господарювання, сільськогосподарське підприємство, приміська зона, собівартість, прибуток, стратегія, попит, агропромислове комбінування.

Баранов А.Г. Эффективность деятельности сельскохозяйственных предприятий пригородной зоны.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК.- Национальный аграрный университет, Киев, 2006.

Диссертационная работа посвящена разработке теоретико-методических положений и практических рекомендаций эффективной производственно-экономической деятельности сельскохозяйственных предприятий пригородной зоны столичного региона. Исследованы теоретическая сущность, особенности и механизм эффективного хозяйствования сельскохозяйственных предприятий в системе АПК региона, раскрыты организационно-экономические механизмы производственно-хозяйственной деятельности сельскохозяйственных предприятий разных форм собственности и хозяйствования.

В диссертационной работе предложено авторское определение понятия „организационно-экономический механизм эффективного хозяйствования сельскохозяйственного предприятия”, который представляет собой совокупность организационных и экономических принципов и методов построения, функционирования, регулирования и взаимодействия всех элементов хозяйственной системы аграрного предприятия, которая отвечала бы его внутренним возможностям призводить высококачественную сельскохозяйственную продукцию в соответствии с требованиями рынка, реализовывать ее, получать необходимую прибыль и создавать производственные запасы, необходимые для производства продукции в оптимальном объеме.

Осуществлен ретроспективный анализ и выявлены тенденции развития сельскохозяйственного производства в столичном регионе, которые свидетельствуют о перепрофилировании и деконцентрации производства плодоовощной продукции в большинстве аграрных предприятий пригородной зоны. Специализация пригородного типа была утрачена хозяйствами Барышевского, Бориспольского и Вышгородского районов. К тому же в большинстве предприятий роль овощеводства была сведена до уровня дополнительной отрасли. Если в 1990 г. удельный вес хозяйств с площадью посева овощей свыше 80 га составлял 68,9 %, в 1998 - 17,5, то в 2004 году - только 11,1 % от их общего количества.

Исследованы становление и роль аграрных предприятий разных форм хозяйствования в системе АПК региона, которые свидетельствуют, что изменение форм собственности, паевание имущества и земли, сами по себе не способны решить задачу повышения эффективности производстенно-экономической деятельности. Это скорее предпосылки, а не средства повышения эффективности хозяйствования, поскольку на современном этапе успешно функционируют в пригородной зоне города Киева ЧП “Шевченковское”, СПК „Любарци”, ООО АК“Тарасовский”, ООО “Евроресурс”, ОАО “Рудня”, ОАО “Тепличный”, ГПАК“Пуща - Водиця” и др. Они сохранили специализацию пригородного типа и продолжают наращивать объемы производства овощей открытого и закрытого ґрунта, молока, яиц и свинины.

Раскрыты организационно-экономические механизмы производственно-хозяйственной деятельности сельскохозяйственных предприятяий разных форм собственности и хозяйствования.

Недостаточная обеспеченность пригородних хозяйств столицы финансовыми ресурсами, отсутствие долгосрочного кредитования, мизерная поддержка со стороны государства привели к такой производственно-экономической ситуации, при которой сельскохозяйственные предприятия сегодня вынуждены использовать морально и физически изношенные основные средства второй и третьей групп, поддерживая их в рабочем состоянии. Суженное воспроизводство основных фондов в большинстве аграрных предприятий пригородной зоны привело к уменшению их обеспеченности оборотными средствами.

Обоснована стратегия эффективного развития сельскохозяйственных предприятий пригородной зоны, под которой следует понимать комплексную программу действий (мероприятий), обеспечивающих осуществление генеральной цели совокупности данных предприятий и достижение их главных целей в плане производства и реализации конкурентоспособной на столичном ринке малотранспортабельной растениеводческой и животноводческой продукции (овощи, молоко и т.д.).

Однако, при реализации стратегии в зависимости от стадии развития конкретного предприятия, его ресурсного и кадрового потенциала, приспособленности к рыночным трансформациям могут возникнуть определенные изменения. Возможность изменений и соответствующие мероприятия должны быть заложены уже в саму стратегию с целью устранения непредусмотренных ситуаций.

Определены объемы платежеспособного спроса населения столицы и безубыточного производства овощной продукции в сельскохозяйственных предприятиях. В соответствии с проведенными расчетами в 2007-2010 гг. ожидается рост емкости рынка овощей до 500,9 млн.грн у 2007 г. и 560,5 млн.грн. у 2010 г., а емкость рынка плодоовощной продукции картофеля должна составлять при этом соответственно 1007,4 и 1074,3 млн.грн.

Предложены пути углубления интеграционных процессов и формирования агропромышленных організационных структур в пригородной зоне, и,в частности, разные варианты создания агрохолдинговых структур, а именно: „сверху” и „снизу”. Если осуществляется первый вариант интеграции, то все организационные мероприятия осуществляются достаточно быстро, но при этом предприятия, входящие в состав агрохолдинг теряют юридическую самостоятельность, хотя они могут иметь определенный уровень хозяйственной самостоятельности.

Вариант „снизу” предусматривает, что инвестор создает круг юридически самостоятельных предприятий, которые связаны между собой вертикальными связями. Этот вариант мы считаем наиболее приемлемым в современных условиях хозяйствования в аграрном секторе Украины. Подобные инстуциональные изменения, осуществляемые в агропромышленном производстве страны и ее столичном регионе, качественно отличаются от традиционных форм агропромышленного комбинирования в плане возможности его ведения на индустриальной основе и повышения в результате этого эффективности хозяйствования всех участников данного процесса.

Ключевые слова: эффективность хозяйствования, сельскохозяйственное предприятие, пригородная зона, себестоимость, прибыль, стратегия, спрос, агропромышленное комбинирование.

Baranov O.G. The Efficiency of agricultural enterprises activity in the suburban area.- Manuscript.

Thesis to gain Candidate of Economic Science degree on the specialty 08.07.02 -economics of agriculture and agro-industrial complex. - National Agrarian University, Kyiv, 2006.

The dissertation work is devoted to the development of theoretical and methodical positions and practical recommendations in relation to the effective and economic production activity of agricultural enterprises of the capital region' suburban area. Theoretical essence, features and mechanism of the agricultural enterprises effective menage in the markets transformations conditions are investigated. Methodical bases of research of efficiency of menage agricultural enterprises of suburban area are difined.

The retrospective analysis is carried out and the agricultural production progress trends are discovered in the capital region becoming and role of different types of agrarian enterprises in the regional AIC system is investigated, the organizationally-economic mechanisms of agricultural enterprises economic activity of different ownership and menage patterns are exposed.

The strategy of the effective development of suburban area of agricultural enterprises is well-proven, the volumes of the capital population solvent demand as well as the vegetable goods break-even production in agrarian enterprises are provided.

The ways of deepening of integrations processes and the agroindustrial organizational structures forming in the suburban area are offered, in particular the different variants of agroholding structures creation.

Keywords: menage efficiency, agricultural enterprise, suburban area, prime price, income, strategy, demand, agroindustrial combining.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету міністрів України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Єрмаков Олександр Юхимович, Національний аграрний університет, професор кафедри аграрної соціології та розвитку села

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Калінчик Микола Володимирович, Інститут землеробства УААН, завідувач відділу економіки

кандидат економічних наук, професор, заслужений економіст України Бурик Анатолій Федорович, Уманський державний аграрний університет, завідувач кафедри організації агробізнесу

Провідна установа - Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки” УААН, відділення організації виробництва та земельних відносин, м. Київ

Захист відбудеться “20” квітня 2006 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 41

Автореферат розісланий “18” березня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аграрний сектор України є важливою складовою національної економіки, яка виконує особливу роль щодо забезпечення продовольчої безпеки держави. Внаслідок здійснених докорінних соціально-економічних перетворень щодо форм власності, земельних і майнових відносин на селі сформована багатоукладна система господарювання, зміцнюється ринкова інфраструктура, розробляються і впроваджуються нові методи виробництва і управління в аграрних формуваннях. Проте, реформування сільськогосподарського виробництва не супроводжується стабільним підвищенням ефективності діяльності аграрних товаровиробників, а, навпаки, мають місце значні її варіації залежно від несприятливих природних умов, забезпеченості основними і оборотними засобами тощо.

Набутий вітчизняний досвід ведення сільського господарства свідчить, що в процесі ринкових трансформацій основна увага приділялась роздержавленню сільськогосподарських підприємств, приватизації їх майна та землі. Питання ж оптимальної концентрації і раціональної структури аграрного виробництва на основі спеціалізації перейшли в розряд другорядних, хоча відіграють надзвичайно важливу роль у ефективному функціонуванні сільськогосподарських підприємств. Особливо це стосується господарств, що розташовані в приміській зоні міста Києва, і першочерговим завданням яких є забезпечення населення столиці держави високоякісною овочевою продукцією та молоком.

Проблеми підвищення ефективності аграрних підприємств в умовах ринкових перетворень знайшли відповідне відображення у наукових працях вчених-аграрни-ків: В.Я.Амбросова, В.Г.Андрійчука, А.Ф.Бурика, В.П.Галушко, О.Ю.Єрмакова, Ф.В. Зінов'єва, М.В. Калінчика, О.В. Крисального, П.М. Макаренка, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, Б.Й. Пасхавера, П.Т. Саблука, В.К. Савчука, В.К. Терещенка, І.І.Червена, О.В.Шкільова, О.М.Шпичака, В.В.Юрчишина та багатьох інших. Разом з тим, питання ефективного господарювання сільськогосподарських підприємств і зокрема приміської зони столичного регіону, формування і вдосконалення організаційно-економічних механізмів їх діяльності в період ринкових трансформа-цій й обгрунтування пропозицій щодо розвитку інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві і надалі залишаються актуальними як в науковому, так і в практичному плані. Важливість відзначених проблем, недостатнє вивчення організаційно-економічних особливостей регіону для ефективного ведення госпо-дарської діяльності сільськогосподарських підприємств приміської зони визначили вибір теми, наукове і практичне значення дисертаційної роботи, її мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалися згідно з програмами науково-дослідних робіт Національного аграрного університету і є складовою наукової тематики кафедри аграрної соціології та розвитку села “Організація ефективної підприємницької діяльності в аграрних формуваннях” (номер державної реєстрації 0196U118182).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних і методичних підходів та розробка пропозицій щодо ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств приміської зони м.Києва в умовах ринкових трансформацій.

Для реалізації мети були поставлені такі задачі:

- здійснити узагальнення теоретичних та обгрунтування методичних основ ефективного розвитку сільськогосподарських підприємств різних форм власності і господарювання в умовах ринкових перетворень;

- сформулювати визначення понять “організаційно-економічний механізм” та “організаційно-економічний механізм ефективного господарювання сільсько-господарських підприємств”;

- провести аналіз сучасного стану і основних тенденцій розвитку аграрного виробництва приміської зони м. Києва та здійснити економічну оцінку використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств різних форм власності і господарювання;

- обґрунтувати пропозиції щодо ефективної діяльності сільськогосподарських підприємств приміської зони в умовах ринкових перетворень і зокрема стратегію їх ефективного розвитку;

- здійснити планування платоспроможного попиту і потреби населення столи-ці в овочевій продукції згідно з науково-обгрунтованими нормами споживання на перспективу;

- обґрунтувати поглиблення інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві. сільськогосподарський ринковий аграрний економічний

Об'єктом дослідження є процес господарювання сільськогосподарських підприємств приміської зони в період ринкових трансформацій.

Предметом дослідження є економічні і організаційні процеси, що впливають на ефективність господарської діяльності сільськогосподарських підприємств приміської зони столичного регіону з поглибленим вивченням розвитку і ефективності функціонування аграрних формувань Баришівського, Бориспільського Броварського, Вишгородського і Києво-Святошинського районів Київської області.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною базою дослідження є діалектичний метод пізнання, законодавчі та нормативні акти України, праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, рекомендації науково-дослідних установ та світова практика діяльності аграрних підприємств. У процесі дослідження використовувалися системний підхід до аналізу суспільних процесів і форм господарювання, методи сучасного економічного і статистичного аналізу: абстрактно-логічний - для теоретичного і методологічного узагальнення розвитку економічних процесів та формування висновків; статистико-економічний - для аналізу основних техніко-економічних і фінансових показників сучасного стану і ефективності господарювання в системі агропромислового виробництва столичного регіону; структурно-функціональний - для аналізу організаційно-економічних змін, що відбуваються в аграрній сфері в процесі ринкових трансформацій;монографічний - для дослідження ефективності господарювання в окремих аграрних підприємствах приміської зони; економіко-математичний - для обґрунтування стратегії ефективного розвитку приміських аграрних підприємств та прогнозних показників окремих рослинницьких галузей.

Основними джерелами інформації в процесі дослідження були: звітність Державного комітету статистики України; звітність і аналітична інформація Міністерства аграрної політики України, головного управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації та управлінь агро-промисловогорозвитку Києво-Святошинського, Баришівського, Бориспільського і Броварського районів; річні звіти та оперативна інформація щодо діяльності окремих господарських формувань; розробки наукових установ і навчальних закладів; наукові праці вчених-економістів тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному і методичному обґрунтуванні основних напрямів удосконалення та підвищення ефективності господарської діяльності сільськогосподарських підприємств приміської зони м.Києва.

Сутність наукової новизни полягає в наступному:

вперше:

- запропоновано авторське визначення понять „організаційно-економічний механізм”, як поєднання організаційних та економічних форм і методів діяльності господарської системи і „організаційно-економічний механізм ефективного господарювання сільськогосподарського підприємства” як інтегрована господарська система, спрямована на виробництво конкурентноспроможної продукції (С.5);

- проведена комплексна оцінка виробничо-господарської та фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств приміської зони м. Києва в умовах ринкових трансформацій, на підставі якої визначено основні напрями підвищення ефективності їх господарювання (С.7-11);

дістали подальший розвиток:

- теоретичні і методичні аспекти проблеми розвитку і ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств та особливості формування конкурентоспроможного господарського механізму аграрних товаровиробників в умовах ринкових трансформацій, які передбачають господарювання підприємств на засадах інтенсивного розвитку і економічного зростання (С.5-6);

- наукові засади обґрунтування стратегії ефективного господарювання аграрних підприємств приміської зони, під якою слід розуміти комплексну програму дій в плані виробництва та реалізації конкурентноспроможної малотранспортабельної продукції сільського господарства з урахуванням стадії розвитку підприємства, його ресурсного потенціалу (С.11-12);

- теоретичні, методичні та практичні підходи до проблеми підвищення ефективності господарської діяльності сільськогосподарських підприємств шляхом поєднання процесів виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції і напрями вдосконалення організаційно-економічних відносин між інтеграційними ланками АПК в досліджуваному регіоні (С.13-15);

удосконалено:

- визначення поняття „ефективне господарювання”, як діяльність, що спрямована не тільки на виробництво продукції та її реалізацію, а й забезпечення одержання прибутку від цього шляхом підвищення продуктивності праці та збільшення маржинального доходу з разрахунку на одиницю продукції (С.5);

- методичні підходи щодо планування та розрахунки попиту і визначення нормативної потреби м. Києва в овочах на період до 2010 р., що передбачає забезпечення даною продукцією населення згідно його платоспроможності (С.12-13).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони спрямовані на створення сприятливих умов для ефективного господарювання сільськогосподарських підприємств приміської зони шляхом вдосконалення організаційних форм і організаційно-економічного механізму господарювання, поглиблення інтеграційних процесів між аграрною й іншими сферами АПК.

Результати дисертаційного дослідження передані Головному управлінню агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації та управлінню агропромислового розвитку Києво-Святошинської районної державної адміністрації (довідка №14 від 06.09.2005р.) для опрацювання напрямів ефективного розвитку сільськогосподарських підприємств приміської зони; вони знайшли практичне використання у виробничо-господарській діяльності ТОВ АК „Хотівський” (довідка №26/3 від 05.09.2005р.) і ТОВ „Требухівське” (довідка №15 від 14.09.2005р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і пропозиції, що містяться в дисертаційній роботі, є результатом особистих розробок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення досліджень доповідались на міжнародній науково-практичній конференції “Механізм господарювання та економічного зростання в АПК: стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, НАУ, жовтень 2001р.), Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ, ІАЕ УААН,березень 2001р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні аспекти ефективного функціонування агропромислової сфери в ринковому середовищі” (м. Київ, НАУ, квітень 2002р.), науково-практичній конференції „Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (м. Київ, НАУ, вересень 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Розвиток аграрного ринку та продовольча безпека України” (м. Київ, НАУ, квітень 2005 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано у фахових виданнях 5 наукових праць загальним обсягом 1,9 друк. арк., в т.ч. 4 одноосібні загальним обсягом 1,3 друк.арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 203 сторінках комп'ютерного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 187 найменувань, містить 37 таблиць, 19 рисунків і 16 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретичні та методичні основи побудови ефективної системи господарювання сільськогосподарських підприємств” розглянуто сутність, особливості та механізм ефективного господарювання сільськогосподарських підприємств в умовах ринкових перетворень. Значну увагу приділено методичним основам дослідження ефективності господарювання сільськогосподарських підприємств приміської зони.

Господарювання є економічною категорією ринкових відносин, що має важливе макро- і мікроекономічне значення. Перше полягає в тому, що ефективне господарювання сільськогосподарських підприємств, спрямоване на максимізацію прибутку, збільшує як валовий внутрішній продукт, так і доходну частину бюджету держави шляхом зростання податкових надходжень (податок з прибутку підприємств, нарахування на фонд заробітної плати, податок на додану вартість, акцизний збір тощо). Друге ж зумовлене тим, що в умовах ринку тільки прибуток гарантує сільськогосподарським підприємствам виживання у конкурентній боротьбі, забезпечує джерела фінансування для розширеного відтворення аграрного виробництва, виплату дивідендів (або частки з одержаного доходу) і соціальної допомоги працівникам.

На рис. 1 наведена розроблена в дисертації система господарювання сільськогосподарського підприємства, яка включає основні складові ведення ефективної виробничо-економічної діяльності в умовах ринкових відносин. Таким чином, ефективне господарювання сільськогосподарського підприємства, на нашу думку, це діяльність, яка спрямована не тільки на виробництво продукції та її реалізацію, а й забезпечення одержання прибутку від цього шляхом підвищення продуктивності праці та збільшення маржинального доходу з розрахунку на одиницю продукції.

На основі теоретичних узагальнень нами визначено, що основу господарської діяльності складає організаційно-економічний механізм, тобто сукупність організаційних і економічних форм і методів функціонування, регулювання і взаємодії всіх елементів господарської системи, спрямовану на досягнення кінцевого результату.

Відповідно до цього й запропоновано у дисертації авторське визначення поняття „організаційно-економічний механізм ефективного господарювання сільськогосподарського підприємства”, який являє собою сукупність організаційних і економічних принципів і методів побудови, функціонування, регулювання і взаємодії всіх елементів господарської системи сільськогосподарського підприємства, яка б відповідала його внутрішнім можливостям виробляти високоякісну рослинницьку і тваринницьку продукцію відповідно до вимог ринку, реалізовувати її, отримувати необхідний прибуток, і створювати виробничі запаси, необхідні для виробництва продукції в оптимальному обсязі.

Основним критерієм оптимальності організаційно-економічного механізму є ефективність виробничої діяльності підприємств.

На особливу увагу заслуговує господарювання сільськогосподарських підприємств, розташованих у зоні впливу великих міст і промислових центрів. У структурі виробництва товарної продукції в сільськогосподарських підприємствах, як правило, переважну частку займали плодоовочівництво, молочне скотарство, свинарство і птахівництво. В умовах ринкових перетворень, коли визначальний вплив на прийняття рішень по цінах та на організацію того чи іншого виробництва рослинницької та тваринницької продукції мають попит і пропозиція, конкурентне середовище та очікувана винагорода підприємця у вигляді прибутку, відбулося згортання вищезгаданих галузей і одержали розвиток нові, не завжди економічно виправдані.

Тому в сучасних умовах господарювання першочерговою є проблема підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських товаровиробників, яка має вимірюватись відповідними показниками.

Ефективність виробничо-господарської діяльності сільськогосподарського підприємства характеризує загальні результати господарювання, ступінь використання матеріально-технічних і трудових ресурсів, віддачу довгострокових капітальних вкладень та рівень поточних витрат на виробництво і реалізацію сільськогосподарської продукції. Щодо результативності його фінансової підприємницької діяльності, то вона має відображати рівень прибутковості і рентабельності виробництва, динаміку в часі показників фінансового стану і фінансової стійкості суб'єкта господарювання.

У другому розділі „Стан і ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств столичного регіону” здійснено ретроспективний аналіз і виявлено тенденції розвитку аграрного виробництва в столичному регіоні, досліджено становлення і роль різних типів сільськогосподарських підприємств в системі АПК регіону, розкрито організаційно-економічні механізми виробничо-господарської діяльності аграрних підприємств різних форм власності і господарювання

На сьогодні на території України розташовано 14 міст із населенням понад 350 тисяч осіб, у тому числі 5 з них - з населенням понад 1 мільйон осіб. Недоліки в організації та безсистемність реалізації плодоовочевої продукції приміськими господарствами з одного боку, великі транспортні витрати і торговельні надбавки з іншого, призвели до парадоксальної ситуації - сільськогосподарські підприємства мають збитки, а населення великих міст і промислових центрів змушено купувати ці незамінні продукти харчування за більш високими цінами, порівняно з іншими регіонами країни.

У 2004 р. виробництво валової продукції сільського господарства столичного регіону становило 66,8 % проти 1990 р., у тому числі продукції рослинництва - 82,7%, тваринництва - 53,7, продовольчих товарів - 61 відсоток. Зменшення купівельної спроможності населення та ускладнення зі збутом продукції з початком ринкових перетворень призвели до перепрофілювання і деконцентрації виробництва плодоовочевої продукції та молока в більшості сільськогосподарських підприємств приміської зони м. Києва. Внаслідок чого в 2004 році виробництво овочів тут зменшилось на 176,4 тис. т або на 74,7 %, молока - на 282,9 тис. т або 84,9 %, порівняно з 1990 роком

Соціально-економічні та економічні фактори сьогодення зумовили зміну спеціалізації приміських господарств столичного регіону (табл.1). Так, питома вага овочів у структурі виручки знизилась з 6,6 % у 1991 р. до 0,5% у 2004 р., молока - відповідно з 19,2 до 6,4 відсотків. Сільськогосподарські товаровиробники в умовах переходу до ринкових відносин надали перевагу вирощуванню зерна та цукрових буряків, тобто продукції, на яку в цей період була більш сприятлива кон'юнктура та існував стійкий попит на ринку. Саме за цих обставин були зумовлені зміни в територіальній структурі сільськогосподарського виробництва в розрізі адміністра-тивних районів приміської зони столиці. Спеціалізацію приміського типу втратили господарства Баришівського, Бориспільського і Вишгородського районів Київської області. Основне ж виробництво малотранспортабельної продукції було зосереджено в сільськогосподарських підприємствах Броварського і Києво-Святошинського районів, на долю яких у 2004 р. припадало 78,8 і 58,8 % валового виробництва овочів відкритого ґрунту і молока.

Оскільки ринок є саморегульованою системою, то недостатню пропозицію плодоовочевої продукції, молока та яєць з боку сільськогосподарських підприємств на короткостроковому часовому інтервалі було компенсовано за рахунок збільшення їх виробництва особистими селянськими господарствами населення на середньостроковому. Якщо у 1990 р. особистими селянськими господарствами Київської області вироблялося 32,0 % овочів відкритого ґрунту всіх категорій господарств регіону або 148 тис. тонн, 18,6 % молока (296,1 тис. т), 24,6 % м'яса (94,4 тис. т), то у 2004 - 75,9 % овочів (234,1 тис. т), 61,9 % молока (439,0 тис. т), 36,7 % м'яса (70,0 тис. т).

Таблиця 1

Структура виручки від реалізації продукції в приміській зоні м. Києва, (%)

Розраховано за даними головного управління статистики у Київській області

На початку перебудовчого процесу передбачалося, що саме зміна форм власності, вільний та самостійний вибір способів господарювання сприятимуть піднесенню аграрного виробництва. Однак цього не сталося, оскільки самі по собі паювання майна і землі, а також перехід до нових форм господарювання на селі не здатні вирішити проблему підвищення ефективності розвитку сільського господарства. Не винятком у цьому плані є і сільськогосподарські підприємства приміської зони м. Києва. Проте, серед них на сучасному етапі успішно функціонують ПП“Шевченківське”, СВК„Любарці”, ТОВ АК“Тарасівський”, ТОВ“Євроресурс”, ВАТ “Рудня”, ВАТ “Тепличний”, державне підприємство “Пуща - Водиця” та ін., що зберегли спеціалізацію приміського типу і продовжують нарощувати обсяги виробництва овочів відкритого і закритого ґрунтів, молока, яєць, свинини тощо.

Проведений в дисертації аналіз свідчить про суттєві розбіжності між показниками ресурсного забезпечення досліджуваних рентабельних і нерентабельних сільськогосподарських підприємств. За рівнем забезпеченості основними фондами рентабельні підприємства перевищували аналогічні показники нерентабельних. У цілому ж показники наявності і якості ресурсів тісно корелюють з показниками технологічної й економічної ефективності виробництва рослинницької і тваринницької продукції (табл. 2).

Таблиця 2

Результативність господарської діяльності сільськогосподарських підприємств Броварського, Бориспільського, Києво-Святошинського районів Київської області

Так, урожайність овочів відкритого ґрунту в досліджуваних підприємствах першої групи була вищою в 1996 р. у 2,1, а у 2004 р. - у 2,2 рази порівняно з другою, овочів закритого ґрунту - у 5,7 і 6,6 рази, надій молока від однієї корови відповідно - на 83,9 і 10,1 відсотків. Більш висока технологічна ефективність виробництва обумовила в свою чергу нижчу собівартість продукції, зокрема характерної для підприємств приміського типу, а саме: овочі, плоди, ягоди, молоко, яйця тощо.

В цілому потрібно відзначити, що індекси цін реалізації та собівартості продукції значно зросли протягом досліджуваного періоду по всіх категоріях господарств. Проте, ріст цін на сільськогосподарську продукцію був більш динамічним внаслідок збільшення купівельної спроможності населення та попиту на продукти харчування. І, як результат, рівень окупності витрат у 2004 р. у підприємствах першої типологічної групи збільшився на 9,1 відсоткових пункти, в господарствах другої - на 15,3 пункти.

Конкурентноспроможність сільськогосподарської продукції досягається у приміському сільському господарстві насамперед за рахунок значних поточних витрат на виробництво, величина яких головним чином залежить від забезпеченості підприємств фінансовими ресурсами. Фінансовий стан сільськогосподарських підприємств дозволяє зробити висновок про їх неплатоспроможність, обмеженість власних оборотних коштів тощо. У зв'язку з цим, господарства змушені скорочувати виробництво матеріаломістких видів продукції, тобто тієї продукції, що є притаманною сільськогосподарським підприємствам приміського типу, а саме: овочів відкритого та закритого ґрунту, плодів, молока тощо. Так, у 2004 р. посівна площа під овочами відкритого ґрунту скоротилась по всіх приміських господарствах на 2,6 тис. га або 60,0 % проти рівня 1996 року. Групування приміських господарств за величиною запасів і витрат на одиницю сільськогосподарських угідь (табл.3) дало можливість виявити, що у підприємствах третьої групи (де забезпеченість запасами і витратами на одиницю сільськогосподарських угідь перевищувала аналогічний показник господарств першої групи у 18,0 разів) чистий прибуток з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь був більшим на 5,4 тис.грн., а рівень сукупної рентабельності - на 24,8 відсоткових пункти.

Таблиця 3

Вплив забезпеченості оборотними засобами на економічну ефективність виробництва в сільськогосподарських підприємствах Бориспільського, Броварського і Києво-Святошинського районів Київської області, 2004 р.

В результаті проведеного кореляційно-регресійного аналізу було одержано таке рівняння залежності чистого фінансового результату від величини запасів і витрат з розрахунку на одиницю сільськогосподарських угідь (формула 1):

Yx= -2 204,6+1,5804x (1)

Це вказує на те, що збільшення величини запасів і витрат на 1 га сільськогосподарських угідь на 1 гривню забезпечує приріст чистого прибутку на 1,58 грн. Коефіцієнт кореляції при цьому становить 0,76. Тобто тіснота зв'язку між величиною запасів і витрат та фінансовими результатами в розрахунку на одиницю сільськогосподарських угідь є сильною, незважаючи на те, що результативна ознака залежить від багатьох факторів як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, зокрема від забезпеченості підприємства основними засобами, кон'юнктури ринку тощо.

Проте, незважаючи на такі досить негативні тенденції в ресурсному забезпеченні приміського аграрного виробництва столичного регіону, слід зазначити, що за останні п'ять років відбулися суттєві зміни в ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств. Так, якщо у 1996 р. питома вага приміських господарств, у яких рентабельним було виробництво овочів відкритого ґрунту і молока, складала відповідно 31,9, і 10,5 %, то у 2004 р. цей показник істотно зріс і становив 80,0% і 53,8 відсотків. При цьому частка овочів, вироблених у рентабельних підприємствах, збільшилася за аналізований період з 56,1 до 95,5 %, а молока - з 26,3 до 79,1 відсотків. Це є свідченням позитивних зрушень щодо ефективного господарювання в приміській аграрній сфері.

У третьому розділі „Вдосконалення системи господарювання сільсько-господарських підприємств приміської зони” обгрунтувано стратегію ефективного розвитку сільськогосподарських підприємств приміської зони; здійснено планування попиту та беззбиткового виробництва продукції в сільськогосподарських підприємствах; запропоновано шляхи поглиблення інтеграційних процесів і принципи формування агропромислових організаційних структур в приміській зоні.

Невід'ємною умовою підвищення ефективності господарювання сільськогосподарських підприємств в столичному регіоні є визначення стратегії його подальшого розвитку на основі раціонального використання грунтово-кліматичного і ресурсно-виробничого потенціалу галузі. Під стратегією ефективного розвитку сільськогосподарських підприємств приміської зони слід розуміти комплексну програму дій (заходів), яка забезпечує здійснення генеральної мети сукупності даних підприємств і досягнення їх головних цілей щодо конкурентоспроможного виробництва овоче-молочної продукції. Але, при реалізації даної стратегії залежно від стадії розвитку конкретного підприємства, його ресурсного та кадрового потенціалу, пристосованості до ринкових трансформацій можуть виникнути певні зміни. Можливість змін та відповідні заходи повинні бути закладені вже в саму стратегію з метою усунення непередбачуваних ситуацій. Наприклад, в даний час для СТОВ АК„Тарасівський" Києво-Святошинського району стратегічною ціллю є максимізація прибутку через підвищення якості продукції. Аналіз сильних та слабких сторін цього підприємства дає змогу зробити висновок, що господарство має потенціал для реалізації вибраної стратегії. Так, чистий прибуток СТОВ АК„Тарасівський” у 2004 р. становив 906 тис. грн, а у 2005 р. перевищив 1200 тис. грн. Враховуючи те, що дане господарство практично межує з містом, основна увага тут зосереджується на найбільш прибуткових галузях - садівництві і овочівництві, хоча значна частка належить і тваринництву (у 2005р. поголів'я ВРХ перевищувало 700 голів, в тому числі 260 голів дійного молочного стада). Використовуючи стратегію максимізації прибутку СТОВ АК „Тарасівський" в 2006 - 2007 рр., буде нарощувати обсяги сільськогосподарського виробництва, при цьому темпи зростання доходів будуть вищими, ніж темпи збільшення витрат, тобто відбуватиметься економічне зростання підприємства на основі інтенсивного розвитку.

Стратегічними завданнями даного підприємства є: підвищення рівня ресурс-ного потенціалу; зниження витрат на одиницю продукції; пошук оптимальних каналів реалізації; закріплення партнерських зв'язків. Це ж саме стосується й інших сільськогосподарських підприємств приміської зони, зокрема СТОВ „Требухівське”.

Проведені нами дослідження свідчать про те, що цінова ситуація на ринку плодоовочевої продукції в м. Києві доволі активно змінюється під впливом попиту і пропозиції на овочі, а також строків їх продаж. Варто відзначити, що в процесі реалізації овочів спостерігається сезонна циклічність, тобто маємо зростання цін по мірі зменшення запасів даної продукції і їх падіння при збільшенні поступлення на ринок продукції нового врожаю. Виявлено, що найвищого рівня ціни досягають при надходженні перших партій нового врожаю, а саме: капусти - в травні, цибулі ріпчатої, буряка і моркви - в червні. Нами були також розраховані ємкість ринку овочів, картоплі і фруктів і попит на дану продукцію (табл. 4).

Таблиця 4

Розрахунок ємкості ринку плодоовочевої продукції і картоплі м.Києва

Згідно з проведеними розрахунками на період 2007 - 2010 рр. очікується зростання ємкості ринку овочів до 500, 9 млн.грн у 2007 р. і 560,5 млн.грн у 2010 р., а ємкість ринку плодоовочевої продукції і картоплі має становити при цьому відповідно 1007,4 і 1074,3 млн.грн.

Можна очікувати, що найвищим грошовий попит буде на такі види овочевої продукції, як капуста і помідори, що становитиме у 2010 р. відповідно 181,9 і 201,3 млн.грн або 27,5 30,4 % від загального попиту. Щодо інших овочевих культур - огірків, моркви, столового буряка і цибулі-ріпки, то попит на них є значно меншим і варіює у зазначеному періоді від 55,0 (цибуля-ріпка) до 76,9 млн.грн (морква). Вивчення фактичного стану розвитку галузі овочівництва в приміських сільськогосподарських підприємствах свідчить про нестабільність ведення в них даної галузі.

Для підвищення конкурентоспроможності виробництва овочів необхідним є перехід до застосування інноваційно-інвестиційних технологій. На основі даних перспективних технологічних карт і фактичних витрат, які склалися в СТОВ „Требухівське”, в дисертації було розраховано рівень беззбитковості для запропонованої інноваційно-інвестиційної технології виробництва овочів в умовах даного господарства.

Серед головних факторів, які впливають на результативність виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств приміської зони, важливе місце належить налагодженню партнерських економічних відносин між товаровиробниками сільськогосподарської продукції та її переробниками на взаємовигідних умовах (рис.2). В процесі свого розвитку агропромислова інтеграція повинна забезпечити інтереси сільськогосподарських, переробних, обслуговуючих і зокрема торговельних підприємств (супермаркетів, гіпермаркетів, оптових ринків) з метою задоволення потреби кінцевого споживача в агропродовольчій продукції. В цьому плані на увагу заслуговує налагодження партнерських зв`язків при проходженні овочевої продукції до споживачів м.Києва, в яку активно включається торговельна мережа, зокрема компанія „ФОЗЗІ” (торговельна мережа „СІЛЬПО”). Потрібно відзначити, що досвід ТМ „СІЛЬПО” заслуговує на особливу увагу, оскільки він передбачає поглиблення контрактних відносин між сільськогосподарськими виробниками і торговельними підприємствами з урахуванням економічних інтересів усіх партнерів.

Як відомо, в умовах розвинутого ринку поява вертикально інтегрованих структур згідно з інстуціональною теорією пояснюється зростанням зовнішніх (трансакційних) витрат. Диверсифікація капітала зумовлює зниження трансакційних витрат, оскільки інвестору дешевше їх інтерналізувати, тобто перетворити у внутрішньофірмові затрати. З цією метою створюються інтегровані структури, де обмінні операції опосередковуються через внутрішні (трансфертні) ціни. В українській ж аграрній економіці інстуціональні перетворення, пов'язані з „реанімуванням” неплатежеспроможних сільськогосподарських підприємств.

Наші дослідження свідчать, що в агропромисловому комплексі України з початком третього тисячоліття стали розвиватися нові форми агропромислового комбінування, які відзначаються потужним „вливанням” капіталу в сільське господарство з інших сфер АПК, а також інших не пов'язаних з аграрною сферою галузей. Таким чином, маємо процеси концентрації сільськогосподарських земель і створення агрохолдингових структур. Згадане вище компанія „ФОЗЗІ” є однією з таких утворень.

Для агропромислового виробництва країни, столичного регіону і приміської зони зокрема можливі різні варіанти створення агрохолдингових структур, а саме: „зверху” і „знизу”. Якщо здійснюється перший варіант інтеграції, то усі організаційні заходи здійснюються досить швидко, але при цьому підприємства, що входять до складу агрохолдингу втрачають юридичну самостійність, хоча вони можуть мати певний рівень господарської самостійності (подібне відбулося при входженні окремих аграрних підприємств „Музичанський” і „Совки” до складу НВАК „Пуща-Водиця”).

Варіант „знизу” передбачає, що інвестор створює коло юридично самостійних підприємств, які пов'язані між собою вертикальними зв'язками. Цей варіант ми вважаємо найбільш сприйнятним для сучасних умов господарювання в аграрному секторі України. На завершення слід відзначити, що подібні інстуціональні перетворення, які відбуваються в агропромисловому виробництві держави і її столичному регіоні, якісно відрізняються від традиційних форм агропромислового комбінування в плані можливості його ведення на індустріальній основі і підвищення в результаті цього ефективності господарювання усіх учасників даного процесу.

ВИСНОВКИ

1. На основі теоретичних узагальнень нами визначено у дисертаційній роботі, що ефективна виробничо-господарська діяльність сільськогосподарських підприємств - це діяльність, яка спрямована не тільки на виробництво та реалізацію рослинницької і тваринницької продукції, а й забезпечення одержання прибутку від цього шляхом підвищення інтенсивності господарювання і продуктивності праці та збільшення маржинального доходу з разрахунку на одиницю виробленої продукції.

2.Основу господарської діяльності будь-якого підприємства, в тому числі і сільськогосподарського, складає організаційно-економічний механізм, який являє собою сукупність організаційних і економічних форм і методів функціонування, регулювання і взаємодії всіх складових ланок (елементів) господарської системи, спрямовану на досягнення кінцевого результату підприємницької діяльності. Відповідно до цього організаційно-економічний механізм ефективного господарювання сільськогосподарського підприємства являє собою сукупність організаційно-технологічних та економічних принципів і методів побудови, функціонування, регулювання і взаємодії всіх елементів господарської системи сільськогосподарського підприємства на засадах економічного зростання, яка б відповідала його внутрішнім можливостям виробляти конкурентоспроможну рослинницьку і тваринницьку продукцію згідно вимог ринку, реалізовувати її за максимальними цінами, отримувати необхідний для розширеного відтворення прибуток.

3.В процесі здійснених ринкових трансформацій відбулися істотні зміни в аграрному секторі та продовольчому комплексі міста Києва, обумовлені зменшенням купівельної спроможності населення та ускладненнями зі збутом виробленої продукції. Це в свою чергу призвело до зменшення обсягів виробництва плодоовочевої продукції і молока та перепрофілювання більшості сільськогосподарських підприємств приміської зони м. Києва. В результаті чого в 2004 р. виробництво овочів тут зменшилось на 176,4 тис. т або на 74,7 %, молока - на 282,9тис. т або 84,9 % порівняно з 1990 роком. В більшості сільськогосподарських підприємств приміської зони овочівництво із основної стало додатковою галуззю. Якщо в 1990 р. частка підприємств з площею посіву овочів понад 80 га складала 68,9 %, в 1998 р.- 17,5, то у 2004 р. лише 11,1 % від загальної кількості господарств, а спеціалізацію приміського типу було втрачено підприємствами Баришівського, Бориспільського і Вишгородського районів.

4.Оцінка фінансового стану усієї сукупності підприємств приміської зони дозволяє зробити висновок про їх неплатоспроможність, гостру нестачу власних оборотних коштів тощо. В результаті кореляційно-регресійного аналізу було встановлено, що збільшення величини запасів і витрат з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь приміських аграрних підприємств на 1 гривню забезпечує приріст чистого прибутку на 1,58 грн при коефіцієнті кореляції 0,76. Недостатня забезпеченість приміських господарств столиці фінансовими ресурсами, відсутність довгострокового кредитування, мізерна підтримка з боку держави призвели до такої виробничо-економічної ситуації, за якої вони змушені використовувати наявні, вже морально і фізично зношені основні засоби другої та третьої груп, підтримуючи їх у робочому стані. Звужене відтворення основних фондів у більшості сільськогосподарських підприємств приміської зони призвело до зменшення їх забезпеченості оборотними засобами.