Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра економіки і права

Курсова робота

з дисципліни Економіка підприємства на тему:

“ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ”

Виконав:

студент групи ОФПД 3-2

Перевірила:

Допущено до захисту “___” _____________ 2007р.

З оцінкою ____

Робота захищена “___” _________________ 2007р.

З оцінкою ____

Київ

2007ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади формування та ефективності використання основних засобів

1.1 Поняття основних засобів

1.2Класифікація та структура основних засобів

1.3 Методи оцінки основних засобів

1.4Амортизація та спрацювання основних засобів

1.5 Оцінка ефективності використання основних засобів

РОЗДІЛ 2. Аналіз ефективності використання основних засобів на підприємстві ват “Самбірський хлібозавод”

2.1 Загальна історія розвитку підприємства ВАТ “Самбірський хлібозавод”

2.2 Динаміка ефективності використання основних засобів на ВАТ Самбірський хлібозавод” в 2005 та 2006 роках

РОЗДІЛ 3. Шляхи підвищення ефективності використання основних

засобів на підприємстві "Самбірський хлібозавод"

3.1 Напрямки підвищення ефективності використання основних засобів

3.2 Підвищення ефективності використання основних засобів завдяки збільшенню використання робочого часу устаткування на ВАТ

“Самбірський хлібозавод”

3.3 Модернізація обладнання як шлях підвищення ефективності використання основних засобів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Підвищення ефективності і якості суспільного виробництва і значне збільшення віддачі капітальних вкладень і основні засоби - одне з головних завдань промисловості, що є матеріальною базою виробництва і найважливішою складовою частиною продуктивних сил країни.

В умовах швидкого технічного прогресу відбувається постійне вдосконалення техніки, створюються нові, більш високопродуктивні види механізмів і апаратів, які змінюють стару техніку. Термін використання (термін служби) основні засоби у виробничому процесі набуває все більшого значення як з погляду технічного прогресу, так і з погляду правильнішого високоефективного використання тих капітальних вкладень, які витрачаються на створення нових основні засоби.

Забезпечення розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання основні засоби підприємства. Ці процеси сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва, управління, підвищувати фондовіддачу, прибутковість.

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основні засоби того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження та від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження).

Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання ОВФ має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видій знарядь праці.

До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг.

За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основні засоби, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку.

Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання ОВФ можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних показників, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження кілька сот підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих об'єктів становить 5-6 років. Проте технічно та економічно обґрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників виробничих об'єктів на підприємствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної - за один рік і навіть швидше.

Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо.

засоби основний ефективність використання

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Поняття основних засобів

Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні (рис. 1.1).

Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість.

Рис. 1.1- Склад і взаємозв'язок засобів виробництва та виробничих фондів

Основні засоби - це вартісна форма існування засобів праці, які тривалий час, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми, багаторазово приймають участь в процесі виробництва, поступово спрацьовуються і частинами (у вигляді амортизаційних відрахувань) переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції.

Відповідно до Національних стандартів бухгалтерського обліку основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою їх використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року.

Основні засоби у формі засобів виробництва функціонують як фактори процесу праці доти, поки зберігають свою споживну форму, в якій вони вступають в процес виробництва. Засоби праці утримує тривалий час у сфері виробництва їхня функція - за допомогою засобів праці протягом певного періоду виготовляється продукція. Основні засоби промисловості займають важливе місце в національному багатстві.

Вкладення капіталу в засоби праці забезпечують тривалий час отримання

доходу. Вартість засобів праці, спожитих за цей період, має бути

відшкодована шляхом віднесення її до складу вартості продукції, що

виготовляється. Основні засоби не обертаються у своїй споживній формі,

обертається тільки їхня вартість, і до того ж лише поступово, частинами, в тій

мірі, як вона переноситься на продукцію.

Маючи ясне уявлення про кожен елемент основних засобів у виробничому процесі, про їх фізичний і моральний знос, про чинники, які впливають на використання основних засобів, можна виявити методи, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат виробництва і, звичайно, зростання продуктивності праці.

Основні і оборотні фонди - найважливіша і переважаюча частина всіх фондів в промисловості. Вони визначають виробничу потужність підприємств, характеризують їх технічну оснащеність, безпосередньо пов'язані з продуктивністю праці, механізацією, автоматизацією виробництва, собівартістю продукції, прибутком і рівнем рентабельності*Див. Ткаченко Н. М. - Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування та звітність: К.: Алеута, 2006, ст. 294..

1.2 Класифікація та структура основних засобів

У промисловості залежно від сфери функціонування основні виробничі фонди поділяються на промислово-виробничі та непромислово-виробничі.

До промислово-виробничих фондів належать засоби праці підприємства, призначені для виробництва промислової продукції. Непромислово-виробничі фонди - це засоби праці непромислових.

Основні засоби неоднорідні і різняться між собою натурально-речовим складом, термінами служби, призначенням і роллю у виробництві. Все це обумовлює необхідність їх класифікації Див. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 3-є видання, перероб. та доп. - Житомир: ЖІТІ, 2001, ст. 150..

Видова класифікація основних засобів, що застосовується в бухгалтерському обліку (згідно з П(С)БО 7), така:

Ш земельні ділянки (субрахунок 101);

Ш капітальні витрати на поліпшення земель(субрахунок 102);

Ш будинки, споруди та передавальні пристрої(103);

Ш машини та обладнання(104);

Ш транспортні засоби(105);

Ш інструменти, прилади, інвентар (меблі)(106);

Ш робоча і продуктивна худоба(107);

Ш багаторічні насадження(108);

Ш інші основні засоби (109).

Група основних засобів "Земельні ділянки" відображає вартість земельних ділянок, які було придбано відповідно до Указу Президента від 19 січня 1999 р. № 32/99 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення".

До групи "Капітальні витрати на поліпшення земель" відносять витрати неінвентарного характеру на культурно-технічні заходи щодо поверхневого поліпшення земель для сільськогосподарського користування, здійснювані за рахунок капітальних вкладень.

Група "Будинки, споруди та передавальні пристрої" охоплює будинки і будови, у яких відбуваються основні "допоміжні" та обслуговуючі процеси, адміністративні будівлі та господарські споруди; житлові будинки; споруди (інженерно-будівельні об'єкти - нафтові та газові свердловини, стволи шахт, штольні, тунелі, мости, очисні споруди тощо); передавальні пристрої, лінії та мережі зв'язку, лінії електроживлення та ін.

До групи "Машини та обладнання" відносять насамперед робочі машини та устаткування, силові машини та устаткування (двигуни, генератори та трансформатори), пристрої розподілу електроенергії тощо.

До групи "Транспортні засоби" належать засоби пересування, призначені для переміщення людей та вантажів, а також магістральні трубопроводи, призначенням яких є транспортування рідких і газоподібних речовин від постачальника до місця їх перебування.

До групи "Інструменти, прилади та інвентар" відносять: ріжучі, ударні, давлючі та ущільнюючі знаряддя праці, включаючи ручні механізовані знаряддя, які працюють за допомогою електроенергії, стисненого повітря тощо, а також будь-які пристрої для обробки матеріалу, здійснення монтажних робіт та ін. До виробничого інвентарю і приладдя належать предмети виробничого призначення, які використовуються для полегшення виробничих операцій під час роботи, обладнання для охорони праці, ємності для зберігання рідких та сипучих речовин. До цієї групи входять також меблі.

До групи "Робоча і продуктивна худоба" належать: робоча худоба - коні, воли, верблюди, віслюки та інші робочі тварини, продуктивна худоба - корови, бики-плідники, буйволи та яки, жеребці-плідники та племінні кобили та ін.

До групи "Багаторічні насадження" відносять усі штучні багаторічні насадження незалежно від їх віку.

До групи "Інші основні засоби" належать усі основні засоби, що не увійшли до зазначених вище груп Див. Економіка підприємства: Навч. посіб. / За ред. А. В. Шегди. - К.: Знання, 2005, ст. 164..

Щодо всієї сукупності промислових підприємств України, то в загальному обсязі основні засоби питома вага окремих їхніх видів протягом останніх років коливалась у межах: будівель і споруд - 45-47%; машин і устаткування - 40-42%; у тім числі робочих - 30-32%; транспортних засобів - 2,5-3%. На підприємствах і організаціях аграрного сектора частка в загальній вартості сільськогосподарських основні засоби приблизно становила: будівель, споруд і передавальних пристроїв - 64-65%; силових і робочих машин і устаткування - 14-16%; робочої та продуктивної худоби - 10-12%; багаторічних насаджень - 5-6%; транспортних засобів - 3-4%.

Для цілей податкового обліку основні засоби поділяються на виробничі і невиробничі. Останні в податковому, обліку не амортизуються.

В податковому обліку з метою визначення суми амортизаційних відрахувань основні засоби класифікуються за такими групами:

1. Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в

2. тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

3. Автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі;

4. побутові електрони, оптичні і електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

5. Будь-які інші основні засоби, які не увійшли до груп 1, 2 та 4.

6. Електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації; їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів.

Четверта група формується з основних засобів, придбаних після 1.01.2003 р. Інші основні засоби, які підпадають під визначення 4-ої групи, але придбані до 1.01.2003 р., мають бути у складі другої групи.

Облік балансової вартості основних засобів групи, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожному окремому об'єкту та в цілому по групі. Облік балансової вартості основних засобів груп 2, З і 4 ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи.

У разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта, а груп 2, 3 і 4 - зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів. Якщо сума вартості основні засоби дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до 0, а сума перевищення включається валового доходу платника податку відповідного періоду(підпункт 8.4.4 статті 8 Закону від 22.05.97 р. №283/97-ВР) Див. Журнал “Податкове планування” - випуск 8 (58), серпень 2005, ст. 21..

За своїм економічним змістом основні засоби однорідні, але поряд з цим, вони різні за виробничо - технічним призначенням і часом відтворення. Чим довговічніший засіб праці, тим повільніше він зношується, тим довше передає свою вартість продукції, яку виробляє.

Згідно з наведеною вище класифікацією та роллю, яку відіграють у процесі виробництва ті чи інші види основних засобів, розрізняють активну та пасивну частини.

До активної частини відносять основні засоби що беруть безпосередню участь у процесі виробництва. Це машини та устаткування, інструменти, прилади та пристрої для вимірювання тощо. До пасивної частини (будівлі, споруди) належать основні засоби, що забезпечують нормальне функціонування виробничого процесу, створюють умови для цього.

Структура основних засобів- це співвідношення між вартістю окремих груп основних засобів та їх загальною вартістю, виражене у відсотках. Категорія структури характеризує внутрішню будову і зв'язок складових частин певної сукупності величин (наприклад, основних засобів, доходів, витрат) і застосовується в економіці для вивчення і наочного зображення цієї сукупності. Особливості структури основних засобів зумовлені специфікою галузі економіки, до якої належить підприємство, метою підприємницької діяльності, характером процесу відтворення основних засобів, методикою їх оцінки тощо.

Таблиця №1

Структура ОЗ на ВАТ “Самбірський хлібозавод” у 2006 році:

Елементи ОЗ	Вартість ОЗ, тис. грн.	Структура ОЗ, %
	на поч. року	на кінець року	на поч. року	на кін. року
Земельні ділянки	147,0	147,0	2,59	2,19
Будівлі, споруди, передавальні пристрої	2938,9	2938,9	51,74	43,77
Машини та устаткування	1329,1	1360,0	23,40	20,25
Транспортні засоби	401,6	475,8	7,07	7,09
Інструменти, інвентар	332,5	312,9	5,85	4,66
Інші ОЗ	863,8	813,6	15,21	12,12
Всього	5680,4	6048,2	100,00	100,00

Співвідношення різних груп основних засобів у загальній їх вартості становить функціональну (технологічну) структуру основних засобів.

За інших рівних умов технологічна структура основних засобів тим прогресивніша та ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох чинників: виробничо-технологічних особливостей підприємства; науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва; ступеня розвитку різних форм організації виробництва; відтворювальної структури капітальних вкладень у створенні нових основних засобів; вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування; територіального розміщення підприємства та ін.

Звичайно, для суспільства не байдуже, яким є співвідношення між різноманітними видами основних засобів, куди більше вкладається коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, чи у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. Здавалося б, чим вища на підприємствах частка активної складової, тим вищий рівень їх технічного оснащення, тим більше можливостей мають підприємства щодо збільшення випуску продукції при однаковому обсязі основних засобів. Але, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини оновлених фондів негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для досягнення найефективнішого використання основних засобів підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами.

Чим більша питома вага активної частини основних засобів, тим прогресивніша їх структура.

Поліпшення структури основних засобів досягається за рахунок: оновлення та модернізації устаткування; механізації та автоматизації виробництва; правильної розробки проектів будівництва та високоякісного виконання планів будівництва підприємств; ліквідації невикористаного або маловикористовуваного устаткування та встановлення устаткування, що забезпечить правильніші пропорції між його окремими групами.

1.3 Методи оцінки основних засобів

Кожний об'єкт основних засобів обчислюється у натуральних одиницях (штуках), які характеризують певні його параметри (продуктивність, вагу, габарити тощо). Натуральні показники основних засобів використовуються для розрахунку виробничих потужностей, складання балансів устаткування, визначення технічного стану основних засобів.

Вартісні показники основних засобів дають змогу визначити загальний їх обсяг, динаміку, знос, нарахувати амортизацію, розраховувати собівартість продукції, рентабельність підприємства.

Планування відтворення основних засобів, амортизації, використання резервів підвищення фондовіддачі зумовлюють необхідність організації обліку й оцінювання основних засобів. Облік основних засобів здійснюється у натуральних та вартісних показниках.

З метою визначення загальної суми необоротних активів підприємства, аналізу структури та ефективності використання основних засобів, формування поточних витрат і розрахунків фінансових результатів діяльності підприємства здійснюють оцінку основних засобів, використовуючи наступні види вартості Див. Ковальчук І.В. - Реальна економіка: навчальний посібник з економіки підприємства. - К.: ВІПОЛ, 2004, ст.64. :

Ї Первісна (до переоцінки)

Ї Залишкова (до переоцінки)

Ї Відновна (переоцінена)

Ї Залишкова відновна (переоцінена)

Ї Ліквідаційна

Ї Справедлива

Первісна вартість - вартість, за якою основні засоби зараховуються на баланс підприємства в момент їх придбання. Величина первісної вартості характеризує сукупні витрати підприємства на придбання об'єкта основних засобів. Саме ця вартість вважається поточною ринковою вартістю активу на момент його придбання. Вона не змінюється через які-небудь ринкові обставини (якщо не здійснювати переоцінку), а залишається у фінансовій звітності постійною протягом всього строку корисного використання активу. На основі величини первісної вартості визначається вартість основних засобів, яка підлягає амортизації. Наприклад, первісна вартість основних засобів на початок 2006 р. на Ват “Самбірський хлібозавод” становила 5680,4 тис. грн., а на кінець - 6048,2 тис. грн..

Для придбаних за гроші основних засобів повна первісна вартість складається з наступних елементів:

ь суми, що сплачують постачальникам засобів праці (продавцям) та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт;

ь реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкти основних засобів;

ь суми ввізного мита;

ь суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

ь витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

ь витрати на установлення, монтаж, налагодження основних засобів;

ь інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Можливі варіанти формування первісної вартості основних засобів, отриманих в результаті інших операцій, наведені на рис. 1.2.

Первісна вартість	безкоштовно отриманих ОЗ = їх справедлива вартість з урахуванням супутніх витрат
	внесених до статутного фонду підприємства = погоджена із засновниками їх справедлива вартість
	переведених із оборотних активів, товарів, готової продукції = їх собівартість
	отриманого в обмін на подібний об'єкт = залишкова вартість переданого об'єкту

Рис. 1.2 - Можливі варіанти формування первісної вартості основних засобів

Залишкова вартість - вартість основних засобів з урахуванням ступеня спрацювання. Визначається на певний момент часу як різниця між повною первісною вартістю і нарахованим за весь період експлуатації ОЗ зносом (сумою амортизаційних відрахувань). Наприклад, у кінці 2005 року залишкова вартість основних засобів становила 5709,1 тис. грн..

Відновлена вартість основних засобів - це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Зі зміною умов виробництва й цін на ті самі елементи засобів праці між первісною (початковою) та відновленою вартістю основних засобів виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку й поточного регулювання процесу відтворення основних засобів, правильного розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпечення порівнянності вартісної оцінки основних засобів періодично може проводитися їхня переоцінка за відновленою вартістю.

Залишкова відновна (залишкова переоцінена) вартість - вартість, яка визначається шляхом переоцінки первісної залишкової вартості. Близька до реальної вартості основних засобів на даний момент часу і застосовується для об'єктивної оцінки (за умов наявності інфляційних процесів в економічному середовищі) величини необоротних активів підприємства. У випадку вимушеного продажу об'єкта основних засобів підприємство прагне продати його за ціною не менше величини відновної залишкової вартості. Згідно з бухгалтерським обліком підприємство може переоцінити об'єкт основних засобів за умов суттєвих відмінностей між його справедливою та залишковою вартістю. У разі переоцінки одного об'єкта основних засобів на ту ж саму дату здійснюється переоцінка всіх інших об'єктів групи основних засобів, до якої належить переоцінений об'єкт. Індекс переоцінки визначається як співвідношення справедливої вартості об'єкта і залишкової вартості.

Ліквідаційна вартість - сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) об'єкта основних засобів по закінченні строку його корисного використання після вирахування очікуваних витрат, пов'язаних з ліквідацією. За економічним змістом ліквідаційна вартість характеризує частину первісної вартості основних засобів, яку планується відшкодувати не шляхом амортизації, а через отримання реальних грошей від продажу об'єкта основних засобів (або реалізації як брухту) після закінчення терміну його корисного використання. Різниця між повною первісною і ліквідаційною вартістю вказує на вартість основних засобів, яка підлягає амортизації (в бухгалтерському обліку).

Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснено обмін елемента основних засобів в результаті операції між зацікавленими сторонами.

Справедлива вартість - це	ринкова вартість (при оцінці землі і будівель)
	ринкова або відновна залишкова вартість (при оцінці машин машин і устаткування)
	відновна залишкова вартість (при оцінці інших об'єктів основних засобів)

Рис. 1.3 - Формування справедливої вартості основних засобів

1.4 Спрацювання та амортизація основних засобів

Основні засоби протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння. Під фізичним (матеріальним) спрацюванням основних засобів розуміють явище поступової втрати своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості - економічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних засобів впливають їхня надійність та довговічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсивне), особливості технологічних процесів, якість технічного догляду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори. У промисловості України ступінь зносу устаткування становив 56,4%.

Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машин, устаткування) можна поділити умовно на дві частини: ту, що періодично усувають проведенням ремонтів, і ту, що її в такий спосіб усунути неможливо. У зв'язку з цим розрізняють усувне (тимчасове) та неусувне (нагромаджувальне) фізичне спрацювання основних засобів.

Техніко-економічне(моральне) старіння ОЗ - це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення існуючих та створення нових засобів виробництва, запровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів виробництва. Ступінь техніко-економічного старіння того чи іншого засобу праці можна визначити за допомогою коефіцієнта (відносного показника) Ктес, що його розраховують за формулою 1.1:

Ктес = 1 - ((В1 / В0) х (П0 / П1)) , (1.1)

де В0, В1 - повна вартість (ціна) застосовуваного й нового засобів праці; П0, П1 - відповідно продуктивність тих самих засобів праці або витрати на їхнє експлуатаційне обслуговування (інший пріоритетний техніко-експлуатаційний показник).

Окремі види засобів праці складаються з великої кількості конструктивних елементів (деталей, вузлів тощо), які виготовлені з різних за міцністю матеріалів, виконують різні технологічні функції, мають неоднакове експлуатаційне навантаження і внаслідок цього спрацьовуються нерівномірно. Звідси виникає необхідність заміни або відновлення спрацьованих конструктивних елементів устаткування та інших видів засобів праці задовго до того, коли кожний з цих об'єктів у цілому стане непридатним для дальшого використання у виробничому процесі. Отже, суть ремонту полягає в усуненні тимчасового фізичного спрацювання конструктивних елементів у натуральній формі та забезпечення в такий спосіб постійної дієздатності засобів праці протягом усього періоду їхньої експлуатації Див. Економіка підприємства. Підручник. За загальною ред. д. е. н., профессора С.Ф.Покропивного. - Київ, 2001..

Витрати на поточний ремонт є постійними й відносно рівномірними протягом експлуатаційного періоду, а тому їх відносять на собівартість продукції (наданих послуг). Проведення капітального ремонту потребує порівняно великих одноразових витрат, що унеможливлює пряме включення таких до собівартості продукції: ці витрати визначають заздалегідь і відносять на собівартість продукції рівномірно протягом ремонтного циклу, тобто періоду між двома послідовними капітальними ремонтами. Відновлювальний ремонт фінансують за рахунок державного страхового (резервного) фонду і за характером та обсягом робіт, що виконуються, відносять до сфери капітального будівництва.

Стосовно сукупності основних засобів як вартісної категорії існування засобів праці можна виділити такі види відтворення:

Ї просте - обсяг введених в експлуатацію основних засобів дорівнює обсягу вибулих;

Ї розширене - перевищення суми введених основних засобів над сумою вибулих;

Ї звужене - вартість введених основних засобів менша за вартість вибулих.

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

В Україні діють різні правила нарахування амортизації для цілей бухгалтерського і податкового обліку.

Згідно з бухгалтерським обліком амортизація - систематичне перенесення вартості основних засобів, що амортизується, протягом терміну їх корисного використання. Згідно з податковим обліком амортизація - поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних засобів, на зменшення скоригованого прибутку підприємства у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених податковим законодавством.

В бухгалтерському обліку амортизуються всі об'єкти основних засобів, які визнані активами, крім земельних ділянок (припускається, що земля має необмежений строк корисного використання, тому не амортизується), а в податковому обліку - витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Системи амортизації основних засобів, дозволені для використання в бухгалтерському обліку:

Рівномірна (прямолінійна) - однакові величини амортизаційних відрахувань щомісячно включаються до складу поточних витрат підприємства протягом терміну корисного використання основних засобів.

; ;

де ПВ - первісна вартість основних засобів, Л - ліквідаційна, Т - термін використання основних засобів.

Системи прискореної амортизації - щорічно зменшуються суми амортизаційних відрахувань протягом терміну корисної експлуатації основних засобів. До неї відносяться:

Система зменшення залишкової вартості(система зменшення залишку)

; ; ;

де ЗВ - залишкова вартість основних засобів, N - річна норма амортизаційних відрахувань.

Система прискореного зменшення залишкової вартості -

; ; ;

Кумулятивна система -

; ;

к-сть років до кінця терміну використання основних засобів/сума к-ті років використання основних засобів

Виробнича система - враховується очікуваний рівень інтенсивності використання або продуктивності активу:

; ; ;

де Q та Qочік - фактичний та очікуваний обсяг випуску продукції за місяць, С - виробнича ставка амортизації.

Податкова система (ця система застосовуються для нарахування амортизації в податковому обліку, проте дозволена для використання і в бухгалтерському обліку).Тут застосовується поняття балансової вартості - залишкової вартості основних засобів, визначена за правилами податкового обліку. Вона обчислюється за формулою:

БВоз = БВо + Вновз + Вкр + Врек - Вв - АВо,

де БВо - балансова вартість групи основних засобів на початок року, що передував звітному; Вновз - витрати на придбання нових основних засобів; Вкр - вартість здійснення капітального ремонту основних засобів; Врек - витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування; Вв - вартість виведених з експлуатації основних засобів протягом року, що передував звітному; АВо - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.

Для визначення первісної (балансової) вартості основних засобів на початок наступного за звітним року потрібно враховувати абсолютні величини введення в дію та вибуття протягом звітного року, оскільки останні мають діяти (не діяти) протягом усього наступного року незалежно від дати введення чи вибуття основних засобів у звітному році.

1.5 Оцінка ефективності використання основних засобів

Показники використання основних засобів здебільшого поділяються на дві великі групи:

натуральні;

вартісні.

Інколи додатково виокремлюють ще одну групу показників - умовно-натуральних.

До натуральних показників належить показник продуктивності за одиницю часу роботи устаткування, машин чи механізму. Така продуктивність називається технологічною і вимірюється в натуральних одиницях (шт./год.; км/год.; т/год. тощо). Вона заноситься у технічний паспорт основного фонду. Проте натуральні показники використання основних засобів не дають змоги реально оцінити ступінь використання основних засобів різних видів. Неможливо порівняти продуктивність, наприклад, доменної печі та металорізального верстата. Тому на деяких підприємствах застосовують умовно-натуральні показники. Їх сутність зводиться до того, що продуктивність устаткування, яке має на підприємстві найбільшу питому вагу, беруть за базову.

Вартісні показники можна поділити на три основні групи:

Ї Показники, які характеризують технічний стан основних засобів;

Ї Показники, які характеризують технічне оснащення підприємства;

Ї Показники, які характеризують ефективність використання основних засобів підприємства.

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, - дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість. Система показників, яка всебічно може характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два їх блоки:

ь показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності основних засобів;

ь показники рівня використання в цілому і окремих видів основних засобів

Необхідність виокремлення у самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їх руху, технічний стан та структуру, обумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно і безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.

Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Пояснення показників наводиться нижче:

Ш фондовіддача основних засобів - співвідношення вартості річного обсягу виробленої продукції та середньорічної вартості основних засобів. Цей показник характеризує кількість виробленої продукції з 1 грн., вкладеної в основні засоби. Для зіставлення рівня і динаміки фондовіддачі обсяг продукції обчислюють у фіксованих цінах, а обсяг основних засобів - за відновленою вартістю, оскільки залишкова вартість змінюється непропорційно до зміни виробничої потужності.

Ш фондомісткість продукції - відношення середньорічної вартості основних засобів до вартості річного обсягу продукції. Показник обернений до фондовіддачі і характеризує вартість основних засобів, необхідну для випуску продукції на суму в 1 грн.;

Ш рентабельність основних засобів - відношення річного прибутку підприємства до середньорічної вартості основних засобів. Показник вказує на частку прибутку підприємства, отриманого за рік, від вартості основних засобів;

Ш коефіцієнт використання виробничої потужності - відношення річного обсягу продукції в натуральних одиницях до середньорічної потужності підприємства. Характеризує ступінь завантаженості виробничих потужностей підприємства;

Ш коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування - відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування; відношення фактичної та нормативної продуктивності устаткування. Вказує на ефективність використання добової годинної потужності устаткування;

Ш інтегральний коефіцієнт використання устаткування - добуток коефіцієнтів інтенсивного та екстенсивного використання устаткування. Характеризує ефективність використання устаткування за добу;

Ш озброєність праці основними засобами - співвідношення середньорічної вартості основних засобів та середньооблікової чисельності промислово-виробничого персоналу фірми. Вказує на вартість основних засобів, що припадає на одну особу ПВП підприємства;

Ш напруженість використання устаткування (виробничих площ) - випуск продукції на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);

Ш ступінь спрацювання основних засобів - відношення суми амортизаційних відрахувань за фактичний термін використання основних засобів до первісної або відновної вартості основних засобів;

Ш ступінь придатності основних засобів - співвідношення залишкової та первісної вартості основних засобів на момент оцінки. Цей показник як економічна категорія характеризує , яку їх долю складає залишкова вартість від первісної вартості на певну дату;

Ш коефіцієнт оновлення основних засобів - відношення вартості введених основних засобів до первісної або відновної вартості основних засобів на кінець року. Він показує долю нових основних засобів, які поступили на підприємство;

Ш коефіцієнт вибуття основних засобів - співвідношення вартості вибулих основних засобів та первісної або відновної вартості основних засобів на початок року. Він показує, яка доля основних засобів, що була на балансі підприємства на початок періоду, вибула за певний період;

Ш коефіцієнт приросту основних засобів - відношення різниці вартості введених та виведених основних засобів до вартості основних засобів на початок року;

Ш коефіцієнт інтенсивного оновлення - співвідношення обсягів вибуття і введення в дію основних засобів за певний період;

Ш коефіцієнт оптимальності вибуття основних засобів - відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного;

Ш коефіцієнт динаміки основних засобів - відношення вартості основних засобів на початок та кінець року;

До показників екстенсивного використання належать такі:

Ш коефіцієнт залучення устаткування до виробництва - відношення встановленого та діючого устаткування до наявного;

Ш коефіцієнт екстенсивного використання устаткування - співвідношення фактичного та планового часу використання устаткування за добу. Характеризує ефективність використання робочого часу устаткування;

Ш коефіцієнт змінності роботи устаткування - відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін за добу до кількості устаткування;

Ш коефіцієнт використання календарного (режимного, планового) фонду часу - співвідношення між числом робочих та календарних днів роботи устаткування. Характеризує тривалість використання основних засобів на протязі року;

Ш коефіцієнт використання робочого часу - відношення фактично відпрацьованих днів устаткуванням до планового терміну роботи основних засобів. Характеризує ступінь використання робочого часу на протязі року Див. Чернелевський Л.М., Михайленко О.В. Економічний аналіз на підприємствах харчової промисловості. Навч. посібник (друге, доповнене і перероблене видання) - К.:2001, ст.44..

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, - дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

 РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ВАТ “САМБІРСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД”

2.1 Загальна історія розвитку ВАТ «Самбірський хлібозавод»

Нова доба в історії хлібопекарського виробництва Самбірщини починається з 1968 року, коли в Самборі було запущено хлібозавод № 1, який за потужністю, технологічними можливостями та продуктивністю праці став вигідно вирізнятись з-поміж двох інших. Дату об'єднання нового заводу з одним із старих підприємств та створення на цій базі нового виробництва вважають днем народження Самбірського хлібозаводу. Його проектна потужність на той час становила 60 тонн за добу і вважалась великим досягненням. На заводі тоді працювало 250 осіб.

70-ті та 80-ті роки минулого століття - час технічного переозброєння підприємства, що дозволило наростити виробничі потужності та задовольнити зрослий попит на хлібну продукцію. Випікали тоді до 110 тонн хліба на добу. Завершенням технічного переозброєння радянської доби на підприємстві прийнято вважати заміну тодішнього старого обладнання на нове та придбання печей німецького та чеського виробництва. У 1992 році придбано нову піч польсько-німецького виробництва - WSL-5246. Так було закладено основу для розширення асортименту та підвищення якості продукції. Нині на підприємстві випікають більше 30 найменувань хлібобулочних виробів та більше 50 - кондитерської продукції, яка користується великим попитом Див. Загальноукраїнський проект “Харчова та переробна промисловість України” - випуск 2-й - К.: Український видавничий консорціум, 2005, ст. 86..

Відкрите акціонерне товариство “Самбірський хлібозавод” було створене в процесі приватизації та реструктуризації Львівського обласного державного підприємства хлібопекарської промисловості “Львівхліб” згідно з наказами регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 24 червня 1996 р. №1531 і від 10 липня 1996р. №1791.

Товариство засноване відповідно до Законів України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991р., “Про цінні папери та фондову біржу” від 18 червня 1991р., “Про приватизацію майна державних підприємств” від 4 березня 1992р., Указів Президента України “Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі” від 19 січня 1995р. №66/95, “Про завдання та особливості приватизації державного майна в 1996 році” від 19 березня 1996р. №194/96, Декрету Кабінету Міністрів України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” від 17 травня 1993р. №51-93 Див. Статут ВАТ “Самбірського хлібозаводу”..

Метою створення товариства э здійснення виробничої, торгівельної, інвестиційної та іншої підприємницької діяльності. Діяльність товариства спрямована на отримання прибутку, задоволення соціально-економічних інтересів акціонерів та працівників товариства.

Предметом діяльності товариства є:

Ї заготівля, виробництво, переробка, зберігання та реалізація сільськогосподарської продукції та сировини, а також продукції виробничо-технічного призначення;

Ї виробництво хліба, хлібобулочних, макаронних виробів, кондитерських виробів та напівфабрикатів, інших товарі продовольчої групи;

Ї переробка зернових на борошно, крупи;

Ї гуртова, комісійна, роздрібна торгівля промисловими і продовольчими товарами, в т. ч. через мережу фірмових магазинів, кіосків, лотків;

Ї виробництво продуктів харчування та інших товарів народного споживання;

Ї заготівля сільськогосподарської продукції у населення, в т. ч. за готівку;

Ї закупівля, складування, збереження, консигнація промислових та продовольчих товарів, формування асортименту;

Ї організація цільової доставки продукції споживачам;

Ї здійснення міжнародних автотранспортних перевезень;

Ї залучення іноземних інвестицій, створення підприємств з різною формою власності по виробництву і продажу товарі в народного споживання.

Сьогодні ВАТ “Самбірський хлібозавод” розвозить та продає хліб не тільки в Самборі, Стебнику, та Бориславі, а й у селах Старосамбірського, Дрогобицького та Турківського районів. Партнерами підприємства э понад 400 фізичних та юридичних осіб. Середньомісячний випуск хлібної продукції в сумі становить понад 1,2 млн. грн.. Транспортний підрозділ комбінату налічує більше 30 автомобілів. Привертає увагу розвинута інфраструктура комбінату, реальна турбота про колектив. Свідченням цього э стоматологічний та масажний кабінети, їдальня, фірмова мережа хлібних магазинів та кафе. Планомірно зростає питома вага коштів, які спрямовуються на соціальний розвиток.

У 2006 році ВАТ “Самбірський хлібозавод” було нагороджено медаллю та пам'ятним знаком Лідера переробної та харчової промисловості України. Нагороджували Комітет ВР України з питань аграрної політики та земельних відносин, Державний департамент продовольства Міністерства аграрної політики України та Український державний консорціум.

Господарюють тут уміло, знають ціну кожній гривні. Багато робиться для зменшення енергетичних витрат. Це - вимога дня, стратегія керівництва. Понад усе дбають про технічне оснащення, дотримання високих стандартів виробництва, підтримання чистоти та порядку. Традиційною цінністю на підприємстві вважається турбота та повага про споживача. Таким є ВАТ “Самбірський хлібозавод” - підприємство, яке, зберігаючи вірність традиційним технологіям вітчизняного хлібного виробництва, приносить радість у кожну сім'ю, упевнено розвивається.

2.2 Динаміка ефективності використання основних засобів на ВАТ “Самбірський хлібозавод” у 2005 та 2006 роках

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних засобів, що розробляється у всіх ланках управління промисловістю, повинен передбачати забезпечення зростання об'ємів виробництва продукції перш за все за рахунок повнішого і ефективнішого використання внутрішньогосподарчих резервів.

Таблиця №2.1 - Вихідні дані по ВАТ “Самбірський хлібозавод” для виконання розрахунку показників ефективності використання основних засобів.

№ п/п	Показники	Дані	Відхилення
		2005 р.	2006 р.	абсолютне	відносне, %
1	Обсяг виробленої продукції, тис. грн.	14648,3	14650,0	1,7	0,01
2	Обсяг виробництва, т. · за рік · за годину	8379,4 0,956	8380,1 0,957	0,7 0,001	0,01 0,1
3	Річний прибуток, тис. грн.	1718,8	2171,4	452,6	26,33
4	Первісна вартість ОЗ на початок року, тис. грн.	5225,6	5680,4	454,8	8,70
5	Первісна вартість ОЗ на кінець року, тис.грн.	5680,4	6048,2	367,8	6,47
6	Вартість введених в дію нових ОЗ, тис. грн.	776,0	480,4	-295,6	-38,09
7	К-ть повних місяців з моменту введення ОЗ до кінця року	10	12
8	Вартість вибулих ОЗ, тис. грн.	321,2	112,6	-208,6	-64,94
9	К-ть повних місяців з моменту виведення ОЗ до кінця року	2	3
10	Сума зносу за фактичний термін використання ОЗ, тис. грн.	2912,9	3252,0	339,1	11,64
11	Залишкова вартість ОЗ на кінець року, тис. грн.	2408,8	2767,5	304,4	5,63
12	Виробнича потужність, т. · середньорічна · середньогодинна	17500 2,00	17500 2,00	0 0	0 0
13	Чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.	357	355	-2	-0,56
14	Час використання устаткування за добу, год. · Фактичний · Плановий	15,75 16,00	16,75 17,00	1,00 1,00	6,35 6,25
15	Сума машино-змін, відпрацьованих за добу	2	2	0	0
16	Кількість устаткування, шт.: · Наявне · Діюче	47 32	49 34	2 2	4,26 6,25

Показники стану основних засобів:

Коефіцієнт придатності (Кпр) ОЗ:

2005 р.: Кпр = ЗВ / ПВ * 100 = 2408,8/ 5680,4 * 100 = 42,41%;

2006 р.: Кпр = 2767,5/6048,2 * 100 = 45,76 %;

З розрахованих показників ми можемо зробити висновок, що ступінь придатності основних засобів є досить високим як у 2005, так і у 2006 році, але у останньому знизився на 0,75%.

Коефіцієнт зносу (Кзн) ОЗ:

2005 р.: Кзн = 100% - Кпр = 100% - 42,41% = 57,59%;

2006 р.: Кзн = 100% - 45,76% = 54,24%;

Отже, коефіцієнт зносу у 2006 році збільшився на 0,75%, що свідчить про незначне погіршення стану основних засобів та наявність досить нових основних засобів, що позитивно впливає на роботу підприємства.

Показники процесу відтворення ОЗ:

Коефіцієнт вибуття (Кв):

2005 р.: Квиб = ОЗвиб / ОЗп.р. = 321,2 / 5225,6 = 0,061 або 6,1%;

2006 р.: Квиб = 112,6 / 5680,4 = 0,020 або 2,0%;

Коефіцієнт оновлення (Кон):

2005 р.: Кон = ОЗвв / ОЗк.р. = 776,0 / 5680,4 = 0,137 або 13,7%;

2006 р.: Кон = 480,4 / 6048,2 = 0,079 або 7,9%;

Коефіцієнт інтенсивності оновлення ОЗ (Кіон):

2005 р.: Кіон = Кон / Квиб = 0,137 / 0,061 = 2,25;

2006 р.: Кіон = 0,079 / 0,020 = 3,95;

Коефіцієнт приросту ОЗ (Кприр):

2005 р.: Кприр =(ОЗвв - ОЗвиб)/ОЗп.р.=(776,0 - 321,2)/5225,6 = 0,09 або 9%;

2006 р.: Кприр = (480,4 - 112,6) / 5680,4 = 0,06 або 6%;

Коефіцієнт динаміки ОЗ:

2005 р.: Кдоз = ОЗк.р. / ОЗп.р. = 5680,4 / 5225,6 = 1,09 або 109%;

2006 р.: Кдоз = 6048,2 / 5680,4 = 1,06 або 106%;

У нашому випадку оновлення основних засобів переважає їх вибуття (це показує коефіцієнт оновлення та вибуття основних засобів) як в 2005, так і у 2006 році, причому у 2005 році воно знизилося на 5,8%. Даний коефіцієнт вказує на певне нарощування основних засобів на підприємстві. Ми можемо побачити, що вартість основних засобів у 2005 році зросла на 8,7%, а у 2006 - на 6,5%. У 2006 році також знизилась у порівнянні з 2005 роком частка вибулих основних засобів на 4,1%. Вибуття основних засобів на нашому підприємстві здійснюється за рахунок фізичного зносу та з інших причин. У 2006 році ми можемо спостерігати зростання коефіцієнту інтенсивності відтворення на 1,7, але зниження коефіцієнту приросту основних засобів на 3%, що є досить незначним. Слід також зазначити, що у 2005 році вартість основних засобів на кінець року зросла на 9%, а у 2006 - на 6%, про що свідчить незначне зниження коефіцієнту динаміки основних засобів.

Узагальнюючі показники ефективності використання ОЗ:

Фондовіддача основних засобів:

Щоб визначити фондовіддачу основних засобів, нам спочатку слід розрахувати середньорічну вартість ОЗ: