Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів

= ОЗп.р. + ОЗвв* t1/12 - ОЗвиб * t2/12,

де t1 - кількість повних місяців з моменту введення ОЗ до кінця року;

t2 - кількість повних місяців з моменту вибуття ОЗ до кінця року.

2005 р.: = 5225,6 + 776,0 * 10/12 - 321,2 * 2/12 = 5818,74 тис. грн.;

2006 р.: = 5680,4 + 480,4 * 12/12 - 112,6 * 3/12 = 6132,65 тис. грн.;

2005 р.: ФВоз = ВП / = 14648,3 / 5818,74 = 2,52 грн.;

2006 р.: ФВоз = 14650,0 / 6132,65 = 2,39грн.;

Як бачимо, у 2006 році кількість виробленої продукції з 1 грн., вкладеної в основних засобів, знизилась на 0,13 грн. або на 5,16%, оскільки ріст середньорічної вартості основних засобів випереджає ріст річного обсягу виробленої продукції.

Рентабельність ОЗ:

2005 р.: Rоз = П / * 100 = 1718,8 / 5818,74 = 0,30 або 30%;

2006 р.: Rоз = 2171,4 / 6132,65 = 0,35 або 35%;

З розрахованих показників можемо зробити висновок, що частка прибутку підприємства, отриманого за рік, від вартості основних засобів у 2006 році збільшилась на 5%, що пояснюється випереджаючим ростом розміру прибутку над розміром середньорічної вартості основних засобів.

Коефіцієнт використання виробничої потужності:

2005 р.: Квп = Q / = 8379,4 / 17500 = 0,478 47,8%;

2006 р.: Квп = 8380,1 / 17500 = 0,479 або 47,9%;

Оцінюючи використання виробничої потужності, слід зазначити неефективне її використання, оскільки коефіцієнт є досить низьким, хоча у 2006 році в порівнянні з 2005 він незначно зріс на 0,1%. Щоб підприємство ефективно працювало ступінь завантаженості виробничих потужностей повинен наближатися до 100%.

Індивідуальні показники ефективності використання ОЗ:

Коефіцієнт змінності роботи устаткування:

2005 р.: Кзм = машино-змін / Qуст = 32 * 2 / 47 = 1,36 мз.;

2006 р.: Кзм = 34 * 2 / 49 = 1,39 мз.;

На підприємстві працюють лінії з виробництва хлібобулочних виробів, внаслідок цього все устаткування відпрацьовує однакову кількість змін. З наведених розрахунків можна зробити висновок, що змінність роботи устаткування майже не змінилась, у 2006 році вона підвищилась на 2,21%, оскільки кількість машинозмін залишилась незмінною, а кількість устаткування збільшилась на 2 одиниці.

Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування:

2005 р.: Кекст = Тф / Тплан = 15,75 / 16,00 = 0,9843 або 98,43%;

2006 р: Кекст = 16,75 / 17,00 = 0,9853 або 98,53%;

Як бачимо, підприємство досить ефективно використовує робочий час устаткування. У звітних роках коефіцієнт екстенсивного використання устаткування фактично не змінився, у 2006 році збільшився лише на 0,1%, оскільки фактичний час використання устаткування зріс більше у порівнянні з ростом планового часу.

Коефіцієнт інтенсивного використання устаткування:

2005 р.: Кінт = Qгод / Ргод = 0,956 / 2,00 = 0,4780 або 47,80%;

2006 р.: Кінт = 0,957 / 2,00 = 0,4785 або 47,85%;

Отже, підприємство не дуже ефективно використовує добову годинну потужність устаткування, і, відповідно, і річну, що не сприятливо впливає на ефективність діяльності даного товариства. Хоча, знову ж таки, у 2006 році відбулося підвищення, але незначне, коефіцієнту інтенсивного використання устаткування на 0,05%.

Інтегральний коефіцієнт використання устаткування:

2005 р.: Кінтегр = Кінт * Кекст = 0,9843 * 0,4780 = 0,4705;

2006 р.: Кінтегр = 0,9848 * 0,4785 = 0,4712;

На основі виконаних розрахунків можна зробити висновок, що взагальному ефективність використання устаткування за добу є низькою, хоча і відбувся зріст інтегрального коефіцієнту у 2006 році на 0,001%.

Коефіцієнт залучення устаткування до виробництва:

2005 р.: Кзуст = Qдіюч / Qнаяв = 32 / 47 = 0,68 або 68%;

2006 р.: Кзуст = 34 / 49 = 0,69 або 69%;

Даючи оцінку даному коефіцієнту, потрібно наголосити на тому, що залучення устаткування до виробництва не є дуже ефективним, оскільки розрахований показник є досить низьким. У 2005 році спостерігалося зростання даного коефіцієнту лише на 1%.

Коефіцієнт напруженості використання устаткування:

2005 р.: Кнап = ВП / Qуст = 8379,4 / 47 = 178,29 т.;

2006 р.: Кнап = 8380,1 / 49 = 171,02 т.;

На основі проведених розрахунків можна зробити висновок, що кількість виробленої продукції на одиницю устаткування знизилась на 7, 27 т. або 4,08% у 2006 році в порівнянні з 2005, що пояснюється випереджаючим ростом кількості устаткування над кількістю виробленої продукції.

Допоміжні показники ефективності використання ОЗ:

Фондомісткість продукції:

2005 р.: ФМ = / ВП = 5818,74 / 14648,3 = 0,40 грн.;

2006 р.: ФМ = 6132,65 / 14650,0 = 0,42 грн.;

Характеризуючи цей показник, робимо висновок, що вартість основних засобів, яка необхідна для випуску продукції на суму 1 грн., у 2006 році збільшилась на 2 коп. або 5,5%.

Озброєність праці ОЗ:

2005 р.: Фозбр = / = 5818,74 / 357 = 16,30 тис. грн.;

2006 р.: Фозбр = 6132,65 / 355 = 17,28 тис. грн.;

Оцінюючи даний показник, слід зазначити, що у 2006 році в порівнянні з 2005, вартість основних засобів, що припадає на одну особу промислово-виробничого персоналу збільшився на 0,98 тис. грн. або на 6,01%, що пояснюється збільшенням середньорічної вартості основних засобів та зменшенням кількості працівників.

Коефіцієнт використання календарного часу :

2005 р.: Ккч = Рдн / Кд = 365 / 365 = 1 або 100%;

2006 р.: Ккч = 365 / 365 = 1 або 100%;

Коефіцієнт використання робочого часу:

2005 р.: Крч = Чфрд / Чпрд = 365 / 365 = 1 або 100%;

2006 р.: Крч = 365 / 365 = 1 або 100%;

Як бачимо, підприємство, а, отже, і устаткування, працює без вихідних круглорічно, тому внаслідок цього, коефіцієнт використання календарного та робочого часу, як у 2006, так і у 2005 році становить 1 або 100%.

Таблиця №2.2 - Показники ефективності використання ОЗ на ВАТ “Самбірський хлібозавод” у 2004 та 2005 роках

Показники	2004 р.	2005 р.	Відхилення
			Абсолютне	Відносне,%
1.Коефіцієнт зносу ОЗ, %	4,86	5,61	0,75	-
2.Коефіцієнт придатності ОЗ, %	95,14	94,39	-0,75	-
3.Коефіцієнт вибуття ОЗ, %	6,1	2,0	-4,1	-
4.Коефіцієнт оновлення ОЗ, %	13,7	7,9	-5,8	-
5.Коефіцієнт інтенсивності оновлення ОЗ	2,25	3,95	1,7	-
6.Коефіцієнт приросту ОЗ, %	9	6	-3	-
7.Коефіцієнт динаміки ОЗ, %	109	106	-3	-
8.Середньорічна вартість ОЗ, тис. грн.	5818,74	6132,65	313,91	5,39
9.Фондовіддача ОЗ, грн.	2,52	2,39	-0,13	-5,16
10.Рентабельність ОЗ, %	30	35	5	-
11.Коефіцієнт використання виробничої потужності, %	47,8	47,9	0,1	-
12.Коефіцієнт змінності роботи устаткування, мз.	1,36	1,39	0,03	2,21
13.Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування, %	98,43	98,48	0,05	-
14.Коефіцієнт інтенсивного використання устаткування, %	47,80	47,85	0,05	-
15.Інтегральний коефіцієнт використання устаткування	0,4705	0,4712	0,0007	0,15
16.Коефіцієнт залучення устаткування до виробництва, %	68	69	1	-
17.Коефіцієнт напруженості використання устаткування, т.	178,29	171,02	-7,27	-4,08
18.Фондомісткість продукції, грн.	0,40	0,42	0,02	5
19.Озброєність праці ОЗ, тис. грн.	16,30	17,28	0,98	6,01
20.Коефіцієнт використання календарного часу, %	100	100	0	-
21.Коефіцієнт використання робочого часу, %	100	100	0	-

На основі порівняльної таблиці можна зробити висновок, що у 2006 році вартість введених основних засобів зменшилась на 38,09%, а вибулих - на 64,94%, хоча середньорічна вартість основних засобів зросла на 5,39%, сума зносу піднялася на 11,64%, тобто, коефіцієнти зносу та інтенсивності оновлення підвищилися відповідно на 0,75% і 1,7%, а от коефіцієнт придатності основних засобів знизився на 0,75%, коефіцієнт вибуття основних засобів - на 4,1%, оновлення основних засобів - на 5,8% та коефіцієнт приросту - на 3%. Показник фондовіддачі основних засобів у 2006 році знизився у порівнянні з 2005 на 5,16%, а фондомісткість продукції піднялася на 5%, оскільки обсяг виробництва зріс лише на 0,01%, а середньорічна вартість основних засобів на 5,39%, а от рентабельність, як бачимо, все-таки зросла на 5%, бо прибуток підвищився на 26,33%. Після проведення розрахунків видно, що коефіцієнт використання виробничої потужності та коефіцієнти інтенсивного та екстенсивного використання устаткування майже не змінилися - зросли на 0,1% та 0,05% відповідно, оскільки обсяг продукції, як ми уже сказали, майже не зріс, середньорічна потужність підприємства залишилась тією ж, а час використання устаткування за добу, як фактичний, так і плановий, зростали майже однаковими темпами (6,35% та 6,25%). Щодо коефіцієнту змінності роботи устаткування, то слід зазначити, що у 2006 році він зріс на 2,21%, бо кількість устаткування збільшилась на 2 одиниці. З цієї ж причини збільшився і коефіцієнт залучення устаткування до виробництва на 1%. Аналізуючи коефіцієнт напруженості використання устаткування, потрібно сказати, що у звітному році він знизився на 4,08%, оскільки обсяг виробництва зростав набагато повільнішими темпами, ніж кількість устаткування (4,2% та 0,01% відповідно). Озброєність праці у 2006 році зросла на 6,01%, тому що, середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу зменшилася на 0,56%. Коефіцієнт використання календарного та робочого часу не змінився і становить 100%. На мою думку, підприємство працювало досить ефективно, хоча можливо провести ряд заходів для підвищення ефективності його діяльності.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ "САМБІРСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД"

3.1 Напрямки підвищення ефективності використання основних засобів

Ефективне використання основних засобів та виробничих потужностей має велике значення як для підприємства, так і для економіки країни в цілому. Повніше використання основних засобів на підприємстві веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить, і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних засобів.

Всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства за їх змістом та призначенням умовно можна поділити на дві групи:

Ї Інтенсивні напрямки підвищення ефективності використання основних засобів:

o технічне переозброєння підприємства;

o механізація і автоматизація виробництва;

o удосконалення технологічних процесів;

o скорочення тривалості виробничого циклу;

o комплексне використання та покращання якості сировини;

o застосування прогресивних форм організації виробництва і праці.

Ї Екстенсивні напрямки підвищення ефективності використання основних засобів:

Ё скорочення простоїв устаткування;

Ё підвищення коефіцієнту змінності роботи устаткування;

Ё зменшення кількості непрацюючого устаткування.

Основними напрямками збільшення часу функціонування устаткування є: скорочення та ліквідація внутрішньозмінних простоїв шляхом: підвищення рівня організації виробництва (повне і своєчасне забезпечення робочих місць інструментами, матеріалами, напівфабрикатами, деталями); підвищення якості ремонтного обслуговування устаткування; скорочення цілодобових простоїв устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи.

Важливим напрямком підвищення ефективності використання основних засобів є зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування, обсяги якого є досить значними.

Набагато ширші можливості має інтенсивне поліпшення використання основних засобів та виробничих потужностей. Підвищення інтенсивного завантаження устаткування може бути досягнуто шляхом модернізації діючого устаткування, машин та механізмів, установлення оптимального режиму їх роботи.

Інтенсивне використання основних засобів підвищується також через технічне удосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, удосконалення наукової організації праці, виробництва й управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників.

Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних засобів і виробничих потужностей є удосконалення структури основних засобів.

Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей - швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування.

В сучасних умовах слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних засобів:

· прискорення розвитку машинобудівного комплексу України з метою виготовлення різних видів машин і устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки та закінчених (технологічно зв'язаних) систем машин, розробка і організація виробництва знарядь праці;

· зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку перш за все наукомістких виробництв, істотному підвищенню техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства;

· докорінне поліпшення всієї організації робіт і економічного їх обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу;

· дотримання підприємством власної стратегії технічного, організаційного і економічного розвитку;

· переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння і реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики одиничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємств;

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1. Шляхи кращого розкриття основних засобів і виробничих потужностей підприємства

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. Значному поліпшенню екстенсивного завантаження діючих засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування. Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасне здійснення заходів щодо заміни та модернізації фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування. Для підтримання порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємстві треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.

Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємстві можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування роторно-конвеєрних ліній), що дозволяють використовувати високопродуктивне автоматизоване устаткування. Велике значення в поліпшенні використання основних засобів і виробничих потужностей має матеріальне стимулювання робочих.

Серед показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємстві спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки не враховує внутрізмінні втрати робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше обчислювати виходячи з коефіцієнту використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює 3 при 8-годинній тривалості зміни Економіка підприємств харчової промисловості / А.О. Заїчковський, Г.М. Решетюк, Г.А. Болдуй та ін.;За ред. А.О.Заїчковського. - К.:Урожай, 1998, ст. 103.

.

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних засобів, що розробляється у всіх ланках управління промисловістю, повинен передбачати забезпечення зростання об'ємів виробництва продукції перш за все за рахунок повнішого і ефективнішого використання внутрішньогосподарчих резервів і шляхом повнішого використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння потужностей, що знов вводяться в дію, подальшої інтенсифікації виробничих процесів.

3.2 Підвищення ефективності використання основних засобів завдяки збільшенню використання робочого часу устаткування на ВАТ “Самбірський хлібозавод”

Величина робочого часу використання основних засобів товариства залежить від їх технічного стану на протязі року, забезпеченості товариства матеріально-технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо. Щоб зробити можливим підвищення ефективності використання основних засобів, необхідно в першу чергу здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт, тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами за умови, що буде у відповідній кількості реалізовуватись продукція нашого хлібокомбінату. Такі заходи дозволять збільшити терміни роботи та використання основних засобів (в межах 5%-30%), а це, відповідно, обов'язково вплине на рівень ефективності виробництва.

Потрібно розширювати зв'язки з підприємствами-постачальниками основних засобів з метою своєчасного поновлення ремонтного фонду. Це, в свою чергу, передбачає покращення роботи постачальницько-збутового відділу підприємства, що знайде своє відображення у матеріальному стимулюванні працівників за покращення використання основних засобів в часі. Зросте і зацікавленість робітників у цьому, а отже і збільшиться час використання основних засобів.

На основі запроектованих заходів, припустимо, що загальна величина часу використання устаткування за добу зросла на 10% (у 2007 році).

Визначаємо загальну величину збільшення робочого часу використання основних засобів за добу у плановому році:

Тф = Тпл * Д;

де Тпл - фактичний час використання устаткування за добу у 2005 році; Д - величина збільшення часу використання устаткування за добу.

Тф = Тпл * Д = 16,75 * 0,10 = 1,7 год.

Тепер визначимо приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рік за рахунок підвищення часу роботи устаткування основних засобів:

Q = Qг * Тф * 365 = 0,957 * 1,7 *365 = 593,82 т.

де Qг - величина обсягу виробництва продукції за годину у базовому році.

Водночас можемо визначити приріст фондовіддачі за рахунок збільшення часу використання основних засобів (вартість 1 т. виробленої продукції у 2005 році склала 14650,0 / 8380,1 = 1,75 тис. грн.):

ФВ = ВП / = 593,82 * 1,75 / 6132,65 = 0,17 грн.

У базовому 2005 році прибуток з 1т. продукції становив:

П1 = П2005 / Q2005 = 2171,4 / 8380,1 = 0,259 тис. грн.

Відповідно ми розраховуємо приріст рентабельності основних засобів:

R = П / = Q * П1 / = 593,82 * 0,259 / 6132,65 = 0,025 або на 2,5%.

Коефіцієнт використання виробничої потужності у розрахунковому році зросте наступним чином:

Квп = Q / = 593,82 / 17500 = 0,034 або 3,4%.

Коефіцієнт напруженості використання устаткування внаслідок підвищення часу роботи устаткування зросте так:

Кнап = ВП / Qуст = 593,82 / 49 = 12,12 т.

Оцінюючи показник фондомісткості, слід зазначити, що він також зміниться в позитивну сторону:

ФМ = = -= =--0,09 грн.

Можна також обчислити зростання продуктивності праці робітників:

W = Q / = 593,82 / 355 = 1,67 т.

Таблиця №3.1- Аналіз ефективності використання основних засобів у розрахунковому році внаслідок підвищення часу використання ОЗ за добу

Показники	Базовий рік (2005)	Розрахунковий рік (2006)	Відхилення
			Абсолютне	Відносне,%
1.Вартість продукції, тис. грн. · Річна · 1-єї тонни	14650,0 1,748	15689,19 1,749	1039,19 0,001	7,09 7,09
2.Обсяг виробництва, т. · За рік · За годину	8380,1 0,957	8970,24 1,024	593,82 0,067	7,09 7,09
3. Прибуток · За рік · На 1 т. продукції	2171,4 0,259	2325,2 0,277	153,80 0,018	7,08 7,08
4.Фондовіддача ОЗ, грн.	2,39	2,56	0,17	7,11
5.Рентабельність ОЗ, %	35	37,5	2,5	-
6.Коефіцієнт використання виробничої потужності, %	47,9	51,3	3,4	-
7.Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування, %	98,43	108,43	10	-
8.Коефіцієнт інтенсивного використання устаткування, %	47,80	51,15	3,35	-
9.Інтегральний коефіцієнт використання устаткування	0,4705	0,47385	0,00335	-
10.Коефіцієнт напруженості використання устаткування, т.	171,02	183,14	12,12	7,09
11.Фондомісткість продукції, грн.	0,42	0,39	-0,03	-7,14
12.Продуктивність праці робітників,т.	23,61	25,28	1,67	7,07

На основі проведених розрахунків можна зробити висновок, що внаслідок підвищення добового часу використання устаткування на 10%, підприємство стало працювати ефективніше. Фондовіддача збільшилася на 7,11%, рентабельність піднялася на 2,5%, коефіцієнт використання виробничої потужності - на 3,4%, коефіцієнт екстенсивного використання устаткування зріс на 10%, а інтенсивного відповідно - на 3,35, коефіцієнт напруженості використання устаткування - на 7,09%, а от фондомісткість продукції знизилась на 7,14%, продуктивність праці робітників зросла на 7,07%. Як наслідок проведеного заходу спостерігаємо зростання обсягу виробленої продукції, а тому і прибутку, на 7,09%. Отже, для підприємства було б доцільним провести заходи щодо підвищення часу використання устаткування за добу на 10%.

3.3 Модернізація та заміна обладнання як шлях підвищення ефективності використання основних засобів

Питання інвестування належать до одних з найважливіших, від яких залежить функціонування й розвиток хлібопекарської галузі в умовах ринкової економіки. Інвестиції у виробничу сферу мають забезпечити підвищення технічного рівня й поліпшення розміщення діючих виробництв, а також необхідний приріст потужностей.

Практика свідчить: найбільш ефективні напрямки капіталовкладень у хлібопекарній галузі - реконструкція й технічне переоснащення виробництва. Це дає змогу в коротші строки, з меншими затратами, ніж при новому будівництві, оновлювати матеріально-технічну базу.

Технічне переоснащення діючих підприємств передбачає встановлення нових машин і устаткування на діючих площах, впровадження автоматизованих систем управління і контролю, сучасних методів управління виробництвом, модернізацію і технічне переоснащення природоохоронних об'єктів, опалювальних і вентиляційних систем, підключення до централізованих джерел тепло- й електропостачання. Його слід здійснювати за проектами й кошторисами на окремі об'єкти або види робіт, які розробляють на основі єдиного техніко-економічного обґрунтування і згідно з планом підвищення техніко-економічного рівня галузі.

Щодо розширення діючих підприємств, то воно передбачає будівництво нових і збільшення потужностей діючих об'єктів на існуючих або прилеглих до них територіях. Реконструкція діючих підприємств зумовлює перебудову, пов'язану з удосконаленням виробництва і підвищенням його техніко-економічного рівня на основі науково-технічного прогресу. Реконструкція потребує комплексного проекту, який передбачає розширення виробничих потужностей, поліпшення якості та асортименту продукції (в основному без збільшення чисельності працюючих), поліпшення умов праці та охорони навколишнього середовища.

Нове будівництво слід розпочинати лише за умови, якщо реконструкція, технічне переоснащення та розширення діючих підприємств не можуть забезпечити необхідного приросту виробничих потужностей, поліпшення якості продукції, підвищення ефективності виробництва.

Важливий фактор ефективності капіталовкладень - удосконалення відтворювальної структури основних засобів завдяки підвищенню частки реконструкції та технічному переоснащенню діючих основних фондів.

Ефективність капіталовкладень значною мірою визначають розвиток матеріально-технічної бази будівництва, рівень заводської готовності будівельних конструкцій і деталей, темпи переоснащення будівельних організацій на основі нової техніки і підвищення рівня механізації основних і допоміжних робіт. Зростання частки типових проектів у будівництві знижує кошторисну вартість об'єктів, скорочує строки спорудження їх, підвищує продуктивність праці.

Передусім прибуток, що залишається на підприємстві, спрямовується на реконструкцію і технічне переоснащення виробництва. Потім - амортизаційні відрахування. Адже підвищення інвестиційної активності безпосередньо пов'язане із ставленням до амортизації як основного ресурсу та фінансового джерела капіталовкладень. Уповільнити старіння основних засобів можна й завдяки прискореній амортизації - головному напрямку відновлення основних засобів. Одне джерело фінансування - кошти від приватизації підприємств галузі хлібопродуктів, які можна спрямувати на технічне й технологічне оновлення виробництва. І, нарешті, доцільно залучити гроші комерційних банків, а також населення та приватизаційні сертифікати. Це підвищить привабливість підприємств галузі для потенційних інвесторів.

Важливим елементом підвищення ефективності використання основних засобів в хлібопекарській галузі взагалі та по нашому підприємству зокрема є заміна старого обладнання на нове.

Інтенсифікація хлібопекарного виробництва, підвищення продуктивності праці, зменшення кількості обслуговуючого персоналу певною мірою пов'язано зі створенням нових тістоприготувальних агрегатів. Під час їх проектування розв'язують такі проблеми, як вибір раціональної технології тісто приготування, продуктивність агрегату. Найважливіша з них - створення агрегату на базі окремих машин з потрібною продуктивністю, зорієнтованою на потужність печі або вистоювально-пічного агрегату Див. Журнал “Хлібопекарська і кондитерська промисловість України” - випуск 1 (14), січень 2006, ст. 42..

ВАТ “Смілянський машинобудівний завод” уже 60 років э одним з провідних виробників обладнання для хлібопекарської промисловості. За ці роки напрацьовано передові технології з конструювання та випуску широкої номенклатури тістомісильних машин. Виготовляють їх у 12-и модифікаціях з різним виконанням - однією чи двома швидкостями, ручним або автоматичним підніманням траверси, підкатними чи стаціонарними діжами, розрахованих для різних сортів тіста, тощо.

Останнім часом у номенклатурі хлібопекарського обладнання з'явилося кілька новинок. Одна з них - тістомісильна машина середнього класу “Інтенсив-200” з механізованим навантаженням та двома швидкостями обертів. Вона відразу [ знайшла широке застосування у складі ліній з виробництва батонів. Ця машина працює не тільки на вітчизняних хлібозаводах, а й за межами України. Завод почав випускати двошвидкісний варіант тістомісильної машини під діжу об'ємом 330 л. Нова машина Л4-ХТЗ-2Б надає змогу використовувати парк існуючих на хлібопекарному виробництві підкат них діж на 330 л марки Т1-ХТ2Д. У ній збережені габаритні розміри тістомісильної машини А2-ХТЗ-Б, а також граничні показники вологості тіста (34-54%), що дає змогу використовувати її замість працюючих тістомісильних машин марок А2-ХТЗ-Б та А2-ХТ2-Б. Таку машину мона застосовувати для нарощування технологічних потужностей, поліпшення якості тіста та хлібобулочних виробів. Новинкою минулого року э також тістоділильна машина ХД3, яка необхідна для поділу тіста з пшеничного борошна вищого, першого та другого сортів вологістю 38-43%. Для малопотужних хлібозаводів, кондитерських цехів стане в пригоді нова машина марки Л4-ХТІ-2Б, яку використовують для порційного замішування дріжджового тіста опарним чи безопарним методами Див. Журнал “Хлібопекарська і кондитерська промисловість України” - випуск 12 (13), грудень 2005, ст. 26..

За останні роки фахівцями ВАТ “УкрНДІпромаш” розроблено і впроваджено у виробництво нове обладнання для хлібопекарської промисловості, зокрема тістозакатну машину А2-ХТХ та укладальник А2-ХУК. Згадана машина призначена для формування тістових заготовок батоноподібних виробів масою від 0,22 до 1,1 кг. Вона має ряд конструктивних відмінностей від аналогічного устаткування, що випускається в Україні. Це дає значно підвищити якість формування.

Фірма VMI (Франція) вже більше 50 років спеціалізується на виробництві всіх видів тістомісильних машин. Це перш за все - це спіральні тістомісильні машини з фіксованими та відкатними діжами з продуктивністю від 1,5 до 500 кг тіста за заміс; вилкові тістомісильні машини з продуктивністю від 1,5 до 350 кг тіста за заміс; лабораторні машини, які повністю виконують роботу тяжкого індустріального обладнання; напів- або повністю автоматичні карусельні системи (кільцеві, лінійні), оснащені вилковими або спіральними тістомісилками; вилкові та спіральні тістомісильні машини в одному блоці з системою перекидання; автоматичні системи безперервного замісу; кремозбивалки стандартної серії з об'ємом діжі від 10 до 150 л і індустріальної серії з діжами від 200 до 700 л. Всі типи машин та автоматичних систем працюють на хлібокомбінатах України. Горизонтальний вакуумний міксер VERYMIX ІІІ, зберігаючи специфіку горизонтальних тістомісильних машин, оснащений додатковими механічними вузлами і вдосконаленою системою управління, яка дозволяє використовувати ряд додаткових можливостей в виробництві тіста та контролі якості продукції Див. Журнал “Хлібопекарство України” - випуск 1, січень 2004, ст. 24..

Спеціалісти Лубенського заводу за останні роки розробили та виготовили чимало нових машин для галузі хлібопродуктів. Це, зокрема, шнекові конвеєри, транспортерні ролики та роликоопори, шлюзові затвори, тощо, які раніше завозили в Україну з ближнього й далекого зарубіжжя. Нині завод виготовив перші 30 вібророзвантажувальних пристроїв У13-ВРУ200. З їхньою допомогою з бункерів видаляють пшеничне й житнє борошно. Такі агрегати встановлюють у комплексі з іншим обладнанням на складах безтарного зберігання борошна. Цей пристрій дозволяє якнайдовше експлуатувати обладнання. Крім того, робітникам не треба очищати стінки бункерів від залежаного борошна Див. Журнал “Зерно і хліб” - випуск 2, січень 2005, ст. 28..

Таблиця №3.2 - Виробництво технологічного устаткування для хлібопекарної галузі в Україні Див. Статистичний щорічник за 2005 рік - Київ: Консультант, 2004, ст. 139.

Вид устаткування	2003 р.	2004 р.	2005 р.
1.Гомогенізатори, шт.	180	133	152
2.Агрегати, машини для виготовлення тіста, тис. шт.	2,6	2,6	2,1
3.Обладнання торгово-холодильне, тис. шт.	24,7	38,7	59,0
4.Обладнання теплове торгове, тис. шт.	2,1	1,1	0,7
5.Обладнання механічне для переробки тіста, шт.	273	229	122

За відносно короткий термін модернізація та заміна застарілого обладнання можуть забезпечити оновлення устаткування на новому технічному рівні, зростання продуктивності праці, нарощування виробничих потужностей, збільшення випуску продукції, економію інвестиційних ресурсів.

ВИСНОВКИ

Персонал підприємства, маючи чітке уявлення про роль кожного елемента основних засобів у відтворювальному процесі, фізичному та моральному їх спрацюванні, чинниках, що впливають на використання основних засобів, може виявити резерви, методи, напрями, за допомогою яких зростає ефективність використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат виробництва й підвищення продуктивності праці.

Проблема підвищення ефективності використання основних засобів та виробничих потужностей підприємств займає центральне місце в період переходу України до ринкового механізму господарювання. Від її вирішення залежить місце підприємства в системі АПК, його фінансовий стан, конкурентоспроможність у боротьбі за завоювання, збереження та розширення внутрішніх та зовнішніх ринків збуту.

Слід відзначити, що в умовах формування ринкового механізму господарювання на перший план висуваються такі питання, як технічний рівень, якість, надійність, зовнішній вигляд продукції, а це залежить від якісного складу техніки та ефективного її використання. Підвищення технічної якості засобів праці і оснащеність ними працівників в основному й сприяють зростанню ефективності виробничого процесу.

Підвищення рівня використання основних засобів дає змогу: збільшити обсяг виробництва продукції, яка користується попитом, без додаткових капітальних вкладень; зменшити витрати з розрахунку на одиницю продукції, що забезпечує підвищення прибутковості; зменшити втрати від морального зносу машин та устаткування; прискорити процес оновлення основних засобів, а також прискорити темпи зростання продуктивності праці; знизити негативний вплив на навколишнє середовище. Ефективне використання основних засобів пов'язане з основним завданням сучасного періоду реформування економіки - підвищенням якості продукції, бо в умовах ринкової конкуренції швидше реалізується та користується попитом високоякісна продукція.

Абсолютна величина і динаміка зростання основних засобів характеризує економічний потенціал країни.

Поліпшення використання величезного національного багатства, що лежить в основі основних засобів, має першорядне значення, оскільки відбивається на ефективності виробництва.

З поліпшенням використання ОЗ забезпечується:

- збільшення об'єму виробництва без додаткових капітальних вкладень;

- прискорене оновлення засобів праці, що скорочує можливість морального зносу устаткування і сприяє технічному прогресу в галузі;

- зниження собівартості продукції за рахунок амортизаційних відрахувань з розрахунку на одиницю продукції.

Коли говориш про основних засобів, обов'язково постає питання про ефективність їх використання і застосування.

Підвищення ефективності використання основних засобів на підприємстві є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частина витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов'язана із використанням основних засобів на підприємстві.

Підвищення ефективності основних засобів здійснюється за рахунок швидшого освоєння нових потужностей, підвищення змінності роботи машин і устаткування, вдосконалення організації матеріально-технічної бази, ремонтної служби, підвищення кваліфікації робочих, технічного переозброєння підприємств, модернізації і проведення організаційно-технічних заходів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Баланс ВАТ “Самбірського хлібозаводу” на 1 січня 2005 р., на 1 січня 2006 р., на 1 січня 2007р.

2. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 3-є видання, перероб. та доп. - Житомир: ЖІТІ, 2001.

3. Відомість розрахунку вартості основних засобів за станом на 1 січня 2005 р.

4. Економіка підприємств харчової промисловості / А.О. Заїчковський, Г.М. Решетюк, Г.А. Болдуй та ін.;За ред. А.О.Заїчковського. - К.:Урожай, 1998.-408с.

5. Економіка підприємства. Підручник. За загальною ред. д. е. н., профессора С.Ф.Покропивного. - Київ, 2001 р.

6. Економіка підприємства: Навч. посіб. / За ред. А. В. Шегди. - К.: Знання, 2005.-456с.

7. Економічна теорія у 2-х книгах. Кн. 1. Макроекономіка: навчальний посібник (За ред. З.Г. Ватаманюка та С.М. Панчішина) - К.: Заповіт, 2001р.

8. Журнал “Зерно і хліб” - випуск 1, січень 2005; випуск 2, січень 2005.

9. Журнал “Лідери вітчизняної економіки” - випуск 2 (141), лютий 2006.

10. Журнал “Податкове планування” - випуск 8 (58), серпень 2005.

11. Журнал “Хлібопекарська і кондитерська промисловість України” - випуск 1 (14), січень 2006; випуск 12 (13), грудень 2005; випуск 2 (15), лютий 2006; випуск 5 (18), березень 2006.

12. Журнал “Хлібопекарство України” - випуск 1, січень 2004; випуск 3, березень 2004.

13. Загальноукраїнський проект “Харчова та переробна промисловість України” - випуск 2-й - К.: Український видавничий консорціум, 2005.

14. Звіт про фінансові результати ВАТ “Самбірського хлібозаводу” за 2005 та 2006 р. р.

15. Інформація про фактичні обсяги виробництва товарної продукції за 2005 та 2006 р. р.

16. Ковальчук І.В. - Реальна економіка: навчальний посібник з економіки підприємства. - К.: ВІПОЛ, 2004.-392с.

17. Т.О.Примак. “Економіка підприємства”, навчальний посібник. - К.: “Вікар”, 2001р.

18. Примітки до річної фінансової звітності ВАТ “Самбірського хлібозаводу” за 2005 та 2006 роки - Форма № 5.

19. Ткаченко Н. М. - Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування та звітність: Підручник. - К.: Алеута, 2006.

20. Самуельсон П. - Економіка - Львів:Світ, 2002 р.

21. Статистичний щорічник за 2004 рік - Київ: Консультант, 2005.

22. Статут ВАТ “Самбірського хлібозаводу”.

23. Чернелевський Л.М., Михайленко О.В. Економічний аналіз на підприємствах харчової промисловості. Навч. посібник (друге, доповнене і перероблене видання) - К.:2001.

Размещено на Allbest.ru