Інвестиційні процеси

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальним та необхідним завданням у реалізації намічених на довгострокову перспективу економічного піднесення України та розвитку національної економіки є створення на інноваційній основі потужної виробничої бази за участю інвестиційного капіталу, в основі якої повинні бути передові технології, новітня техніка, організаційні та управлінські нововведення.

У сучасних умовах Україна постає перед об єктивною необхідністю активізації інвестиційного процесу. Чим масштабніші обсяги та вища ефективність інвестицій, тим швидше відбувається відтворювальний процес,здійснюються позитивні ринкові перетворення.

1. СУТНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

1.1 ПОНЯТТЯ І ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ

Реалізація інвестиційних проектів являє собою нову й у недостатньому ступені вивчену сферу діяльності підприємств на українському ринку. Інвестиційний проект - це процес здійснення комплексу взаємозалежних дій, спрямованих на досягнення визначених фінансових, економічних, соціальних, інфраструктурних і в деяких випадках політичних результатів. Основним інструментом реалізації інвестиційного проекту є бізнес-план, що являє собою техніко-економічне і фінансове обґрунтування ефективності інвестицій.

Термін «інвестиція» означає «вкладати». Нині інвестиції - це вкладення капіталу з метою його подальшого збільшення. Приріст капіталу в неодержання процентів від банківських вкладень капіталу.

Джерелом приросту капіталу й головним мотивом інвестування є одержуваний прибуток, Обидва процеси - вкладання капіталів і одержання прибутку відбуваються в певному поточному часі, а саме: може бути послідовне вкладення капіталу, а потім одержання прибутку; паралельне вкладення капіталу й одержання прибутку; інтервальне вкладення капіталу, а потім через деякий час одержання прибутку. У першому випадку прибуток буде одержано негайно після завершення інвестування в повному обсязі, у другому - одержання прибутку можливе до повного завершення процесу інвестування, у третьому - між періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, тривалість якого залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту.

Деякі автори, визначаючи термін «інвестиції», вважають, що останні існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися не тільки у грошовій, а й у будь-якій іншій формі: майна; немайнових активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм інтелектуальної власності); сукупності технічних, технологічних комерційних та інших знань; виробничого досвіду; прав використання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав.

Розрізняють валові та чисті інвестиції.

Валові інвестиції це загальний обсяг інвестування в певному періоді, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних засобів.

Чисті інвестиції - це сума валових інвестицій без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає інвестиції як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в обґєкти підприємницької та іншої діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, устаткування та її матеріальні цінності);

- майнові права, що випливають з авторських прав, досвіду та інтелектуальних цінностей;

- права користування землею, водою, природними ресурсами;

- сукупність технічних та економічних знань у формі документації, навичок, виробничого досвіду, необхідних для організації виробництва товарів та послуг, але не запатентованих (ноу-хау).

Існує багато визначень інвестиційної діяльності. У цілому можна вважати, що інвестиційна діяльність - це комплекс заходів і дій фізичних та юридичних осіб, які вкладають свої кошти (у матеріальній, фінансовій або іншій майновій формі) з метою отримання прибутку.

Інвестор -- це субґєкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення та вкладає власні, позичені й залучені кошти в обґєкти інвестування.

Субґєктами інвестиційної діяльності можуть бути державні органи влади, фізичні та юридичні особи України та інших держав.

Обґєктом інвестиційної діяльності є майно в різних формах, на яке витрачено інвестиції та яке використовується для отримання прибутку: основні та оборотні кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права.

Період типової реалізації інвестицій поділяється на три частини:

1) підготовку (проектні роботи, організація фінансування, погодження, планування та матеріально-технічне забезпечення початку робіт);

2) реалізацію - створення нового матеріального обґєкта;

3) експлуатацію нового виробництва, отримання прибутку, забезпечення окупності інвестицій, подальшу роботу обґєкта.

Під інвестиціями слід розуміти тільки ті вкладення, метою яких є отримання прибутку (доходу). І саме за цією метою потрібно відрізняти інвестиції від інших вкладень коштів.

Інвестиції - це всі види грошових, майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в реальні та фінансові активи з метою отримання прибутку (доходу). Таке визначення інвестицій чіткіше і зрозуміліше.

Часто інвестиції плутають з іншими економічними категоріями. Наприклад, під ними розуміють такі вкладення коштів, як купівля телевізорів, автомобілів, квартир, дач тощо. їх називають споживчими інвестиціями, але, по суті, вони не є інвестиціями або якоюсь їхньою формою. Купівля таких товарів здійснюється з метою задоволення власних потреб протягом довгого періоду часу, тобто фактично з метою довгострокового споживання, тоді як інвестиції здійснюються виключно з метою отримання прибутку (доходу).

Під інвестиціями також іноді розуміють вкладення з метою збереження реальної сьогоднішньої вартості активів (грошей). Наприклад, якщо у субґєкта господарювання існують інфляційні очікування, то він намагається придбати такі активи, що не змінюють реальної вартості в результаті інфляції. Такими активами можуть бути, наприклад, тверда валюта, золото або будь-які реальні активи, які потім легко можна реалізувати. Але такі вкладення теж не є інвестиціями, оскільки вони здійснюються не з метою отримання прибутку (доходу), а з метою збереження реальної вартості активів (грошей) і, по суті, є однією з форм заощаджень.

Інвестори -- це субґєкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в обґєкти інвестування.

Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів і покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Тут є одна неточність. Інвестор не може виступати в ролі кредитора, оскільки надання кредиту і здійснення інвестиційної діяльності - різні речі. Навіть банківські установи розрізняють кредитні та інвестиційні операції.

Принципова різниця полягає втому, що кредит надається обовґязково на умовах поверненості повної суми позики з процентами. Кредитора не цікавить, на яку справу підуть його кошти, буде вона успішною чи ні. Його цікавить тільки можливість позичальника повернути свій борг. Якщо позичальник не виконує своїх зобовґязань, кредитор має повне право повернути суму кредиту з процентами шляхом продажу, застави або через суд.

Інвестор, у свою чергу, тільки сподівається на успішність проекту, що фінансується, і розраховує на отримання прибутку від свого вкладення, причому, зазвичай, прибутку більшого ніж банківський процент, оскільки інакше можна було б не вкладати вільних грошей в проект, а просто покласти їх в банк на депозитний рахунок. Тобто у інвестора завжди присутня певна частка невизначеності щодо розміру прибутку від інвестиції і отримання його взагалі. Якщо проект буде невдалим, інвестор не отримує ніяких компенсацій чи відшкодувань. Таким чином, у сучасній економічній літературі ще існує багато неточностей у розумінні сутності інвестицій та визначенні певних понять, що заважає проведенню ґрунтовних досліджень щодо проблем інвестиційної діяльності.

Різні форми і види інвестицій мають різний ступінь ліквідності. Ці відмінності визначаються ступенем мобільності різних форм капіталу як інвестиційного ресурсу, функціональними особливостями конкретних видів реальних інвестиційних товарів (інвестиційних обґєктів) і інвестиційними якостями різних фінансових інструментів інвестування, рівнем розвитку інвестиційного ринку і характером його державного регулювання, конґюнктурою інвестиційного ринку і окремих його сегментів, що склалася, і іншими умовами.

Основним параметром оцінки ступеня ліквідності різних форм і видів інвестицій виступає рівень їх ліквідності. Він визначається з урахуванням періоду часу, протягом якого інвестований в різні обґєкти і інструменти капітал може бути конвертованим в грошову форму без втрати його реальної ринкової вартості. Чим нижче можливий період конверсії раніше інвестованого капіталу в грошову форму, тим більше високим рівнем ліквідності характеризується той або інший вид інвестицій.

Ліквідність інвестицій є обґєктивним чинником, що обумовлює вибір конкретних їх форм і видів при прогнозуванні необхідного рівня їх майбутньої прибутковості.

Проведений огляд найістотніших характеристик інвестицій підприємства показує наскільки багатоаспектною і складною з теоретичних і прикладних позицій є ця економічна категорія. При цьому всі розглянуті характеристики, що відображають особливості інвестицій підприємства, тісно взаємоповґязані і вимагають комплексного віддзеркалення при визначенні їх економічної суті.Інвестиції підприємства є вкладенням капіталу у всіх його формах в різні обґєкти (інструменти) його господарської діяльності з метою отримання прибутку, а також досягнення іншого економічного або неекономічного ефекту, здійснення якого базується на ринкових принципах і повґязане з чинниками часу, ризику і ліквідності.Інвестиційна діяльність підприємства є цілеспрямовано здійснюваним процесом пошуку необхідних інвестиційних ресурсів, вибору ефективних обґєктів (інструментів) інвестування, формування збалансованої по вибраних параметрах інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) і забезпечення її реалізації.

1.2 СУТНІСТЬ ТА ЕТАПИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Сьогодні від ефективності інвестиційної політики залежать стан виробництва, положення і рівень технічної оснащеності основних фондів підприємств народного господарства, можливості структурної перебудови економіки, рішення соціальних і екологічних проблем. Інвестиції є основою для розвитку підприємств, окремих галузей і економіки в цілому, оскільки технічні і технологічні рівні народного господарства є в даний час невисокими, виробнича і галузева структура невизначені, основні фонди і виробничі потужності зношені і морально.

В Україні існує могутній виробничо-технічний потенціал і величезні сировинні ресурси, і за наявності цих резервів Україна повинна вести ефективно інвестиційну політику.

На сучасному етапі розвитку економіки України виникла обґєктивна необхідність активізації інвестиційної діяльності. На думку більшості фахівців, інвестиційна діяльність стала визначальним сектором всієї економічної політики країни. Вона стає основною ланкою, проголошеної в 2003 році урядом України інноваційної моделі розвитку країни. Без неї неможливо подолати загальноекономічну кризу і вийти на рівень економічного зростання, забезпечити приріст соціального ефекту, збалансованості макроструктури. Інноваційна діяльність визначається пріоритетною в основних програмах розвитку.

Механізм структурного і якісного оновлення виробництва і створення ринкової інфраструктури, відбуваються практично повністю шляхом інвестування. Чим інтенсивніше воно відбувається, тим швидше здійснюється процес оновлення, тим активніше йде процес ринкових перетворень.

Темпи економічного розвитку в значній мірі визначаються інтенсивністю інвестиційної діяльності в країні. Необхідність інвестиційних вкладень в економіку стало очевидним для всіх господарських субґєктів з моменту вступу України на шлях ринкових перетворень. Подальший розвиток економіки держави неможливий без активної інвестиційної політики і ефективного використання інвестиційного потенціалу національної економіки.

За визначенням, яке дає закон України «Про інвестиційну діяльність» і якої дотримується більшість українських вчених «інвестиційна діяльність» -- це сукупність практичних дій.

Інвестування являє собою сукупність економічних відносин між субґєктами економіки, тобто її секторами (не фінансових та фінансових корпорацій, сектором загальнодержавного управління, сектором домашніх господарств), що виникають на всіх стадіях виробничого відтворення, характеризуючи потоки інвестиційних ресурсів впродовж повного циклу їх кругообігу. При цьому інвестиційна діяльність як сукупність цілеспрямованих дій в реалізації окремих інвестиційних проектів є лише механізмом інвестування. Реалізація інвестування і складових його механізмів забезпечує відтворення економічного потенціалу країни на якісно новій технічній та технологічній основі.

Сукупність найважливіших чинників, що впливають на інвестиційний процес, можна відобразити на схемі

Якщо в центрі розмістити інвестиції, то чинники, що впливають на них, розташуються у вигляді двох груп. Верхня група чинників впливає на збільшення обсягу інвестицій за допомогою важелів ринкового механізму, тоді як нижня група чинників безпосередньо визначається перспективною діяльністю органів державного управління. Одночасно держава впливає на верхню групу чинників, щоб вони за посередництвом товарно-конкурентного механізму сприяли нормалізації інвестиційного процесу.

Аналіз сукупності найважливіших чинників, які впливають на інвестиційний процес, свідчить, що державний вплив на інвестиції далеко не вичерпується заходами для безпосереднього збільшення їх обсягів за рахунок виділення коштів із держбюджету, залучення іноземних інвестицій і встановлення різноманітних пільг для субґєктів економіки, що інвестують виробництво. На перший план висуваються заходи регулюючого характеру.

При цьому необхідно зазначити, що ряд заходів державного впливу може мати не прямий, а побічний вплив (на верхню групу чинників, «налагодження» самого ринкового механізму, встановлення відповідних «правил гри на ринку»).

Б.І. Гусаков вважає інвестування процесом трансформації ресурсів фірми у її капітал за схемою, поданою на рис. 1.12. Відмінність у тому, що результатом такої трансформації є приріст капіталу.

Рис. 1.1. Трансформація інвестиційних ресурсів

Взагалі, у більшості трактувань поняття «інвестиції» простежується взаємозвґязок двох сторін одного процесу: витрачання ресурсів і одержання результату. Результат повинен бути достатнім для відшкодування субґєктові інвестування завданих витрат і забезпечення приросту капіталу, одержання інших благ чи вигод. До того ж процес вкладення капіталу і одержання результату від здійснених інвестицій відбувається з певним відставанням. В економічній теорії це явище трактують як інвестиційний період - проміжок часу з моменту вкладення капіталу до моменту одержання результатів.

Тривалість інвестиційного періоду може бути різним залежно від форм інвестування, конкретних особливостей того чи іншого інвестиційного проекту.

Найкоротшим він у сфері короткострокового фінансового інвестування. Наприклад, відсотки на депозитні вкладення коштів у банк підприємство може одержувати щомісячно. Невеликою є тривалість інвестиційного періоду у сфері торгівлі. Водночас при великих довгострокових проектах період реального інвестування може становити пґять, десять і більше років.

Взагалі, узагальнюючи різні визначення понять і сутності інвестицій, можна виділити специфічні риси інвестиційного процесу.

1 .Інвестиції, як правило, потребують значних фінансових витрат.

2. Вигода, віддача від інвестицій може бути одержана тільки в майбутньому на стадії експлуатації обґєкта інвестування.

3. При очікуванні результатів від інвестицій виникають певні елементи ризику і невизначеності.

4. Вкладення, здійснювані в конкретне підприємство на будівництво, придбання основних засобів, розширення економічного потенціалу, розглядаються з позицій цього субґєкта як капітальні інвестиції.

Самоінвестування підприємства можна розглядати як безперервний процес, що сприяє нагромадженню капіталу за рахунок власних ресурсів.

Модель визначає основні правові норми, характерні як для міжнародної, так і для вітчизняної практики інвестування. Серед них -- добровільність і вільний вибір обґєктів інвестування, право на одержання певних вигод, ризик і невизначеність, самостійність рішення про припинення інвестування, державний захист інвестицій.

Незважаючи на неоднозначність трактування категорії «інвестиції» вітчизняними та іноземними економістами, більшість із них вважають інвестиції вкладенням капіталу з метою його збереження та отримання прибутку. Ми вважаємо за необхідне додати, що інвестиції -- це не просто технічний прогрес, а широке коло економічних відносин, що охоплюють сфери виробництва та обміну.

Для чіткого встановлення мети та вибору довгострокових орієнтирів велике значення має питання про стадії інвестиційного процесу. Єдності поглядів з цього питання не досягнуто. Наприклад, під інвестиційним процесом обґєктів будівництва розуміється процес створення основних фондів і виробничих потужностей -- від розробки їх техніко-економічних параметрів до повного досягнення проектних показників. У такому розумінні інвестиційний процес складається з трьох послідовних стадій: науково-проектної підготовки, будівництва і освоєння проектних потужностей. Кожна з них передбачає кілька етапів.

Так, після прийняття рішення про необхідність спорудження підприємства чи якогось іншого обґєкта як виробничого, так і невиробничого призначення, починається стадія підготовки інвестиційного процесу, вихідним пунктом якої є можливі капітальні вкладення. Підготовка будівництва ведеться в таких основних напрямках, як дослідження та розробка технічних та технологічних параметрів і рішень, виконання проектно-пошукових робіт і розробка проекту як майбутньої моделі обґєкта, підготовка робочих кадрів, матеріально-технічна підготовка запланованого будівництва. На стадії наукових досліджень і проектно-пошукових робіт є найбільші резерви для підвищення ефективності не тільки інвестиційної діяльності, а й усього процесу розширеного відтворення.

До стадії будівництва входить інженерна підготовка будівельного виробництва, безпосередньо спорудження обґєкта, передпусковий і пусковий періоди. Завершує інвестиційний процес обґєктів будівництва стадія освоєння їх проектних потужностей.

Дуже важливою за значенням і впливом на якість та ефективність кінцевих результатів є стадія підготовки інвестиційного процесу, яка, проте, недостатньо висвітлена в наукових джерелах, особливо в Україні.

Інвестиційні процеси і цикли проходять через одні й ті самі стадії та етапи. Проте на відміну від інвестиційного процесу як безперервного процесу реалізації капітальних вкладень, що відображає суть розширеного відтворення основних фондів, інвестиційний цикл - це індивідуальний план капітальних вкладень .

Стадії інвестиційного циклу будівельних об ґєктів

Він є органічною клітинкою процесу розширеного відтворення основних фондів, і ця обставина найповніше характеризує економічну, організаційну й технологічну єдність інвестиційного циклу в будівництві. Динаміку інвестиційних процесів слід розглядати в різних аспектах -- часовому, просторовому, матеріальному та вартісному. Кожний з цих аспектів розкриває певні особливості інвестиційного процесу, але спільними для всіх є послідовний рух вартості кругообігу капіталу, створення нової споживчої вартості внаслідок обґєднання та перетворення продуктів кожної стадії інвестиційного процесу. Так, результати науково-дослідних і експериментально-конструкторських робіт поєднуються з архітектурними, технологічними, конструкторськими та іншими проектними рішеннями і втілюються у проектно-кошторисній документації. У свою чергу на стадії будівництва проект за участю будівельної техніки, конструкцій, матеріалів і виробів перетворюється на готовий обґєкт, який, пройшовши стадію освоєння, випускає потрібну народному господарству й населенню продукцію або задовольняє суспільні чи особисті потреби. При цьому результат лише однієї стадії сам по собі або неможливий без використання результатів інших стадій (проект без наукових розробок, зведення обґєкта без проекту, освоєння без спорудження), або не має споживчої вартості. Цей аргумент також підтверджує єдність усіх стадій інвестиційного процесу.

Складною, але нагальною проблемою для народногосподарської практики є забезпечення єдності матеріальної й вартісної сторін інвестиційного процесу. Від розвґязання цієї проблеми значною мірою залежить загальний стан економіки, оскільки вона безпосередньо повґязана з інфляцією.

Завдяки комплексному характеру інвестиційний процес впливає не тільки на розвиток галузей народного господарства та промисловості, а й на регіональну економіку. Своєчасна та збалансована його реалізація в територіально-галузевому плані має стабілізуючий і стимулюючий вплив на розвиток і розміщення продуктивних сил країни. І навпаки, надто розтягнута в часі, розпорошена територіально і через це безсистемна реалізація інвестиційного процесу створює диспропорції в органічно взаємоповґязаному господарському комплексі.

Процес розширеного відтворення тісно повґязаний із безперервним розширенням, оновленням і якісним поліпшенням матеріального виробництва, розподілом і споживанням вироблених продуктів. Цей процес обґєктивно необхідний, його дія поширюється на всі напрями суспільного життя. Основним напрямом розширеного відтворення та прискорення інвестиційних процесів є інтенсифікація. Досягти підвищення ефективності виробництва можна лише в умовах розширеного відтворення інтенсивного типу. Відтворення інтенсивного типу разом із підвищенням ефективності виробництва спрямоване також на поліпшення регулювання кругообігу основних фондів і скорочення тривалості використання виробничих ресурсів. При цьому важливо досягати максимального скорочення розриву в часі між розробкою нової техніки та ЇЇ впровадженням у проекти підприємств, початком реалізації капітальних вкладень та введенням в експлуатацію основних фондів і виробничих потужностей, а також їх повним освоєнням. Інтенсифікація інвестиційних процесів повґязана зі скороченням часу між витрачанням ресурсів і одержанням бажаних результатів.

Періодична хвилеподібна зміна поколінь машин і устаткування, науково-технічних напрямів, організаційно-економічних систем відображає загальну закономірність науково-технічного прогресу, неухильний розвиток продуктивних сил і підвищення ефективності суспільного виробництва.

Економічна наука повґязує цей процес із такою багатоплановою категорією, як життєвий цикл, тобто період, що складається із стадій створення, освоєння, використання, модифікації, повторного використання та ліквідації, які безперервно змінюють одна одну. Це поняття охоплює окремі продукти або цілі системи в динаміці з урахуванням витрат і прибутків, складу ресурсів, що витрачаються на різних стадіях процесу.

Наукове обґрунтування життєвого циклу будь-якого процесу має велике значення щодо вибору найефективніших шляхів його реалізації. Сформувати механізм ефективної реалізації капітальних вкладень можна лише за наявності комплексного підходу до процесу створення й оновлення основних фондів. Такий підхід становить сутність інвестиційного циклу. Найважливішою його рисою є тісний звґязок з науково-технічним прогресом. Створювані внаслідок реалізації інвестиційного процесу основні фонди є носіями нової техніки й технології, які, у свою чергу, є каталізаторами нової хвилі науково-технічного прогресу. Тому інвестиційний цикл досягає найвищої ефективності тоді, коли реалізація капітальних вкладень і створення основних фондів збігаються з періодом створення та впровадження нової техніки та технології. У цьому звґязку перед економічною наукою стоїть надзвичайно важливе завдання -- розробити й постійно підтримувати в узгодженні з мінливими умовами механізм автоматичної реалізації досягнень науково-технічного прогресу через інвестиційний процес. Основне навантаження при цьому припадає на стадію науково-дослідних, експериментально-конструкторських і проектно-пошукових робіт. На стадії науково-проектної підготовки потрібний комплексний підхід, який забезпечить поєднання мети науково-технічного прогресу з інвестиційними цілями та суміщення в часі періоду створення основних фондів з розробкою нової техніки та технології. У плановому порядку цього досягти важко; мають працювати автоматичні регулятори: власність, інтерес, прибуток, податок та ін.

Результати наукових розробок про життєві цикли виробів, машин, окремих систем упроваджуються й використовуються в народногосподарському плануванні та прогнозуванні. Проте майже не існує досліджень щодо синхронізації планування суспільного виробництва з циклами науково-технічного прогресу. Спільна праця всіх учасників інвестиційного процесу перерозподіляється у сферу з вищим інтелектуальним потенціалом - науки та проектування. Посилення стадії підготовки інвестиційного циклу має сприяти підвищенню науково-технічного рівня всього процесу розширеного відтворення.

Інвестиційна привабливість галузей -- інтегральна характеристика окремих галузей економіки з позиції перспективності розвитку, доходності інвестицій та рівня інвестиційних ризиків. Інвестиційна привабливість окремих галузей оцінюється під час розробки інвестиційної стратегії компанії (фірми) та галузевої диверсифікації її інвестиційного портфеля.

Таким чином, інвестиційна діяльність - це послідовна сукупність дій її субґєктів (інвесторів і учасників) щодо здійснення інвестицій з метою одержання доходу або прибутку. Кожна держава як субґєкт інвестиційної діяльності визначає правові, економічні і соціальні умови цієї діяльності в своєму законодавстві. У вужчому тлумаченні цього поняття застосовують термін «інвестиційний процес». Це поняття звичайно повґязується з обґрунтуванням і реалізацією інвестиційних проектів.

Значні широкомасштабні проекти мають велику кількість стадій їх використання. Інвестиційні процеси в державі з ринковою економікою і при адміністративно-регулюючій системі господарювання суттєво розрізняються.

На нашу думку, найбільш характерними стадіями інвестиційного процесу є наступні: мотивація інвестиційної діяльності, прогнозування і програмування інвестицій, обґрунтування доцільності інвестицій, страхування інвестицій, державне регулювання інвестиційного процесу, планування інвестицій, фінансування інвестиційного процесу, проектування інвестиційного процесу, проектування і ціноутворення, забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами, освоєння інвестицій, підготовка до виробництва продукції, попередня задача і приймання в експлуатацію, кінцева задача обґєкта в експлуатацію.

Порівняльний аналіз стадій інвестиційного процесу дозволив виявити значні розбіжності.

Звичайно інвестиційний процес розпочинається з мотивації інвестиційної діяльності

Основним мотивом такої діяльності є надлишок певних коштів у субґєкта господарювання або приватної особи, яких не влаштовують відсотки за банківськими депозитами. Інвестор, що є власником цих нагромаджень (збережень) прагне придбати на інвестиційному ринку фінансові активи або інвестиційні товари (реальні активи), тобто здійснити інвестиції.

Мотивів займатися інвестиційною діяльністю це замало, щоб опанувати якийсь певний інвестиційний проект, як правило, власникові нагромаджень дуже важко зупинитися на якомусь конкретному проекті, оскільки у нього немає впевненості в тому, що інвестиції принесуть прибуток, крім того вони взагалі можуть бути втрачені.

З метою забезпечення охорони інвестицій при виборі проекту проводиться ціла низка передінвестиційних досліджень: вивчаються всі інвестиційні ризики, проводяться маркетингові дослідження, оцінюються напрямки інвестування. Обґрунтування доцільності інвестицій потребує розгляду якомога більшої кількості інвестиційних проектів з метою вибору найкращого. Звичайно в цій справі інвестору допомагають інші учасники (посередники) інвестиційного процесу.

Як правило, для здійснення інвестиційного процесу, особливо великого, інвестору не вистачає власних коштів і він прагне одержати позичковий, або залучений капітал, тобто використати інші джерела фінансування, крім власних. Визначення джерел фінансування (інвестиційних ресурсів), обґрунтування їх структур і передує інвестуванню, воно необхідне для переконання і залучення до проекту інших учасників інвестиційного процесу.

Ресурсне забезпечення проекту здійснюється також за допомогою інших учасників діяльності, як правило, на конкретних засадах.

Освоєння інвестицій означає їх капіталізацію, тобто створення фінансових та реальних активів. Введенням в експлуатацію не закінчується реалізація інвестиційного проекту. В процесі експлуатації проект потребує нових інвестицій для підтримки виробництва і його розвитку.

1.3 СУЧАСНИЙ СТАН ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

В період існування жорсткої централізованої системи управління економікою вкладення засобів до нових основних або оборотних фондів, на виконання проектних робіт, в науково-технічну сферу мало форму планованих вкладень. Це виражалося в створенні планових передумов і проектуванні. Розвиток ринкової економіки надає новий характер інвестиційній діяльності. Розвиток різних форм власності, рівних умов господарювання створює нові умови для інвестування й регулювання цього процесу.

Для нормального розвитку економіки, для забезпечення відтворювання необхідний постійний приплив засобів. Кількісне зростання інвестицій, їх напрям в різні сфери господарювання залежать від правильної інвестиційної політики. Вкладення засобів в наукомісткі, ви-сокотехнологічні програми впливає не тільки на виробництво товарів, їх споживацькі властивості, але і на умови праці, що кінець кінцем не може не відображатися на розвитку всього суспільства в цілому. Інвестиції, вкладені в цю сферу, дають уявлення про якісний рівень інвестицій. Якісний рівень і кількісне зростання інвестицій, їх співвідношення дають уявлення про проведення державою інвестиційної політики, її метою є пошук оптимального регулювання інвестиційної діяльності, національних і іноземних інвесторів. Практично з моменту перебудови господарського механізму Україна намагалася привернути іноземні інвестиції.

Політична нестабільність, часта зміна законодавства, загроза інфляції, високий рівень злочинності і корупції, низька прибутковість від інвестицій, бюрократизація держапарату, великий тягар оподаткування, замало інформації про обґєкти інвестування визначають дуже низький рейтинг України в зарубіжних організаціях, які займаються порівняльним аналізом умов інвестування і рівня ризику про всі країни світу. Ці чинники примушують іноземних інвесторів проводити обережну і очікувальну політику у сфері інвестиційної співпраці з Україною. Всі чинники, які враховує інвестор, коли оцінює сприятливість умов в приймаючій країні для вкладення капіталу, характеризують інвестиційний клімат.

Інвестиції - найважливіший чинник економічного зростання, що забезпечує збільшення певної частини щорічного реального продукту країни. Однак у перехідний до ринку період найбільшої деградації в Україні зазнала саме інвестиційна діяльність. І нині стан цієї сфери є досить складним унаслідок зниження ділової активності більшості субґєктів господарювання, остаточного погіршення інвестиційного клімату та можливостей бюджетів усіх рівнів. Вищезазначене стримує структурну перебудову та перешкоджає розвґязанню нагальних соціально-економічних проблем у суспільстві.

Воднораз на нинішньому етапі розвитку світового господарства однією з найактуальніших проблем для країн з ринковою економікою та країн, що розвиваються, є залучення та ефективне використання іноземних інвестицій. Успішне вирішення цього завдання залежить від вдалої державної політики у сфері регулювання іноземного інвестування. Це пояснюється провідним впливом держави на внутрішньогосподарчі та внутрішньополітичні процеси.

Державне регулювання іноземного інвестування є одним із видів соціального управління та врегульованою нормами права виконавчою й розпорядчою діяльністю відповідних органів державної влади щодо ефективного залучення та раціонального використання іноземних інвестицій з метою економічного зростання та підвищення рівня життя народу. Провідне місце у процесі регулювання іноземного інвестування належить економіці, на яку покладено завдання проведення державної політики щодо іноземного інвестування.

За ринкових умов роль держави полягає у створенні необхідних гарантій, інституцій, певних умов, механізмів розвитку й передачі частки повноважень на місця шляхом реформування як усієї системи влади, так і її структури та функцій.

Тому на сьогодні особливо важливою є необхідність удосконалення державної інвестиційної політики, побудова ефективної системи регулювання інвестиційної діяльності, спрямованої на довготривалу перспективу.

Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні визначається законами «Про інвестиційну діяльність» (1991 p.), «Про режим іноземного інвестування» (1996 р.). «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (1996 р.), «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991 р.), «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» (1992 p.), «Про підприємництво» (1991 р.), «Про господарські товариства» (1991 р.) тощо. Крім того, діють низка указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, які формують політику державного регулювання інвестиційної діяльності в нашій країні.

Загалом державне регулювання у сфері інвестування здійснюється з урахуванням економічних чинників, що вміщують елементи формування джерел інвестицій; методичне забезпечення державного регулювання інвестицій; формування джерел інвестицій; стимулювання залучення інвестиційних ресурсів і формування умов здійснення інвестування.

Водночас реалізація процесу державного регулювання у сфері інвестування грунтується на правовому, організаційному та інформаційному забезпеченні й моніторингу.Інформаційне забезпечення і моніторинг відбивають стан капіталу галузей економіки, залучення інвестицій і здійснення інвестиційної діяльності, стан інвестиційного потенціалу, а також діяльність субґєктів та обґєктів інвестування.

Організаційне забезпечення полягає у формуванні державних органів регулювання в інвестиційній сфері. Воно також містить у собі організацію і технологію розробки та реалізації державних програм інвестування й забезпечення страхування інвестицій.

Успіх інвестиційної політики визначають певні правові та організаційно-технічні заходи. Зокрема на середньо та довготермінову перспективу, на наш погляд, необхідно забезпечити:

захист прав власності;

-дисципліну виконання контрактів;

- підвищення дієвості інститутів державної влади;

- сприяння малому бізнесу;

- доступність кредитних ресурсів;

- розвиток банківської системи і фондового ринку;

- власність на землю і функціонування іпотеки.

При визначенні напрямів державного інвестування переваги варто надавати інвестиціям у галузі, які є вагомими для забезпечення життєздатності економіки й одночасно мало привабливими для приватних інвесторів, і такі, що забезпечують створення ринкової інфраструктури.

Одним із важливих аспектів розвитку національної економіки є сприяння залученню інвестицій у реальний сектор.

Амортизаційна політика держави має передбачати застосування таких методів амортизаційних списань і норм, які дають змогу в короткі терміни відшкодувати раніше здійснені інвестиції.

Суттєво впливають на іноземне інвестування процеси приватизації. На сьогодні і у найближчій перспективі ключовим чинником щодо залучення великого іноземного капіталу в економіку України с його участь у приватизації насамперед стратегічних обґєктів.

З одного боку, існує пряма залежність між реалізацією приватизаційних програм і обсягами іноземного інвестування (близько 50% іноземних інвестицій забезпечили саме іноземні інвестори завдяки участі у приватизації українських підприємств). З іншого боку, обґєкти, що пропонуються для приватизації за участю іноземних інвесторів, є для останніх малопривабливими.

За переконанням іноземних експертів, для ефективної участі стратегічних інвесторів в українській приватизації треба відмовитися від ручного управління економікою, збільшити роль саморегулівних організацій, а також прийняти зрозуміле й довгострокове приватизаційне законодавство, в якому буде прописано якомога більше процедур.

Новою проблемою для України є забезпечення державного контролю за ціноутворенням щодо співвідношення внутрішніх і світових цін. Це повґязано з обґєктивною необхідністю адаптації українського ринку до зовнішніх умов, бо простежується ситуація, коли ціни на деяку промислову та сільськогосподарську продукцію перевищують світові, тоді як середня заробітна плата є набагато нижчою. Сировина й матеріали за цінами також поступаються рівню цін на зовнішньому ринку. Це потребує контролю з боку державних органів ціноутворення за зростанням витрат виробництва (у разі зміни цін) та динамікою співвідношення з цінами світового ринку. Особливе значення має систематичний контроль за рівнем цін на продукцію базових галузей (гірничорудної, металургійної, хімічної).

Для запобігання не контрольованого зростання цін їхнє державне регулювання має здійснюватися переважно через економічні важелі, податкову, фінансово-бюджетну, кредитну, валютну й митну політики, а також із застосуванням механізму встановлення цін на продукцію підприємств монополістів.

Важливим напрямком має бути подальше розширення сфери вільного ціноутворення, що потребує демонополізації економіки та створення реальних умов для розвитку конкуренції.

Потребує швидкого розвитку ринок облігацій внутрішньої державної позики. Головним питанням при цьому є запровадження ефективного механізму його регулювання. Потрібні передусім законодавчі обмеження на прибутковість відповідних запозичень, їхній рівень не може перевищувати середню процентну ставку за кредитами комерційних банків, що надаються субґєктам господарювання. Така форма практикується у багатьох країнах і сприяє переорієнтації фінансових ресурсів у сферу виробництва.

Для створення ефективної системи залучення іноземних інвестицій необхідна реалізація певних організаційних заходів зі створення єдиної цілісної системи державного управління інвестиційними процесами, яка б приваблювала відповідні структури для роботи з іноземними інвестиціями, узгоджувала діяльність із міжнародними організаціями, проводила експертизи найважливіших проектів і їхній конкурсний відбір. Такою структурою може бути спеціалізована державна компанія України з іноземних інвестицій. У структурі такої системи доцільно створити інформаційно-аналітичний банк даних з питань іноземного інвестування, який міститиме інформацію про підприємства та проекти, що потребують інвестицій, про інвесторів, спонсорів, міжнародні тендери.

Особливу увагу слід приділити інформаційному забезпеченню щодо залучення іноземних інвестицій. Необхідно видавати інформаційні бюлетені й рекламну літературу стосовно проблем іноземного інвестування, створити компґютерну мережу для обміну інформацією, систему статистичної інформації.

Як доводить світова практика, система залучення інвестицій має бути орієнтована на:

- систематичне проведення моніторингу й аналізу основних показників інвестиційної діяльності;

- визначення пріоритетних напрямів інвестування, якісну розробку проектів та експертну оцінку обґєктів інвестування;

- визначення можливих джерел інвестування і оцінку їхньої ефективності, проведення рекламних кампаній;

- побудову механізму залучення інвестицій через проведення гнучкої податкової політики, перетворення амортизаційних відрахувань у інвестиційне джерело, створення конкурентного ринкового середовища, формування та розвиток грошового і фондового ринків, сприяння інвестиційній спрямованості процесу приватизації, створення системи гарантій захисту прав іноземних інвесторів;

- створення системи державного нагляду, застосування державного контролю, створення відповідного інфраструктурного забезпечення.

Перехід України до нової форми економічних відносин, що ґрунтується на ринкових методах, зумовлює необхідність вирішення нових завдань, повґязаних з економічним розвитком регіонів та економіки країни. Пряма підтримка державою рівня та інтенсивності інвестиційних процесів в економіці є, на наш погляд, вирішальною умовою структурної перебудови. Саме вона, головно, приносить конкретні результати у вигляді досягнення й підтримки стабільних темпів економічного зростання в країні.

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 РОЗРАХУНОК ТА АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИЧНОСТІ ВАРІАНТІВ ПРОЕКТУ

Варіант №2

Варіанти проекту	Капіт.вкл. млн. грн	Процент роспорядку капіталовкладень за роками	Очікуємі доходи млн. грн	Очікую мі витрати млн. грн	Процентна ставка
		1-й	2-й	3-й
1	6,5	25	35	40	3,6	1,26	21 %
2	7	30	45	25	5,3	2
3	6	18	48	34	12,6	0

Розрахунок та аналіз економічної ефективності інвестиційних проектів

1.Реконструкція будівлі з наступним розміщенням в ньому бізнес-центру.

2.Реконструкція будівлі під готель

3.Реконструкція будівлі під житловий будинок.

Перший варіант проекту - реконструкція будівлі з подальшим розміщенням в нім бізнес-центру

капіталовкладення	Відсотки капіталовкладень по рокам,%	Передбачуванний прибуток,млн.грн.	Передбачувані витрати,млн.грн	Прогнозований відсоток
	1-й	2-й	3-й
6,5	25	35	40	3,6	1,26	21%

Другий варіант проекту - реконструкція будівлі під готель

капіталовкладення	Відсотки капіталовкладень по рокам,%	Передбачуваний прибуток, млн. грн.	Передбачувані витрати, млн. грн.	Прогнозований відсоток
	1-й	2-й	3-й
7	30	45	25	5,3	2	21%

Третій варіант проекту - реконструкція будівлі під житловий будинок

капіталовкладення	Відсотки капіталовкладень по рокам,%	Передбачува-ний прибуток,млн..грн.	Передбачувані витрати,млн..грн	Прогнозований відсоток
	1-й	2-й	3-й
6	18	48	34	12,6	0	21%

Порівняння різних інвестиційних проектів (або варіантів проекту) і вибір кращого з них рекомендується виробляти з використанням наступних показників:

1.Чистий дисконтований дохід NPV (net present value, ЧДД);

2. Індекс прибутковості PI (profitability index, ІД);

3. Внутрішня норма прибутковості IRR (internal rate of return, ВНД);

4. Термін окупності (payback period, DPP).

Чистий дисконтований дохід NPV визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, приведена до початкового кроку, або як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами. Величина NPV для постійної норми дисконту (Е) обчислюється за формулою:

де Rt - результати, що досягаються на t-ом кроці розрахунку, 3t - витрати, здійснювані на тому ж кроці, Т - горизонт розрахунку (тривалість розрахункового періоду); він дорівнює номеру кроку розрахунку, на якому виробляється закриття проекту, Е = (Rt -3t) - ефект, що досягається на t-ом кроці, r - постійна норма дисконту, рівна прийнятній для інвестора нормі доходу на капітал (процентна ставка). Якщо NPV інвестиційного проекту позитивний, проект є ефективним (при даній нормі дисконту) і може розглядатися питання про його прийняття. Чим більше NPV, тим ефективніше проект. На практиці часто користуються модифікованою формулою для визначення NPV. Для цього із складу Зt виключають капітальні вкладення і через Зt+ позначають витрати на t-ом кроці за умови, що в них не входять капіталовкладення. Тоді:

де К -- сума дисконтованих капіталовкладень. Модифікований показник NPV виражає різницю між сумою приведених ефектів і приведеною до того ж моменту часу велічиной капітальних вкладень До. Визначення NPV вимагає наступних кроків: 1) вибору ставки дисконтування; 2) обчислення поточної вартості очікуваних від інвестиційного проекту грошових доходів; 3) обчислення поточної вартості потрібних для проекту капіталовкладень; 4) віднімання з поточної вартості всіх доходів поточної вартості капіталовкладень. Індексом прибутковості PI є відношення суми дисконтованих грошових припливів (приведених ефектів) до величини капіталовкладень:

Індекс прибутковості тісно пов'язаний з NPV: якщо NPV позитивний, то PI >1 і навпаки. Якщо PI >1, проект ефективний, якщо PI <1 - неефективний. Внутрішня норма прибутковості IRR є тією нормою дисконту r, при якій величина приведених ефектів дорівнює приведеним капіталовкладенням (NPV дорівнює нулю). Іншими словами Евн (IRR) є вирішенням рівняння:



Практичне вживання даного методу зводиться до знаходження дисконтуючого множника, що забезпечує рівність Npv=0. Орієнтуючись на процентні ставки, що існують на момент аналізу, на позиковий капітал, вибираються два значення коефіцієнта дисконтування V1 <V2 так, щоб в інтервалі (V1, V2) функція Npv=f(V) міняла своє значення з «+» на «-» або навпаки. Далі для розрахунку IRR використовується формула:

де r1 -- значення процентної ставки в дисконтному множнику, при якому f(r1) <0; f(r1) >0; r2 -- значення процентної ставки в дисконтному множнику, при якому f(r2) <0; f(r2) >0. Точність обчислень зворотна довжині інтервалу (r1, r2). Тому найбільша апроксимація досягається у тому випадку, коли довжина інтервалу приймається мінімальною (1%).

Якщо розрахунок NPV інвестиційного проекту дає відповідь на питання, є він ефективним чи ні при деякій заданій нормі дисконту (r), то IRR проекту визначається в процесі розрахунку і потім порівнюється з потрібною інвестором нормою доходу на капітал, що вкладається.

У разі, коли IRR рівна або більше потрібної інвестором норми доходу на капітал, інвестиції в даний інвестиційний проект оправданни, і може розглядатися питання про його прийняття. Інакше інвестиції в даний проект недоцільні.

Якщо порівняння альтернативних (взаємовиключних) інвестиційних проектів (варіантів проекту) по NPV і IRR приводять до протилежних результатів, перевагу слід віддавати NPV.

Термін окупності - мінімальний часовий інтервал (від початку здійснення проекту), за межами якого інтегральний ефект стає і надалі залишається ненегативним. Іншими словами, це період (вимірюваний в місяцях, кварталах або роках), починаючи з якого первинні вкладення і інші витрати, пов'язані з інвестиційним проектом, покриваються сумарними результатами його здійснення.

Розрахунок показників ефективності проектів за першим варіантом

Перший варіант проекту - реконструкція будівлі з подальшим розміщенням в нім бізнес-центру

капіталовкладення	Відсотки капіталовкладень по рокам,%	Передбачуванний прибуток,млн.грн.	Передбачувані витрати,млн.грн	Прогнозований відсоток
	1-й	2-й	3-й
6,5	25	35	40	3,6	1,26	21%

Орієнтовна вартість реконструкції складає 6,5 млн.грн. (капітальні вкладення).

Щорічний передбачуваний дохід від експлуатації ділового центру: 3,6 млн. грн.

Щорічні експлуатаційні витрати: 1,26 млн. крб. (передбачувані витрати).

Знайдемо величину капітальних вкладень залежно від відсотка розподілу по роках будівництва .

Капітальні вкладення = капітальні вкладення*відсоток капіталовкладень по рокам.

6·0,25=1,625

6,5·0,35=2,275

6,5·0,4=2,6

Розрахуємо величину грошового потоку: очікуємі доходи - очікуємі витрати

3,6-1,26=2,34 млн грн.

а)Розрахуємо NPV чистий приведений ефект

NPV= ,де

-початкова вартість;

- очікуваний чистий грошовий потік у періоді;

- періодична вартість капіталу.

==0,9

Розрахунок показників ефективності проектів за другим варіантом

Другий варіант проекту - реконструкція будівлі під готель

капіталовкладення	Відсотки капіталовкладень по рокам,%	Передбачуваний прибуток, млн. грн.	Передбачувані витрати, млн. грн.	Прогнозований відсоток
	1-й	2-й	3-й
7	30	45	25	5,3	2	21%

Орієнтовна вартість реконструкції складає 7 млн.грн. (капітальні вкладення).

Щорічний передбачуваний дохід від експлуатації ділового центру: 5,3 млн. грн.

Щорічні експлуатаційні витрати: 2 млн. грн. (передбачувані витрати).

Знайдемо величину капітальних вкладень залежно від відсотка розподілу по роках будівництва .

Капітальні вкладення = капітальні вкладення*відсоток капіталовкладень по рокам.

7·0,3=2,1

7·0,45=3,15

7·0,25=1,775

Розрахуємо величину грошового потоку: очікуємі доходи - очікуємі витрати 5,3·2=3,3 млн грн.

Розрахуємо NPV чистий приведений ефект

NPV= ,де

-початкова вартість;

- очікуваний чистий грошовий потік у періоді;

- періодична вартість капіталу.

==1,77

Розрахунок показників ефективності проетів за третім варіантом

Третій варіант проекту - реконструкція будівлі під житловий будинок.

капіталовкладення	Відсотки капіталовкладень по рокам,%	Передбачува-ний прибуток,млн..грн.	Передбачувані витрати,млн..грн	Прогнозований відсоток
	1-й	2-й	3-й
6	18	48	34	12,6	0	21%

Орієнтовна вартість реконструкції складає 6 млн.грн. (капітальні вкладення).

Щорічний передбачуваний дохід від експлуатації ділового центру: 12,6 млн. грн.

Щорічні експлуатаційні витрати: 0 млн. крб. (передбачувані витрати).

Знайдемо величину капітальних вкладень залежно від відсотка розподілу по роках будівництва .

Капітальні вкладення = капітальні вкладення*відсоток капіталовкладень по рокам.

6·0,18=1,08

6·0,48=2,88

6·0,34=2,04

Розрахуємо величину грошового потоку: очікуємі доходи - очікуємі витрати

12,6-0=12,6 млн грн.

а)Розрахуємо NPV чистий приведений ефект

NPV= ,де

-початкова вартість;

- очікуваний чистий грошовий потік у періоді;

- періодична вартість капіталу.

==22,11

Індекс рентабельності , срок окупності IRR

Дисконтований період окупності

- Щорічний грошовий потік

Первинні інвестиції

- Ставка дисконту

Дорівнює відношенню середньої величини річних майбутніх чистих прибутків від інвестицій до половини суми первинних інвестицій

Внутрішня ставка прибутковості IRR - ставка , що досягається в разі, коли теперішня вартість майбутніх грошових потоків від інвестицій оподаткування дорівнює теперішній вартості інвестицій

IRR = =0

Порівняльний аналіз варіантів проекту

2.2 РОЗВ ЯЗАННЯ ЗАДАЧ

ЗАДАЧА №1

Молоде подружжя вирішило накопити гроші на купівлю квартири вартістю 20 тис дол. Якої величини повинен бути щомісячний взнос на банківський рахунок,щоб накопти необхідну суму за 6 років при ставці годових 10 %.

Розв язання:

У випадку ануїтетних виплат за кредитом щомісяця виплачується однакова сума,що включає в себе частину основного боргу й нарахування на залишок процентів. Тобто після проведення кожного щомісячного платежу,сума основного боргу за кредитом зменшується,і кожен наступний місяць процентна винагорода нараховується на залишок потосного боргу, однак сума щомісячного платежу залишається незмінною.

Використання спеціальної розрахункової формули дозволяє підрахувати суму незмінного щомісячного платежу: