Франчайзинг як форма господарської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сутність франчайзингу та історія його розвитку

2. Коротка організаційна характеристика підприємства «Картопляна хата»

3. Механізм застосування франчайзингу для здійснення господарської діяльності

4. Правове регулювання франчайзингу в Україні

5. Шляхи розширення застосування франчайзингу в Україні

Висновки та пропозиції

Вступ

Не всі можуть бути підприємцями. Для цього необхідна готовність йти на ризик, постійний пошук новаторських ідей. Багато хто з людей більш обережні. Вони віддають перевагу такій формі підприємницької діяльності, яка дає більшу впевненість в успіху. Такою формою є франчайзинг -- система договірних відносин з кооперації господарської діяльності великих і малих фірм щодо розподілу продукції та послуг. Франчайзинг -- широко відома в усьому світі форма ведення бізнесу.

Для нашої економіки франчайзинг сьогодні є відносно новим явищем, тоді як у розвинених країнах він століттями практикувався як засіб забезпечення потреб суспільства в різних послугах.

Франчайзинг - це об'єктивне явище, що склалося історично і міцно закріпилося в розвинених країнах під впливом об'єктивних потреб економічного розвитку.

Франчайзинг можна розуміти як пільгове підприємництво, як форму тривалого ділового співробітництва, у процесі якого велика компанія надає індивідуальному підприємцю чи групі підприємців ліцензію (франшизу) на виробництво продукції, торгівлю товарами чи надання послуг під торговою маркою даної компанії на обмеженій території, на термін і умовах, визначених договором.

Франчайзинг є самим швидким способом навчання підприємців практичним стандартам, що необхідні, щоб вести прибутковий бізнес.

В період входження України в ринкові відносини об'єкти інтелектуальної власності стають предметом купівлі-продажу, а точніше виникає комплекс пов'язаних з цим майнових прав що охороняються Законом. Договірна передача прав інтелектуальної власності є ефективним засобом впровадження науково-технічних розробок. На цій основі виникли нові види договірних відносин - ліцензійний договір, договір франчайзингу, договір концесії та подібні до них.

З усіх видів договірних відносин, вважаємо за необхідне відокремити договір франчайзингу як найбільш перспективний та ефективний засіб ведення бізнесу.

Привабливість франчайзингу в наявності незаперечних переваг для обох учасників франчайзингових відносин. Для малих підприємств і індивідуальних підприємців він надає в розпорядження стабільний дохідний бізнес, для відомих фірм і компаній - можливість розширити й усталити свої позиції на ринку. Саме цим можна пояснити настільки широке поширення франчайзингу як у Європі, так і в Америці.

В даний час розвиток Українського підприємництва, у першу чергу малого, ускладнений підвищеними комерційними ризиками. Реалізація сучасних бізнес-проектів очікує від підприємця широких знань в області керування, маркетингу, реклами й вміння враховувати особливості проекту. Відпрацьовування ефективної схеми і методів діловодства в кожнім конкретному випадку вимагають великих витрат часу і коштів.

Організація підприємства на умовах франшизи значно знижує підприємницький ризик, тому що в цьому випадку відбувається використання уже відпрацьованого бізнесу, що довів свою ефективність. Таким чином, розвиток франчайзингу може виявитися однією з найбільш ефективних форм підтримки підприємництва та держави.

Метою даної курсової роботи є дослідження франчайзингу як форми організації господарської діяльності (за матеріалами ТОВ«Картопляна Хата»).

Об'єктом курсової роботи є ТОВ «Картопляна Хата»

Предмет дослідження - франчайзинг як форма господарської діяльності

У процесі написання роботи використовувались різні джерела інформації - навчальні посібники, матеріали періодичних видань, а також інформація з мережі Інтернет.

Для досягнення мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

1.Визначити сутність франчайзингу та його переваги і недоліки.

2.Розглянути коротку організаційну характеристику діяльності підприємства.

3.Проаналізувати механізм застосування франчайзингу для здійснення господарської діяльності.

4. Розглянути правове регулювання франчайзингу в Україні.

5. Розглянути шляхи розширення застосування франчайзингу в Україні.

Період дослідження 3 роки.

1. Сутність франчайзингу та історія його розвитку. Переваги та недоліки франчайзингу

Важливим складовим елементом успіху для підприємця в даному виді бізнесу є чітке і повне знання сутності франчайзингу, переваг і можливих ризиків при його використанні.

Франчайзинг може бути визначений як спосіб доставки продукції або послуг споживачу, спосіб розвитку бізнесу, завоювання ринку на основі кооперації матеріальних і фінансових коштів.

В сучасних умовах господарювання кожне підприємство, щоб не втратити свої позиції на ринку, змушене шукати нові форми організації бізнесу. Останнім часом досить актуальним став франчайзинг, його поширення зумовлене динамізмом ринку та дією конкурентів.

Для компаній франчайзинг - це спосіб поширення бізнесу. Для підприємців франчайзинг - це один зі способів стати власником бізнесу. Підприємці усього світу знають франчайзинг як безпечний спосіб, щоб:

- допомагати людині вести бізнес самостійно, але не бути в ньомусамотнім;

- допомагати компаніям ефективно розширюватися, не маючи великих витрат на створення і підтримку масивного адміністративного комплексу і не маючи труднощів у керуванні широкою мережею корпоративних підприємств;

- допомагати компаніям перетворити свою існуючу мережу в ефективно працюючий, сильний бізнес, у якому працюють віддані справі люди;

Франчайзинг - це така організація бізнесу, за якою компанія (франчайзер) передає певній людині чи компанії (франчайзі) право на продаж продукту і послуг цієї компанії. Франчайзі зобов'язується продавати цей продукт чи послуги по заздалегідь визначених законах і правилах ведення бізнесу, що встановлює франчайзер. В обмін на здійснення всіх цих правил франчайзі одержує дозвіл використовувати ім'я компанії, її репутацію (гудвіл), продукт та послуги, маркетингові технології, експертизу, і механізми підтримки. Таким чином, виконання вимог франчайзера не є недоліком, навпаки, дотримання правил означає, що франчайзі має прекрасну можливість отримати прибуток. Щоб одержати такі права, франчайзі робить первісний внесок франчайзеру, а потім виплачує щомісячні внески. Це свого роду оренда, тому що франчайзі ніколи не стає повним власником товарного знаку, а лише має право використовувати товарний знак на період виплати щомісячних внесків. Суми цих внесків обмовляються в франчайзинговому договорі і є предметом переговорів. Франчайзинговий пакет (повна система ведення бізнесу, передана франчайзі) дозволяє відповідному підприємцю вести свій бізнес успішно, навіть не маючи попереднього досвіду, чи знань навчання в даній галузі.[1]

«Усім знайомий вираз “усе можна купити, крім доброго імені”. Франчайзинг добре ім'я купити дозволяє».

В основі франчайзингу як особливої форми організації бізнесу можуть лежати принципи маркетингу або розподілу товарів. У такому разі "батьківська компанія" зазвичай надає індивіду або іншій компанії право чи привілей здійснювати підприємницьку діяльність у відповідній формі в визначений період і в визначеному місці. Наприклад, за спільної згоди або на основі укладеної угоди фізична чи юридична особа бере на себе зобов'язання взяти партію товару і за певний період реалізувати цей товар на відповідній території. За це надаються певні привілеї, пільги у вигляді зниження ціни на зазначений товар і сплати мінімального відсотка від одержаного прибутку за реалізований товар[6].

З одного боку, франчайзингова система допомагає малим підприємствам уникнути ряду перешкод із заснуванням і функціонуванням власного бізнесу, з другого -- як корпоративна структура вона обмежує діяльність франчайзі. Але для дрібних підприємців переваги від використання франчайзингу переважають над недоліками.

Отже, слід відокремити переваги системи для франчайзі, які полягають у тому, що:

- за певну фіксовану плату франчайзі має можливість навчитися ефективних методів управління, підвищити свій професіоналізм і компетентність;

- користуючись розробками материнської компанії, франчайзі ідуть у ногу зі споживчим попитом;

- власник малого підприємства має можливість користуватися перевагами, які доступні тільки великим компаніям;

- конкуренція відносно невелика (франшиза знижує гостроту конкуренції на визначеному сегменті ринку).

До числа недоліків слід віднести:

- обмеженість самостійності, підприємницької ініціативи;

- обсяги продажу встановлюються власнику франшизи відповідно до політики маркетингу компанії-франчайзера;

- небезпека краху у випадку банкрутства або зменшення популярності франчайзера;

- проблеми спадкоємності справи: у разі смерті особи, на яку оформлена франшиза, у родичів можуть виникнути проблеми зі спадщиною, якщо франшизою передбачено обов'язковий продаж справи у разі смерті франчайзі.

Для франчайзера перевагами вважаються:

- збільшення ринку збуту при мінімальних вкладеннях;

- економія на матеріальному заохоченні найманих працівників: франчайзі як власник підприємства має особистий стимул до максимізації прибутку;

- одержання додаткового прибутку шляхом поставок франчайзі уніформи, упаковки, устаткування для залів та офісів;

- франчайзі, перебуваючи безпосередньо біля споживача, точніше відчувають його настрої, коливання попиту і умови конкуренції, що для франчайзера є продуктивним джерелом новаторських ідей.

Також існує і ряд недоліків:

- зниження гнучкості системи управління;

- неможливість заміни "небажаного " франчайзі, навіть якщо він невміло управляє точкою, доки не порушені ним умови франшизи, він "недоторканний";

- проблеми з обліком і звітністю: франчайзер не може бути впевнений у тому, що одержує від франчайзі правдивий звіт про діяльність;

- складність проведення контролю: певна репутація одною франчайзі здатна заплямувати репутацію всієї мережі, кинути тінь на торгову марку. Саме через недобросовісну діяльність франчайзі, припинила свою діяльність російська компанія „Дока Піцца”. Із 16 піццерій лише дві виготовляли якісну піццу та дотримувалися рецептури головної компанії.

Для характеристики будь-якого економічного явища важливе значення має історія виникнення та його розвиток, оскільки саме з історичного минулого можна почерпнути причини появи цього явища, його значення та наслідки.

Більшість науковців вважають, що франчайзинг зародився у США. Наприкінці XIX століття, коли ряд великих компаній США продають малому бізнесу право на продаж своїх виробів по всій країні, він досягає розквіту.

Піонером в освоєнні франчайзингу вважають компанію "Зінгер", спонукала до цього її власника нестача грошових засобів для наймання комівояжерів, оскільки на той час купівля-продаж відбувалася у покупця вдома після наочної демонстрації властивостей товару. Щоб не зменшувати обсяг виробництва, компанія вирішила продати право на реалізацію швейних машин незалежним продавцям на певній території.

Інша молода компанія "Дженерал моторс" також у 1898 році створила ефективну франчайзингову систему. Не маючи засобів для відкриття власної мережі магазинів, вона продає парові двигуни через дилерів, таким чином запроваджуючи початок сучасної системи продажу автомобілів. Дилеру виділяється певна територія і гарантується захист від конкурентів Натомість він бере на себе зобов'язання не продавати машини інших виробників, забезпечувати високий рівень обслуговування і підтримувати імідж компанії. У такий же спосіб компанією "Рексол" було організовано мережу аптек.

Період найбільшого розвитку франчайзингу припадає на 1980 рік у США, де кожних 6.5 хвилини відкривалося нове франчайзингове підприємство. На сьогодні франчайзинговими мережами в США створюється близько 13% ВНП, у них зайнято 7 млн. осіб. За даними міністерства торгівлі США, протягом останніх дванадцяти років реалізація товарів і послуг компаніями, які працюють за системою франчайзингу, зростає щомісячно на 10%. Після 2000 року в США частка франчайзингу в роздрібному товарообороті досягла 50%. Після США найсильнішими є позиції франчайзингу в Канаді, де його частка в роздрібному товарообороті досягає 26%; у Західній Європі та Японії -- близько 10%. У цілому ж у промислово розвинутих країнах діє понад 1 млн. таких фірм, які забезпечують роботу 10 млн. осіб, а згідно з економічними прогнозами чисельність малих фірм, що працюють на основі франчайзингової системи привілейованих зв'язків і контрактів, зросте до 3 млн.

Зрозуміло, що як і всі інші новинки бізнесу, так і франчайзинг прийшов до нас трохи пізніше. Так, у Росії вперше у практиці підприємства було використано принципи франчайзингу у 1990 році науково-виробничою фірмою "Дока", яка займалася створенням устаткування для малого і середнього бізнесу. У 1995 році інша компанія -- 1С була змушена запровадити франчайзинг, щоб зберегти на досягнутому рівні обсяги продажу свого фірмового продукту -- бухгалтерської програми "1С-Бухгалтерія". Із 850 власних дилерів вона відібрала 70, які стали франчайзі. Вони зобов'язалися згідно з франшизою щоквартально закуповувати визначену кількість копій програми, не реалізовувати продукцію конкурентів і виплачувати певний відсоток від виручки. Нині у Росії за франчайзинговою системою працюють у сфері швидкої їжі "Русское быстро" і "Золотой цыпленок", у сфері побутового обслуговування (мережа пралень) -- "Синий кристалл", у роздрібній торгівлі -- "Модный трикотаж" та багато інших.[10]

Отже, підсумовуючи вище сказане, слід зазначити, що франчайзинг, як і будь-яке інше економічне явище має свою історію виникнення та етапи розвитку. Крім того, на прикладі згаданих компаній можна ще раз впевнитися у його значенні для ведення бізнесу в сучасних умовах.

2. Коротка організаційна характеристика діяльності підприємства

«Картопляна Хата» - демократичний ресторанчик,свого роду поєднання модерна і традицій, об'єднання декількох субкультур в одну.

Досліджуване підприємство - ресторан «Картопляна хата», розташований в

м. Дніпродзержинськ пр. Леніна, 44-в. [Додаток А]

«Картопляна Хата», - франчайзингове підприємство

Підприємство має 40 посадочних місць.

Товарооборот підприємства за місяць (вересень, 2008 року) - 82,325 тис грн., за (вересень, 2009 року) - 87,545 тис. грн., за аналогічний період 2010 року (вересень) - 87,545 тис. грн.

Середня вартість чеку - 15грн. у 2008 році, 16 грн. у 2009 році, і 19 грн. у 2010 році.

Постійним відвідувачам закладу пропонують дисконтні картки, застосовується система накопичення дисконтних балів.

Персонал ресторану «Картопляна Хата» можна розділити на три групи:

- кухонні працівники;

- працівники зони обслуговування;

- адміністрація ресторану

Підприємство складається із виробничого і обслуговуючого підрозділів.

Виробничий підрозділ складається із гарячого, борошняного і м'ясного цехів.

В гарячому цеху обладнано робочі місця для приготування гарячих перших страв, соусів, других страв.

В борошняному цеху готують хлібобулочні вироби, які входять до складу страв мексиканської кухні.

В м'ясному цеху - готують напівфабрикати для других гарячих страв і холодних закусок.

Ми провели дослідження у ТОВ «Картопляна хата, за результатами якого можна прослідкувати динаміку попиту на страви та напої на протязі останніх років [Додаток Д, Е]

Сама назва «Картопляна хата»говорить про те, що тут коронна страва - картопля, запечена у фользі.

Частково страви готують в торговому залі відповідно до замовлення. Для цього за барною стійкою організовано спеціалізовані робочі місця, де встановлені горизонтальний та вертикальний грилі, теплова поверхня для приготування стейків, піч для запікання картоплі, електрична млинниця, кавоварка, кавомолка, ваги електричні, холодильні шафи, морозильні камери, охолоджувана вітрина, мікрохвильові (СВЧ) печі.

Кулінарний стиль ресторану - це традиційна кухня в поєднанні з адаптованими для наших громадян стравами мексикансько-техаської кухні.[Додаток Б, В]

Інтер'єр ресторану, «Картопляна Хата» має свої індивідуальні особливості оформлення, усіх їх поєднує загальний стиль - етнічний поп-арт на грані кіtсh'а (кіча).

Рівень сервісу частковий. Це означає, що після того, як біля стійки у відвідувача приймуть замовлення, принаймні пиво і номерок прийдеться донести до столу самостійно. Гаряче подадуть офіціанти.

Ресторан «Картопляна хата» не зупиняється на якісному харчуванні і нетривіальних інтер'єрах. В закладах розроблено культурну програму, відповідно до якої будуть проводяться різні несподівані перфоманси. До організації роботи підприємства команда підходить креативно, застосовують нестандартне мислення і тільки ті творчі проекти, у яких є оригінальність, новизна, емоційний удар.

Для тиражування була вибрана виключно вдала формула, відповідність системи міжнародним стандарт ISO, на який зараз пішла мода у вітчизняних закладів ресторанного господарства.

Рецептуру ресторану «Картопляна хата» подано на патентування. Тут не дотримується мексиканського чи італійського стилю в чистому вигляді. В оформленні, системі роботи, асортименті багато еклектики. При цьому в першу чергу враховується ментальність вітчизняного споживача. Як показали дослідження, чиста мексиканська чи італійська кухня у споживачів підприємства користується меншим попитом, ніж кухня з елементами української кухні.

Директор самостійно приймає рішення щодо оперативної, стратегічної діяльності підприємства. Головний офіс допомагає у наборі кадрів, практичній підготовці персоналу, в тому числі керівників.

Досліджуючи атрибути цінності і стандарти якості закладів ресторанного господарства швидкого обслуговування,складено порівнювальний аналіз атрибутів цінності звичайного кафе і ТОВ «Картопляна Хата».[Додаток г]

Організаційно-правова форма підприємства СПД ф.о. Гайда Оксана Іванівна «Картопляна хата», пр. Леніна, 44-в як організація є товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ)

Товариство з обмеженою відповідальністю є різновидом об'єднання капіталів, що не вимагає особистої участі своїх членів в справах суспільства. Характерними ознаками цієї комерційної організації є ділення її статутного капіталу на долі учасників і відсутність відповідальності останніх по боргах суспільства. Майно суспільства, включаючи статутний капітал, належить на праві власності йому самому як юридичній особі і не утворює об'єкту пайової власності учасників. Оскільки вклади учасників стають власністю суспільства, не можна сказати, що його учасники відповідають по боргах суспільства в межах внесених ними вкладів. Насправді вони взагалі не відповідають по боргах суспільства, а несуть лише ризик збитків. Навіть ті з учасників, хто не вніс свій вклад повністю, відповідають по зобов'язаннях суспільства лише тією частиною свого особистого майна, яка відповідає вартості неоплаченої частини вкладу.

1. Засновницькими документами товариства з обмеженою відповідальністю є засновницький договір, підписаний його засновниками, і затверджений ними статут

2. Засновницькі документи товариства з обмеженою відповідальністю містять окрім відомостей, вказаних в пункті 2 статті 52, умови про розмір статутного капіталу суспільства; про розмір доль кожного з учасників; про розмір, склад, терміни і порядок внесення ними вкладів, про відповідальність учасників за порушення обов'язків по внесенню вкладів; про склад і компетенцію органів управління суспільством і порядок прийняття ними рішень, у тому числі про питання, рішення по яких приймаються одноголосно або кваліфікованою більшістю голосів, а також інші відомості, передбачені законом про товариства з обмеженою відповідальністю

Товариство з обмеженою відповідальністю реорганізується або ліквідується по одноголосному вирішенню його учасників (п. 1 ст. 92). Воно може бути ліквідоване і по загальних підставах ліквідації юридичних осіб.

На підприємстві проводяться інструктажі з питань охорони праці, такі як вступний, первинний, вторинний, позаплановий та цільовий.

Підприємство забезпечує працюючим такі умови праці, які запобігають нещасним випадкам, аваріям чи професійним захворюванням: видається безкоштовний спецодяг індивідуального і колективного захисту та ін.

Для цього на підприємстві ведеться журнал з техніки безпеки, де розписуються керівник та проінструктований. На кожному робочому місці знаходиться інструкція по виконанню певних видів робіт.

Корпоративні стандарти якості продукції і обслуговування чітко прописані і обов'язкові для виконання у всіх підприємствах торгівельної марки «Картопляна Хата» Це - найважливіший момент, на якому будується вся франчайзингова мережа. Результатом такої політики є постійна якість продукції, що купується, незалежно від міста, де знаходиться ресторан.

В таблиці 1 представлений аналіз та оцінка основних економічних показників ресторану « Картопляна Хата»

Таблиця 1 Аналіз та оцінка основних економічних показників ресторану «Картопляна хата»

Показник	2009 р.	2010 р.	Відхилення (+, -)	Темп зміни, %
1. Дохід (виручка від реалізації), тис. грн	475,6	523,2	+47,6	+10
2. Чисельність працівників, чол.	23	25	+2	+8,7
3. Виручка від реалізації на 1-го працівника, тис. грн	20,7	20,9	+0,2	+0,97
5. Витрати:
- сума, тис. грн	88,14	99,12	+10,98	+12,5
- рівень, %	18,5	18,9	+0,4	+2,2
6. Прибуток:
- сума, тис. грн.	207,4	223,2	+15,8	+7,6
- рентабельність, %	43,6	42,7	?0,9	?2,1
7. Платежі у бюджет, тис. грн	51,9	55,8	+3,9	+7,5
8. Чистий прибуток:
- сума, тис. грн.	155,5	167,4	+11,9	+7,7
- рентабельність, %	32,7	32	?0,7	?2,1
9. Коефіцієнт концентрації власного капіталу	0,13	0,28	+0,15	+115
10. Коефіцієнт фінансової залежності	9,8	9,7	?0,1	?1,02

Прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати; сума, на яку зріс власний капітал компанії за даний період в результаті діяльності цієї компанії зображений на рис. 2.1.

Рисунок 2.1 Прибуток

Рисунок 2.2 Формування чистого прибутку (збитку) підприємства

Основним джерелом інформації про фінансові результати діяльності ТОВ «Картопляна Хата» є форма бухгалтерської звітності („Звіт про фінансові результати”). Згідно з цією формою послідовність формування чистого прибутку (збитку) графічно можна зобразити як на рисунку 2.6.

З цієї схеми ми добре бачимо ті основні важелі, використовуючи які підприємство може змінювати рівень свого прибутку

Рентабельність (прибутковість) всього капіталу підприємства обчислюється:

,

де - чистий прибуток, грн.;

- весь капітал підприємства, грн..

,

.

Рентабельність власного капіталу:

,

- власний капітал підприємства, грн.;

- чистий прибуток, грн.;

;

.

Зведемо отримані дані в таблицю 2

Таблиця 2 Динаміка рівнів показників рентабельності

Показники	2009р.,%	2009р.,%	Відхилення,%
Рентабельність всього капіталу	1,27	1,01	-26
Рентабельність власного капіталу	1,56	1,41	-15

Приведені показники рентабельності залежать від безлічі чинників.

За даними цієї таблиці, ми можемо зробити висновок що дохід ресторану «Картопляна хата» за звітний період має тенденцію до збільшення на 10%, що і спричинило його зростання на кінець звітного періоду на 47,6 тис. грн. Також зросла і чисельність працівників з 23 до 25 чол., що становить 8,7%, а виручка від реалізації на 1-го працівника збільшилася лише на 0,97%.

Щодо витрат, то вони зросли аж на 10,98 тис. грн., що рівноцінне 12,5%. Це стало причиною того, що прибуток хоч і зріс на 7,6% і на кінець звітного періоду становить 223,2 тис. грн., проте його рентабельність знизилась на 2,1%. Крім цього, значно збільшились платежі у бюджет - на 7,5%, а тому чистий прибуток також зменшився з 155,5 тис. грн. до 167,4 тис. грн., що дорівнює 7,7% і його рентабельність зменшилась на 2,1%.

Відносно основних показників фінансової стабільності ресторану «Картопляна хата», то позитивними є зміни коефіцієнта концентрації власного капіталу коефіцієнта фінансової залежності. Перший коефіцієнт зріс більше, ніж у 2 рази, що означає, що настільки ж зросла частка власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Тому коефіцієнт фінансової залежності, хоч і зменшився на 1,0%, все одно залишається дуже високим і дорівнює на кінець звітного періоду 9,7.

Узагальнюючи вищевикладене, можна зробити такі висновки:

1. Чистий прибуток ресторану «Картопляна хата» зменшився з 155,5 тис. грн. до 167,4 тис. грн., що дорівнює 7,7% і його рентабельність зменшилась на 2,1%. Це було спричинене зростанням витрат та платежів до бюджету.

2. Відносно основних показників фінансової стабільності ресторану «Картопляна хата», то позитивними є, хоч і не великі, зміни коефіцієнта концентрації власного капіталу і коефіцієнта фінансової залежності.

3. Платоспроможність підприємства зросла у 2 рази у порівнянні з базовим періодом, але цей показник в майбутньому слід ще збільшити хоча б на 0,8.

4.В загальному, ресторан «Картопляна хата» є прибутковим і ліквідним підприємством, що дає можливість ефективно працювати в майбутньому і покращувати основні фінансово-економічні показники діяльності.

Кулінарна продукція, що виробляється в ресторані «Картопляна хата», відповідає вимогам ДСТУ, ГОСТ, ОСТУ, Збірника рецептур блюд і кулінарних виробів, ТУ і виробляється по технологічних і техніко-технологічних картах при дотриманні санітарних правил.

Сировина, що поставляється в ресторан, продукти і напівфабрикати відповідають вимогам нормативних документів, санітарним нормам і мають сертифікат відповідності або посвідчення якості.

Продукти тваринництва допускаються лише за наявності ветеринарних свідоцтв. Не допускаються продукти з минулим терміном придатності або що не відповідає вимогам нормативних документів.

Послідовність технологічного процесу приготування продукції, режими механічної і теплової обробки продовольчої сировини, температурний режим відповідають вимогам санітарних правил, технологічних карт, збірок рецептур блюд і кулінарних виробів. Кулінарна продукція і використовувані для її приготування швидкопсувні продукти зберігаються в холодильниках з дотриманням санітарних норм, що діють.

Щодня в ресторані здійснюється контроль за якістю продукції, що випускається. Якщо в ході контролю виявиться продукція, що не відповідає вимогам безпеки споживачів, то вона не допускається до реалізації.

При реалізації готової продукції дотримується температурний режим подачі блюд.

Не допускається до реалізації готова продукція, що залишилася відучора.

Весь персонал ресторану при виробництві і реалізації продукції дотримує правила особистої гігієни і відповідно до правил, що діють, проходять медогляд.

До виробничого персоналу відносяться категорії працівників підприємства, зайнятих виробництвом кулінарної продукції: завідувач виробництвом, кухар-бригадир, кухар, кухонний робітник.

При встановленні вимог до виробничого персоналу враховуються наступні категорії оцінки:

- рівень професійної підготовки і кваліфікації, в т.ч. теоретичні знання і уміння застосовувати їх на практиці;

- здібність до організації виробничої діяльності (для зав. виробництвом, кухаря-бригадира);

- знання керівних галузевих документів, що стосуються професійної діяльності;

- знання і дотримання професійної етики поведінки.

Виробничий персонал ресторану «Картопляна хата» має спеціальну освіту, або пройшли професійну підготовку на виробництві з метою отримання знань, навиків і кваліфікації для виконання конкретних функцій.

Загалом, після детального ознайомлення діяльності ТОВ «Картопляна Хата» приходимо до висновку, що ТОВ «Картопляна Хата» працює ефективно і злагоджено.

3. Механізм застосування франчайзингу для здійснення господарської діяльності

Франчайзинг - це особлива форма організації бізнесу, що дозволяє розвиватися малим підприємствам та збільшує обсяги реалізації великих фірм за рахунок взаємодії таких двох типів суб'єктів. Такий взаємозв'язок великих і малих фірм дозволяє розширити збутову діяльність головної фірми в регіонах окремої країни чи за її межами, тобто на міжнародному рівні.

Франчайзинг відкриває широкі можливості для бізнесмена. Ця система дозволяє здійснювати успішний бізнес, навіть якщо він і невеликий, дає йому великі можливості для розвитку, не приносячи в жертву прав власності. Використовуючи франчайзинг, франчайзер прагне отримати вигоди від широкого і швидкого розширення свого бізнесу, не удаючись до кредитів і не беручи на себе серйозні фінансові зобов'язання. Чим більше він сприяє успіху франчайзингу, тим на більший дохід у вигляді роялті він може розраховувати. Щоб забезпечити такий успіх, важливо надати франчайзі стандартизовану систему обліку і виконання ділових операцій, а також зберегти контроль над оформленням торговельної точки, місцем надання послуг, устаткуванням і постачаннями.

Франчайзинг дозволяє виробникам здійснювати більший контроль над умовами реалізації своєї продукції в порівнянні з тим, який вони могли б здійснювати, якби використовували один з каналів реалізації, де відсутній такий тісний взаємозв'язок з агентами або представниками.[1]

Франчайзинг дає підприємцеві можливість почати власну справу користуючись досвідом, знаннями і підтримкою з боку того, хто надає франшизу. Створюючи нове підприємство, підприємець часто не упевнений, що йому супроводитиме успіх. За допомогою франшизи підприємець (бізнесмен) отримує відповідну підтримку і при реалізації продукції, а, крім того, має право скористатися ім'ям компанії (часто і торговельною маркою), що має хорошу репутацію на ринку. Проте не слід думати, що бажання мати свою власну справу і вступ у відносини франчайзингу, - це просте рішення проблеми. Тут слід враховувати можливі чинники ризику, які розглядаються нижче.

Із самого початку франчайзингового підприємства ділові і юридичні аспекти тісно пов'язані. Наприклад, відразу після того, як зроблена пропозиція про франчайзинг, назва і торговельна марка, які використовуватимуться, мають бути зареєстровані. Ці дії будуть тільки початком постійної уваги за незаконним використанням торговельної марки.

Однією з основних переваг купівлі франшизи є те, що підприємець дістає можливість позбавитися від головного болю, пов'язаного з початком нового бізнесу на порожньому місці. Франчайзер, як правило, представляє план з чіткими інструкціями з приводу організації підприємства. При цьому йому даються рекомендації по розміщенню підприємства, якщо ці питання не визначені заздалегідь. При наданні франшиз на роздрібну торгівлю у багатьох випадках, проводяться маркетингові дослідження, головною метою яких отримання упевненості в тому, що нове підприємство досягне поставлених перед ним цілей. Оцінка інтенсивності попиту, особливостей міської інфраструктури, демографічних тенденцій, темпів зростання ділової активності в регіоні, рівня конкуренції і т. п. є важливою складовою при ухваленні рішення про те, де розмістити підприємство. Часто франшиза припускає наявність певного імені, яка дає підприємцеві досить швидке визнання в певному ринковому просторі. Це, природньо і не гарантує успіху, але забезпечує умови для початку підприємницької діяльності з позитивною репутацією.

Погоджуючись на контроль з боку франчайзера з багатьох питань організації ведення бізнесу, підприємець отримує певні переваги, оскільки завдяки цьому у нього з'являється можливість отримати користь з чужої багаторічної практики проб і помилок, набути готового досвіду в цих найважливіших сферах.

Велике значення у веденні і успіху справ має реклама. За звичайних умов організація широкої реклами в пресі і на телебаченні по кожній окремій франшизі представляється справою досить дорогою. Проте в системі франчайзингу цілком можливо об'єднання підприємців, і при внесенні долі кожним з них відповідно до об'єму діяльності така організація в цілому в змозі проводити широку рекламу в пресі для зміцнення репутації фірми.

В той же час кожен франчайзі може згодом направити зусилля на просування товарів на своїй території в межах, обкреслених угодою про франшизу.

При державному регулюванні господарської діяльності шляхом ліцензування і оподаткування серйозне значення має організація управління бізнесом. При укладенні франчайзингового договору даються поради по управлінню, надається інформація про податки і інші аспекти діяльності компанії. Так, підприємцю-франчайзі передаються управлінські рішення, що добре зарекомендували себе, орієнтовані на успіх і такі, що забезпечують його процвітання.[1]

Взаємини між франчайзером і франчайзі мають три етапи розвитку.

Перший етап взаємин -- це період, коли франчайзер знайшов франчайзі, франчайзинговий договір підписаний і приведений у виконання. У цей час франчайзі проходить навчання, знаходить придатне місце розташування, займається його облаштованістю і починає вести свої справи.

Другий етап являє собою період, у плині якого працює франчайзингове підприємство. Якщо франчайзі і франчайзеру вдається успішно пройти цей етап, то їхні взаємини можуть продовжуватися практично нескінченно.

Третій етап -- закінчення взаємин між франчайзером і франчайзі. До прикладу, причина завершення взаємин -- порушення положення договору однією зі сторін тощо.

Кожна з фаз взаємин між франчайзером і франчайзі повинна бути обговорена в договорі. Необхідно ретельно продумати структуру взаємин.

Франчайзинговий договір містить положення, згідно з яким франчайзер зобов'язаний розкрити франчайзі всі деталі функціонування підприємства. Франчайзер також зобов'язаний навчити франчайзі вести бізнес. Договір повинен зобов'язувати франчайзі дотримуватися всіх стандартів виробництва. На відміну від франчайзингового договору, операційний посібник (посібник з функціонування підприємства) може бути модифіковано і доповнено. Договір також передбачає положення, за яким франчайзер може час від часу модифікувати й поновлювати 1франчайзингову систему. Цей момент, однак, не означає, що франчайзер може відхилятися від операційного посібника. Велика частина франчайзингових договорів передбачає наявність первинного внеску за купівлю франшизи. Ця первинна плата покриває видатки франчайзера, пов'язані з навчанням франчайзі і його персоналу, відкриттям його підприємства й інших витрат у цей період.[8]

Франчайзі повинен робити регулярні внески франчайзеру (сервісна плата, роялті, управлінська плата) за право користування його системою і підтримкою. Договором обумовлюється, як ці регулярні внески розраховуються, виплачуються і перевіряються.

Франчайзинговий договір передбачає термін, протягом якого він діє. Франчайзі може мати право на продовження договору, якщо під час його дії він не вчинив серйозних порушень. Вимагає ретельного опрацювання питання про ексклюзивність території, на якій працює франчайзі. Франчайзинговий договір може містити положення, за яким франчайзі може відкрити ще одне підприємство у межах обумовленої території. Якщо франчайзі у процесі роботи не бажає використовувати цю можливість -- франчайзер може призначити ще одного франчайзі в цьому районі.[13]

У договорі визначаються умови, за яких франчайзинговий договір може бути припинений. Положення договору про наслідки припинення не менш важливі, ніж положення про розірвання договору. Франчайзі повинен припинити використання інтелектуальної власності франчайзера. Франчайзинговий договір також часто обмежує колишнього франчайзі у веденні подібного бізнесу на цій території протягом визначеного часу [2].

Найбільш близькими до договору франчайзингу є агентські договори, договір комісії, договір про спільну діяльність.

На відміну від ліцензійного договору, договір франчайзингу передбачає використання системи ведення визначеної діяльності, яка включає в себе не лише виняткове право на використання одного чи декількох об'єктів інтелектуальної власності, але і сам діловий формат у цілому -- стратегію і план збуту, інструкції по експлуатації і стандарти, допомогу у розробці бізнес-плану, проведення маркетингових досліджень, навчання персоналу на початковому етапі, а також консультації з управлінських, юридичних, інших питань протягом усього терміну співробітництва. Таким чином, франчайзинг передбачає побудову бізнесу "під ключ" для франчайзі -- користувача франшизи.

Згідно з умовами ліцензійного договору, власник товарного знаку, зазвичай, продовжує здійснювати певний контроль якості товарів і послуг, що виготовляються чи надаються за ліцензією. Це надає ліцензіару гарантію того, що він зможе попередити падіння престижу свого товарного знаку, яке можливе внаслідок погіршення якості товару чи послуг, що виготовляються чи надаються ліцензіатом. Ліцензійний договір має більш вузьку спрямованість і не зобов'язує учасників працювати в єдиній системі. Власник франшизи не лише контролює правила використання визначених прав, але й встановлює вимоги з реалізації та управління основними елементами системи франшизи.

Виходячи із сказаного вище, можна виділити такі ознаки договору франчайзингу:

-- ліцензія на експлуатацію одноманітної системи;

-- довгострокові узгоджені взаємовідносини;

-- дотримання встановлених правил ведення справи.

Існує думка, що франшиза -- це лише складна форма ліцензійного договору, а договір франчайзингу виходить за межі простого ліцензування, оскільки він є ліцензією на використання системи, яка включає права інтелектуальної власності, але не обмежується ними. Франшиза дозволяє користувачу виробляти товари, надавати послуги у рамках більшої системи. Зміна правових положень не є підставою для розірвання договору франчайзингу у повному обсязі. Дію припиняють лише ті позиції, які стосуються права, яке припинило дію, чого не відбувається при ліцензійному договорі. Такої позиції дотримуються також автори проекту Закону України "Про франчайзинг".

Що стосується роялті, то на перший погляд запитання про те, чи вважаються роялті платежем за використання торговельного знаку за ліцензійним договором, укладеним з власником свідоцтва на цей знак, є нескладним. Будь-хто скаже, що вважаються, посилаючись при цьому на п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон про оподаткування прибутку) роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).[21]

Ключ до успішного розвитку франчайзинговой системи - хороші стосунки співпраці між франчайзером і франчайзи. Франшиза, яка була продана тільки з метою отримання плати, потерпить невдачу. Франчайзери, які не залишать для франчайзі надії на отримання достатнього доходу, також потерплять невдачу. У франчайзингу немає місця пройдисвітам і шахраям, і їх не повинно бути. І дійсно, більшість відомих у світі франчайзерів нині створюють надійні бізнеси для себе і своїх франчайзі. Правильна робоча філософія - це не "Скільки капіталу я можу

отримати від франчайзі для розширення мого бізнесу", а як мені зробити франчайзинг таким, щоб він був хорошою можливістю для бізнесу і щоб його хотіли отримати високопрофесійні потенційні франчайзі".

Франчайзинг дозволяє бізнесменам розвиватися швидше, ніж будь-яка інша система, в цьому його величезна гідність. Франчайзинг - перевірена система розвитку, і ніяка інша система не може з нею змагатися по ефективності. Франчайзинг дозволяє фірмі швидко розвиватися, використовуючи гроші інших людей. Ця система звільняє фірму франчайзера від багатьох витрат, пов'язаних з розширенням, і перекладає їх на предприятия-франчайзи.

В той же час франчайзинг дозволяє використовувати енергію, таланти і амбіції людей, які не виконували б роботу в традиційних умовах найму, і роботу в чужому бізнесі.

Франчайзинг - це спосіб привести у вашу організацію енергійних і компетентних людей, які розглядатимуть свою роботу у фірмі як можливість особистого зростання і кар'єри. Праця на франчайзингових підприємствах вимагає самовідданості. Він базується не лише на оплаті, але і на самоствердженні і гордості за свою фірму. Розглянемо основні переваги, які отримує підприємець, купуючи франшизу. [18]

1. Можливість стати або залишитися самостійним власником бізнесу.

2. Право вести свій бізнес під торговельною маркою, що має хорошу репутацію на ринку.

3. Використання апробованої концепції бізнесу.

4. Управлінські консультації від експертів у відповідній області.

5. Зменшення витрат на рекламу за рахунок спільної реклами.

6. Послуги головної фірми в організації початкового і наступного навчання.

7. Відносно низьку вартість набуття багатьох вигляду ліцензійного бізнесу.

8. Можливість фінансувати частину капіталовкладень.

В той же час потрібно розуміти, що існує деяка доля ризику і що разом із сприятливими наслідками використання франшизи існують і такі, які менш бажані.

4. Правове регулювання франчайзингу в Україні

франчайзинг концесія ліцензія україна

У нашій країні законодавче регулювання пільгового підприємництва закріплене у ЦК України від 16 січня 2003 р., який набрав чинності з 1 січня 2004 р. Однак у тексті статей закону терміни франчайзингу не застосовуються. Водночас, докладний розгляд глави 76 статей 1115--1129 ЦК України дозволяє зробити висновок, що в законі під ім'ям комерційної концесії фігурують положення франчайзингу. Ряд із них відповідає відносинам франчайзингу.

Отже, замінивши слова "правоволоділець" у тексті перерахованих статей ЦК України на "франчайзера", а "користувача" -- на "франчайзі" і назвавши "плату за право користування комплексом"вартістю франшизи і роялті, ми одержуємо відносини франчайзингу.

Завдання захисту інтересів споживачів в українському законодавстві реалізується, насамперед, через положення про державну реєстрацію договору комерційної концесії:

· договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації

органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця (п, 2 ст. 1118 ЦК України);

· якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі,

реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача (п. З ст, 1118 ЦК України).

Закон також передбачає обов'язкок користувача (франчайзі) інформувати споживачів про присутність посередницьких відносин (п. 1.5 ст. 1121 ЦК України), забезпечувати належну якість пропонованих товарів, робіт, послуг, що виробляються відповідно до договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) правоволодільцем (п. 1.2 ст. 1121 ЦК України), а також відповідальність правоволодільця (франчайзера) за вимогами, що пред'являються до користувача (франчайзі) шляхом субсидіарної відповідальності "...у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем.

За вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем" (ст. 1123 ЦК України).

Окремі положення ЦК України, відповідаючи інтересам дрібних підприємців-користувачів (франчайзі), конкретизують норми чинного антимонопольного законодавства щодо договору комерційної концесії (франчайзингу) (наприклад, п. 2 ст. 1122 ЦК України) і мають розглядатися ними у загальному контексті.

У рамках регулювання відносин франчайзингу українське законодавство передбачає можливість надання франчайзером більш широких прав, пов'язаних з використанням субфранчайзингу. За договором субфранчайзингу франчайзі має право продати субфраншизу, а значить дозволяти третім особам користуватися комплексом прав, що сам франчайзі одержав від франчайзера, або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором комерційної концесії (п. 1 ст. 1119 ЦК України).

Слід зазначити, що в термінології ЦК України субфранчайзинг представлений як комерційна субконцесія. Користувач (франчайзі) за договором комерційної субконцесії (субфранчайзингу) виступає у ролі вторинного правоволодільця особи, яка отримує субфраншизу -- у ролі вторинного субкористувача (суб-франчайзі).

Договір комерційної субконцесії (субфранчайзингу) укладається на основі договору комерційної концесії (франчайзингу), і тому тісно з ним пов'язаний за умовами і правовим регулюванням (п. 2 ст. 1119 ЦК України). Крім цього, користувач (франчайзі) та субкористувач (субфранчайзі) відповідають перед правоволодільцем (франчайзером) за завдану йому шкоду солідарно. Недійсність договору комерційної концесії (франчайзингу) має наслідком недійсність договору субконцесії ( субфранчайзингу) (п. 4 ст. 1119 ЦК України).

Договір комерційної концесії має бути укладений у письмовій формі і зареєстрований в органі, що реєструє правоволодільця чи користувача (якщо правоволодільцем є іноземна юридична особа або індивідуальний підприємець) й у федеральному органі виконавчої влади у галузі патентів і товарних знаків (ст. 1118). Недотримання зазначених вимог спричиняє недійсність договору.

Незважаючи на позитивний факт -- включення в ЦК України такого нового виду правовідносин як комерційна концесія, варто також зазначити і ряд негативних сторін, пов'язаних з виконанням законодавчого формування цих договірних зобов'язань, Багато положень франчайзингу, що є типовими для ряду зарубіжних країн, значною мірою мало висвітлені або видозмінені, що може стати істотним гальмом у розвитку франчайзингових мереж в Україні.

Одним із таких прикладів є передбачена у ст. 1123 ЦК України субсидіарна відповідальність правоволодільця за вимогами, що пред'являються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем, а також відповідальність правоволодільця солідарна з користувачем за вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця. У такий підхід визначався як позитивний, оскільки законодавець установлює високі вимоги для того, щоб сторони сумлінно виконували свої обов'язки і не заповнювали ринок товарами з низькою споживчою якістю. При цьому зазначалося, що це витікає із Закону України "Про захист прав споживачів", яким споживачу надане право вимагати від продавця (виготовлювача) відповідності наданого товару вимогам нормативних документів, умовам договорів, а також інформації про товар (ч. 1 ст. 12) і залучати їх до відповідальності на свій вибір (ст. 14), у тому числі за вимогами, що застосовуються до користувача як до виробника товарів правоволодільця. Останній залучається до відповідальності за невідповідність їх споживчим чи заявленим якостям солідарно з користувачем.

Зазначену норму слід розглянути і з іншого боку. Навіть якщо у рамках франшизи виконується лише реалізація товару правоволодільця на дистриб'ютерських умовах з використанням його торгової марки, такий підхід сумнівний. Однак, здебільшого за класичною франшизою виготовлення продукту виконується безпосередньо користувачем за технологією правоволодільця. З урахуванням субсидіарної відповідальності правоволоділець має виконувати значні контролюючі функції безпосередньо на підприємстві користувача, що не відповідає типовій місії франчайзера, обов'язково буде порушувати права франчайзі, як власника свого підприємства, і може бути пов'язано із вартістю франшизи та роялті. Ще більше проблем виникатиме із застосуванням норми субсидіарної відповідальності правоволодільця за вимогами, що пред'являються до користувача у разі надання в межах франшизи послуг користувачем, що розроблені правоволодільцем.

Крім того, деякі істотні положення франчайзингових відносин або не розкриті, або взагалі відсутні. Наприклад, жодне з положень розділу ЦК України про комерційну концесію не регламентує найбільш "критичний" етап відносин майбутніх сторін -- переддоговірний етап, у тому числі вимоги щодо розкриття інформації про запропоновані франчайзером до продажу комплекси виключних прав. Фактично користувач має купувати нечіткі обіцянки правоволодільця. Відсутність таких норм є важливою передумовою для розквіту шахрайства й обману з боку помилкових правоволодільців.